Удосконалення методів реставрації дефектів твердих тканин бічних зубів

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Данила Галицького

ОЖОГАН ІРИНА АНАНІЇВНА

УДК 616.314-77 + 616.314

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ РЕСТАВРАЦІЇ

ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН БІЧНИХ ЗУБІВ

14.01.22 - стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Герелюк Віталій Іванович,

ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор,

Заболотний Тарас Дмитрович,

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології факультету післядипломної освіти, завідувач

доктор медичних наук, профессор,

Павленко Олексій Володимирович,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра стоматології, завідувач

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01,

доктор медичних наук, професор Переяслов А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Високу поширеність cеред населення України мають дефекти твердих тканин бічної групи зубів різної етіології і захворювання тканин пародонта (Косенко К.М., 1994, 2003; Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., 2008). Поєднання цих патологій зумовлює необхідність сучасної діагностики, одночасного відновлення дефектів твердих тканин зубів і комплексного лікування патології тканин пародонта, яке включає загальну і місцеву терапію та шинування бічних рухомих зубів (Заболотний Т.Д., 1992, 2009; Герелюк В.І., 2000; Дмитриева Л.А., 2001; Білоклицька Г.Ф., 2007; Борисенко А.В., 2007).

Сучасні методи реставрації твердих тканин різних груп зубів базуються на вдосконаленні методів препарування твердих тканин зубів, використанні адгезивних систем та світлополімерних матеріалів (Борисенко А.В., 1998; Макеева И.М., 2000; Donald F. Davidson, 2000; Підлісний Р.В., 2002; Салова А.В., Рехачев В.М., 2004; Николаев А.И., 2006; Дмитриева Л.А., 2006; Ніколішин А.К., 2007; Белоклицкая Г.Ф., 2008; Ливанов О.А., 2008).

В науковій літературі відзначається вплив каріозних уражень твердих тканин зубів, нависаючих країв пломб на апроксимальних, пришийкових поверхнях, а також штучних коронок і мостоподібних протезів на ступінь захворювання тканин пародонта (Павленко О.В. з співавт., 2009). При проведенні прямих реставрацій виникає проблема надійного забезпечення їх крайового прилягання, відновлення і збереження контактного пункту, відколів твердих тканин, зміни кольору реставрацій (Леменев П.А., 2009). Причинами втрати контактного пункту навіть при правильно проведених реставраціях у хворих із дефектами твердих тканин та захворюваннями тканин пародонта є здатність до стирання композитних матеріалів, патологічна рухомість зубів, порушення гігієни, травма тканин пародонта і їх хронічне запалення (Wafa A. El-Badrawy et al., 2003; Bas A.C. Loomans, 2006, 2007; Kyoung-Hwa Kim et al., 2008; R. Trushkowsky, 2008).

Тепер відомі методи шинування бічних зубів у хворих на пародонтит, зокрема використання скловолоконних адгезивних систем, застосування вкладок, штучних коронок або знімних конструкцій протезів з шинуючими елементами (Аболмасов Н.Г. та ін., 2002; Копейкин, 2004; Ожоган З.Р., 2008).

Однак, практично відсутні науково обґрунтовані дослідження стосовно оптимальних підходів до реставрацій у хворих із дефектами твердих тканин бічних зубів за умов одночасного шинування зубів при генералізованому пародонтиті. дефект тканина бічний зуб пародонт реставрація

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана за планом науково-дослідної роботи кафедри терапевтичної стоматології ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” на тему «Клініко-патогенетичне обґрунтування диференційованого медикаментозного, ендодонтичного та хірургічного лікування в комплексній терапії генералізованого пародонтиту» (№ держреєстрації 0106U009253). Здобувач є співвиконавцем даної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищити ефективність лікування хворих із дефектами твердих тканин бічних зубів шляхом удосконалення методів їх реставрації.

Завдання дослідження:

1. Встановити поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів, їх поєднання зі захворюваннями пародонта.

2. Вивчити віддалені результати загальноприйнятих методів реставрацій бічних зубів.

3. Розпрацювати математичну модель та обгрунтувати запропоновані методи препарування дефектів твердих тканин бічних зубів з ураженням контактних поверхонь.

4. Удосконалити методи реставрації дефектів твердих тканин бічних зубів, які поєднують методику шинування рухомих зубів і формування міжзубного проміжку.

5. За допомогою клінічних і додаткових досліджень вивчити ефективність запропонованого методу реставрації дефектів твердих тканин бічних зубів та його вплив на перебіг генералізованого пародонтиту.

Об'єкт дослідження - дефекти твердих тканин зубів, реставрації бічних зубів, стан пародонта.

Предмет дослідження: обгрунтування ефективності запропонованих методів реставрацій бічних зубів у хворих із дефектами твердих тканин та їх вплив на перебіг генералізованого пародонтиту.

Методи дослідження. З метою вирішення поставлених завдань було проведено комплексне обстеження хворих із дефектами твердих тканин, що включало: епідеміологічні методи - для вивчення поширеності дефектів твердих тканин бічних зубів, їх поєднання з генералізованим пародонтитом; клінічні: об'єктивні методи обстеження пацієнтів, зокрема зовнішньоротовий та внутрішньоротовий огляди для оцінки стану зубощелепної системи пацієнта; додаткові - критерії USPHS Ryge для оцінки реставрацій, пародонтальні та гігієнічні індекси для оцінки стану пародонта до і після створення апроксимальних контактів; гнатодинамометрія - для визначення витривалості пародонта до навантажень, математичні - для вивчення напружень і деформацій в твердих тканинах зубів, рентгенологічні - для оцінки стану пародонта і кісткової тканини альвеолярних відростків, мікробіологічні - для визначення кількісного та якісного складу аеробної та факультативно-анаеробної мікрофлори у ясенній рідині, статистичні методи - для оцінки ступеня достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше, на основі проведеного епідеміологічного обстеження вивчено поширеність та характеристику дефектів твердих тканин бічних зубів та їх поєднання зі захворюваннями пародонта. Проведено аналіз віддалених результатів і ускладнень після реставрацій бічних зубів загальноприйнятими методами, які проявляються втратою апроксимальних контактних пунктів, розвитком вторинного карієсу, порушенням крайового прилягання і оклюзійних співвідношень.

