Клініко-патогенетичні аспекти перебігу поліневропатії при вібраційній хворобі та шляхи її медикаментозної корекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ»

УДК: 616.85-036-092-001.34-057-08

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕБІГУ ПОЛІНЕВРОПАТІЇ ПРИ ВІБРАЦІЙНІЙ ХВОРОБІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ

14.01.15 - нервові хвороби

ПОЛЯКОВА ЛІЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор Капустник Валерій Андрійович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри внутрішніх та професійних хвороб;

доктор медичних наук, доцент Товажнянська Олена Леонідівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри неврології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Волошина Наталія Петрівна, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», керівник відділу нейроінфекцій та розсіяного склерозу;

доктор медичних наук, професор Литвиненко Наталія Володимирівна, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, завідувач кафедри нервових хвороб з нейрохірургією та медичною генетикою.

Захист відбудеться “28” вересня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д.64.566.01 при ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України” (м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України” (м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46).

Автореферат розісланий “11” серпаня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради,

кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І. Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Захворювання периферичної нервової системи, зокрема поліневропатії, є однією з актуальних проблем сучасної клінічної неврології [Волошин П.В. зі співавт., 2008; Мищенко Т.С., 2010; Маньковський Б.М., 2010; Ziegler D. et al., 2009]. Серед етіологічних факторів формування поліневропатій на перший план виступають порушення метаболічних процесів, дисфункція імунної системи, інтоксикації, інфекції, запальні процеси, зміни кооперативної взаємодії між ендокринною та нервовою системами, шкідливі екзогенні фактори [Волошина Н.П., 2007, 2009; Головченко Ю.І. зі співавт., 2007; Дзяк Л.А. зі співавт., 2008, 2010; Шкробот С.І. зі співавт., 2009; Грицай Н.М., Литвинен-ко Н.В., 2007; Євтушенко С.К. зі співавт., 2007; Товажнянська О.Л., 2008, 2009; Морозова О.Г., 2008, 2009; Міщенко Т.С., 2008-2010; Перцев Г.Д., 2009; Маньковський Б.М., 2008-2010; Мироненко Т.В. зі співавт., 2010; Мяловицька О.А. зі співавт., 2010; Строков И.А., 2007-2009; Ziegler D. et al., 2004-2009; Bril V. et al., 2006; Davies M. et al., 2006]. Крім того, у розвитку поліневропатій важливу роль відіграє тривалий вплив несприятливих виробничих факторів, зокрема загальної та локальної вібрації, статичної та динамічної м'язової напруги [Капустник В.А., 1999, 2009; Николенко В.Ю., 2008; Лахман О.Л. зі співавт., 2008; Яньшина Е.Н. зі співавт., 2009].

Останнім часом серед сучасної професійної патології провідне місце посідає вібраційна хвороба (ВХ), що розвивається у робітників, які тривалий час працюють у контакті з вібрацією, навіть із локальною [Николенко В.Ю., 2008; Капустник В.А., 1999, 2008; Рукавишников В.С. зі співавт., 2009]. Численні дослідження виявили тісний зв'язок ВХ з низкою нервових розладів, ураженням серцево-судинної системи та опорно-рухового апарата, різноманітність клінічних проявів яких пояснюється складністю патогенезу ВХ [Николенко В.Ю., 2008; Капустник В.А., 1999, 2008; Несина И.А. зі співавт., 2008; Рукавишников В.С. зі співавт., 2009; Русанова Д.В. зі співавт., 2007]. Відомо, що в механізмі формування поліорганних розладів при дії вібрації певну роль відіграють вегетативна дисфункція, порушення гемодинаміки, ендотеліальна дисфункція, вільнорадикальна патологія, порушення нейрогуморальних систем, окисно-відновлювальних та метаболічних процесів [Любченко П.Н., 2004; Бессонов А.Е. зі співавт., 2005; Николенко В.Ю., 2008; Яньшина Е.Н. зі співавт., 2009].

Одним з основних неврологічних синдромів ВХ є вегетативно-сенсорна поліневропатія (ВСП), клінічна картина якої навіть на початковій стадії захворювання характеризується поліморфністю симптомів, складним перебігом, стійкістю до терапії, схильністю до загострень та рецидивів, а також можливістю прогресування навіть після припинення контакту з виробничим фактором [Оржешковский В., 2004; Бессонов А.Е. зі співавт., 2005; Жулев С.Н. зі співавт., 2007; Рукавишников В.С. зі співавт., 2009; Яньшина Е.Н. зі співавт.].

Незважаючи на численність досліджень, присвячених ВХ, багато аспектів щодо розвитку на її фоні синдрому ВСП залишаються недостатньо вивченими. Подальшого вивчення потребує питання розроблення діагностичних критеріїв оцінки ступеня тяжкості поліневропатичного синдрому з урахуванням клініко-інструментальних показників. Недостатньо дослідженою є проблема кооперативної взаємодії метаболічних систем (окислювальних, відновлювальних та нейрогуморальних) з позиції оцінки гомеостатичної функції організму та роль їхнього порушення у формуванні ВСП при ВХ, а також розроблення комплексу патогенетично обґрунтованих лікувально-профілактичних заходів щодо розвитку неврологічних ускладнень за умов дії на організм локальної вібрації. Ці аспекти й обумовили актуальність даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у Харківському національному медичному університеті в рамках теми науково-дослідної роботи кафедри неврології Харківського національного медичного університету «Клініко-патогенетичні та лікувальні аспекти енцефалопатій різного генезу» (шифр держреєстрації 0108U007052).

Мета дослідження - оптимізація критеріїв діагностики та шляхів патогенетичної терапії вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі на підставі комплексної оцінки моніторингових метаболічних показників.

Для реалізації поставленої мети вирішували такі завдання:

1. Визначити клініко-неврологічні особливості перебігу та інструменттальні критерії діагностики вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ різного ступеня тяжкості.

2. Дослідити стан антиоксидантної системи, процесів перекисного окислення ліпідів та окисної модифікації білків у хворих із ВСП залежно від ступеня тяжкості ВХ.

