Ультразвукова діагностика дегенеративних змін міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ДЕГЕНЕРАТИВНИХ ЗМІН МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА

Пономаренко Світлана Олексіївна

Харків - 2010

Анотація

Пономаренко С.О. Ультразвукова діагностика дегенеративних змін міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.23 - променева діагностика та променева терапія, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2010.

Мета роботи - підвищення ефективності діагностики дегенеративних змін міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта шляхом розробки і впровадження комплексу ультразвукових критеріїв.

На підставі обстеження репрезентативних груп хворих на дегенеративні ураження поперекового відділу хребта розв'язано актуальну для променевої діагностики та ортопедії наукову задачу підвищення якості діагностики досліджуваної патології, обґрунтовано доцільність застосування ультразвукового дослідження на етапі первинного обстеження пацієнтів. Стандартизовано та вдосконалено ультразвукову методику діагностики поперекового відділу хребта. Систематизовано ехографічні ознаки дегенеративних змін міжхребцевих дисків і складових елементів хребетного каналу, визначено їх диференціально-діагностичні критерії. Встановлено діагностичну ефективність ультразвукового дослідження при зіставленні з інтраопераційними даними. В діагностиці гриж міжхребцевих дисків чутливість УЗД склала 89,2%; специфічність - 66,6%; точність - 87,1%; в діагностиці рубцево-спайкового процесу в епідуральному просторі - відповідно 90,1%; 85%; 87,1%; в визначенні гіпертрофії жовтих зв'язок чутливість УЗД - 92,8%; специфічність - 88,2%; точність - 90,3%. Запропоновано ультразвуковий спосіб топічної діагностики гриж міжхребцевих дисків і стенозу хребетного каналу на поперековому рівні. Визначено характер порушення кровотоку в епідуральних венах при грижах міжхребцевих дисків та стенозі хребетного каналу.

Ключові слова: ультразвукова діагностика, дегенеративні зміни, поперековий відділ хребта, міжхребцевий диск, хребетний канал.

Аннотация

Пономаренко С.А. Ультразвуковая диагностика дегенеративных изменений межпозвонковых дисков поясничного отдела позвоночника. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.23 - лучевая диагностика и лучевая терапия. - Харьковская медицинская академия последипломного образования МОЗ Украины, Харьков, 2010.

Цель работы: повышение эффективности диагностики дегенеративных изменений межпозвонковых дисков поясничного отдела позвоночника путем разработки и внедрения комплекса ультразвуковых критериев.

На основании обследования 128 больных (640 межпозвонковых дисков) с дегенеративными изменениями поясничного отдела позвоночника решена актуальная для лучевой диагностики и ортопедии научная задача повышения эффективности диагностики изучаемой патологии путем применения ультразвукового исследования (УЗИ) при первичном обследовании пациентов.

Усовершенствована методика обследования поясничного отдела позвоночника. Систематизированы эхографические признаки дегенеративных изменений межпозвонковых дисков для разных стадий заболевания, определены их дифференциально-диагностические критерии. Проведены ультразвуковые и МРТ сопоставления в диагностике протрузий (чувствительность - 91,9%, специфичность - 94,7%, точность - 93,5%) и грыж дисков (соответственно 88,2%, 98,2%, 96,6%).

Установлена диагностическая эффективность ультрасонографии при сопоставлении с интраоперационными данными. В диагностике грыж межпозвонковых дисков чувствительность метода составляет 89,2%, специфичность - 66,6%, точность - 87,1%; в диагностике рубцово-спаечного процесса в эпидуральном пространстве чувствительность составила 91,1%, специфичность - 85%, точность - 87,1%; гипертрофии желтых связок чувствительность составила 92,8%, специфичность - 88,2%, точность - 90,3%.

Предложен новый способ топической ультразвуковой диагностики грыж межпозвонковых дисков и стеноза позвоночного канала поясничного отдела позвоночника. Изучен характер нарушения кровотока в эпидуральных венах при грыжах межпозвонковых дисков и стенозе позвоночного канала.

Приведены практические рекомендации относительно методики исследования межпозвонковых дисков, ультразвуковой диагностики протрузий, грыж дисков, а также стеноза позвоночного канала. Применение УЗИ поясничного отдела позвоночника будет способствовать снижению диагностических ошибок и проведению адекватных терапевтических и профилактических мероприятий.

Ключевые слова: ультразвуковая диагностика, дегенеративные изменения, поясничный отдел позвоночника, межпозвонковый диск, позвоночный канал.

Annotation

Ponomarenko S.O. Ultrasonographic diagnosis of degenerative changes of the intervertebral disc of the lumbar spine. ? Manuscript.

A dissertation for the award of a degree of Candidate of Medical Sciences, in the medical speciality 14.01.23 ? Radiology and Radiation Therapy. Kharkov Academy of postgraduate medical studies, Ministry of Health Ukraine, Kharkov, 2010.

Aim: To show the effectiveness in diagnosing degenerative changes of inter-vertebral disc of the lumbar spine by the designing and introduction of complex sonographic criteria.

Based on the study of representative group of patients with degenerative changes of the lumbar vertebrae, a scientific dilemma for radiology and orthopedics was solved to show the effectiveness of using ultrasonography to diagnose this pathology in patients a form of primary method of investigation. A methodology of investigating the patients was developed. The echographic features for early diagnosis of the degenerative changes of the intervertebral discs of the lumbar spine was systematized and the criteria for differential diagnosis was defined. Diagnostic effectiveness of using ultrasonography was also shown by comparing ultrasonographic and intra-operative data. Diagnosing lumbar vertebral inter-vertebral disc herniation, the sensitivity of this method was 89,2%, specificity - 66,6%, accuracy - 87,1%, fibrotic changes of the epidural spaces sensitivity was 91,1%, specificity - 85%, accuracy - 87,1%, and hypertrophy of the ligamentum flavum sensitivity was 92,8%, specificity - 88,2%, accuracy - 90,3%. Ultrasonographic classification of degenerative changes of the intervertebral discs of the lumbar spine and lumbar spine stenosis was developed. The nature of changes in the blood circulation in the epidural veins during disc herniation was studied.

