Вивчення фармакологічної дії нової комбінованої мазі з амікацином для лікування ранового процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 615.015:615.454.122:615.262.1:615.33:615.211

14.03.05 - фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Вивчення фармакологічної дії нової комбінованої мазі з амікацином для лікування ранового процесу

Бутко Ярослава Олександрівна

Харків-2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фармакології Національного фармацевтичного університету МОЗ України, м. Харків.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ДРОГОВОЗ Світлана Мефодіївна, Національний фармацевтичний університет, МОЗ України, завідувачка кафедри фармакології

Офіційні опоненти: доктор фармацевтичних наук, професор Яковлєва Лариса Василівна, Національний фармацевтичний університет, МОЗ України, завідувачка Центральної науково-дослідної лабораторії

кандидат біологічних наук, головний фахівець базової лабораторії методологічного забезпечення Бомко Тетяна Василівна, Харківська обласна державна інспекція з контролю якості лікарських засобів

Захист відбудеться 05.02.2010 року о 1000 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий 28.12. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, д.біол.н., проф. Л.М. Малоштан



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогодні профілактика нагноєння та стимуляція загоєння ран у хірургії, комбустіології, гінекології, дерматології залишається актуальною проблемою. Незважаючи на постійне удосконалення методів лікування ран, частота їх інфекційних ускладнень у хірургії, за даними окремих авторів, досягає 30%, а в комбустіології - 40% (Абаев Ю.К., 2003; Кузнєцова Н.А, 2004; Шано В.П., 2001). Інфекційні ускладнення спричиняють підвищення показника післяопераційної летальності, зростання середнього терміну лікування та збільшення матеріальних витрат на лікування (Шалімов О.О., 2002; Чадаев А.П., 2005; Komarcevic A., 2000 та ін.). Тому гнійно-запальні захворювання і післяопераційні гнійні ускладнення ран є важливою проблемою сучасної медицини.

Однією з причин збільшення інфекційних ускладнень у клініках хірургічного профілю є розповсюдження умовно-патогенних мікроорганізмів унаслідок нераціонального вживання антибіотиків (Страчунский Л.С., 2007; Saini S., 2004 та ін.). Це спричиняє розповсюдження полірезистентної до антибіотиків лікарняної мікрофлори, підвищення тяжкості перебігу внутрішньолікарняних, змішаних інфекцій і розвиток сепсису (Дональд Э. Лоу, 2000; Минченко А.Н., 2003 та ін.). Також багато дослідників вважають, що збереження високого рівня частоти гнійно-запальних ускладнень пов'язано зі зміною піогенної мікрофлори (Абаев Ю.К., 2003; Викторов Д.В., 2001; Шалімов О.О., 2002). Дані бактеріологічного аналізу гнійного ексудату свідчать про варіабельність біогенної мікрофлори за останні декілька десятиліть. Так, за період 1970-1980 рр. основним мікробним фактором були штами стафілокока; за період 1981-1989 рр. - грамнегативна мікрофлора, особливо штами кишкової палички та протея; у 1990-1995 рр. - різноманітні штами стрептокока. У 1995-2002 рр. головним мікробіологічним фактором стала P. aeruginosa у монокультурі чи в асоціаціях з грампозитивною або грамнегативною флорою (Гайдуль К.В., 2005; Девятов В.А., 1992; Шалімов О.О., 2002 та ін.). Нині основними збудниками гнійних ускладнень є асоціації грамнегативної гноєтворної флори (P. aeruginosa, P. vulgaris, Е. соlі та ін.), а також відмічається приєднання грибкової та вірусної інфекцій (Абаев Ю.К., 2003; Малий В.П., 2007 та ін.). Отже, постійна зміна мікробного пейзажу потребує пошуку нових антимікробних засобів, резистентність домінуючих збудників ранової інфекції до яких буде мінімальною.

Одним з ефективних методів місцевого лікування ранової патології є застосування топікальних засобів (Алексеева И.В., 2003). Нині на фармацевтичному ринку України існує велика кількість однокомпонентних мазей, основним недоліком, яких є саме односпрямована дія, що у багатьох клінічних випадках є недостатньо для раціонального лікування ран, а в практичних умовах вимагає одночасного застосування декількох препаратів. Асортимент сучасних мазей з багатосторонньою дією дуже обмежений (Кузнєцова Н.А., 2004; Перцев И.М., 2002).

Враховуючи потреби сучасної медицини, актуальним є розширення асортименту препаратів для лікування ран та профілактики їх ускладнень, які б відповідали медико-біологічним вимогам. Препарати, які використовують у гнійно-запальній фазі ранового процесу, повинні мати широкий спектр антимікробної дії (особливо до антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів), протизапальну та знеболювальну дію, нормалізувати місцевий гомеостаз та мікроциркуляцію, адсорбувати токсичний вміст рани, сприяти загоєнню ран (Лещенко И.Г., 2003).

Тому з метою створення високоефективного та безпечного протимікробного, протизапального, знеболювального, дегідратаційного та ранозагоювального засобу для місцевого застосування в гнійно-запальній фазі ранового процесу вченими НФаУ разом зі співробітниками ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» (м. Харків) було розроблено нову комбіновану мазь з амікацином, до складу якої увійшли: амікацин - 0,5%, німесулід - 1%, бензалконію хлорид - 0,5%, лідокаїн - 4%, ПЕО-400, 1500. Вибір діючих речовин проводився відповідно до поставленої передбачуваної мети і полягав в обґрунтуванні і включення кожної речовини на основі експериментальних досліджень.

Амікацин - антибіотик-аміноглікозид ІІІ покоління, який має виражені антибактеріальні властивості (у тому числі до P. aeruginosa, Е. соlі, P. vulgaris та ін.) (Коваленко В.Н., 2007). З метою розширення спектра дії та зменшення розвитку резистентності мікроорганізмів до препарату до складу мазі був уведений бензалконію хлорид - антисептик з широким спектром дії (у тому числі до грибів роду Candida) та імуностимулювальними властивостями (Черных В.П., 2005). Німесулід - препарат з групи НПЗЗ, виявляє протизапальну та знеболювальну дію, нормалізує мікроциркуляцію (Коваленко В.Н., 2007). Лідокаїн - місцевий анестетик, виявляє мембраностабілізувальну та місцевоанестезувальну дію (Коваленко В.Н., 2007). Для забезпечення оптимального відтоку ранового ексудату основою мазі була обрана суміш ПЕО з високою осмотичною активністю - 320% (Тихонов О.І, 2005). Вищезазначений склад забезпечує комплексну фармакологічну дію мазі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної програми Національного фармацевтичного університету “Фармакологічні дослідження біологічно активних речовин і лікарських засобів синтетичного та природного походження, їх застосування в медичній практиці” (№ державної реєстрації 0103U000478).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - експериментально обгрунтувати перспективність клінічного застосування комбінованої мазі з амікацином для лікування ранового процесу.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

Провести скринінгові дослідження за протизапальною та протимікробною дією з метою визначення оптимального складу мазі.

