Роль системної імунної відповіді у прогресуванні неалкогольної жирової хвороби печінки та її корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Державний вищий навчальний заклад

Івано-Франківський національний медичний університет

УДК: 616.36-002-097-07-085(043.3)

14.01.36 - гастроентерологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Роль системної імунної відповіді у прогресуванні неалкогольної жирової хвороби печінки та її корекція

Муренець Нінель Олександрівна

Івано-Франківськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Медичному інституті Сумського державного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Орловський Віктор Феліксович, Медичний інститут Сумського державного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики, професор кафедри.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Волошин Олександр Іванович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, клінічної імунології та алергології, професор кафедри;

- доктор медичних наук, професор Вдовиченко Валерій Іванович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра терапії №1 факультету післядипломної освіти, завідувач кафедри.

Захист відбудеться "20" жовтня 2011 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 20.601.01 при ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" МОЗ України (вул. Галицька, 2, м. Івано-Франківськ, 76018).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" МОЗ України (вул. Галицька, 2, м. Івано-Франківськ, 76018)

Автореферат розіслано "16" вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01, доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова.

Анотація

Муренець Н.О. Роль системної імунної відповіді у прогресуванні неалкогольної жирової хвороби печінки та її корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет" МОЗ України, Івано-Франківськ, 2011.

Обстежено 128 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на різних етапах її розвитку. Досліджено клініко-патогенетичні особливості перебігу даного захворювання. Встановлено зростання цитокінового дисбалансу, хронічного субклінічного запалення в міру прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки. Показано наявність вторинного імунодефіциту, який наростав у пацієнтів від стеатозу печінки до неалкогольного стеатогепатиту. Обгрунтовано доцільність застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Показано позитивний вплив запропонованої схеми лікування на показник хронічного субклінічного запалення, цитокіновий баланс та зрушення клітинного імунітету.

Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, хронічне субклінічне запалення, цитокіни, клітинний імунітет, тіотриазолін.

Аннотация

Муренец Н.А. Роль системного иммунного ответа при прогрессировании неалкогольной жировой болезни печени и ее коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 - гастроэнтерология. Ивано-Франковский национальный медицинский университет МОЗ Украины, Ивано-Франковск, 2011.

Диссертация посвящена проблеме усовершенствования эффективности диагностики и лечения неалкогольной жировой болезни печени (НАЖБП) на этапах неалкогольного стеатоза печени и стеатогепатита, путем оценки показателей хронического субклинического воспаления: С-реактивного белка, состояния цитокинового баланса и клеточного иммунитета, а также влияния на них комплексного лечения с использованием тиотриазолина.

Обследовано 128 больных на разных этапах неалкогольной жировой болезни печени. Наличие стеатоза печени подтверждали данными УЗИ, а при повышении уровней сывороточных трансаминаз, в дополнение к ультразвуковым изменениям, диагностировали неалкогольный стеатогепатит (НАСГ). Все больные не имели алкогольного анамнеза, маркеров гепатитов В и С, признаков аутоиммунного и медикаментозного гепатитов. Проведена оценка клинической симптоматики, антропометрических данных, биохимических показателей.

Показано, что клиническая симптоматика у обследованных больных была неспецифической, статистически достоверных отличий среди пациентов обеих групп найдено не было. Анализируя индекс массы тела, установлено, что ожирение встречается чаще среди пациентов с НАСГ (у 60%), чем со стеатозом печени (33,4%). По мере прогрессирования НАЖБП наблюдали увеличение количества пациентов с висцеральным ожирением. Анализируя показатели липидного профиля, определили, что у пациентов с НАСГ в сравнении со стеатозом печени, более высокие показатели общего холестерина, триглицеридов, липопротеидов низкой и очень низкой плотности и индекса атерогенности.

У больных с НАЖБП установили наличие хронического субклинического воспаления, о чем свидетельствует достоверное повышение уровней С-реактивного белка и их тесная корреляция с ФНО-? и ИЛ-8. По мере прогрессирования заболевания наблюдали и более высокие уровни С-реактивного белка. Данная закономерность доказывает, что С-реактивный белок может быть использован, как один из чувствительных и клинически доступных маркеров прогрессирования НАЖБП.

Установили увеличение уровней ФНО-?, ИЛ-8 в сыворотке крови по мере прогрессирования НАЖБП. В то же время наблюдали и повышение содержания противовоспалительного цитокина (ИЛ-4), однако данное повышение не было адекватным резкому возрастанию провоспалительных цитокинов, что указывает на наличие дисбаланса в продукции цитокинов в пользу провоспалительных.

НАЖБП сопровождается Т-лимфопенией, снижением количества цитотоксических клеток (CD16), повышением экспрессии молекул адгезии (CD11b, CD54) и CD23-молекул, снижением показателя иммунорегуляторного индекса. Данные изменения клеточного звена иммунитета нарастали по мере прогрессирования НАЖБП. Данные изменения послужили основанием к назначению гепатопротектора с иммуномодулирующими свойствами - тиотриазолина.

Пациенты обследованы до, через 25 дней и 3 месяца после включения тиотриазолина в комплексное лечение. При изучении влияния стандартной терапии и ее сочетания с тиотриазолином на клиническую симптоматику не обнаружено разницы между группами пациентов. Назначение тиотриазолина способствовало более выраженному снижению показателей липидного профиля и уровней трансаминаз, но не достоверному.

Включение тиотриазолина в комплексную терапию НАЖБП обеспечило усиление противовоспалительной эффективности лечения путем уменьшения продукции провоспалительных цитокинов, С-реактивного белка и сохранение этих показателей в течение 3-х месяцев. Вследствие наличия иммуномодулирующих свойств тиотриазолин обусловливал более выраженные позитивные изменения иммунологических показателей, и, соответственно, ликвидацию вторичного иммунодефицитного состояния на более длительный срок по сравнению с общепринятым лечением.

