Особливості хірургічного лікування хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

14.01.22 - Стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Особливості хірургічного лікування хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів

Добрий-Вечір Тетяна Валентинівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Маланчук Владислав Олександрович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Процик Володимир Семенович, Національний інститут раку НАМН України, науково-дослідний відділ пухлин голови, шиї і модифікуючих методів лікування, завідувач

доктор медичних наук, професор Рузін Генадій Петрович, Харківський національний медичний університет, кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, завідувач.

Захист дисертації відбудеться « 02 » червня 2011 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою:03057,м. Київ-57, вул Зоологічна 1, стоматологічний корпус.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою:03057,м. Київ-57, вул Зоологічна 1, стоматологічний корпус.

Автореферат розісланий « 28 » квытня 2011р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, доцент О.І. Остапко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед хірургічних стоматологічних захворювань утруднене прорізування нижніх третіх молярів (УПНТМ) складає від 10 до 55% у пацієнтів віком від 18 до 30 років (Bataineh A.B., 2002.,Рибалов О.В., Ахмеров В.Д., 2005). Впродовж останніх років спостерігається тенденція не тільки до збільшення кількості таких хворих, а й кількості ускладнень, пов'язаних з цим захворюванням.

Ретенція нижніх третіх молярів (НТМ) нерідко ускладнюється запальними процесами і посідає друге місце, серед джерел одонтогенної інфекції щелепно-лицевої ділянки (Коротких Н.Г., Бобровских М.П., Сердюков Ю.П., 2001, Казакова Ю.М., Походенько-Чудакова И.О., 2005).

Більшість дослідників вважають, що основними причинами УПНТМ є недостатність місця у нижній щелепі (НЩ), що виникає внаслідок сагітального скорочення останньої (Сабо Е., 1977, Adeyemo W.L., 2006) або порушення ембріонального розвитку НЩ та зачатку НТМ (Безвестный Г.В., 1981).

Компенсувати нестачу місця для НТМ можна тільки оперативним шляхом, серед яких у 92,3% випадків - це видалення та втручання на м'яких тканинах в зоні їх прорізування для ліквідації запальних процесів (Асанами С., Касазаки Я., 2003, Рузін Г.П. та співавт., 2004). Запальні ускладнення після видалення НТМ становлять від 14 до 35% (Андреищев А.Р., 2005, Коротких Н.Г., Шалаев О.Ю., 2007).

Прорізування НТМ має ряд позитивних сторін: вони прорізуються пізніше, ніж інші корінні зуби і часто зберігаються у порожнині рота більш тривалий час, НТМ можуть заміщати втрачені інші нижні моляри, можуть бути використані в якості опори під протези (Андреищев А.Р., Волков И.Г., 2004, Кожокару М.П., Прохватилов Г.И. та інші, 2004).

Необгрунтоване видалення НТМ є причиною немотивованої втрати повноцінних жувальних зубів тому, що у 25 - 45% випадків НТМ знаходяться в щелепі у вертикальному або близькому до нього положенні, а в аномалійному положенні знаходяться всього біля 36% НТМ. (Малыгин Ю.М., Ахмедханов Ю.А., 2004, Андреищев А.Р., Волков И. Г., 2007, Маланчук В.О. та співавт., 2008). В зв'язку з цим важливим завданням є розробка оперативних втручань з метою збереження і подальшого функціонування НТМ.

Існуючі на сьогодні техніки оперативних втручань, що проводяться при лікуванні УПНТМ, мають ряд недоліків. Вони виконуються на найближчому до НТМ, досить обмеженому об'ємі кістки і м'яких тканин, не включаючи переднього краю гілки нижньої щелепи (ПКГНЩ). Не використовуються можливості відновлення об'єму м'яких тканин і пластики ретромолярної ділянки. Нерідко існує потреба в повторних оперативних втручаннях. Ці методи оперативного лікування УПНТМ не повністю вирішують проблему створення необхідних умов для прорізування і подальшого функціонування НТМ та можливості використання їх у майбутньому для ортопедичного лікування.

Зважаючи на вище зазначене, хірургічне лікування УПНТМ та пов'язаних з ним ускладнень є на сьогодні актуальною проблемою хірургічної стоматології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і є фрагментом наукової теми: «Клініко-біологічне та анатомо-фізіологічне обґрунтування реконструктивно-відновних операцій в щелепно-лицевій ділянці» (№ ДР 0102U000789). Здобувач є безпосереднім виконавцем фрагменту вищевказаної теми.

Метою дослідження є підвищення ефективності лікування хворих з УПНТМ при вертикальному або близькому до нього положенні, нестачею місця для прорізування НТМ, шляхом розробки та обґрунтування нового хірургічного методу лікування, що спрямований на максимальне їх збереження.

Завдання дослідження:

Провести клініко-рентгенологічний і статистичний аналіз для вивчення особливостей прорізування НТМ.

Дослідити клініко-рентгенологічні умови та патоморфологічні особливості в ділянці УПНТМ з метою розробки та обґрунтування хірургічного методу лікування та оцінки його ефективності.

Розробити метод хірургічного лікування хворих з УПНТМ, що знаходяться у вертикальному або близькому до нього положенні, з метою створення необхідних умов для їх подальшого функціонування.

Оцінити динаміку клініко-лабораторних показників у хворих з УПНТМ до та після оперативного втручання з метою діагностики та контролю лікування. хірургічний прорізування моляр оперативний

Оцінити ефективність розробленого методу хірургічного лікування УПНТМ у найближчі та віддалені терміни.

Об'єкт дослідження. Процес УПНТМ та його хірургічна корекція.

Предмет дослідження. анатомія та топографічна анатомія гілки нижньої щелепи (ГНЩ) та м'яких тканин ретромолярної ділянки (РМД), ефективність хірургічного лікування УПНТМ.

Методи дослідження. З метою розробки лікувального комплексу та оцінки його ефективності були використані клінічні - для вивчення анамнезу, місцевого та загального статусу хворих з УПНТМ; рентгенологічні - для дослідження положення НТМ та стану кісткових тканин в ділянці оперативного втручання, лабораторні: дослідження мікрофлори простору під каптуром над коронкою НТМ (бактеріоскопія), патоморфологічні - для дослідження будови тканин РМД, імунологічні (реакція адсорбції мікроорганізмів (РАМ) ) - для прогнозу перебігу післяопераційного періоду та оцінки ефективності лікувальних заходів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Уточнені відомі та вивчені нові анатомічні і патофізіологічні особливості стану тканин у зоні прорізування НТМ.

