Обґрунтування застосування тимчасових протезів у комплексному лікуванні дисфункції сконево-нижньощелепних суглобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Обґрунтування застосування тимчасових протезів у комплексному лікуванні дисфункції сконево-нижньощелепних суглобів

14.01.22 - стоматологія

Прощенко АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Неспрядько Валерій Петрович, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дорошенко Світлана Іванівна, Київський медичний університет Української асоціації народної медицини, кафедра ортопедичної стоматології та ортодонтії, завідувач

доктор медичних наук, професор Лабунець Василь Аксентійович, ДУ «Інститут стоматології НАМН України» (м. Одеса), відділ ортопедичної стоматології, завідувач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дисфункція скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) посідає одне з провідних місць серед стоматологічних захворювань, поступаючись тільки карієсу та ураженням пародонту (Петросов Ю.А. с соавт., 1996; Смаглюк Л.В., Трофименко М.В., 2005; Семкин В.А., Рабухина Н.А., 2000; Kleinrok J., 2004). За даними клінічних досліджень 40-60 % населення відмічають ті чи інші симптоми порушення функції СНЩС (Okeson J.P., 2005). Реабілітація пацієнтів із захворюваннями СНЩС є однією з найактуальніших і найскладніших проблем стоматології, зокрема ортопедичної стоматології (Неспрядько В.П., 2004).

Незважаючи на поліетіологічність розвитку дисфункції СНЩС, більшість стоматологів розглядають зміну оклюзії як основний етіологічний чинник порушень СНЩС (Баданин В.В., 2000; Гросс М.Д., Метьюс Дж.Д., 1986; Максимова О.П., 2002; Пантелеев В.Д., 2002; Слесарев О.В., 2002; Хватов И.Г., 2001). Однак оклюзія не є статичною і незмінною формою, її зміни залежать від зубних рядів, жувальних м'язів (ЖМ). СНЩС є однією із ланок артикуляційного ланцюга, досить чутливого до всіх оклюзійних відхилень з боку окремих зубів і зубних рядів. Зміна оклюзії приводить до зміни функцій СНЩС, які не завжди можуть адаптуватися до умов, що змінилися. шляхом ремоделювання своєї структури і форми. Значні зміни зубної оклюзії можуть перевищити адаптаційні і ремоделюючі можливості і, як наслідок, привести до деструктивних змін у СНЩС і патології ЖМ (Баданин В.В., 2000; Новіков В.М., 2005; Хватова В.А., 2005; Kleinrok M., 2004; Meyer G. 2007; Suwalska J. 2001). Недостатня або неправильна оклюзія може викликати зміщення головок нижньої щелепи (НЩ) з центрального положення у суглобовій ямці і здавлювання суглобових поверхонь, що призводить до незворотних структурних ушкоджень і локальних больових відчуттів з іррадіацією за ходом розгалуження трійчастого нерва. Оклюзію, яка не може адекватно захищати СНЩС від суглобового зміщення і від здавлювання тканин, можна вважати причиною більшості симптомів дисфункції СНЩС.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що відсутні чіткі схеми ефективних лікувально-профілактичних заходів при дисфункції, СНЩС спричиненої оклюзійними порушеннями. Суб'єктивізм в оцінці ознак захворювання нерідко є причиною діагностично-лікувальних помилок.

У зв'язку з цим вивчення клінічного перебігу дисфункції СНЩС, особливостей оклюзійних взаємовідношень у пацієнтів з різним клінічним станом зубних рядів, розробка методів лікування з використанням тимчасових конструкцій має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної планової науково-дослідної роботи кафедри ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця «Етіологія, ортопедичне лікування і профілактика порушень зубощелепного апарату» (державний реєстраційний номер № 0106 U 002347). Дисертант є безпосереднім співвиконавцем фрагменту даної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення якості надання ортопедичної стоматологічної допомоги пацієнтам з дисфункцією СНЩС шляхом клініко-лабораторного обґрунтування доцільності застосування тимчасових протезів на етапах комплексного лікування та реабілітації.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Дослідити етіопатогенетичні механізми розвитку та особливості клінічного перебігу дисфункції СНЩС.

2. Розробити уніфікований алгоритм патогенетично обґрунтованого лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС.

3. Розробити підготовчий етап лікування пацієнтів із різним клінічним станом зубних рядів при дисфункції СНЩС.

4. Обґрунтувати доцільність застосування тимчасових конструкцій, як проміжного етапу лікування та реабілітації пацієнтів з дисфункцією СНЩС, та удосконалити спосіб їх виготовлення.

5. Удосконалити спосіб переносу оклюзійної інформації з тимчасових конструкцій на постійні.

6. Оцінити ефективність комплексного ортопедичного лікування та реабілітації пацієнтів з дисфункцією СНЩС із використанням тимчасових протезів.

Об'єкт дослідження - пацієнти з дисфункцією СНЩС, спричиненою порушенням функціональної оклюзії.

Предмет дослідження - клінічний перебіг дисфункції СНЩС, функціонально-морфологічні зміни в СНЩС, ЖМ та оклюзійні співвідношення у пацієнтів з різним клінічним станом зубних рядів. Ефективність розроблених методів лікування з використанням тимчасових протезів, з перенесенням оклюзійної інформації на постійні конструкції.

Методи дослідження. При виконанні роботи застосовували клінічні (дослідження оклюзійних співвідношень, пальпація ЖМ і СНЩС), лабораторні (аналіз діагностичних моделей в артикуляторі, електронний та механічний запис траєкторії рухів НЩ, поверхнева електроміографія (ЕМГ) ЖМ, рентгенографія СНЩС).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що з використанням комплексу сучасних клінічних та функціональних методів діагностики, доведено вплив оклюзійних порушень різної етіології на функцію ЖМ і СНЩС, тобто встановлено їх взаємозв'язок з характером компенсаційно-пристосувальних змін в зубощелепному апараті (ЗЩА) та розвитком дисфункції СНЩС.

Розроблений та науково обгрунтований уніфікований алгоритм патогенетичного лікування дисфункції СНЩС у пацієнтів з різним клінічним станом зубних рядів.

Вперше запропоновано проведення підготовчого етапу для досягнення терапевтичного ефекту лікування з використанням оклюзійної шини.

Вперше обґрунтовано доцільність використання тимчасових конструкцій незнімних протезів в якості проміжного етапу лікування та реабілітації пацієнтів з дисфункцією СНЩС.