Рекомендуется с целью оценки результатов проведенного лечения исследовать уровень С-реактивного белка, ФНО-?, ИЛ-8, показателей клеточного иммунитета, а также использовать в комплексном лечении больных с НАЖБП тиотриазолин для повышения эффективности традиционной терапии, нормализации обнаруженных изменений и замедления прогрессирования заболевания.

Ключчевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, хроническое субклиническое воспаление, цитокины, клеточный иммунитет, тиотриазолин.

Annotation

Murenets N.A. The role of systemic immune response with the progression of nonalcoholic fatty liver disease and its correction. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of Medical Sciences in speciality 14.01.36 - Gastroenterology. - Ivano-Frankivsks National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Ivano-Frankivsk, 2011.

128 patients in different stages of nonalcoholic fatty liver disease were examined. Cytokine imbalance, chronic subclinical inflammation were found according to the nonalcoholic fatty liver disease progression. Secondary immunodeficiency state were present in all patients with nonalcoholic fatty liver disease and were more severe in patients with nonalcoholic steatohepatitis as compared to the patients with simple steatosis. The therapeutic effect of Thiotriazoline in patients with nonalcoholic fatty liver disease was proven. Positive influence of proposed treatment scheme to the index of the chronic subclinical inflammation, cytokine balance and cell immunity disturbances were shown.

Key words: nonalcoholic fatty liver disease, chronic subclinical inflammation, cytokines, cell immunity, Thiotriazoline.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Останнім часом зростає зацікавленість проблемою неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), що пов`язано з широкою розповсюдженістю цього захворювання та накопиченням значної кількості фактичного матеріалу про його патогенетичні механізми (Фадеенко Г.Д., Кравченко Н.А., 2005; Jarrar M.H. et al., 2008; Бабак О.Я., 2009; Хворостінка В.М., 2009). Серед захворювань печінки у США розповсюдженість неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) вийшла на перше місце і складає 20-30% (Adams L.A., 2005). В Україні за 5 років розповсюдженість НАСГ збільшилась у 2,2 рази, а цирозів печінки - на 59,6% (Вірстюк Н.Г., 2002). НАЖХП являє собою широкий спектр захворювань від стеатозу печінки, який має доброякісний перебіг, до НАСГ, який може в 25% випадків прогресувати до цирозу печінки та печінкової недостатності (Oh M.K., 2008).

Одним із механізмів прогресування НАЖХП розглядається хронічне субклінічне запалення (Шварц В., 2009). Завдяки розвитку запалення в печінці спостерігаються гістологічні зміни, які знайдені при прогресуванні НАЖХП: від ураження мембран із некрозом клітин до активації зірчастих клітин перекисними альдегідами і продукції колагену (Буеверов А.О., 2006). Проте, що стосується участі С-реактивного білка (СРБ), загальноприйнятого маркера запалення, а також цитокінів у прогресуванні неалкогольного стеатозу печінки (НАСП) в НАСГ, то літературні дані носять суперечливий характер (Маммаев С.Н., 2007; Masato Y. et al., 2007; Сhristine C.K. et al., 2008; Jarar M.H. et al., 2008; Nevin O. et al., 2009).

В останні роки роль печінки як основного органа імунної системи має широке визнання, оскільки вона містить одну з самих великих популяцій макрофагів та натуральних кілерних клітин, які є компонентами вродженого (іннатного) імунітету (Li Z. et al., 2003; Chang K.M., 2005). Проте, що стосується клітинної імунної відповіді при НАЖХП, то в літературі є дані стосовно змін вродженого імунітету печінки (Xiong M. et al., 2007) та фрагментарні роботи щодо ролі набутого імунітету в прогресуванні НАЖХП (Cheng-Fu et al., 2007; Фролов В.М. та ін., 2008). Комплексне дослідження ланок гуморального та клітинного імунітету у хворих на різних етапах НАЖХП не проводилось. Отже, механізми, які відповідають за розвиток і прогресування НАЖХП, до кінця не з`ясовані.

Враховуючи значимість порушень у системі імунорегуляції при НАЖХП, актуальним є більш детальне вивчення зрушень у системі клітинного імунітету і цитокінової регуляції та обґрунтування і розробка схем застосування гепатопротекторів з імуномодулюючим препаратом (тіотриазолін) із метою підвищення ефективності лікування та гальмування його проградієнтного перебігу.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною планової науково-дослідної роботи медичного інституту Сумського державного

університету "Особливості перебігу та лікування хвороб внутрішніх органів під впливом шкідливих факторів зовнішнього середовища та ожиріння" (державний реєстраційний №0110U004928), в якій дисертантка була відповідальним виконавцем зазначеної роботи.

Мета роботи. На основі вивчення ролі системної імунної відповіді в прогресуванні неалкогольної жирової хвороби печінки підвищити ефективність діагностики та лікування даного захворювання.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

1. З`ясувати особливості клінічного перебігу неалкогольного стеатозу печінки та стеатогепатиту.

2. Визначити частоту порушень ліпідного обміну у пацієнтів на різних етапах неалкогольної жирової хвороби печінки.

3. Вивчити рівні маркеру системного запалення С-реактивного білка у хворих на неалкогольний стеатоз печінки та стеатогепатит.

4. Дослідити вміст у крові фактору некрозу пухлин-?, інтерлейкіну-8, інтерлейкіну-4 у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки.

5. Вивчити особливості клітинного імунітету у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки.

6. Визначити взаємозв`язки між індексом маси тіла, показниками ліпідного профілю, С-реактивним білком, цитокінами та показниками клітинного імунітету у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки.

7. Обгрунтувати доцільність та дослідити клініко-імунологічну ефективність застосування в комплексному лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки гепатопротектора з імуномодулюючими властивостями - тіотриазоліну.

Об'єкт дослідження - особливості перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки на різних етапах її розвитку.

