Клінічне значення фекального кальпротектину у диференційній діагностиці хронічних запальних та функціональних захворювань кишечнику

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ДУ «ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ НАМН УКРАЇНИ»

14.01.36 - гастроентерологія

УДК 616.348-002:616.34:616-072.7

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФЕКАЛЬНОГО КАЛЬПРОТЕКТИНУ У ДИФЕРЕНЦІЙНІЙ ДІАГНОСТИЦІ ХРОНІЧНИХ ЗАПАЛЬНИХ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ КИШЕЧНИКУ

ФЕДОРОВА НАТАЛІЯ

СТАНІСЛАВІВНА

Дніпропетровськ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Степанов Юрій Миронович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Решетілов Юрій Іванович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри терапії та гастроентерології

доктор медичних наук, професор Дорофєєв Андрій Едуардович, Донецький національний медичний університет імені М.Горького України, завідувач кафедри внутрішньої медицини №2

Захист дисертації відбудеться «26» квітня 2011 р. о «12-00» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України та ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» (пр.Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9, м. Дніпропетровськ, 49044)

Автореферат розісланий «25» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор В.В. Родіонова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На даний момент проблема вивчення хронічних запальних захворювань кишечнику (ХЗЗК), до яких відносять неспецифічний виразковий коліт (НВК) та хворобу Крона (ХК), залишається, як і раніше, вельми актуальною. Це обумовлено їх значною поширеністю, прогресуючим та рецидивуючим перебігом, складністю постановки діагнозу і, відповідно, адекватним вибором тактики лікування, що, в свою чергу, збільшує ризик інвалідизації і смертності людей працездатного віку. Останніми роками спостерігається негативна тенденція до зростання захворюваності на ХЗЗК, яка за період з 1990 року виросла у 7-7,5 рази (Дорофєєв А.Е., 2004, Vind I., 2006). Сьогодні також відомо, що майже 30% хворих зі скаргами кишечного характеру страждають саме функціональними порушеннями кишечнику, перш за все, так званим «синдромом подразненої кишки»(СПК). Не маючи ніякого відношення до запальних захворювань, ця нозологічна група є основною, з якою необхідно проводити диференційну діагностику при підозрі на ХЗЗК.

Незважаючи на велику кількість і різноманітність діагностичних тестів і процедур, що використовуються для визначення стану кишечнику, встановлення і оцінка кишкового запалення залишається важкою задачею. Навіть виконані ендоскопічне та морфологічне дослідження кишечнику не завжди здатні забезпечити точність встановленого діагнозу і підтвердити або спростувати наявність запалення (Звягінцева Т.Д., 2005).

Останніми роками з'явилися відомості про нейтрофільний кальцій- зв'язаний білок - кальпротектин, що становить приблизно 60% від всіх цитоплазматичних протеїнів клітин крові (Main M.J., 2001, Canani R.B., 2008). Оскільки запальні зміни стінки кишечнику супроводжуються підвищеною міграцією лейкоцитів у ділянку запалення, кальпротектин, визначуваний в калі (фекальний кальпротектин - ФК) розглядається як високо специфічний маркер запалення. Для лікаря - клініциста також досить важливим є питання контролю ефективності призначеної терапії, моніторинг зміни активності запалення в кишечнику з метою визначення термінів лікування і своєчасного попередження клінічних рецидивів. Тому у такий ситуації істотну допомогу може надати порівняльна оцінка рівнів ФК в динаміці (Costa F., 2005, Costantea C., 2008).

Останнім часом в іноземній літературі з'явилися дані про те, що за специфічністю та чутливістю метод оцінки ФК не поступається «золотому стандарту» - методу оцінки фекальної екскреції лейкоцитів, мічених 111-індієм (Desai D., 2007).

Наукова інформація про використання визначення ФК для диференційної діагностики між органічними і неорганічними ураженнями кишечнику нечисленна, дискретна і лише в обмеженому обсязі торкається величезної значущості проблеми.

За даними інформаційного пошуку, в Україні і країнах СНД дані про метод визначення ФК практично відсутні, що зумовлює доцільність його подальшого вивчення та пошуку шляхів удосконалення диференційної діагностики між ХЗЗК та функціональною патологією кишечнику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії «Вивчення патогенетичних механізмів порушень функції гастродуоденальної зони та розробка на їх основі нових методів діагностики, лікування та профілактики захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, гепатобіліарної зони та кишечнику», державний реєстраційний № 0103U003649. Автор дисертації є співвиконавцем зазначеної наукової роботи.

Мета дослідження - удосконалення діагностики ХЗЗК шляхом застосування неінвазивного методу оцінки ФК; визначення його ролі у диференційній діагностиці хронічних запальних та функціональних захворювань кишечнику.

Завдання дослідження:

1. Оцінити і порівняти значення ФК у пацієнтів з органічними захворюваннями кишечнику, що встановлені лабораторними, інструментальними і морфологічними методами дослідження; у пацієнтів з функціональними захворюваннями кишечнику і у здорових осіб контрольної групи.

2. Визначити ступінь кореляції між ендоскопічною і морфологічною оцінкою виразності і активності запалення в слизовій оболонці кишечнику і концентраціями ФК у хворих на хронічні запальні захворювання кишечнику.

3. Дослідити взаємозв'язки між рівнями ФК та іншими лабораторними показниками кишкового запалення у хворих на ХЗЗК.

4. Встановити наявність кореляційного зв'язку між даними клінічних індексів запалення у хворих на ХЗЗК і показниками ФК.

5. Вивчити вплив поширеності запального процесу у кишечнику на рівень ФК.

Об`єкт дослідження: неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, синдром подразненого кишечнику у хворих з наявністю або відсутністю запального процесу у слизовій оболонці кишечнику.

Предмет дослідження: показники рівня ФК у хворих на ХК, на НВК, та функціональні розлади кишечнику (СПК).

Методи досліджень: загальноклінічні, стандартні лабораторні, мікробіологічні (аналіз мікрофлори вмісту товстої кишки), інструментальні (фіброколоноскопія з колонобіопсією, ректороманоскопія), рентгенологічне дослідження (іригографія, фракційне дослідження тонкого кишечнику), морфологічні, визначення ФК методом імуноферментного аналізу, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні проведено вивчення рівнів ФК у хворих на ХЗЗК в залежності від тяжкості перебігу захворювання та у хворих на функціональні розлади кишечнику.

