Антигомотоксичні препарати в комплексному лікуванні пацієнтів на флегмони щелепно-лицевої ділянки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Вищий державний навчальний заклад України

«Українська медична стоматологічна академія»

УДК: 616.31:616.716.8+617.52]-002.36+089-085.32

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Антигомотоксичні препарати в комплексному лікуванні пацієнтів на флегмони щелепно-лицевої ділянки

14.01.22 - стоматологія

Грецьких Євгеній Валерійович

Полтава 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В розвитку більшості захворювань щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД) значна роль належить запаленню, яке нерідко ініціюється патогенною мікрофлорою, у зв'язку з чим багато авторів вважають патогенетично обґрунтованим широке використання в комплексній терапії цих процесів різних груп антимікробних і протизапальних засобів, як місцевої, так і резорбтивної дії (Биберман Я.М. и соавт., 1996; Агапов В.С. и соавт., 1999; Зорян Е.В., 2005). За останні роки на фармацевтичному ринку з'явилася велика кількість нових препаратів, що розширює можливості вибору індивідуальної терапії з урахуванням наявної патології і соматичного стану пацієнта. Однак, проблема профілактики і лікування інфекційно-запальних процесів ЩЛД залишається актуальною, незважаючи на значне розширення асортименту використовуваних з цією метою лікарських препаратів (Зорян Е.В. и соавт., 1998; Никитин А.А. и соавт., 1998; Салиева З.С., 2003). Одна з причин полягає в тім, що широко застосовувані в комплексній терапії гнійно-запальних процесів протизапальні й антибактеріальні препарати знижують і без того порушену хворобою імунобіологічну реактивність організму, що, у свою чергу, найчастіше призводить до розвитку хронічних захворювань, що важко піддаються лікуванню. В організмі пацієнта зменшується здатність боротися з інфекцією, а мікроорганізми здобувають стійкість до застосовуваних препаратів. Стурбованість лікарів викликає також ріст ускладнень від лікарської терапії й алергізація населення (Демиховская Е.В. и соавт., 2001; Зорян Е.В., 2005).

Антигомотоксична терапія (АГТТ) -- це холістична концепція лікування, що базується на принципах гомотоксикології. Виходячи з принципів впливу на організм, вона відноситься до регуляційної терапії (Шпигель А.С., 2004).

Антигомотоксичний препарат (АГТП) являє собою комплексний біологічний засіб, що ініціює, активізує і регулює захисні механізми організму, відновлює процеси саморегуляції і детоксикації (Барер Г.Н. и соавт., 2000; Рекевег Г.Г., 2000).

Зважаючи на вищевикладене, більш поглиблені дослідження щодо обґрунтування застосування цих препаратів у щелепно-лицевій хірургії, особливо при таких важких процесах, як флегмони ЩЛД, є актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно з планом науково-дослідних робіт Харківського національного медичного університету та є фрагментом комплексної наукової теми стоматологічного факультету „Удосконалення та розробка нових методів діагностики та лікування хворих з патологією щелепно-лицевої ділянки” (№ Державної реєстрації 0106U001858). У комплексній темі дисертантом виконані окремі фрагменти.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів на флегмони щелепно-лицевої ділянки шляхом застосування антигомотоксичних засобів на до- та після- операційному етапах.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Вивчити характер та структуру перебігу гострих гнійних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки.

2. Вивчити характер впливу антигомотоксичних препаратів (лімфоміозот Н, траумель С) на перебіг гострих гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої ділянки.

3. Обґрунтувати і розробити методику застосування антигомотоксичних препаратів в комплексі лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки на підставі аналізу порівняльних результатів лікування в групах хворих (контрольна група, основна група, група порівняння).

4. Вивчити динаміку показників імунологічного стану організму, цитологічну характеристику гнійної рани з використанням антигомотоксичних препаратів при лікуванні флегмон щелепно-лицевої ділянки. флегмона щелепа антигомотоксичний препарат

5. Оцінити ефективність розробленого методу використання антигомотоксичних препаратів і упровадити в клінічну практику.

Об'єкт дослідження. Флегмони щелепно-лицевої ділянки різної етіології та локалізації.

Предмет дослідження. Ефективність комплексного лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки на фоні застосування антигомотоксичних препаратів.

Методи дослідження. Загальноклінічні дослідження: планіметрія поверхні операційної рани; термометрія операційної рани; цитологічне дослідження операційної рани у динамиці; імунологічні дослідження (імунограма I-II рівнів).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше, з використанням клініко-лабораторних даних, планіметрії раневої поверхні, внутрішньораневої термометрії, вивченням клітинного складу раневого ексудату, кількісних характеристик клітинних і гуморальних чинників імунітету проведено комплексне вивчення впливу антигомотоксичних препаратів на перебіг флегмон щелепно-лицевої ділянки.

