Клініко-морфологічна характеристика зубо-щелепної системи дітей із тяжкими порушеннями мови: удосконалення стоматологічної допомоги у процесі диспансерного спостереження

Матеріал і методи дослідження. Для вивчення особливостей зубо-щелепних аномалій та деформацій, а також закономірностей розвитку зубо-щелепної системи у дітей із тяжкими порушеннями мови, обстежено 334 учні спецшколи-інтернату №6 м. Львова для дітей із тяжкими порушеннями мови, у віці від 7 до 16 років.

Серед первинно обстежених 334 учнів 234 (70,10%) хлопчиків та 100 (29,90%) дівчаток.

Структуру та розповсюдження форм патології мови вивчено на підставі аналізу первинної медичної документації логопедичного хворого.

У залежності від етіологічного чинника порушення мови учнів було поділено на дві групи.

Перша група ? діти з тяжкими порушеннями мови центрального походження. Причиною порушення мови у цих дітей є зміни у відділах центральної нервової системи.

Друга група ? діти з тяжким порушенням мови периферійного походження. Причиною порушення мови у цих дітей є аномалії розвитку органів, які приймають участь в акті мовотворення.

В учнів спецшколи-інтернату переважали порушення мови центрального походження, які виявлено у 297 дітей, що становить 88,92%. Серед цієї групи найпоширенішими є загальний недорозвиток мови (алалія) ? 55,10%, у 20,66% ? виявлено логоневрози (заїкання).

У дітей другої групи, які становлять 11,08% всіх обстежених, основною патологією мови є відкрита ринолалія зумовлена природженим незрощенням верхньої губи і піднебіння.

У рамках діяльності "Міжобласного центру з надання допомоги дітям з уродженими та набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки" (Львів), обстежено 25 пацієнтів віком 7-16 років із тяжкою формою відкритої ринолалії після природжених незрощень верхньої губи і піднебіння, що дозволило збільшити кількість обстежуваних дітей 2-ї групи до 62 осіб.

Всіх обстежених дітей із тяжкими порушеннями мови поділено на дві групи: 7-11 років ? період змінного прикусу та 12-16 років ? період функціонального формування постійного прикусу.

Методи клінічного обстеження. Під час клінічного обстеження акцентували увагу на симетричність, пропорційність обличчя; наявність післяопераційних рубців, деформацій верхньої губи, носа; аналізували стан окремих зубів і зубних дуг на наявність аномалій; деформацій; їх взаємовідношення у центральній оклюзії; характер прикріплення вуздечок губ, язика; особливості різних форм незрощення; детально обстежували відновлене тверде і м'яке піднебіння на предмет виявлення післяопераційних дефектів та ступеня вело-фарингіального незмикання. У всіх обстежуваних отримували діагностичні моделі щелеп.

Біометричні методи дослідження. Діагностичні моделі щелеп вивчали у трьох площинах: трансверзальній, сагітальній і вертикальній.

У трансверзальній площині вивчали: ширину чотирьох різців верхньої щелепи; ширину зубних дуг за Pont з поправками Linder i Hart; ширину твердого піднебіння. У сагітальній площині визначали довжину переднього відрізка щелеп за Korkhaus; сагітальну довжину зубних дуг; лонгітудіальну довжину за Nance. У вертикальній площині визначали висоту склепіння твердого піднебіння. Всього проаналізовано 359 пар діагностичних моделей, на яких проведено 8616 вимірювань. Проводили внутрішньоротові вимірювання ширини вело-фарингіальної щілини ? 62 вимірювання.

З метою отримання об'єктивної інформації удосконалено, апробовано й упроваджено у практику прилад для вивчення форми і розмірів зубних дуг за діагностичними моделями, їх фотодокументування і збереження фотокопій у "Карті стоматологічного обстеження логопедичного хворого".

