Непереносимість фруктози: клініка, діагностика і методи лікування в гастроентерологічній практиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ ФРУКТОЗИ: КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА І МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ В ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

14.01.36 - гастроентерологія

СИЗЕНКО ГАННА КОСТЯНТИНІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Пєрєдєрій В'ячеслав Григорович, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, кафедра внутрішньої медицини № 1, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кляритська Ірина Львівна, Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського МОЗ України, кафедра терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти, завідувач кафедри (м. Сімферополь);

доктор медичних наук, доцент Шипулін Вадим Петрович, Національна академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, кафедра терапії, доцент кафедри (м. Київ).

Захист відбудеться «19» травня 2011 р. о 13³⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.09 при Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 17).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О. О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий «16» квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук В.В. Чернявський

Загальна характеристика роботи

фруктоза непереносимість кишківник водневий

Актуальність проблеми. Непереносимість фруктози, як і інших цукрів (лактози, сорбітолу), проявляється типовими симптомами мальабсорбції, що часто призводить до помилкової діагностики СПК або інших функціональних захворювань кишківника (Gibson P.R. et al., 2007; Robayo-Torres C.C. et al., 2006). Останнім часом зросла клінічна зацікавленість вчених цим питанням, що в значній мірі обумовлено майже трьохкратним підвищенням рівня споживання фруктози та підсолоджувачів на її основі у всьому світі (Gibney M., 1995; White J.S., 2009). На сьогодні ми не маємо точних даних стосовно споживання фруктози в Україні, але враховуючи зростання популярності так званої «західної» моделі харчування, переважання на вітчизняному харчовому ринку іноземної продукції, часто з неконтрольованим вмістом вуглеводу, можна зробити висновок, що цей показник неухильно збільшується.

Відомо, що фруктоза має обмежену здатність до всмоктування в шлунково-кишковому тракті, навіть у здорових осіб, і, таким чином, може викликати або підсилювати розвиток абдомінальної симптоматики у осіб з фоновими ФЗК або іншими гастроінтестинальними розладами. Результати неконтрольованих досліджень свідчать, що частота неповної абсорбції фруктози (25 г) була вище у пацієнтів з функціональними розладами кишківника - 36-75 % (Choi Y.K., 2003; Fernandez-Banares F., 2009), в порівнянні з частотою (0-50 %), зафіксованою у здорових осіб (Ravich W.J., 1983; Truswell A.S., 1988). Однак, інші дослідники заперечують цей зв'язок, наполягаючи на тому, що мальабсорбція вуглеводу має однакову поширеність у безсимптомних осіб та пацієнтів з ФЗК (Nelis G.F., 1990; Simren M., 2001).

Не дивлячись на дані, що свідчать про можливу широку розповсюдженість непереносимості фруктози в популяції в цілому і серед пацієнтів з гастроентерологічною патологією, на теперішній час відсутній раціональний метод для діагностики цього стану.

Водневі дихальні тести на сьогодні являються єдиною діагностичною можливістю для виявлення непереносимості фруктози. Однак досі залишається ряд невирішених питань щодо можливості їх застосування у клінічній практиці. Так, існують розбіжності щодо необхідної дози і концентрації тестового розчину, оскільки використання значного навантаження може призводити до появи хибнопозитивних результатів і викликати розвиток вираженої абдомінальної симптоматики у досліджуваних осіб. Не дивлячись на те, що за даними деяких розробників ФВДТ може бути ефективним при виявленні патології тонкого кишківника, в світовому консенсусі з водневих тестів наголошується, що для вивчення можливостей його застосування в клінічній практиці необхідні подальші наукові дослідження (Gasbarrini A. et al, 2009).

Також відкритим залишається питання щодо корекції даної патології, адже у більшості доступних досліджень використовується термін «безфруктозна дієта» без розкриття його змісту (Drisko J., 2006). Зрозуміло, що абсолютне виключення фруктози з дієти було б неможливим і не раціональним для дієтичного втручання у зв'язку з практично повсюдною присутністю вуглеводу у продуктах харчування, а також високою залежністю результатів впровадженої дієти від комплаєнсу пацієнтів. А з огляду на обмежену переносимість даного вуглеводу навіть у здорових осіб, перед нами постає проблема формування чітких, зрозумілих і простих у застосуванні дієтичних рекомендацій, які б могли використовуватися в рутинній клінічній практиці для ведення хворих з функціональними захворюваннями кишківника, а також в якості рекомендацій особам з ізольованою непереносимістю фруктози.

Таким чином, для клінічної практики в Україні актуальним є детальне вивчення непереносимості фруктози, її розповсюдженості серед пацієнтів з функціональними захворюваннями кишківника, визначення діагностичних можливостей ФВДТ, а також впровадження в практику методики дієтичної корекції даного стану.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертаційної роботи пов'язані з науковою тематикою кафедри внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і є фрагментом планової НДР № 0100U002638 «Удосконалення діагностики, лікування та виліковування гастроентерологічних хворих та профілактики гастроентерологічної патології».

Мета дослідження. Підвищення ефективності діагностики і лікування пацієнтів з функціональними захворюваннями кишківника шляхом вивчення клінічної картини непереносимості фруктози її зв'язку з даними захворюваннями та вдосконалення існуючих можливостей діагностики та корекції цього стану.

Завдання дослідження:

Визначити і обґрунтувати оптимальну дозу фруктози в якості діагностичного субстрату при проведенні ВДТ для виявлення непереносимості цього вуглеводу.

Визначити чутливість і специфічність ВДТ з використанням різних доз фруктози для діагностики її непереносимості.

Виявити частоту непереносимості фруктози серед пацієнтів з функціональними захворюваннями кишківника (функціональне здуття, функціональна діарея, синдром подразненого кишківника) і її вплив на перебіг захворювання.

Удосконалити і оцінити ефективність дієтичних рекомендацій для пацієнтів з доведеною непереносимістю фруктози і функціональними захворюваннями кишківника.

Порівняти ефективність запропонованого способу дієтичної корекції з існуючими на сьогоднішній день дієтичними підходами до лікування непереносимості фруктози (FODMAP).

Об'єкт дослідження: непереносимість фруктози, функціональні захворювання кишківника (СПК, функціональна діарея, функціональне здуття), а також їх поєднання.

