Морфогенез скелета при імплантації до великогомілкової кістки біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю (анатомо-експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

"ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

УДК 611.71:616.718.5-089.843-092.9:661.842.455

14.03.01 - нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

МОРФОГЕНЕЗ СКЕЛЕТА ПРИ ІМПЛАНТАЦІЇ ДО ЕЛИКОГОМІЛКОВОЇ КІСТКИ БІОГЕННОГО ГІДРОКСИЛАПАТИТУ, НАСИЧЕНОГО МІДДЮ (анатомо-експериментальне дослідження)

Стрій

Віталій Володимирович

Луганськ

2011



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у Державному закладі "Луганський державний медичний університет" МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Лузін Владислав Ігоревич, Державний заклад "Луганський державний медичний університет" МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Савенко Людмила Данилівна, Державний заклад "Луганський державний медичний університет" МОЗ України, професор кафедри гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Романюк Анатолій Миколайович, медичний інститут Сумського державного медичного університету МОНмолодьспорту України, завідувач кафедри патоморфології, судової медицини, цитології, ембріології і гістології.

Захист відбудеться "24" листопада 2011 р. о 11 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 29.600.04 при Державному закладі "Луганський державний медичний університет" МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв.50-річчя Оборони Луганська, 1-г).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного закладу "Луганський державний медичний університет" МОЗ України (91045, м. Луганськ, кв.50-річчя Оборони Луганська, 1-г).

Автореферат розісланий "15" жовтня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук, доцент Я. А. Ушко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Доведено, що скелет є активною динамічною системою, яка активно реагує на зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища (Ковешников В.Г. и соавт., 1983-2010; Пикалюк В.С. и соавт., 1986-2011; Лузин В.И. и соавт., 1991-2011 та ін.). Одним з чинників, що впливають на структурно-функціональний стан скелету, є процес загоєння перелому, що супроводжується загальною реакцією організму під назвою "синдром перелому" (Johnell O., 2002; Simmons D.J., 1995). "Синдром перелому" характеризується пригніченням росту кісток, зниженням функціональної активності епіфізних хрящів, дисбалансом хімічного складу і ультраструктури біомінералу та зменшенням міцності кісток всього скелету (Лузин В.И. и соавт., 2010, 2011; Lane J. et al., 1985).

При лікуванні переломів кісток та при пластиці їх дефектів широко застосовуються матеріали на основі гідроксилапатиту (Корж О.О., 1995; Корж Н.А. и совт., 2005 та ін.). Вони мають високу біологічну активність, швидко резорбуються та перебудовуються (Грунтовский Г.Х., 2003; Дедух Н.В., 2005, 2009 та ін.). Для оптимізації репаративної регенерації кістки та активізації біологічної резорбції імплантата з успіхом застосовується його модифікація солями деяких металів (селен, срібло, цинк, марганець, залізо та ін.), які мають остео- і хондропротекторні властивості та забезпечують активність багатьох ферментних ланок і тому потенційно мають можливість оптимізувати як репаративну регенерацію кістки, так й перебудову імплантату (Лузин В.И. и соавт., 2009, 2010; Marie P. et al., 2000 та ін.).

Відомості про структурно-функціональні зміни в скелеті при імплантації до однієї з кісток кістково-пластичного матеріалу практично відсутні. Треба враховувати, що при біологічній резорбції імплантату продукти його руйнування за кровотоком розповсюджуються по всьому організму (Лузин В.И., 2009). Можна передбачити, що насичення імплантату різними мікроелементами прискорюючи його біодеградацію та активізуючи процеси репаративної регенерації, буде супроводжуватись й прогресуванням системної реакції всього скелету в умовах "синдрома перелому" (Корж Н.А. и совт., 2006). Щоб уникнути ускладнень з боку скелету, необхідно чітко визначати ступінь цієї системної реакції та її залежність від концентрації домішок у гідроксилапатиті, що імплантується.

Дуже перспективним є легування матеріалу для імплантації міддю, яка з одного боку є (разом з О₂, вітаміном С і -кетоглутаратом) каталізатором формування стабільної трьохспіральної молекули кісткового колагену (Скальный А.В., 2005; Скоблин А.П., Белоус А.М., 1968), що в подальшому забезпечує процеси мінералізації. З другого боку, нестача міді в системі цитохром С-оксидаза - цитохром С інгібує енергетичний цикл остеогенних клітин, що веде до загибелі клітин та відбивається на процесах мінералізації (Смоляр В.И., Биняшевский Э.В., 1988; Chaudhri M.A. et al., 2009). Таким чином, в умовах присутності іонів міді створюються оптимальні умови для системи цитохром С-оксидаза - цитохром С, і, можливо, будуть створені умови для нівелювання системної реакції скелету в цих умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень ДЗ "Луганський державний медичний університет" в межах міжкафедральної науково-дослідної теми "Особливості росту, будови і регенерації трубчастих кісток при пластиці кісткових дефектів матеріалами на основі гідроксилапатиту" (номер державної реєстрації - 0103U006651). Здобувач - виконавець фрагменту цієї роботи.

Мета роботи: вивчити особливості росту, будови і формоутворення кісток скелету при імплантації до проксимального відділу діафізу великогомілкових кісток (ВГк) біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю в різних концентраціях, а також прогнозувати адаптаційні процеси в скелеті в цих умовах.

Завдання дослідження:

Дослідити морфогенез кісток скелету статевозрілих білих щурів в умовах нанесення наскрізного дефекту у проксимальних відділах діафізу ВГк, а також оцінити ступінь впливу нанесення дефектів ВГк на морфо-функціональний стан проксимальних епіфізних хрящів плечових кісток (Пл).

Вивчити морфогенез кісток скелету в умовах імплантації до ВГк біогенного гідроксилапатитного матеріалу ОК-015, а також оцінити ступінь впливу імплантації на морфофункціональний стан проксимальних епіфізних хрящів Пл.

Дослідити особливості росту, будови і хімічного складу кісток скелету статевозрілих білих щурів в умовах імплантації до ВГк біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю в різних концентраціях.

Вивчити зміни фазового складу мінерального компоненту і міцності кісток скелету щурів в умовах імплантації до ВГк біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю в різних концентраціях.

Оцінити ступінь впливу концентрації міді в імплантаті на морфо-функціональний стан проксимальних епіфізних хрящів Пл піддослідних тварин.

Об'єкт дослідження: кістки скелету білих безпорідних щурів-самців початковою масою тіла 135-145 г.

Предмет дослідження: процеси росту, будова, формоутворення, хімічний склад, міцність і фазовий склад біомінералу кісток скелету білих щурів в умовах імплантації до проксимальної частини діафізу ВГк гідроксилапатиту, насиченого міддю в різних концентраціях.

