Вплив стентування коронарних артерій та факторів ризику ішемічної хвороби серця на подальший перебіг захворювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

ВПЛИВ СТЕНТУВАННЯ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ ТА ФАКТОРІВ РИЗИКУ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ НА ПОДАЛЬШИЙ ПЕРЕБІГ ЗАХВОРЮВАННЯ

14.01.11 - кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

БЕШ ДМИТРО ІГОРОВИЧ

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кияк Юліан Григорович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Горбась Ірина Михайлівна, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, завідувач відділом популяційних досліджень;

доктор медичних наук, професор Жарінов Олег Йосипович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри кардіології та функціональної діагностики.

Захист дисертації відбудеться «7» червня 2011 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.05 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий «6» травня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук, доцент Г.В. Cвітлик.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серцево-судинні захворювання сьогодні продовжують посідати чільне місце серед причин смертності населення у більшості країн світу. Близько половини випадків смерті, зумовлених цією патологією, припадає на ішемічну хворобу серця, поширеність якої з 2006 по 2009 рік в Україні зросла на 7,3 %. У 2009 році в нашій країні зареєстровано понад 8,6 млн. випадків ішемічної хвороби серця (В.М. Коваленко, В.М. Корнацький, 2010).

Протягом останніх років намітилася стійка тенденція до зниження смертності, зумовленої ішемічною хворобою серця, в західній, північній і південній частині Європейського континенту. У країнах Центральної та Східної Європи смертність, зумовлена цією патологією, продовжує зростати (В.М. Коваленко, В.М. Корнацький, 2010). Така складна і неоднозначна ситуація зумовлює потребу пошуку нових та вдосконалення існуючих способів лікування ішемічної хвороби серця. Прогрес у лікуванні цього захворювання в економічно розвинутих країнах світу значною мірою пов'язаний з впровадженням та покращанням нових методик лікування, зокрема стентуванням коронарних артерій (Ю.Н. Соколов, М.Ю. Соколов, 2005).

Протягом останніх років технології інтервенційного лікування постійно вдосконалюються, що, в свою чергу, сприяє розширенню показань щодо їх застосування і зростанню частоти проведення стентування коронарних артерій у повсякденній кардіологічній практиці в усіх розвинутих Європейських країнах (Ю.В. Паничкин, Д.А. Кузьменко 2006, M. Jaguszewski et al., 2008). На жаль, сьогодні не існує вірогідних статистичних даних стосовно частоти застосування цього методу лікування в Україні. Залишається актуальним аналіз факторів ризику ішемічної хвороби серця, які можуть впливати на перебіг захворювання, і прогноз стентування коронарних артерій. В Україні виконано ряд робіт, присвячених вивченню інвазивних методів лікування ішемічної хвороби серця, однак отримані результати неоднозначні. Виходячи з вказаного вище, особливої актуальності набуває комплексний аналіз впливу стентування коронарних артерій та факторів ризику ішемічної хвороби серця на подальший перебіг цього захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на тему «Вплив професійних шкідливостей та алкоголю на особливості клінічного перебігу і лабораторні показники крові у хворих на токсичну кардіоміопатію та гострі форми ішемічної хвороби серця» (державна реєстрація № 0106U012664) та фундаментального дослідження, що виконується цією ж кафедрою на замовлення МОЗ України «Гібернація міокарда при артеріальній гіпертензії і гострому інфаркті як предиктор дисфункції лівого шлуночка, апоптозу кардіоміоцитів та розвитку серцевої недостатності» (державна реєстрація № 0108U001133). Автор дисертації є співвиконавцем вказаного дослідження.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування і контролю за перебігом ішемічної хвороби серця на підставі аналізу клініко-функціональних показників та оцінки якості життя пацієнтів до і після стентування коронарних артерій.

Завдання дослідження:

1. Дослідити поширеність факторів ризику ішемічної хвороби серця серед пацієнтів, які підлягають проведенню стентування коронарних артерій.

2. Оптимізувати схему лікування та контроль за перебігом ішемічної хвороби серця і проаналізувати ефективність стентування коронарних артерій на підставі оцінки клінічних та функціональних показників і якості життя.

3. Оцінити вплив стентування коронарних артерій на показники прихильності пацієнтів до лікування.

4. Провести аналіз ефективності стентування коронарних артерій у пацієнтів з факторами ризику ішемічної хвороби серця.

5. Вивчити ультраструктурні зміни в ішемізованих ділянках міокарда.

Об'єкт дослідження: ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які підлягають проведенню стентування коронарних артерій.

Предмет дослідження: фактори ризику ішемічної хвороби серця, клініко-функціональні зміни при даній патології, стентування коронарних артерій, ультраструктурні зміни в міокарді, показники якості життя та прихильності пацієнтів до лікування.

Методи дослідження: клінічні (анамнез захворювання і життя, дані об'єктивного обстеження); інструментальні (електрокардіографія, ехокардіографія, тредмілергометрія); загально-лабораторні (гемоглобін, мікроальбумінурія); біохімічні - С-реактивний протеїн, креатинін, загальний холестерин, ліпопротеїди низької щільності, ліпопротеїди високої щільності, тригліцериди; анкетувавння пацієнтів щодо якості життя та прихильності до лікування; електронна мікроскопія біоптатів та експрес-некропсій міокарда; статистичні методи обробки отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що інтервенційне лікування пацієнтів із ішемічною хворобою серця дозволяє на тривалий час (щонайменше на рік) підвищити прихильність хворих до лікування. Це підтверджено не лише результатами опитування пацієнтів, але й частотою досягнення цільових показників артеріального тиску, частоти серцевих скорочень і ліпідного спектру крові.

Доведено, що найефективнішою є комплексна терапія ішемічної хвороби серця, яка включає інтервенційне та медикаментозне лікування з обов'язковим залученням освітньої роботи з пацієнтами, членами їх сімей і постійним контролем за перебігом захворювання. На підставі аналізу клініко-функціональних показників та якості життя пацієнтів установлено, що проведення стентування коронарних артерій у хворих з ішемічною хворобою серця дозволяє підвищити толерантність до фізичного навантаження, покращити систолічну функцію лівого шлуночка, запобігти його дилатації, підвищити якість життя хворих. Такий результат досягнуто без істотних змін функціонального стану нирок.

