Функціональна диспепсія: патогенетичні особливості, стан вегетативної регуляції, психоневрологічний статус, сучасні засоби корекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ: ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ, ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ СТАТУС, СУЧАСНІ ЗАСОБИ КОРЕКЦІЇ

КУЛАЄЦЬ Віра Михайлівна

УДК 616.33-002+616-071+616-084+616-08

14.01.36 - гастроентерологія

Івано-Франківськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Глушко Любомир Володимирович,

ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний

університет” МОЗ України, кафедра терапії і сімейної

медицини факультету післядипломної освіти, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Волошин Олександр Іванович

Буковинський державний медичний університет МОЗ України,

кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб,

клінічної імунології та алергології, професор кафедри

доктор медичних наук, професор

Мосійчук Лідія Миколаївна,

ДУ “Інститут гастроентерології” НАМН України”

заступник директора з наукової роботи, завідувач

відділенням захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки

Захист дисертації відбудеться “15“ квітня 2011 року об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7).

Автореферат розісланий “14“ березня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

функціональна диспепсія корекція порушення

Актуальність теми. Активні зміни соціально-економічної структури сучасного суспільства, які виявляються стрімкою урбанізацією, зростанням темпу життя та посиленням негативного стресового впливу довкілля, погіршенням харчування, позначаються на стані здоров'я громадян та вносять свої корективи в загальну картину захворюваності в країні (Ткач С.М. и др., 2009).

Найпоширенішою патологією серед хвороб органів травлення на сьогоднішній день є функціональна диспепсія (ФД) (Бабак О.Я. и др., 2004). У багатьох сучасних дослідженнях західноєвропейських учених простежується, що 30-50% населення індустріально розвинених країн скаржаться на диспепсичні розлади (Горленко О.М. и др., 2006). Ці скарги є причиною 4-5% звернень до лікарів загальної практики сімейної медицини і 40% звернень до гастроентеролога (Маев И.В. и др., 2004). У 60% хворих диспепсія є функціональною.

ФД переважно уражає людей молодого та середнього віку, часто призводить до тривалої непрацездатності і є не лише медичною, а й соціальною проблемою, завдаючи значних економічних збитків (Осадчук М.А. 2009).

Подальшого розвитку потребує концепція оцінки патогенетичних механізмів розвитку ФД з погляду теорії адаптації. ФД розвивається внаслідок порушення адаптивних реакцій організму під впливом екзогенних чинників, провідними серед яких є стресогенні (Мельник Б.Е. и др., 2007). Водночас питання діагностики і лікування ФД, особливо на рівні амбулаторних закладів, залишаються нез'ясованими. Переважна частина таких хворих повинна отримувати кваліфіковану медичну допомогу в закладах первинної медичної ланки (Передерий В.Г. и др., 2009).

Серед причин розвитку ФД є порушення регуляції вегетативної нервової системи (ВНС) та психоневрологічні розлади. У той же час маловивченими залишаються методи діагностики цих станів, саме на етапі надання первинної медичної допомоги.

Не менш важливим чинником у патогенезі ФД є порушення балансу нейрогормонів, зокрема мелатоніну, який є універсальним регулятором міжсистемних взаємодій в організмі (Абраменко А.В. и др., 2005). Наявність нейрогормональних та психоневрологічних розладів у хворих на ФД не завжди враховується при виборі методів лікування (Кендзерская Т.Б. и др., 2007).

Однією з причин резистентності клінічної симптоматики ФД до стандартної терапії є розлади психоневрологічного статусу (Лапин И.П. и др., 2001).

Ряд дослідників вказують на те, що мелатонін, окрім відомого впливу на сон та циркадні ритми організму, є регулятором гастроінтестинальної моторики, коригує різні прояви психоневрологічних розладів, що визначає його перспективи в лікуванні ФД (Konturek S.J. et al., 2006). Проте у літературі немає відомостей про зміни рівня мелатоніну при ФД.

Виходячи з вищеописаного, актуальним є вивчення патогенетичного впливу мелатоніну на перебіг ФД та ефективності його застосування в цієї категорії хворих.

Важливою проблемою постає роль гіпомагніємії в розвитку хронічних стресів, доступні та ефективні способи її корекції. Разом із тим, вплив магнію на тонус ВНС, ритм шлункового кислотоутворення та моторну функцію шлунково-кишкового тракту (ШКТ) на фоні хронічного стресу при ФД вивчений недостатньо.

Серед модуляторів психічних розладів при соматичних (органічних) захворюваннях, так званих соматизованих депресіях, депресивних станах похилого віку є сульпірид (еглоніл) (Олейник А.И. и др., 2005). Однак вплив сульпіриду на психоневрологічний статус хворих на ФД практично не вивчений.

Зважаючи на викладене вище, встановлення закономірностей виникнення і перебігу ФД та розробка на цій основі методів ефективного лікування захворювання є актуальними як з наукової, так і з практичної точки зору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Робота виконана в рамках науково-дослідної теми “Перебіг та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту в умовах впливу модифікуючих чинників та поєднаної патології” № 0108U003987, ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет”, а здобувач є співвиконавцем вищевказаної роботи.

Мета дослідження. Підвищити ефективність діагностики та лікування хворих на ФД на підставі встановлення етіопатогенетичних особливостей перебігу, стану вегетативної регуляції та психоневрологічного статусу при даній патології, обгрунтування диференційованої корекції цих порушень залежно від варіанту ФД.

Завдання дослідження

1. Визначити особливості клінічного перебігу, характер змін моторно-евакуаторної функції шлунка (МЕФШ) хворих у залежності від клінічного варіанту ФД.

2. Дослідити стан вегетативного забезпечення і психоневрологічний статус хворих на ФД.

3. Дослідити вміст нейрогормону мелатоніну в сечі, вміст магнію (Mg2+) і кальцію (Ca2+) у сироватці крові хворих у залежності від варіанту ФД.

4. Вивчити ефективність корекції виявлених порушень шляхом включення до комплексного лікування препаратів Магне-В6, сульпіриду та віта-мелатоніну у хворих на ФД.

5. Розробити і впровадити алгоритм діагностики і диференційованого лікування пацієнтів у залежності від клінічного варіанту ФД.

Об'єкт дослідження - патогенетичні ланки розвитку ФД.

Предмет дослідження - клінічні та психовегетативні прояви ФД, рівень забезпеченості організму мелатоніном, магнієм (Mg2+) і кальцієм (Ca2+) у даної категорії хворих, вплив диференційованого лікування з використанням препаратів магне-В6, сульпіриду та віта-мелатоніну на вказані показники.