Предмет дослідження: клінічні прояви непереносимості фруктози в поєднанні з функціональними захворюваннями кишківника, показники водневого дихального тесту з фруктозою, різні схеми дієтичної корекції.

Методи дослідження: загально-клінічні (огляд, розпитування, пальпація, перкусія та аускультація) та лабораторні (загальні аналізи крові та сечі, АЛТ, АСТ, креатинін, сечовина, загальний білок, електроліти крові, копрограма, імуноферментні методи для визначення антитіл до тканьової трансглутамінази, рівня ТТГ), інструментальні (ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, водневі дихальні тести (з фруктозою, лактулозою, глюкозою, лактозою), відеоколоноскопія), математичні та статистичні методи (комп'ютерні програми статистичної обробки даних Excel 2003 (Microsoft) та Статистика-7 (StatSoft)).

Наукова новизна отриманих результатів. В роботі удосконалена методика проведення ФВДТ шляхом порівняння даних ФВДТ з різними дозами діагностичного розчину і обґрунтовано застосування зменшеної дози діагностичного субстрату для визначення непереносимості вуглеводу. Вперше вивчено чутливість та специфічність ФВДТ з різними дозами тестового розчину у здорових добровольців та пацієнтів з ФЗК (СПК, функціональна діарея, функціональне здуття). За допомогою ФВДТ вперше досліджена частота НФ у пацієнтів з функціональними захворюваннями кишківника і виявлена достовірна різниця між середніми показниками інтенсивності симптомів та їх частоти у пацієнтів з поєднанням ФЗК і НФ та ізольованою функціональною патологією. Визначена ефективність дієтичної корекції у пацієнтів з поєднанням НФ і ФЗК і сформульовані рекомендації до її призначення.

Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтована оптимальна доза фруктози (25 г) для проведення ВДТ з метою визначення непереносимості вуглеводу. З'ясовано, що визначення непереносимості фруктози за допомогою ФВДТ у пацієнтів з ФЗК (СПК, функціональне здуття та функціональна діарея) показане з метою удосконалення діагностики цих станів та поліпшення ефективності лікування вищевказаних захворювань шляхом відповідної дієтичної корекції. Удосконалені дієтичні підходи до корекції непереносимості фруктози у пацієнтів з функціональними захворюваннями кишківника та доведена їх ефективність при лікуванні даних захворювань. Визначені показання до диференційованого призначення дієтичних рекомендацій при лікуванні хворих з ФЗК.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати проведеного дослідження впроваджені в практичну роботу терапевтичного і гастроентерологічного відділень Київської міської клінічної лікарні № 18, Українсько-німецького гастроентерологічного центру «BYK-Київ», Центральної районної поліклініки Дніпровського району м. Києва, гастроцентру м. Вінниці. Отримані результати використовуються в навчальному процесі кафедри внутрішньої медицини № 1 та кафедри фізичної реабілітації і спортивної медицини НМУ імені О.О. Богомольця, кафедри внутрішньої та сімейної медицини ВНМУ імені М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження.

Здобувачем самостійно визначена мета та завдання дослідження, здійснений патентно-інформаційний пошук, проаналізована наукова література з обраної теми, проведений відбір пацієнтів та сформовані групи, здійснені поглиблені клінічні спостереження та особисто виконані ФВДТ та інші водневі дихальні тести особам, що брали участь в дослідженні, проведено первинну обробку результатів клінічних, біохімічних, інструментальних методів дослідження та даних ФВДТ, особисто розроблені і впроваджені схеми лікування всіх обстежених пацієнтів та проведено подальше клінічне спостереження. Загально-клінічні та загально-лабораторні аналізи проведені співробітниками лабораторії кафедри внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Здобувачем особисто написані всі розділи дисертації, проведені аналіз і узагальнення результатів дослідження, статистична обробка даних, оформлення дисертаційної роботи.

У наукових працях, опублікованих у співавторстві, використаний фактичний матеріал, одержаний дисертантом у процесі виконання досліджень. По матеріалам дисертації отриманий патент на корисну модель.

На підставі проведених наукових досліджень в практичну роботу гастроентерологічного відділення КМКЛ № 18, Українсько-німецького гастроентерологічного центру «BYK-Київ», Центральної районної поліклініки Дніпровського району і гастроцентру м. Вінниці були впроваджені комплексні схеми обстеження і лікування пацієнтів з ФЗК.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи викладені та обговорені на ІІІ науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти раціонального харчування (Київ, 23 квітня 2010), 18 Європейському гастроентерологічному тижні (Барселона, 25 жовтня 2010), ХVI з'їзді терапевтів України (Київ, 19 листопада 2010); V міжрегіональній науково-практичній конференції «Загальна практика-сімейна медицина: сучасний стан організації, діагностики, лікування та профілактики» (Вінниця, 26 листопада 2010). Матеріали дисертації апробовані на спільному засіданні кафедр внутрішньої медицини № 1, № 3, № 4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та кафедри терапії НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, які повністю відображають зміст проведеного дослідження (7 статей і 1 тези). 7 статей опубліковано у наукових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 2 самостійних) та отриманий патент на корисну модель № 5596, бюлетень № 24 від 27 грудня 2010 р.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі змісту, переліку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, трьох розділів особистих досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій та переліку використаних літературних джерел. Дисертацію наведено на 162 сторінках друкованого тексту українською мовою, у тому числі 17 малюнків, 48 таблиць, 21 сторінок списку використаних джерел (217 джерел, з них 6 вітчизняних та 209 іноземних).

Основний зміст

Матеріал і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач в дослідження було включено 320 осіб (122 чоловіка та 198 жінок), віком від 20 до 59 років (середній вік 34,5±3,6 років), які проходили лікування на клінічній базі кафедри внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені  О.О. Богомольця. Усі обстежені були розподілені на шість груп (дві групи волонтерів та 4 груп хворих), за умови відповідності між ними демографічних та основних анамнестичних даних, клінічних проявів, а також вихідних значень показників комплексного клінічного, інструментального та лабораторного досліджень у межах кожної групи. Всі обстежені пацієнти не відзначали тривожної симптоматики.

