Застосування методів фізіопунктури для оцінки та корекції функціонального стану спортсменів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології міністерства охорони здоров'я України

УДК 615.814.1+613.72:616-072.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Застосування методів фізіопунктури для оцінки та корекції функціонального стану спортсменів

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Буцька Лідія Володимирівна

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України та на кафедрі фізичної реабілітації Міжуніверситетського медико-інженерного факультету Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут”

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Самосюк Іван Захарович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології. донозологічний психофізичний організм

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Єжов Володимир Володимирович, Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії факультету післядипломної освіти

доктор медичних наук, професор Юшковська Ольга Геннадіївна Одеський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання та валеології

Захист дисертації відбудеться „22” квітня 2011 року о 10.00. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.608.01 при Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лермонтовський провулок, 6)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лермонтовський провулок, 6).

Автореферат розісланий ”18” березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Дмитрієва Г. О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Розширення застосування фізіотерапії в медичній реабілітації спортсменів є актуальною задачею реабілітаційної та спортивної медицини [Дрюков В.О. із співавт., 2003, Платонов В.Н., 2006; Пономаренко Г. Н., Улащик В.С., Зубовский Д. К., 2009; Виноградов В.Є., 2009]. Обумовлено це кількома причинами: по-перше зростанням кількості людей, що знаходяться під впливом тривалих психофізичних навантажень і відповідно поширенням виникнення патологічних та передпатологічних станів, пов'язаних із дією цього фактора [Макарова Г.А., 2004; Єжов В.В. із співав., 2010]; по-друге - спортсмени високих кваліфікацій можуть виступати в якості клінічної моделі, на якій можна вивчати можливості оцінки та корекції функціонального стану людини при використанні того чи іншого фізичного фактора [Губа В.П., 2000; Медик В.А., Юрьев В.К., 2001; Власов В.В., 2007]; по-третє - на перше місце в реабілітації спортсменів виходить профілактика виникнення патологічних станів, шляхом ранньої оцінки та корекції функціонального стану спортсмена неінвазивними та нефармакологічними методами, що мають в своїй основі рефлекторний принцип регуляції функцій організму, в підсумку спрямований на підтримку оптимального рівня його гомеостазу [Попов В.Д., 2002; Кокун О.М., 2004; Дубровський В.І., Разумов А.Н., Рахманін Ю.А., 2008]. При цьому, є важливим, в реальному масштабі часу, виконувати контроль ефективності реабілітаційного процесу, спостерігаючи спрямованість саногенетичних та адаптаційних механізмів [Власов В.В., 2004; Колбун Н.Д., Ліманський Ю.П., 2004; Казначеєв В.П., 2009]. В цьому зв'язку заслуговує уваги використання сполучення стандартного електропунктурного діагностичного вегетативного тесту за О.І. Нечушкіним (ЕПД-СВТ, або СВТ) і аурікулярної діагностики (АУД) [Загрядский В.А., Розанов А.Л., Злоказов В.П., 2004; Чухраєв М.В. із співавт., 2005; Самосюк І.З. із співавт., 2007], для дослідження процесів психофізичної адаптації і функціонального стану спортсмена [Богданов В.Б. із співавт., 2004; Бойчак М.П., Собецкий В.В., 2010]. Відповідно, для корекції можливих порушень, пропонується застосування методів фізіопунктури, що є здатними підтримувати та відновлювати механізми адаптивної регуляції, уповільнювати формування та розвиток хронічних захворювань [Пономаренко Г.Н., 2005; Ежов В.В., Андрияшек Ю.И., 2005; Улащик В.С., 2008; Лобода М.В., Бабов К.Д., Золотарьова Т.А., Гріняєва Л.Я., 2008]. В цьому контексті довели свою ефективність в різних галузях клінічної медицини методи міліметрохвильової терапії (ММХ) [Душкін І.Ф., 2006; Лєонов Б.І., Самосюк І.З., Чухраєв М.В., Артюхов Ю.А., 2006; Тондій Л.Д. із співавт., 2006], але не досліджено особливості їхнього впливу на відновлення функціонального стану організму спортсменів, зокрема у порівнянні з іншими методами пунктурної фізіотерапії (ПФТ). Вірогідно, що застосування сполучення зазначених методів електропунктурної експрес-діагностики, ММХ- та електропунктури із превентивною та реабілітаційною метою у спортсменів дозволить вчасно виявляти передпатологічні та латентні зміни, отримувати інформацію про динаміку функціонального стану, проводити необхідну корекцію, запобігати формуванню хронічних соматичних захворювань, підтримуючи необхідний рівень адаптації організму спортсмена. Отже актуальність та недостатнє опрацювання зазначеної проблеми обумовили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в межах держбюджетних тем кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології НМАПО ім. П.Л. Шуліка МОЗ України, присвячених застосуванню фізичних чинників у комплексному лікуванні хворих із цереброваскулярною патологією (№№ державної реєстрації 0101u000242 та 0107u000124) на основі договору між кафедрами фізичної реабілітації НТУУ «КПІ» та медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології НМАПО ім. П.Л. Шупіка про навчальне та науково-методичне співробітництво. Фрагмент НДР щодо застосування методів фізіопунктури для оцінки та корекції функціонального стану спортсменів в якості моделі виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження. Підвищити ефективність профілактики ризику виникнення донозологічних та патологічних станів у осіб, що знаходяться під впливом тривалих психофізичних навантажень, шляхом дослідження можливостей застосування неінвазивних методів фізіопунктури (стандартного електропунктурного діагностичного вегетативного тесту за О.І. Нечушкіним (СВТ), аурікулярної діагностики (АУД); електро- та міліметровохвильової пунктури) для діагностики та корекції функціонального стану організму, на прикладі спортсменів високих кваліфікацій.

Завдання дослідження:

1. Дослідити особливості динаміки показників електропровідності (ЕП), больової чутливості (БЧ) аурікулярних біологічно-активних точок (АБАТ), та стандартного електропунктурного діагностичного вегетативного тесту за О.І. Нечушкіним у спортсменів в залежності від статі, рівня кваліфікації, періоду підготовки, спортивної результативності, інтенсивності психофізичного навантаження, тренувального середовища.

2. Розробити експрес-критерії оцінки стану здоров'я спортсменів сполученням методів стандартного вегетативного тесту, визначення електропровідності та больової чутливості аурікулярних БАТ і порівняти їх з загальноприйнятими методами оцінки функціонального стану спортсменів.

3. Вивчити особливості впливу міліметровохвильової терапії та електропунктури на показники працездатності, стан серцево-судинної системи і біохімічні показники втомлення у спортсменів.

