Удосконалення лабораторної діагностики та профілактики внутрішньолікарняних ротавірусних інфекцій у новонароджених

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Удосконалення лабораторної діагностики та профілактики внутрішньолікарняних ротавірусних інфекцій у новонароджених

03.00.06 - вірусологія

Костенко Олег Олександрович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Дзюблик Ірина Володимирівна, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри вірусології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Виноград Наталія Олексіївна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри епідеміології;

доктор медичних наук, професор Поліщук Олена Іванівна, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України», завідувач лабораторії медичної мікробіології з музеєм патогенних для людини мікроорганізмів.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В усьому світі внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) становлять надзвичайно актуальну проблему, яка охоплює не тільки медичні, а й організаційні та соціальні аспекти. Наразі спостерігається тенденція до зростання кількості ВЛІ, що зумовлено збільшенням частоти інвазивних лікувальних та діагностичних маніпуляцій, поширенням та циркуляцією в лікувально-профілактичних закладах стійких до дії дезінфектантів штамів мікроорганізмів, поєднанням різноманітних асоціацій та появою нових збудників, переважно вірусної природи (Wenzel R., 2004). Особливо складною є проблема ВЛІ в акушерських і дитячих стаціонарах, де перебуває найбільш незахищений контингент. Серед збудників ВЛІ у новонароджених та дітей раннього віку все більшого значення набувають ротавіруси (РВ), які здатні викликати розвиток дегідратуючої діареї, що за важкістю ексикозу поступається лише холері та часто завершується летально. Спалахи внутрішньолікарняних ротавірусних інфекцій (РВІ) реєструються у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених, патології новонароджених, виходжування недоношених акушерських стаціонарів і дитячих лікарень Великої Британії, США, Китаю, Венесуели, Російської Федерації (РФ) та багатьох інших країн світу (Gonyon J.B., Francois C., Sunama D., 1990; Taborska J, Pazdiora P., 1996; Wenzel R., 2002; Chang E., 2002; Cookson S.T., Hughes J.M., Jarvis W.R., 2004; Васильев Б.Я., Васильева З.И., Лобзин Ю.В., 2000). В РФ ротавіруси є причиною розвитку внутрішньолікарняних гострих кишкових інфекцій (ГКІ) в 48,7% випадків (Боковой А.Г., 2001).

Незважаючи на актуальність і клінічне значення проблеми ВЛІ в Україні, остання залишається недостатньо розробленою як в науковому, так і в організаційному плані (Авдєєва Л.В., 2003; Поліщук О.І., Авдєєва Л.В., Краснова Ю.Ю., 2003). Нозокоміальні інфекції у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених реєструються у 30-60% госпіталізованих доношених дітей та у 56-70% недоношених дітей. З них до 35% новонароджених інфікуються безпосередньо в пологових будинках (Дубосарська З.М., Паращук Ю.С., Грищенко О.В., 2005). За останні 5 років чітко відслідковується тенденція росту захворюваності ВЛІ новонароджених у м. Києві. За цей період вона зросла у 5,2 рази (від 1,2 до 6,2 на 1000 новонароджених). При цьому випадки ВЛІ ротавірусної природи офіційно не обліковуються взагалі і частіше приховуються під діагнозом «ентероколіт невизначеної етіології» (Шунько Є.Є., 2007). Реєстрація та оцінка ситуації щодо ВЛІ ротавірусної природи у новонароджених та немовлят гальмується через недосконалість специфічної лабораторної діагностики РВІ .

Потребують удосконалення заходи з неспецифічної профілактики ВЛІ ротавірусної етіології. На часі в Україні широкого впровадження набули дезінфектанти з високою ефективністю по відношенню до різних патогенів, проте досвід застосування цих засобів для профілактики внутрішньолікарняного поширення РВІ не вивчався. Розробка експериментальної моделі РВІ для експертної оцінки віруліцидної активності дезінфектантів та наукові дослідження щодо визначення оптимальних режимів їх застосування можуть стати одним з найважливіших напрямків на шляху зменшення госпітального інфікування в неонатологічних стаціонарах та родопомічних закладах, здатним забезпечити ефективне попередження виникнення як окремих випадків, так і спалахів захворювання на ротавірусну діарею у новонароджених.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати досліджень (1996-2007), здійснених за програмами МОЗ України ввійшли до тем науково-дослідних робіт кафедри вірусології НМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України: «Розробка і вдосконалення методів клінічної діагностики, інтенсивної терапії і виходжування новонароджених, профілактика пери- і неонатальної патології», № державної реєстрації 0100U000618, «Ротавірусна інфекція: особливості етіології, пато-, імуногенезу та епідеміології у дітей на сучасному етапі, розробка експериментально-теоретичних основ створення нових профілактичних і лікувальних препаратів, визначення принципів їх практичного застосування», Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» № державної реєстрації -- 0102U001133; «Профілактика нозокоміальних інфекцій у новонароджених, недоношених дітей в акушерських стаціонарах та відділеннях інтенсивної терапії новонароджених», № державної реєстрації РК0198, ИО 01342.

Фрагменти планових НДР виконано здобувачем як виконавцем вищезгаданих наукових тем.

Мета і завдання дослідження. Мета: розробити науково-методичне обґрунтування шляхів удосконалення специфічної лабораторної діагностики та профілактики внутрішньолікарняної ротавірусної інфекції у новонароджених в пологових будинках та спеціалізованих неонатологічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів м. Києва.

Для досягнення вказаної мети були поставлені наступні завдання:

Розробити нові підходи до удосконалення специфічної лабораторної діагностики ротавірусної інфекції у новонароджених.

Дослідити частоту і динаміку визначення ротавірусів у новонароджених в умовах перебування в акушерському стаціонарі звичайного типу, у відділеннях патології новонароджених і виходжування недоношених дітей та провести аналіз вірусологічного спостереження.

Визначити особливості перебігу внутрішньолікарняної ротавірусної інфекції у новонароджених, чинники передачі вірусу та фактори ризику розвитку ВЛІ ротавірусної етіології.

Розробити експериментальну модель ротавірусної інфекції для дослідження віруліцидних властивостей дезінфектантів.

Вивчити віруліцидну активність найбільш уживаних дезінфектантів різних хімічних груп та обґрунтувати оптимальні параметри їх застосування для профілактики внутрішньолікарняної ротавірусної інфекції в пологових будинках та спеціалізованих неонатологічних відділеннях м. Києва.

