Профілактика кандидо-асоційованого альвеоліту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

ПРОФІЛАКТИКА КАНДИДО-АСОЦІЙОВАНОГО АЛЬВЕОЛІТУ

14.01.22 - стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

БОМ Костянтин Георгійович

УДК 616.31-089:616.716.85-002+616.992.212+616-08-039.71

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Безруков Сергій Григорович, Державна установа «Кримський державний медичний унiверситет імені С.І. Георгієвського» МОЗ Укрaїни, завiдyвач кафедри xiрургiчної стоматологiї

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, старший науковий співробітник Чумакова Юлія Геннадіївна, Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, завідувач відділу захворювань пародонту

доктор медичних наук, професор Шувалов Сергій Михайлович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії

Захист відбудеться «14» листопада 2011 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий «7» жовтня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Бабеня

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на постійне вдосконалення методики і інструментів, що використовуються, видалення зуба нерідко ускладнюється інфекційно-запальними процесами, при цьому частота їх виникнення знаходиться на рівні 24,9% (Яременко А.И., 2006). Найбільш відомим з таких ускладнень є альвеоліт, який виникає в 2,5 % випадків при типовому видаленні зуба і в 34 % - при складній або атипової екстракції (Скрипніков П.М., Білоконь Н.П., 2005). Заходи, які використовуються для профілактики, не завжди приводять до бажаного результату. Запальний процес в лунці нерідко затягується, викликаючи тривалі страждання пацієнта і втрату ним працездатності. При неефективному лікуванні альвеоліт веде до розвитку більш важких ускладнень, таких як гострий лімфаденіт, остеомієліт щелепи, абсцес і флегмона, що вимагають застосування комплексного лікування в умовах стаціонару (Рузин Г.П., 2008; Маланчук В.О., 2009; Тимофєєв О.О., 2010).

До основних причин виникнення важких форм альвеоліту відносять агресивність мікробної флори і зниження імунореактивності організму на тлі безсистемного та безконтрольного застосування антибактеріальних препаратів (Шурыгина О.В., Шумский О.В., 2006). В останні роки в літературі з'явились повідомлення про часту присутність у вогнищі запалення грибкової флори та її асоціацій з іншими мікроорганізмами. Так, у 23,3 % хворих виявлено дріжджоподібні гриби роду Candida в пародонтальних карманах і в 40-67 % випадків - в одонтогенних гранульомах (Ушакова Т.В, Царев В.Н. с соавт., 2004; Лукоянова Н.С., Авдоніна Л.І., 2004; Лукоянова Н.С., Кирсанова М.А. с соавт., 2009). При цьому, в процесі видалення зуба вміст пародонтального карману або гранульоми неминуче потрапляє до лунки, що представляє собою відкриту кісткову рану, а запальний процес, що розвівається, може ускладнюватися за рахунок активності грибкової мікрофлори. Відомі методи профілактики і лікування місцевих гнійно-запальних постекстракційних ускладнень не завжди ведуть до позитивних результатів (Иорданишвили А.К., 2001; Шурыгина О.В., Шумский О.В., 2006).

Характер загоєння лунки зуба накладає свій відбиток на терміни заміщення виникаючого дефекту кісткової тканини і на її якісні характеристики. У випадку розвитку запалення в лунці, атрофічні процеси посилюються. Від створених при цьому умов значною мірою буде залежати ефективність подальшого зубного протезування, в тому числі і з опорою на імплантати (Чумаченко О.В., Сегал Ю.В. зі співав., 2009).

Таким чином, дані, представлені в літературі, свідчать про невисоку ефективність методик профілактики альвеоліту, що застосовуються сьогодні. Значною мірою це обумовлено змінами у місцевому мікробному пейзажі. У зв'язку з цим дослідження, спрямоване на розроблення нових патогенетично обгрунтованих підходів до запобігання розвитку альвеоліту в умовах присутності у кістковій рані кандідо-асоційованої інфекції, представляється актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану НДР кафедри хірургічної стоматології Державної установи "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського": «Комплексна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих» (№ ДР 0110U002973). Автор був виконавцем окремого фрагмента вищезгаданої теми.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хірургічних стоматологічних хворих за рахунок зниження частоти розвитку альвеолітів, викликаних кандідо-асоційованою інфекцією, шляхом місцевого застосування комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки, що складається з препарату "Трикален" і ліофілізованого ксенодермотрансплантата.

Для досягнення вказаної мети поставлені наступні завдання:

1. З'ясувати роль грибкової мікрофлори у розвитку альвеоліту за допомогою бактеріологічного метода;

2. Оцінити клінічний ефект, обумовлений місцевим впливом лікувально-профілактичної пов'язки, до складу якої входить Трикален і ліофілізований ксенодермотрансплантат, в попередженні розвитку виражених місцевих постекстракційних запальних реакцій та альвеоліту;

3. Вивчити динаміку стихання місцевих симптомів запалення в паравульнарной зоні з використанням методу локальної термометрії при різних методичних підходах до ведення постекстракційних ран;

4. Оцінити ефективність застосування лікувально-профілактичної пов'язки у хворих після операції видалення зуба за допомогою біохімічних і цитологічних методів дослідження;

5. Простежити віддалені результати лікування хворих в групах порівняння із застосуванням рентгенографічного та антропометричного методів.

Об'єкт дослідження - процес загоєння постекстракційної рани після виконання операції видалення зуба.

Предмет дослідження - вплив лікувально-профілактичної пов'язки, що включає Трикален і ксенодермотрансплантат, на місцеві запальні і відновлювальні реакції хворих після операції видалення зуба.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні (біохімічний, мікро-біологічний, цитологічний), додаткові (термометричний, рентгенографічний, антропометричні, статистичний) - для визначення частоти виникнення ускладнень (постекстракційного альвеоліту), вираженості місцевих запальних і відновлювальних реакцій, що протікають у тканинах альвеолярного відростка щелеп після операції видалення зуба в умовах застосування традиційної та запропонованої методик ведення постекстракційних ран.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на підставі результатів проведеного комплексного клініко-лабораторного дослідження темпів загоєння постекстракційних ран та причин виникнення місцевих ускладнень у хворих після виконання операції видалення зуба встановлено, що гриби роду Candida як у складі асоціацій, так і в монокультурі сприяють розвитку септичного запалення в післяопераційній рані, про що свідчить наявність грибів у постекстракційних лунках в 65,2 % випадків.

