Обґрунтування застосування біофлавоноїдів цитрусових для лікування та реабілітації хворих на генералізований пародонтит

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

УДК: 616.314.17-008.1-036.82-085.322:634.31/.34]-092.4/.9

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ БІОФЛАВОНОЇДІВ ЦИТРУСОВИХ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ

(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.22 ? стоматологія

ДВУЛІТ ІРИНА ПАВЛІВНА

Львів ? 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Зубачик Володимир Михайлович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Заболотний Тарас Дмитрович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології ФПДО

доктор медичних наук, професор Герелюк Віталій Іванович, ДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Захист відбудеться 29 червня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України

(79010, м. Львів, вул. Пекарська , 69В).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України

(79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий 20 травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Переяслов А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

цитрусовий слинний пародонтит запальний

Актуальність теми. Генералізований пародонтит (ГП) залишається важливою медично-соціальною проблемою через часте виникнення у молодому віці, тенденцію до наростання, недостатню ефективність профілактики та лікування, що спричиняє передчасну втрату зубів і зниження якості життя (К.М. Косенко, 1994; Г.Ф. Білоклицька, 1995; Н.І Смоляр 1995; М.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко, 2000; І.С. Мащенко, 2003; Z. Feng 2006).

Виникнення та перебіг ГП зумовлено поєднаним впливом місцевих і загальних чинників на тлі зниженої реактивності організму (D.L. Cochran, 1999; В.І. Герелюк, 2000; А.В. Самойленко, 2003; В.М. Зубачик, 2005; Г.М. Мельничук, 2008; Т.Д. Заболотний, 2011). Захворюваність пародонту з кожним роком зростає, що зумовлено несприятливими екологічними та соціально-економічними обставинами, змінами в характері харчування, зростанням загально-соматичної захворюваності, надмірним вживанням шкідливих для організму лікарських засобів, недостатньою ефективністю профілактичних заходів (Т.О. Петрушанко, 2000; Л.М. Цепов, 2006).

Існуючі методи профілактики і лікування хворих на ГП ґрунтуються, здебільшого, на застосуванні антимікробних засобів і препаратів, що мають протизапальну та остеотропну дію (Ю.Г. Чумакова, 2000; І.П. Мазур, 2006; Л.І. Тивоненко, 2007), впливають на мікроциркуляцію (С.П. Ярова, 2000; З.Ю. Назаренко, 2008). Незважаючи на певні успіхи застосування традиційних методів лікування ГП, але через недостатню ефективність, нетривалий ефект, і нерідко через побічні дії, останніми роками віддають перевагу засобам природнього походження (A. Mariotti, P.J. Monrol, 1998; А.П. Левицкий, 2002; Р.С. Назарян, 2006; О.В. Деньга, 2007). В арсеналі лікувально-профілактичних засобів появилися про- і пребіотики (К.В. Скидан, 2007; А.П. Левицкий и соавт., 2008; М.В. Ліснічук 2010), мембранотропні препарати (А.И. Перова, 2001; Н.І. Кукурудз, 2008; Є.М. Рябоконь і співавт. 2010), а також екстракти лікарських речовин (И.В. Безрукова, И.Ю. Александровская, 2003; А.М. Політун, 2005).

Значна кількість лікарських і харчових рослин містять у своєму складі цілу низку біологічно активних речовин, які мають протизапальну, антимікробну, адаптогенну, імуностимулювальну та остеотропну дію, що зумовило їх широке використання в народній медицині, а з часом і в офіційній медицині (Л.Г. Дудченко, 1988; В.И. Формазюк, 2003; Ю. Чаленко, 2003; А.А. Хадарцев и соавт., 2005; Н.Б. Елисеева, 2006). Багато з цих фітопрепаратів знайшли своє місце в клінічній пародонтології, завдяки нешкідливості для організму, широкому спектру біологічної дії та достатньо високій лікувально-профілактичній ефективності.

Серед природних харчових рослин особливу увагу привертають цитрусові, лікувальні властивості яких відомі з давніх давен і які містять значну кількість фізіологічно активних речовин, зокрема поліфенольної природи (G. Kroyer, 1996; J.A. Vinser et al., 1998; Л.Г. Лебедева, 2004).

В експериментальних умовах встановлено лікувально-профілактичну дію найбільш активних поліфенолів цитрусових біофлавоноїдів при моделюванні виразки шлунка, токсичного гепатиту, ішемії міокарду і нирок, злоякісних пухлин (J.V. So et al., 1996; С. Шевчук, 2003; D. Singh, K. Chopa, 2004). У стоматології препарати з цитрусових у вигляді зубних еліксирів з успіхом застосовували для карієспрофілактики, усунення дисбіозу та при хворобах слизової оболонки порожнини рота (В.М. Почтар і співав., 2005; В.Я. Скиба и соавт., 2006; Е.П. Пустовойт и соавт., 2007). Однак, відсутність досліджень, щодо використання препаратів із цитрусових для профілактики та лікування ГП, а також подальше вивчення властивостей фітоадаптогенів є доцільним і актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної роботи кафедри терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: „Клінічно-експериментальне обґрунтування застосування засобів і розпрацювання методів профілактики, терапії та реабілітації хворих з ендо- і пародонтальною патологією” (державна реєстрація № 0105 U 007858) і виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Академії медичних наук України (шифр теми: АМН 065.07) „Дослідити механізми лікувально-профілактичної дії фітоадаптогенів при стоматологічній патології” (державна реєстрація № 0107U000904). Здобувач є співвиконавцем цих науково-дослідних робіт.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження підвищення ефективності профілактики та лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом патогенетично обґрунтованого застосування екстрактів цитрусових на основі їх біологічних властивостей.

Для досягнення поставленої мети потрібно було виконати такі завдання:

1. Вивчити антиоксидантні властивості екстрактів цитрусових та зубних еліксирів із їх вмістом.

2. Дослідити лікувально-профілактичну дію зубних еліксирів із екстрактами цитрусових за умов експериментального пародонтиту.

3. Виявити вплив зубного еліксиру з вмістом цитрусових на антиоксидантно-прооксидантну, протеоліз-інгібіторну системи, маркери запального процесу та функціональну активність слинних залоз.

4. Оцінити клінічну ефективність застосування зубних еліксирів з вмістом екстрактів цитрусових у хворих на генералізований пародонтит у найближчі та віддалені терміни.