Всім хворим проводилося комплексне клінічне обстеження, яке включало вивчення скарг, їх тривалості, анамнезу захворювання, зв'язку з характером харчування та вивчення попередніх спроб дієтичної корекції у разі наявності таких, об'єктивного статусу, даних інструментальних (УЗД органів черевної порожнини; водневі дихальні тести, відеоколоносокпія) та лабораторних методів дослідження (загальний аналіз крові, АЛТ, АСТ, креатинін, сечовина, загальний білок, електроліти крові, імуноферментний аналіз для визначення антитіл до тканьової трансглютамінази, рівня ТТГ, загальний аналіз сечі, копрограма).

Діагноз непереносимості фруктози встановлювався на основі клінічних даних, анамнезу, даних фізичного обстеження, результатів водневого дихального тесту, оцінки ефективності попередньої терапії (дієтичної корекції), яка проводилась хворим.

Усі пацієнти, відібрані для дослідження, перебували в стадії загострення основного захворювання або за попередні півроку спостерігали хоча б одне загострення основного захворювання.

Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі з метою визначення оптимальної дози фруктози для проведення дихального тесту (15 г, 25 г і 50 г) нами було обстежено 106 добровольців та 101 пацієнт з ФЗК. Обстежені обох груп були розподілені на дві підгрупи: основну та контрольну. До контрольних підгруп включались практично здорові добровольці та пацієнти з ФЗК, які не фіксували анамнестичного зв'язку між прийомом їжі (особливо продуктів з високим вмістом фруктози) та появою або посиленням інтенсивності будь-якої абдомінальної симптоматики. До основних підгруп були включені досліджувані з зафіксованою в анамнезі появою симптомів з боку шлунково-кишкового тракту (абдомінальний дискомфорт, здуття живота, діарея) після вживання продуктів з високим вмістом фруктози чи полімерів (безалкогольні солодкі напої, концентровані фруктові соки, сиропи, продукти спеціалізованого діабетичного харчування) і наявністю позитивного ефекту від діагностичного обмеження фруктози в дієті протягом 1 тижня. У всіх досліджуваних також була виключена непереносимість сорбітолу за допомогою ВДТ з сорбітолом.

На другому етапі дослідження нами вивчалася частота виявлення непереносимості фруктози у 113 пацієнтів з ФЗК за умови відповідності до Римських критеріїв ІІІ перегляду.

Всіх обстежених цього етапу дослідження було розподілено на 3 групи, репрезентативні за чисельністю, віком та статтю.

До першої групи увійшло 56 пацієнтів з СПК (36 пацієнтів із СПК-Д та 20 пацієнтів із СПК-З). Характерними симптомами для більшості хворих були: абдомінальний біль (60,7 %), абдомінальний дискомфорт (39,3 %), здуття живота (76,7 %), полегшення після акту дефекації (71,4 %), частота дефекації менше 3 разів на тиждень (34,6 %), частота дефекації частіше, ніж 3 рази на день (25,7 %), випорожнення рідкої консистенції пацієнтів (46,4 %), випорожнення твердої консистенції (44,6 %).

Пацієнти другої групи - 25 хворих зі встановленим діагнозом функціональна діарея. Серед всіх пацієнтів цієї групи послаблення стулу мінімум у 75 % актів дефекації спостерігалось у 76 % пацієнтів, у 24 % пацієнтів спостерігалось послаблення стулу у 76-100 % актів дефекації. Здуття живота відмічало 17 пацієнтів (68 %).

Пацієнти третьої групи - 32 хворих, яким було встановлено діагноз функціонального здуття. Серед пацієнтів цієї групи відчуття здуття живота мінімум 3 дні на місяць спостерігалось у 21,87 % пацієнтів, у 25 % пацієнтів спостерігалось відчуття здуття живота протягом 4-10 днів на місяць, у 37,5 % пацієнтів спостерігалось відчуття здуття живота протягом 11-20 днів на місяць, відчуття здуття живота протягом 21-30 днів на місяць спостерігалось у 15,6 % пацієнтів.

На третьому етапі проводилось спостереження за 126 особами, яким призначена дієтична корекція. Досліджувані також були поділені на підгрупи: основна, що складалася з 55 пацієнтів з СПК з доведеною непереносимістю фруктози та контрольна - з 55 пацієнтів з СПК без НФ. Діагноз НФ встановлювався на основі позитивного результату водневого дихального тесту з 25 г фруктози.

Всі обстежувані основної та порівняльної груп були розподілені на підгрупи, репрезентативні за чисельністю, віком і статтю. 30 пацієнтів з кожної групи отримували запропоновані нами дієтичні рекомендації, яких мали дотримуватися протягом 12 тижнів спостереження. 25 пацієнтів з обох груп отримували дієтичні рекомендації FODMAP, яких мали дотримуватися 12 тижнів, відповідно.

Також запропонований нами спосіб дієтичної корекції призначався 10 пацієнтам з ФЗ і 6 пацієнтам з ФД в поєднанні НФ.

Серед обстежуваних пацієнтів на всіх етапах переважали жінки віком від 20 до 39 років (на І етапі - 75 %; на ІІ - 73,3 %, на ІІІ - 91,5 %, на ІV - 58,2 %, відповідно).

Інтенсивність симптомів оцінювалась за міжнародною ранговою шкалою та ранжувалась за 10 балами, консистенція стулу оцінювалась за Бристольскою шкалою калу, визначення рівня депресії проводилось за шкалою Бека.

Статистичну обробку отриманих результатів було проведено за допомогою програм статистичної обробки даних Excel 2003 (Microsoft) та Статистика-7 (StatSoft). В результаті для кількісних величин були отримані середньоарифметичні значення та стандартні відхилення, для якісних та рангових величин вирахувані медіани та інтерквартильні проміжки. Нормальність розподілу вибірки оцінювалась за допомогою тесту Шапіро-Уілка. При проведенні порівняння покаників до і після лікування використовувався t-критерій Стьюдента (нормальний закон розподілу) для зв'язаних вибірок або Т-критерій Вілкоксона (у випадках, коли закон розподілу відрізнявся від нормального або проводилося порівняння рангових критеріїв). Для оцінки вірогідності різниць середніх величин був застосований дисперсійний аналіз. При порівнянні частоти якісних та рангових ознак у двох вибірках використовувався критерій хі-квадрат (ч2) або U-критерій Мана-Уітні. Для оцінки вірогідності різниць середніх величин був застосований дисперсійний аналіз. Різниця вважалась статистично значимою при р<0,05. Залежність між показниками оцінювалась за допомогою метода парної кореляції Пірсона, а при непараметричних розподілах ознак застосовували рангову кореляцію Спірмана.