3. Оцінити стан нейромедіаторних систем та ендотеліальної функції при ВСП залежно від ступеня тяжкості захворювання.

4. Дати комплексну оцінку клініко-функціональним та біохімічним співвідношенням; оцінити інформативність метаболічних і клінічних показників для визначення перебігу та ступеня тяжкості вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі.

5. Розробити патогенетично обґрунтовані шляхи лікування з урахуванням полісистемної оцінки механізмів формування вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі та довести їхню доцільність.

Об'єкт дослідження: вегетативно-сенсорна поліневропатія при вібраційній хворобі.

Предмет дослідження: Клінічні, інструментальні та метаболічні закономірності формування вегетативно-сенсорної поліневропатії у хворих із вібраційною хворобою різного ступеня тяжкості.

Методи дослідження. У роботі використано клінічні, інструментальні, фізіологічні, спектрофотометричні, спектрофлюориметричні, хроматографічні методи з використанням стандартних наборів реактивів та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено оцінку ролі порушення кооперативної взаємодії систем забезпечення гомеостатичної та пристосувальної функцій організму у патогенезі вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ залежно від ступеня тяжкості захворювання.

Уперше систематизовано клініко-неврологічні особливості перебігу та інструментальні критерії діагностики вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ різного ступеня тяжкості. Доведено, що в основі патогенезу вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ лежить оксидативний стрес, який призводить до порушення систем нейрогуморальної регуляції, внутрішньоклітинних процесів, метаболізму оксиду азоту та тісно пов'язаний із розладами функціонального стану ендотелію та погіршенням периферичної гемодинаміки, що розвиваються в організмі за умов дії локальної вібрації. Виявлено, що важливими ланками метаболічного дисбалансу у хворих із ВСП при ВХ є перевага процесів збудження над процесами гальмування, превалювання катаболічних процесів над анаболічними, що підтверджувалося посиленням синтезу катехоламінів та індоламінів та підвищенням активності гуанілатциклазної системи на фоні зниження аденілатциклазної месенджерної системи. З'ясовано діагностично-прогностичну значущість показників стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту, для біохімічного моніторингу тяжкості захворювання та ефективності лікування ВСП при ВХ.

Узагальнення результатів дослідження дозволило вперше запропонувати використання у комплексі лікування ВСП при ВХ препаратів альфа-ліпоєвої кислоти як антиоксидантів та модуляторів метаболічних процесів.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів дослідження визначені клініко-інструментальні особливості перебігу ВСП при ВХ різного ступеня тяжкості. Доведено високу інформативність та діагностично-прогностичну значущість для оцінювання ступеня тяжкості ВСП провідних маркерів дисметаболізму при ВХ - вмісту продуктів ВРО, антиоксидантів, ендотеліальних факторів та активності NO-синтазної системи.

Моніторинг стану адаптаційних можливостей організму у хворих із вегетативно-сенсорною поліневропатією при ВХ доцільно здійснювати за активністю антиоксидантів (супероксиддисмутази еритроцитів і церулоплазміну крові), вмістом біогенних амінів та їх попередників і вмістом циклічних нуклеотидів у сироватці крові.

Доведено доцільність та ефективність використання у комплексі лікувальних заходів у хворих із ВСП при ВХ препаратів альфа-ліпоєвої кислоти для корекції метаболічних порушень, зменшення клінічних та структурно-функціональних проявів неврологічного дефіциту в умовах дії локальної вібрації.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Дисертантом особисто проведено аналіз вітчизняних та іноземних літературних даних за проблемою неврологічних ускладнень ВХ, самостійно виконано патентний пошук, проведено добір тематичних хворих, сплановано комплекс клініко-біохімічних досліджень. Автором самостійно проведено клініко-неврологічне обстеження хворих, оброблення первинної документації, аналіз та статистичне опрацювання одержаних даних. Особисто запропоновано в процесі лікування хворих із ВСП при ВХ використання препаратів альфа-ліпоєвої кислоти та доведено його доцільність. Дисертантом самостійно написано всі розділи дисертації і оригінальні статті за темою дисертаційної роботи.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи були представлені на XIV з'їзді гігієністів України (Дніпропетровськ, 2004); Пленумі та симпозіумі науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України «Індикатори якості надання неврологічної, психіатричної та наркологічної допомоги» (Чернівці, 2010); Республіканській науково-практичній конференції “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень” (Харків, 2002); VIII Республіканській конференції “Социально-гигиенический мониторинг здоровья населения” (Рязань, 2004); засіданні Харківського наукового медичного товариства невропатологів (Харків, 2010); науково-практичній конференції молодих вчених та студентів “Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2010).

Результати дослідження впроваджено в практичну діяльність неврологічних відділень клініки НДІ гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, науково-практичного медичного центру ХНМУ, КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17», КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25», КЛПЗ «Донецька обласна клінічна лікарня профзахворювань», ДУ «Інститут медицини праці АМН України» м. Києва.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 15 друкованих працях, зокрема у 9 статтях - у спеціалізованих наукових журналах згідно з переліком ВАК України, 1 статті - у збірнику наукових праць, 5 тезах - у матеріалах з'їздів та конференцій.

Структура і обсяг роботи. Основний текст дисертації викладено на 130 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 6 розділів з описом результатів власних досліджень, аналізу й узагальнення, висновків і практичних рекомендацій. Роботу ілюстровано 23 таблицями з результатами власних досліджень, 12 рисунками. Список літератури складається з 308 джерел, із них - 110 іноземною мовою.

ЗМІСТ РОБОТИ І ОДЕРЖАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Матеріали і методи дослідження. Основу дисертаційної роботи склали матеріали комплексного обстеження 102 хворих чоловічої статі з вегетативно-сенсорною поліневропатією при ВХ, які проходили обстеження й лікування в клініці НДІ гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету. Усі хворі були робітниками підприємств машинобудівних заводів України віком 25-60 років (у середньому - 42,9±1,5 років) та професійним стажем від 3 до 32 років (у середньому - 16,7±2,3 роки).