Встановлено, що у пацієнтів з дисліпідемією, артеріальною гіпертензією та постінфарктним кардіосклерозом лікування ішемічної хвороби серця із застосуванням стентування коронарних артерій сприяє суттєвому поліпшенню перебігу захворювання згідно показників толерантності до фізичного навантаження, систолічної функції лівого шлуночка і якості життя, що дозволяє розширити показання до інтервенційного лікування.

На підставі ультраструктурного дослідження біопсійного та експрес-некропсійного матеріалу встановлено, що в ішемізованих ділянках міокарда наявні незмінені, оглушені та гіберновані кардіоміоцити, а також ділянки з їх апоптозом і некрозом. Виявлені зміни підтверджують потребу забезпечити своєчасну реваскуляризацію міокарда, яка є важливим чинником підтримки життєздатності та відновлення скоротливої функції оглушених і гібернованих кардіоміоцитів, а також запобігання їх апоптозу.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено доцільність і необхідність включення в комплекс лікувальних заходів для пацієнтів з ішемічною хворобою серця поряд з інтервенційним і медикаментозним лікуванням освітньої роботи з пацієнтами і членами їх сімей, яка передбачає навчання пацієнтів протягом стаціонарного лікування, забезпечення активної позиції оточення хворого та індивідуальну освітню роботу під час кожного візиту до лікаря.

Запропонований комплекс клінічних, лабораторних, інструментальних і соціологічних досліджень, які дозволяють контролювати перебіг ішемічної хвороби серця та ефективність лікування пацієнтів після стентування коронарних артерій.

Доведено, що проведення стентування вінцевих артерій сприяє підвищенню прихильності пацієнтів до лікування.

За результатами дослідження отриманий деклараційний патент України на корисну модель «Спосіб оцінки ефективності стентування коронарних артерій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця» ( № u 20100003; зареєстрований 12.07.2010).

Результати дослідження впроваджено в роботу Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражескa» НАМН України, Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфософського, Луганської обласної клінічної лікарні, Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру, Львівської обласної клінічної лікарні, Комунального закладу Херсонської обласної ради «Обласний кардіологічний диспансер», Стрийської центральної районної лікарні, 8-ої міської клінічної лікарні м. Львова. Матеріали роботи використовуються в навчальному процесі Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Ідея роботи і тема дисертації запропоновані науковим керівником - д.мед.н., проф. Ю.Г. Кияком. Дисертантом визначено мету й основні завдання дослідження, розроблено його методологію, проведено аналіз та узагальнення основних наукових досліджень, що виконані за даною темою. Автор опанував методику роботи з анкетами для опитування пацієнтів щодо якості життя та прихильності до лікування, оволодів навичками інструментальних досліджень (коронарографія, ехокардіографія та тредмілергометрія). Самостійно здійснив клінічні спостереження, зробив оцінку лабораторних, інструментальних та соціологічних досліджень. За допомогою стандартних комп'ютерних програм виконав статистичну обробку отриманих результатів, написав усі розділи дисертації, сформулював основні положення роботи, обґрунтував висновки і практичні рекомендації та впровадив їх у практичну діяльність лікувальних закладів. Здобувач підготував до друку наукові праці і виступи. У публікаціях, виданих у співавторстві, основні ідеї, матеріали та результати дослідження належать дисертанту.

У проведеній роботі дотримані правила безпеки здоров'я досліджуваних, збережені права пацієнта, витримано вимоги комітету з етики. Лабораторії, в яких виконувалися дослідження, сертифіковані.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались на 5th International Congress of Medical Students and Young Doctors (Познань, Польща, 2005); міжнародній науково-практичній конференції «Choroby metaboliczne a rehabilitacja» (Замость, Польща, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Здобутки та перспективи внутрішньої медицини» (Тернопіль, 2006); Х Національному конгресі кардіологів України (Київ, 2009); IV конференції науковців Центральної та Східної Європи «Мости в науку» (Дебрецен, Угорщина, 2009); 8th International Congress on Coronary Artery Disease (Прага, Чехія, 2009); ХІ Національному конгресі кардіологів України (Київ, 2010); ХІІІ Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (Львів, 2010).

Публікації на тему дисертації. За темою дисертації опубліковано 23 наукові роботи, із них: 9 статей, з яких 8 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (5 одноосібних), 1 деклараційний патент України, 1 навчальний посібник, 12 тез у матеріалах конгресів, з'їздів і конференцій, з яких 4 - за кордоном.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 185 сторінках друкованого тексту, з яких 145 сторінок займає основний зміст. Вона складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу й обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, додатків і списку використаних джерел, з них 40 кирилицею і 167 латиницею. Текст ілюстрований 13 таблицями та 39 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

стентування коронарний артеріальний гіпертензія

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення завдань дисертаційної роботи проведено проспективне дослідження, у яке включено 180 пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС). Діагноз встановлювали на підставі наказу МОЗ України № 436 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Кардіологія"» від 03.07.2006. Функціональний клас стенокардії визначали згідно з рекомендаціями Канадського кардіологічного товариства (1976). За усіма пацієнтами велося спостереження в диспансерному відділенні Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру. В дослідження включали хворих за такими критеріями: наявність ангінозного болю у спокої або при фізичному навантаженні, відповідні зміни при коронарографії (звуження ?70 % щонайменше однієї коронарної артерії або ?50 % у стовбурі лівої коронарної артерії) і технічна можливість проведення стентування коронарних артерій (СКА). Критерії виключення: відсутність гемодинамічно значних звужень щонайменше однієї коронарної артерії, гострий інфаркт міокарда протягом останніх 28 діб, протипоказання до проведення проб з фізичним навантаженням, відмова від участі в дослідженні та психічні розлади. Тривалість спостереження після включення в дослідження склала 1 рік. Сформовано дві групи дослідження. Основну групу склали 90 пацієнтів, яким провели СКА; у групу порівняння увійшли 90 пацієнтів, які після коронарографії відмовилися від проведення реваскуляризації. Групи були ідентичними за віком, статтю, поширеністю цукрового діабету, ураженням передньої міжшлуночкової артерії, а також толерантністю до фізичного навантаження (ТФН) і фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ).

