Лікування звуження верхньої щелепи з урахуванням вікових аспектів цієї аномалії

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П. Л. ШУПИКА

14.01.22 - Стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Лікування звуження верхньої щелепи з урахуванням вікових аспектів цієї аномалії

Матковська Юлія Анатоліївна

Київ - 2011

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник :

доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Павленко Олексій Володимирович,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Неспрядько Валерій Петрович,

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач

доктор медичних наук, професор

Дорошенко Світлана Іванівна,

ПВНЗ «Київський медичний університет» Української асоціації народної медицини, кафедра ортопедичної стоматології та ортодонтії, завідувач

Захист відбудеться «28» жовтня 2011 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.09 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України: 04050, м.Київ, вул.Пимоненка, 10-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України за адресою:

04112, м.Київ, вул.Дорогожицька,9

Автореферат розісланий «27» вересня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.М.Дорошенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Проблема лікування звуження верхньої щелепи (ВЩ) є однією із провідних у сучасній ортодонтії, що пов'язано із значним поширенням цієї аномалії серед населення та неприйнятними результатами корекції даної аномалії (Дорошенко С.І., 2009; Неспрядько В.П., 1997).

За даними великої кількості вітчизняних і закордонних літературних джерел, зубощелепні аномалії діагностуються у 50-70 % дітей і дорослих. Серед них значний відсоток (до 76,7 %) належить трансверзальним аномаліям, до яких відносять усі види звуження і розширення щелеп. Переважають випадки звуження ВЩ (54,8 %). Із збільшенням віку обстежених відмічається зменшення частоти випадків даної аномалії (з 59,0 % у дітей до 50,0 % у дорослих), що свідчить про перехід аномалії в більш тяжкі форми патології і відсутність тенденції до саморегуляції деформації. Звуження ВЩ майже у половини пацієнтів поєднується з іншими видами зубо-щелепних деформацій; найчастіше це мезіальний прикус (42,8 %), дистальний прикус (у 36,5 %), глибокий прикус (у 13,4 %), аномалії положення зубів (у 29,3 %). Значно меншим є відсоток виявлення аномалій кількості зубів (4,8 %), мезіального (6,7 %) і відкритого (5,2 %) прикусу. (Радлинский С.В., 1988; Куроедова В.Д., 1997; Кузьмина Э.М., 1998; Павлова Г.Г., 1999; Деньга О.В. с співавт., 2003; Thilander B. et al., 2001).

Відкритим на даний момент залишається питання точної діагностики звуження ВЩ. Існуючі методи антропометричних вимірів не дозволяють визначити ні відповідність розмірів щелеп розмірам обличчя, ні ступінь патологічних відхилень при даній зубощелепній аномалії. Проведення поряд з антропометричним дослідженням цефалометрії в прямій проекції може надати можливість відрізнити деформацію від анатомічних варіацій. Але на теперішній час алгоритми діагностики не відпрацьовані.

На сьогодення використовують різні апарати для розширення ВЩ. Особливою популярністю користуються знімні пластиночні апарати із РГ. Також використовують незнімний каркасний апарат на ортодонтичних кільцях із РГ типу «хайракс». Вони правильно розширюють ВЩ в певних вікових межах. Однак використання даних апаратів поряд із позитивними мають ряд недоліків.

За останні роки були розроблені нові покоління апаратів, проте велика їх кількість утруднює вибір для конкретного випадку. Відсутність даних про перевагу того чи іншого апарата чи методу його застосування зумовлює необхідність подальших досліджень у цьому напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної роботи Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України та є фрагментом теми кафедри стоматології: „Клініко-лабораторне обґрунтування використання сучасних медичних технологій для діагностики, профілактики та лікування основних захворювань” (державний реєстраційний номер 0104 U 000711). Автор є безпосереднім виконавцем фрагменту запланованої науково-дослідної роботи.

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування пацієнтів зі звуженням верхньої щелепи, зокрема зменшення кількості рецидивів та скорочення строку лікування шляхом використання цефалометричного дослідження голови в прямій проекції, врахування вікового аспекту в лікуванні даного виду зубощелепної аномалії, вибору раціональної конструкції апарату та оптимального режиму розширення гвинта апарата.

Для виконання цієї мети були поставлені наступні завдання:

1. Удосконалити спосіб діагностики та контролю лікування звуження верхньої щелепи у пацієнтів різних вікових груп.

2. Встановити залежність реакції зі сторони скелетних та зубоальвеолярних структур у пацієнтів із звуженням верхньої щелепи в залежності від віку обстеженого контингенту при використанні ортодонтичних апаратів

3. Розробити ортодонтичний апарат для розширення верхньої щелепи та провести порівняльну оцінку його ефективності застосування із існуючими. звуження щелепа ортодонтичний лікування

4. Визначити режим та оптимальні парамерти швидкості активації розширювального гвинта ортодонтичних апаратів та за рахунок цього вдосконалити спосіб лікування звуження верхньої щелепи з урахуванням вікових аспектів цієї аномалії.

5. Провести аналіз результатів ортодонтичного лікування звуження верхньої щелепи в залежності від віку та методу лікування.

Об'єкт дослідження. Пацієнти зі звуженням верхньої щелепи у різні вікові періоди (71 особа).

Предмет дослідження. Цефалометричні показники звуження верхньої щелепи в боковій та прямій проекціях, клінічні різновиди отриманих результатів розширення верхньої щелепи в залежності від віку пацієнтів, конструкції апарата та методики активації його гвинта.

Методи дослідження: клінічні, фотометричні, рентгенологічні ( ортопантомометричні, цефалометричні знімки в боковій та прямій проекціях), біометричні (антропометричне вивчення моделей щелеп) для оцінки впливу різних видів апаратів, методів розкручування гвинта на розширення верхньої щелепи в різний віковий період та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчено вікові особливості формування піднебінного шва та можливості впливу на його розвиток в аспекті лікування трансверзальних аномалій.

Розроблено нові більш ефективні критерії визначення ступеня звуження верхньої щелепи для комплексної оцінки тяжкості зубощелепної деформації. На основі цих даних обгрунтовані показання для використання цефалометричних знімків в прямій та боковій проекціях як методу діагностики та контролю дії апаратів для розширення серединно-піднебінного шва на структури верхньої щелепи, а також впливу останніх на положення нижньої щелепи.