Результати дослідження та їх обговорення. За допомогою анкетувально-опитувального методу нами були орієнтовно визначені середня добова і середня разова кількість фруктози, що споживається (без урахування сахарози та фруктанів) у 100 випадково вибраних осіб, що становили близько 41,2±18,01 г (зі значними коливаннями від 3,6 г на добу до 52 г на добу) і 23±5,09 г, відповідно. На основі отриманих даних в якості альтернативної дози фруктози для проведення ФВДТ нами була запропонована доза - 25 г, що відповідає середньому разовому споживанню моносахарида, визначеному серед досліджуваних.

При виконанні ФВДТ з різними дозами фруктози у групі волонтерів нами було встановлено, що вживання 15 г фруктози не призводило до появи позитивних результатів у жодного з досліджуваних обох груп, що відповідає передбачуваним абсорбційним можливостям кишківника людини. Тоді як після використання 25 г тестового розчину в контрольній групі позитивні результати були отримані у 5,9 % осіб без провокування симптоматики. В групі ізольованої НФ позитивні результати при проведення тесту з тією ж кількістю фруктози були отримані у 89,7 % осіб, що відповідало їх клінічній оцінці (р<0,0001). У більшої частини пацієнтів відзначалась поява абдомінальної симптоматики (здуття живота (48,6 %), абдомінальний біль/дискомфорт (40,5 %), нудота (8,1 %)) за період проведення тесту і/або протягом 4 годин спостереження після нього. При проведенні ВДТ з 50 г фруктози позитивні результати були отримані у 100 % досліджуваних осіб основної та 66,6 % досліджуваних контрольної групи. Більшість обстежуваних пацієнтів обох груп відзначали під час проведення тесту появу абдомінальної симптоматики різного ступеня вираженості, причому ми не спостерігали достовірної різниці між частотою виникнення симптоматики серед досліджуваних обох груп (p>0,05).

Таким чином, використання 50 г фруктози в якості діагностичного субстрату для проведення ФВДТ у групі практично здорових осіб призвело до отримання значної кількості хибнопозитивних результатів, чого не спостерігалося при використанні меншого навантаження (25 г), а також викликало появу помірного ступеня абдомінального дискомфорту у більшої частини (87 %) досліджуваних. Що стосується пацієнтів з ізольованою НФ, то використання обох доз фруктози характеризувалося достатньою чутливістю, однак більше фруктозне навантаження призводило до появи абдомінальної симптоматики значної інтенсивності під час проведення тесту і/або протягом чотирьох годин після нього, що значно обмежувало переносимість тесту. У 53,3 % осіб з негативними результатами тесту також спостерігалися абдомінальні симптоми, що, можливо, пов'язано з гіперосмолярним ефектом фруктозного розчину та прискоренням часу кишкового транзиту.

Дослідження діагностичних можливостей ФВДТ з різними дозами тестового субстрату у пацієнтів з ФЗК виявило, що вживання 15 г фруктози не призводить до підвищення рівня водню, що екскретується з повітрям, а також формування абдомінальної симпоматики у досліджуваних обох груп. Використання 25 г фруктози призвело до отримання позитивних результатів у 93,4 % осіб основної групи, що було достовірно частіше, ніж у контрольній групі, де позитивні результати були виявлені у 11,6 % пацієнтів (р<0,0001). В той же час при використанні 50 г фруктози позитивні результати виявилися практично у всіх досліджуваних як основної (97,5 %), так і контрольної (74,4 %) групи.

При проведенні аналізу частоти та інтенсивності симптоматики у основній і контрольній групі досліджуваних з ФЗК після ФВДТ з 50 г фруктози нами не було виявлено достовірної різниці між групами. Необхідно зауважити, що вживання 50 г фруктози провокувало розвиток того ж спектру симптомів (абдомінальний біль/дискомфорт, здуття, нудота, збільшення частоти випорожнень), однак з меншою частотою у здорових добровольців, що не мали клінічних даних за непереносимість фруктози.

Використання 25 г фруктози рідше приводило до провокування симптомів, а інтенсивність симптоматики більше відповідала показникам вихідного рівня інтенсивності симптомів у обстежуваних. Різниця між частотою та інтенсивністю симптоматики у пацієнтів основної та контрольної груп після використання 25 г фруктози була достовірною (р<0,01). Аналіз частоти симптомів з використанням ч²-критерію показав, що у всіх пацієнтів збільшення частоти виявлення симптомів асоціювалося з вживанням більших кількостей фруктози. Цей зв'язок був достовірний (р<0,01) для всіх симптомів. Також нами була виявлена залежність (сильний позитивний зв'язок) між дозою фруктози, що використовувалася для дослідження і інтенсивністю симптоматики у пацієнтів (р<0,001 для всіх симптомів). Отже, при збільшенні дози фруктози у діагностичному розчині у пацієнтів з ФЗК (як основної, так і контрольної групи) зростала інтенсивність наявної симптоматики.

Аналіз результатів проведених дослідженнь показав, що середня кількість водню в повітрі, що видихується під час проведення трьох послідовних тестувань з різними дозами фруктози, у досліджуваних основної і контрольної групи складала 19,0±4,95 та 14,6±3,87 ppm; 51,0±28,5 і 48,2±18,6 ppm і 86,5±30,44 та 72,4±22,5 ppm, відповідно. Нами виявлений сильний позитивний кореляційний зв'язок (R=0,81; р<0,05) між кількістю вжитої фруктози та рівнем водню в повітрі, що видихується. Також ми виявили тенденцію до зменшення часу настання водневого піку при збільшенні дози фруктози (зворотній значний зв'язок - R=-0,7; р<0,05). Підвищення концентрації водню в повітрі, що видихується при проведенні тесту з 25 г фруктози спостерігалося на 90-120 хвилині тесту, а при використанні 50 г дозування - на 60-90 хвилинах, що може свідчити про значне прискорення часу транзиту діагностичного субстрату по кишківнику і відповідає існуючому розумінню патогенеза розвитку симптомів при мальабсорбції вуглеводу.