Key words - Ultrasound, degenerative changes, lumbar spine, intervertebral disc, vertebral canal

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В Україні вертеброгенна патологія в загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності займає друге місце, поступаючись респіраторним інфекціям, і складає 20-30% (Педаченко Є.Г. та співавт., 2004). У структурі неврологічної захворюваності «попереково-крижові» радикуліти міцно утримують перше місце за поширеністю - більше 50%, що зумовлює соціально-економічну значущість цих захворювань (Яременко Д.А. та співавт., 2006). Серед захворювань поперекового відділу хребта провідне місце посідають дегенеративні процеси, серед яких найбільш поширеними є остеохондроз та спондилоартроз (Грабовецький С.А. та співавт., 2004).

Діагностика поперекового остеохондрозу ґрунтується на клінічній картині захворювання і променевих методах дослідження, до яких відносять оглядову рентгенографію поперекового відділу хребта, комп'ютерну томографію (КТ), КТ-мієлографію, магнітно-резонансну томографію (Коваль Г.Ю. та співавт., 2004, Штутін О.О. та співавт., 2006). Можливості традиційного рентгенівського дослідження в діагностиці дегенеративних змін хребта та суглобів загальновідомі, а в діагностиці дегенеративних змін міжхребцевих дисків, особливо ранніх, обмежені, а саме воно пов'язане з променевим навантаженням на хворого (Спузяк М.І, Шармазанова О.П., 2003). Контрастні рентгенівські методи (дискографія, мієлографія) опосередковано виявляють м'якотканинний патологічний субстрат, але небезпечні ускладненнями, можливими при інвазивних методах дослідження (O'Connell M. J. et al., 2003), тому зараз практично не використовуються. Виявити ураження диску та оцінити його стан на різних етапах розвитку патологічного процесу дозволяють КТ і МРТ (Труфанов Г. Е., 2006).

Але в діагностиці дегенеративно-дистрофічних процесів поперекового відділу хребта, його ранніх стадій, залишається актуальним пошук нових методик дослідження, особливо, скринінгового методу, який був би простим, доступним, нешкідливим і водночас давав би достовірну інформацію, необхідну для визначення подальшої тактики і лікування.

З кожним роком зростає кількість праць, присвячених променевій діагностиці дегенеративних змін хребта та їх ускладнень (Tsantizos A. et al., 2004; Inui Y. et al., 2004; Терновой С. К. та співавт., 2005; Sobajima S. et al., 2005; Спузяк М.І. та співавт., 2008). Разом з тим роботи, що стосуються ультразвукового дослідження хребта нечисленні (Міронов С. П., 2003; Naish C. et al., 2003; Galiano K., 2005), містять не досить повну та суперечливу інформацію щодо диференціально-діагностичних ознак дегенеративних змін міжхребцевих дисків та їх ускладнень. Не існує обґрунтованих ехографічних критеріїв оцінки епідурального кровообігу, та стенозу хребетного каналу (Theodorou D. J. et al., 2005).

Аналіз даних літератури і наші спостереження свідчать, що ультразвукове дослідження рідко використовується для діагностики патологічних станів хребетного рухового сегмента. Згідно з дослідженням Цвігуна Г.В. (2006), в алгоритм послідовності проведення радіологічних методик при болі в спині ультразвукове дослідження не включене. Також його немає і в керівництві для лікарів, які направляють хворих на радіологічне дослідження, адаптоване Європейською Комісією й експертами (2002).

Однак ультразвуковий метод швидко розвивається і останнім часом активно впроваджується в діагностику захворювань опорно-рухової системи (Юдж М.Н., 2007). Нестача простих і інформативних методів на первинному етапі діагностики диктує необхідність подальшого вивчення можливостей застосування УЗД у діагностиці дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта і визначення його місця серед інших методів променевої діагностики. Все це і стало підставою даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України та є фрагментом планових науково-дослідних робіт ХМАПО: "Стан сполучної тканини та особливості її реакції в умовах патології" державна реєстрація № 0103U004134; і "Клініко-променева діагностика захворювань і пошкоджень хребта", державна реєстрація № 0108U003077.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності діагностики дегенеративних змін міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта шляхом розробки і впровадження комплексу ультразвукових критеріїв.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

1. Вивчити ультразвукову анатомію міжхребцевих дисків і хребетного каналу поперекового відділу хребта.

2. Визначити діагностичні ультразвукові критерії дегенеративних змін міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта і провести їх систематизацію у встановленні стадійності процесу.

3. Визначити допплерографічні критерії порушення кровотоку епідуральними венами при грижах міжхребцевих дисків і стенозі хребетного каналу.

4. Встановити ультразвукові критерії стеноза хребетного каналу на поперековому рівні.

5. Оцінити ефективність ультразвукового дослідження в діагностиці гриж міжхребцевих дисків, рубцево-спайкових процесів епідурального простору, гіпертрофії жовтих зв'язок поперекового відділу хребта.

Об'єкт дослідження: дегенеративні зміни поперекового відділу хребта.

Предмет дослідження: ультразвукова семіотика дегенеративних змін поперекового відділу хребта.

Методи дослідження: клінічні, променеві (рентгенологічне, магнітно-резонансне, та ультразвукове дослідження поперекового відділу хребта), морфологічні і статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. За даними ультразвукового дослідження встановлено нові нормативні параметри міжхребцевого диска, хребетного каналу, корінцевих каналів, зв'язок і кровотоку епідуральними венами поперекового відділу хребта.

Вперше за допомогою УЗД вивчено форму і структуру м'якотканиних елементів поперекового відділу хребта при дегенеративних змінах МХД, елементів хребетного каналу, що дозволило їх систематизувати відповідно до морфологічної класифікації остеохондрозу.

Вперше з'ясовано можливості УЗД у діагностиці гриж МХД, рубцево-спайкового процесу епідурального простору, гіпертрофії жовтих зв'язок поперекового відділу хребта.

Вперше обґрунтовано і запропоновано новий спосіб УЗД гриж МХД поперекового відділу хребта, який дозволяє провести топічну діагностику і встановити розміри грижового випинання, підтверджений державним патентом на корисну модель «Спосіб ультразвукової діагностики гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта» 15.11.2006, №18552.