Встановити спектр протимікробної дії мазі з амікацином в умовах in vitro.

Дослідити протимікробну дію мазі з амікацином в умовах in vivo на моделях гнійних ран, викликаних стафілококом та синьогнійною паличкою.

Встановити протизапальну активність мазі з амікацином на моделях карагенінового набряку, термічного запалення, скипидарного дерматиту.

Дослідити знеболювальну дію мазі з амікацином на моделі “оцтові корчі” та методом Реньє.

Вивчити гостру, хронічну токсичність та дерматотоксичну дію мазі з амікацином. амікацин реньє дерматотоксичний стафілокок

Об'єкт дослідження - фармакологічна активність та токсичність комплексної мазі, призначеної для лікування ранового процесу.

Предмет дослідження - нова комбінована мазь з амікацином з протимікробною, протигрибковою, протизапальною, знеболювальною, ранозагоювальною активністю.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи використовували фармакологічні, мікробіологічні, біохімічні, токсикологічні, гематологічні, гістологічні методи дослідження та методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведений повний комплекс фармакологічних досліджень нової оригінальної комбінованої мазі, призначеної для лікування гнійно-запальної фази ранового процесу. Нова мазь принципово відрізняється від існуючих на сучасному фармацевтичному ринку засобів тим, що дозволяє впливати одночасно на більшість етіопатогенетичних механізмів розвитку та клінічних проявів захворювання. Вперше встановлено виражені протимікробні, протигрибкові, протизапальні, знеболювальні, ранозагоювальні властивості мазі, що обумовили її фармакологічну ефективність при рановому процесі. Вперше доведено, що мазь з амікацином є відносно нешкідливою та не виявляє дерматотоксичної дії. Зазначені властивості підтверджують доцільність використання мазі з амікацином для лікування та профілактики інфекційних ускладнень ранового процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Мазь з амікацином пройшла повний комплекс доклінічних досліджень як засіб для патогенетичного лікування гнійно-запальної фази ранового процесу. Матеріали з доклінічного вивчення мазі були надані до ДФЦ МОЗ України, отримано дозвіл на проведення І фази клінічних випробувань препарату (протокол засідання науково-експертної ради ДФЦ МОЗ України № 08 від 27.09.07).

Особистий внесок здобувача. Разом з науковим керівником визначені мета, завдання, розроблені методичні підходи до фармакологічного вивчення мазі з амікацином. Особисто проведені: патентно-інформаційний пошук, експериментальні дослідження, їх статистична обробка й аналіз результатів, сформульовані висновки дисертації.

Апробація роботи. Результати роботи викладені на: Міжнародній науково-практичній конференції “Лекарства - человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств” (Харків, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок» (Харків, 2006 р.); ІІІ Національному з'їзді фармакологів України “Фармакологія 2006 - крок у майбутнє” (Одеса, 2006 р.); VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Клінічна фармація в Україні” (Харків, 2007 р.); Міжнародному медико-фармацевтичному конгресі “Ліки та життя” (Київ, 2007 р.); Всеукраїнському конгресі “Сьогодення та майбутнє фармації” (Харків, 2008 р.); І Національному конгресі “Человек и Лекарство - Украина” (Київ, 2008 р); Всеукраїнських науково-практичних конференціях студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення нових лікарських засобів» (Харків, 2006-2008рр.); Науково-практичній конференції «Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми» (Харків, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 робіт: 9 статей, з них 4 статті - у провідних фахових журналах; 10 тез доповідей.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 179 сторінках машинописного тексту, містить 36 таблиць та 30 ілюстрацій. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, розділу «Аналіз і узагальнення результатів дослідження», загальних висновків і списку використаної літератури, який містить 244 джерела, з яких 102 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на 162 білих нелінійних статевозрілих мишах масою 18-25 г, 132 білих нелінійних статевозрілих щурах масою 170-230 г, 16 кролях масою 2,3-3,0 кг. Тварини вирощені у розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ. Робота з тваринами проводилась згідно з міжнародними вимогами про гуманне ставлення до тварин та з дотриманням вимог директиви 86/609/ЕЕС з питань захисту тварин.

Першочерговим завданням експериментальних досліджень стало визначення оптимальної концентрації діючих речовин, для чого були проведені скринінгові дослідження. В умовах фармакологічного скринінгу (табл. 1) були досліджені мазі, що містили у 100 г лікарської форми: антибіотик амікацин у дозі 0,5 або 1,0, антисептик (бензалконію хлорид або мірамістин) у дозі 0,5, НПЗЗ (мефенамінову кислоту або німесулід) у дозі 0,5 або 1,0, місцевий анестетик лідокаїн у дозі 4,0 (зразок № 7) та гідрофільну основу (ПЕО-400,1500).

Таблиця 1 - Склад мазей (на 100 г), запропонованих для скринінгових досліджень

Склад (г)	№ 1*	№ 2	№ 3	№ 4	№ 5*	№6	№7
Амікацин	1	1	1	1	1	0,5	0,5
Мефенамінова кислота	1	1	-	-	1	-	-
Німесулід	-	-	1	1	-	0,5	1
Бензалконію хлорид	-	0,5	-	0,5	-	0,5	0,5
Мірамістин	0,5	-	0,5	-	0,5	-	-
Лідокаїн	-	-	-	-	-	-	4
Основа ПЕО-400, 1500

Примітка. * - зразки мазей № 1 та № 5 мають однаковий склад, але технологія їх приготування різна.

Основними проявами ранового процесу є пошкодження тканин, що супроводжується розвитком запальних реакцій та проникненням інфекції вглибину рани, тому скринінгові дослідження фармакологічної активності мазі було проведено:

- методом дифузії в агар - «метод колодязів» (Волянський Ю.Л., 2004);

- на моделі термічного запалення лапи у мишей (Стефанов О.В., 2001).

У ході проведення скринінгових досліджень була обрана мазь № 7 (робоча назва «Інфларакс»), яка і стала предметом подальшого фармакологічного дослідження. Мазь має такий склад компонентів (на 100 г): амікацин - 0,5 г, німесулід - 1,0 г, лідокаїн - 4,0 г, бензалконію хлорид - 0,5 г, ПЕО-400,1500 - до 100 г.