Оцінена нами чутливість та специфічність ФВДТ з різними дозами тестового розчину складали 96,4 % і 95,2 % для ФВДТ з 25 г фруктози і 98 % та 56 % для ФВДТ з 50 г фруктози. Отримані дані свідчать, що підвищення дози фруктози у діагностичному розчині для проведення ФВДТ, хоча і незначно, збільшує чутливість тесту, призводить до вираженого зменшення його специфічності. Аналіз отриманих даних, а також показників клінічної оцінки пацієнтів з ФЗК та здорових осіб під час проведення ФВДТ з різними дозами діагностичного субстрату дозволив зробити висновки, шо використання 50 г фруктози призводить до виявлення значної кількості хибно позитивних результатів і появи вираженої абдомінальної симптоматики у більшості досліджуваних, а отже не може бути рекомендоване для використання у клінічній практиці, на відміну від 25 г фруктози, що є більш оптимальним і специфічним для визначення непереносимості фруктози, як у пацієнтів з ФЗК, так і в популяції в цілому.

Нами була досліджена частота непереносимості фруктози у пацієнтів з ФЗК (СПК, функціональне здуття, функціональна діарея), яка складала 37,4 % у пацієнтів з СПК (90,4 % складали пацієнти з СПК-Д і 9,6 % - пацієнти з СПК-З); 31,25 % - у пацієнтів з ФЗ і 16 % - у пацієнтів з ФД.

Детальне вивчення особливостей перебігу захворювань в поєднанні з НФ показало достовірне збільшення частоти випорожнень (р=0,001) і здуття живота (р=0,0006) у групі пацієнтів з поєднаною патологією, що відповідає клінічній картині НФ. Що стосується інших симптомів (полегшення після дефекації, натужування під час дефекації), то достовірне підвищення їх частоти в групі ізольованого СПК, можливо, пов'язане з рівномірним розподілом пацієнтів між групами СПК-Д і СПК-З (17 і 18 відповідно), в порівнянні з переважанням в групі поєднаної патології пацієнтів з СПК-Д. Інтенсивність симптоматики також була достовірно вище серед пацієнтів з поєднаною патологією і складала 7 балів (ДІ_25-75 6-8 балів) і 5 балів (ДІ_25-75 5-6 балів) для абдомінального болю/дискомфорту (р=0,00007); 6 балів (ДІ_25-75 5-7 балів) і 5 балів (ДІ_25-75 5-6 балів) для здуття (р=0,0013) та 12,68±3,30 і 6,67±2,65 балів для рівня депресії за шкалою Бека, що підтверджує залучення непереносимості цукру в формуванні вищевказаної симптоматики.

Інтенсивність симптоматики також була достовірно вищою у пацієнтів з поєднанням НФ і ФД та ФЗ, відповідно (р<0,05).

Для поліпшення ефективності лікування ФЗК в поєднанні з непереносимістю фруктози нами були запропоновані 3 етапи дієтичної корекції: 1 фаза - суворе обмеження фруктози в дієті з максимальним виключенням всіх продуктів, що містять значну кількість фруктози і фруктоолігосахаридів (всі фрукти, соки, продукти з пшеничного та житнього борошна, різні види капусти, бобові, цукрозамінники, мед); 2 фаза - низькофруктозна дієта (виключалися фрукти і фруктові соки, зернові продукти (пластівці) з цукровим покриттям, десерти, підсолоджені фруктозою, цукрозамінники: фруктоза, сорбітол, цукроза та інші інвертовані цукри); 3 фаза - дієта з фізіологічним обмеженням споживання фруктози.

На третьому етапі пацієнти отримали дієтичні рекомендації, розроблені на основі фізіологічних принципів абсорбції фруктози, які полягали у наступному:

- обмеження використання значних кількостей вільної фруктози, особливо в надлишку над глюкозою, і продуктів, що є значними харчовими джерелами фруктанів (яблука, груші, манго, мед, продукти підсолоджені ВФКС, цільнозернові сніданки);

- «позитивний харчовий вибір» - вживання продуктів, в яких вміст фруктози збалансований з вмістом глюкози або остання переважає (ягоди, цитрусові, помірні кількості сахарози);

- комбіноване вживання вільної глюкози для балансування надлишку фруктози в проблемних продуктах;

- обмеження фруктозного навантаження (у вільній формі або надлишку сахарози) в будь-якій їжі (>3 г на порцію) (сухофрукти, фруктові соки та соуси, солодкі вина).

Пацієнти з помірною вихідною інтенсивністю симптоматики починали з другої фази дієтичої корекції. Якщо вираженість симптомів протягом 2 тижнів зменшувалася > ніж на 30 % від вихідної або спостерігалася повна редукція симптоматики, пацієнти переходили на третю фазу. При відсутності або недостатній відповіді досліджуваним рекомендувалася перша фаза дієтичної корекції з наступною оцінкою симптоматики через 2 тижні. Пацієнти зі значною інтенсивністю сиптоматики на вихідному рівні починали дієтичну корекцію з 1 фази (2 тижні) з наступним переходом на 2 і 3 при наявності позитивної відповіді на дієтичне втручання.

Середнє споживання фруктози з їжею (у вигляді моносахариду) становило приблизно 32 г на добу протягом 4 тижнів до початку спостереження і приблизно 5-10 г/добу протягом періоду спостереження.

Нами було визначено, що прихильність до дієти пацієнтів основної групи була наступною: 76,6 % досліджуваних повністю дотримувались дієти, 10 % частково виконували рекомендації і 13,4 % пацієнтів основної групи взагалі не дотримувались призначеної дієти. В контрольній групі ці показники складали 36,6 %, 33,4 % і 30 % відповідно. Більш високий ступінь дотримання дієти досліджуваними основної групи (р=0,003), можливо, пояснюється більшою дієвістю дієтичних рекомендацій і зацікавленістю пацієнтів.

Аналіз клінічної картини показав, що основні симптоми на початку дослідження в обох групах були представлені наступними: абдомінальний біль або дискомфорт (85 %), здуття живота (66 %), діарея (64 %) і закреп (22 %). У пацієнтів основної групи додатково спостерігались незначні або помірні зміни настрою у вигляді депресивних порушень.

