Клініка, діагностика і особливості лікування зубощелепних деформацій, зумовлених ретенованими та надкомплектними зубами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

УДК: 616.314.2?007.24?02:/616.314?007.13-007.274]?034?07?08

КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА І ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ ДЕФОРМАЦІЙ, ЗУМОВЛЕНИХ РЕТЕНОВАНИМИ ТА НАДКОМПЛЕКТНИМИ ЗУБАМИ

14.01.22 - стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ПИЛИПІВ НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Львів 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Смоляр Ніна Іванівна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри стоматології дитячого віку

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, доцент Мірчук Богдан Миколайович, Одеський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри ортодонтії

- доктор медичних наук, професор Смаглюк Любов Вікентіївна, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри ортодонтії

Захист відбудеться 01 липня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.600.01 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (вул. Пекарська, 69, м. Львів, 79010)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (вул. Січових Стрільців, 6, м. Львів, 79000).

Автореферат розісланий 26 травня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Переяслов А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За підсумками останніх десяти років спостерігається тенденція до збільшення кількості зубощелепних аномалій. Епідеміологічні дослідження стоматологічної захворюваності дитячого населення України показали, що в даний час у 71,63% дітей діагностовано зубощелепні аномалії (Деньга О.В., 2003, Мірчук Б.М. 2006, Макєєв і співав., 2006). Поширеність зубощелепних аномалій у дітей м. Львова становить 60,57±2,3% (Безвушко Е.В., Чухрай Н.Л., 2007). Серед них значне місце посідає ретенція зубів.

За даними вітчизняної та зарубіжної літератури, від 4 до 17,4% пацієнтів, що звертаються за ортодонтичною допомогою, мають деформацію зубних рядів, зумовлену ретенцією окремих чи кількох зубів (В.П. Неспрядько, 1985; В.В. Галенко, 1986, 1990; Ф.Я. Хорошилкина, 1991, 2001; В.И. Куцевляк, Ю.В. Ткаченко, 1998, 2000; С.И. Дорошенко, 2004, 2006; Е.А. Вакушина, 2007, Є.А. Кульгінський, 2010; Jacoby H., 1983, Bishara S.E., 1998).

Етіологія і клінічні прояви даної аномалії настільки різноманітні, що не допускають лікування за єдиною стандартною схемою. Як правило, ретенція зубів супроводжується не тільки порушенням прорізування зубів, але і їх скупченим положенням, поворотами за віссю, діастемами, тремами, резорбцією коренів та утворенням кист, вкороченням чи деформацією зубних дуг (Д.С. Крыхтин и соавт., 2002; Д.А. Волчек., Г.Б Оспанова., 2007; П.С. Флис и соавт., 2006). Ретеновані зуби, знаходячись у товщі щелепних кісток стають чинниками запалень верхньощелепних пазух, періоститу, ускладнень бластоматозного характеру (С.К. Боенко, 1999, N.J. Mcguinness, 2001). При множинній ретенції зубів аномалії зубощелепної ділянки стають більш вираженими ( С.И. Дорошенко, 2004, 2006; Е.А. Кульгинский, 2009; Pytrik W., 1996; Bishara S.E., 1998).

Відомі класифікації клінічних проявів ретенції зубів за В.П. Неспрядьком (1985), Ф.Я. Хорошилкиной (1982), С.И. Дорошенко (2004), Е.А. Вакушиной (2007) не достатньо відображають особливості розташування ретенованого зуба у щелепній кістці, що є важливим для планування комплексного лікування.

Фахівцями запропоновані різні методи лікування даної аномалії, зокрема, протетичний (В.П. Неспрядько, 1985; Л.Б. Треймане, 1990), хірургічний (Д.Ф. Шамсиев, 2006; В.С. Личак, 2001), апаратурно-хірургічний (М.С. Дрогомирецька і співавт., 1995; В.И.Куцевляк и соавт., 1998; Г.В. Степанов, П.С. Флис, 2006; В.А. Кудинов, 2007; Н.П. Сысоев, 2009), проте відомості щодо показів застосування кожного із них та їх послідовності залежно від виду ретенції залишаються суперечливими.

Тому вивчення клінічних та рентгенологічно визначених особливостей розташування ретенованих зубів, їх систематизація є актуальним на сьогодні. Це забезпечить можливість розподілу ретенованих зубів на певні типи, запропонувати адекватні і раціональні методи лікування та уточнити покази до їх проведення. Вирішення цих питань буде сприяти своєчасному і правильному наданню комплексної допомоги пацієнтам із ретенцією зубів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень і є фрагментом науково-дослідної теми кафедри стоматології дитячого віку Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького „Вивчення чинників ризику виникнення стоматологічних захворювань у дітей, обґрунтування методів та засобів їх профілактики та лікування” (державний реєстраційний № 0105U007869). Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента, присвяченого діагностиці та лікуванню зубощелепних аномалій.

Мета та завдання дослідження. Здійснити аналіз та систематизувати особливості клінічних проявів різних видів ретенції комплектних та надкомплектних зубів з метою удосконалення діагностики та розпрацювання раціональних методів комплексного лікування ретенції зубів, у тому числі за допомогою пристосувань власної конструкції.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:

Визначити клінічні особливості проявів різних типів ретенції надкомплектних та комплектних зубів.

На підставі клінічних та рентгенологічних даних опрацювати об'єктивні критерії топічної діагностики розміщення ретенованих зубів у щелепах.

Порівняти та визначити інформативність різних методів рентгенологічної діагностики ретенції комплектних та надкомплектних зубів.

Визначити особливості та розпрацювати алгоритм лікування різних типів ретенції, що зумовлена надкомплектними зубами.

Розпрацювати раціональні способи лікування різних клінічних типів ретенції зубів, у тому числі ортодонтичними апаратами оригінальної конструкції для переміщення ретенованих зубів.

Об'єкт дослідження. Ретеновані комплектні та надкомплектні зуби, їх вплив на розвиток деформацій зубних рядів.