Вперше встановлена пряма пропорційна залежність між рівнями ФК та виразністю ступеня тяжкості перебігу НВК і ХК (р<0,05), що дозволяє вважати ФК досить чутливим маркером для діагностики ХЗЗК та визначення ступеня тяжкості захворювання. Вперше доведено, що визначення рівня ФК є важливим в диференційній діагностиці між ХЗЗК та функціональними розладами кишечнику, вважаючи його високочутливість, об`єктивність та простоту виконання.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність роботи полягає у запропонуванні практичним лікарям визначення рівня ФК у калі та оцінки його концентрацій при проведенні диференційної діагностики між запальними та функціональними захворюваннями кишечнику, для визначення ефективності призначеного лікування у хворих на хронічні запальні захворювання кишечнику, та з метою прогнозування початку загострення хронічних запальних захворювань кишечнику.

Практичні рекомендації і висновки роботи можуть бути використані в роботі лікарів поліклінічних, терапевтичних, гастроентерологічних відділень обласних, міських і районних лікарень, особливо на етапі діагностичного пошуку у хворих на ХЗЗК та СПК, на етапі диспансерного спостереження за хворими на ХЗЗК, а також у навчальному процесі у вищих навчальних медичних закладах та інститутах удосконалення лікарів.

За результатами досліджень отримано деклараційний патент (Пат. № 38640 Україна, Кл. G01N33/00, G01N33/50 Спосіб діагностики стану кишечнику / Степанов Ю.М., Федорова Н.С. (Україна). - №200808949; Заявл. 08.07.2008; Опубл. 12.01.2009, Бюл. №1). Результати дослідження впроваджено у роботу клініки ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» (м. Дніпропетровськ, акт впровадження від 29.10.2009), терапевтичного відділення міської клінічної лікарні №7 м. Дніпропетровська (акт впровадження 30.10.2009), терапевтичного відділення міської клінічної лікарні №18 м. Дніпропетровська (акт впровадження 28.10.2009), терапевтичного відділення міської клінічної лікарні №9 м. Запоріжжя (акт впровадження 10.01.2011), гастроентерологічного відділення міської клінічної лікарні №3 м. Донецька (акт впровадження 21.01.2011).

Основні теоретичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі на кафедрі гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України, кафедрі гастроентерології та терапії Запорізької державної медичної академії МОЗ України, кафедрі внутрішньої медицини №2 Донецького національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснено інформаційно-патентний пошук, на підставі чого розроблені основні завдання та методологія дослідження. Самостійно проведено відбір хворих та клінічне спостереження за ними, виконані лабораторні дослідження показників рівня кальпротектину у калі, частині хворих виконано ендоскопічне дослідження (ректоро- та фіброколоноскопія). Здобувачем сформовано базу даних, проведено статистичну обробку отриманих результатів, аналіз, теоретичне їх узагальнення та практичне застосування. Автором самостійно сформульовані основні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації, проведено впровадження отриманих результатів та їх апробація. Основні публікації за темою носять оригінальний характер.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти, кафедри госпітальної терапії №1 та профпатології та кафедри факультетської терапії та ендокринології 28.12.2010 року.

Основні положення дисертаційної роботи апробовані та доповідалися на ІІ Українському гастроентерологічному тижні (Дніпропетровськ, 2008); на науково-практичній конференції «Гастроентерологія сьогодні: успіхи, проблеми та шляхи їх вирішення» (Дніпропетровськ, 2009); на ІV Всеукраїнському гастроентерологічному з'їзді (Дніпропетровськ, 2010); на міжнародному засіданні Європейської організації з вивчення хвороби Крона та коліту (Донецьк, 2010), на 6 конгресі European Crohn's and Colitis Organisation (Dublin, 2011).

Публікації результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 4 статті у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, 3 тези доповіді, отримано 1 деклараційний патент України на корисну модель

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 156 сторінках друкованого тексту, робота ілюстрована 10 таблицями і 44 рисунками та складається зі вступу, 4 розділів (огляд літератури, клінічна характеристика хворих та методи дослідження, 2 розділи власних досліджень), аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Список використаної літератури містить 214 джерел, з них кирилицею - 88, латиною - 126.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. До дослідження було залучено 160 пацієнтів віком від 18 до 67 років, із них 80 хворих на ХЗЗК, 49 хворих на СПК та 31 пацієнт без будь-якої патології кишечнику.Відповідно до завдань дослідження, всі пацієнти були розподілені по групах за нозологічним принципом:

1 група: 48 пацієнтів (30,0%) з НВК, серед котрих було 27 чоловіків (56,3%) та 21 жінка (43,7%). Середній вік хворих склав (41,84+1,96) років. Розподіл хворих за тяжкістю перебігу НВК був наступним: 17 осіб (35,4%) мали легкий перебіг НВК, 20 осіб (41,7%) - середній перебіг, 11 осіб (22,9%) - тяжкий перебіг. Тривалість НВК коливалась від 1 до 22 років, в середньому склала (7,3+1,8) років. Середні строки діагностики для НВК склали (1,4+0,9) років.

2 група: 32 пацієнта (20,0%) з ХК, серед котрих було 16 чоловіків (50,0%) та 16 жінок (50,0%). Середній вік хворих склав (38,94+1,63) років. Залежно від тяжкості перебігу ХК хворі розподілились наступним чином: 10 осіб (31,3%) мали легкий перебіг ХК, 14 осіб (43,7%) - середній перебіг, 8 осіб (25,0%) - тяжкий перебіг. Тривалість ХК коливалась від 1 до 20 років, в середньому - (9,1+2,2) років. Середні строки діагностики для ХК склали (3,7+2,2) років.

3 група: 49 пацієнтів (30,6%) з СПК, серед котрих було 15 чоловіків (30,6%) та 34 жінки (69,4%). Середній вік хворих склав (43,1+1,54) років. Тривалість СПК коливалась від 1 до 27 років, в середньому - (5,3+1,2) років. Середні строки діагностики для СПК склали (6,9+2,8) років.