Удосконалено спосіб переносу оклюзійних співвідношень з тимчасових конструкцій на постійні та виготовлення оптимальної конструкції постійних протезів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та науково обґрунтовано комплекс лікування та реабілітації пацієнтів з дисфункцією СНЩС із застосуванням тимчасового протезування. Враховуючи частоту оклюзійних порушень і їх вплив на внутрішні розлади СНЩС, які потребують комплексного і довготривалого лікування, результати проведених досліджень мають велике практичне значення та надають практичним лікарям нові відомості про зміни в ЗЩА у зв'язку з дисфункцією СНЩС та спосіб їх усунення.

Результати роботи впроваджені в педагогічний та лікувальний процес на кафедрі ортопедичної стоматології і в стоматологічному медичному центрі НМУ імені О.О. Богомольця, відділу ортопедичної стоматології ДУ «Інститут стоматології НАМН України» (м. Одеса), зубопротезного відділення поліклініки № 1 Голосіївського району м. Києва, відділення ортопедичної стоматології Обласної стоматологічної поліклініки м. Житомира.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистим завершеним дослідженням здобувача. Під керівництвом наукового керівника сформульовані мета та завдання дисертаційного дослідження, основні положення дисертації та висновки. Самостійно здійснено інформаційно-патентний пошук, аналіз джерел науково-медичної інформації за поданою темою та клінічні і лабораторні дослідження, статистичну обробку отриманих даних, узагальнення та аналіз результатів. Дисертантом особисто написані всі розділи дисертації, наукові публікації та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що викладені у дисертаційній роботі, доповідались та обговорювались на: І Міжнародній науково-практичній конференції «Наука: теорія та практика - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Передові наукові розробки - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Вчені майбутнього» (м. Одеса, 2006 р.); 69 Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених (м. Донецьк, 2007 р.); студентській науковій конференції «Актуальні питання сучасної стоматології» (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з яких 3 статті - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 тез - у матеріалах конференцій. Отримано 3 патенти України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел літератури. Робота викладена на 198 сторінках, містить 41 рисунок і 19 таблиць. Список використаних джерел літератури містить 242 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. При виконанні роботи всіх пацієнтів обстежували за стандартною схемою, прийнятою в клініці ортопедичної стоматології. Послідовності та аналізу анамнестичних даних приділяли особливу увагу, що дозволяло виявити перенесені захворювання, травматичні чинники, які могли б бути причиною або стати пусковим механізмом в розвитку дисфункції СНЩС. Комплекс загальноклінічних методів обстеження включав огляд порожнини рота, пальпацію ЖМ та СНЩС.

При огляді звертали увагу на симетричність обличчя, конфігурацію його нижньої частини, вираженість носогубних складок, оцінювали симетричність розташування вуздечок верхньої та нижньої губ в стані ЦО. В порожнині рота визначали вид прикусу, оцінювали наявність і топографію дефектів зубних рядів, зубощелепних деформацій та встановлювали ступінь пошкодження оклюзійної поверхні, наявність фасеток патологічного стирання, клиноподібних дефектів в пришийковій ділянці зубів. Оклюзійні співвідношення аналізували в положенні центральній оклюзії (ЦО) та при рухах НЩ в порожнині рота, використовуючи артикуляційний папір та воскові оклюдограми. Оцінювали також стан ортопедичних конструкцій та терапевтичних реставрацій. При оцінці характеру оклюзійних співвідношень зубних рядів використовували класифікацію видів оклюзії, залежно від співвідношення елементів СНЩС (В.А. Хватова, 1998 р.). Для встановлення ступеня вираженості дисфункції СНЩС використовували клінічний індекс HELKIMO (1974 р.).

Визначали амплітуду і характер відкривання рота за допомогою апарату CMD Meter (Girrbach, Німеччина).

У напіврегульованому артикуляторі типу Nonаrcon (Girrbach, Німеччина) досліджували діагностичні моделі щелеп для оцінки оклюзійних співвідношень в ЦО та при рухах НЩ. Індивідуальні параметри для налаштування артикулятора отримували за допомогою електронного запису рухів НЩ з використанням пристрою Condylocomp LR3 (Dentron, Німеччина). Для механічного запису рухів НЩ використовували функціограф Kleinrok.

Стан СНЩС досліджували методом комп'ютерної томографії (КТ) з використанням рентгенівського ортопантомографа «Ortophos DS» (Sirona).

Функціональний стан власне жувальних та скроневих м'язів оцінювали методом поверхневої ЕМГ, використовуючи чотирьохканальний електроміограф Reportеr (Isaoteobiomedika, Італія).

Статистичну обробку проводили за допомогою методів варіаційної статистики з оцінкою частотних розподілів та варіабельності показників. Для порівняльного аналізу використовували методи непараметричної статистики - критерій Хі-квадрат (чІ) та критерій Вілкоксона-Манна-Уітні. Аналіз проводився з використанням пакету Statistica 6.0.

Результати дослідження. Для вирішення поставлених завдань нами проведено обстеження та лікування 89 пацієнтів віком від 20 до 59 років, з попереднім діагнозом: дисфункція СНЩС. Розподіл пацієнтів на групи проводили за клінічним станом зубних рядів (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл пацієнтів на групи за клінічним станом зубних рядів

Групи дослідження	жінки	чоловіки	загальна кількість
І	Пацієнти з інтактними зубними рядами	12 (80,0 %)	3 (20,0 %)	15 (16,9 %)
ІІ	Пацієнти з дефектами коронкової частини зубів і дефектами зубних рядів, які раніше не протезувалися	21 (65,6 %)	11 (34,5 %)	32 (36,0 %)
ІІІ	Пацієнти з дефектами коронкової частини зубів і дефектами зубних рядів, раніше протезовані	30 (71,4 %)	12 (28,6 %)	42 (47,2 %)
Всього	63 (70,8 %)	26 (29,2 %)	89 (100 %)

Примітка. Групи співставимі за статевим складом чІ=1,04, Р =0,59.

За результатами клінічного обстеження встановлені основні чинники порушення оклюзії, які спричинили розвиток дисфункції СНЩС. Нами проведено паралелі між причиною розвитку дисфункції СНЩС та клінічним станом зубних рядів. Провідним чинником в І групі стала наявність патологічних видів прикусу, дистопія та ретенція третіх молярів, порушені оклюзійні співвідношення після проведеного ортодонтичного лікування, в ІІ групі - зубощелепні деформації, спричинені дефектами зубних рядів, в ІІІ - ортопедичні конструкції та терапевтичні реставрації з неправильно змодельованими оклюзійними поверхнями та збереженими або набутими зубощелепними деформаціями.

Аналіз основних скарг свідчить, що хрускіт і клацання в ділянці СНЩС спостерігалися в усіх групах обстежених, проте найбільше у пацієнтів ІІ групи (табл. 2).