Методи дослідження: езофагогастродуоденофіброскопія (ЕГДФС) з прицільною біопсією слизової оболонки шлунка (СОШ), визначення ступеня інфікування СОШ: швидкий уреазний тест із наступним гістологічним дослідженням матеріалу, 13С-уреазний дихальний тест, інтрагастральна топографічна рН-метрія, визначення рівнів електролітів: магнію (Mg2+) і кальцію (Ca2+) у сироватці крові, ультрасонографічне дослідження МЕФШ, визначення варіабельності серцевого ритму (ВСР), психологічне тестування (визначення рівнів ситуативної (СТр) та особистісної тривожності (ОТр) за опитувальником Спілбергера-Ханіна, рівня депресії (Др) за опитувальником Зунге, рівня алекситимії (Ал) за Торонтською алекситимічною шкалою (TAS-20)), визначення рівня метаболіту мелатоніну-6-сульфатоксимелатоніну (6-СОМ) у ранковій сечі.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше встановлені нові додаткові механізми розвитку ФД, серед яких порушення нейрогормональної регуляції (концентрації мелатоніну), зміни рівня окремих макроелементів (магнію, кальцію), психоемоційні і нейровегетативні розлади.

Уперше встановлено кореляційні зв'язки між станом вегетативної регуляції і психоневрологічним статусом хворих із різними клінічними варіантами ФД і характером секреторної функції шлунка. Уперше в умовах амбулаторних закладів за даними ультрасонографічного дослідження виявлені особливості порушень МЕФШ у хворих із різними клінічними варіантами ФД. Новими є дані щодо особливостей обміну мелатоніну у хворих з різними клінічними варіантами перебігу ФД та їх взаємозв'язок із психовегетативними розладами. Обґрунтована патогенетична роль зниження продукції мелатоніну та дисбалансу мелатонін-магній у розвитку психовегетативних розладів при даній патологіїі. Уперше дано клініко?патогенетичне обґрунтування диференційованого застосування в комплексному лікуванні ФД препаратів сульпірид, магне-В6, віта-мелатонін.

Практичне значення і впровадження результатів роботи в практику. Запропоновано комплекс клінічних, біохімічних та інструментальних методів дослідження, в яких визначено ступінь порушення основних ланок патогенетичного ланцюга при ФД і може використовуватися в лікувальній практиці. Застосовано новий діагностичний підхід до виявлення ФД (визначення вегетативного забезпечення шляхом дослідження варіабельності серцевого ритму), що дозволило удосконалити діагностику функціональних порушень на етапі надання первинної медичної допомоги. Апробовані нові способи диференційованого лікування хворих на ФД, що сприяло підвищенню його ефективності і попередженню ризику виникнення органічної патології шлунка.

Основні результати проведеного дослідження впроваджені в клінічну практику гастроентерологічних відділень Львівської, Закарпатської та Вінницької обласних клінічних лікарень. Теоретичні та практичні результати використовуються в педагогічному процесі на кафедрі терапії і сімейної медицини ФПО ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет”, на кафедрі факультетської терапії Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького, на кафедрі внутрішньої медицини та ендокринології Буковинського державного медичного університету, на кафедрі терапії і сімейної медицини Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Кандидатська дисертація є самостійною науковою працею здобувача. Автором особисто проведено аналіз літератури з даної проблеми, виконано інформаційний пошук. Самостійно здійснено підбір груп хворих, проведено клінічні, біохімічні дослідження, статистичний аналіз результатів дослідження, зроблено висновки та практичні рекомендації. Автор брала безпосередню участь у формуванні мети та завдань дослідження, клінічному відборі хворих, виконанні клініко-діагностичних досліджень. Самостійно проведено формування контингенту дослідних та контрольної груп хворих, клінічні та лабораторні обстеження пацієнтів, первинну обробку результатів клінічних, спеціальних біохімічних та імуноферментних методів дослідження. Автор особисто виконувала аналіз отриманого фактичного матеріалу, статистичну обробку даних, нею написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в медичну практику, узагальнено результати досліджень і опубліковано їх у наукових роботах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати науково-дослідної роботи доповідались і обговорювались на 77-ій міжвузівській науковій конференції студентів та молодих вчених “Працюємо, творимо, презентуємо” (Івано-Франківськ, 2008); науково?практичній конференції лікарів - інтернів (Івано-Франківськ, 2008), на II сьезде Российского общества медицинской элементологии РОСМЭМ (Россия, Тверь 2008), на 68-й науковій конференції студентів та молодих вчених із міжнародною участю “Досягнення сучасної медицини“ (Львів, 2009), на Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Молодь-медицині майбутнього”(Одеса, 2009), на Міжнародному конгресі студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини” (Київ, 2009), Міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль 2009), на XIII Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (Львів, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 друкованих праць, у тому числі 5 статей (дві одноособові) у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 тез у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, з'їздів, конгресів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису методів дослідження та клінічної характеристики хворих, результатів власних досліджень, аналізу і обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Дисертація викладена на 191 сторінках друкованого тексту, із них 143 сторінки займає основна частина тексту, ілюстрована 39 таблицями та 48 рисунками. Показник літератури налічує 400 джерел, із них 273 кирилицею та 127 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Дисертаційна робота виконана на базі лікувально-оздоровчого центру санаторію-профілакторію “Бадьорість” Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та лікувально-оздоровчого центру санаторію-профілакторію “Здоров'я” Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Обстежено 140 хворих на ФД: 74 (52,8 %) - на епігастральний больовий синдром (ЕБС) та 66 (47,2 %) на постпрандіальний дистрес-синдром (ПДС), які в залежності від клінічного варіанту ФД і застосованої схеми лікування були поділені на групи.

Верифікація діагнозу ФД здійснювалась за Римськими критеріями III (2006) після виключення органічної патології та симптомів “тривоги”. У всіх хворих, окрім детального збору анамнезу, проводили ЕГДФС з біопсією, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, клінічні аналізи крові та сечі. Критеріями виключення з дослідження були: вік старше 50 років, артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ступеня, ішемічна хвороба серця, онкологічні захворювання будь-якої локалізації, органічні психічні захворювання, епілепсія, вагітність та лактація; прийом препаратів, що можуть впливати на синтез та секрецію мелатоніну (Kayumov L. et al., 2005). У дослідження включалися пацієнти з типовими симптомами ЕБС та ПДС, в яких під час проведення клінічних, лабораторних, інструментальних і морфологічним досліджень органічних змін не виявлено.