На підставі отриманих даних розроблено метод хірургічного лікування УПНТМ шляхом створення необхідних анатомічних умов для їх прорізування та усунення запальних ускладнень - остеоектомія ділянки ПКГНЩ з ретротранспозицією м'яких тканин за коронку НТМ (Деклараційний патент України на корисну модель № 8821 від 15.08.2005 року).

Встановлено та обґрунтовано показання до застосування запропонованого методу хірургічного лікування УПНТМ, що знаходяться у вертикальному або близькому до нього положенні, для максимального збереження останніх.

Доведено наявність кореляційних зв'язків між пошкодженням плаского епітелію у власній пластинці та підслизовому шарі згортки, що покриває коронку НТМ та активністю запального процесу в них.

Вперше доведена можливість у 96,7% випадків збереження НТМ, які за раніше існуючими показаннями підлягали видаленню.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень розширено показання до збереження НТМ, що знаходяться у вертикальному або близькому до нього положенні та з нестачею місця для їх прорізування.

Розроблено новий спосіб хірургічного лікування хворих з УПНТМ, що знаходяться у вертикальному або близькому до нього положенні, з метою максимального їх збереження.

Доведено можливість створення необхідних умов для прорізування та подальшого функціонування НТМ, не викликаючи розвитку запальних ускладнень у оточуючих м'яких тканинах.

Результати досліджень впроваджені в навчальний процес кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, у лікувальну практику хірургічного відділення Стоматологічного медичного центру НМУ імені О.О. Богомольця, щелепно-лицевого відділення №2 Київської клінічної лікарні №12.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням автора, виконаним під керівництвом член-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, завідувача кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, професора В.О. Маланчука. Автором спільно з науковим керівником обраний і обґрунтований напрямок роботи, сформульовані мета і завдання, визначений об'єм наукового дослідження. Дисертант особисто здійснила інформаційно - літературний пошук, систематизувала та проаналізувала наукову літературу за обраною темою, провела клінічні, лабораторні дослідження. Самостійно зібрала клінічний матеріал, проаналізувала та узагальнила отримані результати, провела статистичний аналіз. Наукові публікації, текст дисертації та автореферат написані автором особисто.

Клінічні та рентгенологічні дослідження проведені на базі кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Дослідження бактеріального вмісту простору під каптуром над НТМ на мікрофлору (бактеріоскопія) та імунологічні (РАМ) дослідження проведені в клінічній лабораторії Стоматологічного медичного центру НМУ імені О.О. Богомольця, патоморфологічні дослідження проведені в Інституті ортопедії і травматології НАМН України (м. Київ).

Усі оперативні втручання виконані дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на: науково-практичній конференції «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія» (м. Київ, 2008), 10th Joint Symposium Rostock-Riga (м. Рига, Латвія, 2009), І з'їзді черепно-щелепно-лицевих хірургів України (м. Київ, 2009), засіданні завідувачів кафедрами хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Вищих навчальних закладів України III - IV рівня акредитації (м. Київ, 2010).

Дисертація апробована на засіданні кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії та на засіданні апробаційної ради “Стоматологія” НМУ імені О.О. Богомольця.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових робіт, з них 4 - у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 8 - у матеріалах наукових конференцій і з'їздів. Отримано Деклараційний патент України на корисну модель № 8821.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Дисертацію викладено на 169 сторінках. Вона містить 49 рисунків, 13 таблиць. Список використаних джерел містить 189 найменувань, з них

110 вітчизняних і 79 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Для проведення статистичного аналізу та вивчення частоти УПНТМ було проведено клінічне обстеження 524 пацієнтів віком від 17 до 33 років та проаналізовано 265 рентгенограм пацієнтів віком від 17 до 50 років.

Поглиблене обстеження проведено 51 хворому з УПНТМ, віком від 19 до 36 років, які звернулися на кафедру хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Основну групу склали 30, а групу порівняння - 21 пацієнт такого ж віку з УПНТМ, яким проводилося лікування за загальноприйнятими методиками.

При клінічному обстеженні хворих, проводили опитування та огляд щелепно-лицевої ділянки за загальноприйнятою схемою. Основна увага приділялась таким показникам: причини звернення за допомогою, наявність та кількість загострень запальних процесів в ділянці НТМ, лікувальні заходи, що проводилися та їх кількість, тривалість захворювання, наявність та анатомічне положення НТМ, характеристика м'яких тканин в зоні НТМ, наявність зубів-антагоністів.

При рентгенологічному обстеженні визначали такі показники: ураженість твердих тканин НТМ патологічними процесами, форма та положення коренів НТМ, чіткість та направленість кореневих каналів, положення НТМ у НЩ, наявність патологічних процесів у кістковій тканні навколо них, ураженість патологічними процесами нижніх перших та других молярів або їх відсутність.

За допомогою бактеріоскопічного методу вивчали наявність дріжжоподібних грибів, трихомонад, спірохет, веретеноподібних паличок та коків для визначення змін у показниках мікрофлори простору під каптуром над НТМ у післяопераційному періоді порівняно з доопераційним.

Для визначення можливості збереження НТМ за допомого запропонованого нами оперативного втручання вивчали гістологічну будову тканин, прилеглих до коронки НТМ, а також ознаки патологічних процесів в них.

РАМ, що базується на розрахунку кількості мікроорганізмів, які адсорбовані на поверхні епітеліальних клітин, застосовували для оцінки опірності організму, як прогнозуючий фактор і метод оцінки ефективності лікування (Данилевський М.Ф. та співавт., 1998).

Матеріали дослідження підлягали статистичній обробці за допомогою методів варіаційної статистики з визначенням критерію Ст'юдента та коефіцієнту Пірсона. Розрахунки проводились з використанням пакетів програм “Microsoft Excel 2000” i “Statistika 5.0”.

Застосовували такі методики хірургічного лікування: висічення слизового каптура над коронкою НТМ, типове видалення НТМ, атипове видалення НТМ та запропонований нами - остеоектомію ділянки ПКГНЩ з ретротранспозицією м'яких тканин за коронку НТМ.