Предмет дослідження - показники клітинного імунітету, вмісту цитокінів та СРБ у хворих на різних етапах НАЖХП та вплив на ці показники гепатопротектора з імуномодулюючими властивостями - тіотриазоліну.

Методи дослідження: загальноприйняті клінічні, антропометричні, біохімічні та ультразвуковий для діагностики НАЖХП; імунотурбодиметричний (визначення СРБ у сироватці крові); імуноферментний (визначення рівнів цитокінів ІЛ-4, ІЛ-8, ФНП-? в сироватці крові); непрямий імунофлуоресцентний (фенотипування лімфоцитів крові - CD3+, CD4+, CD8+, CD11b+, CD16+, CD23+, CD54+); статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексне дослідження показників системного запалення, рівнів цитокінів та клітинного імунітету у хворих на різних етапах НАЖХП.

Встановлено, що СРБ, загальноприйнятий маркер запалення, може бути використаний, як один із чутливих та клінічно доступних маркерів прогресування НАЖХП.

Набуло подальшого розвитку дослідження стану цитокінової регуляції та встановлено зростання цитокінового дисбалансу в міру прогресування НАЖХП, що дозволяє використовувати рівні прозапальних цитокінів ФНП-? та ІЛ-8 в якості незалежних предикторів прогресування даного захворювання.

Встановлено позитивні кореляційні зв`язки між рівнями прозапальних цитокінів (ІЛ-8, ФНП-?) та вмістом СРБ, загального холестерину (ЗХС), аланінамінотрансферази (АЛТ) та індексом атерогенності (ІА).

Набуло подальшого розвитку вивчення стану окремих ланок клітинного імунітету, а саме популяцій та субпопуляцій Т-лімфоцитів із маркерами CD3+, CD4+, CD8+, а також - експресію молекул адгезії (CD11b+, CD54+), натуральних кілерів із фенотипом CD16+ та CD23+ - молекул у хворих на різних етапах НАЖХП.

Уперше доведено, що застосування гепатопротектора з імуномодулюючими властивостями - тіотриазоліну посилювало протизапальну активність базисного лікування шляхом зменшення рівнів маркерів запалення та нормалізації цитокінового балансу, а також ліквідовувало вторинний імунодефіцитний стан на більш тривалий термін у порівнянні з загальноприйнятим лікуванням, що сприяло підвищенню ефективності лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено, що в міру прогресування НАЖХП спостерігається посилення хронічного субклінічного запального процесу, цитокінового дисбалансу, специфічних клітинно-молекулярних змін.

Обгрунтована необхідність визначення рівнів СРБ, прозапальних цитокінів ФНП-? та ІЛ-8, та окремих показників клітинної ланки імунітету (CD3+, CD4+, CD8+, CD11b+, CD16+, CD23+, CD54+) у сироватці крові хворих на різних етапах НАЖХП, як індикаторів активності прогресування, а також для оцінки ефективності проведеного лікування.

Розроблено методику корекції клініко-імунологічних порушень у хворих на НАСП та НАСГ. Доведено позитивний вплив базисної терапії зі включенням тіотриазоліну на клінічний перебіг НАЖХП, біохімічні показники, показники ліпідного профілю, клітинного імунітету та цитокіновий баланс.

Впровадження результатів дослідження. Результати проведених досліджень впроваджені в практику Сумської обласної клінічної лікарні, обласної клінічної лікарні та 9-ї міської лікарні (м. Луганськ), 5-ї міської клінічної лікарні (м. Полтава), 2-ї комунальної міської лікарні (м. Тернопіль), обласного фтизіо-пульмонологічного центру (м. Івано-Франківськ) та використовуються в навчальному процесі на кафедрах внутрішньої медицини Сумського державного університету, Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет", Запорізької медичної академії післядипломної освіти, Луганського державного медичного університету, Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського та ВДНЗ "Українська медична стоматологічна академія".

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою роботою здобувача. Дисертантом самостійно проаналізована наукова література та патентна інформація за темою дисертації, доведені пріоритетність, доцільність і необхідність здійснення роботи, визначено мету, завдання, обсяг та методи дослідження. Автор самостійно проводила формування груп хворих, клінічні обстеження, первинну обробку результатів клінічних, лабораторних, біохімічних, імунологічних та інструментальних досліджень. Дисертантом проведено статистичний аналіз результатів, написані всі розділи роботи, забезпечено їх впровадження в медичну практику та відображено в опублікованих працях. Висновки та практичні рекомендації сформульовані разом із науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були представлені на: Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених, присвяченій 150-річчю з дня народження проф. М.Ф. Гамалеї "Молодь - медицині майбутнього" (Одеса, 2009); 15-й Російській конференції "Гепатология сегодня" (Москва, 2010); науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сучасна гастроентерологія і гепатологія: стандарти діагностики та лікування з позицій доказовості" (Полтава, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Підвищення якості медичної допомоги: наукові засади та практичні результати" (Київ, 2010); щорічних підсумкових науково-практичних конференціях медичного інституту Сумського державного університету (2008, 2009, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 11 наукових працях, у тому числі 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для публікації результатів дисертаційних досліджень, в яких фактичний матеріал, основні положення і висновки належать здобувачеві та 7 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 181 сторінках принтерного тексту (126 сторінок основного тексту) і складається зі вступу, огляду літератури, клінічної характеристики хворих і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел, що містить 265 найменувань, із них - 130 кирилицею і 135 - латиною та додатків. Робота ілюстрована 26 рисунками, містить 31 таблицю.

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Нами обстежено 128 хворих на НАЖХП. Робота виконана на базі гастроентерологічного відділення Комунальної установи Сумської обласної державної адміністрації "Сумська обласна клінічна лікарня". Дослідження імунологічних та біохімічних показників здійснювалось у лабораторії діагностичного центру "Флоріс" м. Суми та лабораторії

Сумської обласної клінічної лікарні. Автор вдячна співробітникам даних підрозділів за надану допомогу.