Вдосконалено спосіб лікування звуження верхньої щелепи власно запропонованою конструкцією апарату для розширення верхньої щелепи, що дозволить досягти скорочення термінів лікування та зменшення кількості рецедивів.

Розроблено методику активації розширювального гвинта, що дозволить підвищити ефективність лікування звуження верхньої щелепи, досягти скорочення терміну лікування у різних вікових групах та зменшити частоту ускладнень.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження показали, що використання знімків ТРГ у прямій проекції є найбільш ефективним методом діагностики звуження верхньої щелепи, а також найкращим методом контролю її розширення. Вивчено механізм відкриття серединного піднебінного шва та особливості цього процесу після різних способів розширення у пацієнтів різного віку. Встановлена залежність цих змін від конструкції апарата, що застосовувався, та режиму його активації. Вивчені зміни показників латеральної та фронтальної ТРГ при застосуванні різних видів апаратів та стабільності отриманих результатів лікування. Виходячи з отриманих результатів, надані рекомендації відносно покращення складання протоколів діагностики та лікування звуження верхньої щелепи у пацієнтів різного віку, що дозволить досягти кращих та стабільніших результатів лікування трансверзальних аномалій.

Результати досліджень упроваджено в навчальний процес кафедр стоматології та ортодонтії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, стоматологічної поліклініки Інституту стоматології НМАПО імені П.Л.Шупика та приватних клінік «Стреліція», «Медина».

Особистий внесок здобувача в виконання роботи. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням. Автором особисто виконано патентно-інформаційний пошук за темою дисертації, проведено аналіз наукових літературних джерел з обраної теми, здійснені експериментальні та клінічні дослідження. Розроблено та апробовано конструкції ортодонтичних апаратів для розширення верхньої щелепи та удосконалено методику активації розширювального гвинта. Під керівництвом наукового керівника сформульовано задачі, основні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації та їх публікація. Матеріали дисертації оприлюднено і обговорено на І Українському з'їзді ортодонтів (м. Судак, Україна, 2007 р.); 84 конгресі Європейської ортодонтичної асоціації (EOS) (Португалія, Лісабон, 2008 р.); ІІІ(X) з'їзді Асоціації Стоматологів України (2008 р.); міжкафедральній конференції студентів та молодих вчених „Спеціальні питання діагностики та лікування захворювань ЛОР-органів, краніофаціальної ділянки та органів зору” (Київ, 27 березня 2009 р.); з'їзді ортодонтів Росії (квітень 2009 р.); Міжнародній ортодонтичній конференції (Білорусія, Мінськ, 2009 р.); 85 конгресі Європейської ортодонтичної асоціації (EOS) (Фінляндія, 2009 р.); науково-практичній конференції та спільному засіданні Координаційної ради із питань стоматології МОЗ України та Асоціації стоматологів України (квітень 2011 р. Київ); 87 конгресі Європейської ортодонтичної асоціації (EOS) (Стамбул, Турція, 2011 р.), засіданні кафедри стоматології і між кафедральному засіданні співробітників профільних кафедр ІС НМАПО імені П.Л.Шупика.

Публікації: Основні наукові і прикладні результати дисертації опубліковані в 14 роботах, в тому числі 8 - у вигляді статей у спеціалізованих наукових журналах, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних вдосліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних джерел. Основний текст роботи викладено на 151 сторінці машинопису, ілюстрований 26 таблицями та 42 рисунками. Список літератури містить 118 джерел, з них 17 вітчизняних та російськомовних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися клінічні, антропометричні, рентгенологічні, фотометричні та статистичні методи досліджень.

Наведені в роботі результати були отримані в ході клінічного обстеження і лікування 71 пацієнта віком від 6 до 40 років, які звернулись за медичною допомогою в стоматологічну поліклініку ІС НМАПО імені П. Л. Шупика (директор ІС НМАПО імені П.Л.Шупика, д.мед.н., проф., Павленко О.В) із симетрично звуженою ВЩ. Серед обстежених 60,56% складали особи жіночої статі, а 39,44% - чоловічої.

Лікування даного контингенту пацієнтів проводилося за допомогою знімної та незнімної ортодонтичної апаратури для розширення піднебінного шва.

В залежності від віку всі пацієнти були розділені на 4 групи (рис.1.)

Рис.1. Розподіл пацієнтів за групами за віковим критерієм

Включені у дослідження пацієнти в межах вікових груп були також розподілені на три підгрупи (А1, А2 і А3) в кожній групі в залежності від виду апарата, що використовувався у кожного із них для розширення ВЩ та виду активації гвинта:

А1 - знімний пластинковий апарат (рис. 2);

А2 - незнімний каркасний апарат з розширювальним гвинтом (РГ) на ортодонтичних кільцях (рис.3);

А3 - власно запропонований ортодонтичний незнімний апарат із РГ на оклюзійних накладках (рис.4).

В першій групі пацієнтів використовували апарати А1 і А3, а в другій, третій і четвертій - апарати А1, А2 та А3.

Кожен з апаратів у різних хворих був використаний в одному з двох режимів активації: швидкому та повільному. Для швидкої активації, розкручування проводилось на 1\4 оберту РГ двічі в день (по одному зранку і ввечері), що дорівнює 0,5 мм із прикладенням сили 2-4 фунта (0,9-1,8 кг), а повільне розширення здійснювалось із найбільш фізіологічно коректною швидкістю - 1 мм в тиждень при прикладенні сили 10-20 фунтів (4,5-9 кг). Це 1\8 оберту РГ щодня. Термін використання апаратів складав від одного до трьох місяців, що відповідало активній та пасивній фазам лікування. Апарати залишались в ротовій порожнині ще на 2 місяці, як пасивні ретейнери після швидкого розкручування гвинта. Після повільного розкручування пасивне носіння не було обов'язковим.

Для виконання визначених завдань контролю відповідності лінійних та кутових параметрів до норми у сформованих групах проводились наступні дослідження:

- антропометричні вимірювання діагностичних моделей за McNamara.

