Вплив антигіпертензивних препаратів різних класів на функціональний стан нирок у хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертензивною нефропатією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Національний науковий центр

"Інститут кардіології імені академіка М.Д. Сстражеска"

УДК: 616.12-008.331.1-085:616.61

14.01.11 - Кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Вплив антигіпертензивних препаратів різних класів на функціональний стан нирок у хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертензивною нефропатією

Безродний Володимир Борисович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Свіщенко Євгенія Петрівна, Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України, м. Київ, завідуюча відділом гіпертонічної хвороби.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Конопльова Лідія Федорівна, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини №2 (м. Київ);

- кандидат медичних наук, доцент Давидова Ірина Володимирівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, доцент кафедри кардіології і функціональної діагностики (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться "___"__________2011 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 у Національному науковому центрі "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України за адресою: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного наукового центру "Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска" АМН України за адресою: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5.

Автореферат розісланий "___"____________2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Деяк С.І.

Анотація

Безродний В.Б. Вплив антигіпертензивних препаратів різних класів на функціональний стан нирок у хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертензивною нефропатією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України, Київ, 2011.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з гіпертензивною нефропатією шляхом визначення факторів, які негативно впливають на функцію нирок.

Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертензивною нефропатією ступінь гіпертензивного ураження нирок залежить від виразності інсулінорезистентності, дисліпідемії, активації неспецифічного системного запалення та наявності несприятливих показників добового моніторування АТ (висока варіабельність систолічного АТ, порушення добового ритму за типом "non-dipper", високі абсолютні значеннями систолічного та діастолічного АТ).

Показано, що антигіпертензивна терапія лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом супроводжується нефропротекторним ефектом __ достовірним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації та зменшенням мікроальбумінурії. Нефропротекторна дія препаратів більш виражена у хворих з добовим профілем "non-dipper", ніж у пацієнтів з добовим профілем "dipper". Лозартан та периндоприл зменшують активність неспецифічного системного запалення у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією, а на тлі терапії лерканідипіном зафіксована тенденція до його зменшення. Антигіпертензивна терапія лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом сприяє підвищенню чутливості тканин до інсуліну у хворих на ГХ з гіпертензивним ураженням нирок.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, гіпертензивна нефропатія, лозартан, лерканідипін, периндоприл, інсулінорезистентність, ліпіди, системне неспецифічне запалення.

Аннотация

Безродный В.Б. Влияние антигипертензивных препаратов разных классов на функциональное состояние почек у больных гипертонической болезнью с гипертензивной нефропатией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Национальный научный центр "Институт кардиологии имени акад. Н.Д. Стражеска" АМН Украины, Киев, 2011.

Диссертационная работа посвящена усовершенствованию лечения больных гипертонической болезнью (ГБ) с гипертензивной нефропатией путем определения факторов, которые негативно влияют на функцию почек, и оптимизации подходов к дифференцированному выбору антигипертензивных препаратов с учетом функционального состояния почек, суточного ритма артериального давления (АД), нарушений углеводного обмена и липидного профиля.

При обследовании 104 больных ГБ II-III стадии 1-2 степени с гипертензивной нефропатией (скорость клубочковой фильтрации 30-89 мл/мин, микроальбуминурия 30-300 мг/сут) установлено, что степень гипертензивного поражения почек зависит от выраженности инсулинорезистентности, активации неспецифического системного воспаления, наличия дислипидемии и неблагоприятных изменений показателей суточного мониторирования АД (высокая вариабельность систолического АД, нарушение суточного ритма по типу "non-dipper", высокие абсолютные значениями систолического и диастолического АД).

Показано, что антигипертензивная терапия препаратами трех классов (блокатором рецепторов ангиотензина ІІ лозартаном, антагонистом кальция лерканидипином и ингибитором АПФ периндоприлом) обеспечивает выраженный нефропротекторный эффект, который проявляется достоверным увеличением скорости клубочковой фильтрации и уменьшением микроальбуминурии. Нефропротекторное действие лозартана, лерканидипина и периндоприла более выражено у больных с суточным профилем АД по типу "non-dipper" по сравнению с пациентами с суточным профилем "dipper".

Наиболее существенными факторами, которые способствуют увеличению скорости клубочковой фильтрации на фоне терапии лозартаном, лерканидипином и периндоприлом у больных с ГБ, являются изменение суточного профиля "non-dipper" на "dipper" (?=0,355, р<0,05), величина уменьшения микроальбуминурии (?=0,353, р<0,01) и среднесуточного диастолического АД (?=0,295, р<0,05), а также величина уменьшения СРБ (?=0,263, р<0,05) и индекса НОМА (?=0,258, р<0,05).

У больных с ГБ и гипертензивным поражением почек лечение лозартаном и периндоприлом уменьшает активность неспецифического системного воспаления, тогда как лерканидипин оказывает на него недостоверное влияние. Антигипертензивная терапия лозартаном, лерканидипином и периндоприлом способствует повышению чувствительности тканей к инсулину.

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, гипертензивная нефропатия, лозартан, лерканидипин, периндоприл, инсулинорезистентность, липиды, системное неспецифическое воспаление.

Annotation

Bezrodnyy V.B. Influence of antihypertensive drugs of different classes on the renal function in patients essential hypertension with hypertensive nephropathy. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in medical sciences in speciality 14.01.11 - cardiology. - National scientific center "M.D. Strazhesko Institute of cardiology", Academy of medical sciences, Ukraine, Kyiv, 2011.

Dissertation is dedicated to improvement of the treatment in essential hypertension patients with hypertensive nephropathy by means of factors detection, which have negative influence on renal function and optimization in its treatment with different classes of antihypertensive drugs depending on renal function at baseline, ambulatory blood pressure, carbohydrate and lipid metabolism.

We revealed that decline in glomerular filtration rate (GFR) in hypertensive kidney damage had significant reverse correlation with insulin resistance, microalbuminuria, C-reactive protein (CRP), total cholesterol, low density lipoproteins, triglycerides, activation of system inflammation and adverse ambulatory blood pressure parameters (high systolic blood pressure variability, "non-dipper" status, high absolute values of systolic and diastolic blood pressure).

It is shown that antihypertensive therapy during three months with losartan, lercanidipine and perindopril had significant nephroprotective effect - increasing of GFR and reduction of microalbuminuria.

Nephroprotective effect is significantly higher in hypertensive patients with "non-dipper" comparing to "dipper" status.

