Маркери пошкодження ниркових канальців у дітей із хронічним захворюванням нирок

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: УДК: 616.61-036.12-053.4/.7:616.612-074

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

МАРКЕРИ ПОШКОДЖЕННЯ НИРКОВИХ КАНАЛЬЦІВ У ДІТЕЙ ІЗ ХРОНІЧНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ НИРОК

14.01.10 - педіатрія

ДРИЛЬ ІННА СЕРГІЇВНА

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор

СЕНАТОРОВА Ганна Сергіївна,

Харківський національний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №1 і неонатології;

доктор медичних наук, професор

АНДОН'ЄВА Ніна Михайлівна,

Харківський національний медичний університет

МОЗ України, професор кафедри урології,

нефрології та андрології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

ПРОХОРОВ Євген Вікторович,

Донецький національний медичний університет

ім. М.Горького МОЗ України, завідувач

кафедри педіатрії № 1;

доктор медичних наук, професор

ОДИНЕЦЬ Юрій Васильович,

Харківський національний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №2.

Захист відбудеться «17» червня 2011 р. о 9⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському національному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна,4)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна,4)

Автореферат розісланий “ 13 ” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Т.В. Фролова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

салурія тубулоспецифічний гломерулярний нирка

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку медичної галузі під впливом економічних, соціальних, екологічних факторів продовжується погіршення стану здоров'я населення України (Одинець Ю.В., 2010). Спостерігається зростання показника захворюваності населення України на 11,4% за період 2005-2009 рр., і в 2009 році він становив 1394,0 випадків на 1000 тисяч дітей (Моісеєнко Р.О., 2010). Серед захворюваності людей молодого й працездатного віку перше місце посідають хвороби органів дихання, друге - хвороби сечовидільної системи (СВС) і становлять 9,2%. Аналогічну позицію хвороби СВС посідають і серед дитячого населення, поділяючи 2-е та 3-є місця з хворобами шлунково-кишкового тракту. В Україні спостерігається зростання показників поширеності та захворюваності хвороб СВС серед дитячого населення, провідним серед яких залишаються інфекції нирок, особливо в підлітковому віці (Одинець Ю.В., 2006, Князевич В.М., 2009).

На жаль, наслідком хронічного захворювання нирок (ХЗН) є хронічна ниркова недостатність (ХНН). Це досить трагічний стан, коли життя пацієнтів можливе лише за умов проведення замісної ниркової терапії методи якої є дороговартісним лікуванням не тільки в нашій країні (Одинець Ю.В., 2008, Іванов Д.Д., 2010, Schiepati A., 2005).

Однією з найважливіших проблем сучасної педіатрії є вивчення механізмів виникнення та прогресування ниркової недостатності. На сьогодні поширеність ХНН серед дітей в Україні становить близько 70 дітей на 1 млн. дитячого населення, що перевищує показники Європейського регістру (понад 60 пацієнтів на 1 млн.) (Іванов Д.Д., 2009). На жаль, при прогресуванні захворювання нирок, відбувається незворотня втрата їхніх функцій з розвитком ХНН, основним морфологічним субстратом чого є тубулоінтерстиціальний фіброз (Прохоров Є.В., 2006, Топчій І.І., 2006, Одинець Ю.В., 2007).

Експертами National Kidney Foundation (NKF, США) було відокремлено модифіковані й немодифіковані чинники ризику розвитку та прогресування ХЗН. До модифікованих були віднесені наявність у нирках сольових включень, супутня інфекція, обструкція сечовивідних шляхів (National Kidney Foundation 2002, Дудар І., 2004, Наказ МОЗ від 20.07.2005 №365, Thomas C.P., 2008, Schelling J. R.2004 ).

Наукових досліджень, що висвітлюють патологічну дію сольових включень та салурії на розвиток та прогресування нефропатій, досі ще замало.

За даними звітів нефрологів та урологів, наявність дисметаболічних нефропатій і сечокам'яної хвороби спостерігається в 40% - 60% населення, що відповідає даним науковців (Стоєва Т.В., 2008, Багдасарова І.В., 2008). Ураховуючи частоту діагностування дисметаболічних нефропатій та їх негативний вплив на різні відділи нефрона, виникає необхідність не тільки спостерігати за їхнім перебігом, а й визначати топіку ураження для застосування відповідних корегуючих лікувальних заходів (Прохоров Є.В., 2007).