Уперше за допомогою методики просторового комп'ютерного моделювання доведено переваги вдосконаленої методики препарування твердих тканин при реставрації бічної групи зубів, що призводить до раціонального і рівномірного розподілу сил і суттєво покращує прогноз реставрації.

Вперше розпрацьовано метод реставрації бічних зубів у хворих із дефектами твердих тканин і генералізованим пародонтитом, який проводиться шляхом формування міжзубного проміжку за допомогою корду при реставрації та шинуванні бічних зубів за допомогою скловолоконних балок і світлополімерного матеріалу (патент на корисну модель №34595 від 11.08.2008; патент на корисну модель № 40406 від 10.04.2009).

Клінічно і мікробіологічно обґрунтувано переваги та ефективність запропонованих методів реставрацій твердих тканин бічних зубів із одночасним шинуванням зубів та формуванням міжзубного проміжку, їх позитивний вплив на перебіг генералізованого пародонтиту.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених досліджень обґрунтовано методику реставрації бічної групи зубів, яка суттєво покращує якість і клінічну ефективність реставрації, попереджує негативний вплив на пародонт.

Удосконалено методику препарування твердих тканин при проведенні реставрації бічної групи зубів, яка полягає в закругленні країв дефекту та сприяє рівномірному розподілу навантажень на реставрацію.

Удосконалено методику реставрації твердих тканин зубів, яка полягає в тому, що формування міжзубного проміжку з боку ясен здійснюється за допомогою корду відповідного діаметра, у залежності від ширини міжзубного проміжку, ступеня рухомості зубів і атрофії міжальвеолярної перегородки, одночасно з реставрацією і шинуванням бічних зубів за допомогою скловолоконних балок JenFiberbulk (JenDent) і світлополімерного реставраційного матеріалу (Clearfil Magestic Рosterior, Kuraray Dental).

Доведено доцільність об'єднання анатомо-функціональних груп бічних зубів при проведенні реставрації запропонованим методом у хворих із дефектами твердих тканин ІІ класу за Блеком.

Результати досліджень упроваджені в навчальний процес і лікувальну роботу кафедри терапевтичної стоматології та стоматологічної поліклініки ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», кафедри терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, кафедри терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кафедри терапевтичної стоматології Одеського національного медичного університету, кафедри терапевтичної стоматології ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава), кафедри терапевтичної стоматології і стоматологічного медичного центру Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, кафедри стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика (м.Київ).

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провела патентно-інформаційний пошук, опрацювала літературу за фахом, визначила мету та завдання роботи, а також здійснила епідеміологічні, клінічні обстеження, систематизацію матеріалу, підготувала виступи на науково-практичних конференціях та матеріали наукової праці до друку.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення, результати, висновки дисертації доповідалися на: ІІІ (Х) з'їзді Асоціації стоматологів України «Інноваційні технології - в стоматологічну практику» (Полтава, 2008); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Досягнення і перспективи розвитку сучасної стоматології” (Одеса, 2008); ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної стоматології» (Львів, 2008), першій науково-практичній конференції стоматологів Закарпаття «Актуальні питання профілактики і лікування хвороб твердих тканин зуба та пародонту» (Ужгород, 2008); XII конгресі світової федерації українських лікарських товариств, (Івано-Франківськ, 2008); ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку» (Івано-Франківськ, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, з них 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та 7 - у тезах наукових конференцій; отримано 2 деклараційні патенти України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 169 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали та методи дослідження», трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, додатків, списку використаних джерел. Робота ілюстрована 16 таблицями, 41 рисунком. Список використаних джерел включає 205 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовували епідеміологічні, клінічні, додаткові, математичні, мікробіологічні та статистичні методи досліджень.

З метою вивчення поширеності різних видів дефектів твердих тканин бічних зубів ми обстежили 500 хворих, яких розподілили на такі вікові групи: 18 - 24 роки - 104 хворих, 25 - 34 роки - 94, 35 - 44 роки - 101, 45 - 54 роки - 98, та 55 - 64 роки - 103.

Для експертної оцінки стану реставрацій бічних зубів у пацієнтів, які були виконані за загальноприйнятими методиками в обласній стоматологічній поліклініці (м.Івано-Франківськ) через 1, 2, та 3 роки і більше ми обстежили 100 осіб. При цьому через 1 рік після реставрацій групу склали 35 осіб, через 2 роки - 45, а через 3 роки і більше - 25 осіб.

При виконанні роботи ми провели обстеження і лікування 140 хворих із дефектами твердих тканин бічних зубів, яких розділили на наступні групи: 1 група (основна): 70 хворих із дефектами твердих тканин бічних зубів, яким проведено 156 реставрацій твердих тканин зубів запропонованими методиками. Група розділена на хворих із дефектами твердих тканин контактних поверхонь молярів та премолярів, однак шинування проводили у 18 хворих тільки між премолярами (Іа), у 29 хворих між молярами (Ів) й у 23 - між премолярами та молярами (Іс). 2 група (контрольна): 70 хворих із дефектами твердих тканин бічних зубів і захворюваннями пародонта, яким проведено 192 реставрації загальноприйнятими методиками. З метою проведення і оцінки результатів мікробіологічного дослідження виділили контрольну групу (11 осіб) - здорові пацієнти з інтактними зубними рядами і групу з 11 пацієнтів зі захворюваннями пародонта без дефектів твердих тканин бічних зубів.

Для просторового комп'ютерного моделювання досліджуваних елементів системи «реставраційний матеріал - емаль - дентин», застосовували редактор Solid Works 2001, який власне призначений для побудови об'ємних твердотільних моделей. Визначення силових факторів, що мають місце в твердих тканинах і реставрації виконували за допомогою комп'ютерної програми KOSMOS. Ми розглянули варіанти розподілу напружень у твердих тканинах, які залежали від локалізації та глибини дефекту і методу препарування. Розподіл напружень враховували у двох заданих точках на оклюзійній поверхні твердих тканин й у двох точках в ділянці дна порожнини зуба.