4. Дослідити ефективність та доцільність впливу методів ПФТ на оновлення функціонального стану спортсменів з метою профілактики виникнення захворювань під час високих фізичних навантажень.

5. Розробити рекомендації з використання досліджених методів пунктурної фізіотерапії для оцінки і корекції функціонального стану організму спортсменів.

Об'єкт дослідження - функціональний стан осіб, що знаходяться під впливом тривалих психофізичних навантажень, на прикладі спортсменів високих кваліфікацій.

Предмет дослідження - динаміка вегетативних показників (електропровідність, больова чутливість аурікулярних біологічно-активних точок, та стандартний вегетативний тест за О.І. Нечушкіним) під впливом різних видів психофізичного навантаження та особливості дії ММХ- та електропунктури на показники втоми, фізичної працездатності, стан вегетативної нервової та серцево-судинної систем у спортсменів.

Методи дослідження: стандартний електропунктурний діагностичний вегетативний тест за О.І. Нечушкіним, визначення больової чутливості і електропровідності аурікулярних БАТ; аналіз медичної документації, клінічні; інструментальні, біохімічні дослідження; математико-статистичний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше доказано та підтверджено сучасними електрофізіологічними, лабораторно-клінічними, функціональними та іншими методами, що застосування сполучення стандартного електропунктурного діагностичного вегетативного тесту за О.І. Нечушкіним та аурікулярної діагностики (ЕПД-СВТ) є об'єктивним високоінформативним критерієм експрес-оцінки функціонального стану організму спортсмена, достовірно відображає зміни стану окремих функціональних систем організму, в порівнянні із загальноприйнятими методами функціональної діагностики, надає можливість виявляти характер впливу психофізичного навантаження на організм спортсмена.

Виявлено, досліджено, описано та впроваджено в практику електропунктурний потенціал ЕПД (ЕПЕПД), що являє собою комплекс інтегративних показників ЕПД, включає в себе показники больової чутливості та електропровідності аурікулярних БАТ серця, нирок, легенів, показники СВТ-меридіанів С, MC, P, RP, R і F та дозволяє оперативно оцінити функціональні можливості спортсмена. Показано, що аурікулярна діагностика виявляє органи-мішені та ступінь змін в них, а метод ЕПД-СВТ - системний зв'язок функціональних систем організму.

Визначено вегетативні показники СВТ та АУД, характерні для спортсменів досліджених видів спорту, залежно від статі, кваліфікацій, тренувального етапу, змагальної успішності, що можуть бути використані в якості критеріїв при оцінці ефективності впливів тренувального навантаження, проведення профілактичних заходів.

Вперше досліджено особливості впливу електро- та ММХ-пунктури на показники втоми, фізичної працездатності, вегетативної нервової та серцево-судинної систем у спортсменів. Доведено, що означені методи фізіопунктури корегують зміни функціонального стану окремих систем організму, підвищують швидкість оновлення біохімічних показників крові, показників кровообігу, працездатності, вегетативної регуляції, психофізичного стану (час простої і складної зорово-моторної реакції, вегетативний коефіцієнт за тестом Люшера), покращують самопочуття, активність, настрій (тест САН) у спортсменів на фоні фізичного навантаження, що сприяє попередженню виникнення патологічних станів.

Теоретично обґрунтовано та практично доведено доцільність використання обраного сполучення методів електропунктурної діагностики (СВТ та АУД) та методів електро- і ММХ-пунктури для експрес-діагностики та своєчасної корекції функціонального стану спортсменів на етапах поточного та оперативного контролю з метою профілактики ризику виникнення патологічних станів.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження показали, що спортсмени можуть виступати в якості своєрідної клінічної моделі, на якій, застосовуючи фізіопунктурні методи оперативної діагностики та корекції, можна оцінювати характер дії фізичного фактору на функціональний стан людини.

Методи ЕПД-СВТ та ПФТ - ефективні, добре переносяться обстежуваними, оперативні, економічні, без ризику ускладнень, безболісні, неінвазивні, прості у опануванні та використанні.

Доведено, що комплексне застосування обраних методів для експрес оцінки і корекції ФС у спортсменів підвищує ефективність контролю за станом здоров'я, сприяє швидкому оновленню функціонального стану на фоні фізичних навантажень, рекомендується як засіб оцінки та корекції стану здоров`я на всіх етапах оперативного та поточного контролю в спорті.

Розроблено та видано методичні рекомендації затверджені МОЗ України, отримано 22 акти про впровадження результатів наукових досліджень в роботу Олімпійських збірних команд України, Українського Центру спортивної медицини, кафедри спортивної медицини та санології Національної Медичної Академії Післядипломної Освіти, кафедри фізичної реабілітації НТУУ „КПІ”.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто здійснено інформаційний пошук та аналіз наукової літератури, визначено мету, задачі, програму та методологію дослідження, обрано методики обстеження і корекції (ММХ-, електропунктуру), розроблено критерії їх оцінки. Автор самостійно провів та статистично обробив більше 2000 вимірів ЕПД, аналіз медичної та спортивної документації, взяв участь у проведенні і статистичній обробці 1113 інших (клініко-інструментальні, функціональні та психофізіологічні проби) досліджень, які проводилися під час спортивних зборів, змагань, тренувань, медичної планової диспансеризації, як особисто, так і в складі комплексних наукових груп (КНГ). Висновки, практичні рекомендації, ілюстративні матеріали, текст дисертації та автореферату написано особисто автором.

Апробація результатів роботи Основні положення дисертації було репрезентовано на міжнародних симпозіумах: "Перспективные направления в военной медицине. Україна-Росія-AGARD/NАТО" (Київ, 1995); „Актуальні питання біофізичної медицини” (Київ, 2009); І та IV міжнародних наукових конгресах "The Modem Olympic Sports" (Київ, 1997); "Олімпійський спорт і спорт для всіх" (Київ, 2000); семінарі-нараді „Система підготовки спортсменів України до Ігор 29 Олімпіади” (Київ, 2007); міжнародних науково-практичних конференціях: "Нетрадиційні методи діагностики та лікування" (Київ, 1997); XX ювілейній молодих вчених КМАПО МОЗ України (Київ, 1997); "Актуальні проблеми охорони здоров'я дітей шкільного віку і підлітків" (Харків, 1997); “Актуальні проблеми біомедичноі інженерії, інформатики, кібернетики і телемедицини” (Київ, 2007); “Теорія та практика курортної справи“ (Хмільник, 2008); „Спорт Мед - 2009”, (Москва, 2009), XI конференції з біоніки, біокібернетики, та прикладної біофізики (Київ, 2010), ХV ювілейній „Спортивна медицина, лікувальна фізкультура і валеологія”, (Одеса, 2010).