Уперше встановлено, що застосування цих препаратів забезпечує швидше купіювання запального процесу, скорочує терміни очищення рани та терміни епітелізації, на що вказує наявність полімікробного характеру фагоцитозу і переважання збережених форм нейтрофілів у мазках-зскрібках.

Уперше доведено, що на тлі застосування антигомотоксичних препаратів відбувається підвищення активності чинників неспецифічної резистентності організму за рахунок підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів, збільшення кількості хворих із завершеним фагоцитозом та активацією системи комплементу на тлі зниження проявів ексудації.

Доведено, що сучасні антигомотоксичні препарати скорочують терміни купіювання запального компонента, створюють оптимальні умови для реалізації проліферативних процесів в рані, що покращує клінічний перебіг раневого процесу і сприяє швидшому загоєнню рани.

Обґрунтована і апробована в клінічній практиці комплексна терапія одонтогенних і неодонтогенних флегмон щелепно-лицевої локалізації у порівняльному аспекті в групах спостереження, де застосовувались лімфоміозот Н і траумель С.

Практичне значення одержаних результатів. Доведена перевага використання в клінічній практиці для лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки лімфоміозота Н в порівнянні з траумелем С. Запропонований і упроваджений до лікувальних установ спосіб лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки (інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я України № 128 - 2010) дозволяє підвищити ефективність і поліпшити результати їх комплексної терапії, скорочуючи терміни перебування хворих у стаціонарі, і сприяє швидшої контракції країв рани. Розроблений спосіб лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки (Патент на корисну модель України № 41926 від 10.06.2009). Отримані результати досліджень упроваджені в практику лікування хворих у відділенні щелепно-лицевої хірургії Комунального закладу охорони здоров'я „Обласна клінічна лікарня - Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” (КЗОЗ „ОКЛ-ЦЕМД та МК”) і Університетського стоматологічного центра Харківського національного медичного університету. Дані наукової роботи упроваджені в навчальний процес на кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота являє собою самостійне наукове дослідження. Здобувачем особисто проведений інформаційний пошук і аналіз наукової літератури з даної проблеми. Разом із науковим керівником сформульовані мета та завдання роботи, зроблені висновки і розроблені практичні рекомендації.

Автором особисто виконані всі клінічні дослідження, узагальнені та систематизовані отримані результати, а також проведена їх статистична обробка.

Автором самостійно написані всі розділи дисертації і забезпечено впровадження результатів дослідження в клінічну практику та у навчальний процес.

Клінічні дослідження виконані на базі стоматологічного відділення КЗОЗ „ОКЛ-ЦЕМД та МК” м. Харків (зав. - к.мед.н., доц. С.М. Григоров) та кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії ХНМУ (зав. - д.мед.н., проф. Г.П. Рузін); цитологічні та імунологічні - спільно із співробітниками централізованої багатопрофільної клініко-діагностичної лабораторії КЗОЗ „ОКЛ-ЦЕМД та МК”, м. Харків (зав. - С.В. Туракевич, лікар вищої кваліфікаційної категорії, головний позаштатний спеціаліст Головного управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації з лабораторної діагностики). Автор щиро вдячний співробітникам цих установ.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації висвітлені у доповідях на: практичному семінарі „Новая стратегия лечения острых и хронических воспалительных заболеваний в терапевтической практике” (Харків, 2008); міжвузівської конференції молодих вчених та студентів „Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2009); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія” (Київ, 2009); міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів і стоматологів „Новые технологии в стоматологии” (Санкт-Петербург, 2009); міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційні технології в стоматології та щелепно-лицевій хірургії” (Харків, 2009); міжнародної науково-практичної конференції „Клініко-епідеміологічні аспекти боротьби та профілактики інфекційних та неінфекційних хвороб серед дітей і дорослих” (Харків, 2010); республіканської науково-практичної конференції з міжнародною участю „Сучасні досягнення та перспективи розвитку хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії” (Харків, 2010).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 13 наукових праць, із них 4 статті у виданнях, рекомендованих ВАК України, 7 тез у матеріалах конференцій. Одержано патент України на корисну модель (№ 41926). Виданий інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я України № 128 - 2010.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена російською мовою на 182 сторінках і складається з переліку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, опису об'єктів та методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Бібліографія містить 228 найменувань, із яких 32 латиною. Робота ілюстрована 17 таблицями, 39 рисунками та витягами з історій хвороб тематичних пацієнтів для кожної клінічної групи та має 7 додатків.

Основний зміст роботи

Об'єкти та методи досліджень. Для вирішення поставлених завдань нами були проведені клінічні, планіметричні, цитологічні та імунологічні дослідження.