Виділені підгрупи для вивчення ефективності СКА в залежності від факторів ризику ІХС (артеріальна гіпертензія (АГ) - 37 пацієнтів з основної і 35 - з групи порівняння; дисліпідемія - по 25 пацієнтів з кожної групи) та постінфарктного кардіосклерозу - по 32 з кожної групи (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Схема організації дослідження

Дослідження включало також ультраструктурне вивчення біопсійного (5 пацієнтів) і експрес-некропсійного (5 осіб) матеріалу. Для біопсії, за згодою пацієнтів, під час аорто-коронарного шунтування брали частинку епікардіальної ділянки міокарда (2-3 мм2) із зони кровопостачання критично звуженої або оклюзованої коронарної артерії. Згодом проводили електронно-мікроскопічне дослідження отриманого матеріалу.

У роботі застосовані клінічні, інструментальні, лабораторні, ультраструктурні, соціологічні та статистичні методи дослідження.

Інструментальні методи дослідження включали проведення коронарографії за методикою Джадкінса (1967), тредмілергометрії згідно з модифікованим протоколом R. Bruce (1983), ехокардіографічні обстеження. Останні проводили в В-режимі на ехокардіографі Sonоline Versa Plus (Siemens) з використанням секторного датчика 3,5 МГц. При цьому визначали розміри камер серця в діастолі (см), товщину міжшлуночкової перегородки (см) та задньої стінки лівого шлуночка (см), розраховували кінцевий систолічний об'єм (мл), кінцевий діастолічний об'єм (мл) і ударний об'єм (мл) та ФВ ЛШ за методом Simpson (1989), а також індекс скоротливості. Ультраструктурне дослідження отриманих при біопсії та експрес-некропсії зразків міокарда, зафіксованих в OsO4, проводили за стандартною методикою на електронному мікроскопі ЛКВ-100-К при збільшенні від 2000 до 20000 разів.

Лабораторні дослідження включали визначення ліпідного спектра крові, креатиніну, швидкості клубочкової фільтрації, С-реактивного протеїну та мікроальбумінурії. Визначали п'ять показників ліпідного спектра крові: загальний холестерин (ЗХ), ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ), тригліцериди та індекс атерогенності. Всі обстеження проводили в одній лабораторії із застосуванням аналізатора BA-88 Biochemistry Analyzer (виробник Minyray, Китай) з використанням ферментного колориметричного методу (M. Nauck et al., 1998; W.G. Miller et al., 2002; J. Siedel et al., 1983). Визначення креатиніну проводили за реакцією Jaffe на підставі фотометричного колориметричного тесту (B.D. Toora, G. Rajagopal, 2002) із застосуванням апарату Solar (Україна). Швидкість клубочкової фільтрації визначали за допомогою формули Modification of Diet in Renal Disease (V. Rigalleau et al., 2005). Для кількісного визначення С-реактивного протеїну використано імунотурбідиметричний метод (I. Byrjalsen, S.H. Ingwersen, 1985) з застосуванням аналізатора INTEGRA 400 plus (Roche Diagnostics GmbH США). Мікроальбумінурію визначали за допомогою тест-смужок AlbuPHAN (PLIVA-Lachema, Чехія).

Соціологічні методи дослідження включали оцінку якості життя за анкетою для опитування пацієнтів Short Form 12v2 (2002) та визначення прихильності до лікування з застосуванням удосконаленої шкали D. E. Morisky (2008).

Запропонований нами алгоритм лікування включав, крім інтервенційного і/або медикаментозного лікування, ще й освітню роботу з пацієнтами та членами їх сімей. Освітня програма передбачає: навчання пацієнтів протягом стаціонарного етапу лікування; забезпечення активної позиції оточення шляхом пояснення сутності захворювання; проведення індивідуальної просвітньої роботи з пацієнтами під час кожного візиту до лікаря. Ефективність лікарської тактики оцінювали на підставі обстеження і річного динамічного катамнестичного спостереження. При цьому аналізували не лише клініко-лабораторні і функціональні показники, але й оцінювали якість життя і прихильність пацієнтів до лікування.

Усі розрахунки здійснювали за допомогою пакету прикладних програм STATISTICA for Windows v.6.0 (StatSoft, USA). Розраховували середнє, стандартне квадратичне відхилення, медіану і 25-75 перцентилі. Перевірку на нормальність розподілу проводили за критерієм Шапіро-Вілкса. Порівняння параметричних показників між групами здійснювали за допомогою тесту Стьюдента, а непараметричних за критерієм Манна-Уітні. При порівнянні показників у тих самих пацієнтів на різних термінах застосовували непараметричний критерій Вілкоксона. Для порівняння якісних характеристик (таблиці частот) застосовували критерій ?2 і точний критерій Фішера у разі таблиць 2?2. Результати вважали достовірними за умови р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. В процесі дослідження втратили зв'язок із 12-ма пацієнтами основної та 16-ма - з порівняльної груп, а тому у заключний аналіз увійшли результати 78 пацієнтів основної і 74 - порівняльної груп.

При аналізі вихідних клінічних показників не виявлено суттєвих відмінностей між групами щодо частоти виявлення факторів ризику ІХС. Серед них найчастіше реєстрували такі: АГ (78,2 % в основній і 82,4 % в порівняльній групах), обтяжена спадковість (відповідно 66,7 % та 78,4 %), контакт з ксенобіотиками (відповідно 57,7 % і 52,7 %).

