Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа Академії медичних наук України

Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова

УДК:612.014.466.5-078

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Мікробіологічне обґрунтування розробки і застосування таблетованих антисептичних препаратів

03.00.07 - мікробіологія

Жорняк Олена Ігорівна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник:доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Палій Гордій Кіндратович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мінухін Валерій Володимирович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології;

доктор медичних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Кременчуцький Геннадій Миколайович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології.

Захист дисертації відбудеться « 4 » липня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України» за адресою: 61057, вул. Пушкінська, 14-16, м. Харків-57.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України» за адресою: 61057, вул. Пушкінська, 14-16, м. Харків-57.

Автореферат розісланий « 01 » червня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.мед.н., ст.н.с. Бруснік С.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інфекційні захворювання займають провідне місце в структурі захворюваності і смертності населення в країнах світу. Більше 50% пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою до різних фахівців, отримують антибактеріальні препарати, що обумовлює надзвичайну актуальність проблеми адекватної антибіотикотерапії для сучасного суспільства (Палій Г.К. та співавт., 2008; Божко А.В., 2008).

В етіологічній структурі гнійно-запальної патології сьогодення переважають умовно-патогенні мікроорганізми, що характеризуються множинною антибіотикорезистентністю (Копча В. С., 2008; Грабік І. М., 2006). Горизонтальна кон'югативна передача генетичних детермінант резистентності в мікробній популяції надає перевагу в поширенні антибіотикорезистентності, що істотно випереджає появу в переліку лікарських засобів нових ефективних препаратів (Климнюк С.І. та ін., 2010; Палій Г.К. та ін., 2010). Цей чинник поряд з особливостями фармакокінетики препаратів системного застосування, які не дозволяють створити необхідної концентрації препарату у відмежованому запальним валом вогнищі інфекції, все частіше вимушує віддати перевагу антисептичним засобам місцевого застосування в схемі лікування локальних гнійно-запальних захворювань (Драгомирецька М.С., 2009; Палій Г.К. та співавт., 2009).

Згубний для мікроорганізмів вплив антисептиків забезпечують бактеріо-статична та бактерицидна дія препаратів. У більшості випадків першочерговим завданням для застосування антисептиків є досягнення мікробостатичного ефекту. Мікроорганізми, що залишились живими після дії антисептиків, не спричиняють захворювання у зв`язку з недостатньою інфікуючою дозою та зниженою вірулентністю і, зрештою, знешкоджуються захисними факторами імунної системи. Загальною вимогою до антисептиків є збереження в місці їх аплікації аутохтонної мікрофлори біотопу (Мозговая Н.В., Терешина Т.П., Вареньева Н.О., 2007; Evsukova V.Y. et al., 2009).

Шкіра та слизові оболонки порівняно з внутрішнім середовищем організму більш стійкі до пошкоджуючої дії антисептичних препаратів. Тому використо-вують більш високі концентрації антисептиків. Мікробоцидні антисептики застосовують для знешкодження мікроорганізмів, що перебувають у стані спокою і можуть потрапити в рану та спричинити розвиток післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Для цього використовують антисептики, які знищують мікроорганізми різних груп (Кукуруза Ю.П. та співавт., 2001; Циганенко А.Я., Балак О.К., 2008; Овчинников А.Ю., 2004).

У антисептичних препаратів відсутні антигенні властивості, тому в процесі їх використання не виникають алергічні реакції та аутоімунні ускладнення. Властивості неповноцінних антигенів мають розчини йоду, фуксину та інші препарати. Можливу побічну дію антисептиків можна усунути шляхом зміни лікарських форм препарату, режиму та умов його застосування (Грабік І.М. та співавт., 2008; Кордон Ю.В., 2009).

Протимікробну активність в-лактамних антибіотиків в значній мірі обмежують в-лактамази, які присутні в періплазматичному просторі бактеріальної клітини. Взаємодія антибіотиків з цими ферментами знижує концентрацію ліків, ступінь їх зв'язування з пеніцилінзв'язуючими білками і порушує основний механізм бактерицидної дії - пригнічення синтезу основних компонентів клітинної стінки бактерій. На відміну від в-лактамних антибіотиків, більшість антисептиків мають декілька механізмів антимікробної дії. Вони не пригнічують синтез пептидоглікану клітинної стінки бактерій. Дія антисептиків на мікробну клітину залежить від їх дози, фізіологічного стану та умов існування мікроорганізмів (Палий В. Г. и соавт., 2006).

Для досягнення профілактичного ефекту достатньо антисептик нанести на уражену поверхню шкіри або слизової оболонки. В цьому випадку зупиняється ріст, розмноження збудників захворювань з подальшою їх загибеллю та елімінацією з організму людини. Необхідно враховувати діючу концентрацію, експозицію, які забезпечують протимікробну дію з врахуванням впливу зовнішніх факторів (розчинник, температура, комбінація з іншими дезінфікуючими засобами).

В медичній практиці широко використовують антисептичні препарати для лікування бактеріальних інфекцій горла та порожнини рота (Левицька С.А., Сидорчук І.Й., Богач В.А., 2000; Кулигіна В.М., Димніч Л.О., 2010). Слід зазначити, що нормальна мікрофлора порожнини рота є невід`ємною частиною слизової оболонки. Це складний динамічний біоценоз постійних та тих, що змінюються, популяцій мікроорганізмів, який утворився еволюційно. На склад мікрофлори порожнини рота впливає стан імунної, гормональної, нервової та інших систем. Неспроможність захисних чинників або їх зниження призводить до контамінації та накопичення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, розвитку запального процесу в ротоглотці.

Запальні процеси ротової порожнини та горла посідають чільне місце у структурі інфекційної патології і займають до 87% від загальної кількості захворювань вуха, горла та носа (Виноград Н.О., 2009). Для гігієнічної антисептичної обробки порожнини рота широко застосовують таблетовані антисептичні лікарські препарати. На жаль, на даний момент не має інформації про вивчення властивостей таблетованих антисептичних лікарських форм, що широко представлені на вітчизняному фармацевтичному ринку (Ковальчук В.П. та співавт., 2006).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планових комплексних науково-дослідних програмам кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова ,,Експериментальне, клінічне дослідження багатовекторності фармакодинамічних проявів, властивостей нових антисептичних препаратів (№ державної реєстрації 0104U006406)”; ,,Експериментальне, клінічне дослідження багатовекторності властивостей антимікробних засобів з використанням їх спрямованого транспортування (№ державної реєстрації 0110U006916)”. Здобувачем виконано фрагмент дослідження протимікробної активності ряду протимікробних засобів, сконструйованих на основі четвертинних амонієвих сполук.