Для раннього виявлення ниркової дисфункції, ступеня структурно-функціональних порушень елементів нефрона, уточнення локалізації патологічного процесу та можливого подальшого прогнозування його перебігу у сучасній медицині використовуються різноманітні біохімічні методи. Важливе місце серед останніх яких посідає дослідження активності реноспецифічних ферментів (Прохоров Є.В., 2002, Одинець Ю.В., 2008, Касараба М.М., 2007, Мигаль Л.Я., Багдасарова Н.Я., 2010).

Нестача наукової інформації щодо ранньої діагностики хвороб нирок, які характеризуються ураженням різних відділів нефрона, та ранньої їхньої корекції у дітей потребує подальших наукових пошуків у даному напрямку. Ці дослідження визначать перспективи клінічної нефрології стосовно усунення несприятливих чинників прогресування ХЗН шляхом ранньої діагностики та лікування. Сумісні результати допоможуть знизити рівень захворюваності, інвалідизації та смертності не тільки серед дітей, але й серед дорослих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконувалася відповідно до комплексної науково-дослідної роботи кафедр педіатрії Харківського національного медичного університету за темою: «Медико-біологічна адаптація дітей із соматичною патологією в сучасних умовах» (державний реєстраційний №0108U005255).

Здобувачем здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури за темою, проведено інформаційно-патентний пошук та аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчалась, проведено обстеження й формування груп дітей із хронічним захворюванням нирок, виконано його систематизацію та аналіз.

Мета дослідження: вдосконалення діагностики ранньої дисфункції канальцевого апарату нирок у дітей з хронічним захворюванням нирок із салурією шляхом дослідження в сечі рівня тубулоспецифічних ферментів різної внутрішньоклітинної локалізації.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання:

1. Вивчити основні фактори ризику та особливості перебігу хронічного захворювання нирок у дітей із салурією.

2. Визначити рівень тубулоспецифічних ферментів різної локалізації (гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази), у дітей з ХЗН та салурією.

3. Дослідити стан гломерулярного апарату нирок за рівнем холінестерази в сечі дітей із хронічним захворюванням нирок.

4. Встановити та оцінити стан активності обміну сполучної тканини за рівнем оксипроліну, що виділяється із сечею.

5. Встановити кореляційні взаємозв'язки між клінічними, біохімічними даними, структурно-функціональними змінами в нирках та неспецифічними патогенетичними факторами формування й прогресування хронічного захворювання нирок.

6. Розробити схему обстеження дітей із хронічним захворюванням нирок і салурією для ранньої діагностики ураження різних відділів нефрона (гломерулярного, тубулярного).

Об'єкт дослідження: хронічне захворювання нирок у дітей.

Предмет дослідження: показники функціонального стану тубулярного (за рівнем гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази) та гломерулярного (за рівнем холінестерази) відділів нефрона, активність обміну сполучної тканини (за рівнем оксипроліну в сечі).

Методи дослідження: загальноклінічні, інструментальні, біохімічні, імуноферментні; клініко-аналітичні, інформаційні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше виконано комплексний порівняльний аналіз показників функціонального стану нирок та рівнів ферментів (гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази, холінестерази, оксипроліну) у дітей із хронічним захворюванням нирок, в основі якого були хронічний пієлонефрит із салурією, у порівнянні з дисметаболічною нефропатією. Виявлено наявність функціональних змін нирок у дітей із хронічним захворюванням нирок на фоні салурії за умов відсутності зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Доведено більш вагомі функціональні порушення в дітей із дисметаболічною нефропатією при порівнянні з пацієнтами, хворими на хронічний пієлонефрит.

З метою ідентифікації провідних структурно-тканинних процесів у нирках та їхньої динаміки під час розвитку й прогресування ХЗН проведено аналіз результатів ультразвукового дослідження, що з'ясував вірогідні відмінності між дітьми обох обстежених груп, виявлені за частотою реєстрації симптомів відзеркалюючих стан паренхіми. Так, серед дітей І групи домінували ознаки деформації контурів нирок до кулястої форми (81,3±6,0%, F=4,07, p<0,05) та потовщення паренхіми в полюсах (51,1±7,7%, F=4,65, p<0,05). Проте серед дітей ІІ групи з високим показником достовірності переважали діти із симптомами порушення фізіологічного пасажу сечі (25,0±6,3%, F=12,5, p<0,05).

