Застосування ліпіну та бішофіту у сполученні з фізіотерапевтичними методами при хронічному обструктивному захворюванні легенів

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Кримська республіканська установа «Науково-дослідний інститут

фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М.Сєченова»

Чернявський Віктор Геннадійович

УДК 616.24-007.272-036.12-0.85.23/83

ЗАСТОСУВАННЯ ЛІПІНУ ТА БІШОФІТУ У СПОЛУЧЕННІ З ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНИМИ МЕТОДАМИ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ОБСТРУКТИВНОМУ ЗАХВОРЮВАННІ ЛЕГЕНІВ

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Ялта - 2011Размещено на http://www.allbest.ru

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Одеському національному медичному університеті МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

доктор медичних наук, професор Поляков Анатолій Євгенович, Одеський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини №3.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор Куніцина Людмила Олександрівна, Кримська республіканська установа «НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І.М.Сєченова», провідний науковий співробітник відділу неврології;

доктор медичних наук, Голубова Тетяна Федорівна,

ДУ «Український НДІ дитячої курортології та фізіотерапії», старший науковий співробітник.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримської республіканської установи «Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сеченова» МОЗ України (м. Ялта, вул. Мухіна, 8).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Ф. П'янков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) це друге за поширеністю неінфекційне захворювання у світі. По даним проведених міжнародних досліджень, серед людей старше 40 років поширеність ХОЗЛ становить 9-10 %. Зростання поширеності ХОЗЛ в значній мірі обумовлено розповсюдженістю тютюнопаління, посиленням процесів забруднення навколишнього середовища і виробничої сфери в сполученні зі зміною демографічної ситуації у світі, що виражається постарінням населення, особливо в розвинених країнах (Y. Fukuchi et al., 2006; R. J. Halbert et al., 2006; Ю.И.Фещенко, 2002, 2004; А.Г.Чучалин и соавт.,2003). ХОЗЛ на сучасному етапі асоціюється з неухильним зростанням захворюваності, поширеності, працевтрат і смертності у світі, що приводить, до істотного економічного й соціального збитку, рівень якого зростає (В.А.Игнатьев и соавт., 2007; Ю.И.Фещенко, 2004; А.Г. Малявин 2003; Перцева и соавт.,2007). Смертність від ХОЗЛ за останнє десятиріччя неухильно підвищується на противагу смертності від серцево-судинних і багатьох інших хронічних захворювань (К.Chapman et al., 2006; GOLD 2006; P.J. Barnes, 2000). Відповідно до прогнозу експертів ВООЗ, очікується, що смертність від ХОЗЛ подвоїться до 2030 року (С.Н. Авдеев, 2003; E.R.Sutherland et al., 2004, Е.И. Шмелёв, 2003) і вийде на третє місце серед провідних причин захворюваності й смертності у світі (А.Г.Чучалин, 2007; Ю.И.Фещенко, 2004; GOLD 2006).

Усе це вимагає роботи у трьох напрямках: зменшення дії факторів ризику у популяції, вдосконалення методів ранньої діагностики та виявлення схильних осіб, підвищення якості відновлювального лікування та реабілітації для зменшення економічного й соціального збитків.

В останні роки досягнуто істотного прогресу у розумінні патогенезу ХОЗЛ, що дозволило виробити погоджену концепцію лікування (Ю.И.Фещенко и соавт. 2008, А.Г.Чучалин, 2007; GOLD 2006; B.R. Cеlli et al., 2004; И. В. Лещенко,2008). Лікування хворих ХОЗЛ, як правило, є комплексним і практично постійним. Проте жодне з лікарських засобів у довгостроковій перспективі поки не дозволяє попередити прогресуюче зниження функції легенів. З'явилися праці в яких доводиться наявність системного запалення у хворих на ХОЗЛ. Однак доказово це питання ще не повністю вирішено (V. Seyseth et al.,2007; P.H. Brekke et al., 2007; J.L. Wright et al., 2005; А.Г.Чучалин, 2008). При супутній патології, тахифілаксії, побічних ефектах або інших причинах застосування медикаментів обмежене або бажана їхня мінімізація, що може бути вирішено включенням у лікувально-реабілітаційну програму засобів медичної реабілітації.

Дозоване, патогенетично орієнтоване застосування методів медичної реабілітації, насамперед фізичних навантажень, при ХОЗЛ може істотно поліпшити результат традиційного лікування (Солдатченко С. С. и соавт.,2007; Н.С.Журавская, 2000; М. А. Рассулова, 2008, А.Н.Кокосов 2000). Важливим є використання комплексних підходів до медичної реабілітації, включаючи не тільки базисну лікарську терапію, освітні програми, створення сприятливого мікросередовища, лікувальну фізкультуру й фізичні тренування, але й лікувальні фізичні фактори(А.В. Глотов и соавт.,2008; М. А. Рассулова, 2008; Н.Ю. Григорьева и соавт., 2008, А.Г.Малявин, 2006).

Зважаючи на зазначене доцільним є обґрунтування етапної лікувально-реабіліатційної програми з використанням адекватних медикаментозних і немедикаментозних методів, що повинно призвести до зменшення хронічного запального процесу в бронхолегеневій системі, сповільнення погіршення показників зовнішнього дихання та поліпшення толерантності хворих до фізичного навантаження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи «Комплексне відновлювальне лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень із включенням фізичних чинників» (№ держ.реєстрації 0105U008886), яка виконувалась на кафедрі внутрішньої медицини №3 з курсом сестринської справи Одеського національного медичного університету. Автор є співвиконавцем цієї теми.

Мета дослідження - обґрунтувати застосування препарату ліпін та природного мінералу бішофіт у сполученні із впливом гальванічного струму на грудну клітину у хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів на різних етапах лікування захворювання.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості початкового стану хворих на ХОЗЛ на госпітальному та амбулаторному етапах лікування з використанням інструментальних та лабораторних методів дослідження.

2. Вивчити ефективність застосування ліпіну у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини у хворих на ХОЗЛ у період загострення на стаціонарному етапі лікування.

3. Вивчити ефективність застосування бішофіту у вигляді електрофорезу на грудну клітину у хворих на ХОЗЛ у період ремісії на амбулаторно-поліклінічному етапі лікування.