Тема дисертації затверджена проблемною комісією МОЗ України, АМН України зі спеціальностей вірусологія - 03.00.06, мікробіологія - 03.00.07 (протокол № 90 від 15.10.2009 р.).

Мета дослідження: мікробіологічно обґрунтувати розробку і застосування таблетованих антисептичних препаратів для профілактики і лікування інфекційних уражень.

Відповідно до поставленої мети вирішували наступні завдання:

1. Визначити рівень протимікробної активності антисептичних лікарських препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу, аджисепту, антибіотиків на музейні та клінічні штами мікроорганізмів.

2. Визначити вплив несприятливих умов на протимікробну активність антисептичних лікарських препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу, аджисепту.

3. Дослідити швидкість формування резистентності мікроорганізмів до антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, аджисепту.

4. Вивчити вплив антисептичних лікарських препаратів септефрилу, себедину, септолете та аджисепту на адгезивну здатність мікроорганізмів.

5. Провести дослідження впливу антисептичних лікарських препаратів септефрилу, себедину, септолете, аджисепту на організм тварин.

Об'єкт дослідження: умовно-патогенні мікроорганізми, гнійно-запальні процеси.

Предмет дослідження: антисептичні лікарські препарати септефрил, себедин, септолете, ефізол та аджисепт; антибіотики.

Методи дослідження: мікробіологічні, морфологічні, фізико-хімічні, математико-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Вперше проведено дослідження протимікробних властивостей антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу та аджисепту.

Одержано нові дані про вплив несприятливих факторів, зокрема: різного рН поживного середовища, мікробного та білкового навантаження на протимікробну активність таблетованих антисептичних препаратів. Вперше вивчено вплив таблетованих антисептичних препаратів на адгезивну здатність резистентних до них штамів мікроорганізмів. В експерименті встановлено швидкість формування резистентності мікроорганізмів до септефрилу, себедину, септолете та аджисепту. Вперше порівняно означено вплив антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу та аджисепту на морфологічну структуру серця, печінки, нирок, легенів, стінки шлунку тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Результати виконаних мікробіологічних досліджень є новим етапом визначення антимікробної активності протимікробних препаратів. Отримані результати мікробіологічних, морфологічних досліджень є науковим обґрунтуванням їх практичного застосування.

Лікарський антисептичний препарат декаметоксин зареєстровано в державному реєстрі лікарських засобів МОЗ України (реєстраційне посвідчення № П.10.02/05401 від 09.10.2002 р.) у вигляді порошку (субстанція) для промислового виробництва антисептичного лікарського препарату септефрил і його медичного застосування.

Антисептичний лікарський препарат септефрил у вигляді таблеток зареєстро-вано в державному реєстрі лікарських засобів МОЗ України і дозволено до медич-ного застосування (реєстраційне посвідчення № П. 06.02/04917 від 09.11.2005 р.). На території України препарат септефрил виробляють ЗАТ фармацевтична фірма «Дарниця» (реєстраційне посвідчення UА/6210/01/01) та ЗАО НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (реєстраційне посвідчення UА/7930/01/01). Перераховані вище реєстраційні посвідчення на лікарські антисептичні препарати згідно наказів МОЗ України діють на всій території України.

Результати всебічного експериментального дослідження включені до аналітичної нормативної документації на таблетки септефрил. Одержані результати досліджень впроваджено в навчальні програми кафедр мікробіології, вірусології, імунології; терапевтичної стоматології; кафедри інфекційних хвороб, кафедри ЛОР-захворювань Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Івано-Франківського національного медичного університету, Буковинського державного медичного університету, Луганського державного медичного університету, Запорізького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обрано напрямок досліджень, проведено інформаційно-патентний пошук та аналіз літературних джерел за темою дисертації. З участю наукового керівника визначено мету і завдання досліджень. Здобувачем самостійно проведено підбір методик дослідження, їх виконання та аналіз одержаних результатів. Дисертант самостійно вивчила антимікробну активність та визначила вплив несприятливих факторів на протимікробну активність 5 таблетованих антисептичних лікарських препаратів; встановила в експерименті швидкість формування у мікроорганізмів резистентності до антисептиків. Здобувач вивчила вплив таблетованих антисептичних препаратів на морфологічну структуру серця, печінки, нирок, легенів, стінки шлунку тварин.

Автором самостійно проведено аналіз результатів досліджень, розроблено основні теоретичні і практичні положення роботи, особисто написані всі розділи дисертаційної роботи, зроблені висновки і практичні рекомендації. В опублікованих працях здобувач є автором або, у випадках співавторства, співвиконавцем досліджень і автором основної ідеї.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було представлено, обговорено і позитивно оцінено на науково-практичній конференції «Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми» (Харків, 2008); науково-практичних конференціях «Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антибіотиків, антисептиків, дезінфектантів» (Вінниця, 2008, 2010); міжнародних науково-практичних конференціях молодих вчених (Вінниця, 2009, 2010, 2011); Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Довкілля і здоров'я» (Тернопіль, 2009, 2010, 2011); ХІІ з'їзді товариства мікробіологів України (Ужгород, 2009); 3-й міжнародній українсько-польській Вейглівській конференції «Мікробіологія служить людині» (Одеса, 2009); ІV науково-практичній конференції Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського «Людина і мікроорганізми - паралельні світи» (Сімферопіль, 2009); V Международной Пироговской научной медицинской конференции студентов и молодых ученых (Москва, 2010); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології, присвяченої 90-річчю професора О.О.Столярчука «Клінічна та експериментальна фармакологія метаболічних коректорів, органопротекція, доказова медицина» (Вінниця, 2010); науково-практичній конференції «Актуальні питання клінічної лабораторної діагностики» (Харків, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 27 наукових робіт (з них одноосібно - 12). Серед них 10 статей в наукових фахових журналах за переліком, затвердженим ВАК України, 1 галузеве нововведення, 16 робіт у збірниках з'їздів, конференцій та симпозіумів.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 206 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали та методи досліджень», 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел (всього 314 джерел на 37 сторінках, з яких 57 іноземних), ілюстрована 60 рисунками та 41 таблицями.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення роботи, визначено особистий внесок автора, наведено дані про апробацію отриманих результатів.