Апробацію роботи проведено на розширеному семінарі кафедри фізичної реабілітації Міжуніверситетського медико-інженерного факультету (ММІФ) НТУУ„КПІ” за участю кафедр медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України, теорії та методики фізичного виховання та кафедри спортивного вдосконалення ММІФ НТУУ КПІ; Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, а також на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації За матеріалами дисертації опубліковано 40 друкованих робіт, в тому числі: 1 монографія, 15 статей у профільних виданнях ВАК, 1 - методичні рекомендації.

Структура і обсяг дисертації Дисертацію викладено на 170 сторінках текстового матеріалу. Вона містить вступ, огляд літератури, 5 розділів, висновки, практичні рекомендації, додатки. Список використаної літератури містить 375 джерел (кирилицею - 291, латиницею - 84). Роботу ілюструють 44 таблиці, 9 рисунків.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Контингент дослідження склали спортсмени циклічних видів спорту (n=264), додатково було обстежено 200 осіб - спортсмени ациклічних видів спорту та контрольну групу - 70 практично здорових осіб (17 - 32 р., 40 ч. і 30 ж.), які не займалися професійно спортом. Враховуючи сучасні стандарти доказової фізіотерапії, [Пономаренко Г.Н., 2005], з метою мінімізації вірогідності виникнення систематичної помилки при дослідженні, ми застосовували метод стратифікаційної рандомізації; подвійний сліпий метод дослідження при проведення діагностики ЕПД, та простий сліпий метод при ПФТ-корекції, всі виділені нами групи були однорідні за складом: кваліфікацією, статтю, віком, стажем та тренувальним навантаженням. Діагностика ЕПД-СВТ, проводилася за описаною в літературі методикою, виявлення локалізації, електропровідність (ЕП) та больова чутливість (БЧ) аурікулярних БАТ (АБАТ) виконувались за рекомендаціями Ф.Г.Портнова (1987), по аурікулярній карті П.Нож'є (P.Nogier, 1957), за допомогою апарата для рефлексотерапії МІТ-1. Протокол ЕПД-СВТ фіксував: результати аурікулярної діагностики (ЕП АБАТ, ступінь БЧ (п'ять ступенів БЧ - нестерпна; дуже сильна, сильна, слабо виражена, відсутня)); дані відповідного меридіану; результати клініко-функціонального обстеження. Результати ЕПД-СВТ співставляли із результатами досліджень: клінічного (скарги, анамнез хвороби та життя, соматичного (огляд, аускультація легень і серця, пальпація, пульс, артеріальний тиск (АТ)); медичної і спортивної документації за останні 3 роки (консультації окуліста, отоларинголога, терапевта, кардіолога, результати ЕКГ, ЕхоКГ, лабораторні аналізи); учбово-методичних матеріалів тренерів (результати змагань, педагогічна характеристика, командний рейтинг); серцево-судинної і вегетативної нервової системи (ЕКГ, кардіоінтервало-; реовазографія, велоергометрія, гіпоксичні проби Штанге і Генчі, ортостатична), визначення силової витривалості, максимального споживання кисню (МСК), біохімічних (гемоглобін, лактат крові, сечовина, сечова кислота); психофізичних тестів (тести САН і M. Lusher, оцінка психомоторних реакцій: реакція на час, на об'єкт, який рухається, проста і складна зорово-моторна, треморометричні проби). Роботу було умовно розділено на три етапи. На першому (розділ 3) - вивчали особливості динаміки вегетативних показників СВТ та АУД у спортсменів в залежності від статі, кваліфікації, періоду підготовки, спортивної результативності, інтенсивності психофізичного навантаження, тренувального середовища, в порівнянні із контрольною групою не спортсменів. Нами було виділено серед спортсменів циклічних видів: 2 групи спортсменів різної статі (200 осіб); 4 групи - в різні періоди підготовки в річному тренувальному циклі (100 осіб); 4 групи - різної кваліфікації (120 осіб); 4 групи - в залежності від інтенсивності психофізичного навантаження (120 осіб); 3 групи - в залежності від тренувального середовища (150 осіб). Окремо 7 груп спортсменів виділено в залежності від напрямку тренувального навантаження. На другому етапі (розділ 4) проаналізовано зв'язок між показниками СВТ та АУД, функціональних та біохімічних методів дослідження та розроблено критерії оцінки ФС спортсменів сполученням методів ЕПД. Досліджено взаємозв'язок показників ЕПД: із показниками серцево-судинної системи, вегетативного статусу, силової витривалості та треморометричних проб при силових навантаженнях (n=20); спортивною результативністю, кваліфікацією, показниками серцево-судинної системи, вегетативної нервової системи, працездатності, гіпоксичних проб у спринтерів (n=70; КГ n=18); із результатами лабораторних досліджень та психологічного статусу у борців (n=35); із показниками психологічного статусу і результативністю змагальних виступів у стрільців (n=80); із даними клінічного дослідження, амбулаторних карт (весь контингент). На третьому етапі (розділ 5), досліджено ефективність впливу ММХ-, електропунктури, акупресури на швидкість оновлення показників серцево-судинної, вегетативної нервової систем (ЧСС, АД, споживання кисню, варіативна пульсометрія, електропровідність АБАТ); фізичної працездатності, біохімічних показників, психологічного статусу на фоні фізичного навантаження у 60 спортсменів (КМС та МС, легкоатлети та ковзняри). Дія ПФТ відбувалася на точки тулубу GI-4, E-36, V-43, MC-5, TR-6, R-7, та на точки вуха: ZERO, симпатичну або ендокринну; шень-мень (протистресорна), аденогіпофізу, кори наднирників, головного мозку. Акупресура проводилася в зоні БАТ по гальмівній, або збуджуючій методиці. Електропунктура (МІТ-1) здійснювалась гармонізуючим методом, t=2 хв., сила струму 150 мкА. Потужність щільності ММХ-випромінювання ("Електроніка КВЧ-101") на точки тулубу складала - 7 мВт/см2 , t=3-5 хв/т; вуха -5 мВт/см2, t= 2-5 хв, t сум. - 20-25 хв. Для покращення кровообігу нижніх кінцівок використовувалась електропунктура в режимі імпульсної терапії (частотна модуляція 0,9 -10 Гц; частота 9-100 Гц) та ММХ-пунктура (потужність-7 мВт/см2) на точки RP9, RP10, E36, E35, VG3, по 5 хв/т, кровообіг оцінювали за допомогою реовазографії (реографічний індекс, ударний та хвилинний об'єм) до та після 5-ти денного курсу корекції. Для оцінки функціонального стану спортсменів було використано наступні показники і дослідження: частота серцевих скорочень (ЧСС) і артеріальний тиск (АТ), вегетативний індекс Кердо (ВІК); проби: ортостатична, кліностатична, Штанге (ПШ) та Генчі (ПГ). Електрокардіографія (ЕКГ) проводилася за допомогою апарату ЕКГ 6-НЕК; ехокардіографія (Ехо-КГ) “Combison 320-5” (“Kretztechnik”, Австрія); реовазографія - реографом 4 РГ-2М; кардіоінтервалометрія - автоматизованим комплексом “Оксиритм”: після 1 хв. відпочинку, у спортсменів в положенні лежачи та стоячи, реєстрували вихідну варіативну пульсограму, після корекції, дослідження повторювали і результати порівнювали. Велоергометрія. Після дозованого фізичного навантаження на механічному велоергометрі (фіксувалась кількість оборотів педалей з точністю до 1/4 обороту), під час відпочинку 15 хв., проводили фізіопунктуру, критерієм ефективності якої, були показники працездатності при другій частині навантаження. У велоергометричному тесті PWC170 на велоергометрі „Monark”, Швеція, споживання кисню визначали за допомогою швидкодіючого автоматизованого кардіореспірометричного комплексу “Oxycon Alpha” (“Jaeger”, Німеччина). Психофізичні дослідження. Тести диференціальної самооцінки САН, M.Luser, комплекс засобів оцінки психомоторних реакцій - реакція на час, реакція на об'єкт, який рухається, проста і складна зорово-моторна реакція - оцінювали функціональний стан ЦНС і аналізаторів; силову витривалість вимірювали динамометром Розенблата (максимальної сила м'язів в ізометричному режимі). Біохімічні дослідження проводились ензиматичним методом за допомогою лабораторної системи LP-400 фірми “DR LANGE”. Математико-статистичні методи. Статистичну обробку матеріалу проведено на персональному комп'ютері IBM-586, з використанням програм “Statistica 6.0” та Exel-5.0. Розраховували: середнє арифметичне; похибку середнього значення; дисперсію; середнє квадратичне відхилення; t - критерій Ст'юдента. Відповідність вибіркових значень нормальному закону розподілу перевірялось із допомогою критерію Пірсона. Для визначення однорідності вибірки застосовувався коефіцієнт варіації, характеру взаємозв'язку параметрів - коефіцієнт кореляції Пірсона (r). Статистична надійність Р = 0,95 ( = 0,05).

