Клініко-математичне обґрунтування лікування ретенції ікол верхньої щелепи з використанням мікроімплантатів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Клініко-математичне обґрунтування лікування ретенції ікол верхньої щелепи з використанням мікроімплантатів

14.01.22 -- стоматологія

Хамдан Абдулла

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Гризодуб Василь Іванович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, доцент Мірчук Богдан Миколайович, Одеський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри ортодонтії

- доктор медичних наук, професор Дорошенко Світлана Іванівна, Приватний вищий навчальний заклад «Київський медичний університет УАНМ», завідувач кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Аномальні положення зубів є найпоширенішою патологією зубощелепної системи. Серед осіб, що звернулися за ортодонтичною допомогою, відсоток поширеності даної патології досить високий. З огляду на безсимптомність протікання захворювання й запізніле звертання з приводу лікування патології, кількість осіб, що потребують на спеціальну допомогу, зростає. За даними літератури в різних вікових групах аномалії положення окремих зубів зустрічаються до 39% обстежених (Денисова Ю.Л., 2005).

Аномалії положення окремих зубів і порушення їх змикання в сагітальній, вертикальній й трнсверзальній площинах сприяють порушенням форми, розміру й положення щелеп. У свою чергу, це може призвести до аномалій оклюзії зубних рядів, які включають весь симптомокомплекс зубощелепних аномалій. Виникає комплекс змін естетичного, функціонального й морфологічного характеру в зубних й довколозубних тканинах, жувальних м'язах, скронево-нижньощелепному суглобі (Персин Л.С., 2004; Двайт Дэймон, 2005; Вихман Д., 2008).

Аномалії положення постійних зубів відбиваються на діяльності інших органів і систем організму (Комарова Т.В., 2000; Вакушина Е.А., Брагин Е.А., 2004). Основними причинами аномалій положення зубів є їх неправильна закладка, затримка зміни й передчасне видалення молочних зубів, уроджена патологія щелепно-лицьової області, наявність надкомплектних зубів, запальні процеси й травматичні ушкодження щелеп (Жигурт Ю.И., 1994).

Розглянута патологія представляє більшу складність, як у плані діагностики, так і прогнозу лікування. Дуже часто це обумовлено несприятливими морфологічними умовами розташування зуба, що визначає необхідність пошуку нових шляхів вирішення даної проблеми (Степанов Г.В., 2000; Шук Мазен, 2004; Stivaros N., Mandail N., 2000; Mason С. et al., 2001; Sawamura T., 2003; Dodson T.B., 2005; Nakajima A., Sameshima G.T., 2005; Ohman A. et al., 2006).

Використання ортопедичних незнімних зубних протезів, для виправлення положення аномалийно розташованих зубів і закриття дефекту зубного ряду, не завжди забезпечує морфологічний, функціональний і естетичний оптимуми. Виникає проблема зубоясеневого контакту із краєм штучної коронки, особливо в тих клінічних випадках, коли зуби займають неправильне положення в зубному ряді. Такі ортопедичні конструкції не приносять естетичного задоволення пацієнтам і морального задоволення лікарям, змушуючи шукати більш ефективні способи лікування (Григоренко П.А., 2002; Скорикова Л.А. с соавт., 2002; Кибкало А.П., 2007).

Лікування пацієнтів з аномаліями оклюзії вимагає комплексного підходу, що включає хірургічний, ортодонтичний, ортопедичний, терапевтичний і пародонтологічний аспекти (Лопухова Н.Б., 1995; Хамитова Н.Х., Мамаева Е.В., 2003).

При плануванні ортодонтичного лікування у певних пацієнтів надто важливо враховувати не тільки сили, необхідні для переміщення зуба, але й можливі ускладнення, які при цьому можуть виникнути під дією прикладених сил, тому що в зубному ряді відсутня абсолютно стабільна опора. фіксуючий зуб мікроімплантат

У недавньому минулому ортодонти вели пошук «ідеальної» опори для зведення до мінімуму небажаних рухів зубів. З цією метою були запропоновані головна шапочка, еластичні пристосування, сусідні зуби й безліч апаратів. Але, проте, всі вони мали істотний недолік -- успіх застосування цих пристроїв прямо залежить від пацієнта.

Сучасними методами лікування аномального положення окремих зубів є методики із застосуванням незнімної техніки -- брекет-систем, які фіксуються на весь зубний ряд. Застосовуються допоміжні елементи (еластики, ланцюжка, пружини) для ортодонтичного переміщення аномального положення окремих зубів (Глухова Ю.М., 1997; Вакушина Е.А., Брагин Е.А., 2003).

