Сексуальна дезадаптація подружньої пари при запальних захворюваннях статевих органів у чоловіків

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини є завдання підвищення якості життя хворої людини. Як правило, у осіб, що страждають на те чи інше хронічне захворювання, на певному етапі його перебігу виникають порушення соціально-психологічної адаптації та зниження якості життя. Формування станів соціально-психологічної дезадаптації, їх характер та динаміка залежать від чисельних різноманітних факторів, умов та причин. Захворювання сечостатевої системи нерідко викликають особливе ставлення захворілого, членів його родини до факту хвороби, необхідності лікування т. ін. (В.А. Абрамов, 2008, Л.Ф. Шестопалова, 2002).

Як показали результати досліджень, здійснених протягом останніх років, хронічні урогенітальні інфекції можуть викликати ураження не тільки суто урогенітальної сфери, а й багатьох інших систем організму (І.І. Мавров, 2005; Н.И. Бойко, 2008).

Інфекційні і неінфекційні хронічні захворювання сечостатевих шляхів в останній час мають велике розповсюдження, що зумовлює нерідке звертання хворих до урологів, андрологів, сексопатологів, лікарів інших спеціальностей. В науковій літературі відмічається значне збільшення урологічних захворювань (F. Daneshgari, E.D. Crawford, 1993; О.Ф. Возіанов зі співавт., 1997; 2006; Л.М. Гориловский с соавт., 2001; В.О. Пирогов с соавт., 2004; Н.И. Бойко, 2007; О.Г. Луценко, 2008 т. ін.). Тому і питання лікування даної групи пацієнтів до цього часу залишається відкритим (М.В. Іванов, 1996; І.І. Мавров, 2002; С.М. Бондаревич, 2005).

За даними вітчизняних авторів, середній вік пацієнтів, що страждають на хронічну урогенітальну патологію до 80% складає від 21 до 50 років, при цьому до 30 років - від 40 до 60%, тобто страждає найбільш працездатна частина населення (І.І. Мавров, 2002; М.І. Ухаль, Д.А. Меленевський, О.М. Ухаль та ін., 2004; С.М. Бондаревич, 2005; Р.Ф. Айзятулов, А.Є. Нагорний, 2007).

Та обставина, що запальні захворювання статевих органів (хронічні простатити, везикуліти і уретрити) зустрічаються переважно у чоловіків репродуктивного віку, поглиблює медичну і соціальну значущість проблеми, оскільки захворювання знижує сексуальну функцію чоловіків, а у ряді випадків, призводить до порушення фертильності. Сексуальна дезадаптація подружньої пари, що виникає при цьому, тяжко переживається хворими та руйнує міцність шлюбу.

Порушення сексуальної функції у чоловіків при запальних захворюваннях статевих органів відмічають у своїх працях багато авторів (N.W. Ackerman, 1964; В.В. Кришталь, 1985; О.Г. Луценко, 2004; І.О. Бабюк, 2006; М.В. Маркова, 2007 та ін.). Однак, в багатьох дослідженнях, як правило, розглядаються лише сексуальні розлади у самого хворого і не враховувався парний характер сексуальної функції, тобто той факт, що порушення сексуального здоров'я завжди є “хворобою двох”. Не менш суттєвою прогалиною в розробці проблеми, що вивчається, є і те, що автори практично не приділяють уваги циркадіанним ритмам у чоловіка та дружини, хоча, як свідчать результати деяких досліджень, сексуальна дезадаптація є нерідко пов'язаною з біоритмологічною дезадаптацію подружжя.

В роботах останніх років показана роль порушень біологічних ритмів (колорічних, колодобових та інших) у виникненні та перебігу різних захворювань. Можна вважати встановленим, що багато патологічних процесів у організмі супроводжуються десинхронозом, і в той же час, неузгодженість ритмів є однією з причин розвитку виражених патологічних змін (Ф.И. Комаров, В.А. Яковлев, С.Б. Шустов, 1989; В.С. Новиков, Н.Р. Деряпа, 1992; І.І. Горпинченко, Л.П. Імшенецька, 2002; R.A. Wever, 2004 та ін.). Особливо це стосується хворих на невротичні розлади, що розвиваються у переважній більшості - 93,5% - хворих з сексуальними порушеннями і у 75-85% хворих на хронічні запальні захворювання статевих органів (І.І. Горпинченко, 1996).