Тяжкість ВХ оцінювалася відповідно до сучасної класифікації із аналізом вітальних функцій, вираженості неврологічної та соматичної симптоматики, розладів м'язової системи й опорно-рухового апарату, а також даних інструментальних методів дослідження [Николенко В.Ю., 2008; Яньшина Е.Н. зі співавт., 2009]. З огляду на мету і завдання дослідження всі обстежені хворі були розподілені на дві групи. До першої групи залучено 43 хворих із ВСП при ВХ I ступеня, до другої - 59 хворих із ВСП при ВХ II ступеня. Контрольну групу склали 33 практично здорові особи, які ніколи не контактували з локальною вібрацією.

Загальний комплекс обстеження проводився за єдиною схемою з використанням трьох груп методів та методик. Перша група методик включала неврологічне обстеження з ретельним вивченням стану периферичної нервової системи, оцінки вегетативного забезпечення діяльності і використанням «Шкали загальної оцінки симптомів» (TSS) [Ziegler D. et al., 1995] та шкали неврологічних розладів (NIS) [Young M.J. et al., 1986]. Друга група методик складалася з комплексу інструментальних методів обстеження: капіляроскопії нігтьових шкірних складок, дослідження стану шкірно-больового аналізатора за допомогою альгезиметра АВ-65, вібраційної чутливості за допомогою прилада ВТ-2, електроенцефалографії на комп'ютерному комплексі DX-NT32, реоенцефалографії та реовазографії на чотириканальному реографі Р4-02, електронейроміографії на електроміографі «Нейро-МВП» фірми «Нейрософт».

Третя група методик включала біохімічні методи дослідження. Стан вільнорадикального окислення (ВРО) ліпідів оцінювали за вмістом у крові дієнових кон'югатів (ДК), малонового діальдегіду (МДА) - спектрофотометричним методом, вмістом метгемоглобіну - колориметричним ціанідним методом; вміст нітритів - за допомогою кольорової реакції з реактивом Грісса спектрофотометричним методом, аргініну та цитруліну - методом іонообмінної хроматографії на аналізаторі ААА-339 (Чехословаччина); окисну модифікацію білків - спектрофотометричним методом; стан антиоксидантної системи - за активністю глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази, церулоплазміну, каталази й пероксидази та вмістом відновленого глутатіону і SH-груп за стандартними методиками. Вміст біогенних моноамінів та їх попередників у цільній крові визначали за їхньою власною люмінесценцією на спектрофлюориметрі «Hitachi MPF-4A», вміст серотоніну - методом з попередньою його екстракцією; вміст циклічних 3ґ,5ґ-аденозин- і 3ґ,5ґ-гуанозинмонофосфату, ендотеліну-1, простацикліну (6-кето-ПГF_1б) у сироватці крові методом імуноферментного аналізу за допомогою відповідних стандартних наборів реактивів.

Статистична обробка результатів дослідження була проведена на ПК з використанням пакета статистичних програм „STATISTICA 6.0” и „Excel 2003”. Обчислювалися середні значення та похибки середніх показників. Статистичне опрацювання результатів проведено за допомогою параметричних та непараметричних критеріїв вірогідності Стьюдента та Вілкоксона.

Ретельне клініко-інструментальне обстеження визначило, що ВСП при ВХ відрізняється цілою низкою особливостей клінічного перебігу залежно від тяжкості захворювання. Так, ВСП при ВХ I ступеня характеризувалася наявністю в руках болів, парестезії, відчуття оніміння та «печії», які поєднувалися з маніфестними ознаками ураження вегетативної та чутливої сфер периферичних нервів (акроціаноз, гіпергідроз, набряки та гіпотермія (у 100 % випадків), порушення поверхневих (у 72,2 %) та глибоких (у 66,7 %) видів чутливості за поліневритичним типом) та ознаками ураження периферичних нервів у нижніх кінцівках (у 16,7 %) субклінічного характеру. Середнє значення за шкалою TSS при ВСП та ВХ I ступеня дорівнювало 8,82 ± 0,84 балів, а середній бал за шкалою NIS в руках становив 10,1 ± 3,9 балів, у ногах - 3,2 ± 1,2 балів.

При ВСП та ВХ II ступеня збільшувалася частота та інтенсивність сенсорних симптомів, які визначалися також і у нижніх кінцівках та проявлялися гіпестезією поверхневих та глибоких видів чутливості на зразок «високих рукавичок» (у 83,3 % випадків) та «шкарпеток» (у 31,3 %), вегетативно-вазомоторними, трофічними (ангідроз, гіперкератоз, стовщення та деформації нігтів, згладженість шкірного малюнка) та руховими розладами (зменшення м'язової сили в кистях та стопах, гіпорефлексія, м'язова гіпотонія). Середнє значення за шкалою TSS на даній стадії захворювання дорівнювало 10,98 ± 1,34 бала, а середній бал за шкалою NIS становив 17,2 ± 2,9 бала в руках та 7,3 ± 2,4 бала в ногах.

Особливостями клінічного перебігу ВСП при ВХ I ступеня була більша питома вага її поєднання із ангіоспастичним (у 53,5 % випадків) та ангіодистонічним (у 46,5 %) синдромами і наявність нечастих ангіоспазмів у верхніх кінцівках (1-2 рази на місяць), які виникали при охолодженні. Водночас ВСП при ВХ II ступеня поєднувалася переважно з ангіодистонічним (у 84,8 %), кістково-трофічним (у 45,8 %) та моторним синдромами (у 37,3 %) і характеризувалася збільшенням частоти (кожен день або декілька разів на день) та тривалості нападів акроспазмів, які виникали не тільки при охолодженні, але й спонтанно.

Дослідження стану вегетативної регуляції гомеокінетичних реакції у хворих із ВСП при ВХ I и II ступеня визначило недостатнє (у 86,9 % випадків) або надмірне (у 12,7 %) вегетативне забезпечення діяльності у відповідь на орто-кліностатичну пробу. Одержані дані свідчили про зниження адаптивних можливостей організму під впливом локальної вібрації та порушення при ВХ функціонального стану вегетативної нервової системи.