Під час проведення стандартної ЕКГ у пацієнтів обох груп із ХЗН виявлено скорочення інтервалу PQ серед дітей І групи у 45,8±10,3% та у 43,4±10,5% дітей ІІ групи; подовження комплексу QRS у 54,1±10,3% та 1/3 39,1±10,4% дітей відповідно; порушення процесів реполяризації мали місце у 50,0±10,4% та 43,4±10,5% обстежуваних дітей, що, як наведено вище, частіше зустрічалося в групі дітей з ДМН.

Підвищений рівень ХЕ в сечі виявлено в усіх пацієнтів із ХЗН, але вірогідне підвищення показника, що відповідає першому ступеню порушення гломерулярного фільтра, виявлено в 6 (19,3±7,2%) дітей І групи та у 2 (9,5±6,5%) пацієнтів ІІ групи. Зазначена кількість дітей вірогідно не відрізняється між собою (F=1,0, p>0,05), а в групах складає статистично значущу меншість, І група - (19,3±7,2%, F=26,9, p<0,001), ІІ група - (9,5±6,5%, F=37,3, p<0,001). Факт діагностування порушення гломерулярного фільтра серед дітей із патологією нирок негломерулярного походження є підтвердженням ураження зазначеної частини нефрона навіть при хронічному пієлонефриті та дисметаболічній нефропатії.

Ураховуючи досить численну кількість дітей з дисметаболічною нефропатією і наявністю сечокам'яної хвороби, що становили 79,0±6,2% дітей І групи та 20,8±5,9% дітей ІІ групи, проведено порівняння рівнів ХЕ в сечі у зазначених пацієнтів. З'ясовано, що пацієнти із супутньою сечокам'яною хворобою хоча і мають дещо вищий (26,8±10,8 мкмоль/д) рівень ХЕ, у порівнянні з пацієнтами із ДМН (19,4±4,16 мкмоль/д), але відмінними ці рівні не вважаються. Для оцінювання зв'язку між якісною ознакою (наявність супутньої сечокам'яної хвороби) та кількісною ознакою (рівень ХЕ в сечі) використовували біссеріальний коефіцієнт кореляції. У даному разі він свідчив про наявність зв'язку між обраними ознаками (r_bs =0,38, t=7,42, p<0,001). Слід вказати на високий ступінь дискримінації за цим показником та наявність тісного зв'язку між проявами ДМН та рівнем ХЕ, що може бути використано для діагностики ступеня гломерулярного порушення.

Проведений додатковий кореляційний аналіз дозволив відзначити наявність позитивного зв'язку (r= + 0,428, p<0,05) між рівнем ХЕ в сечі та рівнем ЛФ крові. Таким чином, встановлений факт порушення гломерулярного фільтра може бути підтверджено підвищеним рівнем ЛФ сироватки крові та розцінено як один з можливих маркерів його ушкодження.

Для діагностики порушення мембранної цілості клітин тубулярного епітелію проведено визначення в сечі та сироватці крові мембранопов'язаних реноспецифічних ферментів ЛФ та ГГТ. Під час оцінювання рівня збільшення мембраноспецифічних ферментів у дітей обох груп виявлено подібні тенденції між дітьми з ХЗН. Рівень ЛФ у сечі дітей із ДМН в 1,9 раза перевищув аналогічні показники дітей із ХП+ДМН. При розрахунках кореляцій серед показників дітей І групи виявлено тільки вірогідний негативний кореляційний зв'язок рівнів ГГТ сечі та рівнів кислот, що титруються з сечею (r = -0,758, p<0,05). Під час обчислення кореляцій у ІІ групі встановлено пов'язаність рівня ГГТ сечі з екскрецією оксалатів з сечею (r= -0,323, p<0,05), зв'язків рівня ГГТ сироватки крові та рівнів холестерину крові (r= +0,699, p<0,05 ), і рівнем АЛТ крові ( r= +0,697, p<0,05). Зазначена ситуація розцінена як наслідок цитолітичного впливу холестерину з надмірним вивільненням АЛТ і прояв нездатності нирки брати участь у регулюванні кислотно-лужного стану вже на тій стадії перебігу патологічного процесу, коли відбулося ушкодження цілості клітинних мембран тубулярних клітин. Зроблені висновки про діагностування порушення цілості цитомембран тубулярних клітин серед обстежених дітей на основі достовірного збільшення концентрації ЛФ, ГГТ сечі, ГГТ сироватки крові як маркерів прискореної цитодеструкції серед дітей із ХП+ДМН.