4. Вивчити ефективність комбінованого застосування ліпіну у вигляді аерозолю у сполученні з гальванізацією грудної клітини та бішофіту у вигляді електрофорезу у хворих на ХОЗЛ на різних етапах лікування захворювання. хронічний обструктивний легеня ліпін бішофіт

5. Вивчити безпосередні та віддалені результати відновлювального лікування й оцінити якість життя хворих на ХОЗЛ, у залежності від використовуваних фізіотерапевтичних комплексів.

Вид дослідження: відкрите контрольоване дослідження.

Об'єкт дослідження: хронічне обструктивне захворювання легенів.

Предмет дослідження: клініко-функціональний стан та його динаміка у хворих на ХОЗЛ при застосуванні препарату ліпін та природного мінералу бішофіт у сполученні із впливом гальванічного струму на грудну клітину, якість життя.

Матеріал дослідження: 128 хворих на ХОЗЛ, що знаходилися на госпітальному та амбулаторно-поліклінічному етапах лікування.

Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні (перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) у сироватці крові та у конденсаті вологи видихуваного повітря (КВВП), інструментальні (лазерно-кореляційна спектроскопія (ЛКС), спірометрія, ЕКГ, рентгенографія, пульсоксіметрія), психодіагностичні, математично-статистичні.

Методи аналізу: методи стандартної варіаційної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше застосовано ліпін у вигляді аерозолю у сполученні з гальванізацією грудної клітини на госпітальному етапі лікування та встановлено їх ефекти у хворих на ХОЗЛ. Застосування ліпіну у вигляді аерозолю у сполученні з гальванізацією грудної клітини дозволяє зменшити рівень місцевого та системного запалення, знизити рівень ПОЛ на системному та місцевому рівнях, знизити виразність клінічних симптомів, підвищити рівень сатурації та зменшити ступінь бронхообструктивних порушень, поліпшує віддалені результати та якість життя.

Вперше використано бішофіт у вигляді електрофорезу на амбулаторному етапі лікування та встановлено їх ефекти у хворих на ХОЗЛ. Використання бішофіту у вигляді електрофорезу дозволяє попередити погіршення клінічних, функціональних та лабораторних показників, поліпшує віддалені результати та якість життя.

Вперше обґрунтовано можливість поліпшення безпосередніх та віддалених ефектів у хворих на ХОЗЛ шляхом комбінованого використання ліпіну у вигляді аерозолю у сполученні з гальванізацією грудної клітини на госпітальному та бішофіту у вигляді електрофорезу на амбулаторному етапах лікування. Комбіноване їх застосування дозволяє зменшити інтенсивність запального процесу, зменшити ступінь обструктивних порушень, покращити толерантність до фізичного навантаження, поліпшити якість життя хворих.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено, апробовано та обґрунтовано запровадження в практику охорони здоров'я комбінованого застосування ліпіну у вигляді аерозолю у сполученні з гальванізацією грудної клітини на госпітальному та бішофіту у вигляді електрофорезу на амбулаторному етапах лікування у хворих на ХОЗЛ. Комбіноване їх застосування дозволяє зменшити інтенсивність запального процесу, зменшити ступінь обструктивних порушень, покращити толерантність до фізичного навантаження та поліпшити якість життя хворих.

Доведена доцільність використання ЛКС у комплексному обстеженні хворих на ХОЗЛ з метою інтегральної оцінки стану саногенетичних механізмів та їх динаміки під впливом обраних методів відновлювального лікування, що надає можливість визначати ефективність дії лікувально-реабілітаційних чинників та давати прогноз щодо подальшого перебігу ХОЗЛ.

Описані методики можуть застосовуватись в лікувальних і лікувально-профілактичних закладах (стаціонарах, поліклініках, реабілітаційних центрах, санаторіях). Отримано 2 патенти на винаходи.

Результати дослідження впроваджені Запропонований комплекс лікування впроваджено до використання в Одеській обласній клінічній лікарні та обласній консультативній поліклініці м. Одеси, Лермонтовському санаторії, санаторії «Біла акація». Матеріали роботи використовуються в науково-дослідницькій, педагогічній та лікувальній роботі на кафедрах внутрішньої медицини №1, загальної практики та медичної реабілітації Одеського національного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено інформаційно-патентний пошук, вивчено медичну літературу, проведено її аналіз, сформульовано мету та завдання роботи, здійснено набір тематичних хворих, виконано клінічні спостереження та лікування хворих, здійснено забір крові, конденсату вологи видихуваного повітря, сечі, виконано спірометрію, оцінена сатурація (SрО₂), аналіз лабораторних та інструментальних методів дослідження, сформовано бази даних та проведено її статистична обробка, виконано аналіз та узагальнення результатів. Спільно з керівником отримано патент на запропонований метод лікування, сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на І та ІІ Українській республіканській науково-практичних конференціях «Лікування та реабілітація у загальній практиці - сімейній медицині» 2007 та 2008; міжнародних наукових конференціях студентів та молодих вчених «Молодь - медицині майбутнього», Одеса, 2008 та 2009; ІІ, ІІІ и IV Южно-Украинской научно-практической конференциях 2007, 2008 та 2009, XI Конгресі фізіотерапевтів и курортологів Автономної республіки Крим, Євпаторія, 2011.

Публікації. Результати дисертації викладено у 17 публікаціях, з яких 4 статті у фахових журналах, затверджених ВАК України, 2 патенти на винаходи, 11 тез у збірниках і матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура і об'єм дисертації. Дисертація складається із вступу, 8 розділів (огляд літератури, методологія роботи, матеріали і методи дослідження, 5 розділів з викладом матеріалів власних досліджень, аналіз і обговорення результатів дослідження), висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який включає 222 джерела, у тому числі 171 вітчизняних і 51 зарубіжних. Дисертація викладена на 155 сторінках (основний об'єм - 130 сторінок), містить 36 таблиць та 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження

Під наглядом знаходилось 128 хворих на ХОЗЛ, що поступили на лікування в пульмонологічне відділення Одеської обласної клінічної лікарні протягом 2004-2008 років. Відповідно до мети та поставлених завдань вони були поділені на три групи: 1) контрольна - хворі отримували стандартну терапію відповідно до нозології та згідно до протоколів надання медичної допомоги МОЗ України на госпітальному та амбулаторно-поліклінічному етапах лікування; 2) лікувальна I - хворі отримували на госпітальному етапі по запропонованим схемам ліпін у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини, а стандартну протокольну терапію і на госпітальному, і на амбулаторному етапах лікування; 3) лікувальна II - окрім протокольної терапії на обох етапах лікування, на амбулаторно-поліклінічному етапі застосовувався бішофіт у вигляді електрофорезу на грудну клітину; 4) лікувальна III - на додаток до стандартної протокольної терапії на обох етапах лікування, хворі отримували комбіноване застосування - ліпін у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на госпітальному етапі лікування та бішофіт у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторному.

