Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ „ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Ефективність фізичної реабілітації дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій

24.00.03 - фізична реабілітація

Нагорна Ольга Борисівна

Івано-Франківськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем'янчука.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, доцент ГРИГУС ІГОР МИХАЙЛОВИЧ, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука, проректор з навчально-методичної роботи, професор кафедри фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор ВІСКОВАТОВА ТЕТЯНА ПАВЛІВНА, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, завідувач кафедри диференціальної та експериментальної психології;

кандидат педагогічних наук, професор МАРЧЕНКО ОЛЬГА КУЗЬМІНІЧНА, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри фізичної реабілітації.

Захист відбудеться "03" червня 2011 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої ради К 20.051.10 ДВНЗ „Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ „Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий "29" квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.М. Остап'як

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі в Україні спостережено тенденцію до зростання кількості дітей із захворюваннями, що супроводжуються розладами рухових функцій, зумовленими різними негативними чинниками, які діяли на нервову систему дитини під час внутрішньоутробного розвитку, народження та впродовж перших місяців чи років життя.

Типовим наслідком ураження центральної нервової системи є порушення психомоторного розвитку дитини різного ступеня тяжкості - від мінімальних мозкових дисфункцій до дитячого церебрального паралічу з формуванням тяжкої інвалідності (Бадалян Л.О., 2001).

У результаті аналізу науково-методичної літератури з проблеми організації фізичної реабілітації дітей із порушеннями рухового розвитку з'ясовано, що, незважаючи на високий рівень сучасних діагностичних технологій, багато аспектів церебральних уражень у плода і дітей раннього віку залишаються невиявленими (Перфилов А.П., 2002); упродовж останнього десятиріччя відзначається активізація впровадження розробок нових пiдходiв клінічної діагностики малосимптомних форм ураження центральної нервової системи у дітей на першому році життя (Євтушенко С.К., 2003; Добренов И.В., 2004); попри інтенсивне дослідження ураження центральної нервової системи, нерідко його прояви залишаються непоміченими протягом перших днів та місяців життя (Евтушенко С.К., 1995); а гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи може бути причиною довготривалих неврологічних ускладнень й інвалідності дітей (Козявкін В.И., 1999; Бадалян Л.О., 2001; Ратне А.Ю., 2005).

Опрацювання фахової літератури дало змогу стверджувати про розробленість таких аспектів означеної у дисертації проблеми, як: виявлення особливостей розвитку дітей з органічним ураженням мозку різних форм захворювання (Шамарин Т.Г., 1999; Кочмар О.О., 2008); вивчення відставання моторного віку від хронологічного, а також слабкого нормального інтелектуального розвитку дітей цього контингенту (Гурковська Т.Л., 2004; Шипицына Л. М., 2004); розроблення комплексів і методів фізичної реабілітації (Лильин Е.Т., 2003; Мартинюк В.Ю., 2005); апробація специфіки застосування масажу, лікувальної фізичної культури у поєднанні з іншими видами комплексного лікування, а також рекомендацій реабілітації хворих на церебральний параліч, використання методів спрямованої стимуляції рухових, мовленнєвих і психічних функцій, виховання (Мастюкова Е.М., 1991; Семенова К.А., 1999; Янушанец Н.Ю., 2004; Марченко О.К., 2006); обґрунтування необхідності диференційованих підходів до методів і напрямів виховання та навчання дітей з обмеженими руховими можливостями (Мастюкова Е.М., 1997; Шипицына Л.М., 2005; Вісковатова Т.П., 2007).

У результаті проведених досліджень дітей, які перенесли різного ступеня тяжкості ураження центральної нервової системи, отримано результати, що доводять необхідність раннього виявлення соматичної патології з метою її лікування та профілактики, оскільки соматичні хвороби обтяжують наслідки й відновлення функцій нервової системи, сповільнюють розвиток дитини (Погоріляк Р.Ю., 2007).

Попри те, що науковці вивчали явище фізичної реабілітації дітей із синдромом розладу рухових функцій, існує відчутна потреба комплексного дослідження особливостей корекції дітей даного контингенту. Гіпотеза про результативність такого дослідження ґрунтується на тому, що саме раннє застосування комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку з різним ступенем тяжкості захворювання уможливлює високу ефективність у напрямі відновлення рухових функцій. Актуальність обраної теми визначається й тим, що питання ранньої фізичної реабілітації дітей із патологією центральної нервової системи на сьогодні залишається предметом вивчення, зокрема недостатньо обґрунтовано критерії диференційованого підходу до засобів корекційного впливу на дітей раннього віку із різним ступенем тяжкості захворювання, які дають змогу запобігти або мінімізувати його прояви.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до Зведеного плану Міністерства України у справах сім'ї, молоді і спорту 2006-2010 рр. за темою 3.2.3 “Формування і відновлення здоров'я осіб різного віку в процесі фізичного виховання”, номер державної реєстрації 0107U001056.

Роль автора полягає у розробленні та впровадженні комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій та оцінюванні її ефективності.

Мета дослідження - розробити та науково-методично обґрунтувати комплексну програму фізичної реабілітації дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій.

Завдання дослідження:

1. Провести системний аналіз науково-методичної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду методів фізичної реабілітації дітей з синдромом розладу рухових функцій.

2. Визначити основні проблеми та проаналізувати особливості моторного розвитку дітей раннього віку із синдромом розладу рухової сфери.

3. Розробити комплексну програму фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій, диференційовані критерії підходу з урахуванням тяжкості ураження нервової системи.

4. Оцінити вплив запропонованої програми фізичної реабілітації на моторний розвиток дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій із різним ступенем ураження.

5. Науково-методично обґрунтувати, оптимізувати та впровадити комплексну програму фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій та перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження - фізична реабілітація дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій.

