Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.03 - хiрургiя

ЕФЕКТИВНІСТЬ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ

ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ОЗОНОТЕРАПІЇ

(клінічно-експериментальне дослідження)

Каратєєва Світлана Юріївна

Чернівці - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Буковинському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Польовий Віктор Павлович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної хірургії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Хіміч Сергій Дмитрович, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова МОЗ України, професор кафедри загальної хірургії;

доктор медичних наук, професор Замятін Петро Миколайович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри хірургії №1, завідувач відділу травматичного шоку, анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України».

Захист дисертації відбудеться “26” “квітня” 2011 р. о 11 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.600.01 при Буковинському державному медичному університеті МОЗ України за адресою: 58002, м. Чернівці, Театральна площа, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Буковинського державного медичного університету МОЗ України за адресою: 58002, м. Чернівці, вул. Богомольця, 2.

Автореферат розісланий “24” “березня” 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 76.600.01

доктор медичних наук, доцент Шкварковський І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Цукровий діабет (ЦД) залишається однією з актуальних проблем медицини, оскільки він є одним із найбільш поширених ендокринних захворювань зі стійкою тенденцією до зростання. Поряд з онкологічними та серцево-судинними захворюваннями ЦД є однією з найчастіших причин інвалідизації та смертності хворих (Пацкань Б.М., 2007; Хіміч С.Д. та співавт, 2008; Демидов В.М. и соавт., 2006; Капутин М.Ю., 2009). Упродовж останніх десяти років поширеність ЦД на Україні зросла в 1,5 раза і нараховує до одного мільйона хворих (Абрамов А.В. та співавт., 2009; Горєлов С.В. та співавт., 2009).

Відомо, що ЦД - тяжке прогресуюче захворювання, при якому виникає високий ризик розвитку макро- та мікросудинних порушень з гнійно-запальними та некротичними процесами, особливо на фоні синдрому діабетичної стопи (СДС). За останні роки досягнуто певних успіхів у вивченні патогенезу гнійно-запальних уражень при ЦД, хірургічному лікуванні таких хворих, зокрема реваскуляризуючих оперативних втручань, використання різноманітних ранових покрить та аплікацій на ранову поверхню стовбурових клітин тощо (Дужий І.Д., 2006; Нарчаев Ж.А., 2009; Замятин П.Н. и соавт., 2010). Проте захворювання і надалі залишається медичною і соціальною проблемою з високим ризиком ампутацій і післяопераційної летальності, які сягають 25-55% та 20-30%, відповідно (Тимченко А.М., 2008; Польовий В.П. та співавт., 2009; Ozdemir S., 2009). І навіть за умов успішного стаціонарного лікування, у 50-60% осіб із гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин на фоні ЦД упродовж 3-5 років розвиваються рецидиви гнійно-запальних процесів із переходом у некротичні ураження тканин і кінцівок (Дибиров М.Д. и соавт., 2006; Snyder R.J. et al., 2010).

Гнійно-запальні процеси м'яких тканин, за умов гіперглікемії, мають певні особливості перебігу і трапляються в 40% хворих на дану патологію. Порушення клітинної і гуморальної ланок імунітету призводить до швидкого поширення патогенних мікроорганізмів, місцеві прояви запалення не завжди супроводжуються системними ознаками інфекції, що призводить до пізнього звернення хворих по медичну допомогу (Паньків В.І., 2009; Джанелидзе Т.Т., 2009; Fisher T.K., 2010). У розвитку ранових гнійних процесів м'яких тканин важливу роль відіграють моноцити-макрофаги. Проте досі не вдалося з'ясувати механізми їх участі в порушенні загоєння гнійних дефектів шкіри за умов ЦД (Барінова М.Е., 2011; Morris S.M., 2004).

Тромбоутворення, ушкодження судинної стінки, зміни гемореологічних властивостей крові, порушення процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), антиоксидантного захисту (АОЗ) та окиснювальної модифікації білків (ОМБ) є провідними чинниками виникнення і прогресування гнійно-запальних ускладнень м'яких тканин на тлі ЦД (Бондарь И.А., 2009; Галушко О.А., 2009). Така ситуація стимулює пошук шляхів відновлення компенсаторно-пристосувальних процесів, здатних покращати перебіг морфогенетичних процесів у хворих на ЦД з гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин.

Проведені дослідження із використання озонотерапії при місцевому та системному застосуванні свідчать про її ефективність порівняно з іншими фізичними методами. Терапевтичні концентрації озону (у фізіологічному розчині від 1 мг/л до 6 мг/л, у середньому, 3-4 мг/л з разовою дозою 1,2-1,6 мг) активують імуномодулювальну функцію організму. При його уведені, на мембранах фагоцитувальних клітин (лейкоцити, моноцити, макрофаги) адсорбуються гідрофільні сполуки - озоніди, завдяки яким здійснюється стимуляція в цих клітинах цитокінів, які, у свою чергу, сприяють активації клітинного та гуморального імунітету, чим підвищують рівень неспецифічної системи захисту організму. Однак, недостатньо вивченими залишаються питання впливу озону на перебіг гнійно-запальних ускладнень м'яких тканин залежно від дози, уведеного в організм хворого на ЦД озону і тяжкості його перебігу (Конторщикова К.Н. и соавт., 2009; Дергачева А.В., 2009; Газазян М.Г., 2010).

Таким чином, необхідність з'ясування клітинних механізмів порушення регуляції ранового процесу при гнійно-запальних ускладненнях м'яких тканих на тлі ЦД, розробки методів оцінки його перебігу та лікування із застосуванням озонотерапії визначають актуальність представленої наукової роботи, що має як теоретичне, так і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри хірургії та урології Буковинського державного медичного університету «Використання електричного поля постійного струму в хірургії» (№ 0103V004049). Автор дисертаційного дослідження є її співвиконавцем. Тема дисертації затверджена проблемною комісією МОЗ України за фахом «Хірургія» (протокол № 3 від 2.04. 2008р.).

Мета дослідження. Покращати результати лікування гнійно-запальних процесів у хворих на цукровий діабет шляхом застосування внутрішньовенної дозованої озонотерапії.