Виходячи з етіопатогенезу ранового процесу та вимог, які ставляться до препаратів для лікування гнійно-запальної фази ранового процесу, важливим етапом у фармакологічному досліджені препарату стало вивчення протимікробних, протизапальних, знеболювальних, ранозагоювальних властивостей.

Як референс-препарат у фармакологічних дослідженнях використовували мазь «Левосин» ХФЗ «Червона зірка» (Україна, м. Харків), до складу якої входять хлорамфенікол, сульфадиметоксин, метилурацил, тримекаїн, ПЕО-400,1500. Вибір референс-препарату був обумовлений спільністю фармакологічних ефектів та показань до застосування.

Антимікробну активність мазі з амікацином вивчали в умовах in vitro (метод «колодязів») та in vivo (модель локалізованого гнійно-некротичного процесу).

Рівень антимікробної активності препаратів методом «колодязів» оцінювали за діаметром зони затримки росту мікроорганізмів (Волянський Ю.Л., 2004).

Для вивчення протимікробних властивостей мазі з амікацином в експериментах in vivo були використані моделі місцевої гнійної рани, інфікованих синьогнійною паличкою та стафілококом. Ефективність лікування оцінювали на підставі бактеріологічних (кількісного навантаження мікроорганізмів у рані, загибелі тварин у випадку генералізації процесу) та планіметричних (площа ран і відсоток щурів із загоєними ранами) показників (Волянський Ю.Л., 2004, Яковлєва Л.В, 2005).

Враховуючи склад мазі та механізми розвитку першої фази ранового процесу вивчення специфічної активності мазі з амікацином включало поглиблене дослідження протизапальної дії на моделях гострого (термічне запалення лапи у мишей, карагеніновий набряк у щурів) та хронічного (скипидарний дерматит у щурів) запалення, у механізмі розвитку яких беруть участь різні медіатори запалення.

Дослідження протизапальної активності мазей проводили на моделях термічного запалення у мишей та карагенінового набряку у щурів (Стефанов О.В., 2001). Протизапальну активність визначали за ступенем зменшення набряку лап у піддослідних тварин.

Одним з факторів виникнення ранового процесу є хімічні подразники, внаслідок чого може розвинутись контактний дерматит. Найбільш характерні ознаки цього ускладнення: підвищення чутливості шкіри до різних подразників, запальний процес, порушення проникності судинної стінки та мікроциркуляції, перехід у хронічну форму, приєднання інфекції (Ардасенов А.В., 2004; Серов В.В., 1995). Враховуючи те, що до складу мазі входить НПЗЗ - німесулід, доцільним було вивчення лікувальної дії мазі на моделі контактного дерматиту (Рабен А.С., 1991; Тюпка Т.І., 2002; Федорчук Ю.В., 2007). Оцінку розвитку патології та лікувальної дії мазі проводили за такими показниками: стан шкірних покривів у балах за ступенем виявлення дерматиту, товщина шкірної складки (для оцінки вираженості набряку шкіри у тварин). Про наявність розвитку запального процесу судили також за зміною гематологічних показників (ШОЕ та кількість лейкоцитів). Для підтвердження лікувальної дії мазі на моделі скипидарного дерматиту проводили гістологічне дослідження біоптатів виразкових дефектів шкіри. Визначали такі характеристики, як клітинна запальна реакція у дермі, судинна реакція, некротично-деструктивні порушення та диференціювання шарів у епідермісі.

Як відомо, запальний процес супроводжується болісними відчуттями, тому одним із завдань дослідження було вивчення знеболювальної дії мазі, яке проводили на моделі «оцтові корчі» (ефективність мазей оцінювали за величиною зменшення кількості судом у порівнянні з групою нелікованих тварин) та місцево-анестезувальної дії методом Реньє (визначали глибину та тривалість анестезії) (Стефанов О.В., 2001; Мамчур В.И. и соавт, 2003).

Для вивчення репаративних властивостей мазей була використана модель лінійних різаних ран у щурів, яка дозволяє оцінити вплив препарату на швидкість формування та дозрівання грануляційної тканини за короткий термін (Коньков Д.Г, 2005; Федорчук Ю.В., 2007).

Поряд з дослідженням фармакологічних властивостей мазі з амікацином необхідним етапом роботи було вивчення деяких показників нешкідливості, а саме гострої, хронічної токсичності та місцевоподразливої дії (Стефанов О.В., 2001; Компанцева Е.В., 2000; Карпеня Л.И., 2003).

Увесь фактичний матеріал обробляли методами математичної статистики (Глянц С., 1998; Лапач С.Н., 2001).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Скринінгове вивчення фармакологічної активності мазі з амікацином з метою вибору оптимального складу (розділ 3)

На першому етапі скринінгу було проведено дослідження протизапальних властивостей різних композицій мазей на моделі термічного запалення лапи у мишей. Отримані результати показали, що на даній моделі усі композиції мазі достовірно зменшували масу набряклої лапи. Найбільш виражену дію проявили зразки мазей № 3, № 4 та № 7, у яких протизапальна активність знаходилася в межах 37,3-42,5%. До складу цих мазей входить німесулід. Щодо визначення дози німесуліду дослідження показали, що німесулід у дозі 1,0 г виявляє у 1,9 рази більш виражену протизапальну дію, ніж у дозі 0,5 г. У результаті проведених експериментальних досліджень перевага надається зразкам мазей, які містять німесулід у дозі 1,0 г (композиції № 3, 4, 7).

Другим етапом скринінгових досліджень стало вивчення протимікробних властивостей зразків мазей до основних збудників ранової інфекції (S. aureus, E. coli, B. subtilis, P. aeruginosa). Отримані результати показали, що всі зразки володіють антимікробною активністю. Більш виражену синергічну дію виявила комбінація амікацину з бензалконієм хлориду (зразки № 2, № 4, № 6, № 7). Так, чутливість стафілокока до зазначених зразків мазей у середньому склала 40 мм2, синьогнійної палички - 45 мм2, кишкової та сінної паличок - 40 мм2. Слід також зазначити, що вміст амікацину (0,5 г або 1,0 г) не впливає на рівень антимікробних властивостей, тому перевага надається зразкам мазей № 6 та № 7, які містять 0,5 г амікацину.

Таким чином, у результаті проведених скринінгових досдіджень за протизапальною та антимікробною дією було обрано зразок мазі № 7, який одержав робочу назву «Інфларакс» та став об'єктом подальшого фармакологічного вивчення.

