Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК:616.314.17-008.1-036.12-08:[616.314.163:579.864:546.57]-07

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-лабораторне обгрунтування медикаментозної обробки кореневих каналів з використанням пробіотику та нітрату срібла при лікуванні хронічного періодонтиту

14.01.22 - стоматологія

Палій Олена Вікторівна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Рябоконь Євген Миколайович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Офіційні опоненти:

- заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Ковальов Євген Вікторович, Вищий державний навчальний заклад «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики терапевтичної стоматології;

- доктор медичних наук, професор Ярова Світлана Павлівна, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри загальної стоматології факультету інтернатури та післядипломної освіти

Захист відбудеться «25» травня 2011 р. о 13³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.02 у Харківському національному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4, тел. 707-73-27

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4

Автореферат розісланий «23» квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. мед. н., доцент Ягнюк А.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Недостатньо ефективне лікування періодонтиту призводить до видалення зубів у 46-80 % випадків (В.А. Лабунец и соавт., 2004; Н.М. Дидик, Я.В. Заблоцький, 2006; M.K. Georgopoulou et al., 2005; Y. Kabak, P.V. Abbot, 2005). Провідну роль у розвитку пульпо-періодонтальної патології відіграють патогенні мікроорганізми (А.К. Николишин и соавт., 2004; И.С. Мащенко, А.В. Скотаренко, 2005; А.П. Педорец и соавт., 2006; Є.В. Ковальов та співавт., 2004 та ін.). Провідну роль в лікуванні хронічних форм верхівкового періодонтиту (ХФВП) надають інструментальній обробці та пломбуванню кореневих каналів (КК) зуба (Г.В. Левченко, 2003; А.В. Борисенко, Д.Н. Полозок, 2004; А.В. Павленко и соавт., 2004; Е.В. Жданов и соавт., 2006; Л.А. Мамедова и соавт, 2006). Однак у 90 % випадків причиною невдалого лікування ХФВП є неадекватна медикаментозна обробка інфікованих КК (А.В. Коваль, 2006; С.Дж. Бонсор и соавт., 2007; Д. Кантаторе, 2007; Л.М. Цепов и соавт., 2007).

Перегляд мікробіологічної концепції впливу на мікрофлору КК обґрунтовує застосування пробіотиків - препаратів мікробного або немікробного походження, які пригнічують ріст патогенної та умовно-патогенної мікрофлори (Б.А. Шендеров и соавт., 1997; С.Л. Няньковский и соавт., 2006; А.И. Грудянов, 2006; А.П. Левицкий, 2007; С.П. Ярова и соавт., 2008). Найбільш перспективними є пробіотики на основі метаболітів мікробних клітин (Л.Н. Мазанкова и соавт., 2004; В.М. Бондаренко, 2005; М.Б. Щербинина, Е.В. Закревская, 2005; І.С. Чекман, 2002; Balfour, 2003; R.N. Fedorak et al., 2004) до яких належить препарат «Хілак форте» (Німеччина, Ratiopharm). До складу «Хілак форте» входить лимонна кислота, яка використовується в ендодонтії в ролі хелату при механічній обробці КК, що надає право припустити наявність декальцинуючої дії у даного препарату.

Крім того, необхідність впливу на «залишкову» мікрофлору в КК і «блокування» її в дентинних трубочках після ендодонтичної обробки додає актуальності застосуванню антисептика пролонгованої дії, що не викликає утворення резистентних штамів мікроорганізмів - нітрату срібла. Срібло знешкоджує більш ніж 650 видів бактерій, вірусів та грибів (Н.П. Аржанов, 2005; А.Е. Суетенков и соавт., 2006; О.Б. Щербаков та співавт., 2006). Важливо відмітити, що концентрації срібла, які викликають загибель бактерій, вірусів і грибів, абсолютно нешкідливі для людини й тварин (Е.М. Егорова и соавт., 2001). Однак його недоліком є фарбування в темний колір тканин зуба, що перешкоджає повноцінному естетичному відновленню коронки зуба.

Через відсутність наукових досліджень місцевого застосування пробіотиків при лікуванні ХФВП питання про вивчення можливості місцевого застосування в КК пробіотику «Хілак форте» як антисептика та хелата, пошук спрощеного застосування імпрегнаційного методу сріблення з попередженням виникнення дисколориту коронки зуба для підвищення ефективності лікування ХФВП і попередження вторинного інфікування періодонту є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи ХНМУ з проблеми «Стоматологія» «Удосконалення та розробка нових методів діагностики та лікування хворих з патологією щелепно-лицьової ділянки» (номер держреєстрації 0106U001858). Дисертант є співвиконавцем фрагменту зазначеної теми.

Мета дослідження. Підвищення ефективності консервативного лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту шляхом розробки методу медикаментозної обробки кореневих каналів зубів з використанням пробіотику «Хілак форте» та нітрату срібла.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Вивчити вплив пробіотику «Хілак форте» на неорганічну фазу «змащеного шару» дентину кореневих каналів і можливість його використання в ролі хелата під час інструментальної обробки.

2. Провести морфологічні дослідження видалених зубів для визначення глибини проникнення іонів срібла в дентинні канальці різних ділянок кореневого каналу після медикаментозної обробки його «Хілак форте».

3. Вивчити антимікробну дію пробіотику «Хілак форте» порівняно з традиційними антисептичними препаратами (3 % розчин гіпохлориту натрію, 3 % розчин перекису водню, 2 % розчин хлоргексидину біглюконата) на музейних і клінічних штамах мікроорганізмів.

4. Розробити методику медикаментозної обробки кореневих каналів при лікуванні ХФВП із застосуванням пробіотику «Хілак форте» та вдосконалити методику відновлення нітрату срібла для запобігання виникнення дисколориту коронки зуба.

5. На підставі клініко-рентгенологічних даних проаналізувати ефективність розробленої методики медикаментозної обробки кореневих каналів при лікуванні хворих на ХФВП у найближчі та віддалені терміни порівняно з традиційними засобами обробки.

Об'єкт дослідження - стан кореневої системи та періапікальних тканин зубів при хронічних формах верхівкового періодонтиту.

Предмет дослідження - особливості перебігу хронічного верхівкового періодонтиту при застосуванні «Хілак форте» в комплексі з нітратом срібла для медикаментозної обробки кореневих каналів.