Досягнення мети базувалося на вирішенні наступних завдань дослідження:

1. На підставі ретроспективного аналізу перебігу захворювання визначити основні причини несприятливих наслідків лікування гнійно-запальних ускладнень м'яких тканин у хворих на ЦД.

2. В експерименті обґрунтувати застосування озонотерапії шляхом вивчення її впливу на перебіг загальних патофізіологічних закономірностей та особливостей змін плазмового і тканинного фібринолізу, протеолізу крові тварин із гнійно-запальними процесами на фоні ЦД.

3. З'ясувати зміни показників пероксидації ліпідів, антиоксидантного захисту та окиснювальної модифікації білків як індикаторів прогресування гнійних ускладнень м'яких тканин у хворих на ЦД і за їх показниками оцінити ефективність проведеного лікування під впливом озонотерапії.

4. Виділити практично значущі діагностично-прогностичні критерії для хворих на ЦД із гнійними ускладненнями шляхом з'ясування патогенетичного взаємозв'язку між тяжкістю перебігу гнійних процесів та наявністю мікробіологічних чинників, а також вплив на них дозованої озонотерапії.

5. Визначити морфологічний субстрат гнійних вогнищ хворих на ЦД з метою обмеження і запобігання прогресуванню вторинно-альтераційних змін у даній ділянці.

6. Розробити та впровадити в клініку метод раціонального використання внутрішньовенної озонотерапії в комплексному лікуванні гнійно-запальних ускладнень м'яких тканин у хворих на ЦД.

Об'єкт дослідження: гнійно-запальні ускладнення м'яких тканин у хворих на ЦД.

Предмет дослідження: механізми первинної і вторинної альтерації, протеоліз, фібриноліз, регуляція агрегатного стану крові, показники перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та окиснювальної модифікації білків, морфологічні зміни м'яких тканин, мікробіологічні чинники, клініка та хірургічне лікування гнійно-запальних процесів м'яких тканин у хворих на ЦД.

Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, мікробіологічні, морфологічні, біохімічні та статистично-аналітичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати проведеного комплексного дослідження та системного аналізу дозволили розробити науково обгрунтовану тактику, яка застосована щодо хворих на ЦД із гнійними ускладненнями м'яких тканин.

Експериментальні результати дисертаційного дослідження дозволили науково обґрунтувати причинно-наслідковий зв'язок між процесами, які призводять до порушень регенерації тканин у хворих на ЦД. Тому вперше встановлено, що в старих щурів із гнійними процесами на тлі ЦД застосування озонотерапії не виявляє протекторних властивостей на підшлункову залозу, систему гемостазу та протеоліз плазми крові, що зумовлює необхідність стриманого застосування даного методу.

Встановлено, що в статевозрілих щурів із гнійними процесами на тлі ЦД під впливом озонотерапії виникають протекторні властивості щодо фібринолітичної активності, зменшення проявів гіперкоагуляції.

Вперше показано, що у хворих на ЦД ускладненого гнійними процесами м'яких тканин мікробний спектр становить грампозитивна кокова флора з переважанням стафілококів та синьогнійних паличок. Показник обсіменіння ними після проведення внутрішньовенної озонотерапії на 7-у добу лікування знижувався нижче «критичного рівня».

Вперше на ультраструктурному рівні комплексно вивчені зміни в клітинах тканин гнійного вогнища та визначений морфологічний субстрат прогресування гнійно-запальних процесів у хворих на ЦД з ускладненим перебігом.

Патогенетично обґрунтована доцільність застосування внутрішньовенної дозованої озонотерапії в комплексному лікуванні хворих на ЦД із гнійно-запальними процесами м'яких тканин.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування розробленої програми комплексного лікування гнійно-запальних ускладнень м'яких тканин у хворих на ЦД сприяло поліпшенню результатів їх хірургічного лікування та зменшенню частоти ускладнень. Метод відрізняється простотою та доступністю і може бути використаний у лікувальних закладах хірургічного профілю.

Застосування внутрішньовенної озонотерапії сприяє зменшенню рівня ендогенної інтоксикації, запобігає прогресуванню вторинного інфекційного процесу в післяопераційній рані, стимулює місцевий неспецифічний захист і дозволяє суттєво зменшити термін перебування хворих на лікарняному ліжку, що має соціально-медичне значення.

Результати проведених досліджень впроваджені в практику і використовуються в роботі лікувальної практики та навчальному процесі кафедри загальної хірургії Буковинського державного медичного університету, хірургічному відділенні Чернівецької обласної лікарні, хірургічному відділенні №2 ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» м. Чернівці, Сторожинецької центральної районної лікарні Чернівецької області, Чернівецького військового госпіталю, Городоцької центральної районної лікарні Хмельницької області.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є реалізованою самостійною роботою, побудованою на особистих творчих поглядах автора. Здобувач особисто здійснила розробку основних теоретичних і практичних положень роботи, провела аналіз джерел літератури, експериментальні дослідження. Автор самостійно виконала набір і обробку фактичного матеріалу, написала всі розділи дисертації, сформулювала висновки і практичні рекомендації. У наукових працях, опублікованих із співавторами, основний матеріал належить автору.

Автор особисто виконала експериментальну частину роботи, провела обстеження та виконала більше 60% операційних втручань, проаналізувала і систематизувала отримані результати, розробила і впровадила способи лікування хворих на ЦД, перебіг якого ускладнився гнійно-запальним процесами м'яких тканин.

Планування, організація досліджень із дисертаційної роботи та впровадження в практику отриманих результатів здійснювалися за участі наукового керівника.