Для діагностики порушення мітохондріальної активності тубулярних клітин нами проведено визначення в сечі та сироватці крові реноспецифічних ферментів мітохондріального походження: КФ, СДГ сечі та СДГ сироватки крові. Виявлення в сечі ферментів з мітохондріальною локалізацією слід вважати патологічним проявом деструктивних процесів у нирках. За показниками співідношення в дітей обох груп не визначено жодних вірогідних відмінностей. Під час внутрішньо групового аналізу одержаних даних у хворих І групи виявлено вірогідне переважання дітей з нормальним рівнем КФ сечі (73,3±8,2%; F₁=14,17; p<0,001) та підвищеним рівнем СДГ сечі (64,8±7,9%; F₁=6,7; p<0,05). Серед дітей ІІ групи переважали хворі з нормативним рівнем КФ сечі (75,0±9,9%; F₁=10,9; p<0,01). Виявлені відмінності підтверджують відсутність взаємозв'язків між нозологічною формою ХЗН та рівнем КФ сечі, а також не дають нам змоги вважати зазначений показник маркером ушкодження мітохондріального апарату тубулярних клітин. Одержані результати щодо підвищення рівня СДГ у сечі підтверджують інформативність цього показника при ХЗН, особливо при ДМН у дітей. Остання теза дає нам право використовувати визначення рівня СДГ у сечі для діагностики порушення енергетичного балансу тубулярного епітелію ниркових канальців у дітей із патологією нирок. Виявлення мітохондріальної дисфункції тільки у дітей із ДМН на відміну від дітей з ХП+ДМН на наш погляд, пов'язано з комплексністю призначеної терапії та сумлінністю дітей і їх батьків щодо дотримання лікарських вказівок як медикаментозного лікування, так і виконання режимних та дієтичних рекомендацій.

Для визначення ступеня склеротичних змін у нирках дітей із ХЗН було проведено дослідження рівня загального оксипроліну (ОП) в сечі. Підвищення рівня екскреції ОП із сечею понад 25,0±5,08 мг/добу виявлено в 90,9±6,27% дітей, які склали переважну більшість (F=40,3, p<0,001) серед дітей ІІ групи. Підвищення екскреції загального ОП у дітей І групи з ДМН та сечокам'яною хворобою, також було вірогідно відмінним від показників контрольної групи (F=20,8, p<0,001). Зазначений факт нами було розцінено як прояв негативного впливу сольових включень на нирки з розвитком проліферативних процесів подібних до безбактеріального запалення. Проведений розрахунок кореляційних взаємовідносин виявив серед пацієнтів І групи позитивний зв'язок між рівнями ОП й екскреції аміака із сечею (r= 0,816, p<0,05). Серед пацієнтів ІІ групи мали місце зв'язки між рівнями екскреції ОП з холестерином сироватки крові (r= 0,695, p<0,05), креатиніном сироватки крові (r= -0,462, p<0,05), і тривалістю захворювання нирок (r=0,481, p<0,05). Таким чином, визначення рівня ОП в сечі у пацієнтів із ХЗН має велике діагностичне значення не тільки у дітей з хронічним пієлонефритом, а й у пацієнтів з ДМН.

З метою більш повного обстеження дітей диспансерної групи та діагностики порушення різних відділів нефрона в дітей із захворюванням нирок, без порушення функції нирок, запропоновано такий порядок дій: усім дітям із патологією нирок при збережених ШКФ та концентраційній функції необхідно визначати рівень холінестерази, при підвищенні якого можна діагностувати порушення гломерулярного фільтру. За умови підвищення рівня гамма-глютамілтрансферази, слід діагностувати поширення патологічного процесу в нирках з порушенням і навіть руйнуванням клітинних мембран епітелію. Після діагностування в дітей патологічного процесу з мембранним ушкодженням слід провести визначення сукцинатдегідрогенази або кислої фосфатази, де підвищений рівень яких дасть змогу виявити порушення не тільки цілості клітини, а й втрату її енергетичної спроможності. Усім дітям, у яких виявлено порушення цілісності клітинної мембрани і діагностовано мітохондріальні порушення, слід визначати рівень екскреції оксипроліну для визначення ступеня активності обміну сполучної тканини та фіброзоутворення в нирках.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації подано теоретичне обґрунтування та нове вирішення наукового завдання педіатрії, яке полягає в удосконаленні діагностики ранньої дисфункції канальцевого апарату нирок у дітей з хронічним захворюванням нирок та салурією шляхом дослідження в сечі рівня тубулоспецифічних ферментів різної внутрішньоклітинної локалізації.