Losartan and perindopril caused significant reduction of nonspecific systemic inflammation activity, at the same time we detected only trend of its reduction with lercanidipine.

Antihypertensive treatment with losartan, lercanidipine and perindopril induced amelioration of insulin sensitivity of tissues.

Key words: essential hypertension, hypertensive nephropathy, losartan, lercanidipine, perindopril, insulin resistance, lipids, nonspecific system inflammation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з найбільш поширених хронічних захворювань людства. В Україні підвищений артеріальний тиск (АТ) зареєстровано більш ніж у 30% населення (Коваленко В.М. і співавт., 2010; Свіщенко Є.П. і співавт., 2010; Горбась І.М., 2009). Прогноз життя хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) значною мірою залежить від ураження органів-мішеней, зокрема нирок, які відіграють провідну роль у підвищенні АТ (Bakris G. і співавт., 2000). З іншого боку, високий АТ викликає ураження нирок, що погіршує перебіг ГХ, а також є предиктором високого кардіо-васкулярного ризику (Сіренко Ю.М., 2010; Leoncini G. і співавт., 2000; Kaplan N., 2009). Дослідженню взаємозв'язку АГ з функціональним станом нирок присвячено значну кількість робіт, однак і дотепер остаточно не визначено, які фактори найбільш тісно пов'язані зі зниженою швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) і є предикторами розвитку дисфункції нирок.

Антигіпертензивні препарати сповільнюють прогресування гіпертензивної нефропатії (Ruilope L. і співавт., 1995; Montalescot G. і співавт., 2005), найбільш виразно - ті з них, що зменшують активність ренін-ангіотензинової системи (РАС) (Wenzel R. і співавт., 2005). Проте більшість досліджень (UKPDS, MICRO-HOPE, RENAAL, IDNT, IRMA II, DETAIL), в яких доведено нефропротекторний вплив інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (ІАПФ) та блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА II), проведено у хворих з АГ та/або діабетичним ураженням нирок. У осіб з ГХ без цукрового діабету такі дослідження нечисельні (Ruilope L., 2007). Дані щодо впливу на функцію нирок дигідропирідинових антагоністів кальцію (АК) неоднозначні і отримані в обмеженій кількості досліджень (Hayashi K. і співавт., 1996; Robles N. і співавт., 2005).

Дискусійним залишається питання щодо показників добового моніторування АТ (ДМАТ), найбільш тісно пов'язаних з гіпертензивним ураженням нирок (Applegate W., 1992; Cirillo M. і співавт., 2000; Agarwal R. і співавт., 2005). Суперечливі точки зору існують також відносно параметрів ДМАТ, динаміка яких під впливом терапії асоціюється з покращанням їх функціонального стану.

Нирки відіграють одну з ключових ролей у метаболізмі глюкози та інсуліну (Duckworth W. і співавт., 1998). Поодинокі та суперечливі дані, що вказують на прямий зв'язок між інсулінорезистентністю та гіпертензивною нефропатією (Cusumano A. і співавт., 2002), не дають вичерпної відповіді на питання про характер впливу інсулінорезистентності на її перебіг та про ефективність антигіпертензивних препаратів у хворих на ГХ з ураженням нирок. Не визначені також особливості впливу антигіпертензивної терапії на функцію нирок залежно від проявів інсулінорезистентності.

Неоднозначні дані щодо зв'язку між гіпертензивною нефропатією та активністю неспецифічного системного запалення, маркером якого є рівень С-реактивного протеїну (СРП) у крові (Levey A. і співавт., 2010). Нез'ясованим залишається характер змін показників ліпідного профілю у осіб з гіпертензивною дисфункцією нирок та їх динаміка на тлі терапії ІАПФ, БРА ІІ та АК. Роботи по вивченню впливу антигіпертензивних препаратів на інсулінорезистентність, активність неспецифічного системного запалення у хворих на ГХ з гіпертензивним ураженням нирок малочисельні та суперечливі (Sarafidis P. і співавт., 2008). Недостатня вивченість цих питань та неоднозначність відповідей на них стали передумовою проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Національному науковому центрі "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України згідно плану науково-дослідної роботи відділу гіпертонічної хвороби і є частиною загальної теми відділу - "Розробити концепцію ураження органів-мішеней у хворих на ГХ залежно від клініко-патогенетичних чинників захворювання" (№ держреєстрації 0107U001432). Здобувач є співвиконавцем теми.

Мета та завдання дослідження. На підставі комплексного дослідження функції нирок, показників вуглеводного та ліпідного обміну, активності системного запалення, добового моніторування АТ, вивчення особливостей впливу на них антигіпертензивних препаратів різних класів у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією розробити підходи до диференційованого застосування антигіпертензивних засобів у цієї категорії пацієнтів.

Завдання дослідження:

1. Дослідити особливості функціонального стану нирок у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією та визначити наявність і характер взаємозв'язку між швидкістю клубочкової фільтрації та показниками добового моніторування артеріального тиску, вуглеводного і ліпідного обміну, активності неспецифічного системного запалення.

2. Оцінити вплив 3-місячного прийому лозартану, лерканідипіну та периндоприлу на функціональний стан нирок за показниками ШКФ та альбумінурії у хворих на гіпертензивну нефропатію.

3. Визначити функціональний стан нирок залежно від проявів інсулінорезистентності та вивчити вплив лозартану, лерканідипіну та периндоприлу на інсулінорезистентність та ліпідний профіль у хворих на ГХ з гіпертензивним ураженням нирок.

4. Встановити показники добового моніторування АТ, що найбільш тісно пов'язані з гіпертензивним ураженням нирок у хворих на ГХ, та визначити особливості ренопротекторної дії лозартану, лерканідипіну та периндоприлу залежно від добового профілю АТ.

Об'єкт дослідження: гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ стадії 1-2 ступеню.

Предмет дослідження: функціональний стан нирок, показники вуглеводного та ліпідного профілю, інсулінорезистентність, дані добового моніторування АТ, активність неспецифічного системного запалення.

Методи дослідження: Загально-клінічні методи дослідження, офісне вимірювання та добове моніторування АТ, визначення ШКФ за кліренсом ендогенного креатиніну, мікроальбумінурії (МАУ), активності неспецифічного системного запалення (за рівнем СРП у плазмі крові), показників ліпідного профілю, навантажувальний глюкозотолерантний тест (ГТТ) з одночасним визначенням імунореактивного інсуліну (ІРІ).