Хірургічне лікування проведено 51 хворому з УПНТМ, які залежно від методу лікування були розподілені на 2 клінічні групи.

До групи порівняння - хворі, які лікувалися за стандартними методиками увійшов 21 пацієнт: висічення каптуру проведено 2(9,5%) хворим, типове видалення - 4(19%), атипове видалення - 15(71,5%) хворим.

В основну групу хворих, які були прооперовані запропонованим нами методом, увійшли 30 пацієнтів віком від 19 до 36 років, у яких НТМ знаходилися у вертикальному або близькому до нього положенні. Кут нахилу складав до 15 - 17є, а нестача місця для їх прорізування - до 5 мм. Вищезазначені показники, рекомендуються нами, як показання до застосування розробленого методу хірургічного лікування УПНТМ.

Критеріями відбору до основної групи були: положення та кут нахилу НТМ по відношенню до нижніх других молярів (НДМ), відсутність ураження тканин періодонту, незначні аномалії будови коронки та коренів НТМ. Кут нахилу повинен бути достатнім для того, щоб НТМ зайняв правильне положення в зубній дузі при створенні необхідних умов в РМД. У пацієнтів цієї групи НТМ були розташовані у вертикальному або близькому до нього положенні, однак місця для їх прорізування було недостатньо. Протягом періоду прорізування НТМ загострень не було або вони спостерігалися не більше двох разів. З метою збереження НТМ пацієнтам основної групи нами було проведено операцію: остеоектомію ділянки ПКГНЩ з ретротранспозицією м'яких тканин за коронку НТМ.

При обґрунтуванні методики оперативного втручання керувалися наступними положеннями: 1) НТМ із задовільними власними показниками повинен розглядатися як повноцінна складова зубо-щелепного апарату, тому із врахуванням його перспективної цінності НТМ повинен бути збережений; 2) відповідно до існуючих на тепер поглядів розширюються показання для збереження та функціонування НТМ. Таким чином, для тих НТМ, що раніше були б видалені, надається можливість для збереження; 3) взаємовідносини між НЩ та НТМ можна вирішувати не завдаючи щелепі анатомічної шкоди, шляхом проведення запропонованого нами оперативного втручання; 4) оперативне втручання є відносно простим, проте дещо більш травматичним, ніж висічення каптура, подовжується також термін одужання хворих.

Загострення запальних процесів РМД у основній групі хворих було зареєстровано у 17 (56,7%) пацієнтів за період захворювання. На момент звернення у 14 (46,7%) пацієнтів відмічались гострий або загострення запального процесу м'яких тканин навколо коронки НТМ, з них серозний перикороніт - у 8 (26,7 %) хворих, гнійний - у 6 (20%). Цим пацієнтам, до основного оперативного втручання, проводили промивання простору під каптуром над коронкою НТМ антисептичними розчинами і призначали симптоматичне лікування та обробку порожнини рота антисептиками (Найз по 100 мг 2 рази на добу, ротові ванночки 0,02% розчином декасану) протягом 2-4 днів.

Після стихання запальних явищ проводили оперативне втручання за запропонованим нами методом - остеоектомію ділянки ПКГНЩ з ретротранспозицією м'яких тканин за коронку НТМ. Слід зазначити, що у післяопераційний період завжди відмічалися такі явища, як: набряк м'яких тканин в ділянці кута НЩ, біль та утруднене відкривання рота, гіперемія та набряк слизової оболонки РМД і альвеолярного паростка в ділянці НДМ і НТМ. Такі явища були типовими для всіх пацієнтів у післяопераційному періоді, тривали вони біля трьох діб, тому показники динаміки клінічного перебігу оцінювалися нами після їх стихання.

Методика запропонованого нами оперативного втручання полягає в наступному: після обробки порожнини рота антисептичним розчином під місцевим провідниковим знеболенням (торусальна або мандибулярна та інфільтраційна анестезія ) проводять два розтини для подальшого висічення м'яких тканин (6), що прилягають до НТМ (2) довжиною від 1,5 до 2,5 см у вигляді гострого кута, вершина якого спрямована до вінцевого паростка ГНЩ (1). Фрезою або фісурним бором проводять остеотомію передньо-зовнішнього краю ГНЩ (3) за схемою (4). Мобілізують, відшаровують від прилеглих м'яких тканин (6) та видаляють фрагмент ГНЩ, що підлягає видаленню (Рис. 1). Гострі краї кісткової рани нівелюють, рану звільняють від кісткової стружки та пилу і частково зашивають. З метою адекватного прилягання м'яких тканин до кістки та усунення можливого утворення слизової та кісткової кишень, а також для попередження післяопераційних запальних ускладнень за коронку НТМ вводили йодоформну турунду, яка підлягала заміні на 3-й і 7-й день після операції, а до 10-го дня турунда вже сама не утримувалась в рані і видалялась.

У післяопераційному періоді пацієнту призначали курс протизапальної терапії та антисептичну обробку порожнини рота (Цифран 500 мг - 2 рази на добу, Лорано 10 мг - 1 раз на добу, Найз по 100 мг 2 рази на добу, ротові ванночки 0,02% розчином декасану).

Динаміку клінічного стану хворих з УПНТМ оцінювали за такими показниками: повне прорізування НТМ та правильне його положення в зубній дузі, відсутність нависання слизової оболонки над коронкою НТМ, відсутність больового синдрому, відсутність загострень після операції, відсутність грануляцій навколо коронки НТМ.

Рис. 1 Співвідношення кісткових та м'яких тканин до та після оперативного втручання

ГНЩ

НТМ

Передньо-зовнішній край ГНЩ

Лінія остеотомії

Фрагмент ГНЩ, що підлягає видаленню

Прилеглі до НТМ м'які тканини.