За для покращення якості ортодонтичних апаратів вивчили вплив омагнічених розчинів на міцність гіпсового каменя досліджуючи гіпсові бруски на силу стиснення і згин та скануючу електронну растрову мікроскопію у мікроскопі "Tesla" (Чехословаччина) для вивчення структури гіпсу.

Статистичний метод використовували для визначення абсолютних величин досліджуваних показників та достовірності відмінностей отриманих результатів.

Результати досліджень та їх обговорення. Ми вивчили розвиток зубощелепної системи у дітей з тяжкими порушеннями мови центрального (1 група) та периферійного (2 група) походження, а отримані результати порівняні між собою та показниками норми за Pont, Linder-Hart, Korkhaus.

Результати вивчення ширини постійних різців верхньої щелепи у дітей 1-ї групи свідчать, що ширина центрального різця складає 8,340,24 мм, бокового ? 6,320,24 мм, їх величина однакова справа і зліва, а сума ширини дорівнює 29,340,88 мм, що співпадає із даними, які визначали Снагина А.Г. У дітей 2-ї групи ширина постійних різців верхньої щелепи є величиною більш варіабельною, особливо при різних видах незрощення справа і зліва. Середні показники ширини різців дещо менші за норму, тому їх сума менша на 1,36 мм.

Ширина різців верхньої щелепи дітей 1-ї та 2-ї груп із тяжкими порушеннями мови з віком практично не змінюється.

Аналіз результатів вивчення трансверзальних розмірів зубних дуг за Pont у дітей 1-ї групи засвідчив, що премолярна ширина у 7-11 років на 1,97 мм більша індивідуальної норми за Linder i Hart, а у 12-16 років більша норми на 2,07 мм.

Порівняння молярної ширини верхнього зубного ряду у цих дітей з індивідуальною нормою, вказує на її збільшення на 1,67 мм у 7-11 років та на 2,71 мм у 12-16 років.

Аналіз трансверзальних розмірів зубного ряду нижньої щелепи показує, що премолярна ширина зубної дуги у дітей 1-ї групи у 7-11 років на 1,61 мм більша за індивідуальну норму. Виміри молярної ширини нижньої щелепи також вказують на загальне збільшення показників у 7-11 років на 2,30 мм та на 3,71 мм ? у 12-16 років.

Усереднені показники вимірювань за віковими групами засвідчують, що трансверзальний розвиток верхньої та нижньої щелеп у дітей 1-ї групи відбувається рівномірно і взаємовідношення щелеп у поперечному напрямку є, в основному, морфологічно врівноваженими.

Результати вивчення закономірностей трансверзального росту і розвитку зубних дуг у дітей 2-ї групи, засвідчують, що поперечні розміри зубної дуги верхньої щелепи є меншими, у порівнянні з індивідуальною нормою за Linder i Harth. Ступінь звуження зубної дуги є у прямій залежності від важкості природженої патології.

Характерною особливістю поперечного розвитку нижньої щелепи є її нормальний ріст у ділянці премолярів та збільшення, у порівнянні з нормою за Linder i Harth, ширини зубної дуги у ділянці молярів при всіх видах незрощення верхньої губи і піднебіння.

Трансверзальний розвиток щелеп у дітей цієї групи характеризується тим, що верхня щелепа у своєму розвитку відстає від розвитку нижньої щелепи і оклюзійні взаємовідношення між ними з віком погіршуються.

Внаслідок звуження верхньої щелепи трансверзальні взаємовідношення між щелепами в 97,05% дітей з тяжкими порушеннями мови периферійного походження не є нормальними, що може негативно впливати на правильну артикуляцію і вимову. Особливості поперечного розвитку щелеп є визначальними при формуванні зубо-щелепних деформацій цієї групи дітей.