Результати дослідження та їх обговорення

Основу досліджених, склали спортсмени циклічних видів спорту (спринтери - 235 ос.), яких ми вивчали протягом кількох років. Визначивши характерні особливості показників ЕПД у спортсменів циклічних видів, різної статі (ч., n=100, ж., n=100), наступним, ми прослідили взаємозв'язок проявів статевого диморфізму в показниках ЕПД, ВНС, ССС (ЧСС, САТ, ДАТ), працездатності (непряме дослідження МСК), гіпоксичних проб у спринтерів (30 чоловіків та 30 жінок). Вегетативний тонус визначався за індексом Кердо (ВІК), адаптація до рухової гіпоксії - за результатами проб Штанге (ПШ) і Генчі (ПГ), реакція на навантаження - за характером оновлення АТ та ЧСС після 15 с бігу на місці в максимальному темпі. У чоловіків достовірно більшим величинам систолічного та діастолічного АТ, МСК, гіпоксичних проб та негативному значенню ВІК (80% чоловіків), (у 67% жінок - позитивний ВІК), відповідають достовірно нижчі - середня ЕПД-СВТ (СР), середня електропровідність аурікулярних БАТ (САБАТ) та середня АБАТ, що репрезентують легені, нирки, серце (СЛСН), (p<0,05), достовірно вище за коридор норми виходять меридіани F, R, RP, та нижче норми - C, MC, P, тобто методи ЕПД підтверджують перевагу парасимпатичного типу адаптації до фізичних навантажень у чоловіків. Кореляційний аналіз результатів дослідження, ілюструє важливість показників ЕПД для оперативного контролю спортивної працездатності: середні показники ЕПД-СВТ та меридіанів СВТ, пов'язні із працездатністю (МСК-СЛСН, r=-0.42; МСК-RP, r=0.49), систолічним (СР, r=0.61; MC, r=0.46; C, r=0.76) та діастолічним АД (СР, r=0.31; MC, r=0.84 ), ЧСС (САБАТ, r=0.41; C, r=0.71), ВІК (СР, r=0.83; С, r=-0.44), із результатами гіпоксичних проб Штанге (RP, r=-0.79), Генчі (R, r=-0.32).

Дослідження спортсменів циклічних видів спорту (n=100, ч.), протягом року, з'ясувало, що динаміка показників ЕПД відображає циклічність змін функціонального стану, відповідно етапам тренувального циклу. Найвищі показники ЕПД (СР, САБАТ, відхилення „вверх” F i R, „вниз” C,MC,P,GI) ми спостерігали у змагальному періоді (САБАТ 15,36 1,26, p<0,05), коли підвищується психологічне напруження, та в період відпочинку (САБАТ 25,221,32, p<0,05), коли відбувається відновлення функцій після змагального сезону. Було виділено інтегративні показники ЕПД, що характерізують загальну реакцію організму на навантаження (середня арифметична ЕПД-СВТ (СР), середня ЕП АБАТ серця, нирок, легенів (СЛСН), середня ЕП АБАТ (САБАТ)), і ті, що характерізують стан окремих органів і систем - аурікулярні БАТ та меридіани ЕПД-СВТ.