- аналіз ТРГ у боковій проекції за методиками Steiner та McNamara за допомогою системи Onix Ceph з визначенням наступних параметрів:

а) наявності тенденції кісткового росту ВЩ (відстань від т.Co дo т.А);

б) зміни кута Y-Axis (град.);

в) зміни положення верхнього моляра до піднебінної площини (в мм);

г) зміни відстані ANS-Me (мм).

- аналіз ТРГ у фронтальній проекції за методикою Ricketts, за допомогою системи Onix Ceph шляхом порівняння наступних кількісних параметрів:

а) верхньощелепної ширини (мм);

б) ширини носової порожнини (мм);

в) зміни ширини серединно-піднебінного шва (мм);

г) міжмолярної ширини (мм);

д) положення верхніх молярів (град.) до основної лінії.

Для визначення ефективності проведеного лікування розшифровки знімків накладались одна на одну по визначеним орієнтирам, та проводилась суперімпозиція. Кількісна оцінка різних параметрів базувалась на ідентифікації та реєстрації великої кількості основних точок, вказаних безпосередньо на знімках, з використанням системи Onix Ceph.

- фотометричні дослідження надали інформацію про симетричність обличчя, сагітальні лицеві пропорції, вертикальні лицеві пропорції.

Всі дослідження проводили до початку лікування (що позначалось як момент часу Т1), відразу після закінчення розширення верхньої щелепи (Т2) та через 6 місяців після закінчення ортодонтичного лікування (Т3).

Статистичний аналіз отриманих даних здійснювали з використанням рекомендацій О.П. Мінцера, Ю.В. Вороненка (2003) та з застосуванням стандартних статистичних програм “Statistica 6.0” та “SPSS 14” (Stat Soft Inc.).

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені клінічні дослідження показали, що більшість пацієнтів (77,42%), що знаходились на лікуванні, мали постійний прикус (55 осіб) і 22,58 % мали змінний прикус(16 осіб). При аналізі сформованої вибірки пацієнтів із звуженою ВЩ з урахуванням класу аномалії прикусу (тут і надалі - за класифікацією Енгля), стає очевидним, що вони істотно відрізняються за частотою. Найменший сегмент при цьому займають пацієнти із 1-м класом аномалій оклюзії, яка складає лише 5,5%. Пацієнти із 2-м та 3-м класом аномалій оклюзії були представлені більш рівномірно; частота таких клінічних випадків складала відповідно 50,7% (37 осіб) та 43,8% (32 особи) від усіх випадків.

За видом перехресного прикусу, що сформувався внаслідок звуження ВЩ, пацієнти також розподілилися на два доволі нерівномірних сегменти. Пацієнти з симетричним звуженням складали 87,3 % - більшість вибірки (62 особи). У 12,7 % клінічних випадків (9 осіб) спостерігався односторонній перехресний прикус.

При дослідженні контакту зубів у фронтальній ділянці нормальне вертикальне перекриття спостерігалось у найменшої кількості пацієнтів (16,5 % вибірки). Зворотнє перекриття спостерігалось у 37,0 % пацієнтів. Прямий контакт ріжучих країв різців було зафіксовано у 46,5 % клінічних випадків.

У всіх пацієнтів була діагностована скелетна форма звуження ВЩ. За класом аномалії прикусу пацієнти, лікування яких проводилось запропонованим апаратом А3, розподілялися досить нерівномірно (рис.7а, 7б).

а) б)

Рис.7. а - розподіл пацієнтів зі швидкою активацією РГ апарата А3 за видом аномалії прикусу за класифікацією Енгля, %; б - розподіл пацієнтів із повільним режимом активації РГ апарата А3 за видом аномалії прикусу за Енглем, %

За даними ТРГ в боковій проекції одразу після закінчення активації РГ зміна положення ВЩ в сагітальній площині відносно основи черепа при її розширенні виникала у всіх пацієнтів 1-ої та 2-ої груп при застосуванні апаратів видів А1 та А3, незважаючи на режим їх активації. Потрібно відмітити позитивний вплив апаратів, що досліджуються, на стимулювання росту ВЩ. Мінімальні зміни передньої лицевої висоти (відстань від т.ANS до т.Me) спостерігались в сторону збільшення (максимум на 1мм) при використання апарата А1, незалежно від режиму його активації. При швидкій чи повільній активації А3 апарата отримували нульові чи від'ємні значення у 80% пацієнтів, що свідчило про правильність нашого лікування. Незначне збільшення значення кута Y-axis (в середньому 1.5є) відзначалось після використанні А1 апарата у 50% пацієнтів 1 групи при обох режимах активації, зменшення лише в 25 % обстежених. Без змін залишалось значення цього кута в 25% пацієнтів, при використанні апарата А3 без змін залишились значення у 33,3% обстежених при швидкій та у 50 % обстежених при повільній активації РГ. Зменшення вказаної величини до 2є спостерігалось у 67% пацієнтів даної групи при швидкій активації А3 апарата. Що ж стосується положення першого верхнього моляра по відношенню до референційної піднебінної площини, то тут незначна екструзія (до 0,5 мм) виникала у 50% пацієнтів при використанні А1 апарата при швидкому режимі активації та при повільному - у 75 % обстежених 1 групи. При використанні А3 апарата зміни майже не виникали, лише при швидкому виді активації у одного пацієнта спостерігалась інтрузія молярів.

Оцінка змін положення ВЩ в сагітальній площині відносно основи черепа при її розширенні дозволила встановити, що у 100 % випадків вони виникали у пацієнтів 2-ої групи після застосування апаратів вказаних трьох видів, незважаючи на режим їх активації. Використання апаратів для розширення піднебінного шва в трансверзальній площині призводить до мікротріщин по всьому периметру шовних з'єднань ВЩ з основою черепа; це позитивно вплинуло на її приріст в даній групі (мінімум 0,5 мм, максимум 1,5 мм). У всіх пацієнтів 2-ої групи при використанні А2 апарата, незалежно від режиму його активації, також спостерігались зміни передньої лицевої висоти (ANS до т.Me) в сторону збільшення, а також значне збільшення кута Y-axis (до 4є) та екструзія першого верхнього моляра (до 1,5 мм). Усі зазначені зміни свідчили про виникнення небажаної ротації нижньої щелепи (НЩ) за годинниковою стрілкою, що негативно впливає на отримання стійкого результату лікування. При використанні А1 апарата лише у 20 % пацієнтів спостерігалися незначні зміни передньої лицевої висоти.

