Оптимізація лікування хворих з ендодонтичною патологією із застосуванням мінерал триоксид агрегатних матеріалів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Ендодонтична патологія складається з великої кількості нозологічних одиниць, основними з яких є пульпіт, періодонтит, травматичні ушкодження зубів. Так, у структурі стоматологічної захворюваності пульпіту і періодонтиту належать 40-50% у віковій групі від 40 до 50 років (К.М. Косенко, 1994; М.Т. Пригорнева, 2000; А.Ж. Петрикас и соавт., 2002; Е.В. Боровский, 1999, 2003). При цьому деструктивні зміни в періодонті, їх ускладнення є вогнищами хронічної інфекції, хронічної інтоксикації, сенсибілізації (А.Г. Шаргородский, 1996; Г.Д. Овруцкий, 2000; Л.И. Авдонина, И.В. Прийма, 2010) і більш ніж у 50% пацієнтів - причиною видалення зубів (И.К. Луцкая, 1997; Ю.М. Максимовский, 2001).

За останні десятиріччя обсяг ендодонтичних втручань значно зріс у зв'язку із затребуваністю лікування, несприятливими результатами раніше проведеного лікування, необхідністю перелікування (А.М. Політун та співав., 2002; Л.А. Хоменко, Н.В. Биденко, 2003; В.Ф. Куцевляк, 2005).

Упровадження нових видів приладів, ендодонтичного інструментарію, технологій препарування й обтурації кореневих каналів сприяли вдосконаленню роботи лікарів. Покращилася якість лікування до 70-75% (Е.В. Боровский, Н.С. Жохова, 1997; А.М. Политун, 1999; А.К. Николишин, 2007). Разом з тим, у зв'язку з особливостями анатомічної будови кореневих каналів, пізнім зверненням пацієнтів, травматичними ушкодженнями, неякісним ендодонтичним лікуванням, повторними ендодонтичними втручаннями, застосуванням сильнодіючих лікарських речовин, вибілюванням зубів, штифтових конструкцій виникають нестандартні клінічні ситуації. Вони, як правило, супроводжуються розвитком патологічних змін у тканинах дентину, цементу, періодонта, наявністю перфорацій, внутрішньої, зовнішньої резорбції, незакінченого формування верхівки кореня зуба й визначаються як ендодонтичні дефекти (А.П. Педорец и соавт., 2006; С. Коэн, Р. Бернс, 2007; Л. Тронстад, 2009). Лікування цих дефектів утруднене. Для їх усунення необхідні особливі матеріали, які в наш час дістали назву «ендодонтичні реставраційні», що вимагають особливої технології їх застосування (Э.Т. Кох, 2001; Е.А. Кузьмина, В.П. Чуев, 2005; M. Torabinejad, 2001, 2006). До цієї групи відносять Мінерал Триоксид Агрегатні матеріали: ПроРут (Великобританія, 1988), Триоксидент (Росія, 2005), Ангелус (Бразилія, 2006).

Досвід роботи лікарів із цими матеріалами невеликий. У зв'язку з цим залишаються актуальними питання вдосконалення технології їх застосування в клініці терапевтичної стоматології при ендодонтичних дефектах, оцінка найближчих і віддалених результатів лікування.

Практичне значення мають лабораторні дослідження на видалених зубах фізико-механічних властивостей Мінерал Триоксид Агрегатних матеріалів, що становлять основу їх клінічного застосування.

Мета дослідження: підвищення якості лікування хворих з ендодонтичною патологією з урахуванням фізичних властивостей і особливостей клінічного застосування Мінерал Триоксид Агрегатних матеріалів.

Метою дослідження визначені такі завдання:

Вивчити в лабораторних умовах на видалених зубах лінійне розширення, адгезію до дентину кореня зуба, мікропроникність та рентгенологічні показники матеріалу Триоксидент.

Проаналізувати на підставі клінічних і рентгенографічних даних види ендодонтичних дефектів та систематизувати їх.

Провести біомеханічну оцінку коренів зубів із внутрішньокореневою резорбцією на основі математичного аналізу зниження їхніх міцнісних характеристик і напружено-деформаційного стану.