Інструментальними критеріями формування ВСП при ВХ I ступеня були підвищення артеріального тиску у пальцевих артеріях до 88,6 ± 12,3 мм рт.ст. (норма - 50-80 мм рт.ст); наявність слабко та помірно позитивної холодової проби на акроспазм (у 38,9 % та 44,4 % відповідно); спастичні явища при капіляроскопії; зниження шкірно-больової чутливості на тильній поверхні кистей до 0,5-0,7 мм (у контролі до 0,5 мм); підвищення порогу вібраційної чутливості в ділянці долонної поверхні вказівного пальця до 12,3 ± 2,2 дБ (норма до 10 дБ). Фізіологічними корелятами ВСП при ВХ II ступеня були подальше підвищення артеріального тиску у пальцевих артеріях до 96,4±10,7 мм рт.ст.; зростання частоти помірно і різко позитивних проявів холодової проби до 89,6 %; утворення спастико-атонічних судинних петель при капіляроскопії; зниження шкірно-больової чутливості як на кистях до 0,7-0,9 мм, так і на стопах до 0,5-0,8 мм, а також підвищення палестезіометричних показників до 16,1 ± 3,2 дБ.

Оцінювання функціонального стану артерій кінцівок визначило у хворих з ВСП при ВХ I ступеня формування спастичного типу РВГ у кистях рук (уповільнення анакротичної фази на 25 %, катакротичної фази на 17,8 % та зниження пульсового кровонаповнення на 22,2 %) на фоні нормальних показників у судинах передпліч та нижніх кінцівок. При ВХ II ступеня гемодинамічні розлади характеризувалися розвитком спастико-атонічного типу РВГ у руках (зниження кровонаповнення судин на 54,5 %, довжини анакроти на 16,7 %, подовження катакроти на 27,4 %) та спастичного типу РВГ у стопах (уповільнення анакротичної фази на 24,9 %, катакроти на 9,8 %, зниження пульсового кровонаповнення на 30,1 %), що поєднувалося із ознаками розвитку венозного застою в кінцівках. Визначене порушення кровообігу в кінцівках у хворих із ВСП при ВХ, на наш погляд, було пов'язане з дією локальної вібрації, порушенням вегетативної іннервації судин та метаболічними розладами, які ініціюються в організмі при ВХ.

Аналіз даних ЕНМГ підтвердив переважне ураження сенсорних волокон при ВСП у хворих із ВХ I ступеня за даними зниження у порівнянні з контролем швидкості проведення імпульсу (ШПІ) у дистальних відділах серединного, ліктьового та великогомілкового нервів на 24,2 %, 23,8 % і 14,7 % відповідно, що збігалося з клінічними проявами даної стадії захворювання. Визначене при ВХ II ступеня збільшення тривалості резидуальної латентності (РЛ) за серединним та ліктьовим нервах у 3,1 та 2,9 раза у поєднанні зі зниженням ШПІ на 23,4 % та 19,2 % і амплітуди М-відповіді на 37,1 % і 32,4 % у порівнянні з контролем відповідно відображало ураження й моторних волокон на цій стадії захворювання. Разом з тим у даній групі хворих погіршувалися також ЕНМГ-показники по великогомілковим нервам у вигляді зниження ШПІ по сенсорним волокнам на 23,7 %, подовження РЛ у 2,9 раза, зниження амплітуди М-відповіді на 36,6 % та ШПІ на 14,8 % по моторним волокнам щодо показників у контролі.

Узагалі одержані дані відображали аксонально-демієлінізуючий характер ураження периферичних нервів та більшу вразливість чутливих волокон при ВХ [Жулев С.Н. зі співавт., 2007; Рукавишников В.С. зі співавт., 2009; Яньшина Е.Н., 2009]. Наявність ЕНМГ-змін у великогомілкових нервах навіть за відсутності клінічних проявів свідчила про розвиток при ВХ I ступеня латентної поліневропатії у нижніх кінцівках, а пряма залежність між ЕНМГ-даними та стадією ВХ відображала зв'язок між погіршенням структурно-функціонального стану периферичних нервів та тяжкістю захворювання.

Оцінка функціонального стану головного мозку при ВХ, за даними ЕЕГ, виявила ознаки дифузної дезорганізації основних ритмів у проекції серединних структур, лімбічних відділів та гіпоталамуса, а також зниження реактивності мозку на функціональні проби. Визначена дисфункція підкірково-стовбурових структур, у свою чергу, ставала пусковим механізмом розвитку дезадаптаційних реакцій, що створювало умови для прогресування неврологічної симптоматики при ВХ [Крижановский Г.Н., 2002; Рукавишников В.С. зі співавт., 2009].

Таким чином, ВСП при ВХ характеризувалася прогресуючим перебігом, порушенням структурно-функціонального стану периферичних нервів, що було пов'язане з дією локальної вібрації та гемодинамічними розладами і посилювалося дисфункцією вегетативних та гіпоталамічно-стовбурових структур.

Комплексне вивчення стану метаболічних процесів у хворих із ВХ довело, що в патогенезі формування ВСП суттєву роль відіграють дисметаболічні порушення, обумовлені вільнорадикальною патологією, дисбалансом нейрогуморальних систем, порушенням окисно-відновлювальних процесів.

Активація ВРО ліпідів та окисної модифікації білків спостерігалася на всіх стадіях захворювання і була прямо пропорційно пов'язана із тяжкістю ВСП та ВХ, про що свідчило підвищення вмісту ДК (на 35 % та 86 % при ВХ I і II ступеня відповідно), МДА (на 42 % та 89 % відповідно) та карбонільних груп окисно-модифікованих білків (на 25 % та 107 %). Накопичення надмірної кількості прооксидантів поєднувалося із виснаженням антиоксидантної системи - зниження у порівнянні з контролем вмісту SH-груп на 21 % та 52 %, глутатіону на 19,1 % та 49,2 %, активності глутатіонпероксидази еритроцитів на 26 % і 55 %, каталази на 13,6 % та 43,5 % і пероксидази на 13,2 % та 36,4 % при ВХ I і II ступеня відповідно. Водночас ВСП при ВХ II ступеня супроводжувалася вірогідним підвищенням щодо контролю активності СОД еритроцитів і церулоплазміну крові (на 77 % та 61 % відповідно), що можна розглядати як адаптивну реакцію організму на несприятливий вплив вібрації і посилення окисних процесів (табл. 1).

