Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДУ «КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ С. I. ГЕОРГІєВСЬКОГО»

УДК: 616.98:579.842:616-053.2:616-092:616-08:616.15:577.175.14

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Патогенетична роль і корекція дисбалансу цитокінового гомеостазу при кишкових інфекціях у дітей

14.01.10 - педіатрія

Нгема Естанiслао Нтутуму

Сімферополь - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Богадельніков Ігор Володимирович, ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського», завідувач курсу дитячих інфекційних хвороб кафедри педіатрії с курсом дитячих інфекційних хвороб.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Бобровицька Антоніна Іванівна, Донецький національний медичний університет імені М. Горького МОЗ України, професор кафедри педіатрії та дитячих інфекцій;

доктор медичних наук, професор Незгода Ірина Іванівна, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова МОЗ України, завідуюча кафедри дитячих інфекційних хвороб.

Захист відбудеться 28 жовтня 2011 року о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського», МОЗ України (95006, АР Крим, м.Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» МОЗ України (95006, АР Крим, м.Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7)

Автореферат розісланий 27 версня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої Є.П. Смуглов

цитокіновий кишковий інфекція лімфоцит

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гострі кишкові інфекції (ГКІ) належать до одних із найбільш поширених у світі захворювань, частота розвитку яких, за даними ВООЗ, становить 1-1,2 млрд випадків на рік (Крамарев С.О., 2007). Особливо актуальною ця проблема є для дитячого віку. Так за рівнем захворюваності серед дітей молодших вікових груп гострі кишкові інфекції займають друге місце, поступаючись тільки гострим респіраторним вірусним інфекціям, а за рівнем смертності з інфекційних причин займають лідируючу позицію (Albano F., 2007). За даними ВООЗ, щорічно у світі помирають від гострих кишкових інфекцій і їх ускладнень більше 5 млн. дітей.

У рамках сучасного вчення про діарейні захворювання наукова концепція синдрому інфекційного кишкового токсикозу у дітей постулює провідну патогенетичну роль гострої неспецифічної запальної реакції на інфекційний агент, в основі якої лежить генералізоване ураження термінального судинного русла з порушенням водно-електролітного, енергетичного балансів і кислотно-основного стану, а також неврологічні розлади (Бобровицька А.І., 2001).

До перспективних напрямків вирішення проблеми інфекційного токсикозу останніми роками відносять розвиток "цитокінової" патогенетичної концепції, яка розглядає прогресію дисфункції ряду органів і систем, а також клінічних проявів синдрому в тісному зв'язку з токсичними біологічними ефектами прозапальних цитокінів, які синтезуються у тканинах різних органів і циркулють у системному кровотоці (Воротинцева П.В., 2001).

Так, доведено пряму залежність між зростанням рівня прозапальних цитокінів у системному кровотоці і такими клініко-лабораторними критеріями інфекційного кишкового токсикозу, як висота та тривалість лихоманки, вираженість діареї, гематологічні зрушення (кількісні та функціональні зміни лейкоцитів і еритроцитів) (Zherebtsova N.U., 2007).

У зв'язку з цим особливі надії на підвищення ефективності лікування токсикозу при ГКІ пов'язують з патофізіологічним обґрунтуванням використання лікарських засобів, що мають антицитокінову активність.

З огляду на викладене вище, подальше вивчення запальних цитокін-асоційованих патогенетичних механізмів розвитку інфекційного токсикозу при ГКІ є надзвичайно перспективним напрямком, базисом для розробки нових шляхів диференційованої патогенетичної терапії зазначеного синдрому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової наукової роботи кафедри педіатрії з курсом дитячих інфекційних хвороб "Нові аспекти патогенезу і терапії інфекційних хвороб у дітей на сучасному етапі" (№ державної реєстрації 0108U001523, шифр 03/08).

Мета дослідження - оцінити цитокіновий баланс (гомеостаз) у хворих на гостру кишкову інфекцію, обґрунтувати доцільність використання й клінічну ефективність застосування ліпіну для корекції системної запальної реакції в комплексному лікуванні дітей, хворих на тяжкі форми гострих кишкових захворювань.