Клінічну оцінку реставрацій здійснювали за критеріями USPHS Ryge, які включають крайову адаптацію, анатомічну форму, крайове прилягання, блиск реставрації та відповідність кольору, чутливість після реставрацій і відповідність кольору та стан апроксимальних і оклюзійних контактів. Критеріями якості вважалися показники «Alpha», «Bravo», «Charlie», «Delta».

Гнатодинамометричні вимірювання проводили за допомогою гнатодинамометра «ВИЗИР Э1000» перед та після шинування, через 3, 6 і 12 місяців після реставрацій.

Застосували методику визначення характеру (кількісного та якісного складу) аеробної та факультативно-анаеробної мікрофлори у ясенній рідині. Оцінку стану мікрофлори у ясенній рідині пацієнтів здійснювали на підставі встановлення інтенсивності росту колоній мікроорганізмів та їх якісного складу на поживних середовищах: м'ясо-пептонний агар, кровяний агар, жовчно-сольовий агар, середовища Ендо та Сабуро. Ідентифікацію отриманих мікробних культур здійснювали на підставі морфолого-культуральних, біохімічних та антигенних (для ешерихій) ознак за загальноприйнятими методиками. Дослідження груп пацієнтів здійснювали у динаміці: при первинному зверненні та через 1, 3, 6 і 12 місяців від початку лікування.

При обстеженні хворих і оцінці результатів запропонованого лікування ми використали наступні клінічні методи дослідження стану твердих тканин зубів і пародонта: наявність пломб та дефектів твердих тканин, ступінь рухомості зубів, глибина пародонтальних кишень і рівень прикріплення ясен, індекси РІ, РМА, індекси гігієни і кровоточивості ясен РВІ, проба Шиллера-Писарєва. Проводили також прицільну рентгенографію або ортопантомографію.

У всіх хворих виявлено І-ІІ ступінь розвитку генералізованого пародонтиту, а діагноз захворювань пародонта встановлювали за класифікацією М.Ф. Данилевського (1994).

Глибину пародонтальних кишень вимірювали за допомогою пародонтального зонда, який вводили до дна кишені і проводили на кожному зубі по 4 або 6 замірів. Рівень прикріплення ясен визначали від емалево-цементної границі до дна кишені пародонтальним зондом. Оцінку загального стану пародонта хворих проводили за допомогою індексів РІ та РМА. Для оцінки стану пародонта зубів, які підлягали реставрації і шинуванню, а також загального стану пародонта у хворих основної і контрольної груп, використовували індекс кровоточивості ясенних сосочків РВІ, пробу Шиллера-Писарєва, гігієнічний індекс OHI-S Green-Vermillion, а в ділянці реставрованих і шинованих зубів ми використали індекс зубного нальоту Sillness - Loe.

З метою відновлення твердих тканин бічних зубів, попередження ускладнень з боку пародонта, профілактики та усунення патологічної рухомості зубів, попередження прогресування атрофії міжальвеолярних перегородок ми запропонували вдосконалену методику реставрації, яка включає формування міжзубного проміжку і одночасно шинування бічних зубів із дефектами контактних поверхонь. При цьому, створення форми міжзубного проміжку залежить від ступеня рухомості зубів, відстані між сусідніми зубами, висоти від ясен до міжзубного контакту, ступеня атрофії міжальвеолярної перегородки. Формування міжзубного проміжку здійснювали за допомогою корду (округла гнучка структура) різного діаметру, який вводили в міжзубний проміжок і за допомогою нього формували овальну форму міжзубного контакту з боку ясен, а зуби з'єднували за допомогою світлополімерного матеріалу і шинували за допомогою скловолоконної балки або стрічки. За традиційними методиками проводили підготовку порожнини зуба до препарування, власне препарування порожнини залежало від величини руйнування оклюзійної поверхні та глибини дефекту твердих тканин, що було встановлено за допомогою математичного моделювання і його проводили зі заокругленими краями. Далі підбирали корд відповідного діаметра, його вводили у міжзубний проміжок, підбирали скловолоконну балку або стрічку, наносили на корд і дно порожнини світлополімерний матеріал, вводили скловолоконну балку або стрічку, здійснювали реставрацію світлополімерним матеріалом контактної поверхні міжзубного проміжку, оклюзійної поверхні, виводили корд, проводили шліфування і полірування. Запропонований нами спосіб реставрації бічних зубів, дозволяє формувати міжзубний проміжок з боку ясен за допомогою корду відповідного діаметра, який залежить від ступеня рухомості зубів і атрофії міжальвеолярної перегородки, ширини міжзубного проміжку, проводиться одночасно з реставрацією і шинуванням бічних зубів за допомогою скловолоконної балки або стрічки і світлополімерного матеріалу.

Показаннями до запропонованої методики реставрації є: каріозні дефекти твердих тканин ІІ класу за Блеком при індексі розрушеної оклюзійної поверхні зуба до 0,6, поєднані з генералізованим пародонтитом; реставрації бічних зубів із недостатніми апроксимальними контактами; вторинний карієс у ділянці реставрацій контактних поверхонь бічних зубів.

Під час лікування хворих із дефектами твердих тканин зубів, поєднаних із генералізованим пародонтитом, ми запропонували і проводили місцеве та загальне лікування за такою схемою. Місцеве лікування, незалежно від ступеня важкості та активності запального процесу, включало навчання пацієнтів гігієні ротової порожнини, проведення професійної гігієни, санацію ротової порожнини. Для чищення зубів пацієнтам рекомендували зубні пасти «Parodontax», а при наявності гіперчутливості твердих тканин зубів «Sensodyne». Місцеву фармакотерапію проводили із застосуванням гелю «Метрогіл Дента» 10% - для аплікацій, розчину мірамістину 0,01% - для полокань і ротових ванночок та «Солкосерил дентальна адгезивна паста» - для аплікацій. Загальне лікування полягало в призначенні вітамінотерапії (Аскорутин та Ундевіт), загальнозміцнюючих засобів («Епадол») та раціональної дієти. Крім цього, в комплекс лікування входило усунення травматичної оклюзії і при генералізованому пародонтиті І ступеня за показаннями проводили закритий кюретаж. Цю схему комплексного лікування генералізованого пародонтиту стосували всім хворим під час проведення реставрацій дефектів твердих тканин зубів.