Контрольні огляди хворих після проведення операції за запропонованою нами методикою проводили на 3-ю, 7-у, 10-ту добу та через 1 та 6 місяців після оперативного втручання. Ефективність лікувальних заходів оцінювали за даними клінічних та лабораторних досліджень, що проводилися перед лікуванням і через 6 місяців.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

На підставі клінічного обстеження 524 пацієнтів віком від 17 до 33 років було виявлено, що НТМ прорізалися у 308 (68,8%) пацієнтів. Прорізування проходило переважно у віці 17 - 19 років - 240 (60,5%) пацієнтів. У вертикальному положенні прорізалися 316 (61,7%) НТМ у обстежених пацієнтів. Запальні ускладнення у вигляді різних форм перикороніту спостерігались у 212 (40,5%) обстежених. На момент обстеження НТМ були видалені у 104 (19,8%) пацієнтів, і це склало 144 (27,5%) зубів. Однак рентгенологічне обстеження перед видаленням НТМ було проведене тільки 81 (77,9%) пацієнту. Тобто майже 20% пацієнтів НТМ були видалені без рентгенологічного обстеження. У більшості пацієнтів з моменту прорізування до видалення НТМ проходило не більше року.

Найчастіше причинами видалення НТМ, на які вказали обстежені, були: запальні процеси в ділянці НТМ під час його прорізування; неправильне положення в зубній дузі; неефективність, або неможливість терапевтичного лікування; запевнення лікарів про непотрібність та недоцільність збереження НТМ; ортодонтичне лікування; бажання пацієнта.

НТМ знаходяться в зоні постійних і активних змін зубо-щелепного апарату: лікувальні, хірургічні та ортопедичні маніпуляції в розташованих поряд зубах, хронічні запальні процеси в ділянці НТМ, зона росту щелепи до 25-річного віку. Порівняно з нижніми першими та другими молярами, НТМ майже удвічі менше уражаються карієсом та його ускладненнями (відповідно 42,7% і 24,1%). Викривлення коренів НТМ (крім розташованих горизонтально) зустрічалося у 22,2%, а у 36,4% НТМ кореневі канали були прямими та чітко окресленими, тому їх можна вважати придатними до консервативного лікування.

Переважна більшість НТМ знаходилися у вертикальному або близькому до нього положенні - 243 (64,9%). Відсоток НТМ, придатних до протезування становив 9,2%.

Провівши клінічне обстеження 30 пацієнтів основної групи та 21 пацієнта контрольної групи до оперативного лікування виявили, що в обох групах частіше хворіли жінки - дещо більше половини обстежених (відповідно 53,4% і 57,6%). Середній вік пацієнтів основної групи та групи порівняння був майже однаковим 25,19±5,25 і 25,53±4,62 роки відповідно.

Основними причинами звернення до лікаря були запальні процеси оточуючих коронку НТМ м'яких тканин (перикороніти). В обох групах половина пацієнтів звернулася за допомогою тоді, коли запальний процес був у хронічній стадії. Пацієнтів із гострими перикоронітами в основній групі було у 2 рази більше, ніж у групі порівняння. Загострення перикороніту до звернення у нашу клініку спостерігали у 56,7% пацієнтів основної групи та у 71% - групи порівняння. При чому в основній групі у половини пацієнтів загострення було одноразовим, а у групі порівняння у 60% пацієнтів загострення мали місце 3 та більше разів. Середня кількість загострень на одного хворого в основній групі пацієнтів склала 1,52±0,62 рази, а у групі порівняння - 2,86±1,18 рази, що на 1,34±0,56 (p?0,05) менше ніж у основній групі пацієнтів. Середня кількість звернень за медичною допомогою з приводу даного захворювання у пацієнтів основної групи склала 1,86±0,89 разів на одного хворого, а у групі порівняння - 3,04±1,65, що на 1,18±0,76 (p?0,05) разів більше.

Ніколи не лікувалися 43% пацієнтів основної групи та 30% - з групи порівняння. Тільки консервативно лікувалися відповідно 42,8% та 46,7% пацієнтів обох груп, а хірургічно і консервативно - 57,2% та 53,3% пацієнтів. Ці лікувальні заходи виконувались неодноразово, як в одній, так і в іншій групі.

Тривалість захворювання у обох групах становила від 0,5 до 3 років. В основній групі найбільшу кількість склали пацієнти із тривалістю захворювання до 6 місяців - 60%, а у групі порівняння - до 2 років (42,8%).

В основній групі усі НТМ мали вертикальне або близьке до нього положення. У групі порівняння таке положення мали всього 23, 8% НТМ, а 76,2% були розташовані з нахилом, причому найчастіше (37,5%) це було медіально-косе положення.

У всіх пацієнтів обох груп був виявлений слизовий каптур над коронкою НТМ. В основній групі найбільшу кількість склали пацієнти, у яких каптур перекривав коронку НТМ на половину ширини - 43,4%, а у групі порівняння на 2\3 ширини - 47,6%. В середньому слизовий каптур перекривав коронку НТМ на 44,70±13,03% у пацієнтів основної групи та на 61,47±19,62% - у пацієнтів групи порівняння, що на 16,77±6,59% (p?0,05) більше.

Зуби-антагоністи прорізалися в зубній дузі та вертикальному положенні - у 56,7% пацієнтів основної групи, не прорізалися зовсім - у 20%, а групі порівняння - 42,8% та 52,4% відповідно.

Після проведення рентгенологічного обстеження до оперативного втручання було виявлено, що тверді тканини НТМ в основній групі не були уражені патологічними процесами, а у групі порівняння у 19,1% випадків спостерігалося ураження НТМ каріозним процесом або його ускладненнями.

У 30,1% пацієнтів основної групи корені НТМ виявилися злитими або зігнутими, що робить практично неможливим їх терапевтичне лікування, у групі порівняння ця цифра становила 57,1%.

За положенням НТМ по відношенню до НДМ пацієнти основної групи розподілилися таким чином: у 50% - НТМ були вертикально розташовані, у 50% - з медіальним або дистальним нахилом, де кут нахилу складав від 5° до 17°, в середньому - 8,47°±4,10°. У групі порівняння ці показники були наступними: у 30% - вертикальне положення НТМ, у 70% - з нахилом, відповідно медіальний нахил мали 50% - кут нахилу склав від 24° до 72°, дистальний нахил мали 21,4% - кут нахилу від 5° до 15°, горизонтальне положення - кут нахилу 90° мали 28,6% НТМ, в середньому - 50,78°±31,89°.