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості дисбалансу системного цитокінового потенціалу в дітей, які страждають на ГКІ, залежно від тяжкості захворювання.

2. Визначити лейкоцито-індукований синтез клітинами кишкового епітелію прозапальних цитокінів на вітральних експериментальних моделях короткотермінової культури клітин.

3. Виявити особливості дезорганізації ліпідної та фосфоліпідної компоненти мембран лімфоцитів у процесі прогресування тяжкості ГКІ.

4. Оцінити клінічну ефективність ліпіну, його вплив на цитокіновий гомеостаз і функціональну активність лейкоцитів у дітей, хворих на тяжкі форми ГКІ.

Об'єкт дослідження: ГКІ різної форми тяжкості у дітей.

Предмет дослідження: особливості цитокінового потенціалу, функціональної активності клітинного імунітету, ліпідної та фосфоліпідної компоненти мембран лімфоцитів, функціональної активності кишкового епітелію при ГКІ у дітей.

Методи дослідження: клінічний, бактеріологічний, імуноферментний, серологічний, імунологічний і статистичний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше встановлено, що у дітей при ГКІ разом із прогресуванням захворювання, формування системної запальної реакції супроводжується дисбалансом регіонарного (на рівні епітелію кишечника) цитокінового гомеостазу.

Виявлено можливість ліпополісахарид-залежної (LPS) індукції активуючого впливу лейкоцитів на синтез клітинами кишкового епітелію прозапальних цитокінів у хворих на ГКІ з середньотяжкою та тяжкою формами хвороби.

Уперше доведено залежність дезорганізації ліпідного та фосфоліпідного компонентів мембран лімфоцитів від форми тяжкості ГКІ.

Вперше вивчена клінічна ефективність фосфатидилхолінових ліпосом (ліпіну) як модулятора системної запальної реакції в комплексній терапії тяжких форм ГКІ.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження дозволять розширити розуміння патогенетичної суті інфекційного токсикозу при ГКІ у дітей за рахунок розшифрування особливостей дисбалансу цитокінового гомеостазу та функціональної активності клітинного імунітету. Останнє, у свою чергу, свідчить про те, що врахування рівня прозапальних цитокінів є істотним при виборі раціональної комплексної терапії у дітей, хворих на ГКІ, перебіг яких супроводжується синдромом інфекційного токсикозу.

Розроблено та впроваджено в клінічну практику метод лікування ліпіном, що знижує системну запальну відповідь у хворих на тяжку форму ГКІ.

Отримані результати дослідження взаємозв'язків цитокінового потенціалу, функціональної активності клітинного імунітету і функціональної активності кишкового епітелію з тяжкістю перебігу дозволили доповнити патогенез ГКІ у дітей і обґрунтувати використання ліпіну при лікуванні тяжких форм.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень впроваджено в роботу ряду установ: інфекційної обласної лікарні міста Херсону, КРУ «Дитяча клінічна інфекційна лікарня» м. Сімферополя.

Теоретичні положення і практичні рекомендації, подані в дисертації, використовуються при проведенні навчального процесу на кафедрі педіатрії з курсом дитячих інфекційних хвороб та кафедри інфекційних хвороб ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І.Георгієвського» МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконано патентно-інформаційний пошук, аналіз наукових літературних даних, підготовлено огляд літератури, обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання. Автором самостійно проведено дослідження функціональної активності кишкового епітелію за допомогою методу короткотермінових органних культур, епітелію in vitro. Автором самостійно розроблено карти обстеження хворих, проведено аналіз медичної документації, збір клінічного матеріалу і його інтерпретація, розподіл хворих на групи і їх обстеження, сформульовано висновки та практичні рекомендації, написані усі розділи дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи доповідалися та обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасної медицини" (Полтава, 2009); 81-ій міжнародній науково-практичній конференції "Теоретичні і практичні аспекти медицини" (Сімферополь, 2009); пленумі Асоціації інфекціоністів України "Інфекційні хвороби у клінічній та епідеміологічній практиці" (Львів, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових робіт у провідних спеціалізованих журналах, затверджених ВАК України, у тому числі 4 статті (3 у моноавторстві), 4 - у тезах доповідей.