4 група: 31 пацієнт (19,4%) склав контрольну групу, у котрій було 21 чоловік (30,6%) та 10 жінок (69,4%). Середній вік хворих склав (41,0+1,30) років. Всі групи були порівняними за віком пацієнтів (p>0,40 за ANOVA).

Стан хворих оцінювався за результатами клінічного обстеження, біохімічних, лабораторних, інструментальних, морфологічних та імуногістохімічних досліджень.

Стан слизової оболонки товстої кишки та верифікація попередньо встановленого клінічного діагнозу оцінювались шляхом проведення ендоскопічного дослідження товстого кишечнику (ректосигмоскопія або колоноскопія) і подальшої морфологічної оцінки отриманих біоптатів. Дослідження проводились відповідно до прийнятих стандартів з використанням сигмоскопів та колоноскопів фірм Fujinon (Японія), Pentax FC-38FJ (Японія), Olympus SF-IL (Японія). Ендоскопічна картина слизової оболонки кишечнику оцінювалась згідно прийнятих класифікацій та стандартів (Маржатка З., 1996; Федоров Е.Д., 2001). Згідно існуючим класифікаціям, виявлені у наших пацієнтів зміни при ендоскопії кишечнику були трактовані як різні ступені ендоскопічної активності, від 0 до 3 стадії. При наявності протипоказань до проведення ендоскопічного дослідження виконувалась іригоскопія. Хворим з метою визначення стану тонкого кишечнику та виявлення поширеності запального процесу проводилось рентгенологічне дослідження методом подвійного контрастування.

Отримані при ендоскопії біоптати слизової оболонки фіксувались у 10% розчині формаліну, зневоднювались ацетоном та депарафінізувалися згідно прийнятим стандартам. Зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином. Морфологічні зміни трактувались згідно вимогам морфологічного розділу сучасної Сіднейсько - Хьюстонської системи (Аруин Л.І., 1997).

Кількісна оцінка ФК проводилась методом імуноферментного аналізу з використанням моноклональних антитіл кролика до кальпротектину людини. Основу метода складає залежність рівня ФК від інтенсивності нейтрофільної інфільтрації слизової оболонки кишечнику. Концентрації ФК визначались з використанням тест-наборів фірми BUHLMANN (Швейцарія) на приборі Humanrider (Німеччина).

Статистичний аналіз результатів дослідження проводився за допомогою пакета програм Statisticа v6.1®. Для порівняння кількісних ознак використовувались параметричні та непараметричні критерії (при парному порівнянні - критерій Стьюдента та Манна-Уітні, при численному - однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA). Порівняння відносних величин здійснювалось з використанням критерію Хі-квадрат Пірсона (2). Різницю вважали статистично значущою при p<0,05. Для оцінки взаємозв'язку між ознаками розраховувались коефіцієнти лінійної кореляції Пірсона та рангової кореляції Спірмена (r).

Результати досліджень та їх аналіз. У стані загострення НВК на момент дослідження перебувало 28 осіб (58,3% ), у стані ремісії - 20 осіб (41,7%). У групі ХК фаза загострення була встановлена 17 хворим (53,1%), фаза ремісії - 15 хворим (46,9%). Тобто, розподіл хворих за фазами активності запалення як в загальній групі ХЗЗК, так і в окремих нозологічних групах, суттєво не відрізнявся (р>0,05).

Аналіз скарг усіх хворих з ХЗЗК довів, що найбільш характерними для хворих на ХЗЗК є діарея (84,9%) з домішками крові (62,5%) та слизу у калі (65,0%), та болю у животі (68,8%). У хворих обох груп (НВК і ХК) спостерігались закрепи (10,0%), тенезми (68,7%), здуття живота (65,0%) та буркотіння (66,3%). Досить частими скаргами були втомлюваність (71,3%), загальна слабкість (60,0%), підвищення температури тіла (42,5%) та втрата ваги (43,7%). Треба відзначити, що і у хворих з ХК, і з НВК не було жодних скарг, специфічних для окремої нозологічної форми. Більшість скарг зустрічалась майже з однаковою частотою при обох патологіях (р0,05).

У групі хворих на СПК також найчастішим симптомом було порушення стулу: на діарею скаржились 77,6% хворих і закрепами страждали 22,4% пацієнтів. Аналогічно з ХЗЗК, хворі на СПК скаржились на болі у животі, що здебільшого локалізувались у нижніх ділянках живота (75,5%). Також у групі СПК пацієнти відмічали у себе тенезми (75,5%), буркотіння (77,5%) та здуття живота (81,6%). Декілька рідше, ніж при НВК та ХК, у осіб з СПК зустрічались загальна слабкість (55,1%) та втомлюваність (59,2%). Звичайно, у відібраних нами пацієнтів з СПК не було так званих «симптомів тривоги», як домішки крові у калі, втрата ваги та інші. При зіставленні частоти виявлення аналогічних симптомів у групах ХЗЗК та СПК різниця була статистично недостовірною (р0,05).

Відповідно до завдань дослідження, були проаналізовані неспецифічні лабораторні маркери запалення кишечнику, а саме рівні лейкоцитів крові та концентрації СРБ у всіх досліджених хворих у порівнянні з контрольною групою. Спостерігалось значне підвищення рівня лейкоцитів у хворих з ХЗЗК під час загострення хвороби у порівнянні з пацієнтами з ХЗЗК, взятих до дослідження у фазі ремісії (р<0,01). Так, у групі з НВК у гострій стадії середні показники лейкоцитів були (8,31+0,56)Ч109/л, у групі ХК - (8,21+0,54)Ч109/л, що достовірно перевищує (р<0,01) відповідні показники осіб контрольної групи - (6,54+0,24)Ч109/л. Концентрації лейкоцитів хворих як на НВК, так і на ХК, що знаходились у стані ремісії (6,36+0,51)Ч109/л та (6,33+0,43)Ч109/л відповідно), достовірно не відрізнялись від контрольних значень (р>0,05).