Методи дослідження: остеометричний, гістоморфометричний, біохімічний (ваговий, фотоколориметрія, атомно-абсорбційна спектрофотометрія), фазовий рентгеноструктурний аналіз, біомеханічне дослідження, статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації подано теоретичне узагальнення і вирішення актуальної наукової медичної задачі - вперше на значному експериментальному матеріалі проведено вивчення морфогенезу кісток скелету після імплантації до проксимальних відділів діафізу ВГк білих щурів біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю в різних концентраціях. За допомогою комплексу сучасних морфологічних методів дослідження (остеометричного, гістоморфометричного, біохімічного, фазового рентгеноструктурного, біомеханічного, статистичного) одержані нові відомості про особливості змін росту, будови, хімічного та фазового складу кісткового мінералу, міцностних властивостей кісток після імплантації до проксимальних відділів діафізу ВГк біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю в різних концентраціях. Уперше описані зміни у фазовому складі мінерального компоненту кісток скелету, що виникають після імплантації до ВГк гідроксилапатиту, насиченого міддю. Доведено доцільність насичення імплантованого матеріалу міддю з метою корекції несприятливих змін морфогенезу кісток при пластиці дефектів ВГк.

Практичне значення одержаних результатів. В експерименті встановлені морфофункціональні зміни у кістковій системі статевозрілих білих щурів після імплантації до ВГк біогенного гідроксилапатитного матеріалу ОК-015, насиченого міддю. Дане дослідження розкриває механізми системної реакції скелету в умовах цілісного організму у відповідь на ушкодження ВГк та пластику нанесених дефектів гідроксилапатитом, насиченим міддю, підтверджує можливість його реадаптації. Одержані результати можуть бути використані у практичній медицині для прогнозування змін у скелеті при переломах кісток, пластиці кісткових дефектів різного походження. а також можливості відновлення в період реадаптації. Запропоновано спосіб корекції морфологічних змін, виникаючих після пластики кісткових дефектів з боку скелету за допомогою насичення імплантата міддю в різних концентраціях. Результати дослідження можуть бути використані в травматології і ортопедії, педіатрії, ревматології, функціональній морфології кісткової системи, а також в онкології, з метою прогнозування ускладнень з боку скелету після ушкодження і пластики дефектів однієї з кісток. Основні положення і висновки дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес і науково-дослідну роботу кафедр анатомії медичних ВНЗів Ук-раїни: ДЗ "Луганський державний медичний університет", Донецького ім. М. Горького, Кримського ім. С.І. Георгієвського, Львівського ім. Д.Галицького університетів, Медичного інститута Сумського державного університету, а також до лікувальної роботи спеціалізованого дитячого клінічного санаторію "Орлятко" і спеціалізованого дитячого клінічного санаторію ім. Н.К. Крупської.

Особистий внесок дисертанта. Автором самостійно проведені всі експериментальні і морфологічні дослідження, аналіз гістологічних препаратів і даних рентгеноструктурного аналізу, статистична обробка одержаних результатів, а також їх узагальнення. Інтерпретація результатів дослідження, основні положення дисертації, висновки і практичні рекомендації сформульовані автором. Написання тексту дисертації виконано здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені й обговорювались на: науково-практичних конференціях "Нове в травматології і ортопедії" (Луганськ, 2009), "Актуальні проблеми функціональної морфології та інтегративної антропології" (Вінниця, 2009), "Сучасні теоретичні та практичні аспекти остеосинтезу" (Сопіно, 2009), "Наукова організація діяльності анатомічних кафедр у сучасних умовах" (Вітебськ, 2009), "Проблеми патології кісткової, імунної і ендокринної систем в умовах промислового регіону" (Луганськ, 2010), "Фізіологічна і репаративна регенерація кістки: сучасний стан проблеми" (Євпаторія, 2010), ХV з'їзді ортопедів-травматологів України (Днепропетровськ, 2010), V з'їзді анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Вінниця, 2010).

Публікації. Основний зміст роботи відображений у 15 наукових роботах: 10 з них - статті статті в журналах за фахом, що входять до переліку ВАК України (4 із них - одноосібно), 1 нововведення до "Реєстру галузевих нововведень", 4 тези.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена російською мовою на 212 сторінках, її основний текст складає 144 сторінки. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, двох розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та додатків. Робота ілюстрована 16 таблицями (винесені у додатки) та 44 рисунками. Список використаної літератури включає 187 джерел, із них кирилицею - 98, латиницею - 89.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Експеримент проведений на 252 статевозрілих білих лабораторних щурах-самцях початковою масою 135-145 г, отриманих з віварію ДЗ "Луганський державний медичний університет".

Комісією з етичних питань ДЗ "Луганський державний медичний університет" протокол № 6 від 20.06.11 р. встановлено, що утримання тварин та маніпуляції, які з ними проводили, відповідали Закону України № 3447-ІV від 21.02.06 р. "Про захист тварин від жорстокого поводження", узгоджуються з положеннями "Європейської конвенції по захисту хребетних тварин, яких використовують для експериментальних і наукових цілей" (Страсбург, 1986), Гельсінкської декларації "Про гуманне ставлення до тварин" (1964-2000), "Загальних етичних принципів експериментів над тваринами", затвердженими І Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001).

Піддослідні тварини були розподілені на 6 груп: 1-у - склали інтактні тварини, а 2-у - щури, яким під ефірним наркозом на межі проксимального метафіза і діафіза ВГк наносили наскрізний дірчастий дефект діаметром 2,2 мм. В 3-й групі до дефекту імплантували біогенний гідроксилапатит ОК-015 (виробник ООО "ТЕРЕН", патент України № 23250, пріоритет від 22.07.97 р.) без домішок. В 4-6-й групах тварин дефект заповнювали ОК-015, насиченим міддю в концентраціях відповідно 0,10%, 0,25% и 0,50%.

Тварин виводили з експерименту на 7, 15, 30 60, 90 і 180 добу декапітацією під ефірним наркозом. Виділяли Пл, кульшову (Кк) і тім'яну кістки (Тм) та десятий грудний хребець (Гх), скелетували, зважували на вагах ВЛР-200 з точністю до 1 мг і вимірювали штангенциркулем ШЦ-1 з точністю до 0,1 мм.