Між тим, наукових праць, присвячених вивченню біологічних ритмів у хворих з невротичними розладами, нараховуються одиниці (Л.В. Животовська, 1994; В.О. Рудь, 2006), а стан біологічних ритмів у подружжі при сексуальній дезадаптації подружньої пари, де чоловік страждає на запальні захворювання статевих органів, їх вплив на її виникнення та перебіг взагалі не пригортали уваги дослідників, незважаючи на безумовну актуальність даної проблеми. Не розроблені в зв'язку з цим діагностичні критерії порушень сексуального здоров'я з урахуванням циркадіанних ритмів, а, відповідно, і ефективні методи корекції подружньої пари. Тому вкрай гострого характеру набуває питання про якість життя та соціально-психологічну адаптацію хворих на запальні захворювання статевих органів.

Все вищевикладене вказує на актуальність і необхідність проведення даного дослідження.

Мета дослідження. На підставі дослідження причин, умов, патогенетичних механізмів розвитку і особливостей проявів сексуальної дезадаптації подружньої пари, в якій чоловік страждає на запальні захворювання статевих органів, розробити ефективні методи її психокорекції.

Задачі дослідження:

Вивчити клінічні та психологічні особливості подружжя з сексуальною дезадаптацією, що обумовлена запальним захворюванням статевих органів у чоловіка.

Вивчити біоритмологічний статус кожного з подружжя та ступінь його невідповідності в подружніх парах з сексуальною дезадаптацією.

Визначити причини, механізми розвитку та клінічні варіанти сексуальної дезадаптації подружньої пари при запальних захворюваннях статевих органів у чоловіка та їх диференційно-діагностичні критерії.

Розробити систему психокорекції сексуальної дезадаптації подружньої пари, в якій чоловік страждає на запальний процес статевих органів з сексуальними розладами, з урахуванням соматогенних, психогенних, соціогенних та біоритмологічних факторів.

1. Матеріал і методи дослідження

Відповідно до задач та характеру дослідження проведено комплексне обстеження та вивчення 155 подружніх пар, де чоловіки хворіли на запальні процеси статевих органів, серед яких було 109 пар, де чоловіки страждали на простатит, 37 - уретрит і 9 - везикуліт, і в сім'ях яких мала місце сексуальна дезадаптація. Ці подружні пари були відібрані нами для спеціального обстеження. Окрім того, для порівняльного аналізу, з метою контролю, нами було також обстежено 25 подружніх пар, в яких, незважаючи на наявність хронічного простатиту, уретриту або везикуліту у чоловіка, сексуальна дезадаптація не спостерігалася.

Розвиток сексуальної дезадаптації дозволив, по відомим науці причинам і умовам, виділити три групи подружніх пар.

Першу групу склали 95 (61,29%) подружніх пар, у котрих сексуальна дезадаптація була обумовлена сексуальною дисфункцію у чоловіка, яка виникла внаслідок запального процесу сечостатевих органів (простатиту, уретриту чи везикуліту).

До другої групи увійшли 43 (27,74%) подружні пари, де сексуальна дезадаптація розвивалася внаслідок недостатньої інформованості одного або обох партнерів в питаннях психогігієни статевого життя.

Третя група складалася з 17 (10,97%) подружніх пар, в яких дезадаптація була обумовлена низьким рівнем психологічної та соціально-психологічної адаптації подружньої пари.

Всім хворим та їх дружинам було проведено всебічне комплексне обстеження, яке включало клінічне, психодіагностичне, спеціальне сексологічне та біоритмологічне.

В клінічне обстеження входило вивчення анамнезу життя та основного захворювання чоловіків, особливостей фізичного та психічного розвитку хворих та їх дружин, соматичного (в тому числі неврологічного, урологічного, гінекологічного) та психічного статусу, а також системно-структурний аналіз сексуального здоров'я та спеціальне сексологічне обстеження чоловіків та жінок.

В усіх обстежених хворих та їх дружин вивчали циркадіанні ритми шляхом реєстрації на протязі 6 діб через кожні 3 години (за виключенням 24-х і 3-х годин ночі) показників температури тіла, частоти пульсу, дихання, систолічного і діастолічного артеріального тиску.

Враховуючи біоритмологічний статус хворих і їх дружин, ми відносили до ранкового типу ті подружжя, у яких максимуми досліджуваних функцій припадають на 9-12 годин, вечірнього - 18-21 година, індиферентного - 12-15 годин. Для всіх досліджуваних по всім вивченим показникам (температура тіла, частота пульсу і дихання, систолічний і діастолічний АТ ) були складені графіки за даними, отриманими в результаті 6-ти денного обстеження, і проведена їх візуальна оцінка. Якщо при складанні графіка спостерігалася виразна десинхронізація фізіологічних функцій, яка виражалася в розбіжності акрофаз параметрів, що вивчалися, ми такого пацієнта відносили до „аритміків”, при зсуві акрофаз в межах 15-18 годин, ми дивилися, в який час підйом фізіологічних функцій спостерігався частіше, і в залежності від цього, відносили його до „жайворонків” або „сов”.