Об'єкт дослідження --це внутрішньо лікарняна інфекція,удосконалення лабораторної діагностики та профілактики рота вірусних інфекцій у новонароджених.

Предмет дослідження -- внутрішньолікарняні ротавірусні інфекції, специфічна лабораторна діагностика, експериментальна модель ротавірусної інфекції, віруліцидна активність дезінфекційних засобів різних хімічних груп.

Методи дослідження: вірусологічні -- застосовано для якісного та кількісного визначення ротавірусів та їх антигенів у новонароджених, їх матерів та у медичного персоналу, в культурах клітин при створенні експериментальної моделі; серологічні -- для визначення специфічних антитіл у новонароджених, їх матерів та у медичного персоналу; санітарно-вірусологічні -- відбір проб з об'єктів довкілля, з рук, методи концентрації вірусів у пробах, індикація вірусів в змивах з об'єктів довкілля акушерських та неонатологічних стаціонарів; бактеріологічні -- для кількісного та якісного складу мікрофлори різних біотопів новонароджених та об'єктів довкілля акушерських та неонатологічних стаціонарів; цитоморфологічні -- для оцінки віруліцидної дії дезінфектантів; математичного аналізу та статистичної обробки даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше здійснено вірусологічне спостереження за формуванням і внутрішньолікарняним поширенням РВІ серед новонароджених акушерських стаціонарів в умовах окремого перебування матерів і новонароджених та у відділеннях патології новонароджених і виходжування недоношених дітей.

Вперше встановлено, що внутрішньолікарняне поширення РВІ серед новонароджених найчастіше відбувається в період сезонного зимово-весняного підйому захворюваності.

Встановлено частоту інфікування ротавірусами новонароджених в акушерських стаціонарах, у новонароджених з перинатальною патологією у відділеннях патології новонароджених і виходжування недоношених дітей. Виявлено прямий середнього ступеню кореляційний зв'язок частоти інфікування дітей РВ з тривалістю їх перебування в умовах стаціонару.

Виявлені вірогідні перинатальні та постнатальні фактори ризику виникнення внутрішньо лікарняних РВІ у новонароджених: хронічні та гострі форми інфекції урогенітального тракту та інші інфекційні захворювання, в тому числі наявність ротавірусів в організмі матері, патологічні пологи, народження дітей в стані асфіксії, перебування новонародженого в акушерському стаціонарі окремо від матері, пізнє перше прикладання до грудей матері, зондове та штучне вигодовування дитини.

Удосконалено специфічну лабораторну діагностику РВІ. Вперше розроблено та запропоновано алгоритм діагностики безпосередньо в умовах пологового будинку та відділень патології новонароджених з послідовним використанням двох швидких тестів на основі імунохроматографічного аналізу як перший етап вірусологічної діагностики РВІ.

Вперше розроблено модель експериментального дослідження віруліцидної активності дезінфектантів щодо РВ в умовах in vitro з використанням нового тест-вірусу (штам SА-11), з оцінкою противірусного ефекту препаратів за цитоморфологічним критерієм з акрединовим оранжевим.

Вперше досліджено віруліцидну дію дезінфікуючих засобів різних хімічних груп (ПАР, галоїдомісткі, альдегідомісткі, композитні) з різним механізмом дії та обґрунтовано оптимальні режими їх застосування на об'єктах підвищеного ризику поширення РВ з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені і запропоновані практичній охороні здоров'я: методичні рекомендації «Застосування швидких тестів у лабораторній діагностиці інфекційних хвороб» (затверджені наказом МОЗ України №467 від 23.09.2004р. «Про затвердження методичних рекомендацій щодо застосування швидких тестів для перевірки крові на інфекційні хвороби, облікової форми та інструкції щодо її заповнення»); наказ МОЗ України №158 від 24.03.2006 р. «Про затвердження облікової форми №498-2/о «Результат імунохроматографічного дослідження (Cito test)»; методичні рекомендації «Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів» (затверджені наказом МОЗ України № 231 від 08. 04.2009 р.); інформаційний лист за №247 «Застосування швидких імунохроматографічний тестів в діагностиці ротавірусної інфекції у дітей в спеціалізованих дитячих лікувальних закладах» (2005 р.).

Матеріали досліджень впроваджено в роботі лікувально-профілактичних закладів, що підтверджено відповідними актами.

Матеріали дисертаційної роботи також впроваджено в навчальний процес кафедр вірусології, неонатології, мікробіології та епідеміології НМАПО імені П.Л. Шупика, увійшли до навчально-методичного посібника для лікарів, студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації та лікарів-інтернів «Ротавірусна інфекція» (Київ, 2004), НМУ імені акад. О.О.Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою працею автора. Автором самостійно проведено інформаційно-патентний пошук, аналіз наукової літератури за темою дисертації, обрано та обґрунтовано етапи та методи дослідження, їх виконання та аналіз отриманих результатів.

Здобувачем самостійно проведено дослідження клінічного матеріалу від новонароджених (індикацію РВ простими/швидкими тестами, в реакції непрямої гемаглютинації, в реакції гальмування непрямої гемаглютинації), розроблено алгоритм діагностики, проведено відбір проб для санітарно-вірусологічних досліджень з об'єктів довкілля та виробів медичного призначення акушерських та неонатологічних стаціонарів, з рук медичного персоналу і породіль. Спільно із співробітниками кафедри неонатології НМАПО імені П.Л.Шупика (зав. кафедри д.мед.н., проф.Шунько Є.Є.) були здійснені клінічні обстеження дітей. Спільно с науковими співробітниками кафедри вірусології проведені експериментальні дослідження в культурах перещеплюваних клітин. Допомога консультативного характеру при роботі з дезінфектантами була надана Асоціацією дезінфекціоністів України (президент І.М.Грицай),за що автор їм щиро вдячний.

Матеріали зібрані, статистично оброблені і проаналізовані автором особисто. Всі положення та висновки дисертаційної роботи належать автору.

Всі розділи дисертації написані автором під керівництвом професора Дзюблик І.В.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були представлені доповідями на IV Міжнародній науково-практичній конференції «Внутрибольничные инфекции» (Харків,2001), XIV з'їзді мікробіологів, епідеміологів, паразитологів України (Полтава, 2004); науково-практичній конференції з міжнародною участю присвяченій до 200-річчя з дня заснування Харківського державного медичного університету «Від фундаментальних досліджень до прогресу в медицині» (Харків, 2005); V Міжнародній конференції «Біоресурси і віруси»(Київ,2007), на міжнародній конференції «Біоресурси і віруси» (Київ, 2010), на Всеукраїнській конференції «Питання імунології в педіатрії» (АР Крим, Форос, 2005).

