Психотерапія у комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології

УДК 613.816-615.851-08-039.57

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Психотерапія у комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу

14.01.17 - наркологія

Гатицька Альбіна Едуардівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Табачніков Станіслав Ісакович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Ревенок Олександр Анатолійович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ наукових проблем судово-психіатричних експертиз залежних станів, завідувач відділу

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри

Захист відбудеться «04» липня 2011 р. о 10єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

Автореферат розісланий «03» червня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Дзеружинська Н.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Алкогольна патологія в структурі інших форм залежності від психоактивних речовин продовжує залишатися домінуючою не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу (В. Ф. Москаленко, А. М. Вієвський, С. І. Табачніков, 2000; R. Claude, 2000; П. В. Волошин, О. І. Мінко, І. В. Лінський та ін., 2001; Н. Н. Иванец, 2002; В. С. Бітенський, К. В. Аймедов, 2002; Е. Н. Зинченко, 2004; О. А. Ревенок, 2006; И. К. Сосин, Е. Ю. Гончарова, Ю. Ф. Чуев, 2008; В. Д. Мішиєв, 2010; С. И. Табачников, Я. С. Песиков, Е. Н. Зинченко и др., 2010; А. С. Меликсетян, 2011).

Епідемічна поширеність зловживання алкогольними напоями, його популяційна масштабність і вітальний характер складають реальну загрозу здоров'ю націй і дозволяють, на думку багатьох авторів, віднести рішення завдань по мінімізації рівня захворюваності алкогольною залежністю (АЗ) до ряду основних і таких, що мають поєднане медичне і соціальне значення (Ю. К. Лисицин, П. И. Сидоров, 1990; О. І. Мінко, 2001; А. П. Артемчук, 2005; В. Д. Мішиєв, 2005; Ю. Е. Разводовский, 2008; Б. А. Баркалов, 2009; Т. Н. Дудко, В. С. Кальной и др., 2010).

За даними експертів ВОЗ, Україна входить до числа 6 з 50 країн Європи, в яких темпи зростання числа пацієнтів із зазначеною вище нозологією неухильно прогресують. Крім того, за результатами статистичних досліджень МОЗ України станом на 01.01.2009 р., загальна кількість зареєстрованих осіб з алкогольною залежністю склала вище одного мільйона (І. В. Лінський, О. І. Мінко, Л. І. Дьяченко, Г. О. Мусієнко, О. О. Петриченко, 2009).

У свою чергу традиції, що існують (алкоголізація "із приводу", масові фрустраційні стани, тривожні й депресивні розлади та інші), відносяться до психологічних передумов зловживання алкоголем. Спадкування алкогольної залежності від найближчих родичів підтверджено даними генеалогічних досліджень (И. П. Анохина, 2001; В. Д. Москаленко, 2003).

При цьому ситуація, яка склалася в нашій країні, ускладнюється тим, що, по-перше, відомості офіційної статистики не в повній мірі відображають дійсне положення алкоголізації населення, а по-друге, існує незмінна диспозиція формування алкогольної залежності у вигляді сукупності соціальних, психологічних і генетичних факторів. Серед соціальних умов виділяють фінансові труднощі громадян, відсутність соціальних гарантій і захищеності, з одного боку, а з іншого - збільшення державного й приватного виробництва, імпорту алкогольних напоїв, залежність бюджету країни від їхньої реалізації, надходження у торгівлю неякісного алкоголю, його масову наступальну рекламу, порушення правил продажу неповнолітнім (Т. Д. Бахтєєва, С. І. Табачніков, Н. О. Марута, О. М. Зінченко, 2011).

Необхідно підкреслити, що в Україні на сьогодні визначена також істотна трансформація ряду аспектів алкогольних проблем: зміна нозологічної структури залежності у зв'язку зі збільшенням переваги слабоалкогольних напоїв порівняно із традиційними міцними та частоти залежності в осіб жіночої статі; чітка повсюдна тенденція до формування алкогольної залежності у молодому віці; поява терапевтично резистентних, злоякісних форм зловживання, зростання числа алкогольних психозів та інші (І. К. Сосін, 2008).

Узагальнюючи медичні й соціальні наслідки алкогольної залежності, можна відзначити, що, незважаючи на те, що офіційна статистика відбиває неповну картину явища, її дані свідчать про тенденцію до поширення зазначеного захворювання серед населення багатьох країн миру.

Парадигма соціального й медичного в проблемі алкогольної залежності вимагає системного суспільно-медичного підходу не тільки до їхньої профілактики й діагностики, що уявляється важливим, але й пошуку нових ефективних шляхів лікування зазначеної категорії хворих (Б. В. Михайлов, 2005; Б.В. Михайлов, И.Н. Сарвир, 2006).

Основною тенденцією психотерапії алкоголізму є її еволюція від гетеро- та аутосуггестивного впливу, який спрямований на формування відрази до алкоголю, подолання алкогольної анозогнозії до глибокого аналізу особистості хворого, системи його ціннісних відносин, метою якого є відновлення порушеної мотиваційної сфери, підвищення соціально-психологічної адаптації пацієнта і в наслідок цього -- формування тверезого спосібу життя (Л. В. Животовська, 2010).

У арсеналі методів лікування, які використовували в наркологічній практиці в останні десятиліття, широкого поширення набули варіанти стрессопсихотерапії (А. Р. Довженко, 1984; Г. М. Ентін з соавт., 2002). Масштабному вживанню їх сприяли: відносна простота, короткочасність, мінімальні матеріальні витрати, а також можливості їх швидкої адаптації до різнопланових, динамічних клінічних ситуацій. Поряд з цим, після початкового періоду «валового» вживання і максимального сплеску зацікавленості як хворих, так і лікарів до цього методу, поступово інтерес до нього став зменшуватися, що супроводилося паралельним зниженням ефективності лікування в цілому (О. С. Слабунов, П. С. Задорожний, С. Р. Шамрай, Т. Д. Задорожная, 2010; І. О. Бабюк, О. Е. Шульц, 2010).