Наукова новизна отриманих результатів. Новими є дані про те, що у хворих на гіпертонічну хворобу ступінь ураження нирок асоціюється з активацією неспецифічного системного запалення: вміст СРП в крові прямо пов'язаний з рівнем мікроальбумінурії та зворотно - зі швидкістю клубочкові фільтрації, що вказує на пошкоджуючий вплив хронічного неспецифічного системного запалення на функцію нирок.

Виявлена пряма корелятивна залежність між гіпертензивним ураженням нирок та інсулінорезистентністю: посилення інсулінорезистентності супроводжується погіршенням функціонального стану нирок.

Вперше встановлено залежність нефропротекторного впливу лозартану та лерканідипіну у хворих на ГХ від вихідної функції нирок і відсутність такої залежності у периндоприлу: лозартан та лерканідипін не впливають на функціональний стан нирок при ШКФ 60-89 мл/хв і достовірно покращують його при вихідному зниженні ШКФ до 30-59 мл/хв. Периндоприл поліпшує функцію нирок незалежно від вихідного ступеню зниження ШКФ .

Показано, що антигіпертензивна терапія лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом у хворих з гіпертензивною нефропатією сприяє підвищенню чутливості периферичних тканин до інсуліну. Визначені предиктори ефективності лозартану, лерканідипіну та периндоприлу щодо зменшення інсулінорезистентності: її регрес більш суттєвий у хворих з високим рівнем діастолічного АТ (ДАТ) та СРП і зниженою ШКФ.

На основі вивчення динаміки СРП встановлено наявність протизапальних властивостей у лозартану та периндоприлу і відсутність їх у лерканідипіну при трьохмісячному курсі терапії.

Одержано нові дані про те, що гіпертензивне ураження нирок прямо пов'язане з порушеннями ліпідного профілю - суттєвим підвищенням у плазмі крові рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та тригліцеридів (ТГ).

Практичне значення отриманих результатів. На підставі виявлення особливостей впливу антигіпертензивних препаратів різних класів (блокатора рецепторів ангіотензину II, антагоніста кальцію, інгібітора АПФ) на функціональний стан нирок у хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертензивною нефропатією розроблено диференційовані підходи до вибору антигіпертензивного препарату з урахуванням функціонального стану нирок, проявів інсулінорезистентності, характеру дисліпідемії та добового профілю АТ.

Доведена доцільність оцінки активності неспецифічного системного запалення у хворих на ГХ з ураженням нирок за допомогою визначення його маркера (С-реактивного протеїну) та вибору антигіпертензивного препарату з урахуванням наявності у нього протизапальних властивостей з метою підвищення органопротекторної ефективності терапії.

Обґрунтовано, що при виборі антигіпертензивних препаратів у хворих на ГХ з порушенням функції нирок слід враховувати характер їх впливу на інсулінорезистентність та активність неспецифічного системного запалення.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджені в практику роботи відділення гіпертонічної хвороби, поліклінічного відділення Національного наукового центру "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України та кардіологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №4.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором на базі Національного наукового центру "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України. Автором самостійно здійснено патентно-інформаційний пошук, опрацювання методики дослідження, підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження та контроль призначеної терапії, проведення ДМАТ, сформовано базу даних на персональному комп'ютері, проведено статистичний аналіз та узагальнення отриманих даних, написані всі розділи дисертаційної роботи та оформлені таблиці. Мета, завдання дослідження, висновки та практичні рекомендації сформульовані дисертантом разом з науковим керівником. Здобувач брав активну участь у представленні результатів роботи в матеріалах конференцій та доповідях. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи представлені у вигляді доповідей та друкованих робіт на Х та ХI Національному конгресі кардіологів України (Київ 2009, 2010 р.), 19 та 20 Європейському конгресі з артеріальної гіпертензії (Мілан, 2009 р., Осло, 2010 р.), 23 Міжнародному конгресі з артеріальної гіпертензії (Ванкувер, 2010 р.).

Основні положення та результати дисертації заслухані на розширеному засіданні апробаційної ради Національного наукового центру "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" АМН України (2010 р).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, серед них 4 статті (у журналах, що рекомендовані ВАК України), два деклараційні патенти України на корисну модель та 6 тезисів доповідей у матеріалах наукових конгресів, з'їздів та науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 167 сторінках друкованого тексту. Дисертація ілюстрована 69 таблицями та 7 рисунками, складається зі вступу, огляду літератури, опису клінічної характеристики хворих та методик дослідження, чотирьох розділів результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містить 206 літературних найменувань, з яких 26 кирилицею, 180 латиницею.

2. Основний зміст

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. У дослідження було включено 104 хворих на ГХ II-III стадії 1-2 ступеню з гіпертензивною нефропатією (ШКФ 30-89 мл/хв, мікроальбумінурія 30-300 мг/добу), серед яких 51 жінка та 53 чоловіка віком від 48 до 73 років (у середньому 65,8±1,2 роки). Згідно анамнезу тривалість захворювання коливалась у межах від 3 до 20 років, у середньому 9,3 2,4 років.

Діагноз виставляли на основі комплексу клініко-анамнестичних та лабораторно-інструментальних методів дослідження. Критеріями виключення були вторинна АГ, хворі з індексом маси тіла ? 30 кг/м2, запальні процеси нирок, клінічні прояви ішемічної хвороби серця, наявність в анамнезі порушення мозкового кровообігу та перенесеного інфаркту міокарда, серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA, цукровий діабет, некомпенсовані захворювання печінки, складні порушення серцевого ритму, виражена патологія клапанів серця та інші захворювання, які могли б вплинути на результати дослідження. Усім пацієнтам проводили загально-клінічне обстеження, офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ, глюкозо-толерантний тест з одночасним визначенням імунореактивного інсуліну, визначення мікро- і макроальбумінурії, швидкості клубочкової фільтрації, рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності, ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), тригліцеридів та С-реактивного протеїну в плазмі крові. Базисне обстеження здійснювали наприкінці 7-денного безмедикаментозного періоду, повторне - через 3 місяці терапії.