Публікації. Матеріали дисертації висвітлені у 14 наукових працях, з яких 7 статей -- в наукових фахових журналах та збірниках наукових праць, затверджених ВАК України; 6 -- у матеріалах і тезах конференцій, з'їздів, конгресів. Видано 3 методичні рекомендації, 1 інформаційний лист, 1 навчально-методичний посібник для лікарів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 162 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, розділу «Аналіз та узагальнення результатів», висновків, рекомендацій щодо практичного впровадження результатів дисертаційного дослідження. Робота містить 18 таблиць та 18 рисунків. Список використаних джерел складається з 298 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. У роботі було використано мавпячий ротавірус штам SA-11 (Інфекційний титр 1х10⁵ ТЦД50/мл). Вірус пройшов 20 пасажів на кафедрі вірусології НМАПО імені П.Л. Шупика, адаптований до культивування в клітинних культурах НЕР-2 та СНЕВ. Штам SA-11 використовували у якості тест-вірусу для оцінки віруліцидної активності дезінфектантів.

Для експериментальних досліджень були застосовані перещеплювані культури клітин НЕР-2 та СНЕВ. Культуру клітин НЕР-2 штам Cincinnati (Женева), одержували з вірусологічної лабораторії центральної СЕС МОЗ України. Клітини вирощували в середовищі 199, ДМЕМ та RPMI-1640 у співвідношенні 1:1:1 з 2% сироватки крові новонароджених телят та 8% сироватки крові великої рогатої худоби. Культуру клітин СНЕВ отримано з банку клітинних культур НВП «Біотест- Лабораторія», Київ.

Для культивування клітинних культур використовували поживні середовища виробництва НВП «Біо-Тест-Лабораторія» та Державного унітарного підприємства по виробництву бактерійних та вірусних препаратів (ДУПВБВП) Інституту поліомієліту і вірусних енцефалітів РАМН. Сироватку новонароджених телят одержували з НВП «Сангва» (Львів, Україна), сироватки крові великої рогатої худоби -- з Конотопського м'ясокомбінату (Україна).

Для вивчення віруліцидної активності були використані наступні дезінфекційні препарати різних хімічних груп: «Акватабс», «Дезактин», «Септабік» «Саніфект-128», «Гембар», «Лізетол», «Гігасепт», «Секусепт», «Анасепт», «Демокс», «Славін», «Вапусан», «Клінісепт», «Мікробак форте», «Деосепт». Усі 15 препаратів внесені до облікового переліку дезінфекційних засобів з дозволом до застосування в Україні.

Для індикації РВ у досліджуваних матеріалах від хворих використовували тест-системи: «Ротатест» для РНГА і РГНГА виробництва НДІ «Темп-2» (Ростов-на-Дону, РФ); «Рота-анализ» імуноферментну моноклональну для виявлення антигену РВ групи А, виробництва АТ «Биоиммуноген» (Москва, РФ), «Ridascreen Rotavirus», виробництва «R-Biopharm AQ» (Німеччина); прості/ швидкі тести на основі імунохроматографічного аналізу (ІХА-тести) «Cito test Rota» та «Cito test Rota-Adeno», виробництва CerTest Biotec. S. L. Іспанія, «RotaStick», виробництва Novamed Ltd, Ізраїль, «Rida Quick Rotavirus/Adenovirus Combi (box with strips)», виробництва «R-Biopharm AQ» (Німеччина), «Rida Quick Rotavirus Combi (box with strips)» виробництва «R-Biopharm AQ» (Німеччина).

Обстеження новонароджених проводили протягом 1996-2007 років у м. Києві, переважно в зимово-весняний сезон. Під вірусологічним спостереженням перебували новонароджені діти фізіологічних відділень акушерських стаціонарів, доношені та недоношені новонароджені діти з розладами постнатальної адаптації і різними формами перинатальної патології. Всього 201 дитина. Обстеження на РВ у новонароджених фізіологічних відділень акушерських стаціонарів проводили на 3-5 день життя. При вступі дитини до спеціалізованого відділення та упродовж лікування та виходжування в стаціонарі кратність обстеження дітей на РВІ коливалась від 1 до 8 разів залежно від терміну їх перебування в стаціонарі.

Крім того, у всіх немовлят проводили забір матеріалу для бактеріологічного дослідження (фекалії, вміст носоглотки, запальних вогнищ) та визначення антигенів вірусів респіраторної групи (вірусів грипу А і В, парагрипу, респіраторних аденовірусів, РС-вірусу). Для визначення чинників передачі РВІ матеріал для дослідження відбирали також від матерів та медичного персоналу і проводили санітарно-вірусологічні дослідження. Загальну характеристику обсягу досліджень наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Етапи, об'єкти та об'єм досліджень

Напрямок дослідження	Етапи дослідження	Об'єкти досліджень	Об'єм дослідження
Санітарно-вірусологічні дослідження	Лабораторна діагностика з метою індикації РВ	1. Змиви з рук	504
		2. Змиви з об'єктів довкілля та виробів медичного призначення	666
Експериментальні дослідження	Створення експериментальної моделі РВІ для експертної оцінки віруліцидної активності дезінфікуючих препаратів (І етап)	1. Штам ротавірусів мавпи SA-11 2. Культури клітин (ФЕК, Hep-2)	20 пасажів в культурі клітин 600 моношарів клітинних культур
Експериментальні дослідження	Оціночне дослідження віруліцидної дії дезінфекційних засобів (ІІ етап)	1. Тест-об'єкти батистові (1х 0,5 см) 2. Клітинні культури3. Дезінфекційні препарати	270 шт.1200 моношарів15 шт.
Вірусологічні та серологічні дослідження матеріалу від новонароджених дітей	Лабораторна діагностика РВІ та ГРВІ	1. Фекальний матеріал 2. Сироватка крові 3. Змиви з носоглотки	267 проб 190 проб 267 проб
Вірусологічні дослідження матеріалу від дорослих (матері, медичний персонал)	Лабораторна діагностика РВІ	Фекальний матеріал	45 проб
Бактеріологічні дослідження матеріалу від новонароджених дітей	Лабораторна діагностика ГКІ та ГРЗ	1. Фекальний матеріал 2. Змиви з носоглотки	267 проб 267 проб

У ході виконання роботи було застосовано вірусологічні, мікробіологічні, серологічні, експериментальні та статистичні методи дослідження.