Об'єкт дослідження запально-дистрофічні процеси в тканинах пародонту людини та експериментальних тварин, дія фітоадаптогенів на організм.

Предмет дослідження властивості і механізми впливу екстрактів цитрусових на виникнення та перебіг генералізованого пародонтиту, їх лікувально-профілактична ефективність та оцінка пародонторезистентності.

Методи дослідження. Клінічно-рентгенологічні - для визначення стану тканин пародонту і ефективності запропонованих лікувальних і профілактичних заходів; експериментальні - для обґрунтування застосування і вивчення лікувальних властивостей зубних еліксирів із вмістом цитрусових; біохімічні - для розкриття механізмів дії екстрактів цитрусових та визначення патогенетичних ланок ушкодження тканин пародонту; статистичні - для опрацювання вірогідності результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено, що найбільшу кількість екстрагованих речовин, у тому числі і поліфенолів, містить екстракт із шкірки грейпфрута. Цей же екстракт за антирадикальною і антисупероксидною активністю перевищує аналогічні екстракти зі шкірок апельсина та мандарина. Уперше показано, що застосування зубних еліксирів із цитрусовими екстрактами при експериментальному пародонтиті суттєво знижує розвиток атрофії кісткових тканин пародонту, ступінь запально-дистрофічних процесів в яснах, підвищує рівень антиоксидантної системи, причому більшою мірою зубний еліксир із екстрактом грейпфрута.

Уперше в комплексному лікуванні хворих на пародонтит застосовано зубний еліксир „Грейпфрутовий”, який позитивно впливає на клінічні та лабораторні показники стану пародонту шляхом стимулювання функцій слинних залоз, активації антиоксидантної системи, регулювання протеоліз-інгібіторного балансу та зниження рівня маркерів запалення в порожнині рота. Пріоритетність дисертаційного дослідження підтверджена деклараційним патентом України на корисну модель (№ 48810 „Зубний еліксир” від 12.04.2010 р.).

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження засвідчили, що екстракти цитрусових містять велику кількість біофлавоноїдів, які виявляють різний механізм протизапальної та пародонтопротекторної дії. Це дає можливість активно впливати як на активний перебіг патологічного процесу в пародонті, так і на стадії його ремісії. Як рослинний адаптоген показаний пацієнтам для профілактики рецидиву генералізованого пародонтиту, а також як основний чи допоміжний лікарський засіб при реабілітації цих хворих.

Запропоновано нешкідливий, загальнодоступний і ефективний метод оптимізації лікування хворих на генералізований пародонтит. Виявлено, що застосування екстрактів цитрусових, насамперед зубного еліксиру „Грейпфрутовий”, дозволяє скоротити число відвідувань і терміни лікування захворювання, досягти тривалої стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонту.

Результати дисертаційної роботи впроваджено у практичну діяльність і навчальний процес профільних кафедр Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, ДВНЗ „Ужгородський національний університет”, ДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет”, Харківського національного медичного університету.

Метод лікування хворих на генералізований пародонтит з допомогою зубних еліксирів із екстрактами цитрусових впроваджено у терапевтичне відділення ДУ „Інститут стоматології НАМНУ”, стоматологічні поліклініки Львівської, Рівненської, Волинської, Закарпатської областей.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням здобувача. Автор особисто зробила інформаційно-патентний пошук, аналіз літератури за темою дисертації, самостійно провела клінічно-лабораторні дослідження у хворих, здійснила статистичне обчислення, аналіз і узагальнення отриманих результатів. Експериментальні дослідження проводилися разом зі співробітниками віварію ДУ „Інститут стоматології НАМНУ” (зав. віварієм н.с. І.В. Ходаков), разом з біохіміками провела лабораторні дослідження з отримання екстрактів з цитрусових та вивченню їх антиоксидантних характеристик (зав. лаб. біохімії к.б.н., с.н.с. О.А. Макаренко). Клінічне обстеження та лікування хворих проведено на базі терапевтичного відділення Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. За консультативної допомоги наукового керівника визначила мету та завдання дослідження, сформулювала основні висновки роботи та практичні рекомендації, підготувала до друку наукові статті і тези доповідей, оформила дисертацію.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднено на: міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання дитячої стоматології та ортодонтії” (Одеса, 2005); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні методи лікування та профілактики в терапевтичній стоматології. Алергологія в стоматології” (Полтава, 2007); міжнародній науково-практичній конференції „Досягнення та перспективи розвитку сучасної стоматології” (Одеса, 2008); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання сучасної стоматології” (Львів, 2008); ІІ симпозіумі „Рослинні поліфеноли та неспецифічна резистентність” (Одеса, 2008); науково-практичній конференції „Пародонтологія сьогодні та завтра” (Львів, 2008); ІІІ (Х) з'їзді Асоціації стоматологів України „Інноваційні технології - в стоматологічну практику” (Полтава, 2008); ювілейній міжнародній науково-практичній конференції „Стоматологія вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку” (Івано-Франківськ, 2009); практичній конференції з міжнародною участю „Наукові та практичні аспекти індивідуальної та професійної гігієни порожнини рота у дітей та дорослих” (Одеса, 2009); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні методи діагностики, лікування та профілактики в терапевтичній стоматології” (Полтава, 2010); науково-практичній конференції „Актуальні питання стоматології сьогодення” (Тернопіль, 2010).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено у 18 наукових працях, 5 статей опубліковано у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України, 12 праць в інших виданнях та збірниках тез доповідей наукових конференцій, 1 патент України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 171 сторінці друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, додатків і списку використаних джерел із 303 найменувань, з яких 72 - латиною. Робота ілюстрована 17 рисунками та 26 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи досліджень. Для вирішення поставленої мети клінічно обстежено 104 пацієнти віком від 26 до 50 років, з яких 85 хворих на генералізований хронічний пародонтит початкового-I ступеня та 19 - клінічно здорових осіб-добровольців. Серед обстежених переважали жінки (62,5%) та особи віком до 40 років (65,4%). Пацієнти з інтактним пародонтом склали групу зі встановленими у них показниками, що були прийняті за умовну норму.