Визначити особливості клінічної тактики застосування матеріалу Триоксидент залежно від виду ендодонтичної патології і тяжкості перебігу патологічного процесу.

Упровадити в клініку терапевтичної стоматології запропоновані методи лікування ендодонтичної патології й оцінити їхні найближчі та віддалені результати.

1. Об'єкти і методи досліджень

На першому етапі роботи досліджували фізико-механічні властивості матеріалу Триоксидент («ВладМиВа», Росія) в порівнянні з матеріалом ПроРут («Дентсплай», Великобританія). З метою вивчення герметичних властивостей матеріалу Триоксидент проведене лабораторне вивчення лінійного розширення на пристрої, розробленому Т.Д. Бублій (патент № 56461А від 15.05.2003 р.).

Для вивчення адгезивної міцності Триоксидента до дентину стінки кореневого каналу дослідження виконане на зразках, виготовлених із зубів, видалених за медичними показаннями. Кореневі канали препарували до циліндричної форми з діаметром до 2,5±0,1 мм, формували стовпчики висотою 10 мм, заповнювали матеріалом. Висота матеріалу в першій групі була h1=1,33 мм, у другій - h2=2,70 мм. Після його повного затвердіння визначали адгезивну міцність матеріалу на деформаційній установці МРК-1 у розробленій Т.Д. Бублій модифікації (патент № 57429А від 16.06.2003 р.), де зразки піддавали послідовному навантаженню до моменту відриву матеріалу від стінок кореневого каналу. Обчислювали адгезивну міцність зв'язку матеріалу з дентином кореневого каналу.

Для визначення ступеня мікропроникності, здатності герметизації ми обрали методику J. Aqrobawi (2000). В її основі лежить проникність матеріалу для барвника - 1% розчину метиленового синього протягом 72 год.

У наших дослідженнях використані однокореневі зуби з наявністю таких дефектів у кореневому каналі як перфорація стінки кореня, руйнування верхівки кореня або штучно створена перфорація.

Для з'ясування необхідності вологи з метою затвердіння Триоксидента проведене дослідження зразків у трьох групах: І група - матеріал твердіє за відсутності зволоженості, ІІ група - умови зволоженості порушені за рахунок ізоляції кореня, ІІІ група - затвердіння відбувалося в умовах зволоженості при висоті матеріалу 3 мм.

Підготовлені за методикою герметизації зуби були розпиляні вздовж і сфотографовані за десятикратного збільшення.

Результати оцінювали за критеріями мікропроникності в балах.

Для оцінки рентгенологічної характеристики матеріалу вивчали такі показники: інтенсивність проникного світла (l1, лк), оптична щільність (S), променевий контраст (Сn).

Об'єктами дослідження були зразки матеріалів, які склали амальгама, Триоксидент, ПроРут і кісткова пластинка альвеолярної перегородки. Зразки виготовлені товщиною 1,0 мм, 2,0 мм, 3,0 мм і 4,0 мм. Лабораторні дослідження виконані на 64 зразках, контролем служив матеріал ПроРут.

У зв'язку з процесами демінералізації, резорбції дентину, цементу кореня зуба при внутрішньокореневій і зовнішній резорбції вивчена біомеханічна характеристика коренів зубів на підставі математичної оцінки зниження їхніх міцнісних характеристик і напружено-деформаційного стану.

Математична оцінка зниження міцнісних характеристик кореня зуба із внутрішньокореневою резорбцією виконана з використанням пружної моделі однокореневого зуба (ікла нижньої щелепи), що знаходиться в альвеолярній кістці та зв'язаний із нею за допомогою періодонтальних зв'язок, що оточують корінь зуба. Розрахункова схема зуба представлена як консольна балка.

З метою кількісної оцінки впливу розмірів і положення осередку внутрішньокореневої резорбції на здатність зуба сприймати функціональне навантаження були виконані розрахунки для однокореневого зуба з вестибулярно-язиковим розміром шийки 6,5 мм і медіально-дистальним розміром 4,5 мм, що відповідає рекомендованим розмірам для моделювання ікла нижньої щелепи.

Математичне моделювання виконували з використанням пакета моделювання і кінцево-елементного аналізу NASTRAN, призначеного для реалізації в середовищі «Windows» на персональному комп'ютері з подальшим математичним аналізом.