При застосуванні апарата А3 значення передньої лицевої висоти та положення першого верхнього моляра зменшувалися у 80% обстежених пацієнтів, а кута Y-axis - у 34 %. Зміни положення ВЩ в сагітальній площині в 3-й віковій групі пацієнтів не було виявлено, кут SNA та відстань т.Co -т.A залишились незмінними. Збільшення передньої лицевої висоти ANS - т. Me (до 5,5мм) та кута Y-axis (до 5,5є), значна екструзія (від 0,5 мм до 3,5 мм) верхнього першого моляра спостерігались у всіх пацієнтів 3-ої групи при використанні апаратів типу А1 та А2, незалежно від режиму активації їх РГ. Отже, результат розширення ВЩ отримали за рахунок нахилу бокової групи зубів (79% від загального розширення), а не скелетного розділення в ділянці піднебінного шва. Отримані дані показали відкриття прикусу, небажану ротацію НЩ за годинниковою стрілкою, що в майбутньому прогнозує виникнення рецидиву ортодонтичної патології. При застосуванні апарату А3 спостерігалися зміни як в сторону небажаного збільшення передньої висоти лиця у 25 % обстежених 3 групи при повільній активації, так і в сторону зменшення даного показника у 62,5% пацієнтів. Значення кута Y-axis залишалось без змін у 37,5% обстежених 3-ої групи при застосуванні А3 апарата, та зменшувалось у 50% пацієнтів. Що ж стосується положення першого верхнього моляра по відношенню до референційної піднебінної площини, то при використанні А3 апарата при швидкому та повільному режимі активації у пацієнтів екструзія не виникала, а у 35% пацієнтів із швидким видом активації та у 40% із повільним видом активації спостерігали навіть вколочування перших верхніх молярів. Зміни положення ВЩ в сагітальній площині у пацієнтів 4-ої групи в період активного ортодонтичного лікування апаратами виду А1, А2, А3 не виявили. Зміни значення передньої лицевої висоти (ANS до т. Me) в сторону збільшення (від 2,5мм до 4,0мм) спостерігались при використанні усіх трьох видів апарата незалежно від швидкості активації його РГ у всіх пацієнтів 4-ої групи. Це свідчить про виникнення небажаного горбкового контакту бокової групи зубів та відкриття прикусу. Такі ж значні зміни кута Y-axis (від 3,5є до 5,5є ) та екструзія першого верхнього моляра по відношенню до піднебінної площини виникали у всіх обстежених незалежно від режиму апарата та швидкості його активації, що також підтверджує зроблені вище висновки.

Зміни трьох наведених вище значень вказують на неможливість досягнення максимальних скелетних змін у 4-ї групи пацієнтів. Розширення ВЩ було досягнуто лише шляхом нахилу зубів відносно альвеолярної кістки.

Оцінюючи результати ортодонтичного лікування відразу після зняття апарата в залежності від його виду та методу активації та приналежності до певної групи, слід зазначити:

- при використанні апарата А1 та А2, особливо у дорослих пацієнтів, найчастіше виникала небажана екструзія (від 10% до 92%) першого верхнього моляра, що призводило до ротації НЩ за годинниковою стрілкою та до збільшення передньої лицевої висоти

Лікування апаратом А3 найбільш оптимально для досягнення скелетних змін при розширенні ВЩ за рахунок утримання правильного положення опорних зубів і, як наслідок, збереження нижньої передньої лицевої висоти

- швидкий метод активації РГ для відкриття піднебінного шва майже у 80 % пацієнтів (окрім 4-ї групи) виявився кращим для досягнення максимальних скелетних змін в період активного лікування Т1-Т2. Це візуально підкріплювалось виникненням діастем у 87,5 % пацієнтів перших двох груп.

- в перших двох вікових групах відзначалась модифікація росту ВЩ в сагітальній площині, відбулись мінімальні зубоальвеолярні зміни. У хворих 3-ої групи виникли небажані зміни положення молярів та НЩ, що прогнозує можливу нестійкість отриманих результатів ортодонтичного лікування. Що ж стосується 4-ї групи, то використання апаратурного лікування для розширення ВЩ в даний віковий період від 32 до 40 років є нерезультативним.

Антропометричне вимірювання міжмолярної ширини показало розширення в середньому на 8,45мм віком від 6 до 20 років, що склали 1-у та 2-у групи (рис.10). На 6,78 мм досягли розширення у пацієнтів 3-ої групи, та на 3,24 мм у пацієнтів 4-ої групи відразу після використання апарата.

Аналіз прямої ТРГ в прямій проекції показав, що середнє загальне розширення в 1-й групі на рівні коронок верхніх молярів складало 5мм при обох видах активації РГ при використанні апарата А1; 4,7мм при швидкій та 4,8мм при повільній активації РГ апарата А3. Середнє відкриття піднебінного шва склало 2мм у обстежених із апаратами А1 та А3 при обох режимах розкриття РГ

Ці скелетні зміни були підкріплені середнім збільшенням ширини носової порожнини на 1,75мм у всіх обстежених. На альвеолярному рівні збільшення ВЩ в середньому складало 5мм, що майже відповідає розширенню на скелетному рівні. Потрібно відмітити, що у всіх вищенаведених параметрах значення при швидкій активації вищі, чим при повільній.

Співвідношення, що спостерігались між скелетними та зубоальвеолярними змінами, були виражені в пропорції шляхом ділення значення збільшення ширини відкриття шва на значення міжмолярної ширини в ділянці коронок зуба. Ці результати були представлені в відсотках. Середнє значення склало 46% при швидкому розширенні у пацієнтів із апаратами А1 та А3; 47,2% при повільній активації РГ А3 апарата та 43% при повільній активації РГ апарата А1. Розширення скелетних структур супроводжувалось нахилом верхніх перших молярів. Величина нахилу була неоднакова на правій та лівій сторонах. Після використання апарату А1 при обох видах активації спостерігали однакові незначні зміни положення правого моляра на 0,75є, лівого моляра на 1,3є при швидкій активації і 1,1є при повільній активації гвинта. Після використання апарата А3 при швидкому розкритті РГ зміни праворуч та ліворуч також не відрізнялись та складали 1,2є, а при повільній активації праворуч середні значення зміни положення моляра склало - 1є, а ліворуч - 1,3є. Зміни міжмолярної кореневої ширини після використання апарату А3 при швидкій активації РГ склали лише 2є та 0,3є при повільній. Після використання апарату А1 в обох режимах активації середнє значення складало 2є.