Таблиця 2

Основні скарги пацієнтів з дисфункцією СНЩС

Скарги	І група	ІІ група	ІІІ група	Р
	Абс. %	Абс. %	Абс. %
Головний біль	4 (26,67 %)	9 (28,13 %)	22 (52,38 %)	0,06
Біль в ділянці СНЩС з іррадіацією	7 (46,67 %)	18 (56,25 %)	27 (64,29 %)	0,47
Біль у м'язах	6 (40,00 %)	17 (53,13 %)	20 (47,62 %)	0,69
Біль при рухах НЩ, жуванні	5 (33,33 %)	12 (37,50 %)	18 (42,86 %)	0,78
Втомленість м'язів під час їжі	3 (20,00 %)	7 (21,86 %)	13 (30,95 %)	0.57
Обмежене відкривання рота	8 (53,33 %)	8 (25,00 %)	8 (19,04 %)	0,03
Хрускіт і клацання в ділянці СНЩС	11(73,33 %)	25 (78,13 %)	23 (54,76 %)	0,08
Закладеність у вусі	2 (13,33 %)	5 (16,63 %)	18 (42,86 %)	0,013
Шум у вухах	1 (6,67 %)	6 (18,75 %)	9 (21,43 %)	0,43
Підвищення чутливості зубів	4 (27,67 %)	14 (43,75 %)	5 (11,90 %)	0,008

Примітка. Р - оцінка за критерієм чІ.

Біль в ділянці СНЩС з іррадіацією в скроню, потилицю та верхню щелепу (ВЩ) або НЩ відмічали більшість пацієнтів, особливо у ІІІ групі.

При діагностиці основних симптомів дисфункції СНЩС звертала увагу висока розповсюдженість больового синдрому. Суглобові шуми при вертикальних рухах НЩ виявлялися у переважної більшості пацієнтів, проте найбільше у ІІ групі. Наявність тригерних больових точок при пальпації ЖМ спостерігалась з однаково високою частотою в усіх групах пацієнтів (табл. 3). При аналізі основних симптомів, притаманних дисфункції СНЩС був проведений їх умовний розподіл на нейрогенні, суглобові та м'язові.

Таблиця 3

Основні клінічні прояви дисфункції СНЩС

Симптоми	І группа	ІІ группа	ІІІ группа	Р
	Абс. %	Абс. %	Абс. %
Нейрогенні
Спонтанний головний біль	5 (33,33 %)	10 (31,25 %)	26 (61,90 %)	0,017
Лицеві болі різної дислокації	7 (46,67 %)	18 (56,25 %)	27 (64,29 %)	0,47
Біль під час жування	5 (33,33 %)	12 (37,50 %)	18 (42,86 %)	0,78
Зниження нижньої третини обличчя	4(27,67 %)	14 (43,75 %)	27 (64,29 %)	0,02
Стискання зубів	2 (13,33)%	12 (37,50 %)	18 (42,76 %)	0,12
Суглобові
Біль при пальпації СНЩС	5 (33,33 %)	17 (53,13 %)	15(35,71 %)	0,25
Біль при широкому відкриванні рота	6 (40,00 %)	15 (46,88 %)	17 (40,48 %)	0,83
Суглобові шуми	11 (73,33 %)	28 (87,50 %)	29 (69,05 %)	0,17
Девіація, дефлексія	9 (60,00 %)	18 (56,25 %)	33 (78,57 %)	0,10
М'язові
Асиметрія обличчя (гіпертрофія м'язів)	3 (20,00 %)	20 (62,50 %)	10 (23,81 %)	0,0009
Наявність тригерних больових точок	12 (80,00 %)	23 (71,88 %)	32 (76,19 %)	0,81
Асиметричний гіпертонус м'язів	7 (46,67 %)	25 (78,13 %)	20 (47,62 %)	0,018
Обмежене відкривання рота	8 (53,33)%	10 (31,25 %)	19 (45,24 %)	0,28

Примітка. Р - оцінка за критерієм чІ.

При об'єктивному обстеженні спостерігались наступні прояви дисфункції СНЩС в порожнині рота: невідповідність вуздечок верхньої і нижньої губи, відбитки зубів на язиці і щоках зустрічалися з однаково високою частотою серед усіх груп обстежених, фасетки патологічного стирання зубів і клиноподібні дефекти у найбільшому відсотку зустрічалися у пацієнтів І групи. Друга група пацієнтів характеризувалася наявністю оклюзійних блоків. Сколи обличкувальних матеріалів нерідко спостерігались в ІІІ групі, а підвищена чутливість зубів була більш притаманна пацієнтам І та ІІ груп (табл. 4).

Аналізуючи дані оклюзійних співвідношень, нами проведені паралелі з порушенням взаємного розташування суглобових елементів згідно класифікації В.А. Хватової (1998) (табл. 5). В цілому різниця між групами за частотою порушень функціональної оклюзії виявилася статистично не значимою (Р>0,05).

Таблиця 4

Основні прояви дисфункції СНЩС в порожнині рота

Прояви	І група	ІІ группа	ІІІ група	Р
	Абс. %	Абс. %	Абс. %
Патологічна стертість тв. тканин зубів	10 (66,67 %)	18 (56,25 %)	15 (35,71 %)	0,06
Клиноподібні дефекти	11 (73,33 %)	17 (53,13 %)	13 (30,95 %)	0,01
Оклюзійні блоки	5 (33,33 %)	28 (87,50 %)	23 (54,76 %)	0,07
Невідповідність вуздечок губ	13 (86,87 %)	26 (81,25 %)	33 (78,57 %)	0,78
Відбитки зубів на язиці та щоках	10 (66,67 %)	24 (75,00 %)	24 (57,15 %)	0,27
Підвищена чутливість зубів	6 (40,00 %)	14 (43,75 %)	5 (11,90 %)	0,006
Сколи керамічного обличкування	-	-	16 (38,10 %)	0,0001
Нефіксована ЦО	-	1 (3,13 %)	9 (21,93 %)	0,015

Примітка. Р - оцінка за критерієм чІ.

Таблиця 5

Оцінка характеру оклюзійних співвідношень зубних рядів згідно класифікації видів оклюзії, залежно від співвідношення елементів СНЩС (В.А. Хватова, 1998 р.)