Предмет дослідження - засоби та методи фізичної реабілітації, спрямовані на розвиток і корекцію моторики дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, спостереження, обстеження, тестування, педагогічний експеримент, соціологічне дослідження сімей, методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

науково обґрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій різного ступеня тяжкості;

науково обґрунтовано умови соціальної реабілітації дітей з порушенням розвитку рухових функцій та їхніх родин за допомогою засобів фізичної реабілітації, що спрямовані на формування рухових умінь та навичок, за сприяння та безпосередньої участі батьків, під керівництвом фахівців із фізичної реабілітації;

доповнено інформаційну базу даних, що характеризує особливості моторного розвитку дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій з урахуванням ступеня тяжкості рухових розладів.

Практична значущість одержаних результатів полягає у розробленні комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку з порушенням розвитку рухових функцій та визначенні диференційованих критеріїв підходу з урахуванням ступеня тяжкості порушень моторики та практичних рекомендацій і порад батькам.

Результати дослідження впроваджено у практичну діяльність Рівненського обласного центру медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, Рівненського навчально-реабілітаційного центру “Особлива дитина” та у навчальний процес Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача полягає у розробленні наукової проблеми, виборі методів, організації та проведенні досліджень, математичній обробці, аналізі, систематизації, описі й обговоренні отриманих результатів, оформленні й написанні дисертаційної роботи, розробленні й виконанні всіх реабілітаційних заходів і підготовці публікацій.

Автором сформовано й обґрунтовано особливості побудови раціонального рухового режиму й запропоновано методику режимів рухової активності за наявності синдрому розладу рухових функцій.

У спільних публікаціях авторові належить розроблення програми фізичної реабілітації, дані педагогічного експерименту.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження висвітлено у доповідях на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Молода спортивна наука України" (Львів, 2010), “Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні" (Рівне, 2009, 2010), “Сучасні вимоги до реабілітації у кардіології, ендокринології та ортопедії" (Рівне, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, серед них - 5 у наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація вміщує вступ, 6 розділів, висновки, практичні рекомендації, додатки, список використаних джерел (204 вітчизняних і країн СНД та 30 іноземних). Дисертаційна робота викладена на 282 сторінках основного тексту. Кількісні дані наведені у 22 таблицях і 10 рисунках.

фізична реабілітація рухова функція

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи, особистий внесок здобувача; описано сферу апробації результатів досліджень, їхнє впровадження; зазначено кількість публікацій.

У першому розділі “Сучасні методики фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій" проведено огляд наукової літератури з проблеми дослідження; проаналізовано причини виникнення проблемних сфер дітей із синдромом розладу рухових функцій, вивчено підходи до сучасних методів фізичної реабілітації та програм раннього втручання дітей із порушенням рухового розвитку, викладено теоретичні передумови проведення дослідження.

Аналіз науково-методичної літератури з проблеми організації корекційних занять дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій дав змогу стверджувати, що наявна об'єктивна необхідність більш поглибленого вивчення та вдосконалення процесу фізичної реабілітації дітей з урахуванням критеріїв ураження нервової системи. З'ясовано недостатність теоретичних даних та практичних рекомендацій, підтверджених у ході досліджень, присвячених розробленню реабілітаційних програм розвитку моторики з урахуванням диференційованих критеріїв та підходів, формуванню достатньої мотивації до рухової активності, організації життєдіяльності для оптимальної реалізації потенціалу дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій, зокрема із помірним та тяжким ураженням нервової системи. Крім того, встановлено, що на сьогодні недостатньо розробленими є форми навчання і спільної роботи з батьками, їхньої співпраці з фахівцями з корекційної роботи для забезпечення довготривалості та безперервності реабілітаційного процесу.

У другому розділі “Методи та організація дослідження" описано та обґрунтовано системи взаємодоповнювальних методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження: аналіз науково-методичної літератури, клінічні спостереження (аналіз історії хвороби, оцінювання моторної сфери шляхом порівняння з етапами типового розвитку, виявлення тонічної рефлекторної активності та її впливу на рухову сферу), мануальне обстеження м'язового тонусу, анкетування батьків, педагогічний експеримент для з'ясування переваги представленої нами комплексної програми фізичної реабілітації перед загальноприйнятою в центрах реабілітації, методи математичної статистики.

Дослідження проводили у Рівненському обласному центрі медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи та у навчально-реабілітаційному центрі “Особлива дитина”.

У дослідженні брало участь 44 дитини, з них - 14 (31,82%) дівчат та 30 (68,18%) хлопців із захворюванням, що клінічно супроводжується синдромом розладу рухових функцій, спричиненим різними факторами.

За ступенем тяжкості рухових розладів діти розподілялися наступним чином: із легким ступенем ураження нервової системи - 19 (43,18%) дітей, із помірним - 9 (20,45%), із тяжким - 16 (36,36%). На час звернення до центру реабілітації обстежені пацієнти за віком були: від 3 міс. до 6 міс. - 18 (40,91%) дітей; від 6 міс. до 9 міс. - 8 (18,18%) дітей; від 9 міс. до 12 міс. - 18 (40,91%) дітей.

Дітей було обстежено лікарем-неврологом, психологом, реабілітологом, заповнено Картки індивідуального розвитку дитини, визначено програму реабілітаційних заходів сумісно з усіма фахівцями та з урахуванням побажань батьків.

Дослідження проводилося впродовж 4 років і передбачало декілька етапів.

На першому етапі дослідження (2007-2008 рр.) - проаналізовано сучасні літературні джерела, вивчено науково-теоретичні та методичні аспекти фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методологію дослідження, розроблено анкети, карти обстеження.

На другому етапі дослідження (2008-2009 рр.) - проведено констатувальний експеримент для створення бази даних, необхідної для вивчення особливостей моторного розвитку дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій.