Залежно від клінічного ступеня тяжкості, найвищі концентрації лейкоцитів були визначені у хворих з ХЗЗК тяжкого ступеня. Підвищення рівня лейкоцитів крові хворих з легким та середнім перебігом ХК та НВК у зрівнянні з групою контролю було несуттєвим (р0,05), у той час як при тяжкому перебігу захворювань спостерігався стійкий взаємозв'язок: коефіцієнти кореляції склали r= 0,41 (p<0,01) при НВК і r= 0,49 (p<0,01) при ХК.

Оцінюючи залежність рівня лейкоцитів у крові хворих з ХК і НВК від ступеня ендоскопічної активності, встановлено їх перевищення у 1,3-1,5 рази (р<0,01) значень пацієнтів контрольної групи лише при 3 ступені ендоскопічної активності. Дані хворих з іншими ступенями ендоскопічної активності суттєво не відрізнялись від рівнів групи контролю (р>0,05).

Встановлено суттєве (у 2,5 - 3 рази) підвищення концентрації СРБ у крові хворих на ХЗЗК у порівнянні з пацієнтами без будь-яких захворювань кишечнику (р<0,001). Середній рівень СРБ в контрольній групі склав (1,30±0,38) мг/л, у групі хворих на НВК - (4,05±0,45) мг/л, у хворих з ХК - (3,36±0,44) мг/л.

Нами встановлена пряма кореляція між концентрацією СРБ у крові та тяжкістю перебігу ХЗЗК (r=0,35; p<0,01). Найнижчий рівень СРБ спостерігався при легкому перебігу (2,48±0,75) мг/л, найвищий - при тяжкому перебігу ХЗЗК (5,23±0,68) мг/л. Концентрації СРБ у хворих з середнім ступенем тяжкості зайняли проміжне положення (4,13±0,54) мг/л. Значення СРБ при середньому і тяжкому перебігу ХЗЗК достовірно (p<0,001) перевищували відповідні показники здорових осіб.

Щодо рівнів СРБ хворих на ХЗЗК, що знаходились у різних фазах активності запального процесу, то у групах НВК та ХК спостерігались деякі розбіжності. У групі хворих на НВК у фазі загострення концентрації СРБ (4,70±0,60) мг/л суттєво перевищували аналогічні значення пацієнтів контрольної групи (р0,001) і хворих у стані ремісії - (2,95±0,58) мг/л (р0,05). При ХК спостерігалось підвищення рівнів СРБ у порівнянні з групою контролю, незалежно від фази активності процесу (р0,05), і відсутність достовірних відмінностей (р>0,05) між показниками у хворих, що знаходились у стані загострення (3,65+0,66) мг/л), і пацієнтів з ремісією ХК ((2,82+0,59) мг/л).

Аналіз рівнів СРБ при ХЗЗК в залежності від ступеня ендоскопічної активності показав, що у групі НВК достовірні відмінності від показників здорових пацієнтів відзначено при 1 ступені ((2,91±0,64) мг/л; р<0,05) і, особливо, при 2 та 3 ступенях: (5,22±0,71) мг/л та (5,38±0,94) мг/л відповідно; р<0,001). У групі ХК такі закономірності відзначались тільки у пацієнтів з 2 і 3 ступенями ендоскопічної активності ((2,88±0,60) мг/л; р<0,05 і (6,13±1,20) мг/л; р<0,001).

Враховуючи важливість визначення індексів активності Best, Truelove та Wittz для оцінки ступеня клінічного перебігу ХЗЗК, і поширеність цих методик у практичній медицині Західної Європи, аналогічні дослідження були проведені у досліджуваних хворих. Відносно індексу Best виявилося, що найбільш високим він був у групі хворих на ХК з тяжким перебігом захворювання (середні значення (297,13±17,58), що достовірно (р<0,05). перевищувало відповідні значення індексу в осіб з середньотяжким перебігом ХК середнього ступеня тяжкості (240,6±16,33). Як і очікувалось, найменші значення індексу Best відзначались у осіб з легким перебігом ХК (151,5±5,61) - в 1,6 рази нижче показників при середній тяжкості ХК і в 2 рази - даних хворих з тяжким перебігом (р<0,001).

У пацієнтів, що знаходились у стані ремісії ХК, середні значення індексу Best (169,87+11,55) були значно нижче (р<0,001), ніж при загостренні захворювання (277,18+13,26).

Аналіз індексу Truelove та Wittz показав, що 94,1% хворих на НВК, клінічний ступінь тяжкості захворювання котрих був розцінений як легкий, мали індекс Truelove та Wittz легкого ступеня тяжкості. У групі з середнім ступенем тяжкості індекс Truelove та Wittz середнього ступеня мали 85,0% пацієнтів і у групі з тяжким перебігом відповідний індекс Truelove та Wittz був визначений у 81,8% осіб.

Відносно станів активності НВК, то, як і у випадку з клінічними ступенями тяжкості, виявлено прямий кореляційний зв'язок між активністю НВК та індексом Truelove та Wittz (r= 0,68; р<0,001).

Тобто, ці результати доводять, що індекси Best і Truelove та Wittz є досить об'єктивними критеріями, що відображають стан тяжкості хворих та ступінь кишкового запалення при ХЗЗК і можуть використовуватись при діагностиці ХЗЗК у комплексі з клінічними та лабораторними дослідженнями.

Концентрації ФК у хворих з НВК та з ХК ((69,78+8,23) мкг/г та (61,72+6,65) мкг/г відповідно) були значно вищими (р<0,001) за середні показники контрольної групи -(13,72+2,02) мкг/г. При цьому, коливання рівня ФК у групі НВК спостерігались у межах від 5 мкг/г до 110,4 мкг/г, у групі ХК - від 0,5 мкг/г до 107,3 мкг/г (рис.1).

Рис.1. Середні рівні ФК у контрольній групі та у групі хворих на ХЗЗК.

Примітки:

· - р<0,001 у порівнянні з контрольною групою

Встановлено наявність прямої залежності між концентрацією ФК та тяжкістю перебігу НВК (r= 0,67; р<0,001). Мінімальні рівні ФК були визначені при легкому ступені тяжкості НВК (20,28+2,17) мкг/г, максимальні - при тяжкому ступені (80,15+12,28) мкг/г. При середньотяжкому перебігу НВК середня концентрація ФК становила (56,82+7,76) мкг/г (р<0,001 порівняно з вищезазначеними станами).

