Нейропсихологічні і нейрофізіологічні особливості синдрому помірних когнітивних порушень у хворих на гіпертонічну дисциркуляторну енцефалопатію похилого віку

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Нейропсихологічні і нейрофізіологічні особливості синдрому помірних когнітивних порушень у хворих на гіпертонічну дисциркуляторну енцефалопатію похилого віку

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

гіпертонічний дисциркуляторний енцефалопатія

Актуальність теми. Похилий вік є фактором ризику розвитку когнітивних порушень різного ступеня вираженості. Особливостям змін когнітивних функцій у віковому аспекті та при неврологічних захворюваннях приділяється значна увага (Маньковский Н.Б., Минц А.Я., 1972; Безруков В.В., Полюхов А.М., 2004; Грицай Н.Н., Литвиненко Н.В., 2006; Дубенко А.Е., Литовченко Т.А., 2007; Логановський К.М. та ін., 2009; Западнюк Б.В. та ін., 2010). Зміни когнітивної діяльності у людей похилого віку можуть розвиватися на фоні хронічної цереброваскулярної патології (Дзяк Л.А., Мизякина Е.В., 2007; Дамулин И.В., 2008). У 2009 році в Україні зареєстровано 3 185 686 хворих з різними формами цереброваскулярної патології, переважна більшість з яких страждає на хронічні порушення мозкового кровообігу - дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ). За останні 10 років кількість хворих на цереброваскулярні захворювання (ЦВЗ) в Україні зросла вдвічі (Міщенко Т.С., 2010; Кузнецова С. М., 2010). Характеру розвитку, перебігу ЦВЗ та визначенню підходів до їх лікування приділяється суттєва увага (Віничук С.М. та ін., 2003; Шкробот. С.І. та ін., 2005; Головченко Ю.И. и др., 2006; Зозуля І.С., Боброва В.І., 2007; Волошин П.В., 2007; Соколова Л.І. та ін., 2009; Ткаченко О.В. та ін., 2010; Самосюк И.З. и др., 2010).

Гіпертонічна хвороба (ГХ) є самою частою причиною розвитку хронічної мозкової судинної недостатності серед усіх етіологічних чинників. Крім того, дана патологія часто супроводжується розвитком нейродегенеративного процесу, який нерідко приєднується до хронічної судинної мозкової недостатності (Debette S. et. al.,, 2007; Galluzzi S. et. al., 2008). Встановлено в масштабних епідеміологічних дослідженнях взаємозв'язок між високими цифрами артеріального тиску і розладами когнітивних функцій у пацієнтів похилого віку (Ruitenberg A. et al., 2001).

У хворих на ГХ вже на ранніх стадіях формується неврологічний та нейропсихологічний симптомокомплекс, притаманний для гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії (ГДЕ), який з часом може поглиблюватися (Мачерет Є.Л., Панікарський В.Г., 2005; Поливода С.Н. и др., 2005). На сучасному етапі нейрогеронтологами надається велике значення вивченню синдрому помірних когнітивних порушень (ПКП), що діагностично визначається як синдром з помірними ознаками погіршення пам'яті й/або загальним когнітивним зниженням при відсутності даних за наявність синдрому деменції, але який виходить за рамки вікової норми і є проміжною (преддементною) стадією розвитку когнітивних порушень (Petersen R.C. et. al., 1999; Petersen R.С., 2004). Синдром ПКП виявляється у 15-30% осіб похилого віку, з віком відсоток хворих зростає (Ganguli M.H. et. al 2004; Бачинская Н.Ю., 2004; Захаров В.В., Яхно Н.Н., 2005). Захворюваність хворобою Альцгеймера у пацієнтів з синдромом ПКП складає 10 - 15% в рік, в той час як середньостатистичний показник цього захворювання серед людей старших вікових груп - 1-2% в рік (Petersen R.C., 2007). Дані довготривалого спостереження за хворими з синдромом ПКП свідчать про те, що протягом п'яти років відбувається трансформація синдрому ПКП в деменцію у 40-80% (Golomb J. et. al., 2001; De Carli С., 2003). Синдром ПКП розвивається і в рамках ГДЕ. Вивченню особливостей змін когнітивних функцій у хворих на ГДЕ з синдромом ПКП похилого віку, які носять полімодальний характер, приділено недостатньо уваги. Поруч з нейропсихологічними методами дослідження для вивчення функціонального стану головного мозку традиційно використовується метод електроенцефалографії (Маньковский Н.Б., Карабань И.Н. 1991; Івнєв Б.Б., 2001; Мельникова Т.С. и др., 2010). В той же час, на сьогоднішній день існує незначна кількість досліджень біоелектричної активності головного мозку у хворих з синдромом ПКП та їх дані неоднозначні (Grunwald M. et. al., 2002; Babiloni C. et. al., 2006; Baker M. et. al. 2008; Luckhaus C. et. al., 2008).

Отже, необхідність вивчення характеру когнітивної діяльності та біоелектричної активності головного мозку у хворих на ГДЕ з синдромом ПКП похилого віку зумовлює актуальність проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно плану науково-дослідних робіт ДУ «Інститут геронтології НАМН України» та є фрагментом комплексних тем відділу вікової фізіології і патології нервової системи: «Вивчення клініко-фізіологічних і нейропсихологічних особливостей формування синдрому м'якого когнітивниго зниження» (номер держреєстрації 0104U002270) (виконавець) та «Вивчення особливостей формування синдрому помірних когнітивних порушень у хворих старшого віку з артеріальною гіпертензією» (номер держреєстрації - 0107U002586) (виконавець).

Мета дослідження: підвищити ефективність діагностики та лікувальної тактики когнітивних порушень в похилому віці у хворих на гіпертонічну дисциркуляторну енцефалопатію II ст. на основі комплексного клініко-нейропсихологічного та нейрофізіологічного обстеження.

Завдання дослідження:

1. Вивчити характер нейропсихологічних змін при синдромі ПКП у хворих на ГДЕ II ст. похилого віку.

2. Визначити особливості мнестичної діяльності в залежності від підтипу синдрому ПКП у хворих на ГДЕ II ст. похилого віку.

3. Оцінити динаміку когнітивних порушень через три роки у хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП та вивчити предиктори деменції.

4. Дослідити особливості біоелектричної активності головного мозку при синдромі ПКП у хворих на ГДЕ II ст. похилого віку.

5. Оцінити ефективність препаратів ноотропної групи у хворих на ГДЕ II ст. похилого віку з когнітивними порушеннями на преддементній стадії (синдром ПКП).