Вивчення і аналіз розвитку переднього відрізка щелеп за Korkhaus у дітей із тяжкими порушеннями мови центрального походження (1 група) показало, що у 7-11 років взаємовідношення між зубними рядами у фронтальній ділянці нормогнатичні лише у 22,81% дітей. У 75,42% обстежених довжина переднього відрізка верхньої щелепи є більша за цей показник на нижній щелепі, а сагітальна щілина між фронтальними зубами, яка сягає 2 мм і більше, виявлена у 42,10% дітей. Але у дітей 12-16 років нормогнатичні відношення між зубними дугами у фронтальній ділянці спостерігаються вже у 38,33%, а в 53,33% дітей довжина переднього відрізка верхньої щелепи є більша від цього показника нижньої щелепи, що потенційно загрожує розвитком аномалій прикусу у сагітальній площині, а також негативно вплинути на правильність вимови та логопедичного навчання.

Вивчення довжини переднього відрізка щелеп у дітей 2-ї групи після часткового незрощення піднебіння показало, що величина цього параметра на верхній щелепі менша на 1,50 мм, а на нижній ? до 1,00 мм у порівнянні з нормою, але взаємовідношення між щелепами у фронтальній ділянці в обох вікових групах нормогнатичні.

У дітей після однобічних наскрізних незрощень виявлено затримку у розвитку фронтальної ділянки верхньої щелепи на 1,27 мм у 7-11 років та на 2,17 мм ? у 12-16 років. У цей же час показник довжини фронтальної ділянки на нижній щелепі дещо більший за норму, хоча, як і на верхній щелепі, є тенденція до зменшення цього параметра у період 12-16 років.

Динаміка росту і розвитку фронтальних ділянок щелеп у дітей після однобічних наскрізних незрощень характеризується тим, що у часі змінного прикусу зубні ряди у фронтальній ділянці встановлюються у прямому прикусі, а у часі функціонального формування постійного прикусу ці взаємовідношення переходять у прогенічне співвідношення.

У дітей після двобічних природжених незрощень виявлено вкорочення довжини фронтальної ділянки верхньої щелепи на 3,21 мм у змінному прикусі та на 5,24 мм у період функціонального формування постійного прикусу. Розвиток фронтальної ділянки нижньої щелепи у дітей цієї групи проходить у межах вікової норми.

Вивчивши динаміку росту та розвитку фронтальних ділянок щелеп у дітей після природжених незрощень, можна зробити висновок, що у залежності від важкості природженої патології і з віком відбувається затримка сагітального розвитку фронтальної ділянки верхньої щелепи та відносно нормальний розвиток цієї ділянки на нижній щелепі. У результаті, між щелепами встановлюються прогенічні взаємовідношення (несправжня прогенія), що не сприяє правильній вимові та логопедичному навчанню.

Порівнюючи показники лонгітудінальної довжини зубних рядів у дітей з тяжкими порушеннями мови центрального походження з результатами вимірювання суми мезіодистальних діаметрів 12 зубів у дітей з ортогнатичним прикусом, які подає Снагина Н. Г., відмічається збільшення цього показника в обстежуваних дітей на верхній щелепі на 5,45 мм, а на нижній ? на 4,61 мм.

Аналіз результатів проведених досліджень довжини зубних дуг за оклюзійною кривою засвідчує, що у всіх дітей з тяжкими порушеннями мови периферійного походження після природжених незрощень верхньої щелепи, спостерігається зменшення довжини зубного ряду верхньої щелепи. Вкорочення зубної дуги залежить від важкості природженої патології і посилюється з віком.

Виміри висоти склепіння твердого піднебіння у дітей з тяжкими порушеннями мови центрального походження показали, що максимальна висота піднебіння у 7-11 років розміщується на рівні других премолярів і дорівнює 13,08±0,89 мм, а в 12-16 років вона зміщується у сагітальній площині в ділянку перших молярів, при цьому дещо збільшується і дорівнює 15,03±0,71 мм.

На наш погляд, така зміна топографії склепіння піднебіння закономірна. Внаслідок прорізування других молярів відбувається сагітальний ріст верхньої щелепи. Одночасно дистально зміщуючись у цій площині, формується найвища точка купола склепіння піднебіння, займаючи своє центральне положення, що сприяє правильному звукотворенню.