Встановлено, що при виникненні ускладнення у вигляді альвеоліту після операції видалення зуба гриби роду Candida з високим рівнем обсіменіння у постекстракційних лунках зустрічаються в 63,6% випадків, що дає підстави розглядати їх як один з провідних етіологічних факторів розвитку альвеоліту.

Показано, що максимальний кількісний показник грибів роду Candida реєструється на 3-ю добу після видалення зуба.

Розроблено, патогенетично обґрунтовано і запропоновано комплекс заходів для профілактики інфекційно-запальних ускладнень, які викликаються кандидо-асоційованою інфекцією у лунці видаленого зуба, що полягає у вне-сенні до рани препарату антибактеріальної та антифунгіцидної дії (Трикален) з подальшим закриттям лунки захисною пов'язкою (ліофілізований ксено-дермотрансплантат) (Патент на корисну модель № 44638 від 12.10.2009 р.).

Встановлено, що застосування комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки, що складається з препарату Трикален та ліофілізованого ксенодермотрансплантату, сприяє збереженню об'ємів кров'яного згустку, попереджає розвиток виражених місцевих післяопераційних запальних реакцій, скорочує терміни їх реєстрації до 7 діб, оптимізує умови для раннього запуску відновлювальних процесів, достовірно скорочує частоту розвитку альвеоліту та обсіменіння рани грибково-бактеріальними асоціаціями.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі даних, отриманих в ході виконання дисертаційного дослідження, встановлено, що заходи, спрямовані на профілактику розвитку постекстракційного ускладнення у вигляді альвеоліту (при хірургічному лікуванні загострення хронічного періодонтиту), необхідно проводити вже в ході хірургічної операції. В алгоритм обов'язкових дій лікаря-стоматолога-хірурга слід включити закриття постекстракційної рани комбінованою лікувально-профілактичною пов'язкою, яка має антибактеріальну та антифунгіцидну дію.

У здійсненні контролю за перебігом запального, відновлювального і атрофічного процесів після видалення зуба високий рівень об'єктивності досягається при використанні діагностичного комплексу, який включає клінічний, рентгенографічний, термометричний методи, біохімічне дослідження протеолітичної активності ротової рідини, антропометричне вимірювання альвеолярних відростків в динаміці клінічних спостережень, а також цитологічне дослідження мазків-зіскрібів з обчисленням індексу диференціювання клітин.

Розрахунок індексів Р. Дажо і Р. Уіттекера дає достовірну та розширену інформацію щодо ролі бактеріальних або бактеріально-грибкових асоціацій у розвитку місцевого інфекційно-запального процесу, що дозволяє здійснювати контроль за ефективністю застосованого методу профілактики та лікування альвеоліту.

Результати дослідження впроваджені в практику щелепно-лицьового відділення клініки ДУ "Кримський державний медичний університет імені. С.І. Георгієвського", відділення стоматології КРУ клінічної лікарні імені. Н.А. Семашко, міської стоматологічної поліклініки (м. Сімферополь), обласної стоматологічної поліклініки (м. Херсон), хірургічного відділення ДУ "Інститут стоматології АМН України" (м. Одеса).

Основні наукові та практичні положення дисертації включені до циклу лекцій і практичних занять на кафедрі стоматології ФПО та кафедрі хірургічної стоматології ДУ "Кримський державний медичний університет імені. С.І. Георгієвського", кафедрі хірургічної стоматології Донецького національного медичного університету імені М. Горького, кафедрі стоматології ФПО Ужгородського державного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням автора. Дисертант провів інформаційно-патентний пошук, систематизував і проаналізував наукову літературу за обраною темою. Автор самостійно зібрав клінічний матеріал, проаналізував та узагальнив одержані результати, провів статистичний аналіз. Спільно з науковим керівником обрана тема дисертації, сформульовані мета і завдання дослідження, висновки та практичні рекомендації.

Клінічні, термометричні та антропометричні дослідження виконані особисто автором. Всі додаткові методи дослідження виконані при безпосередній участі автора на базі ДУ "КДМУ імені С.І. Георгієвського": біохімічні - в лабораторії біохімії кафедри патологічної фізіології (зав. - д.мед.н., професор А.В. Кубишкін Автор висловлює глибоку подяку співробітникам вищезазначених установ за консультативну та практичну допомогу у виконанні досліджень), цитологічні - на кафедрі патологічної анатомії (зав. - д.мед.н., професор А.К. Загорулько), мікробіологічні - в бактеріологічній лабораторії кафедри мікробіології (зав. - д.мед.н., професор Ю.Л. Кріворутченко).

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень докладені на науково-практичній конференції "Современные аспекты лечения и профилактики стоматологических заболеваний" (Сімферополь, 2008); III Українському міжнародному конгресі "Стоматологічна імплантація, остеоінтеграція" (Київ, 2008); науково-практичній конференції "Современные технологии в диагностике, лечении и профилактике стоматологических заболеваний" (Сімферополь, 2009); II з'їзді Асоціації стоматологів АР Крим (Сімферополь, 2009); Кримській республіканській науково-практичній конференції "Современные подходы к вопросам профилактики и лечения хирургических стоматологических заболеваний" (Сімферополь, 2010).

Публікації. Результати проведених наукових досліджень відображені в 14 наукових публікаціях, з яких 3 статті розміщені у журналах та збірниках, рекомендованих ВАК України. Одержано патент на корисну модель "Спосіб профілактікі альвеоліту" № 44638 від 12.10.2009. Опубліковано інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я "Спосіб профілактікі альвеоліту" № 226-2010.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація розміщена на 198 сторінках принтерного тексту і включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів і методів дослідження, 2 розділи власних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, висновки, практичні рекомендації та список використаної літератури, який включає 232 джерела (з них 62 латиницею). Робота містить 63 рисунка, 29 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Проведено обстеження та лікування 158 пацієнтів обох статей, віком від 21 до 44 років, без розвиненої загальносоматичної патології, які звернулися з метою видалення зубів стосовно загострення хронічного періодонтиту, що не підлягає терапевтичному лікуванню.