В процесі обстеження виділено три типи біоритмів, максимуми яких припадають на ранкові, денні або вечірні години, і які відповідають трьом основним типам працездатності людини.

Крім об'єктивних показників добових ритмів, у своїх дослідженнях ми використовували модифіковану для середньої смуги СНД анкету Естберга (С.И. Степанова, 1986). В цій анкеті міститься 23 питання, відповідаючи на які, обстежений суб'єктивно визначає свою належність до того або іншого типу добового ритму. Заключення проводилося за сумою отриманих балів: більше 92 - чітко виражений ранковий тип, 77-91 - слабо виражений ранковий тип, 58-76 - індиферентний тип, 42-57 - слабко виражений вечірній тип і нижче за 41 - чітко виражений вечірній тип.

Вивчення механізмів розвитку сексуальної дезадаптації подружніх пар проводили з урахуванням багатомірності забезпечення сексуальної функції і її парного характеру за методом системно-структурного аналізу (В.В. Кришталь, Н.К. Агішева, 1985) з урахуванням біоритмологічного статусу подружніх пар. Тип статевої конституції чоловіків визначали за векторною шкалою (Г.С. Васильченко, 1977), тип статевої конституції жінок - за шкалою І.Л. Ботнєвої (1985). Стан сексуальної функції хворих та їх жінок вивчали за допомогою опитувальників „Сексуальна функція чоловіків” (СФЧ) і „Сексуальна функція жінок” (СФЖ).

З метою більш глибокого вивчення сексуального здоров'я сімейної пари, у якій чоловік страждає на запальний процес сечостатевих органів, нами, за допомогою спеціально розробленої анкети вивчено наступні критерії: соматосексуальний розвиток, психосексуальний розвиток, асинхронії статевого розвитку, статеворольова поведінка, психосексуальна орієнтація, обізнаність в галузі сексу, оцінка своїх сексуальних проявів, тип сексуальної мотивації, мотивація статевого акту, тип статевої конституції, платонічне лібідо, типи порушень сексуальної адаптації, типи сексуальної культури, психосексуальна невдоволеність, сексуальні фантазії, сексуальні відчуття, почуття подружжя один до одного, ерекція, сім'явиверження, оргазм, статева активність, бажання статевого акту, ступінь сексуальної привабливості партнера, ступінь відповідності сексуально-еротичної поведінки подружжя, проведення попереднього періоду, техніка та пози статевого акту, активність партнера.

Особистісні особливості чоловіків та жінок ми вивчали за допомогою методики ММPI - Мінесотського багатопрофільного особистісного опитувальника (Minnеsota Multiphasic Personality Inventory), в адаптації Ф.Б. Березина та М.П. Мірошникова (1976).

Для діагностики типів психологічного реагування на хворобу використовували методику «Тип відношення до хвороби» (ТВХ), в основі якої міститься типологія ставлення до захворювання, запропонована А.Є. Личко та Н.Я. Івановим (1980).

Вивчення характеру взаємостосунків подружжя проводили за допомогою методики «Виявлення характеру взаємодії подружжя в конфліктній ситуації» Ю.Є. Альошиної, Л.Я. Гозмана, Є.М. Дубовської (1987).

2. Аналіз результатів

Усім чоловікам були проведені мікроскопічні дослідження сперми, а також секрету передміхурової залози.

Психокорекційні заходи щодо сексуальної дезадаптації подружніх пар при захворюваннях у чоловіка, що вивчались, проводили з урахуванням циркадіанних ритмів подружжя.

Згідно завдань дослідження була проведена відповідна статистична обробка та аналіз отриманих результатів. Багатобічність та розмаїття інформації, великий її обсяг та необхідність її розгляду з декількох боків, створюють труднощі для безмашинного аналізу. Тому була застосована машинна обробка отриманих результатів за спеціальною програмою в Turbo-Pascal (співавт. В.І. Єрьомін) за допомогою персональної ЕОМ IBM PC/AT. Було використано методи варіаційної статистики.