Об'єкт дослідження: синдром ПКП при ГДЕ II ст.

Предмет дослідження: клініко-неврологічні, нейропсихологічні, електроенцефалографічні характеристики та ефективність ноотропної терапії у хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП.

Методи дослідження: загальноклінічне, неврологічне обстеження з використанням діагностичних критеріїв ДЕ, синдрому ПКП, 3-х стадійної шкали глобального погіршення (Global Deterioration Scale - GDS) і клінічної рейтингової шкали деменції (Clinical Dementia Rating - CDR); методи нейровізуалізації - МРТ/КТ головного мозку; кількісна ЕЕГ; експериментально-психологічне обстеження: тест MMSE, субтест кодування, спеціальне експериментально-психологічне дослідження з використанням таблиць Шульте, тести на запам'ятовування 10 слів і 8 чисел, Шкала пам'яті Векслера переглянута (Wechsler Memory Scale - Revised - WMS-R), шкала тривожності Спілбергера-Ханіна, геріатрична шкала депресії (Geriatric Depression Scale); з метою прогнозування розвитку деменції застосовано дискримінантний аналіз; статистична обробка отриманих даних із застосуванням стандартного статистичного пакету “Microsoft Exel 97”, “Statistica for Windows 6.0”.

Наукова новизна отриманих результатів. В комплексному клініко-фізіологічному та експериментально-психологічному дослідженні були встановлені особливості когнітивної діяльності у хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП. Вперше проаналізовано особливості різних складових мнестичної діяльності у осіб похилого віку, які страждають на ГДЕ з синдромом ПКП. Встановлено, що для хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП характерним є зниження ментального, слухового та зорового контролю уваги, комплексу показників вербального логічного, простого і складного асоціативного та візуального асоціативного і складного зорово-просторового компонентів як короткотривалої, так і довготривалої пам'яті. Знайшло подальший розвиток положення про доцільність виділення амнестичного, неамнестичного та мультидоменного підтипів синдрому ПКП.

Вперше визначено динаміку змін показників когнітивного статусу у хворих похилого віку на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП. Через три роки у 35,3% у хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП було діагностовано синдром деменції. Визначено, що найчастіше синдром деменції виникає у хворих з амнестичним підтипом (55%), рідше - з мультидоменним (34,8%) і неамнестичним (15,8%).

Вперше за допомогою дискримінантного аналізу даних експериментально-психологічного тестування хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП похилого віку встановлені інформативні та незалежні предиктори розвитку деменції, а саме показники максимальної репродукції 10 слів, субтесту кодування, складних вербальних парних асоціацій (короткотривала пам'ять), візуальної репродукції (короткотривала пам'ять), легких вербальних парних асоціацій (довготривала пам'ять). На основі отриманих даних створена прогностична формула з метою визначення ризику розвитку когнітивного дефіциту до рівня деменції.

Вперше на основі аналізу частотних характеристик та просторового розподілу ритмів ЕЕГ у хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП похилого віку встановлені особливості біоелектричної активності головного мозку у вигляді зменшення середньозваженої частоти та зниження відносної потужності бета-ритму і підвищення відносної потужності тета-ритму.

Практичне значення отриманих результатів. Результати проведених досліджень можуть знайти застосування в клінічній діагностиці синдрому ПКП у хворих на ГДЕ II ст. і виділенні найбільш вразливої групи пацієнтів з високим ризиком прогресування когнітивних порушень до рівня деменції.

Прогностична формула, що створена за результатами роботи дає можливість підвищити ефективність прогнозування розвитку деменції у хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП (Пат. 57232 Україна МПК А 61В 5/16, заявл. 29.11.2010; опубл. 10.02.2011 Бюл. №3).

Запропоновано тестування хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП за допопомогою шкали пам'яті Векслера (переглянутої) в динаміці фармакотерапії для клінічної оцінки ефективності в лікуванні помірних когнітивних порушень.

Показана доцільність використання препаратів пірацетам, пікамілон, прамістар для корекції когнітивного дефіциту у хворих на ГДЕ II ст. похилого віку на преддементній стадії (синдром ПКП).

Розроблені методи діагностики і лікування впроваджені в практичну роботу відділення вікової патології нервової системи ДУ “Інститут геронтології НАМН України”, роботу кафедри терапії і геріатрії НМАПО ім. П.Л. Шупика, видано інформаційний лист “Використання препарату пікамілон у хворих на гіпертензивну дисциркуляторну енцефалопатію похилого віку з синдромом помірних когнітивних порушень”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація являється самостійною науковою роботою пошукача. Автор самостійно провів аналіз наукової літератури, обґрунтував необхідність проведення даного дослідження. Спільно з науковим керівником визначено мету, задачі, методичні підходи і програму досліджень. Основний вклад дисертанта заключається в проведенні комплексного клініко-неврологічного, експериментально-психологічного і інструментального дослідження. Вивчення КЕЕГ проводилось сумісно з к.мед.н. К.М. Полєтаєвою. Автором самостійно написані всі розділи дисертації, проведена статистична обробка даних з використанням комп'ютерних програм, узагальнені і проаналізовані отримані результати, сформульовані основні положення і висновки, проведено написання і підготовка публікацій до друку.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації доповідались на засіданнях Наукової Ради клінічного сектору ДУ «Інститут геронтології НАМН України» (Україна, Київ, 2005, 2006), на IV Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Україна, Київ, 2005), на науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми геронтології та геріатрії» (Україна, Київ 2006), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Когнітивні порушення при старінні” (Україна, Київ, 2007), на науково-практичній конференції “Вікова поліморбідність і медикаментозна терапія”, (Україна, Київ, 2007), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Когнітивна діяльність при старінні” (Україна, Київ, 2008), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні аспекти діагностики та лікування когнітивних порушень при старінні” (Україна, Київ, 2009), на науково-практичній конференції «Раціональна фармакотерапія в геріатрії», (Україна, Київ, 2009), на XII Межнародній конференції «Актуальні напрямки в неврології: сьогодення та майбутнє» (Україна, Судак, 2010), V Національному конгресі геронтологів і геріатрів України, (Україна, Київ, 2010), на 14 науковому неврологічному Європейському конгресі (Женева, Швейцарія, 2010).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 10 друкованих робіт, з них 4 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 тез в матеріалах конгресів, з'їздів та науково-практичних конференцій, отримано 1 патентний винахід.

Обсяг і структура дисертації.