Вивчення фармакологічної активності мазі «Інфларакс» (розділ 4)

Враховуючи патогенетичні ланки розвитку гнійно-запальної фази ранового процесу та склад обраної мазі з амікацином, дослідження специфічної фармакологічної активності мазі були проведені за такими напрямами: поглиблене вивчення протимікробної дії в умовах in vitro (метод колодязів) та in vivo (модель гнійно-некротичного процесу у мишей); протизапальної дії - на моделях гострого та хронічного запалення; знеболювальної дії - на альгогенних моделях; ранозагоювальної - на моделі лінійних ран.

Враховуючи, що наявність мікрофлори в рані впливає на її загоєння, а в багатьох випадках викликає гнійні ускладнення, необхідно було провести вивчення протимікробної активності мазі «Інфларакс» по відношенню до основних збудників ранової інфекції.

Проведені дослідження протимікробної діі в умовах in vitro показали, що всі вивчені колонії мікроорганізмів проявили високу чутливість до мазі «Інфларакс»: зона затримки росту колонії Е.сoli склала 44,7 ± 2,6 мм, P.aeruginosa - 40,2 ± 2,8 мм, S.aureus - 39,2 ± 1,8 мм, B.subtilis - 36,7 ± 1,8 мм, гриба роду Candida - 26,2 ± 1,4 мм (рис.1). Отримані результати узгоджуються з даними літератури про те, що амікацин є ефективним відносно стафілококів, кишкової, сінної і синьогнійної паличок, а бензалконію хлорид - стафілококів, а також грибів роду Candida (Коваленко В.Н., 2007; Черных В.П., 2005). За спектром та силою антимікробної дії мазь «Інфларакс» має переваги перед маззю «Левосин», особливо по відношенню до синьогнійної палички та грибів роду Candida, що значною мірою визначає перспективність використання цієї мазі для лікування інфікованих ран зі змішаною мікрофлорою.

За сучасними бактеріологічними даними, основними збудниками ранової інфекції є стафілокок (з частотою до 70%) та синьогнійна паличка (з частотою до 38%) (Абаев Ю.К., 2003; Шалімов О.О., 2002). Враховуючи те, що по відношенню до S.aureus та P.aeruginosa мазь «Інфларакс» в умовах in vitro виявила високу бактерицидну активність, доцільно було обрати ці тест-штами для моделювання гнійної рани.



Рис.1. Діаметр зони затримки росту мікроорганізмів під впливом мазі «Інфларакс» та мазі «Левосин»

Примітка. * - відхилення вірогідне по відношенню до референс-препарату, р 0,05.

У ході проведеного дослідження встановлено, що застосування мазі «Інфларакс» на моделях гнійних ран стафілококової та синьогнійної етіології приводило до швидкого очищення ран від гнійно-некротичних мас та зменшення мікробного навантаження у рані (рис. 2, 3).

На моделі стафілококового гнійно-некротичного процесу мазь «Інфларакс» виявила виражений антибактеріальний ефект. За часом звільнення гнійних ран від стафілококів мазь «Інфларакс» не поступається мазі «Левосин». Використання цих мазей приводило до запобігання генералізації інфекційного процесу у мишей. При лікуванні мишей в обох групах відсутність росту мікроорганізмів встановлено на 5-ту добу їх лікування (тобто на 2 дні раніше в порівнянні з контрольною патологією).

Рис. 2. Рівень бактеріального обсіменіння рани на моделі стафілококової гнійної рани у мишей

Проте мазь «Інфларакс» більш ефективна, ніж мазь «Левосин» по відношенню до паличок синьо-зеленого гною - зниження мікробного навантаження ран при застосуванні мазі «Інфларакс» відбувалося вже на третю добу, тобто на 2 доби раніше, ніж у тварин, лікованих маззю «Левосин». Інтегральним показником, який характеризує ступінь генералізації інфекції, є смертність тварин. На моделі гнійно-некротичного процесу, викликаного синьогнійною паличкою, спостерігалась загибель тварин у всіх експериментальних групах, що свідчить про виражені патогенні властивості цього збудника. У групі контрольної патології рівень летальності був найвищим і склав 50%, а у групах тварин, лікованих мазями «Інфларакс» та «Левосин», він становив 12,5% та 25%, відповідно (рис. 4).

Таким чином, виходячи з отриманих результатів в умовах in vitro та in vivo, можна зробити висновок, що мазь з амікацином чинить антимікробну дію як на грампозитивну, так і на грамнегативну мікрофлору. В умовах in vivo було доведено, що мазь з амікацином має виражений лікувальний ефект та сприяє скороченню строків очищення ран від мікроорганізмів і їх загоєнню, що є однією з основних переваг її застосування в гнійно-запальній фазі ранового процесу.

Очевидно, зниження генералізації інфекції під впливом мазі «Інфларакс» обумовлено антибактеріальними компонентами та високою осмолярністю основи, яка сприяє дренажу гнійного ексудату і перешкоджає всмоктуванню крізь некротизовану ділянку шкіри продуктів життєдіяльності мікроорганізмів та продуктів розпаду некротизованих тканин. Сприяння мазі «Інфларакс» більш швидкій санації рани від мікрофлори та загоєнню ран можна пояснити бактерицидними властивостями амікацину і бензалконію хлориду, які відразу викликають загибель мікроорганізмів (Коваленко В.Н., 2007; Черных В.П., 2005).

Відомо, що з позиції загальної патології рановий процес є окремим випадком запалення, що виявляється поєднанням місцевих деструктивно-запальних змін і загальних реакцій (Вялов С.А., 1999; Даценко Б.М., 1995; Кузин М.И., 1991; Лупальцов В.І., 2004). Оцінюючи значну роль запального процесу у розвитку загоєння ран, доцільно було провести поглиблене дослідження з вивчення протизапальної дії мазі з амікацином, що і стало наступним етапом нашої роботи.

Дослідження протизапальної активності мазі «Інфларакс» були проведені на моделях ексудативного (модель термічного запалення і карагенінового набряку лапи) і альтеративного (модель скипидарного дерматиту) запалення.

У механізмі розвитку термічного запалення лапи у мишей та карагенінового набряку стопи у щурів головним є ексудативний компонент, у розвитку якого беруть участь різні флогогени: кінінова система, простагландини, біогенні аміни та ін. (Стефанов О.В., 2001). Ефективність препарату оцінювали за здатністю пригнічувати активність флогогених агентів при гострому ексудативному запаленні.

На моделі термічного запалення лапи у мишей встановлено, що мазь «Інфларакс» достовірно зменшувала масу набряклої лапи, антиексудативна активність мазі «Інфларакс» була вище в 1,5 рази (39,5%) у порівнянні з референс-препаратом (25,5%).