Клінічне дослідження проводилося в клініці щелепно-лицевої хірургії КЗОЗ „ОКЛ-ЦЕМД та МК” з 2007 по 2009 рік. Вивчено перебіг та загоєння гнійних ран м'яких тканин ЩЛД в трьох клінічних групах хворих, у кожній по 30 пацієнтів (чоловіки та жінки віком від 18 до 60 років без супутньої соматичної патології).

Розподіл хворих на три клінічні групи зроблено на підставі відмінностей в медикаментозній терапії. Так, першу групу, контрольну, склали хворі із загальноприйнятими алопатичними методами лікування (30 чоловік); у другу групу, основну, увійшли пацієнти, що отримували в комплексному лікуванні препарат лімфоміозот Н (30 чоловік); третя група хворих (група порівняння), отримувала у складі терапії препарат траумель С (30 чоловік).

Для клінічного обстеження динаміки загального стану хворих та ран використовувались: показники температури тіла, терміни зникнення гіперемії і набряку м'яких тканин довкола рани, розсмоктування інфільтрату, очищення рани від гнійно-некротичних мас, терміни появи грануляцій. Для аналізу клінічної картини флегмон м'яких тканин ЩЛД був використаний загальний симптомокомплекс, що включав оцінку температури тіла, наявність асиметрії лиця (шиї) за рахунок зростання набряку м'яких тканин, гіперемії шкіри (слизової оболонки порожнини рота) у вогнищі запалення, появу флюктуації, збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів, прогрес функціональних порушень у ЩЛД (обмеження відкриття рота, рухливості голови та шиї, екзофтальм, утруднене жування, ковтання, дихання та ін.), зростання болючості уражених тканин. Для визначення характеру і локалізації вогнища запалення, використовувалися: опит хворого, огляд, пальпація уражених тканин, реґіонарних лімфатичних вузлів, перкусія зубів. Всім хворим проводили також загальноприйняте клінічне обстеження (артеріальний тиск, термометрія, загальний аналіз крові та сечі, цукор крові, кров на RW, кров на Hbs Ag, кров на HCV, ортопантомограма, ЕКГ, флюорографія). У всіх хворих виключена супутня соматична патологія після огляду лікаря - терапевта. Для розподілу хворих за нозологічними групами використовувалася класифікація запальних захворювань ЩЛД О.О. Тимофєєва (2004).

Контроль ефективності терапії, що проводилася, здійснювався клінічно, із застосуванням методів планіметрії і термометрії, а також за допомогою лабораторних методів дослідження: цитологічний контроль раневого процесу, аналіз імунологічного статусу пацієнта (імунограма I-II рівня).

Планіметрію рани проводили за допомогою способу, запропонованого Л. Н. Поповою (1942 р.). Вимір проводився відразу після розтину флегмони і повторювався на 7 добу лікування, після чого обчислювався відсоток зменшення площі раневої поверхні по відношенню до попереднього результату і швидкість загоєння рані (індекс Попової).

Термометричне досліджування рани проводилося двічі: безпосередньо, після розтину та дренування флегмони, і в кінці лікування - на 7 добу післяопераційного періоду. При цьому оцінювалася температура раневої поверхні на стороні ураження електронним термометром „Microlife” (модель № МТ 1951) (Мікролайф АГ, Швейцарія).

Цитологічний контроль стану рани проводився в два етапи: 1 - після розтину та дренування гнійного вогнища, 2 - на 7 добу лікування. Методика забору матеріалу з рани включала узяття тонкого мазка-зскрібка поверхневого шару рани і раневого вмісту. Забарвлення препаратів проводилося за методикою Май-Грюнвальд-Романовського-Гімзи. При цьому оцінювався кількісний і якісний склад клітин у полі зору, ступінь деструкції клітинних елементів.

Імунний статус пацієнтів оцінювався за імунограмами I-II рівня. Для визначення гемолітичної активності комплементу застосовувалася уніфікована методика визначення за 50% гемолізом (Резнікова Л.С., 1967).

У обстежуваних пацієнтів функціональну активність нейтрофілів, що фагоцитують, визначали в тесті з суспензією пекарних дріжджів за наступними показниками: фагоцитарний індекс (ФІ) - кількість нейтрофілів, що фагоцитували дріжджові клітини і фагоцитарне число (ФЧ) - кількість поглинених за 1 годину дріжджових кліток з розрахунку на 1 нейтрофіл. Метаболічні зміни, що розвиваються в нейтрофілі, залученому у фагоцитоз, визначалися за допомогою НСТ-тесту, заснованого на обліку внутріклітинних відкладень діформазана - нерозчинної форми відновленого синього тетразолія, який відображає ступінь функціональної активації клітин in vivo, що фагоцитують (Лебедев А.К., 2007).

Комплексне лікування всіх хворих включало хірургічне втручання за загальноприйнятою методикою та медикаментозну терапію:

- 0,9% розчин NaCl 200мл: внутрішньовенно, 2 рази за добу;

- реосорбілакт 200 мл: внутрішньовенно, 2 рази за добу;

- супрастин 1 мл: внутрішньовенно, 1 раз за добу;

- аспаркам: по 1 таб. 3 рази за добу;

- німесіл: по 1 пакетику 2 рази за добу.