Предмет дослідження. Особливості діагностики та лікування дефектів та деформацій зубних рядів та прикусу за наявності ретенованих комплектних та надкомплектних зубів.

Методи дослідження: клінічні - для вивчення скарг пацієнтів і їх анамнестичних даних, а також для клінічного визначення особливостей зубощелепних аномалій; рентгенологічні (прицільна рентгенографія, ортопантомографія, конусно-променева комп'ютерна (3D) томографія, телерентгенографія) - для визначення кількості комплектних та надкомплектних ретенованих зубів, стану їх коренів, особливостей їх розташування в щелепних кістках (за рівнем, віссю нахилу, місцем розміщення), а телерентгенографія - для розпрацювання об'єктивних показів до видалення комплектних зубів при дефіциті місця у зубному ряді; антропометричні - для вимірювання контрольних моделей; статистичні - для оцінки вірогідності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено частоту ретенції комплектних зубів, що належать до різних анатомічних груп залежно від статі, віку, їх поєднання з іншими зубо-щелепними аномаліями, виділено шість типів ретенції залежно від топографічних особливостей розташування ретенованих зубів. надкомплектний зуб ретенція лікування

Обґрунтовано комплексний підхід до діагностики та послідовності дій у лікуванні пацієнтів з ретенцією комплектних та надкомплектних зубів з урахуванням рівня розташування ретенованих зубів у щелепі та кута нахилу їх осей до оклюзійної площини.

Уперше на підставі телерентгенографічного обстеження пацієнтів обґрунтовано вибір методу лікування затримки прорізування та ретенції зубів, ускладненої скупченістю. Доведено необхідність проведення у важких діагностичних ситуаціях 3D-комп'ютерної рентгенодіагностики з метою чіткого визначення просторового розташування ретенованих зубів та вибору відповідного способу лікування.

Розпрацьовано алгоритм лікування ретенції зубів, зумовленої надкомплектними зубами.

Уперше за наявності ретенованих зубів для збереження альвеолярного відростка у разі виникнення значного дефекту після видалення надкомплектних зубів застосовано кісткову пластику кістковим замінником Bio Os з біологічною мембраною.

Запропоновано оригінальні способи переміщення ретенованого зуба залежно від його розташування у товщі кісткової тканини щелепи (подано 3 заявки на патенти України).

Практичне значення одержаних результатів. Запропонований розподіл ретенції зубів на шість типів забезпечує об'єктивний підхід до опрацювання плану лікування.

Розпрацьований алгоритм послідовності дій при виявленні ретенції, спричиненої надкомплектним зубом (V тип ретенції), допоможе обрати оптимальну тактику ортодонтичного і хірургічного лікування. У постійному прикусі поверхнево розташований зуб видаляють і ортодонтично переміщують ретенований. Глибоко розташований надкомплектний зуб рекомендовано або видалити з наступною остеопластикою дефекту кісткової тканини, або спробувати змістити його ближче до поверхні альвеолярного відростка під час переміщення ретенованого зуба, що забезпечує меншу втрату кісткової тканини.

Запропоновані оригінальні способи переміщення ретенованого зуба, які полягають у використанні сегментарних дуг або сталевої дуги із направляючим елементом, котрі дозволяють ефективніше здійснювати лікування даної аномалії.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистим завершеним дослідженням. Автор самостійно здійснила літературний пошук, систематизувала та проаналізувала джерела науково-медичної інформації за поданою темою, опрацювала результати клінічних, рентгенологічних та морфометричних досліджень. Самостійно зібрала клінічний матеріал, узагальнила та науково обґрунтувала отримані результати. Разом із науковим керівником сформулювала мету та завдання дисертаційного дослідження, висновки та практичні рекомендації. Наукові публікації, текст дисертації та автореферат написані автором особисто.

Клінічні дослідження проведені на кафедрі стоматології дитячого віку Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (зав. - д.м.н., проф. Смоляр Н.І.).

Результати дисертаційних досліджень впроваджені у навчальний процес і практичну роботу кафедр стоматології дитячого віку, ортопедичної стоматології, хірургічної стоматології і щелепно-лицевої хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, у клінічну діяльність Стоматологічного центру Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, відділ стоматології дитячого віку Державної установи „Інститут стоматології АМН України”, кафедри стоматології дитячого віку Вінницького національного медичного університету ім. І.П.Пирогова, кафедри стоматології Івано-Франківського національного медичного університету, а також у практичну роботу інших стоматологічних закладів України.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання сучасної стоматології” (Львів, 2008); міжнародній науково-практичній конференції „Стоматологія ? вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку” (Івано-Франківськ, 2009); науково-практичній конференції „Нові технології в стоматології” (Тернопіль, 2008), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми стоматології” (Львів, 2009), науково-практичній конференції „Актуальні питання стоматології сьогодення” (Тернопіль, 2010), науково-практичній конференції „Сучасні напрямки розвитку стоматологічної науки і практики” (Полтава, 2011).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, з них 6 статей у виданнях, затверджених ВАК України, 5 публікацій у збірниках наукових праць та матеріалів з'їздів та конференцій, подано 3 заявки на отримання патентів України.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 193 сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, переліку використаної літератури та додатку. Перелік використаної літератури містить 242 джерела (з них 59 - іноземних авторів). Робота ілюстрована 25 таблицями та 57 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення поставлених завдань обстежено 94 пацієнти з ретенцією зубів, з них 33 особи чоловічої та 61 особа жіночої статі віком від 7 до 70 років.