Усім хворим проводили операцію видалення зуба за стандартною методикою з використанням місцевого знеболювання 2 % розчином лідокаїну (без адреналіну). При цьому хірургічне втручання здійснювали з мінімальною травмою ясен і кісткової тканини (без розрізу слизової оболонки і остеотомії). Зближення кісткових країв лунки зуба не проводили.

Всі пацієнти були розподілені на три групи в залежності від способу ведення постекстракційної рани. В першу контрольну ввійшли 52 людини, у яких після екстракції зуба на рану поміщали марлевий тампон на строк до 10 хвилин (Тимофєєв О.О., 2004). Другу контрольну групу склали 50 пацієнтів, яким в лунку видаленого зуба вводили препарат "Коллапан Л" і після формування згустку на устя лунки видаленого зуба наносили дентальну адгезивную пасту "Солкосерил" (Кріст Л., Ковалик С. зі співав., 1999; Шац Дж. П., Фьоре-донно Г., Хеннінг Г., 1989). Під час клінічних оглядів повторні нанесення пасти здійснювали щодня або навчали цьому самого пацієнта, який корегував пов'язку в домашніх умовах протягом 7-ми діб після операції. До основної групи увійшли 56 хворих, яким після проведення операції видалення причинного зуба в лунку вводили змочений у фізіологічному розчині фрагмент плівки Трикален (містить метронідазол та міконазол) до 2/3 її об'єму. Потім після здійснення гемостазу поміщали підготовлений відрізок ліофілізований ксенодермотрансплантат (ЛКТ). Допускалось заходження його країв на слизову оболонку альвеолярного відростка на 3-7 мм. Загоєння постекстракційної рани відбувалося під пов'язкою.

Для оцінки та порівняння результатів, отриманих в ході лікування пацієнтів у досліджуваних групах, проводили загальноклінічні, лабораторні (біохімічні, цитологічні, мікробіологічні) та спеціальні методи дослідження (локальна контактна термометрія, антропометрія, рентгенографія). Загальноклінічне обстеження полягало в з'ясуванні скарг, анамнезу, проведенні огляду, пальпації тканин, перкусії зубів, а також в оцінці ступеня виразності симптомів запалення в паравульнарній зоні (гіперемія, набряк, біль при пальпації), стану кров'яного згустку або ізолюючої пов'язки на устя лунки, темпів перебігу відновлювальних процесів.

Біохімічні дослідження виконували з метою визначення трипсиноподібної і еластазоподібної активності ферментів ротової рідини. Трипсиноподібную активність (ТПА в нмоль/мгЧхв) визначали спектрофотометричним методом, заснованому на вимірюванні швидкості відщеплення N-бензоїл-L-аргініну від синтетичного субстрату N-бензоїл-L-аргініну етилового ефіру (Кринская А.В, Пасхина Т.С., 1977). Вимірювання еластазоподібної активності (ЕПА в нмоль/мгЧхв) також здійснювали спектрофотометричним методом за швидкістю гідролізу синтетичного субстрату Nt-BOC-аланіл-p-нітрофенілового ефіру (Оглоблина О.Г., Платонова Л.В., 1980).

Цитологічне дослідження мазків-зіскрібків, взятих з поверхні післяопераційної рани за методом Камаєва М.Ф. (1970), здійснювали за допомогою фарбування гематоксиліном та еозином з наступним переглядом на світловому мікроскопі СX41 (Olympus). При їхньому аналізі оцінювали диференціювання епітеліальних клітин і проводили математичний підрахунок індексу диференціювання клітин за методикою Бикової І.А. (1987).

Мікробіологічним методом з'ясовували кількісний та якісний склад мікрофлори в післяопераційній рані шляхом взяття матеріалу за допомогою тампона з наступним посівом на живильні середовища (МПА, агар Сабуро, кров'яний агар, середовище Кітта-Тароцці) (Биргер М.О., 1967). Результати виражали в колонеутворюючих одиницях (КУО). Ідентифікацію виділених культур проводили на підставі оцінки морфологічних, культуральних та біохімічних властивостей з допомогою "Визначника бактерій" Берджі (Bergey's Manual of Determinative Bacteriology, 1997). У виділених асоціаціях мікроорганізмів визначали індекс зустрічальності виду Дажо Р. (1975) та індекс видового різноманіття Уіттекер Р. (1980).

Рівень виразності місцевих запальних реакцій в паравульнарній зоні оцінювали за допомогою методу локальної контактної термометрії. Виміри проводилися за допомогою електронного термометра МТ 1622 фірми "Microlife" (свідоцтво про ДР № 2471/2004), забезпеченого точковим датчиком, з діапазоном вимірювань температури від 20є С до 42,99є С, в чотирьох поруч розташованих точках (кути квадрата з довжиною сторони 0,5-0,6 см) по 3 рази в кожній з подальшим сумуванням всіх показників і обчисленням середнього значення (Філіппова Л.О., 2000; Салаймех Р.Х., 2002).

Антропометричні дослідження альвеолярного відростка проводили з метою визначення ступеня атрофії кісткової тканини, використовуючи дротяний зонд та інструмент, аналогічний вимірювальному штангенциркулю. Вертикальну атрофію визначали шляхом вимірів відстані між поверхнею зонда і слизової оболонки альвеолярного гребеня в ділянці максимального заглиблення у вертикальному напрямку. Горизонтальну післяопераційну атрофію - за допомогою замірів, здійснюваних по середині зони дефекту зубного ряду в вестибулярно-оральному напрямку (Салаймех Р.Х., 2002).

Рентгенографічне обстеження проводили за допомогою апарату MAX 70 HF/DC SN T3F126 (Італія, № ДР 3553/2004, № сертифіката 330630). Враховувалися ступінь деструкції кісткової тканини в зоні розташування причинного зуба до лікування, строки та характер відновлення структури кістки після проведеного лікування.

Математичну обробку результатів проводили на персональному комп'ютері за допомогою програми Microsoft Excel, достовірність розходження оцінювали за критерієм Ст'юдента за допомогою пакету програм Microsoft Excel 5.0 і Medstat (Лапач С.Н., Чубенко А.В. зі співав., 2001).

Результати досліджень. Клінічно, на третю добу після екстракції зуба у першій контрольній групі було зареєстровано 17 (32,7%) випадків розвитку ускладнень у вигляді постекстракційного альвеоліту, у другій - 7 (14%) випадків й в основній - 3 (5,3%). Аналіз кількості ускладнень показав, що в другій контрольній та основній групах частота розвитку альвеоліту була достовірно нижче, ніж у першій контрольній (р<0,05 і р<0,01 відповідно). Достовірних відмінностей між даними, отриманими в другій контрольній і основній групах, виявлено не було.