Для об'єктивної оцінки ступеня вірогідності отриманих результатів дослідження використано варіаційно-статистичний метод аналізу на персональному комп'ютері Pentium IV зі застосуванням пакету статистичних програм “Microsoft Excel - 2003” і “Statistica-6,0”. Вірогідність результатів (р) визначали на підставі t-критерію Стьюдента.

Результати досліджень та їх обговорення. У результаті епідеміологічного дослідження поширеності і причин дефектів твердих тканин зубів, серед 500 обстежених осіб у 452 (90,4±1,3%) ми виявили дефекти твердих тканин бічних зубів каріозного і некаріозного походження. Показник поширеності дефектів твердих тканин бічних зубів був найнижчим серед обстежених 18-24 років, який становив 83,7±3,6%, у вікових групах 25-34 і 35-44 роки цей показник зростав відповідно до 87,2±3,4% та 91,1±2,8%, а найвищим він був у віці 45-54 роки і становив 95,9±2,0%. Поширеність каріозних дефектів твердих тканин ІІ класу за Блеком була достатньо високою у вікових групах 18-24 роки, 25-34 та 35-44 роки і становила відповідно 80,8±3,9%, 84,0±3,8% і 71,3±4,5%. У віці 45-54 і 55-64 роки ми відзначили зниження цього показника до 53,1±5,0% і 43,7±4,9%, що обумовлено втратою бічних зубів з приводу ускладнень каріозного процесу і захворювань пародонта. Такі результати вказують на недостатність заходів профілактики і високу поширеність каріозних та некаріозних уражень твердих тканин бічних зубів серед осіб усіх вікових груп.

При обстеженні хворих ми вивчали поєднання дефектів твердих тканин бічних зубів зі захворюваннями пародонта. Зокрема, ми встановили, що у 79,2±1,9% обстежених наявні захворювання пародонта, й у 48,5±2,4% порушуються оклюзійні співвідношення. Кількість хворих із захворюваннями пародонта серед обстежених із дефектами твердих тканин у віці 18-24 роки становила 44,8±5,3%, а максимальні показники виявлено у віковій групі 45-54 роки - 96,8±1,8% та у 55-64 роки - в 94,9±2,3% обстежених.

Віддалені результати і ускладнення, які виникають при загальноприйнятому методі відновлення бічних зубів, ми проаналізували на основі обстеження 100 хворих через 1, 2 і 3 роки після лікування. Через 1 рік обстежено 35 хворих із 54 реставраціями: недостатнє крайове прилягання виявлено у 57,4±6,7%, відкол стінки зуба - в 11,1±4,3%, випадіння пломб - у 14,8±4,8%, а вторинний карієс - у 22,2±5,7%. Через 2 роки ми обстежили 40 хворих й оцінили якість 73 реставрацій. Недостатнє крайове прилягання виявлено вже у 63,0±5,7%, відкол стінки зуба - у 12,3±3,9%, випадіння пломб - у 19,2±4,6%, і вторинний карієс - у 37,0±5,7%. Експертна оцінка якості реставрацій через 3 і більше років показала: недостатнє крайове прилягання виявлено у 84,4±5,4%, відкол стінки зуба - у 17,8±5,7%, випадіння пломб - у 35,6±7,1%, а вторинний карієс - у 62,2±7,2%. Ми провели також аналіз та вивчили недоліки створення апроксимальних та оклюзійних контактів після виконаних реставрацій: через 1 рік недостатні апроксимальні контакти виявлено у 61,1±6,6%, а оклюзійні - у 42,6±6,7%; через 2 роки порушення апроксимальних контактів виявлено у 71,2±5,3%, а недоліки оклюзійних - у 50,7±5,9%. Щодо реставрацій, які проведені 3 і більше років тому, то незадовільні оклюзійні контакти виявлено у 62,2±7,2%, а недостатні апроксимальні - у 77,8±6,2%. Провівши аналіз стану пародонта у даних хворих ми встановили: через 1 рік після реставрації патологічна рухомість зубів наявна у 34,3±8,0% обстежених, зубний наліт та незадовільна гігієна ротової порожнини - у 77,1±7,1%. Слід відзначити, що в цей термін папіліт виявлено в 11,4±5,4%, гінгівіт - у 14,3±5,9%, а пародонтит - у 51,4±8,5% обстежених. Однак, через 3 і більше років після реставрацій гінгівіт було виявлено тільки у 12,0±6,5%, проте пародонтит - у 72,0±9,0% обстежених. Отже експертна оцінка вказує, що частота ускладнень після реставрацій бічних зубів має тенденцію до зростання зі збільшенням термінів.

При аналізі отриманих результатів математичного моделювання ми встановили, що найбільші напруження твердих тканин бічних зубів у системі «реставраційний матеріал - емаль - дентин» виникають при дефекті, який поширюється за межі 1/2 внутрішнього скату горбика і призводить до максимальної концентрації напружень у зоні стоншеної стінки зуба та традиційному препаруванні порожнини, а при застосуванні запропонованого варіанту препарування із заокругленими краями та при препаруванні і відновленні тканини горбиків зубів і контактної поверхні сполученої із вестибулярною або оральною поверхнею спостерігаються найменші напруження в твердих тканинах бічних зубів.