Клінічне обстеження пацієнтів проводили за загальноприйнятою методикою: збір анамнезу, зовнішньо- та внутрішньоротовий огляд, додаткові методи дослідження. Після ретельного вивчення анамнезу, в ході якого з'ясовували перебіг вагітності у матері, тип вигодовування, наявність спадкових та хронічних захворювань, перенесені запальні захворювання та хірургічні втручання, травми у зубо-щелепній ділянці, уточнювали особливості прорізування молочних та постійних зубів, наявність або відсутність шкідливих звичок в минулому та на даний час. При зовнішньоротовому огляді визначали симетричність та пропорційність обличчя, характер профілю, вираженість носо-губної та підборідкової складок, положення губ у стані спокою, характер ковтання та положення язика під час розмови. Під час внутрішньоротового обстеження звертали увагу на стан м'яких тканин порожнини рота, відповідність зубної формули віку пацієнта, ушкодження карієсом і раннє видалення молочних зубів, період прикусу, наявність аномалій кількості, розміру, форми і структури твердих тканин зубів. Виявляли аномалії положення окремих зубів, аномалії утворення та форми зубних рядів, оцінювали співвідношення зубних рядів у прикусі. При встановленні діагнозу користувались класифікаціями Е.Енгля (1889), Д.А.Калвелиса (1957), Л.С. Персина (1996); при визначенні форми ретенції - В.П.Неспрядька (1985) та Вакушиной Е.А. (2007). Результати обстеження вносили в медичну карту стоматологічного хворого та розпрацьовану нами карту обстеження.

Із додаткових методів дослідження застосовували антропометричні (визначення форми обличчя за F.Izard, місця у зубній дузі для ретенованого зуба, ширини зубного ряду у ділянках молярів та премолярів за методом А.Pont з поправкою H.Linder і G.Hart, вимірювання довжини переднього відрізку зубного ряду методом G.Korkhauz, відповідності розмірів апікального базису розмірам 12 зубів за Н.Г.Снагиной за 282 діагностичними моделями зубних рядів, на яких здійснено 1128 вимірювань); рентгенологічні - прицільна рентгенографія у ділянці ретенованого зуба (138), ортопантомографія (98), телерентгенографія (47), за показами - конусно-променева комп'ютерна 3D томографія (8). Рентгенологічне обстеження виконували рентген-апаратом Sirona (Німеччина), томографом Morita (Японія).

На лікуванні перебували 77 пацієнтів з ретенцією зубів, з них 52 пацієнти жіночої та 25 пацієнтів чоловічої статі. Ортодонтичне лікування проводили із застосуванням різних конструкцій ортодонтичних апаратів - знімних із гвинтами, активаторами, рукоподібними направляючими кламерами (у 8 пацієнтів), незнімних із застосуванням пружин, еластичних ланцюжків і тяг різної сили (у 69 пацієнтів, у тому числі у 11 з них - із застосуванням власного способу лікування. Хірургічні заходи, які проведені за нашої безпосередньої участі, включали видалення молочних та надкомплектних зубів, часткове оголення коронок ретенованих зубів, за ортодонтичними показами видалення комплектних та ретенованих зубів.

Варіаційно-статистичну обробку результатів досліджень здійснювали за допомогою пакетів прикладних програм для статистичного аналізу даних медико-біологічних досліджень,,Statgraphic” (Manugistics, Inc.,1992) та,,Instat” (Graph pad Software Inc.,1993). Достовірність отриманих результатів оцінювали ґрунтуючись на розрахунках t-критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. За статевими ознаками та періодом прикусу (Ф.Я.Хорошилкина, 1993) пацієнти розділені на групи наступним чином: із раннім змінним прикусом - (6,06%), із пізнім змінним прикусом - 3,03% і 11,48%, із періодом формування постійного прикусу - 72,73% і 60,66%, із періодом доформовування постійного прикусу - 9,09% і 22,96%, із постійним прикусом - 9,09% осіб чоловічої і 4,92% жіночої статі відповідно

З метою визначення можливих причин виникнення ретенції зубів проаналізовано дані анамнезу та клінічного обстеження пацієнтів. Виявлено, що у пацієнтів і чоловічої, і жіночої статі ретенція зубів найчастіше була обумовлена зміщенням зародка постійного зуба і відсутністю резорбції кореня молочного зуба (R=33,33% і R=37,7% відповідно), передчасним видаленням молочного зуба (R=21,21% та R = 19,67% відповідно), токсикозом у матері під час вагітності (R = 24,24% і R=31,15% відповідно). Серед чинників ризику із високим ступенем ймовірності у пацієнтів чоловічої статі - травми зубо-щелепної ділянки, наявність надкомплектних зубів (R по 24,24%), штучне вигодовування (R=18,18%). Водночас, у жіночої статі транспозиція зубів виявилась фактором ризику у 2,7 рази частіше (R=8,2%), спадковий характер ретенції - у 1,26 рази частіше (R=11,48%), а травми зубо-щелепної ділянки рідше у 5 разів (R = 4,92%), надкомплектні зуби - рідше у 3 рази (R = 8,2%).

Ретенція окремих зубів у обстежених за частотою складає 71,3±4,7%, ретенція двох зубів - 24,5±4,4% і ретенція трьох зубів - 4,2±2,1%. У 13,83±3,6% пацієнтів виявлено надкомплектні зуби. У 12,76±3,4% пацієнтів ретенція була поєднана з первинною адентією та у 6,40±2,5% пацієнтів - із транспозицією зубів. Серед усіх виявлених 138 ретенованих зубів 79,71±3,4% були розташовані на верхній щелепі.

Найчастіше ретенованими були верхні ліві - 34,78±4,1% та праві - 23,19±3,6% ікла, що складає різницю між ними у 11,59%. Водночас, у осіб чоловічої статі на верхній щелепі для правої половини ретенція складає 46,1±8,0%, а для лівої - 53,9±8,0%, що на 7,8% більше для лівої половини щелепи, хоча різниця не є суттєвою (р > 0,05). У обстежених пацієнтів жіночої статі на цій же щелепі всього виявлено 71 ретенований зуб, із них 45,0±5,9% на правій половині і 55,0±5,9% на її лівій половині, що на 10,0% більше ніж на правій, хоча різниця не є вірогідною (р > 0,05), тому можна припустити, що ретенція зубів більш характерна для лівої половини верхньої щелепи. Розподіл ретенованих зубів на нижній щелепі майже однаковий, не залежно від статі.

Аналіз поєднання ретенції зубів із іншими зубо-щелепними аномаліями засвідчив, що ретенція зубів не є обумовленою аномаліями прикусу, оскільки у 78,73±4,2% пацієнтів виявлено нормогнатичне співвідношенні зубних рядів.