Діагноз НАЖХП ґрунтувався на комплексному аналізі скарг, даних фізикального обстеження, результатах лабораторних та інструментальних досліджень. Наявність стеатозу печінки підтверджували даними УЗД, а НАСГ - у додаток до ультразвукових змін підвищенням активності сироваткових трансаміназ: аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) (не вище 4-5 норм) (Панчишин Ю.М., 2008; Івашкин В.Т., 2009). Усі хворі не мали алкогольного анамнезу, маркерів гепатитів В і С, ознак автоімунного та медикаментозного гепатитів.

Усім хворим у динаміці було проведено: антропометричні обстеження; бальну оцінку вираженості клінічних проявів астено-вегетативного, абдомінально-больового та диспепсичного синдромів (Бабак О.Я., 2009); розмірів печінки та селезінки (Мажидов А.І., 2008). Визначення біохімічних параметрів крові за стандартними методиками (білірубін, АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза (ЛФ), ?-глутамілтранспептидаза (ГГТП). Дослідження гепатобіліарної системи проводили на ультразвуковому сканері "Philips-UA" (США), конвексним мультичастотним датчиком 2-5 МГц.

Дослідження вмісту загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та тригліцеридів (ТГ) проводили ензиматичним колориметричним методом за допомогою наборів реактивів "Олвекс діагностикум" (Росія). Вміст холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) визначали за формулою W.T. Friedewald (1972); концентрацію холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) - за значенням співвідношення ТГ/2,22; індекс атерогенності (ІА) - за формулою А. М. Клімова (1976).

СРБ визначали високочутливим імунотурбодиметричним методом на біохімічному аналізаторі OLYMPUS AU 400 (Японія) з використанням наборів "Beckman Coulter" (США) за методикою виробника (чутливість 0,15 мг/л). Імунофенотипування мононуклеарів периферійної крові оцінювали за експресією CD3+, CD4+, CD8+, CD11b+, CD16+, CD23+, CD54+ непрямим імунофлуоресцентним методом на люмінесцентному мікроскопі Axioskop 40 (Carl Zeiss, Германія) з використанням моноклональних антитіл виробництва ТОВ "Сорбент" (Росія). Визначення вмісту цитокінів (IЛ-4, IЛ-8, та ФНП-) у сироватці крові проводили методом твердофазного імуноферментного аналізу на імуноферментному напівавтоматичному аналізаторі Immunochem 2100 (США) з використанням наборів ТЗОВ "Укрмедсервіс" (Україна) згідно методики виробника. Дослідження всіх параметрів проводили при поступленні у стаціонар, через 25 днів та через 3 місяці від початку лікування. печінка ліпідний імунітет гепатопротектор

Для дослідження клініко-патогенетичних особливостей перебігу НАЖХП хворі були розподілені на дві репрезентативні групи: І групу становили 63 пацієнти зі стеатозом печінки, ІІ групу - 65 пацієнтів із НАСГ. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб.

Із метою вивчення ефективності запропонованої програми лікування НАЖХП хворі були розподілені на такі групи: Іа група - 30 пацієнтів із НАСП та ІІа група - 32 пацієнти з НАСГ, які отримували базисну терапію; Іб група - 33 пацієнти з НАСП та ІІб група - 33 пацієнти з НАСГ, які отримували в доповнення до базисної терапії тіотриазолін по 2 мл 2,5% розчину внутрішньом`язово 2 рази на добу №5, потім по 100 мг (1 табл.) 3 рази на добу 20 днів. Хворі були репрезентативні за віком та статтю. Розподіл на підгрупи відбувався методом стратифікованої рандомізації.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою ліцензійної програми Microsoft Excel (договір №8318137 від 28.05.2008 р.). Для порівняння двох незалежних вибірок застосовували парний критерій Ст'юдента, для оцінки зв'язку між ознаками - коефіцієнт кореляції (r).

Результати досліджень та їх обговорення. При обстеженні 128 хворих на НАЖХП (72 жінки та 56 чоловіків) не встановлено гендерних відмінностей між групами (у І групі - 55,5%, у ІІ групі - 56,9% жінок). Пік захворювання серед чоловіків із НАСП припадає на вік 40-49 років, а серед жінок - на вік старший 60 років. Серед хворих на НАСГ найбільша кількість пацієнтів як чоловічої, так і жіночої статі, спостерігався у віковій групі 50-59 років, яка після 60 років зменшувався.

У результаті клінічного обстеження хворих встановили, що у 57,14% пацієнтів І групи та 49,23% пацієнтів ІІ групи не було скарг з боку шлунково-кишкового тракту. За наявності клінічної симптоматики скарги на тяжкість у правому підребер`ї відмічали 23,8% та 23,2%, на відчуття гіркоти у роті - 30,2% та 33,8%, відчуття важкості після вживання жирної та смаженої їжі - 34,9% та 36,9%, слабкість - 25,4% та 27,7% пацієнтів І та ІІ груп відповідно. При об`єктивному обстеженні пацієнтів І та ІІ груп спостерігали збільшення розмірів печінки в 63,5% та у 67,7% хворих, а розмірів селезінки - у 3,2% та в 4,6% пацієнтів відповідно. Таким чином, клінічна симптоматика в обстежених хворих була неспецифічною, статистично вірогідних відмінностей серед обстежених хворих І та ІІ груп не знайдено.

Аналіз індексу маси тіла (ІМТ) показав, що серед хворих на НАСП із зайвою масою тіла (ЗМТ) було 53,9%, а з ожирінням - 33,4%. Серед пацієнтів із НАСГ із ЗМТ було 36,9% хворих, а з ожирінням - 60%.