Апробація матеріалів дисертації. Основні наукові положення висновки та практичні рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на наукових форумах різного рівня: VІ Міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів і молодих учених, присвяченій 65-річчю Буковинського державного медичного університеті (м. Чернівці, 2009); “Здобутки клінічної і експериментальної медицини” (м. Тернопіль, 2009); «Прискорене старіння: механізми, діагностика, профілактика» (м. Чернівці, 2009); ХХІІ з'їзді хірургів України (м. Вінниця, 2010); «Розвиток наукових досліджень» (м. Полтава, 2009); «Рани, ранова інфекція, з'єднання тканин» (м. Київ, 2009); «Актуальні питання невідкладної хірургії» (м. Чернівці, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковані 11 наукових праць, з них 6 статей (одна - одноосібна) у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 тез, отримано два посвідчення на раціоналізаторські пропозиції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 187 сторінках машинописного тексту( 150 сторінок основного тексту) і складається зі вступу, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (309 найменувань, серед яких 91- вітчизняних авторів, 96 - авторів із країн СНД та 122 - авторів із “далекого зарубіжжя”). Робота ілюстрована 45 таблицями та 27 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Робота має клінічно-експериментальний характер. Клінічний матеріал склали спостереження за 124 хворими на ЦД з гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин, які перебували на лікуванні в Чернівецькій обласній клінічній лікарні, Чернівецькому військовому госпіталі, ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» м. Чернівці. До основної групи потрапили 53 (42,7%) хворих, яким поряд із комплексним лікуванням виконували дозовану внутрішньовенну озонотерапію. Контрольну групу становили 71 (57,2%) пацієнт, яким проводили лікування за загальноприйнятими методиками.

Озон отримували на автоматизованій озоновій установці «Бозон» виробництва НПП «Еконіка» м.Одеса. Технологічний процес виготовлення озоновмісного фізіологічного розчину проводився з дотриманням методичних рекомендацій МОЗ України від 2004 року.

Експериментальні дослідження проведені на 140 білих щурах масою 0,18-0,22 кг. Тварини до експерименту утримувалися в умовах віварію. Умови утримування тварин відповідали вимогам Ванкуверської конвенції про біологічні експерименти.

Цукровий діабет моделювали шляхом підшкірного уведення алоксану в дозі 100 мг на кг маси тіла. Тваринам контрольної групи натомість алоксану уводили підшкірно стерильний 0,9% розчин натрію хлориду. На 14-у добу після уведення алоксану тваринам підшкірно уводили 10% розчин калової суспензії (пул калу від 20 тварин у 0,9% розчині натрію хлориду) у дозі 0,5 мл на 100 г маси тіла. Щури першої дослідної групи отримували лише підшкірне уведення калової суспензії. Тваринам другої групи калову суміш уводили підшкірно та впродовж трьох діб один раз на добу внутрішньоочеревинно уводили не озонований 0,9% розчин натрію хлориду (1,0 мл на 100 г маси тіла тварини).

Тваринам третьої групи калову суміш уводили підшкірно, надалі впродовж трьох діб один раз на добу внутрішньоочеревинно уводили з розрахунку 1,0 мл на 100 г маси тіла тварини озонований 0,9% розчин натрію хлориду. Озонацію стерильного 0,9% розчину натрію хлориду проводили до концентрації озону 20 мкг/мл. Через 10 хв після озонації ізотонічний розчин натрію хлориду уводили внутрішньоочеревинно щурам дослідної групи. Через 3 доби під ефірним наркозом виконували лапаротомію. Забір крові проводили силіконовим шприцом із черевної аорти (стабілізатор - 3,8% розчин натрію цитрату).

Стан тромбоцитарно-судинного гемостазу оцінювали за відсотком адгезивних тромбоцитів за методом Міщенка та індексом спонтанної агрегації тромбоцитів за методом Tacolla, визначення протеолітичної активності за допомогою азоказеїну, азоальбуміну по калібровочній кривій, визначення активності фактора XIII проводили залежно від активності фактора Лакі-Лорана в досліджуваній плазмі, визначення Хагеман-залежного фібринолізу проводили за спроможністю активованого каоліном фактора XII.

Визначення лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) проводили за формулою Кальф-Каліфа Я.Я., (1941).

Для вивчення ефективності впливу на гнійно-запальні процеси розробленого лікувального комплексу використовували ряд клінічних показників, що відображають характер змін уражень у процесі лікування в зіставленні із загальноприйнятими методами. Фіксували терміни ліквідації перифокального набряку, гіперемії та інфільтрації країв рани, а також завершення некролізу. Контролювали терміни появи грануляцій, їх макроморфологічну структуру, початок крайової епітелізації.

Електронно-мікроскопічне дослідження проводили після забору зразків біологічного матеріалу при перев'язках на 1, 7, 16-у та 22-у доби лікування осіб у стаціонарі.

Індивідуальну дозу озону підбирали за методом Клімової О.М. та співавт., (2008).

Статистичну обробку результатів дослідження проводили за методами варіаційної статистики. Достовірність вибіркової різниці вимірювалали довірливим критерієм точності. Величину Р (достовірність різниці) визначали за таблицею Стьюдента-Фішера. Різницю між середніми величинами, які порівнювалися, вважали достовірною при Р=0,05.

Комісією з біомедичної етики Буковинського державного медичного університету не виявлено порушень морально-етичних норм при виконанні досліджень, які проведені з дотриманням відповідних міжнародних положень стосовно проведення експериментальних досліджень (протокол № 8 від 21.10.2010 р.).

Результати дослідження та їх обговорення. В експерименті озонотерапія поліпшувала показники регуляції агрегатного стану крові за умов наявності гнійних процесів при ЦД у статевозрілих щурів. Це виявлялося у зменшенні проявів гіперкоагуляції, про що свідчить зростання часу рекальцифікації плазми крові з 67,74,39 до 84,82,01с (р<0,01), активованого парціального тромбопластинового часу з 21,31,73 до 37,12,39с (р<0,001), протромбінового часу 9,310,869 до 14,01,38с (р<0,01), тромбінового часу 7,110,579 до 10,90,77с (р<0,01). Про зменшення патогенного впливу активації тромбоцитарно-судинного гемостазу свідчить зниження відсотка адгезивних тромбоцитів за методом Міщенка з 11,950,558 до 8,600,687% (р<0,01) та індексу спонтанної агрегації тромбоцитів за методом Tacolla з 45,72,07 до 33,82,46% (р<0,01). Додаткові антикоагулянтні властивості за цих умов показало зростання концентрації розчинних комплексів фібрин-мономера в крові з 3,250,403 до 7,570,693 мкг/л (р<0,001). Застосування багатофакторного регресійного аналізу дало можливість виявити достовірні (р<0,05) взаємозв'язки між активністю протеїназ за методом Кунітца, неферментативною фібринолітичною активністю, сумарною фібринолітичною активністю підшлункової залози при лікуванні методом озонотерапії гнійно-запальних процесів на фоні ЦД у статевозрілих щурів, що вказувало на синхронність протекторного впливу озонотерапії на досліджувані процеси.