Групи хворих вірогідно не відрізнялись у гендерно-віковому аспекті. У гендерному складі в обох групах хворих на ФД переважали жінки в співвідношенні близько 3 : 1; у групі хворих на ЕБС жінки складали 73,0%, чоловіки 27,0%; у групі хворих на ПДС жінки складали 72,7%, чоловіки - 27,3%; контрольна група за гендерним складом добиралась таким чином, щоб її можна було співставити з основною. У цій групі жінки склали 71,4%, чоловіки - 28,6%. Середній вік хворих на ФД становив 24,32±1,15 років.

В усіх обстежених хворих на ФД визначали ступінь інфікування СОШ H. рylori методом швидкого уреазного тесту (CLO ? тест) з подальшою ідентифікацією хелікобактерної інфекції за допомогою С13 дихального тесту (ДТС). Окрім того, у сироватці крові досліджували рівень кальцію (Са2+) та магнію (Mg2+) фотометричним методом з використанням набору реагентів “SIMKO Ltd” та PLIVA-Lachema.

Оцінку моторної функції шлунка проводили методом ультрасонографічного дослідження за рекомендаціями З.А. Лемешко (2009) на апараті Sono Ace X4, фірми Medison, Корея.

З метою вивчення особливостей перебігу різних клінічних варіантів ФД та індивідуалізації базисної терапії досліджували кислотоутворюючу функцію шлунка методом мікрозондової топографічної комп'ютерної рН-метрії за В.М. Чорнобровим (1999).

Для діагностики розладів ВНС, її впливу на серцевий ритм та ступінь напруги регуляторних систем організму застосовували добове моніторування і аналіз варіабельності серцевого ритму (ВСР) РР-101/24, версія HRV15 фірми СОЛЬВЕЙГ (Україна), (Пшук Н.Г. и др., 2009).

Для вивчення забезпеченості організму мелатоніном визначали рівень метаболіту мелатоніну 6-СОМ у ранковій сечі за допомогою імуноферментного методу з використанням стандартного набору реагентів “6-Sulfatoxymelatonin ELISA” (BЬHLMANN LABORATORIES AG, Switzerland).

Для визначення порушень психоневрологічного статусу у хворих на ФД методом психологічного тестування встановлювали рівні ситуативної (СТр) та особистісної тривожності (ОТр) за опитувальником Спілбергера - Ханіна, депресії (Др) - за опитувальником Зунге, алекситимії (Ал) - за Торонтською алекситимічною шкалою (TAS-20) (Ройгородский Д.Я., 1999).

Після проведеного обстеження хворим призначали комплексну терапію.

Із метою детального вивчення впливу вибраних нами препаратів на перебіг ФД усі хворі, у залежності від проведеної терапії були поділені наступним чином:

I група ? хворі на ЕБС ФД (n=74):

Iа) група ? хворі на ЕБС, які отримували відповідне базисне лікування: інгібітор протонної помпи (ІПП) омепразол (“Здоров'я”) по 20 мг 2 рази на день за 20 хв до їди, усередину (n=17);

Iб) група ? хворі на ЕБС, яким до базисної терапії додали сульпірид (Фармацевтична компанія “Sanofi Аventis”, Франція. Затверджено наказом МОЗ України від 09.11.05р. №589. Реєстраційне посвідчення № UA/3818/02/01) по 50 мг 2 рази на день після їди, усередину (n=19);

Iв) група ? хворі на ЕБС, яким у лікувальний комплекс залучали Магне-В6 (Фармацевтична компанія “Sanofi Аventis”, Франція. Затверджено наказом МОЗ України від 28.11.06р. №777. Реєстраційне посвідчення № UA/5476/02/01): по 1 капсулі 3-4 рази на день, усередину (n=20);

Iг) група ? хворі на ЕБС, яким на фоні базисної терапії призначали віта-мелатонін (ЗАТ “Київський вітамінний завод”, Україна. Затверджено наказом МОЗ України від 07.07.09р. №487. Реєстраційне посвідчення № UA/7898/01/01) у дозі 3 мг на ніч, усередину, за 30 хв до звичного для хворого часу засинання (n=18).

II група ? хворі на ПДС ФД (n=66):

IIа) група ? хворі на ПДС, які, як базисну, отримували прокінетик домперидон по 10 мг 3 рази на день за 15 хв. до їди, усередину (n=15);

IIб) група ? хворі на ПДС, яким до базової терапії включено сульпірид: по 50 мг 2 рази на день після їди, до 16°° усередину (n=17);

IIв) група ? хворі на ПДС, яким у лікувальний комплекс до базисної терапії додавали Магне-В6: по 1 капсулі 3-4 рази на день, усередину; (n=18);

IIг) група ? хворі на ПДС, яким на фоні базисної терапії призначали віта-мелатонін у дозі 3 мг на ніч, усередину, за 30 хв до звичного для хворого часу засинання (n=16).

Лікування починали на 2-3-й день після завершення первинного обстеження, а тривалість курсу становила 4 тижні. Базисну терапію призначали відповідно до рекомендацій Римського консенсусу III (2006). Клінічні, лабораторні, інструментальні дослідження проводилися всім хворим до і через 4 тижні після лікування, а динамічне спостереження за хворими продовжували через 3 місяці та через 1 рік. Протягом цього часу при появі типових клінічних симптомів, характерних для ФД, рекомендували продовжити ще на 4 тижні запропоновану схему лікування.

Статистичне опрацювання отриманих результатів проводили з використанням програми "Statistica 7.0 for Windows" ("Stat Soft", США).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз анамнестичних даних показав: серед причин появи ознак ФД у обстежених хворих були порушення в режимі харчування у 123 (87,8%) (нерегулярне вживання їжі, швидка їжа, зловживання гострими, жирними стравами), у 110 (78,6%) обстежених виявлялися шкідливі звички: періодичне вживання алкоголю, систематичне паління. Більшість хворих в обох групах (74,3 % хворих I групи та 68,2 % хворих II групи) уперше звернулися до лікаря через півроку від появи симптомів, характерних для ФД. Звернення до лікаря на момент обстеження пояснювали значним погіршенням самопочуття, зниженням працездатності, появою емоційного забарвлення скарг у вигляді надмірної втоми, безсоння, роздратованості, плаксивості.