Порушення оклюзії залежно від співвідношення елементів СНЩС	І група	ІІ група	ІІІ група
	Абс. %	Абс. %	Абс. %
Порушення в ексцентричних оклюзіях без порушення топографії елементів СНЩС	1 (6,67 %)	3 (9,37 %)	3 (7,14 %)
Порушення в ексцентричних оклюзіях з порушенням топографії елементів СНЩС	8 (53,33 %)	22 (68,75 %)	30 (71,43 %)
Порушення в центричних оклюзіях з порушенням топографії елементів СНЩС	7 (46,67 %)	22 (68,75 %)	27 (64,29 %)
Р	0,015	0,0001	0,0001

Примітка: Р- оцінка за критерієм чІ.

В більшості випадків у пацієнтів ІІ групи виявлено зубоальвеолярні деформації Попова-Годона, внаслідок чого виникла деформація оклюзійних площин та компенсаційних кривих (криві Шпее та Уілсона), наявність яких обумовила створення оклюзійних блоків, появу передчасних центричних та ексцентричних супраконтактів, які блокували або значно ускладнювали сагітальні та трансверзальні рухи НЩ, перенавантаження та, як наслідок, гіпертрофію ЖМ.

У пацієнтів ІІІ групи спостерігалась наявність в порожнині рота поодиноких реставрацій та коронок, виконаних некваліфіковано із завищенням оклюзійної висоти, порушенням анатомічної форми жувальної поверхні та низкою інших факторів і, як наслідок, поява супраконтактів, які спричиняли вимушене положення НЩ та були хибними функціональними направляючими. При наявності останніх певні трансверзальні та сагітальні рухи були заблоковані повністю або мали вимушену складну траєкторію, на що ЖМ реагували гіпертонусом окремих груп м'язів, появою тригерних точок при пальпації та розвитком згодом їх гіпертрофії.

Згідно критеріїв клінічного індексу HELKIMO середній ступінь тяжкості дисфункції СНЩС діагностовано у переважної більшості обстежених (табл. 6).

Таблиця 6

Ступінь тяжкості дисфункції СНЩС згідно клінічного індексу HELKIMO

Ступінь тяжкості	І група	ІІ група	ІІІ група
	Абс. %	Абс. %	Абс. %
Легкий ступінь	3 (20,00 %)	6 (18,75 %)	10 (23,81 %)
Середній ступінь	8 (53,33 %)	22 (68,75 %)	24 (57,14 %)
Тяжкий ступінь	4 (27,67 %)	4 (12,50 %)	8 (19,04 %)

Примітка. Оцінка за критерієм чІ Р=0,58.

Під час рентгенологічного обстеження виявлено порушення розташування суглобових головок, що призводило до перерозподілу жувального навантаження на структури СНЩС та ЗЩА взагалі. Нами були діагностовані наступні основні варіанти порушення топографії суглобових поверхонь:

1. Асиметричне зміщення - на одній стороні дистальний зсув суглобової головки, на іншій - медіально. (І група - 10 (66,7 %) осіб; ІІ група - 16 (50,0 %) осіб; ІІІ група - 18 (42,9 %) осіб; (Р>0,05)).

2. Двостороннє медіальне положення головок НЩ (І група - 4 (26,7 %) осіб; ІІ група - 6 (18,8 %) осіб; ІІІ група - 10 (23,8 %) осіб; (Р>0,05)).

3. Двостороннє дистальне положення головок НЩ (І група - 0 %; ІІ група - 7 (21,9 %) осіб; ІІІ група - 11 (26,2 %) осіб; (Р>0,05)).

Окрім змін у взаємному розташуванні суглобових елементів, нами були виявлені асиметричні дегенеративні зміни в будові суглобових поверхонь, які свідчили про тривалий перебіг дисфункції СНЩС. Такі зміни спостерігалися у 4 (12,5 %) осіб ІІ групи та 16 (38,71 %) осіб ІІІ групи.

За ЕМГ-показниками встановлено, що у пацієнтів з дисфункцією СНЩС, мають місце зміни як динамічних (амплітуда (А), період біоелектричної активності (БЕА) та спокою (БЕС)), так і продуктивних показників (циклічність динамічного циклу та коефіцієнт К). При чому відзначалося превалювання процесів збудження над процесами гальмування, унаслідок чого в м'язах порушується нормальна регуляція обмінних процесів через неможливість повноцінного відновлення м'язових клітин після виконаної роботи. У більшості досліджуваних у фазі жування час БЕА був більшим за час БЕС, що підтверджувалося значенням коефіцієнта К. Показники амплітуди біопотенціалів ЖМ перевищували показники норми. Відзначалась фрагментація фази БЕА, що є характерною ознакою наявних оклюзійних перепон при артикуляційних рухах.

Таким чином, комплексна діагностика дисфункції СНЩС дозволяє визначити етіотропну спрямованість лікування даного захворювання - ефективна реабілітація подібних станів можлива при визначенні змін оклюзії і усуненні причин їх виникнення. Необхідним є системний підхід до планування лікування, дотримання принципів комплексності та, водночас, індивідуалізації лікувальних втручань у пацієнтів з дисфункцією СНЩС.

На початку дослідження нами проведено лікування 15 пацієнтів за загальноприйнятою методикою, етапність якої була наступною:

1. Корекція оклюзійних співвідношень шляхом вибіркового пришліфування.

2. Лікування за допомогою оклюзійних шин.

3. Фіксація отриманого положення НЩ в артикуляторі.

4. Фіксація визначених ЦСЩ і міжальвеолярної висоти за допомогою постійних конструкцій.

Позитивний результат (зникнення симптомів, що свідчать про дисфункцію СНЩС) після лікування оклюзійною шиною був досягнутий у 10 (66,7 %) осіб (Р=0,014). У 5 (33,3 %) осіб не вдалося досягти позитивного результату (повного зникнення симптомів), що підтверджувалося даними КТ СНЩС та ЕМГ ЖМ.

Виникла необхідність додаткових пришліфувань або домоделювання оклюзійних поверхонь на постійних конструкціях, що приводило до сколів обличкувального матеріалу (зокрема, кераміки) і додаткових обжигів, що вимагало переробки постійних конструкцій. Тому отримані результати ми вважали недостатньо ефективними. У зв'язку з цим виникла потреба в удосконаленні методики лікування дисфункції СНЩС.