Серед обстежених хворих на ХОЗЛ було 123 чоловіків та 5 жінок. Середній вік склав (56,0±12,4) років. У 1-го хворого діагностовано ХОЗЛ I ст., у 27-ох - ІІ ст., у 70-ти - ІІІ ст., а 30-ох - IV ст. Продовжували активно курити 73 (57%) особи, індекс паління (37,42±14,41) пачка/років. Професійні шкідливі фактори для бронхолегеневої системи мали 82 (64%), у дитинстві важкі захворювання дихальної системи - 70(55%) хворих, обтяжену спадковість бронхолегеневими захворюваннями - 23 (18%) пацієнти. Групи були порівняльні за основними конституціональними (вік, стать) та загальноклінічними параметрами (важкість захворювання, активність запального процесу).

Всім хворим проведене комплексне обстеження в передбаченому для таких випадків обсязі (Фещенко Ю.И., 2005). Для оцінки динаміки в клінічному стані хворих на ХОЗЛ та виявлення особливостей лікувальної дії окремих фізичних чинників та їх комплексів у роботі використані наступні методи дослідження:

1. Клінічні: огляд, опитування, фізикальне обстеження.

2. Загальноклінічні: загальні аналізи крові та мокротиння.

3. Лабораторні: лазерно-кореляційна спектроскопія КВВП та сироватки крові; ПОЛ у сироватці крові та в КВВП.

4. Інструментальні:спірометрія, електрокардіографія, рентгенографія органів грудної клітини, пульсоксіметрія.

5. Оцінка якості життя: за опитувальником Госпіталю Святого Георгія (SGRQ).

ЛКС сироватки крові та КВВП виконували в Санкт-Петербурзькому інституті ядерної фізики ім. Б.П.Константинова за договором про науково-практичне співробітництво між Одеським державним медичним університетом, Санкт-Петербурзьким інститутом ядерної фізики ім. Б.П.Константинова та Санкт-Петербурзьким медичним університетом ім. акад. І.П.Павлова (від 17 червня 2005 року). Спектрометр лазерний кореляційний зареєстровано у Російській Федерації (номер реєстрації №29/07010198/4788-03) і внесено до державного реєстру медичних виробів та зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювань (№ 17649-04). КВВП збирали за розробленим нами методом (Стоєва Т.В. та ін.,2006). Зразки сироватки крові готували за раніше описаною методикою (Бажора Ю.І. та ін., 2002).

Пероксидне окислення ліпідів у сироватці крові та в конденсаті вологи видихуваного повітря виконувалося за модифікованим методом Волчегорського та співавт. (Хышиктуев Б.С.и др., 1996), з визначенням рівня дієнових кон'югат (ДК), кетодієнів (КД), сполучених триєнів (СТ) та Шифових основ (ШО).

Для виведення референтних показників ЛКС сироватки крові, КВВП та ПОЛ у сироватці крові, КВВП було обстежено 30 здорових людей віком 18-76 років.

Функція зовнішнього подиху у всіх хворих досліджувалася на спірографі «Пульмовент-1.002» (номер держреєстрації №139/95) з вивченням стандартних показників і дотриманням необхідних вимог до їхньої реєстрації. При розрахунках легеневі обсяги й показники легеневої вентиляції приводилися до умов BTPS. Проведено аналіз наступних функціональних показників: форсована життєва ємність легенів (ФЖЄЛ), обсяг форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ₁), індекс Тіффно (ІТ), максимальна об'ємна швидкість видиху на рівні 25% ФЖЄЛ (МОШ₂₅), максимальна об'ємна швидкість видиху на рівні 50% ФЖЄЛ (МОШ₅₀), максимальна об'ємна швидкість видиху на рівні 75% ФЖЄЛ (МОШ₇₅).

Використаний комплекс методів обстеження хворих ХОЗЛ не тільки відповідав стандартному обстеженню пульмонологічного хворого в умовах клініки, стаціонару, але й доповнював його по методах оцінки інтенсивності ПОЛ, субфракційного складу сироватки крові та КВВП.

Методи лікування 1. Застосування ліпіна (державна реєстрація №UA/3528/01/01 від 01.08.2005) у вигляді аерозолю у сполученні з гальванізацією грудної клітини.

Методика: Суспензія ліпіна для інгаляційного введення готується безпосередньо перед вживанням в асептичних умовах шляхом додавання у флакон з 0,5 г ліофілізованого препарату стерильного фізіологічного розчину в кількості 10 мл.

Суспензія ліпіна інгалюється ультразвуковим інгалятором LD-250U (державна реєстрація №2165/2003) у разовій дозі 10 мг/кг у положенні сидячи, з гальванізацією грудної клітини від апарата "Поток-1" через 10-15 хвилин. Розмір електродів 100-300 кв.см, щільність струму 0,05 мА/см² (до відчуття легкого поколювання), електроди розташовуються на рівні Д4-Д8 спереду і ззаду. Полярність електродів істотного значення не має. Тривалість процедури 15 хвилин щоденно, на курс лікування 5 процедур.

2. Електрофорез бішофіта

Методика: Бішофіт для електрофорезу застосовується полтавський або полтавського родовища (державна реєстрація Р.05.03/06900 от 29.05.2003). Розчин бішофіту (1:1 з водою) наносять біполярно на гідрофільні прокладки катоду та аноду. Електроди розташовуються на рівні Д4-Д8 грудної клітини спереду і ззаду. Позитивний полюс, прикладається на проекцію легенів з боку спини, негативний полюс на проекцію легенів з боку грудей. Розмір електродів 100-300 см², сила струму 10-20 мА (до відчуття легкого поколювання). Тривалість першої процедури починаємо з 7 хвилин, збільшуючи час другої - до 10 хвилин, а третьої - до 15 хвилин. При добрій переносимості, бішофіт не розчинюють у воді, тривалість процедури становить 15 хвилин, кратність -- через день, на курс 7-10 процедур.