За даними, отриманими в результаті спостережень за перебігом постекстракційного раньового процесу, встановлено, що основні ознаки місцевих запальних реакцій в тканинах, оточуючих постекстракційну рану (набряк, почервоніння, біль при пальпації), згасали з різною динамікою. Так, у першій контрольній групі запальні реакції були найбільш тривалими і зберігалися до 14 діб. У випадках розвитку ускладнення у вигляді альвеоліту запальний процес стихав лише до 21 доби. У другій контрольній групі ці терміни становили 10 діб при нормальному перебігу ранового процесу та 14 діб - у випадках розвитку альвеоліту. В основній групі візуально виявити запальний процес було неможливо вже на 7-у добу після операції при неускладненому перебігу і на 10-у - при ускладненому.

Більша кількість пацієнтів з лунками, в яких зберігся кров'яний згусток в повному обсязі, а надалі заповненими грануляційною тканиною в терміни 3, 7 і 10 діб спостерігалася в основній групі, де застосовували пов'язку, що складається з препарату "Трикален" і ЛКТ. Відмінності були достовірними в порівнянні з подібними даними, отриманими в другій і першій контрольних групах (при р1 і р2 <0,01). Тільки до 14-ї доби дані про кількість цілком заповнених лунок в основній та другій групах істотних розходжень не мали (р2> 0,05). У другій контрольній групі, незважаючи на застосування пов'язки, достовірність розходжень в кількостях заповнених лунок в порівнянні з показниками першої групи виявлено лише з 14-ї доби.

Відмінності в темпах загоєння постекстракційних ран залежно від методу їх ведення продовжували простежуватися в показниках епітелізації лунок зубів. Порівнюючи їх середні цифрові значення (для премолярів і молярів) на 7-у, 14-у і 30 добу ми виявили наступне. На 7-у добу в другій контрольній групі повне закриття рани епітелієм спостерігалося в одного хворого, у першій контрольній групі таких випадків у цей період спостережень взагалі не зареєстровано. В основній групі таких пацієнтів було 9, і цей показник мав достовірні розходження від даних отриманих у двох контрольних групах (р1 і р2 <0,01). Надалі (на 14 добу) спостерігалося значне збільшення кількості пацієнтів з цілком закритими лунками, як у другій, так й в основній групах, хоча найвищим цей показник був в основній групі, що підтверджується статистичним порівнянням (р1 і р2 <0,01).

На 30 добу найбільш високі темпи епітелізації продовжували реєструватися у другій контрольній і основній групах, перебуваючи приблизно на одному рівні, при порівнянні між собою (р2> 0,05). Таким чином, результати клінічних спостережень свідчать про те, що в основній групі хворих, де лікування проводилося за допомогою комбінованої пов'язки (Трикален + ЛКТ) значно знижується активність післяопераційних запальних реакцій, швидше купіруються симптоми інфекційно-запальних ускладнень, спостерігаються достовірні відмінності за такими параметрами, як частота розвитку альвеоліту, збереження і функціональність згустку крові в рані, темпи загоєння та епітелізації лунки.

Результати рентгенографічного контролю довели, що більш ранніми і активними процеси відновлення щільності та структури кісткової тканини в проекції післяопераційного дефекту були у другій (контрольній) групі спостережень. На наш погляд це пов'язано з тим фактом, що до складу комбінованої пов'язки, застосованої для лікування пацієнтів у другій контрольній групі, входить препарат, що володіє остеопластичними властивостями (Коллапан-Л). Препарат Трикален не має подібних ефектів і тому процеси мінералізації нової кісткової тканини в зоні дефекту в основній групі йшли з деяким відставанням. Проте, в цілому, за рахунок більш швидкого стихання місцевих запальних реакцій, низької частоти розвитку післяопераційних ускладнень та створення оптимальних умов для збереження максимальних об'ємів згустку крові, в основній групі вдалося досягти більш виражених позитивних результатів лікування, порівняно з першою та другою контрольними групами.

За даними локальної термометрії через 3 доби після видалення зуба реєструвалась активізація місцевих запальних реакцій, які у групах порівняння мали різну виразність. При цьому середні розходження між показниками першої та другої контрольних груп, а також другої і основної перебували на рівні 0,5є С (при р1 і 2 <0,02), тоді, як між основною і першою групою - 1,0є С (р1<0,01). До 10-ї доби у представників основної групи визначалося суттєве зниження локальної температури (32,6 ± 0,11єС) при достовірних розходженнях з показниками у контрольних групах, де в другій реєструвалося значення рівне 33,2 ± 0,13є С, а у першій - 34,5 ± 0,11є С (р1 і 2 <0,01). При цьому середній показник, отриманий в основній групі, наближався до значення, взятого за норму (32,3 ± 0,09є С, при р>0,05). У другій контрольній групі подібну картину спостерігали лише з 14-ї доби (розходження з показником першої групи зберігали достовірність р<0,01), відмінностей з основною групою, де також застосовували комбіновану пов'язку, не виявлялося (р2>0,05). У першій контрольній групі місцевий запальний процес згасав тільки на 30-у добу. У цілому, результати локальної термометрії вказують на те, що застосування лікувально-профілактичних пов'язок не тільки стримує розвиток виражених місцевих запальних реакцій, не даючи їм виходити на більш високий рівень активності, але і скорочує терміни їх згасання. Найбільш значущий ефект, підтверджений статистичними порівняннями, був отриманий в основній групі, де застосовували комбінована пов'язку з препарату Трикален і ЛКТ.