Вперше розроблено новий спосіб УЗД стенозу хребетного каналу, підтверджений державним патентом на корисну модель «Спосіб діагностики стенозу поперекового відділу хребетного каналу» 16.01.2006, №11966, який дозволяє чітко визначити ступінь стенозу.

Вперше доведена ефективність УЗД у діагностиці дегенеративного стенозу порівняно з іншими променевими методами.

Вперше встановлено зміни гемодинаміки в епідуральних венозних сплетеннях в режимі кольорового і енергетичного допплера при грижі міжхребцевих дисків і стенозі хребетного каналу.

Науково обґрунтована доцільність застосування УЗД на етапі первинної діагностики у хворих з дегенеративними змінами міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта.

Практичне значення отриманих результатів. За даними ультразвукового дослідження розроблено нові нормативні параметри міжхребцевого диску, хребетного каналу, корінцевих каналів, зв'язок і кровотоку епідуральними венами поперекового відділу хребта.

Удосконалено методику проведення ультразвукового дослідження поперекового відділу хребта, яка полягає в можливості стандартизації дослідження шляхом визначення чітких анатомічних орієнтирів і стандартних проекцій та режимів сканування.

Стандартизація УЗД поперекового відділу хребта дозволяє визначити зміни корінцевих каналів, хребетного каналу і його елементів, кровотоку в епідуральних венах.

Отримані дані дозволяють поліпшити клінічну і топічну діагностику стенозу ХК, гриж МХД, рубцево-спайкового процесу, варикозного розширення вен епідурального простору, а також сприятимуть зменшенню кількості діагностичних помилок і проведенню адекватних терапевтичних і профілактичних заходів.

Висока діагностична ефективність і доступність ультразвукового методу дозволяє використовувати його на етапі первинної діагностики у хворих з дегенеративними змінами хребетного рухового сегмента як скринінгову методику. Використання УЗД дає можливість обмежити застосування інвазивних і дорогих методів дослідження хворих на ранніх етапах діагностики дегенеративних змін міжхребцевих дисків.

Результати досліджень упроваджені в навчальну роботу кафедри ультразвукової діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти, практику Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні, ДУ «Інститут патології хребта і суглобів ім. проф. М.І. Сітенка» АМНУ, лікувально-діагностичного центру «Доктор Алекс», першої міської клінічної лікарні Полтави, відділення УЗД залізничної лікарні Полтави.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є закінченим самостійним науковим дослідженням пошукача. Дисертантом самостійно організовано наукове дослідження, проведено інформаційний пошук, проаналізовано й узагальнено наукові літературні дані, підготовлено огляд літератури, обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано її мету і завдання. Автором розроблено карти обстеження хворих, проведено аналіз медичної документації, зібрано й інтерпретовано клінічний матеріал. Дисертанткою самостійно або при її безпосередній участі проведено всі ультразвукові і рентгенологічні дослідження, які увійшли до даної роботи. Морфологічну частину роботи виконано центральною науково-дослідною лабораторією Харківської медичної академії післядипломної освіти. При використанні стандартних комп'ютерних програм автором виконано статистичну обробку отриманих результатів, що дозволило сформулювати наукові положення і висновки даної роботи, розробити шляхи розв'язання задачі діагностики дегенеративних змін міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта. Дисертанткою також самостійно підготовлено до друку наукові статті, виступи, проведено впровадження наукових розробок у практичну роботу лікувальних установ.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповіли на міжнародному, республіканському та регіональному рівнях: V Українській науково-практичній конференції “Актуальні питання конвенційної рентгенодіагностики, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії” (Полтава, 2005), науково-практичній конференції молодих вчених “Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини” (Харків, 2005), науково-практичній конференції «Діагностика, профілактика та лікування захворювань кістково-м'язової системи в людей різного віку» (Полтава, 2006), Українському конгресі радіологів України - Укр'2006 (Київ, 2006), на науково-практичній конференції молодих учених “Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини” (Харків, 2007), на науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченої 85-й річниці ХМАПО “Медична наука: сучасні досягнення та інновації” (Харків, 2008), днях фахівця Харківської Асоціації лікарів ультразвукової діагностики (2008, 2009), днях фахівця ХРОАРУ (2007, 2008).

Публікації результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, зокрема у виданнях, рекомендованих ВАК України, - 7 (одна самостійно), видано 1 навчальний посібник для лікарів ультразвукової діагностики, отримано 2 патенти України на корисну модель.

Структура і обсяг дисертації. Основний текст дисертації, викладений на 130 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів та висновків. Робота ілюстрована 47 рисунками, 49 таблицями (ілюстрації займають 28 сторінок). Список літератури включає 185 праць, з них 112, написаних кирилицею, 73 - латиницею, викладений на 21 сторінці.

хребет ультразвуковий неврологічний остеохондроз

2. Основний зміст роботи

Дисертаційне дослідження проводилося в період з 2005 до 2009 р. в Харківській обласній клінічній травматологічній лікарні (ХОКТЛ).

Відповідно до мети і завдань було обстежено 128 хворих, які перебували на амбулаторному і стаціонарному лікуванні в ортопедичному відділенні ХОКТЛ. У всіх випадках дегенеративні захворювання поперекового відділу хребта були провідним діагнозом.

Дослідження виконано з дотриманням основних положень GCP (1996 р.); Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 4 квітня 1997 р.); Хельсінкської декларації Світової медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2000 рр.).

У комплексному дослідженні всім пацієнтам проведено клінічне обстеження з оцінкою неврологічного і ортопедичного статусу, рентгенологічне, ультразвукове дослідження поперекового відділу хребта з використанням режимів кольорового і енергетичного допплера, виконано МРТ (83 чол.). Прооперовано 24 пацієнти. Абсолютними показаннями до операції були: наростання неврологічного дефіциту, синдром компресії кінського хвоста, прояви мієлорадикулоішемії, больовий синдром, який не піддавався консервативному лікуванню. З метою верифікації ультразвукових даних виконувалося патоморфологічне дослідження видалених частин міжхребцевого диска, гіалінових пластинок.