При загальноклінічному обстеженні досліджуваних хворих та їх дружин було встановлено, що соматосексуальний розвиток подружжя, у більшості випадків, був нормальним. Щоправда, у жінок дещо частіше зустрічався прискорений тип статевого дозрівання. У психосексуальному розвитку відхилення реєструвались частіше серед досліджуваних груп, ніж у контрольній, особливо у першій групі (у 43,16% чоловіків та 27,37% жінок). У чоловіків вони проявлялись у формі фемінінної чи гіпермаскулінної поведінки; у жінок - у формі маскулінної чи гіперфемінінної поведінки; у 11,58% хворих та 10,53% їх дружин було виявлено перверзні тенденції. Різноманітні асинхронії статевого розвитку, переважно поєднані, обумовлені соціогенними і психогенними факторами, мали місце у 108 (69,68%) чоловіків та у 79 (50,47%) жінок.

Клінічними проявами основного захворювання (хронічного простатиту) у всіх чоловіків були зміни форми, розмірів та консистенції передміхурової залози.

Об'єктивно у них відзначалась болючість різного ступеня, невиразність серединної борозни, зниження консистенції та асиметричне збільшення дольок залози. Суб'єктивно хронічний простатит, уретрит, везикуліт проявлялися больовими відчуттями у ділянці промежини, куприка, анусу, уретри; у 74 (47,57%) обстежених спостерігались різноманітні дизуричні прояви.

Загальні симптоми захворювання (слабкість, зниження працездатності) були у 55 (35,48%) хворих, періодичний субфебрилітет - у 35 (22,58%), підвищена дратівливість, головні болі, поганий сон - у 59 (38,06%) осіб.

При мікроскопічному дослідженні секрету передміхурової залози у всіх хворих була виявлена підвищена кількість лейкоцитів, зниження кількості лецитинових зерен і наявність епітелію простати.

Вивчення преморбіду, як одного з факторів, що сприяють розвитку сексуальної дезадаптації показало, що у досліджуваних чоловіків першої та другої груп переважно спостерігалися тривожно-помисливий характер і астенічні риси, а у хворих третьої групи - тривожно-помисливі і афективні риси. Серед жінок у всіх групах найбільш частими були істероїдні преморбідні риси, але у першій групі 1/3 складали жінки з урівноваженим спокійним характером. У контрольній групі подружніх пар і у чоловіків і у жінок переважно був наявний урівноважений спокійний характер.

У психічному статусі у 85,16% чоловіків основних груп були відзначені ті чи інші відхилення, переважно фобічні та неврастенічні, тоді як у контрольній групі вони не зустрічались. У дружин хворих також відзначались психопатологічні прояви, у більшості своїй істеричні, як то невротична реакція на сексуальні розлади у чоловіків і подружню дезадаптацію.

Вивчення циркадіанних ритмів обстежуваних подружніх пар, порівняно з контрольною групою показало, що у цих групах мала місце десинхронізація фізіологічних функцій, яка проявлялась неспівпаданням акрофаз та батифаз окремих показників, а також появою інверсії ритму. Отримані дані показали, що у осіб вечірнього типу десинхроноз є більш виразним, порівняно з представниками ранкового та недиференційованого типів. Особи недиференційованого типу займають проміжне становище, наближаючись за своїми показниками до пацієнтів ранкового типу. Більше всього між собою за параметрами циркадного ритму різняться особи ранкового та вечірнього типів.

У той же час, аналіз параметрів фізіологічних функцій у осіб контрольної групи показав, що в нормі ці параметри у представників різних біоритмологічних типів мало різняться між собою.

Порівнюючи біоритмологічні типи досліджуваних подружніх пар, де мала місце сексуальна дезадаптація, з контрольною групою подружніх пар, де цієї патології не було виявлено, ми отримали наступні дані. У досліджуваних групах, на протилежність контрольній, значний відсоток склали випадки збігу типів працездатності подружжя, що були за своїми фізіологічними параметрами прямо протилежними одне одному. Так, дружина-“жайворонок”, а чоловік-“сова” зареєстровані у 9,03% чи дружина-“сова”, а чоловік-“жайворонок” - у 32,26%; чоловік-“аритмік - дружина-“сова” - у 21,29% т. ін. У той же час, в контрольній групі, де не було сексуальної дисгармонії, таких поєднань крайніх типів працездатності не виявлено. На нашу думку, встановлена закономірність може бути ще одним з численних патологічних факторів сексуальної дезадаптації, який варто враховувати під час психокорекційної роботи.

Сексуальна дисфункція у чоловіків клінічно проявлялась передчасною еякуляцією, гіпоерекцією та зниженням лібідо, які були ізольованими чи поєднаними. Виникнення цих розладів після захворювання пацієнтів на хронічний простатит, уретрит чи везикуліт і їх клінічна динаміка у першій групі подружніх пар, дає підстави вважати, що вони є наслідком хронічного запального процесу в сечостатевих органах. В той же час, у двох інших групах подібні порушення виникали незалежно від розвитку запального процесу і були пов'язані з іншими причинами, про які дозволяють скласти думку результати системно-структурного аналізу сексуального здоров'я у наших обстежених.