Було виявлено, що у спортсменів із вищим рівнем кваліфікації, спостерігаються менші значення САБАТ (p<0,05); СЛСН (p<0,05), середньої СВТ (p<0,05); кількість точок із електропровідністю 50 мкА (ПР - 356, МСМК - 103; p<0,05), збільшується кількість та вираженість відхилень за верхню межу норму по меридіанах R, V, RP, F, та за нижню межу - по P, MC, С. Дослідження спортивної працездатності та СЛСН, у ковзанярів (n=30) та легкоатлетів (n=50), показало, що підвищення ЕП АБАТ, пов'язане зі зниженням економічності роботи, змагальної результативності спортсмена та розвитком стомлення, САБАТ та СЛСН підвищуються після фізичного навантаження та напередодні змагань, тобто психічний стрес і фізичне навантаження викликають однакову реакцію БАТ. САБАТ та СЛСН спортсменів (10,581,76 мкА; 231,25мкА), менші ніж у КГ (24,231,62 мкА; 38,231,62 мкА), що може стати за критерій тренованості. Спостереження, проведені у спортсменів після тренування силової витривалості (n=20) в передзмагальному періоді (коли при зниженні об'ємів та інтенсивності навантаження, збільшується доля спеціальних вправ), показали, що збільшення ЧСС (p<0,05), зменшення часу виконання проби Розенблата, що ілюструє м'язеве втомлення (p<0,05), збільшення САБАТ, СР, СЛСН, відповідали функціональним можливостям спортсменів, що підтвердилося стабільними величинами АТ, збільшенням ВІК, зниженням часу виконання треморометричної проби (p<0,05) при незмінній частоті торкань. Кореляційний аналіз показав, що на початку та в кінці тренувань кореляційні матриці мали 8 і 9 значимих зв'язків, але із урахуванням їх достовірності, кількість зв'язків скоротилося до 5 на початку і 3 в кінці тренування. Це ілюструє процес оптимізації і підвищення надійності функціональної системи, за рахунок явища актуалізації, описаного Баєвським Р.М., при цьому організм виділяє основні ланцюжки та забезпечує їхнє краще функціонування: так на початку тренування нижчим інтегративним показникам ЕПД відповідав вищий тонус парасимпатичної НС і „економічний” стан кровообігу. Наявність зворотних зв'язків підкреслює, що низькі величини АТ, ЕПД та ЧСС, за рахунок підвищення тонусу вагусу, в результаті тренувань, зумовлюють покращення координації (СЛСН-ЧТр, r=-0,31, ТрК-RP, r=-0,56). Достатня кількість цих зв'язків із показниками ЕПД, відображає та підтверджує їхню інтегральність в оцінці тренованості та адаптаційних можливостей спортсменів, та вказує на прямий зв'язок між ЕПД, тонусом ВНС і кровообігом. В кінці тренування простежуємо зв'язок даних ЕПД із ЧСС (СЛСН, r= 0,57), силовою витривалістю (СЛСН, r=-0,32, RP, r=0,54), величина якої взаємодіє із іншими показниками (табл.1). Перехресні кореляції між показниками на початку і в кінці тренувань вказують на кореляцію показників ЕПД до тренувань (RP, СЛСН, СР, С) із кінцевими показниками ДАТ (СР, r=0.32; С, r=0.43), ВР (СЛСН, r=0.48, RP, r=0.54 ) і ВІК (СЛСН, r=-0.34, СР, r=-0.42), а в кінці тренувань із початковим ЧСС (RP, r=0.34), САТ(С, r=-0.44), ВР(СР, r=0.33). Достовірні зміни відбулися на меридіанах C, RP, P, VB. Отже, основними ланцюжками ФС у спортсменів при силових тренуваннях є адаптаційно-компенсаторний ряд, що оцінюється за показниками ЕПД, ССС і силової витривалості (табл.1).

Таблиця 1 Показники ЕПД, ССС, ВНС та результати тестувань у спортсменів силових видів спорту

*- р<0,05. Порівняння проводились між показниками, отриманими до тренування і після тренування.

Порівняльний аналіз даних ЕПД та клініко-лабораторного обстеження спортсменів, довів здатність ЕПД, відображати донозологічні стани, що можуть стати ранніми стадіями розвитку патологічного процесу, пов'язаного із середовищем: у плавців та спортсменів зимових видів, достовірно частіше ніж у бігунів, спостерігалися зміни в АБАТ ЦНС, шийного відділу хребта, органів зору і слуху, мигдалин, дихальних шляхів, травної, ендокринної та сечостатевої систем, де, за даними літератури, найчастіше локалізуються захворювання. На основі факторного аналізу результатів досліджень, було визначено комплекс інтегративних показників ЕПД (середні величини електропровідності та рівень больової чутливості аурікулярних БАТ, значення СВТ меридіанів С,МС,P,RP,R,F) названий, електропунктурним потенціалом ЕПД (ЕПЕПД), який має три ступені вираженості. Низький ЕПЕПД - характерні слабоболісні аурікулярні точки серця, нирок, печінки, легенів, СЛСН - від 43.2±6.4 мкА, СВТ-меридіани С, MC, P, RP, R і F - на 5±2 у.о. вище коридору норми. Спостерігається - після перенесених захворювань, при втомі, зниженні адаптаційних можливостей, у починаючих спортсменів. Середній ЕПЕПД - меридіани С, MC, P - в кордонах норми, RP, R і F - вище норми на 12±3 у.о., точки серця, нирок, печінки, легенів - сильно болісні, СЛСН - 28.4±4,5 мкА (р<0.05), характеризується зростанням адаптаційних можливостей, змагальної результативності та кваліфікації спортсменів. Високий ЕПЕПД - сильна больова чутливість АБАТ серця, нирок, печінки і легенів, СЛСН - 15.33,6 мкА (р<0.05), С, MC, P нижче, а RP, R і F - вище коридору норми на 20±3 у.о., спостерігається у спортсменів високої кваліфікації із високою змагальною результативністю.