Індикацію ротавірусних антигенів здійснювали методом ІФА, в РНГА, швидкими ІХА-тестами, методами електронно-мікроскопічного дослідження.

Електронно-мікроскопічні методи дослідження РВ виконувались у лабораторії електронної мікроскопії кафедри мікробіології, вірусології та імунології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. В якості контрастуючих речовин використовували водні розчини 3% молібдата амонію (рН 7,0), 3% фосфорно-вольфрамову кислоту (рН 6,5-6,8), 1% уранілформіат. Зразок вивчали під електронним мікроскопом ЕМ-125К при інструментальному збільшенні 30-60 тис., продивляючись 40-50 секторів сітки. Належність виявлених часток до РВ визначали за розміром та за характерною морфологією.

З метою визначення наявності сероконверсії або 4-кратного і більше збільшення титрів специфічних антитіл до РВ парні сироватки крові хворих досліджували у РГНГА із застосування еритроцитарного діагностикуму «Ротатест» відповідно до інструкції.

Проведення оціночного дослідження віруліцидної дії дезінфекційних засобів різних хімічних груп здійснювали за двома параметрами: концентрація і тривалість експозиції. Основним показником віруліцидної ефективності дезінфектанту по відношенню до РВ вважали повну відсутність ознак репродукціїї тест-вірусу за умови дотримання необхідного титру у контрольній суспензії вірусу. У тому випадку, коли не відбувалось цілковитого знезараження вірусу, визначали величину зниження його титру за час експозиції. Підтвердженням наявності віруліцидної дії препарату вважали зниження титру вірусу на 2,0 lg ТЦД₅₀/мл. Загальну віруліцидну ефективність розраховували як різницю між титром вірусу в присутності дезінфектанту і його титром в присутності розчинника. Застосовували суспензійний метод та метод батистових тест-об'єктів.

Мікробіологічні дослідження виконували у відповідності до інформаційного листа «Дезінфектологічний моніторинг за збудниками внутрішньолікарняних інфекцій», Київ, 2000 р. Бактеріологічний контроль проводився згідно до наказу №59 від 10.02.2003 р. «Про удосконалення заходів профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в пологових будинках (акушерських стаціонарах)» м. Київ. Дослідження проводились в мікробіологічній лабораторії міської СЕС м. Києва та в мікробіологічній лабораторії районної СЕС Святошинського району. Відібраний матеріал доставлявся до лабораторії не пізніше двох годин після відбору, упакований і оформлений згідно вимог нормативних документів. Направлення на санітарно-бактеріологічне дослідження оформлялось за формою медичної облікової документації №№204/0, 205/0, затвердженою наказом МОЗ України від 04.01.2001 р.№1 «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в лабораторіях ЛПУ».

Методи математичного аналізу та статистичної обробки даних: при титруванні вірусів для обліку результатів використовували формулу Кербера. Всі числові результати підлягали статистичній обробці з використанням значень середнє арифметичне (в деяких випадках середньологарифмічне -- М), стандартну похибку (m) та вірогідність відмінностей між окремими показниками у групах (р). Використовували параметричний метод оцінки відмінностей середніх двох вибірок за критерієм Ст'юдента (t), програмно-математичний комплекс для ПК МS Excel 97 та пакет прикладних програм для статистичного аналізу і обробки даних STATISTICA. Стохастичну залежність і взаємозв'язок між окремими показниками визначали за допомогою коефіцієнта кореляції. За допомогою пакетів прикладних програм з математичного оброблення статистичних даних визначали регресійну модель взаємозв'язку між окремими показниками.

Удосконалення лабораторної діагностики РВІ та аналіз вірусологічного спостереження за новонародженими акушерському стаціонарі та у відділеннях патології новонароджених. Вірусологічне обстеження проводили у відділеннях новонароджених акушерського стаціонару в умовах окремого перебування матері і дитини у 43 новонароджених, які народилися в термін гестації 38-40 тижнів. Новонароджені діти були обстежені на наявність РВ в динаміці їх перебування в акушерському стаціонарі. Визначення РВ в фекальних матеріалах дітей проводили впродовж перших 3 діб життя, на 4-7 добу та на 2 тижні життя (8-10 день). У віці від першої доби життя до першого тижня життя було обстежено 37 дітей, від першої доби життя до другого тижня життя -- 5 дітей, до третього тижня життя -- 1 дитина.

За результатами специфічних вірусологічних лабораторних досліджень у 19 (44,2%) новонароджених були виявлені РВ під час їх перебування в акушерському стаціонарі. Вони були віднесені нами до першої групи дітей. У 24 (55,8%) дітей РВ не були виявлені. Ці діти увійшли до другої групи. За даними аналізу результатів в РНГА у 5 (11,6%) новонароджених РВ антиген було виявлено вже на першій добі життя в діагностичних титрах 1:16 та 1:64 і більше, причому у 2 з цих дітей титри сягали 1:128. В 11 (25,6%) немовлят виявлено РВ антиген в динаміці у перші 3 доби життя в діагностичних титрах від 1:16 до 1:128. У 8 (18,6%) немовлят РВ були виявлені з 4-7 доби до 2 тижня перебування в неонатологічному відділенні акушерського стаціонару (титри РНГА від 1:16 до 1:64 і вище). Це було розцінено нами як внутрішньолікарняне інфікування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досліджено тривалість перебування в стаціонарі дітей першої і другої групи. Встановлено, що діти першої групи перебували в стаціонарі в середньому 7,50,6 доби. Діти другої групи -- 5,750,2 доби. За допомогою пакетів прикладних програм з математичного оброблення статистичних даних розроблено регресійну модель взаємозв'язку між тривалістю перебування дитини в стаціонарі та вірогідністю її нозокоміального інфікування РВ (рис. 1).

Під спостереженням перебували доношені (43 дитини) та недоношені (115) новонароджені діти з розладами постнатальної адаптації і різними формами перинатальної патології, які поступали з пологових будинків до спеціалізованих неонатологічних відділень на 3-5-й день життя. З перших хвилин перебування дітей у спеціалізованих відділеннях проводили відбір матеріалу для бактеріологічного та вірусологічного дослідження (фекалії, носоглоткові змиви). Для визначення маркерів РВІ використовували РНГА, прості швидкі тести на основі ІХА, а у якості золотого стандарту діагностики вибірково застосовували метод прямої електронної мікроскопії. Діагностичним титром РВ антигену в РНГА вважали 1:16-1:32 (згідно до інструкції). Серологічне дослідження проводили в парних сироватках крові. Діагностичним у дітей вважали первинну появу та наростання титру антитіл в другій сироватці крові в 2-4 і більше разів. При обстеженні антигени вірусів респіраторної групи не виявлено.