До включення в дослідження пацієнти обох груп отримували лікування, яке суттєво не відрізнялося за основними класами препаратів (нітрати пролонгованої дії, блокатори ?1-адренорецепторів, антагоністи кальцію, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, антитромбоцитарні, статини, метаболічні засоби) і відповідало складу медикаментозної терапії, представленому у результатах епідеміологічного дослідження ЕСКУЛАП (А.Н. Пархоменко, 2010).

Аналіз динаміки клінічних симптомів ІХС показав, що на початку дослідження ангінозний біль або його еквіваленти відмічали в усіх пацієнтів обох груп, а через 6 міс в основній групі цих скарг не висловлювали 67 (85,9 %) пацієнтів, тоді як у групі порівняння таких хворих було лише 28 (37,8 %) (р<0,001). Аналогічна ситуація утримувалася усі 12 міс спостереження.

ТФН перед коронарографією суттєво не відрізнялася в основній та порівняльній групах (відповідно 4,89±1,86 МЕТ проти 5,05±1,74 МЕТ; р=0,60). Через 6 і 12 міс вона була достовірно вищою в пацієнтів, яким було проведено СКА (відповідно 8,48±2,63 МЕТ проти 5,17±1,56 МЕТ; р<0,001 та 8,74±2,67 МЕТ проти 4,90±1,45 МЕТ; р<0,001).

При порівнянні ФВ ЛШ на початку дослідження достовірних відмінностей між групами не виявлено (відповідно 46,41±7,89 % проти 46,05±7,95 %; р=0,78), проте вже через 6 міс ФВ ЛШ стала достовірно вищою в пацієнтів основної групи (відповідно 49,75±6,96 % проти 46,05±7,70 %; р=0,003). Така тенденція зберігалася і через 12 міс (49,38±7,14 % проти 45,56±8,51 %; р=0,003). На момент включення в дослідження індекс скоротливості був дещо нижчим в основній групі (1,35±0,30 проти 1,40±0,35; р=0,30). Через 6 міс відмінність між групами суттєво зросла (1,19±0,26 проти 1,41±0,35; р<0,001). Аналогічна ситуація збереглася і через 12 місяців (1,21±0,27 проти 1,41±0,36; р<0,001). Отримані результати підтверджують позитивний вплив реваскуляризації на скоротливу здатність міокарда лівого шлуночка.

При аналізі показників швидкості клубочкової фільтрації не виявили достовірних відмінностей між результатами окремих груп на жодному з етапів дослідження (на початку дослідження - 88,17±11,70 проти 84,42±13,17 мл/хв/1,73м2; р=0,065, через 6 міс - 89,92±10,61 проти 86,49±12,47 мл/хв/1,73 м2; р=0,07, через 12 міс після втручання - 89,27±10,20 проти 86,97±13,23 мл/хв/1,73 м2; р=0,23). Не виявлено також достовірної різниці й в частоті мікроальбумінурії. Отримані результати свідчать, що введення рентгенконтрастної речовини при СКА суттєво не впливає на функціональний стан нирок при тривалому спостереженні.

Важливим критерієм ефективності лікування є оцінка якості життя хворого. Ми вивчали дві її складові: фізичну і ментальну. На момент включення в дослідження показники першої були достовірно гіршими в основній групі (30,46±5,12 проти 34,29±5,26 бала; р<0,001), через 6 міс ситуація кардинально змінилася внаслідок суттєвого покращання в пацієнтів після СКА (45,70±7,44 проти 33,35±4,54 бала; р<0,001). При вивченні динаміки цього показника за перші 6 міс встановлено, що в основній групі він істотно зріс (р<0,001), а в групі порівняння достовірних змін не відбулося (р=0,08). Через 12 міс фізичний компонент якості життя залишився достовірно вищим у пацієнтів, яким проведено СКА (45,07±6,57 проти 34,77±6,45 бала; р<0,001). Подібні результати отримано і на підставі аналізу ментального компоненту якості життя.

Протягом останніх років науковці і практичні лікарі ведуть активний пошук шляхів покращання співпраці з пацієнтами, що дозволяє підвищити їх прихильність до лікування. На початку дослідження високий рівень прихильності пацієнтів до лікування за результатами оновленої шкали, розробленої D. Morisky, реєструвався лише в 10 (12,8 %) пацієнтів основної групи та в 11 (14,9 %) - групи порівняння (р=0,72). Через 6 міс цей показник достовірно збільшився в обох групах (р<0,001) і суттєвої різниці між групами не виявили (38,5 % проти 37, 8%; р=0,9). Однак на 12-й місяць спостереження високу прихильність до лікування реєстрували у 29 (37,2%) пацієнтів після СКА і лише в 16 (21,6 %) - групи порівняння (р=0,036). Аналіз показав, що в основній групі цей показник суттєво не змінився у період з 6 по 12 міс (р=0,87), водночас у групі порівняння - достовірно знизився (р=0,031), хоча залишався дещо вищим, ніж вихідний (р=0,29). Відповідною була динаміка кількості пацієнтів з низькою прихильністю до лікування.

Для вивчення прихильності пацієнтів до лікування оцінювали також якість контролю деяких модифікованих факторів ризику ІХС: АГ, високу частоту серцевих скорочень (ЧСС), дисліпідемію, абдомінальне ожиріння. Встановлено, що на початку дослідження кількість пацієнтів, які не досягли цільового рівня артеріального тиску (АТ), була подібною в обох групах (41,0 % та 40,5 %, р=0,95). Через 6 міс у всіх пацієнтів відбулося достовірне покращання цього показника (р<0,001). Ситуація кардинально змінилася на момент закінчення спостереження, коли в основній групі, відносно порівняльної, виявлено достовірно менше осіб, які не мали цільового значення АТ (11,5 % проти 24,3 %; р=0,040). На початку дослідження в обох групах була подібна кількість пацієнтів з підвищеною ЧСС у спокої - 38 (48,7 %) проти 35 (47,3 %) (р=0,86), а через 12 міс їх було суттєво менше в основній групі - 14 (17,9 %) проти 29 (39,2 %) (р=0,004).