Аналіз взаємозв'язку між показниками кардіоінтервалографії, ЕКГ, ЕхоКГ, психологічного статусу, працездатності (PWC170) та ЕПД у спринтерів (n=70) в залежності від спортивної результативності та кваліфікації. Адаптація до високих навантажень проявлялася високим та середнім ЕПЕПД, відносною брадікардією в спокої, „фізіологічною” гіпертрофією міокарду (ГМ) лівого шлуночка серця, змінами вегетативної адаптації. Підвищенню ЕПЕПД відповідало зниження ЧСС: синусову брадікардію мали 62.9% спортсменів, із них 56.8% - високий ЕПЕПД, 22.7% - середній ЕПЕПД. Змагальні результати „ваготоніків”(55.7%) мали тенденцію до покращення (64.1%), серед „ваготоніків” із високим ЕПЕПД - результати покращувалися у 82.2%. Серед „симпатотоніків”, частіше зустрічався низький ЕПЕПД (77.4%), прогресування результатів спостерігалося у 9.6%, а погіршення у 61.2% спортсменів. Із зростанням кваліфікації, відсоток симпатотоній зменшувався, від 40% у першорозрядників, до 12.5% у МСМК, відповідно зростала кількість ваготоніків від 33.3% до 73.3%, та кількість спортсменів із високим та середнім ЕПЕПД (від 13.3% у першорозрядників, до 87.5% у МСМК). Дослідження кореляційного зв'язку між ЕПД та інтервалокардіографією показали, що низькі САБАТ і СР, пов'язні із балансом симпатичної та парасимпатичної систем (СЛСН -ІВР, r=0.63, АР-СР, r=-0.84, АР-СЛСН, r=-0.42), вегетативної регуляції (ПР-СР, r=-0.76), підвищенням тонусу парасимпатичної системи (ВР-СР, r=-0.83) та адекватністю процесів регуляції (СЛСН -ПР, r=0.32,ІН - САБАТ, r=-0.41). Меридіани RP, R, С, F пов'язані із активністю симпатичної регуляції (АМ-C, r=0.72, ІН-RP, r=0.78), гуморальної регуляції (М-C, r=0.42), балансом ВНС в спокої та після ортопроби (ІВР-MC, r=0.45, АР-RP, r=-0.48, АР-R, r=0.33, ПР-MC, r=-0.44, ІН-F, r=0.41), зниження середніх величин ЕПД, свідчить про зрушення балансу ВНС в бік парасимпатичної системи і покращення адаптації до навантаження. За даними ЕКГ, серед спортсменів з високим вольтажем R та Т на ЕКГ, частіше зустрічались прогресуючі спортсмени (62.3%;54,5%), КМС і МС (74.8%), для них є характерним високий (52.7%;72.1%) та середній (27.9%;42.3% ) ЕПЕПД. А спортсмени із низьким вольтажем R та Т, частіше показували стабільні або гірші результати, та мали низький ЕПЕПД (62.7%), отже, ознакою доброї адаптації ССС у спортсменів може бути синусова брадікардія, високий вольтаж зубців R, Т, високий та середній ЕПЕПД.

Дані табл. 2 характеризують показники ЕПД та розподіл за кваліфікацією в залежності від рівня фізичної працездатності (РФП) у обстежених .

Таблиця 2 Показники ЕПД та розподіл за кваліфікацією (у %), в залежності від рівня фізичної працездатності (РФП) за тестом PWC 170

За даними Ехо КГ, у спортсменів в ході тривалої адаптації до фізичих навантажень формувалася помірна гіпертрофія міокарду (ГМ) і ділятація шлуночків, збільшувався ударний об'єм міокарда (ММ), зменшувалася швидкість розслаблення і скорочення міокарду, що достовірно відрізнялось від даних ЕхоКГ контрольної групи. Серед 87.1% спортсменів із ГМ - відмічали підвищену БЧ і ЕП вище 50 мкА АБАТ серця і ССС-системи (87.8%), та відхилення нижче норми меридіанів С, МС, Р (78.7%). При цьому у спортсменів із гіпертрофією лівого шлуночка по ЕКГ, що співпадало із відхиленням меридіанів С, МС, Р нижче норми, товщина міокарду по ЕхоКГ була достовірно більша, ніж у спортсменів із підвищеними або нормальними даними ЕПД (1.11±0.2 см і 1.00±0.04, р<0.05). Частота і вираженість ГМ та рівень ЕПЕПД зростали відповідно росту майстерності спортсменів (р<0.05). Отже підвищення ЕПЕПД, відображає метаболічні та морфологічні зміни, що виникають у відповідь на фізичні навантаження. Зміни показників ЕПД, пов'язані із стажем занять та спортивною майстерністю, відповідали змінам ЕхоКГ: так у першорозрядників низькому ЕПЕПД, відповідає достовірно менший ударний об'єм, ніж у КМС та МС (62,3±8,04 і 83,02±7,03 см.куб.). Із зростанням спортивної майстерності у спортсменів достовірно збільшувався ЕПЕПД, товщина міокарду від 0.98 ±0,06 при низькиму ЕПЕПД до 1,2±0,02 см при високому та середньому (р<0.05), товщина міжшлуночкової перегородки, від 0.83±0.04 до 1.03±0.04 см (р<0.05).

Досліджено взаємозв'язок між даними ЕПД, біохімічними показниками втоми (рівень гемоглобіну, лактат крові, сечовини та сечової кислот), та психологічними показниками у борців (n=35). В результаті аналізу, ми виділили дві групи спортсменів: перша група - показники знаходились в межах норми (n=15, 42,8%), друга - показники вказували на середній ступінь розвитку втомлення (n=20, 57,2%). У спортсменів із високим рівнем сечовини (друга група) спостерігали відхилення (від 32±8.1, р<0.05) за верхню межу норми меридіанів С, R, VB, F, RP; САБАТ печінки і нирок (від 50±7.2 мкА, р<0.05); СЛСН (від 56±5,4 мкА, р<0.05); СР (від 32±4,4 у.од., р<0.05). При аналізі показників ЕПД, психологічного статусу (тести Люшера, САН, стійкість саморегуляції психічних дій - час латентного періоду простої і складної зорово-моторних реакцій (ЛППЗМР і ЛПСЗМР) та результативності (успішний (УЗД), неуспішний (НЗД)) змагальних виступів у стрільців (40 ч.,40 ж.), виявлено схожі тенденції у чоловіків і жінок УЗД та НЗД по всіх групах даних: у групі УЗД меридіани С, TR, F, RP i R у 78,5% виходять за верхній кордон норми (НЗД - 57,3% за нижній), так у чоловіків при достовірно нижчих значеннях СЛСН (133,2; p>0,05), САБАТ (10,281,8; p>0,05), СР(15,161,5; p>0,05), менші - середній час ЛППЗМР (248,96,8), вказує на кращу саморегуляцію елементарних психічних дій; час ЛПСЗМР (278,83,9) - краще функціонування перцептивних процесів (p>0,05); показник середнього стандартного відхилення часу ЛПСЗМР - більш стабільний перцептивний компонент саморегуляції психічних дій. Вегетативний коефіцієнт (Кв) по тесту Люшера вище у спортсменів із УЗД (1,10,08, p>0,05) підтверджує перевагу парасимпатичного тонусу, в групі УЗД. Статистичне порівняння обстежених груп по критерію Манна-Уітні, виявило достовірну різницю: для груп чоловіків, ЛПСЗМР і ЕП на рівні p<0,05. Отже, у спортсменів різних видів спорту, готовність до високого спортивного результату, проявляється однаково: зменшенням середньої електропровідності АБАТ легенів, серця, нирок, «виходом» за верхній коридор норми меридіанів С, TR, F, RP i R, зниженням середньої СВТ. З'ясовано, що узгодження результатів ЕПД та клінічних досліджень у спортсменів зростає пропорційно стажу занять (до 8 років - 53%, 10-13 років - 78%, більше 13 років - 85%). Середня ЕП АБАТ в стані спокою у спортсменів складала 10,581,76 мкА; КГ - 15,231,62 мкА (p>0,05). Дослідження АБАТ виявляє органи-мішені, та ступінь змін в них, ЕПД-СВТ - системний зв'язок та системи-мішені, їх сполучення - перед- та патологічні процеси на системному та органному рівнях. Типовим є значний розкид показників меридіанів за межі фізиологічного коридору під час відпочинку та перед змаганнями, з початком нового тренувального періоду він нормалізується. Нами відстежено, що при виході меридіанів СВТ за верхню межу норми спостерігається: 1-12 - функціональне (фізіологічне) збудження, як норма у підготовчому періоді; 12-30 - гіперфункція (гіперсекреція) часто спостерігається в періоді відпочинку; 30-45 - подразнення, перед запалення або часткове запалення є характерним для стресових ситуацій в перед- та змагальний період; ? 45 - надмірне подразнення, запалення, стрес, частіше на F, C, RP, R, VB в змагальному періоді, після психофізичних навантажень, при захворюваннях. При виході СВТ за нижню межу норми: 1-9 - гіпофункція, гіпосекреція, гіпотонія або гальмування, незначне стомлення, часто в періоді підготовки, норма для меридіанів С, Р, МС у циклічних видів спорту; 9-15 - незначні хронічні зміни, стомлення та перед стресовий стан, як варіант норми для С, Р, МС, IG, GI, TR, E; 15-22 - дегенеративні процеси, хронічне подразнення; стомлення, або як варіант норми для IG,GI,VB,TR E,R в передзмагальний період; ?22 - хронічні дегенеративні процеси, виражений стрес, виснаження, як. норма на Р, МС, TR, IG, GI, Е у змагальний період.