Вік обстежених хворих становив 20 - 60 років: 20 - 30 років - 17 чол. (13,3%), 31 - 40 років - 33 чол. (25,8%), 41 - 50 років - 43 чол. (33,6%); 51 - 60 років - 35 чол. (27,3%), серед досліджуваних було 48,4% чоловіків і 51,6% жінок. З метою вивчення нормальної ультразвукової картини міжхребцевих дисків (МХД) і хребетного каналу (ХК) було обстежено групу порівняння з 21-ї практично здорової особи віком 20 - 40 років.

Для систематизації ультразвукових критеріїв дегенеративного процесу було запропоновано розподіл хворих на групи за локалізацією патологічного процесу в МХД і детально вивчено ультразвукову картину кожної з груп.

У 1-й групі - з дегенеративними змінами в межах пульпозного ядра, було 23 особи (115 МХД), серед них 11 чоловіків і 12 жінок. У 2-й групі - з дегенеративними змінами в ПЯ і фіброзному кільці без порушення цілісності ФК, було 53 особи (265 МХД), серед них 25 чоловіків і 28 жінок. У 3-й групі - з дегенеративними змінами в МХД і порушенням цілісності ФК та залученням до патологічного процесу елементів ХК, було 52 особи (260 МХД), серед них 25 чоловіків і 27 жінок.

Рентгенологічні дослідження поперекового відділу хребта виконали за стандартною методикою всім пацієнтам, у 42,7% випадків стандартну спондилографію доповнили функціональним дослідженням, на апаратах РУМ-20М, Арман -9Л5.

Всім пацієнтам зроблено УЗД поперекового відділу хребта. Дослідження проводили на апаратах Aloka SSD-630, SONO-ASE 8000 фірми Medison. Для дослідження використовували конвексні електронні датчики з частотою 3 Мгц з використанням кольорового і енергетичного допплерівського картування в реальному масштабі часу.

Методика дослідження. Проводилось УЗД трансабдомінальним доступом, шляхом покрокового сканування всіх МХД у поперечній і поздовжній площинах, у режимі сірої шкали і доповнювалося методикою кольорового та енергетичного допплерівського картування. Основною точкою відліку при УЗД були крижі і розташований вище диск L5-S1. Такий орієнтир був достатнім для того, щоб вести відлік хребців знизу вгору і починати дослідження МХД з цього рівня. Диск L3-L4 у пацієнтів звичайної статури завжди проектується на пупок або розташовується відразу над ним, а тіло L1 завжди візуалізується під перешийком підшлункової залози. Зорієнтувавшись таким чином, і провівши ідентифікацію дисків за анатомічними орієнтирами, проводили ультразвукове сканування МХД у 2 площинах: сагітальній і горизонтальній. Критерієм якісної візуалізації було отримання чіткого зображення ХК у горизонтальній площині.

При УЗД поперекового відділу хребта оцінювали: висоту МХД (вимірювали відстань між найбільш виступаючими кістковими контурами замикаючих пластинок тіл хребців у передньому відділі міжхребцевого простору); товщину ФК у задній частині диска; розміри ХК (передньозадній - між задньою поздовжньою зв'язкою і переднім контуром дужки, фронтальний розмір - вимірювали відстань між місцями візуалізації входу в корінцеві канали, площу обчислювали планіметричним способом); розміри дурального мішка (передньозадній розмір обчислювали між переднім і заднім листком твердої мозкової оболонки по медіанній осі ХК, площу - планіметричним способом); ширину корінцевих каналів (вимірювали в симетричних ділянках правого і лівого каналу); товщину жовтої зв'язки (між заднім листком мозкової оболонки та контуром дужки хребця). Визначали ехогенність та ехоструктуру ПЯ, ФК, ХК, поздовжніх зв'язок, рівність переднього контуру тіл хребців.

При допплерографічному дослідженні епідуральних вен вивчали характер і швидкість кровотоку, кількість і інтенсивність ехосигналів від епідуральних судин в епідуральному просторі на ураженому рівні. В нормі при енергетичному допплерівському картуванні (ЕДК) та кольоровому допплерівському картуванні (КДК) кровотік визначався у вигляді малоінтенсивних постійних ехосигналів помаранчевого чи блакитного кольору, судини були розташовані на всьому протязі епідурального простору, їх спектр мав як монофазний, так і фазний характер, при цьому коливання фаз не перевищували половини амплітуди максимальної фази. Середня швидкість кровотоку в епідуральних венах у нормі була 2,5 - 4,5 см/сек.

Магнітно-резонансну томографію виконувалали на апараті Siemens SIENET Magic View 300 (0,24 Те) за стандартними протоколами дослідження поперекового відділу хребта. Проводили МРТ після рентгенологічного та ультразвукового обстежень для підтвердження встановленого діагнозу або його спростування.

Морфологічному дослідженню піддавали матеріал від хворих, прооперованих у зв'язку з дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта. Матеріал фіксували в 10% розчині формаліну, зневоднювали в спиртах (50°, 70° і двічі в 96°), спирті з хлороформом, потім у хлороформі, та заливали парафіном. Отримані зрізи товщиною 7 - 10 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином, аналізували в полі зору мікроскопа Micros MC50. Фотовідбитки препаратів зробили за допомогою цифрової камери Canon A510. Вивчали зміни в клітинах ПЯ, ФК, міжтенторіального матриксу при діагностованих дегенеративних процесах.

Статистична обробка та аналіз даних. Обчислення виконували в пакеті статистичного аналізу Statistika 5.5 та за допомогою табличного процесора Excel. При аналізі отриманих результатів дослідження застосовувались стандартні методи статистичної обробки. Для кількісних характеристик використовували значення середнього арифметичного і похибки середнього. Вірогідність відмінностей середніх показників оцінювали за методом кутового перетворювання Фішера, за t-критерієм Стьюдента. Для оцінки діагностичної цінності результатів УЗД визначали специфічність, чутливість, точність, позитивну передбачувану цінність (ППЦ), негативну передбачувану цінність (НПЦ).