В 2-й групі пацієнтів спостерігали розширення на скелетному і на зубоальвеолярному рівнях після використання знімного апарату А1 та незнімних апаратів А2 та А3. Середнє загальне збільшення верхньощелепної ширини складало 3 мм при обох видах активації РГ при використанні усіх трьох видів апаратів (мінімально 2,3мм при швидкій активації А2 апарата, максимально 4мм при повільній активації РГ апарата А3).Середнє відкриття піднебінного шва склало 1,5мм у обстежених після використання апаратів А1, А2 та А3 при обох швидкостях розкриття РГ. Спостерігали середнє збільшенням ширини носової порожнини на 1,7мм після використання апарата А1, на 1мм після А2 апарата, після застосування А3 апарата при повільному розширенні значення даного параметра (1,5мм) були менші, ніж при швидкому (2,4мм). На альвеолярному рівні збільшення ВЩ в середньому склало 5 мм у всіх обстежених, що майже відповідає розширенню на скелетному рівні. Найменші зміни значення цього параметру (на 3,8мм) спостерігались при швидкій активації апарата А2. У всіх вищенаведених параметрах значення при повільній активації були вищими.

Скелетне розширення у 2-ій групі при швидкому розкручуванні РГ було значно вищим (середнє значення складало 35,33 % у пацієнтів із апаратом А1, 44,77% - з апаратом А2 ), ніж при повільному розширенні РГ апаратів А1 та А2 (А1 - найнижче середнє значення склало 19,33%, А2 - 41,83%). Після використання апарата А3 із швидкою активацією РГ, значення скелетного розширення було значно більшим (46,1%), ніж при повільній активації(33,43 %). Розширення скелетних структур супроводжувалось незначним нахилом верхніх перших молярів. Зміни міжмолярної кореневої ширини відображали щічний нахил цих зубів. У даній групі ці значення були незначними (мінімальне середнє значення 3,17є при швидкій активації РГ апарата А3, максимальне середнє значення 15є при швидкій активації апарата А2)

В 3-й групі оцінка зміни положення точок ВЩ в трансверзальній площині, дозволили встановити, що скелетні зміни були дуже незначними. Верхньощелепна ширина найбільше змінилась після використання апарата А3 при обох видах активації РГ у 100% обстежених. Це значення в середньому складало 3 мм. Після використання апаратів А1 та А2 цей параметр змінювався в середньому лише від 0,44мм до 1,38мм, а у двох пацієнтів не спостерігалось жодних змін. Також незначні зміни ширини піднебінного шва та носової порожнини виникли після використання усіх трьох видів апаратів (від 0,25мм до 1мм) у 82,6 % оглянутих, чи не виникали взагалі у 17,4 % пацієнтів.

У всіх осіб 3-ої групи cпостерігали розширення на альвеолярному рівні, про що свідчать зміни значень після використання знімного апарату А1 (мінімум 3,5мм, максимум 4,25мм), незнімного апарату А2 (мінімум 2,0мм, максимум 4,25мм) та незнімного апарату на капах А3 (мінімум 3,5 мм, максимум 4,3 мм). Середнє загальне розширення на рівні коронок верхніх молярів складало 3,5 мм при обох режимах активації РГ після використання усіх трьох апаратів А1, А2, А3. Найвищі значення середнього скелетного розширення виявлені після використання незнімних апаратів А2 та А3 при швидкому розширенні РГ (значення 21,5% та 30,97% відповідно). Після використання А1 знімного апарата скелетне розширення було меншим при швидкій активації РГ (16,08%) у порівнянні з повільною активацією (21,93 %). Незначне розширення скелетних структур у пацієнтів 3-ої групи супроводжувалось значним нахилом верхніх перших молярів (рис.11). Ангуляція була неоднаковою на правій та лівій сторонах. Після використання апаратів А1 та А2 при обох режимах активації спостерігали майже одинакові зміни положення молярів від 3,8є до 7,75є. Після застосування апарата А3 середні мінімальні зміни склали справа 1,3є при обох видах розкриття РГ, а зліва - 4,3є. Найбільший щічний нахил бокових зубів виникав після використання апаратів А1 та А2 (від 8,13є до 10,13є). Середнє значення цього параметра після використання апарату А3 було значно меншим і склало лише 1,67є при швидкій активації РГ та 3є при повільній.

Розширення на скелетному рівні ВЩ у пацієнтів 4-ої групи не спостерігалось взагалі. На альвеолярному рівні збільшення ВЩ у 83% обстежених в середньому склало 3,5 мм, що порівняно набагато вище, чим розширення на скелетному рівні. Мінімальні зміни міжмолярної кореневої ширини спостерігались у всіх обстежених і в середньому склали від 0,38мм до 1,83мм, крім двох пацієнтів, у яких після використання апарата А3 значення цього параметру взагалі було від'ємним ( -0.5 та -1.0мм ). Середнє загальне розширення на рівні коронок верхніх молярів було досить значним у всієї 4-ї групи і складало від 3,5мм до 5,5мм при обох видах активації РГпісля використання апаратів А1, А2 та А3. Співвідношення скелетно-зубоальвеолярних змін склало від 1,6% до 3,15%.Апаратурне розширення ВЩ супроводжувалось значним нахилом верхніх перших молярів. Зміни міжмолярної кореневої ширини, що відображали небажаний щічний нахил бокової групи зубів ВЩ, також були значними після застосування усіх видів апаратів. Середнє значення цього параметра після швидкої та повільної активації РГ склало від 10 град до 13,75є