Вимірювання офісного САТ і ДАТ проводили у стані спокою стандартним сфігмоманометром за методом Короткова тричі з інтервалом 2 хв. ДМАТ проводили за допомогою апарату Cardiotens-01 ("Meditech", Угорщина). Вимірювання АТ здійснювали кожні 15 хвилин у денний період (з 7 до 22 годин) і кожні 30 хвилин під час нічного сну (з 22 до 7 годин) з розрахунком середньодобового, середньоденного та середньонічного САТ і ДАТ, величини та швидкості ранкового приросту САТ і ДАТ, варіабельності САТ і ДАТ за всі періоди доби, добового індексу (ДІ) САТ і ДАТ. При аналізі даних ДМАТ використовували нормативні значення АТ, що наведені у рекомендаціях комітету експертів ВООЗ (1999 р.).

ШКФ (мл/хв) оцінювали за кліренсом ендогенного креатиніну, для розрахунку якого використовували загальноприйняту формулу:

нирка гіпертонічний нефропатія лозартан

С = (Кс х V) / Ккр,

де C - кліренс креатиніну (об'єм плазми, що фільтрується через нирки за хвилину); Кс - концентрація креатиніну в сечі, мкмоль/л; V - величина хвилинного діурезу, мл; Ккр - концентрація креатиніну в крові, мкмоль/л.

Концентрацію креатиніну в плазмі крові і сечі оцінювали за допомогою біохімічного автоматичного аналізатора "Biosystems A25" (Іспанія).

Екскрецію альбумінів із сечею (мг/24 год) визначали турбідиметричним методом за допомогою автоматичного біохімічного аналізатора "Biosystems A25" (Іспанія).

ІРІ визначали радіоімунним методом з використанням стандартних ІРМА-наборів ("Immunotech", Чехія), інсулінорезистентність (ІР) - за індексом НОМА, який розраховували за формулою:

НОМА = (інсулін натще (мкОд/мл) глюкоза натще (ммоль/л)) / 22,5 (у.о.).

При значенні індексу НОМА ? 3 діагностували ІР.

Визначення в плазмі венозної крові концентрації загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ТГ та глюкози проводили ферментативним методом за допомогою автоматичного біохімічного аналізатора "Biosystems A25" (Іспанія).

С-реактивний протеїн плазми крові визначали імунотурбідиметричним методом на автоматичному біохімічному аналізаторі "Biosystems A25" (Іспанія).

Хворі були розподілені на три групи: пацієнтам 1-ї групи призначали лозартан (Лозап "Zentiva", Словакія) 50 мг на добу; 2-ї _ лерканідипін (Леркамен "Berlin-Chemie", Німеччина) 20 мг на добу; 3-ї _ периндоприл (Престаріум "Servier", Франція) 10 мг на добу за один прийом.

Результати проведеного дослідження опрацьовували методами варіаційної статистики. При порівнянні значень за умови нормального розподілу даних використовували t-критерій Стьюдента. При розподілі даних, що відрізнявся від нормального, достовірність розбіжностей між середніми значеннями показників оцінювали за допомогою непараметричних критеріїв: для пов'язаних сукупностей використовували критерій Вілкоксона, для незалежних - Манна - Уітні. Для визначення наявності та ступеню взаємозв'язку між парами незалежних ознак використовували параметричний кореляційний аналіз (коефіцієнт вибіркової кореляції Пірсона). Для визначення незалежних предикторів застосовували лінійний регресійний аналіз. Усі значення наведені у вигляді (M±m), де М - середнє значення показника, m - стандартна помилка середньої величини. Різниця між сукупностями даних, що порівнювалися, вважалася достовірною при р<0,05.

Основні результати дослідження. З метою вивчення особливостей функціонального стану нирок, добового ритму АТ, показників вуглеводного обміну та ліпідного профілю у хворих з гіпертензивною нефропатією всі пацієнти були розподілені на дві підгрупи залежно від вихідної швидкості клубочкової фільтрації. У 1-у підгрупу ввійшло 55 пацієнтів зі ШКФ 60-89 мл/хв (у середньому 70,8±1,2 мл/хв), у 2-у підгрупу - 49 хворих зі ШКФ 30-59 мл/хв (у середньому 45,2±1,0 мл/хв). У пацієнтів 2-ї підгрупи ШКФ була достовірно (р<0,001) нижчою, а рівень мікроальбумінурії та СРП достовірно вищим (р<0,001 та р<0,01 відповідно) порівняно з даними хворих 1-ї підгрупи. Офісний САТ і ДАТ у даних пацієнтів були достовірно вищими, ніж у хворих 1-ї підгрупи (р<0,003 та р<0,001 відповідно). Вищими були також показники САТ і ДАТ за добу, день і ніч (р<0,001 для всіх значень, крім середньонічного ДАТ, для якого р<0,01) та варіабельності САТ і ДАТ за добу (р<0,004 та р<0,05 відповідно), варіабельності САТ за денний період (р<0,05) (табл. 1).

У підгрупі пацієнтів зі ШКФ 30-59 мл/хв порушення добового ритму АТ за типом "non-dipper" зафіксовано у 40 (81,6%) хворих, а у підгрупі пацієнтів зі ШКФ 60-89 мл/хв - у 28 (50,9%) хворих.

Про пошкоджуючу дію підвищеного системного АТ на нирки може свідчити наявність зворотного кореляційного зв'язку ШКФ з офісним САТ та ДАТ (r=- 0,251, р<0,05 та r=-0,328, р<0,01 відповідно), середньодобовим САТ і ДАТ (r=-0,296, р<0,001 та r=-0,384, р<0,001 відповідно), а також середньоденним та середньонічним САТ (r=-0,291, р<0,01 та r=-0,358, р<0,001 відповідно). Достовірний негативний кореляційний зв'язок між ШКФ і варіабельністю САТ за добу (r=-0,227, р<0,05) може вказувати на несприятливий вплив підвищеного коливання САТ на функцію нирок. Встановлено також прямий зв'язок між ШКФ та ДІ САТ (r=0,268, р<0,01), що може свідчити про суттєву роль інвертованого добового ритму АТ у розвитку ниркової дисфункції.