Мезіальний прикус (ІІІ клас за Енглем) виявлено у 12 пацієнтів (12,76±3,4%), для якого характерний рівномірний розподіл зубів за їх анатомічними ознаками та їх поєднаннями: ікло - 4,26±2,1%, премоляр - 3,19±1,8%, два ретеновані зуби - 3,19±1,8%, три ретеновані зуби - 2,13±1,5%. Рідше виявляли дистальний (ІІ клас за Енглем) (6,38±2,5%) та косий (односторонній перехресний) (2,13±1,5%) прикуси, що вказує на слабкий зв'язок між ретенцією зубів і патологією прикусу.

Проте, при визначенні форм зубних рядів виявлено відхилення від норми у значної кількості пацієнтів. Так, зубний ряд верхньої щелепи у формі півеліпса та зубний ряд нижньої щелепи у формі параболи, що є нормою, виявлено всього у 29,79% та 28,72% пацієнтів відповідно. Серед патологічних найчастіше виявлено асиметричну (23,4%) та звужену (18,09%) форми верхнього зубного ряду, і трапецієподібну (38,3%) та П-подібну (15,96%) форми нижнього зубного ряду.

Результати біометричного дослідження засвідчили, що тільки у 6,25±2,7% пацієнтів відстань між премолярами та у 8,75±3,2% пацієнтів відстань між молярами відповідали нормі. У 28,75±5,1% пацієнтів ширина зубного ряду в ділянці премолярів була зменшеною, за прийняту за A.Pont, норму на 0,5-2,0 мм, у 24 пацієнтів (30,0±5,1%) звуження сягало 2,5-4,0 мм, у 14 (17,5±4,2%) пацієнтів - 4,5-6,0 мм, у 10 пацієнтів (12,5±3,7%) - 6,5-8 мм, а у 4, що складає 5,0±2,4% навіть більше 8,5 мм.

Відстань між першими постійними молярами була меншою за норму на 0,5-2 мм у 18,75±4,4%, на 2,5-4,0 мм у 30,0±5,1%. Більш виражене звуження у ділянці молярів спостерігалось у 26,25±4,9% пацієнта - на 4,5-6 мм, у 11,25±3,5% до 8 мм, а у 5,0±2,4% більше 8,5 мм.

Довжина переднього відрізка відповідала даним G.Korkhauz тільки у 3,75±2,1% пацієнтів. У половини всіх обстежених зубний ряд був вкороченим на 0,5-2 мм, у третини пацієнтів - на 2,5-4,0 мм. Максимальне вкорочення довжини переднього відрізка на 4,5-6 мм виявлено у 11,25±3,5% пацієнтів.

За даними вимірювання проміжку між сусідніми із ретенованим зубами встановлено, що 44,55±4,7% ретенованих зубів верхньої щелепи мали 6 мм та більше місця у зубному ряді, а для 27,26±4,2% ретенованих зубів верхньої щелепи місце у зубному ряді для їх розміщення складало 4-5 мм, що у сумарній кількості наявності місця у зубному ряді від 4 мм до 7 мм для розміщення ретенованих зубів складало 71,82±4,3%.

У той же час на верхній щелепі виявлено 14,55±3,4% ретенованих зубів із наявністю місця у зубному ряді всього 2-3 мм та 13,64±3,3% ретенованих зубів з повною нестачею місця у зубному ряді. Відтак існує достовірна (p<0,01) різниця поміж частками ретенованих зубів з місцем у зубному ряді 4-7 мм та часткою з місцем до 4 мм.

Що стосується нижньої щелепи, то 39,28±9,2% зубів зовсім не мали місця для прорізування. Водночас для 42,86±9,4% зубів було від 4 мм до 7 мм місця у зубному ряді для їх розміщення.

Отже, на підставі проведених досліджень можна зробити висновок, що ретенція зубів не є прямим наслідком аномалії прикусу, а виникає поряд з іншими чинниками, найчастіше при дефіциті місця у зубному ряді, його аномальній формі або за наявності надкомплектних зубів, які є перешкодою на шляху прорізування зубів.

За дослідженням топографії розташування ретенованих зубів за ортопантомограмою виявлено, що різці майже рівномірно розміщуються на перших трьох рівнях (І рівень ? 35,71±2,0%, ІІ рівень - 28,58±1,8%, ІІІ рівень - 35,71±2,0%), більша частина ретенованих іклів та премолярів розташовані на другому рівні (55,0±4,7% та 50,0±2,5% відповідно), найменше ретенованих іклів та премолярів виявлено на третьому рівні (12,5±2,7% та 18,75±1,6%). На IV рівні виявлено тільки один ретенований зуб - премоляр.

Водночас встановлено, що значна більшість (87,71±9,4%) ретенованих центральних різців верхньої щелепи розташовані вестибулярно, для ретенованих іклів і премолярів характерне їх розташування з піднебінного боку альвеолярного відростка (58,75±5,5% іклів та 62,5±12,1% премолярів). Для ретенованих іклів та 85,71±7,6% премолярів нижньої щелепи характерне розташування з вестибулярного боку альвеолярного відростка. Вочевидь, такий характер розташування ретенованих зубів у товщі щелеп зумовлений особливостями закладки їх фолікулів і, можливо, детермінований генетичними чинниками.

Важливе значення при плануванні та проведенні ортодонтичного лікування ретенції зуба має кут його нахилу відносно оклюзійної площини. Так, на верхній щелепі 64,54±4,6% виявлених ретенованих зубів розташовувались із медіальним та 26,36±4,2% зубів із вертикальним нахилом до оклюзійної площини. Водночас, 7 зубів (6,37±2,3%) розташовувались у горизонтальному та 3 (2,73±1,6%) у дистальному або оберненому положенні, тобто були розташовані у несприятливому для переміщення у зубний ряд положенні. Отже, загалом 90,9±2,7% ретенованих зубів на верхній щелепі мали сприятливі для переміщення у зубну дугу умови. Із ретенованих зубів нижньої щелепи тільки 7,14±4,9% мали несприятливе для переміщення у зубний ряд розташування.