При необхідності, залежно від стану хворого, розширювалася інфузійна і дезінтоксикаційна терапія (розчин Рінгера, рефортан, реосорбілакт, дексаметазон, діуретики). Місцеве лікування рани проводилося за загальноприйнятими принципами ведення гнійних ран. Хворі контрольної групі отримували:

- левофлоксацин 500 мг: внутрішньовенно, 1 раз за добу, протягом 5 днів;

- метрогіл 100 мл: внутрішньовенно, 3 рази за добу.

За необхідності, схема лікування доповнювалася антибіотиками інших груп (макроліди, цефалоспоріни та ін.).

Терапія хворих основної групі доповнювалась введенням препарату „Лімфоміозот Н” („Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ”, Німеччина) по 1,1 мл перед розтином флегмони, а потім 1 раз за добу внутрішньовенно, протягом 5-7 днів; антибіотикотерапія не застосовувалася.

Терапія хворих групи порівняння доповнювалась введенням препарату „Траумель С” („Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ”, Німеччина) по 2,2 мл внутрішньовенно 1 раз за добу, протягом 5-7 днів. Перше введення лікарського засобу перед розтином флегмони; антибіотикотерапія не застосовувалася.

Статистична обробка матеріалу була проведена на Intel-pentium IV з використанням пакету прикладних програм „Stadia” 6.0 v, BIOSTAT, версія 4.03, SPSS, версія 12.0.0, Statistica, версія 10.01. Робота оформлена за допомогою текстового редактора „Microsoft Word”, електронних таблиць „Microsoft Excel” .

Статистична обробка відмінностей середніх величин при нормальному розподілі вибіркових совокупностей проводилася з використанням критерію Стъюдента; для оцінки відмінностей в частоті прояву аналізованого показника використовували точний метод Фішера; для дослідження кореляцій між ознаками використовувався коефіцієнт кореляції Пірсону.

Досліджувалася кореляційна матриця між вищезгаданими показниками усередині кожної з груп, де виявлені зв`язки класифікувались таким чином: 0,7 - 1 - сильна залежність; 0,3 - 0,69 - середня залежність; 0 - 0,29 - слабка залежність.

Результати досліджень та їх обговорення. Терміни госпіталізації пацієнтів варіювали від 5 до 9 діб і більше. У всіх групах хворих відмічалась всіляка локалізація вогнища запалення ЩЛД, з поширенням його на одну або дві області. Ураження однієї анатомічної ділянки спостерігалось у 31,1% хворих, а двох областей - у 68,9% хворих.

При аналізі результатів планіметричного дослідження встановлено наступне: зменшення раневої поверхні у хворих 1 групи склало - 1,9±0,3 см І/добу, у другій - 3,9±0,1 см І/добу, у третій - 3,7±0,2 см І/добу. Показник зменшення площі рани в цілому в групах, що вивчалися, характеризувався достовірними відмінностями. Слід зазначити той факт, що, не дивлячись на переважання в розмірах рани в основній групі на момент розтину, спостерігалася більш швидша контракція країв рани на 7 добу (мал. 1).

Мал. 1. Діаграма: розміри рани після розтину флегмони на 7 добу лікування

Термометрія поверхні рани: у хворих контрольної групи гіпертермія рани спостерігалася протягом перших 4-5 днів після розтину флегмони. На 7 добу, після оперативного втручання, температура поверхні рани нормалізувалася. У хворих основної групи та групи порівняння гіпертермія відмічалась лише протягом перших 2 діб після розтину гнійного вогнища, на 3-5 добу - вона нормалізувалася. У всіх випадках у результаті проведеного лікування позитивна динаміка спостерігалася у хворих основної групи та групи порівняння.

При цитологічному аналізі мазків-зскрібків операційної рани в контрольній і дослідних групах у гнійно-некротичній фазі (перша доба) на тлі еритроцитів і гнійного детриту виявлялися нейтрофіли, які збереглися і напівзруйновані; місцями - макрофаги, гістіоцити, рідше еозинофільні гранулоцити і лімфоцити, плазмоцити. У раневому вмісті більшої частини хворих виявлявся полімікробний фагоцитоз до 4 умовних одиниць (бактеріофаги-нейтрофіли в полі зору і рясна змішана бактерійна флора позаклітинно), що свідчить про високу вірулентність мікрофлори або слабку реактивність організму. Результати проведених нами цитологічних досліджень показують, що у хворих всіх клінічних груп у перші години після хірургічного втручання цитограми мали ідентичний якісний і кількісний склад.