Таблиця 1

Показники добового моніторування АТ у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією залежно від ШКФ

Показники	1-а підгрупа (n=55) ШКФ 60-89, мл/хв	2-а підгрупа (n=49) ШКФ 30-59, мл/хв	Р
Вік, роки	64,9±1,2	66,8±1,1	нд
Офісний САТ, мм рт.ст.	151,6±1,2	158,3±1,8	0,003
Офісний ДАТ, мм рт.ст.	90,7±0,8	97,8±1,2	0,001
Середньодобовий САТ, мм рт.ст.	142,8±1,3	150,9±1,5	0,001
Середньодобовий ДАТ, мм рт.ст.	84,0±1,1	92,1±0,8	0,001
Середньоденний САТ, мм рт.ст.	146,5±1,4	154,4±1,4	0,001
Середньоденний ДАТ, мм рт.ст.	87,3±1,1	95,3±0,8	0,001
Середньонічний САТ, мм рт.ст.	132,1±1,5	143,4±2,1	0,001
Середньонічний ДАТ, мм рт.ст.	78,0±1,3	82,7±1,2	0,01
Варіабельність САТ за добу, мм рт.ст.	16,3±0,5	18,8±0,6	0,004
Варіабельність ДАТ за добу, мм рт.ст.	12,2±0,4	13,6±0,4	0,05
Варіабельність САТ за день, мм рт.ст.	16,3±0,6	17,8±0,5	0,05
Варіабельність ДАТ за день, мм рт.ст.	11,9±0,5	12,4±0,5	нд
Варіабельність САТ за ніч, мм рт.ст.	14,0±0,6	13,9±0,6	нд
Варіабельність ДАТ за ніч, мм рт.ст.	9,3±0,5	9,4±0,6	нд
Ранковий приріст САТ, мм рт.ст.	47,8±2,1	47,3±2,1	нд
Ранковий приріст ДАТ, мм рт.ст.	32,5±1,7	35,6±1,8	нд
Швидкість РП САТ, мм рт.ст./ год	21,3±1,8	19,2±2,0	нд
Швидкість РП ДАТ, мм рт.ст./год	17,3±1,8	16,5±1,9	нд
Добовий Індекс САТ, %	10,3±0,9	5,8±1,1	0,03
Добовий Індекс ДАТ, %	10,5±1,5	13,2±1,2	нд

Примітка. нд - різниця між підгрупами недостовірна.

У хворих на ГХ з гіпертензивним ураженням нирок виявлено достовірне підвищення вмісту СРП у крові (р<0,01), рівень якого зворотно корелює з ШКФ (r=-0,314, р<0,05) і прямо з величиною середньодобового САТ і ДАТ (r=0,274, р<0,01 та r=0,241, р<0,03 відповідно) та мікроальбумінурією (r=0,291, р<0,01), що свідчить про можливу патогенетичну роль системного запалення у розвитку та прогресуванні АГ та гіпертензивного ураження нирок.

Встановлено, що у хворих з гіпертензивною нефропатією ШКФ зворотно пов'язана з рівнем креатиніну крові (r=-0,395, p<0,01), сечовою кислотою (r=-0,311, p<0,05), мікроальбумінурією (r=-0,412, p<0,01) і СРП (r=-0,314, p<0,05).

Хворі зі ШКФ 30-59 мл/хв, порівняно з пацієнтами зі ШКФ 60-89 мл/хв, мали достовірно вищий рівень інсуліну в крові в усіх трьох точках ГТТ - натще (р<0,001), на 60 хв (р<0,001) та на 120 хв (р<0,05), а також вірогідно вищий вміст глюкози у плазмі крові на кожному етапі ГТТ (р<0,05) (рис. 1, 2).



Рис. 1. Показники ІРІ у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією залежно від ШКФ

Рис. 2. Показники глюкози крові у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією залежно від ШКФ

Нами виявлено достовірну зворотну кореляцію між ШКФ і рівнем глюкози та інсуліну натще (r=-0,248, р<0,05 і r=-0,397, р<0,001 відповідно), рівнем інсуліну на 60 хв. ГТТ (r=-0,308, р<0,001) та індексом НОМА (r=-0,417, р<0,001), що може свідчити про взаємозв'язок між зниженням функції нирок та порушенням вуглеводного обміну (інсулінорезистентністю).

За допомогою багатофакторного регресійного аналізу нами встановлено, що факторами, незалежно та найбільш тісно пов'язаними зі зниженою швидкістю клубочкової фільтрації у хворих на ГХ, є мікроальбумінурія (?=-0,285, р<0,01), середньодобовий діастолічний тиск (?=-0,249, р<0,04), загальний холестерин (?=-0,242, р<0,03) та індекс НОМА (?=-0,238, р<0,01).

Пацієнти другої підгрупи мали більш виражені дисліпідемічні зрушення: достовірно вищі рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та тригліцеридів у плазмі крові (р<0,001, р<0,002 та р<0,01 відповідно) порівняно з даними хворих 1-ї підгрупи. Про взаємозв'язок функціонального стану нирок з показниками ліпідного профілю свідчить наявність достовірного зворотного кореляційного зв'язку між ШКФ та загальним холестерином (r=-0,367, p<0,01), ЛПНЩ (r=-0,381, p<0,01) та рівнем ТГ у плазмі крові (r=-0,249, p<0,05).

Нами встановлено, що монотерапія лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом позитивно впливає на функціональний стан нирок у хворих з гіпертензивною нефропатією (рис. 3).

Рис. 3. Вплив лозартану, лерканідипіну та периндоприлу на ШКФ у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією: * - різниця показників достовірна порівняно з такими до лікування р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

Терапія лозартаном попереджувала подальше зниження ШКФ: загалом по групі вона достовірно зросла на 16,3±3,1% (р<0,01), а у підгрупах з вихідною ШКФ 60-89 мл/хв. та 30-59 мл/хв. - на 9,2±4,6% (р>0,05) та на 19,7±3,9% (р<0,001) відповідно. Ефективність лозартану щодо збільшення ШКФ була достовірно (р<0,03) виразнішою у хворих з більш суттєвим вихідним її зниженням. Периндоприл збільшував ШКФ як загалом по групі (на 22,4±3,4%, р<0,001), так і у 1-й та 2-й підгрупах. Зростання ШКФ на тлі периндоприлу у хворих з більш значним ураженням нирок також було суттєвішим: на 29,7±4,2% (р<0,001) проти 13,8±2,9% (р<0,001) у 1-й підгрупі хворих. Лерканідипін покращував функцію нирок переважно у хворих зі ШКФ 30-59 мл/хв, у яких спостерігали її збільшення на 23,1±2,9% (р<0,001), у хворих з вихідною ШКФ 60-89 мл/хв лерканідипін суттєво її не змінював.