Методи дослідження -дослідження ефективності декальцинуючої здатності цілісного препарату «Хілак форте» та його розведень методом атомної абсорбції; світлова мікроскопія для визначення глибини проникнення іонів нітрату срібла в шари КК при використанні пробіотику «Хілак форте» в ролі хелату та удосконаленні методики відновлення срібла; мікробіологічні дослідження вмісту КК до та під час ендодонтичної підготовки КК перед обтурацією пломбувальним матеріалом; клініко-рентгенологічний і статистичний методи для аналізу отриманих результатів клінічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше доведено, що «Хілак форте» має декальцинуючу дію, а також показана можливість використання його в ролі хелата при інструментальній обробці КК. Виявлено, що «Хілак форте» можна використовувати для усунення мінеральної фази «змащеного шару» кореневого дентину під час інструментальної обробки КК, а гіпохлорит натрію - для органічної. Доведено, що для поліпшення процесу декальцинування кореневого дентину необхідно застосовувати «Хілак форте» в розведенні 0,5 % розчином лимонної кислоти в співвідношенні 1:100, не порушуючи його антимікробної дії.

Уперше вивчена дія пробіотику «Хілак форте» на мікрофлору КК при лікуванні ХФВП. Доведено, що «Хілак форте» призводить до зниження кількості патогенної та умовно-патогенної мікрофлори.

Уперше вивчена глибина проникнення іонів срібла в мікроканальці різних ділянок макроканалу після проведення медикаментозної обробки з використанням пробіотику «Хілак форте».

Розроблена методика відновлення срібла за допомогою локально направленого світлового потоку світлодіодної лампи та методика запобігання виникнення дисколориту коронки зуба.

Уперше розроблена та обгрунтована методика комплексної медикаментозної обробки КК при лікуванні ХФВП і клінічно доведена ефективність застосування методу сріблення КК після попередньої обробки їх пробіотиком Хілак форте у найближчі та віддалені терміни спостереження.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено метод медикаментозної обробки КК «Спосіб лікування хронічного верхівкового періодонтиту» з використанням пробіотику «Хілак форте» та нітрату срібла (Патент на корисну модель № 25236, 2007 р.).

Cпільне застосування «Хілак форте» та антисептику гіпохлориту натрію з подальшим імпрегнуванням дентинних канальців розчином нітрату срібла сприяє репаративним процесам у періапікальних тканинах, не потребує призначення антибіотиків, дозволяючи при цьому використовувати біологічно натуральні препарати. Розроблений метод лікування може бути рекомендований для впровадження в стоматологічну практику, особливо в тих випадках, коли повноцінна інструментальна обробка КК неможлива з анатомо-топографічних причин.

Матеріали дослідження застосовуються в навчальному процесі кафедр терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Дніпропетровської державної медичної академії, Харківського національного медичного університету; стоматології ФПО Харківського національного медичного університету; патологічної анатомії з секційним курсом ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава).

Результати досліджень впроваджені в практичну діяльність Університетського стоматологічного центру ХНМУ, міської стоматологічної поліклініки № 2 (м. Харків) та стоматологічного відділення Лозівської міської лікарні (Харківська область).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовано наукову літературу та патентну інформацію. Особисто проведено клініко-лабораторні дослідження, статистичне опрацювання, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення дисертації. Автор самостійно проводила клінічне обстеження та лікування хворих. Разом з науковим керівником визначено мету та завдання дослідження, розроблено методику лікування хворих на ХФВП, сформульовано висновки та практичні рекомендації. Морфологічні, мікробіологічні, атомно-абсорбційні дослідження дисертант виконувала разом з науковими співробітниками кафедри патологічної анатомії ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (зав. кафедрою - проф., д.мед.н. А.П. Гасюк), лабораторії біохімії мікроорганізмів і живильних середовищ Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України (зав. лабораторією - ст. наук. співроб., к.біол.н. Т.П. Осолодченко), хімічної лабораторії Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (зав. лабораторією - А.А. Калініченко).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на: конференціях молодих вчених ХНМУ «Медицина третього тісячоліття» (Харків, 2006, 2008), семінарах керівників лікарів-інтернів, секція «Стоматологія» в рамках 32-36 науково-методичних конференцій «Роль сучасних методів діагностики та лікування в підготовці лікарських кадрів» (Харків, 2006-2010), обласних науково-практичних конференціях лікарів-стоматологів і вчених «Сучасні питання стоматології» (Харків, 2006, 2007), міжнародній науково-профілактичній конференції «Сучасні методи лікування та профілактики в терапевтичній стоматології. Алергологія в стоматології» (Полтава, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медична наука - 2007» (Полтава, 2007), XI - XIII Міжнародних конференціях щелепно-лицьових хірургів і стоматологів «Новые технологии в стоматологии» (Санкт-Петербург, 2006-2008).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 15 наукових роботах: 7 статтях, з них 5 - у журналах, рекомендованих ВАК України, 8 - у матеріалах і тезах наукових конгресів, з'їздів і конференцій. Отримано 1 патент на корисну модель № 25236, Україна (2007).

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 222 сторінках комп'ютерного тексту (основного тексту - 160 стор.). Робота написана за класичною схемою та складається зі вступу, огляду літератури, об'єктів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури (що містить 330 найменувань, з них 200 - українською, російською та 130 - іноземними мовами) і додатку. Робота ілюстрована 37 таблицями та 91 рисунками.

Основний зміст роботи

пробіотик дентин зуб мікроорганізм

Матеріали і методи дослідження. Проаналізовано та оцінено результати консервативної терапії у 98 хворих (98 зубів) на ХФВП віком від 20 до 60 років. Розподіл хворих за статтю був таким: чоловіків - 52 (53,1 %), жінок - 46 (46,9 %). За анатомічною приналежністю зубів було проліковано 26 молярів (26,53 %), 39 премолярів (39,8 %) і 33 фронтальних зуба (33,67 %). На верхній щелепі проліковано 62 зуба (63,27 %), на нижній - 36 (36,73 %).

Клінічне обстеження хворих на ХФВП проводили за єдиною загальною схемою. Вона складалася з опитування, анамнезу, даних об'єктивних досліджень, електро-одонтодіагностики та рентгендіагностики. Клінічне оцінювання результатів лікування проводили за бальною системою (Е.О. Скапкарева, 2003), яка містила суб'єктивні й об'єктивні ознаки. До суб'єктивних ознак, які оцінювалися в 1 бал за кожну, віднесені: скарги пацієнта на періодично виникаючий біль у ділянці зуба, скарги пацієнта на болючість, що підсилюється при накушуванні на зуб, дискомфорт при натисканні язиком на слизову оболонку порожнини рота в ділянці зуба, вживання аналгетиків для усунення болю. До об'єктивних ознак, які також оцінювалися в 1 бал за кожну, віднесені: збільшення та болючість при пальпації периферичних лімфатичних вузлів, гіперемія, набряк слизової оболонки; наявність ясенної нориці, болючість при пальпації. Також оцінювалась ступінь рухливості зуба (від 1 до 4 балів), глибина пародонтальних кишень у мм (від 1 до 5 балів), болючість або чутливість при проведенні порівняльної вертикальної (1 бал) і горизонтальної (1 бал) перкусії.