Для діагностики використовували загальноприйняті клінічні та параклінічні методи з урахуванням результатів огляду та пальпації, визначення глибини пародонтальних кишень та ступеню рецесії ясен, патологічної рухомості зубів, брали до уваги наявність зубних відкладень, травматичної оклюзії тощо. Проводили проби Шіллєра-Пісарєва (Данилевський Н.Ф. и др., 2000), з бензидином (H. Kцtzsche, 1974). Визначали індекси PМА (M. Massler et al., 1949), PI (A.L. Russell, 1956), OHI-S (J. Grenn et al., 1964), PBI (Muhlemann, Saxer, 1975), стійкість капілярів ясен до від'ємного тиску (В.И. Кулаженко, 1960). Стан кісткової тканини пародонту оцінювали за результатами внутрішньоротової контактної рентгенографії і ортопантомографії (Н.А. Рабухина, 1993). Діагноз захворювань пародонту визначали за класифікацією М.Ф. Данилевського (1994).

Усіх 85 хворих на ГП, залежно від проведеного місцевого терапевтичного лікування, поділено на дві рупи. В основній групі (53 хворих) місцево застосовували 4-разове полоскання порожнини рота зубним еліксиром „Грейпфрутовий” (в розведенні 1 чайна ложка на 50 мл питної води), яке здійснювали після прийому їжі протягом хвилини. Лікувальні процедури та полоскання порожнини рота зубним еліксиром здійснювали впродовж місяця. Групу порівняння склали 32 хворих, яким проводили загальноприйняте лікування з місцевим орошенням тканин пародонту загальновживаним антисептичним засобом рослинного походження розчином хлорофіліпту. Перед застосуванням 1% спиртовий розчин хлорофіліпту розводили водою у співвідношенні 1:10. Значну увагу приділяли засобам індивідуальної гігієни, проводячи постійний контроль за якістю виконання, здійснювали професійну гігієну, рекомендували вітамінізовану, повноцінну за якісним і кількісним складом дієту. Кількість відвідувань залежала від стану тканин пародонту.

Оцінку ефективності комплексного лікування хворих на ГП проводили порівняльним аналізом результатів клінічних, рентгенологічних та біохімічних досліджень перед і після лікування на 15 добу та в найближчий місяць, а також у віддалений термін (через 6, 12 та 18 місяців). Стан тканин пародонту у пацієнтів після лікування характеризували з допомогою критеріїв Т.В. Никитиной, Э.И. Жибицкой (1972). У віддалений період на етапах обстеження проводили підтримувальну терапію, яка у пацієнтів основної групи і групи порівняння за характером була ідентичною початковому лікуванню і тривала 10-12 діб.

Вивчали антиоксидантні властивості екстрактів зі шкірок апельсина, мандарина й грейпфрута. Для цього в екстрактах цитрусових визначали вміст сухих речовин за вимогами Державної фармакопеії СРСР (1989), загальну кількість фенольних сполук визначали з допомогою реактиву Фоліна (H. Nadaroglu et al., 2007), флавоноїдів - спектрофотометричним методом (А.А. Лобанова и соавт., 2004). Загальну антиоксидантну активність (АОА) визначали за ступенем інгібування речовин екстрактів окиснення твіну-80, антисупероксидну активність (АСА) - за їх здатністю конкурувати з нітросинім тетразолієм у реакції відновлення супероксидних радикалів, антирадикальну активність (АРА) - оптично за дегідруванням сполук екстракту у присутності дифенілпікрилгідразину та антихелативну активність (АХА) - за їх здатністю зв'язувати йони Fe²⁺ (H. Nadaroglu et al., 2007).

Дослідження лікувально-профілактичої дії зубних еліксирів із вмістом екстрактів цитрусових вивчали в експерименті на „перекисній” моделі пародонтиту у 94 щурів віком 1,5 місяця (Зубачик В.М., 2005). Тварин поділено на шість дослідних груп: перша група - інтактні тварини; у другої групи моделювали пародонтит; у третьої-шостої груп викликали пародонтит і з першого дня його відтворення порожнину рота щурів ополіскували відповідно зубними еліксирами „Апельсиновий”, „Мандариновий”, „Грейпфрутовий” і „М'ятний”. Останній був в якості порівняння. Порожнину рота щурів зрошували один раз на добу розведеними еліксирами (розводили еліксир 5 раз водою і на одного щура витрачали 2 мл) протягом 2 і 5 тижнів. Стан тканин пародонту визначали щоденно за результатами візуально-інструментального обстеження. Після евтаназії щурів біометрично визначали ступінь атрофії альвеолярного відростка (А.В. Николаева и соавт., 1965), досліджували сироватку крові та біоптати ясен.

У біосубстратах тварин і ротовій рідині хворих на ГП визначали біохімічні показники запального процесу, зокрема концентрацію білка (O.H. Lowry et al., 1951), загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Р.Д. Барабаш и др. 1973), рівень інгібітора трипсину (ІТ) (А.П. Левицкий, 1979), лужну фосфатазу (ЛФ) та кислу фосфатази (КФ) (Bessey et al. O.A. в модифікації А.П. Левицкого, 1973), вміст малонового діальдегіду (МДА) (И.Д. Стальная и др., 1977), активність каталази (С.В. Гирин, 1999), вичисляли антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ) (А.П. Левицький і співавт, 2006). Функцію слинних залоз пацієнтів визначали за швидкістю салівації без стимулювання і зі стимульованням виділення слини пілокарпіном (А.П. Левицкий., 2005).

Для оцінки ступеня вірогідності отриманих результатів дослідження використовували варіаційно-статистичний метод аналізу з допомогою Microsoft Excel для Windows XP на P-IV з визначенням показника вірогідності розбіжностей за Стьюдентом.

Результати досліджень та їх обговорення. Найбільшу кількість біологічно активних речовин, що знаходяться у шкірці цитрусових, екстрагували з грейпфрута (38%), які переважають показники сухих речовин в апельсині і мандарині на 15,8% та 26,3% відповідно. За якісними показниками максимальна концентрація поліфенольних сполук 119,9±10,5 мг/л виявлена також у грейпфрута, що було в 1,7 раза більше, ніж виявлено в екстрактах із мандарина (p₁<0,002) й у 2,6 раза порівняно з витяжкою із апельсина (р<0,001). Однак, із фенольних речовин біофлавоноїди, як біологічно активніші, містяться найбільше у мандарині (61,3±5,7 мг %), що становить 90% від загальної суми виділених сполук. В екстракті апельсина біофлавоноїди становлять 44%, а в екстракті з грейпфрута лише 26%. Можливо, що у шкірці грейпфрута є значна кількість інших поліфенолів нефлавоноїдної природи, які можуть надавати йому вираженіші антиоксидантні властивості.