В силу парного характеру сексуальної функції, у дружин хворих також виникали сексуальні розлади, що характеризувались сексуальною гіпестезією і, пов'язаною з нею гіпо- чи аноргазмією, до яких часто приєднувалось зниження лібідо.

Відмінною рисою сексуальної дисфункції у чоловіків другої та третьої груп і всіх жінок був її відносний характер. Крім того, чоловіки всіх основних груп та їх дружини відчували постійну сексуальну невдоволеність.

Варто зазначити, що є чіткий взаємозв'язок між сексуальною дисфункцією та перебігом хронічного простатиту, уретриту або везикуліту, оскільки нерегулярне статеве життя, обумовлене сексуальними порушеннями, ускладнює перебіг захворювання.

Результати системно-структурного аналізу сексуального здоров'я досліджуваних подружніх пар показали, що у всіх подружніх парах мало місце поєднане ураження компонентів та складових сексуального здоров'я.

Вивчаючи причини сексуальної дезадаптації у першій групі подружніх пар встановлено, що безпосередньою її причиною було стрижневе (3-го ступеню) ураження генітальної складової біологічного компоненту сексуального здоров'я внаслідок хронічного простатиту, уретриту або везикуліту у чоловіків. Фактором, що сприяє виникненню дезадаптації і ускладнює її перебіг, було послаблення соціального, психологічного та соціально-психологічного компонентів, що відповідає 2-му та 3-му ступеневі.

Другій групі подружніх пар було притаманне виникнення сексуальної дезадаптації, як наслідок стрижневого ураження інформаційно-оціночної складової соціального компоненту через недостатню поінформованість подружжя у питаннях психогігієни статевого життя. Ураження інших компонентів і складових, зокрема, психічної складової біологічного компоненту, в результаті невротичних реакцій подружжя на дезадаптацію, ускладнювало перебіг останньої.

Безпосередньою причиною сексуальної дезадаптації у третій групі було стрижневе ураження психологічного компоненту, обумовлене наявністю у одного з них рис характеру, що викликають негативне ставлення іншого. Сприяло виникненню дезадаптації і ускладнювало її перебіг порушення соціально-психологічного компоненту, через відсутність у подружжя взаємного кохання, поваги і розходження сімейно-рольових позицій, а також послаблення психічної та еякуляторної складових біологічного компоненту сексуального здоров'я та інформаційно-оціночної складової соціального компоненту.

Проведене психодіагностичне дослідження показало, що чоловіки та жінки з першої групи мали тривожні риси характеру, відрізнялися пасивністю, нерішучістю, невпевненістю в собі та своїх можливостях і прагненням підкорятися. Отримані результати свідчили про психологічну сумісність подружжя, яка базувалася на схожості особистісних рис, і виражалася у взаєморозумінні та адаптивній взаємодії на психологічному рівні.

Характерними типами відношення до хвороби обстежених першої групи були тривожний, іпохондричний та неврастенічний. Цілісний тип реагування на захворювання мав інтрапсихічну спрямованість і характеризувався наявністю психічної дезадаптації хворих. Емоційно-афективна сфера стосунків у них проявлялася в дезадаптивній поведінці: реакціях за типом дратівливої слабкості, тривожному, пригніченому стані, «втечею в хворобу».

Подружня взаємодія подружжя першої групи відрізнялася невисоким загальним рівнем конфліктності. Конфлікти розвивалися на рівні взаємин подружжя у вигляді незадоволення і деякий час не виявлялися в поведінці подружжя.

Найбільш характерними рисами хворих другої групи були внутрішня напруженість, невдоволеність обставинами, що склалися, депресивні тенденції, недостатнє спонукання, заперечення наявності у себе слабкості, уникнення невдач, обмеженість кола інтересів, демонстрація нарочито чоловічої поведінки. Для жінок були властиві хороша адаптація до оточення, висока соціальна пристосовуваність, заперечення будь-яких проблем, тривоги, своєї та чужої провини, демонстративний оптимізм і прагнення підкреслювати свою стійкість перед неприємностями. Таким чином, у подружжя другої групи нами були виявлені особистісні риси, які адекватно сприймалися іншими, не викликали суперечливого відношення при взаємодії подружжя.

На захворювання чоловіки другої групи найчастіше реагували по анозогностичному, сенситивному і ергопатичному типам. Цілісне реагування на захворювання виявилося в них різноплановим, були відмічені як типи відношення з різною спрямованістю дезадаптивної поведінки, так і типи, які не приводили до порушення їх соціального функціонування.