Аналіз даних вимірювань верхніх щелеп за ортопантомограмами засвідчив, що у більшості пацієнтів із ретенцією зубів є невідповідність розмірів їх правої та лівої половин. Так, рівними виявились розміри передніх сегментів у 20,43% пацієнтів, фронтальних - у 8,6%, бічних сегментів - у 11,83% пацієнтів. Відхилення у 0,5-2 мм та 2,5-4 мм між розмірами бічних сегментів виявлено у 29,03% та 46,24% пацієнтів, між розмірами передніх сегментів - у 45,16% та 17,2% пацієнтів, між розмірами фронтальних сегментів - у 25,81% та 49,47% пацієнтів відповідно. У решти пацієнтів асиметрія була більш вираженою і в окремих випадках сягала 8-11 мм. Ці дані свідчать про значні відхилення між розмірами правих та лівих сегментів щелеп, асиметричний розвиток зубних рядів за наявності ретенції. Величина різниці залежить від локалізації та кількості ретенованих комплектних та надкомплектних зубів.

Для визначення об'єктивних критеріїв у комплексному лікуванні ретенції зубів опрацьовано у порівняльному аспекті клінічні та рентгенологічні особливості зубощелепової системи 3 груп пацієнтів із постійним прикусом: із скупченістю зубів без макродентії (25 пацієнтів), із скупченістю зубів при макродентії (12 пацієнтів), із скупченістю зубів та ретенцією іклів (10 пацієнтів). Проведене дослідження підтвердило, що перетинання „стрес-осі” Bimler віссю премолярів, зменшення величини субґюгулярного та збільшення величини кута МР-FH діагностичного трикутника Tweed за телерентгенограмою, є об'єктивними критеріями до видалення зубів, у тому числі при ретенції.

Оскільки прицільна рентгенографія і ортопантомографія через накладання зображень не завжди дають змогу створити уяву щодо просторового розташування ретенованого зуба відносно оточуючих його зубів та структур, на сучасному етапі необхідним є додаткове обстеження за допомогою конусно-променевої комп'ютерної томографії. Дані, отримані завдяки цьому методу часто відрізнялися від даних, отриманих завдяки іншим рентгенологічним дослідженням. Так, у кількох випадках на ортопантомограмі було виявлено надкомплектний зуб, який був причиною ретенції, при 3D-відтворенні даних комп'ютерної томографії встановлено, що таких зубів є два. В окремих випадках були виявлені надкомплектні зуби, що взагалі не візуалізувались на ортопантомограмі.

Отже, проведення конусно-променевої комп'ютерної томографії дозволяє достовірно визначити стан коронки та коренів ретенованих та сусідніх із ними зубів, визначити наявність, розміри та розташування надкомплектних зубів, кист, новоутворень, спланувати відповідний спосіб лікування, уникнути непорозумінь із пацієнтами. Проведене за показами томографічне дослідження дозволяє лікарю впевнено проводити хірургічні та ортодонтичні заходи при комплексному лікуванні пацієнтів з ретенцією як комплектних, так і надкомплектних зубів та досягати позитивних результатів.

Здійснення детального топографічного аналізу і узагальнення особливостей розташування ретенованих зубів у кістковій товщі щелеп дозволило класифікувати ці особливості та виділити шість типів ретенції.

Типи ретенції

І тип - ретенція зуба, розташованого вертикально, з кутом нахилу його осі у секторі 85-95? до оклюзійної площини.

а - з достатньою кількістю місця у зубному ряді;

б - з дефіцитом місця у зубному ряді;

ІІ тип - ретенція зуба з відхиленням його осі медіально (35-85?) або дистально (95-135?) та зміщенням вестибулярно або орально не більше 2 мм;

а - з достатньою кількістю місця у зубному ряді;

б - з дефіцитом місця у зубному ряді;

ІІІ тип - ретенція зуба з відхиленням його осі медіально (35-85?) або дистально (95-135?) та зміщенням вестибулярно або орально більше 2 мм;

а - з достатньою кількістю місця у зубному ряді;

б - з дефіцитом місця у зубному ряді;

IV тип - горизонтальне або протилежне до напрямку прорізування положення ретенованого зуба;

V тип - ретенція зуба, спричинена наявністю надкомплектного зуба (зубів);

VІ тип - ретенція зуба внаслідок транспозиції.

Виявлені нами ретеновані зуби розподілялись за типами наступним чином: І тип - 25,36±3,55% зубів, з них тільки третина мали достатньо для їх переміщення місця, ІІ тип - 7,25±2,21% ретенованих зубів з достатньою кількістю місця та 13,04±2,87% зубів з дефіцитом місця у зубному ряді, ІІІ тип ретенції виявився найчисельнішим - 10,87±2,65% зубів із достатньою кількістю місця та 24,64±3,65% зубів, яким місця у зубній дузі бракувало, до четвертого типу належали 5,07±1,87% зубів, переміщення яких у зубний ряд було неможливим через їх несприятливе топографічне розташування. До окремого, V типу, винесено ретенцію 9,42±2,49% зубів, спричинену наявністю надкомплектного зуба (зубів) на шляху прорізування. Комплексне лікування таких пацієнтів має ряд особливостей, зумовлених, зокрема, виникненням порожнини у кістковій тканині після видалення надкомплектного зуба. VI тип представлений 4,35±1,74% зубів, ретенція яких зумовлена транспозицією. Оскільки перемістити зуби, що знаходяться у транспозиції, у їх фізіологічне положення часто є неможливим, ця аномалія винесена в окремий тип.

При складанні плану лікування та його обґрунтуванні у кожного пацієнта враховували морфологічні, функціональні, естетичні порушення, а також етіологічні чинники, виявлені в процесі комплексного обстеження та аналізу отриманих даних. Зважаючи на необхідність проведення ортодонтичних, хірургічних чи комплексних методів лікування, обирали оптимальний індивідуальний план лікування.