В обстежених пацієнтів досліджено частоту компонентів метаболічного синдрому (МС). Вісцеральне ожиріння (ВО) наявне в 94,3% жінок та в 92,9% чоловіків І групи, у 97,3% жінок та 100% чоловіків ІІ групи. Артеріальну гіпертензію (АГ) виявили в 60,3% осіб із НАСП та у 81,5% із НАСГ. Таким чином, у міру прогресування НАЖХП спостерігали збільшення кількості пацієнтів із ВО та АГ. У хворих І групи рівень глюкози натще становив (5,5±0,11) ммоль/л, ІІ групи - (5,4±0,18) ммоль/л. Вміст ТГ у пацієнтів І та ІІ груп становив (1,7±0,1) ммоль/л та (2,4±0,17) ммоль/л відповідно, (р<0,05), рівень ХС ЛПВЩ - (1,0±0,05) та (1,2±0,05) ммоль/л відповідно.

Провівши аналіз показників ліпідного профілю визначили, що у пацієнтів із НАСГ, у порівнянні із НАСП, вищі показники ЗХС, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ та ІА, що свідчить про поглиблення порушень ліпідного обміну в міру прогресування НАЖХП.

Дисліпопротеїнемія (ДЛП) присутня більш, ніж у 90% у хворих на НАСГ та більш ніж у 80% хворих на НАСП. Найпоширенішими фенотипами ДЛП при НАЖХП були змішані ДЛП - гіпоальфахолестеринемія, що поєднувалися з гіперхолестеринемією і/або гіпертригліцеридемією.

Встановлено вірогідне підвищення рівнів трансаміназ серед обстежених пацієнтів із НАСГ по відношенню до хворих на НАСП (АЛТ у 3,2 рази, р<0,05; АСТ у 2,3 рази, р<0,05) та контролю. Загальний білірубін, ЛФ, ГГТП були вірогідно підвищені тільки в пацієнтів із НАСГ.

Досліджуючи рівень сироваткого СРБ, виявили його достовірне підвищення у хворих І (3,2±0,14) мг/л та ІІ груп (6,2±0,26) мг/л у порівнянні з контролем (р<0,05). Підвищення СРБ у хворих на НАСГ було вірогідним не тільки в порівнянні з контролем, а й у порівнянні з пацієнтами І групи (р<0,05). Нами встановлено наявність позитивного кореляційного зв'язку між рівнями СРБ та АЛТ (r=0,63; p<0,001), ІМТ (r=0,52; p<0,001), ІА (r=0,50; p<0,001) та рівнем ЗХС (r=0,33; p<0,05), а також - негативного кореляційного зв'язку між рівнями СРБ та ЛПВЩ (r=-0,28; p<0,05). Дана закономірність доводить, що СРБ може бути використаний, як один із чутливих та клінічно доступних маркерів прогресування НАЖХП.

Результати досліджень рівнів прозапальних цитокінів показали, що у хворих на НАСГ зростали рівні ФНП-? та ІЛ-8 до (85,2±3,66) пг/мл та (62,4±3,45) пг/мл відповідно (р<0,05), та перевищували такі в пацієнтів І групи (р<0,05). Рівні протизапального ІЛ-4 були вірогідно підвищені тільки в пацієнтів на НАСГ у порівнянні з контролем (р<0,05). Таким чином, підвищення ІЛ-4 не було адекватним різкому підвищенню прозапальних цитокінів, що вказує на посилення дисбалансу в продукції цитокінів на користь прозапальних.

Встановлено наявність вірогідного прямого кореляційного зв`язку вмісту ФНП-?, ІЛ-8 із активністю АЛТ (r1=0,64; p1<0,001; r2=0,44; p2<0,01 відповідно), вмістом СРБ (r1=0,65; p1<0,001; r2=0,50; p2<0,01 відповідно), ЗХС (r1=0,56; p1<0,001; r2=0,48; p2<0,01 відповідно), ІА (r1=0,43; p1<0,01; r2=0,4; p2<0,01 відповідно), ІМТ (r1=0,67; p1<0,001; r2=0,71; p2<0,001 відповідно).

Результати імунофенотипування лімфоцитів периферійної крові показали зниження відносного вмісту Т-лімфоцитів (CD3+) у хворих І (46,6±0,79)% та ІІ груп (38,6±0,85)%. Причому, їхній рівень був нижчий за показник у контролі (р1<0,001; р2<0,001). При НАСГ зміни Т-лімфоцитів більш виражені і вірогідно відрізнялися як від показників контрольної групи, так і хворих на НАСП.

Рівень Т-хелперів був зниженим у хворих обох груп причому більш суттєво в пацієнтів із НАСГ. Вміст цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD8+) у хворих І групи не відрізнявся від показника в контролі, а в пацієнтів ІІ групи був зниженим не тільки в порівнянні з контролем (р<0,001), а й з показниками І групи (р<0,001).

Також відзначали дисбаланс складу Т-лімфоцитів у зв'язку з більш суттєвим зниженням кількості CD4+ при незначному зменшенні кількості CD8+, що призводило до зниження імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+), особливо у хворих на НАСГ. Так, у хворих І та ІІ груп він був зменшений до (1,4±0,04) та до (1,2±0,04) відповідно, проти (1,6±0,09) у контрольній групі.

Дослідження експресії молекул адгезії (CD11b+, CD54+) показало їх підвищення в порівнянні з контролем у пацієнтів І та ІІ групи (р1<0,001; р2<0,001). Слід також відзначити, що експресія CD11b+ та CD54+ була вірогідно вищою в пацієнтів ІІ групи в порівнянні з І групою.

Вміст натуральних кілерів із фенотипом СD16+ був нижчим у пацієнтів ІІ групи в порівнянні з І (р<0,05). Констатували підвищення експресії рецептора до IgE-CD23+ у хворих на НАЖХП, проте воно було більш виражене серед пацієнтів на НАСГ (р<0,05).