Модель карагенінового набряку дозволяє вивчити вплив препарату на різні медіатори запалення: максимальне виділення лейкотриєнів відбувається протягом першої години експерименту; гістаміну, серотоніну, кінінів - на другу годину; простагландинів - на третю годину (Стефанов О.В., 2001).

Результати проведеного експерименту показали, що мазь «Інфларакс» достовірно пригнічує розвиток набряку на протязі усього досліду. Порівняння антиексудативного ефекту мазі «Інфларакс» (середня активність 25,9%) та референс-препарату (середня активність 16,7%) дозволяє зробити висновок, що останній поступається мазі «Інфларакс» на цій моделі. Найбільш виражену активність мазь «Інфларакс» виявила на 3-тю годину (рис. 5), що, певно, пов'язано з пригніченням синтезу простагландинів.

Виражена протизапальна дія мазі «Інфларакс» на моделях антиексудативного запалення обумовлена одним із компонентів мазі - німесулідом. Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу та вивільненні простагландинів за рахунок блокування ЦОГ-ІІ (Коваленко В.Н., 2007; Черных В.П., 2005; Шварц Г.Я., 2002).

Альтерація є пусковим механізмом будь-якого запалення незалежно від етіологічного чинника (Ардасенов А.В., 2004; Воложин А.И., 1996). Альтеративне запалення характеризується порушенням механізмів тканинного гомеостазу та перевагою процесів ураження над репаративними (Кузин М.И., 1991). Вираженість та глибина альтерації впливає на тяжкість подальшого патологічного процесу, що потребує її фармакотерапії (Воложин А.И., 1996; Серов В.В., 1995 та ін.).

Відтворення альтеративного (субхронічного) запалення було проведено на моделі скипидарного дерматиту.

На моделі скипидарного дерматиту мазь «Інфларакс» виявила виражені протизапальні властивості, про що свідчить вірогідне зменшення інтенсивності ураження шкіри (в 2,4 рази) та товщини шкірної згортки (в 1,6 рази) у порівнянні з контрольною патологією (рис. 6). Лікувальна дія мазі підтверджувалась також нормалізацією кількості лейкоцитів (до 12,7х109/л) та ШОЕ (до 4 мм/год) (рис. 7).

Для підтвердження протизапальних властивостей мазі «Інфларакс» на моделі скипидарного дерматиту було проведене гістологічне дослідження стану шкіри експериментальних тварин. Аплікації мазі «Інфларакс» викликають значне покращання гістологічної картини шкіри у щурів зі скипидарним дерматитом. У всіх щурів товщина епідермального шару наближена до норми, диференціювання шарів у ньому чітке. Процес рогоутворення не порушено (відсутні ознаки паракератозу). Явища акантозу відсутні. У поверхневих шарах дерми спостерігали залишки запальної реакції, яка мала слабкий характер. Судинна реакція знижена, стан ендотелію судин звичайний (рис. 8-в).

Однією з головних ознак запалення є біль. Загальновідомо, що біль виникає внаслідок вивільнення альгогених речовин (гістамін, простагландини та ін.) у пошкоджені тканини, які здатні подразнювати ноцицептори (Каннер Р., 2006; Лупальцов В.І., 2004; Павленко С.С., 1999; Loeser J.D., 1999 та ін.). Тому розвиток ранового запалення супроводжується відчуттями болю, а при великих та глибоких ранах може розвинутися посттравматичний больовий синдром (Абаев Ю.К., 2003; Кузин М.И. 1990; Даценко Б.М., 1995 та ін.). Отже, при терапії ранового процесу необхідна корекція больового відчуття, що позитивно впливає на процес загоєння ран та стан хворого.

Знеболювальну дію мазі «Інфларакс» вивчали на моделі «оцтові корчі». У результаті проведеного дослідження на даній моделі встановлені виражені аналгезивні властивості мазі «Інфларакс»: зменшення кількості корчів, що свідчить про підвищення порога больової чутливості у тварин при аплікації мазі. Зіставлення знеболювального ефекту двох досліджуваних мазей показало, що дія мазі «Інфларакс» була дещо вищою (в 1,3 рази) і склала 36,1% у порівнянні з референс-препаратом (28,9%). Це пов'язано з тим, що на цій моделі лікувальна дія мазі «Інфларакс» виявляється завдяки німесуліду, який сприяє пригніченню синтезу та вивільненню альгогенів: простагландинів, гістаміну та ін.

Одним з головних методів лікування болю є місцева анестезія, яка полягає в блокуванні проходження больового імпульсу по нервовому волокну (Каннер Р., 2006, Кукушкин М.Л., 2004). Здатність досліджуваних мазей викликати місцевоанестезувальну дію вивчали за методом Реньє (Мамчур В.И., 2003). Результати дослідження показали, що глибина і тривалість анестезії досліджуваної мазі були дещо вищими в порівнянні з референс-препаратом. Так, тривалість анестезії мазі «Інфларакс» перевищила тривалість анестезії референс-препарату на 5,4 хв, а глибина анестезії мазі «Інфларакс» в 1,2 рази була вищою, ніж у мазі «Левосин».

Таким чином, знеболювальні властивості мазі «Інфларакс» обумовлені сумацією аналгезивних властивостей німесуліду, який зменшує утворення та вивільнення з тканинних депо медіаторів болю (в тому числі простагландинів), що сенсибілізують альгогенорецептори та викликають стан гіпералгезії (Зупанец И.А., 2005; Каннер Р., 2006). Лідокаїн володіє місцевоанестезувального дією, механізм якої полягає у зворотному блокуванні натрієвих каналів, що перешкоджає поширенню потенціалу дії (проведенню імпульсу) по нервовому волокну (Каннер Р., 2006; Коваленко В.Н., 2007; Черных В.П., 2005 та ін.).

Тривалість та інтенсивність запальної реакції визначає якість та кількість рубцевої тканини, що формується. В рані в період запальної реакції відкладається менше колагену, приросту його міцності не спостерігається до моменту закінчення запальної реакції і початку наступного відкладення колагену. Останні фактори можуть надавати репаративній регенерації затяжного характеру, що супроводжується утворенням ран з в'ялою грануляцією і їх тривалим незагоєнням (Абаев Ю.К., 2003; Кузин М.И., 1990). У зв'язку з цим наступним етапом експериментальних досліджень стало вивчення репаративних властивостей мазі «Інфларакс».

Ранозагоювальну активність мазі «Інфларакс» вивчали на моделі лінійних різаних ран у щурів, яка дозволяє за короткий час досліджувати формування і дозрівання рубцевої тканини.