Статистичний опис вибірок здійснювали методами оцінки варіаційних рядів. Для оцінки статистичної вірогідності розбіжностей кількісних показників були розраховані середні значення (М) й стандартне відхилення (SD або m²). При оцінці кількісних показників до й після лікування, були використані параметричні методи порівняння (критерій Стьюдента для зв'язаних та незв'язаних виборок). З метою оцінки порядкових ознак - непараметричні методи ANOVA (Краскела-Уоліса та Фрідмена ). Критичний рівень значущості «р» прийнято рівним 0,05. Статистичний аналіз проводився з використанням пакета Statistiса 7. (фірма StatSoft, США).

Результати власних досліджень та їх обговорення

Безпосередні результати у хворих на ХОЗЛ при використанні стандартної терапії. Було встановлено, що стандартне лікування призводить до покращення клінічних та цитологічних проявів захворювання після стаціонарного етапу лікування: кількість сухих хрипів (СХК) на 0,31 бали (р<0.001); виразність слабкості (СлаВ) на 0,41 бали (р<0.01); виразність задишки (ЗадВ) на 0,66 бали (р<0.01); частота кашлю (КашЧ) на 0,83 бали (р<0.001); виразність кашлю (КашВ) на 0,48 бали (р<0.01); кількість мокротиння (МокК) на 0,38 бали (р<0.001); характер мокротиння (МокХ) на 0,38 бали (р<0.01); в'язкість мокротиння (МокВ) на 0,35 бали (р<0.001); лейкоцити в мокротинні (ЛейМ) на 14,76 клітин у полі зору (р<0.01); епітелій бронхів у мокротинні (ЕпіМ) на 2,38 клітин (р<0.001)

Це вказує на зменшення виразності місцевих ознак бронхолегеневого запалення, тобто свідчить про ефективність щодо локального компоненту запалення. Показники ж системної запальної реакції у хворих практично не змінилися, окрім кількості лейкоцитів крові (ЛейК) на 1,17 *10⁹/л, де р<0.001.

Це саме підтверджує й дослідження рівня ПОЛ. Дуже високий рівень пероксидації відмічався у сироватці крові (первинні продукти підвищено від 22 до 68 відсотків, а вторинні від 223 до 740 відсотків у залежності від фракції) та КВВП (первинні продукти підвищено від 520 до 700 відсотків, а вторинні від 630 до 720 відсотків) хворих. Проведене лікування на стаціонарному етапі призвело до статистично вірогідного зменшення рівня ПОЛ у сироватці та КВВП лише за окремими продуктами.

Поліпшилися й функціональні показники після стаціонарного лікування. Такі спірографічні показники, як ОФВ₁, ІТ, МОШ₂₅, МОШ₅₀, МОШ₇₅ поліпшилися вірогідно. Так ОФВ₁ на 1,91% (р<0.05), ІТ на 2,60% (р<0.001), МОШ₂₅ на 2,39% (р<0.001), МОШ₅₀ на 2,32% (р<0.01), МОШ₇₅ на 2,77% (р<0.001). Така саме тенденція відбулася й за показниками SрО₂ та частота дихання (ЧД), де р<0.001_.

Значне превалювання (біля 91% у КВВП та 62 % у сироватці крові) часток малого гідродинамічного радіусу у субфракційному складі та високий рівень ПОЛ сироватки крові та КВВП засвідчує велику обтяженість (за ступенем катабалічно-дистрофічних зрушень у хворих, обумовлену вихідом вільних радикалів із бронхолегеневої системи в системну циркуляцію) досліджуваної нозології та системний однонаправлений характер патологічного процесу при ній. Після проведеного лікування у стаціонарі відсоток часток малого радіусу зменшився, але залишався суттєвим (до 81 % у КВВП та 50 % у сироватці крові).

Переважні зміни ознак місцевого запалення, високий остаточний рівень ПОЛ та остаточні катаболічні зміни у субфракційному складі сироватки крові та КВВП обумовлюють незадовільний прогноз на подальший перебіг захворювання та засвідчують недостатню ефективність стандартної терапії.

До тих самих висновків призводить і загальне вірогідне погіршення досліджуваних показників вже через два тижні лікування на амбулаторно-поліклінічному етапі. Хоча зауважимо, що результати досліджень на цьому етапі все ж таки кращі за вихідні.

Безпосередні результати при використанні ліпіну у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини у хворих на ХОЗЛ у період загострення на стаціонарному етапі лікування. Встановлено, що на тлі терапії після стаціонарного етапу, у хворих відбулося суттєве поліпшення клінічних та цитологічних проявів лікування: СХК на 0,41 бали (р<0.001); СлаВ на 0,60 бали (р<0.001); ЗадВ на 1,19 бали (р<0.001); КашЧ на 0,78 бали (р<0.001); КашВ на 0,90 бали (р<0.001); МокК на 1,07 бали (р<0.001); МокХ на 0,87 бали (р<0.001); МокВ на 1,10 бали (р<0.001); ЛейМ на 19,75 клітин (р<0.001); ЕпіМ на 3,72 клітин (р<0.01).

Відмітимо й вірогідне зменшення показників системної запальної реакції у хворих: швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) на 1,75 мм/год (р<0.05); ЛейК на 0,42 *10⁹/л (р<0.001), паличкоядерні нейтрофіли крові (ПЯНК) на 1,28% (р<0.05).

Після проведеного досліджуваного лікування на госпітальному етапі відбулося статистично вірогідне зменшення рівня первинних, вторинних та кінцевих продуктів ПОЛ у сироватці крові та КВВП в обох фазах екстинції, маркерів рушійної сили запальної відповіді. Це засвідчує ефективність протизапальної дії досліджуваної схеми у більшій мірі ніж стандартної. Однак залишковий рівень ПОЛ після проведеної терапії все ж таки залишається значно підвищеним. Зауважимо, що показники ПОЛ у КВВП поліпшилися у більшій мірі ніж у сироватці крові.

Синхронно зі зменшенням інтенсифікації ПОЛ поліпшився й субфракційний склад (зменшився відсоток часток малого гідродинамічного радіусу), як у сироватці крові (до 47%), так і у КВВП( до 78%).

Відбулося поліпшення й функціональних показників після стаціонарного лікування. Так, поліпшилися вірогідно спірографічні показники: ОФВ₁ на 5,74% (р<0.01), ІТ на 3,36% (р<0.001), МОШ₂₅ на 3,69% (р<0.001), МОШ₅₀ на 4,19% (р<0.001), МОШ₇₅ на 3,79% ( р<0.001). Відмітимо, що швидкісні показники підвищилися в значній мірі більше ніж у групі порівняння (контролю). Так, показники ОФВ₁ у середньому покращилися на 5,76%, у контрольній групі - 1,91%. Такі самі тенденції відбуваються й за показниками сатурації (р<0.001).