Порівняльне дослідження отриманих екстрактів цитрусових на різних моделях окиснювального „стресу” in vitro виявило їх здатність гальмувати окиснення твіну-80. При цьому комплекси біологічно активних речовин екстрактів апельсина та грейпфрута за АОА були практично однакові і виявляли у 2,5 раза вищі показники порівняно з речовинами мандаринового екстракту (0,038 од./г сухих речовин). Дослідження АРА засвідчило, що найефективніше віддавати рухомий радикал водню виявляють екстракти грейпфрута (0,711 од./г), компоненти яких є активнішими в 1,4 та 1,8 раза від відповідних значень апельсинового та мандаринового екстрактів. Також найліпше відновлювати супероксидний аніон-радикал можуть речовини із грейпфрута (АСА = 0,06 од./г). Апельсиновий екстракт був у півтора раза нижчим за активністю конкурувати з нітросинім тетразолієм, а мандариновий - у 3 рази нижчим, ніж грейпфрутовий. ХА біологічно активних речовин була приблизно однаковою в грейпфрутового (0,027 од./ г) та апельсинового (0,026 од./г) екстрактів. У витяжки із мандарина показник здатності зв'язувати іони Fe²⁺ був на 29,6% нижчим.

Ідентифікація флавоноїдів екстракту грейпфрута з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії засвідчила, що його основними біофлавоноїдами є нарінгенін і флаваноновий глікозид нарингін, а апельсина та мандарина - гесперітин і його глікозидна форма гесперідин. Флавоноїдний глікозид рутин присутній в екстрактах цитрусових у незначній кількості.

Результати дослідження зовнішного вигляду, реакції та поведінки тварин за час моделювання пародонтиту упродовж п'яти тижнів не змінилися. Однак, місцеве використання переокисненої соєвої олії викликає збільшення ступеня атрофії пародонту, величина якого на 2 і 5 тижнях експерименту була відповідно на 20,7% і на 25,2% більшою порівняно зі станом кісткової тканини в інтактних тварин (р<0,001). Натомість, тваринам, яким ополіскували порожнину рота еліксирами, це запобігало резорбуванню кісткової тканини і величина альвеолярного відростка при цьому не відрізнялася від норми (р>0,1) і на 16-26% була меншою порівняно з групою тварин, яким порожнину рота зрошували питною водою (група без еліксиру) (р<0,001). Найвищу пародонтопротекторну ефективність виявляв еліксир „Грейпфрутовий”, коли рівень резорбції кістки при дослідженні скелетованих щелеп ціє групи тварин становив 22,8±0,4%, що було найнижчим показником як серед щурів, які приймали еліксири із вмістом біофлавоноїдів, так і еліксир порівняння „М'ятний”, коли рівень атрофії пародонту у тварин був найвищим - 26,6±0,7%.

Патологічний процес у тварин супроводжувався підвищенням в яснах активності ЛФ у 2,5 раза, КФ - у 2 рази (р<0,001), зростала в 1,7 раза ЗПА (р<0,01) і в 1,3 раза - рівень розчинного білка (р<0,002) порівняно зі здоровими тканинами. Орошення порожнини рота зубними еліксирами „Грейпфрутовий” та „Апельсиновий” знижуть активність ЛФ в 1,4 раза та 1,3 раза відповідно (р<0,001). Пригнічувальна здатність щодо КФ найбільш виражена в еліксиру „Грейпфрутовий (в 1,7 раза). На швидкість гідролізу субстрату слабо впливають полоскання зубними еліксирами „Мандариновий” (p₁>0,25) і особливо „М'ятний” (p₁>0,5). Застосування у тварин з експериментальним „перекисним” пародонтитом цитрусових еліксирів нормалізує стан протеолізу: у різних групах знижується як ЗПА в середньому на 30% (p₁<0,05), так і рівень розчинного білку на 24% (p₁<0,001). Найліпші протизапальні властивості виражені в еліксиру „Грейпфрутовий”.

Уже на 2 тижні при експериментальному пародонтиті з високою вірогідністю - в 1,8 раза збільшився рівень МДА і в 1,4 раза зменшилася активність каталази. Застосування зубних еліксирів з екстрактами цитрусових знижують практично до норми (25,9±3,0 ммоль/кг) величину вмісту МДА в яснах, в усіх випадках збільшується активність каталази, особливо після полоскання порожнини рота зубним еліксиром „Грейпфрутовий” від 5,8±0,6 мкат/кг при пародонтиті до 8,8±0,6 мкат/кг після його лікування (p₁<0,01), збільшується величина АПІ.

Місцеве зрошування порожнини рота еліксирами „Апельсиновий”, „Мандариновий”, „Грейпфрутовий” сприяє індукції захисних антиоксидантних систем, захищає від дії вільних радикалів і перекисів водню не тільки тканини пародонту, а й весь організм: індекс АПІ у крові щурів у відповідних групах становив 14,7; 13,0 і 12,2 порівняно з 12,2 в інтактних тварин групи контролю. При застосуванні зубних еліксирів із цитрусовими діагностували істотне зниження протеолізу в сироватці крові тварин (від 18,2% до 26,3%, p₁<0,001) з вираженою активністю у тварин, які отримували зубний еліксир „Грейпфрутовий”. На вміст інгібіторів трипсину в сироватці крові щурів зубні еліксири практично не впливали. Можна вважати, що регуляція інгібіторної антипротеазної системи відбувається іншими шляхами, на які не впливають поліфенольні речовини цитрусових. Отже, зубні еліксири, що містять біологічно активні речовини зі шкірок цитрусових, сприяють виздоровленню організму, регулюючи його біологічні процеси.