Нами розроблено уніфікований алгоритм лікування дисфункції СНЩС, згідно якого проведено лікування 74 пацієнтів з різним станом зубних рядів (табл. 7)

Таблиця 7

Уніфікований алгоритм лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС

Етапи	І група	ІІ група	ІІІ група
Підготов- чий	Відновлення оклюзійної поверхні зубів НЩ для забезпечення оптимальних оклюзійних співвідношень з шиною
І	Розслаблення ЖМ та визначення ЦСЩ і міжальвеолярної висоти
ІІ	Перенесення отриманого положення НЩ в артикулятор. Планування лікування для фіксації положення НЩ без шини
ІІІ	Фіксація отриманого положення НЩ за допомогою тимчасових конструкцій
ІV	Ортодонтичне лікування за необхідності	Заміна тимчасових конструкцій на постійні

Проведення підготовчих заходів з метою відновлення оклюзійної поверхні зубів НЩ для забезпечення оптимальних оклюзійних співвідношень з шиною потребували 57 (77,03 %) пацієнтів. Вибір методу відрізнявся серед клінічних груп. В І групі проводили відновлення анатомічної форми зуба у випадках наявності фасеток патологічного стирання; в ІІ групі - створення необхідної кількості опор методом дентальної імплантації або тимчасового протезування та усунення зубощелепних деформацій шляхом вибіркового пришліфування зубів, інколи видалення зубів, тимчасове відновлення дефектів коронкової частини зубів; в ІІІ групі - заміна неправильно змодельваних постійних конструкцій на тимчасові, які відповідають анатомічній формі зуба, відновлення оклюзійної поверхні прямими реставраціями.

З метою визначення центрального співвідношення щелеп (ЦСЩ) та міжальвеолярної висоти шляхом розслаблення ЖМ та усунення вимушеної оклюзії, нами був проведений наступний етап лікування - застосування оклюзійної шини. Після створення оптимальних оклюзійних контактів між шиною та зубами НЩ м'язи поступово починали розслаблятися, і відбувалося зміщення НЩ, тобто відбувалась зміна оклюзійних контактів на шині, що одразу потребувало пришліфування з метою подальшого створення оптимальних оклюзійних контактів. За допомогою оклюзійної шини також відтворювали новий оклюзійний захист СНЩС шляхом моделювання та пришліфування похилих площин у фронтальних і бічних ділянках, тобто створення нової різцевої направляючої та іклового захисту або групової направляючої функцій. Оптимальним терміном застосування оклюзійної шини є 4-8 місяців, цілодобово в тому числі під час прийому їжі.

Оцінюючи результати лікування шиною встановлено, що у 65 (87,84 %; Р<0,01) осіб зникли скарги, 9 (12,16 %; Р<0,01) осіб відмічали значне покращення. Об'єктивно у 69 осіб виявлено зникнення симптомів дисфункції СНЩС, на КТ СНЩС головки НЩ займали відносно центричне положення в суглобовій ямці. Таким чином, позитивний результат при застосуванні оклюзійної шини був отриманий у 69 (93,24 %; Р<0,01) пацієнтів. Це підтверджує той факт, що причиною дисфункції СНЩС є порушення функціональної оклюзії.

Наступним етапом лікування було перенесення визначеного положення НЩ в артикулятор та планування лікування за допомогою воскового моделювання оклюзійних поверхонь для фіксації визначеного ЦСЩ без шини. За необхідності проводили пришліфування поверхонь окремих зубів на моделях в артикуляторі з метою вирівнювання оклюзійних площин та відновлення оклюзійних поверхонь за допомогою моделювального воску при імітації рухів НЩ в трьох площинах. Після чого здійснювали ретельний аналіз моделювання та планування майбутньої конструкції, залежно від товщини моделювального воску (Деклараційний патент України № 21696 Спосіб планування лікування функціональних м'язово-суглобових розладів ЗЩЛД, 2007).

Наступним етапом лікування була фіксація визначеного положення НЩ за допомогою тимчасових конструкцій, яка проводилась з метою:

1) заключного перепрограмування роботи ЖМ та формування міотатичного рефлексу відносно визначеного ЦСЩ і міжальвеолярної висоти;

2) заключного формування оклюзійних співвідношень з проведенням їх корекції, особливо в ексцентричних оклюзіях, шляхом пришліфування або домоделювання оклюзійних поверхонь.

Це є необхідним для досягнення інтеграції та злагодженої роботи всіх ланок ЗЩА (СНЩС - ЖМ - оклюзія зубних рядів).

Відбитки моделей отримували з восковою репродукцією. За допомогою віддубльованих моделей виготовляли тимчасові конструкції прямим способом безпосередньо в порожнині рота (Деклараційний Патент України № 27416 Спосіб виготовлення тимчасових незнімних конструкцій при м'язово-суглобових розладах зубощелепно-лицьової ділянки, 2007). Оптимальний термін тимчасового протезування складає 1-2 місяці.

Переваги застосування тимчасових конструкцій полягають в:

1) збереженні визначених за допомогою оклюзійної шини ЦСЩ і міжальвеолярної висоти;

2) формуванні нових різцевої направляючої, іклового захисту або групової направляючої функцій;

3) можливості вибіркового пришліфовування або домоделювання оклюзійних поверхонь тимчасових протезів;

4) досягненні остаточної перебудови міотатичного рефлексу і стабілізації визначеного ЦСЩ;

5) перенесенні визначених на тимчасових конструкціях оклюзійних співвідношень, може бути відтворене на постійних зубних протезах.

Критерієм якості тимчасового протезування вважали суб'єктивну оцінку пацієнтів - відсутність скарг при застосуванні конструкцій під час їжі та розмови і об'єктивних даних - відсутність клінічних проявів, та згідно з класифікацією видів оклюзії, залежно від співвідношення елементів СНЩС (В.А. Хватова, 1998), оклюзія була визнана нормальною або прийнятною (1 клас). Розподіл контактів в положенні ЦО був рівномірним, спостерігалась відсутність передчасних супраконтактів як в положення ЦО, так і при сагітальних та трансварзальних рухах НЩ, тобто центричні оклюзійні контакти в порожнині рота відповідали контактам, сформованим в артикуляторі.

Досягнення повної адаптації до нових оклюзійних співвідношень і положення НЩ було підтверджено також і додатковими методами дослідження.

Динаміка змін біоелектричної активності ЖМ на початку застосування тимчасових конструкцій засвідчила тенденцію до вирівнювання пропорційності і ритмічності динамічного циклу: час БЕА зменшувався у всіх досліджених м'язах, проте час БЕС залишився майже без змін, або відмічалась тенденція до його збільшення. Спалахи спонтанної активності в стані спокою були зареєстровані у 14 (20,3 %) пацієнтів, в той час як до лікування вони спостерігались у 26 (29,21 %) (Р<0,05).