Разом з тим, підготовчий етап лікування й нормалізації форми зубного ряду займає багато часу, необхідно фіксувати апарат на весь зубний ряд, часто виникає комплекс у пацієнта від носіння апарата й вартовного лікування, відсутня абсолютно стабільна опора. Будь-які переміщення зубів призводять як до небажаних результатів, так і до негативних наслідків. Таким чином, питання ортодонтичного лікування хворих з аномальним положенням окремих зубів вимагає певних доробок, і роблять проблему вельми актуальною.

За останні роки ортодонтична практика збагатилася різними модифікаціями систем мікроімплантатів і появою надійної опори на кістковій структурі дозволила одержати повноцінний контроль переміщення зубів, а також значно розширити можливості й зменшити строки лікування й одержувати більше передбачувані, повноцінні й естетичні результати лікування. А психологічна рівновага прямо залежить від нормального зовнішнього вигляду пацієнта, його можливості на рівні спілкуватися з навколишніми. Таким чином, проведення комплексної реабілітації пацієнтів з аномаліями положення постійних зубів вимагає сполучення сучасних методів діагностики, комплексного лікування й прогнозування результатів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії дорослих Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України: «Поліпшення якості конструкційних матеріалів та удосконалення методик лікування стоматологічних хворих» (№ ДР 0109U002825), де автор був безпосереднім виконавцем окремого фрагмента теми.

Мета і завадання дослідження. Мета дослідження -- підвищення ефективності лікування пацієнтів з аномальним положенням окремих зубів за допомогою комбінації систем брекетів і мікроімплантатів.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі задачі:

1. Вивчити частоту аномального положення окремих зубів в жителів м. Харкова у віці від 20 до 35 років.

2. Вивчити переваги й недоліки фіксуючих пристосувань, що використовуються для переміщення окремих зубів.

3. Математично обґрунтувати напрямок і величину зусилля, здатного викликати переміщення окремих зубів.

4. Математично обґрунтувати розмір мікроімплантатів з урахуванням клінічних умов в порожнині рота.

5. Розробити алгоритм лікування аномального положення зубів та оцінити клінічні результати його застосування в різні терміни спостереження.

Об'єкт дослідження - стан оклюзії при аномальному розташуванні зубів, прикус, морфометрія, процеси перекісного окислювання ліпідів.

Предмет дослідження - обґрунтування, розробка й оцінка ефективності лікування пацієнтів з аномальним розташуванням зубів з використанням брекет-системи й мікроімплантатів.

Методи дослідження: клінічні -- для визначення прикусу, оклюзії при наявності аномального положення зубів і для оцінки ефективності лікування; біохімічні -- для оцінки регуляторно-метаболічного обміну ротової порожнини хворих; рентгенологічні -- для діагностики аномального положення зубів і з метою контролю ефективності лікування; спіральна комп'ютерна томографія -- для визначення просторового розташування аномально розташованого зуба у тривимірній системі координат, місця введення й напрямку мікроімплантату; радіовізіографічні -- для контролю остеорезорбції; статистичні -- для підтвердження ступеня вірогідності отриманих даних по Стьюденту-Фішеру.

Наукова новизна. Вперше на підставі математичного обґрунтування запропоновано підхід до ортодонтичного лікування хворих з піднебінно-ретенованими іклами верхньої щелепи, що полягає у комплексному використанні брекет-системи й мікроімплантатів.

Розроблено спосіб проведення ортодонтичної корекції аномально розташованих окремих зубів, який надає можливість розрахунку коригувального зусилля, яке створюється еластичною тягою або пружиною, що дозволяє уникнути перевантаження пародонта опорних зубів, які не потребують переміщення, та їх зміщення (патент України № 51821 від 26.07.2010 р.)

Вперше математично обґрунтована методика визначення діаметрів «активних ортодонтичних елементів» за максимально створеним ними зусиллям для елементів довільної конфігурації з будь-якою кількістю кільцевих ділянок і відгинами різної форми з опорою на мікроімлантат.

Вперше визначено стан прооксидантно-антиоксидантного статусу в обстежуваних групах до й у процесі лікування.

Вивчено стан щільності кісткової тканини в області зубів, що переміщувалися, та довколо мікроімплантів в усі періоди ортодонтичного лікування.

Практичне значення отриманих результатів. Застосування нового способу лікування з використанням фіксуючих пристосувань у комбінації брекет-систем й мікроімплантатів для лікування аномалій положення окремих зубів привело до скорочення строків лікування (у 2 рази), усуненню недоліків ступеня стабільності в кістці, відновленню естетичної норми зубних рядів.

Проведення комп'ютерної томографії дозволяє визначити просторове розташування аномально розташованого зуба, його істинні розміри й форму, наявність деформації в тривимірній системі координат і найбільш адекватно визначити місце введення й напрямок мікроімплантату.