Додатковими маркерами інтенсивності місцевих запальних реакцій є еластазоподібна (ЕПА) і трипсиноподібна (ТПА) активність протеолітичних ферментів ротової рідини. При обстеженні пацієнтів до видалення зуба було зафіксовано підвищення (р0<0,01) показників ТПА та ЕПА ротової рідини щодо рівня, прийнятого за норму (для ТПА - 57,77 ± 3,32 нмоль/мг•хв, для ЕПА - 45,76 ± 2,10 нмоль/мг•хв). Це пов'язано з тим, що у всіх пацієнтів відзначали наявність місцевого запального процесу внаслідок загострення хронічного періодонтиту. Через 3 доби після видалення зуба спостерігалося достовірне (р<0,01) підвищення протеолітичної активності в першій (ТПА на 38,5 ± 5,7 нмоль/мг•хв, ЕПА на 36,6 ± 6,7 нмоль/мг•хв) і другий (ТПА на 26,2 ± 4,4 нмоль/мг•хв, ЕПА на 21,9 ± 4,0 нмоль/мг•хв) контрольних групах щодо рівня, зафіксованого до операції. В основній групі в цей період значення ферментативної активності були достовірно менше ніж у контрольних групах (р1<0,01 і р2<0,05) і не мали достовірного розходження від показників до видалення (ТПА зросла на 11,0 ± 6,5 нмоль/мг•хв, ЕПА - на 7,3 ± 3,7 нмоль/мг•хв, при р>0,05). До 10-ї доби починалося зниження рівня запально-деструктивних реакцій у всіх групах спостережень. При цьому в першій контрольній групі значення ТПА було достовірно вище показника, взятого за рівень норми (р0<0,01) і достовірно менше показника до видалення (на 8,8 ± 4,3 нмоль/мг•хв, при р<0,05). Значення ЕПА також продовжувало залишатися високим порівняно з нормою (р0<0,01), і близьким к значенню до операції (р>0,05). У другій контрольній групі ТПА була достовірно нижче показника до видалення (на 15,3 ± 3,0 нмоль/мг хв, при р<0,01), ЕПА - на 15,4 ± 3,1 нмоль/мгЧхв (р<0,01). Близьким до рівня норми був тільки показник ТПА, який, до того ж, був нижчим, ніж у першій групі (р1<0,05). В основній групі різниця між показниками до видалення і на 10-у добу становила 23,0 ± 4,8 нмоль/мгЧхв по ТПА і 26,7 ± 5,2 нмоль/мгЧхв по ЕПА (р<0,01), не мала достовірних розходжень з показниками норми і перебувала на більш низьких рівнях у порівнянні зі значеннями, отриманими у двох контрольних групах. Одержані результати дослідження біохімічних показників ротової рідини свідчать про ефективність запропонованої нами комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки через зниження рівня протеолітичної активності ферментативних систем ротової рідини, що сприяло збереженню у лунці функціонально повноцінного кров'яного згустку, велика частина якого побудована з білкових структур.

Кількісну та якісну характеристику мікрофлори на поверхні рани досліджували мікробіологічними методом. Додатково використовували індекси Дажо Р. і Уіттекера Р., щоб більш повно дати характеристику асоціаціям мікроорганізмів в рановому вмісті. Було встановлено, що кількісні зміни ранової мікрофлори мають тенденцію до зростання з моменту проведення операції до третьої доби, а потім - до зниження до сьомої. При цьому не виявляли випадків, коли відбувалася значуща зміна видового складу бактерій і грибів, які не мали місце у момент проведення операції або в більш пізні терміни. Видовий склад не мав значних відхилень в усі терміни досліджень, і коливання стосувалися лише кількісних характеристик.

В основній групі результати значно відрізнялися від отриманих при обстеженні пацієнтів у двох контрольних групах. Застосування запропонованої комбінованої лікувально-профілактичної пов'язки у цілому сприяло зниженню рівня обсіменіння рани грибами роду Candida, що підтверджується достовірно більш низьким показником частоти їх виявлення у рані (нижче, ніж у другій контрольній групі, при р2<0,02 і значно нижче, ніж у першої, р1<0,01). За кількісними характеристиками у цій групі не зустрічалося проб з вмістом грибів 104 КУО і більше на тампон (р2<0,05) і менше проб з вмістом 103 і більше КУО (р1<0,02). Крім того, спостерігалося зменшення випадків виявлення аеробних (відсоток проб з кількістю 104 КУО і більше значно менше ніж у контрольних групах, при р1<0,01 і р2<0,05) і анаеробних бактерій (проб із значним зростанням анаеробів менше, ніж у другій і першої контрольних групах, при р2<0,05 і р1<0,02) у кількостях, характерних для патологічних станів, достовірно нижче частота виявлення грибково-бактеріальних асоціацій (р1<0,01 і р2<0,05). Обчислення індексів Дажо Р. і Уіттекера Р. показало, що грибкова мікрофлора з зустрічальністю у рані менше 25%, виявляється рідше, ніж у контрольних групах (р1<0,01, р2<0,02). У тих випадках, коли гриби становлять додаткову або постійну флору, кількість таких результатів практично ідентично даним, отриманим у двох контрольних групах, але кількісний показник обсіменіння рани все ж не перевищує 102 - 103 КУО на тампон, за винятком пацієнтів з альвеолітом. Також характерним для основної групи є наявність високого показника видового різноманіття у всіх представників, крім випадків розвитку альвеоліту. Узагальнюючи результати розрахунків двох індексів можна дійти до висновку, що в тих випадках, коли грибкова мікрофлора може або є причиною розвитку інфекційно-запальних процесів, вона виявляється у посівах як постійний або додатковий мікроорганізм (дані індексу Дажо Р.) у вигляді монокультури або в асоціації з одноманітною за видовим складом бактеріальною мікрофлорою, що підтверджується низьким індексом Уіттекера Р. Таким чином, гриби роду Candida як у складі асоціацій, так і в монокультурі беруть участь у розвитку септичного запалення в післяопераційній рані у 36,7%. При розвитку альвеоліту частота виявлення грибів як етіологічного фактора зростає до 63,6%. Крім того, гриби роду Candida успішно співіснують з негрибковою мікрофлорою в асоціаціях і часто стають домінуючими мікроорганізмами.