Проаналізувавши результати, які були отримані через два тижні лікування на амбулаторно-поліклінічному етапі у період ремісії на тлі базисної інгаляційної терапії, підмітимо погіршення досліджуваних параметрів. Тенденції до погіршення відбулися за усіма групами показників: активністю запального процесу, клініко-функціональними показниками, рівнем ПОЛ та субфракційному складу КВВП та сироватки крові. Ці зміни мали генералізований та однонаправлений характер, а утім отримані показники залишилися суттєво кращими за аналогічні групи контролю.

Вище зазначене демонструє суттєву ефективність досліджуваної схеми, у порівнянні з контролем, на госпітальному етапі лікування підчас загострення ХОЗЛ як на місцевому, так і на системному рівні запалення, але засвідчує недостатню її післядію у безпосередніх результатах.

Безпосередні результати при використанні бішофіту у вигляді електрофорезу на грудну клітину у хворих на ХОЗЛ у період ремісії на поліклінічному етапі лікування. На стаціонарному етапі лікування підчас загострення, хворі цієї групи отримували лише стандартну терапії, й тому, отримані результати були схожі на аналогічні у хворих контрольної групи.

Так, відбулося покращення клінічних та цитологічних проявів: СХК на 0,39 бали (р<0.001); СлаВ на 0,45 бали (р<0.001); ЗадВ на 0,75 бали (р<0.001); КашЧ на 0,88 бали (р<0.001); КашВ на 0,58 бали (р<0.001); МокК на 0,57 бали (р<0.001); МокХ на 0,30 бали (р<0.001); МокВ 0,67 бали (р<0.001); ЛейМ на 15,03 клітин (р<0.001); ЕпіМ на 2,15 клітин (р<0.001), що вказує на зменшення виразності локального компоненту запалення. Відбувається зменшення і системної запальної реакції у хворих за деякими показниками: ЛейК на 1,08 *10⁹/л (р<0.001), ПЯНК на 0,96% (р<0.01).

Ті самі тенденції прослідковувалися й при дослідження рівня ПОЛ: дуже високий вихідний рівень пероксидації у сироватці крові та КВВП хворих, проведене лікування на стаціонарному етапі призвело до статистично вірогідного зменшення рівня ПОЛ у сироватці та КВВП не за усіма продуктами. Відбулося й зменшення відсотку часток малого гідродинамічного радіусу у субфракційному складі сироватки крові (49%) та КВВП (91%).

Поліпшилися й функціональні показники після стаціонарного лікування. Такі спірографічні показники, як: ОФВ₁ на 1,66% (р<0.01), ІТ на 2,50% (р<0.001), МОШ₂₅ на 2,35% (р<0.001), МОШ₅₀ на 2,59% (р<0.001), МОШ₇₅ на 2,77% (р<0.001) поліпшилися вірогідно. Такий самий напрямок змін і за показниками сатурації на 4,65% (р<0.001) та дихання на 3,36 дихальних рухів (р<0.001)._.

Після проведеного лікування на амбулаторно-поліклінічному етапі відповідно до досліджуваної схеми, показники клінічних та цитологічних проявів (місцевого запалення) статистично не змінилися у порівнянні з результатами на госпітальному етапі. Показники системної запальної відповіді у хворих також вірогідно збереглися.

За більшістю показників рівень ПОЛ у сироватці крові та КВВП статистично не змінився. Окрім рівня первинних та вторинних продуктів ПОЛ ізопропанольної фази у сироватці та рівня вторинних продуктів ПОЛ в обох фазах екстинції КВВП, де відбулося, навіть, зменшення їх рівня (р<0.05) у порівнянні з попереднім етапом лікування.

Показники субфракційного складу сироватки крові та КВВП також залишилися сталими. Лише у КВВП відбулося зменшення часток радіусом 11-100 нм (р<0.01).

За функціональними показниками також не відбулося вірогідних змін. Спірографчні дані та показники сатурації зберегли свій рівень, який було досягнуто на попередньому (стаціонарному) етапі лікування.

Вище зазначене свідчить про ефективність запропонованої схеми використання бішофіту у вигляді електрофорезу на грудну клітину у консолідації досягнутої ремісії, стабілізації клінічних, лабораторних та інструментальних показників у хворих на ХОЗЛ. Слід також зауважити й самостійний помірний ефект по зменшенню рівня ПОЛ.

Безпосередні результати комбінованого застосування ліпіну у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини й бішофіту у вигляді електрофорезу у хворих на ХОЗЛ на різних етапах лікування захворювання. Після стаціонарного етапу лікування отримані результати були аналогічні за результати на цьому етапі лікування першої лікувальної групи.

Так у хворих відбулося суттєве поліпшення клінічних та цитологічних проявів: СХК на 0,41 бали (р<0.001); СлаВ на 0,62 бали (р<0.001); ЗадВ на 1,21 бали (р<0.001); КашЧ на 1,23 бали (р<0.001); КашВ на 0,91 бали (р<0.001); МокК на 1,09 бали (р<0.001); МокХ на 0,91 бали (р<0.001); МокВ на 1,12 бали (р<0.001); ЛейМ на 21,53 клітин (р<0.001); ЕпіМ на 3,79 клітин (р<0.001) та вірогідне зменшення показників системної запальної реакції: ШОЕ на 2,17 мм/год (р<0.01); ЛейК на 1,72*10⁹/л (р<0.001), ПЯНК на 1,50% (р<0.001).

Також відбулося статистично вірогідне зменшення рівня первинних, вторинних та кінцевих продуктів ПОЛ у сироватці крові та КВВП в обох фазах екстинції. Залишковий рівень ПОЛ після проведеної терапії все ж таки залишається значно підвищеним (від 180 до 610%). Тенденція, що показники ПОЛ у КВВП поліпшилися у більшій мірі ніж у сироватці крові, збереглася.

Відмітимо, що зі зменшенням інтенсифікації ПОЛ поліпшився й субфракційний склад (зменшився відсоток часток малого гідродинамічного радіусу), як у сироватці крові (до 48%), так і у КВВП (до 80,5%).