Розроблений спосіб лікування аномалії положення постійних зубів дозволяє вдосконалити традиційні схеми комплексного лікування (хірургічного й ортодонтичного) даної патології. За рахунок математичного моделювання вдалося об'єктивно визначити розрахункову величину зусилля, що прикладається до аномально розташованого зуба, й створити стабільну опору на мікроімплантат і брекет-систему.

Результати наукових розробок впроваджені в клінічну практику стоматологічних поліклінік №1, № 2, №3 м. Харків, обласної стоматологічної поліклініки м. Полтави, обласної стоматологічної поліклініки м. Харкова.

На підставі клініко-лабораторних досліджень розроблені практичні рекомендації для диференційованого застосування, брекет-системи мікроімплантатів у комплексному лікуванні хворих з аномаліями положення зубів.

Матеріали результатів дослідження використовуються в навчальному процесі й науково-дослідній роботі на кафедрах дитячої і ортопедичної стоматології Харківського державного медичного університету, кафедрі пропедевтики ортопедичної стоматології Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава), кафедрі ортопедичної стоматології й ортодонтії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведений патентний пошук, відібрана й проаналізована наукова література по темі дисертації, самостійно проведені всі клінічні дослідження. Узагальнено й проаналізовані отримані результати, проведена їхня статистична обробка. Написана й оформлена дисертація. Разом з науковим керівником сформульовані основні висновки й рекомендації.

Клінічні дослідження проведені на кафедрі ортопедичної стоматології та ортодонтії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (зав. - д.мед.н., проф. В.І. Гризодуб).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи повідомлені й обговорені на Харківській обласній стоматологічній конференції (2007), на конференції «Сучасні досягнення в стоматології» (Одеса, 2007), на ювілейній науково-практичній конференції «Підсумки та перспективи розвитку стоматології й щелепно-лицевої хірургії» (Харків, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 друкованих праць, з яких 4 статті, з них 3 - у спеціалізованих фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 деклараційний патент на корисну модель, 2 тез матеріалів конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 159 сторінках принтерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, 4-х розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів роботи, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури та 3-х додатків. Список використаної літератури містить 164 джерела (з них 90 - кирилицею, 74 - латиницею). Робота проілюстрована 19 таблицями і 20 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В рамках виконання роботи було проведено огляд 2459 студентів м. Харкова в студентській поліклініці під час щорічних оглядів у віці 20-35 років. Для вирішення поставлених у роботі завдань проведені клінічні спостереження за 45 пацієнтами з аномаліями I класу за Енглем (які мали піднебінне положення ікол з естетичними й функціональними порушеннями) у віці від 20 до 35 років (основна група) і 20 клінічно здоровими пацієнтами такого ж віку (контрольна група).

Всі обстежені пацієнти були розподілені на 2 групи згідно використаних для лікування конструкцій ортодонтичних апаратів. Першу групу склали хворі, які лікувалися з використанням брекет-систем, другу -- пацієнти яким проводилося лікування з використанням брекет-систем і мікроімплантатів. Контрольну групу склали 20 практично здорових пацієнтів без ортодонтичної патології із клінічно інтактним пародонтом.

Для оцінки гігієнічного стану ротової порожнини визначали гігієнічний індекс OHI-S (Greene J., Wermillion J., 1969). Методика визначення глибини запального процесу (проба Шиллера-Пісарева) була традиційною.

Виготовлено й розраховано 78 діагностичних моделей щелеп. На моделях визначали величину, форму, положення окремих зубів; форму й розміри зубних рядів у трьох взаємно перпендикулярних площинах, тип змикання зубних рядів; наявність діастем, трем; відзначали розмір латерального різця, наявність затримки зміни молочних іклів.

Для визначення ширини верхнього зубного ряду в області премолярів і молярів, а також довжини передньої ділянки зубної дуги були застосовані методи Пона й Коркхауза.

Спіральна комп'ютерна томографія (СКТ) проводилася на спіральному комп'ютерному томографі HiSpeed DX/1 фірми General Electric (США).

Всім хворим проводили ортопантомографічне обстеження щелепних кісток. У процесі лікування проводили прицільні й оклюзійні рентгенограми. Проведено аналіз 42 ортопантомограмм, 28 спіральних комп'ютерних томограмм верхньої щелепи. Отримано 10 прицільних внутрішньоротових рентгенограм, 8 окклюзійних рентгенограм.

Для лікування пацієнтів з ретенцією іклів на верхній щелепі використовували незнімну ортодонтичну апаратуру виробництва компаній «GAC» і «ORMCO» (США) із застосуванням техніки прямої дуги.

Імплантації проводили під інфільтраційною анестезією. При формуванні кісткового ложа виконували пенетрацію слизової й кортикальної пластинки пілотним бором круглого перерізу (діаметр - 0,9 мм).