Ефективність терапії ґрунтується на результатах досліджень, що характеризують стан хворого на різних етапах його обстеження. Для клінічної картини хронічного ГП початкового-I ступеня характерна біль та кровоточивість ясен при чищенні зубів. В усіх хворих перед лікуванням діагностували різну тяжкість та перебіг симптоматичного гінгівіту, виявляли м'які та над- і під'ясенні тверді відкладення. Переважно глибина пародонтальних кишень сягала 3,07±0,12 мм в основній групі та 3,10±0,10 мм у групі порівняння, найчастіше зі серозними виділеннями. Рухомість зубів була в межах фізіологічної норми у 68,9% хворих, а в інших 31,1% пацієнтів - I ступінь рухомості. Рентгенологічно виявляли остеопороз і деструкцію міжзубних перегородок, зниження до 1/3 їх висоти, переважав змішаний або горизонтальний тип резорбції. У досліджуваних пацієнтів індекс ОHI-S становив у середньому 1,60±0,20 бала, а PBI - 1,74±0,20 бала. У хворих на ГП характерні високі показники індексу РМА, які знаходилися в межах від 60,9±2,2% до 61,3±2,7%. Не виявлено також істотної різниці між показниками індексу PI в основній (3,86±0,66 бала) і групі порівняння (3,72±0,76 бала) (р>0,1). Із формуванням запальних змін у пародонті пришвидшується на 9,1% утворення вакуум-гематом: стійкість капілярів ясен до зниженого тиску сягали в середньому в обох групах 54,8±0,7 с.

Дослідження салівації засвідчило, що у хворих на ГП спостерігається лише тенденція до збільшення виділення нестимульованої слини (р>0,1-0,25), що можна розглядати як захисну функцію організму. У цих хворих великі слинні залози зберігають нормальний функціональний стан і при їх стимулюванні кількість ротової рідини не змінюється. Формування запально-дистрофічного процесу в пародонті супроводжується 2,5-разовим активуванням системи протеолізу у ротовій рідині (р<0,001), у 2 рази зростає концентрація водорозчинного білка, у 3,6 раза активнішою була КФ порівняно з пацієнтами зі здоровим пародонтом. ГП супроводжувався активацією процесів ПОЛ (у 3,6 раза наростала концентрація МДА) на тлі пригнічення активності АОС (знижується в 2,5 раза активність каталази) з превалюванням у ротової рідини прооксидантних властивостей (АПІ знижується в 9 разів). Отже, за клінічними та лабораторними показниками як основна, так і група порівняння є однотипними, що дає можливість об'єктивно оцінити і співставити отримані результати, піддавати їх математичному аналізу.

Лікування хворих на ГП проводили комплексно з урахуванням принципу максимально індивідуалізованого підходу до кожного хворого. Після завершення лікування через місяць в усіх пацієнтів відзначено поліпшення загального самопочуття, зникнення неприємних відчуттів у порожнині рота, болю та кровоточивості ясен, поганого запаху з рота. Слизова оболонка ясен набувала блідо-рожевого кольору, ущільнювалася, міцно охоплювала тверді тканини зуба. При обстеженні у пацієнтів пародонтальні кишені відсутні, проба Шіллєра-Пісарєва була від'ємною. Найістотніша різниця показників зареєстрована у групи хворих, яким застосовували зубний еліксир „Грейпфрутовий”. Зокрема, в основній групі відстежено зменшення величини індексів РМА у 6,1 раза, PI - у 10,7 раза після лікування, а в групі порівняння - у 3,5 раза і у 5,4 раза відповідно. Застосування цитрусового еліксиру поліпшувало стійкість стінок капілярів ясен, стан гігієни порожнини рота: показники проби Кулаженка зростали до 67,7±0,9 с, індекс PBI знизився до 0,53±0,06 бала, OHI-S був 0,61±0,12 бала після лікування, а при застосуванні розчину хлорофіліпту - 63,4±0,7 с, 0,97±0,09 та 0,81±0,05 бала відповідно. Найбільшу кількість сприятливих результатів після комплексного лікування генералізованого пародонтиту отримано в основній групі (92,5%), в меншій мірі вони отримані у хворих групи порівняння (87,5%). Погіршення стану пародонту, відсутність ефекту терапії у хворих обох груп не виявлено.

Після лікування через 15 діб у хворих на ГП при застосуванні зубного еліксиру „Грейпфрутовий” зростає на 13,9% швидкість виділення слини (порівняно з нормою - 0,65±0,05 мл/хв, р<0,02), однак через місяць цей показник суттєво не відрізняється від відповідного показника у здорових людей (р>0,5). Проведене лікування дуже мало впливає на рівень стимульованої салівації (р>0,1-0,5), однак, під впливом зубного еліксиру у ротовій рідині на 14,5% більше знижується ЗПА порівняно із загальновживаною терапією, спостерігали також в основній групі 1,7-разове, а в групі порівняння 1,3-разове зниження водорозчинного білка, активність КФ через місяць була близька до норми (р>0,25), проте відрізнялася майже вдвічі від показників групи порівняння (р₁<0,001). Біофлавоноїди цитрусових нормалізують антиоксидантно-прооксидантний баланс ліпше, ніж екстракт хлорофіліпту: в основній групі у ротовій рідині хворих після лікування індекс АПІ збільшився в 5 разів, що зумовлено зменшенням у 2,5 раза концентрації МДА і підвищенням каталазної активності (в основній групі цей показник вже через два тижні повертається до норми). Натомість у групі порівняння індекс АПІ був лише у 2,4 раза більшим, величина якого була сформована 1,4-разовим зменшення МДА і збільшенням активності каталази, яка навіть через місяць залишалася суттєво нижчою (на 29%, р<0,01) відповідного показника у здорових осіб. Отже, застосування в комплексі лікувальних заходів зубного еліксиру „Грейпфрутовий” суттєво підвищує ефективність лікування ГП, про що свідчать клінічна картина, зміни пародонтальних індексів, а також біохімічні показники ротової рідини.