За результатами вірусологічних досліджень у 28 із 43 доношених немовлят (65,1%) були виявлені РВ у фекаліях підчас їх перебування в спеціалізованому неонатологічному відділенні. У 15 (34,9%) новонароджених маркери РВІ не були виявлені. У 9 дітей, що складало 20,9%, РВ та їх антигени були виявлені при їх вступі до спеціалізованого відділення, що вказувало на те, що ці діти були інфіковані РВ ще у пологовому будинку (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Динаміка виявлення РВ у доношених новонароджених з перинатальною патологією залежно від терміну перебування в стаціонарі.

Упродовж лікування і виходжування доношених немовлят у стаціонарі спостерігалось госпітальне розповсюдження РВІ. Про це свідчило підвищення в 3,1 рази частоти визначення РВ у решти дітей, які перебували під спостереженням. Так, якщо при госпіталізації РВ були визначені у 20,9% немовлят з перинатальною патологією, то підчас перебування у стаціонарі РВ були виявлені у 64,8% немовлят. Було встановлено, що частота визначення РВ та їх антигенів в фекаліях дітей була тісно пов'язана із терміном перебування дитини в стаціонарі (коефіцієнт кореляції R=0,96). Максимальні значення припадали саме на другий тиждень перебування дитини у відділенні, як це показано на рис. 3.



Рис. 3. Регресійна модель взаємозв'язку між виявленням РВ у доношених новонароджених з перинатальною патологією та терміном перебування в стаціонарі.

Оскільки дослідження на наявність РВ антигенів ми здійснювали в динаміці, відбираючи клінічний матеріал повторно, тричі, а то й 4 рази і більше підчас перебування немовляти на лікуванні у відділенні, то було встановлено, що ці діти виділяли РВ від 3 до 50 діб, що в середньому склало 16,3±2,26 діб. При цьому титри антигенів досягали 1:1024 і вище. При ЕМ дослідженні практично все поле зору було закрито вірусними частками характерної морфології.

Серологічне дослідження у доношених дітей проводили двічі: при поступленні дитини до стаціонару та при її виписуванні. Антитіла до РВ були виявлені у 18 із 43 дітей, що становило 41,9%. Відповідно у 5 немовлят (11,6%) було встановлено діагностичне наростання титрів антитіл до РВ серологічної групи А у 2-4 рази і більше. У 6 (13,9%) дітей антитіла до РВ групи А були визначені в титрах 1:4 та 1:16 вже при першому дослідженні, що свідчило про присутність материнських антитіл класу IgG. У 13 дітей (30,2%) серологічна відповідь затримувалась, при цьому спостерігалась чітка клінічна картина РВІ і найбільш тривале виділення РВ.

Таким чином, в спеціалізованих неонатологічних відділеннях, де доношені новонароджені отримували інтенсивну терапію та знаходились, переважно, без матерів, було виявлено госпітальне поширення РВІ. При цьому частота визначення РВ у доношених немовлят підвищилась у 3,1 рази, а переважне інфікування дітей відбувалось на другому тижні їх перебування в стаціонарі. Методами серологічної діагностики майже у 42% дітей було виявлено появу та наростання титрів специфічних до РВ антитіл, що разом з клінічними ознаками підтверджувало РВІ, а не носійство вірусу. Показано, що тривале перебування дитини у стаціонарі без матері вірогідно підвищує ризик розвитку ВЛІ ротавірусної етіології.

Проведено вірусологічне спостереження 115 недоношених новонароджених з перинатальною патологією і виявлено у 85 з них (73,9%) РВІ. У 30 немовлят (26,1%) РВ та їх антигени не були виявлені. Встановленою що у 22 (19,1%) недоношених дітей результати, отримані ІХА-тестами, в ІФА та в РНГА були позитивними ще при вступі в стаціонар, що засвідчувало інфікування недоношених дітей у пологовому будинку.

Упродовж лікування і виходжування групи недоношених дітей спостерігалось госпітальне поширення РВ, при цьому кількість інфікованих дітей у відділенні за період спостереження збільшилась в 3,9 разів. Так, якщо при поступленні у відділення із 115 дітей (100%) РВ були виявлені різними методами у 19,1% недоношених немовлят, то впродовж перебування їх у спеціалізованих відділеннях, РВ були виявлені вже у 73,9% дітей, і 33,5 % (при спільному перебування матері і дитини), що було розцінено нами як внутрішньолікарняне поширення збудника. Розрахунок коефіцієнту кореляції між частотою визначення РВ і терміном перебування дитини в стаціонарі підтвердив цей висновок (рис. 4).



Рис. 4. Регресійна модель взаємозв'язку між виявленням РВ у недоношених новонароджених з перинатальною патологією та терміном перебування в стаціонарі.

Серологічне дослідження проводили у 52 немовлят при поступленні дитини у стаціонар та при їх виписці. Встановлено, що у 10 (19,2%) дітей було визначено 4-кратне і більше зростання титрів антитіл (до 1:160); у 14 дітей титри антитіл зросли у 2 рази; у 19 немовлят (36,5%) вже при першому дослідження були визначені антитіла до РВ в титрах 1:4 - 1-16; у 9 (17,3%) дітей антитіл до РВ не виявлено.

Таким чином, у спеціалізованих неонатологічних відділеннях, де недоношені немовлята отримували інтенсивну терапію частота інфікування доношених дітей сягала 65,1 %, у недоношених - 73,9% (за умов окремого перебування матері та дитини) і 33,5 % (при спільному перебування матері і дитини). Виявлено прямий середнього ступеню кореляційний зв'язок частоти інфікування дітей РВ з тривалістю перебування дітей в умовах стаціонару.