Проводили обробку м'якими зворотно-поступальними рухами, що сприяють виведенню кісткових ошурок і охолодженню інструмента (400-500 об/хв, використовується охолодження стерильним фізіологічним розчином, температура операційного поля не повинна перевищувати 39 °С). За допомогою викрутки з довгою ручкою закручували мікроімплантат на щічній поверхні обох щелеп. Ушивали рану.

Для з'ясування стану впливу різних способів лікування ортодонтичних хворих проводили визначення реакцій перекісного окислювання ліпідів (ПОЛ), активності антиоксидантних ферментів у ротовій рідині пацієнтів. Досліджували концентрацію ТБК-активних продуктів, активність супероксид-дисмутази (СОД) (Чевару С. с соавт., 1985) та каталази (Гирин С.В., 1999). Ротову рідину для проб забирали ранком натще протягом 10 хв. без стимулювання слиновиділення.

Для обробки даних, отриманих у результаті дослідження, і об'єктивної оцінки отриманих результатів застосували метод варіаційної статистики по Стьюденту-Фишеру.

Результати дослідження та їх обговорення. Ми провели кількісну оцінку зусилля (наприклад, зусилля створюваного ортодонтичною дугою або петлею при її наперед заданому вигині) для вибору оптимального варіанта переміщення зубів, залежно від необхідного в кожному конкретному випадку значення сили.

З погляду механіки сила F і викликане її дією переміщення пружної системи (до яких ставляться розглянуті “активні елементи”) пов'язані лінійною залежністю (1):

(1)

де: Д - коефіцієнт твердості системи.

Основними компонентами “активних елементів” є прямолінійні й кільцеві ділянки. Ми розглянули різні конфігурації “активних елементів”, що складаються із прямолінійних і кільцевих ділянок, виконаних з нержавіючої Основними компонентами “активних елементів” є прямолінійні й кільцеві ділянки сталі з різними розмірами й формою поперечного переріза ортодонтичного дроту (рис. 1).

Аналітичне визначення переміщень виконувалося з використанням інтеграла Мору від вигину “активних елементів” (без врахування переміщень, викликаних стиском і зрушенням конструктивних елементів, внаслідок їх малих розмірів). Залежності, що характеризують вертикальне й горизонтальне переміщення першого розглянутого “активного елемента” (рис. 1а) і відповідні значення коефіцієнтів твердості системи мають вигляд (2):

, (2)

тоді:

(3)

, . (4)

де: - вертикальне переміщення крапки В при дії вертикальної сили F; F - значення навантаження; l - довжина розглянутого “активного елемента”; b - ширина “активного елемента”; Е - модуль пружності матеріалу; I - осьовий момент інерції поперечного переріза “активного елемента”; - коефіцієнт твердості системи при дії вертикальної сили F; - коефіцієнт твердості системи при дії горизонтальної сили F; - горизонтальне переміщення крапки В при дії горизонтальної сили F.

За аналогічною схемою були проведені розрахунки для кожного із шести елементів (див. рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Розрахункові схеми “активних ортодонтических елементів” різної конфігурації (опис у тексті)

Перевірка правильності обчислення значень переміщень і коефіцієнтів твердості системи за отриманими аналітичними формулами виконувалася порівнянням тих же значень, обчислених з використанням комп'ютерного кінцево-елементного моделювання. Відмінності в значеннях, отриманних аналітичним і чисельним методами не перевищує 1%, що свідчить про вірогідність значень коефіцієнтів твердості системи, що обчислюються за формулами (2-4).

Для виключення необхідності практикуючому ортодонту робити розрахунки за запропонованими формулами результати таких розрахунків можуть бути представлені в табличній формі (табл.1).

Таблиця 1

Значення діаметрів, що рекомендуються, для ортодонтичних елементів в залежності від їх габаритних розмірів і максимального значення необхідного навантаження, мм

Значення F, (Н)	Відстань від мікроімплантанту до лінії дії сили, мм
	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
0,05	0,2	0,2	0,2	0,2	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3
0,1	0,25	0,25	0,25	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4
0,15	0,3	0,3	0,3	0,3	0,35	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,45	0,45
0,2	0,3	0,3	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5
0,25	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
0,3	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,55	0,55	0,6
0,35	0,35	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,55	0,55	0,6
0,4	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,6
0,5	0,4	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,6	0,65	0,65	0,7
0,6	0,45	0,45	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,65	0,7	0,7
0,7	0,45	0,5	0,5	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,7	0,7	0,7	0,7	0,8
0,8	0,5	0,5	0,55	0,55	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,7	0,7	0,7	0,75	0,75	0,75	0,8
0,9	0,5	0,55	0,55	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,7	0,7	0,75	0,75	0,75	0,75	0,8	0,8
1	0,5	0,55	0,6	0,6	0,65	0,65	0,7	0,7	0,7	0,75	0,75	0,75	0,8	0,8	0,8	0,9

Найпростіший спосіб вибору діаметра активного ортодонтичного елемента може бути заснований на оцінці максимального зусилля, що прикладається елементом до зуба, який переміщується, залежно від необхідного розміру елемента (без врахування його конфігурації). Такий підхід припускає визначення діаметра активного елемента за умов (5):

, (5)

де: у - максимальна нормальна напруга, МПа (Н/мм²);

М - максимальний згинальний момент, МН•м (Н•мм);

W - момент опору, м³ (мм³);

R_p - межа пружності, МПа (Н/мм²).