В основу нашого клінічного дослідження покладені результати обстеження і лікування 62 пацієнтів із ендодонтичними дефектами: жінок - 38 (61,3%) і чоловіків - 24 (38,7%). Вік пацієнтів становив від 18 до 50 років.

Ендодонтичні дефекти визначені такі: перфорація дна і стінок пульпової камери - 7 зубів (11,29%), перфорація різних ділянок кореневого каналу - 9 зубів (14,52%), внутрішньокоренева резорбція - 20 зубів (32,26%), зовнішня резорбція - 26 зубів (41,93%).

Клінічне обстеження хворих проводили відповідно до загальноприйнятої в стоматології схеми, що складається з виявлення суб'єктивних, об'єктивних даних і клініко-лабораторних досліджень. У діагностиці стоматологічних хвороб звертали увагу на стоматологічний статус на підставі даних про стан прикусу, зубної формули, твердих тканин зубів, слизової оболонки порожнини рота, пародонта, наявності зубоясенних кишень, їхньої глибини, рухомості зубів, над- і під'ясенних відкладень. Визначали гігієнічний індекс (ГІ) за Гріном-Вермільоном (1964), папілярно-маргінальний індекс (ПМА) у модифікації С. Parma (1960), глибину пародонтальних кишень, ступінь кровоточивості. З 62 пацієнтів патологія тканин пародонта виявлена в 25 пацієнтів, що склало 40,32%.

Особливу увагу приділяли рентгенологічним дослідженням та, за показаннями, електроодонтодіагностиці (на приладі ЕОД-2). Рентгенологічні методи дослідження охоплювали дентальну внутрішньоротову рентгенографію, ортопантомографію за допомогою апарата «Cranex Excel» («SOREDEX», Фінляндія), радіовізіографію за допомогою радіовізіографа «Trophy» («Trophy», Франція) з подальшою оцінкою щільності кісткової тканини. Її щільність оцінювали в точці, розташованій на відстані 1 мм від краю деструкції, резорбції. Результати виміряли в одиницях від 0 до 255. Якість роботи оцінювали безпосередньо після лікування за даними рентгенографії й у віддалений термін через 6, 12, 24 місяці за загальноприйнятими клінічними ознаками (біль, перкусія зуба, пальпація) і рентгенологічним станом періодонтальних тканин. Для об'єктивної характеристики рентгенологічних змін застосовували кількісний показник ступеня виразності деструкції хронічного періодонтиту, індекс деструкції верхівкового періодонта (СДВП), у основу якого покладені порушення кісткової структури тканин періодонта (D.Ostravik, 1986).

Для лікування хворих з ендодонтичними дефектами застосовували матеріал Триоксидент (основна група - 44 пацієнти); в контрольній групі був використаний ПроРут (18 пацієнтів).

Одержані результати лабораторних, клінічних досліджень обробляли із розрахунком середніх величин (М), їх помилок (m) та вірогідності із застосуванням критерію (t) Ст'юдента.

2. Результати досліджень та їх обговорення

Результати проведених досліджень лінійного розширення досліджуваних матеріалів свідчать, що цей показник у Триоксидента дорівнює 14,5±0,45%, у ПроРут - 15,8±0,1% (p<0,02).

Лінійне розширення МТА значно вище, ніж цей показник у наявних силерів. Виняток становлять силери на основі кальцію, в яких величина лінійного розширення визначається до 12% (Т.Д.Бублій, 2004).

Цей показник інтегрує зі стабільністю об'єму, характеризуючи кілька процесів, що відбуваються одночасно: водопоглинання, розчинення й дезінтеграцію, адгезивну міцність зв'язку з дентином.

При вивченні адгезивної міцності МТА до дентину кореневих каналів установлено, що при висоті зразків матеріалів h1=1,33 мм адгезивна міцність Триоксидента була 0,27±0,05 МПа, а ПроРут - 0,44±0,06 МПа. Ці показники не відповідають стандарту ISO, не знайдені нами для жодного з відомих силерів. Невелике зусилля призводить до відриву матеріалу, має когезивний характер.