Аналізуючи рентгенограми пацієнтів було виявлено, що інші моляри НЩ пацієнтів основної групи більш, ніж у 70% випадків уражені патологічними процесами (карієс та його ускладнення, ендодонтично ліковані або відсутні), а у 30% - здорові. Можна зробити висновок, що НТМ у декілька разів менше уражаються патологічними процесами, довше зберігаються у порожнині рота, а відповідно можуть довше функціонувати, та бути використані для протезування, якщо розширити показання до їх збереження за рахунок створення відповідних умов.

Патологічні процеси у РМД у вигляді розрідження кісткової тканини до 4 мм і до 6 мм відповідно за коронкою НТМ спостерігалися у 20% пацієнтів основної групи та у 23,8% пацієнтів групи порівняння.

В процесі оперативного втручання у 13 пацієнтів групи порівняння була взята слизова оболонка, що покривала коронку НТМ, а у 6 з них - фрагмент кістки ПКГНЩ для патоморфологічного дослідження. Гістологічно виявлено, що у 4 пацієнтів цілісність епітелію була збережена повністю, а у 9 спостерігалися дрібновогнищеві або обширні некрози епітелію. У власній пластинці та підслизовому шарі у 2 пацієнтів запалення було практично відсутнє, у 3 - спостерігалося низькоактивне продуктивне запалення, а у 8 - високоактивне продуктивне запалення. Отже можна стверджувати, що запальний процес високої активності спостерігається майже у 2 рази частіше, ніж низької активності.

Аналогічні дослідження були проведені і у хворих основної групи В процесі оперативного втручання у 21 пацієнта основної групи була взята слизова оболонка, що покривала коронку НТМ, а у 6 з них - фрагмент кістки ПКГНЩ, для патоморфологічного дослідження. Дослідження виявило, що у 13 пацієнтів цілісність епітелію була збережена повністю, а у 8 спостерігалися дрібновогнищеві або обширні некрози епітелію. У власній пластинці та підслизовому шарі у 2 (9,5%) пацієнтів запалення було практично відсутнє, у 10 - спостерігалося низькоактивне продуктивне запалення, а у 9 - високоактивне продуктивне запалення.

Провівши дослідження вмісту простору під каптуром над коронкою НТМ на видовий склад мікрофлори 30 пацієнтів основної та 21 - групи порівняння до оперативного втручання було виявлено, що трихомонади були присутні у значній кількості у препаратах 23,3% та 19% пацієнтів відповідно. Дріжжоподібні гриби були виявлені в усіх пацієнтів обох груп. В основній групі дріжджоподібні гриби були присутні у значній кількості в 53,3% випадків та в 38,1% - групи порівняння. Веретеноподібні палички, спірохети та коки у значній кількості виявлені у половини пацієнтів основної групи. У пацієнтів групи порівняння веретеноподібні палички, спірохети та коки у значній кількості виявлені відповідно у 23,8%, 19%, 19% випадків.

Після оперативного втручання виявили відсутність трихомонад, спірохет та веретеноподібних паличок у всіх обстежених пацієнтів обох груп, дріжджові гриби у кількості одиничних ниток були присутні у препаратах 82,3% пацієнтів групи порівняння та 68% - основної групи, також в усіх пацієнтів була виявлена нормальна кокова флора, що дає підстави вважати застосовані методи лікування санаційними для порожнини рота.

Провівши дослідження РАМ у 30 пацієнтів основної групи та 21 пацієнта групи порівняння до оперативного втручання було виявлено добрий функціональний стан організму і відповідно прогноз щодо перебігу післяопераційного періоду та загоювання рани у 13,3% і 9,5% відповідно, задовільний - у 86,7% та 90,5% - відповідно. В середньому показник РАМ пацієнтів групи порівняння склав (+) 59,66±9,81%, (-) 40,33±9,81%, а основної групи (+) 61,93±5,61%, (-) 37,4±6,38%.

Після оперативного лікування у 70,6% пацієнтів групи порівняння функціональний стан організму виявився добрим, а у 29,4% задовільним, середнє значення РАМ (+) 70,17±3,97, (-) 29,23±4,63. Покращення порівняно з доопераційним періодом на (+) 10,51 встановлено у 61,1% пацієнтів. Після оперативного лікування у 52% пацієнтів основної групи функціональний стан організму виявився добрим, а у 48% - задовільним, середнє значення РАМ (+) 70±3,91, (-) 30±3,91. Покращення порівняно з доопераційним періодом на (+) 8,07 виявлено у 38,7% пацієнтів, що вказує на те, що застосовані методи лікування є сануючими для порожнини рота і покращують функціональний стан організму за рахунок ліквідації запальних процесів.

До, під час та після оперативного лікування вимірювали:

- медіально-дистальний розмір коронки НТМ;

- відстань до слизової оболонки на ПКГНЩ до оперативного втручання;

- відстань до кісткової поверхні ПКГНЩ до оперативного втручання;

- нова відстань до кісткової поверхні ПКГНЩ після видалення кісткового фрагменту;

- відстань до слизової оболонки на ПКГНЩ через 6 місяців після оперативного лікування.

У пацієнтів групи порівняння було отримано наступні результати: відстань від заднього краю коронки НДМ до слизової оболонки на ПКГНЩ складала від 6 мм до 11,5 мм, в середньому - 8,11±1,96 мм. В процесі оперативного втручання була виміряна відстань від заднього краю коронки НДМ до кісткової поверхні ПКГНЩ, а після видалення ділянки ПКГНЩ вимірювали вже нову відстань. Відстань від заднього краю коронки НДМ до кісткової поверхні ПКГНЩ варіювала від 8 мм до 14 мм, в середньому - 10,43±1,95 мм, а після видалення ділянки ПКГНЩ - від15 мм до 19 мм, в середньому - 16,96±1,04 мм. Також за допомогою 2 металевих матриць вимірювали медіально-дистальний розмір коронки НТМ. Після вимірювання отримали такі результати: медіально-дистальний розмір коронки НТМ у 21 пацієнта групи порівняння варіював від 10 мм до 15 мм, в середньому - 12,38±1,68 мм. Через 6 місяців після оперативного лікування 17 (80,95%) хворим проводили повторне вимірювання відстані від заднього краю коронки НДМ до слизової оболонки на ПКГНЩ. У пацієнтів групи порівняння ця відстань виявилася від 9 мм до 14 мм, в середньому - 12,44±1,51 мм.