2. До основних факторів ризику щодо виникнення та розвитку хронічного захворювання нирок віднесено патологічний перебіг вагітності (17,5±4,0%), проведення кесаревого розтину (12,0±6,6%), наявність та загострення в матерів під час вагітності різної соматичної патології (10,9±6,3%), діагностування асфіксії тяжкого ступеня та низької маси тіла при народженні дитини (3,2±3,6% і 15,3±7,3% відповідно). До чинників ризику виникнення і розвитку хронічного захворювання нирок віднесено обтяжену спадковість за артеріальною гіпертензією (17,5±4,0% спостережень), цукровим діабетом (10,9±6,3% спостережень) та раннє штучне вигодовування (74,7±4,5%, F= 47,7, p<0,001). Найбільш вагомими виявилися обтяженість анамнезу (у 70,3±4,8%, F=31,9, p<0,001) дітей у поєднанні з впливом інфекційних захворювань, алергічної налаштованості, порушень імунозахисних можливостей організму.

3. Ранніми маркерами ураження ниркової тканини є підвищення в сечі рівнів гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази. У дітей з дисметаболічною нефропатією та хворих на хронічний пієлонефрит і дисметаболічну нефропатію має місце ушкодження цитомембрани тубулярних клітин, про що свідчив підвищений рівень екскреції гамма-глютамілтрансферази у 75,7±7,1%, (F= 21,3, p<0,001) дітей з дисметаболічною нефропатією та у 87,8±5,1% (F= 60,4, p<0,001) дітей з хронічним пієлонефритом і дисметаболічною нефропатією. У 35,1±7,9% дітей із дисметаболічною нефропатією та в 52,7±8,4% дітей з хронічним пієлонефритом і дисметаболічною нефропатією виявлено підвищений рівень екскреції сукцинатдегідрогенази, що свідчить про більш глибоке ураження цілості клітин. У дітей із хронічним захворюванням нирок вірогідні відмінності за рівнем ферментурії відсутні залежно від нозологічної форми.

4. Підвищена екскреція холінестерази у пацієнтів зі збереженою швидкістю клуб очкової фільтрації (холінестераза понад 11,2 мкмоль/д. мМ кр), що відповідає І ступеню порушення гломерулярного фільтра, зареєстрована у 19,3±7,2% дітей із дисметаболічною нефропатією, у 9,5±6,5% дітей із хронічним пієлонефритом та дисметаболічною нефропатією.

5. Для 77,4±7,6% дітей з дисметаболічною нефропатією та 90,9±6,27% дітей з хронічним пієлонефритом і дисметаболічною нефропатією характерна підвищена екскреція оксипроліну із сечею (понад 25,0±5,08 мг/д.), що свідчить про активацію процесів склерозування та фібротичних перетворень у нирках залежно від нозологічної форми ниркової патології. Виявлені вірогідні зв'язки рівнів оксипроліну й холестерину сироватки крові (r=0,695, p<0,05), тривалістю захворювання нирок (r=0,481, p<0,05), креатиніну сироватки крові (r= -0,462, p<0,05), дають змогу використовувати вищезазначені клініко-лабораторні ознаки як маркери прогресування хронічного захворювання нирок.

6. Підвищена екскреція гамма-глютамілтрансферази із сечею у дітей із хронічним захворюванням нирок дисметаболічною нефропатією пов'язана з рівнем кислот, що титруються з сечею (r= -0,758, p<0,05), у дітей з хронічним пієлонефритом і дисметаболічною нефропатією пов'язана з рівнем оксалурії (r= -0,323, p<0,05). Підвищений рівень гамма-глютамілтрансферази в сечі слід вважати не тільки маркером ураження і порушення тубулярного відділу ниркового нефрона, а також на початкових стадіях індикатором підвищеного ризику прискореного прогресування ХЗН у напрямку термінальної стадії ХЗН.

