Адаптація дофамінергічної нігростріатної, симпатоадреналової та антиоксидантної систем до інтервальної гіпоксії при старінні та хворобі Паркінсона

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЗІОЛОГІЇ ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

14.03.04 - Патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня, кандидата медичних наук

Адаптація дофамінергічної нігростріатної, симпатоадреналової та антиоксидантної систем до інтервальної гіпоксії при старінні та хворобі Паркінсона

Бєлікова Марія Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в відділі по вивченню гіпоксичних станів Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України

Науковий керівник: доктор біологічних наук

Серебровська Тетяна Вікторівна,

провідний науковий співробітник відділу гіпоксичних станів

Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук

Носенко Надія Дмитриївна,

доктор медичних наук, завідувач лабораторії нейрогуморальної регуляції репродукції та адаптації ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України»,

Луханіна Олена Павлівна,

провідний науковий співробітник Інституту фізіології

ім. О.О.Богомольця НАН України

відділ фізіології центральної нервової системи

Захист дисертації відбудеться «12» січня 2010 року о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.198. 01 при Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м.Київ, вул. Богомольця, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України за адресою: 01024, м.Київ, вул. Богомольця, 4.

Автореферат розісланий «11» грудня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26. 198. 01

доктор біологічних наук Сорокіна-Марина З.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Загальновідомо, що в процесі природнього старіння спостерігається зменшення адаптаційних можливостей организму. Вільнорадикальна теорія старіння Денхама Хармана (Denham Harman, 1972) передбачає, що причиною багатьох вікових змін є окислювальне пошкодження структур організму. Якщо в організмі людини в процесі старіння продукція активних форм кисню переважає над активністю антиоксидантних систем, виникає окислювальний стрес (Фролькис В.В., Мурадян Х.К., 1992; Bandini K.S. et al., 2001; Ferrarese J.N. et al., 2001; Koutsilieri E. et al., 2002). Антиоксидантна система у багатьох аспектах є основою антистаріння, від якої певною мірою залежить тривалість життя організму (Orr W.C. & Sohal R.S., 1993; Gaber et al., 1979). Вірогідним є припущення про геропротектну дію агентів, які спроможні підвищувати антиоксидантний потенціал.

До процесу адаптації до стресу будь-якого генезу першими залучаються катехоламіни. Кількість та співвідношення їх має змінюватись при різних патологічних станах. Процес старіння супроводжується молекулярними та клітинними змінами, які викликають нейродегенеративні процеси. В результаті пошкоджуються різноманітні ланки катехоламінергічного субстрату мозку (Rajput D. et al., 1976; Маньковский Н.Б. та співавт., 1982; Карабань І.М., 1990). Порушення розповсюджуються як на сегментарні та надсегментарні відділи мозку, так і на периферичні структури симпатоадреналової системи (Матлина Э.Ш. та співавт., 1973; Hoehn D.F. et al., 1976).

Серед вікових факторів при старінні великого значення набувають дегенерація дофамінергічних нейронів чорної субстанції й зниження концентрації дофаміну в стріатумі. Коли вміст дофаміну в стріатумі знижується на 60-80%, розвивається стійка патологія - хвороба Паркінсона (ХП), яку деякі автори розглядають як стан передчасного старіння (Фролькіс В.В. та співавт., 1988). На цей час не знайдені ефективні засоби попередження нейродегенерації та відновлення пошкоджених раніше нейронів (Stack B. et al., 2008).

Найбільш вірогідними механізмами, що викликають апоптоз в дофамінергічних структурах при ХП, як і при старінні, є механізми активації окислювального стресу (Stack B. et al., 2008). Дослідження концентрації нігростріатного дофаміну, визначення продуктів перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ) і активності антиоксидантного захисту можуть бути використаними для оцінки ступеня розвитку патологічного процесу, а також відповіді організму на дію лікарських засобів.

Одним із заходів уповільнення дегенеративних процесів при старінні може стати метод адаптації до дії інтервальної нормобаричної гіпоксії (ІНГ). З літературних джерел відомо, що адаптація до гіпоксії супроводжується підвищенням синтезу дофаміну в клітинах каротидних гломусів (Bee E.L. et al., 1995; Bernardi L.S. et al., 2001), а також активує тирозингідроксилазу, попередника синтезу катехоламінів (Olanow C.W., 1997; Vrecko et al., 1997). Періоди реоксигенации, що виникають під час проведення ІНГ, супроводжуються короткочасною активацією вільнорадикальних процесів. Ця особливість интервальної гіпоксії може мати тренувальний ефект та призводити до покращення антиоксидантних захисних механізмів. Ефективність ІНГ була показана при багатьох інших патологічних станах як в клініці, так і в експерименті (Серебровская Т.В., 1996; Sagach V.F., 1999; Колчинская А.З., 2002). Однак питання про можливість використання ІНГ у людей похилого віку залишається нез'ясованим. Недослідженим також залишається вплив ІНГ на вміст дофаміну в стріатумі при старінні та дофамінодефіцитних станах.

Найважливішими змінами при ХП стають прогресуючі розлади рухових функцій. Моторним відділам мозку притаманна асиметрія, яка проявляється в превалюванні рухової активності однієї з сторін тіла (Hershey R.D., 2007). Вочевидь, асиметрія може поширюватись на біохімічні процеси та секрецію нейромедіаторів (Сarlson J.N. еt al., 2006; Тоmer R. еt al., 2008; Breit S. еt al., 2008). Зменшення або втрата асиметрії в ЦНС може призвести до разбалансування регуляції рухів. Виникає необхідність при проведенні експериментальних досліджень звернути особливу увагу на розподіл вмісту дофаміну в стріатумі окремо правої та лівої півкуль мозку.

Таким чином, вивчення процесів адаптації дофамінергічної нігростріатної, симпатоадреналової та антиоксидантної систем організму до ІНГ при старінні та при ХП, стає актуальною проблемою сучасної медицини, вирішення якої допоможе розробити нові методи профілактики передчасного старіння та немедикаментозного лікування ХП.

Мета дослідження. Дослідити вплив інтервальної нормобаричної гіпоксії на активність нігростріатної дофамінергічної, симпатоадреналової та антиоксидантної систем організму при старінні та ХП.

Завдання дослідження:

1. Дослідити зміни вмісту дофаміну в струатумі правої та лівої півкуль мозку експериментальних тварин при старінні, а також під впливом ІНГ.

2. Визначити вплив ІНГ на стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) за вмістом малонового діальдегіду (МДА) та антиоксидантної системи, за активністю супероксиддісмутази (СОД) та каталази (КАТ) у експериментальних тварин різного віку.

3. Дослідити кореляційну залежність між концентрацією дофаміну в стріатумі та інтенсивністю ПОЛ, а також активністю антиоксидантних ферментів.