Для “активного ортодонтичного елемента” круглого поперечного перерізу (6):

, (6)

де d - діаметр активного елементу, м (мм).

Звідси, необхідний діаметр “активного ортодонтичного елемента” залежно від необхідного значення навантаження може бути обчислений як (7):

. (7)

До недоліків запропонованого методу можна віднести й те, що по табл. 1 можна оцінювати тільки максимальні значення навантажень. Точні значення величин необхідних відгинів для необхідного навантаження, при різних розрахункових схемах, можуть бути отримані за запропонованими аналітичними залежностями.

Таким чином, з урахуванням вищеперелічених залежностей необхідний діаметр “активного ортодонтичного елемента” залежно від необхідного значення навантаження може бути обчислений як (8):

(8)

Для зручності результати розрахунків по запропонованій залежності представлені в табл.2.

Такі ж обчислення навантажень розраховувалися для корпусного переміщення зуба залежно від його анатомічних розмірів, з тією лише різницею, що для обліку можливого збільшення тиску бічної поверхні кореневої частини зуба на пародонт внаслідок нерівномірності розподілу зусиль по окружності бічної поверхні як площа передачі зусилля приймалася площа поздовжнього перетину зуба. Результати виконаних обчислень для випадків корпусного переміщення зуба представлені в табл. 3.

Таблиця 2

Значення діаметрів, що рекомендуються, для ортодонтичних елементів в залежності від їх максимального значення необхідного навантаження, що діє перпендикулярно площині ортодонтичних елементів, мм

Значення F, (Н)	Відстань від мікроімплантанту до лінії дії сили, мм
	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
0,05	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,3	0,3	0,3	0,3
0,1	0,25	0,25	0,25	0,25	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,3	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35
0,15	0,25	0,3	0,3	0,3	0,3	0,35	0,35	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4
0,2	0,3	0,3	0,3	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,45	0,5
0,25	0,3	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5
0,3	0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,6
0,35	0,35	0,35	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,6
0,4	0,35	0,4	0,4	0,45	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,55	0,55	0,6
0,5	0,4	0,4	0,45	0,45	0,5	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,6	0,7
0,6	0,4	0,45	0,45	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,7
0,7	0,45	0,45	0,5	0,5	0,55	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,7	0,7	0,7
0,8	0,45	0,5	0,5	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,7	0,7	0,7	0,7	0,8
0,9	0,5	0,5	0,55	0,55	0,6	0,6	0,6	0,65	0,65	0,7	0,7	0,7	0,7	0,75	0,75	0,8
1	0,5	0,55	0,55	0,6	0,6	0,65	0,65	0,65	0,7	0,7	0,7	0,75	0,75	0,75	0,75	0,8

Таблиця 3

Максимальні значення навантаження залежно від анатомічних розмірів кореневої частини корпусно переміщуваного зуба, Н

Довжина кореня, (мм)	Анатомічна ширина кореневої частини зуба, (мм)
	4	5	6	7	8	9
8	0,13	0,17	0,21	0,25	0,29	0,33
9	0,14	0,19	0,23	0,28	0,32	0,37
10	0,16	0,21	0,26	0,31	0,36	0,41
11	0,17	0,22	0,28	0,33	0,39	0,44
12	0,18	0,24	0,30	0,36	0,42	0,48
13	0,19	0,25	0,32	0,38	0,45	0,51
14	0,19	0,26	0,33	0,40	0,47	0,54
15	0,20	0,28	0,35	0,43	0,50	0,58
16	0,21	0,29	0,37	0,45	-	-
17	0,21	0,30	0,38	0,47	-	-
18	0,22	0,31	0,40	0,49	-	-

При проведенні обстеження нормальне співвідношення зубних рядів було виявлено в 521 (21,2 %) обстежених, тобто менше чверті серед оглянутих пацієнтів мали ортогнатичний прикус. В 1938 (78,8 %) обстежених ми виявили зубо-щелепні аномалії (ЗЩА).

Як показали результати проведеного нами огляду 2459 пацієнтів 1373 обстежених пацієнтів (55,8 %) з них мали аномалії положення окремих зубів (I клас за Енглем).