Для гістологічного дослідження ділянки з проксимальних епіфізів і середини діафізів Пл фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, декальцінували 10% розчином мурашиної кислоти і формували парафінові блоки. Зрізи завтовшки до 10-12 мкм фарбували гематоксилін-еозином. Мікроморфометричне дослідження проводили за допомогою окулярного гвинтового мікрометра МОВ-1-15Ч і вимірювальної сітки мікроскопа МБІ-3. При морфометрії проксимальних епіфізних хрящів Пл використовували морфофункціональну класифікацію В.Г. Ковешнікова (1980), вимірювали загальну ширину епіфізного хряща і ширину його окремих зон та визначали об'ємну частку міжклітинної речовини та первинної спонгіози. При морфометрії діафізів визначали площі компактної речовини та кістковомозкової порожнини, ширину зон зовнішніх і внутрішніх генеральних пластинок, ширину остеонного шару, діаметр остеонів та їх каналів.

Дослідження вмісту води, органічних і мінеральних речовин в кістках проводили ваговим методом. Для хімічного дослідження 10 мг золи Кк розчиняли в 2 мл 0,1 Н соляної кислоти та доводили до 25 мл бідистильованою водою. В отриманому розчині визначали вміст натрію, калію, кальцію, магнію, цинку, марганця, заліза та міді на фотометрі атомної абсорбції типу "Сатурн-2" у режимі емісії у повітряно-пропановому полум'ї, а також вміст фосфору колориметрично за Брігсом на електрофотоколориметрі КФК-3.

Фазовий склад мінерального компоненту Кк вивчали методом рентгеноструктурного аналізу на апараті ДРОН-2,0 з гоніометричною приставкою ГУР-5. Використовували К випромінювання міді з довжиною хвилі 0,1542 нМ; напруга і сила анодного струму складали відповідно 30 кВ і 20 мА. Розраховували вміст гідроксилапатиту, а також вітлокіту (аморфного фосфату кальцію) і кальциту (карбонату кальцію) за методикою внутрішнього контролю.

Біомеханічні характеристики Пл визначали при вигині на навантажувальній машині Р-0,5 зі швидкістю навантаження 0,25 мм/хв до руйнування. Розраховували питому стрілу вигину, руйнуючий момент, межу міцності, модуль пружності та мінімальну роботу руйнування.

Цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики за допомогою ліцензійного пакету програм "Statistica" 5.11 for Windows. Достовірною вважали вірогідність помилки менше 5% (р<0,05).

Результати дослідження та їх аналіз. Нанесення дефекту ВГк діаметром 2,2 мм супроводжувалось пригніченням темпів поздовжнього росту досліджуваних кісток: максимальная довжина Пл була менше ніж в інтактних тварин на 30 і 90 добу експеримента на 2,77% і 5,04%, а висота тіла Гх - в усі терміни спостереження - на 2,25-6,67%. Темпи апозиційного росту пригнічувались переважно в період з 7 по 90 добу експерименту. Поздовжній розмір затульного отвору був більше контрольного у всі терміни експерименту на 3,53-6,54%, а поперечний розмір отвору Гх - менше на 90 і 180 добу на 4,33% і 5,28%.

В цих умовах загальна ширина проксимального епіфізного хрящу Пл була менше контрольної з 7 по 90 добу на 4,34-8,78%, ширина зони індиферентного хрящу - з 15 по 60 добу на 7,32-9,75%, а зони деструкції - з 15 по 90 добу на 7,48-11,75%. З 7 по 90 добу спостерігалось також звуження зони проліферуючого хрящу - на 2,71-8,17%, зони дефінітивного хрящу - на 4,07-8,41% та зони остеогенезу - на 3,57-11,37%. Об'ємний вміст міжклітинної речовини в епіфізному хрящі Пл переважав значення 1-ї групи з 30 по 90 добу на 4,13-5,69%, об'ємний вміст первинної спонгіози в зоні остеогенезу був менше з 15 по 60 добу експерименту на 6,54-8,52%, а щільність клітин - на 5,19- 6,76%.

Проведений однофакторний дисперсійний аналіз довів, що нанесення дефекту у ВГк вірогідно впливало на загальну ширину проксимального епіфізного хрящу Пл з 7 по 90 добу (сила впливу склала 53,2%, 73,0%, 70,4%, 74,7% и 52,5%). З 7 по 90 добу визначався вірогідний вплив на ширину зон проліферуючого хрящу і остеогенезу (сила впливу склала 45,2%, 23,8%, 46,4%, 48,0% і 34,3%, та 34,7%, 68,5%, 44,6%, 46,5% і 23,9%). На ширину зони індиферентного хрящу умови 2-ї групи експерименту вірогідно впливали з 15 по 60 добу ( склало 0,375, 0,462 і 0,582), зони дефінітивного хрящу - з 7 по 60 добу ( склало 0,284, 0,470, 0,428 і 0,453), а зони деструкції - з 15 по 90 добу ( склало 0,596, 0,501, 0,623 і 0,447).

Вірогідний вплив умов 2-ї групи на вміст первинної спонгіози та щільність клітин в зоні остеогенезу визначався з 15 по 60 добу (сила впливу склала 47,6%, 45,6% и 54,4% і 33,0%, 42,6% та 40,1%), а на вміст міжклітинної речовини - лише на 60 і 90 добу (сила вливу - 28,3% і 23,9%).

Ширина остеонного шару середини діафізу Пл була менше значень 1-ї групи з 7 по 90 добу експерименту на 5,84-9,10%, шару зовнішніх генеральних пластинок - з 15 по 90 добу на 8,22-9,47%, а шару внутрішніх генеральних пластинок - з 15 по 60 добу на 4,46-9,23%. Це сопроводжувалось зменшенням площі його поперечного перетину і збільшенням площі кістковомозкової порожнини. Діаметри остеонів були менше контрольних на 7, 30 і 60 добу на 6,11-10,48%, а діаметри їх каналів переважали контрольні на 7, 15, 30, 60 і 180 добу на 4,42-14,09%.

Зміни гістологічної будови кісток у тварин 2-ї групи супроводжувались змінами їх хімічного складу: збільшенням вмісту води та зменшенням часток органічних та мінеральних речовин, які визначались переважно з 7 по 90 добу спостереження. Вміст кальцію в золі Кк з 7 по 90 добу був менше значень 1-ї групи на 7,03-9,90%, а вміст фосфору на 7 і 15 добу - більше на 7,19% і 7,03%. Концентрація натрію і калію була більше контрольної у всі терміни експерименту на 3,11-11,28% і на 3,68-17,84%, а вміст магнію - з 7 по 30 добу на 6,84-7,45%. З 7 по 60 добу вміст міді в золі Кк був менше контрольного на 6,41-9,21%, вміст марганцю - на 4,02-10,19%, а вміст цинку - на 3,10-4,94%; вміст заліза переважав контрольний з 7 по 30 добу на 3,69%, 8,82% і 4,10%.