Дисертаційну роботу викладено на 217 сторінках машинописного тексту, з яких 145 сторінок займає основна частина. Вона складається із вступу, огляду літератури, розділу про матеріали і методи досліджень, трьох розділів з результатами власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Текст дисертації ілюстровано 59 таблицями та 33 рисунками, з яких 43 таблиці надано у додатках. Список використаних джерел містить 252 джерела, з яких 118 викладені кирилицею, 134 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Проведено клініко-неврологічне, експериментально-психологічне обстеження 150 осіб, із них 95 хворих на ГДЕ II ст., 30 - практично здорових осіб похилого віку, 25 практично здорових осіб молодого віку. Обстежених хворих на ГДЕ за допомогою експериментально-психологічного тестування було розподілено на дві групи: перша - з синдромом ПКП, яка склала 65 осіб та друга - без синдрому ПКП - 30 осіб. Групу хворих з синдромом ПКП було розділено на три підгрупи в залежності від підтипу. До групи з амнестичним підтипом синдрому ПКП ввійшло 23 особи, з неамнестичним - 19, з мультидоменним - 23.

Середній вік в першій групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП становив 72,5±0,4 р., другій групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП - 71,2±1,1 р., третій групі практично здорових осіб похилого віку - 70,9±1,1 р., тривалість освіти - відповідно 14,1±0,5, 14,2±0,5 та 14,7±0,4 р. В четвертій групі молодих практично здорових осіб середній вік склав - (30,9±0,6) р.; тривалість освіти - 16,1±0,7 р. Усі хворі на ГДЕ II ст. отримували постійну базову гіпотензивну терапію, більшість в обох групах - інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Рівень артеріального тиску при первинному обстежені хворих на тлі базової гіпотензивної терапії був наступним. Рівень систолічного тиску в групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП становив (154,9±2,4) мм рт. ст., в групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП - (151,7±1,8) мм рт. ст.; діастолічного - відповідно (85,8±1,2) і (87,3±1,5) мм рт. ст. Тривалість ГХ - відповідно (12,2±1,2) та (11,9±1,8) р.

Дисциркуляторну енцефалопатію діагностували за загальноприйнятими класифікаціями (Дамулин И.В., Захаров В.В., 2003, Мачерет Е.Л., 2003).

Для визначення синдрому ПКП були використані модифіковані діагностичні критерії (J. Touchon і Petersen R.S., 2004). Підтипи синдрому ПКП виділялись за допомогою критеріїв, запропонованих Petersen R.C. (Petersen R.C., 2001). Для оцінки ступеня тяжкості порушень когнітивного і функціонально стану у хворих з синдромом ПКП була використана шкала глобального погіршення (GDS) (Reisberg B., Ferris S.H., 1982) і клінічна рейтингова шкала деменції (CDR) (Hughes C.P., Berg I., 1982).

Для виключення супутньої соматичної патології, яка могла б стати причиною когнітивного дефіциту, всім хворим та практично здоровим особам похилого віку було проведене загальноклінічне обстеження., яке включало консультацію терапевта, ендокринолога, офтальмолога, ЕКГ та лабораторні тести. Детально вивчались скарги пацієнта. Особлива увага приділялась скаргам хворого на зниження пам'яті, уваги, розумової працездатності. Аналізувався анамнез хворого (лікарський, сімейний).

Згідно отриманих результатів МРТ/КТ досліджень головного мозку у більшості обстежених хворих виявлені перивентрикулярні зони лейкоареозу та нерізко виражені атрофічні зміни.

Для вирішення поставленої мети та задач були застосовані спеціальні методи дослідження когнітивної діяльності та біоелектричної активності головного мозку. Тест MMSE складається з ряду субтестів, що дозволяють оцінити орієнтування в часі, місці, стан короткотривалої та довготривалої пам'яті, функцію мови, гнозису та праксису. Сума балів по субтестам складає загальний бал MMSE (Folstein M.F., 1975). Також виконувались субтест кодування, спеціальне експериментально-психологічне дослідження з використанням таблиць Шульте, тести на запам'ятовування 10 слів і 8 чисел (Блейхер В.М., Крук И.В. 1986). З метою більш поглибленого вивчення мнестичної діяльності використовувалась шкала WMS-R, яка складається із серії субтестів, що дають можливість оцінити основні показники мнестичної діяльності (увагу, короткотривалу та довготривалу пам'ять). Рівень уваги вивчався на основі параметрів субтестів: “Психологічний контроль” (ПК), “Цифровий ряд” (ЦР) прямий і зворотний (ЦРП і ЦРЗ), “Візуальний мнестичний ряд” (ВМР) прямий і зворотний (ВМРП, ВМРЗ). Вербальна пам'ять (смислова, проста і складна асоціативна) досліджувалась за допомогою субтестів: “Логічна пам'ять” (ЛП), “Вербальні парні асоціації” (ВРПА) прості і складні асоціативні пари (ВРПАП, ВРПАС). Візуальна пам'ять (образна, асоціативна, зорово-просторова) досліджувалась за допомогою субтестів “Образна пам'ять” (ОП), “Візуальні парні асоціації” (ВЗПА), “Візуальна репродукція” (ВР). Короткотривала пам'ять вивчалась за допопомогою субтестів: ЛП, ВРПА, ОП, ВЗПА, ВР. Довготривала пам'ять - ЛП, ВРПА, ВЗПА, ВР. За даними оцінки шкали WMS-R, можна оцінити стан уваги, здібність до сприйняття, зберігання та відтворення інформації різної модальності (Wechsler D., 1987). Емоційний стан оцінювався за допомогою геріатричної шкали депресії - (Geriatric Depression Scale) (Yesavage J.A., 1983) та шкали тривожності Спілбергера-Ханіна (Блейхер В.М., Крук И.В., 1986).

Для оцінки біоелектричної активності головного мозку була застосована система комп'ютерної енцефалографії NeuroCom, “ХАІ-Медика”. Використовувалися 19 хлорсрібних електродів, які розташовувалися відповідно до міжнародної системи «10-20» з референтними електродами на мочках вух. Спектральний аналіз ЕЕГ був проведений по алгоритму швидкого перетворення Фур'є. Параметри хвиль були розраховані в наступному діапазоні частот (Гц): дельта (1,5-3,9), тета (4-7,9), альфа (8-13), бета (14-35), гама (35-45). Потужність спектру всередині смуги розраховувалась інтегруванням щільності потужності спектра. Відносна потужність основних складових спектру ЕЕГ представлена у відсотках від загальної потужності спектру для кожного відведення по відповідному діапазону частот. Проведена оцінка спектральних коефіцієнтів - відношення абсолютних значень потужностей альфа- до тета-ритму, альфа- до дельта-ритму, альфа до суми потужностей дельта- й тета-ритмів і відношення сум абсолютних значень потужностей швидких до повільних ритмів. Зазначені параметри були розраховані для всього запису з усередненням по 9-10 епохам. Розмір епохи становив 4 секунди. Оцінювалась також середньозважена частота ритмів ЕЕГ, яка визначалалась автоматично. Параметри хвиль визначались в наступних діапазонах частот (Гц): дельта, тета, альфа, бета.