При зниженні популяції Т-лімфоцитів та субпопуляцій Т-хелперів та Т-супресорів може відбуватись індукція продукції прозапальних цитокінів, (Александрова Ю.Н., 2007), що призводить до хронізації запалення та подальшого прогресування НАЖХП. Цей факт ми довели наявністю негативних кореляційних зв`язків CD3+, CD4+ та рівнів АЛТ (r1=-0,39; p1<0,001; r2=-0,6; p2<0,001 відповідно), ФНП-? (r1=-0,35; p1<0,001; r2=-0,44; p2<0,001 відповідно) та СРБ (r1=-0,35; p1<0,001; r2=-0,47; p2<0,001 відповідно).

Результати нашого дослідження показують, що експресія молекул адгезії зростала пропорційно прогресуванню НАЖХП із максимальними рівнями в пацієнтів на НАСГ. Це підтверджується наявністю прямих кореляційних зв`язків між експресією CD11b+, CD54+ та рівнями АЛТ (r1=0,52; p1<0,001; r2=0,28; p2<0,01 відповідно), СРБ (r1=0,44; p1<0,001; r2=0,28; p2<0,01 відповідно) та ФНП-? (r1=0,38; p1<0,001; r2=0,21; p2<0,05 відповідно).

Встановлено підвищений вміст активаційного маркеру рецептора IgE- CD23+-молекули, який є своєрідним маркером вираженості запального процесу. Це підтверджено виявленим нами прямим кореляційним зв`язком між вмістом CD23+-молекул та рівнями АЛТ (r=0,54; p<0,001), СРБ (r=0,45; p<0,001), ІЛ-8 (r=0,42; p<0,001) та ФНП-? (r=0,43; p<0,001).

При вивченні впливу на клінічну симптоматику базисної терапії та її поєднання з тіотриазоліном нами не виявлено різниці між групами пацієнтів. Це може бути пов`язано з тим, що клінічні прояви при даній патології є неспецифічними, а більшість пацієнтів до початку лікування не мали ніяких скарг або скарги могли бути обумовлені супутньою патологією, а не наявністю НАЖХП.

Відзначали більш вагоме зниження ЗХС, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ у хворих Іб та ІІб груп на 25-у добу від початку лікування, але достовірної різниці з Іа та ІІа групами не знайдено. Включення тіотриазоліну до базисного лікування сприяло більш вираженому зниженню рівнів трансаміназ.

На 25-у добу від початку лікування рівень СРБ вірогідно знижувався у всіх досліджуваних групах та мав тенденцію до зниження в Іа групі. Проте, у Іб та ІІб групах його рівень вірогідно знижувався не тільки по відношенню до вихідних показників, але й до показників у Іа та ІІа групах (р<0,05). Через 3 місяці від початку лікування в Іа та ІІа групах рівень СРБ мав тенденцію до підвищення, тоді як в Іб та ІІб групах наближався до показників групи контролю. Тобто, комбінація тіотриазоліну та базисного лікування дає більш суттєве та стабільне зниження рівнів СРБ.

Вміст ФНП-? вірогідно знижувався в усіх групах через 25 діб після початку лікування (р<0,01), а в Іб та ІІб групах був вірогідно нижчим у порівнянні з аналогічними показниками в Іа та ІІа групах, а через 3 місяці наближався до показників контрольної групи.

Рівень ІЛ-8 у Іа групі мав лише тенденцію до зниження, тоді як у Іб групі його рівень вірогідно знижувався та лишався на такому ж рівні і через 3 місяці. Стосовно вмісту ІЛ-8 у групах хворих із НАСГ, то ми відмічали вірогідне зниження на 25-у добу та через 3 місяці на фоні і базисного лікування, і з додаванням тіотриазоліну.

Рівні ІЛ-4 мали лише тенденцію до зниження в усіх групах хворих у різні терміни від початку лікування. Вірогідних відмінностей між групами з базисним лікуванням та з додаванням тіотриазоліну не відмічено.

Таким чином, оскільки динаміка як прозапальних цитокінів, так і СРБ у сироватці крові хворих на НАЖХП є визначальним показником при оцінці ступеня активності запального процесу та ефективності проведеного лікування, можна твердити, що тіотриазолін сприяв зменшенню активності хронічного системного субклінічного запалення шляхом нормалізації вмісту цитокінів та СРБ.

При вивченні впливу різних методів лікування на показники клітинного імунітету виявили, що в групах хворих із додаванням тіотриазоліну спостерігалося більш виражене підвищення рівнів експресії CD3+ із наближенням до показників контрольної групи.

Вміст Т-хелперів вірогідно збільшився в ІІа, Іб та ІІб групах, (р<0,05). Рівень CD8+ вірогідно зріс у хворих Іб та ІІб груп (р<0,05). Зважаючи на вищенаведені зміни в субпопуляційному складі Т-лімфоцитів при застосуванні тіотриазоліну, ми відмічали і вірогідне підвищення імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+) у Іб та ІІб групах (р<0,001), а в Іа та ІІа - лише тенденцію до підвищення в групі хворих на НАСГ.

При додатковому включенні тіотриазоліну до базисної терапії виявили вірогідне зменшення рівнів експресії адгезивних молекул (CD11b+, CD54+) у хворих як із НАСП, так і з НАСГ (р<0,01), причому в ІІб групі рівні CD11b+ та CD54+ були вірогідно нижчими за аналогічні в ІІа групі (р<0,05) і наближалися до контролю. Це підтверджує наявність у препараті тіотриазолін поряд із імуномодулюючими властивостями і протизапального ефекту, який забезпечується зменшенням експресії адгезивних молекул.

У ході лікування спостерігали підвищення вмісту натуральних кілерів CD16+. Причому, у пацієнтів Іб і ІІб груп даний показник був вищим за аналогічний у хворих Іа і ІІа груп (р<0,01) і наближався до показників групи контролю. Дослідження вмісту рецепторів до IgE (CD23+) показало, що застосування тіотриазоліну сприяло вірогідному зниженню експресії даного рецептору як у пацієнтів на НАСП, так і на НАСГ (р<0,01). Також відмічали вірогідне зниження експресії даного рецептору в порівнянні з аналогічними показниками в групах пацієнтів, яких лікували традиційно (р<0,05).