На третьому етапі дослідження (2009-2011 рр.) - розроблено та експериментально апробовано програму фізичної реабілітації. Запропонована програма ґрунтувалася на комплексному підході, мала соціальне спрямування, до неї було залучено всіх членів родини, проведено просвітницьку роботу з батьками та опікунами дитини. Результати, отримані в ході дослідження, було оброблено за допомогою методів математичної статистики.

У третьому розділі “Особливості моторики дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій" представлено основні результати констатувального етапу дослідження: проведено соціологічне опитування сімей, які виховують дітей із синдромом розладу рухової сфери, вивчено та узагальнено проблемні питання; відображено особливості моторики дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій: вивчено стан м'язового тонусу, наявність тонічної рефлекторної активності та її патологічного впливу на становлення рухових функцій, рівень моторного розвитку, особливості психоемоційної сфери та функціонування рук.

У результаті соціологічного дослідження встановлено, що батькам важко самостійно подолати емоційну кризу, вони потребують морально-психологічної допомоги, підтримки та психокорекції.

Під час первинного обстеження виявлено, що виражені зміни м'язового тонусу мають гальмівний вплив на розвиток випрямляючих рефлексів тулуба, реакції рівноваги, координації та є одними з основних діагностичних ознак в клініці порушеного рухового розвитку. Мануальне тестування м'язового тонусу дало змогу з'ясувати, що 31 (70,45%) дитина мала підвищений тонус, 13 (29,55%) дітей мали гіпотонічний стан м'язів. Нормотонії під час обстеження не було спостережено.

На початку дослідження простежено залежність тяжкості ураження нервової системи та наявності безумовних тонічних рефлексів, які мають тенденцію до сповільненої редукції відповідно до хронологічного віку дитини і гальмують розвиток загальної та дрібної моторики. Недостатню редукцію симетричного шийного тонічного рефлексу, асиметричного шийного тонічного рефлексу відзначено у 29 (65,91%) дітей, лабіринтний тонічний рефлекс - у 25 (56,82%) дітей, затримку редукції хапального рефлексу, тонічного рефлексу з голови на тулуб - у 35 (79,55%) дітей.

Аналіз результатів оцінювання виконання рухових функцій на початку дослідження дає підстави стверджувати, що діти обох груп мали значну затримку розвитку рухових функцій порівняно з етапами типового розвитку, яка була майже ідентичною: "контроль за положенням голови" не виконує - 15 (34,09%), намагається виконати - 11 (25,00%), виконує за допомогою - 12 (27,27%), виконує самостійно - 6 (13,64%) дітей; "поворот на бік": не виконує - 22 (50,00%), намагається виконати - 10 (22,73%), виконує за допомогою - 7 (15,91%), виконує самостійно - 5 (11,36%) дітей; "поворот зі спини на живіт із живота на спину": не виконує - 22 (50,00%), намагається виконати - 8 (18,18%), виконує за допомогою - 4 (9,09%), виконує самостійно - 2 (4,55%) дитини; "впевнена опора на ноги під час стояння з підтримкою": не виконує - 33 (75,00%), намагається виконати - 6 (13,64%), виконує за допомогою - 4 (9,09%), виконує самостійно - 1 (2,27%) дитина; "сидить": не виконує - 37 (84,09%), намагається виконати - 4 (9,09%), виконує за допомогою - 2 (4,55%), виконує самостійно - 1 (2,27%) дитина; "повзання по-пластунськи": не виконує - 37 (84,09%), намагається виконати - 4 (9,09%), виконує за допомогою - 2 (4,55%), виконує самостійно - 1 (2,27%) дитина; "самостійно сідає з положення лежачи": не виконує - 41 (93,18%), намагається виконати - 2 (4,55%), виконує за допомогою - 1 (2,27%), виконує самостійно - 0 (0%) дітей; "стоїть в положенні "рачки": не виконує - 41 (93,18%), намагається виконати - 2 (4,55%), виконує за допомогою - 1 (2,27%), виконує самостійно - 0 (0%) дітей. Повзання у положенні "рачки", зміну положення тіла з положення сидячи в положення "рачки" і навпаки, вставання біля опори та крокування вздовж неї, стояння та ходіння за допомогою чи самостійно ніхто з дітей не виконував під час первинного огляду з урахуванням їхнього хронологічного віку.

У ході дослідження функціонування рук дітей під час первинного обстеження виявлено недостатній розвиток дрібної моторики у положенні на спині: самостійне захоплення іграшки з різних положень не виконує - 17 (38,64%), намагається виконати - 19 (43,18%), виконує - 8 (18,18%) дітей; перекладання іграшки з руки в руку, тягне її до рота: не виконує - 31 (70,45%) дитина, намагається виконати - 9 (20,45%) дітей, виконує - 4 (9,09%) дитини; самостійне захоплення предмета: не виконує - 35 (79,55%), намагається виконати - 5 (4,55%), виконує - 7 (15,91%) дітей. У положенні на животі опороздатність на передпліччя: виконує - 5 (11,36%), намагається виконати - 8 (18,18%), не виконує - 31 (70,45%) дитина; опору на розкриті долоні: виконує - 0 (0%), намагається виконати - 5 (11,36%), не виконує - 39 (88,64%) дітей; маніпуляції руками: не виконує - 33 (75,00%) дитини, намагається виконати - 9 (20,45%), виконує - 2 (4,55%) дитини. Порушення розвитку діяльності рук негативно впливало на розвиток психічної сфери, зорово-моторної координації та активної ігрової діяльності дітей.