Для постановки діагнозу використовували класифікацію періодонтитів за І.Г. Лукомським (1949). Хронічний фіброзний періодонтит (ХФП) спостерігався у 45 осіб (45,92 %), хронічний гранулюючий періодонтит (ХГП) - у 29 (29,59 %), хронічний гранулематозний періодонтит (ХГрП) - у 24 (24,49 %).

Пацієнти були розподілені на дві групи: основну (62 хворих), у якій медикаментозна обробка проводилася за розробленою методикою з використанням пробіотику «Хілак форте» та нітрату срібла, з попередженням виникнення дисколориту коронки зуба та контрольну (36 хворих), у якій проводили медикаментозну обробку за загальноприйнятою методикою. Залежно від застосованих засобів і методу медикаментозної обробки КК групи були розподілені на підгрупи (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл хворих залежно від застосованих медикаментозних засобів (n = 98)

Група	Основна	Контрольна
Підгрупа	А	B	C	D	E
Застосований іригант	Хілак форте	Хілак форте і 3 % гіпохлорит натрію	3 % перекис водню	3 % гіпо-хлорит натрію	2 % хлор-гексидину біглюконат
Застосований лубрикант / хелат	Хілак форте і 0,5 % лимонна кислота (1:100)	RC-Prep на основі 15 % ЕДТА та 10 % пероксида сечовини
Імпрегніруюча речовина	20 % нітрат срібла	Не застосовувалась
Кількість хворих	32	30	12	12	12
Загальна кількість	62	36

Основна група була розподілена на дві підгрупи: А і В. У групі А кореневим іригантом з метою антисептичного впливу на мікрофлору КК був «Хілак форте» (цільний і в розведенні з 0,5 % лимонною кислотою), у групі B послідовно застосовувався 3 % розчин гіпохлориту натрію з метою усунення органічної матриці «змащеного шару» дентину й «Хілак форте» (цільний і в розведенні з 0,5 % лимонною кислотою). Застосування лимонної кислоти обумовлене необхідністю підвищення декальцинуючої здатності пробіотику для видалення «змащеного шару» дентину. Іригація проводилася за допомогою ендодонтичного шприца.

Інструментальну обробку КК виконували з використанням ручних ендодонтичних інструментів. Пацієнтам основної групи після ендодонтичної обробки в КК під герметичну пов'язку залишали «Хілак форте» в розведенні з дистильованою водою 1:4 на 2 дні. У друге відвідування за відсутності забруднень турунди й сприятливому клінічному перебігу (відсутність скарг, безболісна перкусія й пальпація, відсутність патологічних змін з боку слизової оболонки порожнини рота), КК обробляли цільним розчином «Хілак форте», промивали дистильованою водою, підсушували поверхню кореневого дентину паперовими пінами.

На останньому етапі медикаментозної обробки КК проводили імпрегнацію 20 % розчином нітрата срібла. Це обумовлене його здатністю до «запечатування» спорожнілих дентинних трубочок і можливих латеральних каналів, зменшення проникності дентинних канальців для мікроорганізмів і пролонгованому пригніченню в них «залишкової» патогенної мікрофлори. Осідання срібла досягали шляхом локально спрямованого світлового потоку за допомогою світлодіодної лампи (довжина світлової хвилі: 450-490 нм) протягом 30-40 сек на поверхню дентину. Щоб попередити проникнення розчину нітрату срібла в коронку зуба (запобігаючи виникненню дисколориту) дентинні трубочки безпосередньо перед імпрегнацією «блокували» шляхом аплікації гирлової частини КК й дна порожнини зуба бонд-системою 5 покоління «Single Bond 2» (3M ESPE). Після імпрегнації дно й стінки порожнини зуба обробляли ватною турундою, змоченою 2,5-3 % розчином гіпохлориту натрію протягом 15-20 секунд і проводили механічну обробку стінок коронки зуба борами.

У контрольній групі (підгрупи C, D, E) використовували антисептики, які широко застосовуються: 3 % розчин перекису водню, 3 % розчин гіпохлорита натрію, 2 % розчин хлоргексидина біглюконат відповідно. Для усунення «змащеного шару» дентину застосовувався лубрикант «Rc-prep» (PREMIER, США) на основі 15 % ЕДТА. Після ендодонтичної підготовки КК під герметичною пов'язкою залишався «Dikamfen» (Chema, Польща). Через 2 дні пов'язка видалялася, проводилася повторна обробка КК антимікробними препаратами, промивання дистильованою водою, після чого висушували стерильними паперовими пінами.

Експозиція обробки антисептичними розчинами на кожному етапі (3 % розчин перекису водню, 3 % розчин гіпохлорита натрію, 2 % розчин хлоргексидину біглюконат) здійснювалася протягом 3-5 хвилин у кількості 10_15 мл з розрахунку на кожний КК, «Хілак форте» - 3-5 хвилин 5-10 мл. Розширення КК і усунення «змащеного шару» за допомогою «Хілак форте» в розведенні 0,5 % розчином лимонної кислоти в співвідношенні 1:100 проводилася 10-15 хвилин с наступною іригацією дистильованою водою.

Обтурацію КК хворим основної та контрольної груп проводили методом центрального штифта або латеральної конденсації, як силер використовували «Endomethazone» (SEPTODONT, Франція). Усім хворим призначали «Аскорутін» по 2 табл. 3 рази на добу впродовж 1 тижня.

Аналіз результатів лікування хворих на ХФВП проводили тричі на підставі клінічного та рентгенологічного досліджень: безпосередньо після закінчення лікування, через 6 і 12 місяців. Позитивними результатами вважали відсутність скарг та редукцію періапікального вогнища. При інтерпретації рентгенологічних даних використовували кількісний показник ступеню вираженості деструкції верхівкового періодонтиту (СДВП) на підставі бальної оцінки руйнування структури тканин періапікальної ділянки зубів (Е.О. Скапкарева, 2003).

Методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії досліджені декальцинуючі властивості «Хілак форте» та різних його розведень на 25 видалених зубах з ХФВП, для визначення спроможності препарату усувати «змащений шар» дентину в ході ендодонтичної обробки КК. Визначали масову концентрацію кальцію в розчинах в порівнянні з класичним лубрикантом «Rc-Prep». Також проводилося визначення рН різних розведень «Хілак форте».

Для визначення ступеня проникнення нітрату срібла в дентинні канальці після проведеної медикаментозної обробки КК «Хілак форте» проведено морфологічні дослідження кореневої системи 5 попередньо пролікованих та видалених за показаннями зубів з ХФВП. Виготовлялися гістологічні шліфи, які забарвлювалися гематоксилін-еозином, пікрофуксином і ШИК-альціановим синім. Світлову мікроскопію проводили за допомогою мікроскопа «Olympus №2А00829 ВХ41ТР». Проводили морфометричні виміри дентиних трубочок у порівнянні з нормою та виявлення глибини проникнення срібла в дентинні канальці.

Мікробіологічні дослідження проводили на музейних штамах мікроорганізмів in vitro (Escherichia coli АТСС 25922; Staphylococcus aureus АТСС 25923; Bacillus subtilis АТСС 6633; Streptococcus pyogenes 2432 и Candida albicans ATCC 885/653) методом дифузії в агар для визначення антимікробної активності препарату «Хілак форте» порівняно з антисептиками та препаратами - 3 % розчин гіпохлориту натрію; 3 % розчин перекису водню; 2 % розчин хлоргексидину біглюконату, розчин фторида срібла («Аргенат», ВладМива), 20 % розчин нітрату срібла; 0,5 % розчин лимонної кислоти. Пролонгованість антибактеріальної дії «Хілак форте» як цілісного розчину, так і в різних розведеннях вивчена методом дисків. Зони затримки зростання вимірювали на 1, 2 і 3 добу.

Визначення якісного й кількісного складу мікрофлори КК проведено у 55 зубах (35 основної та 20 контрольної груп) до та після їх ендодонтичної обробки.

Статистичне опрацювання результатів мікробіологічного дослідження проводилося з використанням методу Фішера (Р_тмф) за допомогою пакета програм «Biostatistics v.4.03» і «Statistica v.6.0». Морфологічні, атомно-абсорбційні та клініко-рентгенологічні дослідження були опрацьовані статистично, з обчисленням середньої арифметичної, стандартного відхилення та стандартної помилки з використанням програм «Statistica v.6.0». та «Microsoft Excel». Відмінності у середніх значеннях виявляли за допомогою t-критерія Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведеними атомно-абсорбційними дослідженнями декальцинуючих властивостей «Хілак форте» (для обґрунтування можливості застосування його в ролі хелата) виявлено, що препарат містить велику кількість кальцію (11,5 мг/10 см³). Серед кислот, що містяться в препараті, виражену декальцинуючу дію має біосинтетична лимонна кислота. Невиражена реакція декальцинації дентину КК при використанні «Хілак форте» відбувається за рахунок високого вмісту фосфатів 100:1 в порівнянні з лимонною кислотою, а лимонна кислота лише сприяє вимиванню створених комплексів CaHPO₄.

Для підвищення декальцинуючої дії «Хілак форте» можливе додавання фосфатів, проте вони збільшують значення рН, створюючи лужне середовище, тим самим знижують антимікробну дію препарату. Методом серійних розведень підібрана концентрація лимонної кислоти (0,5 %), яка сприяє підвищенню декальцинації дентину КК. Вивчення рН розчинів дозволяє дійти до висновку, що поряд з поліпшенням декальцинуючої дії «Хілак форте» при додаванні до нього лимонної кислоти рН препарату залишається у значеннях слабокислих, а, отже, це не порушує його антибактеріальної дії.

Виявлено, що застосування для декальцинації лубриканту на основі ЕДТА призводить до вимивання кальцію із зразків в кількості 0,29_0,32 %, що незначно перевищує результати застосування 0,5 % лимонної кислоти (0,22_0,27 %). При цьому слід врахувати, що, на відміну від ЕДТА, лимонна кислота не є токсичним препаратом (E.A. Koulaouzidou, 1999; С.H.J. Hauman, 2003).

Морфологічні дослідження кореневої системи інтактних зубів підтвердили складність анатомічної структури КК, що обгрунтувало застосування при лікуванні ХФВП антисептика пролонгованої дії - нітрату срібла, здатного проникати в розгалужену систему дентинних канальців. Проведені дослідження показали ефективність розробленої методики медикаментозної обробки КК. Через 2 доби після медикаментозної обробки солі срібла виявлялися не тільки в канальцях предентину та прямих дентинних канальцях, але й в шарі розгалужених дентинних канальців і їх перитубулярного дентину в різних відділах КК зубів.

Визначено, що процес дифузії імпрегнаційного матеріалу дентинними канальцями відбувається краще у верхніх премолярах в порівнянні з нижніми.

Мікробіологічні дослідження виявили, що всі КК при ХФВП є інфікованими асоціативною мікрофлорою. Дослідження вмісту КК за методом Gould показало, що до медикаментозної обробки КК кількість колонієутворюючих одиниць (КУО/мл) коливалось від 10³ до 10⁸. Така значна кількість бактерій дозволила з впевненістю стверджувати про їх значущість у розвитку патологічного процесу.

Дослідження на стандартних тест-штамах мікроорганізмів атибактеріальної активності досліджуваних препаратів основної та контрольної груп встановлено, що всі препарати мають антимікробні властивості. Серед них виражену антибактеріальну дію мають «Хілак форте» (зони затримки росту мікроорганізмів коливались від 22 до 30 мм), 3 % розчин гіпохлориту натрію (21_27 мм) та 20 % розчин нітрату срібла (18_30 мм). Відносно грибів Candida albicans АТСС 885/653 препарат «Хілак форте» виявляв виражені антифунгальні властивості (зона затримки росту склала 27,8 ± 0,1 мм) (р < 0,05).

При розведенні 1:2, 1:4 і 1:8 антибактеріальна активність препаратів знижувалась. Доведено, що антимікробна активність «Хілак форте» (цільного розчину і в розведеннях 1:2, 1:4) по відношенню до тест-штамів зберігається при 24_48 часовий експозиції препарату, що дозволяє використовувати його як антисептик під герметичну пов'язку. Серед препаратів срібла кращий результат у порівнянні з фторидом срібла (19_24 мм) має 20 % розчин нітрату срібла (21_30 мм), який має антибактеріальну активність навіть у розведенні 1:8 (15_18 мм) до всіх випробовуваних мікроорганізмів. Це підтверджує доцільність його застосування на останньому етапі медикаментозної обробки з метою пролонгованого антисептичного впливу на «залишкову» мікрофлору КК для попередження реінфікування тканин періодонта після проведеного лікування.