У групі хворих, що отримували лозартан, МАУ зменшилась майже на третину - на 28,6±6,9% (р<0,001), у хворих зі ШКФ 60-89 мл/хв. - на 15,4±6,9%, (р<0,05), а у підгрупі зі ШКФ 30-59 мл/хв. більш суттєво - на 36,2±8,3% (р<0,001). Лерканідипін зменшив МАУ загалом по групі недостовірно (р<0,07), проте у хворих зі ШКФ 30-59 мл/хв. він проявив значний антипротеїнуричний ефект - МАУ зменшилась на 28,9±11,4%, р<0,02. Периндоприл суттєво зменшив МАУ як у цілому по групі (на 32,4±4,6%, р<0,001), так і в обох підгрупах: у хворих 1-ї підгрупи __ на 31,9±8,7% (р<0,001), 2-ї підгрупи __ на 32,9±1,9% (р<0,001).

Виявлена нами вибіркова дія лозартану, лерканідипіну та периндоприлу на МАУ залежно від ступеню зниження ШКФ дає можливість диференційовано підходити до призначення цих препаратів: при зниженні ШКФ < 60 мл/хв. усі три препарати ефективні щодо зменшення МАУ, при ШКФ ?60 мл/хв. перевагу має периндоприл, як найбільш ефективний у цієї категорії хворих.

При вивченні особливостей впливу препаратів на активність неспецифічного системного запалення у хворих на ГХ з гіпертензивним ураженням нирок нами встановлено, що найбільш виразні протизапальні властивості мають блокатори РАС __ лозартан та периндоприл. На тлі лозартану рівень СРП знизився на 20,6±7,6% (р<0,002), периндоприлу - на 15,0±6,8% (р<0,01), лерканідипін зменшив його недостовірно __ на 8,8±7,8% (р>0,05).

Аналіз впливу лозартану, лерканідипіну та периндоприлу на вміст глюкози та ІРІ при ГТТ у хворих на ГХ зі зниженою функцією нирок показав, що всі препарати позитивно впливають на прояви інсулінорезистентності, причому найбільш виразно у підгрупі осіб зі ШКФ 30-59 мл/хв Найбільш суттєвий позитивний вплив на рівень інсулінемії, ІР та глікемічний профіль чинив лозартан, найменший - лерканідипін. На фоні терапії лозартаном спостерігали достовірне зменшення вмісту глюкози на 60 хв. ГТТ (р<0,05) та площі під кривою глюкози (р<0,05) в обох підгрупах хворих. Про позитивний вплив лозартану на чутливість тканин до інсуліну свідчить зменшення індексу НОМА (р<0,04), рівня інсуліну в крові на 60 хв. (р<0,01) і 120 хв. ГТТ (р<0,03) та площі під кривою інсуліну (р<0,02) в цілому по групі.

Лерканідипін не впливав на рівень глікемії при навантаженні глюкозою і не змінював індекс НОМА ні в цілому по групі, ні в жодній із підгруп, проте достовірно (р<0,03) зменшив інсулінемію на 60 хв. ГТТ загалом по групі. Зменшення інсулінемії на 60 хв. ГТТ під впливом лерканідипіну на 10,2±3,3% (р<0,05) та площі під кривою інсуліну (р<0,05) спостерігали виключно у хворих 2-ї підгрупи.

На фоні терапії периндоприлом рівень глюкози при ГТТ достовірно не змінився, проте інсулін на 60 хв. достовірно (р<0,05) зменшився як у цілому по групі, так і в обох підгрупах хворих. У підгрупі хворих зі ШКФ 30-59 мл/хв. виявлено зменшення індексу НОМА (р<0,05), а також достовірне (р<0,05) зниження рівня інсуліну в крові на 120 хв. та зменшення площі під кривою інсуліну (р<0,04).

З метою виділення незалежних факторів зростання швидкості клубочкової фільтрації на тлі прийому лозартану, лерканідипіну та периндоприлу у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією проведено багатофакторний регресійний аналіз. Встановлено, що незалежними факторами зростання швидкості клубочкової фільтрації на тлі терапії лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом є зміна добового профілю "non-dipper" на "dipper" (?=0,355, р<0,05), величина зменшення мікроальбумінурії (?=0,353, р<0,01), величина зменшення середньодобового ДАТ (?=0,295, р<0,05), величина зменшення СРП (?=0,263, р<0,05) та величина зменшення індексу НОМА (?=0,258, р<0,05).

Багатофакторний регресійний аналіз показав, що незалежними предикторами зниження рівня прихованої інсулінемії, які виявлені у всіх трьох групах (на тлі терапії лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом), є вихідні показники інсуліну на 60 хв. ГТТ (?=0,351, р<0,001), СРП (?=0,317, р<0,05), ШКФ (?=-0,284, р<0,05), а також збільшення ШКФ (?=0,314, р<0,05) після лікування. Прямий зв'язок між зменшенням інсулінемії на 60 хв. ГТТ та вихідними значеннями СРП (r=0,241, р<0,05) може свідчити як про безпосередню участь інсулінорезистентності у розвитку та прогресуванні запалення, так і про роль запалення у формуванні ІР, а зростання ШКФ, очевидно, підвищує кліренс інсуліну і, відповідно, призводить до зменшення інсулінемії.

У нашому дослідженні усі три препарати (лозартан, лерканідипін та периндоприл) позитивно впливали на ліпідний профіль у хворих на ГХ з гіпертензивною нефропатією.

Лозартан зменшував атерогенний потенціал плазми крові, знижуючи рівень загального холестерину плазми (р<0,02) за рахунок ЛПНЩ (р<0,03) у підгрупі хворих зі ШКФ 30-59 мл/хв. У пацієнтів з більш високою ШКФ до лікування (ШКФ 60-89 мл/хв.) лозартан достовірно не впливав на їх значення. Лерканідипін зменшував вміст загального холестерину (р<0,001) та ЛПНЩ (р<0,001) в плазмі крові незалежно від ступеню вихідної дисліпідемії і тяжкості ураження нирок.

Позитивний вплив периндоприлу на ліпідний обмін проявився зниженням рівня тригліцеридів (р<0,05) незалежно від ступеню дисфункції нирок та підвищенням рівня ЛПВЩ (р<0,02) у хворих з менш значним їх ураженням (ШКФ 60-89 мл/хв.).

Хворі з порушеним циркадним ритмом АТ за типом "non-dipper" мали достовірно нижчу ШКФ, а також вірогідно вищі рівні МАУ та СРП (рис. 4).

Більш виразний позитивний вплив лозартану, лерканідипіну та периндоприлу на функціональний стан нирок спостерігали у хворих з порушеним добовим ритмом АТ за типом "non-dipper" порівняно з таким у підгрупі "dipper".