При висоті зразка h2=2,70 мм виявлено, що в Триоксидента вона становить 0,56±0,09 МПа, у ПроРут цей показник у 2 рази вище й дорівнює 1,06±0,08 МПа (p<0,01). Отже, збільшення висоти зразків матеріалів до 2,70 мм привело до збільшення адгезивної міцності. Ці показники ідентичні деякими силерам. Так, адгезивна міцність до дентину в межах від 0,50 МПА до 0,60 МПа відповідає в стандартах ISO силерам на основі кальцію («Биопульп», «Фосфадент»), а в межах 1,26 МПа - силеру «Тиэдент» на основі евгенолу.

Інтенсивність мікропроникності в ділянці реставраційного ендодонтичного матеріалу оцінювали за довжиною і глибиною проникнення барвника.

У І групі максимальна проникність барвника за межі матеріалу Триоксидент склала 1,94±0,47 мм, що відповідає 2 балам за критерієм оцінки мікропроникності. Ймовірно, настільки високий показник проникності матеріалу в цій групі пов'язаний із тим, що затвердіння матеріалу відбувалося в умовах, що не відповідають умовам для водорозчинних матеріалів за відсутності постійної вологи.

У II групі проникність матеріалу для барвника до затвердіння склала 2,61±0,07 мм, що свідчить про високу інтенсивність водопоглинання матеріалу. Після затвердіння матеріалу проникність матеріалу для барвників становила 0,19±0,013 мм (p<0,001). Це вірогідно менше аналогічних даних, отриманих у ході проведеного досліду в першій групі.

У ІІІ групі досліджень установлено, що за дотримання в експерименті умов зволоженості, але при об'ємі матеріалу менше 3 мм середній показник проникності барвника становив 0,16±0,012 мм, що відповідає 1 балу в критеріях оцінки мікропроникності. При об'ємі матеріалу біля верхівки кореня не менше 3 мм максимальний показник проникності для зубів у третій групі склав 0,033±0,024 мм (p<0,001).

Як видно з даних досліджень, показники проникності варіюють залежно від наявності вологи й об`єму матеріалу.

Проникність барвника в досліджуваних зубах у зоні обтурації МТА ПроРут не визначалася, вона дорівнювала 0.

Результати вивчення рентгенологічних характеристик свідчать, що при товщині зразків 1 мм і 2 мм інтенсивність світла, що проникло через Триоксидент, вірогідно нижча в порівнянні зі зразками амальгами, ПроРут, але вірогідно вища щодо зразка кісткової тканини товщиною 1 мм. При товщині зразків 3 і 4 мм немає достовірної різниці показника між амальгамою і ПроРут, а показник Триоксидента вірогідно нижчий показників порівнюваних матеріалів. Отже, оптична щільність ПроРут вірогідно не відрізняється від показників амальгами при товщині зразків 3 мм і 4 мм, але вища (p<0,05) при товщині 1 мм і 2 мм відповідно. Показники при товщині зразків 1 мм, 2 мм, 3 мм і 4 мм матеріалу Триоксидент вірогідно відрізняються від показників зразка кістки товщиною 1 мм, ПроРут і амальгами всіх зразків.

Дані вивчення променевого контрасту зразків показали відсутність достовірних його розходжень у зразках амальгами, ПроРут і Триоксидента при товщині зразків 3 мм і 4 мм.

Отже, рентгеноконтрастність матеріалу Триоксидент зумовлена висотою зразка не менше 3 мм, що має практичне значення.

За допомогою аналізу біомеханічної характеристики коренів зубів із внутрішньокореневою резорбцією за даними математичної оцінки міцності встановлено, що зниження міцності визначається положенням осередку резорбції відносно осі зуба, його розміром, сполученням із періодонтом. Математичні розрахунки показали: зниження міцності зуба менше ніж на 25% дозволяє вважати зуб як такий, що нормально сприймає функціональне навантаження; зниження міцності зуба на 25-50% унеможливлює його використання як опорного зуба для протезних конструкцій і вимагає проведення терапії, спрямованої на зміцнення кореня зуба; зниження міцності зуба більше 50% служить підставою для постановки питання про недоцільність його збереження.