Мазь «Інфларакс» виявила репаративні властивості на цій моделі, про що свідчить достовірне підвищення міцності рубця в порівнянні з контрольною патологією. За показниками тензіометрії лікувальна дія мазі «Інфларакс» не поступалася такій дії мазі «Левосин».

Аналізуючи отримані результати, слід зазначити, що до складу мазі «Інфларакс» не входять репаративні речовини, проте вона виявляє репаративні властивості на рівні мазі «Левосин» за рахунок сумації дії німесуліду та ПЕО, які створюють сприятливі умови для загоєння ран. Німесулід за рахунок пригнічення активації ЦОГ-ІІ сприяє пригніченню синтезу простагландинів і здатен стабілізувати мембрани гладких клітин, що приводить до зменшення вивільнення гістаміну і серотоніну в тканини (Зупанец И.А., 2005; Коваленко В.Н., 2007; Мамчур В.И., 2005; Шварц Г.Я., 2002 та ін.). Унаслідок цього знижується проникність судин та утворення ексудату, що впливає на зменшення інтенсивності та скорочення терміну розвитку запалення. Припинення запалення збільшує утворення колагену в рані та приріст міцності рубця. Крім того, німесулід пригнічує активність колагенази, яка руйнує колаген (Коваленко В.Н., 2007). ПЕО володіє осмотичною дією, що сприяє зменшенню ексудату в рані (Шалімов О.О., 2002; Тихонов О.І., 2006; Перцев И.М., 2003). Отже, пригнічення запальної реакції впливає на нормалізацію реологічних властивостей крові, кровотоку в пошкоджених тканинах, мікроциркуляції, стану судин та попереджає розвиток вторинних некрозів (Абаев Ю.К. 2003; Кузин М.И., 1990; Даценко Б.М., 1995 та ін.). Нормалізація кровообігу та швидке пригнічення запалення сприяє синтезу колагену, накопичення якого забезпечує міцність рубця та зрілу будову епідермісу (Абаев Ю.К., 2003).

Таким чином, у результаті вивчення фармакологічної ефективності нового комбінованого препарату (мазі «Інфларакс») нами встановлені виражені протимікробні, протигрибкові, протизапальні, знеболювальні, репаративні властивості, що вигідно відрізняє її від існуючих комбінованих мазей, які використовують для лікування гнійно-запальної фази ранового процесу.

Дослідження нешкідливості мазі з амікацином (розділ 5).

До нових препаратів ставляться високі вимоги не тільки стосовно ефективності, але й безпеки їх використання (Викторов А.П., 2007). Обов'язковою умовою при доклінічному вивченні лікарських препаратів є дослідження гострої та хронічної токсичності (Викторов А.П., 2007; Стефанов О.В., 2001).

Отримані результати гострої токсичності при однократному нашкірному нанесенні мишам і щурам та внутрішньошлунковому введенні щурам свідчать про відсутність токсичного впливу мазі «Інфларакс». Відповідно до класифікації речовин за токсичністю мазь «Інфларакс» при внутрішньошлунковому введенні належить до V класу токсичності (практично нетоксичних речовин - ЛД50 5000 мг/кг).

При проведенні хронічних токсикологічних досліджень встановлено, що мазь «Інфларакс» при 3-місячному нашкірному нанесенні не чинить токсичного впливу на функцію органів і систем лабораторних тварин. Ці дослідження підтверджені гематологічними, гістологічними, біохімічними показниками.

Результати досліджень дерматотоксичної дії мазі «Інфларакс» як при одноразовому, так і при тривалому застосуванні дозволили встановити відсутність її місцевоподразливої дії.

Таким чином, проведені дослідження показали, що нова комбінована мазь «Інфларакс» є ефективним та нетоксичним засобом для фармакокорекції ранового процесу.



ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично та експериментально обгрунтований склад і доведена доцільність упровадження та застосування нової комбінованої мазі з амікацином для лікування гнійно-запальної фази ранового процесу. Наведений у дисертації матеріал є частиною повного доклінічного дослідження мазі з амікацином. Доведено, що активність мазі з амікацином повністю відповідає спектру сучасних збудників гнійних ускладнень ранового процесу і є своєчасною розробкою для його лікування. Аналіз отриманих результатів усіх проведених досліджень дозволяє зробити висновок, що ефективність мазі з амікацином обумовлена різнобічністю фармакологічної дії компонентів мазі. При вивченні специфічної фармакологічної дії цього нового комплексного препарату встановлено виражені протимікробні, протигрибкові, протизапальні, знеболювальні, репаративні властивості.

1. У результаті проведення скринінгових досліджень за протимікробною та протизапальною дією встановлено оптимальний склад нової комбінованої мазі, що містить 0,5% амікацину, 0,5% бензалконію хлориду, 1% німесуліду, 4% лідокаїну та поліетиленоксидну основу.

2. При вивченні мазі з амікацином в умовах in vitro встановлено широкий спектр антимікробної дії по відношенню до грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів (стафілокока, синьогнійної, сінної, кишкової паличок) та грибів роду Candida. Антимікробна дія мазі з амікацином у цих умовах не поступається дії референс-препарату, а по відношенню до синьогнійної палички та грибів роду Candida протимікробна активність досліджуваної мазі була вища, ніж активність препарату порівняння мазі «Левосин».

3. В умовах in vivo на моделях гнійно-некротичного процесу стафілококової та синьогнійної етіології встановлена терапевтична ефективність мазі з амікацином. За ступенем антистафілококової активності мазь з амікацином не поступається мазі «Левосин». За рівнем антисиньогнійної дії, згідно з результатами мікробіологічних досліджень, мазь з амікацином за всіма показниками переважає мазь «Левосин».

4. На моделях запалення, викликаних різними флоготропними агентами, встановлена виражена протизапальна активність мазі з амікацином: на моделі термічного запалення - 39,5%, карагенінового набряку - 25,9% та скипидарного дерматиту - 58,3%. На всіх моделях запалення мазь з амікацином виявила більш виражену протизапальну активність у порівнянні з маззю «Левосин». На моделі скипидарного дерматиту відмічена позитивна динаміка клінічних, фізичних, гематологічних та гістологічних показників.

5. Знеболювальна дія мазі з амікацином була встановлена на моделі «оцтові корчі» та за допомогою методу Реньє. На моделі «оцтові корчі» аналгезивна активність мазі з амікацином становила 36,1%. Методом Реньє доведена місцевоанестезувальна дія мазі з амікацином за показниками глибини і тривалості анестезії. Мазь з амікацином на цих моделях виявила дещо вищу активність у порівнянні з маззю «Левосин».