Таким чином, парадигма соціального й медичного в проблемі АЗ вимагає системного суспільно-медичного підходу не тільки до їхньої профілактики й діагностики, що уявляється важливим, але й пошуку нових ефективних шляхів лікування даної категорії хворих.

Означена обставина обумовлює актуальність обраної нами теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за темами: «Розробити клінічні протоколи діагностики та лікування психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин, коморбідних з психічною патологією іншого походження на моделі афективних розладів, шизофренії та органічного ураження головного мозку» (номер державної реєстрації 0107U0011645); «Розробити систему лікувально-профілактичних заходів щодо надання спеціалізованої медичної допомоги особам із хімічною та нехімічною аддикціями (на моделі алкогольної та ігрової залежностей)» (номер державної реєстрації 0110U0006655), а також міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я націй» на 2002-2011 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, №14).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на основі вивчення клініко-психопатологічних особливостей пацієнтів на алкогольну залежність та їх психосоціального функціонування розробити модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією у комплексному лікуванні хворих в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу.

Відповідно до вказаної мети було поставлено наступні задачі:

1. Провести аналіз поширеності і захворюваності алкогольною залежністю у хворих і можливостей надання їм спеціалізованої допомоги в Україні та за кордоном.

2. Вивчити соціально-демографічні особливості пацієнтів із алкогольною залежністю у крупному центрі Донбасу.

3. Дослідити клініко-психопатологічні особливості алкогольної залежності у осіб чоловічої статті.

4. Вивчити особистісні особливості та якість життя хворих на алкогольну залежність у крупному центрі Донбасу.

5. Розробити модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією пацієнтів із алкогольною залежністю в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу та оцінити його ефективність.

Об'єкт дослідження - алкогольна залежність.

Предмет дослідження - клініко-психопатологічні та клініко-психологічні закономірності формування алкогольної залежності у хворих й основні напрямки лікувально-реабілітаційної тактики.

Методи дослідження. Клінічний, клініко-анамнестичний, соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний, експериментально-психологічний, системний інформаційно-теоретичний, клініко-катамнестичний, та статистичний.

Процедура дослідження хворих на алкогольну залежність здійснювалася наступним чином: для клінічної верифікації та визначення ступеню виразності алкогольної залежності нами використовувалося розгорнуте комплексне клінічне структуроване інтерв'ю відповідно до діагностичних критеріїв МКХ-10, Розділу V. Комплексне психологічне дослідження хворих проводилося за допомогою опитувальника «Методика вивчення акцентуацій характеру» К. Леонгарда в модифікації Г. Шмішека (2000), визначеня емоційного стану за допомогою шкали реактивної і особистісної тривоги Ч. Д. Спілберга - Ю. Л. Ханіна (Г. В. Большаков із співав., 1996), діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН) (А. Ф. Бізяєв, 2001), метода дослідження простіших психомоторних компонентів волі за Е. І. Ігнатьевим (1960), оцінки якості життя (J. E. Ware, 2001). Характер та реагування хворих на своє захворювання та його лікування вивчали за допомогою опитувальника «Тип ставлення до хвороби» (А. Е. Личко, Н. Я. Іванов, 1980).

При проведенні аналізу отриманих результатів дослідження нами були використані методи біостатистики у ліцензійних пакетах статистичного аналізу «MedStat» (Ю. Е. Лях, В. Г. Гурьянов, 2004) і «Statistica 5.5» (StatSoft Inc., 1999): множинних порівнянь Шеффе; дисперсійний аналіз; критерії Крускала-Уолліса, Дана, хі-квадрат; кореляційний аналіз з визначенням показника рангової кореляції Спірмена.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні з позицій системного інтегративного підходу проведено комплексне дослідження хворих з алкогольною залежністю в амбулаторних умовах на прикладі крупного центру Донбасу.

Систематизовано основні соціально-демографічні особливості хворих на алкогольну залежність у крупному центрі Донбасу.

Новим у роботі є визначення клініко-психопатологічної структури алкогольної залежності та дослідження закономірності її формування у осіб чоловічої статі у крупному центрі Донбасу.

Уперше типологізовано особливості особистості, відношення до захворювання пацієнтів із алкогольною залежністю та якість їх життя.

Вперше в Україні науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією в комплексному лікуванні пацієнтів із алкогольною залежністю в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу.

Практичне значення роботи. На підставі отриманих результатів дослідження нами обґрунтований модифікований варіант психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією хворих на алкогольну залежність. Практичну цінність мають також виявлені здобувачем характеристики особистості й типи відношення пацієнтів до свого захворювання, також стан емоційної сфери до і після проведеного лікування.

Результати досліджень впроваджено в практичну діяльність лікувальних закладів наркологічного профілю (мм. Донецьк, Харків, Київ, Вінниця). Отримані наукові дані використовуються в педагогічному процесі кафедр: психіатрії, наркології та медичної психології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького; наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти; медичної психології та психіатрії з курсом післядипломної освіти Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова;