Склепіння твердого піднебіння у дітей 2-ї групи після хірургічного лікування часткових незрощень піднебіння характеризується зменшенням його висоти у середній та задній частинах, але збереженням куполоподібної форми з центром у ділянці других премолярів. М'яке піднебіння малорухливе, рубцевозмінене, без сформованого язичка, а ширина вело-фарингіальної щілини складає 16,82,6 мм.

У дітей після хірургічного лікування однобічних наскрізних незрощень, тверде піднебіння характеризується низьким плоским склепінням без вираженого куполу. Його висота у ділянці жувальних зубів практично однакова і з віком висота склепіння має тенденцію до зниження. Ширина основи склепіння піднебіння характеризується загальним нерівномірним звуженням, яке з віком посилюється. М'яке піднебіння характеризується відвислим коротким скатом, без сформованого піднебіння. Вело-фарингіальне зімкнення відсутнє, а ширина щілини дорівнює, у середньому, від 19,8±2,8 мм до 20,7±1,9 мм.

У дітей після хірургічного лікування двобічних наскрізних незрощень склепіння твердого піднебіння плоске і вкрите грубими післяопераційними рубцями. Висота склепіння з віком зменшується. Ширина склепіння твердого піднебіння загально звужена, особливо у ділянці ікол. М'яке піднебіння практично відсутнє. Ширина вело-фарингіальної щілини дорівнює від 25,3±2,8 мм до 26,1±2,7 мм.

Результати вивчення розповсюдженості аномалій зубо-щелепної системи у дітей з тяжкими порушеннями мови центрального походження та їх аналіз засвідчив, що аномалії зубо-щелепної системи спостерігаються у 70,03% дітей. У дітей 7-11 років розповсюдженість аномалій є більшою, ніж у 12-16 років і складає 72,57% проти 66,39% відповідно.

Слід відзначити, що із 115 дітей з тяжкими порушеннями мови центрального походження, у яких діагностовано різноманітні аномалії прикусу, у 56 (48,69%) виявлено протрузію фронтальної ділянки верхньої щелепи.

Патологія зубо-щелепної системи виявлена у 100,0% дітей із незрощеннями верхньої губи і піднебіння. Аномалії у 96,77% дітей зосереджені на верхній щелепі та у 50% на нижній щелепі та характеризуються поєднаністю.

Розповсюдженість окремих видів аномалій зубо-щелепної системи складає від 75,8% до 93,55% і з віком може збільшуватись або зменшуватись, але загальна розповсюдженість залишається на рівні 100,0%.

Із аномалій прикусу, які діагностовані у 82,26% дітей з ринолалією, найрозповсюдженішою є несправжня прогенія, яка виявлена у 45,16% обстежених. Ще у 19,35% дітей цієї групи виявлено однобічний косий прикус.

У 83,87% дітей з тяжкими порушеннями мови периферійного походження наявні аномалії піднебіння, 75,81% яких складають грубі рубцеві зміни. Залишкові точкові післяопераційні дефекти виявлено у 25,81%, а велофарингіальна щілина наявна у 100% дітей цієї групи. Неоперовані природжені незрощення піднебіння виявлено у 6,45% від всіх обстежених.

Проведений аналіз розвитку і росту зубощелепної системи та розповсюдженості зубощелепних аномалій у дітей з тяжкими порушеннями мови, критичний підхід до використання запропонованих раніше методів надання стоматологічної допомоги цій категорії хворих спонукав нас до удосконалення та розпрацювання нових способів та методик ортодонтичного та протетичного лікування з метою профілактики розладів мови та створення умов розвитку мови і логопедичного навчання.

В межах лікувальної роботи "Міжобласного центру з надання допомоги дітям з уродженими та набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки" основною метою медичної допомоги дітям із природженими незрощеннями верхньої щелепи у період від народження до операційного закриття незрощення було роз'єднання сполучення між ротовою та носовою порожнинами для забезпечення повноцінного харчування, дихання, а у пізнішому віці ? розвитку мовлення.