Надалі, проводилось дослідження пацієнтів в проміжок часу Т1-Т3. Оцінка отриманих у 1-й групі даних показала подальший приріст ВЩ протягом 6 місяців після закінчення активного лікування. Це підтверджено збільшенням кута ANS в межах від 0,25є до 1,0є та збільшенням відстані від т. Co до т. A від 0,25мм до 1,0мм у 60% пацієнтів після застосування апарата А1 та у всіх обстеженіх після лікування апаратом А3(6 осіб). Передня нижня лицева висота, положення першого верхнього моляра у обстежених за даний часовий період зовсім не змінювались. Після використання апарата А3 не виявили ніяких скелетних чи зубоальвеолярних змін по вертикалі у порівнянні із показниками періоду Т1-Т2. Збереження висоти обличчя, кута Y-axis за рахунок стабільності положення верхніх перших молярів у всіх пацієнтів свідчить про отримання оптимального стійкого результату лікування звуження ВЩ даним апаратом, як при швидкому, так і при повільному виді активації. По завершенні піврічного терміну після використання апаратів А1 і А2 у пацієнтів другої групи виявили, що ВЩ змінювала своє положення в сагітальній площині у 67,5% пацієнтів (14 осіб) при обох видах активації, та у 100% обстежених (7 осіб) після А3 апарата (в середньому приріст склав 0,25мм). Приріст верхньої щелепи підтверджувався зміною кута SNA у пацієнтів другої групи від після використання усіх трьох видів апаратів не залежно від швидкості активації їх гвинта. В період Т3 у пацієнтів після використання апаратів А1 та А2 після швидкої активації РГ на зубоальвеолярному рівні відзначалась зміна положення першого верхнього моляра до піднебінної площини (інтрузія складала від -0,25 до -0,5мм). Зміни передньої лицевої висоти (ANS до т. Me) в сторону зменшення виявлено у всіх пацієнтів 2-ої групи після використання апаратів А2 та А1 після їх швидкої активації, також спостерігалось незначне зменшення кута Y-axis (до 1,5є). Усі зазначені зміни свідчили про виникнення зубоальвеолярної відповіді (48% від загального розширення) на швидке розширення ВЩ через 6 місяців після зняття ортодонтичної апаратури. Це викликало незначну ротацію НЩ проти годинникової стрілки. Значення передньої лицевої висоти, кута Y-axis та положення першого верхнього моляра, отримані після застосування апарата А3, не зазнали жодних змін у всіх пацієнтів при швидкому режимі активації та у 92% обстежених при повільному виді активації РГ. Це свідчить про те, що при використанні апарата А3 ми досягаємо основної мети даної роботи - скелетного розширення ВЩ за рахунок розриву піднебінного шва із подальшим стабільним результатом лікування пацієнтів другої групи.

Зміни положення ВЩ в сагітальній площині в 3-й групі не виявлено, про що свідчать значення кута SNA та відстані т.Co - т.A, що залишились незмінними в часовий період Т3. В 3-й групі у всіх пацієнтів при використанні апаратів типу А1 та А2 в період Т3 незалежно від режиму їх активації фіксували збільшення передньої лицевої висоти ANS - т.Me (до 5,5 мм), кута Y-axis (до 5,5є) та значну екструзію (від 0,5 мм до 3,5 мм) верхнього першого моляра. Це свідчить про те, що результати розширення ВЩ досягнуто за рахунок зубоальвеолярних змін в ділянці бокової групи зубів (79% від загального розширення), а не скелетних, тобто в ділянці піднебінного шва. Отримані дані вказували на відкриття прикусу, небажану ротацію НЩ за годинниковою стрілкою, що в майбутньому прогнозує виникнення рецидиву по закінченні ортодонтичного лікування. При застосуванні апарата А3 з повільною активацією у пацієнтів 3 вікової групи відбувались зміни як в сторону небажаного збільшення передньої висоти лиця (ANS - т.Me) в 40% обстежених (2 осіб), так і в сторону зменшення даного значення у 60% пацієнтів (3 осіб). Значення кута Y-axis при застосуванні А3 апарата залишалось без змін у 40% обстежених 3-ї групи, та зменшувалось у 60% пацієнтів, що позитивно характеризує результати дії даного апарата. Що ж стосується положення першого верхнього моляра по відношенню до референційної піднебінної площини, то у пацієнтів даної групи екструзія не виникала при використанні А3 апарата при швидкому та повільному режимі активації, а у 35 % пацієнтів із швидким видом активації та у 40% із повільним режимом активації спостерігали навіть вколочення перших верхніх молярів. Це вказує на позитивні результати використання оклюзійних кап апарата А3 при розширенні ВЩ для досягнення стійкого скелетного результату. У всіх пацієнтів 4-ої групи в період Т3 після активного ортодонтичного лікування апаратами виду А1, А2, А3 не виявлено жодних змін положення ВЩ в сагітальній площині. Щодо оцінки положення першого верхнього моляра по відношенню до піднебінної площини, то екструзія, що виникла у всіх обстежених 4-ої групи незалежно від виду застосованих апаратів та швидкості активації їх гвинта в період Т2, залишилася незмінною. Це свідчить про збереження небажаного горбкового контакту бокової групи зубів та відкриття прикусу. Зберігались значення кута Y-axis та передньої лицевої висоти.

Оцінка зміни положення точок ВЩ у пацієнтів першої групи в трансверзальній площині дозволили встановити, що скелетні зміни були дуже незначними через 6 місяців після закінчення ортодонтичного лікування в порівнянні з даними періоду Т2. Верхньощелепна ширина та ширина піднебінного шва залишились незмінними при обох режимах активації РГ апаратів А1 та А3 у 100 % обстежених. Розширення на рівні коронок верхніх молярів спостерігалось лише у одного пацієнта після використання апарату А1 із швидким розширенням РГ. У 37,5% обстежених міжмолярна коронкова ширина зменшилась на 1 мм. Міжмолярна коренева ширина зменшилась у 25% оглянутих після застосування апарата А1 із швидким розширенням. У 12,5% пацієнтів значення даного параметра зменшилось на 0,25 мм після повільної активації гвинта апарата А1. Скелетне розширення збільшилось на 3,3 % у пацієнтів після використання апарата А1 із швидкою активацією РГ, та зменшилось на 1% у осіб із повільною активацією РГ. Після використання апарата А3 у даній віковій групі у проміжок часу Т1-Т3 не спостерігали жодних змін.