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею здобувача. Дисертанткою здійснені усі наведені в роботі дослідження, аналітичний огляд джерел наукової інформації за темою дисертації, обґрунтовані напрямок, основні теоретичні положення, мета та завдання роботи, розроблено інструментарій дослідження. Особисто дисертанткою проведено відбір 280 осіб з алкогольною залежністю для дослідження, протягом 2007-2009 рр.. Автором самостійно сформовано базу даних отриманих результатів, їх аналіз та наукову інтерпретацію, запропоновано, науково обґрунтовано, розроблено та апробовано модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією хворих з алкогольною залежністю в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу. Дисертанткою особисто розроблено основні теоретичні положення роботи, сформульовано висновки та практичні рекомендації. Особистий внесок автора відображений в публікаціях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, які підготовлені у співавторстві та особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження, а також його основні положення та висновки, доповідались та обговорювались на наступних науково-практичних конференціях і пленумах, а саме: науково-практичній конференції «Досягнення рефлексотерапiї в Україні та свiтi» (Київ, Україна, 29-30 вересня 2009 р.), науково-практичній конференції «Сучасні проблеми соціальної i судової психіатрії та наркології в період фінансово-економічної кризи та шляхи їх вирішення» (Київ, Україна, 11-12 листопада 2010 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Довженківські читання: Аддиктивний статус в нормі і патології (діагностичні, терапевтичні та прогностичні аспекти)» (м. Харків, Україна, 12-13 квітня 2011р.).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи опубліковано в 9 наукових працях, з них - 7 статей у спеціалізованих фахових виданнях (згідно з переліком ВАК України), 4 є одноосібними. Отримано два патенти на корисну модель: Пат. № 41251, Спосiб лiкування алкоголізму / Песiков Я. С., Гатицька А. Е, заявник та власник Песiков Я. С., Гатицька А. Е., номер заявки U 2008 15046, заявлено 26.12.08, опубл. 12.05.09, Бюл. № 9; Пат. № 43138, Голка для вушної рефлексотерапiї / Песiков Я. С., Гатицька А. Е, заявник та власник Песiков Я. С., Гатицька А. Е., номер заявки U 2008 15039, заявлено 26.12.08, опубл. 10.08.09, Бюл. № 15.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаної літератури, який складається з 227 джерел (з них - 78 зарубіжних). Матеріали дисертаційної роботи викладені на 128 сторінках комп'ютерного тексту (102 - основного тексту дослідження). Роботу ілюстровано 10 таблицями і 4 малюнками.

Основний зміст роботи

В основу дисертаційного дослідження покладено матеріали вивчення психічного стану 280 хворих на алкогольну залежність, які звернулись до Донецького медичного центру в період 2007-2009 рр. Усі особи, які прийняли участь у дослідженні, дали інформовану згоду і були ретельно обстежені у лікарів-інтерністів: терапевта, невропатолога, нейрофізіолога (за необхідністю).

До дослідження були включені тільки особи чоловічої статі. Розподіл хворих із алкогольною залежністю за віковими групами був наступним: у віці 21-30 років - 13,9±2,0% пацієнтів; 31-40 років - 30,0±2,7%; 41-50 років - 30,7±2,7%; 51-60 років - 17,9±2,3%, 61-70 років - 7,5±1,6%.

З середньою та середньо спеціальною освітою було 61,8±2,9% пацієнтів. Більшість хворих на алкогольну залежність мали до 30 років трудового стажу (69,3±2,8%).

Серед обстежених переважали мешканці крупних індустріальних міст Донбаського регіону (68,2±2,8%). Перебували в офіційному чи цивільному шлюбі 48,2±2,9% пацієнтів, розлучених та неодружених хворих - 32,1±2,9% і 8,9±1,8% відповідно, вдівців - 10,7±1,8%.

У більшості (61,1±2,2%) хворих відношення в сім'ї були конфліктними, в 71,4±2,7% відмічені професійні і адміністративні порушення, в 57,1±2,7% виникали серйозні економічні проблеми, викликані пияцтвом і звільненням з роботи.

Переважна більшість пацієнтів (94,3±1,4%) вперше в житті спробували алкоголь у віці від 12 до 15 років. Систематичний характер вживання спиртних напоїв спостерігався у хворих на алкогольну залежність в віці від 21 до 40 років, причому перевага віддавалася міцному алкоголю (горілці або самогону) (р<0,01). Крім того, спадкова обтяженість виявлялася у 82,2±2,2% пацієнтів із алкогольною залежністю.

Середня тривалість захворювання склала 8,7±0,3 років (від 4 до 10 років). Прогредієнтність перебігу алкогольної залежності в 31,1±2,7% хворих була низькою (більше 8 років), в 68,9±2,7% - середньою (від 5 до 8 років).

53,6±2,9% хворих на алкогольну залежність звернулися за допомогою первинно. 46,4±2,9% осіб неодноразово лікувалися (методикою «Психокодування» за А. Р. Довженко - 35,7±2,9%; імплантація еспералі - 7,5±1,5%; «Торпедо» - 21,1±2,4%; медикаментозна терапія - 13,9±2,1%; гіпносугестивна терапія - 12,8±2,0%; іглорефлексотерапія - 8,9±1,7%), але ефективність попередніх курсів лікування була низькою, тривалість ремісій складала від 1 до 6 місяців - у 53,2±2,9%, від 6 до 12 місяців - у 29,6±2,7% і більше 1 року - у 17,1±2,3% пацієнтів.

В більшості випадків у хворих на алкогольну залежність відмічалася псевдозапійна форма вживання алкоголю - в 78,6±2,5% випадків, постійна безперервна форма на тлі високої толерантності - у 14,2±2,1% пацієнтів і постійна форма - у 7,1±1,5 %.

Аналізуючи мотивацію до лікування у хворих на алкогольну залежність виявлено, що у 35,7±2,9% пацієнтів звернення за медичною допомогою було обумовлено родинними неприємностями через пияцтво; у 28,9±2,7% - службовими конфліктами; у 22,5±2,5% - бажанням і надією на вилікування і у 12,1±2,9% проблемами зі здоров'ям.

Серед супутньої соматичної патології переважали захворювання шлунково-кишкового тракту, обумовлені зловживанням алкоголем (хронічний гепатит - 67,2±2,8%, хронічний гастрит - 15,0±2,1%)

Результати проведених досліджень. До дослідження були включені лише хворі, у яких відповідно до міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду було діагностовано алкогольну залежність (F10.2.4.2; F10.3).

Досліджено клінічні, клініко-психопатологічні особливості алкогольної залежності у 280 осіб чоловічої статті за період 2007-2009 рр. Основну групу склали 120 пацієнтів, з яких 40 хворих були з легким ступенем тяжкості та 80 осіб з середнім ступенем тяжкості другої стадії. У дві групи порівняння увійшли хворі з АЗ по 80 чоловік, з них по 40 пацієнтів у кожній групі з легким ступенем тяжкості другої стадії.