Звертає на себе увагу швидше очищення рани від гнійного ексудату і загоєння вторинним натягом з менш вираженими проявами інтоксикації у 2 та 3 групах на 7 добу. Також у цих групах скорочувався післяопераційний період, який протікав без ускладнень, що наочно представлене у вигляді гістограм (мал. 2, 3).

Мал. 2. Гістограма: цитологія, число нейтрофілів у полі зору на 1 добу лікування у всіх групах

Мал. 3. Гістограма: цитологія, число нейтрофілів у полі зору на 7 добу лікування у всіх групах

При аналізі імунограм відмічене, що в контрольній групі спостерігається зниження показників клітинної ланки імунітету (активність фагоцитів) і гуморальної ланки імунітету (активність комплементу), що характеризує супресивну дію антибіотикотерапії на імунну систему людини в цілому. При аналізі даних імунологічного дослідження в основній групі відмічалось збалансованість показників клітинної і гуморальної ланок імунітету, нормалізація фагоцитарної функції нейтрофілів. При аналізі даних імунологічного дослідження в групі порівняння реєструвалася задовільна фагоцитарна активність нейтрофілів (мал. 4, 5, 6, 7).

Застосування АГТП (лімфоміозота Н та траумеля С) при лікуванні флегмон істотно підвищує активність чинників неспецифічної резистентності організму (фагоцитарна активність нейтрофілів, активність системи комплементу), що сприяє швидшій елімінації інфекційних агентів з організму і купіюванню запального процесу в цілому.

Мал. 4. Гістограма: імунограма, рівень активності комплементу на 1 добу лікування у всіх групах

Мал. 5. Гістограма: імунограма, рівень активності комплементу на 7 добу лікування у всіх групах

Мал. 6. Гістограма: імунограма, фагоцитарний індекс на 1 добу лікування у всіх групах

Мал. 7. Гістограма: імунограма, фагоцитарний індекс на 7 добу лікування у всіх групах

При аналізі імунологічних показників у динаміці (до та після лікування) очевидним стає позитивний ефект АГТТ (зокрема, лімфоміозота Н) відносно чинників неспецифічної резистентності організму.

Застосування лімфоміозота Н і траумеля С істотно збільшує титр активності комплементу, а отже, підвищує бактерицидні властивості сироватки крові. Чітко простежується тенденція щодо стимуляції фагоцитарної ланки імунітету підвищенням гемолітичної активності комплементу.

Таким чином, проведене дослідження дозволило об'єктивно встановити доцільність використання АГТП при лікуванні флегмон ЩЛД. Застосування цих препаратів забезпечує позитивніший перебіг раневого процесу та більш виражене зниження загальної інтоксикації, що призводить до скорочення термінів лікування в порівнянні з традиційними методами лікування.

Висновки

У дисертації вирішена актуальна науково-практична задача сучасної стоматології - підвищення ефективності комплексного лікування хворих з флегмонами щелепно-лицевої ділянки із застосуванням антигомотоксичних препаратів (лімфоміозот Н, траумель С) на до- та післяопераційному етапах.

1. На підставі вивчення характеру перебігу гострих гнійно-запальних процесів в м'яких тканинах щелепно-лицевої області встановлено, що в 72,2% мали місце одонтогенні флегмони; 27,8% - неодонтогенні флегмони: в 14,5% - остеофлегмони, в 10% випадків спостерігалися аденофлегмони, в 3,3% випадків зустрічалися гнійно-некротичні форми; переважала піднижньощелепна локалізація флегмон (у 53,8% випадків).

2. Встановлено, що антигомотоксичні препарати лімфоміозот Н, траумель С сприяють швидкій елімінації інфекційних агентів з організму і купіюванню запального процесу в цілому, що, у свою чергу, приводить до швидшого очищення рани від гнійного ексудату і загоєння вторинним натягненням з менш вираженими проявами інтоксикації, скороченням післяопераційного періоду, який протікав без ускладнень.

3. Розроблена методика використання антигомотоксичного препарату, яка полягає у застосуванні лімфоміозота Н по 1,1 мл 1 раз на добу внутрішньовенно, безпосередньо перед хірургічним втручанням та після нього, до зникнення клінічних проявів захворювання (5-7 діб) (Патент України на корисну модель №41926 від 10.06.2009 р.).

4. Встановлено, що клінічна ефективність застосованих антигомо-токсичних препаратів характеризується високою швидкістю очищення раневої поверхні та прискоренням терміну загоєння рани (2,7±0,2 смІ/добу в основній групі і 2,2±0,3 смІ/добу у групі порівняння, у хворих контрольної групи склало 1,9±0,3 смІ/добу ).

5. Встановлено підвищення активності показників клітинної ланки імунітету (в кінці лікування в основній групі кількість нейтрофілів склала 0,396±0,037, а рівень полімікробного фагоцитозу - 0,533±0,115, а в групі порівняння кількість нейтрофілів склала 0,441±0,035, рівень полімікробного фагоцитозу 0,433±0,124) та гуморальної ланки імунітету (у основній групі ФІ після лікування 45% - 74%; ФЧ після лікування 1,3 - 1,62, показники НСТ-тесту склали після лікування 10% - 15%, і в групі порівняння відповідно - ФІ 43% - 67%; ФЧ 1,35 - 1,57, показники НСТ-тесту 11% - 20%).