Відмічено поліпшення й функціональних показників після стаціонарного лікування. Такі спірографічні показники, як ОФВ₁ на 5,91%, ІТ на 3,46%, МОШ₂₅ на 3,63%, МОШ₅₀ на 4,23%, МОШ₇₅ на 3,79% поліпшилися вірогідно (р<0.001). Такі самі тенденції відбуваються й за показниками сатурації - поліпшилися на 6,09% (р<0.001).

Нагадаємо, що отримані результати є суттєво кращими за аналогічні показники групи контролю.

Ми проаналізували результати, які були отримані через два тижні застосування на додаток до протокольної терапії бішофіту у вигляді електрофорезу на амбулаторно-поліклінічному етапі у період ремісії..

Відзначимо, що показники клінічних та цитологічних проявів (локальної запальної реакції) статистично не змінилися, окрім, зменшення кількості епітелію у мокротинні: 3 8,12 до 7,56 (р<0.05). Показники системної запальної відповіді у хворих також в цілому вірогідно збереглися, але відмічається зменшення кількості лейкоцитів у крові: з 9,6 до 9,5 (р<0.01).

За більшістю показників рівень ПОЛ у сироватці крові та КВВП вірогідно зменшився, а саме: рівень первинних гептанової фази та вторинних обох фаз екстинції продуктів ПОЛ у сироватці та рівень вторинних та первинних продуктів ПОЛ в обох фазах екстинції КВВП, у порівнянні з попереднім етапом лікування.

Показники субфракційного складу сироватки крові суттєво не змінилися, але у КВВП відбулося зменшення часток радіусом 0-10 та 11-100 нм (р<0.05).

Такі спірографічні показники, як ІТ, МОШ₂₅, МОШ₅₀, МОШ₇₅ хоч і погіршилися незначно, але вірогідно, але найголовніше те, що ОФВ₁ не змінилося. Результати SрО₂ хоча дещо погіршилися (р<0.05), але лише на 0,18%.

Вище зазначене свідчить про безпосередню ефективність запропонованої схеми комбінованого застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на стаціонарному та бішофіта у вигляді електрофорезу на амбулаторно-поліклінічному етапах лікування хворих на ХОЗЛ.

Порівняння ефективності лікування хворих на ХОЗЛ у досліджуваних групах. В групі контролю після проведеного лікування поліпшення спостерігається у близько 90% хворих. В лікувальній групі I цей показник досягає 97%. В лікувальній групі ІІ він дещо гірший - близько 91%. Найкращі показники в лікувальній групі ІІІ, де поліпшення відмічено у 100% хворих.

Зауважимо, що в контрольній та лікувальній І групах хворих на ХОЗЛ після амбулаторно-поліклінічного етапу лікування відбулося вірогідне погіршення ефективності у порівнянні з результатами, які були отримані після госпітального етапу лікування - на 0,20 бали (р<0.05) та 0,22 бали (р<0.01) відповідно. Винятками є лікувальна ІІ та ІІІ групи, де вірогідного погіршення не відбулося. Згадаємо, що в обох групах на амбулаторно-поліклінічному етапі використовувався бішофіт в вигляді електрофорезу на грудну клітину.

При порівнянні результатів між досліджуваними групами відмічається розбіжність ефективності після лікування між: контрольною та лікувальною ІІІ на 0,42 бали (р<0.01), лікувальною ІІ та лікувальною ІІІ на 0,32 бали (р<0.05), лікувальною І та лікувальною ІІІ на 0,22 бали (p>0.05 - <0.1) групами. При цьому найкращі результати спостерігаються в лікувальній групі ІІІ.

Отримані нами дані про ефективність лікування в досліджуваних групах є новими, тому що в літературі не зустрічаються.

Порівняння отриманих ефектів після лікування хворих на ХОЗЛ у досліджуваних групах. Порівняння отриманих ефектів від застосування фізичних чинників та медикаментозної терапії у досліджуваних групах хворих проведено по основних компонентах патологічного процесу при ХОЗЛ: активність запального процесу (загально-клінічні аналізи, ПОЛ, субфракційний склад сироватки крові та КВВП), стан функції зовнішнього дихання (клінічна й спірографічна складові), клінічні складові, рівень сатурації.

За клінічними показниками та показниками активності локального запалення (тобто на рівні бронхолегеневої системи) відмічено вірогідно найліпші результати в лікувальній ІІІ групі (КашЧ -1,41 бали; КашВ -1,0 бали; МокК -1,20 бали; МокХ -1,06 бали; МокВ -1,35 бали; ЛейМ -22,12 клітин; ЕпіМ -4,35 клітин) за усіма аналогічними показниками інших груп. В лікувальних групах І (КашЧ -0,94 бали; КашВ -0,50 бали; МокК -0,69 бали; МокХ -0,50 бали; МокВ -0,66 бали; ЛейМ -16,47 клітин; ЕпіМ -2,13 клітин) та ІІ (КашЧ -0,97 бали; КашВ -0,58 бали; МокК -0,48 бали; МокХ -0,36 бали; МокВ -0,76 бали; ЛейМ -15,09 клітин; ЕпіМ -2,70 клітин) ці показники в цілому кращі за аналогічні у групі контролю (КашЧ -0,86 бали; КашВ -0,41 бали; МокК -0,34 бали; МокХ -0,28 бали; МокВ -0,31 бали; ЛейМ -11,00 клітин; ЕпіМ -2,07 клітин).

За показниками системного запалення суттєвої переваги жодного комплексу лікування не виявлено.

При порівняння отриманих ефектів за показниками ПОЛ сироватки крові та КВВП у хворих на ХОЗЛ досліджуваних груп, результати в лікувальних групах статистично кращі за ефекти контрольної групи. В сироватці крові показники ПОЛ в лікувальних І та ІІІ групах вірогідно ліпші за відповідні групи ІІ, а між собою статистично не відрізняються. У рівні ПОЛ КВВП статистичної переваги жодного лікувального комплексу не виявлено.За порівнянням субфракційних складів сироватки крові вірогідної переваги жодного досліджуваного комплексу не встановлено. У КВВП показники субфракційного складу в лікувальних І та ІІІ групах змінилися вірогідно краще за динаміку лікувальної ІІ та контрольної груп, тобто зменшення часток малого гідродінамічного радіусу за рахунок збільшення часток більш великого радіусу є більш значним. При порівнянні лікувальних І та ІІІ груп між собою, беззаперечна перевага на боці лікувальної групи ІІІ. Це засвідчує перевагу цієї терапії у зменшенні рівня катаболічних процесів на локальному рівні.