Аналіз клінічної картини алкогольної залежності дозволив нам виділити загальні закономірності, характерні для розвитку даного захворювання для основної і двох груп порівняння. Основну симптоматику залежності від алкоголю склали наявність на протязі останніх 12 місяців у обстежених таких ознак: періодична потреба вживати алкоголь (100,0-1,0%); втрата кількісного та ситуаційного контролю за його вживанням (95,4±1,3%); синдром відміни в умовах припинення або значного скорочення вживання алкоголю (90,3±1,7%); ознаки розвитку толерантності (99,3±0,5%); втрата альтернативних алкогольним інтересів (71,4±2,6%); подовження вживання, незважаючи на очевидні медичні або соціально-психологічні проблеми (69,6±2,7%); хронічні соматичні розлади, обумовлені тривалою алкогольною інтоксикацією (67,9±2,7%); втрата захисного блювотного рефлексу (51,7±2,9%); амнестичні форми сп'яніння у вигляді палімпсестів (47,5±2,9%), псевдозапої (60,4±2,9%); похмільний синдром (97,5±0,9%); знижений настрій (47,1±2,9%); агресивність (36,8±2,9%) та початок алкогольної деградації особистості (42,1±2,8%).

Алкогольний абстинентний синдром у хворих на алкогольну залежність включав сомато-вегетативні (головний біль, запаморочення, слабкість, відчуття розбитості, спрага, сухість у роті, нудота, диспепсія, зниження апетиту аж до відрази до їжі, підвищення артеріального тиску, неприємні відчуття в кардіальній області, тахікардію, гіпергідроз, тремор пальців рук), так і психопатологічні порушення (виражений потяг до алкоголю, відчуття внутрішньої напруги, тривогу, дратівливість, незадоволеність оточуючими з нетерпимістю до їх зауважень, пригнічений настрій з втратою інтересів та спадом життєвої активності, безсоння).

Психологічні чинники відіграють значну роль у забезпеченні соматичного, психічного здоров'я і адаптації особи. З метою об'єктивізації даних, які віддзеркалюють психологічні характеристики хворих на алкогольну залежність та вибору адекватних методів психотерапії, нами проведено комплексне психологічне дослідження пацієнтів, що в свою чергу дозволило виявити особливості особистісно-динамічного патерну дезадаптації в структурі психічних розладів. Аналізуючи преморбідний особистісний профіль хворих на алкогольну залежність за методикою К. Леонгарда - Г. Шмішека, було виявлено домінування (р<0,05) педантичного (78,2±2,5%) і збудливого (70,7±2,7%) типів акцентуацій, крім того досить часто діагностувалися тривожний, емотивний, дистімічний і афективно-екзальтований типи (53,2±2,9%; 31,1±2,7%; 29,6±2,7% і 22,5±2,5% відповідно). Хворі на алкогольну залежність демонстрували нерішучість, постійні сумніви та невіру в ефективність лікування, побоювання в прийнятті рішень, тривогу, занепокоєння і самоаналіз, тривале переживання психотравмуючих подій з періодами тужливого настрою з агресивними тенденціями, занудство, похмурість, гнівливість, ригідність, імпульсивність, дратівливість, злопам'ятність, грубість, схильність до хамства, лайки й провокування конфліктів.

Дезадаптації сприяє не лише наявність акцентуації характеру, але й дисгармонійні риси особистості. Аналізуючи отримані результати за методикою В. Д. Менделевича (2005), встановлено, що для хворих на алкогольну залежність характерні наступні особистісні особливості: злість в 71,4±2,6% випадків; непорядність - в 100,0-1,0%; - в 89,3±1,8%; ненависть - в 40,6±2,3%; черствість - в 32,7±1,6%; невірність - в 44,8±2,6%; боязливість - в 12,7±2,9%; песимізм - в 28,6±2,3%; безсоромність - в 68,7±1,9%; безсовісність - в 100,0-1,0%; брехливість - в 95,4±1,3%; відсутність певної життєвої позиції, яка визначається етичними приорітетами - в 84,9±1,3%; недостатня усвідомленість життєвої позиції і відповідальність за неї - в 90,3±1,7%.алкогольний залежність чоловічий психотерапія

Найбільш виразними у хворих на алкогольну залежність виявилися такі дисгармонійні риси особистості, як боязкість, егоїзм, песимізм, брехливість, невірність, черствість, непорядність, безсоромність та відсутність певної життєвої позиції з її усвідомленням (р<0,01). Крім того, нереальне сприйняття дійсності і небажання адаптуватися до неї, домінувало у пацієнтів із алкогольною залежністю, яки дали ситуативну згоду на протиалкогольне лікування, що, в свою чергу, обумовлювало більш тяжкі порушення соціального функціонування, слабкість та нестійкість установок на тверезість та критики до захворювання, часті рецидиви та агресивні тенденції у стані алкогольного сп'яніння.

Дослідження рівня реактивної і особистісної тривожності за методикою Ч. Д. Спілбергера-Ю. Л. Ханіна виявило у більшості хворих на алкогольну залежність високих показників як реактивної (71,4±2,6%), так і особистісної (68,7±1,9%) тривожності. Якщо високий рівень реактивної тривоги знаходив природне пояснення в наявності вираженої психічної реакції хворих на своє захворювання, страх за майбутнє, то високий рівень особистісної тривоги, характеризуючи преморбідні особливості індивіда, був об'єктивним підтвердженням визначеної своєрідності рис характеру досліджуваного контингенту осіб. У свою чергу особистісна тривога потенціювала реактивну, підвищуючи ще більш її «психологічно адекватний рівень».

Крім того, високий рівень особистісної тривожності у хворих на алкогольну залежність був кореляційно пов'язаний з тривожним (r=0,352 при p=0,032), емотивним (r=0,323 при p=0,004), дистімічним (r=0,279 при p=0,045) і афективно-екзальтованим (r=0,482 при p<0,001) типами акцентуацій.

Для характеристики функціонального стану хворих нами використана методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН). Виявлено, що показники характеристики самооцінки особистості патологічно змінені з вираженим зниженням, переважно за параметром «настрій». Показник «самопочуття» закономірно відбиває провідну роль та корелює з показниками активності та настрою (r=0,56 при р<0,01 та r=0,60 при p=0,045 відповідно).