6. Застосування антигомотоксичного препарату лімфоміозота Н забезпечує скорочення термінів лікування хворих з флегмонами щелепно-лицевої ділянки за рахунок ефективнішого впливу на перебіг захворювання.

Практичні рекомендації

1. При флегмонах щелепно-лицевої ділянки, з метою підвищення резистентності організму, скорочення термінів лікування показано застосування лімфоміозота Н за наступною схемою: 1,1 мл 1 раз на добу внутрішньовенно, безпосередньо перед хірургічним втручанням та після нього, до зникнення клінічних проявів захворювання (5-7 днів). При гіпертиреозі застосовувати цей препарат під контролем лікаря; побічні ефекти не виявлені.

2. Для контролю в післяопераційному періоді рекомендовано проведення термометрії раневої поверхні. При цьому слід розглядати як несприятливу прогностичну ознаку перебігу післяопераційного періоду торпідную гіпертермію раневої поверхні на рівні від 37,1°С до 37,4°С на 7 добу після розтину флегмони.

3. Після розтину флегмони і на 7 добу після операції доцільно узяти стерильним стоматологічним шпателем (або ручкою хірургічного скальпеля) поверхневий шар рани і рановий вміст і перенести матеріал на заздалегідь знежирене, вимите і проведене через полум'я пальника наочне скло. Препарат висушити на повітрі і пофарбувати по Май-Грюнвальд-Романовському-Гімзе, після чого змити фарбник водою і висушити мазок. Потім оцінити кількісний і якісний склад клітин у полі зору, ступінь деструкції клітинних елементів. При цьому слід звертати увагу на показники, які можуть мати важливе прогностичне значення. Несприятливими показниками слід вважати кількість нейтрофілів на 7 добу після операції понад 0,7±0,04 і рівень полімікробного фагоцитозу понад 1,1±0,2.

4. Після розтину флегмони і на 7 добу після операції також може бути доцільним узяття периферичної крові пацієнта і проведення імунограми I-II рівня з подальшою оцінкою функціональної активності нейтрофілів, що фагоцитують, і рівня гемолітичної активності комплементу. При цьому слід вважати несприятливою прогностичною ознакою перебігу післяопераційного періоду наступні показники імунограми: показник фагоцитарного індексу після лікування нижче 51±1,6%; фагоцитарне число після лікування вище 1,4±0,02, показник НСТ-тесту після лікування вище 15±0,8%, рівень титру комплементу нижче 59,4±2,0, що є важливим маркером імунодепресії і вимагає корекції специфічних і неспецифічних систем захисту організму.

Список опублікованих праць

1. Демяник Д.С. Комплексное лечение больных с флегмонами лица и шеи антигомотоксическими препаратами „Лимфомиозот Н”, „Траумель С” / Д.С. Демяник, Е.В. Грецких // Український стоматологічний альманах. - 2009. - №2. - С.34-36. Особистий внесок здобувача - проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на флегмони щелепно-лицевої ділянки, статистична обробка даних, аналіз результатів.

2. Грецких Е.В. Цитологическая характеристика ран и гнойного экссудата при лечении флегмон с использованием антигомотоксических препаратов / Е.В. Грецких, Л.Н. Мельничук // Український стоматологічний альманах. - 2009. -№4. - С.22-24. Особистий внесок здобувача - клінічний та статистичний аналіз матеріалу, написання статті.

3. Свидло О.А. Комплексное лечение флегмон и принципы реабилитации больных с флегмонами челюстно-лицевой области /О.А. Свидло, Е.В. Грецких, А.В. Рак // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2009. - Т.9, вип. 4(28). - С.193-196. Особистий внесок здобувача - проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на флегмони щелепно-лицевої ділянки, статистична обробка даних, аналіз результатів.

4. Грецких Е.В. Характеристика иммунологического состояния больных при лечении околочелюстных флегмон антигомотоксическими препаратами / Е.В. Грецких, Т.В. Мижирицкая // Український стоматологічний альманах. - 2010. - №2. - С.35-39. Особистий внесок здобувача - клінічний та статистичний аналіз матеріалу, написання статті.

5. Пат. на корисну модель 41926, Україна, МПК А61В17/00, А61К6/00. Спосіб лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки / заявники та патентовласники Г.П. Рузін, Є.В. Грецьких, О.Л. Івченко. - № u 2009 02046; заяв. 10.03.2009; опубл. 10.06.2009, Бюл. № 11. Особистий внесок здобувача - участь в розробці, клінічному обґрунтуванні та апробації запропонованого метода лікування.