У пацієнтів основної групи було отримано наступні результати: відстань від заднього краю коронки НДМ до слизової оболонки на ПКГНЩ складала від 7 мм до 12,5 мм, в середньому - 9,18±1,73 мм. Відстань від заднього краю коронки НДМ до кісткової поверхні ПКГНЩ варіювала від 10 мм до 16 мм, в середньому - 11,73±1,93 мм, а після видалення ділянки ПКГНЩ - від14 мм до 20 мм, в середньому - 16,86±1,70 мм. Тож можна зробити висновок, що за допомогою запропонованого нами оперативного втручання відстань до кісткової поверхні ПКГНЩ збільшилася на 5,13±0,23 мм, з'явилося місце для НТМ і можливість його функціонування у подальшому. Медіально-дистальний розмір коронки НТМ у 30 пацієнтів основної групи варіював від 10 мм до 16 мм, в середньому - 12,71±1,73 мм. Через 6 місяців після оперативного лікування 26 (86,7%) хворим проводили повторне вимірювання відстані від заднього краю коронки НДМ до слизової оболонки на ПКГНЩ. У пацієнтів основної групи ця відстань виявилася від 12 мм до 17 мм, в середньому - 14±1,50 мм.

Порівнявши отримані результати ми дійшли висновку, що медіально-дистальний розмір коронки НТМ у обох групах не відрізняється і становить 12,71±1,73 мм у пацієнтів основної групи та 12,38±1,68 мм - групи порівняння. Це пояснюється тим, що у групи потрапляли випадкові пацієнти, які відбиралися за діагнозом, а не величиною коронки НТМ. Відстань до слизової оболонки на ПКГНЩ у пацієнтів основної групи до оперативного втручання складала 9,18±1,73 мм, що на 1,07±0,23 мм. (p?0,05) більше, ніж у хворих групи порівняння. Відстань до кісткової поверхні ПКГНЩ до оперативного лікування у пацієнтів основної групи склала 11,73±1,93 мм, що на 1,3±0,02 мм (p?0,05) більше, ніж у хворих групи порівняння. Нова відстань до кісткової поверхні ПКГНЩ після видалення кісткового фрагменту під час оперативного втручання майже не відрізнялась в обох групах досліджуваних і склала 16,86±1,70 мм у пацієнтів основної групи та 16,96±1,04 мм - групи порівняння. Вимірявши відстань до слизової оболонки на ПКГНЩ через 6 місяців після оперативного лікування, виявили такі показники: у основній групі - 14±1,50 мм та 12,44±1,51 мм, що на 1,56±0,01 мм (p?0,05) більше, ніж у групі порівняння.

Результати дослідження до та після оперативного втручання у пацієнтів основної групи виявили, що середня відстань до слизової оболонки на ПКГНЩ до операції становила 9,18±1,73 мм, а після 14±1,50 мм, тобто відстань збільшилася на 4,82±0,01 мм (p?0,05). Також провели порівняння відстані до кісткової поверхні ПКГНЩ до та після операції і отримали наступні результати: 11,73±1,93 мм та 16,86±1,70 мм, тобто відстань збільшилася на 5,13±0,23 мм. (p?0,05).

Аналіз відстані до кісткової поверхні ПКГНЩ до та після операції у групі порівняння продемонстрував наступні результати: 10,43±1,95 мм та 16,96±1,04 мм, тобто відстань збільшилася на 6,53±0,93 мм (p?0,05). Якщо порівняти ці дані з даними основної групи то різниця виявилася 1,49±0,77 мм. Опосередковано можна зробити висновок, що при запропонованій нами методиці оперативного втручання травма кістки менша, ніж при атиповому видаленні НТМ.

Порівнявши медіально-дистальний розмір коронки НТМ у пацієнтів основної групи з відстанню до слизової оболонки на ПКГНЩ до та після оперативного втручання, отримали такі результати: медіально-дистальний розмір коронки НТМ на 3,53±0,05 мм (27,7% медіально-дистального розміру коронки НТМ) більше, ніж відстань до слизової оболонки на ПКГНЩ, а після оперативного втручання цей показник навпаки став меншим на 1,51±0,18 мм (11,9% медіально-дистального розміру коронки НТМ), тож загалом виявилося, що відстань збільшилася на 39,6% у порівнянні до медіально-дистального розміру коронки НТМ.

Таким чином, запропонований та розроблений нами метод хірургічного лікування УПНТМ дає стійкий позитивний результат, створює достатнє місце для НТМ та м'яких тканин, що його оточують, за рахунок чого зберігається повноцінний зуб та усувається можливість розвитку запальних ускладнень з боку м'яких тканин у майбутньому. Ефективність запропонованого способу лікування становить 96,7%.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального науково-практичного завдання сучасної стоматології, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів шляхом розробки та обґрунтування нового хірургічного методу лікування.

В довільно вибраних групах людей віком від 17 до 33 років виявлено, що нижні треті моляри частково або повністю прорізалися у 68, 8% осіб, а у віці 17-19 років - у 60,5%. У вертикальному положенні прорізалися 64,9% нижніх третіх молярів, а на момент обстеження 27,5% вже були видалені. У 40,5% осіб в анамнезі спостерігалися різні форми перикороніту. Нижні треті моляри були в 1,8 разів менше уражені карієсом та його ускладненнями, ніж інші моляри нижньої щелепи; у 9,2% осіб нижні треті моляри були використані в якості опори мостоподібного протеза.

У всіх пацієнтів основної групи нижні треті моляри були розташовані у вертикальному або близькому до нього положенні; 50% пацієнтів звернулись з приводу хронічного перикороніту; у 43,3% хворих слизовий каптур наполовину перекривав коронку нижнього третього моляра; відстань від заднього краю коронки другого моляра до слизової оболонки на передньому краю гілки нижньої щелепи становила від 7 до 12,5мм (9,18±1,73мм.). Дефіцит місця сягав 5 мм. Не зверталися до лікаря з приводу утрудненого прорізування нижніх третіх молярів 43% пацієнів основної групи, а у 56,7% - в анамнезі були загострення хронічного перикороніту.

Розроблено метод хірургічного лікування хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів, який передбачає остеоектомію ділянки переднього краю гілки нижньої щелепи та ретротранспозицію м'яких тканин за коронку зуба, чим забезпечується створення необхідних анатомічних умов для його функціонування, усунення запальних ускладнень, їх рецидивів. Цей метод показаний при вертикальному положенні зуба або його нахилі до 17є і нестачі місця в щелепі для його прорізування до 5мм.