Після закінчення 6-ти місячного терміну після лікування в 2-й групі не спостерігали зміни значень верхньощелепної ширини. Збереження ширини розширення піднебінного шва було виявлено лише у пацієнтів після використання знімного апарату А3 при обох режимах активації РГ. Значення носової ширини залишились незмінними у всіх обстежених після застосування незнімних апаратів, а після А1 апарата виявили незначне зменшення цього значення (на 1 мм) у 33,3% обстежених після швидкої активації РГ, і у 33,3% обстежених (на 0,5 мм) після повільної активації РГ. На альвеолярному рівні значення ширини ВЩ не змінилось у всіх обстежених пацієнтів, у яких застосовували незнімні апарати А1 та А2. Незначні зміни цього значення (на 1,0 мм та 0,5 мм відповідно) були виявлені після швидкої та повільної активації А1 апарата у 100 % обстежених.

Спостерігались зміни положення перших верхніх молярів у осіб після використання апарата А1 із обома видами активації і в середньому вони склали - 1,5є. Після використання апарата А2 у 100% обстежених також виявили зменшення даного значення в середньому на 7,5є після швидкої активації РГ та на 3є після повільної активації. Після використання апарата А3 змін нахилу бокової групи зубів не виявляли. При швидкому розширенні РГ зміни спостерігалась у 100% оглянутих (зменшення середнього значення складало -2,37% у пацієнтів після застосування апарата А1, - 7,37% після апарата А2, + 2,27% після А3 апарата). Після повільного розширення РГ апаратів А1 та А2 значення об'єму скелетного розширення не змінилось, а після використання апарата А3 воно зменшилось в середньому на 1,4%.

За даними прямої ТРГ у пацієнтів 2-ї групи виникав рецидив на скелетному рівні після розширення ВЩ апаратурним методом. Значення положення опорних зубів, тобто коронкового та кореневого нахилу, зменшились у 100% пацієнтів після швидкої активації РГ при використані усіх трьох видів апаратів. Такі ж самі зміни спостерігались після повільної активації. Мінімальні зміни положення бокових зубів (міжмолярний кореневий кут) спостерігали після застосування А3 апарата (- 0,34 є при швидкій, та - 0,75є при повільній активації РГ).

Рецидив незначного розширення скелетних структур у пацієнтів 3-ї групи супроводжувався зубоальвеолярною відповіддю. Нахил верхніх перших молярів став менший. Збільшення відсотку середнього скелетного розширення спостерігалось після повільної активації РГ при використанні усіх трьох видів апаратів. Значне зменшення даного параметру виникло після швидкої активації РГ апаратів А1 (-8є), А2 (-1,25є) та А3 (-10,3є).

Розширення ВЩ на скелетному рівні у пацієнтів 4-ої групи не спостерігалось взагалі ні в часовий період Т1-Т2, ні в період Т1-Т3. Середнє загальне розширення на рівні коронок верхніх молярів було досить значним у пацієнтів всієї 4-ї групи ( від 3,5мм до 5,5мм) в часовий період Т2; по завершенні 6-ти місячного терміну даний параметр зменшився в середньому на 2 мм також у 100 % оглянутих. Середнє значення скелетного розширення було нульовим після використання апарату А1 із обома видами активації в період Т3. Після застосування апарату А2 скелетне середнє розширення після швидкого та повільного розкручування склало 0,57% та 0,26 %. При використанні апарата А3 дане значення збільшилось в середньому на 0,85% та 0,57% при швидкій та повільній активації РГ. Апаратурне розширення ВЩ у пацієнтів 4-ої групи супроводжувалось лише нахилом верхніх молярів.

Отже, отримані результати вказують на високу терапевтичну ефективність застосування власно запропонованого апарату у пацієнтів 1-ої, 2-ої та 3-ої груп шляхом зменшення кількості рецидивів після корекції звуження ВЩ.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі сучасної ортодонтичної стоматології - підвищення ефективності лікування звуження верхньої щелепи за рахунок покращення якості діагностики даної аномалії, використання оптимальної конструкції апарата та методу активації його розширювального гвинта.

1. Використання знімків ТРГ в прямій проекції із застосуванням запропонованого параметру контролю положення перших верхніх молярів є найефективнішим способом діагностики звуження верхньої щелепи, а також методом контролю її розширення на скелетному та зубоальвеолярному рівнях. Проведеними дослідженнями встановлено, що після коректного лікування відбувається відкриття серединно-піднебінного шва в середньому на 2,25мм у осіб віком від 6 до 13 років, на 1,5мм у осіб від 14 до 20 років та до 0,75мм у осіб віком від 21 до 31 років.

2. При апаратурному розширенні серединно-піднебінного шва, реакція зі сторони скелетних структур у пацієнтів молодше 21 року значно переважала (в середньому 80% від загального розширення) над зубоальвеолярною відповіддю ( в середньому складала 20 % від загального розширення). У дорослих пацієнтів, віком старше 21 року, навпаки, спостерігались помірні скелетні та виражені зубоальвеолярні ефекти розширення (50 % скелетного та 50 % зубоальвеолярного розширення в пацієнтів до 31 року, та 98 % зубоальвеолярного у пацієнтів старше 31 року, причому останні виражалися у нахилі опорних зубів.

3. Лікування звуження ВЩ знімними апаратами показало низку недоліків, основним із яких є мінімальне розширення ВЩ на рівні піднебінного шва (0-1,5 мм) та переважання зубоальвеолярної відповіді (до 87,8%), що проявляється нахилом бічної групи зубів (зміна міжмолярного кореневого кута від 1,5 град до 14,0є), відкриттям прикусу, збільшенням передньої нижньої лицевої висоти до 4,0 мм, ротацією нижньої щелепи за годинниковою стрілкою.

Використання незнімного апарату на ортодонтичних кільцях із гвинтом показало більш позитивні результати лікування пацієнтів із звуженням верхньої щелепи, проте і він мав певні недоліки, а саме неможливість використання в молочному та змінному прикусі та виникнення екструзії опорної групи зубів до 2,5мм, що призводить до ротації нижньої щелепи, а це, в свою чергу, до нестабільного результату лікування.

4. Найбільш позитивні показники розширення верхньої щелепи із стабільним довгостроковим результатом відзначені у пацієнтів після використання власно запропонованого апарату на оклюзійних капах із розширювальним гвинтом. Під час лікування ним не виникала екструзія, а іноді навіть виникала інтрузія опорної групи зубів на 1,5 мм. Це забезпечувало збереження правильної передньої нижньої лицевої висоти, положення нижньої щелепи і довгострокового стабільного результату.