Під час спостереження відзначено особливості психоемоційної сфери, притаманні цьому контингенту дітей: недостатній зоровий контакт та стеження за предметом, спостерігалася сенсорна гіперчутливість, знижена мотивація до рухової активності, ненаявність „комплексу пожвавлення”. Батьки 19 (43,18%) дітей скаржилися на їхній частий невмотивований плач, розлади роботи шлунково-кишкового тракту, захворювання дихальних шляхів. Такі порушення негативно впливали на розвиток моторики дітей.

Отримані результати проведеного обстеження вказують на необхідність пошуку методів корекційного впливу, розроблення і впровадження комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу розвитку рухових функцій.

У четвертому розділі “Комплексна програма фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій" викладено теоретичне обґрунтування й розроблення комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій, описано засоби відновного лікування, його методологію та періоди.

Робота з дитиною передбачала збирання реабілітаційного анамнезу, оцінювання та виявлення проблемних сфер моторики дитини, формування мети реабілітаційної терапії, яка містила короткотривалі та довгострокові цілі, завдання роботи з дитиною, була реальною та визначеною в часі; складання індивідуального плану рухового розвитку; проведення контролю ефективності корекційного впливу. Обрано наступні форми організації роботи з батьками: лекції, семінари, "круглі столи", індивідуальні консультації. Індивідуальні консультації надавали батькам медики, психолог, реабілітолог, логопед.

Застосовували загальнорозвивальні (рефлекторні, пасивні, пасивно-активні, активні за допомогою, активні), корекційні вправи лікувальної фізичної культури, лікування положенням, ігротерапію (активну, активну за допомогою, пасивну за методикою "рука в руці"), гідрокінезотерапію, масаж, мультисенсорний вплив; програма формувалася з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, за безпосередньої партнерської участі батьків, передбачала контроль якості та ефективності корекції (рис. 1). Метод проведення занять: індивідуальний. Визначення особливостей моторики дітей із різним ступенем тяжкості захворювання забезпечило диференційований добір засобів фізичної реабілітації згідно з клінічною необхідністю.

Заняття проводили протягом дня: на спеціальні корекційні вправи відводили 25% часу, на загально-розвивальні вправи - 25%, на гідрокінезотерапію - 15%, на ігротерапію - 35%. Масаж виконували курсами по 10-15 процедур через 1,5-2 місяці. Збільшення навантаження, інтенсивність, дозування визначали строго індивідуально.

Під час складання комплексної програми фізичної реабілітації керувалися наступними принципами: у ході формування мети заняття дотримувалися принципу онтогенетичної послідовності - розвиток рухових функцій за схемою, яка відповідає етапам становлення локомоцій здорової дитини; батьки дітей - основні вчителі; усі діти є різними і кожна родина особливою, тому у програмі потрібно враховувати можливості кожної дитини та її сім'ї; правильна система оцінювання та партнерська співпраця сприяють максимальній ефективності процесу реабілітації; кожна дитина здатна до навчання. Добір засобів і методів фізичної реабілітації повинен бути спрямований на розкриття її потенційних можливостей - і рухових, і особистісних. Реалізація запланованих реабілітаційних дій проводилася щоденно, систематично, була доступною, довготривалою, зумовленою клінічною необхідністю, була безпечною для дитини та прийнятною для родини. Залежно від клінічної картини та вираженості розладу рухової сфери, для кожної дитини складали індивідуальний план фізичної реабілітації, використовували відповідну методику, серію вправ, їхню кількість, інтенсивність виконання, почерговість, засоби, необхідні для вирішення конкретних завдань.

Блок-схема комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій

Вихідний контроль	Вступний період	Основний період	Заключний період	Заключний контроль та обстеження
	Завдання Акцентовано на оцінюванні моторного розвитку дитини, виявленню різниці хронологічного та моторного віку, визначенні засобів та методів втручання, роботі з батьками. Адаптація до фізичного навантаження. Інформування батьків щодо корекційних занять.	Завдання Формування основних моторних функцій. Корекція статокінетичного розвитку дитини за допомогою засобів фізичної реабілітації. Профілактика виникнення деформацій кінцівок. Розвиток мотивації до занять. Навчання батьків особливостям проведення ЛФК, гідротерапії, ігротерапії, застосування сенсорного впливу.	Завдання Удосконалення моторних функцій, вертикалізація дитини та формування альтернативного переміщення, використання спеціалізованих допоміжних засобів переміщення, фіксаторів для розвитку власної рухової активності дитини, покращення якості життя дитини та родини.
	Розвиток рухових функцій, покращення функціонування рук
	Процес ФР безперервний, довготривалий, систематичний, доступний, безпечний для дитини та прийнятний для родини
	ЛФК	Масаж	Гідротерапія	Ігротерапія	Сенсорний вплив	Партнерська робота з батьками
	Загальнорозвивальні вправи: пасивні, пасивно-активні, активні за допомогою, активні; корекційні вправи, лікування положенням, вправи на фітнес-болі, гальмування нередукованих патологічних рефлексів, вправи для розвитку функціонування рук.	Погладжування, розтирання, розминання, вібрація, мануальна пасивна мобілізація суглобів кінцівок; масаж на фітнес-болі.	Проводка, сковзання, погойдування, розвиток рухових функцій; заняття у положенні на животі, на спині, вертикально; душ; загартування.	Активна, активна за допомогою, пасивна за методикою “рука в руці”.	Музичний супровід. Різні за кольором, розміром, фактурою іграшки.	Просвітницький блок: семінари, лекції, членство у громадських організаціях. Консультаційний блок: індивідуальні бесіди з фахівцями. Корекційна робота.

Рис. 1.

Організація життя за принципом чіткої повторюваності та постійності уможливлювала вироблення у дитини відчуття впевненості та безпеки; щоденні заняття, бажано в один і той самий час, давали змогу розуміти та прогнозувати наступність дій.