4. Виявити зміни концентрації катехоламінів (ДОФА, дофаміну, норадреналіну, адреналіну) в крові під впливом ІНГ у людей різного віку та у пацієнтів з ХП.

5. Вивчити вплив ІНГ на стан ПОЛ та антиоксидантних ферментів у людей різного віку та у пацієнтів з ХП.

6. Дослідити кореляційну залежність між концентрацією катехоламінів у плазмі крові та інтенсивністю ПОЛ та активністю антиоксидантних ферментів СОД і КАТ.

Об'єкт дослідження - дофамінергічна та антиоксидантна системи щурів, симпатоадреналова та антиоксидантна системи людей різного віку та пацієнтів з хворобою Паркінсона.

Предмет дослідження - зміни вмісту дофаміну в стріатумі, МДА та антиоксидантних ферментів СОД і КАТ у плазмі крові експериментальних тварин, рівня катехоламінів, МДА та антиоксидантних ферментів СОД і КАТ у плазмі крові людей різного віку та у пацієнтів з ХП під впливом інтервальної нормобаричної гіпоксії.

Методи дослідження - біохімічні, фізіологічні методи та метод інтервальної нормобаричної гіпоксії у людей та експериментальних тварин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукової тематики відділу гіпоксичних станів Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України в 2001-2004 рр. в межах теми «Роль перебудови структурно-функціональних взаємовідношень у газотранспортних системах організму в розвитку гіпоксичних станів при екзо- та ендогенних впливах» (державний реєстраційний номер 01.02U001063), а також договору про наукове співробітництво між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України та Інститутом геронтологии АМНУ на 2004-2006 рр. за темою «Механізми зниження стійкості до гіпоксії при фізіологічному старінні і розробка методів її підвищення». Тему затверджено на засіданні Вченої Ради Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України від 28 лютого 2002 року.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані нові дані про наявність асиметрії розподілу нейромедіатору дофаміну в тканині стріатума у молодих тварин, переважаючий вміст його виявлений в правій півкулі. Вперше показано зменшення ступеню асиметрії в розподілі дофаміну в стріатумі в процесі природного старіння у тварин. Доведена ефективність застосування ІНГ для підвищення рівня дофаміну в стріатумі у тварин різного віку та відновлення асиметрії його розподілу. Встановлена позитивна залежність між концентрацією дофаміну в стріатумі старих тварин та активністю антиоксидантних ферментів СОД і КАТ в плазмі крові. Визначені зміни концентрації МДА та антиоксидантних ферментів СОД і КАТ в плазмі крові людей при старінні та ХП. Виявлений кореляційний взаємозв'язок між змінами активності антиоксидантних ферментів та концентрації катехоламінів у плазмі крові людей похилого віку під впливом ІНГ. Продемонстрована можливість підвищення антиоксидантного захисту в результаті застосування ІНГ у людей похилого віку та у паціентів з ХП.

Практичне значення одержаних результатів. Показана потенційна можливість використання ІНГ з метою попередження передчасного старіння та як допоміжного немедикаментозного лікувального заходу при ХП в клінічній практиці.

Результати, що надані у роботі, мають також теоретичну цінність, оскільки містять нові свідчення про розподіл дофаміну в стріатумі правої та лівої півкуль головного мозку та зміни цього розподілу в процесі старіння. Показаний взаємозв'язок між вмістом дофаміну в стріатумі та активністю антиоксидантних ферментів плазми крові у тварин, а також між змінами вмісту катехоламінів плазми крові та активністю антиоксидантних ферментів у людей.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею здобувача, якою було самостійно проаналізовано наукову літературу, обґрунтовано ідею, визначено тему й складені план і робоча програма дослідження. Автором самостійно проведені дослідження показників перекисного окислення ліпідів та активності антиоксидантних ферментів у плазмі крові людей та піддослідних тварин. Проведений аналіз отриманих результатів досліджень, написана дисертація.

Обстеження здорових молодих людей та людей похилого віку, а також курс ІНГ у них проводилось разом із старшим науковим співробітником відділу клінічної фізіології Інституту геронтології АМН України, д.м.н. Е.О.Асановим; обстеження пацієнтів з ХП проводилось під патронатом зав. відділом екстрапірамідних захворювань нервової системи Інституту геронтології АМН України, д.м.н. І.М.Карабань. Визначення катехоламінів у тканині стріатума проводилось за участю провідного наукового співробітника Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України, д.м.н. Т.М.Мішуніної.

Апробація результатів дисертацїї. Основні матеріали дисертації обговорено на II Українському симпозіумі з міжнародною участю “Екстрапірамідні захворювання і вік” (Чернівці, 2004); IV національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2005.); 4-й Российской конференции с международным участием “Гипоксия: механизмы, адаптация, коррекция” (Москва, 2005, Россия); IV Всероссийской конференции с международным участием “Механизмы функционирования висцеральных систем” (Санкт-Петербург, 2005, Россия); XVII з'їзді Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю (Чернівці, 2006); VI European Congress “Healthy and active aging for all Europeans” (Saint Petersburg, 2007, Russia).

Публікації. Основний зміст роботи відображено в 9 статтях, які були розміщені в журналах, рекомендованих ВАК України, та 7 тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 142 сторінках друкованого тексту, містить 20 таблиць та 5 рисунків. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу опису матеріалів та методів дослідження, двох розділів викладання результатів власних досліджень та їх обговорення, висновків, списку літератури, який містить 187 джерел, з них 134 надруковані в іноземних виданнях.

гіпоксія нормобаричний симпатоадреналовий старіння

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи.

Експериментальні дослідження проводились на базі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України. При проведенні досліджень були витримані етичні вимоги Європейскої конвенції про захист хребетних тварин, яких використовують для наукової мети (Страсбург, 1986).

Експериментальні дослідження проводились на самцях білих щурів лінії Вістар (n=48), які були поділені на 4 групи: 1 та 2 групи складались із тварин віком 6 міс, 3 та 4 - із старих щурів віком 24 міс. Групи 2 та 4 знаходились під впливом ІНГ протягом 2-х тижнів. Гіпоксичні тренування у тварин проводили щоденно п'ятиразово по 15 хв протягом 14 діб в герметичній нормобаричній камері, до якої подавали газову суміш з 12 % кисню в азоті. Епізоди гіпоксії були розділені між собою 15-хвилинними перервами, протягом яких тварини дихали атмосферним повітрям. Відразу після закінчення тренувань тварин декапітували під ефірним наркозом миттєво та відокремлювали стріатум. Під час декапітації збирали кров в кількості 10 мл для визначення концентрації МДА та активності ферментів СОД і КАТ.