6. Грецких Е.В. Опыт применения антигомотоксических препаратов (Траумель С, Лимфомиозот Н) в комплексном лечении больных с флегмонами лица и шеи / Е.В.Грецких // Медицина третього тисячоліття: міжвузівська конф. молодих вчених та студентів, 20-21 січня 2009 р.: тези доп. - Х., 2009. - С.115-116.

7. Возможности и задачи медикаментозного лечения при воспалительных процессах челюстно-лицевой области / Григоров С.Н., Рак А.В., Ткаченко О.В., Грецких Е.В., Свидло О.В., Давыдов А.А., Дмитриева А.А. // Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: матер. міжнар. наук.-практ. конф. - К., 2009. - С.198-199. Особистий внесок здобувача - клінічний та статистичний аналіз матеріалу.

8. Рузин Г.П. Опыт применения антигомотоксических препаратов траумель С, лимфомиозот Н в комплексном лечении больных с флегмонами лица и шеи / Г.П. Рузин, Е.В. Грецких // Новые технологии в стоматологии: XIV междунар. конф. челюстно-лицевых хирургов и стоматологов, 12-14 мая 2009 г.: тезисы конф. - Санкт-Петербург, РФ, 2009. - С. 173. Особистий внесок здобувача - проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на флегмони щелепно-лицевої ділянки, статистична обробка даних, аналіз результатів.

9. Грецких Е.В. Цитологические и иммунологические показатели при использовании антигомотоксических препаратов (лимфомиозот Н, траумель С) при лечении флегмон челюстно-лицевой области /Е.В.Грецких // I міжнар. з'їзд черепно-щелепно-лицевих хірургів України, 15-16 травня 2009 р.: тези доп. - К., 2009. - С. 53-54.

10. Методы диагностики и лечения острых гнойно-воспалительных процессов челюстно-лицевой области по материалам клинки челюстно-лицевой хирургии ХНМУ / Рузин Г.П., Григоров С.Н., Вакуленко Е.Н., Свидло О.А., Грецких Е.В., Ткаченко О.В., Рак А.В. // Стоматология славянских государств: матер. III междунар. науч.-практ. конф. - Белгород, РФ, 2009. - С. 287-288. Особистий внесок здобувача - клінічний та статистичний аналіз матеріалу.

11. Грецких Е.В. Принципы лечения острых гнойных воспалительных процессов челюстно-лицевой области / Грецких Е.В. // Інноваційні технології в стоматології та щелепно-лицевій хірургії: матер. міжнар. наук.-практ. конф., 30-31 жовтня 2009 р. - Х., 2009. -С. 95-96.

12. Грецких Е.В. Применение антигомотоксических препаратов при лечении острых гнойных процессов челюстно-лицевой области / Е.В.Грецких // Клініко-епідеміологічні аспекти боротьби та профілактики інфекційних і неінфекційних хвороб серед дітей і дорослих: матер. міжнар. наук.-практ. конф., 8-9 квітня 2009 р. - Х., 2010. -С. 243-244.

13. Рузін Г.П. Комплексне лікування хворих на флегмони щелепно-лицевої ділянки / Г.П. Рузін, Є.В. Грецьких, О.Л. Івченко // Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я України, № 128 - 2010. Особистий внесок здобувача - участь в розробці, клінічному обґрунтуванні та апробації запропонованого метода лікування.

Анотація

Грецьких Є.В. антигомотоксичні препарати в комплексному лікуванні пацієнтів на флегмони щелепно-лицевої ділянки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Вищий державний навчальний заклад України „Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України. - Полтава , 2011.

Дисертація присвячена вирішенню проблеми лікування хворих на флегмони щелепно-лицевої ділянки.

Вивчено перебіг та загоювання гнійних ран м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки у трьох клінічних групах хворих, у кожній по 30 пацієнтів: чоловіків та жінок, віком від 18 до 60 років без супутньої соматичної патології. У всіх групах хворих спостерігалась різноманітна локалізація вогнища запалення, з його поширенням на одну або дві ділянки. Ураження однієї анатомічної ділянки ми спостерігали у 31,1% хворих, а двох ділянок - у 68,9% хворих. Встановлено, що у 72,2% мали місце одонтогенні флегмони; 27,8% - неодонтогенні флегмони, з них: у 14,5% - остеофлегмони, у 10% випадків спостерігались аденофлегмони, у 3,3% випадків зустрічались гнілосно-некротичні форми; переважала піднижньощелепна локалізація флегмон (у 53,8% випадків). При цьому визначено, що особливе значення у патогенезі даного захворювання мають зниження реактивності організму та порушення регуляції імунної відповіді при гнійній інфекції.

Запропонований та упроваджений в клініку новий патогенетично обґрунтований спосіб лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки з використанням препарату „Лімфоміозот Н”.