Віддалені результати лікування хворих (через 6 місяців) засвідчили, що в усіх обстежених пацієнтів не діагностували наростання патологічного процесу. Найкращий лікувальний ефект встановлено в осіб основної групи, в яких застосовували зубний еліксир „Грейпфрутовий”: у цій групі стабілізацію стану тканин пародонту спостерігали у 92,3% хворих. Істотно високі показники збереження тканин пародонту встановлено на цей термін і у групі порівняння (87,1%), однак високий відсоток (12,9%) „без змін” свідчить про суттєве зниження терапевтичної ефективності загальновживаного рослинного антисептика, що з істотною вірогідністю підтверджено індексними показниками. Отож, індекси РМА та РІ у хворих основної групи становили 8,14±0,81% і 0,35±0,04 бала і були істотно нижчими показниками, порівняно з отриманими результатами у групі порівняння 16,3±1,1% і 0,54±0,07 бала відповідно (р<0,001-0,02). Застосування еліксиру на основі цитрусового екстракту сприяло поліпшенню кровообігу і механічній резистентності судин. Зокрема, стійкість капілярів в основній групі була в межах 66,8±0,7 с, а в осіб групи порівняння - 63,9±0,8 с (р<0,01), показник індекса кровоточивості також був в 1,7 раза меншим в основній групі, ніж PBI у групі порівняння (р<0,01). У пацієнтів після терапії біофлавоноїдовмістним препаратом рівень гігієни істотно вищий і становив 66,8±0,7 бала порівняно з рослинним антисептиком, коли індекс OHI-S визначався як 0,80±0,07 бала (р<0,02).

Регулярне відвідування пацієнтом лікаря дає можливість своєчасно виявити етіологічні чинники запального процесу, на ранньому етапі усунути їх, запобігаючи рецидиву хвороби. Застосування зубного еліксиру з вмістом біофлавоноїдів цитрусових на етапах підтримувальної терапії підвищує захисні і адаптогенні властивості організму, що при застосуванні зубного еліксиру „Грейпфрутовий” протягом 12 місяців дозволило у 90,0% хворих на ГП зберегти анатомо-функціональні властивості тканин пародонту; у групі, в якій використовували загальновживані медикаменти, стабілізація процесу у пацієнтів становила - 80,0%. У групі порівняння відновлення патології в пародонті досягало 16,6%. Критерії видужування підтверджують результати параклінічних і додаткових методів дослідження. Зокрема, PI та РМА істотно нижчі у групи пацієнтів, котрим профілактично застосовувавали полоскання порожнини рота зубним еліксиром, де вони становили 0,54±0,07 бала та 8,14±0,81%, а в аналогічній групі із загальновживаними медикаментами - 0,54±0,07 бала (р<0,02) та 16,3±1,1% (р<0,001) відповідно. В основній групі функціональна проба на стійкість капілярів до від'ємного тиску на 6,9% виявилася вищою, ніж у групі порівняння (р<0,002). Відмічали істотну різницю в показниках як індексу кровоточивості, так й індексу гігієни, які тісно корелюють між собою: в основній групі PBI був в 1,8 раза (р<0,001), а OHI-S в 1,6 раза (р<0,01) меншими, порівняно з показниками групи порівняння.

Через 18 місяців зберіглася тенденція, за якої стабілізація стану тканин пародонту на 18,1% у пацієнтів основної групи була більшою порівняно з групою порівняння. Окрім цього, в останній у 21,4% хворих спостерігали відновлення запально-дистрофічного процесу в пародонті. Клінічно для ремісії була характерна відсутність усіх класичних ознак запалення в яснах, не визначалася розхитаність зубів. Рентгенологічно спостерігали відсутність ділянок остеопорозу, вияв чітких контурів вершин міжзубних перегородок, рідше - ущільнення і відновлення кортикальної пластинки. Перевага застосування зубного еліксиру з екстрактом цитрусових в комплексному лікуванні хворих на ГП ґрунтується також на показниках пародонтальних індексів, величина яких є істотно меншою в основній групі. Запропоноване лікування корегує метаболітичні процеси в тканинах пародонту, що зумовлює нижчі показники кровоточивості ясен, підвищує стійкість капілярів, сприяє догляду за гігієною порожнини рота. Аналіз основних показників стану тканин пародонту свідчить про високий терапевтичний ефект біофлавоноїдів цитрусових як на етапі активного перебігу патологічного процесу в пародонті, так і під час вторинної профілактики захворювання та реабілітації хворих на ГП.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що спрямоване на експериментальне та клінічне обґрунтування підвищення ефективності профілактики та лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом патогенетично обґрунтованого застосування екстрактів цитрусових на основі їх біологічних властивостей.

1. Встановлено, що екстраговані речовини зі шкірок апельсина, мандарина, грейпфрута становлять відповідно 32 %, 28 % і 38 % від їх сирої маси. Поліфенольні речовини цитрусових (головним чином, біофлавоноїди) складають 3-4,25 % від екстрагованих речовин, причому в найбільшій мірі у грейпфруті. За антирадикальною, антисупероксидною та хелативною активністю переважають екстраговані речовини грейпфрута, а найменша антиоксидантна активність в екстрактів мандарина.

2. За умов експериментального пародонтиту всі зубні еліксири із вмістом екстрактів цитрусових суттєво перевищують зубний еліксир „М'ятний” за здатністю гальмувати атрофію кісткової тканини, а серед екстрактів цитрусових найбільш ефективним пародонтопротектором є грейпфрутовий (на 24,8% запобігає зменшенню висоти альвеолярного відростка).

3. Зубний еліксир „Грейпфрутовий” виявляє протизапальну дію, про що свідчить зниження в яснах тварин рівня маркерів запалення на: 35% МДА, 37% ЗПА, 24% водорозчинного білка, 40% КФ, 29% ЛФ і стимулює антиоксидантну активність ясен і крові шляхом підвищення активності на 34% каталази та 45% величини АПІ.

4. Застосування еліксиру на основі екстрактів із грейпфрута в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит сприяло ліквідації запалення, поліпшенню гігієни порожнини рота, нормалізації проникності стінок судин ясен, функціональній активності слинних залоз, корегувало протеоліз, антиоксидантну-прооксидантну системи. Це дозволило досягти сприятливого клінічного ефекту безпосередньо після лікування у 92,5% хворих основної групи і у 87,5% хворих групи порівняння.

5. Лікувально-профілактична дія біофлавоноїдів цитрусових на етапах підтримувальної терапії відзначалася позитивною динамікою клінічно-рентгенологічних показників, скороченням термінів лікування, подовженням тривалості стабілізаційного процесу та запобігала наростанню дистрофічно-запального процесу в пародонті. Про високу ефективність лікування свідчать позитивні результати у віддалений термін: через 6 місяців у 92,3% хворих, через 12 місяців - у 90,0% та через 18 місяців у 87,2% хворих на генералізований хронічний пародонтит початкового-I ступеня (у групі порівняння відповідно 87,1%, 80,0%, 71,4% пацієнтів).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. В алгоритмі обстеження хворих на генералізований пародонтит для об'єктивної оцінки тяжкості, перебігу патологічного процесу, стану пародонту на етапі ремісії процесу з можливим ризиком наростання хвороби, як скринінг-тест ефективноті лікування рекомендовано визначити у ротовій рідині біохімічні маркери запально-дистрофічного процесу, зокрема ЗПА, КФ, концентрацію МДА, антиоксидантно-проксидантний індекс АПІ.