Рис. 4. Показники ШКФ, мікроальбумінурії та СРП залежно від добового індексу САТ: * - різниця показників достовірна на рівні р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001

Так, лозартан у підгрупі пацієнтів "dipper" збільшував ШКФ на 14,2±1,9% (р<0,46) і знижував рівень МАУ та СРП на 23,4±2,8%, (р<0,04) та на 16,5±3,1% (р<0,05) відповідно, тоді як у підгрупі пацієнтів "non-dipper" спостерігали більш суттєвий нефропротекторний вплив препарату - ШКФ зросла на 18,1±2,6% (р<0,03), а рівень МАУ та СРП знизився на 30,7±6,2% (р<0,001) та на 22,6±3,7% (р<0,005) відповідно.

На тлі терапії лерканідипіном у підгрупі пацієнтів "dipper" ШКФ зросла недостовірно на 5,6±2,1% (р>0,05), а рівень МАУ та СРП знизився на 10,8±1,6% (р<0,05) та на 7,1±1,3% (р<0,32) відповідно, тоді як у підгрупі пацієнтів "non-dipper" спостерігали більш виражену нефропротекторну дію - ШКФ зросла на 18,7±2,5% (р<0,001), а рівень МАУ та СРП знизився на 17,3±7,9%, (р<0,05) та на 10,6±7,6% (р<0,11) відповідно.

Під впливом периндоприлу у підгрупі пацієнтів "dipper" ШКФ збільшилась на 17,2±1,9% (р<0,01), а рівень МАУ та СРП знизився на 28,3±2,2% (р<0,001) та на 12,1±1,6% (р<0,05) відповідно. У підгрупі пацієнтів "non-dipper" зафіксовано більш виражений нефропротекторний ефект - ШКФ зросла на 24,1±3,4% (р<0,001), а рівень МАУ та СРП знизився на 34,2±3,3% (р<0,001) та на 18,4±4,8% (р<0,11).

Терапія лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом позитивно впливала на варіабельність АТ, величину та швидкість його ранкового приросту, проте найбільш потужний вплив на них чинили препарати, що модифікують РАС, - лозартан та периндоприл.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено вирішення актуальної науково-практичної задачі кардіології - удосконалення лікування хворих на гіпертонічну хворобу з гіпертензивною нефропатією шляхом визначення факторів, які негативно впливають на функцію нирок та диференційованого вибору антигіпертензивних препаратів з урахуванням функціонального стану нирок, добового ритму артеріального тиску, порушень вуглеводного та ліпідного обміну.

1. У хворих на ГХ ураження нирок асоціюється з підвищенням активності неспецифічного системного запалення та рівня сечової кислоти в крові, порушеннями вуглеводного обміну (збільшенням інсулінорезистентності) та ліпідного профілю, а також з добовим ритмом АТ за типом "non-dipper".

2. Антигіпертензивна терапія блокатором рецепторів ангіотензину ІІ лозартаном, антагоністом кальцію лерканідипіном та інгібітором АПФ периндоприлом суттєво покращує функціональний стан нирок, достовірно збільшуючи швидкість клубочкової фільтрації та зменшуючи рівень мікро альбумінурії: периндоприл збільшує ШКФ на 22% і зменшує мікроальбумінурію на 32%, лерканідипін - на 15% і 14%, лозартан - на 16% і 28% відповідно.

Найбільш вагомими факторами, що сприяють зростанню швидкості клубочкової фільтрації на тлі терапії лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом у хворих на ГХ є зміна добового профілю "non-dipper" на "dipper" (?=0,355, р<0,05), величина зменшення мікроальбумінурії (?=0,353, р<0,01) і середньодобового ДАТ (?=0,295, р<0,05), а також величина зменшення СРП (?=0,263, р<0,05) та індексу НОМА (?=0,258, р<0,05).

3. Лозартан, лерканідипін та периндоприл сприяють підвищенню чутливості тканин до інсуліну у хворих на ГХ з ураженням нирок: лозартан достовірно зменшує індекс НОМА, вміст глюкози на 60 хв глюкозотолерантного тесту та рівень інсуліну на всіх його етапах; периндоприл не впливає на рівень глюкози, але достовірно зменшує рівень інсуліну на 60 хв. та 120 хв. глюкозотолерантного тесту; вплив лерканідипіну на показники вуглеводного обміну обмежується достовірним зменшенням інсулінемії на 60 хв. цього тесту.

4. Для хворих на ГХ з ураженням нирок характерним є достовірне підвищення вмісту СРП у крові, рівень якого прямо корелює з величиною середньодобового САТ і ДАТ та мікроальбумінурією і зворотно з ШКФ, що свідчить про можливу патогенетичну роль системного запалення у розвитку та прогресуванні АГ та гіпертензивного ураження нирок. Терапія лозартаном та периндоприлом зменшує вираженість системного запалення, що проявляється достовірним зменшенням рівня СРП на 20,6% та 15,0% відповідно, лерканідипін суттєво не впливає на активність неспецифічного системного запалення.

5. У хворих на ГХ з ураженням нирок лозартан достовірно зменшує рівень сечової кислоти в крові на 12,9%, під впливом лерканідипіну та периндоприлу спостерігається лише тенденція до його зниження __ на 3,7% та 6,2% відповідно.

Практичні рекомендації

1. У хворих на ГХ необхідно диференційовано підходити до вибору антигіпертензивної терапії з урахуванням вихідного стану функції нирок: при зниженні ШКФ до 30-59 мл/хв. ефективним є застосування кожного з трьох препаратів - лозартану, лерканідипіну чи периндоприлу; при менш значному ураженні нирок (ШКФ до 60-89 мл/хв.) доцільним є призначення периндоприлу, оскільки він проявляє позитивний вплив на ШКФ незалежно від ступеню ураження нирок.

2. Підвищення активності неспецифічного системного запалення негативно впливає на функціональний стан нирок, тому при виборі антигіпертензивної терапії перевагу необхідно надавати препаратам, які коригують ці зрушення, - блокаторам ренін-ангіотензинової системи, зокрема, лозартану та периндоприлу.