При клінічній оцінці результатів реставрацій хворих двох груп на основі критеріїв USPHS Ryge, ми встановили, що кількість реставрацій за критерієм крайової адаптації «Alpha» у 1 групі становила 94,2±1,9%, а в 2 групі - 85,9±2,5%. Однак, у хворих із реставраціями без шинування відзначено 1,0±0,7% та 1,6±0,9% випадків критеріїв «Charlie» і «Delta», відповідно. Необхідно відзначити, що у хворих 1 групи значно кращими були показники відсутності чутливості після реставрації, у порівнянні із хворими 2 групи, відповідно 92,9±2,1% проти 81,3±2,8%. У хворих 1 групи відсутність проявів вторинного карієсу становила 97,4±1,3% на відміну від хворих 2 групи, у яких цей показник склав 88,5±2,3%. Оцінка оклюзійних контактів та анатомічної форми вказує на максимальні показники у хворих 1 групи - 94,2±1,9% і 95,5±1,7%, у порівнянні з 2 групою, в якій ці показники становлять відповідно 84,4±2,6% та 87,0±2,4%. Отримані нами результати вказують, що нещільні апроксимальні контакти виявлено у 72,9±3,2% реставрацій, виконаних загальноприйнятими методами у хворих контрольної групи.

Ми провели порівняння витривалості пародонта до навантажень у хворих двох груп і встановили, що цей показник достовірно зростав після лікування. Зокрема, приріст показника витривалості пародонта до навантажень у групі хворих із реставрацією та шинуванням премолярів за запропонованою методикою через 3 місяці зростав до 50,51±3,14% (р<0,05), через 6 місяців досягав 55,12±4,22% (р<0,05), а через 12 місяців незначно знижувався і становив 48,88±5,14% та не відрізнявся (p>0,05) від показника відразу після лікування. У підгрупі 1 групи хворих, яким проводили шинування і реставрації молярів витривалість пародонта до навантажень становила 57,12±2,27% через 3 місяці, через півроку досягала максимуму - 65,10±3,28%, а через 12 місяців залишалася на досягнутому рівні - 63,56±2,97%, що було вищим (р<0,05) від показника після лікування у всі терміни спостереження. Порівняння отриманих результатів свідчить про найвищу витривалість пародонта до навантажень у хворих цієї підгрупи. У пацієнтів І групи, яким проводили реставрації твердих тканин і шинування молярів із премолярами, відзначено зростання (р<0,05) приросту цих показників через 3 і 6 місяців після лікування та їх зниження через 1 рік і відсутність різниці з отриманими даними до лікування (p>0,05). При аналізі витривалості пародонта в хворих 2 групи, яким реставрації проводили загальноприйнятими методами, ми встановили, що вони були нижчими, ніж у хворих 1 групи, максимального рівня досягали через 6 місяців після лікування - 46,69±2,42% (р<0,05), проте достовірно знижувався через 1 рік у порівнянні з показником після лікування.

Аналізуючи результати мікробіологічних досліджень ми встановили, що у 1-й і 2-й дослідних групах при первинному обстеженні мікрофлора ясенної рідини істотно не відрізнялась, проте у процесі лікування вона зазнавала значних змін. Отож, у групі пацієнтів із реставраціями без шинування до шести місяців від початку лікування значних змін у стані мікрофлори ясенних кишень не виявили: домінували патогенні та умовно патогенні мікроорганізми - збудники запальних процесів у ротовій порожнині. Починаючи зі шостого місяця в цій групі відзначили незначне покращення стану мікрофлори слизової оболонки ротової порожнини, проте її характер свідчив про наявність дисбактеріозу (1-3 ступінь). Цілком інша мікробіологічна картина відзначена у хворих, яким проведено лікування запропонованими нами методиками. Вже через три місяці від початку лікування і до кінця спостереження відзначали стійке покращення характеру мікрофлори у ясенній рідині та лише у 8,33±7,98% випадків спостерігали незначні ознаки дисбактеріозу 1-го ступеня через 12 місяців.

Наведені результати мікробіологічних досліджень свідчать про те, що запропоноване нами лікування з використанням запропонованої методики реставрації, порівняно з традиційною методикою, справляє виражений позитивний вплив на патологічно змінену мікрофлору ясенної рідини, зумовлює її поступову нормалізацію, що позитивно впливає на перебіг генералізованого пародонтиту та сприяє стійкій ремісії.

Клінічний аналіз та обґрунтування запропонованих методів лікування, вивчення їх впливу на стан пародонта здійснювали на основі показників глибини пародонтальних кишень (глибина занурення зонда), рівня прикріплення ясен, проби Шиллера-Писарева, індексів гігієни, РІ, РМА, індексу кровоточивості ясен (РВІ), ступеня рухомості зубів у хворих обидвох груп. Зокрема, в контрольній групі глибина пародонтальних кишень перед лікуванням становила 4,04±0,1мм, після комплексного лікування даний показник зменшувався до 2,91±0,09мм (р<0,05), через 6 місяців становив 3,1±0,12мм (р<0,05), а через 12 місяців - 3,31±0,15мм (р<0,05). При оцінці глибини кишень в ділянці реставрації встановлено, що перед лікуванням даний показник становив 4,8±0,16мм, після лікування зменшився до 3,52±0,08мм (р<0,05), через 6 місяців становив 3,72±0,14мм (р<0,05), а через 12 місяців зріс до 3,91±0,15мм. У хворих, основної групи, яким проведено реставрації твердих тканин зубів та одночасне шинування за запропонованими методиками перед лікуванням глибина кишень становила 4,1±0,08мм, після лікування - 2,5±0,19мм (р<0,05). Через 6 місяців даний показник був достовірно нижчим (р<0,05) від показника першої групи - 2,2±0,2мм, а через 12 місяців становив 2,9±0,1мм, що є достовірно (р<0,05) менше від показника перед лікуванням і такого ж показника контрольної групи. У ділянці реставрацій цей показник через 6 і 12 місяців був достовірно нижчим (р<0,05) у хворих основної групи, в порівнянні з контрольною групою.

Рівень прикріплення ясен залишається на досягнутих показниках після лікування у хворих 1 і 2 груп і становив відповідно в контрольній групі до лікування 5,0±0,09мм, та після лікування - 5,1±0,09мм, а в основній групі до лікування - 5,1±0,09мм, а після - 4,9±0,14мм. Рівень прикріплення ясен у ділянці зубів, яким проведено традиційні реставрації, становив до лікування 3,92±0,14мм, після - 3,81±0,18мм, а через 12 місяців зростав до 4,32±0,15мм (р<0,05). У хворих основної групи в ділянці зубів, яким проведено реставрації і шинування бічних зубів, цей показник до лікування становив 4,02±0,11мм, після лікування зменшувався до 3,9±0,12мм (р<0,05), а через 12 місяців - 4,17±0,18мм (р<0,05).