Слід відзначити високу варіабельність значень ФК у хворих на НВК з легким перебігом захворювання, яку, зокрема, можна пояснити наявністю чи відсутністю попередньо проведеного лікування. Так, рівні ФК хворих з НВК легкого ступеня, котрі знаходились у стані загострення процесу і ще не пройшли курс протизапальної терапії, або пройшли його більше півроку потому, коливались від (16,84+3,91) мкг/г до (59,50+4,08) мкг/г і у середньому склали (28,15+5,13) мкг/г, що достовірно перевищувало показники контрольної групи ((13,72±2,02) мкг/г; р<0,05). Середні показники ФК хворих з НВК, котрі пройшли адекватний курс терапії у період за останні півроку до моменту взяття їх до дослідження, практично дорівнювали середнім показникам ФК контрольної групи, склавши при цьому (12,42+4,82) мкг/г (р>0,10). слизовий фекальний кальпротектин кишечник

В групі хворих на ХК максимальна концентрація ФК відзначалась при тяжкому перебігу захворювання (84,18±7,89) мкг/г, мінімальна - у хворих з легким ступенем перебігу (8,28±1,89) мкг/г. Середній рівень ФК при ХК середнього ступеня тяжкості становив (51,83±7,40) мкг/г. Тісний зв'язок між між концентрацією ФК та тяжкістю перебігу ХК демонструє і коефіцієнт кореляції (r= 0,82; р<0,001). Аналогічно групі з НВК, усі хворі з легким ступенем тяжкості були розподілені на 2 підгрупи в залежності від проведення протизапальної терапії. Концентрації ФК хворих, котрі після терапії знаходились у стані ремісії ХК, дорівнювали у середньому (6,50+1,24) мкг/г з коливаннями від 0,5 мкг/г до 11,4 мкг/г. Середні показники ФК хворих на ХК, що знаходились у стані загострення хвороби до початку протизапальної терапії, становили (17,32+4,55) мкг/г (р<0,05 порівняно з пролікованими пацієнтами). Слід відзначити, що концентрація ФК у хворих на ХК з легким перебігом, які були досліджені до початку лікування, дещо перевищувала показники здорових пацієнтів, але відмінності не досягли прийнятого рівня статистичної значимості (р>0,05).

Враховуючи нехарактерність для ХК тривалих ремісій, як при НВК, переважна більшість нелікованих хворих з легким перебігом ХК (68%), що знаходились у стані загострення хвороби, попередній раз проходили курс протизапальної терапії не пізніше 2-3 місяців до моменту взяття їх до дослідження. Можливо, саме з цієї причини у цій підгрупі нелікованих хворих спостерігались достатньо низькі рівні ФК, котрі не корелювали достовірно з аналогічними середніми показниками здорових осіб.

Проведений аналіз залежності рівнів ФК від стану активності НВК і ХК показав, що концентрація ФК хворих у активній фазі як НВК (69,88+5,88) мкг/г, так і ХК (73,34+6,12) мкг/г достовірно перевищувала (р<0,001) аналогічні концентрації ФК хворих у стані ремісії НВК (6,53+2,29) мкг/г та ХК (12,33+4,34) мкг/г. Це підтверджено і даними кореляційного аналізу - коефіцієнти кореляції рівня ФК з фазою захворювання становили при НВК r=0,80 (р<0,001), при ХК - r=0,83 (р<0,001).

Вивчення впливу поширеності запального процесу у товстому кишечнику, яка попередньо встановлювалась шляхом ендоскопічного дослідження, довело, що показники ФК хворих на ХЗЗК з різною поширеністю ураження кишечнику (лівосторонній коліт, тотальний коліт, проктит, ілеоколіт) були достовірно вище за дані контрольної групи (р<0,05). Але рівні ФК хворих ХЗЗК з різною ендоскопічною локалізацією недостовірно перевищували одне одного (р>0,05). Таким чином, можна стверджувати, що поширеність запального процесу у кишечнику не має особливого значення, і концентрації ФК достовірно корелювали лише з інтенсивністю запалення, а не з локалізацією.

Визначення рівнів ФК у хворих з різними ступенями ендоскопічної і морфологічної активності показало наявність тісної кореляції між ними: r=0,64 (р<0,001) для НВК і r=0,82 (р<0,001) для ХК). Самі високі концентрації ФК були отримані у хворих з найтяжчим, 3 ступенем активності, як при НВК (93,20±9,18) мкг/г, так і при ХК ((95,18±4,70) мкг/г; р<0,001 з показниками здорових осіб). Значення ФК хворих на ХЗЗК з 2 ступенем ендоскопічної активності були, звичайно, трохи нижчими за попередні дані, але й вони значно перевищували контрольні показники ФК ((65,21±7,94) мкг/г при НВК; (67,18±7,48) мкг/г при ХК; р<0,001). Зв'язок між рівнями ФК хворих ХЗЗК з 0 та 1 ступенями активності і даними ФК здорових осіб був розцінений лише як тенденція до зростання показників (р>0,05). Отже, під час нашої роботи ми довели наявність суттєвої кореляції між ендоскопічними та гістологічними параметрами активності ХЗЗК та рівнями ФК.

З метою визначення діагностичної цінності ФК, його специфічності і переваги над іншими традиційними маркерами запалення, ми провели порівняння концентрацій ФК з лабораторними показниками запального процесу і клінічними індексами активності ХЗЗК (рис.3). Встановлено, що значення ФК корелювали з високою достовірністю з показниками рівня лейкоцитів лише у хворих на ХК (r= 0,62; р<0,001). На відміну від попередньої групи, при НВК цей зв'язок також був прямим і достовірним, але більш слабким (r= 0,37; р<0,01).

Аналогічною ситуація була і при порівнянні рівнів СРБ з даними ФК: у групі ХК кореляційна залежність між цими показниками була більш вираженою (r= 0,47; р<0,01), ніж при НВК (r= 0,33; р<0,05).