За даними клінічного обстеження пацієнтів у 68 (91,9 %) хворих на ЕБС ФД мав місце типовий біль в епігастральній ділянці. У 27 (36,5 %) - поява епігастрального болю була чітко пов'язана з фізичним чи психоемоційним навантаженням. У 61 (82,4 %) хворого на ЕБС та у 12 (18,2 %) хворих на ПДС спостерігалося епігастральне печіння. Серед особливостей клінічного перебігу ПДС у 59 (89,4%) - відмічалося постпрандіальне переповнення, у 58 (87,9%) - відчуття швидкого перенасичення. Провідними симптомами були також здуття живота, зниження апетиту, постпрандіальна нудота. У 74 (52,9 %) хворих проведена прицільна біопсія СОШ за наявності підвищеної секретоутворюючої функції та інфікування слизової H. pylori з наступним морфологічним дослідженням. За результатами світлооптичної мікроскопії у мікропрепаратах СОШ зафарбованих по Романовському Гімзе в обстежених хворих гістологічно запальних змін не було виявлено, що підтверджувало функціональний характер скарг. За даними швидкого уреазного тесту інфікування СОШ H. pylori виявлено у 51 (69 %) хворих на ЕБС та у 34 (51,5 %) хворих на ПДС, а після виконання дихального тесту у 46 (62,2 %) хворих на ЕБС і у 31 (47,0 %) хворих на ПДС.

При аналізі показників інтрагастральної топографічної рН метрії у 62 (83,8 %) хворих на ЕБС ФД спостерігали підвищення секреторної функції шлунка (р<0,05) у порівнянні з хворими на ПДС, в яких кислотність залишалась у межах норми. За результатами ультрасонографічного дослідження МЕФШ більше ніж у половини (68,91%) обстежених хворих на ЕБС ФД відзначили нормальну моторну функцію шлунка за показниками періоду напіввиведення. У той час, як у 78,78 % обстежених хворих на ПДС встановлено сповільнення періоду напіввиведення з шлунка і ослаблення МЕФШ. Аналізуючи спектральні показники ритмограм ВСР, у хворих на ЕБС та на ПДС ФД виявили підвищення потужності низькочастотного LF до (1810,38±9,68) мс2, (1781,29 ±3,72) мс2, а VLF - до (3541,19±9,74) мс2 (3496,85±15,79) мс2. Зниження високочастотного компонента HF до (762,53±3,08) мс2 та до (770,24±1,77) мс2 виявлено теж у всіх обстежених. Індекс Баєвського (ІБ) дорівнював (178,84±1,07) мс2, (175,14±0,61) мс2. Отримані зміни спектральних показників ритмограм свідчили про наявність вираженого вегетативного дисбалансу у хворих на ФД та відображають посилення впливів симпатичної ланки ВНС, що особливо виражено у хворих на ЕБС (р<0,05).

Із психометричних характеристик оцінювали Ал, Др та показники тривожності (ОТр та СТр) як найчастіші прояви соматоформної дисфункції та ймовірні предиктори недостатньої ефективності лікування (Смулевич А.Б. и др., 2000). Результати проведеного психологічного тестування вказують, що у хворих на ФД рівень СТр, ОТр, Др, Ал, вищий у порівнянні зі здоровими (р<0,05), що відповідає даним літератури (Сыропятов О.Г. и др., 2009). Причому у хворих на ЕБС ФД ці психометричні характеристики вищі порівняно з хворими на ПДС ФД . Це засвідчує наявність у хворих на ЕБС ФД ендогенної маскованої депресії. Натомість у хворих на ПДС ФД відмічено легку депресію ситуативного характеру.

Аналіз рівня Са2+ і Mg2+ у сироватці крові хворих на ФД свідчить про їх достовірне зниження в порівнянні з показниками у здорових (р<0,05): Са2+ до (2,38 ± 0,09) ммоль/л у хворих на ЕБС та до (2,26 ± 0, 05) ммоль/л у хворих на ПДС. Mg2+ до (0,78 ± 0,05) ммоль/л та (0,87 ± 0,06) ммоль/л відповідно. Це відображає порушення фізіологічних взаємозв'язків між цими елементами.

Проведене дослідження дозволило встановити вірогідне зниження екскреції з сечею метаболіту мелатоніну - 6-СОМ - до (19,49 ± 0,92) нг/мл у хворих на ЕБС та до (22,87 ± 0,85) нг/мл у хворих на ПДС, при нормі (43,04 ± 2,13) нг/мл. Рівень екскреції 6-СОМ у хворих на ФД був нижчий порівняно зі здоровими (р<0,05), причому у хворих на ЕБС ФД він менший відносно хворих на ПДС ФД (р<0,05). У свою чергу, у хворих на ПДС рівень екскреції 6-СОМ вищий ніж у хворих на ЕБС, але нижчий порівняно зі здоровими (р<0,05). Це свідчить, що хворі на ФД мають знижену забезпеченість організму мелатоніном. Відомо, що нічний пік секреції припадає в середньому на 4-у годину ранку, проте може дещо зміщуватися залежно від хронобіологічних особливостей індивідууму. Отримане нами зниження рівня екскреції 6-СОМ свідчить про порушення виділення гормону протягом усього часу нічного сну та відхилення від хронобіологічних особливостей.

Зниження екскреції мелатоніну та рівня сироваткового магнію у хворих на ФД супроводжувалося підвищенням психометричних показників. Аналогічна залежність відмічалася і у відношенні показників СТр, зокрема їх зростання до (68,5 ± 0,6) балів у хворих на ЕБС та до (66,9 ± 0,4) балів у обстежених на ПДС; ОТр до (55,5 ± 0,3) та до (57,2 ± 0,4) балів відповідно. Показник Ал підвищувався до (65,3 ± 0,2) балів у хворих на ЕБС та до (64,7 ± 0,1) - у хворих на ПДС, у здорових він становив (53,7 ± 0,3) балів. Рівень депресії при ЕБС і ПДС виявився в межах (60,5 ± 0,2) та (59,2 ± 0,3) балів у порівнянні зі здоровими (39,9 ± 0,5) балів, що доводить роль мелатоніну, і електролітів у формуванні психоневрологічних розладів при ФД. Зважаючи на недостатньо вивчений зв'язок між психічними і вегетативними проявами, досліджена кореляція між психометричними характеристиками і показниками вегетативного тонусу на предмет формування психовегетативного синдрому, тому, що більшість досліджень щодо соматичних захворювань ґрунтуються на паралельному вивченні психічного та вегетативного статусу без оцінки їх кореляції (Гапонова О.Г., 2007).