Основними цілями корекційної діяльності було обрано наступні: організація життєдіяльності для оптимального статокінетичного та особистісного розвитку дітей з урахуванням їхніх індивідуальних відмінностей та необхідної корекції порушень шляхом чіткої повторюваності та постійності рухових дій; розвиток моторних функцій за принципом онтогенетичної залежності; розвиток здатності до спілкування з навколишніми; вироблення у дитини фізіологічної схеми руху; підготовка м'язової системи та опорно-рухового апарату до вертикального перебування тіла та формування альтернативного переміщення; здатність, за потреби, перебувати в спеціальних допоміжних пристроях для сидіння, стояння, ходіння; профілактика контрактур та тугорухливості суглобів, патологічного положення тіла та стереотипу рухів; профілактика захворювань дихальних шляхів, покращення роботи шлунково-кишкового тракту; розвиток ігрової діяльності, уваги, формування просторових уявлень, стабілізація психоемоційної сфери.

Мультисенсорний вплив під час занять уможливлював підняття позитивного фону заняття, був спрямований на всі органи чуттів, що давало змогу покращити ефективність поставлених завдань.

Критерії ефективності реабілітаційної програми: готовність м'язової системи та опорно-рухового апарату до вертикального перебування тіла, розвиток нових рухових функцій за принципом онтогенетичної послідовності, формування альтернативного переміщення; максимальне наближення амплітуди активних рухів в суглобах кінцівок до фізіологічного рівня; мотивація дитини до самостійної активної рухової активності.

Запропонована комплексна програма фізичної реабілітації відрізнялася від стандартних наявних програм тим, що дала змогу формувати мету реабілітаційного процесу з урахуванням диференційованого підходу до вирішення проблеми реабілітації дітей із різним ступенем тяжкості розладів рухових функцій. Програма передбачала застосування засобів і методів, що впливають і на моторний розвиток, і на психоемоційний стан дитини, її мотивацію.

Проведення занять з кінезотерапії здійснювали в ігровій формі, що є природним для дитини, яка виступає як суб'єкт, партнер реабілітаційного процесу; підхід до реабілітації з урахуванням пріоритету особистості дитини, її інтересів, родини; максимальне розширення рамок обмежених рухових можливостей за рахунок використання допоміжних спеціальних пристроїв (ходунків, стільців, стояків); створення системи довготривалої корекції й супроводу дитини та її родини.

У п'ятому розділі “Результати впровадження комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій" представлено дані педагогічного експерименту - порівняльний аналіз оцінювання ефективності запропонованої нами комплексної програми фізичної реабілітації та загальноприйнятої програми.

Дітей було поділено на дві групи - контрольну (n=22) і основну (n=22) - з урахуванням ідентичності віку та моторного розвитку. З дітьми контрольної групи проводили заняття за загальноприйнятою методикою: через кожні 3 місяці в центрі реабілітації курсом 10-15 днів практикували заняття з лікувальної фізичної культури, масаж, рефлексотерапія, фізіотерапевтичні процедури; діти основної групи займалися за програмою комплексної фізичної реабілітації. Діти обох груп отримували необхідну медикаментозну терапію, зокрема ноотропні препарати, протисудомні та міорелаксанти. Дослідження проводили протягом 12 місяців.

Під час первинного оцінювання у дітей обох груп було діагностовано порушення м'язового тонусу як в бік пониження, так і в бік підвищення, що значно відрізнявся від норми, необхідної для їхнього хронологічного віку: підвищений тонус відзначено у 16 (72,73%) дітей основної групи та у 15 (68,18%) контрольної групи; знижений м'язовий тонус - у 6 (27,27%) дітей основної групи та у 7 (31,82%) контрольної.

Наприкінці дослідження встановлено зменшення спастичності в контрольній групі у 6 (27,27%) дітей; в той час як в основній групі у 9 (40,91%) дітей, що на 13,64% більше. Простежено покращення гіпотонічного стану м'язів у контрольній групі у 2 (9,09%) дітей, в основній групі - у 4 (18,18%) дітей, що більше на 9,09%. Відзначено нормалізацію стану м'язового тонусу у 8 (36,36%) дітей контрольної групи та у 13 (59,09%) дітей основної групи, що на 22,73% більше.

У результаті проведення первинного обстеження виявлено пряму залежність підвищеного м'язового тонусу та наявності тонічних рефлексів із їхнім патологічним впливом на руховий розвиток дитини та необхідність гальмування їхніх проявів: симетричний шийний тонічний рефлекс, асиметричний шийний тонічний рефлекс відзначено у 14 (63,64%) в основній групі та у 15 (68,18%) в контрольній; лабіринтний тонічний рефлекс - у 12 (54,55%) основної групи та у 13 (59,09%) контрольної; тонічний рефлекс з голови на тулуб, хапальний рефлекс - у 17 (77,27%) дітей основної групи та у 18 (81,82%) - контрольної.

Унаслідок впровадження комплексної програми фізичної реабілітації було досягнуто гальмування патологічного впливу тонічних безумовних рефлексів, що сприяло розвитку рухових функцій та кращому функціонуванню рук дітей основної групи: наприкінці дослідження редукцію та зменшення впливу симетричного шийного тонічного, асиметричного шийного тонічного, лабіринтного тонічного рефлексів, тонічного рефлексу з голови на тулуб спостережено в основній групі на 18,18% більше, ніж у контрольній групі; гальмування патологічного хапального рефлексу - у дітей основної групи на 27,27% більше, ніж у дітей контрольної групи.

Аналіз оцінювання моторної сфери на початку дослідження дає підстави стверджувати, що діти обох груп мали значну затримку розвитку рухових функцій відповідно до їхнього хронологічного віку.

За результатами обстеження рівня моторного розвитку обстежуваних дітей не визначено вірогідних розбіжностей між групами: основна і контрольна група значних розбіжностей за показниками первинного тестування загальної моторики не мали (табл.1).