При нанесенні дефекту ВГк вміст гідроксилапатиту у біомінералі Кк був менше показників 1-ї групи з 7 по 90 добу експерименту на 2,90-6,04%, а вміст кальциту переважав контрольний на 3,50-13,15%. Частка вітлокиту з 7 по 60 добу також переважала контрольні показники на 7,87-18,01%. Це супроводжувалось зменшенням питомої стріли вигину Пл на 7 добу експерименту на 9,65%, та її збільшенням на 60 добу на 13,45%. Модуль пружності на 7, 15, 60 и 90 добу переважав показники 1-ї групи на 18,91-33,13%. Межа міцності на 30 добу була менше контрольної на 20,34%, а мінімальна робота руйнування Пл - у всі терміни експерименту на 5,87-18,28%.

Імплантація до ВГк хімічно чистого ОК-015 супроводжувалась до 15 доби експерименту більш значним пригніченням темпів як поздовжнього, так й апозиційного росту досліджуваних кісток, ніж у 2-й групі. З 60 доби темпи росту відновлювались.

Загальна ширина проксимального епіфізного хрящу Пл з 7 по 30 добу спостереження була менше значень 2-ї групи, а з 60 по 180 добу вже переважала контрольну на 2,77-3,67%. Ширина зони деструкції на 7 добу була менше контрольної на 5,45%, а ширина зони остеогенезу - на 7 і 30 добу на 6,79% і 6,69%. На 60 добу ширина зони деструкції вже переважала показники 2-ї групи на 12,14%, а ширина зони остеогенезу - на 90 і 180 добу на 4,76% і 7,06%. Вміст міжклітинної речовини в хрящі на 7 добу був більше показників 2-ї групи на 9,23%, а на 60 добу - менше на 6,61%; щільність клітин в зоні остеогенезу на 60 добу була більше контрольної на 8,19%.

Ймовірно, імплантація до ВГк ОК-015 супроводжується підвищенням як активності репаративної регенерації, так й біорезорбції імплантату, що веде до інтенсивнішої системної відповіді скелету. Після 30 доби активність біорезорбції імплантату згасає, тому нівелюються і системні прояви "синдрому перелому".

Імплантація до ВГк ОК-015 без домішок оказувала вірогідний вплив на загальну ширину епіфізного хрящу Пл на 7, 15, 60, 90 і 180 добу (сила впливу склала 23,7-37,1%). На ширину зони деструкції вірогідний вплив умов 3-ї групи експерименту реєструвався на 7 і 60 добу (сила впливу - 28,2% і 59,1%), а на ширину зони остеогенезу - на 7 і 30 добу (сила впливу - 29,9% і 35,5%). Вплив умов 3-ї групи на вміст міжклітинної речовини в хрящі зареєстрований на 7, 60, 90 і 180 добу (сила впливу склала 31,3%, 34,5%, 41,8% и 24,7%), на вміст первиної спонгіози в зоні остеогенезу - на 7 і 30 добу (сила впливу - 93,2% і 24,5%), а на щільність клітин в зоні остеогенезу -на 60 добу (сила впливу - 35,9%).

Гістоморфометричне дослідження середини діафізу Пл виявило звуження його шарів. З 30 по 180 добу ширина шару внутрішніх генеральних пластинок була вже більше, ніж у 2-й групі, на 5,29-7,80%, а ширина шару зовнішніх пластинок і остеонного шару - на 90 добу на 8,95% і 9,58%. На 60 добу також було зареєстровано зменшення діаметрів каналів остеонів на 11,05%.

Хімічний склад Пл, Кк і Тм щурів 3-ї групи характеризувався збільшенням вмісту води у порівнянні з показниками 2-ї групи з 7 по 30 добу експерименту, а також зменшенням часток органічних та мінеральних речовин. На 60 добу частка води вже була менше показників 2-ї групи, а вміст органічного та мінерального компоненту - більше.

На 90 і 180 добу вміст кальцію в золі Кк був більше значень 2-ї групи на 4,95% і 4,41%, а співвідношення Са/Р- на 10,51% і 6,68%. Вміст магнію в ці терміни був менше, ніж у 2-й групі на 7,29% і 6,35%, вміст калію - на 180 добу на 8,86%, а частка міді - на 90 добу на 6,06%.

Ступінь аморфності кісткового мінералу Кк в ранні терміни експерименту також збільшувалась: вміст вітлокіту на 15 добу був більше значень 2-ї групи на 9,25%. На 90 добу вміст кальциту вже був менше значень 2-ї групи на 6,04%, а частка гідроксилапатиту - більше на 2,71%. Питома стріла вигину Пл була більше значень 2-ї групи на 7 і 60 добу на 31,50% і 12,27%. На 7 добу руйнуючий момент і межа міцності були менше значень 2-ї групи на 21,42% і 22,46%; на 180 добу межа міцності і мінімальна робота руйнуваня Пл вже переважали показники 2-ї групи на 11,16% і 8,59%.

Таким чином, імплантація гідроксилапатиту до ВГк супроводжується змінами в скелеті, які потребують корекції, особливо в ранні терміни спостереження. Можливим шляхом корекції є насичення імплантату міддю, іони якої забезпечують цілий комплекс ферментативних процесів у кістковій системі (Смоляр В.И., Биняшевский Э.В., 1988; Chaudhri M.A. et al., 2009). Для того, щоб визначити оптимальний вміст міді в імплантаті, було використано насичення ОК-015 міддю в концентраціях 0,10%, 0,25% і 0,50% (4-6 групи).

При вмісті міді в ОК-015 0,10% максимальна довжина Пл була більше значень 3-ї групи на 7, 60, 90 і 180 добу на 3,58-6,51%. У 5-й групі максимальна довжина Пл була більше контрольної у всі терміни спостереження на 2,55-5,61%, максимальна довжина Кк на 30 і 60 добу на 2,14% и 1,87%, а вишина тіла Гх - на 60 і 180 добу на 8,80% і 7,84%. При вмісті міді в ОК-015 0,50% максимальна довжина Пл була більше контрольної на 60 і 90 добу на 4,42% і 4,82%, максимальна довжина Кк - на 60 добу на 2,51%, а вишина тіла Гх на 180 добу - на 7,09%.

Поздовжній розмір затульного отвору у 4-й групі був менше значень 3-ї групи на 15 і 30 добу експерименту на 4,37% і 6,81%, а поздовжній розмір отвору Гх на 90 і 180 добу - більше на 5,63% і 4,47%, що може бути пов'язано з різним функціональним навантаженням на ці кістки. У 5-й групі поздовжній розмір затульного отвору був менше контрольного на 7, 15 і 90 добу на 5,80%, 4,30% і 3,44%, а поздовжній розмір отвору Гх - більше на 15 і 30 добу на 6,27% і 10,20%. У 6-й групі поздовжній розмір затульного отвору був менше значень 3-ї групи на 15, 30 и 90 добу на 4,30%, 5,13% і 3,44%, а поздовжній розмір отвору Гх - на 180 добу на 5,94%.