Зважаючи на високі антибактеріальні властивості гіпохлориту натрію, здатність лізирувати органічні залишки в КК, в тому числі органічну фазу «змащеного шару» дентину, а також вибілювати потемнілий дентин КК при лікуванні ХФВП, доцільним стало подальше вивчення його застосування в комплексі з «Хілак форте». Так, під час лабораторного вивчення вмісту мікрофлори в КК на етапах медикаментозної обробки визначено, що комплексне застосування «Хілак форте» з гіпохлоритом натрію знижує концентрацію мікроорганізмів на 1_2 порядка у порівнянні з поодиноко застосовуваним пробіотиком. Рівень обсіменіння патогенними мікроорганізмами знижувався з 10⁵_10⁷ КУО/мл до 10²_10⁴ КУО/мл, при цьому підвищувалась кількість сапрофітної флори з 10²_10³ КУО/мл до 10⁴_10⁵ КУО/мл, що вказує на доцільність їх спільного застосування при лікуванні хворих на ХФВП.

Препарати групи порівняння також показали високу антибактеріальну активність (зниження концентрації мікроорганізмів з 10³_10⁸ КУО/мл до 10²_10⁴ КУО/мл). Найбільшу ефективність проявляв 3 % розчин гіпохлориту натрію, і найменшу - 3 % розчин перекису водню.

Проведені мікробіологічні дослідження дозволяють прирівнювати «Хілак форте» до повноцінного антисептичного засобу.

Результати проведених лабораторних досліджень з вивчення дії препарату «Хілак форте» з метою включення його у запропоновану методику обробки КК продемонстрували його високі антисептичні та біологічні характеристики в порівнянні з класичними антисептичними засобами. На підставі отриманих результатів ми провели клінічні дослідження розробленої методики лікування ХФВП з використанням композиції антисептиків - 3 % розчину гіпохлориту натрію і пробіотика «Хілак форте» (цільного для антибактеріальної дії і в розведенні 0,5 % лимонною кислотою для декальцинуючої дії) з наступною імпрегнацією 20 % розчином нітрату срібла за допомогою світлодіодної фотополімерної лампи.

Важливим критерієм ефективності лікування є скорочення термінів лікування та кількості відвідування. Так, під час лікування хворих основної групи клінічний ефект досягався швидше, ніж при використанні традиційних методів. Лікування хворих за одне відвідування в основній групі взагалі (підгрупа А - «Хілак форте» та підгрупа В - «Хілак форте» + NaOCl) склало 37 % випадків, а в контрольній - 25 %; у два відвідування - в 56,5 % та 63,9 % відповідно; у три відвідування - 6,5 % та 11,1 % відповідно.

У найближчі терміни спостереження (після закінчення лікування) виявлено, що кількість скарг, суб'єктивних та об'єктивних ознак у пацієнтів на ХФП зменшилася на 54,5 % в основній групі та на 43,5 % - в контрольній. При лікуванні хворих на ХГП кількість ознак зменшилася на 59,1 % в основній групі та на 37,9 % - в контрольній. При ХГрП кількість їх зменшилася на 42,1 % в основній групі, а в контрольной групі не тільки не зменшилася, але й збільшилася на 33,3 %.

Загострення ХФВП реєструвалося у 4,1 % хворих основної групи та у 7,1 % - контрольної, що проявлялося серед них збільшенням та болісністю при пальпації периферичних лімфатичних вузлів (18,2 %), гиперемією та набряком слизової по перехідній складці в ділянці причинних зубів (18,2 %) та її болісністю при пальпації (27,3 %), наявністю болю при накушуванні (27,3 %) та порівняльній перкусії (9,0 %). Постпломбіровочний біль не залежав від форми хронічного періодонтиту та реєструвався в обох групах дослідження. Під час лікування хворі досліджуваних груп не вживали протизапальних і/або аналгезуючих препаратів.

Через 6 міс. при ХФП кількість клінічних ознак знизилася в основній групі на 33,3 %, а в контрольній - на 30,8 %. При ХГП кількість ознак зменшилася на 44,4 %, в обох групах порівняння. У хворих на ХГрП в основній групі кількість досліджуваних ознак зменшилася на 54,5 %, а в контрольній - на 50 %.

Загострення запального процесу через 6 міс. реєструвалося у 3,06 % хворих основної і 5,1 % - контрольної груп. Герметичність пломб у групах порівняння не порушувалася. Зміна кольору 1 зуба після проведеної імпрегнації в основній групі (підгрупа А) проявлялася у вигляді потемніння коронки в пришийковій частини на межі з пломбувальним матеріалом. Тільки у 2 пацієнтів підгрупи В відзначалося випадіння пломби (2,04 %).

Аналізуючи результати лікування пацієнтів, що з'явилися для огляду через 12 міс. після проведеного лікування встановлено, що у хворих на ХФП загальна кількість клінічних ознак в основній групі зменшилася в порівнянні з першим візитом на 91 %, а в контрольній - на 82,9 %. В основній групі хворих на ХГП кількість ознак зменшилася на 85,9 % і в контрольній - на 82,9 %. При ХГрП в на 89,5 % і 55,6 % відповідно.

Під час контрольного огляду через 12 міс. пацієнти скарг не пред'являли. Об'єктивно в порожнині рота клінічних ознак загострення запального процесу у більшості пацієнтів не спостерігалося, слизова оболонка порожнини рота була без патологічних змін. Перкусія зубів і пальпація альвеолярного відростка в проекції верхівок коренів були безболісні, але зберігалася чутливість у 6 пацієнтів при різних формах верхівкового періодонтиту (3 - в основній групі та 3 - у контрольній). Рухливість зуба I ступеня зберігалася в одного пацієнта основної групи, і одного - в контрольній. Знизилися показники глибини пародонтальних кишень: до лікування в основній групі складали 4 балів, через 12 місяць - 1 бал, в контрольній групі показник не змінився (1 бал).

Було проведено видалення трьох зубів: 1 в основній групі (підгрупа В при ХФП) і 2 в контрольній (підгрупа D при ХГП і підгрупа С при ХГрП) через розкол кореня після ортопедичного лікування. Порушення герметизації пломби відзначалося у 1 пацієнта на ХФП (підгрупа Е). Випадіння пломби реєструвалося у 2 пацієнтів на ХГП (підгрупа В і підгрупа С), яке супроводжувалося порушенням герметизації кореневої пломби і болісністю при порівняльній перкусії.