Згідно з результатами більшості досліджень щодо прихильності пацієнтів до лікування відомо, що найважче досягнути ефективної модифікації способу життя. В цьому контексті інформативною вважається динаміка показника абдомінального ожиріння. Нам не вдалося досягнути його зниження за 12 міс спостереження як в основній (р=0,86), так і в порівняльній (р=0,72) групах, що підтверджує дані літератури.

При дослідженні показників ліпідограми на 6 міс спостереження виявлено суттєве зниження частоти дисліпідемії в основній групі (43,6 % проти 24,4 %; р=0,02), яке утримувалося протягом другого півріччя спостереження (43,6 % проти 23,1 %; р=0,012). Водночас тенденція до зниження, виявлена в порівняльній групі за перших 6 міс (40,5 % проти 31,1 %; р=0,23), змінилася зростанням до досягнення 12 міс (31,1 % проти 36,5 %; р=0,49). Схожа динаміка спостерігалася і щодо поширеності відмінних від нормальних показників ЗХ, ЛПВЩ та ЛПНЩ.

Таким чином, аналіз результатів проведеного дослідження свідчить, що коронарографія та СКА однаковою мірою підвищували прихильність пацієнтів до лікування протягом перших 6 міс після втручання, проте вже на 12-й міс у групі порівняння вона суттєво знижувалася, залишаючись в основній групі стабільно вищою.

Для вивчення ефективності інтервенційного лікування у пацієнтів з підгруп підвищеного ризику обрані супутні АГ, дисліпідемія та постінфарктий кардіосклероз, оскільки ці фактори ризику досить поширені серед обстежених пацієнтів, а існуючі дані літератури вказують на їх негативний вплив на прогноз пацієнтів після СКА. Пацієнти відбиралися в групи методом пар, при цьому враховували вік, ураження передньої міжшлуночкової артерії, показники ФВ ЛШ і ТФН. Аналіз ефективності лікування проводили на підставі вивчення клініко-лабораторних, інструментальних показників та оцінки якості життя. Отримані результати свідчать про позитивний вплив інтервенційних втручань на перебіг ІХС у пацієнтів з факторами ризику, що підтверджено зростанням ТФН, ФВ ЛШ та поліпшенням якості життя. Доведено, що саме ці показники не лише визначають ефективність лікування, але й значною мірою впливають на подальший прогноз захворювання (G. Maluenda et al., 2010).

Згідно з результатами проведеного дослідження, найефективнішим СКА виявилось у пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом, що ілюструється найбільшим приростом ФВ ЛШ (на 10,4 %, р<0,001) та показників фізичного компоненту якості життя (на 47,8 %, р<0,001). Приріст ТФН у таких хворих становив 66,2 % (р<0,001). Водночас, у пацієнтів з АГ та дисліпідемією зростання ТФН було навіть дещо більше і становило, відповідно, 70,8 % (р<0,001) і 72,0 % (р<0,001), однак зростання показників фізичного компоненту якості життя серед них було помірніше (відповідно на 38,9 %, р<0,001 та 38,5 %, р<0,001). У той же час, серед пацієнтів з АГ виявлено майже в два рази більше зростання ФВ ЛШ порівняно із пацієнтами з дисліпідемією (відповідно на 6,7 %, р<0,001 та 3,6 %, р=0,15). Отже, найнижчими були показники ефективності лікування серед пацієнтів з дисліпідемією.

При ультраструктурному дослідженні виявлено, що в епікардіальних ділянках міокарда в зоні ішемії, зумовленої критичним звуженням або оклюзією коронарної артерії, у значній кількості наявні гіберновані й оглушені кардіоміоцити. Крім цього, в досліджених зонах виявлялися некротично й апоптотично змінені кардіоміоцити. Ці зміни дозволяють припустити, що вчасна реваскуляризація ішемізованого міокарда може забезпечити життєздатність та відновити скоротливу функцію оглушених та гібернованих кардіоміоцитів, а також запобігти їх апоптозу. Одним із доказів цього є значне зростання ФВ ЛШ після проведення СКА.

Таким чином, СКА в пацієнтів з ІХС суттєво покращує перебіг захворювання. Це відбувається шляхом достовірного зростання не лише суб'єктивних показників (якість життя), але й об'єктивних даних - ехо-кардіографічних змін і ТФН. Проте лише цим не обмежується позитивний вплив СКА. Дане втручання суттєво покращує співпрацю лікаря з пацієнтом, завдяки підвищенню прихильності останнього до медикаментозного лікування. СКА позитивно впливає на прогноз і в пацієнтів підвищеного ризику з супутніми АГ, дисліпідемією та постінфарктним кардіосклерозом.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове практичне вирішення актуального наукового завдання сучасної кардіології - підвищення ефективності лікування і контролю за перебігом ішемічної хвороби серця на основі аналізу клініко-функціональних показників та оцінки якості життя пацієнтів до і після стентування коронарних артерій.

1. Серед пацієнтів з ішемічною хворобою серця, які підлягають проведенню стентування коронарних артерій, найпоширенішими факторами ризику ішемічної хвороби серця є артеріальна гіпертензія (78,2 % в основній і 82,4 % у порівняльній групах), обтяжена спадковість (відповідно 66,7 % і 78,4 %) та контакт з ксенобіотиками (відповідно 57,7 % та 52,7 %).

2. Проведення стентування коронарних артерій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця дозволяє підвищити толерантність до фізичного навантаження (з 4,89±1,86 МЕТ до 8,74±2,67 МЕТ; р<0,001), покращити фракцію викиду лівого шлуночка (з 46,41±7,89 % до 49,38±7,14 %; р<0,001). Такий результат досягається без суттєвого впливу на функціональний стан нирок, про що свідчать показники швидкості клубочкової фільтрації (початкова 88,17±11,70 мл/хв/1,73 м2, кінцева 89,27±13,23 мл/хв/1,73 м2; р=0,13) і частота реєстрації мікроальбумінурії.