В результаті проведеної дієтичної корекції у пацієнтів основної групи ми спостерігали достовірні зміни, що стосувалися як клінічної, так і психологічної симптоматики основного захворювання та непереносимості фруктози. Щодо контрольної групи, то в її межах також відзначалося деяке покращення загального стану та зниження інтенсивності симптоматики, але отримані зміни, на відміну від показників основної групи, не були достовірними і можуть бути пояснені частковою елімінацією впливу осмотично-активних речовин на кишківник, що може призводити до зменшення проявів вісцеральної гіперчутливості і, в кінцевому результаті, до зменшення рівня наявної симптоматики (табл. 1).

Загальна позитивна відповідь на дієту визначалася як зникнення симптоматики або поліпшення з боку всіх присутніх гастроінтестинальних симптомів не менш ніж на 50 % від вихідного рівня протягом періоду спостереження. Відповідь на дієту також порівнювалась з урахуванням дотримання дієти. У 20 (66,6 %) пацієнтів основної групи вдалося досягти загальної позитивної відповіді на дієту. Хоча ми не спостерігали відмінностей між вихідним рівнем симптоматики між групами, позитивна відповідь значно частіше виявлялася у осіб, що дотримувалися дієти (85 %), ніж у осіб з частковим комплаєнсом (15 %) (р=0,0009). Для кожного окремого симптому відповідь у групі прихильних до дієти пацієнтів була достовірно вищою, ніж у протилежній групі (р<0,001). В контрольній групі тільки 36,6 % пацієнтів повністю дотримувалися дієтичних рекомендацій протягом періоду спостереження. Як і в основній групі, краща відповідь на дієтичну корекцію спостерігалася у частини досліджуваних з повним комплаєнсом (р<0,01).

Таблиця 1

Порівняння інтенсивності симптомів у пацієнтів основної і контрольної груп до і після впровадження дієтичних рекомендацій

Симптом	Основна група	Контрольна група
	Вихідна	Через 12 тижнів	Вихідна	Через 12 тижнів
Здуття живота, бали (ДІ25-75)	6 (5-7)	5 (4-5)*	5 (5-6)	5 (4-6)**
Абдомінальний біль/дискомфорт, бали (ДІ25-75)	6 (5-6)	4 (3-5)*	5,5 (5-6)	5 (5-6)
Частота стулу, р/добу	2,4±0,67	1,83±0,53*	2,06±0,64	1,83±0,53
Загальна вираженість симптоматики, бали (ДІ25-75)	6 (5-6)	4 (4-5)*	6 (5-7)	5,5 (4-7)*
Депресія, бали	13,64±2,83	9,58±2,10*	9,22±1,96	9,13±1,94

Примітки: * - р?0,01; ** - р<0,05.

Аналіз ефективності запровадженої дієтичної корекції у пацієнтів з поєднанням НФ та інших ФЗК (функціональне здуття та функціональна діарея) також виявив достовірне зменшення інтенсивності вихідного рівня симптоматики у досліджуваних. Так, зміни середньої частоти стулу у пацієнтів з ФД становили від 3,33±1,03 до 2,16±0,75 р/добу (p=0,04). Також на фоні дієтичної корекції вдалося досягнути зменшення частоти (66,6 % проти 33,3 %) і достовірного зменшення інтенсивності (4 бали (ДІ_25-75 3-4 бали) і 1 бал (ДІ_25-75 1-2 бали) (р=0,04) супутнього здуття живота у пацієнтів з ФД. У обстежуваних з ФЗ зменшення вираженості основного симптому відбулося з 6 балів (ДІ_25-75 6-7 балів) до 2,5 балів (ДІ_25-75 1-3 бали) (p=0,005). Повна редукція симптоматики була досягнена у 16,6 % та 40 % хворих з ФД і ФЗ, відповідно (всі досліджувані з групи повного комплаєнсу). На підставі цього, ми можемо зробити висновок, що дієтична корекція має високу ефективність у пацієнтів з ФД і ФЗ в поєднанні з НФ і може бути рекомендована для комплексного ведення даних станів.

Порівняння ефективності запропонованого нами дієтичного підходу та популярного на сьогоднішній день способу дієтичної корекції непереносимості фруктози - FODMAP, який полягає у комплексному обмеженні моно-, ди-, олігосахаридів та поліолів, що мають здатність до ферментації в товстому кишківнику (фруктоза, лактоза, ФОС та ГОС, сорбітол) показало, що обидва дієтичні підходи мали порівнювану клінічну ефективність, яка проявлялася в зниженні інтенсивності окремих симптомів у обстежуваних з поєднанням СПК і НФ (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняння інтенсивності симптомів у пацієнтів з поєднаним СПК і НФ на фоні призначення різниї дієтичних підходів

Симптом	Запропонована дієта	FODMAP
	Вихідна	Через 12 тижнiв	Вихідна	Через 12 тижнів
Здуття живота, бали (ДІ25-75)	6 (5-7)	5 (4-5)*	6 (6-7)	5 (4-5)*
Абдомінальний біль, бали (ДІ25-75)	6 (5-6)	4 (3-5)*	6 (6-7)	4 (4-5)*
Частота стулу р/добу	2,4±0,67	1,83±0,53*	2,38±0,97	1,69±0,84*
Загальна вираженість симптоматики, бали (ДІ25-75)	6 (5-6)	4 (4-5)*	6 (5-7)	5 (4-6)*
Депресія, бали	13,64±2,83	9,58±2,10*	12,2±2,38	9,28±0,87*

Примітка. * - р<0,01.

Що стосується пацієнтів контрольної групи, то застосування FODMAP- підходу, на відміну від запропонованого нами способу дієтичної корекції, супроводжувалося значною клінічною ефективністю, що проявлялася у достовірному зменшенні інтенсивності представленої симптоматики.

Зміни симптомів були наступними: 5 балів (ДІ_25-75 5-6 балів) і 5 балів (ДІ_25-75 4-5 балів) (р=0,02) для здуття живота; 6 балів (ДІ_25-75 5-7 балів) і 5 балів (ДІ_25-75 4-6 балів) (р=0,01) для абдомінального болю; 6 балів (ДІ_25-75 5-6 балів) і 5 балів (ДІ_25-75 4-5 балів) (р=0,0019) для загальної вираженості симптоматики і 2,03±1,03 і 1,5±0,98 р/добу (р=0,0006) для частоти стулу.