Гострий початок та короткий перебіг РВІ у новонароджених дітей, у яких діарея за лічені години може привести до фатальних наслідків, поставили перед нами завдання удосконалити лабораторну діагностику РВІ у новонароджених, підібрати з великого переліку діагностичних методів та підходів, відомих в світовій практиці, тільки такі, які б були дійсно швидкими, надійними, та доступними та запропонувати ефективний алгоритм специфічної діагностики для практичного лікаря в нашій країні. Застосовані в наших дослідженнях методи ІФА, ЕМ, РНГА та РГНГА виявили себе як такі, що є досить тривалими, або вимагають умов спеціалізованої науково-дослідної лабораторії та вартісного обладнання. Серед методів експрес-діагностики нашу увагу привернули швидкі ІХА-тести з високою чутливістю та специфічністю (більше 96%), засновані на тих же принципах імунологічних реакцій, що і ІФА. Швидкі ІХА-тести були апробовані нами прямо у відділеннях, оскільки вони не вимагали будь-якого обладнання, будь-яких спеціальних умов та високої кваліфікації, доступні та прості у виконанні для лікаря або медичної сестри. Облік результату тесту проводили всього через 10-15 хвилин. В результаті проведених порівняльних досліджень нами було запропоновано новий алгоритм для специфічної лабораторної діагностики РВІ у новонародженних дітей з послідовним використанням двох швидких тестів, вироблених різними компаніями та відповідно з різними показники чутливості та специфічності (рис. 6).

Рис. 6. Алгоритм діагностики ротавірусних інфекцій із застосуванням двох ІХА- тестів.

ротавірусний інфекція новонароджений

Особливості клінічного перебігу РВІ у доношених новонароджених та визначення факторів ризику та чинників передачі при внутрішньолікарняному поширенні. Клінічні прояви РВІ спостерігались у 27 з 28 доношених немовлят, у яких при вірусологічному спостереженні було виявлено маркери РВІ. У 1 дитини, інфікованої РВ, клінічних проявів інфекції не відмічено. Серед 27 доношених дітей з підтвердженою лабораторно РВІ відмічено важкий (у 17дітей) і середньоважкий клінічний перебіг захворювання -у 10 (37%) дітей. Клінічні прояви РВІ характеризувались гострим початком у 21 хворого (77,8%), у 6 дітей (22,2%) спостерігався поступовий розвиток інфекційного процесу протягом 2-3 діб. При гострому початку захворювання найчастіше спостерігались такі симптоми діарея (рідкі жовті або жовто-зелені випорожнення 4-10 разів на добу), інтоксикація (пригнічення, зниження тонусу м'язів, відмовлення від їжі), підвищення температури, зригування молоком, часто з домішками жовчі, іноді блювання, здуття, респіраторні прояви (таблиця №2).

При поступовому розвитку інфекційного процесу ранніми і найбільш частими клінічними проявами РВІ були загально токсичні явища різного ступеня у вигляді погіршення загального стану, пригнічення, зниження тонусу м'язів, або неспокою, тремору кінцівок, зниження фізіологічних рефлексів, мляве ссання, відмова від їжі.

У обстежених дітей відмічався паралелізм між проявами інтоксикаційного синдрому, дегідратацією та проявами дисфункції з боку ШКТ. Підвищення температури як один з проявів інтоксикації мало місце у 9 випадків (33,3%), при цьому гіпертермія (39,1-40 С) спостерігалась у 2 хворих (7,4%). Підвищення температури було однократним у 5 дітей (18,5%), повторним -- у 2 дітей (7,4%). Максимальний пік температурної реакції відмічався в перший день хвороби і зберігався на високому рівні в середньому протягом 1,10,3 днів. Середня тривалість періоду лихоманки становила 1,70,14 днів.

При важкому перебігу РВІ частота випорожнень до 8 разів на добу була у 8 дітей (47,1%), до 10 разів -- у 5 дітей (29,4%), більше 10 разів -- у 3 дітей (17,7%). При середньотяжкій формі діареї кратність випорожнень до 8 разів на добу була у 2 хворих (20%), до 10 разів -- у 1 хворого (10%), більше 10 разів -- у 4 хворих (40%). При середньотяжкому перебігу РВІ діарея тривала до 5 днів -- у 1 хворого (10%), до 10 днів -- у 2 хворих (20%), понад 10 днів -- у 3 дітей (30%). У 1 новонародженого діарея спостерігалась протягом 16 днів. Клінічні прояви діареї при тяжкому перебігу ротавірусної інфекції тривали до 7 днів у 1 хворого (5,9%), у 8 дітей (47,1%) нормалізація випорожнень відмічалась на 10-14-й день захворювання, у 5 (29,4%) -- на 15-20-й день захворювання. У двох новонароджених (11,8%) тривалість діареї становила 28 і 32 дні.

Блювання, як один з проявів гастроінтестинальних розладів, мало місце у 10 (37%) з 27 хворих. В 30% випадків воно з'являлось в перший день захворювання, випереджало появу діареї у 6 (22,2%) хворих, або розвивалось одночасно з ним у 1 (3,7%) новонародженого. При середньотяжкій формі блювання відмічалось у 2 (20%) хворих, було однократним і тривало в середньому 1,00,34 дні. При тяжкій формі захворювання блювання спостерігалось у 8 дітей (47,1%), було двох-, трьохкратним і тривало в середньому 6,251,01 дні (р0,001).

Таблиця 2

Основні клінічні симптоми ротавірусної інфекції у новонароджених

№ з/п	Клінічні симптоми	Абсолютна кількість випадків	Показник частоти визначення, %
1	Інтоксикація	26	96,2
2	Діарея	22	81,5
3	Зригування	14	51,9
4	Блювання	10	37,0
5	Респіраторний	14	51,9
6	Підвищення температури тіла	9	33,3
7	Дегідратація І-ІІІ ст.	10	37,0

З метою визначення факторів ризику виникнення РВІ було проаналізовано акушерський анамнез 43 матерів та особливості перебігу їх вагітності і пологів. Для аналізу були сформовані дві групи матеріалів: до І групи увійшли матері немовлят, у яких при вірусологічному досліджені визначалися маркери РВІ (n=28), до II групи -- матері немовлят, у яких маркери РВІ не були визначені (n=15). У матерів І групи, достовірно частіше реєструвались ускладнення вагітності і пологів (табл.3). Серед факторів антенатального ризику у них переважали гострі і хронічні урогенітальні інфекції (р0,01). Серед факторів інтранатального періоду переважали передчасне відходження навколоплідних вод (р0,001) та акушерські втручання в пологах (р0,01).