Більш детальна клінічна оцінка лікування хворих на ХФП за бальними крітеріями Е.О. Скапкарьової (2003) показала, що до лікування в підгрупі А (основна група) суб'єктивні і об'єктивні ознаки в сумі склали в середньому 1,214 ± 0,239 балів. Безпосередньо після закінчення лікування сума балів недостовірно (Р > 0,05) знизилася на 47 % (0,643 ± 0,169 балів), через 6 міс. вона достовірно знизилася (Р < 0,004) на 70,6 % (0,357 ± 0,133 балів) та через 12 міс. - на 88,2 % (0,143 ± 0,1 балів) (Р < 0,001). У підгрупі В арифметична сума балів клінічних ознак до лікування склала в середньому 1,231 ± 0,303 балів. Безпосередньо після закінчення лікування цей показник вірогідно знизився на 62,5 % (0,462 ± 0,144 балів), через 6 міс. - на 68,7 % (0,385 ± 0,140 балів) та через 12 міс. - 93,7 % (Р < 0,001).

Так, сума клінічних ознак при ХФП в контрольній групі склала 1,278 ± 0,158 балів. Безпосередньо після закінчення лікування відмічалося вірогідне зниження суми балів на 43,5 % (0,722 ± 0,109 балів), через 6 міс. - на 60,9 % (0,5 ± 0,121 балів) та 12 міс. - на 82,6 % (0,222 ± 0,101 балів) (Р < 0,001).

Відмінності між підгрупою А з контрольною групою та підгрупою В з контрольною групою при лікуванні хворих на ХФП були недостовірними (Р > 0,05) при всіх термінах спостереження, що вказує на однакове зниження суми суб'єктивних та об'єктивних ознак в балах.

У пацієнтів основної групи з ХГП у підгрупі А середня сума балів до лікування склала 2,75 ± 0,313, а після проведеного лікування вона вірогідно знизилася на 45,5% (1,5 ± 0,378 балів), через 6 міс. - на 72,7% (0,75 ± 0,25 балів) та через 12 міс. - на 81,8% (0,5 ± 0,189 балів) (Р < 0,001). У підгрупі В середній бал клінічних ознак до лікування становив 2,444 ± 0,176 балів. Лікування хворих покращило клінічну картину захворювання, вірогідно знижуючи суму балів на 72,7 % (0,667 ± 0,167 балів), через 6 міс. - на 81,8 % (0,444 ± 0,176 балів) та через 12 міс. - на 90,9 % (0,222 ± 0,147 балів) (Р < 0,001).

Середній показник суми суб'єктивних та об'єктивних ознак у контрольній групі теж достовірно змінювався при аналізі його динаміки до лікування (2,417 ± 0,229 балів) та через 12 місяців (0,417 ± 0,149) після нього (Р < 0,001).

Відмінності між підгрупою А з контрольною групою та підгрупою В з контрольною групою при лікуванні хворих на ХГП були недостовірними (Р > 0,05) через 12 міс. після лікування, що вказує на однакове зниження суми суб'єктивних та об'єктивних ознак в балах.

Клінічне оцінювання оцінка стану хворих основної групи з діагнозом ХГрП показало, що в підгрупі А до лікування сумарна кількість скарг, суб'єктивних та об'єктивних ознак в середньому склала 0,9 ± 0,18 балів. Проведене лікування дозволило недостовірно (Р > 0,05) знизити даний показник на 28,6 % (0,643 ± 0,169 балів). Через 6 і 12 міс. сума балів вірогідно зменшилася на 77,8 % (0,2 ± 0,133 балів) та на - 88,9 % відповідно (Р < 0,001).

У підгрупі В до лікування середня сума клінічних ознак склала 1,25 ± 0,453 балів. Після лікування ХГрП ця сума недостовірно (Р > 0,05) зменшилася на 63 % (0,462 ± 0,144 балів). Через 6 міс. спостерігалося вірогідне зменшення клінічних ознак на 70 % (0,375 ± 0,183 балів) та через 12 міс. - на 90 % (0,125 ± 0,125 балів) відповідно (Р < 0,05).

У контрольній групі до лікування ХГрП кількість скарг, суб'єктивних та об'єктивних ознак в середньому склала 1,5 ± 0,428 балів. Після проведення лікування даний показник недостовірно (Р > 0,05) знизився на 51,9 % (0,722 ± 0,109 балів). При огляді хворих через 12 міс. сума балів також недостовірно знизилася на 55,6 % (0,667 ± 0,333 балів) (Р > 0,05).

Відмінності між підгрупою А з контрольною групою та підгрупою В з контрольною групою при лікуванні хворих на ХГрП були недостовірними (Р > 0,05) через 12 міс. після лікування, що вказує на однакове зниження суми суб'єктивних та об'єктивних ознак в балах.

Основним критерієм позитивної дінамики лікування був рентгенологічний показник змін в досліджуваних групах. Так, аналіз динаміки зміни індексу СДВП показав, що у хворих з ХФП в підгрупі А основної групи через 6 міс. середній показник цього індексу недостовірно зменшився на 50 % (0,429 ± 0,137 балів) в порівнянні з першим відвідуванням (0,857 ± 0,177 балів) (Р > 0,05), а через 12 міс. він вірогідно зменшився на 75 % (0,214 ± 0,114 балів) (Р < 0,005). У підгрупі В при першому відвідуванні він склав 0,769 ± 0,201 балів, через 6 міс. не вірогідно (Р > 0,05) зменшився на 60 % (0,308 ± 0,133 балів), а через 12 міс. - на 90 % (Р < 0,004).

У хворих контрольної групи також спостерігалося зменшення показників індексу СДВП, але дещо в меншій мірі. До лікування індекс СДВП дорівнював 0,889 ± 0,137 балів, через 6 міс. він недостовірно зменшився на 37,5 % (0,556 ± 0,121 балів) (Р > 0,05), а через 12 міс. вірогідно був нижче на 68,7 % (0,278 ± 0,109 балів) ніж до лікування (Р < 0,001).

Відмінності між підгрупою А з контрольною групою та підгрупою В з контрольною групою через 12 міс. при лікуванні хворих на ХФП були недостовірними (Р > 0,05), що вказує на однакове зниження індексу СДВП. Це, вочевидь, пояснюється тим, що деструктивні зміни в періапакальних тканинах при цій формі періодонтиту відсутні.