Застосування озонотерапії, за умов наявності гнійників м'яких тканин при ЦД у статевозрілих щурів виявляє протекторні властивості на підшлункову залозу, систему гемостазу та протеоліз плазми крові зі зниженням лізису азоальбуміну, сумарної, неферментативної фібринолітичної активності та активності протеїназ за методом Кунітца в плазмі крові.

Проте у старих щурів не виявлено позитивного ефекту озонотерапії щодо протекторних властивостей на підшлункову залозу, систему гемостазу та протеоліз плазми крові, та водночас посилює прояви інтоксикації, що зумовлює необхідність стриманого її використання в людей літнього віку.

Клінічні дослідження показали, що всі хворі на ЦД із гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин до госпіталізації перебували на диспансерному обліку в ендокринолога за місцем проживання, крім тих, у кого ЦД був вперше виявленим. Вони неодноразово проходили лікування в умовах стаціонару з приводу ЦД та його ускладнень. В одного (0,8 %) пацієнта вже була виконана ампутація правої ноги на рівні верхньої третини стегна, у двох (1,6%) випадках проведені ампутації правих гомілок, у восьми (6,45%) пацієнтів наявні кукси після ампутації правої стопи та в чотирьох (3,2 %) хворих - стопи за методом Шопара. У чотирьох (3,2%) пацієнтів ампутовані пальці правої стопи та у двох (1,6%) - лівої стопи з приводу їх гангрени. У 17 (13,7%) пацієнтів наявна діабетична гангрена дистальної ділянки стопи. Гангрена першого пальця стопи була в семи (5,6%) пацієнтів, ізольована гангрена II, III, IV або V пальців у 21 (16,9 %) хворого. Флегмона стопи мала місце у 25 (20,16%) осіб, які страждають на ЦД, флегмона пальців стопи у трьох пацієнтів (2,4%), флегмона гомілки в 5 осіб (4,03%). Флегмона промежини відзначена в 1 (0,8%) пацієнтки, 1 (0,8%) випадок флегмони передньої черевної стінки та стегна (0,8%). Гнійні рани обмежених ділянок стопи були в 15 (12,1%) пацієнтів, пальців стопи - 8 (6,5%), гомілки - 7 (5,6%). По одному (0,8%) випадку спостерігали гнійно-некротичну рану стегна, гнійну рану передпліччя (0,8%). У 10 (8,06%) хворих на ЦД мали місце незагойні виразки гомілки та стопи.

У процесі лікування пацієнтам проводили операційні втручання: у 23 (18,54%) осіб виконана первинна хірургічна обробка ран; екзартикуляція пальців нижніх кінцівок у 38 (30,64%) осіб, І пальця у 21 (16,93%) пацієнта, ІІ у 6 (4,83%), ІІІ у 2 (1,61%), ІV у 3 (2,41%), V у 6 (4,83%). Розкриття та дренування гнійників виконано 39 (31,45%) пацієнтам. Ампутації нижніх кінцівок на рівні нижньої третини стегна проведені в 9 (7,25%) хворих на ЦД із гнійно-запальними ускладненнями; одному (0,8%) пацієнту виконана реампутація нижньої кінцівки на рівні нижньої третини стегна; ампутацію стопи за методом Шопара проведено 3 (2,41%) хворим, автодермопластику за методом Гірша 11 (8,87%) пацієнтам після ліквідації гнійно-запальних процесів на великих та в'яло гранулюючих ранах.

Усім пацієнтам основної групи поряд із стандартною терапією, аналогічною за складом у хворих контрольної групи, проводили внутрішньовенне уведення озонованого фізіологічного розчину (ОФР).

Враховуючи тяжкість перебігу цукрового діабету в пацієнтів із гнійно-запальними ускладненнями мяких тканин, їх вік, індивідуальну переносимість ними озону нами для кожного конкретного пацієнта підбиралася доза озону, після проведення лімфоцитотоксичного тесту за методом Клімової О.М., (2008) (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл хворих на ЦД за способом підбору індивідуальної дози озону з використанням лімфоцитотоксичного тесту (Клімова О.М. та співавт., 2008)

Кінцева концентрація озону in vitro	Цитотоксичність, у %
	І ступінь тяжкості	ІІ ступінь тяжкості	ІІІ ступінь тяжкості
	К	Д	К	Д	К	Д
10 мг/л	42	34	34	32	41	47
20 мг/л	42	38	34	28	41	34
40 мг/л	42	31	34	21	41	55

Примітка: К - контрольна група; Д - дослідна група.

Згідно з лімфоцитотоксичним тестом хворі на ЦД із тяжким ступенем перебігу із гнійно-запальними ускладненнями отримували озонотерапію в дозі 20 мг/л, оскільки доза 40 мг/л озону була для них токсичною, а пацієнти з середнім ступенем тяжкості - 40 мг/л. Кількість проведених процедур була від 5 до 7 сеансів і залежала від динаміки перебігу захворювання та локальних змін у ділянці ураження.

За результатами клінічних спостережень встановлено, що пацієнти основної групи, яким проводили озонотерапію, після 1-2 процедур відзначали зменшення болю. Зменшувався набряк тканин, інфільтрація та гіперемія навколо рани. У контрольній групі дані показники стабілізувалися лише на 12-14-у добу стаціонарного лікування.

У 46 (86,8 %) пацієнтів основної групи отримано задовільний результат лікування, який полягав у відсутності прогресування гнійно-запальних процесів по піхвах сухожилків, розвитком остеомієліту кукс кісток тощо. Набряк тканин після проведення операційного втручання значно зменшувався вже на третю добу. Гіперемія шкіри поступово зменшувалася і зникала на 3-4-у добу після операції. У 39 (73,6 %) пацієнтів вже на другу добу після операції не виникало необхідності призначати наркотичні знеболювальні засоби. Формування грануляційної тканини відзначали, починаючи з 7-ї доби післяопераційного періоду. Однак у 4 хворих (3,8%) у післяопераційному періоді відмічено наявність розповсюдження гнійно-некротичного процесу на прилеглі тканини з виникненням септичного стану.