Таблиця 1

Характеристика загальної моторики дітей обох груп на початку та наприкінці дослідження (у балах),± m

Категорії обстеження рухових функцій	Основна група	Контрольна група
	на початку	наприкінці	на початку	наприкінці
Контроль за положенням голови	1,18±0,23	2,82±0,08*	1,23±0,22	2,5±0,24*
Поворот на бік	0,77±0, 20	2,86±0,07*	1,00±0,23	2,05±0,25*
Поворот з живота на спину та зі спини на живіт	0,59±0,18	2,68±0,12*	0,82±0,21	2,05±0,24*
Опора на ноги під час стояння з підтримкою	0,32±0,13	2,55±0, 20*	0,45±0,18	2,05±0,26*
Сидіння	0,14±0,10	2,59±0,10*	0,27±0,16	1,91±0,26
Повзання "по-пластунськи"	0,14±0,10	2,27±0,21*	0,36±0,16	1,55±0,29
Сідає з положення лежачи	0,05±0,04	2,09 ±0,24*	0,14±0,10	1,50 ±0,29
Стоїть у положенні рачкування	0,09±0,06	2,09±0,26*	0,14±0,10	1,50±0,29
Повзання "рачки"	0	2,05±0,24*	0,05±0,04	1,50±0,29
Зміна положення тіла з сидіння на "рачки" і навпаки	0	1,95±0,26	0,05±0,04	1,50±0,29
Вставання біля опори	0	1,95±0,26	0	1,41±0,31
Крокування вздовж опори	0	1,95±0,26	0	1,32±0,30
Самостійне стояння	0	1,86±0,28	0	1,27±0,31
Ходіння за допомогою	0	1,77±0,29	0	1,27±0,31
Самостійне ходіння	0	1,68±0,30	0	1,14±0,30

Примітка. * - показник вірогідності розбіжностей р<0,05.

Згідно з даними, наведеними у табл.1, в основній групі достовірну різницю результатів наприкінці дослідження визначено за дев'ятьма категоріями (р<0,05); у контрольній групі достовірну різницю між показниками - за чотирма категоріями (р<0,05).

У дітей основної групи з помірним та тяжким ураженням нервової системи відзначено достатню підготовку м'язової системи та опорно-рухового апарату, що надавало змогу набувати та утримувати статичну позу, самостійно змінювати положення тіла, що вказує на узгоджену роботу флексорних та екстензорних м'язів, достатній розвиток рівноваги, координації. Наприкінці дослідження показники тестових завдань у дітей контрольної групи з помірним і тяжким ураженням нервової системи змінились незначно. У ході дослідження встановлено, що у дітей обох груп з легким ураженням нервової системи рівень моторної сфери відповідає нормам типового рухового розвитку.

На початку дослідження виявлено зниження у 10 (45,45%) дітей основної групи та у 9 (40,91%) дітей контрольної групи прояву "комплексу пожвавлення", зорових реакцій, мотивації до активної рухової діяльності, реакції на звуковий подразник, негативне ставлення до зміни положення тіла, також простежено сенсорну гіперчутливість.

Наприкінці дослідження зміни психоемоційного стану відбулись у всіх 22 (100%) дітей основної групи: спостережено бажання спілкуватися, контактувати з навколишніми, що виявлялося "комплексом пожвавлення" на звернення, на звуковий подразник (музику, знайомий голос), відзначено зорову реакцію за іграшкою. Зміни психоемоційного стану у дітей контрольної групи з тяжким ураженням нервової системи були незначними.

Порушення становлення загальної моторики призводить до сповільненого розвитку функціональної здатності рук. Отримані результати первинного обстеження маніпулятивної діяльності та опороздатності рук дітей обох груп на початку дослідження були ідентичними, значно відрізнялися від норми (табл. 2).

Таблиця 2

Результати обстеження функціонування рук у дітей обох груп на початку та наприкінці дослідження (у балах),± m

Категорії обстеження функціонування рук	Основна група	Контрольна група
	на початку	наприкінці	на початку	наприкінці
Положення на спині	Самостійне захоплення іграшки з різних положень	1,77±0,16	2,50±0,17*	1,82±0,15	2,23±0, 20*
	Перекладання іграшки з руки в руку, тягнення до рота	1,36±0,14	2,36±0,16*	1,41±0,14	2,14±0, 19*
	Самостійне захоплення і відпускання предмета	1,50±0,18	2,86±0,06*	1,41±0,17	2,36±0,16*
Положення на животі	Опора на передпліччя	1,41±0,14	2,82±0,08*	1,41±0,12	1,86±0,17
	Опора на розкриті долоні	1,09±0,06	2,59±0,12*	1,14±0,07	1,86±0,21
	Маніпулятивна діяльність рук	1,27±0,11	2,55±0,15*	1,32±0,12	1,95±0, 19

Примітка. * - показник вірогідності розбіжностей р<0,05.

За результатами контрольного тестування функціонування рук наприкінці дослідження з'ясовано, що в основній групі достовірну різницю результатів визначено за шістьма категоріями (р<0,05); у контрольній групі - за трьома категоріями (р<0,05).

Таким чином, отримані результати педагогічного експерименту дають підстави стверджувати, що застосування комплексної програми фізичної реабілітації зумовило більш істотний моторний розвиток дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій.

У шостому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження" охарактеризовано повноту вирішення завдань дослідження. У процесі дослідження отримано три групи даних: підтверджувальні, доповнювальні наявні розробки і нові результати з проблеми дослідження.