Проведений аналіз кореляційних зв'язків між показниками, які вивчалися, засвідчив, що в групі хворих на ЕБС наявний вірогідний прямий кореляційний зв'язок середньої сили між рівнем 6-СОМ в сечі та концентрацією магнію (r=0,403; р<0,05) у сироватці крові. Рівень екскреції 6-СОМ мав зворотній кореляційний зв'язок з усіма психометричними показниками (СТр, r= - 0,524, Др r= - 0,457, Ал, r= -0,342) p<0,05 у хворих на ЕБС та (СТр, r= - 0,506, Др r= - 0,426, Ал, r= - 0,381) p<0,05 у хворих на ПДС, що вказувало на можливу роль зниження забезпечення організму мелатоніном у формуванні психоневрологічних розладів. Крім того, у хворих на ЕБС ФД виявлений прямий сильний кореляційний зв'язок між рівнем СТр та спектральним показником LF, мс2 ритмограм (r=0,750; р<0,05) ВСР. У хворих на ПДС ФД виявлений прямий середній кореляційний зв'язок між рівнем Ал та спектральним показником VLF, мс2 ритмограм (r=0,480; р<0,05) ВСР, рівнем Др та індексом Баєвського (ІБ) (r=0,453; р<0,05) ВСР, що відображалося в посиленні впливів симпатичної ланки ВНС на формування психоневрологічних розладів у хворих на ФД. У групі хворих на ПДС спостерігали вірогідний зворотній кореляційний зв'язок середньої сили між концентрацією магнію в сироватці крові та рівнем Др (r=-0,403; р<0,05). Це відображає виражену дисфункцію показників нейровегетативного забезпечення та негативно впливає на формування психоневрологічного статусу таких пацієнтів і може призвести до значних порушень у функціонуванні як травної, так й інших систем організму.

Виходячи з отриманих даних, можна зазначити, що порушення обміну мелатоніну та системи мелатонін-магній є однією з можливих патогенетичних ланок розвитку клінічних, психоневрологічних та вегетативних проявів ФД, а отримані дані є співзвучні з дослідженнями про позитивний вплив препаратів мелатоніну на клінічну симптоматику ФД (Brozowski T. et. al., 2007).

При безпосередньому порівнянні ефективності використаних схем лікування було виявлено, що додавання до базисної терапії екзогенного мелатоніну достовірно підвищує ефективність впливу на суб'єктивні прояви та вегетативний статус. Додаткове залучення віта-мелатоніну до стандартних схем лікування достовірно знижує Ал.

Під впливом екзогенного мелатоніну відбувалася нормалізація рівня екскреції 6-СОМ, достовірно знижувалася алекситимічність уже на 4-й тиждень прийому препарату. Окрім високого рівня Ал, вірогідним предиктором неефективності стандартної терапії у хворих на ФД виявився низький рівень екскреції 6-СОМ, що обґрунтовує застосування препаратів мелатоніну в якості патогенетичного засобу.

Отже, недостатню ефективність базисної терапії ФД в осіб до початку лікування можна прогнозувати на підставі низької екскреції 6-СОМ та високого рівня Ал, що свідчить про виражений ступінь психоневрологічних розладів. У таких випадках доцільним є додаткове призначення препаратів мелатоніну, що в комплексій терапії дозволяє коригувати вищевказані розлади вже після чотирьох тижнів лікування. Зважаючи на високу частоту вегетативних та психоневрологічних розладів у хворих на ФД і достатній профіль безпеки препаратів мелатоніну, у комплексній терапії цієї категорії хворих можна рекомендувати використання екзогенного мелатоніну вже з перших днів лікування разом із базисними препаратами.

Ще одним препаратом, що містить малі дози анксіолітиків та антидепресантів, має виражену антидепресивну, протитривожну дію є сульпірид (еглоніл) (Передерій В.Г., 2007). При застосуванні цього препарату нами встановлено, що протягом короткого проміжку часу сульпірид здатний нормалізувати психоневрологічний статус, знижувати високий рівнень ситуативної тривожності, усувати прояви депресії, що особливо характерно у хворих на ЕБС ФД. Сульпірид має виражений протибольовий ефект, який у хворих на ЕБС проявлявся швидким зникненням болю в епігастральній ділянці, (р<0,05), відчуття епігастрального печіння вже через один місяць лікування. Протиблювотна (антиемітична) дія сульпіриду у хворих на ПДС виражалася зникненням відчуття постпрандіальної нудоти (р<0,05), нормалізацією гастродуоденальної моторики.

Призначення Магне-В6 нормалізувало показники секретоутворюючої функції шлунка, що проявлялось зростанням інтрамедіарної зони із (5,2±0,05) см до (6,8±0,03) см; зменшенням зони максимальної кислотності з (32,2±0,04) см до (26,4±0,05) см, а рН знижувався з 1,5±0,02, до 1,9±0,04, у групі хворих на ЕБС ФД. Магне-В6 позитивно впливав на спектральні показники ритмограм ВСР та психологічного тестування (СТр, Др) як у хворих на ЕБС, так і у хворих на ПДС ФД, які значно знижувались через 1 місяць та нормалізувалися через 1 рік. Це свідчить про те, що Магне-В6 має виражену симпатолітичну дію. Включення Магне-В6 до лікування ФД сприяло зникненню ознак невротизації особи, рівня ситуативної тривожності, проявів депресії. Магне-В6 найкраще нормалізував МЕФШ за показниками періоду напіввиведення шлунка у хворих на ПДС ФД. Курсове призначення Магне-В6 наближувало вміст магнію (Mg2+) у крові до нормального, а також сприяло нормалізації вмісту кальцію (Ca2+) у сироватці крові хворих як на ЕБС, так і на ПДС ФД.

Слід зазначити, що і Магне-В6, і сульпірид, позитивно впливали на показники психологічного тестування, про що свідчить зміна показників СТр з (69,4±0,73) балів до (54,4±0,6) балів, p<0,05, рівня депресії з (62,7±0,44) балів до (56,1±0,31) балів, p<0,05, і відповідно СТр з - (67,4±0,63) балів до - (62,3±0,45) балів, Др з - (61,4±0,36) балів до - (52,7±0,43) балів, p<0,05. Серед спектральних показників ритмограми ВСР мало місце зниження LF з (1810,31±9,36) мс2 до (1736,64±7,56) мс2, VLF з (3541,14±8,68) мс2 до (3462,19±7,26) мс2 р<0,05, і відповідно LF з (1810,44± 8,56) мс2 до (1695,22±14,06) мс2 p<0,05, VLF з (3557,21±7,58) мс2 до (3322,50±6,56) мс2 р<0,05 та зростання HF з (766,37±5,44) мс2 до (790,57±3,77) мс2 р<0,05, з (759,52±9,27) мс2 до (837,27±5,47) мс2 р<0,05, при лікуванні хворих на ЕБС ФД. За результатами дослідження більш стійкий ефект щодо впливу на вказані вище показники відмічався при застосуванні Магне-В6 та свідчив про доцільність використання даного препарату.