Загальна ширина проксимального епіфізного хрящу Пл у 4-й групі була з 7 по 30 добу експерименту більше, ніж у 3-й групі на 3,65%, 3,41% і 5,27%, ширина зони остеогенезу - на 9,03%, 3,14% і 8,11%, а ширина зони дефінітивного хрящу - на 30 добу на 7,46%. При вмісті міді в імплантаті 0,25% загальна ширина епіфізного хрящу була більше контрольної з 7 по 90 добу на 3,29-7,12%, ширина зони остеогенезу - з 7 по 60 добу на 7,24%, 5,39%, 10,35% і 7,93%, зони індиферентного хрящу - з 15 по 60 добу на 9,12%, 6,49% і 5,23%, зони деструкції - на 15, 30 і 90 добу на 7,81%, 11,17% і 6,65%, а зони проліферуючого хрящу - на 30 і 60 добу на 6,03% і 6,79%.

У 6-й групі ширина епіфізного хрящу була більше контрольної на 30 і 60 добу на 2,72% і 3,74%, а ширина зони остеогенезу - на 60 добу на 6,88%. На 180 добу ширина епіфізного хрящу була вже менше, ніж у 3-й групі, на 3,75%, що можна пояснити явищами мідного гіпермікроелементозу.

Об'ємний вміст первинної спонгіози в зоні остеогенезу щурів 4-ї групи переважав значення 3-ї групи на 15, 30 і 180 добу на 4,73%, 5,97% і 7,01%, а щільність клітин в зоні остеогенезу - на 7, 15 і 30 добу на 5,02%, 5,45% і 7,56%. У 5-й групі вміст первинної спонгіози був більше контрольного з 15 по 180 добу на 7,18%, 8,59%, 7,94%, 4,25% і 6,77%, а щільність клітин - на 30 добу на 6,76%. При вмісті міді в ОК-015 0,50% тільки вміст спонгіози на 60 добу був більше значень 3-ї групи - на 6,65%.

Насичення ОК-015 міддю в концентрації 0,10% у порівнянні з 3-ю групою вірогідно впливало на загальну ширину проксимального епіфізного хрящу Пл на 7, 15, 30 і 180 добу експерименту (сила впливу діючого фактору склала 31,4%, 34,4%, 55,5% і 24,9%). На ширину зони дефінітивного хрящу умови 4-ї групи експерименту вірогідно впливали на 15 і 30 добу (сила впливу - 24,1% і 37,6%), а на ширину зони остеогенезу - на 7, 30 і 60 добу (сила впливу - 39,1%, 43,4% і 23,0%).

Підвищення вмісту міді в ОК-015 до 0,25% приводило до збільшення сили впливу діючого фактору: для загальної ширини епіфізного хрящу з 7 по 90 добу експерименту вона склала 28,7%, 50,8%, 60,2%, 47,3% і 37,6%. На ширину зони остеогенезу вплив був вірогідним з 7 по 60 добу (сила впливу склала 32,5%, 29,0%, 47,8% і 31,9%), а на ширину зон індиферентного і проліферуючого хрящу - з 15 по 60 добу (сила впливу склала 38,7%, 32,0% і 27,3%, та 16,9%, 25,6% і 31,6%). На ширину зони деструкції умови 5-ї групи експерименту вірогідно вливали на 15, 30 і 90 добу (сила впливу склала 36,7%, 46,9% і 32,4%), а на ширину зони дефінітивного хрящу - на 30 добу (сила впливу - 29,2%).

Збільшення вмісту міді в ОК-015 до 0,50% не підсилювало ступінь впливу діючого фактору: вірогідний вплив на загальну ширину епіфізного хрящу реєструвався на 30, 60 і 180 добу (сила впливу склала 28,4%, 34,2% і 35,5%). На ширину зони проліферуючого хрящу умови 6-ї групи експерименту вірогідно впливали на 60 і 180 добу, а на ширину зони остеогенезу - на 60 добу (сила впливу склала 29,2%).

Умови 4-ї групи експерименту вірогідно впливали на вміст первинної спонгіози в зоні остеогенезу на 7, 15, 30 і 180 добу (сила впливу склала 23,5%, 24,5%, 30,1% і 29,8%), а на щільність клітин в зоні остеогенезу - з 7 по 30 добу (сила впливу склала 24,8%, 27,4% и 37,4%).

При вмісті міді у ОК-015 0,25% умови експерименту вірогідно впливали на об'ємний вміст спонгіози на 15, 30, 60 і 180 добу (сила впливу склала 36,8%, 38,0%, 40,0% і 27,5%), а на щільність клітин - на 15 і 30 доби (сила впливу склала 24,6% і 33,2%). У 6-й групі вірогідний вплив на об'ємний вміст спонгіози реєструвався на 60 і 180 добу (сила впливу - 33,1% і 24,0%). щур імплантація кістковий мідь

При імплантації до ВГк ОК-015 з вмістом міді 0,10% у діафізі Пл визначалось збільшення діаметрів остеонів на 90 добу експерименту у порівнянні із значеннями 3-ї групи на 7,13%. У 5-й групі ширина шару внутрішніх генеральних пластинок діафізу Пл була більше контрольної на 15 і 30 добу на 6,39% і 6,01%, а ширина остеонного шару і шару зовнішніх генеральних пластинок на 30 добу - на 5,49% і 7,55%. Площа кістковомозкової порожнини на 30 добу була менше, ніж у 3-й групі на 7,42%, а розміри остеонів на 60 добу - більше на 8,24%.

При вмісті міді в ОК-015 0,50% ширина шару зовнішніх генеральних пластинок була на 7 і 15 добу більше значень 3-ї групи на 6,22% і 6,54%, ширина остеонного шару на 3,94% (р>0,05) і 4,83%, а ширина шару внутрішніх генеральних пластинок - на 8,65% і 11,46%. Діаметри каналів остеонів були менше контрольних на 7 і 15 добу на 8,67% і 8,63%, а площа кістковомозкової порожнини - на 30 добу на 7,90%.