Тобто, внаслідок наявності імуномодулюючих властивостей, тіотриазолін зумовлював більш виражені позитивні зміни імунологічних показників і, відповідно, ліквідацію вторинного імунодефіцитного стану на тривалий термін у порівнянні з загальноприйнятим лікуванням.

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що включення тіотриазоліну до комплексного лікування хворих на різних етапах НАЖХП більш динамічно та тривало покращувало показники гуморального та клітинного імунітету та сприяло нормалізації вмісту маркерів запалення.

Висновки

У дисертаційній роботі на підставі вивчення ролі системної імунної відповіді у прогресуванні НАЖХП розроблено метод патогенетично обґрунтованого лікування зі включенням гепатопротектору з імуномодулюючими властивостями - тіотриазоліну до загальноприйнятих лікувальних заходів із метою гальмування проградієнтного перебігу захворювання.

1. У 57,14% пацієнтів із НАСП та 49,23% хворих на НАСГ клінічних проявів не виявлено. При наявності клініки основними скаргами пацієнтів обох груп були: тяжкість у правому підребер`ї (у 23,8% та 23,1% пацієнтів із НАСП та НАСГ відповідно), відчуття гіркоти в роті (30,2% та 33,8%), відчуття важкості після вживання жирної та смаженої їжі (34,9% та 36,9%) та астенічні прояви (25,4% та 27,7%). Збільшення розмірів печінки спостерігалось у 63,5% хворих на НАСП та 69,2% пацієнтів із НАСГ. Таким чином, у хворих на НАСП та НАСГ не знайдено відмінностей у клінічних проявах захворювання.

2. Серед пацієнтів із НАСГ ожиріння спостерігали частіше (60,0%), ніж серед хворих із НАСП (33,4%). При НАСГ виявлено вищу частоту АГ (81,5%) та гіпертригліцеридемії (58,5%), ніж у хворих із НАСП (60,3% та 50,8% відповідно). Встановлено, що у хворих із НАСГ відбувається посилення вторинної ДЛП у порівнянні з хворими на НАСП.

3. Встановлено вірогідне підвищення рівнів СРБ у хворих на різних етапах НАЖХП по відношенню до групи контролю, більш виражене серед пацієнтів із НАСГ (р < 0,05), що підтверджує наявність у даних пацієнтів хронічного субклінічного запалення.

4. У хворих на НАЖХП виявлено достовірне підвищення у сироватці крові рівнів прозапальних цитокінів ФНП-? та ІЛ-8 (р < 0,05), вірогідно більш виражене у пацієнтів із НАСГ.

5. У хворих на різних етапах НАЖХП виявлено Т-лімфопенію, зниження кількості цитотоксичних клітин (CD16+), підвищення експресії молекул адгезії (CD11b+, CD54+) та CD23+-молекул, зниження показника імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+). Дані зміни клітинної ланки імунітету збільшувались у міру прогресування НАЖХП від НАСП до НАСГ.

6. Встановлено наявність позитивних кореляційних зв?язків рівня СРБ із рівнями АЛТ, ІМТ, ІА, ЗХС; між рівнями прозапальних цитокінів (ФНП-?, ІЛ-8) та АЛТ, СРБ, ЗХС, ІА, ІМТ; молекул адгезії із АЛТ, СРБ та ФНП-?; між вмістом CD23+-молекул та АЛТ, СРБ та ФНП-?. Наявність негативних кореляційних зв'язків встановлено між рівнями СРБ та ХС ЛПВЩ; а також між рівнями Т-лімфоцитів, Т-хелперів та рівнями АЛТ, СРБ, ФНП-?;.

7. Клінічні прояви НАЖХП, ліпідний профіль та рівень трансаміназ вірогідно не відрізнялись в результаті лікування, як при застосуванні базисної терапії, так і в поєднанні з тіотриазоліном. Застосування тіотриазоліну, на відміну від базисного лікування, призводило до зниження рівня СРБ та прозапальних цитокінів до показників контрольної групи, та підтримувало їх протягом 3 місяців.

8. Застосування тіотриазоліну сприяє достовірному підвищенню вмісту Т-лімфоцитів (СD3+), їх хелперної (CD4+) та супресорної (CD8+) субпопуляцій, нормалізації хелперно-супресорної рівноваги (CD4+/CD8+), підвищенню вмісту натуральних кілерних клітин (CD16+), зменшенню рівнів експресії адгезивних молекул (CD11b+, CD54+) та CD23+-молекул.

Практичні рекомендації

1. Визначення рівнів СРБ, цитокінового профілю (ФНП-?, ІЛ-8, ІЛ-4), показників клітинного імунітету (CD3+, CD4+, CD8+, CD11b+, CD16+, CD23+, CD54+) є перспективним щодо судження про наявність хронічного субклінічного запалення, цитокінового дисбалансу в пацієнтів на різних етапах НАЖХП, а також із метою оцінки результатів проведеного лікування. Із цією метою, як інтегральний та більш доступний показник, можна використати визначення рівня СРБ.

2. Для нормалізації виявлених порушень, із метою підвищення ефективності базисної терапії та сповільнення прогресування захворювання при НАЖХП необхідно в додаток до базисної терапії використовувати препарат із імуномодулюючими властивостями - тіотриазолін (Лекхим-Харків) по 2 мл 2,5% розчину внутрішньом`язово 2 рази на день 5 діб, потім по 100 мг (1 табл.) 3 рази на день 20 днів.

3. Для забезпечення належного терапевтичного ефекту та призупинення прогресування НАЖХП запропоновану комплексну програму його лікування слід застосовувати в умовах стаціонарного та амбулаторно-поліклінічного лікування.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Состояние цитокинового баланса у больных неалкогольным стеатозом и стеатогепатитом / В.Ф. Орловский, Н.А. Муренец, А.В. Орловский, М.В. Прокопишек // Міжвідомчий збірник. Гастроентерологія. Випуск 43. Дніпропетровськ. - 2009. - С. 24-29. (Здобувачеві належать збір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку. Разом із проф. Орловським В.Ф. обговорені отримані результати, сформульовані висновки. Орловський О.В. та Прокопішек М.В. допомагали з підбором хворих).