Ендоскопічний контроль впливу препаратів магне-В6, сульпіриду, віта-мелатоніну на СОШ через 1 міс. після курсу лікування показав відсутність будь-яких запальних змін слизової оболонки в усіх хворих. Після курсу ерадикаційної терапії у хворих на ЕБС H. pylori знайдено у 6 (8,1%), що свідчило про позитивну динаміку зниження частоти інфікування (р<0,05). У хворих на ПДС після курсу ерадикаційної терапії H. pylori не виявлено.

Вплив віта-мелатоніну характеризувався підвищенням рівня екскреції 6-СОМ до (34,54 ± 2,43) нг/мл у ранковій сечі у хворих на ЕБС та до (32,28 ± 1,28) нг/мл у групі хворих на ПДС, а наближення даного показника до норми відмічено через 1 міс після початку терапії. На фоні застосування віта-мелатоніну спостерігали позитивну динаміку клінічних симптомів ПДС ФД, зокрема постпрандіального переповнення, швидкого перенасичення, постпрандіальної нудоти. Віта-мелатонін сприяв зниженню рівня Ал до (58,3±0,41) балів у хворих на ЕБС, та до (57,2±0,36) балів у хворих на ПДС а Др до (55,1±0,29) балів у хворих на ЕБС, до (56,5±0,34) балів у хворих на ПДС ФД. Незважаючи на те, що у обстежених IIб, IIв, IIг групах на фоні прийому сульпіриду, магне-В6, віта-мелатоніну спостерігали позитивну динаміку клінічних симптомів ПДС ФД, при вивченні віддалених результатах, стійкіший клінічний ефект (повне зникнення симптомів через 1 рік) відмітили під впливом віта-мелатоніну.

Отримані нами дані дозволили розробити алгоритм диференційованого комплексного лікування хворих у залежності від клінічного варіанту ФД з використанням сульпіриду, магне-В6, віта-мелатоніну, які в певній мірі вираженості справляють позитивний клінічний ефект, сповільнюють прогресування недуги та перешкоджають формуванню органічних захворювань шлунка у хворих на ФД.

ВИСНОВКИ

1. Серед особливостей клінічного перебігу функціональної диспепсії з варіантом епігастрального больового синдрому у (91,9 %) хворих виявляється біль в епігастральній ділянці, у (82,4 %) - епігастральне печіння; в той час, як при постпрандіальному дистрес-синдромі у (89,4 %) - постпрандіальне переповнення, у (87,9 %) - швидке перенасичення, у (68,2 %) - постпрандіальна нудота, у (43,9 %) - надмірна відрижка. У випадках епігастрального больового синдрому нормальна моторна функція шлунка виявлена у 68,91 %, прискорена ? у 31,09 %, становлячи при цьому відповідно 14,3 ± 2,4 та 5,8 ± 0,9 хвилин. У 64,86 % діагностована нормальна частота перистальтичних хвиль, у 35,14 % - прискорена, у 58,11 % мала місце поверхнева амплітуда перистальтики, а у 41,89 % - глибока амплітуда перистальтики. У 78,78 % хворих на постпрандіальний дистрес-синдром має місце сповільнена моторно-евакуаторна функцію шлунка тривалістю до 17,5 ± 2,4 хв., а у 21,22 % - нормальна моторна функція. Серед особливостей ендоскопічних проявів функціональної диспепсії є: надмірний вміст шлункового соку зі слизом натще, епізоди дуоденогастрального рефлюксу, підвищення кислотоутворюючої функції шлунка. Більше ніж 60% хворих на функціональну диспепсію інфіковані Helicobacter pylori.

2. Стан вегетативного забезпечення характеризується наявністю вираженого вегетативного дисбалансу, що відображається в посиленні впливів симпатичної ланки вегетативної нервової системи, особливо вираженого у хворих на епігастральний больовий синдром. У психоневрологічному статусі усіх хворих на функціональну диспепсію визначаються високі рівні алекситимії, депресії, особистісної і ситуативної тривожності. Своєрідним фоном для перебігу епігастрального больового синдрому може слугувати ендогенна маскована депресія.

3. У хворих на функціональну диспепсію спостерігається достовірне зниження екскреції з сечею 6-сульфатоксимелатоніну (6-СОМ) у 2,5 разів, вмісту в сироватці крові магнію (Мg2+) у 2 рази в порівнянні із здоровими. Виявлений прямий кореляційний зв'язок між екскрецією 6-СОМ та концентрацією сироваткового магнію, зворотні кореляційні зв'язки між екскрецією 6-СОМ, рівнями алекситимії, депресії, особистісної і ситуативної тривожності, показниками вегетативного забезпечення та психологічного тестування. При функціональній диспепсії у 1,5 рази знижується в крові вміст кальцію (Са2+), що не супроводжується коригуючим збільшенням вмісту магнію (Мg2+) в крові.

4. Включення до комплексного лікування Магне-В6 сприяє нормалізації секретоутворюючої функції шлунка, показників варіабельності серцевого ритму за рахунок компонентів LF, VLF у групі хворих на епігастральний больовий синдром функціональної диспепсії та покращенні моторно-евакуаторної функції шлунка у випадках постпрандіального дистрес-синдрому. Комплексне застосування Магне-В6 усуває дисбаланс окремих макроелементів за рахунок нормалізації у крові рівня магнію і кальцію у хворих з обома варіантами функціональної диспепсії. Комплексне застосування сульпіриду у хворих на епігастральний больовий синдром позитивно впливає на динаміку клінічних симптомів, спектральні показники ритмограм варіабельності серцевого ритму, показники психологічного тестування. Віта-мелатонін значно потенціює дію стандартного лікування у хворих на постпрандіальний дистрес-синдром функціональної диспепсії за рахунок підвищення рівня екскреції 6-СОМ у сечі в 2 рази, що має позитивний вплив на динаміку клінічних симптомів, знижує рівень алекситимії та депресії.