У 4-й групі на 15, 30 і 90 добу вміст води у Кк був менше показників 3-ї групи на 7,27%, 12,74% і 17,10%, у Пл - на 7, 15, і 30 добу на 4,51%, 9,01% і 10,43%, а у Тм - на 180 добу на 8,24%. Вміст мінеральних речовин у Кк на 15, 30 і 90 добу був більше значень 3-ї групи на 6,74%, 11,10% і 4,48%, а у Пл - з 7 по 30 добу на 5,60%, 6,57% і 7,45%. Частка органічних речовин у Кк на 90 добу була більше контрольної на 17,10%, у Гх на 60 добу - на 6,12%, а у Тм на 90 добу - на 7,04%.

При вмісті міді у ОК-015 0,25% вміст води у Кк був менше, ніж у 3-й групі з 7 по 90 добу на 4,50-14,99%, у Пл - з 7 по 60 добу на 7,45-10,92%. У Тм вміст води на 15 добу був більше контрольного на 6,73%, а на 90 і 180 добу - менше на 6,30% і 9,78%. При цьому частка мінерального компоненту у Кк була більше контрольної з 7 по 30 добу на 8,49%, 4,13% і 10,27%, а у Пл - на 9,24%, 4,74% и 6,22%. Вміст органічних речовин у Кк був больше, ніж у 3-й групі з 30 по 90 добу на 5,74%, 7,16% і 19,29%, у Пл - з 15 по 90 добу на 4,05%, 5,59%, 8,95% і 4,60%, а у Тм - на 90 добу на 6,13%.

У 6-й групі вміст води у Кк був менше контрольного на 7, 30 і 90 добу на 16,94%, 12,13% і 15,94%, у Пл з 7 по 60 добу на 13,74%, 7,86%, 8,27% і 5,04%, а у Тм - на 180 добу на 10,48%. Вміст неорганічних речовин у Кк переважав контрольний на 7 і 30 добу на 14,02% і 10,70%, у Пл - на 7 і 15 добу на 11,11% і 4,74%. Частка мінерального компоненту у Кк на 7, 60 і 90 добу була більше контрольної на 10,42%, 3,62% і 20,99%, а у Пл - на 7 і 60 добу на 4,00% і 8,86%.

У Кк щурів 4-ї групи вміст кальцію на 15 і 30 добу був більше значень 3-ї групи на 11,18% і 7,10%, а співвідношення Са/Р - на 15,28% і 7,68%. На 90 добу експерименту визначалось і збільшення вмісту міді на 8,06%. При вмісті міді у ОК-015 0,25% частка кальцію в золі Кк була більше значень 3-ї групи у всі встановлені терміни експеримента на 2,36-11,91%, а співвідношення Са/Р було більше контрольного з 7 по 30 добу на 10,96%, 7,35% і 13,33%. Частка натрію і калію була менше, ніж у 3-й групі на 7 добу на 14,03% і 15,30%, а вміст заліза - з 7 по 60 добу на 4,08%, 4,49%, 5,13% і 3,16%. При цьому вміст марганцю з 7 по 60 добу був більше контрольного на 5,90%, 5,69%, 10,14% і 6,68%, вміст міді з 15 по 90 добу на 4,69%, 5,75%, 4,90% и 8,06%, а вміст цинка - на 15 і 30 добу на 5,24% і 4,45%.

У 6-й групі на 7 добу вміст натрію і калію був менше значень 3-ї групи на 16,34% і 18,48%, вміст кальцію - більшим з 7 по 30 добу - на 13,83%, 4,40% (р>0,05) і 8,21%, а співвідношення Са/Р - на 11,77%, 10,21% і 8,23% (р>0,05). Вміст марганцю був більше значень 3-ї групи на 7 і 15 добу на 8,30% і 13,13%, а вміст міді - на 15, 30 і 90 добу на 8,45%, 11,06% і 7,66%. Частка заліза була менше контрольної з 7 по 90 добу на 3,30-6,12%.

При вмісті міді в імплантаті 0,10% частка кальциту у біомінералі Кк на 15 добу була менше показників 3-ї групи на 7,96%, а частка вітлокіту на 60 добу - на 11,10%; частка гідроксилапатиту була більше значень 3-ї групи на 60 добу на 3,72%. При збільшенні вмісту міді в ОК-015 до 0,25% на 7 добу частка гідроксилапатиту в Кк була менше контрольної на 2,84%, а вміст кальциту і вітлокіту - більше на 6,57% (р>0,05) і 4,23% (р>0,05). З 15 доби ступінь аморфності була вже менше, ніж у 3-й групі: частка гідроксилапатиту була більше з 15 по 60 добу на 2,52%, 3,63% і 4,45%, а вміст вітлокіту на 30 і 60 добу - менше на 8,74% і 12,12%.

У 6-й групі на 7 день вміст гідроксилапатиту у Кк був менше значень 3-ї групи на 2,75%, а вміст кальциту і вітлокіту - більше на 8,21% і 2,69% (р0,05). З 15 по 180 добу вміст гідроксилапатиту у Кк був більше, ніж у 3-й групі на 4,53%, 2,86% (р0,05), 1,77%, 1,13% (р0,05) і 1,88%. Вміст аморфних компонентів був менше контрольного: кальциту - на 14,55%, 1,47% (р0,05), 1,99%, 1,81% (р0,05) і 7,15%, а вітлокіту -на 3,54% (р0,05), 8,91%, 4,90%, 3,38% (р0,05) і 1,82% (р0,05).

Значення питомої стріли вигину Пл 4-ї групи переважало показники 3-ї групи на 30 добу в 1,5 рази і на 90 добу - на 15,56%, а руйнуючий момент на 7 добу - на 14,39%. Модуль пружності з 15 по 90 добу був менше значень 3-ї групи на 25,58%, 19,25%, 10,25% і 15,53%, а мінімальна робота руйнування з 30 доби переважала контрольну на 17,86%, 6,93%, 10,80% і 5,18%.

У 5-й групі питома стріла вигину була більше контрольної на 30 і 90 добу на 36,95% і 24,76%, руйнуючий момент - на 7 і 60 добу на 11,37% і 6,92%, а межа міцності - на 7 добу на 16,30%. Модуль пружності був менше значень 3-ї групи на 15 добу на 27,05%. При цьому мінімальна робота руйнування Пл була більше значень 3-ї групи на 90 добу на 13,49%.

При збільшенні вмісту міді в ОК-015 до 0,50% питома стріла вигину Пл була більше контрольної на 30 добу у 1,7 рази, а модуль пружності - на 7 і 60 добу на 14,97% і 8,21%. Межа міцності Пл була більше значень 3-ї групи на 7 добу на 16,30%, а модуль пружності - менше на 15 і 30 добу на 28,60% і 21,82%. Мінімальна робота руйнування Пл була більше, ніж у 3-й групі з 30 по 180 добу на 22,53%, 11,64%, 12,09% і 7,56%.



ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі представлено рішення актуального наукового завдання, присвяченого дослідженню морфогенеза кісток скелета при імплантації до проксимальних відділів діафізів великогомілкових кісток біогенного гідроксилапатитного матеріалу ОК-015 вітчизняного виробництва, насиченого міддю в різних концентраціях, а також визначені провідні закономірності адаптаційних процесів в цих умовах.

1. Нанесення дефекту діаметром 2,2 мм у проксимальних відділах діафізів великогомілкових кісток у статевозрілих білих щурів супроводжується гальмуванням росту досліджуваних кісток, звуженням проксимальних епіфізних хрящів плечових кісток з 7 по 90 добу спостереження, зниженням вмісту первинної спонгіози і щільності клітин в зоні остеогенезу, збільшенням площі кістковомозкової порожнини, звуженням шарів діафізу і збільшенням діаметру каналів остеонів, гіпергідратацією, демінералізацією і зниженням вмісту органічних речовин з дисбалансом макро- і мікроелементного складу та зменшенням їх міцності. Визначені зміни досягають максимальних значень на 30-60-у добу експерименту і на 180 добу повністю нівелюються.

2. Наявність дефекту у великогомілковій кістці вірогідно впливала на ширину проксимального епіфізного хрящу плечових кісток до 90 доби експерименту. Найтриваліший вплив реєструвався для ширини зон проліферуючого хрящу (з=0,2380,480) і остеогенезу (з=0,2390,685), а також для об'ємного вмісту первинної спонгіози в зоні остеогенезу (з=0,3300,544).

3. Імплантація до великогомілкової кістки матеріалу ОК-015 без домішок супроводжувалась змінами у кістках, в цілому аналогічними групі з незаповненим дефектом. З 7 по 30 добу спостереження негативний вплив умов експерименту був визначений сильніше, а пізніше нівелювався швидше, що проявлялося у відновленні темпів росту кісток, структурно-функціонального стану епіфізних хрящів та їх зон у порівнянні з показниками 2-ї групи, хімічного і фазового складу кісткового біомінералу, а також їх міцностних властивостей.

4. Імплантація до великогомілкової кістки матеріалу ОК-015 вірогідно впливала на загальну ширину проксимального епіфізного хрящу плечової кістки на 7, 15, 60, 90 і 180 добу експерименту (з=0,2380,371). Найбільший вплив умов 3-ї групи експерименту реєструвався для ширини зон деструкції (з=0,2820,591) та остеогенезу (з=0,2990,355), а також для об'ємного вмісту міжклітинної речовини в хрящі (з=0,2470,418). Максимальна сила впливу діючого фактору була зареєстрована на 7 добу спостереження для об'ємного вмісту первинної спонгіози в зоні остеогенезу (з=0, 932).

5. Насичення імплантату 0,10% міді супроводжувалось у порівнянні з групою без насичення відновленням темпів росту досліджуваних кісток, гістологічної структури епіфізних хрящів і діафізів, хімічного і фазового складу кісткового біомінералу, а також міцності кісток. Збільшення вмісту міді в імплантаті до 0,25% супроводжувалось оптимізацією коригуючого впливу; подальше збільшення вмісту міді в імплантаті до 0,50% не супроводжувалось підсиленням адаптаційних процесів, а на 180 добу експерименту було виявлено зменшення ширини проксимальних епіфізних хрящів на 3,75%, що може бути наслідком накопичення міді в організмі в результаті резорбції імплантату.

6. Насичення матеріалу ОК-015 міддю в концентрації 0,10% вірогідно впливало на загальну ширину проксимальних епіфізних хрящів плечових кісток на 7, 15, 30 і 180 добу експерименту ( склала 0,314, 0,344, 0,555 і 0,249). Збільшення вмісту міді в ОК-015 до 0,25% супроводжувалось збільшенням ступені впливу діючого фактору на загальну ширину проксимальних епіфізних хрящів плечових кісток з 7 по 90 добу експерименту ( склала 0,287, 0,508, 0,602, 0,473 і 0,376). Подальше збільшення вмісту міді в ОК-015 до 0,50% не супроводжувалось підсиленням ступені впливу діючого фактору: вірогідний вплив на загальну ширину епіфізного хрящу реєструвався на 30, 60 і 180 добу ( склала 0,284, 0,342 і 0,355).

7. Найбільший вплив умов експерименту реєструвався на зони дефінітивного хрящу і остеогенезу, а також на об'ємний вміст первинної спонгіози і щільність клітин в зоні остеогенезу. При вмісті міді в імплантаті 0,10% і 0,25% максимальна сила впливу діючого фактору реєструвалась на 30 добу, а при вмісті міді в імплантаті 0,50% - на 60 добу. Оскільки збільшення вмісту міді в ОК-015 до 0,50% не супроводжувалось підсиленням впливу умов експерименту на структурно-функціональний стан проксимальних епіфізних хрящів, це можна розглядати як прояви токсичної дії міді внаслідок розвитку гіпермікроелементозу. Оптимальною концентрацією міді в імплантаті для згладжування проявів системної реакції скелету у відповідь на пластику кісткових дефектів є 0,25%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Відомості про структурно-функціональні зміни і адаптаційні процеси в кістковій системі статевозрілих білих щурів при імплантації до проксимальних відділів діафізів великогомілкових кісток біогенного гідроксилапатитного матеріалу ОК-015, насиченого міддю в різних концентраціях, розширюють та поглиблюють уявлення про реакції скелету на вплив ендогенних чинників і дозволяють оцінити загальну спрямованість компенсаторно-пристосувальних змін у кістковій системі. Одержані результати доповнюють відповідні розділи учбового матеріалу на кафедрах анатомії людини, гістології, цитології та ембриології, травматології і ортопедії, а також профпатології.

2. Оскільки насичення імплантату міддю в різних концентраціях супроводжувалось у порівнянні з групою без насичення відновленням темпів росту досліджуваних кісток, гістологічної будови епіфізних хрящів і діафізів, хімічного і фазового складу біомінералу та міцності кісток, можна рекомендувати насичення кістково-пластичних матеріалів міддю з метою оптимізації системних реакцій скелету. Оптимальною концентрацією міді в імплантаті для згладжування проявів системної реакції скелету у відповідь на "синдром перелому" та пластику кісткових дефектів за нашими даними є 0,25%.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Стрий В.В. Влияние имплантации в большеберцовые кости гидроксилапатитного материала ОК-015, насыщенного медью, на строение проксимальных эпифизарных хрящей плечевых костей / В.В. Стрий // Український медичний альманах. - 2011. - Том 14, №3. - С. 152-155.