3. Стентування коронарних артерій призводить до суттєвого покращання фізичного (з 30,46±5,12 до 45,07±6,57 бала; р<0,001) і ментального (з 40,37±6,02 до 49,80±4,50 бала; р<0,001) компонентів якості життя хворих на ішемічну хворобу серця.

4. Стентування коронарних артерій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця дозволяє на тривалий час (щонайменше протягом року) підвищити їх прихильність до лікування, що підтверджено не лише результатами анкетування (зростання кількості осіб з високою прихильністю до лікування від 12,8 % до 37,2 %; р<0,001), але й об'єктивними функціональними (динаміка артеріального тиску, частоти серцевих скорочень) та лабораторними (суттєве зниження частоти дисліпідемії - 43,6 % проти 23,1 %; р=0,012) показниками.

5. У пацієнтів з факторами ризику ішемічної хвороби серця (дисліпідемія, артеріальна гіпертензія) та постінфарктним кардіосклерозом стентування коронарних артерій сприяє суттєвому поліпшенню перебігу захворювання, що підтверджено динамікою показників толерантності до фізичного навантаження, покращанням систолічної функції лівого шлуночка та якості життя. Найбільший приріст їх відбувається у пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом: фракція викиду лівого шлуночка - на 10,4 % (р<0,001), фізичний компонент якості життя - на 47,8 % (р<0,001), а толерантність до фізичного навантаження - на 66,2 % (р<0,001).

6. Згідно з даними ультраструктурного дослідження біопсійного і некропсійного матеріалу, в ішемізованих ділянках міокарда наявні незмінені, оглушені й гіберновані кардіоміоцити, а також клітини з ознаками апоптозу і некрозу. Ці зміни дозволяють припустити, що вчасна реваскуляризація ішемізованого міокарда може забезпечити життєздатність і відновити скоротливу функцію оглушених та гібернованих кардіоміоцитів, а також запобігти їх апоптозу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Стентування коронарних артерій доцільно проводити хворим на ішемічну хворобу серця незалежно від наявності супутньої артеріальної гіпертензії, дисліпідемії чи постінфарктного кардіосклерозу, за наявності клінічних симптомів і гемодинамічно значного стенозу коронарних артерій, який технічно можна усунути за допомогою цього втручання.

2. До алгоритму терапевтичних заходів у пацієнтів з ішемічною хворобою серця доцільно додатково до інтервенційного і медикаментозного лікування включати освітню роботу з пацієнтами і членами їх сімей. Остання передбачає навчання пацієнтів протягом стаціонарного етапу лікування, забезпечення активної позиції оточення шляхом пояснення сутності захворювання, індивідуальну просвітню роботу з пацієнтами під час кожного візиту до лікаря.

3. Для контролю за перебігом ішемічної хвороби серця і результатами лікування після проведення стентування коронарних артерій необхідно застосовувати комплексний підхід з включенням не лише динамічного спостереження за симптомами хвороби, але й проведенням 1 раз на 6 міс тредмілергометрії, ехокардіографічного обстеження та оцінки якості життя.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Соломенчук Т. М. Інфаркт міокарда у молодих: ксенобіотики як етіологічний стимул розвитку / Т. М. Соломенчук, Д. І. Беш // Практична медицина. - 2004. - №1. - C. 79-82. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, аналіз та узагальнення результатів, оформлення статті.

2. Зербіно Д. Д. Інфаркт міокарда та інсульт згідно з даними міжнародної програми MONICA: мета, критерії та результати / Д. Д. Зербіно, Т. М. Соломенчук, Д. І. Беш // Український медичний часопис. - 2005. - №3. - С. 76-82. Дисертантом здійснений огляд літератури та оформлення статті до друку.

3. Беш Д. І. Порівняльний аналіз частоти деяких чинників ризику щодо розвитку серцево-судинних хвороб у пацієнтів молодого та зрілого віку, котрі перенесли інфаркт міокарда / Д. І. Беш // Серце і судини. - 2006. - №1. С. 95-99.

4. Кияк Ю. Г. Вплив освітньої програми на ефективність лікування і реабілітації пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда / Ю. Г. Кияк, Д. І. Беш, І. М. Беш // Внутрішня медицина. - 2008. - №3. - С. 70-73. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, аналіз та узагальнення результатів дослідження, оформлення статті.

5. Кияк Ю. Г. Прогноз ішемічної хвороби серця у пацієнтів після черезшкірних коронарних втручань / Ю. Г. Кияк, М. Ю. Соколов, Д. І. Беш // Ліки України. - 2010. - №2. - С. 46-51. Дисертантом проведений збір і аналіз літератури та оформлення статті до друку.

6. Беш Д. І. Вплив стентування коронарних артерій на перебіг ішемічної хвороби серця у пацієнтів з супутньою артеріальною гіпертензією / Д. І. Беш Ліки України. - 2010. - №8. - С. 117-119.

7. Беш Д. І. Вплив стентування коронарних артерій на вибір та прихильність до подальшого лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця / Д. І. Беш // Український медичний часопис. - 2010. - №5. - С. 85-88.

8. Беш Д. І. Порівняльна оцінка впливу стентування коронарних артерій і консервативної стратегії ведення хворих на стабільну стенокардію на толерантність до фізичного навантаження, систолічну функцію лівого шлуночка та якість життя протягом однорічного спостереження / Д. І. Беш // Серце і судини. - 2010. - №4. - С. 55-61.

9. Беш Д. І. Вплив стентування коронарних артерій на перебіг ішемічної хвороби серця у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі / Д. І. Беш // Патологія. - 2010. - №3. - С.17-20.

10. Пат. 51258 UK, МПК А61В 8/00 Спосіб оцінки ефективності стентування коронарних артерій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця Кияк Ю. Г., Беш Д. І.; заявник і патентовласник Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. - № заявки u 2010 0003; заявл. 11.01.2010; опубл. 12.07.2010, Бюл. №13. Дисертантом проведено клінічне обстеження хворих, оформлення заявки.