Результати оцінки напружено-деформаційного стану зуба із внутрішньокореневою резорбцією свідчать про те, що найбільша напруга виникає на оральній поверхні в гирловій частині кореня зуба (до 7,167 МПа). Далі критична зона пролягає по всій протяжності коронкової та середньої третин кореня зуба, поступово переходячи до проксимальної й апроксимальної поверхонь (від 6,29 до 2,345 МПа). Ділянками кореня зуба, що зазнають найменшої напруги, є його апікальна третина (1,029 МПа) і вестибулярна поверхня (0,253 МПа), що дає біомеханічне обґрунтування апексектомії та лікування, що передбачає збереження зубів із резорбованою апікальною третиною кореня.

Математична модель дозволяє рекомендувати усунення ділянок резорбції, локалізованих у коронковій частині кореня, за аналогією підготовки цієї частини зуба під куксову вкладку із пломбувального матеріалу типу «штифтовий зуб без штифта» після обтурації кореневого каналу. Зуби з резорбцією великого діаметра, локалізованою в середній третині кореня зуба, при сполученні з тканинами періодонта мають найгірший клінічний прогноз.

Аналіз даних літератури, власних досліджень, рентгенологічних, радіовізіографічних знімків 2260 зубів покладений у основу систематизації ендодонтичних дефектів коренів зубів, на яку отримано свідоцтво про реєстрацію авторського права № 23378 від 27.12.2007 р.

Результати обстеження 62 пацієнтів з ендодонтичними дефектами визначили їхню частоту в різних групах зубів. Так, перфорації пульпової камери і стінок кореневих каналів виявлені переважно в молярах і премолярах, у 80% випадків за рахунок ятрогенних факторів. Ця ситуація пояснюється складністю анатомії багатокореневих зубів, ускладненнями, пов'язаними з препаруванням, перелікуванням, установленням куксових вкладок, штифтів.

Розміри перфорацій, їхня форма в основному відповідають тому інструменту, яким вони були зроблені (файли, бори, штифти). Розмір визначається як точковий, величиною до 1,5-2,0 мм, більше 2 мм.

Внутрішньокоренева резорбція визначалася переважно в різцях, іклах (52,38%), премолярах (42,86%). У 60% випадків виявлене її сполучення з періодонтом. У 30% випадків виявляли поєднання зовнішньої і внутрішньої резорбції. Її величина характеризувалася як малого діаметра - до 1,5 мм, середнього - до 2,0-2,5 мм, великого - понад 2,5 мм. Вона локалізувалася в різних відділах: займала його центральне положення (30%) і зсув зони резорбції від осі зуба (20%). Математичний аналіз міцності кореня зуба показав, що за центрального розташування резорбції діаметром до 2 мм міцність зберігається в межах 90%. Більший об'єм резорбції (понад 2,5 мм) знижує міцність зуба на 45-50%. Зсув зони резорбції від осі зуба призводить до зниження його міцності від 40 до 60%.

Зовнішня резорбція визначена в пацієнтів із приводу хронічного гранулюючого (18 пацієнтів) і хронічного гранулематозного періодонтиту (8 пацієнтів). З 26 зубів 19 (73,1%) однокореневі, 7 (26,9%) багатокореневі. Розмір апікального отвору виявлений від 50 мкм до 70 мкм у 11 зубах (42,3%), 80-100 мкм - у 14 зубах (53,8%), переважно в різцях, іклах верхньої щелепи (61,5%), у піднебінних (15,38%) і дистальних кореневих каналах (9,68%).

Рентгенологічне обстеження дозволило визначити локалізацію процесу, його об`єм, ступінь деструкції, сполучення з періодонтом.

З огляду на дані доклінічних досліджень, фізико-механічних властивостей матеріалу Триоксидент, оцінили його клінічну ефективність при лікуванні 3 груп пацієнтів, які мали ендодонтичні проблеми.

І група - зуби з перфораціями пульпової камери, кореневих каналів. ІІ група - зуби із внутрішньокореневою резорбцією. ІІІ група - зуби із зовнішньою резорбцією за величини апікального отвору понад 50 мкм. Контрольну групу склали 18 пацієнтів, у яких для ендодонтичного лікування застосовували ПроРут.