Проведено лікування ноотропними препаратами хворих на ГДЕ II ст. з ПКП похилого віку: пікамілоном (натрієва сіль N-нікотинол-г-аміномасляної кислоти), внутрішньом'язово по 2,0 мл 10% розчину протягом 15 днів - 25 осіб; пірацетамом (2-оксо-1-піролідін-ацетамід), внутрішньом'язово по 5,0 мл 10% розчину протягом 15 днів - 25 осіб; прамістаром (прамірацетамом), перорально в дозі 1200 мг на добу протягом 1 місяця - 25 осіб.

Статистична обробка отриманих результатів виконана за допомогою стандартного статистичного пакету “Microsoft Exel 97”, “Statistica for Windows 6.0”. Були розраховані середні значення показників та похибка середніх, проведено кореляційний аналіз із застосуванням коефіцієнту парних кореляцій. Був проведений дискримінантний аналіз. Вірогідність відмінностей між групами оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента.

Результати та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що обстежені хворі на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП за ступенем важкості когнітивного і функціонального дефіциту відповідали 3-ій стадії за шкалою GDS і 0,5 балам за шкалою CDR.

Хворі на ГДЕ II ст. з ПКП активно скаржились на погіршення пам'яті. Даною проблемою було занепокоєне їх найближче оточення. Хворі на ГДЕ II ст. з ПКП і на ГДЕ II ст. без ПКП скаржились на головний біль (відповідно - 80% і 87%), відчуття важкості в голові (відповідно - 80% і 87%), запаморочення (відповідно - 73% і 73%), шум у вухах (відповідно - 68% і 70%), підвищену стомлюваність (відповідно - 91% і 87%), загальну слабкість (відповідно - 91% і 83%), дратівливість (відповідно - 83% і 87%), неспокій і тривогу (відповідно - 85% і 93%), біль чи неприємні відчуття в області серця (відповідно - 82% і 77%), періодичні порушення сну (відповідно - 65% і 73%), погіршення пам'яті (відповідно - 100% і 77%). У неврологічному статусі хворих переважно відмічались: центральна недостатність лицевого нерву (відповідно - 78,6%, 74,5%), рефлекси орального автоматизму (відповідно - 65,7%, 68,1%), пірамідна недостатність (відповідно - 85,4%, 89,2%) та стато-координаторні порушення (відповідно - 92,1%, 92,9%).

Скарги на погіршення пам'яті, уваги, труднощі при виконанні розумової роботи є розповсюдженими серед людей старшого віку. Однак, не завжди подібні скарги підтверджуються об'єктивним експериментально-психологічним тестуванням пацієнтів. Нами був проведений широкий спектр експериментально-психологічних тестів, які можуть об'єктивно оцінити стан когнітивних функцій. Крім того, всебічне вивчення когнітивної сфери дає можливість виявити ті тести, які є найбільш чутливими для прогнозування ризику розвитку деменції. У групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП загальний бал тесту ММSE склав (26,2±0,2), у хворих на ГДЕ II ст. без ПКП - (28,7±0,2) балів, практично здорових осіб похилого - (29,2±0,2) і молодого віку - (30,0±0,0). За результатами аналізу параметрів субтестів MMSE, в групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП, практично здоровими особами похилого і молодого віку встановлено достовірне зниження показників уваги, сприйняття та відтворення вербального і візуального матеріалу, орієнтування в часі. У групі хворих на ГДЕ без ПКП та у практично здорових осіб похилого віку, за даними субтестів MMSE, визначено погіршення рівня уваги та відстроченого відтворення матеріалу порівняно з практично здоровими особами молодого віку (рис.1).

Рис. 1. Профіль виконання субтестів MMSE хворими на ГДЕ II ст. з ПКП та без ПКП, практично здоровими особами похилого (ПЗП) і молодого (ПЗМ) віку Субтести: 1 - орієнтування в часі; 2 - орієнтування в просторі; 3 - запам'ятовування трьох слів; 4 - увага і рахунок; 5 - відтворення слів; 6 - найменування; 7 - повторення речення; 8 - виконання трьохстадійного завдання; 9 - виконання написаного завдання; 10 - написання простого речення; 11 - копіювання малюнку

* - р< 0,05 - достовірність відмінностей між хворими на ГДЕ II ст. з ПКП та без ПКП і ПЗП, ПЗМ; # - р< 0,05 - достовірність відмінностей між хворими на ГДЕ II ст. без ПКП і ПЗП;

? - р< 0,05 - достовірність відмінностей між ПЗП і ПЗМ

У обстежених групах хворих на ГДЕ II ст. з ПКП порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП, практично здоровими особами похилого і молодого віку встановлено достовірно нижчий параметр субтесту кодування (відповідно - 22,56±1,77; 34,73±1,87; 34,57±1,38; 55,68±2,14) балів. В групі хворих з синдромом ПКП виявлено достовірне збільшення часу виконання спеціального експериментально-психологічного завдання по таблицях Шульте (відповідно - 825,56±37,3; 665,63±26,84; 577,57±25,79; 427,96±17,01) с. Також у групі хворих з синдромом ПКП відмічалось достовірне зниження показника максимальної репродукції 10 слів та збільшення кількості пред'явлень цифрового матеріалу для відтворення ряду з 8 цифр. Для більш детального вивчення мнестичної діяльності (уваги, короткотривалої та довготривалої пам'яті) проведене розширене нейропсихологічне дослідження пам'яті з використанням WMS-R. Так, у групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП були встановлені порівняно з групами практично здорових осіб похилого і молодого віку знижені показники ментального (ПК, р<0,002, р<0,001) і слухового (ЦРП, р<0,001) контролю рівня уваги. Також в даній групі порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП, практично здоровими особами обох вікових груп визначене зниження параметрів субтестів слухового (ЦРЗ, р<0,001) та зорового (ВМРП, р<0,001; ВМПЗ, р<0,05, р<0,001) контролю уваги. Параметри всіх субтестів шкали на короткотривалу пам'ять в групі хворих з ПКП були зниженими. Так, в даній групі порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП і практично здоровими особами обох груп визначено достовірно менші показники вербальної смислової (ЛП, р<0,001), асоціативної простої (ВРПАП, р<0,001) і складної (ВРПАС, р<0,01 - р<0,001) та візуальної асоціативної (ВЗПА, р<0,004 - р<0,001) і зорово-просторової (ВР, р<0,01 - р<0,001) пам'яті. У групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП параметр візуальної образної пам'яті (ОП) був нижчим лише порівняно із групами практично здорових осіб (р<0,001). Зареєстровано зниження довготривалої складової функції пам'яті в основній групі хворих порівняно з обстеженими хворими на ГДЕ II ст. без ПКП та практично здоровими особами за рахунок вербального смислового (ЛП, р<0,001), асоціативного простого (ВРПАП, р<0,05 - р<0,01) і складного (ВРПАС, р<0,001), а також візуального асоціативного (ВЗПА, р<0,001) і зорово-просторового (ВР, р<0,001) компонентів (рис. 2).