Ми встановили, що у 1 і 2 групах обстежених хворих розподіл кількості зубів із фізіологічною та з патологічною рухомістю 1, 2 ступеня був рівномірним. Однак, після лікування у хворих 1 групи зростала кількість зубів з фізіологічною та з 1 ступенем патологічної рухомості і відсутні зуби з 2 ступенем, на відміну від хворих 2 групи. Позитивну динаміку показників (62,8±3,9% з фізіологічною і 37,2±3,9% з 1 ступенем рухомості) стверджено у хворих і через 6 місяців після запропонованого лікування. Однак, у пацієнтів, яким проведено реставрації без шинування рухомих зубів, через 6 місяців після лікування фізіологічна рухомість становила 46,4±3,6% зубів, патологічна рухомість 1 ступеня - 39,0±3,2%, а 2 ступеня - 14,6±2,6%.

Вивчення і аналіз динаміки індексу РМА вказує, що перед лікуванням цей показник у хворих контрольної і основної групи складав, відповідно, 31,26±2,03 та 28,13±1,66. Через 3 місяці після здійснення запропонованого комплексного лікування дефектів твердих тканин зубів та генералізованого пародонтиту, ми встановили, що він достовірно знижувався до 3,7±0,71 у контрольній (р<0,05) та до 2,1±0,42 у основній групі (р<0,05). Через 12 місяців після лікування індекс РМА в основній групі становив 3,67±0,68, а в контрольній був достовірно вищим - 11,47±1,54 (р<0,05).

При вивченні динаміки індексу РІ встановлено, що перед лікуванням цей показник становив 4,01±0,21 в основній групі пацієнтів та 4,05±0,22 - у контрольній групі. В обидвох групах відразу після лікування він достовірно (р<0,05) знижувався відповідно до 3,12±0,17 і 3,25±0,18. Через 12 місяців цей показник утримувався на досягнутому рівні в основній групі хворих 3,29±0,04 і був достовірно нижчим (р<0,05) від показника контрольної групи - 3,72±0,2.

Показник проби Шиллера-Писарева до лікування у контрольній групі становив 1,96±0,54, після лікування достовірно знижувався (р<0,05) до 0,27±0,12, через 6 і 12 місяців становив відповідно 0,39±0,1 та 0,43±0,14 (р<0,05). У хворих основної групи проба Шиллера-Писарева становила до лікування 2,01±0,54, через 3 місяці достовірно знижувалася до 0,18±0,15 (р<0,05), через 6 місяців становила 0,20±0,15, а через 12 місяців - 0,32±0,14 (р<0,05). В ділянці зубів, які підлягали реставрації у хворих контрольної групи, до лікування цей показник становив 2,37±0,38, після лікування достовірно знижувався (р<0,05) до 0,32±0,13, через 6 місяців становив 0,46±0,08, а через 1 рік - 0,52±0,2 (р<0,05). В ділянці реставрованих і шинованих зубів у хворих основної групи цей показник перед лікуванням був 2,27±0,3, після нього достовірно знижувався до 0,21±0,18, через 6 місяців становив 0,32±0,15, а через 12 місяців зберігався на рівні 0,25±0,17 (р<0,05). Слід відзначити, що показники проби Шиллера-Писарева є достовірно нижчими (р<0,05) у хворих основної групи після лікування та через 6 і 12 місяців, у порівнянні з контрольною групою.

Ступінь кровоточивості ясен до лікування у хворих контрольної групи становив 1,91±0,47, а після лікування достовірно знижувався до 0,33±0,1 (р<0,05). У хворих основної групи цей показник перед лікуванням становив 2,1±0,35, а після лікування також достовірно знижувався до 0,17±0,09 (р<0,05). При аналізі даного показника встановлено, що через 1 рік у хворих основної групи він був достовірно кращим від показника перед лікуванням і становив 0,37±0,13 (р<0,05), а також від показника хворих контрольної групи - 0,58±0,18 (р<0,05). Аналіз стану пародонта в ділянці зубів, які підлягали реставрації і шинуванню вказує, що показник кровоточивості ясен до лікування у хворих контрольної групи становив 2,6±0,28, а після лікування достовірно знижувався до 0,42±0,1 (р<0,05). Подібна динаміка спостерігалася і в основній групі хворих, зокрема даний показник до лікування становив 2,5±0,34, а після - 0,29±0,09 (р<0,05). Через 1 рік цей показник в основній групі зберігався на досягнутому рівні і становив 0,19±0,11, а в контрольній був достовірно вищим - 0,57±0,19 (р<0,05).

Подібна динаміка стверджена і при аналізі гігієнічного індексу OHI-S Green-Vermillion та індексу зубного нальоту Sillness - Loe. Зокрема в контрольній і основній групах хворих після лікування вони знижувалися (р<0,05) й у віддалені терміни були нижчими від показника перед лікуванням (р<0,05). У хворих основної групи ці показники були достовірно кращими за такі ж показники хворих контрольної групи.

На основі проведених досліджень встановлено, що запропонований нами комплекс реставрації і шинування зубів у хворих із дефектами твердих тканин зубів, поєднаними з генералізованим пародонтитом має виражений позитивний вплив на стан зубо-щелепної системи і сприяє тривалій стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування хворих із дефектами твердих тканин шляхом опрацювання та обгрунтування способу реставрації бічних зубів.

1. Поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів серед обстежених склала 90,4±1,3%. Найвагомішою причиною дефектів твердих тканин коронкової частини бічних зубів є каріозний процес, який виявлено у віці 25-34 роки у 84,0±3,8% обстежених. У віці 35-44 та 45-54 роки поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів зростає відповідно до 91,1±2,8% та 95,9±2,0%. Встановлено, що кількість хворих із поєднанням захворювань пародонта з дефектами твердих тканин бічних зубів становила 79,2±1,9% обстежених при максимальних показниках у вікових групах 45-54 років - 96,8±1,8% та 55-64 років - 94,9±2,3%.