Нами виявлено відповідність клінічних проявів реакціям вушних БАТ у спортсменів:

ступені реакції; больова чутливість; електропровідність; клінічні прояви

1-ступінь - нестерпна ?70 мкА гостре стомлення, патологія

2-ступінь - дуже сильна 50<70 мкА патологія , травми в анамнезі 2-4 р. давності

3-ступінь - сильна 20?50 мкА патологія, травми в анамнезі 5-10 р.

4-ступінь - мало виражена 10?20 мкА перенавантаження

5-ступінь - відсутня ?10 мкА відсутні симптоми та скарги

Найбільш розповсюдженими є такі варіанти сполучення трьох методів ЕПД : а) 1 і 2 ступінь БЧ та ЕП, меридіани ? 35 у.о. відхиляються від коридору норми; б) 3,4 ступінь БЧ і ЕП, меридіани - 15-35 у.о від норми (при патологічних станах в органах і системах, підтверджуються клінічно); в) 1 і 2 ступінь ЕП та БЧ; меридіани: ? 15 од. від норми; г) 3 і 4ступінь ЕП та БЧ, меридіани - < 15 од. від норми (часто спостерігається при стомленні, можуть вказувати на початок патологічного процесу, наявність латентних захворювань, підтверджується скаргами, симптоматикою, клінічним обстеженням); д) 5 ступінь ЕП та БЧ, меридіани - в межах норми; е) 5 ступінь ЕП та БЧ, меридіани - 15-35 у.о. від норми (після корекції, при відсутності скарг и симптомів). У 93 % спортсменів, АБАТ, що репрезентують органи із хронічною патологією в стані ремісії або внаслідок травми мають ЕП в межах 20 - 50 мкА, та підвищену БЧ у 97 % випадків; у 95.2% АБАТ органів в стані гострої патології та після травм, ЕП вища за 50 мкА і сильна БЧ у 98.4% (ЕП неболючих АБАТ <20 мкА). Також у спортсменів виявили підтверджені анамнезом зміни ЕП або БЧ в АБАТ органів травлення в 73.5%; опорно-рухового апарату в 65.2%; органів малого тазу у 81.6% жінок, ЦНС - у 71.2% боксерів і борців. Достовірно частіше за „межою норми” у спортсменів всіх видів спорту - меридіани R, V, RP, E; циклічних видів - C, P; достовірно вище ніж в КГ схильність до захворювань дихальних шляхів (плавці та зимові види); системи кровообігу, опорно-рухової, вегетативної нервової та сечостатевої систем; втричі частіше зустрічаються зміни в АБАТ опорно-рухового апарату, хребта; вдвічі -- в АБАТ органів травлення і малого тазу. Підвищення ЕП та БЧ аурікулярних БАТ підтверджується скаргами, симптомами та даними анамнезу у 85% спортсменів.

Наступним етапом ми досліджували характер впливу ММХ-пунктури та інших методів ПФТ на функціональний стан спортсмена на фоні фізичного навантаження з метою прискорення процесів оновлення ФС. Так, якщо перед тренуванням впливати на БАТ тулубу ММХ-пунктурою, масажем або електропунктурою (IG-4 та E-36 по 5 хв. на т.), СР, САБАТ знижуються (до дії ММХ - 12,781,33 мкА, після - 8,341.12мкА), а результати тренування покращуються. Вплив різних методів фізіопунктури (ММХ-, електропунктури, акупресури) оцінювався за швидкістю оновлення показників ЧСС, АД, споживання кисню, варіативної пульсометрії, електропровідності АБАТ, фізичної працездатності, біохімічних, психологічного статусу, у спортсменів після велоергометричного навантаження. При порівнянні трьох методів пунктури достовірне оновлення показників працездатності, функціональних систем (ССС, ВНС, ЦНС) та біохімії, як при одноразовому, так і курсовому впливі на фоні стандартного тренувального навантаження було виявлено у спортсменів при використанні ММХ-пунктури: відновлення споживання кисню VO2 (МСК) через 3 хв. відбулося на 42%, р<0,05, електропунктури на 34%, р<0,05, акупресури на 30%, р<0,05, пасивному відпочинку на 28% (табл.3).

Таблиця 3 Вплив різних видів корекції на показники споживання кисню при велоергометричних дослідженнях

*- р<0,05. Порівняння проводилося p1-2, p1-3, p1-4, p2-3, p2-4, p3-4

Критерієм працездатності в умовах виконання велоергометричного навантаження, являлася кількість обертів шатуна механічного велоергометру при педалюванні за 10 та 60 секунд. Фонові вихідні показники кількості обертів велоергометру було зареєстровано за день до спостереження. Достовірно значимі показники покращення фізичної працездатності було визначено при обох режимах навантаження при використанні ММХ-пунктури (15% та 17,4%; р<0,05), при застосуванні електропунктури та точкового масажу, кількість обертів також збільшилась (при електропунктурі -13,6% та 10,6%; при акупресурі - 6.0% та 4.0%).