Перебіг ранового процесу у 12 (20,1%) осіб контрольної групи на 7-у добу післяопераційного періоду ускладнився некрозом тканин рани з масивним виділенням гнійного вмісту, що вимагало виконання повторних етапних некректомій. Рани очищалися повільно, незважаючи на проведений комплекс місцевого і загального лікування.

В основній групі обстежених пацієнтів середній термін очищення післяопераційних ран становив 7,1±0,4 доби, поява грануляційної тканини - 8,0±0,5 доби, а початку крайової епітелізації - 10,7±0,8 доби. Середній термін перебування пацієнтів на стаціонарному ліжку склав 12,3±1,2 доби.

Середній термін очищення післяопераційних ран у хворих контрольної групи склав 14,1±0,8 доби, поява в ній грануляційної тканини - 15,6±0,9 діб, а початку крайової епітелізації - 18,4±1,0 діб. Терміни перебування хворих даної групи на стаціонарному ліжку склав 24,3±2,8 доби.

Отже, перебіг ранового процесу в пацієнтів основної групи, де застосовувалася озонотерапія, суттєво відрізнявся від перебігу ранового процесу в осіб контрольної групи. Свідченням цього є відсутність розповсюдження запальних ускладнень у 45 осіб (42,8 %), порівняно з аналогічним показником у контрольній групі - 23 особи (21,9 %). Значно скоротилися терміни очищення ран, появи грануляційної тканини і початку крайової епітелізації, які достовірно відрізнялися від відповідних показників хворих контрольної групи.

Динаміка кількості мікробних тіл у біоптаті ран у досліджуваних пацієнтів, яку визначали в Lg КУО/ г тканини рани під впливом озонотерапії показала, що в основній групі вихідний рівень обсіменіння післяопераційної рани мікрофлорою становив 7,3±0,1 Lg КУО/ г тканини, на 7-у добу після операції - 2,8 ± 0,2 Lg КУО/ г тканини, на 16-у добу -- 1,7±0,2 Lg КУО/ г тканини. Тоді, як у контрольній групі рівень кількості мікробів у біоптаті післяопераційної рани на стопі становив 7,2 ± 0,2 Lg КУО/ г тканини. На фоні комплексного лікування на 7-у добу після операції цей показник у них знизився до рівня 4,7 ± 0,3 Lg КУО/ г тканини, а на 16-у добу - 4,2 ± 0,3 Lg КУО/ г тканини. озонотерапія цукровий діабет гнійний

Визначення рівня глюкози в крові хворих на 3, 7, 14-у доби лікування в обох групах показало, що в пацієнтів основної та контрольної груп рівень глікемії на початку лікування знаходився приблизно на однаковому кількісному рівні. Починаючи із 7-ї доби лікування в пацієнтів основної групи після застосування індивідуалізованого озонованого фізіологічного розчину, відмічена вірогідна різниця в показниках глюкози крові, порівняно з контрольною групою. У подальшому рівень глюкози крові в обох досліджуваних групах вирівнювався з тенденцією до більшого зниження та стабілізації (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка змін рівня глюкози крові хворих на ЦД в процесі лікування із застосуванням дозованої внутрішньовенної озонотерапії

Група хворих		Рівень глікемії, ммоль/л
	3-я доба	7-а доба	14-а доба
Основна	10,4 ±4,5	8,4 ±1,3	8,2 ±1,2
Контрольна	10,8 ±4,2	11,6 ±1,5	8,8 ± 2,2

Аналіз показників перекисного окиснення ліпідів, окислювальної модифікації білків та антиоксидантного захисту у хворих на ЦД із гнійно-запальними ускладненнями показала, що за умов проведення озонотерапії в основній групі осіб при надходженні, під час лікування і при виписці не виявлено суттєвих зрушень з боку активності чинника антиоксидантного захисту - церулоплазміну (5,2±0,10, 5,1±0,30 та 5,1±0,10 Е/г плазми, відповідно), продукту перекисного окиснення ліпідів - малонового альдегіду (0,23±0,10, 0,24±0,05, та 0,20±0,10 мкмоль/лсир, відповідно) та окиснювальної модифікації білків (2,2±0,05, 2,2±0,04 та 2,0±0,06 ?Е/мл плазми, відповідно). Зазначені зміни, на фоні характерних позитивних клінічних ефектів озонотерапії, можна розцінювати як сприятливі біохімічні ознаки для застосування цього методу лікування у хворих на ЦД із гнійно-запальними ускладненнями.

Вивчення неспецифічної резистентності організму хворих на ЦД із гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин показало, що використання поряд із традиційним лікування методу внутрішньовенної озонотерапії призводить до зниження абсолютної кількості як лімфоцитів (з 2,0±0,1 до 1,51±0,1 х 10⁹/л, так і моноцитів (з 0,33±0,03 до 0,19±0,02 х 10⁹/л (р?0,05)). Разом з тим, включення до лікувальних заходів озонотерапії призводить до формування тенденції із зменшення відносної кількості лімфоцитів, моноцитів, загального пулу абсолютної кількості лейкоцитів, відносної кількості паличкоядерних нейтрофілів, абсолютної кількості еритроцитів, гемоглобіну та кольорового показника. При цьому формується тенденція до збільшення відносної кількості нейтрофільних лейкоцитів за рахунок зрілих форм (сегментоядерних лейкоцитів), еозинофілів (1,50±0,32 до 2,30±0,59% (р?0,05)) та зростання ШЗЕ (з 30,7±5,78 до 31,8±4,45 мм/год (р?0,05)).

Дослідження ЛІІ у хворих на цукровий діабет із гнійно-запальними ускладненнями показало, що в осіб основної групи при надходженні він сягав 3,6±0,3. На 7-у добу при застосуванні запропонованого лікування даний показник дорівнював 2,9±0,2, а на 16-у добу - 1,9±0,1. Тоді як у хворих контрольної групи ЛІІ становив 3,6±0,2, на 7 добу - 3,7±0,2, а на 16 добу відзначали зменшення показника до 2,7±0,1.