У зв`язку з поставленою метою дослідження ми серед контигенту обстежених з І класом (1373 пацієнта) відібрали групу з ретенцією ікла на верхній щелепі в кількості 45 осіб обох статей, що склало 1,8 % стосовно всіх обстежених.

У обстежених осіб як до початку лікування так і в процесі проведених ортодонтичних заходів індекс нальоту (ГI) Гріна-Вермильона вірогідно не відрізнявся від показника контрольної групи (табл. 4). Зубний камінь у всіх пацієнтів не визначався. Загальне значення ГІ як у пацієнтів яких лікували з використанням брекет-системи, так і додатково мікроімплантатів відповідало задовільному рівню. Величина ГІ Silness-Loe не відрізнялася від норми (р>0,05), інтердентальний ГІ не мав істотних відмінностей від контрольного значення -- р>0,05 (див. табл. 4).

Через місяць після проведеного лікування в групі пацієнтів як із брекет системою, так і з додатковим застосуванням мікроімплантатів ми спостерігали зниження процесів перекісного окислювання ліпідів і зниження активності антиоксидантних ферментів.

Таблиця 4

Гігієнічний стан порожнини рота обстежених пацієнтів, бали

Показники	Статистичні показники	Групи обстежених
		Контрольна група (n=20)	Пацієнти до лікування (n=45)	Пацієнти з брекет-системою (n=28)	Пацієнти з брекет-системою і мікроімплантатом (n=17)
Індекс Гріна- Верміль- она, OHI - S (бали)	DI (бали)	М±m p1 p2 p3	1,15±0,10	1,13±0,07 >0,05	1,16±0,20 >0,05 >0,05	1,17±0,20 <0,05 <0,05 >0,05
	CI (бали)	М±m p1 p2 p3	0	0	0,2±0,14 <0,05 <0,05	0,23±0,12 <0,05 <0,05 >0,05
	OHI - S (бали)	М±m p1 p2 p3	1,15±0,10	1,14±0,07 >0,05	1,16±0,30 <0,05 <0,05	1,20±0,36 <0,05 <0,05 <0,05
ГИ Silness - Loe (бали)	М±m p1 p2 p3	0,72±0,05	0,69±0,04 >0,05	0,80±0,06 >0,05 >0,05	0,81±0,07 >0,05 >0,05 >0,05
IHI (%)	М±m p1 p2 p3	30,0±2,1	33,2±2,6 >0,05	34,7±2,5 >0,05 >0,05	35,1±2,2 >0,05 >0,05 >0,05

Примітка: р₁ вірогідність різниць з показниками контрольної групи; р₂ вірогідність різниць з показниками групи до покатку лікування; р₃ вірогідність різниць з показниками групи з брекет-системою; n - кількість обстежених.

Разом з тим як у пацієнтів першої групи, так і другої групи ми спостерігали вищий рівень як процесів ПОЛ, так і активності антиоксидантних ферментів. Вірогідних розходжень між першою й другою групами за досліджуваними показниками ми не відзначали.

У результаті аналізу спіральних комп`ютерних томограм у пацієнтів з ретенцією ікла на верхній щелепі виявлена резорбція верхньої третини кореню латеральних різців (рис.2). Виявлення резорбції до початку ортодонтичного лікування дозволило інформувати пацієнтів про можливі ускладнення й планувати ортодонтичне лікування з урахуванням наявності даної аномалії, використовуючи відповідну методику витягання ретенованого ікла.

Рис. 2. Спіральна комп`ютерна томограма

Нормалізація форми й розмірів зубних дуг дозволила в результаті комплексного лікування встановити ретеновані зуби в правильне положення й забезпечити естетичний оптімум щелепно-лицьової області.

Середні строки ортодонтичного лікування пацієнтів з ретенцією іклів на верхній щелепі дозволили зробити висновок про те, що тривалість лікування залежала від місця розташування ретенованого ікла й способу лікування. При цьому встановлено, що строки лікування зменшуються при використанні комбінації брекет-системи й мікроімплантатів у два рази.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення проведених клінічних досліджень і запропоноване нове рішення актуального наукового завдання стоматології, а саме запропоновано підхід до ортодонтичного лікування хворих з піднебінно-ретенованими іклами верхньої щелепи, що полягає у комплексному використанні брекет-системи й мікроімплантатів на підставі математичного обґрунтування й вдосконалення оперативного й консерва-тивного етапів лікування.

1. Результати епідеміологічного обстеження довели, що ретенція ікла на верхній щелепі спостерігається в 1,8 % обстежених осіб.

2. Математично обґрунтована необхідність застосування ортодонтичних мікроімплантантів, які служать додатковою опорою при переміщенні зубів і дозволяють здійснювати тривимірний контроль зубів, що переміщуються, з повним виключенням передачі навіть незначних навантажень на зуби, що не приймають участь у виправленні.