Розвиток оксидативного стресу у хворих із ВСП при ВХ ставав сигналом для запуску стрес-реакції в організмі [Саприн О.Н. із співавт., 1999; Крижановський Г.М., 2002, Казимирко В.К. із співавт., 2004; Halliwell B. еt al., 2000; Ames B.N. et al., 2003], складовою частиною якої була активація синтезу катехол- та індоламінів. Останнє підтверджувалося зниженням порівняно з контролем вмісту тирозину на фоні підвищення дофаміну на 15 % і 59 % відповідно та підвищенням вмісту триптофану на 50 % і серотоніну на 31 % у хворих із ВСП при ВХ I ступеня. У пацієнтів із ВСП при ВХ II ступеня спостерігалося підвищення порівняно з контролем вмісту адреналіну (на 92 %) і дофаміну (на 149 %) у поєднанні зі зниженням вмісту тирозину та норадреналіну (у середньому на 21 %) та більш вірогідне підвищення рівня триптофану на 77 % на фоні зниження вмісту серотоніну на 40 % (табл. 1). Узагалі одержані результати відображали підвищення в умовах ВХ процесів біосинтезу дофаміну, адреналіну та серотоніну. Відсутність змін вмісту адреналіну й норадреналіну в крові у хворих з ВСП при ВХ I ступеня з одночасним зниженням рівня тирозину свідчить про можливість гомеостатичного регулювання вмісту катехоламінів на початковій стадії захворювання. вібраційний вегетативний сенсорний поліневропатія

Визначена активація гуанілатциклазної месенджерної системи на фоні інгібування аденілатциклазної, що зростало прямо пропорційно тяжкості ВСП та ВХ (табл. 1), відображала патогенетичний зв'язок між порушенням внутрішньоклітинних метаболічних процесів і розвитком поліневропатії в умовах дії локальної вібрації. А зниження вмісту аргініну на фоні підвищення рівнів цитруліну та нітритів у плазмі крові хворих із ВСП при ВХ II ступеня свідчило про опосередковану стимуляцію NO-залежних процесів і підвищення NO-синтазної активності при ВХ [Северина И.С., 2002; Tomomi G. et al., 2006]. Одночасно у всіх досліджених хворих визначалося підвищення вмісту метгемоглобіну порівняно з контролем на 50 % і 94 % при ВХ I і II ступеня відповідно, що відображало погіршення газотранспортної функції крові та зниження доставки кисню в тканини унаслідок негативного впливу оксиду азоту на гемоглобін (табл. 1).

Підвищення активності процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту, і гуанілатциклазної месенджерної системи узгоджувалося з даними про порушення функціонального стану ендотелію при ВХ, про що свідчило суттєве, порівняно з контролем, підвищення вмісту у крові ендотеліну-1 в 5 і 9 разів та рівня стабільних метаболітів простацикліну (6-кето-ПГF_1б)) в 3 і 5 разів у хворих із ВСП при ВХ I і II ступеня відповідно. У сукупності одержані результати доводили важливу роль ендотеліальної дисфункції в розвитку гемодинамічних розладів і ВСП у хворих із ВХ, і знаходилися

Таблиця 1. Показники оксидантно-антиоксидантної та нейрогуморальних систем у хворих на вібраційну хворобу I і II ступеня із синдромом вегетативно-сенсорної поліневропатії (М±m)

Примітка: * - достовірність порівняно з контролем (р<0,05); ^х - достовірність порівняно із хворими на вібраційну хворобу I ступеня (р<0,05)

у зв'язку з показниками активності оксидантно-антиоксидантної системи і нейрогуморальної регуляції, що відповідало даним літератури [Капустник В.А., 1998; Подчуфарова О.В., 2003].

Таким чином, провідну роль у патогенезі формування ВСП при ВХ відігравала дезінтеграція системних взаємодій у вигляді асиметрії оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, зміни стану нейромедіаторних систем, окисно-відновлювальних процесів, інгібування ерго- та активації трофотропної функції, що призводило до розвитку дистрофічно-деструктивних змін з боку м'язової та нервової тканин та появи клінічної симптоматики ВСП за умов дії локальної вібрації. Узагальнення даних дослідження дозволило створити патогенетично обґрунтовану концептуальну модель розвитку ВСП при ВХ (рис. 1) та висвітлило, що найбільш чутливими і динамічними маркерами тяжкості метаболічних порушень і захворювання взагалі у хворих з ВСП при ВХ були показники стану ВРО та NO-залежних процесів, які дозволяють виявити первинні метаболічні зміни задовго до розвитку порушень в інших системних взаємодіях.

На підставі запропонованої моделі розвитку ВСП при ВХ нами було оптимізовано схеми терапії із використанням препаратів антиоксидантної дії (-ліпоєвої кислоти), що розглядаються як один з важливих шляхів корекції дисметаболічних процесів. Доцільність використання -ліпоєвої кислоти (АЛК) була доведена шляхом дослідження двох груп хворих із ВСП при ВХ. Перша група отримувала традиційну схему лікування, друга - комбіновану: традиційна схема + препарати -ліпоєвої кислоти. Традиційне лікування хворих із ВСП було спрямовано на усунення причини захворювання, нормалізацію метаболічних процесів у м'язовій та нервовій тканинах, корекцію дренажних мікроциркуляторних судинних порушень. АЛК призначали внутрішньовенно краплинно у дозі 600 мг на добу у 250 мл 5 % розчину глюкози протягом 10 днів, а потім 600 мг на добу у таблетованій формі упродовж двох місяців.