Аналіз отриманих результатів свідчить, що додаткова корекція (електропунктура, акупресура, ММХ-пунктура) значно скорочує час оновлення систолічного, діастолічного артеріального тиску та ЧСС (табл.4).

Таблиця 4 Вплив різних видів пунктурної фізіотерапії на динаміку оновлення показників систолічного та діастолічного артеріального тиску (n = 60)

*- р<0,05. Порівняння проводилося p1-2, p1-3, p1-4, p2-3, p2-4, p3-4

Достовірні відмінності спостерігалися на другій та третій хвилинах оновлення. При ММХ-впливі, відновлення АТсист відбулося на 15,2%, р<0,05, при електропунктурі - на 10,5%, р<0,05, акупресурі -8,4%, р0,05, пасивному відпочинку 4,3%; ЧСС - на 15,5%, (р<0,05) під дією ММХ, в порівнянні із електропунктурою (10,2%, р<0,05) та масажем - (8 %,р0,05). Достовірне оновлення показників діастолічного АТ було зареєстроване при застосуванні ММХ-корекції (16,2%,р<0,05), при електропунктурі - на 8,2%, акупресурі - 4,7%, пасивному відпочинку - 3,8%; показників ЧСС на фоні електропунктури (10,2%,р<0,05) та ММХ-пунктури (15,5%,р<0,05).

За даними варіативної пульсометрії, застосування ММХ-пунктури призводило до зміни різниці поміж максимальним і мінімальним значенням довжини інтервала R-R на 16%, р<0,05, інтервалів варіативного розмаху на 8%; значень, відповідних моді (у відсотках до загальної кількості аналізованих циклів) на 10%; значень моди в циклі, на 5%, індекс напруження зменшився на 21%, р<0,05.

ММХ-пунктура достовірно призводила до зниження СЛСН (у спокої 48.2±4.2, із ММХ 43±2.1 мкА; при ортопробі - без ММХ - 59.5±3.4 із ММХ - 49,2 ±4.4 мкА, р<0,05), середньої ЕПД-СВТ(СР), (у спокої 25.2±1.3, із ММХ 21±1.6 мкА; при ортопробі - без ММХ - 32.4±3.2. із ММХ - 25,2 ±2.5 мкА, р<0,05), САБАТ, «виходу» меридіанів С, МС, Р, F , R, RP. Отже, ММХ-пунктура достовірно покращує вегетативні функції організму та адекватність процесів регуляції, підвищує тонус парасимпатичної частки нервової системи, сприяє підтримці більш економічного режиму енерготрат.

Таблиця 5 Динаміка показників варіативної пульсометрії до та після різних типів корекції (n=40)

* - р<0,05.

Дослідження ефективності дії різних методів корекції на біохімічні показники розвитку втомлення, що проводилося до та після 5-ти денного курсу корекції показало достовірне відновлення при всіх видах корекції в порівнянні з контролем. Діяли на точки GI-4, E-36, V-43, MC-5, TR-6, R-7 з двох сторін протягом 3-5 хвилин на точку, 5 днів. Знизилися при ММХ-корекції показники сечовини на (67%,р<0,05), лактату (70%,р<0,05), сечової кислоти (54%,р<0,05); при електропунктурі - показники лактату (43%,р<0,05), сечової кислоти (37%,р<0,05); при акупресурі - лактату (23%, р<0,05).

Вплив різних видів корекції на кровопостачання кінцівок досліджували у 45 спортсменів. Корегуюча дія відбувалася на точки RP9, RP10, E36, E35, VG3, з двох сторін протягом 5-10 хвилини на точку. Потужність ММХ-випромінювання ("Електроніка КВЧ-101") на точки тулубу - 7 мВт/см2 , t сум. - 25-40 хв. Зміни кровообігу оцінювали за допомогою реовазографії, яка проводилася до та після пунктурної корекції. Виявилось, що ММХ-та електропунктура достовірно посилює кровообіг у кінцівках: зменшується реографічний індекс відповідно на 14 і 12%, що свідчить про збільшення тонусу судин, збільшується ударний (30 і 27 %) та хвилинний об'єм (21 і 17 %), кращі дані отримані при ММХ-пунктурі, що дає підстави рекомендувати цей метод для використання у спортсменів з метою покращення трофічних процесів. Оновлення показників психологічного статусу (ПС) у спортсменів було ефективнішим при ММХ-корекції. (n=40). Контроль ПС проводився за показниками: час простої зорово-моторної реакції (ПЗМР, мсек), час складної зорово-моторної реакції (СЗМР, сек), вегетативний коефіцієнт за кольоровим тестом Люшера (Кв) (Кв<1 - превалюють ерготрофні функції організму, Кв>1 - трофотрофні); самооцінка самовідчуття (С), активності (А), настрою (Н) за 7-бальною шкалою. Показники САН після корекції покращились на 5-10%, без корекції - залишилися незмінними, показники Кв, ПЗМР, СЗМР, після корекції зменшились на 24 - 30%, без корекції - 3-6%. Результати наведених досліджень дозволили розробити нові засоби оцінки та відновлення функціонального стану у спортсменів, шляхом застосування електро- та ММХ-пунктури, які можна поєднувати із наступним крапковим масажем на фоні оперативної оцінки стану вегетативної регуляції основних систем організму за показниками СВТ, електропровідності і больової чутливості АБАТ. Результативність цих методів варто розглядати як наслідок розвитку адаптаційних реакцій організму під впливом психофізичного стресу, що активізують стреслімітуючі і антитоксичні функції. Сприятливі для організму антистресорні реакції викликаються за допомогою низькоінтенсивних факторів навіть на фоні високого психофізичного навантаження, що може бути непрямим свідченням положень синергетики про ефективність малих, правильно організованих впливів на складні системи. Пунктурна регулююча фізіотерапія в медичній реабілітації спортсменів передбачає вплив методами електропунктури на системи та АБАТ, що знаходяться в гіпофункції, та ММХ-пунктури на гіперфункціональні системи і аурікулярні точки. Стимуляція важливих морфо-функціональних структур вушної раковини, через тригеміно-васкулярну систему і стовбурові механізми головного мозку в першу чергу через клітини ретикулярної формації, сприяють усуненню патологічних явищ та втоми, одночасна стимуляція „дистанційних” точок кінцівок, сприяє відновленню функціонального стану спортсменів. Симпатолітична, стреслімітуюча, відновлювальна д...