Подружня взаємодія подружжя другої групи також відрізнялася невисоким загальним рівнем конфліктності, що свідчить про пасивну поведінку при вирішенні родинних конфліктів і дало можливість віднести їх до проблемних сімей. Конфлікти у них носили прихований характер, який з часом міг призводити до зниження взаємної адаптації.

Для подружжя третьої групи характерними особистісними проявами виявилися недостатність критичної оцінки ситуації і своєї поведінки, ворожість, протест, нездатність зважати на інтереси навколишніх головним чином близьких людей, членів сім'ї. Для жінок була характерна тенденція до стійкості афективно забарвлених переживань, яка виявлялася в хворобливій образливості, підозрілості, недоброзичливості й нетерпимості до оточуючих, чутливості у відношенні несправедливості. Таким чином, виявлені особистісні якості подружжя призводили до частих конфліктів, пов'язаних з протиріччями внаслідок характерологічної несумісності.

Подружня взаємодія третьої групи характеризувалася високим загальним рівнем конфліктності, про що свідчать негативні реакції в конфліктних ситуаціях, активна негативна позиція в конфліктній взаємодії. За даними проведеного дослідження вони були віднесені до нестабільних сімей.

Підсумовуючи дані комплексного обстеження досліджуваних подружніх пар з сексуальною дезадаптацією, де чоловіки страждали на хронічний простатит, уретрит або везикуліт, можна умовно виділити три її варіанти: 1) дезадаптація, обумовлена сексуальною дисфункцією у чоловіка, що виникла внаслідок хронічного простатиту, уретриту чи везикуліту; 2) дезадаптація, пов'язана з недостатньою поінформованістю подружжя у питаннях психогігієни статевого життя; 3) дезадаптація, як результат психологічної та соціально-психологічної дезадаптації подружжя.

Головною причиною першого варіанту є стрижневе ураження генітальної складової біологічного компоненту сексуального здоров'я. Крім того, у механізмі її розвитку приймають участь і інші фактори, такі як: порушення психічної складової біологічного компоненту, в результаті преморбідних особливостей та невротичних реакцій членів подружжя; низький рівень поінформованості у питаннях психогігієни статевого життя і психологічної адаптації подружжя; несприятливе поєднання у подружній парі психосексуальних типів чоловіка та жінки; розходження мотивацій подружньої пари, а також відмінність біоритмологічних статусів.

В основі подружньої дезадаптації при другому варіанті лежить ураження інформаційно-оціночної складової соціального компоненту, при третьому - ураження психологічного компоненту сексуального здоров'я. Порушенню інших її компонентів та складових сприяло виникнення та поглиблення дезадаптації подружжя. Як і при першому варіанті дезадаптації, свій вклад у її складний ґенез вносять вищевказані несприятливі психологічні, соціальні та біоритмологічні фактори.

На відміну від першого варіанту, другий та третій, як правило, беруть свій початок незалежно від захворювання чоловіка на простатит, уретрит або везикуліт і не пов'язані з його виникненням та перебігом.

Визначені етіопатогенетичні механізми, динаміка та прояви кожного з варіантів сексуальної дезадаптації, дозволили сформулювати їх диференційно-діагностичні критерії та розробити систему психотерапевтичної корекції порушень сексуального здоровя подружніх пар при хронічному простатиті, уретриті або везикуліті у чоловіків.

Корекція сексуальної дезадаптації має являти собою систему заходів, що передбачають лікування основного захворювання чоловіків та його ускладнень з одного боку, та нормалізацію сексуального здоровя подружжя - з іншого. Лікування основної патології, потенційоване методами психотерапії, має поєднуватись із психотерапевтичною корекцією подружньої пари.

Застосовувані нами заходи психокорекції сексуальної дезадаптації подружньої пари базувалися на принципах комплексності та диференційованості, послідовності та спадковості, що давало можливість враховувати причину розвитку дезадаптації, фактори, які сприяють та поглиблюють її, стан кожного з компонентів сексуального здоров'я, ступінь адаптації подружжя на всіх рівнях взаємодії.

При першому варіанті дезадаптації психотерапія спрямовувалась на роз'яснення хворим та їх дружинам причин порушення у них сексуального здоровя, зняття емоційних розладів, обумовлених хворобою чоловіка та сексуальною дезадаптацією, і вироблення оптимальної сексуальної поведінки подружжя.

При дезінформаційному варіанті подружньої дезадаптації, основна увага при корекції спрямовувалась на підвищення рівня знань подружніх пар у галузі психогігієни статевого життя.