Дослідивши особливості формування внутрішньої картини хвороби у пацієнтів, які страждали на алкогольну залежність, виявлено переважання змішаних дезадаптивних типів психологічного реагування на захворювання з домінуванням интрапсихічної спрямованості. У загальній ранговій оцінці домінували ергопатичний (68,7±2,2%), неврастенічний (62,4±2,3%), ейфорійний (48,4±2,4%), обсесивно-фобічний (33,8±2,2%), анозогнозичний (30,7±2,2%), апатичний (28,6±2,3%), меланхолічний (22,5±2,5%), іпохондричний (19,7±2,9%) і егоцентричний (12,6±2,2%) типи ставлення до хвороби.

Крім того, ергопатичний тип відношення до хвороби був кореляційно пов'язаний з педантичним типом акцентуації (r=0,351 при p=0,002; r=0,246 при p=0,003 відповідно); самопочуттям і активністю за методикою САН (r=0,279 при p=0,045 та r=0,379 при p=0,005 відповідно).

Неврастенічний тип внутрішньої картини хвороби у пацієнтів виявився статистично пов'язаним з тривожним типом акцентуації (r=0,279 при p<0,001), самопочуттям за методикою САН (r=0,534 при p<0,001) та реактивною і особистісною тривожністю Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна (r=0,352 при p=0,032, r=0,295 при p=0,017 відповідно).

Іпохондричний тип внутрішньої картини хвороби був пов'язаний з педантичним типом акцентуації (r=0,323 при p=0,004, r=0,215 при p=0,02 та r=0,582 при p=0,045 відповідно); реактивною і особистісною тривожністю Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна (r=0,331 при p<0,001; r=0,321 при p<0,001 відповідно) і самопочуттям за методикою САН (r=0,279 при p<0,001).

Меланхолічний тип психологічного реагування був значуще кореляційно зв'язаний з такими рисами особистості, як злість і песимізм за В.Д. Менделевичем (r=0,362 при p=0,025; r=0,113 при p=0,002 відповідно) і настроєм за методикою САН (r=0,482 при p<0,001).

При егоцентричному типі ставлення до хвороби виявлені значущі кореляції з черствістю, безсоромністю та брехливістю за В. Д. Менделевичем (r=0,248 при p=0,006, r=0,127 при p=0,045 та r=0,534 при p<0,001 відповідно).

При проведені експериментально-психологічного дослідження простіших психомоторних компонентів волі у хворих на алкогольну залежність після зняття похмільного синдрому на І етапі був виявлений цей показник у межах 5-7 секунд. Після завершення лікування (ІІ етап) в основній групі він був від 11 до 13 секунд, а в групах порівняння - 9-10 секунд (р<0,05).

Аналізуючи якість життя пацієнтів, які страждали на алкогольну залежність, було виявлено значне зниження його рівня, яке носило дифузний характер, зачіпаючи в рівній мірі як фізичний, так і психологічний компонент здоров'я хворих. Найбільш низькими виявилися наступні показники: «роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності», «інтенсивність фізичного болю» і «роль емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності», що в свою чергу різко обмежувало життєву активність пацієнтів і, як наслідок, обумовлювало недостатній рівень соціального функціонування осіб із алкогольною залежністю.

Таким чином, результати проведеного дослідження дозволили нам виявити певну залежність функціонального, емоційного-вольового стану і відношення до хвороби в осіб з алкогольною залежністю та, виходячи з цього, правильно побудувати психотерапевтичну тактику і терапевтичні підходи до комплексного лікування даного контингенту пацієнтів.

Нами встановлено, що лікувальний процес алкогольної залежності в амбулаторних умовах має ряд своїх особливостей, обумовлених, в першу чергу, неоднорідним складом пацієнтів - від хворих з асоційованими тенденціями до осіб з кримінальним минулим.

При виборі методів психотерапії ми дотримувалися клінічного підходу з урахуванням етіології, патогенезу, нозологічної приналежності і багаторівневої терапевтичної дії. Робота з хворими будувалася на основі принципів системності, комплексності, індивідуальності, етапності, особистісних особливостей, клінічної картини захворювання, емоційно-стресової дії на організм хворого, а також короткостроковості.

Основну групу склали 120 пацієнтів зі II стадією алкогольної залежності з легкою та середньою ступеню тяжкості. У дві групи порівняння увійшли хворі на алкогольну залежність II стадії,також з легкою та середньою ступеню тяжкості по 80 чоловік. Хворим основної групи проводили розроблений нами модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії (ЕСП) у поєднанні з аурікулорефлексотерапією. Пацієнтам першої групи порівняння проводили тільки емоційно-стресову психотерапію, другої - тільки аурікулорефлексотерапію.

Розроблений нами модифікований варіант ЕСП поєднаний з аурікулорефлексотерапією складався з 3^х етапів (підготовчий, основний і завершальний) з урахуванням терапевтичних завдань, що міняються, психотерапевтичної дії та спрямованості.

Перший етап (тривалість - від трьох до п'яти днів) полягав в ознайомленні з хворим і його близькими родичами (батьки, дружина, діти та ін.), відборі пацієнтів, діагностики захворювання (залежно від стадії, ступені тяжкості і з урахуванням свідчень і протипоказань для лікування), направленні на консультацію до вузьких фахівців, а також лабораторне, нейрофізіологічне (при необхідності) і психодіагностичні дослідження. Однією з умов для проведення антиалкогольного лікування було утримання пацієнтів від прийому алкоголю не менше 3^х - 5^и днів. Інакше ми проводили за згодою пацієнтів дезінтоксикаційну, загальнозміцнюючу, тонізуючу або гіпотензивну терапію (для хворих з артеріальною гіпертонією), а також лікування, спрямоване на усунення безсоння, тривоги, депресії і профілактики гострих алкогольних психозів. При виражених депресивних станах і наявності тривоги в період абстиненції частіше призначали сонапакс, феназепам, амітриптілін або афобазол, гліцин з біотредіном, вітаміни групи В і С, регидрон та інш. Усі вищезгадані препарати застосовувалися нами у поєднанні з роз'яснювальною і непрямою психотерапією, а також навіюванням наяву або гіпнозом - відпочинком. Завдання психотерапії зводилися до усунення негативної емоційної реакції на пропонований метод і терміни лікування, переключення уваги пацієнта на тверезий спосіб життя, правильний режим праці, відпочинку і харчування, формування готовності до антиалкогольного лікування.