Клінічні дослідження проводились на базі Інституту геронтології АМН України відповідно до вимог Етичного Комітету Інституту геронтології та відповідно до Гельсінської декларації. Всі пацієнти з ХП регулярно проходили обстеження та лікування в Інституті геронтології та надавали письмову поінформовану згоду для участі в дослідженні. Для проведення клінічних досліджень було обстежено 16 молодих здорових людей (18-25 років), 46 здорових людей похилого віку (55-81 рік) та 27 хворих на ХП (55-67 років). Усі пацієнти з ХП мали ознаки захворювання, які відповідають IБ - IIА ступеню або 1,5-2,5 стадії за Міжнародною шкалою Unified Parkinson's Disease Rating Scale (UPDRS) [238 - версія 1987 року].

Обстеження проводились двічі - перед та після курсу ІНГ. Кров для досліджень набирали з ліктьової вени натщесерце. В плазмі крові проводились вимірювання вмісту катехоламінів, концентрації МДА та активності ферментів СОД і КАТ. Гіпоксичні тренування у людей виконувались на апаратному комплексі «Гіпотрон» (Україна). Курс тренувань складався із щоденних сеансів протягом 10 днів. Кожен сеанс містив у собі 3 п'ятихвилинні цикли дихання гіпоксичною cумішшю (12 % кисню в азоті), які були розділенні між собою п'ятихвилинними епізодами дихання атмосферним повітрям.

Концентрацію дофаміну в стріатумі тварин, а також вміст ДОФА, дофаміну, норадреналіну та адреналіну в плазмі крові людей визначали за методом Jacobоwiz P.D., Richardson J.S. (1979) на спектрофлуорометрі FMA - (“Hitachi”, Япония). Довжина хвилі збудження та флуоресценцїї адреналіну - 410/500 нм, норадреналіну - 380/480 нм, дофаміну - 320/385 нм, ДОФА - 330/380 нм.

МДА в плазмі крові визначали за реакцією з тіобарбітуровою кислотою за методом Стальної И.Д. і Гаришвілі Т.Г. (1977).

Визначення активності КАТ у плазмі крові проводилося за допомогою реакції розщеплення перекису водню в присутності молібдату амонію, який базуєтся на здатності перекису водню утворювати з молібдатом амонію стійкий забарвлений комплекс (Королюк М.А.і співавт., 1988).

Визначення активності СОД людей та тварин проводилося за методом Чевари С. і співавт. (1985) після попередньої обробки плазми етанол-хлороформовою сумішшю та центрифугування протягом 10 хвилин при 5000g.

Результати статистично опрацьовані з використанням сучасних комп'ютерних програм «Exel 2007» та «Statistica-7» з використанням t-крітерію Ст'юдента та коефіцієнта кореляції рангів Спірмена. Відмінності вважали достовірними при р<0,05.

Результати дослідженнь та їх обговорення.

Вплив інтервальної нормобаричної гіпоксії на вміст дофаміну в стріатумі експериментальних тварин різного віку. При дослідженні розподілу дофаміну виявлена достовірна перевага вмісту дофаміну в стріатумі правої півкулі мозку молодих тварин в порівнянні з лівим стріатумом (на 30 %, р?0,05). Отримані дані співпадають з відомими свідченнями про функціональну асиметрію головного мозку (Hershey R.D., 2007).

В процесі старіння вміст дофаміну в стріатумі зменшувався, найбільш суттєво в правій півкулі мозку. Так, якщо у старих тварин вміст дофаміну в лівій півкулі не відрізнявся від молодих, то в правій півкулі вказаний показник був меншим в середньому на 12 % (p<0,05). В результаті, у старих тварин вміст дофаміну в правому стріатумі перевищував його вміст в лівому на 16,6 % (p<0,05). Знайдений факт свідчить про зменшення ступеню асиметрії в розподілі дофаміну відносно півкуль мозку тварин при старінні.

Одним із нефармакологічних засобів для підвищення рівня дофаміну в стріатумі може стати курс ІНГ. Проведені дослідження показали, що вміст дофаміну в стріатумі лівої півкулі мозку піддослідних тварин різного віку, які були під впливом ІНГ, суттєво не відрізнявся від такого у тварин без застосування ІНГ (рис. 1).

Рис.1. Вплив ІНГ на вміст дофаміну в лівому стріатумі експериментальних тварин.		Рис.2. Вплив ІНГ на вміст дофаміну в правому стріатумі експериментальних тварин. Примітка. * - відмінності достовірні у порівнянні з тваринами без ІНГ (контроль), р < 0,05.

Проте, в правій півкулі було знайдено суттєве збільшення вмісту дофаміну: у молодих щурів - на 27,9 % (р<0,05), у старих - на 21,1 % (р<0,05) (рис. 2). Останнє призвело до певного відновлення асиметрії вмісту дофаміну, яка була характерна для молодих тварин.

Механізм отриманих змін вмісту дофаміну в стріатумі під впливом ІНГ досить складний. Вплив ІНГ може бути обумовлений активацією обміну біогенних амінів за рахунок підвищення активності ферменту тирозингідроксилази (McCarty R. et al., 1997). Виявлений підвищений вміст стріатного дофаміну в правій півкулі у тварин, що підлягали ІНГ, свідчить про позитивний вплив ІНГ на дофамінергічні структури мозку.

Вплив ІНГ на стан ПОЛ та антиоксидантної системи у тварин різного віку. При вивченні вікових особливостей стану ПОЛ та антиоксидантної системи в плазмі крові експериментальних тварин знайдено підвищення вмісту МДА у старих тварин на 12,6 % (р<0,05), в порівнянні з молодими (табл.1).

Таблиця 1

Вплив ІНГ на показники ПОЛ та антиоксидантного захисту у різних за віком експериментальних тварин (M±m, n=12)

Групи тварин	МДА, мкМ/л	СОД, у.о.	КАТ,ммоль/хв/г білка
Молоді	без ІНГ	1,430,04	2,520, 07	49,040,98
	після ІНГ	1,33±0,04	5,66±0,11??	196,12±2,48??
Старі	без ІНГ	1,61±0,013^	0,77±0,02^^	35,23±1,74^
	після ІНГ	1,29±0,05?	1,99±0,02??	180,59±3,71??

Примітка: ^- різниця достовірна в порівнянні з молодими тваринами, p<0,05;

^^- різниця достовірна в порівнянні з молодими тваринами, p<0,01;

?- різниця достовірна в порівнянні з показником до використання ІНГ, р<0,05;

??- різниця достовірна в порівнянні з показником до використання ІНГ, р<0,01.