Метод цитологічного дослідження з подальшим підрахунком індексу диференціювання клітин (ІДК) показав, що через 1 добу у всіх представників груп порівняння розвивалися інтенсивні процеси запалення, які характеризувалися наявністю у препаратах великої кількості сегментоядерних лейкоцитів, фібрину і дистрофічних змін у клітинах епітелію. Показники ІДК у групах спостережень знаходилися у межах 272 - 274 одиниць. Надалі, вже на 3-ю добу проявлялися перші відмінності. Так, у другій контрольній групі середній ІДК зростав до 283,9 ± 2,99, а в основній - до 290 ± 3,68. І той і інший показники були достовірно вище, ніж у першій контрольній групі (при р1<0,01), де місцеві ознаки запалення продовжували спостерігатися. Крім того, виявлялося зниження середнього значення ІДК до 250,9 ± 1,93. На 7 добу міжгрупові розходження посилилися. У першій контрольній групі картина, яка спостерігалася у мазках-зіскрібках, незначно різнилась з результатами, отриманими через 3 доби, а середній показник ІДК дорівнював 281,1 ± 2,86 одиниць. У другій групі на 7-у добу спостерігали зміни, характерні для посилення репаративних процесів, які почалися через 3 доби після видалення зуба, що підтверджується зростанням середнього ІДК у групі до 331 ± 2,55 одиниць (при р1<0,01). У мазках-зіскрібках, взятих у пацієнтів в основній групі, картина відповідала більш вираженому та активному загоєнню рани, ніж у другій групі (середній ІДК = 358 ± 2,86, при р2<0,01). В першій групі з 10-ї доби ознаки запального процесу починають зникати (середня ІДК зростає до 324,1 ± 2,89) і з 14-ї - з'являються епітеліальні клітини полігональної форми з ознаками кератинізації, а також деяка кількість клітин неправильної форми, в яких відсутнє ядро (ІДК = 379,5 ± 2,02). В другій групі в цей період відзначаються мінімальні ознаки запального процесу, а клітинний склад мазків-зіскрібків характеризується наявністю великої кількості не тільки клітин полігональної форми з ознаками кератинізації, але і клітин оксифільного забарвлення, в яких відсутнє ядро. ІДК, обчислений у цій групі на 14-у добу, перебував на рівні 418,5 ± 2,11, значно перевищуючи показник, отриманий в першій контрольній групі (при р1<0,01), наближаючись до нижньої межі характерного для норми. Подібну картину в мазках-зіскрібках, взятих у представників основної групи, ми спостерігали вже на 7-у добу, що свідчить про більш інтенсивні процеси відновлення в порівнянні з другою групою і, тим більше, з першою. У подальшому, на 10-у добу, відбувалося наростання кількості без'ядерних клітин, які мають оксифільне забарвлення, а ознаки запалення були практично відсутні. Через 14 діб характеристики мазків-зіскрібків майже не відрізнялися від отриманих через 10 діб. Середній ІДК, зареєстрований у представників цієї групи спостережень, на 10-у добу дорівнював 398,1 ± 2,13, на 14-у добу - 447,8 ± 1,69, що є близьким до значень, відповідним нормі, і більш високим, ніж у представників двох груп порівняння (р1 і р2<0,01). Таким чином, дані цитологічного дослідження клітинного складу мазків-зіскрібків і результатів обчислення середніх значень ІДК в кожній з груп довели, що менш виражені місцеві запальні реакції були у представників основної групи, в яких відновлювальні процеси протікали більш активно і ефективно.

Антропометричні вимірювання довели, що найбільш інтенсивно процес атрофії альвеолярної кістки відбувався протягом 1-го місяця після операції у всіх пацієнтів. Однак, при співставленні цих даних між групами спостережень виявляються достовірно нижчі показники втрати кістки тільки в другій групі. В основній групі рівень втрати кісткової тканини за перший місяць був близький до даних, отриманих як у першій групі, так і в другій, перебуваючи між результатами, отриманими в двох контрольних групах. Достовірних розходжень не виявляли. Надалі, в 1-й контрольній групі атрофія кісткової тканини за перші 3 місяці після операції склала 51,2% по висоті і 54,2% по ширині на верхній щелепі, 69,36% по висоті і 55,72% по ширині - на нижній щелепі. За наступні 3 місяці на верхній щелепі середній убуток по вертикалі склав 22,1%, а по горизонталі - 26,4%. На нижній щелепі 16,6% і 28,1%, відповідно. У наступні терміни ці темпи знижуються. У другій контрольній групі інтенсивність втрати кісткової тканини виявилася набагато нижче, ніж у першій. У всі терміни спостережень середня різниця між попереднім і наступним показниками вертикальних і горизонтальних розмірів альвеолярного відростка на обох щелепах була достовірно менше ніж у першій контрольній групі (практично у всіх випадках, при р<0,01). В 3 (основній) групі, як зазначалося вище, протягом першого місяця значення інтенсивності втрати кісткової тканини практично не мали достовірних відзнак від першої і другої груп. Це говорить про те, що процеси, які протікали в кістковій рані, мали таку ж інтенсивність, як і у представників контрольних груп. Надалі, через 3 місяці після операції, атрофічний процес поступово уповільнювався і за результатами обчислення середніх різниць між показниками вертикальних і горизонтальних розмірів був достовірно нижче (р1<0,01, р1<0,02), ніж у першій групі, залишаючись при цьому достовірно вище аналогічних показників у другій групі (р2<0,01, р2<0,02). Самі ж показники лінійних розмірів близькі до аналогічних значень у другій групі і значно менше, ніж у першій, за показниками ширини гребеня. Через 6 місяців після операції інтенсивність втрати кістки продовжувала знижуватися, залишаючись нижче, ніж у представників першої контрольної групи, і наближаючись до показників зафіксованих у пацієнтів у другій групі (різниця по висоті на верхній і на нижній щелепі не мала достовірних відмінностей, при р2>0,05). При цьому дані всіх лінійних розмірів, отриманих в основній та другій групах, достовірно не відрізнялися. Значущі розходження продовжували спостерігатися тільки в порівнянні з першою контрольною групою. Через 1 рік показники інтенсивності втрати кісткової тканини залишаються значно нижчими, ніж у першій групі і практично відповідають результатам, отриманим у другій контрольній групі.

Таким чином, запропонований нами метод збереження достатніх об'ємів кров'яного згустку, як основи для відновлення втраченої кісткової тканини, а також зниження частоти розвитку інфекційно-запальних ускладнень, сприяє уповільненню процесів атрофії альвеолярної кістки після видалення зуба, що значимо проявляє себе вже через 3 місяці після операції.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено обґрунтування і представлено нове рішення науково-практичного завдання, яке спрямоване на удосконалення методів профілактики і лікування альвеоліту, що виникає після видалення зуба, спричиненого кандидо-асоційованої інфекцією, на зниження вираження місцевих післяопераційних запальних реакцій, оптимізацію умов для перебігу відновлювальних процесів і збереження обсягів альвеолярного відростка.