6. На моделі лінійних різаних ран відмічено, що мазь з амікацином сприяла загоєнню ран та формуванню рубця. За рівнем репаративної активності мазь з амікацином не поступалася мазі «Левосин».

7. Мазь з амікацином при одноразовому нашкірному та внутрішньошлунковому застосуванні є практично нетоксичним препаратом. При тривалому нанесенні мазь не чинить токсичного впливу на функції органів і систем, а також на шкіру лабораторних тварин.



ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛИКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Порівняння протизапальних властивостей нової комбінованої мазі з амікацином з маззю Левосин / С.М. Дроговоз, О.В. Доровський, Я.О. Бутко, А.В. Горкавчук // Ліки. - 2006. - № 5-6. - С. 29-32. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз одержаних результатів, підготовка та оформлення статті).

2. Вивчення протизапальної активності мазі з амікацином на моделі скипидарного дерматиту у щурів / С.М. Дроговоз, О.В. Доровський, Я.О. Бутко, А.В. Горкавчук // Ліки. - 2006. - № 3-4. - С. 43-46. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз одержаних результатів, підготовка статті).

3. Дроговоз С.М. Спектр фармакологической активности мази с амикацином / С.М. Дроговоз, Я.А. Бутко, Т.А. Куценко // Фармаком. - 2006. - № 4 - С. 93-96. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз одержаних результатів, підготовка статті).

4. Вивчення антимікробної активності нової комбінованої мазі з амікацином / С.М. Дроговоз, І.Л. Дикий, Я.О. Бутко, А.В. Горкавчук // Вісник фармації. - 2007. - № 1(49). - С. 69-73. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз одержаних результатів, підготовка та оформлення статті).

5. Бутко Я.О. Обгрунтування складу нової комбінованої мазі з амікацином для лікування ран / Я.О. Бутко, С.М. Дроговоз, І.Л. Дикий // Укр. біофарм. журн. - 2008. - Том 1, № 1. - с. 6-9. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз одержаних результатів, підготовка статті).

6. Бутко Я.О. Вивчення місцевоанестезуючої та місцевоподразнюючої дії нової комбінованої мазі з амікацином для лікування ран / Я.О. Бутко // Укр. біофарм. журн. - 2009. - Том 1, № 2. - С. 15-17. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз одержаних результатів, підготовка та оформлення статті).

7. Бутко Я.А. Фармакокоррекция раневого процесса / Я.А. Бутко // Провизор. - 2007. - № 15. - с. 29-32. (Особистий внесок: підбір теоретичного матеріалу, аналіз матеріалу, підготовка та оформлення статті).

8. Бутко Я.А. Ожоги кожных покровов: классификация и методы лечения / Я.А. Бутко, Ткачева О.В. // Провизор. - 2008. - № 2. - с. 23-28. (Особистий внесок: підбір теоретичного матеріалу, аналіз матеріалу, підготовка та оформлення статті).

9. Бутко Я.О. Фактори, що сприяють або зменшують побічну дію аміноглікозидів/ Я.О. Бутко // Ліки. - 2006. - № 3-4. - с. 66-68. (Особистий внесок: підбір теоретичного матеріалу, аналіз матеріалу, підготовка та оформлення статті).

10. Бутко Я.А. Экспериментальное изучение противовоспалительной активности новой комбинированной мази / Я.А. Бутко, А.В. Горкавчук // Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф. “Лекарства - человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств”, Харьков, (23 марта 2006 г.). - Х., 2006. - С. 19-20.

11. Бутко Я.А. Изучение противовоспалительной активности новой мази с амикацином на модели скипидарного дерматита у крыс / Я.А. Бутко, А.В. Горкавчук, Х.С. Саядян // Створення, виробництво, стандартизація, фармако-економічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок: Тези доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, (12-13 жовт. 2006 р.). - Х.: Вид-во НФаУ, 2006. - С. 174-175.

12. Бутко Я.О. Вивчення протизапальних властивостей нової комбінованої мазі з амікацином / Я.О. Бутко, А.В. Горкавчук // Тез. доп. ІІІ Нац. з'їзду фармакологів України “Фармакологія 2006 - крок у майбутнє”, Одеса, (17-20 жовт. 2006 р.). - Одеса, 2006. - С. 23.

13. Бутко Я.А. Современные подходы к лечению раневого процесса / Я.А. Бутко, А.В. Горкавчук // Тез. доп. VІ Всеукр. наук.-практ. конференції “Клінічна фармація в Україні”, Харків, (17 лист.). - Х., 2007. - с. 23.

14. Бутко Я.О. Дослідження антиексудативної активності нової комбінованої мазі з амікацином / Я.О. Бутко // Тез. доп. Всеукр. конгр. “Сьогодення та майбутнє фармації”, Харків, (16-19 квіт. 2008 р.). - Х., 2008. - С. 371.

15. Бутко Я.О. Дослідження антимікробної дії нової комплексної мазі з амікацином для лікування гнійних ран / Я.О. Бутко, І.Л. Дикий, С.М. Дроговоз // Тез. доп. І Нац. Конгр. “Человек и Лекарство - Украина”, Київ, (26-28 бер. 2008 р.). - К., 2008. - С. 153.

16. Вивчення лікувальної дії сучасних вітчизняних мазей на моделі скипидарного дерматиту у щурів / Л. Соколова, Н. Куліш, В. Бондар, Я.О. Бутко // Тез. доп. Всеукр. наук.-практ. конф. студентів та молодих учених, Харків, (16-17 квіт. 2008 р.). - Х., 2008. - С. 217.

17. Бутко Я.А. Експериментальне вивчення аналгезуючих властивостей нової комбінованої мазі з амікацином / Я.А. Бутко, В.П. Вереітинова // Тез. доп. Міжнар. медико-фармац. конгр. “Ліки та життя”, Київ, (6-9 лют. 2007 р.). - К., 2007. - с. 90-91.

18. Бутко Я.О., Дикий І.Л., Дроговоз С.М. Проведення скринінгових досліджень нової комбінованої мазі з амікацином / Я.О. Бутко, І.Л. Дикий, С.М. Дроговоз // Тез. доп. наук.-практ. конф. «Шпитальні інфекції: сучасний стан проблеми», Харків, (11-12 груд.2008р.) - Х., 2008. - С. 29-31.

19. Коврижина А. Фармацевтический анализ мазей отечественного производства, используемых для лечения ран / А. Коврижина, Я.А. Бутко // Тез. доп. міжвуз. наук. студ. конф., Харків, (27 квіт. 2006 р.). - Х.: Вид-но НФаУ, 2006. - С. 228.