5. При наявності у хворих проявів епігастрального больового синдрому, відсутності симптомів “тривоги” з діагностичною метою необхідно проводити езофагогастродуоденофіброскопію, 13С-сечовинний дихальний тест, інтрагастральну рН ? метрію, дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи, психологічне тестування. Для лікування ЕБС, як базовий, необхідно використовувати інгібітор протонної помпи (омепразол) по 20 мг 2 рази на день до їжі в комплексі з магне-В6 чи сульпіридом. При наявності у хворих проявів постпрандіального дистрес-синдрому, відсутності симптомів “тривоги”, для діагностики необхідно проводити ультрасонографічне дослідження моторно-евакуаторної функції шлунка, добової екскреції метаболіту мелатоніну ? 6-сульфатоксимелатоніну у ранковій сечі, психологічне тестування, а для лікування - застосовувати базовий препарат прокінетик (домперидон) у дозі 10 мг 3 рази на день до їжі в комплексі з віта-мелатоніном.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Із метою оцінки ролі вегетативної нервової системи, Helicobacter pylori та кислотної продукції на клінічні прояви функціональної диспепсії при проведенні комплексного обстеження таких хворих доцільним є використовувати визначення варіабельності серцевого ритму, дихальний тест з С13-сечовиною, рН-метрію шлункового вмісту.

2. Із метою діагностики функціональної диспепсії рекомендується визначати рівень екскреції 6-СОМ в сечі (доцільніше визначати добовий профіль із встановленням часу мінімальної та максимальної секреції), вміст в сироватці крові електролітів кальцію (Са2+) та магнію (Мg2+), проводити психологічне тестування з визначенням рівня ситуаційної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, рівня депресії за методикою діагностики депресивних станів Зунге, рівня алекситимії за Торонтською алекситимічною шкалою.

3. Для диференційованої діагностики різних варіантів функціональної диспепсії доцільно визначати ступінь порушення моторно-евакуаторної функції шлунка за допомогою методу ультрасонографічного дослідження.

4. Для підвищення ефективності лікування хворих на функціональну диспепсію рекомендується залучати Магне-В6 та сульпірид при епігастральному больовому синдромі і віта-мелатонін при постпрандіальному дистрес-синдромі. Магне-В6 рекомендовано призначати по 1 капсулі 3-4 рази на день упродовж місяця, сульпірид - у дозі 50 мг 2 рази на день після їди, упродовж місяця, віта-мелатонін - у дозі 3 мг на ніч за 30 хвилин до звичного для хворого часу засинання протягом не менше 4 тижнів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Глушко Л.В. Клінічні особливості перебігу функціональної диспепсії, сучасні ендоскопічні характеристики, закономірності гістологічного дослідження / Л.В. Глушко, В.М. Кулаєць // Галицький лікарський вісник. - 2009. - Т. 16, №4. - С. 31-33. (Здобувач проводила клінічне обстеження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, брала участь у написанні статті. Науковим керівником проф. Л.В. Глушком відредаговані висновки).

2. Глушко Л.В. Стан вегетативної регуляції та психосоматичний статус хворих з різними клінічними варіантами функціональної диспепсії / Л.В. Глушко, В.М. Кулаєць // Міжвідомчий збірник “Гастроентерологія”. - 2009. - №42. - С. 76-82. (Здобувач проводила клінічне обстеження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, брала участь у написанні статті. Науковий керівник проф. Л.В. Глушко надав консультативну допомогу).

3. Глушко Л.В. Електролітний дисбаланс, секреторна функція шлунка, психоневрологічний статус у хворих з різними клінічними варіантами функціональної диспепсії / Л.В. Глушко, В.М. Кулаєць // Буковинський медичний вісник. - 2010. - Т. 14, №1 (53). - С. 25-28. (Здобувач проводила клінічне обстеження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, брала участь у написанні статті, співавтором проф. Л.В. Глушком відредаговані висновки).

4. Кулаєць В.М. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препаратів сульпірид, магне-В6, віта-мелатонін у хворих на функціональну диспепсію / В.М. Кулаєць // Галицький лікарський вісник . - 2010. - Т. 17, №3. - С. 58-61.

5. Кулаєць В.М. Вплив нейрогормону мелатоніну на стан психоневрологічного статусу у хворих з різними клінічними варіантами функціональної диспепсії / В.М. Кулаєць // Архів клінічної медицини. - 2010. - №1 (16). - С. 37-40.

6. Глушко Л.В. HP-асоційована функціональна диспепія в практиці сімейного лікаря / Л.В. Глушко, В.М. Кулаєць // матеріали міжнар. конференції “Актуальні питання лікування та профілактики захворювань в практиці сімейного лікаря: досвід впровадження та перспектива”, 25-26 вересня 2008 р. - Одеса, 2008. - С. 27. (Здобувач проводила клінічне обстеження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, проф. Л.В. Глушком відредаговані висновки).

7. Кулаєць В.М. Стан вегетативної регуляції, психоневрологічний статус, електролітний дисбаланс у хворих з епігастральним больовим синдромом функціональної диспепсії, сучасні способи їх корекції / В.М. Кулаєць // матеріали ІІ (63) міжнар. конгресу студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми сучасної медицини,” 4-6 листопада 2009 р. - Київ, 2009. - С. 127-128.

8. Кулаєць В.М. Комплексне лікування функціональної диспепсії в умовах амбулаторних закладів із застосуванням магне-В6 / В.М. Кулаєць // матеріали міжнар. наукової конференції студентів та молодих вчених “Молодь - медицині майбутнього”, 10-12 травня 2009 р. - Одеса, 2009. - С. 114.

9. Кулаєць В.М. Особливості виявлення Helicobacter pylori у хворих з різними клінічними варіантами функціональної диспепсії / В.М. Кулаєць // матеріали 13 міжнар. медичного конгресу студентів та молодих вчених, 27-29 квітня 2009 р. - Тернопіль, 2009. - С. 22.

10. Глушко Л.В. Сучасні принципи визначення моторно-евакуаторної функції шлунка у хворих з різними клінічними варіантами функціональної диспепсії / Л.В. Глушко, В.М. Кулаєць // матеріали доповідей конференції сімейних лікарів “Від науки до практики”, 7-8 жовтня 2010 р. - Дніпропетровськ, 2010. С. 14. (Здобувач проводила клінічне обстеження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, співавтором проф. Л.В. Глушком відредаговані висновки).

11. Кулаєць В.М. Принципи дослідження секретоутворюючої функції шлунка у хворих з функціональною диспепсією в умовах амбулаторних закладів. Сучасні способи їх корекції / В.М. Кулаєць // 12 конгрес Світової федерації українських лікарських товариств: тези доповідей, 30 вересня - 03 жовтня 2010 р. - Львів, 2010. С.108.

АНОТАЦІЯ

Кулаєць В.М. Функціональна диспепсія: патогенетичні особливості, стан вегетативної регуляції, психоневрологічний статус, сучасні засоби корекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України. - Івано-Франківськ, 2011.