Застосування розробленої методики медикаментозної обробки КК в групі хворих з ХГП дозволило достовірно знизити індекс СДВП. Так, в підгрупі А основної групи через 6 міс. середнє значення цього індексу вірогідно знизилося на 32 % (1,875 ± 0, 245 балів) (Р < 0,05) та через 12 міс. - на 72,7 % (0,75 ± 0, 164 балів) (Р < 0,001). У підгрупі В індекс вірогідно (Р < 0,004) зменшився на 35,8 % через 6 міс (1,889 ± 0, 199 балів), а через 12 міс. - на 73,6 % (0,778 ± 0, 125 балів) (Р < 0,001).

У контрольній групі було менше зниження показників індексу СДВП. Через 6 міс. вірогідне зменшення цього індексу відбулось на 28 % (1,917 ± 0,161 балів) (Р < 0,006), а через 12 міс. - на 50 % (1,333 ± 0,128 балів) (Р < 0,001).

Через 12 міс. після лікування відмінності між підгрупою А з контрольною групою (Р < 0,01) та підгрупою В з контрольною групою (Р < 0,007) були вірогідними, що вказує на краще зниження індексу СДВП при лікуванні хворих на ХГП, де використовувався «Хілак форте» спільно з гіпохлоритом натрію.

Аналогічна картина зменшення показників індексу СДВП була й при лікуванні хворих на ХГрП. Так, в підгрупі А до лікування показник індексу СДВП склав 3,9 ± 0,423 балів, через 6 міс. він достовірно знизився на 42,3 % (2,25 ± 0,278 балів), а через 12 міс. - на 78,2 % (0,85 ± 0,194 балів) (Р < 0,001). У підгрупі В відзначено зниження індексу СДВП через 6 міс. на 38,3 % (2,313 ± 0,282 балів), а через 12 міс. - на 70 % (1,125 ± 0,263 балів) (Р < 0,001).

У контрольній групі було значно менше зниження показників індексу СДВП. Достовірне зменшення індексу СДВП відзначено тільки через 12 міс. - на 68 % (1,333 ± 0,128 балів) (Р < 0,003). Через 6 міс. відбувалося недостовірне зменшення цього індексу на 20,5 % (3,313 ± 0,282 балів) (Р > 0,05).

Через 12 міс. після лікування відмінності між підгрупою А з контрольною групою (Р < 0,002) та підгрупою В з контрольною групою (Р < 0,05) були вірогідними, що вказує на краще зниження індексу СДВП при лікуванні хворих на ХГрП, де використовувався «Хілак форте».

На віддалені результаті спостережень впливали два фактори: форма хронічного періодонтиту та лікувальний засіб для внутрішньоканальної терапії. Чим більшим був вік хворих, тим більш вираженою була клінічна картина, однак на дані рентгендіагностики вік впливу не чинив.

Проведені клініко-рентгенологічні дослідження доводять, що використання пробіотику «Хілак форте» з послідовним імпрегнуванням 20 % розчином нітрату срібла є доцільним при ендодонтичному лікуванні хворих на ХФВП. У групі порівняння незначні зміни клінічних показників та індексу СДВП свідчили про невисоку ефективність традиційних методів медикаментозної обробки. Так, за клінічними і рентгенологічними ознаками в основній групі хворих на ХФП ефективність проведеного лікування склала 87,4 %, в контрольній - 76,9 %. У хворих на ХГП в основній групі ефективність лікування склала 79,3 %, в контрольній - 65,6 %. Більш виражені результати отримані при лікуванні хворих на ХГрП. Так, в основній групі ефективність лікування склала 77,6 %, а в контрольній - 51,5 %.

Висновки

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає в підвищенні ефективності консервативного лікування хворих з хронічними формами верхівкового періодонтиту шляхом розробки методу медикаментозної обробки кореневих каналів зубів з використанням пробіотику «Хілак форте» та нітрату срібла.

1. Пробіотик «Хілак форте» має невиражену декальцинуючу дію. При розведенні «Хілак форте» 0,5 % розчином лимонної кислоти у співвідношенні 1:100 відбувається виражена декальцинація кореневого дентину та усунення неорганічної фази «змащеного шару» дентину кореневого каналу. Це дозволяє використовувати його як хелат під час інструментальної обробки кореневих каналів.

2. Морфологічними дослідженнями встановлено, що після застосування розробленої методики медикаментозної обробки кореневих каналів протягом всієї довжини кореня іони срібла проникають на глибину розгалужених дентинних канальців. Доведено, що при імпрегнації 20 % розчином нітрату срібла відбувається повна облітерація просвіту дентинних канальців та інфільтрація їх перитубулярного дентину.

3. Дані мікробіологічного дослідження дозволили визначити, що високу антибактеріальну активність до музейних тест-штамів (Escherichia coli АТСС 25922; Staphylococcus aureus АТСС 25923; Bacillus subtilis АТСС 6633; Streptococcus pyogenes 2432 і Candida albicans ATCC 885/653) мають: «Хілак форте» (зони затримки росту мікроорганізмів - 22_30 мм), 3 % розчин гіпохлориту натрію (21_27 мм) і 20 % розчин нітрату срібла (18-30 мм). 3 % розчин перекису водню, 2 % розчин хлоргексидину біглюконат і фторид срібла мають більш низькі показники (зони затримки мікроорганізмів - 16_28 мм, 17_25 мм і 19_24 мм відповідно) (р ? 0,05). У розведенні в пропорції до 1:4 «Хілак форте» зберігає антибактеріальні властивості (16_21 мм). 20 % розчин нітрату срібла має антибактеріальну активність навіть у розведенні 1:8 (15 _ 18 мм) до всіх випробовуваних мікроорганізмів. Доведено, що антимікробна активність «Хілак форте» (цільного розчину та в розведеннях 1:2, 1:4) щодо тест-штамів зберігається при 24 _ 48 часовій експозиції препарату, що дозволяє використовувати його як антисептик під герметичну пов'язку.

4. Виявлено, що застосування пробіотику «Хілак форте» стимулює зростання індигенної флори (з 10³ КУО/мл до 10⁵ КУО/мл), яка сприяє зниженню концентрації мікроорганізмів у кореневих каналах з 10³ _ 10⁸ КУО/мл до 10² _ 10⁴ КУО/мл. Препарати групи порівняння також показали високу антибактеріальну активність (зниження концентрації мікроорганізмів з 10³ _ 10⁸ КУО/мл до 10² _ 10⁴ КУО/мл), що надає право прирівнювати «Хілак форте» до повноцінного антисептичного засобу.