11. Кияк Ю. Г. Інфаркт міокарда / Ю. Г. Кияк, Д. І. Беш, І. М. Беш, В. Ю. Черкавський. - Львів: Каменяр, 2007. - 53 с. Дисертант провів літературний пошук, сформулював розділи, оформив публікацію.

12. Беш Д. І. Фактори ризику виникнення інфаркту міокарду у людей молодого віку / Д. І. Беш // Матер. Конгресу «VII Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених» 21-23 травня. - Тернопіль, 2003. - С. 7.

13. Зербіно Д. Д. Ксенобіотики - етіологічний стимул розвитку інфаркту міокарда в осіб молодого віку / Д. Д. Зербіно, Т. М. Соломенчук, Д. І. Беш // Матер. Конгресу «VII національний конгрес кардіологів України» 21-24 вересня. -Дніпропетровськ, 2004. - С. 245. Дисертант провів клінічне обстеження хворих, аналіз та узагальнення результатів дослідження.

14. Besh D. Comparison of risk factors for myocardial infarction in different age groups / D. Besh // 5th International Congress of Medical Students and Young Doctors 22-24 may. - Poznan (Poland), 2005. - P. 103.

15. Besh D. Zespol metaboliczny u pacjentow w mlodym wieku a ryzyko wystapienia zawalu serca / D. Besh, O. Hawryszkiv // Матер. конф. «Zamojskie studia: fizjoterapia».- Zamosc (Poland): Polihymnia, 2005. - S. 149-153. Дисертантом проведено аналіз матеріалу, підготовлено тези до друку.

16. Беш Д. І. Порівняльний аналіз факторів ризику розвитку гострого інфаркту міокарда у осіб різного віку / Д. І. Беш // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. «Здобутки та перспективи внутрішньої медицини» 19-20 жовтня. - Тернопіль, 2006. - С. 14-15.

17. Besh D. Influence of the educational program on the efficiency of treatment and rehabilitation in patients after acute myocardial infarction / D. Besh / Bridges in life sciences annual scientific review 4-5 april. - Debrecen (Hungary), 2009. - P. 80.

18. Беш Д. І. Місце комплексної освітньої програми у лікуванні та реабілітації пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда / Д. І. Беш, Ю. Г. Кияк // Матер. конгресу «Х національний конгрес кардіологів України» 23-25 вересня. - Київ, 2009. - С. 243. Дисертантом проведено аналіз матеріалу, підготовлено тези до друку.

19. Kyyak Y. Cardiomyocites and microvascular endothelial cell remodeling and hibernation in hypertension as risk factor for heart failure / Y. Kyyak, O. Barnett, V. Kovalyshyn, D. Besh // New approaches in coronary artery disease (8th International Congress on Coronary Artery Disease) 11-14 жовтня. - Prague (Czech Republic), 2009. - P. 171-176. Дисертант провів забір матеріалу, його опрацювання.

20. Кияк Ю. Г Ремоделювання і гібернація кардіоміоцитів при артеріальній гіпертензії та інфаркті як предиктор апоптозу і серцевої недостатності / Ю. Г. Кияк, О. Ю. Барнетт, Д. І. Беш, В. І. Ковалишин, Г. В. Чнгрян, А. Л. Філіп'юк Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. «Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні» 17-19 травня. - Київ, 2010. - С.116-117. Дисертант провів забір матеріалу, його опрацювання.

21. Беш Д. І. Ефективність стентування коронарних артерій у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі / Д. І. Беш // Матер. Конгресу «ХІІІ конгрес світової федерації українських лікарських товариств» 30 вересня - 3 жовтня. Львів, 2010. - С. 217.

22. Беш Д. І. Вплив стентування коронарних артерій на перебіг ішемічної хвороби серця в пацієнтів з підвищеним рівнем С-реактивного протеїну / Д. І. Беш // Матер. Конгресу «Х національний конгрес кардіологів України» 27-30 вересня. - Київ, 2010. - С. 89-90.

23. Кияк Ю. Г. Апоптоз кардіоміоцитів при артеріальній гіпертензії та інфаркті як предиктор серцевої недостатності / Ю. Г. Кияк, О. Ю. Барнетт, Д. І. Беш, В. І. Ковалишин, Г. В. Чнгрян, А. Л. Філіп'юк // Матер. Міжобласної. наук.-практ. конф. «Здобутки та перспективи внутрішньої медицини» 27-28 жовтня. - Тернопіль, 2010 - С. 25-27. Дисертант провів забір матеріалу, його опрацювання.

АНОТАЦІЯ

Беш Д.І. Вплив стентування коронарних артерій та факторів ризику ішемічної хвороби серця на подальший перебіг захворювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України. - Львів, 2011.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове практичне вирішення актуального наукового завдання сучасної кардіології - підвищення ефективності лікування і контролю за перебігом ішемічної хвороби серця.

Доведено, що проведення стентування коронарних артерій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, підтвердженою коронарографічно, дозволяє підвищити толерантність до фізичного навантаження, покращити систолічну функцію лівого шлуночка та підвищити якість життя, без суттєвого впливу на функціональний стан нирок. Досліджуване втручання також дозволяє на тривалий час підвищити прихильність хворих до лікування.

Встановлено, що у пацієнтів з факторами ризику ішемічної хвороби серця (дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, постінфарктний кардіосклероз) стентування коронарних артерій сприяє суттєвому поліпшенню перебігу захворювання.

Виявлені при ультраструктурному дослідженні зміни міокарда підтвердили потребу забезпечити його своєчасну реваскуляризацію.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, стентування коронарних артерій, фактори ризику, якість життя, прихильність до лікування, ультраструктура міокарда

АННОТАЦИЯ

Беш Д.И. Влияние стентирования коронарних артерий и факторов риска ишемической болезни сердца на дальнейшее течение заболевания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Львовский национальний медицинский университет имени Данила Галицкого МЗ Украины. - Львов, 2011.