2. Стрий В.В. Содержание микроэлементов в плечевой кости белых крыс при имплантации в большеберцовую кость биогенного гидроксилапатита, насыщенного медью / В.В. Стрий // Український морфологічний альманах. - 2011. - Т. 9, № 1. - С. 116-119.

3. Стрий В.В. Морфология проксимального эпифизарного хряща плечевой кости крыс при имплантации в большеберцовую кость материала ОК-015, насыщенного медью / В.В. Стрий // Український медичний альманах. - 2009. - Том 12, №5 (додаток). - С. 106-109.

4. Стрий В.В. Гистологическое строение диафиза плечевой кости крыс при имплантации в большеберцовую кость материала ОК-015, насыщенного медью / В.В. Стрий // Український медичний альманах. - 2010. - Том 13, №5 (додаток). - С. 61-64.

5. Лузин В.И. Химический состав тазовой кости при имплантации в большеберцовую кость биогенного гидроксилапатита, насыщенного медью в различных концентрациях / В.И. Лузин, В.В. Стрий // Український медичний альманах. - 2010. - Том 13, №4. - С. 117-120. (Особистий внесок: експеримент на щурах, проведення біохімічних досліджень, статистична обробка результатів).

6. Стрий В.В. Фазовый состав минералов тазовой кости при имплантации в большеберцовую кость биогенного гидроксилапатита, насыщенного медью / В.В. Стрий, В.И. Лузин // Український морфологічний альманах. - 2010. - Том 8, №3. - С. 139-141. (Особистий внесок: експеримент на щурах, статистична обробка результатів, підготовка до друку).

7. Лузин В.И. Рост и формообразование костей скелета при имплантации в большеберцовую кость биогенного гидроксилапатита, насыщенного медью / В.И. Лузин, В.В. Стрий // Український морфологічний альманах. - 2010. - Том 8, №2. - С. 129-131. (Особистий внесок: експеримент на щурах, проведення остеометрії, підготовка до друку).

8. Лузин В.И. Прочность плечевой кости при имплантации в большеберцовую кость гидроксилапатитного материала ОК-015, легированного медью / В.И. Лузин, В.В. Стрий // Український медичний альманах. - 2009. - Том 12, №5. - С. 114-117. (Особистий внесок: експеримент на щурах, проведення біомеханічних випробувань, підготовка до друку).

9. Спосіб моделювання кісткового дефекта у проксимальному відділі великогомілкової кістки лабораторних тварин (білих щурів). Реєстр. № 466/33/10 / В.І. Лузін, Д.А. Астраханцев, О.О. Лубенець, В.В. Стрій, В.М. Прочан, Р.В. Верескун // Реєстр галузевих нововведень. - 2010. - Вип. 32-33. - С. 261-262. (Особистий внесок: експеримент на щурах, обгрунтування методики, статистична обробка результатів).

10. Лузин В.И. Ультраструктура минерального компонента тазовой кости при имплантации в большеберцовую кость биогенного гидроксилапатита, насыщенного солями различных металлов / В.И. Лузин, А.А. Лубенец, Р.В. Верескун, В.В. Стрий, Б.С. Рудой // Збірник наукових праць ХV з'їзду ортопедів-травматологів України. - Д.: Ліра, 2010. - С. 92. (Особистий внесок: експеримент на щурах, статистична обробка результатів, формулювання висновків).

11. Morphogenesis of the bone system after implantation biоlogycal hydroxyapatite (OC-015) in to the tibia defect / V. Luzin, A. Lubenets, V. Stry, B. Rudoy // Osteoporosis international. - 2010. - Vol. 21 (Suppl. 1). - P. S32. (Особистий внесок: експеримент на щурах, статистична обробка результатів, формулювання висновків).

12. Лузин В.И. Фазовый состав минералов тазовой кости при имплантации в большеберцовую кость биогенного гидроксилапатита / В.И. Лузин, А.А. Лубенец, В.В. Стрий, Р.В. Верескун, Б.С. Рудой // Травма. - 2009. - Том 10, №2. - С. 216-220. (Особистий внесок: експеримент на щурах, аналіз дифрактограм, статистична обробка результатів, формулювання висновків)

13. Лузин В.И. Ультраструктура минерального компонента тазовой кости при имплантации в большеберцовую кость биогенного гидроксилапатита / В.И. Лузин, А.А. Лубенец, В.В. Стрий, Р.В. Верескун, Б.С. Рудой // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О.Можаєва. - 2009. - Том 10, №3. - С. 66-69. (Особистий внесок: експеримент на щурах, аналіз дифрактограм, статистична обробка результатів, формулювання висновків).

14. Стрий В.В. Особенности роста и формообразования костей скелета при имплантации в большеберцовую кость гидроксилапатита, насыщенного медью / В.В. Стрий, В.И. Лузин // Матеріали V з'їзду анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України" (Вінниця, 2-5 червня 2010 р.). - Вінниця, 2010. - С. 112-113. (Особистий внесок: експеримент на щурах, проведення остеометрії, підготовка до друку).

15. Лузін В.І. Вплив біогенного гідроксилапатиту, легованого міддю на хімічний склад кісткового регенерату / В.І. Лузін, В.В. Стрій, Д.В. Івченко, С.В. Петросянц // Українські медичні вісті (науково-практичний часопис Всеукраїнського лікарського товариства). - 2009. - Том 8, № 1-4. - С. 321. (Особистий внесок: експеримент на щурах, проведення біохімічних досліджень, статистична обробка результатів).



АНОТАЦІЯ

Стрій В.В. Морфогенез скелета при імплантації до великогомілкової кістки біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю (анатомо-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - ДЗ "Луганський державний медичний університет" МОЗ України. - Луганськ, 2011.

Дисертаційна робота присвячена вивченню морфогенезу кісток скелету статевозрілих білих щурів в умовах імплантації до проксимальних відділів діафізів великогомілкових кісток біогенного гідроксилапатитного матеріалу ОК-015, насиченого міддю. За допомогою комплексу сучасних морфологічних методів дослідження (остеометричного, гістоморфометричного, біохімічного, фазового рентгеноструктурного, біомеханічного, статистичного) одержані нові відомості про особливості змін росту, будови, хімічного та фазового складу кісткового мінералу, міцностних властивостей кісток після імплантації до проксимальних відділів діафізу великогомілкових кісток біогенного гідроксилапатиту, насиченого міддю в різних концентраціях. Уперше описані зміни у фазовому складі мінерального компоненту кісток скелету, що виникають після імплантації до великогомілкових кісток гідроксилапатиту, насиченого міддю. Новими є результати дослідження щодо доцільності насичення імплантованого матеріалу міддю у концентрації 0,25% з метою корекції несприятливих змін морфогенезу кісток при пластиці дефектів великогомілкових кісток.

...