При третьому варіанті, тобто психологічній дезадаптації подружжя, психотерапія спрямовувалась, передусім, на корекцію характерологічних особливостей чоловіка та дружини, їх міжособистісних стосунків і нормалізацію процесу персоналізації кожного з членів подружжя.

І, нарешті, при всіх трьох варіантах подружньої дезадаптації широко роз'яснювали чоловікові та дружині роль для сексуальної адаптації стану циркадіанних ритмів подружжя, важливість співвідношення цих біоритмологічних статусів у процесі подружнього життя та корекції їх стосовно один одного.

При проведенні курсу психотерапевтичної корекції має використовуватись весь арсенал сучасних методів психотерапії, за умови адекватного вибору їх у кожному конкретному випадку. Тому при наявності передумов, ми широко застосовували когнітивну психотерапію, гіпносугестивну у формі індивідуальних, парних, групових занять, рольовий психосексуальний і сексуально-еротичний тренінг, реконструктивно-особистісну, персоналістичну психотерапію т. ін.

Вивчаючи найближчі та віддалені (через 1 та 2 роки) результати психотерапевтичної корекції у пролікованих нами подружніх парах встановлено, що ефективність корекції залежить як від успішного лікування хронічного простатиту, уретриту чи везикуліту і профілактики їх рецидивів, так і від досягнення максимальної адаптації подружжя на всіх рівнях взаємодії з поправкою на власні біологічні ритми.

Найбільшого успіху було досягнуто у першій та другій групах подружніх пар, менш ефективною була корекція у третій групі, де провідними причинними факторами були психологічна та соціально-психологічна дезадаптація подружжя.

Повна корекція подружньої дезадаптації настала у 69 (44,52%) подружніх парах, значне покращення, достатнє для нормальних подружніх контактів - у 71 (45,81%) пари і у 15 (9,67%) парах успіху не було досягнуто. Подружні пари, у яких стан сексуального здоровя не змінився, у більшості випадків належали до варіанту з психологічною дезадаптацією чоловіка та дружини.

Рецидив сексуальної дезадаптації через 1-2 роки настав у 24 (15,49%) подружніх парах, переважно першої та третьої груп. При першому варіанті - з причини загострення основного захворювання у чоловіка - хронічного простатиту, уретриту чи везикуліту, при третьому - через погіршення взаємостосунків подружжя, у яких не вдалось добитися високого рівня психологічної адаптації.

Підсумовуючи, в цілому варто сказати, що проведені комплексні лікувально-профілактичні заходи дали можливість досягнути високого та стійкого терапевтичного ефекту у більшості (77,33%) подружніх пар з сексуальною дезадаптацією.

Висновки

подружній сексуальний психологічний дезадаптація

Представлено теоретичне обґрунтування та нове вирішення задачі системної діагностики та психокорекції сексуальної дезадаптації подружньої пари при запальних захворюваннях статевих органів у чоловіків, як складного феномену, обумовленого соціогенними, психогенними, соматогенними і біоритмологічними причинами. Проблему вирішено з позиції системного підходу до розробки методологічних принципів корекції дезадаптації подружньої пари.

Клінічними особливостями обстежених подружніх пар є наступні: нормальний соматосексуальний розвиток при наявності відхилень у психосексуальному, що проявляється у вигляді фемінінної чи гіпермаскулінної поведінки у чоловіків та маскулінної або гіперфемінінної поведінки у жінок, наявність у 69,68% чоловіків і 50,47% жінок поєднаних асинхронній статевого розвитку, присутність в психічному статусі 85,16% чоловіків основних груп фобічної та неврастенічної симптоматики, а також істеричних проявів у їх дружин, прояви сексуальної дисфункції у вигляді передчасної еякуляції, гіпоерекції та зниження лібідо у чоловіків, а у жінок у вигляді сексуальної гіпестезії, гіпо- чи аноргазмії з наступним зниженням лібідо.

Психологічними особливостями подружніх пар першої групи є наявність тривожно-помисливих рис характеру, пасивність, прагнення підпорядкування, емоційна стриманість. В подружніх парах наявна психологічна сумісність, зумовлена ідентичністю особистісних рис. У пацієнтів другої групи виявлено емоційну незрілість, обмеженість кола інтересів, перебільшення тяжкості своїх симптомів та демонстрацію підкреслено чоловічого стилю поведінки. Для жінок цієї групи притаманні гарна адаптація до оточення, демонстративний оптимізм. Подружжя третьої групи характеризуються недостатністю критичної оцінки ситуації, ворожістю, поганою соціальною пристосовуваністю, егоцентризмом.