3. Розроблена й математично обґрунтована методика вибору діаметра активного ортодонтичного елемента, заснована на оцінці максимального зусилля, створюваного елементом на зуб, що переміщується, залежно від необхідного розміру елемента.

4. У результаті виконання дослідження розроблені послідовність і зміст етапів лікування аномального положення піднебінно ретенованих іклів, що дозволяє підвищити ефективність лікування та скоротити терміни лікування в 2 рази.

5. У результаті рентгенологічних, радіовізіографічних, біохімічних досліджень доведена перевага розробленої методики перед тими, що раніше застосовувалися.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Ортодонтичне лікування піднебінної ретенції іклів на верхній щелепі, можливо, проводити в будь-якому віці при відсутності протипоказань до нього й після проведення обстеження. Протипоказаннями до проведення лікування є загальносоматичні захворювання (онкологічні захворювання, діабет, системні захворювання й т.п.), великі кістозні утворення навколо ретенованого ікла, відсутність у пацієнта мотивації до проведення лікування, генералізований пародонтит важкого ступеня важкості.

2. Для точної діагностики й складання плану лікування пацієнтам необхідно проведення рентгенологічних методів обстеження. Найбільш інформативним з них є комп`ютерна томографія, що дає лікареві точне положення ретенованого зуба щодо кореня сусідніх зубів, його морфологію, визначення наявності надкомплектних зубів, і патологічні утворення кісткової тканини в місці локалізації ретенованого зуба, що досліджується.

3. Лікування пацієнтів з ретенцією іклів на верхній щелепі необхідно проводити в декілька етапів:

ѕ проведення клінічного обстеження, рентгенологічного обстеження, складання плану лікування, підготовка порожнини рота пацієнта до проведення ортодонтичного лікування (санація, проведення професійної гігієни порожнини рота);

ѕ фіксація незнімної ортодонтичної техніки;

ѕ створення простору для аномально розташованого зуба;

ѕ підготовка стабільної опори -- мікроімплантація;

ѕ виправлення супутніх аномалій оклюзії й нормалізація положення зубів;

ѕ ортодонтичне переміщення аномально розташованого ікла й установка його в зубний ряд;

ѕ фінішна корекція оклюзії й естетики маргінальних ясен;

ѕ забезпечення довгострокової ретенції результатів лікування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Хамдан Абдулла. Математическая модель максимальных нагрузок при перемещении аномально расположенных зубов / Абдулла Хамдан // Український стоматологічний альманах. - 2009. - № 3. - С. 33-36.

2. Хамдан Абдулла. Распространенность зубочелюстных аномалий у жителей Харькова в возрасте от 20 до 35 лет / Абдулла Хамдан //Український стоматологічний альманах. - 2010. - №3. - С. 65-67.

3. Хамдан Абдулла. Сосояние показателей прооксидантно-антиоксидантного баланса полости рта у ортодонтических больных с небно ретенированным клыком в процессе лечения с использованием микроимплантата / Абдулла Хамдан // Український стоматологічний альманах. - 2011. - № 3. - С. 88-90.

4. Деклараційний патент на корисну модель № 51821, Україна, МПК (2009) А61С 7/00. Спосіб проведення ортодонтичної корекції / Абдулла Хамдан - Заявка № u 2010 06925; Заявл. 04.06.2010; Опубл. 26.07.2010; Бюл. № 14.

5. Хамдан Абдулла. Обоснование ортодонтического лечения аномального положения отдельных зубов с помощью микроимплантантов / Абдулла Хамдан // Українській стоматологічний альманах. - 2009. - № 2. - С. 45-48.

6. Хамдан Абдулла. Перспективы использования микроимплантантов в ортодонтическом лечении / Абдулла Хамдан // Вісник стоматології (Матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю «Актуальні проблеми стоматологічної захворюваності і її профілактики у дитячого населення України у світлі мирових тенденцій і досягнень», Одеса, 2010). - 2010. - № 2. - С. 41-42.

7. Хамдан Абдулла Ортодонтическое лечение аномалийного положения зубов с применением микроимплантатов / Абдулла Хамдан // Актуальные аспекты ортодонтии: VII наук.-практ. конф. з міжнар. участю, м. Київ, 22-24 вересня 2010 р.: тези допов. - Київ. - 2010. - С.27.

АНОТАЦІЯ

Хамдан Абдулла. Клініко-математичне обґрунтування лікування ретенції ікол верхньої щелепи з використанням мікроімплантатів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 -- стоматологія. Державна установа «Інститут стоматології АМН України», Одеса, 2011.

Робота присвячена підвищенню ефективності ортодонтичного лікування хворих з піднебінно ретенованими ікліми за разунок розробки комбінованої методики лікування, що включає ортодонтичне лікування брекет-системами та хірургічне -- використання мікроімплантів.