У ході наших досліджень підтверджено наукові дані про те, що діти цього контингенту відзначаються зміненим м'язовим тонусом, сповільненою редукцією тонічних рефлексів, недостатнім функціонуванням рук, зниженим рівнем мотивації до рухової активності, сенсорною гіперчутливістю до зовнішнього подразника (Євтушенко С.К., 2003; Добрёнов И.В., 2004; Козявкін В.І., 2004), що потребує корекції. Доведено вимогу широкого використання засобів фізичної реабілітації дітей раннього віку із розладами рухових функцій (Семенова К.А., 1999; Янушанец Н.Ю., 2004; Марченко О.К., 2006). Фізичний і психоемоційний стан дитини значною мірою визначається оптимально організованою руховою активністю (Журба Л.Т., 1981; Мастюкова Е. М., 1997; Шипицына Л. М., 2004; Вісковатова Т.П., 2007).

Доповнено і розширено дослідження особливостей моторики дітей раннього віку із розладами рухового розвитку. Зокрема, розширено уявлення про особливості та можливості розвитку загальної та дрібної моторики, гальмування патологічних рефлексів, нормалізацію м'язового тонусу, формування мотивації до рухової активності засобами фізичної реабілітації (Козявкин В.И., 1999; Семенова К.А., 1999; Бадалян Л.О., 2001). Під час наших досліджень доповнено відомості про необхідність та ефективність ранньої фізичної реабілітації й уточнено організацію процесу реабілітаційної терапії дітей раннього віку із розладами рухових функцій з різним ступенем ураження.

Уперше науково обґрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій, яку розроблено з урахуванням диференційованих критеріїв підходу до вирішення корекційних завдань. Програма ґрунтувалася на комплексному, індивідуальному підході, мала соціальний напрям, психологічне та педагогічне спрямування, складалася із масажу, лікувальної фізичної культури (рефлекторних, загальнорозвивальних, корекційних вправ), розробленої методики гідрокінезотерапії, ігротерапії, мультисенсорного впливу, формувалася з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, за безпосередньої партнерської участі батьків, передбачала контроль якості та ефективності корекції.

Дані проведеного контрольного обстеження дають підстави констатувати про ефективність і необхідність застосування комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій.

Висновки

1. Аналіз науково-методичної літератури, вивчення досвіду провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців дає змогу стверджувати про доцільність якомога більш раннього початку реалізації реабілітаційних заходів дітям раннього віку із синдромом розладу рухових функцій та про потребу комплексного застосування фізичної реабілітації. Незважаючи на значну опрацьованість цієї проблеми, на сьогодні недостатньо розроблено добір диференційованих засобів фізичної реабілітації дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій із урахуванням ступеня тяжкості захворювання.

2. У ході оцінювання рухової сфери дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій виявлено, що порушення м'язового тонусу, сповільнена редукція безумовних тонічних рефлексів та недостатній розвиток випрямляючих реакцій, затримка функціонування рук є взаємозалежними факторами синдрому розладу рухових функцій.

За результатами мануального обстеження з'ясовано, що м'язовий тонус у дітей значно відрізнявся від фізіологічного та не відповідав хронологічному віку: нормотонію не спостережено ні в однієї дитини, гіпотонічний стан м'язів визначено у 13 (29,55%) дітей, підвищений м'язовий тонус - у 31 (70,45%) дитини. Тонічна рефлекторна активність мала патологічний, гальмівний вплив на руховий розвиток дітей з ураженням нервової системи.

Виявлено значне відставання розвитку рухових функцій, розладів маніпулятивної діяльності та опороздатності рук у дітей від етапів становлення локомоцій типового розвитку дітей. Простежено низку особливостей психоемоційної сфери дітей, які негативно впливали на розвиток моторики та потребували корекції.

3. Запропонована програма фізичної реабілітації ґрунтувалася на комплексному, індивідуальному підході, мала соціальний напрям, психологічне та педагогічне спрямування, складалася із масажу, лікувальної фізичної культури (рефлекторних, загальнорозвивальних, корекційних вправ), розробленої методики гідрокінезотерапії, ігротерапії, мультисенсорного впливу, формувалася з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, за безпосередньої активної участі батьків, передбачала контроль якості та ефективності корекції.

Визначення особливостей моторики дітей з різним ступенем тяжкості захворювання забезпечило добір засобів фізичної реабілітації згідно з клінічною необхідністю. Залучення членів родини до співпраці на рівні партнерства уможливило досягнення довготривалості та безперервності корекційного впливу в домашніх умовах.

4. Обстеження дітей наприкінці дослідження дало змогу встановити, що нормалізація м'язового тонусу та контроль над зміненим тонусом м'язів, над гальмівним впливом тонічної рефлекторної активності, покращення стану психоемоційної сфери сприяли кращому розвитку загальної та дрібної моторики дітей основної групи.

Результати мануального тестування стану м'язового тонусу наприкінці дослідження дають підстави стверджувати про нормалізацію м'язового тонусу у 36,36% дітей контрольної групи та 59,09% дітей основної, що на 22,73% більше.

Редукція та зменшення патологічного впливу симетричного шийного тонічного рефлексу, асиметричного шийного тонічного рефлексу, тонічного рефлексу з голови на тулуб, лабіринтного тонічного рефлексу в основній групі на 18,18% більше, ніж в контрольній. Гальмування патологічного хапального рефлексу у дітей основної групи на 27,27% більше, ніж у дітей контрольної.

5. У ході обстеження рухових функцій (у балах) виявлено, що в основній групі достовірну різницю результатів наприкінці дослідження визначено за дев'ятьма категоріями (р<0,05); у контрольній групі - за чотирма категоріями (р<0,05): "контроль за положенням голови" в основній групі - 2,82±0,08 та в контрольній групі - 2,05±0,24; "поворот на бік" - 2,86±0,07 та 2,05±0,25; "поворот з живота на спину та зі спини на живіт" - 2,68±0,12 та 2,05±0,24; "опора на ноги під час стояння з підтримкою" - 2,55±0,20 та 2,05±0,26; "сидіння" - 2,59±0,10 та 1,91±0,26; "повзання по-пластунськи" - 2,27±0,21 та 1,55±0,29; "сідання з положення лежачи" - 2,09±0,24 та 1,50 ±0,29; "стоїть в положенні рачкування" - 2,09±0,26 та 1,50±0,29; "повзання рачки" - 2,05±0,24 та 1,50±0,29 балів відповідно за групами.