5. Розроблено методику медикаментозної обробки кореневих каналів при лікуванні хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту пробіотиком «Хілак форте» з подальшим відновленням 20 % розчину нітрату срібла світловим потоком світлодіодної фотополімерної лампи та попередженням виникнення дисколориту коронки зуба.

6. Застосування запропонованої методики медикаментозної обробки кореневих каналів на етапі ендодонтичного лікування хронічних форм верхівкового періодонтиту дозволило отримати позитивні результати лікування у 81,4 % випадках, у контрольній групі (традиційні засоби обробки) - у 64,7 %. При лікуванні хронічного фіброзного верхівкового періодонтиту позитивні результати лікування в основній групі отримано у 87,4 % випадків, а в контрольній - у 76,9 %; хронічного гранулюючого верхівкового періодонтиту - у 79,3 % і 65,6 % відповідно; хронічного гранулематозного верхівкового періодонтиту - у 77,6 % і 51,5 % відповідно. Застосування розробленої методики дозволило попередити виникнення дисколориту коронки зуба у 98,4 %.

Практичні рекомендації

1. Для підвищення ефективності ендодонтичного лікування хронічних форм верхівкового періодонтиту технікою ручної обробки КК рекомендується використовувати комплексну медикаментозну обробку, що складається з послідовного застосування 3 % розчину гіпохлориту натрію, пробіотику «Хілак форте» й 20 % розчину нітрату срібла.

2. Відновлення розчину нітрату срібла при імпрегнації КК можливо провести локально спрямованим світловим потоком світлодіодної фотополімерної лампи (довжина світлової хвилі 450_490 нм), що скоротить робочий час лікаря.

3. Щоб запобігти виникненню дисколориту коронки зуба та досягти косметичного результату, доцільно перед імпрегнуванням обробити порожнину зуба і гирла КК на глибину 2-3 мм бонд-системою 5 покоління для композитів світлового затвердіння, полімеризувати фотополімерною лампою. Після остаточної герметизації кореневого каналу силером і філером перед пломбуванням провести послідовну обробку порожнини зуба турундою, змоченою 2,5_3 % розчином гіпохлориту натрію та механічну обробку бором.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Палий Е.В. Использование препарата «ХИЛАК ФОРТЕ» в лечении периодонтита / Е.В. Палий, Е.Н. Рябоконь, Т.П. Осолодченко Л.Г. Штекер, И.С. Рябова // Український медичний альманах. - 2006. - Т. 9. - № 4. - С. 188-190. (Автором проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту, статистичне опрацювання даних, аналіз результатів).

2. Палий Е.В. Морфологическая характеристика дентина корневых каналов премоляров после лечения пробиотиком «ХИЛАК ФОРТЕ» с последующим серебрением / Е.В. Палий, Е.Н. Рябоконь // Медицина сьогодні і завтра. - 2007. _ № 3. - С. 35-38. (Автором проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту, статистичне опрацювання даних, аналіз результатів).

3. Гасюк А.П. Морфологическое строение корневой части зуба / А.П. Гасюк, Е.В. Палий // Вісник Української медичної стоматологічної академії. Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2007. - Т.7. - Випуск 4 (20). - С. 245-248. (Здобувач брав участь в проведені експерименту, статистичному опрацюванні отриманих результатів та літературному оформленні роботи).

4. Палий Е.В. Пробиотик «Хилак Форте» и его возможности / Е.В. Палий, Е.Н. Рябоконь // Український морфологічний альманах. - 2007. - Т. 5. - № 4. - С. 111-112. (Автором проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту, статистичне опрацювання даних, аналіз результатів).

5. Палій О.В. Застосування пробіотику «Хілак форте», як антисептика, при лікуванні хронічного періодонтиту / О.В. Палій, Є.М. Рябоконь // Медицина сьогодні і завтра. - 2008. - № 2. - С. 53-55. (Автором проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту, статистичне опрацювання даних, аналіз результатів).

6. Патент на корисну модель України, МПК (2006): А61Р 1/02 Спосіб лікування хронічного верхівкового періодонтиту / О.В. Палій, Г.Г. Гришанін, Є.М. Рябоконь (Україна); - № u 2007 04806; заявл. 28.04.2007; опубл. 25.07.2007, бюл. № 11. (Здобувачем проведено збір та аналіз матеріалу, оформлення опису патенту).

7. Палий Е.В. Применение пробиотиков в медицине и практической стоматологии // Е.В. Палий, Е.Н. Рябоконь // Стоматолог. -- 2010. - № 9 (147). - С. 49_52. (Автором здійснено пошук літератури, аналіз та узагальнення матеріалу).

8. Палий Е.В. Усовершенствование метода эндодонтического лечения хронических форм верхушечного периодонтита / Е.В. Палий // Стоматолог Инфо. - 2011. - № 1. - С. 5-9.

9. Палий Е.В. Применение импрегнационного метода серебрения в клинике терапевтической стоматологии // Е.В. Палий, Е.Н. Рябоконь, Г.Г. Гришанин // XI Международная конференция челюстно-лицевых хирургов и стоматологов «Новые технологии в стоматологии». - Санкт-Петербуг, 2006. - С. 141-142. (Автором проведено патентно-інформаційний пошук, клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту, статистичне опрацювання даних, аналіз результатів).

10. Палий Е.В. Микробиологические исследования при комплексном лечении периодонтита с пробиотиком «ХИЛАК ФОРТЕ» // Е.В. Палий, Е.Н. Рябоконь // XII международная конференция челюстно-лицевых хирургов и стоматологов «Новые технологии в стоматологии». - Санкт-Петербуг, 2007. _ С. 159_160. (Автором проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту, статистичне опрацювання даних, аналіз результатів).

11. Палій О.В. Застосування комплексного лікування ускладнень карієсу пробіотиком «ХІЛАК ФОРТЕ» з імпрегнаційним методом сріблення // О.В. Палій, Г.Г. Гришанін // Збірник тез, міжвузівська конференція молодих вчених «Медицина третього тисячоліття». - Харків, 2006. - С. 171-172. (Автором проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування хворих на хронічні форми верхівкового періодонтиту, статистичне опрацювання даних, аналіз результатів).

12. Палій О.В. Використання пробіотику ХІЛАК ФОРТЕ в сучасній ендодонтії // О.В. Палій, М.С. Коваленко // Матеріали науково-практичної міжвузівської конференції «Демографія. Здоров'я. Медицина». - Харків, 2008. _ С. 55_56. (Здобувач брав участь у статистичному опрацюванні результатів експерименту та літературному оформленні роботи).

...