1. У постекстракційних лунках гриби роду Candida зустрічаються в 65,2% випадків, а в складі асоціацій - більш ніж у половині. При розвитку постекстракційного альвеоліту гриби роду Candida з високим рівнем обсіменіння у постекстракційних лунках зустрічаються в 63,6% випадків з максимальним кількісним показником на 3-ю добу після операції.

2. Результати розрахунків індексів Р. Дажо і Р. Уіттекера свідчать, що з усіх випадків виявлення грибів роду Candida у 37% пацієнтів вони як у складі асоціацій, так і в монокультурі сприяють розвитку септичного запалення в післяопераційній рані. При виникненні ускладнення у вигляді альвеоліту, грибкова мікрофлора розглядається як етіологічний фактор в 64% випадків, при цьому вона здатна взаємодіяти і співіснувати з негрибковою мікрофлорою в асоціаціях.

3. Комбінована лікувально-профілактична пов'язка, що складається з препарату Трикален і ліофілізованого ксенодермотрансплантата, за результатами клінічних спостережень знижує тривалість і вираженість місцевих післяопераційних запальних реакцій, скорочує терміни їх реєстрації до 7 діб (замість 14 діб, які спостерігаються у пацієнтів групи порівняння), сприяє збереженню об'ємів кров'яного згустку, достовірно скорочує частоту розвитку альвеоліту (на 27,4%) і створює умови для раннього запуску відновлювальних процесів.

4. На тлі застосування пропонованої лікувально-профілактичної пов'язки показники локальної термометрії наближаються до рівня норми вже на 10 добу після операції (у другій контрольній групі подібне зниження спостерігали на 14 добу, а в першій - на 30); протеолітична активність ротової рідини підвищується менш виражено, ніж у контролі і має більш ранню тенденцію до зниження (на 10-у добу); спостерігається більш ранній і активний процес епітелізації рани (в основній групі, вже на 7-у добу в мазках-зіскрібках виявляли без'ядерні клітини), що вказує на оптимізацію умов для перебігу відновлювальних процесів.

5. Віддалені результати лікування свідчать про те, що більш ранніми і активними процеси відновлення щільності та структури кісткової тканини зі збереженням об'ємів альвеолярного відростка проявляють себе в другій контрольній і основній групах. На рентгенограмах крупнопетлистий малюнок сформованої кісткової тканини в проекції апікальних ділянок лунок видалених зубів визначається у представників 2-ї контрольної групи вже через 1 місяць після операції (в 1-й контрольній групі - через 3-6 місяців, в основній - через 1-3 місяці). Достовірні розходження в темпах втрати альвеолярного відростка у представників основної та 2-ї контрольної груп визначаються лише в перші три місяці. Обсяги атрофії кісткової тканини оцінюються як помірні і в наступні терміни спостережень (6 і 12 місяців) значущих відмінностей у групах з використанням лікувально-профілактичних пов'язок за цим показником не простежується.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Заходи, спрямовані на профілактику розвитку постекстракційного ускладнення у вигляді альвеоліту (при хірургічному лікуванні загострення хронічного періодонтиту), необхідно виконувати вже в ході хірургічної операції. В алгоритм обов'язкових дій лікаря-стоматолога-хірурга слід включити закриття постекстракційної рани комбінованою лікувально-профілактичною пов'язкою, яка має антибактеріальну і антифунгіцидну дію.

2. В якості основних елементів лікувально-профілактичної пов'язки рекомендуються препарати Трикален (для введення в лунку видаленого зуба, який має виражену протизапальну, антифунгіцидну і антибактеріальну дію, виготовляється за рецептурним прописом, складається з полімерної основи, масою 16 мг, містить метронідазол і міконазол у кількості 544 і 136 мкг, відповідно) і ліофілізований ксенодермотрансплантат (для закриття устя лунки).

3. Перед використанням ЛКТ розрізають на фрагменти, які зберігаються у стерильній скляній тарі. Розміри фрагментів можуть бути різними, в залежності від площі майбутньої постекстракційної рани, при цьому можна використовувати дані середньостатистичних розмірів коронок зубів. Для зручності та ергономіки роботи лікаря, отримані фрагменти можна розфасовувати і зберігати окремо для кожної групи зубів. Перед безпосереднім застосуванням ЛКТ поміщається в ізотонічний розчин натрію хлориду на 10 хвилин.

4. Після видалення зуба в лунку вводять препарат Трикален таким чином, щоб він заповнив 2/3 об'єму постекстракційної рани. Перед внесенням, його змочують ізотонічним розчином натрію хлориду, щоб зробити податливим. Препарат набухає під дією вологого середовища лунки і збільшується в об'ємі. При надмірному заповненні лунки плівкою можливі труднощі з фіксацією ЛКТ.

5. Після внесення препарату (Трикален) необхідно домогтися заповнення лунки кров'ю, накласти стерильний марлевий тампон і дочекатися гемостазу (протягом 5-7 хвилин).

6. Ранову поверхню разом зі згустком закривають фрагментом ЛКТ необхідної площі, попередньо вимоченим в 0,9% розчині натрію хлориду і віджатим (для видалення надлишкової рідини). У разі невідповідності площ фрагмента ЛКТ і ранової поверхні, перший коригують за допомогою медичних стерильних ножиців, але з розрахунком, щоб трансплантат міг заходити на край слизової оболонки на 3-5 мм. Фіксація пов'язки здійснюється за рахунок її просочування кров'ю та формування фібринної плівки. Рекомендації пацієнту і подальший догляд за раною відповідає традиційній схемі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Безруков С.Г. Характер микрофлоры постэкстракционной раны и показатели термометрии у хирургических стоматологических больных после удаления зуба / С.Г. Безруков, К.Г. Бом, О.Н. Постникова // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. - 2009. - Том 145, Ч. V. - С. 54-60. Участь здобувача полягає у зборі клінічного матеріалу, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

2. Бом К.Г. Результаты микробиологического анализа содержимого постэкстракционных лунок с использованием индексов Р. Уиттекера и Р. Дажо / К.Г. Бом, О.Н. Постникова // Вісник стоматології. - 2010. - №4. - С. 42-51. Участь здобувача полягає у зборі клінічного матеріалу, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

3. Бом К.Г. Особенности изменений динамики течения одонтогенного постэкстракционного раневого процесса при применении комбинированной лечебно-профилактической повязки, состоящей из препарата "Трикален" и лиофилизированного ксенодермотрансплантата / К.Г. Бом, В.В. Шаланин // Таврический медико-биологический вестник.- 2010.- Т. 13, № 4 (52). - С. 22-28. Участь здобувача полягає у зборі клінічного матеріалу, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

4. Патент на корисну модель № 44638, України, МПК (2009) А61С 3/06. Спосіб профілактики альвеоліту / С.Г. Безруков, К.Г. Бом. - № u 2009 04182; Заявл. 28.04.2009; Опубл. 12.10.2009. - Бюл. № 19. Участь здобувача полягає у проведенні інформаційного пошуку, формулюванні заявки, підготовці до друку.