Зареєстровано одночасне зменшення активності ферментів антиоксидантного захисту у старих тварин. Так, у старих тварин в порівнянні з молодими активність СОД в плазмі крові була нижча в середньому на 69,4 % (р<0,01), а КАТ - на 28,2 % (р<0,05).

За умов адаптації до гіпоксії мітохондрії отримують перевагу в конкуренції за кисень перед мікросомальним окисленням. В результаті відбувається вивільнення кисню для потреб окислювального фосфорилювання (Лук'янова і співавт., 2008; Esler M.D. et al., 1995). Продукція активних форм кисню при цьому зменшується, рівень прояву ПОЛ також знижуєтся. При недостатній активності антиоксидантних систем виникають умови для розвитку оксидативного стресу. Дофамінергічна природа нейронів сприяє його розвитку. Токсичні продукти аутоокислення дофаміну, семіквінони, здатні полімеризуватись у нейромеланін. Окислення дофаміну за допомогою фермента MAO-B призводить до утворення перекису водню та виникнення високотоксичних гідроксильних радикалів (Golz M.E. еt al., 1994). Таким чином, порушення метаболізму дофаміну та зміни стану ПОЛ та антиоксидантної системи можуть мати безпосередній зв'язок.

Вікові особливості відповіді організму на вплив ІНГ залишаються багато в чому нез'ясованими. Тому в цій роботі було проведене дослідження впливу ІНГ на показники ПОЛ та антиоксидантного захисту у тварин різного віку. Результати дослідження показали, що вміст МДА в плазмі крові у старих тварин після курсу ІНГ був достовірно менший на 20 %, ніж у тварин без застосування ІНГ. В цілому, отримані результати свідчать про зниження утворення вільних радикалів у старих тварин завдяки ІНГ (див. табл.1).

В групах молодих тварин без ІНГ та таких, що побували під впливом ІНГ, відмінності накопичення продуктів ПОЛ за вмістом МДА були відсутні.

Активність каталази в плазмі крові у молодих тварин після використання ІНГ була вищою (в середньому в 4 рази), ніж у тварин без використання ІНГ. Ще більш виразні відмінності активності КАТ були відмічені в групі старих тварин (в середньому в 5 разів). Одночасно з підвищенням активності КАТ після використання ІНГ була відмічена більша активність СОД: у молодих тварин - на 126,6 % (р<0,01), у старих - на 158,4 % (р<0,01).

Таким чином, зменшення вмісту продуктів ПОЛ в плазмі крові, досліджене за показником МДА, у старих тварин супроводжувалось значним зростанням активності КАТ і СОД (див.табл.1). У молодих тварин відмічалось тільки підвищення активності ферментів СОД і КАТ без змін активності МДА.

Аналіз кореляційних зв'язків між концентрацією дофаміну в стріатумі та показниками антиоксидантного захисту. Достовірного кореляційного зв'язку між вмістом МДА в плазмі крові та концентрацією ДА в стріатумі мозку молодих та старих тварин не виявлено.

Знайдені кореляційні залежності між вмістом дофаміну в стріатумі мозку тварин і активністю антиоксидантних ферментів у плазми крові у старих тварин (таб. 2). Так, активність СОД і КАТ знаходилась в позитивному зв'язку з концентрацією дофаміну в стріатумі лівої та правої півкулі мозку у старих тварин без ІНГ та після впливу ІНГ.

Таблиця 2

Коефіцієнт кореляції рангів Спірмена між вмістом дофаміну в стриатумі левої та правої півкуль мозку та активністью антиоксидантних ферментів у старих тварин

Показник	Вміст дофаміну в лівому стріатумі	Вміст дофаміну в правому стріатумі
МДА	NS	NS
СОД	R = 0,69, p<0,05	R = 0,85, p<0,01
КАТ	R = 0,81 , p<0,01	R = 0,62, p<0,05

Таким чином, кореляційний аналіз показав наявність зв'язків між кількістю дофаміну в стріатумі обох півкуль мозку та активністю антиоксидантних ферментів плазми крові. Отримані результати підтверджують значення антиоксидантного захисту в збереженні та відновленні синтезу дофаміну в стріатумі. Знайдені взаємозв'язки вказують також на можливість існування наявності центральної регуляції антиоксидантного захисту організму.

Вплив ІНГ на вміст катехоламінів в плазмі крові здорових людей різного віку та пацієнтів з ХП. Зміни вмісту катехоламінів, які виникають з віком, проявилися в зменшенні концентрації норадреналіну на 55 % (р<0,01) на тлі підвищення концентрації ДОФА на 14,9 % (p<0,05) (табл. 3.). Разом з тим, не виявлено змін концентрації адреналіну та дофаміну. Оскільки ДОФА є субстратом для синтезу дофаміну, слід припустити, що не зважаючи на зменшення з віком активності ферменту в-оксидази (Hoeldtke R.D., Cilmi K.M., 1985; Pacak M.V. еt al., 1997), який синтезує дофамін із ДОФА, не відбувається зменшення синтезу дофаміну завдяки збільшенню кількості субстрату.

В плазмі крові хворих на ХП, які не приймали препарати L-ДОФА (група 3), вміст норадреналіну не відрізнявся від такого у здорових людей похилого віку (група 2) (див. табл. 3.). Незмінний рівень норадреналіну, можливо, свідчить про адекватні віку можливості адаптації організму до дії несприятливих факторів. В плазмі крові зареєстрована знижена кількість адреналіну (на 21,8 %), дофаміну (на 16,6 %) та ДОФА (на 27,3 %) в тій же групі хворих (група 3) відносно здорових людей похилого віку (група 2) (р<0,05). Зменшена кількість дофаміну та ДОФА може свідчити про напруження системи синтезу вказаних груп катехоламінів при ХП.

Застосування препаратів L-ДОФА у хворих на ХП призвело до підвищення концентрації ДОФА та адреналіну (р<0,05), дофаміну та норадреналіну (р<0,01) в плазмі крові відносно здорових людей похилого віку та пацієнтів, які не отримували препаратів L-ДОФА на час дослідження (див. табл. 3). Можна припустити, що присутність інгібіторів ДОФА-декарбоксилази, які додаються до L-ДОФА (Крыжановский Г.Н., та співав. 2002) за звичайних умов недостатня для попередження периферійного синтезу катехоламінів. Ймовірно, саме це сприяє підвищенню в плазмі крові всіх груп катехоламінів.

Після використання ІНГ у здорових людей похилого віку концентрація норадреналіну в плазмі крові зросла на 52 %, а ДОФА - зменшилась на 12,2 %. Вміст адреналіну та дофаміну при цьому суттєво не змінився (див. табл. 3). Ймовірно, що під впливом ІНГ швидкість метаболізму ДОФА в послідуючі групи катехоламінів, зокрема, в норадреналін, зростає. Можна припустити, що активність фермента N-метилтрансферази не збільшувалась пропорційно з попередніми ферментами в послідовному перетворенні катехоламінів. Про це може свідчити незмінна концентрація адреналіну в плазмі крові у здорових людей похилого віку після ІНГ.