Розроблено алгоритм лікування хворих з урахуванням етіології дефектів, їх локалізації, об`єму, перебігу процесу; кількість візитів становила від 1 до 3. Так, за наявності точкових перфорацій у пульповій камері, кореневому каналі після механічної обробки, хімічної 3% розчином гіпохлориту натрію їх пломбували в одне відвідування із застосуванням техніки холодної, гарячої гутаперчі, відновлення коронки зуба.

При перфораціях до 2 мм, внутрішньокореневій резорбції, що сполучається з періодонтом, лікування проводили за два відвідування. На І відвідуванні препарували кореневий канал, вносили Триоксидент у зону дефекту, зволожену турунду, накладали герметичну пов`язку. На ІІ відвідуванні видаляли герметичну пов`язку, перевіряли затвердіння матеріалу, кореневий канал пломбували, відновлювали коронку зуба композитним матеріалом.

При перфораціях, внутрішньокореневій резорбції понад 2 мм, резорбції верхівки кореня за наявності грануляцій, ексудату лікування проводили за три відвідування. На першому відвідуванні усували грануляції, препарували кореневий канал і під контрольну пломбу вводили гідроксид кальцію з метою його бактерицидної дії. Друге відвідування передбачало видалення контрольної пломби, накладення Триоксидента під герметичну пов'язку. На третьому відвідуванні видаляли герметичну пов'язку, перевіряли затвердіння Триоксидента, пломбували кореневий канал, відновлювали коронку зуба.

Оцінка результатів клінічної ефективності застосування Триоксидента показала, що при усуненні перфорацій затвердіння МТА Триоксидент, ПроРут відбувалося у всіх випадках, загострення процесу було в одному клінічному випадку (6,25%).

При усуненні внутрішньокореневої резорбції не відбувалося затвердіння матеріалу в 2 (10%) пацієнтів як із застосуванням Триоксидента, так і ПроРут. Загострення процесу було в 1 (5%) пацієнта в контрольній групі.

Лікування зубів у пацієнтів із зовнішньою резорбцією супроводжувалося відсутністю затвердіння матеріалу Триоксидент у 2 (7,7%) пацієнтів, ПроРут - у 1 (3,85%) хворого. Загострення було однаковою мірою у 1 хворого (3,85%) як у основній, так і в контрольній групі. Нам не вдалося визначити достовірних розходжень у дослідній і контрольній групах. У цілому ж ускладнення виявлені в 10 пацієнтів, що склало 16,13%.

Віддалені результати лікування оцінювали через 6, 12 і 24 місяці. Стан осередку деструкції характеризували за його зменшенням на основі індексу СДВП і показника щільності кісткової тканини.

Через 6 місяців у 3 пацієнтів (4,8%) не виявлено відновлення кісткової тканини у 2 (3,2%) хворих за застосування Триоксидента з діагнозом «внутрішньокоренева резорбція» і в 1 (1,6%) із застосуванням ПроРут після резекції верхівки кореня в анамнезі.

Аналіз динаміки відновлення кісткової тканини при лікуванні хворих із ендодонтичними дефектами за оцінкою індексу СДВП свідчить про активне відновлення періодонта в пацієнтів до 6 місяців. Так, за наявності перфорацій його величина була 4,08±0,10, через 6 місяців - 2,12±0,09 (p<0,05). При внутрішньокореневій резорбції до лікування показник СДВП дорівнював 4,12±0,21, через 6 місяців - 2,24±0,10 (p<0,05). При хронічному гранулюючому і гранулематозному періодонтитах він становив 4,10±0,12 і 4,58±0,14 відповідно. Через 6 місяців спостереження при гранулюючому періодонтиті його величина зменшилася до 2,90±0,18 (p<0,05), гранулематозному - до 2,86±0,15 (p<0,05). Через 12 місяців відбувалось повне відновлення кісткової тканини, до 24 місяців показник СДВП був стабільним.

Вивчення показника щільності кісткової тканини свідчить про її відновлення через 12 місяців при лікуванні перфорацій: 130,09±11,20 од. до лікування і 164,46±10,02 од. через 12 місяців (p<0,05); зовнішньої резорбції: 101,14±9,25 од. до лікування і 168,72±7,31 од. через 12 місяців (p<0,05). При внутрішньокореневій резорбції зі сполученням із періодонтом щільність кісткової тканини відновлювалася лише через 24 місяці: 95,07±8,32 од. до лікування і 142,53±8,70 од. через 24 місяці (p<0,05).