Результати досліджень. У нормі в сагітальній площині тіла хребців визначаються як лінійні гіперехогенні структури з інтенсивною ехо-тінню позаду них. Між ними розташовані міжхребцеві диски - гіпоехогенні щілиноподібні простори. На передній поверхні хребців і МХД розташовується передня поздовжня зв'язка (лінійна структура середньої чи підвищеної ехогенності), позаду диска - ХК з розташованим усередині дуральним мішком (анехогенна структура). Зверху і знизу МХД обмежений замикаючими пластинками - рівними гиперехогенними лінійними структурами. При сагітальному скануванні визначали форму та взаємовідношення тіл хребців - за рівністю дугоподібної лінії, що з'єднує їх передні поверхні, і висоту міжхребцевих дисків.

У горизонтальній площині в нормі ФК візуалізується у вигляді фібрілярної структури середньої ехогенності, розташованої по периферії МХД. По центру МХД розташовується ПЯ, яке у осіб віком до 30 років було гіпоехогенним, однорідної ехоструктури, межа між ФК і ПЯ нечітка, у осіб після 30 років ехогенність ПЯ підвищена, ехоструктура однорідна, а межа в задньому відділі більш чітка, ниткоподібна. На рівні L5 - S1 у нормі задній контур диска незначно випнутий дозаду, на рівні L4 - L5 має горизонтальну форму, а на рівнях, розташованих вище, визначається як чітка, дещо увігнута лінія. За диском візуалізується ХК з розташованим у центрі анехогенним круглястим дуральним мішком, заповненим ліквором. Передній контур ХК утворений гіперехогенними лінійними сигналами від МХД, задньої поздовжньої зв'язки і твердої мозкової оболонки. З обох боків ХК проходять корінцеві канали, в центрі яких розміщені корінці спинномозкових нервів, останні візуалізуються у вигляді двох гіперехогенних ліній у кожному каналі. У задньому відділі ХК, позаду дурального мішка, візуалізуються прилеглі до дужок жовті зв'язки - гіперехогенні лінійні структури.

У пацієнтів групи порівняння було вивчено параметри ультразвукової норми поперекового відділу хребта (табл. 1).

Таблиця 1. Параметри МХД і ХК у нормі за даними УЗД

Характеризуючи отримані величини (табл. 1), слід зазначити, що, найбільш стійкими з них є висота диска, товщина ФК і ширина корінцевих каналів. Відмінність між розмірами цих структур у різних пацієнтів не перевищувала 3 мм. У одного і того ж самого хворого відмінності в розмірах МХД, корінцевих каналів і дурального мішка на різних рівнях не перевищували 3 мм, а між сусідніми дисками розрізнялись не більше ніж на 2 мм.

У осіб 1-ї групи (23 чол. - 115 МХД) дегенеративні зміни виявлено в 47 МХД (41%), які ультрасонографічно характеризувалися підвищенням ехогенності, неоднорідністю пульпозного ядра та розширенням межі між ПЯ та ФК. Підвищення ехогенності ПЯ було зумовлене дегідратацією і ущільненням ПЯ. Дану ознаку було виявлено в 36,5% МХД. Помірне підвищення ехогенності (більшої за ФК, але менш інтенсивної за задню поздовжню зв'язку) було в 73,8% і значне (ехогенність була такою, як і задньої поздовжньої зв'язки) - 26,2% випадку. Неоднорідність ПЯ виглядала при УЗД як чергування ділянок підвищеної та зниженої ехогенності, з наявністю гіперехогенних включень у межах ПЯ, та виявлена у 22% МХД.

За наявності дегенеративно-дистрофічних змін стає видимою межа між пульпозним ядром і фіброзним кільцем, спочатку в задньому відділі диска, а в подальшому по всьому його колу. Межа між ПЯ і ФК в змінених дисках розширюється до 2 мм, а ехогенність ПЯ значно підвищується. Розширення межі між ПЯ і ФК діагностовано в 11,3%.

Описані зміни в ПЯ на одному рівні були виявлені в 21,7%, на двох - в 52,2%, на трьох і більше рівнях - в 26,1% хворих. Переважання ураження двох МХД над одним вірогідне (с < 0,05). Найчастіше уражався диск L4-L5 - 45%, диск L5-S1 - 32%, L3-L4 - 13%, L2-L3 - 6%, L1-L2 - 4% МХД.

У осіб 2-ї групи (53 чол., 265 МХД) дегенеративні зміни у ФК діагностовано в 198 (74,7%) МХД. У ПЯ підвищення ехогенності виявили в 70,9%, неоднорідність ехоструктури - у 64,5%, розширення межі між ПЯ і ФК - у 54,3%, але в цій групі, на відміну від першої, визначалось зміщення ПЯ (дозаду чи вбік) у 57,7% випадку, за рахунок його внутрішньо дискового пересування.

При оцінці товщини ФК визначалося дифузне або локальне його стоншення (52%), а також деформація при збереженій структурі. Товщина ФК зменшувалася в середньому на 2 - 3 мм порівняно з незміненими (сусідніми) дисками. Локальне стоншення фіброзного кільця полягає в асиметрії його товщини в задньобічних відділах МХД понад 2 мм. Локальне стоншення практично у всіх випадках поєднувалося з неоднорідністю ехоструктури ФК у зоні стоншення. Дифузне стоншення ФК було наслідком зміщення змінених елементів ПЯ дозаду або в задньобічні відділи МХД з формуванням випинання - протрузії.

Основною ознакою, що відрізняла протрузію від інших патологічних станів на межі між МХД і ХК, була відсутність розривів хрящової тканини ФК у зоні випинання. При симетричному випинанні ФК утворюються циркулярні протрузії, при яких вибухання поширюється на всі боки. Ультразвукова діагностика цих протрузій ґрунтується на виявленні симетричного звуження дурального мішка і корінцевих каналів. Величину такої протрузії оцінювали зіставленням розмірів дурального мішка на ураженому рівні з сусідніми, не ураженими сегментами. При центральному розташуванні випинання відносно сагітальної лінії ХК діагностувалась медіанна протрузія, при випинанні в парамедіанному відділі заднього контуру ФК - парамедіанна, а випинання ФК переважно в бічних відділах (в зоні корінцевого каналу) діагностувалось як задньобічна протрузія. При УЗД оцінювали величину протрузії шляхом вимірювання відстані від заднього контуру випнутого диска до умовної лінії, що позначає положення цього контуру в нормі.