2. Аналіз віддалених результатів реставрацій твердих тканин бічних зубів, проведених за загальноприйнятими методиками свідчить, що типовими ускладненнями через 3 роки після лікування є недостатнє крайове прилягання (84,4±5,4%), розвиток вторинного карієсу (62,2±7,2%) та недостатні апроксимальні контакти (77,8±6,2%).

3. При вивченні та аналізі створеної математичної моделі встановлено, що найбільші напруження твердих тканин бічних зубів у системі «реставраційний матеріал - емаль - дентин» виникають при поширенні дефекту за межі 1/2 скату горбика та загальноприйнятому препаруванні порожнини. При застосуванні запропонованого нами варіанту препарування із заокругленими краями та при препаруванні і відновленні тканини горбиків зубів і контактної поверхні, сполученої із вестибулярною або оральною поверхнею, спостерігаються найменші напруження у твердих тканинах бічних зубів.

4. Запропонована методика реставрації дефектів твердих тканин зубів полягає в формуванні міжзубного проміжку за допомогою корду відповідного діаметра в залежності від ступеня рухомості зубів і атрофії міжальвеолярної перегородки з одночасною реставрацією і шинуванням бічних зубів за допомогою скловолоконних балок і світлополімерного реставраційного матеріалу.

5. На основі клінічного обгрунтування запропонованого способу реставрації дефектів твердих тканин бічних зубів доведено ефективність лікування хворих у порівнянні з показниками контрольної групи, про що свідчать критерії оцінки якості реставрацій. Дані мікробіологічних досліджень підтверджують нормалізуючий вплив запропонованого способу реставрації твердих тканин бічних зубів на стан мікрофлори ротової порожнини, порівняно з контрольною групою хворих.

6. Вивчення стану пародонта в ділянках реставрацій, проведених за запропонованими методиками виявило вищі показники, порівняно з даними контрольної групи хворих, що свідчить про негативний вплив реставрацій контактних поверхонь бічних зубів, проведених за загальноприйнятими методиками на перебіг генералізованого пародонтиту. Вивчення клінічних даних, таких як ступінь рухомості зубів та витривалість пародонта до навантажень довело доцільність проведення запропонованого методу реставрації при наявності апроксимальних дефектів твердих тканин бічних зубів, поєднаних із генералізованим пародонтитом, із переважним об'єднанням анатомо-функціональних груп зубів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Ожоган І.А. Використання комп'ютерного моделювання при вивченні розподілу навантажень при дефектах твердих тканин бічних зубів / І.А. Ожоган, В.І. Герелюк, В.Б. Копей // Український стоматологічний альманах. - 2007. - №6 - С. 30-33. Здобувач обґрунтувала завдання, прийняла участь у створення математичної моделі, провела аналіз та узагальнення отриманих результатів дослідження, сформулювала висновки, підготувала матеріали до друку.

2. Ожоган І.А. Поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів різної етіології / І.А. Ожоган // Український стоматологічний альманах. - 2008. - №6. - С.10-12.

3. Ожоган І.А. Клінічне обґрунтування способу реставрації і шинування бічних зубів / І.А.Ожоган // Український стоматологічний альманах. - 2009. - №4. - С.3-5.

4. Ожоган І.А. Мікробіологічне обґрунтування запропонованого методу шинування і реставрації бічних зубів у хворих на генералізований пародонтит / І.А.Ожоган, В.І. Герелюк, Р.М.Никифорчин // Український стоматологічний альманах. - 2009. - №5. - С.8-14. Здобувач провела обстеження хворих, мікробіологічні дослідження, аналіз та узагальнення одержаних результатів, підготувала статтю до друку.

5. Ожоган І.А. Клінічна оцінка запропонованих методів реставрації та шинування бічних зубів у хворих на генералізований пародонтит / І.А.Ожоган, В.І.Герелюк // Современная стоматология. - 2010. - №1. - С.53-56. Здобувач провела обстеження і лікування хворих, аналіз та узагальнення одержаних результатів, статистичну обробку даних, підготувала матеріали до друку.

6. Патент на корисну модель №34595 Україна, МПК (2006) А61С 13/225. Спосіб реставрації і шинування бічних зубів / І.А. Ожоган, В.І. Герелюк, З.Р. Ожоган - № u200805178; заявл. 21.04.08; опубл. 11.08.08; Бюл. №15. Здобувачу належить розробка способу реставрації і шинування, проведення клінічних досліджень, підготовка необхідних документів.

7. Патент на корисну модель №40406 Україна, МПК А61С 13/23 (2009.01). Спосіб формування міжзубного проміжку при реставрації бічних зубів / І.А. Ожоган, В.І. Герелюк, З.Р. Ожоган - № u200812089; заявл. 13.10.08; опубл. 10.04.09; Бюл. №7. Здобувачу належить розробка способу формування міжзубного проміжка, проведення клінічних досліджень, узагальнення одержаних результатів, підготовка необхідних документів.

8. Ожоган І.А. Поширеність та методики відновлення дефектів твердих тканин бічних зубів / І.А. Ожоган // Стоматологічні новини. - Випуск 6-7. - м. Львів, 2006-2007. - С. 26.

9. Ожоган І.А. Особливості реставрацій дефектів твердих тканин бічних зубів / І.А. Ожоган, В.І. Герелюк // Вісник стоматології. - 2008. - №1. - С.100. Здобувач провела обстеження хворих і аналіз отриманих результатів, підготувала матеріали до друку.

10. Ожоган І.А. Поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів і методи їх реставрацій. «Актуальні питання профілактики і лікування хвороб твердих тканин зуба та пародонту» / І.А. Ожоган // Матеріали першої науково-практичної конференції стоматологів Закарпаття. - Ужгород, 2008. - С.68-69.