У ранній період народження це може бути досягнуто за допомогою "пипок-обтураторів" та "плаваючих обтураторів", виготовлення яких потребує отримання відбитків верхньої щелепи у перші дні після народження.

Ми запропонували методику отримання відбитків у новонароджених за допомогою стандартизованих штампованих малогабаритних відбиткових ложок для чотирьох типів незрощення: часткового, ліво- і правобічних та двобічних наскрізних. Виготовляються ложки методом штампування поліметилметакрилату товщиною 2 мм за гіпсовими моделями із сформованого архіву за типами незрощень. Стандартизовані малогабаритні ложки рекомендуємо застосовувати для отримання відбитків у дітей до 2-3-річного віку.

Для отримання відбитків у хворих, які старші трьох років ми розпрацювали набір пристосувань, які можуть виготовлятися у різних типорозмірах.

З метою покращення якості і точності функціональних відбитків для виготовлення "плаваючих" обтураторів типу Case ми запропонували "Пристосування для отримання відбитків при природжених і набутих дефектах піднебіння", пріоритет якого захищено авторським свідоцтвом (див. рис.).

Рис. Схематичне зображення пристосування для отримання відбитків при природжених і набутих дефектах піднебіння.

Найефективніше роз'єднують ротову і носову порожнини обтуруючі ортопедичні апарати з еластичною підкладкою.

Ми пропонуємо удосконалену методику виготовлення обтуруючих ортодонтичних (ортопедичних) апаратів із еластичною обтуруючою частиною, сформованою методом литтєвого пресування еластичної пластмаси на базисі штампованому із поліметилметакрилату. Обтуруючі апарати з еластичною частиною, виготовлені за розпрацьованою технологією, легко, без травматизації країв дефекту, вводяться і виводяться з порожнини рота, надійно роз'єднують ротову і носову порожнини під час прийому їжі і при розмові, створюють сприятливі умови для розвитку мовлення.

Товщина пластмасового базису знімних пластмасових ортодонтичних апаратів в численних випадках спотворює вимову і особливо негативний вплив чинить при проведенні логопедичного навчання.

Ми розпрацювали, застосували та впровадили у клінічну практику метод виготовлення ортодонтичних апаратів і часткових знімних протезів з литим металевим базисом, за штампованими із харчового полістиролу репродукціями і активними елементами, з'єднаними з базисом лазерним зварюванням.

Спираючись на власний досвід та узагальнюючи проведене дослідження, ми пропонуємо лікувально-реабілітаційний період надання ортодонтичної та ортопедичної допомоги хворим із природженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння та створення умов для своєчасного розвитку мовлення поділити на три етапи:

ортопедичні заходи у хворих із природженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння у перші шість місяців після народження;

ортопедичні заходи у хворих із природженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння у віці від шести місяців до хірургічного закриття дефекту піднебіння;

ортодонтична та ортопедична допомога хворим із природженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння від часу хірургічного закриття дефекту до протетичної корекції деформацій.

На першому етапі основною метою є налагодження повноцінного харчування дитини, яке забезпечується ортопедичним роз'єднанням ротової і носової порожнини різними варіантами індивідуально виготовлених пипок-обтураторів. З цією метою ми пропонуємо використовувати розпрацьовані нами пипки-обтуратори на еластичній підкладці у вигляді піднебінних пластинок, з дужкою для пипки і без такої; пипки-обтуратори із зменшеним базисом при наскрізних двобічних незрощеннях; пластинки-обтуратори із еластичними краями для годування дітей із секвенцією Робіна; "плаваючий" обтуратор з еластичною обтуруючою частиною. Пристосування у більшості випадків використовуються тільки на час вигодовування.

Для другого етапу характерним є забезпечення умов для нормального вигодовування, розвитку мовлення і за можливістю, ортодонтична підготовка до хірургічного закриття незрощення. Ортопедичне забезпечення здійснюється, в основному, за рахунок виготовлення "плаваючих" обтураторів, як найбільш функціональних апаратів для формування і розвитку мовлення.