Лікування 51,95% пацієнтів проводилось із видаленням постійних та надкомплектних зубів. Для створення достатньої кількості місця для переміщення ретенованого зуба, у 24 пацієнтів було видалено 39 комплектних постійних зубів, тринадцятьом пацієнтам були видалені тільки надкомплектні зуби, а одному пацієнту видалено надкомплектний та два комплектних постійних зуби, що було обумовлено значною нестачею місця у зубному ряді та неможливістю його створення тільки ортодонтичними методами, що підтверджувалося біометричним аналізом моделей, панорамної рентгенограми та, за показами, комп'ютерної томографії із 3D- відтворенням даних.

Дуже виважено відносились до видалення ретенованих зубів, намагаючись перемістити їх у зубний ряд, але у трьох пацієнтів переміщення таких зубів було не доцільним, що також підтверджували відповідні розрахунки. Хірургічний доступ до коронок усіх ретенованих центральних різців верхньої щелепи та премолярів нижньої щелепи був здійснений із вестибулярного боку альвеолярного відростка, тоді як до коронок більшої половини іклів (55,07%) та премолярів верхньої щелепи (58,82%) - піднебінно.

У випадку проведення ортодонтичного лікування без видалення зубів, місце для ретенованого зуба у зубному ряді створювали за допомогою знімних апаратів з гвинтами, активаторами, рукоподібними кламерами (всього застосовано 8 апаратів), або незнімними апаратами - брекет-системами (системи Roth), із застосуванням пружин, ланцюжків, еластичних тяг різної сили.

У процесі застосування цих методик переміщення ретенованих зубів була виявлена низка недоліків, які спонукали нас розпрацювати власні способи лікування ретенції.

Спосіб переміщення вестибулярно (поверхнево) розташованого ретенованого зуба (заявка на Декларац. патент) базується на використанні сталевої дуги із припаяним у проекції ретенованого зуба направляючим елементом, який входить у петлю ортодонтичної кнопки, фіксованої на оголеній поверхні ретенованого зуба. Зусилля для переміщення зуба створюють за допомогою еластичних лігатур або сегментарної дуги. При застосуванні запропонованого способу ретенований зуб переміщується у чітко прогнозоване місце, що полегшує подальшу корекцію його положення.

Спосіб переміщення вестибулярно розташованого ретенованого зуба (заявка Деклараційний патент) полягає у використанні сегментарної дуги, виготовленої індивідуально, відповідно до розташування ретенованого зуба. Сталева дуга є пружною, але володіє низькою еластичністю, тому сформовані на сегментарній дузі кільця забезпечують достатню еластичність, водночас знижуючи напругу в дузі. Кільце біля опорної частини сегментарної дуги дозволяє переміщувати ретенований зуб вестибулярно, а кільце посередині - забезпечує його переміщення вертикально. Обов'язковою умовою є застосування піднебінного (чи язичного) бюгеля для зниження ймовірності зміщення опорних зубів - перших молярів.

Запропонований нами спосіб переміщення ретенованого зуба, розташованого піднебінно (заявка Деклараційний патент), включає використання сегментарної дуги із піднебінною пружною петлею, виготовленої із відрізка титаново-молібденового (ТМА) дроту. Опорну дугу фіксують у вестибулярній трубці на молярі, а її робочу частину у вигляді петлі, вигнуту індивідуально, відповідно до розташування ретенованого зуба, кріплять за допомогою еластичної лігатури до ортодонтичною кнопки, яку фіксують на оголеній поверхні ретенованого зуба.

Сегментарні дуги можуть використовуватись на будь-якому етапі переміщення ретенованого зуба, не потребують обов'язкового встановлення брекет-системи та фіксації сталевої дуги, як основної, можуть використовуватись із знімним ортодонтичним апаратом. Оскільки період нівелювання зубного ряду при застосуванні незнімного апарата відбувається паралельно із переміщенням ретенованого зуба за допомогою сегментарної дуги, термін лікування скорочується на період від 2 до 6-8 місяців. Сегментарна дуга проста в активації та може застосовуватись як для вертикального, так і для горизонтального переміщення ретенованого зуба.

За допомогою запропонованих нами способів переміщення ретенованих зубів проведено успішне лікування 11 випадків ретенції. Ці способи можуть бути використані для лікування ретенції І-ІІІ типів ретенції.

Досвід надання комплексної допомоги пацієнтам з ретенованими зубами, ретенція яких обумовлена наявністю у щелепах надкомплектних зубів (V тип ретенції), дозволив нам розпрацювати алгоритми надання ортодонтичної допомоги у таких випадках (рис.1), залежно від фізіологічного функціонального стану прикусу - змінний або постійний, та глибини розташування надкомплектного зуба.

Якщо у змінному прикусі ретеновний зуб разом із надкомплектним розташовувались поверхнево, надкомплектний зуб видалити та очікували, за наявності місця у зубній дузі, самостійного прорізування ретенованого. У разі затримки його прорізування застосовували подразнюючу пластинку.

У разі глибокого розташування ретенованого та надкомплектного зубів у пацієнтів із змінним прикусом лікування відтерміновували до формування постійного прикусу.

У постійному прикусі при поверхневому розташуванні ретенованого та надкомплектного зубів, видаляли надкомплектний зуб, оголювали коронку ретенованого зуба та приступали до ортодонтичного лікування, схема якого залежала від наявності місця у зубному ряді для ретенованого зуба. Дана схема лікування може бути застосована і в окремих випадках при глибокому розташуванні ретенованого та надкомплектних зубів, коли доступ до них та ортодонтичне переміщення не є ускладненими.

Проте, у клінічних ситуаціях із глибоким розташуванням надкомплектного зуба доцільно на першому етапі здійснити оголення коронки ретенованого зуба та його ортодонтичне переміщення, в результаті якого разом із ним ближче до гребеня альвеолярного відростка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Алгоритм послідовності дій при виявленні ретенції, спричиненої надкомплектним зубом

переміщується і надкомплектний, який на другому етапі, за менш травматичних умов, видаляють, а ортодонтичне лікування продовжується за звичною схемою.