Однак загальної позитивної відповіді на дієту вдалося досягти тільки у 44 % та 36 % пацієнтів основної та контрольної груп, відповідно, що можливо пов'язано зі ступенем прихильності до дієтичної корекції, який при використанні другого підходу становив 48 % і 44 %. Як і в попередньому випадку, позитивна відповідь значно частіше виявлялася у осіб, що дотримувалися дієти (92 % і 81,8 %), ніж у осіб з частковим комплаєнсом (14,2 %) (р<0,01).

Отже, порівняння ефективності обох способів дієтичної корекції у пацієнтів з СПК з наявністю і відсутністю НФ виявило, що обидва дієтичні підходи мають високу ефективність і можуть використовуватися з лікувальною метою у пацієнтів з поєданням СПК і НФ. Однак більший рівень комплаєнсу і, виходячи з цього, загальної позитивної відповіді на дієту спостерігався при використанні першого підходу, що робить його більш відповідним для використання в даній ситуації.

У випадку пацієнтів з ізольованим СПК, то запропонований нами підхід не мав достовірної ефективності, тоді як використання FODMAP дієти призводило до значимої редукції абдомінальної симптоматики у цих пацієнтів.

Таким чином, даний підхід може бути рекомендований для комплексного ведення пацієнтів з ізольованим СПК. Ефективність обох дієтичних підходів залежить від комплаєнсу пацієнтів, а одним з найважливіших завдань при впровадженні в клінічну практику будь-яких дієтичних рекомендацій є забезпечення їх зрозумілості пацієнтами, а також зручності і легкості у використанні для забезпечення максимальної зацікавленості пацієнтів, а отже і максимального рівня дотримання дієти.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення конкретного науково-практичного завдання гастроентерології, що полягає у вдосконаленні діагностики і лікування пацієнтів з функціональними захворюваннями кишківника, шляхом вивчення клінічної картини непереносимості фруктози, її зв'язку з даними захворюваннями та вдосконалення існуючих можливостей діагностики та корекції цього стану.

Оптимальною і специфічною дозою вуглеводу для діагностики непереносимості моносахариду за допомогою Н₂-дихальних тестів є 25 г фруктози. Збільшення дози субстрату хоч і має більшу чутливість, призводить до значного зниження специфічності тесту, а також до розвитку вираженої абдомінальної симптоматики, що знижує переносимість тесту.

Чутливість і специфічність водневого дихального тесту з використанням 25 г і 50 г фруктози складають 96,4 % та 95,2 % і 98 % та 56 %, відповідно.

Частота НФ серед пацієнтів з ФЗК за нашими даними склала 38 % в групі пацієнтів з СПК, в основному за рахунок групи СПК-Д; 31,25 % серед пацієнтів з ФЗ і 16 % в групі пацієнтів з ФД. Вираженість симптоматики (абдомінальний біль/дискомфорт, частота стулу) у пацієнтів з поєднанням ФЗК і НФ була достовірно вищою (р<0,05) у порівнянні з такою у пацієнтів з ізольованим ФЗК. Отже, непереносимість фруктози може розглядатися в якості тригерного фактору принаймні у частини пацієнтів з наявністю фонової вісцеральної гіперчутливості і може призводити до загострення або погіршення перебігу існуючого захворювання.

Запропонований спосіб дієтичної корекції є ефективним і призводить до вираженого зменшення інтенсивності або зникнення симптоматики у значної частини пацієнтів з ФЗК (абдомінальний біль/дискомфорт (р=0,000021), здуття живота (р=0,00002), частота стулу (р=0,002), загальна вираженість симптоматики (р=0,00007), депресії (р=0,000003). Ефективність дієти в значній мірі залежить від комплаєнсу пацієнтів.

Ефективність запропонованих дієтичних рекомендацій у пацієнтів з ФЗК з НФ вірогідно не відрізнялась від ефективності традиційного підходу до корекції мальабсорбції фруктози (FODMAP). З огляду на більшу комплаєнтність пацієнтів (р=0,04) і більшу частоту загальної позитивної відповіді (67 % проти 52 %), застосування запропонованого підходу в даному випадку є більш обґрунтованим. Дієта FODMAP достовірно більш ефективна у пацієнтів з ФЗК за відсутності НФ, що робить її методом вибору для корекціїї даних станів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ФВДТ з використанням 25 г фруктози рекомендується для застосування в клінічній практиці як неінвазивний, високочутливий та специфічний, зручний у використанні та добре переносимий метод діагностики НФ.

Для підвищення ефективності лікування в схему обстеження пацієнтів з ФЗК рекомендовано включати визначення НФ за допомогою ФВДТ.

При наявності НФ у пацієнтів з ФЗК в комплексі лікування показана дієтична корекція даного стану шляхом застосування дієти, основаної на фізіологічних принципах абсорбції фруктози.

Пацієнтам з ФЗК без НФ більш обґрунтованим є призначення дієтичного підходу FODMAP.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Передерий В. Г. Современные подходы к диагностике и коррекции мальабсорбции фруктозы / В. Г Передерий, А. К.Сизенко, С. М. Ткач // Сучасна гастроентерологія. - 2010. - № 3 (53). - С. 113-120. (Дисертантом проведено пошук та аналіз літературних джерел, підготована стаття до друку).

Передерий В. Г. Клиническое применение водородных дыхательных тестов в гастроэнтерологии / В. Г. Передерий, С. М. Ткач, А. К. Сизенко, О. В. Швец // Сучасна гастроентерологія. - 2010. - № 4 (54). - С. 26-33. (Дисертантом проведені пошук та аналіз літературних джерел, підготована стаття до друку).

Сизенко А. К. Непереносимость фруктозы у больных с синдромом раздраженной кишки / А. К. Сизенко // Кримський терапевтичний журнал. - 2010. - № 2 (15), т. 2. - С. 111-115.

Сизенко Г. К. Актуальні питання діагностики непереносимості фруктози / Г. К. Сизенко // Актуальні питання медичної науки та практики. - 2010. - № 77, т. 1, кн. 2. - С. 211-216.