На цьому етапі пацієнт разом із своїми близькими родичами заповнював розроблену нами спеціальну уніфіковану карту, до якої вносились дані про звичаї сім'ї і найближчого оточення, вік і обставини залучення до алкогольних напоїв, толерантності та інші. Як правило, досліджувані хворі давали нам правильні відомості про наростання кількості вживаного алкоголю, про час переходу до міцніших алкогольних напоїв і втрати захисного блювотного рефлексу. Для діагностики АЗ уточнювали наявність або відсутність алкогольного абстинентного (похмільного) синдрому (його тяжкість, тривалість, сомато-вегетативні, неврологічні і психічні порушення). У присутності родичів виявляли характеріологічні особливості пацієнта, з'ясовували, як позначається зловживання алкоголем на стосунках в сім'ї і на роботі, коли уперше хворий звернувся по медичну допомогу, а також обставини, що привели його на лікування. Після ретельного збору анамнезу, клініко-психопатологічного, психодіагностичного, експериментально-психологічного та соматичного обстеження здійснювали психотерапевтичну бесіду з хворим і його близькими родичами, на якій роз'яснювали суть і закономірність розвитку АЗ, обговорювали соматичні, неврологічні і психічні ускладнення при цьому захворюванні, а також особові і соціальні проблеми.

Особливу увагу звертали на згубний вплив алкоголю на статеву сферу і потомство, на те, що пияцтво робить людину схильною до захворювань і сприяє швидшому старінню, скорочує життя. Підкреслювали, що алкоголізм руйнує сім'ю і неминуче призводить до втрати поваги оточення, вказували хворому на виявлені у нього ознаки АЗ, а також порушення з боку внутрішніх органів і нервової системи внаслідок зловживання алкоголем. При цьому переконували пацієнта в тому, що наявні у нього симптоми, безумовно, свідчать про АЗ і в зв'язку з цим про необхідність лікування. Під час бесіди коротко давали інформацію про метод лікування, пояснювали основні цілі і завдання терапії. Відмічали, що для проведення лікування потрібна його добровільна згода. Індивідуальну роз'яснювальну психотерапію проводили диференційовано з урахуванням характерологічних особливостей хворого, клініки алкогольної залежності і його терапевтичної установки.

На другому етапі (3-10 днів) лікувальний процес хворим основної групи (120 чоловік) розпочинали з проведення їм модифікованого нами варіанту емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією та емоційно-вольовим тренуванням (ЕВТ). Пацієнтам першої групи порівняння (80 чоловік) проводили тільки емоційно-стресову психотерапію, а другій (80 чоловік) - аурікулорефлексотерапію.

Сеанс ЕСП основній групі проводили на високому емоційному рівні шляхом використання коротких емоційних фраз, висловлених безапеляційно.

На цьому етапі застосовували також тілесно-орієнтовану психотерапію з продовженням імперативної сугестії та оволодіння ЕВТ (рис. 1.). Це дозволяло нам досягти формування стійкої домінанти на свідомо-несвідомому рівні з потужними емоційно-вегетативними коррелятами. В процесі навіювання блокували патологічний потяг до алкоголю з метою формування стійкої поведінкової програми утримання від алкоголю.

Після проведення емоційно-стресової психотерапії кожному досліджуваному хворому основної групи (n=120), які були у віці від 20 до 70 років та вище, вводили в нульові точки обох вушних раковин одноразові П-образні виготовлені нами магнітні голки (патенти на корисну модель № 41251 від 12.05.2009 р. та № 43138 від 10.08.2009 р.), які мають один гострий кінець, і занурювали їх до початку дуги, а друга гілка голки залишалася лежати на поверхні шкіри, після чого покривали її лейкопластиревою наклейкою тілесного кольору. Введені голки залишали у вушній раковині на 3-10 днів.

Завершальний етап (3-11 місяців) був спрямований на закріплення установок тверезості, проведення підтримувальних сеансів психотерапії та ЕВТ пацієнтам, що знаходилися в ремісії.

Основними завданнями цього етапу було: адаптація пацієнта до реальних життєвих умов; зміцнення установок на тверезість і досягнення позитивних соціально-значущих цілей в житті; мотивація членів сім'ї пацієнта на власне одужання; попередження рецидивів.

Підтримувальна програма включала індивідуальну і сімейну психотерапію як один із важливих компонентів комплексної терапії АЗ, а також ЕВТ, на якій ми робили особливий акцент.

Основні її завдання: виявлення порушень в структурі сімейної взаємодії; реконструкція сімейних стосунків; адаптація сім'ї до режиму тверезості; зміцнення установок хворого на тверезість; досягнення позитивних соціально-значущих цілей в житті.

На даному етапі використовували роз'яснювальну, раціональну, активуючу, непряму і короткострокову психотерапію, методику системної інтервенції, корекцію індивідуальних психологічних проблем у членів сім'ї. Наявність дисфункції в сім'ї і ретельний аналіз її складових був важливий не лише для лікування, але і прогнозу ефективності терапії.

Розбір приватних сімейних проблем здійснювали в ході психотерапевтичних бесід, основними завданнями яких було отримання інформації, спрямованої на



Рис. 1. Алгоритм емоційно-вольового тренування

допомогу у визначенні ситуаційних пріоритетів в процесі особистісного відновлення, враховуючи можливу ситуацію в сім'ї.

У пацієнтів з позитивною установкою на тверезий спосіб життя після проведеного комплексного лікування спостерігали: організованість; охайність; ввічливість; упевненість в собі; терплячість; ощадливість (р<0,01).