7. Алгоритм дій при діагностуванні у дітей хронічної патології нирок без порушення її функції включає на першому етапі визначення рівня холінестерази та мембранопов'язаного ферменту - гамма-глютамілтрансферази. При підвищеному рівні холінестерази (понад 14,97 мкмоль/с.мМ кр), гамма-глютамілтрансферази (понад 344,3 нмоль/д.мМ кр.) слід діагностувати поширення патологічного процесу з порушенням цілісності клітинних мембран епітелію. Для виключення більш глибокого ураження тубулярного апарату проводиться визначення рівня мітохондріальних ферментів - сукцинатдегідрогенази або кислої фосфатази, підвищений рівень яких (для сукцинатдегідрогенази понад 0,58 нмоль/д. мМ кр., або кислої фосфатази понад 1,21 мкмоль/д. мМ кр.) дасть змогу виявити порушення не тільки цілості клітини, а й втрату її енергетичної спроможності. Усім хворим слід визначати рівень екскреції оксипроліну для характеристики ступеня активності обміну сполучної тканини та фіброзоутворення в нирках.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою покращення організації надання медичних послуг, а саме здійснення профілактичних заходів серед дитячого населення щодо розвитку хронічного захворювання нирок у вигляді дисметаболічної нефропатії та хронічного пієлонефриту з дисметаболічною нефропатією, рекомендовано проводити виявлення чинників ризику та за умов наявності останніх розпочинати активне спостереження за пацієнтами.

2. З метою раннього виявлення порушень функціонування гломерулярного відділу нефрона рекомендовано визначати рівень холінестерази в сечі, тубулярного відділу - гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази сечі.

3. У спеціалізованих нефрологічних відділеннях рекомендовано доповнити схему обстеження дітей диспансерної групи послідовним визначенням рівня холінестерази та мембранопов'язаних ферментів, а саме: гамма-глютамілтрансферази, при підвищеному рівні якої (понад 344,3 нмоль/д.мМ кр.) слід визначати рівень мітохондріальних ферментів, таких як, сукцинатдегідрогеназа або кисла фосфатаза, також всім дітям з порушенням цілісності клітинної мембрани і/або з діагностованованими мітохондріальними порушеннями слід визначати рівень екскреції оксипроліну для характеристики ступеня активності обміну сполучної тканини та фіброзоутворення в нирках.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дриль І.С. Стан внутрішньоклітинних ферментативних систем у дітей з хронічним захворюванням нирок / [ Г.С.Сенаторова, І.С.Дриль, Н.І.Макєєва, Т.Ф.Колібаєва ] // Експериментальна і клінічна медицина. - 2010. - № 2. - С.112-115.

(Здобувач особисто провела аналіз сучасних інформаційно-літературних джерел, відбір та клініко-лабораторне обстеження хворих, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила результати).

(Здобувач здійснила добір відповідних груп хворих, зробила діагностичні дослідження, статистично опрацювала і проаналізувала результати)

3. Дриль І.С. Состояние внутрипочечной гемодинамики у детей с хроническим заболеванием почек / [ А.С. Сенаторова, Н.И. Макеева, И.С. Дриль, Т.Ф. Колибаева ] // Проблеми медичної науки та освіти. - 2006.- №3.- С.21-23.

4. Дриль І.С. Прояви недиференційованої дисплазії сполучної тканини та особливості електро-кардіографічних та ехокардіографічних показників у дітей із хронічним захворюванням нирок./ Г.С Сенаторова., І.С.Дриль // Проблеми медичної науки та освіти. - 2010. - № 3 . - С.22-26.

(Здобувач запропонувала ідею публікації, провела відбір та клініко-лабораторне обстеження хворих, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила результати).

5. Дриль І.С. Пат. 30168 Україна, МПК А 61 B 10/00, G 01 N 33/00. Спосіб діагностики функціонального стану нирок у дітей з хронічним захворюванням нирок / Макєєва Н.І., Сенаторова Г.С., Дриль І.С., Гончар М.О. (UA); заявник і патентовласник Харківський державний медичний університет (UA) .- № u200712770; заяв. 19.11.2007; опубл. 11.02.2008, Бюл. № 3.

(Здобувачу належить ідея винаходу, особисто сформульована формула винаходу, що використана при виконанні досліджень).