При застосуванні поетапної пластики дефекту піднебіння для закриття залишкового (етапного) дефекту після велопластики, ми розпрацювали і використали методику виготовлення обтуруючої пластинки із "гудзикоподібною" фіксацією із еластичної пластмаси. Конструкція запропонованого обтуруючого апарату надійно закриває дефект піднебіння, невеликий базис не змінює структури піднебіння, що позитивно впливає на розвиток мовлення.

Як "плаваючі" обтуратори, так і обтуруючі пластинки слід накласти до 2-х років, бо з цього часу у дітей починає формуватися осмислене мовлення. Проводяться ортодонтичні заходи з метою попередження розвитку зубощелепних деформацій. Дітям в цей період необхідно відвідувати логопедичний садочок або проводити індивідуальні заняття з логопедом.

Третій етап розпочинається відразу після хірургічного закриття незрощення і є найбільш об'ємним у процесі реабілітації хворих. Послідовність і характер лікувальних заходів залежить від результатів операційного втручання.

При позитивному результаті проводиться комплекс ортодонтичних заходів і амбулаторна індивідуальна логопедична корекція.

За результатами хірургічного лікування можуть виникнути післяопераційні ускладнення у вигляді ізольованих зяючих дефектів. У таких випадках ми виготовляємо обтуруючі пластинки з еластичною фіксуючою частиною, якою пацієнти користуються до повторного хірургічного втручання. При відмові від хірургічного лікування пацієнти використовують таку конструкцію як постійну на невизначений термін. При виникненні ускладнень, які можуть супроводжувати хірургічне втручання у вигляді грубих рубцевих змін піднебіння, укороченні м'якого піднебіння і, як наслідок, велофарингіальне незмикання, деформації зубного ряду верхньої щелепи, у пацієнтів різко погіршуються умови для правильної звуковимови, що призводить до розвитку механічної дислалії у формі ринолалії. У випадку тяжких порушень мовлення пацієнти скеровуються у логопедичні спецшколи-інтернати.

Ортодонтичне лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями мовлення слід проводити з використанням брекет-системи, знімних ортодонтичних апаратів з литим металевим базисом, бюгельними апаратами, іншими конструкціями, які не створюють перешкод для логопедичного навчання.

Якщо ортодонтичне лікування не принесло позитивних результатів або пацієнту його не проводили, часто формуються надважкі деформації щелеп, які можна лікувати хірургічно-ортодонтично-ортопедичними методами. В окремих випадках використовуються тільки протетичне лікування із використанням мостоподібних протезів на коронках з оклюзійними накладками і штучними яснами, знімні протези з подвійним зубним рядом і фіксацією на кламерах, балках, телескопічних коронках, кульковою фіксацією та інших.

Опрацьований комплекс ортопедичних лікувально-профілактичних заходів на етапах реабілітації дітей із тяжкими порушеннями мови створює умови для розвитку мови і логопедичного навчання в умовах диспансерного спостереження за таким дітьми.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, пов'язаного з підвищенням ефективності ортодонтичного та протетичного лікування пацієнтів із порушеннями мови шляхом удосконалення діагностики форм зубощелепних аномалій і дефектів та розпрацювання раціональних способів їх лікування.

1. На підставі вивчення закономірностей розвитку зубо-щелепної системи у дітей з тяжкими порушеннями мови встановлено:

У дітей з тяжкими порушеннями мови центрального походження розвиток зубо-щелепної системи характеризується:

? загальним збільшенням трансверзальних розмірів зубних дуг у порівнянні з нормою за Linder i Harth та тенденцією до звуження зубних дуг у кінці періоду функціонального формування постійного прикусу;

? прискореним сагітальним ростом верхньої щелепи у змінному прикусі, що приводить до виникнення у 24,86% дітей у періоді функціонального формування постійного прикусу стійких сагітальних невідповідностей між зубними дугами верхньої та нижньої щелеп;

? у своєму розвитку склепіння піднебіння набуває куполоподібної форми, що є сприятливим для звукоутворення.