2. Для підвищення ефективності лікувально-реабілітаційних заходів у хворих на генералізований пародонтит рекомендовано додатково до стандартного комплексного лікування та під час його вторинної профілактики призначити полоскання порожнини рота зубними еліксирами на основі цитрусових екстрактів. Як один з найефективніших еліксир „Грейпфрутовий” (патент на корисну модель № 48810 „Зубний еліксир” від 12.04.2010 р.) рекомендують місцево приймати 3-4 рази на добу після прийому їжі в дозі 1-2 чайні ложки еліксиру на 50 мл води протягом 12-14 діб. Даний метод лікування хворі можуть проводити самостійно в домашніх умовах, він нешкідливий, сприяє гігієнічному догляду за зубами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зубачик В. М. Вплив біофлавоноїдів апельсина на стан тканин порожнини рота за умов експериментального пародонтиту / В. М. Зубачик, І. П. Двуліт, А. П. Левицький // Новини стоматології. 2006. № 4. С. 38-40. Дисертант приймала участь в експериментальному дослідженні, опрацювала отримані результати, підготовила матеріали до друку.

2. Порівняльна характеристика антиоксидантних властивостей екстрактів цитрусових / А. П. Левицький, О. А. Макаренко, І. П. Двуліт, О. П. Пустовойт // Медична хімія. 2008. Т. 10, № 3. С. 42-45. Дисертант провела аналіз отриманих результатів, їх статистичне опрацювання.

3. Левицький А. П. Вплив екстрактів цитрусових на запальний процес у пародонті при експериментальному пародонтиті / А. П. Левицький, О. А. Макаренко, І. П. Двуліт // Одеський медичний журнал. - 2008. - № 5. С. 12-14. Участь дисертанта у виконанні експериментального дослідження, статистичному опрацюванні та аналізі результатів.

4. Зубачик В. М. Вплив зубних еліксирів з вмістом екстракту цитрусових на стан антиоксидантної та прооксидантної систем ясен і сироватки крові щурів при перекисному пародонтиті / В. М. Зубачик, І. П. Двуліт, А. П. Левицький // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2008. № 4. С. 40-44. Участь дисертанта у виконанні експериментального дослідження, аналізі результатів, підготовці матеріалів до друку.

5. Двуліт І. П. Використання зубного еліксиру „Грейпфрутовий” в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту / І. П. Двуліт, В. М. Зубачик, О. А. Макаренко // Вісник стоматології. 2009. № 2. С. 23-26. Автором проведено клінічно-лабораторне обстеження та лікування хворих, аналіз результатів, статистичне опрацювання даних.

6. Пат. на корисну модель №48810, МПК А 61 К 36/752, А 61 К 9/08 А 61 Q 11/02. Зубний еліксир / Левицький А. П., Двуліт І. П., Пустовойт О. П., Селіванська І. О., Макаренко О. А., Дем'яненко С. О., Дєньга О. В. ; патентовласник ДУ „Інститут стоматології Академії медичних наук України”. № u 200906476 ; заявл. 22.06.09 ; опубл. 12.04.10 , Бюл. № 7. Здобувачем проведено збір та аналіз матеріалу, оформлено його до друку, визначальною є участь автора у розпрацюванні та описі винаходу.

7. Двуліт І. П. Експериментальне обґрунтування застосування біофлавоноїдів апельсина при патології пародонту / І. П. Двуліт // Стоматологічні новини. Вип. 4-5. Львів, 2004-2005. С. 27-30.

8. Двуліт І. П. Вплив зубних еліксирів з вмістом екстракту цитрусових на стан тканин пародонту щурів / І. П. Двуліт // Стоматологічні новини. Вип. 6-7. Львів, 2006-2007. С. 43-45.

9. Двуліт І. П. Клінічна ефективність застосування зубного еліксиру „Грейпфрутовий” у хворих на генералізований пародонтит / І. П. Двуліт // Стоматологічні новини. Вип. 9-10. - Львів, 2008-2009. С. 44-46.

10. Антиоксидантные свойства биофлавоноидов цитрусовых / О. А. Макаренко, Л. Н. Россаханова, И. И. Крисюн, Е. П. Пустовойт, И. П. Двулит // Вісник стоматології. - 2008.- №4, спец. вип. С. 26-27. [Матеріали ІІ симпозіуму „Рослинні полі феноли та неспецифічна резистентність”, 2-3 жовтня 2008 р.]. Дисертант провела відбір отриманих результатів, узагальнила їх.

11. Зубачик В. М. Застосування біофлавоноїдів цитрусових для лікування експериментального пародонтиту / В. М. Зубачик, І. П. Двуліт // Інноваційні технології - в стоматологічну практику : матеріали ІІІ (Х) з'їзду Асоціації стоматологів України (м. Полтава, 16-18 жовтня 2008). - Полтава : Дивосвіт, 2008. - С. 165-166. Дисертант провела аналіз результатів, написаний текст статті.

12. Биохимические механизмы лечебно-профилактического действия биофлавоноидов цитрусовых при экспериментальной стоматологической патологии / О. А. Макаренко, И. П. Двулит, О. П. Пустовойт, Л. Н. Россаханова // Інноваційні технології - в стоматологічну практику : матеріали ІІІ (Х) з'їзду Асоціації стоматологів України (м. Полтава, 16-18 жовтня 2008). - Полтава : Дивосвіт, 2008. - С. 205. Здобувач підготувала отримані результати по застосуванню біофлавоноїдів цитрусових в експериментальний пародонтології до друку.

13. Влияние биофлавоноидов на микробиоценоз полости рта в норме и при патологии / А. П. Левицкий, В. Я. Скиба, В. Н. Почтарь, Е. П. Пустовойт, И. П. Двулит // Вісник стоматології. - 2008. - № 1. - С. 13-14. Дисертант приймала участь у дослідженнях, аналізувала результати.