В огляді літератури подано мікробіологічну характеристику антисептичних лікарських препаратів для місцевого застосування та їх ефективність в процесі комплексного лікування запальних захворювань ротової порожнини та горла.

Матеріали й методи дослідження. В даній роботі приведено результати вивчення антимікробної активності антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу, аджисепту, антибіотиків на музейних і клінічних штамах мікроорганізмів. Дослідження антимікробних властивостей антисептич-них препаратів проводили на 138 музейних та виділених від хворих штамах мікроорганізмів. Мікробіологічна діагностика включала мікроскопічний, культуральний, біохімічний методи дослідження.

Для вивчення протимікробних властивостей препаратів та кількісного аналізу їх активності використовували метод серійних розведень в рідких поживних середовищах; диско-дифузійний метод. Антимікробну активність препаратів в умовах різної концентрації іонів водню вивчали на середовищах з рН 6,0, 7,2, 8,0. Протимікробну активність антисептиків досліджували при додаванні в поживне середовище 5%, 10% сироватки крові. Визначали кратність зміни активності препаратів до контролю. Залежність антимікробної активності та властивостей препаратів від посівної дози мікроорганізмів вивчали шляхом додавання дози інокулята тест-мікроорганізму. В дослідах використовували мікробне навантаження 10³; 10⁶; 10⁹ КУО/мл. Паралельно ставили контроль стерильності середовища, контроль росту культури, контроль досліджуваного препарату.

Формування резистентності у мікроорганізмів до антисептичних препаратів вивчали на штамах S. aureus, C. albicans in vitro методом пасажів. Було проведено 30 пасажів мікроорганізмів в присутності суббактеріостатичних концентрацій антисептичних препаратів.

Адгезивні властивості бактерій досліджували за методикою Бріліса на формалінізованих еритроцитах людини О (І) групи Rh (+) в присутності септефрилу, себедину, септолете, аджисепту. Під час проведеного дослідження готували мазки, їх висушували на повітрі, фіксували метиловим спиртом, фарбували за Романовським-Гімза. У мазках-препаратах на 100 еритроцитах визначали індекс адгезивності (ІА) мікроорганізмів - число адгезованих бактерій на одному еритроциті, який приймав участь в адгезивному процесі.

Вплив антисептичних препаратів на морфологічну структуру внутрішніх органів вивчали на різностатевих щурах. Дослідній групі тварин вводили антисептичні препарати септефрил, себедин, септолете, аджисепт. Контрольній групі тварин вводили фізіологічний розчин. Препарати вводили внутрішньошлунково за допомогою зонду протягом 28 днів. Після завершення експерименту тварин виводили з досліду шляхом передозування препаратів для наркозу. Гістологічний матеріал готували за методикою М.Я. Суботіна.

Результати досліджень та їх обговорення. Результати власних досліджень викладено у третьому - сьомому розділах. Встановлено, що штами S. aureus, виділені від пацієнтів з гнійно-запальними захворюваннями, високу чутливість проявляли до левофлоксацину (74 %), офлоксацину (65 %), еритроміцину (60 %), цефазоліну (60 %), цифраму (56 %). Виділені від хворих штами стафілококу виявились резистентними до стрептоміцину (63 %), лінкоміцину (62 %), амоксіцикліну (58 %), гентаміцину (55 %), цефіпіму (50 %). Помірно чутливими штами були до ванкоміцину (78 %), доксіцикліну (75 %), цефокситину (60 %), норфлоксацину (56 %), цефтріаксону (55 %), тобраміцину (55 %), неоміцину (54 %), цефуроксіму (54 %), канаміцину (50 %), ломефлоксацину (45 %).

Вивчення протимікробного спектру септефрилу, себедину, септолете, ефізолу та аджисепту показало, що музейні і клінічні штами мікроорганізмів виявились високочутливими до дії досліджуваних препаратів. Зокрема, МБцК для музейних штамів золотистого стафілококу становила у септефрилу 5 мкг/мл. Для клінічних штамів стафілококу МБцК складала (30,5±2,46) мкг/мл (табл. 1).

Себедин діяв у концентрації 7,8 мкг/мл на музейні ізоляти S. aureus, для клінічних МБцК складала - (21,87±6,7) мкг/мл. Септолете бактерицидно діяв на музейні штами стафілококу в концентрації (1,56 - 6,25) мкг/мл, для клінічних штамів S. aureus МБцК була (24,37±3,2) мкг/мл. У ефізолу МБцК для музейних штамів золотистого стафілококу становила 62,5 мкг/мл, для клінічних штамів ? (95,59±7,8) мкг/мл. МБцК для музейних штамів золотистого стафілококу становила у аджисепту 30 мкг/мл, для клінічних штамів - (44,25±3,69) мкг/мл.

Таблиця 1. Мінімальна бактерицидна концентрація антисептичних препаратів щодо клінічних штамів S. aureus (мкг/мл)

Штами стафілококу	Препарати
	септефрил	себедин	септолете	ефізол	аджисепт
S. aureus 1100	20	7,8	12,5	62,5	30
S. aureus 3	40	31,25	25	62,5	60
S. aureus 2531	20	7,8	25	125	30
S. aureus 74	20	15,6	12,5	125	30
S. aureus 2212	20	3,9	12,5	62,5	30
S. aureus 2380	20	7,8	25	62,5	60
S. aureus 134	20	3,9	12,5	62,5	60
S. aureus 114	40	7,8	12,5	125	60
S. aureus 75	20	7,8	25	125	60
S. aureus 110	40	15,6	12,5	125	60
S. aureus 1247	40	7,8	12,5	125	30
S. aureus 44	40	31,25	50	125	30
S. aureus 71	40	7,8	50	125	60
S. aureus 2228	10	62,5	25	62,5	30
S. aureus 2261	40	7,8	12,5	62,5	15
S. aureus 31	20	125	50	125	30
S. aureus 72	40	15,6	50	125	60
S. aureus 171	40	3,9	12,5	62,5	60
S. aureus 24	40	3,9	25	125	30
S. aureus 81	40	62,5	25	125	60
M ± m	30,5±2,46	21,87±6,7	24,37±3,2	95,59±7,8	44,25±3,69

Щодо E. coli високу протимікробну активність проявив антисептичний пре-парат септефрил. Так, для музейних штамів МБцК септефрилу складала 80 мкг/мл, септолете знаходилась у межах 100 - 200 мкг/мл, ефізолу - 125 мкг/мл. МБцК аджисепту знаходилась у межах 60 - 120 мкг/мл. У присутності себедину МБцК відповідала 250 мкг/мл. Найбільш активними щодо клінічних штамів E.coli були антисептики септефрил та аджисепт. Так, МБцК септефрилу дорівнювала (65,71±5,31) мкг/мл, а аджисепту - (94,3 ± 8,23) мкг/мл. Ефізол діяв бактерицидно на клінічні штами бактерій у концентрації 125 мкг/мл. У присутності септолете МБцК для ешерихій дорівнювала (178,57± 11,4) мкг/мл. Препарат себедин проявляв бактерицидну дію у концентрації (642,86±62,6) мкг/мл.