Отже, в групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП встановлено зниження рівня ментального, слухового та зорового контролю рівня уваги, короткотривалої вербальної (смислової, простої і складної асоціативної), візуальної (образної, асоціативної і зорово-просторової) та довготривалої вербальної (смислової, простої і складної асоціативної) і візуальної (асоціативної, зорово-просторової) пам'яті.

У групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП порівняно з групами практично здорових осіб визначено зменшення показників ментального (ПК, р<0,04, р<0,001), слухового (ЦРП і ЦРЗ, р<0,05, р<0,001) та зорового (ВМРП і ВМРЗ, р<0,01, р<0,001) контролю рівня уваги. В групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП порівняно з практично здоровими особами встановлено достовірно нижчі параметри короткотривалої вербальної смислової (ЛП, р<0,001), складної асоціативної (ВРПАС, р<0,001) і візуальної асоціативної (ВЗПА, р<0,003, р<0,001) пам'яті. Показники простої асоціативної вербальної та візуальної образної і зорово-просторової пам'яті не відрізнялись між групами хворих на ГДЕ II ст. без ПКП і практично здоровими особами похилого віку. Погіршення довготривалої мнестичної функції у хворих на ГДЕ II ст. без ПКП порівняно з групами практично здорових осіб похилого та молодого віку проявлялось у вигляді зменшення показників вербальної смислової (ЛП, р<0,002, р<0,001) та зорово-просторової (ВР, р<0,02, р<0,001) пам'яті. Встановлено, що параметр вербальної складної асоціативної пам'яті (ВРПАС) в даній групі був достовірно нижчим (р<0,05) лише порівняно з практично здоровими особами молодого віку. Показники довготривалої асоціативної простої вербальної і візуальної пам'яті достовірно не відрізнялись між групами хворих на ГДЕ II ст. без ПКП та практично здоровими особами похилого віку (рис. 2).

Рис. 2. Профіль виконання субтестів шкали WMS-R у хворих на ГДЕ II ст. з ПКП та без ПКП, ПЗП і ПЗМ

I - концентрація уваги: 1 - психологічний контроль (ПК), 2 - цифровий ряд прямий (ЦРП), 3 - цифровий ряд зворотний (ЦРЗ); 4 - візуальний мнестичний ряд прямий (ВМРП); 5 - візуальний мнестичний ряд (зворотний) (ВМРЗ)

II - короткотривала пам'ять: 6 - логічна пам'ять (ЛП), 7 - вербальні парні асоціації прості (ВРПАП), 8 - вербальні парні асоціації складні (ВРПАС), 9 - образна пам'ять (ОП), 10 - візуальні парні асоціації (ВЗПА), 11 - візуальна репродукція (ВР)

III - довготривала пам'ять:12 - логічна пам'ять (ЛП), 13 - візуальні парні асоціації (ВЗПА), 14 -вербальні парні асоціації прості (ВРПАП), 15 - вербальні парні асоціації складні (ВРПАС), 16 -візуальна репродукція (ВР)

* - р< 0,05 - достовірність відмінностей між хворими на ГДЕ II ст. з ПКП та без ПКП, ПЗП, ПЗМ;

# - р< 0,05 - достовірність відмінностей між хворими на ГДЕ II ст. без ПКП і ПЗП;

? - р< 0,05 - достовірність відмінностей між ПЗП і ПЗМ

На основі отриманих даних дослідження показників емоційно-вольової сфери встановлено, що хворі на ГДЕ II ст. з ПКП та без ПКП мали незначне підвищення показників рівня депресивності порівняно з практично здоровими особами похилого і молодого віку. Рівень внутрішньої тривожності був вищим в обох групах хворих на ГДЕ II ст. порівняно з практично здоровими особами похилого віку (р<0,001).

Для вивчення особливостей формування когнітивного дефіциту у хворих на ГДЕ II ст. з ПКП проведено аналіз парних кореляційних зв'язків між результатами експериментально-психологічних тестів і субтестів. У групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП встановлено достовірні кореляційні зв'язки між загальним балом тесту MMSE та максимальною репродукцією 10 слів (r = 0,59, p<0,01), кількістю відтворених символів субтесту кодування (r = 0,31, p<0,05), часом виконання завдання по таблицях Шульте (r = - 0,28, p<0,05). У цій групі також виявлені достовірні кореляційні зв'язки між максимальною репродукцією 10 слів та кількістю відтворених символів субтесту кодування (r = 0,32, p<0,05), часом виконання завдання по таблицях Шульте (r = - 0,35, p<0,05); між показником субтесту кодування і часом виконання завдання по таблицях Шульте (r = - 0,36, p<0,05). Крім того, в даній групі визначено 38 значимих парних кореляційних зв'язків між параметрами субтестів WMS-R та: загальним балом тесту MMSE (r = 0,33 - 0,49, p<0,05) і параметрами його субтестів “Орієнтація в просторі”, “Увага та рахунок”, “Згадування трьох слів після відволікання уваги” (r = 0,31 - 0,41, p<0,05); показниками тесту 10 слів (r = 0,31 - 0,55, p<0,05), субтесту кодування (r = 0,30 - 0,45, p<0,05), часом виконання завдання по таблицях Шульте (r = - 0,31… - 0,51, p<0,05). В даній групі між параметрами субтестів WMS-R виявлено 55 значимих парних кореляційних зв'язків, з них: 5 - між параметрами субтестів на увагу, 6 - між показниками субтестів на увагу та значеннями субтестів короткотривалої та довготривалої пам'яті і 44 - між параметрами вербальних і візуальних субтестів, що характеризують короткотривалу та довготривалу пам'ять.

У групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП порівняно з групою хворих на ГДЕ II ст. з ПКП встановлена вдвічі менша кількість достовірних кореляційних зв'язків між показниками експериментально-психологічних тестів та субтестів. Так, в даній групі визначено 18 кореляційних зв'язків між значеннями субтестів WMS-R та загальним балом тесту MMSE (r = 0,41 - 0,60, p<0,05) і параметрами його субтестів “Увага та рахунок”, “Згадування трьох слів після відволікання уваги”, “Повторення речення” (r = 0,39 - 0,60, p<0,05), показником субтесту кодування (r = 0,36 - 0,41, p<0,05), часом виконання завдання по таблицях Шульте (r = - 0,37… - 0,51, p<0,05). В даній групі між субтестами WMS-R встановлено 29 значимих кореляційних зв'язків: 2 - між параметрами субтестів на увагу, 14 - між показниками субтестів на увагу та значеннями субтестів короткотривалої та довготривалої пам'яті і 13 - між параметрами субтестів, що характеризують короткотривалу та довготривалу пам'ять.

Таким чином, у хворих на ГДЕ II ст. з ПКП суттєво збільшується кількість вірогідних кореляційних зв'язків між когнітивними показниками, що може вказувати на обмеження пластичності центральної нервової системи і послаблення компенсаторних механізмів при прогресуванні когнітивного дефіциту.

Проведено аналіз нейропсихологічних особливостей в підгрупах хворих в залежності від наявності амнестичного, неамнестичного та мультидоменного підтипів синдрому ПКП. У обстеженій групі хворих з амнестичним підтипом порівняно з хворими із неамнестичним та мультидоменним підтипами визначено достовірне зниження параметру субтесту MMSE “Відтворення трьох слів після відволікання уваги” (р<0,001). Також у даній групі хворих було пред'явлено більшу кількість проб для відтворення ряду з 8 цифр порівняно з хворими із неамнестичним (р<0,05) та мультидоменним (р<0,05) підтипами. В групі хворих з амнестичним підтипом порівняно з групою із неамнестичним підтипом відзначено тенденцію до зниження максимальної репродукції 10 слів (р=0,09). За результатами аналізу субтестів WMS-R, в групі з амнестичним підтипом порівняно з хворими із неамнестичним підтипом встановлено достовірно менші показники короткотривалої вербальної смислової (р<0,04), візуальної асоціативної (р<0,05) та довготривалої вербальної смислової (р<0,04) і складної асоціативної (р<0,02) пам'яті, а також тенденцію до зниження (р=0,09) параметру зорово-просторової пам'яті.

У групі хворих з неамнестичним підтипом порівняно з групою хворих із амнестичним підтипом визначено достовірно нижчий показник слухового контролю уваги (р<0,05) WMS-R, тенденцію до зниження параметрів субтесту “Увага та рахунок” (р=0,08) тесту MMSE, кількості відтворених символів субтесту кодування (р=0,09), зростання часу виконання спеціального експериментально-психологічного завдання по таблицях Шульте (р=0,09).

У хворих з мультидоменним підтипом порівняно з хворими із амнестичним підтипом встановлено нижчі бали субтесту “Увага та рахунок” (р<0,01) тесту MMSE та зворотного цифрового ряду (р<0,03) шкали WMS-R, зростання часу виконання спеціального експериментально-психологічного завдання по таблицях Шульте (р<0,05), тенденцію до зменшення кількості символів субтесту кодування (р=0,09). В той же час, у хворих з мультидоменним підтипом порівняно з хворими із неамнестичним підтипом встановлені відмінності між параметри субтестів WMS-R: зниження зорового контролю уваги (р<0,003), тенденція до зниження показників короткотривалої вербальної смислової (р=0,07), візуальної асоціативної (р=0,09), зорово-просторової (р=0,09) пам'яті, а також достовірне погіршення довготривалої вербальної смислової (р<0,03), асоціативної простої (р<0,01) і складної (р<0,04) пам'яті.

Таким чином, для амнестичного підтипу синдрому ПКП характерним є переважне погіршення вербальної смислової і візуальної асоціативної короткотривалої пам'яті, а також вербальної смислової та асоціативної довготривалої пам'яті. Особливості когнітивного дефіциту при неамнестичному підтипі синдрому ПКП полягають здебільшого в змінах рівня уваги та інших виконавчих функцій. При мультидоменному підтипі визначено як зниження зорового і слухового контролю рівня уваги, так і ряду складових короткотривалої і довготривалої пам'яті.

Проведене довгострокове спостереження за групою обстежених хворих на ГДЕ II ст. з ПКП мало на меті визначити динаміку змін показників когнітивного статусу у даної групи пацієнтів. Через три роки в групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП у 35,3% - було діагностовано синдром деменції. В залежності від підтипу синдрому ПКП встановлено, що через три роки синдром деменції виявлено у 55% хворих з амнестичним підтипом, у 34,8% - з мультидоменним, у 15,8% - з неамнестичним. Повторне дослідження показників когнітивного статусу через три роки в групі хворих на ГДЕ без синдрому ПКП показало, що ні в кого з пацієнтів даної групи не діагностовано суттєве погіршення когнітивних функцій. Таким чином, наявність синдрому ПКП може розглядатись як фактор ризику розвитку деменції у хворих на ГДЕ похилого віку. Найбільш вразливими до розвитку деменції виявилися пацієнти з амнестичним підтипом синдрому ПКП.

З метою прогнозування розвитку деменції використані встановлені найбільш інформативні та незалежні предиктори на стадії синдрому ПКП, що були визначені в дослідженні. Для створення прогностичної формули були застосовані дані експериментально-психологічного тестування при первинному та через три роки обстеженні хворих. Пацієнтів було розподілено на дві групи відповідно до результатів тестування через три роки (з синдромом ПКП та із встановленим синдромом деменції). Для розроблення прогностичної формули за допомогою програми Statistica 6.0, StatSoft USA було застосовано дискримінантний аналіз з автоматичним виключенням малоінформативних показників. В результаті залишаються лише високо інформативні значення. Отже, в формулу ввійшли параметри максимальної репродукції 10 слів, субтесту кодування, субтестів WMS-R - вербальних простих і складних парних асоціацій, візуальної репродукції.