Після традиційного та комбінованого лікування у хворих із ВХ I ступеня вірогідні позитивні зміни були зареєстровані у 33,3 % та 55,5 % випадків відповідно, без змін - у 16,7 % та 5,6 % пацієнтів. У пацієнтів із ВСП при ВХ II ступеня було встановлено вірогідне покращення - у 37,5 % та 54,2 %, без змін - у 25 % та 8,3 % випадків відповідно. Негативних ефектів у процесі лікування нами не було зареєстровано в жодному випадку. Ефективність додавання до терапії препаратів АЛК підтверджувалася вираженим зниженням показників бальної оцінки, за даними шкал TSS та NIS, на 55,7 % та 52,5 % (при ВХ I ступеня) і 28,3 % та 46,8 % (при ВХ II ступеня) у порівнянні із показниками при традиційному лікуванні (зниження на 39,1 % та 38,4 % і на 19,6 % та 29,6 % при ВХ I та II ступеня відповідно).

Рис. 1. Механізм розвитку вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі

Покращення нейрофізіологічних показників після традиційного лікування підтверджувалося прискоренням ШПІ на 7,8 % та 8,8 %, зменшенням РЛ на 24,8 % та 13,4 % при ВХ I і II ступеня відповідно. Водночас додавання до терапії АЛК приводило до майже нормалізації показників ШПІ, РЛ та амплітуди М-відповіді при ВХ I ступеня, а також до вірогідного поліпшення показників ШПІ, РЛ та амплітуди М-відповіді у хворих з ВСП при ВХ II ступеня на 11,9 %, 20,1 %, 39,6 % відповідно, більш вираженого ніж після традиційної схеми лікування. Покращення стану периферичної гемодинаміки у хворих із ВСП при ВХ спостерігалося за умов обох схем лікування без вірогідної різниці між групами, що, на наш погляд, було пов'язано із застосуванням у першу чергу вазоактивних препаратів та антиагрегантів у всіх досліджених хворих.

Застосування обох видів терапії у всіх досліджених хворих призводило до зниження активності процесів ВРО. При цьому використання комбінованої терапії при ВХ I ступеня приводило майже до нормалізації вмісту ДК, МДА і карбонільних груп окисно-модифікованих білків. При II ступені ВХ рівні ДК та МДА також досягали контрольних показників, а вміст карбонільних груп вірогідно знижувався на 46,5 %, але залишався вищим за контрольні показники. Використання препаратів АЛК спричиняло зміцнення антирадикальних резервів організму - підвищення після лікування при ВХ I ступеня активності глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази еритроцитів та вмісту сульфгідрильних груп до рівня контрольних величин; при ВХ II ступеня - нормалізація активності ферментів і вірогідне збільшенням вмісту SH-груп крові порівняно з такими до лікування (рис. 2, 3).

Рис. 2. Динаміка зміни метаболічних показників у ході лікування хворих із вегетативно-сенсорною поліневропатією при вібраційній хворобі I ступеня

Рис. 3. Динаміка зміни метаболічних показників у ході лікування хворих із вегетативно-сенсорною поліневропатією при вібраційній хворобі II ступеня

Стан нейрогуморальних систем у хворих із ВСП при ВХ I і II ступеня після традиційної схеми лікування залишався майже без змін. Додавання до терапії препаратів АЛК, навпаки, спричиняло підвищення вмісту тирозину на 16,6 % і зниження рівнів адреналіну на 17,3 % та нітритів на 12,2 % у порівнянні з показниками до лікування при ВХ I ступеня та підвищення вмісту тирозину на 20 %, норадреналіну на 34 % і зниження адреналіну на 44 % та нітритів на 16,6 % у порівняні з результатами до лікування при ВХ II ступеня (рис. 2, 3).

Таким чином, додавання до традиційної терапії препаратів АЛК у хворих з ВСП при ВХ спричиняло багатовекторне поліпшення метаболічних процесів, клінічним результатом чого було виражене покращення загального стану хворих, відновлення структури і функції периферичних нервів, нівелювання неврологічної симптоматики поліневропатії і проявів ВХ.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обгрунтування та нове вирішення наукового завдання встановлення механізмів розвитку синдрому вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі з позиції полісистемної оцінки стану метаболічних процесів для удосконалення критеріїв діагностики та шляхів медикаментозної корекції.

1. Вегетативно-сенсорна поліневропатія є облігатним синдромом при вібраційній хворобі, що характеризується повільно прогресуючим перебігом унаслідок комплексного впливу локальної вібрації, метаболічних порушень, гемодинамічних розладів та дисфункції гіпоталамічно-стовбурових структур.

2. Особливостями формування вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ I ступеня є її поєднання із ангіоспастичним синдромом (у 53,5 % випадків), наявність нечастих нападів ангіоспазмів (1-2 рази на місяць), спастичний тип гемодинамічних порушень, демієлінізуючий характер ураження периферичних нервів (зниження швидкості проведення імпульсу на 24,9 % по сенсорним волокнам та подовження резидуальної латентності на 130,2 % по моторним), субклінічна форма поліневропатії в нижніх кінцівках. Середнє значення за шкалою загальної оцінки симптомів становить 8,82 ± 0,84 бала, а середній бал за шкалою неврологічних розладів - 10,1 ± 3,9 бала в руках та 3,2 ± 1,2 бала в ногах.

3. Характерним для вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ II ступеня є її поєднання із ангіодистонічним (у 84,8 %), кістково-трофічним (у 45,8 %) та моторним синдромами (у 37,3 %), маніфестація клінічної симптоматики в ногах, наявність щоденних нападів ангіоспазмів, спастико-атонічний тип порушення гемодинаміки, аксонально-демієлінізуючий тип ураження нервів (уповільнення швидкості проведення імпульсу на 23,4 % і зменшення амплітуди М-відповіді на 37,1 % по моторним волокнам). Середнє значення за шкалою загальної оцінки симптомів становить 10,98 ± 1,34 бала, середній бал за шкалою неврологічних розладів - 17,2 ± 2,9 бала в руках та 7,3 ± 2,4 бала у ногах.