3. У хворих на ГХ з ураженням нирок і ознаками інсулінорезистентності лозартан та периндоприл сприяють підвищенню чутливості периферичних тканин до інсуліну, що дає підстави рекомендувати ці препарати таким хворим не тільки задля досягнення антигіпертензивного та нефропротекторного ефекту, але й з метою зменшення інсулінорезистентності.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Безродний В.Б. Ефективність лерканідипіну у хворих на гіпертонічну хворобу зі зниженою функцією нирок / В.Б. Безродний, Л.А. Міщенко, Є.П. Свіщенко // Сімейна медицина. - 2010. - №2. - С. 72-75. (Самостійно проведено клінічне обстеження усіх пацієнтів, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготував матеріал до друку).

2. Безродний В.Б. Вплив лозартану на деякі фактори ризику у хворих на гіпертонічну хворобу зі зниженою функцією нирок / В. Б. Безродний, Л. А. Міщенко, Є.П. Свіщенко // Український кардіологічний журнал. - 2010. - №4. - С. 20-25. (Самостійно проведено клінічне обстеження та лікування усіх пацієнтів, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготував матеріал до друку).

3. Безродний В.Б. Особливості впливу антигіпертензивної терапії на функціональний стан нирок у хворих на гіпертонічну хворобу залежно від добового ритму артеріального тиску / В.Б. Безродний, Л.А. Міщенко, Є.П. Свіщенко // Ліки україни. - 2010. - №3. - С. 83-87. (Автором самостійно проведено обстеження групи хворих, створення бази даних, статистична обробка матеріалу, підготував матеріал до друку).

4. Безродний В.Б. Взаємозв'язок функціонального стану нирок з добовим профілем артеріального тиску, показниками вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на ГХ / В.Б. Безродний // Український кардіологічний журнал. - 2010. - №6. - С. 35-41. (Самостійно проведено клінічне обстеження та лікування усіх пацієнтів, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготував матеріал до друку).

5. Деклараційний патент на корисну модель 47627 Україна, А61В5/02, G01N33/50, G01N33/62. Спосіб прогнозування формування гіпертензивного ураження нирок у хворих на гіпертонічну хворобу / Міщенко Л.А., Купчинська О.Г., Безродний В.Б.; заявник та патентовласник ННЦ "Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска" АМН України. - №u 2009 10616 ; заявл. 20.10.09 ; опубл. 10.02.10, Бюл. №3. (Дисертант приймав участь у обстеженні хворих, створенні електронної бази даних, аналізі прототипів винаходу та оформленні заявки).

6. Деклараційний патент на корисну модель 47628 Україна, А61В5/02, G01N33/50, G01N33/62. Спосіб прогнозування формування гіпертензивного ураження нирок у хворих на гіпертонічну хворобу / Свіщенко Є. П., Міщенко Л.А., Купчинська О.Г., Безродний В.Б.; заявник та патентовласник ННЦ "Інститут кардіології імені акад. М. Д. Стражеска" АМН України. - №u 2009 10617 ; заявл. 20.10.09 ; опубл. 10.02.10, Бюл. №3. (Дисертант приймав участь у обстеженні хворих, створенні електронної бази даних, аналізі прототипів винаходу та оформленні заявки).

7. Bezrodnyy V. Relationship between inflammation and blood pressure variability in the kidney damage / V. Bezrodnyy, Y. Svyshchenko, L. Mishchenko, E. Kupchinskaya, L. Bezrodna // J. of Hypertension. - 2009. - Vol. 27, Suppl. 4. - P. 57-58. (Самостійно проведено клінічне обстеження усіх пацієнтів, створено електронну базу даних, проведено статистичну обробку матеріалу, підготовлено тези до друку).

8. Bezrodnyy V. Relationship between low-grade inflammation, uric acid, lipids and renal function in hypertensive patients / V. Bezrodnyy, Y. Svyshchenko, L. Mishchenko // J. of Hypertension. - 2010. - Vol. 28. - P. 510-511. (Самостійно проведено клінічне обстеження усіх пацієнтів, створено електронну базу даних, проведено статистичну обробку матеріалу, підготовлено тези до друку).

9. Mishchenko L. The effect of losartan on renal function and metabolic risk factors in essential hypertensive patients / L. Mishchenko, O. Matova, V. Bezrodnyy, V. Radchenko // J. of Hypertension. - 2010. - Vol. 28 - P. 512. (Брав участь у проведенні клінічного обстеження пацієнтів, створенні електронної бази даних, статистичній обробці матеріалу).

10. Mishchenko L. The effect of losartan on new metabolic risk factors in essential hypertensive patients /L. Mishchenko, V. Bezrodnyi, O. Matova, L. Bezrodna // J. of Hypertension. - 2009. - Vol. 27, Suppl 4. - P. 138. (Брав участь у проведенні обстеження пацієнтів, створенні електронної бази даних, статистичній обробці матеріалу).

11. Mishchenko L. The predictors of hypertensive kidney damage progression based on the data of 5-years observation / L. Mishchenko, V. Bezrodnyi, O. Matova // J. of Hypertension. - 2009. - Vol. 27, Suppl 4. - P.75. (Брав участь у проведенні обстеження пацієнтів, створенні електронної бази даних, статистичній обробці матеріалу).

12. Bezrodnyy V. Target organ damage changes due to lercanidipine treatment in hypertensive patients with decreased kidney function [Електронний ресурс]: abstract CD-ROM of the 23rd scientific meeting of the international society of hypertension, 26-30 September 2010, Vancouver, Canada / V. Bezrodnyy, L. Mishchenko, Y. Svyshchenko, Bezrodna L. - Vancouver: pharma service, 2010. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. - Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. - Назва з титул. екрану.

Перелік умовних скорочень

АГ - артеріальна гіпертензія

АК - антагоніст кальцію

АТ - артеріальний тиск

БРА ІІ - блокатор рецепторів ангіотензину ІІ

ГХ - гіпертонічна хвороба

ГТТ - глюкозо-толерантний тест

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск

ДІ - добовий індекс

ДМАТ - добове моні торування артеріального тиску

ІАПФ - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту

ІР - інсулінорезистентність

ІРІ - імунореактивний інсулін

ЛПДНЩ - ліпопротеїди дуже низької щільності

ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності

МАУ - мікроальбумінурія

РАС - ренін-ангіотензинова система

САТ - систолічний артеріальний тиск

СРП - С-реактивний протеїн

ШКФ - швидкість клубочкової фільтрації

"Dipper" - нормальний тип добового ритму АТ

"Non-dipper" - тип добового ритму АТ з недостатнім зниженням АТ вночі

НОМА - Homeostasis Model Assessment - гомеостатична модель оцінки інсулінорезистентності (показник інсулінорезистентності)

Размещено на Allbest.ru

...