Динаміка гематологічного показника інтоксикації (ГПІ) у хворих на ЦД із гнійно-запальними ускладненнями була наступною: у пацієнтів основної групи при надходженні він становив 8,6 ± 0,4, на 7-у добу під впливом озонотерапії показник дорівнював 4,8 ± 0,4, а на 16-у добу - 3,5 ± 0,4. В осіб контрольної групи ГПІ становив 7,9 ± 0,4, 9,0 ± 0,4, 5,6 ± 0,3, відповідно.

Сорбційна здатність еритроцитів (СЗЕ) у хворих на ЦД із гнійно-запальними ускладненнями в основній групі становила при надходженні 47,3±0,8%, на 7 добу 43,1±0,7%, а на 16 - 39,1±1,0%, тоді як в контрольній групі вони становили 46,9±0,7%, 47,4±0,6% та 42,1±0,6%, відповідно.

Отже, при надходженні середні показники СЗЕ у хворих основної та контрольної груп суттєво не відрізнялися (р>0,05). У пацієжнтів основної групи СЗЕ достовірно знижувалася відносно вихідного рівня вже на 7-у добу після початку лікування (р ? 0,01). У контрольній групі осіб на 7-у добу лікування відзначали тенденцію до підвищення СЗЕ і лише на 16-у добу відбувалося достовірне зниження (р ? 0,01).

Вивчення ультраструктурних змін макрофагів із біологічного матеріалу вогнища запалення у хворих на ЦД із гнійно-запальними процесами м'яких тканин показало, що в основній групі осіб, яким проведено внутрішньовенне уведення курсової (5-7 сеансів) озонотерапії, цитоплазма багатьох клітин на вигляд була ущільненою, мікротрубочки та цитоплазматичні волоконця збережені. У цитозолі відзначали збережені пасма фібрил із чіткими контурами, що свідчить про високу рухову активність макрофага. Поверхня макрофагів була нерівною з відростками пальцеподібної форми або псевдоподіями, що свідчить про підвищену активність клітин (рис.1).

Таким чином, застосування дозованої озонотерапії в комплексному лікуванні хворих із гнійно-запальними процесами на фоні цукрового діабету підвищує ефективність лікувальних заходів, що проводяться, запобігає розвитку рецидивів і ускладнень захворювання та сприяє значному покращанню безпосередніх та віддалених результатів даної патології.

ВИСНОВКИ

На основі клінічно-експериментальних досліджень у роботі наведено теоретичне та клінічне вирішення актуального завдання - поліпшення результатів хірургічного лікування гнійно-запальних процесів у хворих на цукровий діабет шляхом застосування дозованої внутрішньовенної озонотерапії.

1. На підставі ретроспективного аналізу встановлено, що головними причинами незадовільних результатів лікування хворих на цукровий діабет із гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин є тяжкість його перебігу залежно від рівня глікемії в крові, поширеності та перебігу гнійно-запальних уражень, наявності інших супутніх захворювань та низька функціональна активність ранових макрофагів, яка за даними електронно-мікроскопічних досліджень зумовлена внутрішньоклітинними запальними змінами.

2. Застосування озонотерапії в статевозрілих щурів з алоксановим цукровим діабетом за умов наявності гнійно-запальних процесів м'яких тканин покращує показники регуляції агрегатного стану крові, про що свідчить зростання часу рекальцифікації плазми крові (90,8±2,33 проти 101,5±2,38с у контролі), активованого парціального тромбопластинового часу (35,8±2,35 проти 42,5±2,32с у контролі), протромбінового часу (13,2±1,37 проти 16,4±1,38с у контролі), тромбінового часу (10,9±1,07 проти 14,5±0,97с у контролі) і навпаки, у старих щурів не виявляє протекторних властивостей на підшлункову залозу, систему гемостазу та протеоліз плазми крові та посилює ступінь інтоксикації, що зумовлює необхідність стриманого використання в них даного методу лікування.

3. За активністю чинника антиоксидантного захисту церулоплазміну (0,51 проти 0,55 Е/г білка в контролі), продукту пероксидного окиснення ліпідів - малонового альдегіду (0,20 проти 0,19 мкмоль/лсир) та окиснювальної модифікації білків (0,20 проти 0,16 Е/мл плазми в контролі) встановлено, що проведення внутрішньовенної озонотерапії в основній групі хворих при надходженні, під час лікування та при виписці не виявлено суттєвих зрушень щодо зміни їх активності, що можна розцінювати як сприятливі біохімічні ознаки для застосування даного методу лікування у хворих на цукровий діабет із гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин.

4. Кількісне визначення мікроорганізмів гнійних уражень м'яких тканин хворих при застосуванні дозованої озонотерапії на фоні традиційної терапії показало, що вихідний рівень обсіменіння післяопераційної рани мікрофлорою становив 7,3±0,1 Lg КУО/ г тканини, на 7-у добу після операції - 2,8 ± 0,2 Lg КУО/ г тканини, на 16-у добу -- 1,7±0,2 Lg КУО/ г тканини, що свідчить про їх вплив на поширеність гнійних процесів, які зумовлюють інтоксикаційні прояви у хворих нацукровий діабет і обтяжують перебіг захворювання.

5. Озонотерапія стимулює функціональну активність ранових макрофагів, оскільки викликає деструктивні зміни в цих клітинах без некротичних ушкоджень і сприяє їх елімінації переважно через генетично запрограмовану клітинну смерть (апоптоз), що має істотне значення в регуляторних механізмах запального процесу.

6. Застосування внутрішньовенної озонотерапії в комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет із гнійно-запальними процесами тяжкого ступеня в дозі 20 мг/л озону, а хворим із середнім ступенем тяжкості - 40 мг/л, дозу яким визначили за лімфоцитотоксичним тестом, сприяє нормалізації загальних показників гомеостазу, зниженню показників ендотоксикозу, підвищенню специфічної та неспецифічної резистентності організму і зниженню рівня глюкози в крові.

7. Використання дозованої внутрішньовенної озонотерапії у хворих на цукровий діабет із гнійно-запальними процесами м'яких тканин основної групи сприяє достовірному скороченню термінів очищення гнійних ран на 5,2±0,8 доби, прискоренню появи грануляційної тканини на 6,1±0,9 доби, початку крайової епітелізації на 7,4±1,0 добу та зниженню показника перебування на лікарняному ліжку на 8,3±2,3 доби.

Рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів

1. Хворим на цукровий діабет із гнійно-запальними процесами м'яких тканин поряд із традиційними хірургічним та консервативним лікуванням необхідно використовувати внутрішньовенну озонотерапію .

2. Озонований фізіологічний розчин в об`ємі 200 мл уводиться внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 40-60 крапель за 1 хв, кратністю 6 - 15 сеансів, залежно від тяжкості перебігу гнійного процесу.

3. Хворим на цукровий діабет із гнійно-запальними процесами тяжкого ступеня тяжкості перебігу захворювання, за класифікацією М.І. Балаболкіна (1974), доза озону в розчині повинна становити 20 мг/л за лімфоцитотоксичним тестом, а для осіб із ЦД середнього ступеня тяжкості перебігу - 40 мг/л.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Каратєєва С.Ю. Вплив озонотерапії на систему регуляції агрегатного стану крові в старих щурів з алоксановим цукровим діабетом та гнійно-септичними ускладненнями / С.Ю. Каратєєва // Клінічна та експериментальна патологія. - 2006. - Т. V, № 2. - С. 33-39.

2. Karateeva S.Y. Ozonotherapy in the complex treatment of purulent - inflammatory complications in patients with diabetes mellitus / S.Y. Karateeva, B.O. Milkov, V.P. Polioviy // Клінічна та експериментальна патологія. -2009. - Т. VIII, № 4 (30). - С.113-116.

(Дисертантка проаналізувала результати проведеного лікування хворих, узагальнила одержані результати).

3. Роговий Ю.Є. Патофізіологічний аналіз впливу озонотерапії на статевозрілих та старих щурів за умов розвитку калового перитоніту при цукровому діабеті / Ю.Є. Роговий, С.Ю. Каратєєва, В.П. Польовий // Клінічна та експериментальна патологія. - 2009. - Т. VIII, № 3(29). - С. 89-93.

(Дисертантка провела експериментальні дослідження, узагальнила наявний матеріал).

4. Польовий В.П. Сучасні методи лікування гнійно-запальних ускладнень у хворих на цукровий діабет / В.П. Польовий, Б.О. Мільков, С.Ю. Каратєєва // Буковинський медичний вісник. - 2009. - Т. 13, № 2. - С. 104-108.

(Дисертантка провела клінічні дослідження, узагальнила їх результати, підготувала роботу до друку).

5. Польовий В.П. Експериментальне обґрунтування застосування озонотерапії на фоні алоксанового цукрового діабету з гнійно -запальними ускладненнями / В.П. Польовий, С.Ю. Каратєєва // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. - 2010. - №1. - С. 64-67.

(Дисертантка провела експериментальні дослідження, узагальнила одержані результати).

6. Польовий В.П. Індивідуальний підбір дози озонотерапії у лікуванні гнійно-запальних ускладнень хворих на цукровий діабет / В.П. Польовий, С.Ю. Каратєєва // Клінічна та експериментальна патологія. - 2010. - Т. IX, № 3 (33). - С. 75-78.

(Дисертантка провела клінічні дослідження, підготувала статтю до друку).

7. Польовий В.П. Лікувальна тактика при гнійних процесах м'яких тканин у хворих на цукровий діабет / В.П. Польовий, Ф.Г. Кулачек, С.Ю. Каратєєва // Клінічна хірургія. - 2009. - № 11-12. - С. 70-71.

(Дисертантка брала участь у проведенні клінічних досліджень, узагальнила та проаналізувала одержані результати).

8. Польовий В.П. Аналіз факторів та механізмів неспецифічного та специфічного імунного протиінфекційного захисту у хворих на ЦД з гнійно-запальними процесами при застосуванні озонотерапії / В.П. Польовий, С.Ю. Каратєєва, А.С. Паляниця // Хірургічна перспектива. - 2010. - № 4. - С. 108-112.

(Дисертантка провела клінічні дослідження, проаналізувала одержані результати та підготувала роботу до друку).

9. Каратєєва С.Ю. Експериментальне обґрунтування застосування озонотерапії на фоні алоксанового цукрового діабету з гнійно-септичними ускладненнями / С.Ю.Каратєєва//: матеріали VІ Міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих учених ( 83-й щорічний науковий форум) - Чернівці, 2009, (Всеукраїнський медичний журнал молодих вчених). - 2009. - Вип. 11. - С. 61-62.

10. Польовий В.П. Перебіг гнійно-запальних ускладнень у хворих на цукровий діабет при застосуванні в комплексному лікуванні регіонарної пролоногованої внутрішньовенної озонотерапії / В.П. Польовий, С.Ю. Каратєєва //: матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава. - 2009, Розвиток наукових досліджень. - 2009. - С. 94-96.

(Дисертантка брала участь у проведенні клінічних досліджень, узагальнила одержані результати, підготувала роботу до друку).

11. Польовий В.П. Озонотерапія у лікуванні гнійно-запальних ускладнень хворих на цукровий діабет / В.П. Польовий, С.Ю. Каратєєва// : «IV Міжнародні Пироговські читання» з участю в ХХІІ з'їзді хірургів України та V з'їзді морфологів хірургів України до 200-річчя від дня народження М.І.Пирогова: матеріали наукового конгресу. - Вінниця, 2010. - Т. ІІ. - С. 100-101.

(Дисертантка провела клінічні дослідження, узагальнила їх результати).

АНОТАЦІЯ

Каратєєва С.Ю. Ефективність хірургічного лікування гнійно-запальних ускладнень у хворих на цукровий діабет при застосуванні озонотерапії (клінічно-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. - Буковинський державний медичний університет МОЗ України, Чернівці, 2011.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми хірургії - покращанню результатів хірургічного лікування гнійно-запальних ускладнень м'яких тканин у хворих на цукровий діабет.

Проведені клінічні дослідження 124 хворих на цукровий діабет із гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин показали, що перебіг гнійних процесів залежить від реактивності їх організму, мікробного чинника, балансу систем пероксидного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та окиснювальної модифікації білків, рівня глікемії крові.

Експериментальні дослідження із застосування озонотерапії у щурів з алоксановим цукровим діабетом, за умов наявності гнійників м'яких тканин, показали, що в статевозрілих щурів озонотерапія виявляє протекторні властивості на підшлункову залозу, систему гемостазу та протеоліз плазми крові. Тоді як у старих щурів не виявлено позитивного ефекту від проведення озонотерапії та водночас посилюються прояви інтоксикації, що зумовлює необхідність стриманого її використання у хворих літнього віку.