2. Муренець Н.О. Показники клітинного імунітету у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки / Н.О. Муренець, В.Ф. Орловський, М.В. Прокопішек, О.В. Орловський // Світ медицини та біології. - 2010. - №2. - С. 131-134. (Здобувачеві належать відбір та аналіз літератури за темою публікації, збір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку. Разом із проф. Орловським В.Ф. обговорені отримані результати, сформульовані висновки. Орловський О.В. та Прокопішек М.В. допомагали з підбором хворих).

3. Муренець Н.О. Вплив Тіотриазоліну на клінічні та імунологічні показники в складі комплексної терапії у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки / Н.О. Муренець, В.Ф. Орловський // Вісник СумДУ. - 2010. №2. - С. 131-132. (Здобувачеві належать відбір та аналіз літератури за темою публікації, збір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку. Проф. Орловський В.Ф. надавав консультативну допомогу).

4. Муренець Н.О. Хронічне запалення при неалкогольній жировій хворобі печінки / Н.О. Муренець, В.Ф. Орловський // Патологія. - 2010. - №3. - С. 99-102. (Здобувачеві належать відбір та аналіз літератури за темою публікації, забір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку. Проф. Орловський В.Ф. надавав консультативну допомогу).

5. Муренець Н.О. Неалкогольний стеатогепатит у хворих з патологією внутрішніх органів / Н.О. Муренець // Мат-ли міжнародних науково-практичних конференцій студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів "Сучасні досягнення внутрішньої медицини", присвячених Дню науки в Україні та 60-річчю СумДУ 24-25 квітня 2008 р. - Суми, 2008. - С. 6.

6. Орловський В.Ф. Рівні прозапальних цитокінів у хворих з неалкогольною жировою хворобою печінки / В.Ф. Орловський, Н.О. Муренець // Мат-ли міжнародних науково-практичних конференцій студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів "Актуальні питання клінічної медицини", присвячених Дню науки в Україні, 23-24 квітня 2009 р. - Суми, 2009. - С. 21. (Здобувачеві належать збір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку, разом із співавтором обговорені отримані результати, сформульовані висновки).

7. Муренець Н.О. Частота гіперліпідемій у гастроентерологічних хворих із стеатозом і неалкогольним стеатогепатитом / Н.О. Муренець // Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених, присвячена 150-річчю з дня народження проф. М.Ф. Гамалеї "Молодь - медицині майбутнього" 23-24 квітня 2009 р. Одеса, 2009. - С. 97.

8. Орловский В.Ф. Состояние клеточного звена иммунитета у больных неалкогольной жировой болезнью печени / В.Ф. Орловский, Н.А. Муренец // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. Приложение №35. Мат-лы Пятнадцатой Российской конференции "Гепатология сегодня" 15-17 марта 2010 г., Москва, 2010. - С. 78. (Здобувачеві належать збір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку Разом із проф. Орловським В.Ф. обговорені отримані результати, сформульовані висновки).

9. Муренець Н.О. Вплив тіотриазоліну на вміст цитокінів в сироватці крові хворих на стеатоз печінки / Н.О. Муренець, Н.О. Васько // Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених, присвячена 200-річчю з дня народження М.І. Пірогова "Молодь - медицині майбутнього" 22-23 квітня 2010 р. Одеса, 2010. - С. 118. (Здобувачеві належать аналіз літератури за темою публікації, збір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку. Васько Н.О. допомагала при підборі хворих).

10. Муренець Н.О. Вміст С-реактивного білка у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки / Н.О. Муренець, В.Ф. Орловський // Мат-ли науково-практичних конференцій студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів "Актуальні питання клінічної медицини" (Суми, 21-23 квітня 2010 р.). Суми, 2010. - С. 94. (Здобувач провела відбір та аналіз літератури за темою публікації, провела клінічний огляд хворих, статистичну обробку результатів, підготувала матеріал до друку. Проф. Орловським В.Ф. відредаговані висновки).

11. Орловський В.Ф. Вплив Тіотриазоліну на показники клітинного імунітету у хворих на різних етапах неалкогольної жирової хвороби печінки / В.Ф. Орловський, Н.О. Муренець // Мат-ли Всеукраїнської науково-практичної конференції 22 жовтня 2010 року. Підвищення якості медичної допомоги: наукові засади та практичні результати. - Київ, 2010. - С. 115. (Здобувачеві належать збір та статистична обробка матеріалу, підготовка матеріалу до друку. Разом із проф. Орловським В.Ф. сформульовані висновки).

Перелік умовних скорочень

АГ - артеріальна гіпертензія

АЛТ - аланінамінотрансфераза

АСТ - аспартатамінотрансфераза

ВО - вісцеральне ожиріння

ГГТП - ?-глутамілтраннспептидаза

ДЛП - дисліпопротеїнемії

ЗМТ - залишкова маса тіла

ЗХС - загальний холестерин

ІА - індекс атерогенності

ІЛ - інтерлейкін

ІМТ - індекс маси тіла

ЛФ - лужна фосфатаза

МС - метаболічний синдром

НАЖХП - неалкогольна жирова хвороба печінки

НАСГ - неалкогольний стеатогепатит

НАСП - неалкогольний стеатоз печінки

СРБ - С-реактивний білок

ТГ - тригліцериди

ФНП-? - фактор некроза пухлин-?

ХС ЛПВЩ - холестерин ліпопротеїдів високої щільності

ХС ЛПДНЩ - холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності

ХС ЛПНЩ - холестерин ліпопротеїдів низької щільності

Размещено на Allbest.ru

...