У хворих на ХП, які не отримували препаратів L-ДОФА застосування ІНГ призвело до підвищення концентрації норадреналіну та адреналіну в плазмі крові. Знайдений факт дає можливість для припущення про зростання активності ферменту N-метилтрансферази у хворих на ХП під впливом ІНГ на відміну від здорових людей похилого віку. Концентрація дофаміну й ДОФА в плазмі крові у хворих на ХП (група 3) зменшувалась на 17 % та 19,6 % відповідно (див. табл. 3).

Таблиця 3

Вплив ІНГ на вміст катехоламінів у плазмі крові здорових людей різного віку та пацієнтів з хворобою Паркінсона (M±m)

Показник	Молоді люди (група 1) n=16	Здорові люди похилого віку (група 2) n=46	Хворі на ХП, які не приймали L-ДОФА (група 3) n=19	Хворі на ХП, які приймали L-ДОФА (група 4) n=9
Адреналін, нг/мл	до ІНГ	2,310,19	2,390,24	1,870,16?	3,820,23?¦
	після ІНГ	2,350,15	2,510,11	2,280,21^	4,70,12^
Норадреналін, нг/мл	до ІНГ	2,780,14	1,230,21##	1,130,31	4,020,22??¦
	після ІНГ	2,650,20	1,870,12^	1,690,12^	5,180,23^
Дофамін, нг/мл	до ІНГ	5,880,37	6,140,44	5,120,17?	15,661,02??¦
	після ІНГ	5,910,22	6,240,20	4,250,23^	12,560,88^
ДОФА, нг/мл	до ІНГ	5,110,12	5,870,17#	4,270,31?	8,160,43?¦
	після ІНГ	5,230,17	5,150,14^	3,430,34^	5,340,33^

Примітки:

# - відмінності достовірні у порівнянні з показником здорових молодих людей, р <0,05;

## - відмінності достовірні у порівнянні з показником здорових молодих людей, р <0,01;

? - відмінності у порівнянні із групою здорових людей похилого віку, p<0,05;

?? - відмінності у порівнянні із групою здорових людей похилого віку, p<0,01;

¦ - відмінності у порівнянні із групою пацієнтів з ХП без L-ДОФА, p<0,05;

^-відмінності з показниками до ІНГ достовірні, p<0,05.

Пацієнти, які приймали препарати L-ДОФА на момент дослідження, також продемонстрували зменшення концентрації дофаміну в плазмі крові на 19,8 % в результаті використання ІНГ. Концентрація ДОФА в плазмі крові у пацієнтів з ХП цієї групи зменшувалась на 34 % після застосування курсу ІНГ. Водночас після ІНГ зросла концентрація адреналіну та норадреналіну (на 23 % та 29 %, відповідно). Зменшення вмісту ДОФА та дофаміну на тлі підвищення норадреналіну та адреналіну в плазмі крові вказує на активуючий вплив ІНГ на ферментативну систему, яка метаболізує ДОФА та дофамін в подальші форми катехоламінів.

Таким чином, можна зробити висновок про активацію процесів синтезу катехоламінів під впливом ІНГ, як без введення екзогенного L-ДОФА, так і при його надходженні в організм.

Вплив ІНГ на показники ПОЛ та антиоксидантної системи у здорових людей похилого віку та хворих на хворобу Паркінсона. Аналіз результатів дослідження показав, що активність вільнорадикальних процесів зростає в процесі старіння. Про це свідчить достовірне збільшення з віком концентрації МДА в плазмі крові (на 19 %) у здорових людей похилого віку в порівнянні з молодими людьми (табл. 4).

Вміст МДА в плазмі крові хворих на ХП виявився більший за цей показник у здорових людей похилого віку, а саме, на 70 % у пацієнтів без застосування L-ДОФА (група 3) та на 50 % у пацієнтів, які приймали L-ДОФА (група 4). В групах 3 та 4, які відрізнялися за терапією, достовірних розбіжностей не було. Відсутність різниці у накопиченні МДА в двох групах пацієнтів з ХП, різних за призначеною терапією, свідчить про те, що замісна терапія L-ДОФА не створює умов для зменшення активності ПОЛ.

У здорових людей похилого віку була зменшена на 14 % активність СОД в плазмі крові у порівнянні із молодими здоровими людьми. Активність КАТ була на 13 % меншою у порівнянні із молодими здоровими людьми (див. табл. 4). Отримані дані можуть свідчити про те, що активація ПОЛ при старінні перевищує можливості антиоксидантної системи.

Активність СОД проявила варіабільність в різних групах пацієнтів з ХП. Так, хворі, які не приймали препарати L-ДОФА (група 3) на момент дослідження, мали показники активності СОД достовірно вищі (на 30 %), ніж здорові люди похилого віку (група 2) (див. табл. 4). У хворих на ХП, які знаходились на лікуванні із застосуванням препаратів L-ДОФА (група 4), активність СОД була суттєво вища (на 48 %), ніж у здорових людей похилого віку. Отримані дані можуть інтерпретуватись як компенсаторне напруження системи антиоксидантного захисту у хворих на ХП.

Активність каталази в плазмі крові у пацієнтів з ХП була достовірно вища, ніж у здорових людей похилого віку (на 25,4 % у групі 3 та на 26,3 % у групі 4). Серед хворих, які приймали або не приймали препарати L-ДОФА, суттєвої відмінності в активності КАТ знайдено не було (див. табл. 4.).

Застосування ІНГ у здорових людей похилого віку призвело до зменшення вмісту МДА в плазмі крові (див. табл. 4). У здорових людей похилого віку (група 2) концентрація МДА зменшилась на 16 %. У пацієнтів з ХП без L-ДОФА терапії (група 3) зменшення концентрації МДА під впливом ІНГ становило в середньому 25,6%. В групі хворих на ХП, які знаходились на L-ДОФА терапії (група 4), відмічалося зменшення вмісту МДА в плазмі крові в середньому на 24 %. Названі показники демонструють позитивний вплив ІНГ на стан ПОЛ.

Активність СОД під впливом ІНГ збільшувалась у людей похилого віку та пацієнтів з ХП. Так, у здорових людей похилого віку збільшення показника становило в середньому 24 %. У пацієнтів з ХП, які не приймали Д-ДОФА (група 3), зростання активності СОД становило 14,5 %. В плазмі крові у хворих з ХП, які приймали препарати L-ДОФА в період дослідження (група 4), активність СОД збільшилась на 26,5%. Названі зміни показують, що найбільш ефективна стимуляція активності СОД виникає при одночасному використанні ІНГ і L-ДОФА препаратів.