Аналіз зв'язків між рівнями ФК і клінічними індексами активності у хворих з ХЗЗК показав наявність тісної кореляції між ФК і індексом Best у хворих на ХК (r=0,61; р<0,001) і з індексом Truelove і Wittz в групі НВК (r=0,76; р<0,001). Отримані дані свідчать, що такі індекси клінічної активності кишкового запалення, як Best і Truelove та Wittz є досить об'єктивними критеріями, що відображають стан тяжкості хворого та ступінь кишкового запалення при ХЗЗК.

Співставлення індексів активності і традиційних лабораторних показників дозволило виявити суттєвий кореляційний зв'язок між показниками індексу Best і рівнями лейкоцитів у групі з ХК (r=0,61; р<0,001). Водночас, кореляція іншого маркера запалення (СРБ) з індексом Best була дуже слабкою (r=0,30; р<0,10).

В групі хворих на НВК також виявлені прямі і достовірні, але менш виражені ніж при ХК, кореляційні зв'язки між маркерами запалення і лабораторними показниками. Зокрема, коефіцієнт кореляції між показниками індексу Truelove та Wittz і концентрацією СРБ дорівнював r=0,40 (р<0,01); з рівнем лейкоцитів - r=0,41 (р<0,01). Слід вказати на дуже слабку кореляцію між показниками СРБ і рівнем лейкоцитів у крові хворих на НВК (r=0,32; р<0,06) і ХК (r=0,25; р>0,10).

Як видно, такі лабораторні маркери запалення, як рівень лейкоцитів, СРБ, а також клінічні індекси активності Best і Truelove та Wittz далеко не завжди відповідають об'єктивній картині запалення кишечнику. Це було доказано низкою кореляцією між ними, а іноді, і її відсутністю. Також, далеко не кожна ступінь тяжкості ХЗЗК мала чітку кількісну характеристику підвищення рівня лейкоцитів та СРБ.

Водночас, проведене нами дослідження встановило наявність тісного кореляційного зв'язку ФК з усіма лабораторними показниками запалення, а також з клінічними індексами (Best, Truelove і Wittz), що доводить високу інформативність та діагностичну цінність ФК при оцінці ступеня тяжкості хворих з ХЗЗК, і що дозволяє вважати ФК більш значущим показником у порівнянні з вже існуючими в оцінці ступеня виразності запального процесу у хворих з ХЗЗК.

Наступною задачею нашого дослідження було визначення рівнів ФК у хворих з функціональними захворюваннями кишечнику, зокрема з СПК, і порівняння отриманих даних з концентраціями ФК хворих на НВК і ХК і показниками пацієнтів групи контролю.

Встановлено, що концентрації ФК у пацієнтів з СПК достовірно не відрізнялись від відповідних показників здорових осіб: (16,18+1,82) мкг/г проти (13,72+2,02) мкг/г (р>0,05). Водночас, хворі на ХЗЗК (65,75+7,44) мкг/г мали майже 4-кратне перевищення середнього рівня ФК порівняно з групою СПК (р<0,001) (рис.4).

При більш детальному розгляді і порівнянні даних ФК у групах ХК та НВК встановлено наступні закономірності. Концентрації ФК у хворих на ХК та НВК з середнім та тяжким перебігом запального процесу були достовірно вище (р<0,001) за показники пацієнтів з СПК. Між рівнями ФК хворих на НВК з легким ступенем перебігу (20,28+4,97) мкг/г і середніми концентраціями ФК пацієнтів з СПК (16,18+1,82) мкг/г відмічалась тенденція до підвищення показника (р>0,10). Проте у хворих, що знаходились у стані загострення хвороби до початку терапії, відмінності були статистично значимими (р<0,05). При легкому перебігу ХК показники ФК у хворих в фазі ремісії були достовірно меншими (р<0,001), а фазі загострення до початку лікування - практично не відрізнялись від аналогічних рівнів у пацієнтів з СПК (р>0,10).

Зв'язок між рівнями ФК хворих ХЗЗК з 0 та 1 ступенями ендоскопічної активності і даними пацієнтів на СПК, так само як і в контрольній групі, мав характер тенденції до зростання (р>0,10). Водночас, при ХЗЗК 2 та 3 ступенів ендо- і морфологічної активності рівні ФК були суттєво більшими (р<0,01-0,001), ніж при СПК. Це відносилось як до осіб з ХК, так і до хворих на НВК.

Також з'ясувалось, що показники ФК хворих з ХЗЗК, що перебували при обстеженні у стані ремісії, виявились нижчими за показники осіб з СПК (р<0,05). Проте, концентрації ФК у хворих ХЗЗК під час загострення хвороби значно перевищували аналогічні середні показники ФК хворих на СПК (р<0,001).

Рис.4. Середні рівні ФК у контрольній групі, у групі СПК та у групі хворих на ХЗЗК.

Примітки:

* - р<0,001 у порівнянні з контрольною групою

Підводячи підсумок, у ході дослідження доведено, що відсутність розбіжностей у концентраціях ФК здорових осіб і пацієнтів, страждаючих на СПК підтверджує той факт, що функціональні захворювання кишечнику, не зважаючи на наявність спільних скарг і схожість з ХЗЗК, не мають у своїй основі запального компонента. Була встановлена статистично достовірна перевага рівнів ФК при ХЗЗК з вираженою активністю запального процесу над значеннями ФК пацієнтів з СПК.

Отже, в цілому отримані результати свідчать про те, що зміни рівня ФК у хворих на ХЗЗК закономірно пов'язані з суттю запального процесу у слизовій оболонці кишечника, внаслідок цього ФК може служити достовірним критерієм у диференційній діагностиці функціональних та ХЗЗК.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі гастроентерології, що заключається у виявленні закономірностей змін рівня ФК при ХЗЗК та функціональних захворюваннях кишечнику.

1. У хворих на ХЗЗК середні рівні ФК складають (69,78+8,23) мкг/г у групі НВК і (61,72+6,65) мкг/г у групі ХК, що достовірно (р<0,001) перевищує показники ФК хворих на СПК (16,18+1,82) мкг/г та здорових осіб контрольної групи (13,72+2,02) мкг/г.

2. Рівень ФК у хворих на НВК та ХК тісно корелює з фазою захворювання (r=0,80, р<0,001; r=0,83, р<0,001 відповідно) та ендоскопічними та морфологічними критеріями ХЗЗК (r=0,64, р<0,001 для НВК; r=0,82, р<0,001 для ХК). При цьому вказані закономірності спостерігались більшою мірою у пацієнтів з помірними та тяжкими ступенями перебігу ХЗЗК.