6. Дриль І.С. Стан діяльності внутрішньоклітинних ферментативних систем у дітей з хронічним захворюванням нирок / [Г.С. Сенаторова, Н.І.Макєєва, І.С.Дриль, Т.Ф.Колібаєва] // VI конгрес педіатрів України, 14-16 жовт. 2009 р.: тези допов. - Київ, 2009.- С.86-87.

(Здобувач виконала добір хворих, діагностичні дослідження, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила дані).

7. Дриль І.С. Опыт применения и изучение эффективности антигомотоксических препаратов в комплексном лечении детей с заболеванием почек. / [А.С.Сенаторова, Н.И.Макеева, И.С.Дриль, Т.Ф.Колибаева] // Биологическая медицина. - 2009. - №1. - С.19-21.

(Здобувач виконала добір хворих, діагностичні дослідження, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила дані).

8. Дриль І.С. Діяльність ниркових внутрішньоклітинних ферментів у дітей в діагностиці прогресування хронічного захворювання нирок / І.С.Дриль // Медицина третього тисячоліття: матеріали міжвузівської конференції молодих вчених та студентів, до 205-ї річниці заснування ХНМУ, Харків 19-20 січня 2010р. - С. 113-114.

(Здобувач виконала добір хворих, діагностичні дослідження, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила дані).

9. Дриль І.С. Опыт применения и изучение эффективности антигомотоксических препаратов в комплексном лечении детей с заболеванием почек. / [А.С.Сенаторова, Н.И.Макеева, И.С.Дриль, Т.Ф.Колибаева ] // Возможности комплексной регуляционной энерготропной терапии нарушений внутриклеточного метаболизма и тканевой гипоксии в практике семейного врача: сборник тезисов научного симпозиума г.Киев, - 21 ноября 2009р. С.66-69.

(Здобувач особисто провела аналіз сучасних інформаційно-літературних джерел, відбір та клініко-лабораторне обстеження хворих, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила результати).

10. Дриль І.С. Значение уровня внутриклеточных ферментов в прогрессировании хронического заболевания почек у детей. / І.С.Дриль // Вестник РГМУ - материалы V международной (XIV Всероссийской) Пироговской научной медицинской конференции студентов и молодых ученых, Москва, 18 марта 2010г. - С.341.

(Здобувач виконала літературний пошук, здійснила клінічне обстеження хворих, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила результати, підготувала статтю до друку).

11. Дриль І.С. Діагностика ураження канальцієвого апарату нирок у дітей з хронічним захворюванням нирок. / І.С.Дриль // ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ 79-ої міжвузівської наукової конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю «Працюємо, творимо, презентуємо», Івано-Франківськ, 25-27 квітня 2010р.- С.220-221.

(Здобувач виконала добір хворих, діагностичні дослідження, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила дані).

12 Дриль І.С. Современные взгляды на механизмы формирования и прогрессирования хронического заболевания почек у детей. / А.С.Сенаторова, Н.И.Макеева, И.С.Дриль, Г.Р.Муратов, Е.М.Пушкарь, Т.Ф.Колибаева // Сборник тезисов VII съезда научного общества нефрологов России, Москва, 19-22 октября 2010г.- С.114-116.

(Здобувач виконала добір хворих, діагностичні дослідження, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила дані).

13. Дриль І.С. Диагностическое значение уровня реноспецифических ферментов в моче у детей с хроническим заболеванием почек / И.С.Дриль // Медицина третього тисячоліття: матеріали міжвузівської конференції молодих вчених та студентів, Харків, 18-19 січня 2011р. - С. 114.

(Здобувач виконала підбір хворих, діагностичні дослідження, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила дані).

14. Дриль І.С. Особливості перебігу хронічного захворювання нирок у дітей на фоні дисметаболічної нефропатії / [ Г.С. Сенаторова, І.С. Дриль, Н.І. Макєєва, Т.Ф. Колібаєва ] // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. - 2011. - №2. - С.91-94.

(Здобувач здійснила клінічне обстеження хворих, статистично опрацювала, проаналізувала та узагальнила результати, підготувала статтю до друку).

АНОТАЦІЯ

Дриль І.С. Маркери пошкодження ниркових канальців у дітей із хронічним захворюванням нирок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.10 - педіатрія. - Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харків, 2011.