АНОТАЦІЯ

Бутко Я.О. «Вивчення фармакологічної дії нової комбінованої мазі з амікацином для лікування ранового процесу». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05. - фармакологія. - Національний фармацевтичний університет, Харків, 2009.

Дисертація присвячена фармакологічному вивченню нової комбінованої мазі з амікацином, що має такий склад: амікацину 0,5%, німесуліду 1%, бензалконію хлориду 0,5%, лідокаїну 4%, ПЕО-400,1500 до 100 г. В експерименті встановлено, що мазь з амікацином має широкий спектр фармакологічної активності: протимікробну, протигрибкову, протизапальну, знеболювальну та ранозагоювальну.

Вивчення антимікробних властивостей мазі з амікацином методом дифузії в агар дозволило встановити широкий спектр активності препарату по відношенню до S.aureus, E.coli, B.subtillis, Ps. aeruginosa та Candida. Антистафілококова та антисиньогнійна активність нової мазі були підтверджені в умовах in vivo.

На моделях термічного запалення лапи у мишей, карагенінового набряку, скипидарного дерматиту у щурів мазь з амікацином виявила виражений протизапальний ефект. За вираженістю протизапальної дії нова комбінована мазь з амікацином значно перевершувала активність мазі «Левосин».

На моделі «оцтові корчі» була вивчена аналгезивна активність мазі з амікацином. Методом Реньє доведена місцевоанестезувальна дія нової мазі за показниками глибини і тривалості анестезії. Мазь з амікацином на цих моделях виявила дещо вищу активність у порівнянні з маззю «Левосин».

При вивчені ранозагоювальної дії мазі з амікацином на моделі лінійних різаних ран встановлено, що мазь сприяла загоєнню ран та формуванню рубця. За рівнем репаративної активності мазь з амікацином не поступалася мазі «Левосин».

Комплекс токсикологічних досліджень дозволив встановити, що мазь не чинить токсичного впливу на тварин, не виявляє місцевоподразливої дії.

За встановленим спектром фармакологічної дії мазь з амікацином можна рекомендувати для лікування гнійно-запальної фази ранового процесу.

Ключові слова: фармакологічне вивчення, протимікробна, протизапальна, знеболювальна, ранозагоювальна дія.



АННОТАЦИЯ

Бутко Я.А. «Изучение фармакологического действия новой комбинированной мази с амикацином для лечения раневого процесса». - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 14.03.05. - фармакология. - Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2009.

Проведено фармакологическое изучение мази с амикацином, имеющей следующий состав: амикацина 0,5%, нимесулида 1%, бензалкония хлорида 0,5%, лидокаина 4%, ПЕО-400,1500 до 100 г. Доказано, что мазь с амикацином имеет широкий спектр фармакологической активности: противомикробную, противогрибковую, противовоспалительную, обезболивающую, ранозаживляющую.

В скрининговых исследованиях методом «диффузии в агар» и на модели термического воспаления лапы у мышей определен оптимальный состав новой мази.

Изучение противомикробного действия мази с амикацином в условиях in vitro методом диффузии в агар показало высокий уровень активности по отношению к культурам S.aureus, E.coli, B., Ps.aeruginosa и Candida. Антисинегнойная и антикандидозная активность мази с амикацином была выше по сравнению с референс-препаратом.

В условиях in vivo на моделях стафилококковой и синегнойной инфекции на мышах в группе контрольной патологии отмечали высокий уровень микробной загрязненности ран и высокий уровень смертности. Мазь с амикацином проявляет выраженное противомикробное действие: снижает уровень микробной контаминации, способствует снижению смертности животных. На модели стафилококковой инфекции мазь с амикацином и препарат сравнения проявили практически одинаковую активность, на модели синегнойной инфекции мазь с амикацином проявила более выраженное действие: уровень летальности в группе животных, которых лечили мазью с амикацином составил 12,5%, а в группе животных, которых лечили мазью «Левосин» - 25%; очищение раны от микробной контаминации под действием мази с амикацином происходило на 2 дня раньше по сравнению с мазью «Левосин».

Исследование противовоспалительных свойств мази с амикацином было проведено на моделях острого воспаления (на модели термического воспаления лапы у мышей активность мази с амикацином составила 39,5%, на модели карагенинового отека - 25,9%) и хронической воспалительной реакции (на модели скипидарного дерматита - 58,3%). На всех моделях воспаления мазь с амикацином проявила более выраженное противовоспалительное действие по сравнению с референс-препаратом. Изучение противовоспалительного действия мази с амикацином на моделях острого воспаления позволило установить выраженные антиэкссудативные свойства, о чем свидетельствует достоверное угнетение отека лап животных, а также механизм действия препарата (снижение синтеза и высвобождения простагландинов и других медиаторов воспаления). На модели скипидарного дерматита мазь с амикацином оказала выраженный лечебный эффект (достоверно угнетала интенсивность поражения кожи (в 2,4 раза) и толщину кожной складки (в 1,6 раза) по сравнению с контрольной патологией, в также способствовала нормализации гематологических показателей). Противовоспалительная активность мази была подтверждена гистологическими исследованиями: толщина эпидермального слоя приближена к норме, процесс рогообразования не нарушен, в поверхностных слоях дермы наблюдается уменьшение воспалительной реакции.

Обезболивающее действие мази с амикацином было установлено на модели «уксусные корчи» (36,1%) и методом Ренье. Методом Ренье доказано местноанестезирующее действие мази с амикацином по показателям глубины и длительности анестезии. По обезболивающему действию мазь с амикацином превышает действие мази «Левосин».

На модели линейных резаных ран отмечено, что мазь с амикацином способствовала заживлению ран. Важным фактором, обеспечивающим благоприятные условия для интенсификации ранозаживляющих процессов, является противовоспалительная активность исследуемых мазей. По репаративной активности мазь с амикацином не уступала активности мази «Левосин».

Комплекс токсикологических исследований показал, что мазь с амикацином при накожном и внутрижелудочном применении относится к практически нетоксичным веществам. При длительном применении не проявляет токсического влияния на организм животных и местнораздражающего действия.

В результате установленного спектра фармакологического действия мазь с амикацином можно рекомендовать для лечения гнойных ран и профилактики их осложнений, послеоперационных нагноений ран, для лечения инфекционных ожогов и дерматитов. Мазь с амикацином является полифункциональным лекарственным средством и позволяет эффективно решать основную задачу терапии - комплексное воздействие на основные патогенетические звенья течения раневого процесса.

...