Показники біоелектричної активності ЖМ після остаточної стабілізації оклюзійних співвідношень і адаптації до нового положення НЩ покращилися порівняно з показниками до лікування. Спалахи спонтанної активності були зареєстровані у 9 (11,63 %) пацієнтів. Період БЕА був меншим за період БЕС, що підтверджувалось значеннями коефіцієнта К, який наближався до норми. Амплітудні показники також зменшились. Таким чином, функціональна діяльність м'язів нормалізувалась. Збудливість ЖМ та їхнє напруження значно зменшились, відзначалась їх рефлекторна перебудова.

Заключний етап - перенесення заздалегідь досягнутого результату лікування на постійні конструкції зі збереженими міжальвеолярною висотою, ЦСЩ та іншими оклюзійними факторами проводилося за розробленим нами способом (Деклараційний патент України № 27428 «Спосіб переносу оклюзійної інформації з тимчасових конструкцій на постійні при м'язово-суглобових розладах зубощелепно-лицьової ділянки», 2007).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення актуальної науково-практичної задачі сучасної стоматології - підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС шляхом застосування розробленого на підставі клініко-лабораторних досліджень уніфікованого алгоритму лікування із застосуванням тимчасового протезування на етапах комплексної реабілітації.

1. Доведено закономірність впливу оклюзійних порушень на функцію ЖМ і СНЩС. Порушення у центричних оклюзіях з порушенням топографії елементів і морфологічними змінами СНЩС виявлені у 56 осіб (62,92 %), з взятих на лікування 89 осіб, в ексцентричних оклюзіях у 70 осіб (78,65 %), з них із порушенням топографії елементів СНЩС 57 осіб (81,43 %).

Визначені чинники порушення оклюзії, які спричинили дисфункцію СНЩС: наявність ортопедичних конструкцій і терапевтичних реставрацій з неправильно змодельованими оклюзійними поверхнями у 39 (43,82 %) осіб, зубощелепні деформації, які виникли внаслідок дефектів зубних рядів - 32 (35,96 %) особи, патологічні види прикусу - 9 (10,11 %) осіб, дистопія і ретенція третіх молярів - 5 (5,62 %) осіб, порушення оклюзійних співвідношень після проведеного ортодонтичного лікування у 3 (3,37 %) осіб.

Досягнуто позитивного результату при застосуванні оклюзійної шини у 69 (93,24 %; Р<0,01) пацієнтів, який підтверджує, що основною причиною дисфункції СНЩС є саме порушення функціональної оклюзії.

2. Розроблено уніфікований алгоритм патогенетичного лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС, застосування якого передбачає проведення підготовчого етапу з метою формування точок фіксації НЩ відносно оклюзійної шини, розслаблення ЖМ та визначення ЦСЩ і міжальвеолярної висоти за допомогою оклюзійної шини, планування лікування за допомогою воскового моделювання оклюзійних поверхонь, фіксації визначеного положення НЩ за допомогою виготовлених в порожнині рота тимчасових конструкцій і проведення заміни тимчасових конструкцій на постійні.

3. Проведення підготовчого етапу перед ортопедичним лікуванням, зокрема застосуванням оклюзійної шини у 57 (77,03 %) пацієнтів з дисфункцією СНЩС дозволило створити оптимальні оклюзійні співвідношення між НЩ та оклюзійною шиною для подальшого визначення ЦСЩ і міжальвеолярної висоти. Забезпечення необхідної кількості опор досягалось методом дентальної імплантації або тимчасового протезування, відновлення опорних горбків на зубах НЩ за допомогою прямих реставрацій. Усунення зубощелепних деформацій проводилось шляхом вибіркового пришліфування з подальшим відновленням коронкової частини, подекуди видаленням зубів. Заміна ортопедичних конструкцій, які не відповідають вимогам на тимчасові, на яких відтворена анатомічна форма зубів.

4. Застосування тимчасових конструкцій, як проміжного етапу лікування і реабілітації пацієнтів з дисфункцією СНЩС необхідне для остаточної адаптації ЗЩА, тобто заключного перепрограмування роботи ЖМ і формування міотатичного рефлексу з винайденням такої оклюзійної поверхні, яка була б узгоджена з роботою ЖМ і СНЩС. При проведенні воскового моделювання в артикуляторі з просторовою імітацією рухів НЩ неможливо врахувати вплив усіх ланок артикуляційного ланцюгу в процесі функції, а особливо, роботу ЖМ і досягти оптимальних оклюзійних співвідношень, особливо в ексцентричних оклюзіях, що потребувало їх корекції шляхом проведення пришліфування або домоделювання оклюзійних поверхонь.

Застосування тимчасових конструкцій необхідне для досягнення інтеграції та злагодженої роботи всіх ланок ЗЩА (СНЩС - ЖМ - оклюзійні співвідношення зубних рядів).

5. Чіткий переніс заздалегідь отриманого результату за допомогою тимчасових конструкцій на постійні є необхідним етапом для досягнення стабільного позитивного ефекту, так як забезпечує збереження оклюзійних співвідношень при узгодженій функції всіх ланок ЗЩА

Суть методики полягає в додатковому отриманні відбитків з ВЩ та НЩ з тимчасовими конструкціями та фіксації визначених міжальвеолярної висоти і ЦСЩ за допомогою силіконових реєстратів.

6. За результатами проведеного лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС згідно з розробленим нами уніфікованого алгоритму стабільно позитивний результат був досягнутий у 58 пацієнтів - в 87,88 % випадків, що на 21,21 % вище, ніж результат, отриманий у групі порівняння (Р<0,05). Також спостерігалося зниження частоти рецидивів з 20 % до 7,57 % (Р<0,05).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Діагностика дисфункції СНЩС має бути комплексною з аналізом анамнестичних даних, клінічних симптомів і використанням додаткових методів обстеження (дослідження функціональної оклюзії в артикуляторі та в порожнині рота, електронний і механічний запис траєкторії рухів НЩ, функціональна поверхнева ЕМГ, рентгенографія: ортопантомографія, КТ СНЩС в сагітальній проекції в положенні ЦО та при максимально відкритому роті). Саме послідовність та індивідуальність підходу дозволяє виявити певні фактори та процеси, що могли бути причиною або являтися пусковим механізмом чи супутнім захворюванням з метою встановлення етіопатогенетичних механізмів виникнення дисфункції СНЩС.

Порушення функціональні оклюзії пацієнтів з дисфункцією СНЩС вимагають застосування підготовчих заходів у 57 (77,03 %) пацієнтів з метою забезпечення оптимальних оклюзійних співвідношень зубів НЩ з шиною, а саме: відновлення анатомічної форми зуба, у випадках наявності фасеток патологічного стирання; створення необхідної кількості опор методом дентальної імплантації або тимчасового протезування; усунення зубощелепних деформацій шляхом вибіркового пришліфовування зубів, а подекуди видалення зубів; тимчасове відновлення дефектів коронкової частини зубів; заміна неправильно змодельованих постійних конструкцій на тимчасові, які відповідають анатомічній формі зуба; відновлення оклюзійної поверхні прямими реставраціями.