На музейний штам псевдомонад гарну дію проявляв аджисепт у концентрації 120 мкг/мл, дещо поступалися ефізол (125 мкг/мл) та септефрил (144±16 мкг/мл). МБцК себедину та септолете дорівнювали (833±166,7) мкг/мл та 200 мкг/мл відповідно. Для госпітальних штамів МБцК антисептичних препаратів була вищою. Так, септефрил діяв бактерицидно на клінічні штами бактерій у концентрації (144±16) мкг/мл, аджисепт - (110±10) мкг/мл, ефізол - 125 мкг/мл, септолете 200 мкг/мл, себедин (833±166,7) мкг/мл.

Дріжджоподібні гриби роду Candida виявились чутливими до препаратів септефрилу та септолете. МФцК септефрилу дорівнювала (21±3,48) мкг/мл, септолете - (17,5±2,04) мкг/мл. В присутності себедину МФцК в середньому складала (47,65±6,43) мкг/мл, аджисепту - (40,5±5,5) мкг/мл, ефізолу - (106,25±9,54) мкг/мл.

Концентрація водневих іонів визначає ступінь іонізації середовища, що безпосередньо впливає на здатність лікарського препарату проникати в бактеріальну клітину. Тому коливання реакції середовища в біологічних рідинах в фізіологічних межах може змінювати активність антимікробних препаратів. Дослідження впливу різного рН поживного середовища на протимікробні властивості антисептичних препаратів дозволило зробити висновок, що в слабкокислому (рН 6,0) та слабколужному (рН 8,0) середовищах, досліджувані антимікробні препарати септефрил, себедин, септолете, ефізол та аджисепт зберігали високу антистафілококову активність по відношенню до клінічних штамів (рис. 1).

Так, септефрил при рН 6,0 діяв на стафілококи у концентрації (73,33±3,62) мкг/мл (р<0,01); рН 8,0 - знаходилась в межах 10 - 40 мкг/мл (р>0,05). Проти-мікробна активність септолете щодо клінічних штамів стафілококу при зміні рН в кислий бік дорівнювала (85±6,12) мкг/мл (р<0,01), МБцК препарату при концент-рації в поживному середовищі водневих іонів 8,0 становила (52,5±5,99) мкг/мл (р<0,05). МБцК ефізолу при рН 6,0 складала (113,28±6,29) мкг/мл (р>0,05), при рН 8,0 -125 мкг/мл (р<0,05). Протимікробна активність аджисепту при зміні рН в кислу сторону була в межах (7,5 - 60) мкг/мл (р>0,05), МБцК препарату при концентрації в поживному середовищі водневих іонів 8,0 знаходилась в межах 30 - 60 мкг/мл (р>0,05). Найбільше зниження протистафілококової активності відповідно до контролю, при зміні рН у слабкокислу або слабколужну сторону, спостерігали у препарату себедин. Так, при рН 6,0 препарат діяв на стафілококи у концентрації (204,69±34,87) мкг/мл (р<0,01); при рН 8,0 - (86,32±18,09) мкг/мл (р<0,05).



Рис. 1. Середні статистичні показники МБцК (мкг/мл) антимікробних препаратів щодо клінічних штамів стафілокока при різних значеннях рН середовища

Білки крові здатні по різному зв'язувати лікарські препарати в поживному середовищі, тому вважали за доцільне визначити антимікробну дію антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу та аджисепту при наявності 5 %, 10 % сироватки в МПБ. Встановлено, що протимікробна активність аджисепту при 5% білковому навантаженні знаходилась в межах (30 - 60) мкг/мл; при 10% - 60 мкг/мл, що є відповідно до контролю статистично достовірним (р<0,01). Антимікробна концентрація ефізолу при навантаженні поживного середовища 5 % сироватки крові дорівнювала (106,2±9,55) мкг/мл (р<0,05); 10 % - 125 мкг/мл. Найменше зниження антистафілококової активності, у 2,3 рази при 5% навантаженні та в 3,5 рази при 10% білковому навантаженні, спостерігали у септефрилу. МБцК препарату при 5% навантаженні становила (69±6,72) мкг/мл (р<0,01), при 10% білковому навантаженні (106±9,3) мкг/мл (р<0,01). Активність препарату септолете при 5% білковому навантаженні зменшилася в 3 рази і становила (71,67±7,24) мкг/мл (р<0,01). При 10% навантаженні антимікробна активність препарату відповідно до контролю зменшилася в 4,1 рази і дорівнювала 100 мкг/мл (р<0,01). Найбільше зниження активності в 6 раз при 5% навантаженні спостерігали у препарату себедин. МБцК становила (130,47±13,66) мкг/мл (р<0,01). При 10% білковому навантаженні активність препарату знижувалась відповідно до контролю у 10,7 раз і становило (234,37±34,42) мкг/мл (р<0,01).

Збільшення концентрації бактеріальних клітин в одиниці об'єму призводить до зменшення кількості молекул і діючих центрів антимікробного препарату, що впливає на чутливість мікроорганізмів. Тому було досліджено властивості антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу та аджисепту при мікробному навантаженні 10³, 10⁶, 10⁹ КУО/мл.