3. У хворих на НВК і ХК виявляється достовірний взаємозв'язок ФК з такими традиційними лабораторними маркерами запалення як рівень лейкоцитів (r=0,37, р<0,01 і r=0,62, р<0,001 відповідно) та СРБ (r=0,33, р<0,05 і r=0,47, р<0,01). Але цей взаємозв'язок виявився більш виразним у групі з ХК (р<0,001 ) у порівнянні з аналогічною групою хворих на НВК (р<0,05-0,01).

4. Коливання рівня ФК у хворих на НВК і ХК корелюють з клінічними індексами активності Truelove (r=0,76, р<0,001) та Best (r=0,61, р<0,001), що вказує на високу специфічність та діагностичну цінність кальпротектинового тесту при ХЗЗК.

5. Вміст ФК у хворих обох основних груп з ХЗЗК не завжди залежить від поширеності патологічного процесу у кишечнику. Це свідчить про необхідність здійснення комплексного діагностичного підходу до оцінки тяжкості хворих на ХЗЗК на підставі не тільки ендоскопічних та рентгенологічних даних, але й за результатами кальпротектинового тесту.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Рекомендується використовувати метод оцінки ФК як скринінгове дослідження перед проведенням інструментальної діагностики у хворих з підозрою на патологію кишечнику.

2. Визначені концентрації ФК від 0 до 45 мкг/г рекомендується розцінювати як нормальні показники, тобто відсутність кишкового запалення. Показники ФК вище за 45 мкг/г - розцінювати як підтвердження наявності запального процесу в кишечнику.

3. З метою динамічного спостереження за хворими з ХЗЗК, котрі проходять курс протизапальної терапії, для оцінки її ефективності окрім клініко-інструментальних досліджень додатково рекомендується оцінювати ступінь активності запалення кишечнику шляхом визначення рівня ФК.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Степанов Ю.М. Реалии и перспективы в диагностике заболеваний кишечника / Ю.М.Степанов, Н.С.Фёдорова. // Сучасна гастроентерологія. - 2010. - №1(51). - С. 109-113. Здобувачем проведено збір матеріалу та аналіз літературних джерел.

2. Степанов Ю.М. Содержание фекального кальпротектина у больных хроническими воспалительными заболеваниями кишечника / Ю.М.Степанов, Н.С.Фёдорова. // Сучасна гастроентерологія. - 2010. - №2(52). - С. 44-48. Здобувачем самостійно проведено збір матеріалу, виконано клінічне обстеження хворих, аналіз результатів, підготовку матеріалу до друку.

3. Степанов Ю.М. Сравнительное содержание фекального кальпротектина у больных с хроническими воспалительными заболеваниями кишечника и функциональной патологией толстой кишки / Ю.М.Степанов, Н.С.Фёдорова. // Гастроентерологія: між від. зб. - вип. 44. - Дніпропетровськ, 2010. - С. 401-406. Здобувачем самостійно проведено клінічне обстеження групи пацієнтів, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовку статті до друку.

4. Степанов Ю.М. Сравнительная оценка фекального кальпротектина и других маркеров воспаления у больных с хроническими воспалительными заболеваниями кишечника / Ю.М.Степанов, Н.С.Фёдорова. // Запорожский медицинский журнал. - 2010. - Т. 12. - № 4. - С. 45-48. Здобувачем самостійно проведено збір матеріалу, виконано клінічне обстеження хворих, аналіз результатів, підготовку матеріалу до друку.

5. Степанов Ю.М. Фекальный кальпротектин в диагностике заболеваний кишечника / Ю.М.Степанов, Н.С.Фёдорова. // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2010. - Т.ХХ, №5.- Прилож. 36.- С. 160. Здобувачем самостійно проведено клінічне обстеження хворих, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено тези до друку.

6. Степанов Ю.М. Сравнительная оценка метода определения фекального кальпротектина и инструментальных методов в диагностике воспаления кишечника / Ю.М.Степанов, Н.С.Фёдорова. // Гастроэнтерология Санкт-Петербурга. - 2010. - №4. - С. 41. Здобувачем самостійно проведено клінічне обстеження хворих, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено тези до друку.

7. Stepanov Y. Evaluation of fecal calprotectin level in patients with chronic inflammatory bowel diseases / Y. Stepanov, N. Fyodorova. // J. Crohn's and Colitis. - 2011. - Vol.5, N5. - P. 129. Здобувачем самостійно проведено клінічне обстеження хворих, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено тези до друку.

8. Степанов Ю.М. Спосіб діагностики стану кишечнику / Ю.М.Степанов, Н.С.Фёдорова. // Патент на корисну модель № 38640 від 12.01.2009., Бюл.№1. Здобувачем підібрані тематичні хворі, проведені обстеження, підготовлений матеріал для подачі заявки на отримання патенту.

АНОТАЦІЇ

Федорова Н.С. Клінічне значення фекального кальпротектину у диференційній діагностиці хронічних запальних та функціональних захворювань кишечнику. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. - Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України»; Дніпропетровськ, 2011.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення діагностики стану кишечнику та диференційній діагностиці між хронічними запальними захворюваннями кишечнику (ХЗЗК) та синдромом подразненого кишечнику (СПК). Проведене вивчення загальноклінічних, біохімічних, та імуноферментних показників при ХЗЗК та СПК, вивчено взаємозв'язок між ними з метою встановлення їх цінності у процесі діагностики захворювань кишечнику. У всіх пацієнтів проаналізовані рівні лейкоцитів, концентрація С-реактивного білка (СРБ), встановлений ступінь активності запального процесу у кишечнику згідно ендоскопічним та морфологічним критеріям, визначені концентрації фекального кальпротектина (ФК). Доведено, що рівні ФК у хворих з ХЗЗК суттєво корелюють (r=0,65; CI 0,48-0,75; p<0,01) з активністю запалення, що дає підставу використовувати ФК для діагностики запалення у кишечнику. Встановлено, що показники ФК при з ХЗЗК достовірно (р<0,01) перевищують рівні ФК пацієнтів контрольної групи і хворих на СПК, що може бути використаним для диференційної діагностики між СПК та ХЗЗК.