Під час дослідження функціонування рук (у балах) з'ясовано, що в основній групі достовірну різницю результатів наприкінці дослідження визначено за шістьма категоріями (р<0,05), у контрольній групі - за трьома категоріями (р<0,05): в положенні на спині самостійне захоплення іграшки з різних вихідних положень в основній групі - 2,50±0,17, у контрольній - 2,23±0, 20; перекладання іграшки з руки в руку, тягнення її до рота - 2,36±0,16 та 2,14±0, 19; самостійне захоплення та відпускання предмета - 2,86±0,06 та 2,36±0,16 балів відповідно; в положенні дитини на животі показники опори на передпліччя в основній групі - 2,82±0,08, у контрольній групі - 1,86±0,17; розвиток опори на розкриті долоні - 2,59±0,12 та 1,86±0,21, розвиток маніпулятивної діяльності рук - 2,55±0,15 та 1,95±0,19 балів відповідно за групами.

Покращення психофізичного стану відзначено у 22 (100%) дітей основної групи, тоді як у контрольній групі наприкінці дослідження у 8 (36,36%) дітей з тяжким ураженням нервової системи показники психофізичної сфери істотно не змінилися.

Упровадження комплексної програми фізичної реабілітації стало можливим завдяки підтримці і партнерській участі членів родин дітей основної групи, що підтверджує необхідність співпраці групи фахівців з батьками.

6. Доведено, що запропонована комплексна програма фізичної реабілітації за умови систематичного застосування дає змогу забезпечити поступову, доступну, систематичну, індивідуальну модель реабілітаційної програми дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій, сприяла покращенню функціонування опорно-рухового апарату, м'язової системи та психоемоційної сфери дітей, формуванню просторових уявлень, мотивації, розвитку рівноваги та координації, що уможливлює розвиток рухових функцій за принципом онтогенетичної послідовності, організацію життєдіяльності для оптимального моторного та особистісного розвитку, можливість формування альтернативного переміщення та вертикалізації дитини, профілактику тугорухливості та контрактур у суглобах кінцівок.

Список опублікованих праць за темою дисертації

а) у фахових виданнях ВАК України:

1. Нагорна О.Б. Покращення діяльності рук дітей першого року життя з затримкою рухового розвитку / О.Б. Нагорна, І.М. Григус // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: зб. наук. праць. - Вип. VІ.Ч. ІІ. - Рівне: Редакційно-видавничий центр Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука, 2009. - С.32-41. (Автору належить вивчення та аналіз науково-методичної літератури, підготовка та проведення оцінювання дрібної моторики дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій, узагальнення отриманих результатів, систематизація висновків).

2. Нагорна О.Б. Роль гідрокінезотерапії у фізичній реабілітації дітей раннього віку з затримкою розвитку рухових функцій / О.Б. Нагорна, І.М. Григус // Молода спортивна наука України: зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. - Вип.14: у 4-х т. - Львів: НВФ “Українські технології”, 2010. - Т.З. - С.134-137.

3. (Автору належить вивчення та аналіз науково-методичної літератури, розроблення програми гідрокінезотерапії дітям раннього віку із синдромом розладу рухових функцій, систематизація висновків).

4. Нагорна О.Б. Дослідження стану м'язового тонусу у дітей першого року життя з затримкою рухового розвитку / О.Б. Нагорна // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: науковий журнал. - Харків: ХОВНОКУ - ХДАДМ, 2010. - № 1. - С.84-86.

5. Нагорна О.Б. Соціологічне дослідження сімей, в яких є діти з затримкою рухового розвитку / О.Б. Нагорна // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: науковий журнал. - Харків: ХОВНОКУ - ХДАДМ, 2010. - № 4. - С.100-103.

6. Нагорна О.Б. Розвиток моторики дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій / О.Б. Нагорна, І.М. Григус // Спортивна наука України. - Львів, 2011. - №.2. - С.105-114. (Автору належить підготовка та проведення оцінювання рухових функцій дітей раннього віку, узагальнення та інтерпретація отриманих результатів).

б) публікації у інших виданнях:

7. Нагорна О.Б. Застосування ігротерапії як методу фізичної реабілітації дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій / О.Б. Нагорна // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: зб. наук. праць. - Вип. VІІ.Ч. ІІ. - Рівне: Редакційно-видавничий центр Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука, 2010. - С.32-41.

8. Нагорна О.Б. Фізична реабілітація дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій: метод. реком. / О.Б. Нагорна. - Рівне, 2010. - 142 с.

Анотації

Нагорна Ольга Борисівна. Ефективність фізичної реабілітації дітей раннього віку з синдромом розладу рухових функцій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.03 - фізична реабілітація. - ДВНЗ „Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, Івано-Франківськ, 2011.

Дисертація присвячена розробленню комплексної програми фізичної реабілітації дітей раннього віку із синдромом розладу рухових функцій. У роботі проаналізовано особливості загальної, дрібної моторики, їхній розвиток під впливом традиційних і авторських реабілітаційних заходів. Запропоновано комплексну програму фізичної реабілітації, яка складалася із масажу, лікувальної фізичної культури (рефлекторних, загальнорозвивальних, корекційних вправ), розробленої методики гідрокінезотерапії й ігротерапії, мультисенсорного впливу, формувалася з урахуванням індивідуальних особливостей дітей та за безпосередньої партнерської участі батьків та залучення усіх членів родини, передбачала контроль якості та ефективності корекції.

...