Ефективність лікування у віддалений термін через 12 і 24 місяці склала 94%. У наших дослідженнях не виявлено розходжень між результатами клінічного застосування матеріалів Триоксидент і ПроРут. Отримані дані узгоджуються з дослідженнями А.Г. Григорьянц (2008), вони трохи нижчі, ніж у праці J. Mente et al. (2009), де ефективність застосування Мінерал Триоксид Агрегатних матеріалу ПроРут становить 100%.

Отже, результати лабораторних і клініко-лабораторних досліджень свідчать про високу ефективність матеріалу Триоксидент при відновленні ендодонтичних дефектів.

Висновки

резорбція внутрішньокореневий ендодонтичний

У дисертації на підставі аналізу даних лабораторних і клінічних досліджень запропоноване нове вирішення актуальної науково-практичної задачі терапевтичної стоматології, що полягає в підвищенні якості лікування хворих із ендодонтичною патологією з урахуванням фізико-механічних властивостей Мінерал Триоксид Агрегатного матеріалу Триоксидент і особливостей його клінічного застосування.

Згідно з даними експериментальних лабораторних досліджень установлено, що лінійне розширення матеріалу Триоксидент становить 14,5±0,45%; ПроРут - 15,8±0,1%, що за своїми властивостями наближається до кальцієвмісних силерів.

Адгезивна міцність матеріалів МТА до дентину кореня зуба залежить від висоти зразка матеріалу: при висоті 2,77 мм вона дорівнює 0,56±0,09 МПа в Триоксидента і 1,06±0,08 МПа - в ПроРут.

Мікропроникність барвника в матеріалу Триоксидент при його об'ємі в кореневому каналі 3 мм має максимальний показник 0,033±0,024, у ПроРут цей показник дорівнює 0.

Результати інтенсивності світла, що проникло через зразки матеріалів, їх оптичної щільності, променевого контрасту визначаються товщиною зразка. При товщині зразка 3 мм інтенсивність світла, що проникло через Триоксидент, вірогідно нижча, ніж у ПроРут, амальгами, а оптична щільність вірогідно вища. Зразок матеріалу товщиною 4 мм має рівнозначну рентгеноконтрастність у всіх випробуваних матеріалів.

Рентгеноконтрастність матеріалу Триоксидент при товщині зразка 1 мм дорівнює 0,6024, що перевищує показник контрастності кісткової тканини альвеолярного відростка, яка становить 0,5100. Однак, збільшення висоти зразка до 3 мм супроводжується збільшенням променевого контрасту до еталона.

Ендодонтичні дефекти в досліджуваній групі пацієнтів за їх абсолютною поширеністю мають особливості структури. У ній переважає зовнішня резорбція - 42%, внутрішньокоренева резорбція виявлена в 32,2%, перфорації зубів становлять 25,8%.

Установлено коефіцієнт міцності кореня зуба при внутрішньокореневій резорбції на підставі математичної оцінки з урахуванням розмірів, локалізації резорбції, її сполучення з періодонтом. Зниження міцності зуба менше ніж на 25% розцінюється як нормально сприймане функціональне навантаження, зниження міцності зуба на 25-50% унеможливлює його використання в ролі опорного, зниження міцності більше 50% - свідчить про недоцільність його збереження.

Оцінений напружено-деформаційний стан кореня зуба. Результати показали, що при дії вертикального і горизонтального навантаження найбільша напруга виникає на оральній поверхні кореня зуба. Критична зона розташована в середній третині кореня з переходом напруги до апроксимальних поверхонь. Найменшої напруги зазнають апікальна третина кореня і вестибулярна поверхня.

На підставі вивчення клініко-рентгенологічної характеристики ендодонтичних дефектів розроблений алгоритм їхнього лікування: визначені кількість відвідувань, особливості маніпуляцій, необхідність об`єму матеріалу МТА, виявлені можливі утруднення в лікуванні.