На основі вивчення використання озонотерапії при місцевому та системному застосуванні розроблено та впроваджено в практику метод раціонального використання внутрішньовенної дозованої озонотерапії з індивідуальним щодо конкретного пацієнта підбором дози озону за лімфоцитотоксичним тестом у комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет, перебіг якого ускладнився гнійно-запальними процесами м'яких тканин.

Результатом застосування дозованої озонотерапії є поліпшення перебігу ранового процесу та зниження показників перебування хворих на цукровий діабет із гнійно-запальними ускладненнями м'яких тканин на лікарняному ліжку.

Ключові слова: гнійно-запальні ускладнення м'яких тканин, цукровий діабет, озонотерапія.

АННОТАЦИЯ

Каратеева С.Ю. Эффективность хирургического лечения гнойно-воспалительных осложнений у больных сахарным диабетом при применении озонотерапии (клинически-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Буковинский государственный медицинский университет МЗ Украины, Черновцы, 2011.

Диссертационная работа посвящена решению актуальной проблемы хирургии - улучшению результатов хирургического лечения больных с гнойно-воспалительными осложнениями мягких тканей на фоне сахарного диабета.

Проведенные клинические исследования 124 больных с сахарным диабетом у которых развились гнойно-воспалительные осложнения, показали, что наличие и течение гнойных процессов у таких пациентов зависит от состояния реактивности их организма, фагоцитарной активности, бактериального фактора, баланса систем перекисного окисления липидов, антиоксидантной защиты и окислительной модификации белков, уровня глюкозы крови. Детерминируют прогрессирование гнойных процессов мягких тканей больных сахарным диабетом развитие макро- и микрососудистых нарушений, изменения гемореологических свойств крови, повреждения сосудистой стенки, тромбообразование.

Экспериментальные исследования с применением озонотерапии у крыс с аллоксановым сахарным диабетом, при наличии гнойников мягких тканей показали, что у половозрелых крыс озонотерапия проявляет протекторные свойства на поджелудочную железу, систему гемостаза и протеолиз плазмы крови со снижением лизиса азоальбумина, суммарной, неферментативной фибринолитической активности и активности протеиназ по Кунитцу. У старых же крыс не выявлено положительного эффекта от применения озонотерапии, а, наоборот, усиливаются проявления интоксикации, что обусловливает необходимость сдержанного ее использования у больных пожилого возраста.

На основании изучения использования озонотерапии при местном и системном использовании разработан и внедрен в клиническую практику метод рационального применения внутривенной озонотерапии с индивидуальным по отношению к каждому конкретному пациенту подбором дозы озона с помощью лимфоцитотоксического теста в комплексном лечении больных сахарным диабетом, течение которого осложнилось гнойно-воспалительными процессами мягких тканей. Установлено, что больным с тяжелой степенью течения сахарного диабета с гнойно-воспалительными осложнениями необходимо назначать озонотерапию в дозе 20 мг/л, поскольку доза 40 мг/л озона была уже для них токсичной, а больным со средней степенью тяжести - 40 мг/л. Количество выполняемых пациентам процедур составляло от 6 до 15 сеансов и зависела от динамики течения заболевания и локальных изменений в очаге поражения.

В результате применения дозированной озонотерапии улучшалось течение раневого процесса и снизились показатели пребывания больных с гнойно-воспалительными осложнениями сахарного диабета на больничной койке.

Ключевые слова: гнойно-воспалительные осложнения мягких тканей, сахарный диабет, озонотерапия.

SUMMARY

Karatieieva S.Yu. Efficiency of surgical treatment of pyoinflammatory complications in patients with diabetes mellitus, while using ozonotherapy (a clinicoexperimental effect research). - Manuscript.

The thesis for obtaining the academic degree of a Candidate of Medical Sciences in speciality 14.01.03 - Surgery. - Bukovinian State Medical University of Ukraine's MHP, Chernivtsi, 2011.

The dissertation deals with a solution of an urgent problem of surgery - bringing up-to-date surgical treatment of pyoinflammatory complications of soft tissues in patients with diabetes mellitus.

Clinical studies carried out on 124 patients with diabetes mellitus, suffering from pyoinflammatory complications of soft tissues have demonstrated that the course of purulent processes depends upon the reactivity of their organism, microbial factor, the balance of the system of lipid peroxidation, antioxidant defense, and the oxidative modification of proteins, the blood level of glycemia.

Experimental studies with the use of ozonotherapy in rats with alloxan diabetes, under the conditions of the presence of pyogenic abscesses of soft tissue, have shown that ozonotherapy exerts protective properties in sexually mature rats on the pancreas, the system of blood plasma hemostasis and proteolysis. Whereas, no positive effect of ozonotherapy has been revealed in old rats and, at the same time, the manifestations of intoxication enhance, stipulating a need of its restrained use in patients of elderly age.

On the bases of studying the use of ozonotherapy in case of a local and and systemic use a mehod of a rational application of intervenous dosed ozonotherapy has been elaborated and introduced into practice with a selection of an ozone dose in relation to an individual patient based on the lymphocytoxic test in a course of multimodality therapy of patients with diabetes mellitus whose course has become complicated by pyoinflammatory processes of soft tissues.

The result of using dosed ozonotherapy is an improvement of the course of a wound process and a decline of the indices of an inpatient stay of patients with diabetes mellitus complicated bypyoinflammatory serquelae of soft tissues.

Key words: pyoinflammatory complications of soft tissues, diabetes mellitus, ozonotherapy.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АОС - антиоксидантна система;

ГІІ - гематологічний індекс інтоксикації;

ЛІІ - лейкоцитарний індекс інтоксикації;

ОМБ - окиснювальна модифікація білків;

ОФР - озонований фізіологічний розчин;

ПОЛ - перекисне окиснення ліпідів;

СДС - синдром діабетичної стопи;

СЗЕ- сорбційна здатність еритроцитів;

ЦД - цукровий діабет;

ШЗЕ - швидкість зсідання еритроцитів.

Размещено на Allbest.ru

...