Зменшення мікробного навантаження до 10³ КУО/мл призводило до посилення антистафілококової активності антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу та аджисепту. Так, активність препарату септефрил при мікробному навантаженні 10³ КУО/мл, відповідно до контролю, збільшилась в 2,3 рази і дорівнювала 13±2,9 мкг/мл (р<0,01), при 10⁹ КУО/мл антистафілококова активність препарату характеризувалась зниженням антимікробної дії в 2,3 рази і дорівнювала 69,09±5,63 мкг/мл (р<0,01). МБцК себедину при зменшенні мікробного навантаження знизилась в 4,3 рази і становила 5,02±0,99 мкг/мл (р<0,05), при збільшенні - дорівнювала (156,25±31,41) мкг/мл (р<0,01), що в 7,1 рази більше ніж в контролі. Активність препарату септолете при мікробному навантаженні 10³ КУО/мл збільшилась порівняно з контролем в 4,1 рази і дорівнювала 5,93±0,74 мкг/мл (р<0,01). При збільшенні мікробного навантаження до 10⁹ КУО/мл в присутності препарату, підвищення мінімальної інгібуючої концентрації препарату спостерігали більше ніж втричі, МБцК складала (77,5±5,7) мкг/мл (р<0,01). Активність аджисепту при мікробному навантаженні 10³ КУО/мл, відповідно до контролю, збільшилась в 3,6 рази - (12,38±2,29) мкг/мл (р<0,01). Суттєво не змінилась МБцК аджисепту при посівній дозі мікроорганізмів 10⁹ КУО/мл порівняно з МБцК при кількості колонієутворюючих одиниць 10⁶ КУО/мл і складала 60 мкг/мл (р>0,05). Найменше підвищення активності при мікробному навантаженні 10³ КУО/мл спостерігали у препарату ефізол, яке збільшилось відповідно до контролю в 1,5 рази і становило (62,5±7,17) мкг/мл (р<0,05), МБцК при 10⁹ КУО/мл дорівнювала (111,11±9,2) мкг/мл (р<0,05) (рис. 2).

Швидкість формування резистентності у мікроорганізмів до антисептичних препаратів вивчали шляхом тривалого пасування тест-культур в присутності антисептичних препаратів. Вивчення формування стійкості у клінічних штамів бактерій проводили протягом 30 пасажів у присутності септефрилу, себедину, септолете, аджисепту (рис. 3).

Рис. 2. Середні статистичні показники МБцК (мкг/мл) таблетованих антимікробних препаратів при різних значеннях мікробного навантаження



Рис. 3. Характеристика формування стійкості до септефрилу штамів стафілококу, C. аlbicans

Результати дослідження дозволили встановити, що формування резистентності у штамів стафілококу (S. aureus 2531, S. aureus 2261), C. albicans 12 та C. albicans 25 до себедину проходило повільно. Так, стійкість стафілококів виросла після п'яти пасажів у 4 рази. МБцК препарату становила 7,8 мкг/мл. Після десяти пасажів МБцК збільшувалась у 16 разів і дорівнювала 31,25 мкг/мл. Після п'ятнадцяти пасажів стійкість виросла в 32 рази і зберігалася на одному рівні протягом десяти пасажів. Після 25 пасажів стійкість виросла в 64 рази і дорівнювала 125 мкг/мл. Такий рівень бактерицидної концентрації не змінювався і після 30 пасажів. Стійкість штамів C. albicans після п'ятого пасажу в порівнянні з контролем не змінилася і становила 7,8 мкг/мл. Після десяти пасажів МФцК збільшилася у C. albicans 12 в 2 рази, а C. аlbicans 25 в 4 рази і дорівнювала 15,6 та 31,25 мкг/мл відповідно. Після двадцяти п'яти пасажів стійкість штамів C. albicans виросла в 8 разів і становила 62,5 мкг/мл, після тридцяти пасажів - у 16 разів і дорівнювала 125 мкг/мл.

Стійкість клінічних штамів S. aureus до септолете розвивалася досить повільно. Так, вихідна МБцК була в межах 3,125 - 6,25 мкг/мл. При подальшому культивуванні клінічних штамів бактерій в середовищі в присутності септолете, після п'яти пасажів стійкість виросла в 2 рази, після десяти пасажів у S. aureus 2531 в 4, а у S. aureus 2261 у 8 разів (25 мкг/мл) та утримувалась на такому рівні протягом 15 наступних пасажів. Після двадцять п'ятого пасажу стійкість S. aureus 2531 виросла в 8 раз, S. aureus 2261 у 16 раз, після 30 пасажу в 16 - 32 рази в залежності від штаму та дорівнювала 100 мкг/мл. Стійкість штамів C. albicans до препарату септолете після 5 пасажу збільшилася в 2 рази і дорівнювала 25 мкг/мл, після 15 пасажу - в 4 рази (50 мкг/мл), після 20 - в 8 разів (100 мкг/мл), після 30 пасажу - в 16 разів і становила 200 мкг/мл. Таким чином, селекція стійких штамів C. albicans відбувалась з однаковою швидкістю до антисептичних препаратів себедин та септолете.

Вихідна чутливість дослідних штамів стафілококу до септефрилу становила у S. aureus 2531 - 5 мкг/мл та у S. aureus 2261 - 10 мкг/мл. Пасування бактерій в рідкому поживному середовищі з препаратом супроводжувалось повільним формуванням у них резистентності. Так, формування резистентності до септефрилу розпочиналось після 10 пасажу. Кратність збільшилась у штаму S. aureus 2531 в 8 раз, а у S. aureus 2261 в 4 рази. Після 15 пасажів - в 16 раз (80 мкг/мл), а після двадцяти пасажів - в 32 рази (160 мкг/мл). Такий рівень бактерицидної концентрації не змінювався і після 30 пасажів. Стійкість C. albicans після 5 пасажу в порівнянні з контролем не змінилася і становила 10 мкг/мл, після 10 пасажу збільшилася в 2 - 4 рази і дорівнювала 20 мкг/мл у C. albicans 25 та 40 мкг/мл у C. albicans 12. МФцК після 20 пасажу збільшилася в 8 раз і становила 80 мкг/мл, а після 25 пасажу - в 16 разів і дорівнювала 160 мкг/мл. Такий рівень МФцК зберігався і після 30 пасажів.

Формування резистентності у клінічних штамів стафілококу до аджисепту відбувалось повільно. Вихідна чутливість дослідних штамів становила 7,5 мкг/мл. Встановлено, що стійкість бактерій до аджисепту після п'яти пасажів змінилася в порівнянні з контролем в 2 рази у S. aureus 2261 та в 4 рази у S. aureus 2531 (15 - 30 мкг/мл відповідно) і зберігалася на одному рівні протягом 10 наступних пасажів. Після 15 пасажів стійкість виросла в 4 рази S. aureus 2261 та в 8 разів у S. aureus 2531 (30 - 60 мкг/мл), а після 30 пасажів - в 16 раз (120 мкг/мл). Вихідна чутливість дослідних штамів C. albicans до аджисепту становила 15 мкг/мл. Після п'яти пасажів стійкість змінилася в порівнянні з контролем в 2 рази і дорівнювала 30 мкг/мл. Після десяти пасажів МБцК збільшувалась у 4 рази (60 мкг/мл). На такому рівні МБцК зберігалася протягом десяти наступних пасажів. Після двадцятого пасажу МБцК збільшувалась у 8 раз (120 мкг/мл), після тридцятого пасажу - в 16 раз і становила 240 мкг/мл. Таким чином, можна визначити, що резистентність до аджисепту вивчених 2 штамів золотистого стафілококу, 2 штамів C. albicans протягом 30 пасажів розвивалась повільно. Отримані результати важливо враховувати в процесі лікування гнійно-запальних захворювань, викликаних резистентними штамами мікроорганізмів.