В комплексному лікуванні дисфункції СНЩС необхідно застосовувати оклюзійну шину з метою розслаблення ЖМ та визначення ЦСЩ і міжальвеолярної висоти.

Для фіксації положення НЩ без шини доцільно проводити перенесення отриманого положення НЩ в артикулятор і планування лікування за допомогою воскового моделювання згідно із запропонованим нами способом. етіопатогенетичний суглоб оклюзійний

Для досягнення інтеграції та злагодженої роботи всіх ланок ЗЩА (СНЩС - ЖМ - оклюзія зубних рядів), а саме заключного перепрограмування роботи ЖМ і остаточного формування міотатичного рефлексу відносно визначених ЦСЩ та міжальвеолярної висоти і заключного формування оклюзійних співвідношень, проводячи їх корекцію, особливо в ексцентричних оклюзіях, шляхом пришліфовування або домоделювання оклюзійних поверхонь, необхідно проводити фіксацію отриманого положення НЩ за допомогою тимчасових конструкцій, виготовлених прямим способом безпосередньо в порожнині рота.

Перенесення заздалегідь досягнутого результату за допомогою тимчасових конструкцій на постійні є необхідним етапом, що забезпечує збереження оклюзійних співвідношень при узгодженій функції всіх ланок ЗЩА. Перенесення доцільно застосовувати згідно запропонованої нами методики..

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Прощенко А. М. Порівняльна характеристика результатів лікування пацієнтів з функціональними розладами зубощелепно-лицевої ділянки оклюзійними шинами та тимчасовими незнімними конструкціями протезів в якості діагностично-лікувальних апаратів / Прощенко А. М., Клітинський Ю. В. // Український науково-медичний молодіжний журнал. - К., 2005. - № 1-2. - С. 26-28 (* - аналіз джерел літератури, написання статті).

2. Прощенко А. М. Клініко-лабораторне обґрунтування застосування тимчасових протезів в якості діагностично-лікувальних апаратів у пацієнтів з м'язово-суглобовими розладами зубо-щелепної лицевої ділянки / Прощенко А. М. // Український науково-медичний молодіжний журнал : спец. випуск до 165-річчя НМУ ім. О. О. Богомольця та 125-річчя студ. наук. тов-ва ім. О. А. Киселя. - К., 2006. - С. 108-109.

3. Неспрядько В. П. Застосування тимчасових протезів у пацієнтів з м'язево-суглобовими функціональними розладами зубощелепно-лицевої ділянки в якості діагностично-лікувальних апаратів / Неспрядько В. П., Клітинський Ю. В., Прощенко А. М. // Науковий вісник НМУ ім. О. О. Богомольця. - К., 2006. - № 2 - С. 98-100 (* - проведення досліджень, написання статті).

4. Неспрядько В. П. Застосування тимчасових протезів у пацієнтів з функціональними розладами зубощелепно-лицевої ділянки в якості діагностично-лікувальних апаратів / Неспрядько В. П., Клітинський Ю. В., Прощенко А. М. // Матеріали 1 міжнар. наук.-практ. конф. «Передові наукові розробки - 2006». - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т. 7 : Медицина. - С. 39-43 (* - аналіз джерел літератури, написання статті).

5. Неспрядько В. П. Обгрунтування використання тимчасових протезів у комплексному лікуванні м'язево-суглобових функціональних розладів зубощелепно-лицевої ділянки / Неспрядько В. П., Прощенко А. М. // Матеріали 1 міжнар. наук.-практ. конф. «Наука: теорія та практика - 2006». - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т. 9 : Медицина. - С. 27-29 (*-проведення досліджень, написання статті).

6. Прощенко А. М. Досвід застосування тимчасових протезів в комплексному лікуванні м'язево-суглобових розладів зубощелепно-лицевої ділянки / Прощенко А. М. // Вчені майбутнього : наук.-практ. конф. молодих вчених з міжнар. участю : тези доповідей. - Одеса, 2006. - С. 162.

7. Прощенко А. М. Клинические особенности глоссодении у больных с мышечно-суставными функциональными расстройствами челюстно-лицевой области / Прощенко А. М. Антоненко О. В. // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. - Донецьк, 2007. - Вип. 69. - С. 97 (* - аналіз джерел літератури, написання статті).

8. Прощенко А. М. Спосіб лікування глоссоденії на тлі м'язово-суглобових функціональних розладів щелепно-лицевої ділянки / Прощенко А. М. // Актуальні питання сучасної стоматології. - К. : НМУ ім. О. О. Богомольця, 2007. - С. 43-44.

9. Патент на корисну модель, Україна, МПК А61С 13/007. Спосіб планування лікування функціональних м'язево-суглобових розладів зубощелепно-лицевої ділянки / Неспрядько В. П., Прощенко А. М. ; заявник та патентовласник Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. - № 21696 ; заявл. 30.11.06 ; опубл. 15.03.07, Бюл. № 3.

10. Патент на корисну модель, Україна, МПК А61С 13/007. Спосіб виготовлення тимчасових незнімних конструкцій при м'язево-суглобових розладах зубощелепно-лицевої ділянки / Неспрядько В. П., Прощенко А. М. ; заявник та патентовласник Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. - № 27416 ; заявл. 11.07.07 ; опубл. 25.10.07, Бюл. № 17.

11. Патент на корисну модель, Україна, МПК А61С 13/007. Спосіб переносу оклюзійної інформації з тимчасових конструкцій на постійні при м'язево-суглобових суглобових розладах зубо-щелепно лицевої ділянки / Неспрядько В. П., Прощенко А. М., Панченко С. О. ; заявник та патентовласник Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. - № 27428 ; заявл. 18.07.07 ; опубл. 25.10.07, Бюл. № 17.

АНОТАЦІЯ

Прощенко А. М. Обґрунтування застосування тимчасових протезів у комплексному лікуванні дисфункції СНЩС. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, 2011.

Дисертація присвячена лікуванню та реабілітації пацієнтів з дисфункцією СНЩС.

На підставі проведеного обстеження та лікування доведено вплив оклюзійних порушень на функцію ЖМ і СНЩС.