4. Провідною ланкою метаболічного дисбалансу у хворих із вегетативно-сенсорною поліневропатією при ВХ є інтенсифікація процесів ВРО (зростання рівнів ДК на 35 % та 86 %, МДА на 42 % та 89 % та карбонільних груп окисно-модифікованих білків на 25 % та 107 % при I та II стадії захворювання відповідно) на фоні виснаження антиоксидантних ресурсів (зниження вмісту глутатіону, SH-груп, активності каталази та пероксидази).

5. Характерними ознаками метаболічних розладів при вібраційній хворобі є дисбаланс системних взаємодій, превалювання катаболічних процесів над анаболічними, що підтверджується посиленням синтезу катехоламінів та індоламінів, підвищенням активності гуанілатциклазної на фоні зниження аденілатциклазної месенджерних систем.

6. Погіршення функціонального стану ендотелію при вібраційній хворобі за даними підвищення вмісту ендотеліну-1 (в 5-9 разів), простацикліну (в 3-5 разів) та активація процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту, є вагомим чинником порушення периферичної гемодинаміки та формування вегетативно-сенсорної поліневропатії.

7. Наявність прямо пропорційної залежності погіршення показників метаболічних процесів і ступеня тяжкості захворювання доводить патогенетичний зв'язок між дією локальної вібрації, розвитком метаболічного дисбалансу та прогресуванням вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ.

8. Показники стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту, є маркерами для біохімічного моніторингу тяжкості захворювання та оцінки ефективності лікування вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі.

9. Використання препаратів нейрометаболічної та антиоксидантної дії (препарати альфа-ліпоєвої кислоти) при комплексному лікуванні хворих із ВХ сприяє покращенню стану метаболічного гомеостазу, регресу нейрофізіологічних та клінічних проявів вегетативно-сенсорної поліневропатії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для об'єктивізації вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі та встановлення ступеня її тяжкості рекомендовано проводити комплексне обстеження з використанням «Шкали загальної оцінки симптомів» (TSS), шкали неврологічних розладів (NIS), РВГ кінцівок та електронейроміографії.

2. Провідними метаболічними показниками, які визначають ступінь тяжкості вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ, є вміст у сироватці крові продуктів перекисного окислення ліпідів (ДК і МДА), карбонільних груп окисно-модифікованих білків та показники NO- залежної системи (аргінін, цитрулін та нітрити).

3. Оцінку компенсаторних можливостей організму у хворих із вегетативно-сенсорною поліневропатією при ВХ доцільно здійснювати за станом антиоксидантної системи (активність супероксиддисмутази еритроцитів і церулоплазміну), вмістом біогенних амінів, їх попередників та циклічних нуклеотидів у сироватці крові.

4. У комплексі лікування хворих із ВСП при ВХ доцільно використовувати препарати альфа-ліпоєвої кислоти у дозуванні 600 мг на добу внутрішньовенно краплинно протягом 10 днів з подальшим переходом на пероральний прийом по 600 мг на добу протягом двох місяців.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Капустник В.А. Активність антиоксидантної системи у хворих з вегетативно-сенсорною поліневропатією при вібраційній хворобі / В.А. Капустник, Л.А. Полякова // Український вісник психоневрології. - Т. 18, вип. 1 (62). - 2010. - С. 26-27. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

2. Товажнянська О.Л. Ефективність альфа-ліпоєвої кислоти у лікуванні вегетативно-сенсорної поліневропатії при вібраційній хворобі / О.Л. Товажнянська, Л.А. Полякова // Медицина сьогодні і завтра. - 2010. - № 2-3 (47-48). - С. 155-160. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

3. Товажнянська О.Л. Особливості формування поліневропатичного синдрому при вібраційній хворобі / О.Л. Товажнянська, Л.А. Полякова // Медицина сьогодні і завтра. - 2010. - № 1 (46). - С. 142-147. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

4. Капустник В.А. Вміст ендотеліальних факторів у сироватці крові хворих вегетативно-сенсорною поліневропатією при вібраційній хворобі / В.А. Капустник, Л.А. Полякова // Вісник проблем біології і медицини. - 2009. - вип. 4 - С. 92-94. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

5. Капустник В.А. Стан процесів нейрогуморальної регуляції у хворих з вегетосенсорною поліневропатією вібраційного ґенезу / В.А. Капустник, Л.А. Полякова // Медицина сьогодні і завтра. - 2008. - № 4. - С. 86-90. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

6. Капустник В.А. Стан окислювального гомеостазу у хворих на вегетосенсорну поліневропатію вібраційного ґенезу / В.А. Капустник, Л.А. Полякова // Експериментальна і клінічна медицина. - 2008. - № 3. - С. 82-85. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

7. Полякова Л.А. Вегетосенсорная полиневропатия у больных вибрационной болезнью / Л.А. Полякова, В.А. Капустник // Український вісник психоневрології. - Т. 13, вип. 3 (44). - 2005. - С. 18-20. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

8. Капустник В.А. Оксидантный стресс при хроническом воздействии энергомеханических колебательных движений в производственных условиях: профилактика и реабилитация / В.А. Капустник, Л.А. Полякова // Лікарська справа (Врачебное дело). - 2005. - № 7. - С. 75-79. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

9. Капустник В.А. Нарушение скоростных характеристик кровотока у больных вибрационной болезнью / В.А. Капустник, Л.А. Полякова // Врачебная практика - 2005. - № 3. - С. 68-71. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

10. Полякова Л.А. Активность аденилат- и гуанилатциклазной мессенджерных систем у больных вегетативно-сенсорной полиневропатией при вибрационной болезни / Л.А. Полякова // Актуальні питання сучасної неврології: зб. наук. праць / ред.: І.А. Григорова та ін.. - Харків: ХНМУ, 2009. - С. 129-132.

11. Полякова Л.А. Клініко-електрофізіологічні кореляції у хворих з вегетативно-сенсорною поліневропатиією при вібраційній хворобі / Л.А. Полякова // Український вісник психоневрології. - Т. 18, вип. 3 (64). - 2010. - С. 101.