6. При оцінці результатів розширення верхньої щелепи в залежності від режиму швидкості активації гвинта апарата нами було встановлено, що після швидкого його розкручування виникало максимальне скелетне розширення піднебінного шва (до 3,0мм) із мінімальними змінами положення опорних зубів. Після 6-ти місячного періоду по закінченню використання апаратів картина залишалась без змін, тобто майже аналогічна результатам одержаних після повільного розширення, що свідчило про вирівнювання скелетної та зубоальвеолярної відповіді.

7. Результати проведеного нами дослідження показали пряму залежність отримання позитивного стабільного результату на скелетному рівні від віку пацієнта. Оптимальна перебудова піднебінного шва отримана лише в перших двох групах. Що стосується третьої групи, то лікування апаратурним методом не є достатнім для отримання розкриття шва. В четвертій групі позитивних результатів лікування нами не виявлено.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для повноцінної діагностики пацієнтів із звуженням верхньої щелепи складання відповідного плану лікування та контролю ортодонтичного розширення на скелетному та зубоальвеолярному рівні рекомендуємо використовувати ТРГ в боковій та прямій проекції із застосуванням запропонованих параметрів контролю положення перших верхніх молярів.

Для антропометричного вимірювання моделей верхньої щелепи на етапі діагностики, після зняття апарату та закінчення ортодонтичного лікування рекомендуємо використовувати аналіз за McNamara.

Для досягнення стійкого скелетного ефекту лікування звуження верхньої щелепи проводити незнімним каркасним апаратом на оклюзійних капах із розширювальним гвинтом.

У хворих віком до 30 років із звуженням верхньої щелепи доцільно застосовувати швидкий метод активації розширювального гвинта ортодонтичного апарата. Кількість днів активації визначається для кожного пацієнта індивідуально. Проводити розкручування потрібно на 1\4 оберту гвинта двічі на день (по одному зранку та ввечері), що дорівнює 0,5мм. Активний період лікування займає біля двох тижнів та ще 2 місяці пасивного носіння апарата з подальшою заміною його на ретенційний апарат.

У хворих віком старше 31 року рекомендуємо проводити корекцію звуження верхньої щелепи у поєднанні із ортогнатичною хірургією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДІСЕРТАЦІЇ

Павленко О.В., Скрипник І.Л., Матковська Ю.А. Аналіз фронтальної цефалометрії // «Дентальные технологии» №02.- 2008р. - С.38-41. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування. Професор Павленко О.В. здійснював загальне керівництво науковою роботою.

Павленко О.В., Скрипник І.Л., Матковська Ю.А. Вивчення ефекту розширення верхньої щелепи за допомогою аналізу прямої телерентгенографії // «Дентальные технологии» №04.- 2008р. Участь здобувача полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

Павленко О.В., Скрипник І.Л., Матковська Ю.А. Лікування звуження верхньої щелепи з урахуванням вікового аспекту даної аномалії // //«Сучасна ортодонтія» №03(09).- 2007р.- С.54. Участь здобувача полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

Павленко О. В, Скрипник І. Л., Матковська Ю.А. Апаратурні методи лікування звуження верхньої щелепи // «Дентальные технологии» №03-04.- 2007р.- С.70-72. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

Матковская Ю. А., Медицкий А. В. Несъемный ортодонтический аппарат для расширения верхней челюсти на окклюзионных каппах (лабораторные этапы изготовления) //«Сучасна ортодонтія» 04(10).- 2007р.- С.55. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

Павленко О. В, Скрипник І. Л., Матковська Ю. А. Вплив швидкого розширення верхньої щелепи на стимуляцію її росту при патології прикусу ІІІ класу // «Дентальные технологии» №01 - 2008р. - С.57-59. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування, написанні статті.

Павленко О. В., Скрипник І. Л., Матковська Ю.А. Методи лікування звуження верхньої щелепи // «Науковий вісник» №2-3- 2008р. - С.157-161. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

Скрипник И.Л., Матковская Ю.А. В литературе часто встречается термин ен-масс. Что он означает? // «Сучасная ортодонтия» Россия - №04(14). - 2008р. - С.50. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

Павленко О. В., Скрипник И.Л., Матковская Ю.А., Жачко Н.И. Быстрое небное расширение как метод стимуляции роста верхней челюсти // «Сучасна ортодонтія». - №02(12). - 2008р. - С.17-20. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

Павленко О. В., Скрипник І. Л., Матковська Ю.А. Аналіз цуфалометрії у прямій проекції // “«Дентальные технологии» №01 - 2009р. - С.34-39. Участь здобувача у написанні роботи полягає у проведенні відбору пацієнтів та виконанні методик обстеження та лікування.

АНОТАЦІЯ

Матковська Ю. А. Лікування звуження верхньої щелепи з урахуванням вікових аспектів цієї аномалії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидату медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ 2011.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих з звуженням верхньої щелепи, зокрема зменшенню частоти рецидивів та скороченню строку лікування, шляхом використання ТРГ в прямій проекції, врахування вікового аспекту в лікуванні даного виду зубощелепної аномалії та вибору правильного методу активації гвинта апарата для розширення оптимальної конструкції.

Були обстежені пацієнти із звуженням верхньої щелепи і розподілені на групи в залежності від віку та апарата, що використовувався для розширення верхньої щелепи.

Проведені дослідження показали, що використання знімків ТРГ в прямій проекції є найефективнішим способом діагностики звуження верхньої щелепи, та методом контролю розширення. Вивчено залежність відкриття серединно-піднебінного шва від виду апарату, що застосовувався, та режимів його активації у пацієнтів різного віку. Застосування власно запропонованого апарату дозволило отримати скелетне розширення верхньої щелепи в короткі строки із збереженням стабільного результату. Виходячи з отриманих результатів, надано рекомендації щодо покращення протоколів діагностики та лікування звуження верхньої щелепи у пацієнтів різного віку.

Ключові слова: звуження верхньої щелепи, ортодонтичні апарати, фронтальна цефалометрія, апарат із оклюзійними накладками

АННОТАЦИЯ

Матковская Ю. А. Лечение сужения верхней челюсти с учетом возрастных аспектов этой аномалии. - Рукопись.

...