ПК = (0,23 X₁ + 0,05 X₂ + 0,52 X₃ + 0,11 X₄ + 4,1 X₅)- 36,19

Де: ПК - прогностичний коефіцієнт. X₁ - показник тесту 10 слів; X₂ - показник субтесту кодування; Х₃ - показник завдання складні вербальні асоціативні пари субтесту “Вербальні парні асоціації” (короткотривала пам'ять); X₄ - показник субтесту “Візуальна репродукція” (короткотривала пам'ять); X₅ - показник завдання прості вербальні асоціативні пари субтесту “Вербальні парні асоціації” (довготривала пам'ять).

Якщо ПК менше нуля, то прогнозується розвиток деменції. Достовірний прогноз деменції по отриманій формулі складає 92 %. У випадку благоприємного прогнозу величина похибки складає не більше 17 %. Отже, на основі тестування обстежених пацієнтів на додементній стадії встановлені інформативні та незалежні предиктори розвитку деменції в групі хворих на ГДЕ з синдромом ПКП.

Особливості функціонального стану головного мозку характеризуються також його біоелектричною активністю. В групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП, практично здоровими особами похилого та молодого віку визначене достовірне (р<0,04) зниження показників відносної потужності бета-ритму (ВПв) в більшості відведень. Зокрема, ВПв в скроневих відведеннях була наступною по групах (відповідно - 21,23±2,10; 28,16±2,03; 29,17±1,45; 30,13±2,12)%. У групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП, практично здоровими особами похилого і молодого віку відмічалось достовірне (р<0,03) підвищення відносної потужності тета-ритму (ВПи) в більшості відведень. Так, ВПи в скроневих відведеннях встановлена по групах (відповідно - 23,14±1,02; 20,12±1,18; 17,09±1,10; 15,12±1,09)%. Визначено також, що в групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП порівняно з практично здоровими особами похилого та молодого віку параметри ВПи достовірно вищі в ряді відведень. У групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП порівняно з практично здоровими особами молодого віку відмічалось достовірне зниження відносної потужності альфа-ритму (ВПб) в потиличних та тім'яних відведеннях. У групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП та в групі практично здорових осіб похилого віку також відмічалась тенденція до зниження ВПб в тім'яних та потиличних відведеннях порівняно з групою практично здорових молодих осіб.

Таким чином, зміни відносної потужності основних ритмів ЕЕГ у хворих на ГДЕ II ст. з ПКП спостерігались переважно в діапазонах бета- та тета-ритмів.

Дані аналізу спектральних коефіцієнтів у групах хворих на ГДЕ II ст. з ПКП та ГДЕ II ст. без ПКП вказують на відсутність суттєвих відмінностей показників коефіцієнтів альфа/тета та (альфа+бета)/(тета+дельта) в усіх відведеннях. У той же час, спостерігались достовірні відмінності показників коефіцієнтів альфа/тета та (альфа+бета)/(тета+дельта) в групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП порівняно з практично здоровими особами похилого та молодого віку.

Зареєстрований показник середньозваженої частоти альфа-ритму у групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП був достовірно нижчим в більшості відведень порівняно з практично здоровими особами похилого і молодого віку. Параметр середньозваженої частоти альфа-ритму також був достовірно зниженим у групі хворих на ГДЕ II ст. без ПКП і у практично здорових осіб похилого віку порівняно з практично здоровими особами молодого віку в усіх відведеннях. Середньозважена частота бета-ритму була достовірно нижчою в більшості відведень в групі хворих на ГДЕ II ст. з ПКП порівняно з практично здоровими обстеженими обох вікових груп. Середньозважена частота бета-ритму в групі хворих з ПКП була достовірно нижчою порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП в скроневих відведеннях. Показник середньозваженої частоти тета-ритму не відрізнявся між усіма групами обстежених пацієнтів похилого і молодого віку. Параметр середньозваженої частоти дельта-ритму також не відрізнявся між обстеженими групами пацієнтів похилого віку, але був зниженим (р<0,05) в усіх обстежених осіб похилого віку порівняно з практично здоровими особами молодого віку в ряді відведень. Таким чином, в групі хворих похилого віку, які страждають на ГДЕ II ст. з ПКП, визначено зниження середньозваженої частоти бета-ритму порівняно з хворими на ГДЕ II ст. без ПКП та практично здоровими особами обох вікових груп. Також встановлено збільшення відносної потужності тета-ритму та зменшення відносної потужності бета-ритму порівняно з групою хворих на ГДЕ II ст. без ПКП, практично здоровими особами похилого та молодого віку, а також зменшення значень спектральних коефіцієнтів (альфа/тета, (альфа+бета)/(тета+дельта) порівняно з групами практично здорових осіб обох вікових груп.

На сьогоднішній день існує великий асортимент лікарських засобів, які рекомендують в якості терапії когнітивних порушень, зокрема ноотропні препарати. В той же час, встановлено, що ноотропні засоби в якості монотерапії виявились неефективними навіть на початковій стадії синдрому деменції, зокрема при хворобі Альцгеймера. Тому надзвичайно актуальним завданням є вивчення ефективності впливу ноотропних засобів на преддементні когнітивні порушення (синдром ПКП).

У результаті проведених досліджень встановлено, що у хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП, лікування препаратом пікамілон супроводжувалось позитивним впливом на когнітивні функції. Так, по результатах виконання субтестів MMSE встановлено достовірне покращення орієнтування в часі, відтворення складного смислового висловлювання (р<0,01). Також зросла розумова працездатність, про що свідчить зменшення часу виконання спеціального-експериментально-психологічного завдання по таблицях Шульте (р<0,01), значення показника субтесту кодування (р<0,02). Позитивна динаміка спостерігалась і при виконанні субтестів шкали WMS-R. Встановлене достовірне зростання параметрів субтестів, які характеризують пам'ять, як короткотривалу візуальну асоціативну (р<0,004), вербальну смислову (р<0,007), так і довготривалу вербальну смислову (р<0,02) та візуальну асоціативну (р<0,05). Звертає на себе увагу високий рівень достовірності зниження параметрів рівня депресивності і тривожності (р<0,00001). Встановлена незначна позитивна динаміка показників КЕЕГ у вигляді достовірного підвищення ВПб в ряді відведень.

Курсове використання препарату пірацетам у хворих на ГДЕ II ст. з ПКП призводить до достовірного зростання показників субтестів MMSE у вигляді покращення уваги (р<0,01), відстроченого відтворення вербального матеріалу (р<0,002) та складного смислового висловлювання (р<0,03). Також зріс рівень розумової працездатності (р<0,02) та показник субтесту кодування (р<0,02). Визначено зростання параметрів субтестів шкали WMS-R: короткотривалої вербальної смислової (р<0,001), візуальної образної (р<0,02), асоціативної (р<0,04), зорово-просторової (р<0,01) і довготривалої вербальної асоціативної (р<0,004) та смислової (р<0,03), візуальної зорово-просторової (р<0,05) пам'яті. Під впливом лікування знизились параметри рівня депресивності (р<0,04) і тривожності (р<0,02).