Дисертацію присвячено питанням вивчення ранніх маркерів пошкодження ниркових канальців та гломерулярного апарату нефрона у дітей з хронічним захворюванням нирок. Визначено чинники виникнення та прогресування хронічного захворювання нирок у дітей. З'ясовано патологічну дію дисметаболічної нефропатії на перебіг та прогресування ниркового захворювання у дітей. У сечі та сироватці крові визначено концентрацію реноспецифічних ферментів та ферментів, здатних проникати крізь гломерулярний фільтр: гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази, холінестерази. Підвищений рівень екскреції ферментів дозволив діагностувати порушення гломерулярного фільтра та ушкодження тубулярного відділу на різних клітинних рівнях. Обґрунтовано, що з метою покращення організації надання медичних послуг дітям доцільно доповнити схему обстеження дітей диспансерної групи з послідовним визначенням рівня холінестерази та мембранозв'язаних ферментів.

Ключові слова: хронічне захворювання нирок, дисметаболічна нефропатія, діагностика, діти.

АННОТАЦИЯ

Дриль И.С. Маркеры повреждения почечных канальцев у детей с хроническим заболеванием почек. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Харьковский национальный медицинский университет МОЗ Украины, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена вопросам изучения ранних маркеров повреждения канальциевого и гломерулярного отделов нефрона у детей с хроническим заболеванием почек (ХЗП), на основании определения повышения их уровня в моче. Был обследован 91 ребенок (35 мальчиков и 56 девочек) в возрасте от 6 до 17 лет с хроническим заболеванием почек І-ІІ стадии. В зависимости от нозологической формы, которая лежала в основе ХЗП, все дети были распределены на группы: І группу (n=43) составили дети с дизметаболической нефропатией (ДМН), ІІ группу (n=48) - дети с хроническим пиелонефритом и сопутствующей дизметаболической нефропатией (ХП+ДМН). В исследовании также приняли участие 10 практически здоровых детей без какого либо хронического заболевания.

Определены факторы возникновения и прогрессирования ХЗП у детей, которыми выступили патологическое течение беременности, проведение кесарева сечения, наличие и обострение у матери во время беременности различной соматической патологии, диагностирование асфиксии тяжелой степени тяжести и низкой массы тела, при рождении ребенка. К факторам риска возникновения и развития ХЗП отнесена отягощенная наследственность, по артериальной гипертензии и сахарному диабету, а также раннее искусственное вскармливание. Наиболее весомыми оказались отягощенность анамнеза (у 70,3±4,8%, F=31,9, p<0,001) детей в сочетании с влиянием инфекционных заболеваний, аллергической предрасположености, нарушений иммунно защитных возможностей организма.

В моче и сыворотке крови определены уровни ферментов разного внутриклеточного происхождения: 1) мембранного происхождения - гамма-глютаматтрансфераза, щелочная фосфатаза, 2) митохондриального происхождения - сукцинатдегидрогеназа, кислая фосфатаза; показателя гломерулярной фильтрации за уровнем - холинестерази. Проведенный системный анализ полученных даных позволил диагностировать нарушение гломерулярного фильтра и повреждение тубулярного отдела нефрона на различных клеточных уровнях. Установлено патологическое действие на течение и прогрессирование заболевания почек наличия дизметаболичной нефропатии у детей.

Обосновано, что с целью улучшения организации медицинской помощи детям целесообразно дополнить схему обследования детей диспансерной группы последовательным определением уровней холинестеразы и мембраносвязанных ферментов.

Ключевые слова: хроническое заболевание почек, дизметаболическая нефропатия, диагностика, дети.

Summary

Dryl I.S. Markers of kidney tubules damage in children with chronic kidney diseases. - The manuscript.

Thesis for scientific degree of Сandidate of Medical Sciences in specialty 14.01.10 - pediatrics. - Kharkiv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, 2011.

The work covers the problem of early kidney damage markers of tubular and glomerular nephron parts in children with chronic kidney disease (CKD). The CKD progress risk factors in children were determined. Pathological influence of dysmetabolic nephropathy on course and progress of kidney disease was defined. The levels of renospecific enzymes and enzymes which are able to penetrate through a glomerular filter such as г-glutamyltransferase, alkaline phosphatase, succinatdehydrogenase, acid phosphatase and kholinesterase were investigated in urine and blood sermen. The destruction of glomerular and tubular nephron parts in different cellular levels are determined on the foundation of increase of level of enzymes in urine. With the purpose of improvement of organization of medical care for children it is necessary to add the points in examination list of children of clinical group with successive determination of kholinesterazi and membranospecific enzymes.