Таблиця 4

Вплив ІНГ на показники ПОЛ і антиоксидантного захисту у людей різного віку та пацієнтів з ХП (M±m)

Показник	Молоді люди (група 1) n=16	Здорові люди похилого віку (група 2) n=46	Хворі на ХП, які не приймали L-ДОФА (група 3) n=19	Хворі на ХП, які приймали L-ДОФА (група 4) n=9
МДА, нмоль/л	до ІНГ	2,1 0,1	2,5 0,2#	4,25 0,43*	3,75 0,29*
	після ІНГ	2,06 0,18	2,1 0,09^	3,16 0,27^	2,85 0,21^
СОД, у.о.	до ІНГ	9,5 0,4	8,2 0,2 #	11,75 2,9*	15,8 1,16**
	після ІНГ	8,61 0,32	10,14 1,3^	13,45 0,72^	19,98 1,25^
КАТ, ммоль/хв/г білку	до ІНГ	44,2???	38,5 2,3#	51,59 3,7**	52,23 2,85**
	після ІНГ	52,65 2,3^	64,15 2,3^^	42,66 0,32^	61,15 0,24^

Примітка: # - відмінності достовірні у порівнянні зі здоровими молодими людьми, р <0,05;

* - різниця достовірна в порівнянні зі здоровими людьми похилого віку, р 0,05;

**- різниця достовірна в порівнянні зі здоровими людьми похилого віку, р 0,01;

^ - різниця достовірна в порівнянні з аналогічними до ІНГ, р? 0,05;

^^ - різниця достовірна в порівнянні з аналогічним до ІНГ, р? 0,01;

У здорових людей похилого віку під дією ІНГ відмічалось підвищення активності КАТ на 66,6%. Пацієнти з ХП, які не приймали L-ДОФА препарати (група 3), демонстрували зниження активності КАТ в середньому на 17,3% в тих самих умовах. У хворих на ХП, які проходили ІНГ на тлі прийому L-ДОФА препаратів (група 4), збільшення активності КАТ становило 17,1 %.

Найбільш виразний ефект дії ІНГ відмічався у здорових людей похилого віку, на що вказує одночасне зменшення МДА та підвищення активності СОД і КАТ в плазмі крові. Співвідношення змін показників ПОЛ і активності антиоксидантних ферментів під впливом ІНГ продемонструвало наявність ресурсів організму людини похилого віку до підвищення антиоксидантного захисту, отже, на можливість уповільнення процесів старіння.

Терапевтичний ефект ІНГ був меншим у пацієнтів з ХП без застосування препаратів L-ДОФА. Хоча МДА зменшувався, а активність СОД зростала в цій групі хворих, не було досягнуто одночасного підвищення активності КАТ. Більш ефективним в порівнянні з хворими попередньої групи був вплив ІНГ на антиоксидантну систему у хворих на ХП, які приймали препарати L-ДОФА. Про це свідчить одночасне достовірне зменшення МДА та зростання активності СОД і КАТ.

Аналіз історій хвороби пацієнтів на ХП показав, що 26 пацієнтів (96,3 %) виписані з покращенням стану здоров'я, яке проявилось в зменшенні тремору, ригідності м'язів та покращенні пози тіла. У одного пацієнта (3,7 %) клінічно значимого покращення не було.

Аналіз кореляційних зв'язків між вмістом МДА, активністю антиоксидантних ферментів СОД і КАТ і вмістом катехоламінів в плазмі крові людей. У молодих здорових людей не були знайдені кореляційні зв'язки між змінами показників вмісту МДА, СОД і КАТ та концентрації катехоламінів в плазмі крові в результаті застосування ІНГ. У хворих на ХП, які не приймали L-ДОФА, кореляційні зв'язки між змінами досліджуваних показників під впливом ІНГ також були відсутні.

У здорових людей похилого віку було виявлено негативний зв'язок між змінами вмісту МДА та концентрації норадреналіну в плазмі крові під впливом ІНГ. Одночасно був виявлений прямий кореляційний зв'язок між підвищенням активності ферментів СОД і КАТ та підвищенням концентрації норадреналіну (табл. 5). Вміст ДОФА, попередника норадреналіну, навпаки, зменшувався паралельно із вмістом МДА в плазмі крові. Зміни активності СОД і КАТ знаходились у негативный залежності від змін концентрації ДОФА в плазмі крові (див. табл. 5). Виявлені зв'язки говорять про можливість активації медіаторної ланки симпатоадреналової системи під впливом ІНГ одночасно з активацією антиоксидантного захисту у здорових людей похилого віку.

У хворих на ХП, які приймали L-ДОФА, була знайдена негативна залежність між змінами вмісту МДА і концентраціями адреналіну та норадреналіну в плазмі крові під впливом ІНГ (табл. 6). Тобто, завдяки ІНГ інтенсивність ПОЛ зменшувалась на тлі підвищення адреналіну -- гуморальної ланки, та норадреналіну -- медіаторної ланки симпатоадреналової системи, у цій групі хворих. Зміни концентрацій дофаміну та ДОФА в плазмі крові у них знаходилась у негатинному кореляційному зв'язку з активністю ферментів антиоксидантного захисту СОД і КАТ.

Таблиця 5

Кореляційні зв'язки між змінами концентрації катехоламінів, МАД та активності СОД і КАТ, які виникали під пливом ІНГ у здорових людей похилого віку

Показник	МДА	СОД	КАТ
Адреналін	NS	NS	NS
Норадреналін	R= -0,62, p<0,01	R=0,81, p<0,01	R=0,61, p<0,01
Дофамін	NS	NS	NS
ДОФА	R= 0,66, p<0,01	R= -0,76, p<0,01	R= -0,95, p<0,01

Підвищення активності СОД проявляло позитивну залежність від збільшення концентрації норадреналіну в піддослідній групі пацієнтів з ХП, які приймали L-ДОФА препарати (див.табл.6). Зменшення концентрації ДА та ДОФА демонструвало негативну кореляційну залежність від змін активності СОД і КАТ в плазмі крові під впливом ІНГ у хворих, які приймали L-ДОФА препарати. Така залежність може свідчити про найбільш ефективне застосування ІНГ в комплексі з L-ДОФА препаратами при лікуванні ХП.