При зрівняні функціональних показників, найліпші результати майже за усіма показниками у лікувальній групі ІІІ (-4,09 бали ЧД, 0,04% ФЖЄЛ, 0,06% ОФВ₁, 3,42% ІТ, 3,61% МОШ₂₅, 4,27% МОШ₅₀, 3,81% МОШ₇₅, 6,03% SрО₂,). Групи І та ІІ вірогідно переважають групу контролю лише за кількома ознаками (ЧД та МОШ₇₅), а між собою статистичної різниці не виявили.

Комплекси фізичних чинників, що досліджуються, при їх окремому використанні у хворих на ХОЗЛ на додаток до стандартного медичного лікування не впливають чи впливають незначно на основні компоненти патологічного процесу.Комбіноване використання фізіотерапевтичних чинників в лікувальній ІІІ групі призводить до більш виразних, у порівнянні з їх окремим використанням, клінічним ефектам та станам. Доказово визначено в цій групі більш суттєві ефекти як за показниками на рівні місцевого запалення (динаміки показників активності локального запалення та субфракційного складу КВВП), так і деякий ефект на рівні системного запалення (за показниками інтенсивності ПОЛ у сироватці крові). Вище зазначене підтверджують і результати досягнутих станів, де найкращі результати відмічаються у лікувальній групі ІІІ. При комбінованому застосуванні фізіотерапевтичних методів відбувається не сумація ефектів, що характерні для них при роздільному використанні при лікуванні хворих на ХОЗЛ, а потенціювання їх дії.

Віддалені результати при роздільному та комбінованому застосуванні схем лікування, що досліджуються. За кількістю днів від закінчення проведеного лікування до першого загострення захворювання, вірогідне (р=0,047) збільшення лише між контрольною та лікувальною ІІІ групами. Кількість загострень статистично значуще знизилась в лікувальних І та ІІІ групах у порівнянні з контрольною групою. Відмітимо, що кількість загострень в лікувальній ІІІ групі не тільки в 1,2 рази менша за аналогічні показники в лікувальній І групі, але й носить більш вірогідний характер.Порівняння досліджуваних груп за кількістю госпіталізацій, що відбулися внаслідок загострення ХОЗЛ, виявило вірогідне (р=0,0008) в 1,71 рази зниження цього показнику в лікувальній групі ІІІ.

Після обох етапів лікування (рис.1) у хворих лікувальних груп І та ІІІ, в порівнянні з іншими дослідницьким групами хворих на ХОЗЛ, ми відзначили більш суттєве покращення показників якості життя, що відбувається за рахунок більш виразного зменшення інтенсивності запального процесу у хворих (відповідно зменшення симптомів - близько 84 балів) та підвищення толерантності до фізичного навантаження (зменшення впливу до 85 балів та підвищення активності - зменшення до 92 балів) відповідно й підсумку.

Рис.1 Порівняння по групах хворих на ХОЗЛ за показниками якості життя після лікування

Через 6 місяців після лікування (рис.2) в усіх групах, у порівнянні з попередніми результатами, результати погіршилися, але у хворих лікувальних груп ІІ та ІІІ показники погіршуються клінічно несуттєво (менше за 4 бали). В лікувальній групі ІІ отримані наступні результати: симптоми - 86.56 бали, активність - 93.02 бали, вплив - 85.11 бали, підсумок - 86.50 бали, а в лікувальній групі ІІІ: симптоми - 84.42 бали, активність - 92.30 бали, вплив - 85.35 бали, підсумок - 85.86 бали.



Рис.2 Порівняння по групах хворих на ХОЗЛ за показниками якості життя через 6 місяців після лікування

Через 12 місяців (рис.3) після лікування в усіх групах дослідження відбулося погіршення показників якості життя, у порівнянні з результатами на попередньому етапі лікування. У хворих лікувальних груп ІІ та ІІІ показники, що піддаються аналізу, клінічно суттєво кращі (більше за 4 бали) за показники інших груп. В лікувальній групі ІІ отримані наступні результати: симптоми - 86.59 бали, активність - 93.04 бали, вплив - 85.16 бали, підсумок - 86.53 бали, а в лікувальній групі ІІІ: симптоми - 84.52 бали, активність - 92.42 бали, вплив - 85.48 бали, підсумок - 86.02 бали. За показниками підсумку, активності та симптомів перевагу над усіма групами мають хворі ІІІ лікувальної групи, що засвідчує більш тривалу післядію у віддалені цього комплексу лікування, у порівнянні з іншими.

Рис.3 Порівняння по групах хворих на ХОЗЛ за показниками якості життя через 12 місяців після лікування

З наведеного можливо констатувати найкращі безпосередні та віддаленні наслідки саме комбінованого застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на госпітальному та бішофіта у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторному етапах лікування у хворих на ХОЗЛ. Його використання має, по-перше, значний соціально-економічний ефект (так зниження кількості загострень та госпіталізацій, насамперед, допомагає зменшити грошове навантаження суспільства, а саме, наприклад, безпосередньо витрати на лікування та оплату тимчасової непрацездатності ), по-друге, поліпшення якості життя хворих на ХОЗЛ, що опосередковано веде до соціальної та трудової адаптації Запропонований комплекс, в порівнянні з лікувальними комплексами зіставлення, поліпшує всі показники якості життя не тільки безпосередньо після лікування, а й через 6 місяців. Через 12 місяців відмічаємо лише підсумкове поліпшення стану хворих у порівнянні з вихідними показниками, що є також підтвердженням позитивного віддаленого ефекту.

Таким чином, за результатами дослідження встановлено ефекти від застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини у хворих на ХОЗЛ у період загострення на стаціонарному етапі лікування та бішофіту у вигляді електрофорезу на грудну клітину у період ремісії на амбулаторно-поліклінічному етапі лікування; доведено, що при комбінованому застосуванні ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на стаціонарному та бішофіта у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторно-поліклінічному етапах лікування отримані найкращі як безпосередні, так і віддалені результати.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі сучасної фізіотерапії, сутність якої полягає в підвищенні ефективності відновлювального лікування хворих на ХОЗЛ шляхом включення до стандартизованого терапії комбінованого застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на госпітальному та бішофіта у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторному етапах лікування.