Застосування запропонованого оперативного втручання можливе і при наявності у хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів локальних запальних процесів в прилеглих до зуба тканинах без суттєвого ризику виникнення різноманітних запальних ускладнень у подальшому.

За даними реакції адсорбції мікроорганізмів, у 38.7% пацієнтів основної групи функціональний стан організму у порівнянні з доопераційним періодом покращився від задовільного до доброго, що свідчить про санаційний вплив запропонованого методу лікування і покращення загального стану організму за рахунок ліквідації запальних процесів у порожнині рота.

Застосування розробленого методу хірургічного лікування утрудненого прорізування нижніх третіх молярів, при дотриманні розроблених показань до його використання, дозволило зберегти 96,7% зубів, які за попередніми показаннями повинні були бути видаленими.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для підвищення ефективності лікування хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів рекомендовано використовувати остеоектомію ділянки переднього краю гілки нижньої щелепи з ретротранспозицією м'яких тканин за коронку нижнього третього моляра, для можливості його збереження, подальшого функціонування та попередження розвитку або усунення можливих запальних ускладнень.

Перед проведенням хірургічного методу лікування, за допомогою рентгенологічного обстеження, необхідно оцінити стан, положення нижнього третього моляра та кут його нахилу, який не повинен перевищувати 17°.

До оперативного втручання та під час операції за допомогою градуйованого зонда у порожнині рота необхідно виміряти відстань від дистальної поверхні коронки нижнього другого моляра до слизової оболонки на передньому краю гілки нижньої щелепи та до кісткової поверхні переднього краю гілки нижньої щелепи, для вирішення питання про недостатність місця для нижнього третього моляра, яка повинна бути менше 5мм.

Оперативне втручання проводиться під місцевим провідниковим знеболенням. По закінченні операції, з метою адекватного прилягання м'яких тканин до кістки, попередження можливого утворення слизової та кісткової кишень, а також післяопераційних запальних ускладнень за коронку нижнього третього моляра вводять йодоформну туруну на 5 - 10 діб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Маланчук В.О. Спосіб хірургічного лікування утрудненого прорізування зубів мудрості / Маланчук В.О., Астапенко О.О., Добрий-Вечір Т.В. // Вісник стоматології. - 2006. - № 2. - С 69-71. (Автором особисто проведено збір клінічного матеріалу, написання статті).

Пермінов О.В. Перспективи збереження нижніх третіх молярів при їх утрудненому прорізуванні / Пермінов О.В., Чумаченко О.В., Добрий-Вечір Т.В. // Галицький лікарський вісник. - 2006. - Т 13, № 2. - С. 76-77. (Автором особисто проведено збір та узагальнення клінічного матеріалу, написання статті).

Добрый-Вечер Т.В. Особенности хирургического лечения затруднённого прорезывания нижних третьих моляров / Добрый-Вечер Т.В. // Вісник стоматології. - 2008. - №1. - С. 119.

Маланчук В.О. Патоморфологічні зміни парадентальних тканин, частота їх розвитку та значення для органозберігаючих втручань у осіб з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів / Маланчук В.О., Григоровський В.В., Добрий-Вечір Т.В. // Новини стоматології. - 2009. - №3 (60). - С. 9-15. (Автором особисто проведено збір та узагальнення клінічного матеріалу, написання статті).

Маланчук В.А. Хирургическое лечение затруднённого прорезывания нижних зубов мудрости с сохранением зуба / Маланчук В.А., Астапенко Е.А., Добрый-Вечер Т.В // Материалы І - Съезда стоматологов Таджикистана «Актуальные вопросы стоматологии и организационные формы развития первичного звена стоматологии Республики Таджикистан», 2-3 июня 2006 г. - Д., 2006 - С. 99-100.

Маланчук В.А. Пластика мягких тканей ретромолярной области при затруднённом прорезывании нижних третьих моляров / Маланчук В.А., Добрый-Вечер Т.В // Матеріали ІІІ з'їзду ВАПРЕХ «Актуальні питання пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії», 2-4 жовтня 2008р. - К., 2008. - С. 32-33.

Добрый-Вечер Т.В Хирургическое лечение затруднённого прорезывания нижних третьих моляров / Добрый-Вечер Т.В, Маланчук В.А. // Матеріали наук.-практ. конф. «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія», 11 січня 2008р. - К., 2008 - С. 115-116.

Добрий-Вечір Т.В. Клінічна характеристика ділянки прорізування нижніх третіх молярів / Добрий-Вечір Т.В., Чумаченко О.В. // Матеріали ювілейної наук.-практ. конф. «Актуальні питання сучасної стоматології», 29 жовтня - 1 листопада 2008р. - Стоматологічні новини. Вип. 8: - Л., 2008. - С. 5-7.

Маланчук В.О. Патоморфологічні зміни парадентальних тканин у осіб з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів / Маланчук В.О., Григоровський В.В., Добрий-Вечір Т.В. // Матеріали першого Українського міжнародного з'їзду черепно-щелепно-лицевих хірургів України:, 15-16 травня 2009 р. - К., 2009. - С. 258-262.

Добрий-Вечір Т.В. Рентгенологічна характеристика ділянки прорізування нижніх третіх молярів / Добрий-Вечір Т.В., Чумаченко О.В. // Матеріали наук.-практ. конф. «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія», 23 січня 2009р. - К., 2009. - С. 128-129.

Malanchuk V.A. Surgery of challenging dentition of third mandibular molars / Malanchuk V.A., Dobry-Vecher T.V. // Stomatologija, Baltic Dent. and Maxillofac. J. - 2009. - Suppl. 6. - Р. 28-29.

Маланчук В.О. Патоморфологічні зміни парадентальних тканин у осіб з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів / Маланчук В.О., Григоровський В.В., Добрий-Вечір Т.В. // Матеріали наук.-практ. конф. «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія», 21 січня 2011р. - К., 2011. - С. 95-97.