Для проникнення крізь захисні бар'єри макроорганізму та подальшої персистенції в ньому бактерії мають високу здатність заселяти слизові оболонки біологічних ніш людини. Здатність бактерій до адгезії є одним з факторів, що забезпечують колонізацію. Еритроцити використовували в якості універсальної моделі, оскільки на своїй поверхні вони несуть глікофорин - речовину, ідентичну глікокаліксу епітеліальних клітин.

Аналіз адгезивних властивостей грампозитивних і грамнегативних бактерій дозволив встановити, що клінічні штами бактерій мали вищу адгезивну здатність ніж музейні представники даного виду. Встановлено, що індекс адгезивності при МБсК антисептичних препаратів у музейного штаму S. аureus АТСС 25923 знизився від 56,8% до 39,51%, а у S. аureus NCTC 7447 від 54,82% до 34,08%. Адгезивна активність клінічного штаму стафілококу S. aureus 44 знизилась від 68,1 до 51,9%, а у S. aureus 110 - від 68,02% до 51,7%. В присутності антисептичних препаратів явище прилипання кишкової палички при МБсК у музейного штамму E. coli АТСС 25922 знизилось від 72,8% до 43,6%, а у E. coli М-17 - від 70,7% до 40,83%. Адгезивна здатність клінічного штаму E. coli 128 знизилась від 80,1 до 57,6%, а у E. coli 34 - від 79,9% до 57,5%. Отримані дані проведених досліджень дозволяють припустити, що розвиток інфекційних процесів може бути обумовлений формуванням резистентності, зростанням адгезивної активності збудників. На процес адгезії музейних та клінічних штамів стафілококу, кишкової палички найбільш активно впливав антисептичний препарат септефрил, що містить в своєму складі антисептик декаметоксин.

У процесі дослідження проведено аналіз морфологічних змін структури серця, печінки, нирок, легенів, стінки шлунку тварин при застосуванні антимікробних препаратів септефрилу, себедину, септолете та аджисепту. Лікарські засоби вводили щоденно 5 раз на добу відповідно о 8, 11, 14, 17, 20-ій годині та 12 годинною нічною перервою 28 днів. Для дослідження гістологічного матеріалу використовували загальноприйняту методику.

Морфологічне дослідження внутрішніх органів після застосування септе-фрилу, себедину, септолете та аджисепту показало наступне. Після використання септефрилу, себедину, септолете спостерігали незначне повнокров'я в кровоносних судинах мікроциркуляторного русла, а також помірну вогнищеву лімфоїдну інфільтрацію. Отримані дані гістологічного дослідження довели, що після тривалого введення в терапевтичних дозах, антисептичні препарати септефрил, себедин, септолете не змінюють гістологічну структуру печінки, серця, нирoк, легенів та стінки шлунку експериментальних тварин. Аджисепт призводить до розвитку незначного периваскулярного набряку інтерстицію в слизовій, в підслизовій оболонці шлунку, в стромі міокарду, вираженого повнокров'я кровоносних судин внутрішніх органів.

Таким чином, всебічне вивчення антимікробних властивостей, особливостей формування резистентності, впливу антисептичних препаратів на адгезію та на морфологічну структуру внутрішніх органів дозволяє дати позитивну оцінку антисептичним препаратам септефрилу, себедину, септолете, ефізолу, аджисепту та рекомендувати їх до використання для профілактики та лікування гнійно-запальних захворювань ротової порожнини та горла.

протимікробний антисептичний мікроорганізм лікарський

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання щодо експериментального дослідження антимікробних, антиадгезивних властивостей; означено формування резистентності у бактерій до антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу та аджисепту. Доведено, що септефрил, себедин, септолете не викликають патологічних змін в гістологічній структурі внутрішніх паренхіматозних органів та стінки шлунку тварин.

1. Клінічні штами стафілококу зберігають високу чутливість до левофлок-сацину (74 %), офлоксацину (65 %), еритроміцину (60 %), цефазоліну (60 %), цифраму (56 %). Виділені від хворих штами стафілокока виявились резистентними до стрептоміцину (63 %), лінкоміцину (62 %), амоксіцикліну (58 %), гентаміцину (55 %), цефіпіму (50 %).

2. Антисептичні препарати септефрил, себедин, септолете, ефізол та аджисепт проявляють високу антимікробну активність щодо музейних та клініч-них штамів грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів. Так, на клінічні штами золотистого стафілококу МБцК себедину складає (21,87±6,7) мкг/мл, септо-лете ? (24,37±3,2) мкг/мл, септефрилу - (30,5±2,46) мкг/мл, аджисепту ? (44,25±3,69) мкг/мл та ефізолу ? (95,59±7,8) мкг/мл.

3. Антимікробні препарати септефрил, себедин, септолете, ефізол та аджисепт зберігають високу протимікробну активність у несприятливих фізико-хімічних, біологічних умовах:

? антистафілококова активність при слабко - кислому рН середовища (рН 6,0) дещо підвищується лише у аджисепту. Антистафілококова активність у антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу знижується. Найбільше зниження протистафілококової активності, порівняно з контролем (у 9 раз) спостерігають у препарату себедин (204,69±34,87 мкг/мл). У слабко - лужному середовищі покращується протистафілококова активність лише у препарату септефрил. Найбільше зниження протистафілококової активності відповідно до контролю (у 4 рази) в слабко - лужному середовищі спостерігають у препарату себедину (86,32±18,09 мкг/мл);

? посівна доза мікроорганізмів впливає на антимікробну активність антисептичних препаратів. При порівняльному дослідженні встановлено, що при збільшенні мікробного навантаження, препарати аджисепт (60 мкг/мл) та септефрил (69,09±5,63 мкг/мл) проявляють антистафілококову активність краще ніж препарати септолете (77,5±5,7 мкг/мл) та ефізол (111,11±9,2 мкг/мл). Зниження антистафілококової активності (у 7 разів) при збільшенні мікробного навантаження має місце у себедину (156,25±31,41 мкг/мл).;

? наявність 5%, 10% сироватки у поживному середовищі знижує бактери-цидну дію антисептичних препаратів в порівнянні з контролем. Зниження антистафілококової активності, в 11 раз, спостерігається у препарату себедин (234,37±34,42 мкг/мл).