Типи психічного реагування на хворобу у обстежених чоловіків основних груп, порівняно з контрольною, характеризуються наявністю психічної та соціальної дезадаптації і відрізняються інтрапсихічною чи інтерпсихічною спрямованістю.

Подружжя першої та другої груп відносяться до проблемного типу подружньої взаємодії, конфліктними сферами їх життєдіяльності є протиріччя в задоволенні рольових потреб. У подружніх пар третьої групи має місце нестабільний тип стосунків, їх конфлікти обумовлюються низькою культурою спілкування та невдоволенням потреби у захисті Я-концепції. Для подружніх пар контрольної групи характерний стабільний тип подружніх стосунків та конструктивне вирішення конфліктів.

4. В усіх пацієнтів та більшості їх дружин (78,06%) має місце десинхронізація циркадіанних ритмів у вигляді зсуву акрофази, батифази та інверсії ритму. Суб'єктивна оцінка обстежуваними свого біоритмологічного статусу не завжди співпадає з об'єктивними даними, отриманими при дослідженні циркадіанних ритмів організму. Найбільша дисоціація біологічних ритмів відзначається у осіб вечірнього типу працездатності, найменша - у осіб ранкового типу. Недиференційований тип займає проміжне становище, наближаючись за своїми показниками до ранкового.

5. При хронічному простатиті, уретриті чи везикуліті у чоловіка можливе виникнення трьох варіантів сексуальної дезадаптації. Причиною першого з них є сексуальна дисфункція внаслідок хронічного простатиту, уретриту або везикуліту, причиною другого - дезінформація стосовно психогігієни статевого життя, а причиною третього - психологічна та соціально-психологічна дезадаптація подружжя. Перший варіант розвивається незабаром після захворювання чоловіків на запальні захворювання сечостатевих органів і перебіг його залежить від характеру перебігу цих захворювань. Другий варіант розвивається з самого початку подружнього життя, виникнення третього варіанту, як правило, пов'язане у часі з розладом міжособистісних стосунків подружжя; у перебігові двох останніх варіантів немає прямої залежності від виникнення та динаміки запального процесу статевих органів у чоловіка.

6. Комплексна корекція сексуальної дезадаптації подружньої пари, у якій чоловік страждає на хронічний простатит, уретрит чи везикуліт, має являти собою систему заходів, спрямованих, з одного боку, на лікування і попередження загострень основного захворювання чоловіка з урахуванням стану циркадіанних ритмів, з іншого - на психокорекцію сексуальної дезадаптації, яка має проводитись з урахуванням стану всіх компонентів і складових сексуального здоровя, що дає високий, стійкий терапевтичний ефект у переважній більшості (77,33%) подружніх пар з цією патологією.

Література

Потапенко О.А. Биоритмологические особенности супругов с сексуальной дезадаптацией при урологической патологии у мужа / О.А. Потапенко // Медицинская психология. - 2006. - Т. 1, № 3. - С. 85-87.

Потапенко О.А. Сексуальная дезадаптация супружеской пары при урологической патологии у мужа и ее психокоррекция / О.А. Потапенко // Медицинская психология. - 2007. - Т. 2, № 1. - С. 66-68.

Потапенко О.А. Оцінка фізичного і психічного розвитку подружжя і роль цих показників у формуванні сексуальної дисгармонії сім'ї, де чоловік хворіє на хронічний простатит, уретрит чи везикуліт / О.А. Потапенко // Український вісник психоневрології. - 2007. - Т. 15, Вип. 1(50). - С. 79-82.

Потапенко О.А. Психотерапевтична корекція сексуальної дисгармонії подружньої пари, в якій чоловік страждає на хронічний простатит, уретрит чи везикуліт, з урахуванням окремих параметрів біоритмологічного статусу чоловіків та їх дружин / О.А. Потапенко // Український вісник психоневрології. - 2007. - Т. 15, Вип. 2(51). - С. 96-99.

Потапенко О.А. Сексуальна дисгармонія, обумовлена низьким рівнем психологічної та соціально-психологічної адаптації подружжя / О.А. Потапенко // Андрологія і сексуальна медицина. 2006. - № 1. - С. 32-33.

Потапенко О.А. Психотерапевтична корекція сексуальної дисгармонії подружньої пари при хронічному простатиті, уретриті чи везикуліті у чоловіка на засадах біоритмології / Є.Г. Сонник, О.А. Потапенко // Біоритмологічні та хрономедичні аспекти клініки, лікування та профілактики психічних розладів: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Полтава, 2007. - С. 32-35.

Размещено на Allbest.ru