11. Ожоган І.А. Поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів із захворюваннями пародонту. Тези доповідей ХІІ конгресу СФУЛТ / І.А. Ожоган, В.І. Герелюк // Івано-Франківськ-Київ-Чикаго, 2008. 25-28 вересня, 2008 року. - С. 424. Здобувач провела обстеження хворих і аналіз отриманих результатів, підготувала матеріали до друку.

12. Ожоган І.А. Удосконалений спосіб реставрації бічних зубів / І.А.Ожоган // Інноваційні технології - в стоматологічну практику: ІІІ (Х) з'їзд Асоціації стоматологів України, 16-18 жовт. 2008р.: мат. з'їзду / І.А. Ожоган // Полтава, 2008. - С. 422.

13. Ожоган І.А. Методика реставрації бічних зубів із врахуванням стану пародонту. Стоматологічні новини. Випуск 8. Матеріали ювілейної міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної стоматології», присвяченої 50-річчю стоматологічного факультету ЛНМУ ім. Данила Галицького / І.А. Ожоган // 29.10-1.11.2008р. Львів, 2008. - С.255.

14. Ожоган І.А. Поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів та методи їх реставрацій / І.А. Ожоган // Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку: міжнар.наук.-практ. конф., 5-6 лют. 2009 р.: тези доп.- Івано-Франківськ, 2009. - С.135-136.

АНОТАЦІЇ

Ожоган І.А. Удосконалення методів реставрації дефектів твердих тканин бічних зубів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. - Львів, 2010.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню методів реставрації дефектів твердих тканин бічних зубів та вивченню їх впливу на перебіг генералізованого пародонтиту.

Вивчено поширеність дефектів твердих тканин бічних зубів, їх поєднання зі захворюваннями пародонта у 500 обстежених. Проведено аналіз ускладнень, які виникають у віддалені терміни після реставрацій. Створено математичну модель і вивчено напруження твердих тканин бічних зубів у системі «реставраційний матеріал - емаль - дентин». Запропоновано спосіб формування міжзубного проміжку при реставрації бічних зубів, який проводиться за допомогою корду відповідного діаметра, одночасно з реставрацією і шинуванням бічних зубів за допомогою скловолоконної балки і світлополімерного матеріалу. На основі результатів клінічно-лабораторних досліджень доведено переваги запропонованого методу реставрації і шинування бічних зубів та їх позитивний вплив на перебіг генералізованого пародонтиту.

Ключові слова: дефекти твердих тканин, бічні зуби, реставрація, генералізований пародонтит.

Ожоган И.А. Усовершенствование методов реставрации дефектов твердых тканей боковых зубов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого. - Львов, 2010.

Диссертационная работа посвящена усовершенствованию методов реставрации и шинирования при лечении больных с дефектами твердых тканей боковых зубов, а также их влиянию на протекание генерализированного пародонтита.

Работа включает эпидемиологические, клинические, математические, микробиологические, статистические методы исследования.

Изучена распространенность дефектов твердых тканей боковых зубов и их сочетание с заболеваниями пародонта у 500 больных. Установлено, что распространенность дефектов твердых тканей коронковой части боковых зубов составляет 90,4±1,3% и наиболее высоким этот показатель является в возрасте 45-54 года и составляет 95,9±2,0% обследованных. Проведен анализ осложнений, которые возникают в отдаленные термины после реставраций. При этом установлено, что наиболее частыми осложнениями через 3 года после лечения является недостаточное краевое прилегание (84,4±5,4%) и развитие вторичного кариеса (62,2±7,2%).

Установлено, что значительные напряжения в твердых тканях боковых зубов в разработанной модели «реставрационный материал - эмаль - дентин» возникают при сохранении тонкой стенки и традиционном препарировании полости. При использовании предложенного варианта препаровки с округленными краями и при препаровке и восстановлении бугорков зубов и контактной поверхности соединенной с вестибулярной или оральной поверхностью наблюдаются значительно меньшие напряжения в твердых тканях боковых зубов.

Предложен способ формирования межзубного промежутка при реставрации боковых зубов, который проводится с помощью корда соответствующего диаметра, одновременно с реставрацией и шинированием боковых зубов с помощью стекловолоконной балки и светополимерного материала.

Клинический анализ и обоснование предложенных методов лечения проводили на основании показателей глубины десневых карманов, уровня крепления десен, пробы Шиллера-Писарева, индексов гигиены, РІ, РМА, индекса кровоточивости десен (РВІ), степени подвижности зубов у больных основной и контрольной групп.

Клиническое и лабораторное обоснование предложенного способа реставрации продемонстрировало эффективность в комплексном лечении больных на генерализированный пародонтит в сравнении с показателями до лечения и показателями контрольной группы через 3, 6 и 12 месяцев. Микробиологические исследования подтвердили нормализирующее влияние предложенного способа лечения на состояние микрофлоры ротовой полости у больных на генерализированный пародонтит. Сочетание шинирования и реставрации за предложенной методикой формирования придесневой зоны реставрации показало достоверно лучшие результаты в сравнении с контрольной группой.

Ключевые слова: дефекты твердых тканей, боковые зубы, реставрация, генерализированный пародонтит.

Ozhogan I.A. The improvment of methods of defects restoration in the hard tissues of lateral teeth. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.22-dentistry. Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, 2010.

The dissertation is dedicated to perfection of the methods of restoration and splinting of treatment of teeth hard tissues. The detalized analysis of dissemination and causes of defects in hard tissues of the lateral teeth, their combination with parodontal diseases at 500 examined patients. The analysis of complications, arising in the remote terms after restoration. The mathematical model of the system “restoration-enamel-dentin” is created and also the strain of hard tissue of lateral teeth is studied. We proposed the method of forming of interdental gap at the restoration of lateral teeth, which is performed by using the appropriate cord diameter, simultaneously with the restoration and splinting of the lateral teeth with the help of glassfibres ribbons and lightpolymer materials. Based on clinical and laboratory studies, we proved the advantages of suggested method of restoration and splinting of lateral teeth and its positive influence towards patients with generalized parodontitis.

Key words: defects of hard tissues, lateral teeth, restoration, generalized parodontitis.

Размещено на Allbest.ru

...