Для оцінки ефективності лікування ми проводили повторні консультації з пацієнтами і їх близькими родичами: перша - через два-три місяці після лікування; друга - на п'ятому-шостому місяці і третя - за місяць до закінчення терміну лікування, тобто на 11-му місяці, а також на 23-му і 35-му місяцях.

Таким чином, розроблений нами модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією у комплексному лікуванні хворих з алкогольною залежністю у2007-2010 р., був впроваджений в практику роботи медичних центрів та обласних наркологічних диспансерів мм. Донецька, Харкова, Києва і Вінниці, показав досить високу ефективність. Так, в основній групі вона склала у цілому за останні три роки 78,4% + 4 (р<0,01), тоді як в першій і другій групах порівняння вона була відповідно 60,1% + 4 та 58,3% + 4 (р<0,01).

Висновки

1. У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення актуальної наукової задачі, яка полягає в розробці модифікованого варіанту емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією у комплексному лікуванні хворих з алкогольною залежністю у крупному центрі Донбасу.

2. Аналіз поширеності і захворюваності алкогольної залежності, її популяційна масштабність і вітальний характер дають реальну загрозу здоров'ю нації не тільки в Україні, але і у всьому світі.

3. Виявлено, що більшість хворих основної групи з легким і середнім ступенем тяжкості другої стадії алкогольної залежності належали до середньої вікової категорії (від 31 до 50 років), жили у крупному промисловому місті, мали середню спеціальну освіту, вживали переважно міцні спиртні напої, а серед причин звертання за лікуванням домінували сімейні або службові конфлікти, спровоковані зловживанням алкоголю.

Встановлено, що хворі на алкогольну залежність другої стадії з легким ступенем тяжкості значно рідше розривають шлюб ніж з середнім (р<0,01), здійснюють правопорушення (р<0,01), демонструють суїцидальну поведінку (р<0,01), страждають на гепатит С або цироз печінки (р<0,01).

4. Виявлений статистично значущій (р<0,05) зв'язок між початком вживання алкоголю, віком хворих та клініко-психопатологічними особливостями алкогольної залежності з домінуванням середньопрогредієнтного типу перебігу.

5. Вивчення особистісних особливостей хворих на алкогольну залежність виявило переважання дисгармонійного характеру у пацієнтів з домінуванням педантичних і збудливих типів акцентуації з такими провідними рисами як боязкість, песимізм, брехливість, невірність, черствість (р<0,01).

Відношення до захворювання в осіб з алкогольною залежністю характеризувалося ергопатичним, неврастенічним, ейфорійним, обсесивно-фобічним типами (р<0,01).

Виявлено значне зниження рівня якості життя, яке у пацієнтів з алкогольною залежністю носило дифузний характер і позначалося в рівній мірі як на фізичному, так і психологічному компоненті здоров'я.

6. Розроблений модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією у комплексному лікуванні хворих з алкогольною залежністю в амбулаторних умовах дозволив добитися редукції психопатологічної симптоматики у 70,6±3,6% пацієнтів, а також стійкої ремісії через три роки: 78,4±4% (р<0,01) в основній групі та відповідно 60,1±4% першій та 58,3±4% (р<0,01) - другій порівняльній групі.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1.Гатицкая А. Э. Аурикулоиглотерапия при алкогольной зависимости / Я. С. Песиков, А. Э. Гатицкая, Е. Н. Зинченко // Архів психіатрії. - 2009. - Т. 15. - № 3 (58). - С.75-78.

2.Гатицкая А.Э. Общая характеристика и методы исследования больных с алкогольной зависимостью / А. Э. Гатицкая // Архів психіатрії. - 2010. - Т. 16. - № 1 (60). - С. 55-57.

3. Гатицкая А.Э. Современные подходы к лечению и профилактике алкогольной зависимости (обзор литературы) / С. И. Табачников, А. Э. Гатицкая, Е. Н. Зинченко // Архів психіатрії. - 2010. - Т. 16 - №3 (62). - С.77-85.

4. Гатицкая А. Э. Терапевтические подходы и психотерапевтическая тактика в комплексном лечении больных с алкогольной зависимостью в амбулаторных условиях / А. Э. Гатицкая // Архів психіатрії. 2010. Т. 16. -4 (63). С. 69-72.

5. Гатицкая А. Э. Психотерапия в комплексном лечении больных с алкогольной зависимостью в амбулаторных условиях: [Монография] / С. И. Табачников, Я. С. Песиков, Є. Н. Зинченко, А. Е. Гатицкая // Киев-Донецк: Песиков - центр «Медицина тонких энергий», 2010. - 100 с.

6. Гатицкая А. Э. Клинико-анамнестические, клинико-психопатологические, психодиагностические и экспериментально-психологические исследования больных с алкогольной зависимостью и их результаты / А. Э. Гатицкая // Архів психіатрії. - 2011. - Т. 17. - № 1 (64). - С. 87-91.

7. Гатицька А. Е. Психотерапія у комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу / А. Е. Гатицька //Архів психіатрії. - 2011. - Т. 17. - № 2 (65). - С.94-99.

8. Пат. № 41251, Спосiб лiкування алкоголізму / Песiков Я. С., Гатицька А. Е, заявник та власник Песiков Я. С., Гатицька А. Е., номер заявки U 2008 15046, заявлено 26.12.08, опубл. 12.05.09, Бюл. № 9.

9. Пат. № 43138, Голка для вушної рефлексотерапiї / Песiков Я. С., Гатицька А. Е, заявник та власник Песiков Я. С., Гатицька А. Е., номер заявки U 2008 15039, заявлено 26.12.08, опубл. 10.08.09, Бюл. № 15.

Анотація

Гатицька А. Е. Психотерапія у комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність в амбулаторних умовах у крупному центрі Донбасу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.17 - наркологія. - Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ, 2011.