В окремих випадках, коли неможливо створити доступ до ретенованого зуба без видалення надкомплектного зуба, у щелепній кістці виникає велика порожнина. У таких випадках рекомендуємо застосовувати кісткову пластику кістковим замінником та колагенову мембрану. Важливим є те, що ретенований зуб, за наявності місця у зубному ряду, самостійно прорізувався через нову, відтворену кістковим замінником, кістку. Далі його ортодонтичне переміщення здійснюється одним із описаних методів.

Отже, різновиди ретенції зубів є поліморфічними і у кожному випадку потребують індивідуального підходу.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів з різними формами ретенції зубів шляхом удосконалення диференційної діагностики та опрацювання раціональних підходів до лікування.

1. За даними клінічного обстеження пацієнтів із ретенцією зубів встановлено, що дана аномалія у 71,3±4,6% обстежених спостерігалась при нормогнатичному співвідношенні зубних рядів. На лівій половині верхньої щелепи ретенція виникає на 7,8±2,7% частіше, ніж на правій її половині. Зубні ряди верхньої щелепи у формі півеліпса та нижньої щелепи у формі параболи, що є нормою, виявлено лише у 29,79±4,8% та 28,72±4,7% пацієнтів відповідно Ширина зубних рядів між премолярами та молярами відповідала нормі у 6,25±2,07% пацієнтів, а довжина переднього відрізка зубних рядів - у 3 3,75±2,1% із них. Медіальне і дистальне зміщення сусідніх із ретенованим зубів призводить до зменшення проміжку для розташування ретенованого, внаслідок чого для 55,45±4,7% ретенованих зубів верхньої щелепи і 82,14±7,2% зубів нижньої щелепи було наявним менше 5 мм місця.

2. На підставі клінічних та рентгенологічних даних розпрацьовано та запропоновано розподіл ретенції зубів на VI типів залежно від кута нахилу його поздовжньої осі відносно оклюзійної площини, величини зміщення та наявного місця у зубній дузі. В окремі типи виділено ретенцію, спричинену надкомплектним зубом та транспозицією.

3. Результати порівняння даних, отриманих при обстеженні пацієнтів з ретенованими та надкомплектними зубами за допомогою прицільної та ортопантомографії суттєво різняться із даними, отриманими при комп'ютерній томографії та 3D - відтворенні. Це зумовлює необхідність проведення у важких діагностичних ситуаціях цих сучасних методів рентгенодіагностики з метою чіткого визначення просторового розташування ретенованих зубів та вибору відповідного способу лікування. За телерентгенографічним дослідженням запропонована методика визначення доцільності видалення комплектних зубів при дефіциті місця у зубному ряді за такими ознаками: зменшений LANSj на 4°-5° і більше, збільшення величини кута МР-FH, кут нахилу осей нижніх різців до основи нижньої щелепи збільшений на 5°-8°, а до основи верхньої щелепи і франкфуртської горизонталі - зменшений на 5°-10°, перетинання „стрес-осі” Bimler з поздовжніми осями перших верхніх премолярів. У практичній діяльності достатньо використовувати один із наведених діагностичних тестів.

4. Розпрацьований алгоритм надання ортодонтичної допомоги пацієнтам з ретенцією зубів, спричиненою надкомплектними зубами, залежно від періоду прикусу і глибини розташування ретенованого зуба, допомагатиме лікарям у виборі раціонального і адекватного методу лікування пацієнтів із даною зубощелепною аномалією.

5. Запропоновані власні способи переміщення ретенованих зубів, які базуються на використанні різного виду сегментних дуг залежно від топографічного розташування ретенованого зуба, дозволяють ефективно здійснювати лікування даної аномалії.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Макєєв В.Ф. Надкомплектні зуби і деформації зубних рядів, викликані ними / В.Ф. Макєєв, Ю.О. Риберт, Н.В. Пилипів // Новини стоматології. 2005. №3(44). С. 67-72. (Участь здобувача полягала у підготовці статті до друку).

2. Чучмай І.Г. Значення об'єктивних методів дослідження у виборі методів лікування скупченості зубів / І.Г.Чучмай, Н.В.Пилипів // Український стоматологічний альманах. 2006. №1. С. 21-28. (Участь здобувача полягала в проведенні клінічних досліджень, їх аналізі).

3. Пилипів Н.В., Щерба П.В. Особливості сучасного хірургічного лікування ретенції зубів / Н.В. Пилипів, П.В. Щерба // Новини стоматології. 2007. №3. С. 10-15. (Участь здобувача полягала в обстеженні дітей, аналізі отриманих результатів, підготовці статті до друку).

4. Пилипів Н.В. Визначення місця розташування ретенованих зубів за ортопантомограмою / Н.В. Пилипів // Український стоматологічний альманах. 2007. №6. С. 61-63.

5. Пилипів Н.В. Застосування кісткової пластики в лікуванні пацієнтів із ретенцією зубів / Н.В. Пилипів // Український стоматологічний альманах. 2008. №3. С. 42-43.

6. Пылыпив Н.В. Обоснование выбора методов лечения скученности зубов, осложненной задержкой прорезывания и ретенцией / Н.В. Пылыпив, И.Г. Чучмай // Современная стоматология. 2009. №1. С. 129-134. (Участь здобувача полягала в здійсненні аналізу матеріалів дослідження).

7. Пилипів Н.В. Ретеновані зуби та фолікулярні кісти: їх частота та їх співвідношення / Н.В. Пилипів // Нові технології в стоматології. Збірник тез науково-практичної конференції. Тернопіль: ТДМУ. 2008. С. 20-22.

8. Пилипів Н.В. Порівняння розташування ретенованих зубів за ортопантомограмою та клінічною ситуацією / Н.В. Пилипів, Г.І. Корнієнко // Стоматологічні новини. 2008. вип.8. С. 27-30. (Здобувачем проведені клінічні дослідження, їх аналіз та зроблені висновки).