Таблиця 6

Кореляційні зв'язки між змінами концентрації катехоламінів, МАД та активності СОД і КАТ, які виникали під пливом ІНГ у пацієнтів з ХП на тлі застосування L-ДОФА препаратів

Показник	МДА	СОД	КАТ
Адреналін	R= -0,67, p<0,01	NS	NS
Норадреналін	R= -0,94, p<0,01	R=0,76, p<0,01	NS
Дофамін	NS	R= -0,68, p<0,01	R= -0,82, p<0,01
ДОФА	NS	R= -0,71, p<0,01	R= -0,77, p<0,01

ВИСНОВКИ

У дисертації показаний позитивний вплив інтервальної нормобаричної гіпоксії на нігростріатну дофамінергічну, симпатоадреналову та антиоксидантну системи за умов природного старіння та при хворобі Паркінсона, встановлені особливості розподілу дофаміну в мозку молодих тварин та змін цього розподілу з віком, доведена можливість підвищення вмісту дофаміну в мозку тварин під впливом ІНГ.

В мозку молодих тварин існує асиметрія розподілу дофаміну, переважаюча кількість дофаміну сконцентрована в стріатумі правої півкулі. Концентрація дофаміну в стріатумі з віком зменшується, одночасно ступень асиметрії його розподілу зменшується. ІНГ підвищує вміст дофаміну в стріатумі правої півкулі мозку експериментальних тварин і сприяє відновленню асиметрії.

У старих щурів, порівняно з молодими, в плазмі крові відмічається підвищений вміст показника ПОЛ - МДА та зменшена активність ферментів антиоксидантного захисту СОД та КАТ. ІНГ призводить до зменшення вмісту МДА в плазмі крові тварин. Водночас, ІНГ підвищує активність антиоксидантних ферментів крові СОД та КАТ у молодих та старих тварин.

Виявлено прямий кореляційний зв'язок між вмістом дофаміну в стріатумі та рівнем активності ферментів антиоксидантного захисту в плазмі крові старих тварин.

В плазмі крові у здорових людей з віком концентрація норадреналіну зменшується, адреналіну та дофаміну не змінюється, а концентрація ДОФА збільшується. Під впливом ІНГ у здорових людей похилого віку відбувається зниження концентрації ДОФА при одночасному підвищенні концентрації норадреналіну, що може свідчити про активацію використання ДОФА як субстрату для подальшого синтезу катехоламінів.

У пацієнтів з хворобою Паркінсона без L-ДОФА-терапії концентрація ДОФА, дофаміну та адреналіну в плазмі крові зменшується при незмінному вмісті норадреналіну. У хворих на ХП з L-ДОФА-терапію вміст всіх груп катехоламінів є підвищеним відносно здорових людей похилого віку.

В результаті використання ІНГ у людей з ХП вміст ДОФА та дофаміну в плазмі крові зменшується, а кількість адреналіну та норадреналіну зростає, що може свідчити про активацію ферментів синтезу адреналіну та норадреналіну.

Активність ферментів СОД і КАТ у здорових людей похилого віку є нижчою, а вміст МДА в плазмі крові - більшою в порівнянні з молодими. ІНГ викликає підвищення активності СОД та КАТ при зниженні рівня МДА.

Пацієнти з ХП мають вміст МДА більший, активність СОД і КАТ у них також більша, ніж показники у здорових людей похилого віку, що може свідчити про компенсаторне напруження систем антиоксидантного захисту.

Під впливом ІНГ у пацієнтів з хворобою Паркінсона без застосування L-ДОФА активність СОД підвищується це супроводжується зменшенням вмісту МДА; у пацієнтів, які приймають L-ДОФА підвищується активність СОД і КАТ на тлі зменшення МДА. Це може свідчити про найбільш ефективне сумісне використання ІНГ та препаратів L-ДОФА.

Інтервальна нормобарична гіпоксія може бути рекомендована для підвищення захисних механізмів з метою попередження передчасного старіння та в комплексі заходів при лікуванні хвороби Паркінсона.

Практичні рекомендації

Виявлений захисний вплив ІНГ на мозок може бути застосований в клінічній практиці з метою запобігання втрати та відновлення кількості дофаміну в стріатумі у людей за умов природного старіння та при дофаміндефіцитних станах. Курс інервальної гіпоксії складаєтся із щоденних сеансів протягом 10 днів, кожен сеанс має містити в собі 3 п'ятихвилинні цикли дихання гіпоксичною сумішшю (12 % кисню в азоті), які мають бути розділенні між собою п'ятихвилинними епізодами дихання атмосферним повітрям.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Беликова М.В., Сафронова О.А., Серебровская Т.А., Колесникова Е.Э. Старение и болезнь Паркинсона: показатели оксидативного стресса //Клінична та експериментальна патологія. - 2004. - т.ІІІ. - №2. - ч.1. - С 259-261. (Дисертантом проведено аналіз лабораторних данних, математична обробка, написання статті. Дольова участь Белікової М.В. 60% ).

2. Колесникова Є.Е., Серебровская Т.В., Беликова М.В., Карабань И.Н. //Старение и болезнь Паркинсона: особенности регуляции дыхания, обмен дофамина и интенсивность свободнорадикальных процессов, II Український симпозіум з міжнародною участю “Єкстрапірамідни захворювання і вік”, 23-23 вересня, 2004, C. 37-38. (Дисертантом проведено аналіз лабораторних даних, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 20 %).

3. Вавілова Г.Л., Серебровська Т.В., Рудик О.В., Бєлікова М.В., Колєснікова Є.Е., Кукоба Т.В., Сагач В.Ф. Вплив гіпоксичних тренувань на чутливість феніларсиноксидіндукованого відкриття мітохондріальної пори в серці щурів //Фізіол. журн., - 2005, - Т. 51, №4. - С.3-12. (Дисертантом особисто проведено курс ІНГ єксперементальних тварин, декапітація з наступнім виділенням тканин для біохімічного дослідження. Дольова участь Белікової М.В. 30 %).

Асанов Э.О., Беликова М.В. Влияние интервальных гипоксических тренировок на состояние антиоксидантной системы у пожилых людей //Проблемы старения и долголетия. Приложение. - 2005, Т. 14. - С. 73-74. - IV національний конгрес геронтологів і геріатрів України, Київ, 11-13 жовтня 2005 р. (Дисертантом проведено планування експеримента, забір та обробка матеріалу, дослідження кількості МДА та ферментів антиоксидантного захисту, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Серебровская Т.В., Вавилова Г.Л., Рудик О.В., Кукоба Т.В., Беликова М.В., Колесникова Е.Э. Роль свободнорадикальных процессов в открытии митохондриальной поры (МП) при интервальной гипоксической тренировке (ИГТ) // Мат. 4-й Российской конференции (с международным участием) “Гипоксия: механизмы, адаптация, коррекция”, 12-14 октября 2005, Москва, Россия, с. 102-103. (Дисертантом особисто проведено курс ІНГ експериментальних тварин, декапітація з наступнім виділенням тканин для біохімічного дослідження. Дольова участь Белікової М.В. 30 %).