12. Полякова Л.А. Ендотеліальна дисфункція у розвитку поліневропатій у хворих на вібраційну хворобу / Л.А. Полякова // Медицина третього тисячоліття: збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених та студентів. Харків, 19-20 січня 2010. - Харків, 2010. - С. 166.

13. Капустник В.А. Сучасні уявлення про вібраційну хворобу. Діагностика. Первинна й вторинна профілактика / В.А. Капустник, Л.А. Полякова // Матеріали XIV з'їзду гігієністів України. - Дніпропетровськ, 2004. - С. 136-138. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

14. Капустник В.А. Антагонисты кальция в лечении больных вибрационной болезнью / В.А. Капустник, Л.А. Полякова, А.Д. Дорошенко // Социально-гигиенический мониторинг здоровья населения: матер. VIII Республиканской конференции. - Рязань, 2004. - Ч. I. - С. 35. ((Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

15. Капустник В.А. Дисфункция эндотелия в структурно-функциональной перестройке сосудистого русла у больных вибрационной болезнью / В.А. Капустник, Л.А. Полякова, А.Д. Дорошенко // Гигиеническая наука и практика в решении вопросов обеспечения санитарно-эпидемиологического благополучия населения в центральных регионах России: научн. труды ФНГЦ им. Эрисмана - Липецк, 2003. - вип. 8. - С. 367-368. (Дисертантом проведено літературний огляд, збір матеріалів, проаналізовано одержані дані, підготовлено роботу до друку).

АНОТАЦІЯ

Полякова Л.А. Клініко-патогенетичні аспекти перебігу поліневропатії при вібраційній хворобі та шляхи її медикаментозної корекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15-нервові хвороби. ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», Харків, 2011.

У дисертації на основі комплексного обстеження 102 хворих із вібраційною хворобою (ВХ) різного ступеня тяжкості встановлено роль порушення кооперативної взаємодії систем забезпечення гомеостатичної та пристосувальної функцій організму у розвитку вегетативно-сенсорної поліневропатії (ВСП) при ВХ. Визначено клініко-інструментальні особливості та прогредієнтний перебіг ВСП у міру прогресування тяжкості ВХ. Доведено, що основними патогенетичними ланками формування вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ є інтенсифікація вільнорадикального окислення, виснаження антиоксидантного резерву, дисбаланс нейромедіаторних систем, порушення метаболізму оксиду азоту, розвиток ендотеліальної дисфункції та погіршення периферичної гемодинаміки, що розвиваються в організмі за умов дії локальної вібрації. Встановлено діагностично-прогностичну значущість показників стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту, для біохімічного моніторингу тяжкості захворювання. Розроблено патогенетично обґрунтовану схему лікування вегетативно-сенсорної поліневропатії при ВХ та доведено її ефективність.

Ключові слова: вібраційна хвороба, вегетативно-сенсорна поліневропатія, оксидативний стрес, метаболічні порушення, лікування.

АННОТАЦИЯ

Полякова Л.А. Клинико-патогенетические аспекты течения полиневропатии при вибрационной болезни и пути ее медикаментозной коррекции. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15-нервные болезни. ГУ «Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины», Харьков, 2011.

В диссертации на основе комплексного обследования 102 больных с вибрационной болезнью (ВБ) I и II степени тяжести установлена роль нарушения кооперативного взаимодействия систем обеспечения гомеостатической и адаптационной функций организма в развитии вегетативно-сенсорной полиневропатии (ВСП) при ВБ.

В работе определены основные клинико-инструментальные особенности течения ВСП, которая при ВБ I степени характеризовалась сочетанием с ангиоспастическим синдромом (в 53,5 % случаев), наличием редких приступов ангиоспазмов (1-2 раза в месяць), спастическим типом нарушения гемодинамики, демиелинизирующим характером поражения периферических нервов (снижение скорости проведения импульса до 47,56 ± 2,06 м/с по сенсорным волокнам и увеличение резидуальной латентности до 4,12 ± 0,12 мс по моторным) и латентной полиневропатией в нижних конечностях. Среднее значение по «Шкале общей оценки симптомов» составило 8,82 ± 0,84 баллов, а средний балл по шкале неврологических расстройств - 10,1 ± 3,9 баллов в руках и 3,2 ± 1,2 баллов в ногах. Характерным для ВСП при ВБ II степени было ее сочетание с ангиодистоническим (в 84,8 %), костно-трофическим (в 45,8 %) и моторным синдромами (в 37,3 %), увеличение частоты акроспазмов до нескольких приступов в день, спастико-атонический тип нарушения гемодинамики, аксонально-демиелинизирующий тип поражения нервов (замедление скорости проведения импульса по моторным волокнам до 45,36 ± 1,76 м/с, снижение амплитуды М-ответа до 2,6 ± 0,4 мВ). Среднее значение по шкале симптомов составило 10,98 ± 1,34 баллов, а средний балл по шкале неврологических расстройств - 17,2 ± 2,9 баллов в руках и 7,3 ± 2,4 баллов в ногах.

Системное изучение метаболического гомеостаза доказало, что в основе патогенеза формирования ВСП при ВБ лежит интенсификация процессов СРО с истощением антиоксидантного резерва (преимущественно неферментативного его звена), что приводит к развитию стресс-реакций, дисбалансу системно-антисистемных взаимодействий, превалированию катаболических процессов над анаболическими, усилению синтеза катехоламинов и индоламинов, повышению активности гуанилатциклазной на фоне снижения аденилатциклазной мессенджерных систем, нарушениям в системе оксида азота и функционального состояния эндотелия, ухудшению периферической гемодинамики. Выявленные метаболические нарушения нарастали по мере прогрессирования тяжести ВСП и ВБ, что отражало их патогенетическую связь. Установлена диагностически-прогностическое значение показателей состояния оксидантно-антиоксидантного гомеостаза и процессов, связанных с метаболизмом оксида азота, для биохимического мониторинга тяжести заболевания и эффективности лечения ВСП при ВБ.