9. Пилипів Н.В. Застосування остеопластичних матеріалів при лікуванні ретенції зубів / Н.В. Пилипів // Тези ювілейної міжнародної науково-практичної конференції „Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку”. Івано-Франківськ. 5-6 лютого 2009. С. 84-85.

10. Пилипів Н.В. Аналіз розміру зубних рядів верхньої та нижньої щелеп за наявності ретенованих зубів / Н.В. Пилипів, І.Г. Чучмай // Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні питання стоматології сьогодення». Тернопіль: ТДМУ. 2010. С. 43-44. (Здобувачу належить опрацювання матеріалу та його інтерпретація).

11. Пилипів Н.В., Чучмай І.Г. Надкомплектні зуби: клінічні прояви та алгоритм лікування деформацій, спричинених ними / Н.В. Пилипів, І.Г. Чучмай // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні напрямки розвитку стоматологічної науки і практики». Полтава. 3-4 березня 2011. С. 87-89. (Здобувачем аналітично опрацьовані результати та здійснено їх узагальнення, підготовлена доповідь).

Анотація

Пилипів Н.В. Клініка, діагностика і особливості лікування зубощелепних деформацій, зумовлених ретенованими та надкомплектними зубами. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - Стоматологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2011.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування ретенції зубів та деформацій зубощелепної ділянки, викликаних ними.

Визначено основні причини та частоту ретенції зубів, що належать до різних анатомічних груп залежно від статі, віку, їх поєднання з іншими зубо-щелепними аномаліями.

Запропоновано 6 типів ретенції залежно від топографічних особливостей розташування ретенованого зуба та обґрунтовано комплексний підхід до діагностики та лікування пацієнтів з даною аномалією.

На підставі ТРГ обстеження пацієнтів обґрунтовано вибір методу лікування затримки прорізування та ретенції зубів, ускладненої скупченістю. Доведено необхідність проведення у важких діагностичних ситуаціях комп'ютерної томографії з метою чіткого визначення просторового розташування ретенованих зубів та вибору адекватного способу лікування.

Розпрацьовано алгоритм лікування ретенції зубів, зумовленої надкомплектними зубами. Уперше, за наявності ретенованих зубів, для збереження альвеолярного відростка у разі виникнення значного дефекту після видалення надкомплектних зубів застосовано кісткову пластику кістковим замінником Bio Os з біологічною мембраною.

Запропоновано оригінальні способи переміщення ретенованого зуба залежно від його розташування у товщі кісткової тканини щелепи

Ключові слова: ретенція зубів, етіологія, форми, діагностика, лікування, ортодонтичні конструкції.

Аннотация

Пылыпив Н.В. Клиника, диагностика и особенности лечения зубочелюстных аномалий, обусловленных ретенированными и сверхкомплектными зубами. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - Стоматология. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2011.

Диссертационная работа посвящена повышению эффективности диагностики и лечения ретенции зубов и обусловленных ими деформаций зубочелюстной области.

Проведено обследование 94 пациентов с ретенцией зубов возрастом от 7 до 70 лет. Клинические исследования показали, что причинами ретенции могут быть смещение зачатка постоянного зуба с задержкой резорбции корня молочного зуба, преждевременное удаление молочного зуба, токсикоз у матери во время беременности. Возникновение ретенции вследствие травм зубочелюстной области и наличия сверхкомплектных зубов более характерно для лиц мужского пола, в то время, как транспозиция и наличие ретенированных зубов у близких родственников - для лиц женского пола.

Установлено, что ретенция зубов не является следствием аномалии прикуса, поскольку у 78,73±4,2% обследованных пациентов выявлены физиологические виды прикус. Мезиальный прикус обнаружен у 12,76% пациентов, дистальный и перекрестный прикусы выявлены у 6,38% и 2,13% соответственно. У 9,55% пациентов ретенция сочеталась с первичной адентией, у 6,4% пациентов - с транспозицией зубов. При определении форм зубных рядов выявлено, что зубные ряды в форме полуэллипса и нижней - в форме параболы, что является нормой, выявлены всего у 29,79% и 28,72% соответственно.

Биометрия моделей показала, что только у 6,25% пациентов расстояние между премолярами и у 8,75±3,2% пациентов расстояние между молярами соответствуют норме. Длина переднего отрезка зубного ряда соответствовала данным G.Korkhauz только у 3,75% пациентов.

Проведенный нами детальный морфологический анализ особенностей расположения ретенированных зубов в костной ткани челюстей, после его обобщения, позволил классифицировать эти особенности и выделить шесть типов ретенции в зависимости от степени наклона, смещения ретенированного зуба и наличия места в зубном ряду.

Проведенное нами изучения телерентгенограмм подтвердило, что пересечение „стресс-оси” Bimler осью премоляров, уменьшение величины субъюгулярного и увеличение величины угла МР-FH диагностического треугольника Tweed являются объективными критериями к удалению зубов, в том числе при ретенции.

На клинических примерах доказана необходимость проведения в сложных диагностических ситуациях компьютерной томографии с целью четкого определения пространственного расположения ретенированных зубов и выбора адекватного способа лечения.

Разработан алгоритм лечения ретенции зубов, обусловленной сверхкомплектными зубами. Впервые, при наличии ретенированных зубов, для сохранения альвеолярного отростка, в случаи возникновения значительного дефекта после удаления сверхкомплектных зубов применено костную пластику костным заменителем Bio Os с биологической мембраной.

В процессе перемещения ретенированных зубов известными способами, были выявлены некоторые недостатки, поэтому нами предложено собственные способы перемещения ретенированных зубов в зависимости от его расположения в костной ткани челюсти. Способы базируются на использовании индивидуальной сегментарной дуги, а также стальной дуги с перпендикулярно располагающимся направляющим элементом. Использование данных способов позволяет сократить срок лечения на 2-6 месяцев.

Ключевые слова: ретенция зубов, этиология, формы, диагностика, лечения, ортодонтические конструкции.

Annotation

Pylypiv N.V. Clinic, diagnosis and treatment features of malocclusions, caused by unerupted and supernumerary teeth. - Manuscript.

...