Клінічні, рентгенологічні спостереження в найближчі та віддалені терміни через 6, 12, 24 місяці свідчать про високу ефективність застосування МТА Триоксидент і ПроРут у лікуванні ендодонтичної патології. Застосування Триоксидента дозволило в 94% усунути патологічні процеси, викликані ендодонтичною патологією.

Практичні рекомендації

З огляду на отримані нами дані при проведенні лабораторних досліджень, матеріал Триоксидент має вноситися в дефект висотою не менше 3 мм і тверднути в умовах зволоженості.

Кількість відвідувань визначається об'ємом, давністю та локалізацією дефектів. Вона може бути від 1 до 3 залежно від клінічних умов. Пропонується алгоритм для усунення ендодонтичних дефектів коренів зубів у нижченаведених клінічних ситуаціях:

Перфорації точкові. Резорбція в межах осі каналу внутрішньокоренева (без сполучення з періодонтом). Лікування проводиться за одне відвідування: традиційне препарування кореневого каналу, обтурація, відновлення коронки зуба запланованим лікарем способом.

Перфорація, резорбція внутрішньокоренева до 2 мм, що сполучається з періодонтом. Лікування планують за два відвідування. На першому відвідуванні препарують кореневий канал, вносять Триоксидент у зону дефекту, накладають зволожену туруну і герметичну пов'язку. На другому відвідуванні видаляють герметичну пов'язку, контролюють затвердіння матеріалу Триоксидент, обтуруюють кореневий канал запланованим лікарем способом та відновлюють коронку зуба.

Перфорація, внутрішньокоренева резорбція понад 2 мм, що сполучається з періодонтом, зруйнована апікальна констрикція. Лікування планують за три відвідування. На першому відвідуванні препарують кореневий канал, вносять гідроксид кальцію (ендокал) на 7-10 днів, зуб закривають контрольною пломбою. Друге відвідування передбачає видалення контрольної пломби, закриття дефекту Триоксидентом, уведення зволоженої турунди, накладення герметичної пов'язки. В третє відвідування видаляється герметична пов'язка, проводиться контроль затвердіння Триоксидента, обтурація кореневого каналу і відновлення коронки зуба.

Вважаємо за доцільне зробити такі рекомендації: показання апекслокатора можуть бути необ'єктивними, тому варто також удаватися до рентгенологічного визначення робочої довжини. Кореневий канал доцільно препарувати ручним інструментом; іригацію проводити 0,2% розчином хлоргексидину. Об`єм Триоксидента може бути великим за локалізації перфорації в середній, апікальній частині кореневого каналу; наявність дефекту в гирловій середній частині кореневого каналу передбачає відновлення коронки зуба без штифтів і вкладок.

Література

1. Физико-механические свойства материала Триоксидент фирмы «ВладМиВа» для восстановления дефектов корней зубов / П.Н. Скрипников, В.И. Доценко, С.В. Билоус, Д.Р. Шиленко, В.И. Макаренко // Вісник проблем біології і медицини. - 2006. - № 3. - С. 111-117.

2. Водорастворение и водопоглощение материала Триоксидент фирмы «ВладМиВа» / П.Н. Скрипников, В.И. Дaценко, С.В. Билоус, Д.Р. Шиленко // Український стоматологічний альманах. - 2006. - № 5. - С. 91-94.

3. Клинико-рентгенологические различия хронических деструктивных периодонтитов. Особенности лечения / Т.П. Скрипникова, В.К. Югов, Т.Д. Бублий, С.В. Билоус // Dental-класс, Симферополь. - 2010. - № 5-6. - С. 22-27.

4. Скрипников П.Н. Применение материала Триоксидент при лечении острого глубокого кариеса / П.Н. Скрипников, С.В. Билоус // Український стоматологічний альманах. - 2007. - № 5. - С. 75-76.

5. Скрипникова Т.П. Систематизация дефектов корней зубов, их клинико-рентгенологическая характеристика / Т.П. Скрипникова, С.В. Билоус // Методи поліпшення стоматологічної допомоги на Полтавщині: матеріали доп. обл. наук.-практ. конф., 23-24 берез. 2007 р. - Полтава, 2007. - С. 129-131.

Размещено на Allbest.ru