5. Безруков С.Г. Оценка эффективности лечебно-профилактической повязки, используемой при удалении зуба. / С.Г. Безруков, С.Б. Платонов, К.Г. Бом // Стоматологічна імплантологія, остеоінтеграція: II Український міжнародний конгрес, м. Київ, 11-13 травня 2006 р.: тези допов. - Київ, 2006.- С. 184-187. Участь здобувача полягає у зборі клінічного матеріалу, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

6. Бом К.Г. Применение биоактивных препаратов с целью профилактики осложнений при оперативном лечении хронических периодонтитов / К.Г. Бом, Л.А. Филиппова // Стоматология Тавриды: I з'їзд Асоціації стоматологів АР Крим, 25-26 листопада 2004 р.: тези допов. - Сімферополь, 2004. - С. 165-166. Участь здобувача полягає у зборі клінічного матеріалу, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку.

7. Бом К.Г. Клиническая оценка эффективности имплантационных материалов, применяемых с целью профилактики постэкстракционных осложнений / К.Г. Бом // Вісник стоматології. - 2008. - №1. - С. 113-114.

8. Бом К.Г. Сравнительная оценка эффективности рассасывающегося препарата "Трикален" и биокомпозита "Коллапан-Л" в профилактике альвеолита / К.Г. Бом // Досягнення стоматології та їх впровадження в учбовий процес: Всеукр. наук.-метод. конф. з міжнар. участю, 31 жовтня-1 листопада 2008 р.: тези допов. - Харків, 2008.- С. 63-64.

9. Бом К.Г. Клиническая оценка эффективности изолирующей повязки, используемой при операции удаления зуба / К.Г. Бом // Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: наук.-практ. конф., Київ, 2009р.: тези допов. - 2009. - С. 240-242.

10. Бом К.Г. К вопросу о микробиологическом пейзаже содержимого постэкстракционных ран у стоматологических больных / К.Г. Бом // Наук.-практ. конф., присвячена 200-річчю з дня народження М.І. Пирогова, 6-7 вересня 2010 р.: тези допов. - Саки, 2010.- С.130-140.

АНОТАЦІЯ

кандидовий асоційований альвеоліт трикален

Бом К.Г. Профілактика кандидо-асоційованого альвеоліту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. Державна установа "Інститут стоматології АМН України", Одеса, 2011.

Дисертація присвячена питанням профілактики та лікування кандидо-асоційованого альвеоліту, з використанням лікувально-профілактичної пов'язки, що складається з препарату "Трикален", що містить метронідазол і міконазол та ліофілізованого ксенодермотрансплантату.

Результати проведеного дослідження довели, що накладання запропонованої комбінованої пов'язки на лунку видаленого зуба сприяє швидкому згасанню місцевих запальних реакцій, що підтверджується не тільки клінічними спостереженнями, а й даними вимірювання локальної температури м'яких тканин паравульнарної зони, визначення рівня трипсиноподібної та еластазоподібної активності ферментів ротової рідини. Крім того, запропонована методика створює умови для зменшення обсіменіння рани грибами роду Candida, частоти виявлення аеробних та анаеробних бактерій, нормалізації мікробного складу біоценозу рани, активного перебігу процесу епітелізації, уповільнення атрофічних процесів.

Таким чином, комбінована пов'язка, що складається з препарату Трикален і ксенодермотрансплантату, завдяки комплексному впливу на перебіг постекстракційного ранового процесу є ефективним профілактичним і лікувальним засобом, що дозволяє знизити частоту розвитку альвеоліту, обумовленого присутністю грибкової мікрофлори, оптимізувати умови для раннього початку відновлювальних реакцій, що веде до збереження обсягів альвеолярного відростка, необхідних для здійснення раціонального протезування.

Ключові слова: кандидо-асоційований альвеоліт, профілактика, лікування, Трикален, ліофілізований ксенодермотрансплантат.

АННОТАЦИЯ

Бом К.Г. Профилактика кандидо-ассоциированного альвеолита.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Государственное учреждение "Институт стоматологиии АМН Украины", Одесса, 2011.

Диссертация посвящена вопросам профилактики и лечения кандидо-ассоциированного альвеолита, с использованием лечебно-профилактической повязки, состоящей Трикалена, содержащего метронидазол и миконазол и лиофилизированного ксенодермотрансплантата.

Результаты проведенного обследования и лечения 158 пациентов показали, что применение предложенной лечебно-профилактической повязки достоверно снижает частоту развития альвеолита. Клинически наблюдалось угасание местных воспалительных реакций уже к 7-м суткам после операции при неосложненном течении раневого процесса и к 10-м - при осложненном. Эти изменения происходили на фоне достоверного снижения уровня температурной реакции мягких тканей паравульнарной зоны, трипсиноподобной и элластазоподобной активности ферментов ротовой жидкости, что также свидетельствует о стихании местных симптомов воспаления. По данным микробиологического исследования выявлено снижение уровня обсемененности раны грибами рода Candida, уменьшение случаев выявления аэробных и анаэробных бактерий. При этом показатели индексов Р. Дажо и Р. Уиттекера значительно отличались от аналогичных показателей в контрольных группах и соответствовали показателям нормы.

Результаты рентгенографии позволили выявить активные процессы формирования костной ткани, имеющей крупнопетлистый рисунок строения (в проекции послеоперационного дефекта), на фоне профилактического воздействия повязки, уже через 1 месяц после операции. Установлен достоверный факт снижения темпов убыли тканей альвеолярного отростка в группах с использованием лечебно-профилактических повязок.