14. Зубачик В. М. Експериментальне обгрунтування властивостей екстрактів цитрусових / В. М. Зубачик, І. П. Двуліт, Б. С. Гриник // Стоматологія вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку : тези ювілейної міжнарод. наук. - практ. конф., присвяченої 30-річчю стоматологічного факультету ІФНМУ, м. Івано-Франківськ, 5-6 лютого 2009 р. Івано-Франківськ, 2009. - С. 34-35. Участь дисертанта у виконанні експериментального дослідження, аналізі результатів, підготовила матеріали до друку.

15. Эффективность применения зубных эликсиров с биофлаваноидами цитрусовых в стоматологии / А. П. Левицкий, О. П. Пустовойт, И. П. Двулит, О. А. Макаренко // Наукові та практичні аспекти індивідуальної та професійної гігієни порожнини рота у дітей та дорослих : матеріали конф, м. Одеса, 14-15 квітня 2009 р. Одеса, 2009. С. 67-68. Автором проведено клінічно-лабораторне обстеження та лікування хворих на пародонтит, аналіз результатів, статистичне опрацювання даних.

16. Лечебно-профилактическая эффективность зубных эликсиров, содержащих биологически активные вещества / О. А. Макаренко, О. В. Деньга, Е. П. Пустовойт, В. В. Голобородько, Н. И. Ткачук, Н. В. Рожкова, И. П. Двулит, Ю. Г. Романова // Стоматологія вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку : тези ювілейної міжнарод. наук. - практ. конф., присвяч. 30-річчю стоматологічного факультету ІФНМУ, м. Івано-Франківськ, 5-6 лютого 2009 р. Івано-Франківськ, 2009. - С. 44. Дисертант падготувала матеріали до друку щодо використання еліксирів цитрусових у стоматології.

17. Двуліт І. П. Порівняльна ефективність застосування зубних еліксирів на основі біофлавоноїдів цитрусових у пародонтології / І. П. Двуліт // Український стоматологічний альманах. 2010. Т. 2, № 2. С. 76-77. - [Сучасні методи діагностики, лікування та профілактики в терапевтичній стоматології: матеріали наук. - практ. конф., м. Полтава, 25-26 березня 2010 р.].

18. Двуліт І. П. Застосування зубного еліксиру „Грейпфрутовий” як лікувально-профілактичного засобу у пародонтології / І. П. Двуліт // Актуальні питання стоматології сьогодення : матеріали наук. - практ. конф., м. Тернопіль, 19 листопада 2010 р. Тернопіль, 2010. С. 142-143.

АНОТАЦІЯ

Двуліт І.П. Обґрунтування застосування біофлавоноїдів цитрусових для лікування та реабілітації хворих на генералізований пародонтит (експериментально-клінічне дослідження).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2011.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності профілактики та лікування хворих на ГП шляхом патогенетично обґрунтованого застосування екстрактів цитрусових на основі їх біологічних властивостей. Встановлено, що в шкірці цитрусових є значна кількість екстрагованих речовин, частина яких поліфенольні сполуки містяться найбільше в екстрактах грейпфрута. Це дає їм можливість переважати екстракти апельсина та мандарина за антирадикальною та антисупероксидною активністю. За результатами експериментальних досліджень можна стверджувати, що зубні еліксири „Апельсиновий”, „Мандариновий”, „Грейпфрутовий”, особливо останній, виявили клінічно високу лікувально-профілактичну ефективність, запобігають атрофії пародонту, нормалізують обмінні процеси: зменшують активність фосфатаз, корегують протеоліз-інгібіторну та оксидантно-прооксидантну системи, знижують рівень маркерів запалення як місцево, так і в усьому організмі тварин. Безпосередньо після лікування хворих на ГП за клінічно-біохімічними показниками біофлавоноїди цитрусових виявляють протизапальний ефект, нормалізують гомеостаз порожнини рота завдяки зниженню рівня протеолізу та ПОЛ, стимулюванню АОС та фукціональної активності слинних залоз, корегуванню мікроциркуляторного русла, сприянню гігієнічному догляду за порожниною рота. Препарати на основі цитрусових екстрактів істотно здовжуть тривалість ремісії патологічного процесу, запобігають наростанню дистрофічно-запального процесу в пародонті, що дозволяє рекомендувати їх для місцевого патогенетичного лікування та реабілітації хворих на ГП.

Ключові слова: екстракти цитрусових, зубні еліксири, генералізований пародонтит, лікування.

АННОТАЦИЯ

Двулит И.П. Обоснование использования биофлавоноидов цитрусовых при лечении и реабилитации больных генерализованным пародонтитом (экспериментально-клиническое исследование).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22-стоматология. Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2011.

Диссертационная робота посвящена повышению эффективности профилактики и лечения больных генерализованным пародонтитом путем патогенетически обоснованного использования экстрактов цитрусовых на основаниии их биологических свойств. Установлено, что в кожуре цитрусовых имеется значительное количество экстрактивных веществ, часть которых полифенольные вещества содержатся наиболее в экстрактах грейпфрута. Это дает им возможность преобладать над экстрактами апельсина и мандарина за антирадикальной и антисупероксидной активностью. Исследования лечебно-профилактического действия зубных эликсиров с содержанием экстрактов цитрусовых изучали в эксперименте на „перекисной” моделе пародонтита у крыс, которых делили на исследовательские группы. Использовали ополаскивание полости рта животных зубными эликсирами („Апельсиновый”, „Мандариновый”, „Грейпфрутовый” и „Мятный” в качестве сравнения). После эвтаназии крыс исследовали сыворотку крови, биоптаты десен и биометрически определяли степень атрофии альвеолярного отростка. В биосубстратах животных определяли показатели воспалительного процесса, а именно концентрацию белка, общую протеолитическую активность, уровень ингибитора трипсина, лужную и кислую фосфатазы, содержание малонового диальдегида, активность каталазы, исчисляли антиоксидантно-прооксидантный индекс. На основании результатов экспериментальных исследований можна утверждать, что зубные эликсиры „Апельсиновый”, „Мандариновый” и „Грейпфрутовый”, особенно последний имеет клинически высокую лечебно-профилактическую эффективность, предотвращает атрофию пародонта, нормализируют обменные процессы: уменьшають активность фосфатаз, коррегируют протеолиз-ингибиторную и оксидантно-прооксидантную системы, снижают уровень маркеров воспаления как местно, так и в целом организме животных.