1. Хворі на ХОЗЛ, які поступають на стаціонарний та амбулаторний етапи лікування, окрім суттєвих клінічних, малозворотних бронхообструктивних відхилень та зниження сатурації, мають високий рівень місцевих запальних змін брохолегеневої системи, які відбиваються порушеннями перекисного окислення ліпідів в конденсаті вологи видихуваного повітря, показників лазерно-кореляційної спектроскопії та мокротиння. Ці зміни співвідносяться з суттєвим стійким підвищенням рівня перекисного окислення ліпідів, превалюванням в субфракційному складі крові низькомолекулярних часток та з порушеннями показників загально клінічного аналізу крові, що засвідчує обтяженість хворих на ХОЗЛ не тільки місцевим запаленням, а й системною запальною відповіддю організму.

2. 3астосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини у хворих на ХОЗЛ у період загострення на стаціонарному етапі лікування, на додаток до стандартизованої медикаментозної терапії, призводить до безпосереднього зменшення рівня місцевої та системної запальної відповіді, зменшення рівня перекисного окислення ліпідів у сироватці крові та конденсаті видихуваного повітря, поліпшення функціонального стану хворих (зростання об'єму форсованого видиху за 1 секунду на 5,76%, сатурації на 6,0%). Використання цього комплексу на стаціонарному етапі лікування не призводить до подальшого попередження та прогресування ХОЗЛ.

3. Застосування бішофіту у вигляді електрофорезу на грудну клітину у хворих на ХОЗЛ у період ремісії на амбулаторно-поліклінічному етапі лікування, на додаток до стандартизованої медикаментозної терапії, за показниками рівня місцевої та системної запальної відповіді, клінічних симптомів, спірометрії та сатурації, призводить до збереження цих показників на сталому рівні та попереджує їх погіршення у подальшому.

4. Комбіноване застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на стаціонарному та бішофіта у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторно-поліклінічному етапах лікування хворих на ХОЗЛ призводить до більш значного поліпшення клінічних симптомів, показників спірометрії та сатурації, зменшення рівня місцевої та системної запальної відповіді в порівнянні з їх окремим використанням. Це дозволяє отримати найкращі результати за безпосередніми показниками ефективності серед усіх досліджених лікувальних груп.

5. Комбіноване застосування зазначених фізичних факторів відповідно на стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному етапах лікування у хворих на ХОЗЛ призводить до поліпшення віддалених результатів, що виражається у збільшенні на 40,97 кількості днів до першого загострення, зменшенні на 0,78 кількості загострень на рік, зменшенні на 0,6 кількості госпіталізацій на рік. Наявність тривалої післядії, можливість впливу на окремі компоненти патогенезу дозволяють розглядати досліджене комбіноване застосування фізичних факторів не тільки як засіб підвищення ефективності базисної медикаментозної терапії, але і як важливий фактор вторинної профілактики загострень і прогресування хронічного обструктивного захворювання легенів.

6. Комбіноване застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на стаціонарному та бішофіта у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторно-поліклінічному етапах лікування, призводить до суттєвого поліпшення якості життя хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів за оцінкою симптомів (на 6,43 бали) , активності (на 4,43 бали), впливу захворювання на життя (на 4,21 бали).

Рекомендації по науково-теоретичному та практичному застосуванні отриманих результатів

1. Застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на стаціонарному етапі лікування хворим на ХОЗЛ у фазі загострення, які не підлягають лікуванню у відділенні інтенсивної терапії та реанімації, доцільне для зменшення рівня місцевої та системної запальної відповіді, зменшення рівня перекисного окислення ліпідів у сироватці крові та конденсаті видихуваного повітря, поліпшення функціонального стану хворих (зростання об'єму форсованого видиху за 1 секунду, сатурації);

2. Використання бішофіта у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторно-поліклінічному етапі лікування хворих на ХОЗЛ показане у фазі ремісії захворювання для стабілізації показників рівня місцевої та системної запальної відповіді, клінічних симптомів, спірометрії та сатурації та попередження їх погіршення у подальшому;

3. Комбіноване застосування ліпіна у вигляді аерозолю в сполученні з гальванізацією грудної клітини на стаціонарному та бішофіта у вигляді електрофорезу на грудну клітину на амбулаторно-поліклінічному етапах лікування доцільне для досягнення максимального поліпшення клінічних симптомів, показників спірометрії та сатурації, зменшення рівня місцевої та системної запальної відповіді, поліпшення якості життя хворих;

4. Лазерна кореляційна спектроскопія сироватки крові та конденсату вологи видихуваного повітря може бути використана для оцінки ефективності застосування фізіотерапевтичних методів та прогнозу подальшого перебігу ХОЗЛ у хворих.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Смоляний О.П. Підвищення якості контролю за ефективністю лікування хронічних та гострих запальних захворювань у пульмонології / О.П.Смоляний, В.Г.Чернявський // Астма та алергія (матеріали 1-го Національного астма конгресу). -- 2007. -- №1-2. -- С.177-178

2. Чернявський В.Г. Підвищення якості контролю за ефективністю лікування хронічних запальних захворювань у пульмонології / В.Г.Чернявський // Одеський медичний журнал. -- 2007. -- №2. -- С.65-68

3. Чернявський В.Г. Сучасні підходи до діагностики хронічних обструктивних захворювань легень / В.Г.Чернявський // Інтегративна антропологія. -- 2007. -- №1. -- С.49-55

4. Чернявський В.Г. Лазерно-кореляційна спектроскопія як новий метод в оцінці ефективності лікувано-реабілітаційних заходів у хворих на хронічні обструктивні захворювання легенів / В.Г.Чернявський // Буковинський медичний вісник. -- 2007. -- №3. -- С.100-102

5. Чернявський В.Г. Підвищення якості контролю ефективності терапії у хворих на хронічні запальні захворювання у пульмонології / В.Г.Чернявський, О.П.Смоляний // Досягнення біології та медицини. -- 2008. -- №1. -- С.55-58

6. Чернявський В.Г. Використання методу лазерно-кореляційної спектроскопії для оцінки ефективності лікування та прогнозу подальшого перебігу хронічних запальних захворювань в пульмонології / Лікування та реабілітація у загальній практиці-сімейній медицині: матер.Укр.респ.наук.-практ.конф. (Одеса, 11-12 травня 2007р.). -- Одеса, 2007. -- 138с.

7. Чернявський В.Г. Лазерно-кореляційна спектроскопія як новий метод в оцінці ефективності лікувано-реабілітаційних заходів у хворих на хронічні обструктивні захворювання легенів / Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации: матер.междун.науч.-практ.конф. ( Одеса, 23-24 октября 2007р.). -- Одеса, 2007. -- 140с.

...