Таблиця 3

Ускладнення перебігу вагітності матерів

№ з/п	Ускладнення вагітності	Групи новонароджених
		Новонароджені І групи (n=28)	Новонароджені ІІ групи (n=15)	Р
		Абсолютна кількість випадків	Показник частоти визначення	Абсолютна кількість випадків	Показник частоти визначення
1	Ускладнений перебіг вагітності	25	89,3	10	66,7	0,1
2	Загроза переривання вагітності	10	35,7	4	26,7	0,02
3	Нефропатія І-ІІІ ст.	9	32,1	2	13,3	0,1
4	Анемія вагітних	9	32,1	4	26,7	0,02
5	Урогенітальна патологія	8	28,6	2	13,3	0,2
6	Урогенітальна інфекція:	10	35,7	--	--	0,01
	- гострий і хронічний пієлонефрит	8	28,6	--	--
	- гнійний кольпіт	2	7,1	--	--
7	ГРВІ в останньому триместрі вагітності	4	14,3	--	--	--
8	Токсикоз І половини вагітності	--	--	4	26,7	--

Зважаючи на те, що механізмами поширення РВ є фекально-оральний та контактний, нами були проведені дослідження з поточного санітарно-бактеріологічного контролю епідемічно значимих об'єктів з метою мікробіологічного моніторингу (мікробіологічний моніторинг -- важливий параметр епідеміологічного нагляду, метою якого є визначення етіологічної структури ВЛІ, виявлення циркуляції госпітального штаму збудника і якості протиепідемічного режиму). Об'єктами дослідження стали: пологовий зал (лоток для прийому новонародженого, балон і катетер для відсмоктування слизу у немовлят, щітки для миття рук, руки акушерки, сповивальний стіл), післяпологова палата (руки породіллі), палати для немовлят (балон і зонди для відсмоктування слизу у немовлят, руки дитячої сестри), відділення новонароджених, обсерваційне відділення, маніпуляційний кабінет. В акушерському стаціонарі №6 було відібрано і досліджено 180 змивів. Ріст санітарно-показової мікрофлори було знайдено в п'яти випадках (2,6%). В чотирьох випадках це були штатив для в/в ін'єкцій та реанімаційний стіл (відділення новонароджених), робочий стіл (пологовий зал), штатив для в/в ін'єкцій (маніпуляцій ний кабінет післяпологового відділення), сповивальний стіл. При аналізі випадків незадовільних результатів було встановлено недотримання експозиції при дезінфекції в трьох випадках, в двох випадках був відсутній постійний медичний персонал (працював підмінний персонал). При дослідженні 486 змивів, відібраних в акушерському стаціонарі № 4 в жодному випадку санітарно-показової мікрофлори не було знайдено. Вперше паралельно з бактеріологічним дослідженням нами було проведено санітарно-вірусологічне дослідження змивів з об'єктів довкілля акушерських стаціонарів та рук медичного персоналу. Було встановлено, що в обох пологових будинках РВ було виявлено в 46 пробах, в тому числі із змивів з рук, що становило 9,12%.

Визначення віруліцидної активності нових дезінфікуючих засобів різних хімічних груп по відношенню до РВ та обґрунтування параметрів застосування в акушерському стаціонарі. Визначення віруліцидної активності дезінфікуючих засобів здійснюється з обов'язковим використанням тест-вірусів, що відповідають наступним вимогам: бути адаптованими до культивування в культурі клітин в умовах вірусологічної лабораторії; викликати характерну тканинну цитопатичну дію (ТЦД) в культурі клітин; мати високий вихід при культивуванні в чутливій культурі клітин (інфекційний титр повинен бути не нижчим за 5-8 lg ТЦД₅₀/мл);бути безпечними для персоналу лабораторії. Виходячи з цих вимог, нами були вивчені практичні аспекти застосування ротавірусу мавп штам SA-11 як тест-вірусу для підвищення ефективності експертної оцінки віруліцидної дії дезінфікуючих засобів. Експериментальним дослідженням передувала велика робота щодо вибору, культивування та накопичення тест-вірусу в перещеплюваних клітинних культурах СНЕВ та НЕР-2, розробка метода обліку віруліцидної дії дезінфектантів за ЦПД та за кількістю клітин з вірусспецифічними включеннями (час, якість, достовірність). Запропоновано використання цитофлюориметричного критерію для реєстрації вірусспецифічних включень в препаратах клітин, забарвлених флюорохромом акрединовим оранжевим (АО). Застосування цього методу надає ряд суттєвих переваг, зокрема: робить можливим використання вихідної суспензії вірусу з низьким титром (4,0-5,0 lg ТЦД₅₀/мл); підвищує чутливість методу, скорочує термін одержання остаточних результатів досліджень до 24-48 годин.

На основі порівняльного аналітичного дослідження нами вперше дана оцінка віруліцидної активності щодо 15 галоїдомістких, ПАР, альдегідомістких, композитних дезінфікуючих засобів РВ та визначені оптимальні параметри застосування в системі протиепідемічних та профілактичних заходів щодо РВІ та запропоновано гігієнічний план на моделі одного із пологових будинків.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв'язано актуальне наукове завдання - удосконалення лабораторної діагностики та профілактики внутрішньолікарняних ротавірусних інфекцій у новонароджених. Встановлено частоту і динаміку визначення ротавірусів у дітей при виникненні внутрішньолікарняних спалахів в акушерському стаціонарі звичайного типу, у відділеннях патології новонароджених і виходжування недоношених дітей, визначені особливості перебігу, фактори ризику та чинники передачі збудника, запропоновані нові методичні підходи та алгоритм специфічної діагностики. Вперше розроблено та запропоновано для експертної оцінки віруліцидної активності дезінфектантів різних хімічних груп експериментальну модель ротавірусної інфекції, тест-вірус та методика його визначення, досліджені та визначені оптимальні умови застосування 15 найбільш актуальних дезінфектантів для профілактики внутрішньолікарняних спалахів ротавірусної етіології.

1. Вперше розроблено та запропоновано алгоритм діагностики ротавірусної інфекції безпосередньо в умовах пологового будинку та відділень патології новонароджених з послідовним використанням двох швидких тестів на основі імунохроматографічного аналізу як перший етап вірусологічної діагностики.

2. Виявлено можливість внутрішньолікарняного поширення ротавірусної інфекції в акушерських стаціонарах серед новонароджених дітей за умов окремого перебування матерів і дитини. При виникненні епідемічних ускладнень у період сезону ризику частка інфікованих ротавірусами новонароджених становить 44,2%, при цьому показник ураженості корелює з тривалістю перебування їх в пологовому будинку.