У дітей з тяжкими порушеннями мови периферійного походження, після природжених незрощень верхньої губи і піднебіння, розвиток зубо-щелепної системи перебуває у прямій залежності від тяжкості природженої патології і характеризується:

? загальним зменшенням трансверзальних та сагітальних розмірів верхньої зубної дуги у порівнянні з індивідуальною нормою, а ступінь недорозвитку щелепи залежить від виду незрощення та посилюється з віком;

? для нижньої щелепи, при всіх видах незрощення верхньої губи і піднебіння, характерним є нормальний поперечний розвиток зубної дуги у ділянці премолярів та збільшення показників молярної ширини у порівнянні з індивідуальною нормою;

? у 97,05% дітей з тяжкими порушеннями мови, після незрощень в верхньої губи і піднебіння, взаємовідношення між зубними рядами є неправильні;

? піднебіння у дітей цієї групи звужене, його склепіння плоске, рубцевозмінене, без вираженого куполу;

? у всіх дітей із тяжкими формами відкритої ринолалії після операційного втручання з приводу незрощення верхньої губи і піднебіння є патологічне вело-фарингіальне незмикання, що є однією з основних причин тяжкого порушення мови.

2. Загальна розповсюдженість зубо-щелепних аномалій у дітей із тяжкими порушеннями мови центрального походження складає 70,03%, а у дітей із тяжкими порушеннями мови периферійного походження ? 100,0%.

Серед окремих видів аномалій зубо-щелепної системи у дітей з тяжкими порушеннями мови центрального походження найрозповсюдженішими є аномалії зубних рядів (60,61%). У дітей з тяжкими порушеннями мови периферійного походження аномалії зубо-щелепної системи мають поєднаний характер, а розповсюдженість всіх видів аномалій складає від 75,81% до 93,55%.

Із аномалій прикусу у всіх дітей з тяжкими порушеннями мови найпоширенішими є сагітальні аномалії, але якщо у дітей першої групи переважає протрузія фронтальної ділянки верхньої щелепи, яка виявлена у 18,85% обстежених, то у другій групі найпоширенішою є несправжня прогенія, яка діагностована у 45,16% дітей.

Аномалії піднебіння виявлені у 83,87% дітей з тяжкими порушеннями мови периферійного походження, а залишкові точкові післяопераційні дефекти у 25,81% дітей цієї групи. У першій групі дітей-логопатів розповсюдженість аномалій піднебіння складає всього 2,02%.

У загальній структурі аномалій зубо-щелепної системи у всіх дітей з тяжкими порушеннями мови найбільшу частку складають аномалії зубних рядів. Кількість аномалій на одного обстежуваного у дітей першої групи складає 2,48 одиниці, а у дітей другої групи ? 8,20 одиниці аномалій і з віком цей показник має тенденцію до зростання.

Встановлено, що у дітей із тяжкими порушеннями мови відхилення у розвитку зубощелепної системи, які виникли у ранньому дитячому віці не саморегулюються і за відсутності лікування з віком стабілізуються, ускладнюються і поєднуються.

3. Запропоновані удосконалені технологічні процеси та методика виготовлення ортодонтичних апаратів для лікування дітей із тяжкими порушеннями мови (спеціальні відбиткові ложки, особливості виготовлення гіпсових моделей, різні види обтураторів з фіксаторами із еластичної пластмаси, ортодонтичні апарати з литим металевим базисом) при їх використанні забезпечують функціональне відновлення периферійного мовного апарату.

4. Опрацьований комплекс ортопедичних лікувально-профілактичних заходів на етапах реабілітації дітей із тяжкими порушеннями мови створює умови для розвитку мови і логопедичного навчання в умовах диспансерного спостереження за таким дітьми.

СПИСОК ОСНОВНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