Вавилова Г.Л., Рудык Е.В., Серебровская Т.В., Беликова М.В., Колесникова Е.Э., Кукоба Т.В. Влияние разных режимов интервальных гипоксических теринировок на чувствительность фениларсиноксид-индуцированного открытия митохондриальной поры в сердце взрослых и старых крыс // Мат. IV Всероссийской конференции с международным участием “Механизмы функционирования висцеральных систем”, 4-6 октября 2005, Санкт-Петербург, Россия, с. 49-50. (Дисертантом особисто проведено курс ІНГ єксперементальних тварин, декапітація з наступнім виділенням тканин для біохімічного дослідження. Дольова участь Белікової М.В. 30 %).

Беликова М.В., Асанов Э.О. Влияние курса интервальных нормобарических гипоксических тренировок на интенсивность перекисного окисления липидов и состояние антиоксидантной системы в плазме крови у практически здоровых людей разного возраста // Проблемы старения и долголетия. - 2006. - №2. - С.128-131. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, дослідження кількості МДА та ферментів антиоксидантного захисту, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Асанов Э.О., Беликова М.В. Возрастные изменения симпатоадреналовой системы при адаптации к периодической гипоксии // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2006. - №3. - С. 23-25. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, дослідження кількості катехоламінів в плазмі крові. Дольова участь Белікової М.В. 40 %).

Асанов Э.О., Беликова М.В. Возрастные особенности интенсивности перекисного окисления липидов и состояния антиоксидантной системы при гипоксическом стрессе // Проблемы старения и долголетия. - 2006. - №4. - С. 285-290. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, дослідження кількості МДА та ферментів антиоксидантного захисту, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Беликова М.В., Колесникова Е.Э. Изменение содержания дофамина в структурах стриатума крыс при старении и экспериментальной дофаминовой недостаточности // Проблемы старения и долголетия. - 2006. - №3. - том 15. - С.187 - 191. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, ІНГ у тварин, забір та обробка матеріалу, дослідження кількості дофаміну в тканині стріатума, математична обробка, написання статті. Дольова участь Белікової М.В. 90 %).

Беликова М.В., Асанов Э.О. Влияние интервальных гипоксических тренировок на состояние симпатоадреналовой системы у пожилых людей // Фізіологічний журнал. - - 2006. - Т.52, №2. - С. 173. Матеріали XVII з'їзду Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю, Чернівці, 18-20 травня 2006 р. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, біохімічне дослідження вмісту катехоламінів в плазмі крові, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Серебровська Т.В., Маньковська І.М., Коркушко О.В., Шатило В.Б., Асанов Е.О., Белікова М.В., Досєнко В.Є., Музиченко Т.І. Роль фактора індукованого гіпоксією в адаптації людей похилого віку до періодичної гіпоксії // Фізіологічний журнал. - Матеріали XVII з'їзду Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю, Чернівці, 18-20 травня 2006 р. - 2006. - Т.52, №2. - С. 155-156. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, біохімічне дослідження кількості МДА та ферментів антиоксидантного захисту, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Коркушко О.В., Асанов Э.О., Писарук А.В., Беликова М.В. Реакция симпатоадреналовой системы на гипоксический стресс у пожилых людей // Проблемы старения и долголетия. - 2007. - №1.- С. 3-10. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, біохімічне дослідження кількості катехоламінів плазми крові, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Асанов Э.О., Писарук А.В, Беликова М.В., Дужак Г.В. Эффективность применения триметилгидразиния пропионата у пожилых людей // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2007. - №1. - С. 122-125. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, біохімічне дослідження кількості МДА та ферментів антиоксидантного захисту, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Бєлікова М.В., Колєснікова Є.Е., Луценко О.В. Вплив інтервальної нормобаричної гіпоксії на вміст дофаміну в стріатумі щурів при експеріментальній дофаміновій недостатності // Одеський медичний журнал. - 2007. - №5. - С 3-5. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, дослідження кількості МДА та ферментів антиоксидантного захисту, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

Asanov E.O., Pisaruk A.V., Chebotarev N.D., Belikova M.V. Correction of lipid peroxidation processes and enzyme activity of antioxidant protection in elderly people // Успехи геронтологии. Abstract book. - 2007. - №3. - P. 17. - International association of gerontology and geriatrics. VI European Congress “Healthy and active ageing for all Europeans”. In the framework of the United Nations Research Agenda on Ageing for the 21st Century. - July 5-8, 2007, Saint Petersburg, Russia. (Дисертантом особисто запланований та проведений експеримент, забір та обробка матеріалу, біохімічне дослідження кількості МДА та ферментів антиоксидантного захисту, математична обробка. Дольова участь Белікової М.В. 60 %).

АНОТАЦІЯ

Бєлікова М.В. Адаптація дофамінергічної нігростріатної, симпатоадреналової та антиоксидантної систем до інтервальної гіпоксії при старінні та хворобі Паркінсона. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. - Інститут фізіології ім.О.О.Богомольця НАН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена вивченню реакцій нігростріатної дофамінергічної, симпатоадреналової та антиоксидантної систем на вплив ІНГ за умов природного старіння та при хворобі Паркінсона.

Виявлена асиметрія розподілу дофаміну в стріатумі мозку молодих тварин між півкулями: переважаюча кількість дофаміну сконцентрована в правій півкулі. Вміст дофаміну в стріатумі з віком зменшується, одночасно асиметрія його розподілу теж зменшується. ІНГ підвищує вміст дофаміну в структурах стріатума, а також зменшує ПОЛ за умов природного старіння та активує антиоксидантні ферменти СОД і КАТ.

Під впливом ІНГ у здорових людей похилого віку зменшується концентрація ДОФА та підвищується концентрація норадреналіну; одночасно активність СОД і КАТ зростає при зменшенні МДА. У людей з хворобою Паркінсона після використання ІНГ вміст в плазмі крові ДОФА та дофаміну зменшується, а кількість адреналіну та норадреналіну зростає. Під впливом ІНГ у хворих на хворобу Паркінсона активність СОД підвищується на тлі зменшення МДА. Активність КАТ зростає тільки у хворих, які приймають L-ДОФА терапію, що може свідчити про найбільш ефективне сумісне використання ІНГ та препаратів L-ДОФА.

Ключові слова: катехоламіни, хвороба Паркінсона, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантний захист, інтервальна нормобарична гіпоксія.

АННОТАЦИЯ

Беликова М.В. Адаптация дофаминергической нигростриатной, симпатоадреналовой и антиоксидантной систем к интервальной гипоксии при старении и болезни Паркинсона - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология. - Інститут физиологии им .А.А. Богомольца НАН Украины, Киев, 2009.

...