Ключові слова: неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, синдром подразненого кишечнику, лейкоцити, С-реактивній білок, фекальний кальпротектин.

Фёдорова Н.С. - Клиническое значение фекального кальпротектина в дифференциальной диагностике хронических воспалительных и функциональных заболеваний кишечника. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 - гастроэнтерология. - Днепропетровская государственная медицинская академия МОЗ Украины, ГУ «Інститут гастроентерології НАМН України»; Днепропетровск, 2011.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования диагностики состояния кишечника и дифференциальной диагностике между хроническими воспалительными заболеваниями кишечника (ХВЗК) и функциональной патологией кишечника. Проведено комплексное изучение общеклинических, биохимических, морфологических и иммуноферментных показателей при вышеуказанных патологиях, изучено наличие взаимосвязи между ними с целью оценки их ценности в процессе диагностики заболеваний кишечника.

Обследовано 160 пациентов, которые были разделены на 4 группы. 1 группа включала 48 больных с неспецифическим язвенным колитом (НЯК), 2- 32 пациента с болезнью Крона (БК), в 3 группу вошли 49 больных синдромом раздраженного кишечника (СРК), 4 (контрольную) группу составил 31 пациент без какой-либо патологии кишечника.

Установлено, что ХВЗК, такие как НЯК и БК, сопровождаются повышением концентрации фекального кальпротектина (ФК), которые в свою очередь, прямопропорционально зависят от степени активности воспалительного процесса в кишечнике (r=0,67-0,82).

Проанализированы уровни лейкоцитов, С-реактивного белка (СРБ), значения клинических индексов воспаления, таких как Best, Truelove и Wittz при ХВЗК и изучены взаимосвязи между ними и концентрациями ФК (r=0,33-0,62). Определено, что значения вышеуказанных лабораторных показателей и клинических индексов активности не всегда соответствуют объективной картине воспалительных изменений в кишечнике, что было подтверждено низким уровнем корреляции между ними. Установлено, что далеко не каждая степень тяжести ХВЗК имеет четкую количественную характеристику повышения уровня лейкоцитов и СРБ. Результаты исследования показали, что уровень ФК достоверно коррелирует со всеми лабораторными показателями воспаления, а также с клиническими индексами Best, Truelove и Wittz, что подтверждает выскую информативность и диагностическую ценность ФК в оценке степени тяжести ХВЗК. Показана корреляционная взаимосвязь между эндоскопической и морфологической степенью активности воспалительного процесса в кишечнике и повышением концентрации ФК (r=0,64-0,82).

Путем инструментальных методов обследования определена протяженность воспаления в кишечнике и проведена сравнительная оценка с уровнями ФК. В группах больных с НЯК и с БК с различной локализацией воспалительного процесса в кишечнике показатели ФК были достоверно выше концентраций ФК пациентов контрольной группы (р0,05). Но значения ФК как пациентов с НЯК, так и пациентов с БК с различной эндоскопической локализацией воспалительного процесса недостоверно превышали друг друга (р0,5). Таким образом, установлено, что концентрация ФК достоверно коррелирует только с интенсивностью воспаления, а не с его локализацией.

Проведенный корреляционный анализ зависимости между фазой активности НЯК и БК и уровнями ФК показал, что концентрация ФК больных, находившихся в активной фазе НЯК (69,88+5,88) мкг/г и БК (73,34+6,12) мкг/г достоверно превышала аналогичные концентрации ФК пациентов в фазе ремиссии НЯК (6,53+2,29) мкг/г и БК (12,33+4,34) мкг/г.

Определены уровни ФК при функциональной патологии кишечника, в частности, при синдроме раздраженного кишечника (СРК) и его клинических вариантах. Установлено, что средние показатели ФК при СРК (16,18+1,82) мкг/г достоверно не отличаются от показателей ФК здоровых пациентов (13,72+2,02) мкг/г (р>0,05).

Проведен сравнительный анализ разницы между концентрациями ФК при ХВЗК и СРК и установлена высокая достоверность различий уровней ФК при воспалительной и функциональной патологии кишечника.

Обоснованы рекомендации применения метода определения концентрации ФК в качестве скрининг-теста у пациентов с ХВЗК перед проведением инструментальной диагностики, а также для дифференциальной диагностики ХВЗК и СРК.

С целью динамического наблюдения за больными ХВЗК, которые проходят курс противовоспалительной терапии, кроме клинико-инструментальных исследований рекомендовано дополнительно оценивать степень активности воспаления кишечника путем определения уровня ФК

Ключевые слова: неспецифический язвенный колит, болезнь Крона, синдром раздраженного кишечника, лейкоциты, С-реактивный белок, фекальный кальпротектин.

Fyodorova N.S. - Clinical value of faecal calprotectin in differential diagnostics of chronical inflammatory and nonorganic bowel diseases. - Manuscript.

The dissertation is devoted to questions of advancing diagnostics of bowel condition and differential diagnostics between chronical inflammatory (CIBD) and irritable bowel syndrome (IBS). There was performed the complex analysis of general clinical, biochemical, and immune-enzyme parameters in patients with CIBD and IBS as well as interrelations between them with aim to establish their value in diagnostic process of bowel diseases. There were analysed levels of leucocytes, concentration of C-reactive protein (CRP) in all patients, was established the degree of activity of inflammatory bowel process according to endoscopic and morphological methods. In all patients faecal calprotectin (FC) levels were measured using immune-enzyme method. There was revealed the significant link between FC levels and endoscopic and morphological evaluation of bowel inflammation severity and received FC levels in patients with CIBD (r=0,65; CI 0,48-0,75; p<0,01). This gives the ground for using FC level for diagnosis of bowel inflammation. There was determined FC levels of patients with CIBD evidently (p<0,01) differed from mean FC level of healthy persons and patients with IBS that was for using FC level for differential diagnostic between CIBD and nonorganic bowel diseases.

Key words: ulcerative colitis, Crohn's disease, irritable bowel syndrome, leucocytes, C-reactive protein, faecal calprotectin.

Размещено на Allbest.ru

...