На підставі проведених клініко-лабораторних досліджень встановлено, що в результаті застосування запропонованого способу лікування флегмон щелепно-лицевої ділянки спостерігається швидше очищення рани від гнійного ексудату і загоєння вторинним натягненням, з менш вираженими проявами інтоксикації, скороченням післяопераційного періоду, який протікав без ускладнень; підвищувалась активність показників клітинної і гуморальної ланок імунітету.

За результатами проведених досліджень при флегмонах щелепно-лицевої ділянки, з метою підвищення резистентності організму, скорочення термінів лікування показано застосування лімфоміозота Н, безпосередньо перед хірургічним втручанням та після нього, до зникнення клінічних проявів захворювання.

Ключові слова: щелепно-лицева ділянка, флегмона, антигомотоксична терапія.

Аннотация

Грецких Е.В. антигомотоксические препараты в комплексном лечении пациентов с флегмонами челюстно-лицевой области. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Высшее государственное учебное заведение Украины „Украинская медицинская стоматологическая академия” МЗ Украины. - Полтава, 2011.

Диссертация посвящена решению проблемы лечения больных с флегмонами челюстно-лицевой области.

Изучено течение и заживление гнойных ран мягких тканей челюстно-лицевой области в трех клинических группах больных, в каждой по 30 пациентов: мужчин и женщин, в возрасте от 18 до 60 лет без сопутствующей соматической патологии. Во всех группах больных отмечалась разнообразная локализация очага воспаления, с распространением его на одну или две области. Поражение одной анатомической области наблюдалось у 31,1% больных, а двух областей - у 68,9% больных. Установлено, что в 72,2% имели место одонтогенные флегмоны; 27,8% - неодонтогенные флегмоны, из них: в 14,5% случаев - остеофлегмоны, в 10% случаев наблюдались аденофлегмоны, в 3,3% случаев встречались гнилостно-некротические формы; преобладала поднижнечелюстная локализация флегмон (в 53,8% случаев).

При этом выявлено, что особое значение в патогенезе данного заболевания имеют снижение реактивности организма и нарушение регуляция иммунного ответа при гнойной инфекции.

Предложен и внедрён в клинику новый патогенетически обоснованный способ лечения флегмон челюстно-лицевой области с использованием препарата „Лимфомиозот Н”.

На основании проведенных клинико-лабораторных исследований установлено, что в результате применения предложенного способа лечения флегмон челюстно-лицевой области наблюдается более быстрое очищение раны от гнойного экссудата и заживление вторичным натяжением, с менее выраженными проявлениями интоксикации, сокращением послеоперационного периода, который протекал без осложнений; повышается активность показателей клеточного и гуморального звеньев иммунитета.

По результатам проведенных исследований при флегмонах челюстно-лицевой области с целью повышения резистентности организма, сокращения сроков лечения показано применение лимфомиозота Н, непосредственно перед хирургическим вмешательством и после него, до исчезновения клинических проявлений заболевания.

Ключевые слова: челюстно-лицевая область, флегмона, антигомо-токсическая терапия.

Summary

Gretskikh Е.V. Antihomotoxic medicines in соmplех treatment of patients with phlegmons of the maxillofacial area. - Manuscript.

Thesis competing for the degree of Candidate of medical sciences in speciality 14.01.22 - Stomatology. - Higher State Educational Establishment of Ukraine „Ukrainian Medical Stomatological Academy”, Ministry of Health Protection of Ukraine. - Poltava, 2011.

The thesis deals with the issue of treatment of the patients with phlegmons of the maxillofacial area.

Development and healing of purulent wounds of the soft tissues of the maxillofacial area in three clinical groups of patients have bееn investigated. Each group included 30 patients, both mеn and women aged from 18 to 60 without concomitant somatic pathology. All the groups revealed various localization of the focus of inflammation invading оnе or two areas. Odontogenic phlegmons were found in 72,2%; nonodontogenic phlegmons - 27,8%: osteoph1egmons - 14,4%, adenoph1egmons - 10%, purulonecrotic forms - 3,3% of the patients with predominant submandibular location.

Decreased immunity and dysfunction of regulation of the immune response to purulent infection were shown to bе of primary importance in the pathogenesis of the disease.

New pathogenetically grounded method of treating phlegmons of the maxillofacial area using medicine Lymphomyosot Н has bееn developed and introduced into clinical practice. This method of treatment of phlegmons of the maxillofacial area was proven to accelerate purification of the wounds and their healing bу secondary intention with less pronounced intoxication, shorten post-operative period and increase activity of the indices of cellular and humoral immunity.

The investigation has conclusively shown that application of Lymphomyosot Н immediately preceding and following the surgery up to disappearance of the symptoms is indicated in order to increase resistance of the organism and shorten the terms of treatment.

Кеу words: maxillofacial area, phlegmon, antihomotoxic therapy.

Размещено на Allbest.ru

...