В диссертационной работе приведено теоретическое обобщение и предложено новое клиническое решение актуальной научной задачи современной кардиологии - повышение эффективности лечения и контроля за течением ишемической болезни сердца на основании анализа клинико-функциональных показателей и оценки качества жизни пациентов до и после стентирования коронарных артерий.

В ходе работы обследовано 180 пациентов, которые подлежат стентированию коронарных артерий, из них 90 - провели стентирование (основная группа) и 90 - отказались от интервенционного лечения (группа сравнения). Анализ исходных характеристик продемонстрировал, что среди обследованных пациентов наиболее часто регистрируются следующие факторы риска ишемической болезни сердца: артериальная гипертензия, отягощенная наследственность и контакт с ксенобиотиками.

Предложена программа лечения пациентов с ишемической болезнью сердца, которая, кроме интервенционного и/или медикаментозного лечения, включала образовательную работу с пациентами и членами их семей. Последняя предполагала: образовательную работу с пациентом на протяжении стационарного этапа лечения с предоставлением информации о заболевании, особенностях его течения, возможных осложнениях, лечении и необходимости модификации способа жизни; формирование активной позиции окружения больного; индивидуальную работу с пациентом во время каждого визита к врачу. Для контроля за течением ишемической болезни сердца на фоне предложенного лечения использован комплексний подход с включением не только динамического наблюдения за симптомами болезни, но и проведения 1 раз в 6 мес тредмилэргометрии, эхокардиографического обследования и оценки качества жизни.

Проведение стентирования коронарных артерий у пациентов с ишемической болезнью сердца, подтвержденной коронарографией, дало возможность повысить толерантность к физической нагрузке (с 4,89±1,86 МЕТ до 8,74±2,67 МЕТ; р<0,001), улучшить систолическую функцию левого желудочка (с 46,41±7,89 % до 49,38±7,14 %; р<0,001) и повысить физический (с 30,46±5,12 до 45,07±6,57 балла; р<0,001) и ментальный (с 40,37±6,02 до 49,80±4,50 балла; р<0,001) компоненты качества жизни. Такого результата не удалось достичь исключительно оптимизацией медикаментозного лечения. Проведение стентирования коронарных артерий не оказало существенного влияния на функциональное состояние почек при длительном (1 год) наблюдении, согласно показателям скорости клубочковой фильтрации (до стентирования 88,17±11,70 мл/мин./1,73 м2, через 12 мес 89,27±13,23 мл/мин./1,73 м2; р=0,13) и частоты регистрации микроальбуминурии.

На основании проведенних исследований показано, что стентирование коронарных артерий у пациентов с ишемической болезнью сердца дает возможность на длительное время (не менее 1 года) повысить приверженность больных к лечению, которая подтверждена не только результатами анкетирования (возрастанием количества больных с высокой приверженностью к лечению от 12,8% до 37,2 %; р<0,001), но и объективными функциональными (динамика АТ, ЧСС) и лабораторными (существенное снижение частоты дислипидемии - 43,6 % против 23,1 %; р=0,012) показателями. Такой тенденции не наблюдалось в пациентов, которые получали исключительно медикаментозное лечение.

Показано, что у пациентов с факторами риска ишемической болезни сердца (дислипидемия, артериальная гипертензия) и постинфарктным кардиосклерозом, стентирование коронарных артерий существенно улучшает течение болезни, что подтвердждено динамикой показателей толерантности к физической нагрузке, улучшением систолической функции левого желудочка и качества жизни. Наиболее выраженное улучшение наблюдалось у пациентов с постинфарктным кардиосклерозом, у которых фракция выброса левого желудочка возросла на 10,4% (р<0,001), физический компонент качества жизни - на 47,8% (р<0,001), а прирост толерантности к физической нагрузке составил 66,2% (р<0,001).

При проведении ультраструктурного исследования биопсийного и экспресс-некропсийного материала с использованием электронного микроскопа, в ишемизированих участках миокарда выявлены неизмененные, оглушенные и гибернированные кардиомиоциты, а также клетки с признаками апоптоза и некроза, что подтверждает необходимость обеспечения своевременной реваскуляризации миокарда, которая является важнейшим фактором поддержания жизнеспособности и сократительной функции оглушенных и гибернированных кардиомиоцитов и предупреждения их апоптоза.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, стентирование коронарных артерий, факторы риска, качество жизни, приверженность к лечению, ультраструктура миокарда.

ANNOTATION

Besh D.I. Effect of coronary stenting and ischemic heart disease risk factors on its subsequent course. - Manuscript.

Dissertation for conferment of the scientific degree of candidate of medical sciences in the speciality 14.01.11 - cardiology. - Danylo Halytskyi Lviv national medical university, Ministry of Public Health of Ukraine, Lviv. - 2011.

In the dissertation, the theoretical generalization has been presented and new clinical solution suggested to an urgent scientific task of contemporary cardiology - improvement of the treatment efficacy and control of the course of ischemic heart disease.

It has been proved that coronary stenting in patients with ischemic heart disease, verified by coronography, allows to improve the tolerance to physical exertion, the left ventricle systolic function, as well as quality of patients' life, without any considerable impact on the functional status of kidneys. The investigated percutaneous coronary intervention also makes it possible to improve patients' adherence to treatment for a long period of time.

It has been established that in patients with ischemic heart disease risk factors (dyslipidemia, arterial hypertension, postinfarction cardiosclerosis) coronary stenting contributes to considerable improvement of the course of the disease.

Changes in the myocardium, detected by ultrastructural investigation, confirmed the necessity of its timely revascularization.

Key words: ischemic heart disease, coronary stenting, risk factors, quality of life, adherence to treatment, myocardium ultrastructure.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АГ - артеріальна гіпертензія

АТ - артеріальний тиск

ЗХ - загальний холестерин

ІХС - ішемічна хвороба серця

ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності

МЕТ - метаболічний еквівалент

СКА - стентування коронарних артерій

ТФН - толерантність до фізичного навантаження

ФВ ЛШ - фракція викиду лівого шлуночка

ЧСС - частота серцевих скорочень

Размещено на Allbest.ur

...