При аналізі отриманих даних, встановлено, що переважають парамедіанні (41,7%) і задньобічні (27,3%) протрузії (с < 0,001). Медіанні протрузії діагностовано в 16,5% МХД, унаслідок зміцнення цієї частини диска задньою поздовжньою зв'язкою. Кількість циркулярних протрузій була найменшою - 14,5% дисків. Частота ураження МХД L4-L5 склала 39,8%, а МХД L5-S1 - 34,4%, вірогідність відмінностей ураження двох нижніх МХД від трьох верхніх склала с < 0,001.

Крім змін товщини ФК, діагностували також і зміни його ехоструктури. Такими змінами були підвищення ехогенності ФК (21,5%), та неоднорідність його ехоструктури за рахунок гіперехогенних включень у товщі кільця (36,9%).

Порівняння частості виявлення ультразвукових ознак дегенеративного процесу МХД у осіб 1-ї та 2-ї груп представлено в табл. 2.

Таблиця 2. Порівняльна характеристика дегенеративних змін МХД у осіб 1-ї та 2-ї груп

Примітка. Вірогідність відмінностей ультразвукових ознак у пацієнтів 2-ї групи, порівняно з 1-ю: * - р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Отже, найхарактернішими ультрасонографічними ознаками дегенеративних змін у 2-й групі необхідно вважати стоншення ФК, зміщення ПЯ з утворенням протрузії, підвищення ехогенності та неоднорідність ехоструктури ПЯ та ФК. Найчастіше вражалися сегменти L4-L5, L5-S1.

Результати діагностичної цінності ультразвукового методу в діагностиці протрузій МХД порівняно з МРТ, склали: чутливість - 91,9%, специфічність - 94,7%, точність - 93,5%, ППЦ - 92,7%, НПЦ - 94,1%.

У пацієнтів 3-ї групи (52 чол. - 260 МХД) виявлено різні стадії ураження дисків дегенеративним процесом, тому поряд із змінами, притаманними для 1-ї та 2-ї груп, виявляли, хоча б у одному диску, зміни з порушенням цілісності ФК і залученням до патологічного процесу елементів ХК. Всього було уражено 232 МХД (89,2%).

Підвищення ехогенності ПЯ виявлено в 24% дисків. При морфологічному дослідженні фрагментів МХД підвищенню ехогенності ПЯ відповідали ділянки з перебудованою структурою та заміщенням колагенволокнистою тканиною. Популяцією клітин у змінених фрагментах ПЯ були ізоехогенні групи хондроцитів, розташовані в капсулах, з дистрофічними і некротичними змінами. Неоднорідність ехоструктури ПЯ виявлена в 68% МХД, гіперехогенним включенням при морфологічній оцінці відповідали ділянки фіброзної тканини, що заміщували деструктивні порожнини ПЯ.

Зміщення ПЯ виявлялось в 69% випадків, протрузія МХД - у 28%, стоншення ФК - у 55%. Неоднорідність ехоструктури ФК виявлена в 26% МХД, гіперехогенність - у 24% МХД. При морфологічному дослідженні фрагментів ФК визначалися виражені зміни в матриксі з ознаками склерозу, розпад матриксу і некроз клітин, значне стовщення колагенових волокон і кальцифікація. При фіброзі МХД у досліджених фрагментах ФК визначали виражений розвиток проліфератів фібробластів у межах тріщин і щілин. У крайових відділах, де розвивалася грануляційна тканина, виявляли судини.

Реактивний епідурит проявлявся розщепленням та нерівністю заднього контуру диска, неоднорідністю ехоструктури за рахунок гіпоехогенних ділянок, розширенням переднього епідурального простору. Реактивний епідурит діагностовано в 14,6% МХД.

При повному розриві ФК визначали грижу міжхребцевого диска (ГМХД). При гострій грижі МХД на ультрасонограмі в аксіальній площині можна було виявити «грижові ворота» - лінію розриву фіброзного кільця, і грижовий фокус, утворений елементами ПЯ. У гострій фазі такий фокус мав знижену ехогенність, яка у фазі розсмоктування підвищувалася. Грижу диска діагностовано в 23,4% випадків.

Для визначення виду грижі за допомогою УЗД був запропонований і запатентований спосіб ультразвукової діагностики гриж МХД поперекового відділу хребта, в якому досягається чітке визначення локалізації задньої грижі. Для цього в аксіальній площині задній контур МХД умовно поділяли навпіл, а потім кожну з половин ділили ще на три частини, залежно від розташування випинання розрізняли медіанні, парамедіанні та задньобічні грижі (табл. 3).

Таблиця 3. Характеристика задніх гриж МХД при УЗД

Візуалізація гриж, які випинаються в міжхребцеві отвори (форамінальних), при УЗД ускладнена через неможливість оцінки випинання на фоні ліквору, оскільки вони розміщуються за межами дурального мішка. В діагностиці таких гриж допомагала візуалізація розриву ФК, зміщення ПЯ латерально при незміненому ХК. У нашому дослідженні, вірогідно частіше визначалися грижі задньобічної (40,9%) і парамедіанної (37,7%) локалізації на рівнях L4-L5 (44,3%), L5-S1 (49,2%). Медіанні грижі визначено в 6,5% випадків, форамінальні - в 14,9%.

Проаналізувавши і зіставивши результати МРТ і УЗД 415 МХД (у осіб 2-ї і 3-ї груп, що піддавалися МРТ) з'ясували, що результати УЗД у визначенні локалізації ГМХД у 88,2% випадків співпадали з даними МРТ. При порівнянні методів встановлено, що чутливість УЗД склала 88,2%, специфічність - 98,2%, точність - 96,6%, ППЦ - 88,2%, НПЦ - 97,7%. При верифікації результатів УЗД і МРТ операційними даними, параметри діагностичної цінності УЗД в діагностиці ГМХД склали: чутливість - 89,2%; специфічність - 66,6%; точність - 87,1%; ППЦ - 96,1%; НПЦ - 40,0%.