Розроблено уніфікований алгоритм патогенетичного лікування дисфункції СНЩС. Розслаблення ЖМ та визначення ЦСЩ і міжальвеолярної висоти проводилося шляхом застосування оклюзійної шини. Запропоновано спосіб переносу положення НЩ в артикулятор і планування лікування за допомогою воскового моделювання. Обґрунтовано доцільність використання тимчасових протезів з метою: заключного формування оклюзійних поверхонь і міотатичного рефлексу для досягнення інтеграції та злагодженої роботи всіх ланок ЗЩА (СНЩС - ЖМ - оклюзія зубних рядів). Перенесення досягнутого результату за допомогою тимчасових протезів на постійні забезпечує збереження оклюзійних співвідношень при узгодженій функції всіх ланок ЗЩА.

Ключові слова: оклюзія, СНЩС, дисфункція, тимчасове протезування, алгоритм лікування.

Прощенко А. Н. Обоснование использования временных протезов в комплексном лечении дисфункции ВНЧС. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев, 2011.

Диссертация посвящена лечению и реабилитации пациентов с дисфункцией ВНЧС.

Проведено обследование и лечение 89 пациентов с предварительным диагнозом дисфункция ВНЧС. С использованием комплекса современных клинических и функциональных методов диагностики доказано влияние окклюзионных нарушений на функцию ЖМ и ВНЧС.

На основании проведенных клинических исследований разработан унифицированный алгоритм патогенетичиского лечения дисфункции ВНЧС. Согласно которого необходимым являлось проведение подготовительного этапа у 57 (77,03 %) пациентов с целью формирования оптимальных окклюзионных контактов между НЧ и окклюзионной шиной. Расслабление ЖМ и поиск центрального соотношения челюстей и межальвеолярной высоты проводился путем использования окклюзионной шины.

Предложен способ переноса найденного положения НЧ в артикулятор и планирование лечения при помощи воскового моделирования. Согласно которого проводили фиксацию ЦО с использованием силиконового регистрата, тем самым получали четкую позицию НЧ относительно окклюзионной шины в ЦО. После чего изготовляли диагностические модели которые загипсовывали в артикулятор и при помощи воска моделировали окклюзию с целью фиксации центрального соотношения челюстей и межальвеолярной высоты без шины. После чего проводили дублирование моделей с восковой репродукцией, получали оттиски с отдублированных моделей и изготовляли временные протезы прямым способом непосредственно в полости рта.

Обосновано использование временных конструкций с целью: окончательного перепрограммирования работы ЖМ и формирования миотатического рефлекса относительно найденных центрального соотношения челюстей и межальвеолярной высоты; заключительного формирования окклюзионных поверхностей, проводя их коррекцию, особенно в эксцентрических окклюзиях, путем их пришлифовки или домоделирования. Это необходимо для достижения интеграции и сообщенной работы всех звеньев зубочелюстного аппарата (ВНЧС - ЖМ - окклюзия зубных рядов).

Перенос достигнутого с помощью временных конструкций результата на постоянные является необходимым этапом для достижения стабильного положительного эффекта, так как обеспечивает сохранение оклюзионных соотношений при согласованной функции всех звеньев зубочелюстного аппарата.

При анализе результатов лечения выявили, что после использования оклюзионной шины у 65 (87,84 %; Р<0,01) пациентов исчезли жалобы, 9 (12,16 %; Р<0,01) человек отметили значительное улучшение при субъективной оценке. Объективные данные свидетельствуют об отсутствии клинических проявлений дисфункции ВНЧС у 69 (93,24 %; Р<0,01) пациентов, что подтверждалось данными КТ ВНЧС - головки НЧ занимали относительно центрическое положение в суставной ямке. На данном этапе 8 (10,81 %) человек прекратили лечение в связи с семейно-бытовыми проблемами, которые не учитывались нами при дальнейшей оценке результатов. После использования временных протезов при исследовании функциональной окклюзии у 58 (87,88 %; Р<0,05) пациентов согласно классификации видов окклюзии в зависимости от соотношения элементов ВНЧС (В.А.Хватова, 1998) - окклюзия была определенна нормальной или приемлемой. Распределение контактов в положении ЦО было равномерным, наблюдалось отсутствие преждевременных супраконтактов как в положении ЦО, так и при движениях НЧ.

Показатели биоэлектрической активности ЖМ после окончательной стабилизации окклюзионных соотношений и адаптации к новому положению НЧ улучшились сравнительно с показателями до лечения. Всплески спонтанной активности были зарегистрированы у 9 (11,63 %) пациентов, в то время как до лечения они наблюдались у 26 (29,21 %) человек (Р<0,05). Период БЭА был меньше чем период БЭС, что подтверждалось значениями коэффициента К, которые приближались к норме. Амплитудные показатели также уменьшались. Таким образом, функциональная деятельность мышц нормализовалась, отмечалась рефлекторная перестройка.

Использование предложенного алгоритма дало возможность достичь положительного результата у 58 (87,88 %) пациентов (Р<0,05). Это подтверждает тот факт, что причиной дисфункции ВНЧС являлись нарушения функциональной окклюзии. У 8 (12,12 %) человек (Р<0,05) не удалось достигнуть полной ликвидации симптомов дисфункции ВНЧС, которые на данном этапе находятся на диспансерном учете.

Ключевые слова: окклюзия, ВНЧС, дисфункция, временное протезирование, алгоритм лечения.

Proschenko A. M. Argumentation of the temporary prostheses' use in a complex treatment of the temporo-mandibular dysfunction. - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of a candidate of medical sciences, specialty 14.01.22 - stomatology. - National medical University after O. O. Bohomolets, Kyiv, 2011.

The thesis is dedicated to the treatment and subsequent management of the patients with dysfunction of the temporo-mandibular joint.

The work proves the influence of the occlusal disorders on the function of masticatory muscles and temporo-mandibular joint, basing on the results of examination and treatment.

The authors have invented a unified mechanism of pathogenetic treatment of the temporo-mandibular joint dysfunction. Relaxation of the masticatory muscles and determination of the central occlusion and intraalveolar height was performed by using the occlusive splint. There has been offered a method of imprinting the mandibular joint position into an articulator and planning the treatment with wax modeling. The authors have grounded the necessity of use of the temporary prostheses for the complete formation of the occlusive surfaces and myostatic reflex to reach integration and coordinated functioning of all elements of the dental-mandibular apparatus. (temporo-mandibular joint - masticatory muscles - dental row occlusion). The application of the achieved results using the temporary prostheses in the permanent ones provides for the retention of the occlusion ratio at coordinated function of all elements of the dental-mandibular apparatus.

Key words: occlusion, temporo-mandibular joint, dysfunction, temporary prosthetics, treatment algorithm.

Размещено на Allbest.ru

...