Пат. № 8821 Україна МПК (2005) А61В17/00. Спосіб хірургічного лікування ускладненого прорізування нижніх зубів мудрості, які мають вертикальне положення / Маланчук В.А., Астапенко О.О., Добрий-Вечір Т.В., Чумаченко О.В. - № u 2005 02033; заявл. 04.03.2005; опубл. 15.08.2005, Бюл. № 8 (*- проведення інформаційно-патентного пошуку, розробка методики, викладення публікацій).

АНОТАЦІЯ

Добрий-Вечір Т.В. Особливості хірургічного лікування хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - Стоматологія. - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2011.

Робота присвячена підвищенню ефективності лікування хворих з утрудненим прорізуванням нижніх третіх молярів шляхом розробки та обґрунтування нового хірургічного методу лікування - остеоектомії ділянки переднього краю гілки нижньої щелепи з ретротранспозицією м'яких тканин за коронку зуба, чим забезпечується створення необхідних умов для його функціонування, попередження та усунення запальних ускладнень, їх рецидивів. Спосіб показаний при вертикальному положенні НТМ або його нахилі до 17є і нестачі місця в щелепі для його прорізування до 5 мм.

Запропонований метод хірургічного лікування утрудненого прорізування нижніх третіх молярів, при дотриманні розроблених показань до його використання, дозволив зберегти 96,7% НТМ, які за попередніми показаннями підлягали видаленню.

Ключові слова: нижні треті моляри, утруднене прорізування, остеоектомія, ретротранспозиція м'яких тканин.

АННОТАЦИЯ

Добрый-Вечер Т.В. Особенности хирургического лечения больных с затрудненным прорезыванием нижних третьих моляров. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - Стоматология. - Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2011.

Работа посвящена повышению эффективности лечения больных с затрудненным прорезыванием нижних третьих моляров путем разработки и обоснования нового хирургического метода лечения - остеоэктомии участка переднего края ветви нижней челюсти с ретротранспозицией мягких тканей за коронку зуба, чем обеспечивается создание необходимых условий для его функционирования, устранения воспалительных осложнений, их рецидивов. Предлагаемый способ показан при вертикальном положении зуба или его наклоне до 17є и недостатке места в челюсти для его прорезывания до 5 мм.

Материалом для статистического исследования стал клинический анализ 524 произвольно выбранных пациентов и 265 рентгенограмм.

Установлено, что в группах людей в возрасте от 17 до 33 лет нижние третьи моляры прорезались частично или полностью у 68,8%, а в возрасте 17 - 19 лет у 60,5%. В вертикальном положении прорезалось 64,9%, а 27,5% нижних третьих моляров на момент обследования уже были удалены. У 40,5% человек в анамнезе наблюдались разные формы перикоронитов. Нижние третьи моляры почти в два раза реже поражаются кариозным процессом и его осложнениями чем другие моляры нижней челюсти и всего в 9,2% случаэв используются для протезирования.

Клинический материал диссертации составили результаты обследования и лечения 51 больного с затрудненным прорезыванием нижних третьих моляров в возрасте от 19 до 36 лет. Все больные с точки зрения метода лечения были разделены на 2 группы. Первую группу (21человек) составили пациенты, которым применялись традиционные методы лечения (иссечение капюшона над нижним третьим моляром, типичное и атипичное удаление зуба). Основную группу составили 30 пациентов прооперированных предложенным нами методом - остэоэктомия участка переднего края ветви нижней челюсти с ретротранспозицией мягких тканей за коронку нижних третьих моляров. Оценку эффективности лечения проводили на основании данных клинических рентгенологических и лабораторных (патоморфологическое исследование, бактериоскопия, реакция адсорбции микроорганизмов).

У всех пациентов основной группы нижние третьи моляры находились в вертикальном или близком к нему положении; 50% пациентов обратились по поводу хронического перикоронита; у 43,3% больных слизистый капюшон на Ѕ перекрывал коронку зуба; расстояние от заднего края нижнего второго моляра до переднего края ветви нижней челюсти составляло 9,18±1,73 мм. Дефицит места достигал 5 мм. Не обращались за помощью по поводу затрудненного прорезывания нижних третьих моляров 43% пациентов, а у 56,7% - в анамнезе было обострение хронического перикоронита.

После проведенных патогистологических исследований выявили, что наличие у больных с затрудненным прорезыванием нижних третьих моляров локальных воспалительных процессов в прилегающих к зубу тканях позволяет применять предложенное нами оперативное вмешательство без существенного риска возникновения различных воспалительных осложнений в дальнейшем.

По данным реакции адсорбции микроорганизмов, у 38,7% пациентов основной группы функциональное состояние организма улучшилось от удовлетворительного до хорошего, что свидетельствует о санационном влиянии предложенного метода лечения.

Предложенный метод хирургического лечения затрудненного прорезывания нижних третьих моляров, при учете разработанных показаниях к его применению, позволил сохранить 96.7% зубов, которые по предыдущим показаниями подлежали бы удалению.

Ключевые слова: нижние третьи моляры, затрудненное прорезывание, остеоэктомия, ретротранспозиция мягких тканей.

ANNOTATION

Dobryi-Vechir T.V. Peculiarities of the Surgical Treatment of the Patients with Complicated Eruption of Lower Third Molars - manuscript

Dissertation for PhD degree in specialty 14.01.22 - Stomatology - National Medical Bohomolets' University. Ministry of Health of Ukraine, Kiev, 2011.

This work is dedicated to problem of improvement of treatment efficiency in complicated eruption of lower molars by means of development and explanation of the new surgical treatment. There is osteoectomy of the anterior margin of the mandible ramus with retroposition of soft tissues behind tooth crown which makes favourable background for its function and eliminates inflammatory complications, its recurrence and is indicated in case of vertical tooth position or in 17є of its inclination and room insufficiency in jaw up to 5 mm.

Implicated surgical method of treatment in complicated eruption of lower third molars in defined indications allowed to preserve 96,7% of teeth claim to be extracted.

Key words: lower third molars, maleruption, pericoronitis, osteoectomy, retroposition of soft tissues.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГНЩ - гілка нижньої щелепи

НДМ - нижній другий моляр

НТМ - нижній третій моляр

НЩ - нижня щелепа

ПКГНЩ - передній край гілки нижньої щелепи

РАМ - реакція адсорбції мікроорганізмів

РМД - ретромолярна ділянка

УПНТМ - утруднене прорізування нижнього третього моляра

Размещено на Allbest.ru

...