У хворих на ГДЕ II ст. з ПКП відмічений позитивний вплив курсового прийому препарату прамістар на когнітивні функції. Визначені позитивні зміни показників шкали WMS-R у вигляді достовірного покращення зорового (р<0,002) та слухового контролю уваги (р<0,002), параметрів пам'яті, як короткотривалої вербальної смислової (р<0,002), візуальної асоціативної (р<0,01) і зорово-просторової (р<0,01), так і довготривалої вербальної смислової (р<0,002) і візуальної зорово-просторової (р<0,01). Знизився рівень депресивності (р<0,04) і тривожності (р<0,03). За даними КЕЕГ, під впливом курсового прийому препарату відмічалось достовірне зменшення потужності дельта-ритму в більшості відведень, зростання потужності бета-ритму в окремих відведеннях. Встановлено також достовірне збільшення значення спектральних коефіцієнтів альфа/дельта, альфа/(тета+дельта) і (альфа+бета)/(тета+дельта) та середньозваженої частоти в бета- і тета-діапазонах в ряді відведень.

Отже, ноотропона терапія є доцільною та ефективною в лікуванні когнітивних порушень у хворих на ГДЕ II ст. з ПКП. Під впливом лікування покращується рівень уваги, зростає розумова працездатність, короткотривала та довготривала вербальна і візуальна пам'ять.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної медико-соціальної проблеми особливостей когнітивного дефіциту при синдромі помірних когнітивних порушень у осіб похилого віку, які страждають на ГДЕ II ст. У хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП похилого віку відмічається зниження рівня активної уваги, короткотривалої та довготривалої вербальної і візуальної пам'яті, що супроводжується зниженням здатності до сприйняття, утримування та відтворення нової інформації різного рівня складності, погіршенням формування нових вербальних та візуальних асоціативних зв'язків.

2. Встановлено у хворих на ГДЕ II ст. похилого віку в залежності від підтипу синдрому ПКП особливості показників когнітивного статусу: для амнестичного - характерним є переважне погіршення вербальної логічної і візуальної асоціативної короткотривалої пам'яті, а також вербальної логічної та асоціативної довготривалої пам'яті; при неамнестичному - змінюється рівень уваги та інші виконавчі функції; при мультидоменному - визначено як зниження зорового і слухового контролю рівня уваги, так і ряду складових короткотривалої і довготривалої пам'яті.

3. У результаті повторних досліджень встановлено, що через три роки в групі хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП у 35,3% - було діагностовано синдром деменції. В залежності від підтипу синдрому ПКП синдром деменції виявлено у 55% хворих з амнестичним підтипом, у 34,8% - із мультидоменниму, у 15,8% - з неамнестичним. Найбільш вразливими до розвитку деменції виявилися пацієнти з амнестичним підтипом синдрому ПКП.

4. За допомогою дискримінантного аналізу даних тестування хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП похилого віку встановлені інформативні та незалежні предиктори розвитку деменції, що ввійшли до прогностичної формули, а саме показники максимальної репродукції 10 слів, субтесту кодування, складних вербальних парних асоціацій (короткотривала пам'ять), візуальної репродукції (короткотривала пам'ять), легких вербальних парних асоціацій (довготривала пам'ять).

5. Встановлено суттєве збільшення виражених кореляційних зв'язків між різними когнітивними показниками в групі хворих на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП порівняно з групами пацієнтів на ГДЕ II ст. без синдрому ПКП, практично здоровими особами похилого та молодого віку, що вказує на формування стійкого патологічного стану в когнітивній сфері у хворих з синдромом ПКП.

6. При аналізі частотних характеристик та просторового розподілу ритмів ЕЕГ у хворих похилого віку на ГДЕ II ст. з синдромом ПКП в порівнянні з групами хворих на ГДЕ без синдрому ПКП та практично здорових осіб похилого та молодого віку встановлено зменшення середньозваженої частоти бета-ритму, зниження відносної потужності бета- та підвищення відносної потужності тета-ритму.

7. У хворих на ГДЕ II ст. похилого віку з когнітивними порушеннями на преддементній стадії (синдромом ПКП) показана ефективність ноотропних препаратів (пікамілон, пірацетам, прамістар).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Встановлені особливості порушень когнітивних функцій при синдромі ПКП з урахуванням його підтипу у хворих на ГДЕ II ст. похилого віку можуть бути застосовані в розробці скринінгових програм для покращення діагностики пацієнтів з високим ризиком розвитку синдрому деменції.

2. Створена за допомогою дискримінантного аналізу прогностична формула ПК = ( 0,23 X1 + 0,05 X2 + 0,52 X3 + 0,11 X4 + 4,1 X5) - 36,19 вірогідного розвитку деменції у хворих на ГДЕ з когнітивними порушеннями дозволить більш ефективно визначати хворих з високим ступенем ризику її розвитку. Де: ПК - прогностичний коефіцієнт. X₁ - показник тесту 10 слів; X₂ - показник субтесту кодування; Х₃ - показник завдання складні вербальні асоціативні пари субтесту “Вербальні парні асоціації” (короткотривала пам'ять); X₄ - показник субтесту “Візуальна репродукція” (короткотривала пам'ять); X₅ - показник завдання прості вербальні асоціативні пари субтесту “Вербальні парні асоціації” (довготривала пам'ять).

3. З метою об'єктивізації ефективності медикаментозної корекції помірних когнітивних порушень у хворих на ГДЕ з синдромом ПКП рекомендовано використання шкали пам'яті Векслера (переглянутої).

4. Показана доцільність та ефективність корекції когнітивного дефіциту на преддементній стадії когнітивних порушень у хворих на ГДЕ II ст. препаратами ноотропної групи.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Застосування препарату пікамілон у хворих на гіпертензивну дисциркуляторну енцефалопатію з синдромом помірних когнітивних порушень / Н.Ю. Бачинська, О.В. Демченко, К.М. Полєтаєва, В.О. Холін, А.А. Шулькевич, А.В. Писарук // Проблемы старения и долголетия. -- 2006. -- Т.15., №3. -- С. 218--231. (Автором проведено збір та опрацювання матеріалу, статистична обробка, написання статті).