4. Після 30 пасажів стійкість клінічних штамів стафілококу виросла до аджисепту у 16 разів, до септефрилу та септолете у 32 рази, до себедину у 64 рази. Розвиток резистентності штамів C. albicans до антисептичних препаратів септефрилу, себедину, септолете та аджисепту відбувалась з однаковою швидкістю. Після 30 пасажів стійкість C. albicans виросла у 16 разів.

5. Антисептичні препарати септефрил, себедин, септолете, ефізол та аджисепт проявляють антиадгезивну активність на музейні та клінічні штами стафілококу, кишкової палички. Відсоток адгезованих музейних, клінічних штамів стафілококів в присутності препарату септефрил у 2 - 3 рази менше в порівнянні з контролем. У музейних штамів E. coli відсоток адгезованих бактерій в присутності препарату септефрил у 2 - 2,5 рази менше в порівнянні з контролем.

6. Тривале введення в терапевтичних дозах антимікробних препаратів септефрилу, себедину, септолете не викликають патологічних змін гістологічної структури печінки, серця, нирок, легенів, стінки шлунку експериментальних тварин. Аджисепт призводить до розвитку незначного периваскулярного набряку інтерстицію в слизовій, в підслизовій оболонці шлунку, в стромі міокарду, вираженого повнокров'я кровоносних судин внутрішніх органів.

Практичні рекомендації

В промисловому виробництві вітчизняних лікарських антисептичних препаратів на фармацевтичних підприємствах України доцільно використовувати наступну аналітичну нормативну документацію (АНД):

1. АНД Decamethoxinum®. Декаметоксин®. Наказ МОЗ України від 27.12.2001 р. № 523. Реєстраційне посвідчення № П. 12.01/04161.

2. АНД таблетки септефрил зареєстровано в державному реєстрі лікарських засобів МОЗ України. Реєстраційне посвідчення № П. 06.02/04917 від 09.11.2005 р.

Інструкції по медичному застосуванню вітчизняних лікарських антисептичних препаратів декаметоксину, септефрилу затверджені Фармакологічним комітетом МОЗ України. Лікарські препарати декаметоксин, септефрил рекомендовано до застосування для лікування, профілактики вірусних, бактеріальних, грибкових гнійно-запальних захворювань різної локалізації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Вивчення антимікробних властивостей перев'язувального матеріалу обробленого антисептиками / І. М. Грабік, О. А. Назарчук, Н. С. Поліщук, О. І. Жорняк // Biomedical and Biosocial Anthropology. - 2008. - № 11. - С. 38-42. (Здобувач провела виділення та вивчення біологічних властивостей мікрофлори, підготовила матеріал до друку).

2. Вивчення можливостей застосування супозиторіїв з антисептиками в лікуванні гнійно-запальних захворювань у жінок / З. М. Прокопчук, Н. П. Дзісь, І. М. Коваленко, О. І. Жорняк // Biomedical and Biosocial Anthropology. - 2008. - № 11. - С. 100-103. (Здобувач самостійно провела аналіз літературних джерел).

3. Отличительные особенности лечения условно-патогенной грибковой патологии в условиях эволюции инфекционных заболеваний / С. А. Иванова, Ю. В. Кордон, И. Н. Коваленко, Е. И. Жорняк, Н. С. Фомина // Biomedical and Biosocial Anthropology. - 2008. - № 11. - С. 62-64. (Здобувач вивчила протигрибкову активність декаметоксину).

4. Жорняк О. І. Дослідження антимікробної активності таблетованих антисептичних препаратів / О. І. Жорняк // Annals of Mechnikov Inststute. - 2010. - № 2. - С. 32-37. Режим доступу до ресурсу www.imiamn.org.ua/jornal.htm

5. Жорняк О. І. Дослідження формування резистентності мікроорганізмів до таблетованих антисептичних препаратів септефрилу, септолете та аджисепту / О. І. Жорняк // Буковинський медичний вісник. - 2010. - Т. 14. - № 3 (55). - С. 103-105.

6. Вивчення формування резистентності мікроорганізмів до таблетованих антисептичних препаратів / О. І. Жорняк, В. М. Мруг, І. Ю. Кучма, О. П. Сорочан // Biomedical and Biosocial Anthropology. - 2010. - № 15. - С. 57-60. (Здобувачем особисто проведено пошук та аналіз літературних джерел по даній темі, бактеріологічні дослідження).

7. Жорняк О. І. Дія антисептичних засобів на патогенні механізми бактерій [електор. ресурс] / О. І. Жорняк, О. К. Стукан, В. В. Сухляк // Annals of Mechnikov Inststute. - 2010. - № 4. - С. 53-58. Режим доступу до ресурсу www.imiamn.org.ua/jornal.htm (Здобувачем особисто проведено вивчення впливу антисептичних препаратів на адгезію мікроорганізмів).

8. Жорняк О. І. Вплив антисептичних препаратів на адгезивні властивості мікроорганізмів / О. І. Жорняк, О. К. Стукан // Буковинський медичний вісник. - 2010. - Т. 14. - № 4. - С. 122-124. (Здобувачем особисто проведено вивчення впливу таблетованих антисептичних препаратів на адгезію мікроорганізмів).

9. Жорняк О. І. Патологоморфологічне дослідження внутрішніх органів лабораторних тварин після введення антисептичного препарату септефрил [електор. ресурс] / О. І Жорняк., В. В. Сухляк, І. К. Палій // Annals of Mechnikov Institute. - 2011. - № 1. - С. 48-53. Режим доступу до ресурсу www.imiamn.org.ua/jornal.htm (Дисертант особисто вивчила вплив септефрилу на організм тварин).

10. Патологоморфологічне дослідження внутрішніх органів тварин після введення антисептичних препаратів в терапевтичних доза / О. І. Жорняк, В. В. Сухляк, А. П. Король, І. К. Палій // Biomedical and Вiosocial Аnthropology. - 2011. - № 1. С. 78. (Дисертант вивчила вплив септефрилу, себедину на організм тварин).