Розширення епідуральної клітковини діагностувалося як розширення заднього контуру МХД з гомогенною гіпо- чи анехогенною внутрішньою структурою, та зустрічалося при розширенні епідуральних вен, всього в 13 МХД (5%), зокрема в 9 з них (69,2%) варикоз діагностовано за наявності великої грижі, а у 4 випадках (30,8%) зв'язку з грижею виявлено не було.

При аналізі ультразвукових ознак змін епідурального кровотоку при грижах МХД виявлено, що при медіанних і парамедіанних грижах кровоток на рівні ураження не змінювався або незначно ослаблювався (74,1%), при задньобічних грижах - не визначався на боці компресії (85,5%), а також був ослаблений і на рівні нижче ураженого диска (66,6%). При цьому у всіх випадках мало місце збільшення швидкості кровотоку і діаметра епідуральних вен на рівні розміщеного вище диска на боці ураження. При тривалому існуванні гриж, рубцевих змінах епідурального простору, а також при формуванні фіброзної трансформації диска, допплерографія виявляла судини, які вростали в диск крізь грижові ворота і розриви фіброзного кільця (22,7% випадків). Цей сонографічний критерій був ознакою фібротизації МХД і підтверджувався гістологічними даними.

Рубцево-спайковий процес в епідуральному просторі (21 випадок, 8,1%) характеризувався розщепленням елементів, які утворюють задній контур диска, значним підвищенням ехогенності заднього контуру фіброзного кільця і переднього епідурального простору. Ознаки рубцевого процесу були характерні для тривалого існування грижі диска. При порівнянні результатів УЗД з інтраопераційними даними в діагностиці рубцево-спайкового процесу в епідуральному просторі встановлено, що чутливість УЗД склала 90,1%; специфічність - 85%; точність - 87,1%; ППЦ - 76,9%; НПЦ - 94,4%. Повну характеристику дегенеративних змін в ПЯ, ФК в між хребцевих дисках 3-ї групи порівняно з 2-ю, представлено в табл. 4.

Таблиця 4. Порівняльна характеристика ультразвукових ознак дегенеративного процесу МХД у осіб 2-ї та 3-ї груп

Примітка. Вірогідність відмінностей ультразвукових ознак у пацієнтів ї групи, порівняно з 2-ю: * - р < 0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Отже, вірогідно частіше у осіб 3-ї групи порівняно з 2-ю (див. табл. 4) визначено зниження висоти МХД (р < 0,05), зменшення товщини ФК (р < 0,05), ширини корінцевих каналів (р < 0,05 на рівні L5-S1 і р < 0,01 на рівні L4-L5) і сагітального розміру ДМ (р < 0,05) на рівні L4-L5, L5-S1. Показними ознаками для 3-ї групи була наявність ГМХД, епідуриту та рубцево-спайкового процесу в епідуральному просторі.

Ультразвукова діагностика стенозу хребетного каналу. При зіставленні отриманих при УЗД розмірів ХК, даних МРТ і клінічної картини стенозу ХК, було розроблено класифікацію СХК та запропоновано і запатентований спосіб діагностики СХК (табл. 5).

Таблиця 5. Класифікація СХК за тяжкістю відповідно до даних УЗД

Запропонована класифікація (див. табл. 5) базується на оцінці величини сагітального розміру і площі ХК, виміряній планіметричним шляхом при УЗД. У класифікації виділено граничний стеноз («група ризику»), - такий стан, при якому немає характерних клінічних проявів захворювання, але параметри ХК при УЗД менше за норму і дорівнюють: площа - 2,3 - 1,8 см², сагітальний розмір ХК - 14,1 - 16,0 мм. Граничний стеноз було діагностовано в 28% чоловік 1-ї групи (зокрема за рахунок стовщення жовтих зв'язок у 21,7% чоловік), 47,1% осіб 2-ї, 28,8% 3-ї групи. Незначний стеноз було визначено в 3,7% осіб 2-ї і 25,7% 3-ї групи; помірний стеноз - у 1,85% осіб 2-ї і 38,4% 3-ї групи; тяжкий стеноз діагностовано в 21,1% хворих 3-ї групи. У процентному співвідношенні помірний стеноз ХК складав 44%, незначний - 33% і важкий - 23% хворих.

Аналізуючи результати УЗД, спондилографії і МРТ, з'ясовано, що в 12,5% випадків було діагностовано диспластичний СХК, який при УЗД характеризувався трикутною формою ХК, значним зменшенням його фронтального і сагітального розмірів, а також зменшенням його розмірів на значному протязі хребта. У 42 чоловік (87,5%) діагностовано дегенеративний СХК зокрема: в 22,91% - концентричний (зменшення всіх розмірів ХК); у 37,5% - латеральний, при якому значно зменшувався фронтальний розмір і площа ХК, а сагітальний розмір залишався без змін, визначалась деформація ДМ, корінцевий канал звужувався на боці ураження (не менше як на 3 мм порівняно з протилежним боком); у 10,4% випадків діагностовано центральний СХК, який характеризувався зменшенням передньозаднього розміру та площі ХК, деформацією ДМ (зустрічався у випадках медіанних або парамедіанних гриж); у 6,4% випадків - форамінальний; у 10,4% - дислокаційний СХК, зумовлений спондилолістезом.

У нашому дослідженні зустрічалися антелістези (зміщення допереду) тіл L4 і L5 (5 випадків). На відміну від рентгенографії, що дозволяє виявляти навіть незначні зміщення хребців, УЗД переконливо визначає тільки більш виражені зміщення (понад 4 - 5 мм). Це пояснюється способом визначення спондилолістезу методом УЗД і рентгенографії: у першому випадку за деформацією переднього контуру тіл хребців, в другому - за заднім контуром. Головним завданням УЗД при виявленні спондилолістезу є оцінка розмірів і форми ДМ на рівні зміщення, оскільки клінічні прояви цього патологічного процесу спричинені саме стенозом ДМ.

Перелічені вище види стенозу в 39,6% осіб також поєднувалися з гіпертрофією жовтої зв`язки (ГЖЗ), яка при УЗД визначалась як розширення простору між заднім листком твердої мозкової оболонки і кістковим контуром дужки хребця, що призводить до зменшення передньозаднього розміру ДМ і площі ХК. Структура зв'язки залишалась однорідною, ехогенність - середньою чи підвищеною.