Козлов В. О. Особливості моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту у пацієнтів з непереносимістю фруктози / В. О. Козлов, Г. К. Сизенко // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2010. - № 2. - С. 25-29. (Дисертантом проведені клінічне обстеження та лікування тематичних хворих, аналіз отриманих даних).

Передерий В. Г. Синдром избыточного бактериального роста: от микробиологии до лечения / В. Г. Передерий, В. О. Козлов, А. К. Сизенко // Сучасна гастроентерологія. - 2011. - №1(57). - С.124-130. (Дисертантом проведений аналіз отриманих даних, підготована стаття до друку).

Пєрєдєрій В. Г. Можливі помилки в інтерпретації результатів водневих дихальних тестів в щоденній практиці гастроентеролога / В. Г. Передерий, В. О. Козлов, Г. К. Сизенко // Кримський терапевтичний журнал. - 2010. - № 2 (15), т. 1. - С. 106-111. (Дисертантом проведена підготовка та клінічне обстеження тематичних хворих, підготована стаття до друку).

Пат. Україна, МПК. Спосіб визначення непереносимості фруктози / В. Г. Пєрєдєрій, Г. К. Сизенко ; заявник та патентовласник Нац.мед. ун-т ім. О. О. Богомольця. - № 55965 ; заявл. 31.08.10 ; опубл. 27.12.10 ; Бюл. № 24. (Автором проведений патентно-інформаційний пошук, клінічне обстеження та лікування хворих).

Sizenko A. K. Fructose malabsorption in patient with IBS / A. K. Sizenko // Gut. - 2010. - Vol. 59 (Suppl III). - A32.

Анотація

Сизенко Г. К. Непереносимість фруктози: клініка, діагностика і методи лікування в гастроентерологічній практиці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. - Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, 2011.

Дисертація присвячена вивченню особливостей клінічної картини, удосконаленню діагностики та лікування непереносимості фруктози в поєднанні з функціональними захворюваннями кишківника.

Обґрунтована оптимальна доза фруктози в якості діагностичного субстрату для проведення ФВДТ, також досліджені частота непереносимості моносахариду у хворих с функціональними захфорюваннями кишківника і вплив мальасборції вуглеводу на клінічну картину захворювання. Удосконалені дієтичні рекомендації по веденню хворих з непереносимістю фруктози, а також обгрунтовані показання для диференційованого призначення дієтичних підходів при лікуванні хворих з функціональними захворюваннями кишківника в залежності від наявності або відсутності непереносимості фруктози.

Ключові слова: непереносимість фруктози, Н₂-дихальний тест з фруктозою, функціональні захворювання кишківника, дієтична корекція.

Аннотация

Cизенко Г. К. Непереносимость фруктозы, клиника, диагностика и методы лечения в гастроэнтерологической практике. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 - гастроэнтерология. - Национальный медицинский университет им. О. О. Богомольца, Киев, 2011.

Диссертация посвящена изучению особенностей клинической картины, усовершенствованию диагностики и лечения непереносимости фруктозы в сочетании с функциональными заболеваниями кишечника.

Было обследовано 320 пациентов (контрольная группа - 106, группы больных - 214 человек). Диагностические возможности ФВДТ с использованием 25 и 50 г фруктозы были исследованы у 113 пациентов с ФЗК и 106 добровольцев. Установлено, что использование 50 г фруктозы привело к получению значительного количества ложноположительных результатов и появлению выраженной абдоминальной симптоматики у большинства исследуемых, а также, несмотря на высокую чувствительность (98 %), характеризовалось достаточно низкой специфичностью (56 %). Тогда как использование 25 г фруктозы характеризовалось высокими показателями чувствительности и специфичности (96,4 % и 95,2 %) и представляется оптимальной дозой для определения непереносимости фруктозы, как у пациентов с ФЗК, так и в популяции в целом.

Проведен анализ количества водорода, экскретируемого во время проведения дыхательного теста, времени появления пиковой концентрации водорода, а также частоты и интенсивности симптоматики, наблюдаемой у пациентов во время исследования. Полученные данные выявили наличие тесных корреляционных связей между количеством фруктозы в диагностическом растворе и вышеуказанными показателями.

Также исследована частота непереносимости фруктозы у пациентов с ФЗК (синдром раздраженного кишечника, функциональное вздутие, функциональная диарея) и установлено, что у пациентов с сочетанной патологией отмечается более высокая частота и интенсивность исходной симптоматики.

Усовершенствованы и внедрены в клиническую практику диетические рекомендации для коррекции абдоминальной симптоматики у пациентов с сочетанием непереносимости фруктозы и функциональных заболеваний кишечника. Установлено, что назначение диетической коррекции приводит к достоверному снижению исходной интенсивности симптоматики и улучшению общего самочувствия пациентов. Эффективность диетических рекомендаций зависит от комплаенса пациентов.

При сравнении эффективности предложенных диетических рекомендаций с наиболее популярным на сегодняшний день способом диетотерапии пациентов с функциональными заболеваниями кишечника (FODMAP) было установлено, что оба подхода сравнимо эффективны у пациентов с сочетанием вышеуказанных заболеваний и непереносимости фруктозы, тогда как у пациентов с функциональными заболеваниями кишечника без непереносимости фруктозы эффективность последнего подхода была достоверно выше. Однако частота достижения общего положительного ответа и приверженность диете были выше при использовании предложенных диетических рекомендаций.

Обоснованы показания к дифференцированному назначению диетических подходов в комплексной терапии пациентов с изолированными функциональными заболеваниями кишечника и в комбинации с непереносимостью фруктозы.

Ключевые слова: непереносимость фруктозы, Н₂-дыхательный тест с фруктозой, функциональные заболевания кишечника, диетическая коррекция.

Annotation

Syzenko G. K. Fructose intolerance: clinical picture, diagnosis and treatment in gastroenterological practice. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of a candidate of medical science in specialty 14.01.36. - gastroenterology. - O. О. Bogomolets National Medical University, Kyiv, 2011.

This research is dedicated to investigation of clinical features of the fructose intolerance, improvement of the diagnosis and treatment of this condition and studying it's association with functional bowel disorders.

...