Дисертація присвячена вирішенню науково-практичного завдання - на основі вивчення соціально-демографічних, клініко-анамнестичних, клініко-психопатологічних, психодіагностичних та експериментально-психологічних методів дослідження розробити та впровадити в практику лікувальних закладів наркологічного профілю, а також в навчальний процес медичних вузів країни модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у комплексному лікуванні хворих з алкогольною залежністю в амбулаторних умовах крупного центру Донбасу. Проведений аналіз поширеності і захворюваності алкогольної залежності (АЗ) у хворих і можливостей надання їм спеціалізованої допомоги в Україні та за кордоном. Вивчено розподіл хворих з АЗ за віком, рівнем освіти, основними причинами та тривалістю споживання алкоголю. Досліджено клінічні, клініко-психопатологічні особливості алкогольної залежності у 280 осіб чоловічої статті за період 2007-2009 рр. Основну групу склали 120 пацієнтів, з яких 40 хворих були з легким ступенем тяжкості та 80 осіб з середнім ступенем тяжкості другої стадії. У дві групи порівняння (160 осіб) увійшли хворі з АЗ по 80 чоловік, з них по 40 пацієнтів у кожній групі з легким ступенем тяжкості та стільки ж з середнім ступенем тяжкості другої стадії.

Уперше нами вивчені характеристики особистості, типи відношення досліджуваних до своєї хвороби і їх ставлення до лікування.

Використаний при виконанні роботи науковий підхід дозволив розробити, науково обґрунтувати та впровадити в практику лікувальних закладів наркологічного профілю і у навчальний процес медичних вузів країни (Донецьк, Харків, Київ, Вінниця) модифікований варіант емоційно-стресової психотерапії у поєднанні з аурікулорефлексотерапією та оцінити її ефективність.

Ключові слова: алкогольна залежність, психодіагностика, психотерапія, аурікулорефлексотерапія, ефективність.

Аннотация

Гатицкая А. Э. Психотерапия в комплексном лечении больных с алкогольной зависимостью в амбулаторных условиях в крупном центре Донбасса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.17 - наркология. - Украинский научно-исследовательский институт социальной, судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию клинических, клинико-психопатологических и психологических особенностей алкогольной зависимости (АЗ) у лиц мужского пола, а также изучению характеристики личности больных, типах отношения к своему заболеванию и состоянию эмоциональной сферы.

Всего обследовано 280 лиц мужского пола с алкогольной зависимостью. Основную группу составили 120 человек, из которых 40 пациентов были с легкой степенью тяжести и 80 человек со средней степенью тяжести второй (средней) стадии. В две группы сравнения (160 человек) вошли больные с АЗ по 80 человек (по 40 человек в каждой группе с легкой и средней степенью тяжести второй стадии).

Анализ клинической картины заболевания как в основной, так и в группах сравнения позволил нам выделить общие закономерности, характерные для развития алкогольной зависимости.

Наследственный фактор занимал ведущее место. Из наиболее характерных клинических признаков у исследуемых нами в первую очередь выделены: высокая толерантность к алкогольным напиткам, психологическая и физическая зависимость от алкоголя, потеря защитного рвотного рефлекса, запои, опохмеление, похмельный (абстинентный) синдром, амнестические формы опьянения в виде палимпсестов и др. (р<0,01).

Распределение больных с АЗ отображает преобладание среднепрогредиентного типа течения АЗ в основной группе 80 человек (66,7%) и в группах сравнения соответственно: 55 человек (68,8%) и 58 человек (72,5%). В то же время, пациенты с малопрогредиентным типом течения АЗ составили: в основной группе - 40 человек (33,3%) и в группах сравнения соответственно: 25 человек (31,2%) и 22 человека (27,5%).

Для клинико-психопатологического, психодиагностического, экспери-ментально-психологического исследований нами использованы традиционные методики: Ч. Д. Спилбергера - Ю. Л. Ханина, К. Леонгарда - Г. Шмишека , «Тип отношения к болезни» по А. Е. Личко - Н. Я. Иванову, шкала САН по А.Ф. Бизяеву, методика исследования дисгармоничных черт характера и личности по В. Д. Менделевичу, а также метод изучения простейших психомоторных компонентов воли по Е. И. Игнатьеву.

На основании полученных данных разработан модифицированный вариант эмоционально-стрессовой психотерапии в сочетании с аурикулорефлексотерапией, который внедрен нами в практику наркологических учреждений, а также в учебный процесс профильных кафедр медицинских вузов страны (гг. Донецк, Харьков, Киев, Винница) и оценена их эффективность.

Ключевые слова: алкогольная зависимость, психодіагностика, психотерапия, аурикулорефлексотерапия, эффективность.

Annotation

Gatytska А. Е. Psychotherapy in complex treatment of alcohol addicted patients in outpatient conditions in a large center of Donbass. - Script.

Dissertation for a PhD Degree (medicine) in speciality 14.01.17 - Narcology. - Ukrainian Research Institute of the Social and Forensic psychiatry and Narcology, Ministry of Public Health of Ukraine, Kyiv, 2011.

Dissertation observes to the resolving scientific practice problem - on a base of analysis of social demographic, clinical psychopathological, experimental psychological and psychodiagnostical methods of research to draft and provide into the practice of alcohol abuse treatment medical centers, but also into educational process of Ukrainian medical universities the psychotherapy methods' modification in complex treatment of patients with alcohol addiction in outpatient department in Donbas' large center. The abundance and sickness' analysis of alcohol addiction among patients and possibility of their special assistance in Ukraine and in the world was leaded. A division of patients with alcohol addiction under age, level of education, main cases and running of alcohol consumption were explored.

Clinical, clinical psychopathological peculiarities of alcohol addiction among 280 male persons during a period from 2007-2009 years were analyzed. Main group was consisted from 120 patients, 40 from which were with light stage of difficulty and 80 persons with middle stage of difficulty of second stage. In two comparison groups were included 160 patients with alcohol addiction per 80 persons and 40 patients in every group has light stage of difficulty.

Firstly we had analyzed the characteristics of personality, types of attitude of study persons to their disease and their attitude to treatment.

...