11. Спосіб одночасного забарвлення та антимікотичної обробки текстильних виробів з целюлозних та синтетичних волокон / Н. В. Кругленко, О. П. Сумська, І. М. Вовк, С. Г. Ісаєв, Г. К. Палій, А. В. Крижановська, О. А. Назарчук, І. М. Коваленко, Д. В. Палій, О. І. Жорняк, Н. С. Фоміна // Реєстр галузевих нововведень. - Київ, 2010. - Вип. 32-33. - С. 22-23. (Дисертант самостійно виконала фрагмент дослідження).

12. Хіміч Т. В. Дослідження дезінфекційних властивостей декаметоксину, мірамідезу / Т. В. Хіміч, О. І. Жорняк, Ю. В. Кордон // ХІV університетська наук.-практ. конф. молодих вчених та фахівців : тези доп. - Вінниця, 2008. - С. 146-147. (Здобувач дослідила протимікробну активність декаметоксину та мірамідезу).

13. Бойко В. М. Чутливість збудників нозокоміальних інфекцій до антибіотиків та антисептиків / В. М. Бойко, О. І. Жорняк // Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми : матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 11-12 гр. 2008 р. - Харків, 2008. - С. 23-25. (Здобувач дослідила протимікробну активність офлоксацину, левофлоксацину, амікацину, цефазоліну, підготовила матеріал до друку).

14. Жорняк О. І. Вивчення антимікробної активності антисептичних препаратів / О. І. Жорняк // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2009. - № 13(1/2). - С. 262.

15. Чепляка О. М. Дослідження протимікробної активності офлоксацину при його змішуванні з препаратом для направленого транспорту лікарських засобів у дослідах «in vitro» / О. М. Чепляка, О. І. Жорняк, В. Д. Трохименко // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2009. - № 13 (1/2). - С. 319-320. (Здобувач провела виділення та вивчення біологічних властивостей мікрофлори, підготовила матеріал до друку).

16. Жорняк О. І. Дослідження антибактеріальних властивостей офлоксацину, ампіциліну, гентаміцину, меронему та декасану / О. І. Жорняк // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2009. - № 13. - С. 262-263.

17. Жорняк О. І. Протимікробні властивості офлоксацину та декасану / О. І. Жорняк, О. М. Чепляка // Довкілля і здоров'я : матеріали всеукр. наук-практ. конф., м. Тернопіль, 24-25 квіт. 2009 р. - Тернопіль, 2009. - С. 30-31. (Здобувач дослідила протимікробну активність офлоксацину та декасану).

18. Zhornyak O. I. Antiseptic medicinal preparation antimicrobal activity research / О. І. Zhornyak // Microbiology on service for human : 3rd Ukrainian-Polish Weigl conference (September 14 - 17, 2009). - Odessa, 2009. - Р. 232.

19. Жорняк О. І. Вивчення впливу зміни рН середовища на антимікробну активність септефрилу / О. І. Жорняк // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Тр. Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. - Симферополь, 2009. - Т. 145, Ч. V. - С. 126.

20. Жорняк Е. И. Влияние неблагоприятных условий на противомикробную активность препарата «Септефрил» / Е. И. Жорняк / Вестник РГМУ. V Междунар. Пироговская научн. мед. конф. студентов и молодых ученых. - Москва, 2010. - № 2. - С. 488-489.

21. Жорняк О. І. Вплив септефрилу та септолете на адгезивні властивості стафілококів / О. І. Жорняк // Довкілля і здоров'я : матеріали всеукр. наук-практ. конф., м. Тернопіль, 23-24 кв. 2010 р. - Тернопіль, 2010. - С. 36-37.

22. Жорняк О. І. Вивчення впливу несприятливих факторів середовища на антимікробну активність препарату септефрил / О. І. Жорняк // Матеріали І наук. конф. молодих вчених з міжнародною участю, м. Вінниця, 9-20 тр. 2010 р. - Вінниця, 2010. - С. 51.

23. Жорняк О. І. Дослідження формування резистентності стафілокока, кандид до антисептичних препаратів / О. І. Жорняк // Клінічна та експериментальна фармакологія метаболічних коректорів, органопротекція, доказова медицина : матеріали VІ Всеукр. наук-практ. конф. з міжнар. участю з клінічної фармакології, присвячена 90-річчю професора О.О. Столярчука, м. Вінниця, 10-11 лист. 2010 р. - Вінниця, 2010. - С. 210-212.

24. Жорняк О. І. Дослідження впливу таблетованих антисептичних препаратів на адгезивну активність мікроорганізмів / О. І. Жорняк // Актуальні питання клінічної лабораторної діагностики : матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 25 лист., 2010 р. - Харків, 2010. - С. 23-24.

25. Жорняк О. І. Вплив септефрилу на адгезивні властивості стафілококів / О. І. Жорняк, В. В. Сухляк // Довкілля і здоров'я : Мат. всеукр. наук-практ. конф., 22 квітня 2011 р. - Тернопіль, 2011. - С. 28-29. (Дисертант особисто вивчила вплив септефрилу на адгезивні властивості мікроорганізмів).

26. Жорняк О. І. Дослідження впливу антисептичного препарату септефрил на макроорганізм / О. І. Жорняк, Д. В. Палій, В. В. Сухляк // Довкілля і здоров'я : Мат. всеукр. наук-практ. конф., 22 квітня 2011 р. - Тернопіль, 2011. - С. 29. (Здобувачем особисто проведено вибір методики та проведення експерименту).

27. Жорняк О. І. Вплив септефрилу та аджисепту на морфологічну структуру паренхіматозних органів / О. І. Жорняк // Матеріали ІІ наук. конф. молодих вчених з міжнародною участю, м. Вінниця, 17-18 тр. 2011 р. - Вінниця, 2011. - С. 54-55.

Анотація

Жорняк О.І. Мікробіологічне обґрунтування застосування таблетованих антисептичних препаратів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07 - мікробіологія. - ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України». - Харків, 2011.

Дисертація присвячена мікробіологічному дослідженню, розробці та експериментальному обґрунтуванню застосування антисептичних лікарських препаратів септефрилу, себедину, септолете, ефізолу, аджисепту.

В роботі наведено результати дослідження чутливості бактерій до антисептиків, антибіотиків; швидкості формування резистентності госпітальних ізолятів стафілококу, C. albicans до лікарських антисептичних препаратів. Вивчено вплив слабко-кислого та слабко-лужного середовища, білкового навантаження, різного мікробного навантаження на антимікробні властивості досліджуваних антисептичних препаратів.

...