У 1-й групі ГЖЗ діагностували у 17,4% осіб, у 2-й - в 35,8%, в 3-й групі - в 44,2%. Вона частіше була симетричною - при стовщенні всієї зв'язки (28,6%), рідше - асиметричною (6,7%), коли стовщення було більш виражене на одному боці. Необхідно зазначити, що ГЖЗ в 10,8% випадків, виявлялася на рівнях, розташованих вище сегментів з грижами і значними протрузіями дисків. Можливо, це є компенсаторним механізмом, та зумовлене збільшенням навантаження на рухомі сегменти. В 6,2% випадків ГЖЗ поєднувалася з нестабільною формою остеохондрозу і ГМХД. Чутливість УЗД у діагностиці ГЖЗ склала 92,8%; специфічність - 88,2%; точність - 90,3%; ППЦ - 86,6%; НПЦ - 93,7%.

Основним допплерографічним критерієм порушення епідурального кровотоку при виявленні СХК, було значне збільшення інтенсивності і швидкості кровотоку (до 10 - 12 см/сек) переважно в сегментах L4-L5 і L5-S1.

При порівнянні різних видів стенозу (всього 48 випадків) і методів їх діагностики всі види стенозу було діагностовано на МРТ (100%), при УЗД - 87,5%, методом рентгенографії - 62,5%. Найбільша питома вага припадала на дегенеративний стеноз - 87,5% від всіх випадків. У виявленні дегенеративного стенозу УЗД всього на 8,3% поступалося МРТ, а порівняно з рентгенографією на 29,1% перевищувало її (p < 0,01). У діагностиці диспластичного СХК, що становить 12,5% всіх стенозів, променеві методи мали однакову діагностичну цінність. У діагностиці дислокаційного стенозу УЗД поступалось іншим променевим методам. При порівнянні результатів УЗД і даних МРТ в діагностиці стенозу хребетного каналу параметри діагностичної цінності УЗД такі: чутливість - 87,5%; специфічність - 88,5%; точність - 87,9%; ППЦ - 91,3%; НПЦ - 83,7%.

Результати вивчення діагностичної спроможності ультрасонографії при дегенеративних змінах поперекового відділу хребта переконливо свідчать про доцільність застосування методу в алгоритмі обстеження хворих на етапах первинної діагностики.

Висновки

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і розв'язання наукової задачі підвищення ефективності діагностики різних форм дегенеративних змін поперекового відділу хребта шляхом розробки і впровадження комплексу ультразвукових критеріїв.

1. У аксіальній площині фіброзне кільце візуалізується як однорідна, кільцеподібна структура середньої ехогенності, товщиною 8 ± 1,56 мм; пульпозне ядро - структура зниженої ехогенності, займає центральне місце усередині фіброзного кільця; дуральний мішок - анехогенна круглясто-овальна структура, розташована в порожнині хребетного каналу, сагітальний розмір 15 ± 1,82 мм; жовті зв'язки - лінійні гіперехогенні структури, які прилягають до дужок хребця поза дуральним мішком, товщиною 3,5 ± 0,47 мм; корінцеві канали розташовані за диском, в задньолатеральних відділах, розміром 8,5 ± 0,78 мм.

2. Початкова стадія дегенеративного процесу у міжхребцевому диску характеризується підвищенням ехогенності, неоднорідністю ехоструктури пульпозного ядра, розширенням межі між останнім і фіброзним кільцем; II стадія - збереженням цілісності фіброзного кільця, зменшенням товщини і гіперехогенністю фіброзного кільця, його неоднорідністю, а також зміщенням пульпозного ядра з утворенням протрузій міжхребцевих дисків (порівняно з МРТ чутливість УЗД в діагностиці протрузій становить 91,9%, специфічність - 94,7%, точність - 93,5%, позитивна передбачувана цінність - 92,7%, негативна передбачувана цінність - 94,1%); III стадії властиві порушення цілісності фіброзного кільця і утворення гриж міжхребцевих дисків (задньобічних або парамедіанних), розвиток реактивного епідуриту і спайок в епідуральному просторі.

3. Епідуральний кровотік при грижах міжхребцевих дисків за даними кольорового і енергетичного допплера, значно ослаблюється на боці ураження. При стенозі хребетного каналу збільшується інтенсивність і швидкість кровотоку (до 10 - 12 см/сек) переважно в сегментах L4-L5 і L5-S1.

4. Ультразвуковими критеріями стенозу поперекового відділу хребетного каналу є скорочення сагітального розміру менше ніж 14 мм, площі ХК - менше 1,5 см², деформація дурального мішка і асиметричне зменшення ширини корінцевих каналів. Чутливість методу склала 87,5%; специфічність - 88,5%; точність - 87,9%; позитивна передбачувана цінність - 91,3%; негативна передбачувана цінність - 93,7%.

5. При верифікації результатів УЗД оперативними даними в діагностиці гриж міжхребцевих дисків чутливість УЗД склала 89,2%; специфічність - 66,6%; точність - 87,1%; позитивна передбачувана цінність - 96,1%; негативна передбачувана цінність - 40,0%; в діагностиці рубцево-спайкового процесу в епідуральному просторі відповідно - 90,1%, 85%, 87,1%, 76,9%, 94,4%. При визначенні гіпертрофії жовтих зв'язок чутливість УЗД склала 92,8%; специфічність - 88,2%; точність - 90,3%; позитивна передбачувана цінність - 86,6%; негативна передбачувана цінність - 93,7%. Таким чином, результати діагностичної спроможності ультрасонографії переконливо свідчать, що впровадження комплексу ультразвукових критеріїв підвищує якість діагностики різних форм дегенеративних змін поперекового відділу хребта.

Практичні рекомендації

1. Ультразвукове дослідження поперекового відділу хребта потрібно починати з рівня L5-S1, де найбільш стабільним орієнтиром є крижі, диск L3-L4 визначається на рівні пупка, а L1-L2 - під перешийком підшлункової залози.

2. Випинання заднього контуру міжхребцевого диска без порушення цілісності фіброзного кільця необхідно вважати протрузією диска та вказувати її локалізацію, розмір і рівень.