Дисертація присвячена вивченню етіопатогенетичних особливостей перебігу, стану вегетативної регуляції, психоневрологічного статусу хворих з різними клінічними варіантами функціональної диспепсії (ФД) (n=140). У хворих на ФД спостерігається зниження забезпеченості організму мелатоніном, порушенням вегетативної регуляції, розладами психоневрологічного статусу. Додаткове застосування Магне-В6 у комплексній терапії ФД сприяє нормалізації секретоутворюючої функції шлунка, показників варіабельності серцевого ритму у групі хворих на епігастральний больовий синдром (ЕБС) ФД. Комплексне застосування сульпіриду у хворих на ЕБС ФД позитивно впливає на динаміку клінічних симптомів, спектральні показники ритмограм, психологічне тестування. Віта-мелатонін ефективно коригує рівень алекситимії, підвищує екскрецію 6-сульфатоксимелатоніну в сечі у хворих на ПДС ФД.

Ключові слова: функціональна диспепсія, епігастральний больовий синдром, постпрандіальний дистрес-синдром.

АННОТАЦИЯ

Кулаец В. М. Функциональная диспепсия: патогенетические особенности, состояние вегетативной регуляции, психоневрологический статус, современные средства коррекции. - Рукопись
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36-гастроэнтерология. "Ивано-Франковский национальный медицинский университет" МЗ Украины - Ивано-Франковск, 2011.

Диссертация посвящена изучению этиопатогенетических особенностей течения, состояния вегетативной регуляции, психоневрологического статуса больных с различными клиническими вариантами функциональной диспепсии (ФД), определению уровней мелатонина, кальция, магния при ФД, обоснование дифференцированной коррекции этих нарушений в зависимости от вида ФД.

Было обследовано 140 больных на ФД, которые в зависимости от клинического варианта ФД и применяемого лечения были разделены на группы: I группа-больные эпигастральным болевым синдромом (ЭБС) ФД (n=74): Iа) группа-больные ЭБС, получавших соответствующее базисное лечение-ингибитор протонной помпы (n=17); Iб) группа-больные ЭБС, которым к базисной терапии добавили сульпирид (n=19); Iв) группа-больные ЭБС, в лечебный комплекс которых включали Магне-В6 (n=20); Iг) группа-больные ЭБС, которым на фоне базисной терапии назначали вита-мелатонин (n=18). II группа - больные постпрандиальным дистресс-синдромом (ПДС) ФД (n=66): IIа) группа-больные ПДС, которые как базисную - получали прокинетик (n=15); IIб) группа-больные ПДС, которым к базовой терапии включено сульпирид (n=17); IIв) группа-больные ПДС, которым в лечебный комплекс к базисной терапии добавили Магне-В6; (n=18); IIг) группа - больные ПДС - на фоне базисной терапии получали вита-мелатонин (n=16).

Было установлено, что клиническая картина ФД отображается такими проявлениями как: боль в эпигастральной области, эпигастральное жжение, характерные для ЭБС; постпрандиальное переполнение, быстрое пресыщение, постпрандиальная тошнота, чрезмерная отрыжка, характерные для ПДС. Эндоскопически могут отмечаться: эритематозная гастропатия, чрезмерное содержание желудочного сока со слизью, кратковременный дуоденогастральный рефлюкс на фоне повышения кислотообразующей функции желудка. Более 60% больных ФД инфицированные Helicobacter pylori.

На ФД болеют преимущественно лица, находящиеся в состоянии невротического конфликта, с проявлениями тревоги, напряжения, с повышенной раздражительностью. Больные ФД имеют высокие уровни алекситимии, депрессии, личностной и ситуативной тревожности. Своеобразным фоном для протекания ЭБС может служить эндогенная маскированная депрессия.

У больных ФД наблюдается снижение экскреции с мочой 6-сульфатоксимелатонину, содержания в сыворотке крови электролита магния (Мg2+). Это обосновывает целесообразность дополнительного использования экзогенного мелатонина и препаратов магния в лечении этой категории больных. При ФД существенно снижается в крови содержание кальция (Са2+), что вероятно связано с повышенным использованием его клетками. Это отклонение не сопровождается корректирующих увеличением содержания в крови магния (Мg2 +).

Включение в комплексное лечение Магне-В6 способствует нормализации секреторной функции желудка, показателей вариабельности сердечного ритма в группе больных ЭБС ФД и улучшения моторно-эвакуаторной функции желудка у больных ПДС ФД. Комплексное применение Магне-В6 устраняет дисбаланс отдельных макроэлементов за счет нормализации в крови уровня магния и кальция у больных с двумя вариантами ФД. Комплексное применение сульпирида положительно влияет на динамику клинических симптомов, спектральные показатели ритмограмм вариабельности сердечного ритма, показатели психологического тестирования у больных ЭБС ФД. Вита-мелатонин значительно потенцирует действие стандартного лечения у больных ПДС ФД за счет повышения уровня экскреции 6-сульфатоксимелатонину в моче, что в конечном итоге оказывает положительное влияние на динамику клинических симптомов, снижает уровень алекситимии и депрессии.

Для лечения пациентов на ПДС ФД рекомендуется применять прокинетик и вита-мелатонин. Для лечения пациентов на ЭБС ФД необходимо использовать ингибитор протонной помпы в комплексе с магне-В6 или сульпиридом.

Ключевые слова: функциональная диспепсия, эпигастральной болевой синдром, постпрандиальный дистресс-синдром.

SUMMARY

Kulayets V.M. The functional dyspepsia: the pathogenetic perculiarities, state of vegetative regulation, psychoneurological state and modern methods of its correction. - Manuscript.

Thesis for obtaining a Candidate of medical sciences degree in speciality 14.01.36 - Gastroenterology. - Ivano-Frankivsk National Medical University. - Ministry of Public Health of Ukraine. - Ivano-Frankivsk, 2011.

Thesis is devoted to investigation of etiopathogenetic peculiarities, the state of vegetative regulation and the psychoneurological state of patients with different clinical cases of functional dyspepsia (FD) (n=74). In patients with FD the decrease of melatonin secretion, the disorders of the vegetative regulation and psychoneurological state are observed. Additional use of the Magne-B6 in complex therapy of FD contributes normalizing to the acid secretion of the stomach, variability of heart rhythm indexes (VHR) in patients with epigastric pain syndrome (EPS).

The combined application of sulpiride in patients with FD positively affects the dynamics of clinical symptoms, spectral indexes of rhythmograms and the psychological testing. Vita-melatonin corrects effectively the alexithymia level and increases excretion of 6-sulfatoxymelatonin in urine in patients with FD.

...