3. Встановлено можливість внутрішньолікарняного поширення ротавірусної інфекції серед новонароджених з перинатальною патологією у відділеннях патології новонароджених і виходжування недоношених дітей. При виникненні спалахів ротавірусної інфекції частота інфікування доношених дітей сягає 65,1%, у недоношених - 73,9% (за умов окремого перебування матері та дитини) і 33,5% (при спільному перебування матері і дитини). Виявлено прямий середнього ступеня кореляційний зв'язок частоти інфікування дітей ротавірусами з тривалістю перебування дітей в умовах стаціонару.

4. Виявлено вірогідні перинатальні та постнатальні фактори ризику виникнення внутрішньолікарняної ротавірусної інфекції у новонароджених: хронічні та гострі форми інфекції урогенітального тракту, інші інфекційні захворювання, в тому числі наявність ротавірусів в організмі матері, патологічні пологи, народження дітей в стані асфіксії, перебування новонародженого в акушерському стаціонарі окремо від матері, пізнє перше прикладання до грудей матері, зондове та штучне вигодовування дитини.

5. Вперше розроблено модель експериментального дослідження віруліцидної активності дезінфектантів щодо ротавірусів на моделі in vitro з використанням нового тест-вірусу (штам SА-11) з оцінкою противірусного ефекту препаратів за цитоморфологічним критерієм з акрединовим оранжевим.

6. Вперше досліджено віруліцидну дію дезінфікуючих засобів різних хімічних груп, з різним механізмом дії (ПАР, галоїдомісткі, альдегідомісткі, композитні) і обґрунтовано оптимальні параметри їх застосування на об'єктах підвищеного ризику поширення ротавірусів.

7. Визначено і обґрунтовано доцільність використання дезінфектантів з встановленою віруліцидною активністю щодо ротавірусів для забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в акушерських, неонатологічних (відділеннях патології новонароджених і виходжування недоношених дітей) лікувальних установ, профілактики внутрішьолікарняних спалахів ротавірусної інфекції та ліквідації епідемічних ускладнень, спричинених ротавірусами.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Закладам охорони здоров'я запропоновано простий і доступний алгоритм специфічної лабораторної діагностики РВІ у новонароджених з послідовним використанням двох швидких тестів на основі імунохроматографічного аналізу, який може бути впроваджений безпосередньо в умовах пологового будинку та відділень патології новонароджених при максимальному наближенні до хворої дитини, без застосування дорого вартісного обладнання, умов спеціалізованої лабораторії та не потребує послуг висококваліфікованого персоналу та забезпечує отримання результату за 15-30 хв.

2. Практичним закладам охорони здоров'я запропоновано ефективні профілактичні заходи, що засновані на результатах вірусологічного спостереження та визначення провідних факторів ризику РВІ у новонароджених та породіль.

3. В практику роботи пологових будинків і спеціалізованих неонатологічних відділень запропоновано впровадження вірусологічного моніторингу за РВІ у новонароджених при виникненні епідемічних ускладнень у період сезону ризику (в період підйому сезонної захворюваності) для своєчасної діагностики та запобігання внутрішньолікарняного поширення ротавірусів.

4. В практику роботи спеціалізованих вірусологічних лабораторій, що здійснюють дослідження фармакологічної ефективності лікарських засобів з антивірусною, віруліцидною та дезінфікуючою дією, запропоновані експериментальна модель РВІ, тест-вірус та методика оцінки віруліцидної активності щодо ротавірусів.

5. Для запобігання виникнення ВЛІ ротавірусної природи з метою неспецифічної профілактики запропоновані оптимальні режими дезінфекції об'єктів навколишнього середовища та виробів медичного призначення для 15 зареєстрованих МОЗ України дезінфекційних засобів. Оптимальні режими встановлені в результаті проведення експериментальних досліджень за розробленою методикою оцінки віруліцидної активності деззасобів.

6. Для пологового будинку №3 міста Києва розроблено та запропоновано гігієнічний план з використанням деззасобів, антисептиків та відбілюючих засобів з встановленою віруліцидною активністю , зареєстрованих МОЗ України. Проведено навчання співробітників пологового будинку щодо комплексного використання дезінфектантів та антисептиків в структурних підрозділах з метою запобігання лікарняного поширення РВІ серед новонароджених.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Дзюблик І.В. Ротавірусна інфекція: особливості лабораторної діагностики, клінічного перебігу та профілактики у новонароджених / І.В. Дзюблик, Є.Є. Шунько, О.О. Костенко, О.О. Ковалюк, О.В. Обертинська, І.П. Тунда, В.В. Бобир // Український медичний часопис. - 2007. - №3/59 (V-VI). - С.102-107 (* - виконана дослідницька частина роботи щодо аналізу клінічних даних, виконаний відбір клінічних проб, аналіз даних, підготовлений матеріал до публікації).

2. Широбоков В.П. Застосування швидких тестів в лабораторній діагностиці інфекційних хвороб / В.П. Широбоков, І.В. Дзюблик, С.Г. Вороненко, В.Г. Порохницький, О.М. Вернер, А.П. Мироненко, О.О. Костенко // Український хіміотерапевтичний журнал. - 2004. - № 1-2. - С.69-82 (* - аналіз даних сучасної літератури відносно даного питання, виконана дослідницька частина роботи)

3. Дзюблик І.В. Внутрішньолікарняна ротавірусна інфекція у відділеннях інтенсивної терапії та патології новонароджених: вірусологічний моніторинг та профілактика / І.В. Дзюблик, О.О. Костенко, О.В. Ковалюк // Збірник наук. праць НМАПО імені П.Л. Шупика. - 2006. - Вип. 15, кн. 1. - С.655-660 (* - аналіз даних сучасної літератури відносно профілактичних заходів при ротавірусній інфекції, виконана дослідницька частина роботи щодо вірусологічного моніторингу, проведений аналіз одержаних результатів та підготовлений матеріал для публікації).

4. Dzyublik I. Virus diseases of guts in children / I. Dzyublik, O. Nadraga, O. Obertynska, S. Voronenko, O. Trokhimenko, I. Samborska, O. Kovaliuk, O. Kostenko, S. Solovyiv, G. Litvin // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика. - 2008. - Вип.17, кн. 2. - С.621-632 (* - аналіз даних сучасної літератури та відбір сучасних дезінфектантів, виконана дослідницька частина щодо контамінації розчинів, чутливості ротавірусів до дезінфікуючих розчинів та підготовлений матеріал для публікації).

...