Проведені математичні розрахунки дозволили визначити максимальні навантаження на мікроімплантат (200-1000 г), що виявилося достатнім для виправлення аномалійного положення одного чи декількох зубів. Виходячи з математичних розрахунків була розроблена схема лікування, що включала мікроімплантацію та ортодонтичне витягування брекет-системою.

У результаті аналізу КТ у даної категорії пацієнтів виявлена резорбція верхньої третини кореню латеральних різців. Виявлення резорбції коренів латеральних різців до початку ортодонтического лікування дозволило інформувати пацієнтів про можливі ускладнення й планувати ортодонтичне лікування з урахуванням наявності даної аномалії, використовуючи відповідну методику витягування ретенованого ікла.

Проведені дослідження довели значне покращення клініко-лабораторних показників стану твердих і м'яких тканин ротової порожнини при застосуванні запропонованого методу комплексного лікування хворих з ретенованими іклами.

Порівняльна оцінка віддалених результатів запропонованої методики ортопедичного і хірургічного лікування показала її високу медичну ефективність та практичну доцільність широкого впровадження в клініку ортодонтії.

Ключові слова: ретеновані ікла, мікроімплант, брекет-система, піднебіння, слизова оболонка порожнини рота, верхня щелепа.

Хамдан Абдулла. Клинико-математическое обоснование лечения ретенции клыков верхней челюсти с использованием микроимплантатов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22. - стоматология. - Государственное учреждение «Институт стоматологии АМН Украины», Одесса, 2011.

Работа посвящена повышению эффективности ортодонтического лечения больных с небно ретенированными клыками путем разработки комбинированной методики лечения, которая включает ортодонтическое лечение брекет-системами и хирургическое при использовании микроимплантатов.

Проведенные математические расчеты позволили определить максимальные нагрузки на микроимплантат (200-1000 г), что оказалось достаточным для исправления аномалийного положения одного или нескольких зубов. Исходя из математических расчетов, была разработана схема лечения, которая включала микроимплантацию и ортодонтическое вытягивание ретенированных зубов брекет-системой.

В результате анализа компьютерных томограмм у данной категории пациентов выявлена резорбция верхней трети корней латеральных резцов. Выявление резорбции корней латеральных резцов к началу ортодонтического лечения позволилло информировать пациентов о возможных осложнениях и планировать ортодонтическое лечение с учетом наличия данной аномалии, используя соответствующую методику вытягивання ретенованного клыка.

Проведенные исследования доказали значительное улучшение клинико-лабораторных показателей состояния твердых и мягких тканей ротовой полости при применении предложенного метода комплексного лечения больных с ретенованными клыками.

Сравнительная оценка отдаленных результатов предложенной методики ортодонтического и хирургического лечения показала ее высокую медицинскую эффективность и практическую целесообразность широкого внедрения в клинику ортодонтии.

Ключевые слова: ретенованные клыки, микроимплантат, брекет-система, небо, слизистая оболочка полости рта, верхняя челюсть.

Hamdan Abdullah. Clinic and the mathematical foundation of the treatment of the palatine impacted canine teeth of upper jaw with the use of a breket-system and micros-implant. - The manuscript.

Thesis for the scientific degree of the candidate of medical sciences in specialty 14.01.22 - dentistry. State Institution «Institute of Dentistry of the Academy of Medical Sciences of Ukraine», Odessa, 2011.

The work is dedicated down an increase in the effectiveness in the orthodontic treatment of patients with the palatine impacted canine tooth by developing the combined procedure of treatment, which includes orthodontic treatment with breket- systems and surgical treatment -- with the use of micros-implant.

The carried out mathematical calculations made it possible to determine peak loads beyond the micro-implant (200-1000 g), which proved to be sufficient for the correction of the anomaly position of one or several teeth. On the basis of the mathematical calculations the diagram of treatment, which included micro-implantation and orthodontic extraction of the impacted tooth with breket-system, was developed.

As a result the analysis of computer tomograms in this category of patients is revealed the resorption of upper third of roots of lateral incisors. Development of the resorption of the roots of the lateral incisors at the beginning of orthodontic treatment solved to inform patients about the possible complications and to plan orthodontic treatment taking into account the presence of this anomaly, using the appropriate procedure of elongation of the impacted canine.

The conducted investigations proved a substantial improvement in the clinical laboratory indices of the state of solid and soft tissues of oral cavity during the application of the method of the complex treatment of patients with the impacted canine proposed.

The comparative evaluation of the distant results of the procedure of orthodontic and surgical treatment proposed showed its high medical effectiveness and practical expedience of widespread introduction beside the clinic of orthodontia.

The keywords: the impacted canine teeth, micro-implant, breket-system, hard palate, the mucous membrane of the oral cavity, maxilla.

Размещено на Allbest.ru

...