Структура і обсяг дослідження. Дисертація викладена на 160 сторінках комп'ютерного тексту і містить: огляд літератури, 2 розділи власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації, список використаної літератури.

Список використаної літератури нараховує 306 джерел (110 вітчизняних і російськомовних і 196 зарубіжних авторів). Робота містить 34 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Спостереження проводилося за 103 дітьми, які хворіли на ГКІ різної етіології і отримували лікування в Кримській республіканській установі "Дитяча інфекційна клінічна лікарня" м. Сімферополь.

Вік дітей - від 1 місяця до 14 років, з них дівчат - 54 (52,4%), хлопців - 49 (47,6%). Контрольну групу склали 22 умовно здорові дитини аналогічної статі та віку з організованих колективів.

Залежно від вираженості клінічних проявів і тяжкості ГКІ хворі були розподілені на 3 групи: першу групу (14) становили хворі на легку форму, другу (40) - середньотяжку форму, третю (49) - тяжку форму.

Діагноз ГКІ установлювався на підставі клініко-анамнестичних даних захворювання і підтверджувався результатами бактеріологічних і серологічних досліджень.

Для визначення етіології ГКІ проводилися бактеріологічні дослідження випорожнень, блювотних мас, грудного молока матері; реакція непрямої гемаглютинації (РНГА), посіви крові на стерильність. Діагностичним титром в РНГА вважали позитивну реакцію в розведенні сироватки хворого 1:100 для дітей першого року і 1:200 для дітей старшого віку. Серологічні реакції проводилися двічі протягом захворювання з інтервалом 7-10 днів для визначення наростання титру специфічних антитіл у динаміці.

Клінічну ефективність вітчизняного препарату ліпіну вивчено у 20 хворих на тяжку форму ГКІ. Групою порівняння явилися 29 дітей, які мали також тяжку форму захворювання але ліпін не отримували в комплексній патогенетичній терапії.

У всіх групах діти були ретельно обстежені за єдиним алгоритмом.

Вміст у сироватці крові активної форми трансформуючого чинника зростання (TGF -в1) визначали методом імуноферментного аналізу із використанням тест-системи "TGFв1 Emax® ImmunoAssay System" (Promega, США).

Концентрацію цитокінів IL - 1в, IL - 4 і TNF -б у сироватці крові та культуральному середовищі культури клітин кишкового епітелію визначали імуноферментним методом з використанням комерційних наборів (ТОВ "Цитокіни" IL - 1в і протеїновий контур TNF -б, IL - 4). Оцінка результатів здійснювалася фотометрично.

При проведенні вітральних експериментів використовували метод короткотермінових органних культур, що забезпечує культивування епітелію in vitro за Лурія К.О., згідно з яким забезпечуються не лише ізоляція клітинних елементів від організму, але й створюються умови, завдяки яким у клітинах підтримуються обмінні процеси та здійснюються деякі функції, що не вимагають тривалої проліферації і багатоетапного диференціювання. Культивація проводилася у присутності антибіотиків, а матеріалом дослідження являлися мокротиння і бронхоальвеолярні змиви (БАЗ), які отримані при діагностичній бронхоскопії. Після завершення культивування епітеліальних клітин кишкового епітелію проводилося дослідження рівня цитокінів у супернатанті культури клітин.

Вміст ліпідних фракцій у клітинних мембранах еритроцитів і лімфоцитів визначали методом тонкошарової хроматографії на пластинах "Silufol" UV - 254 (Чехія) за Folch J. і співавт. (1957) у модифікації Кобозева Г. В. і співавт. (1989). Мембрани лімфоцитів отримували за методом Кобозева Г. В. і співавт. (1989).

Для визначення субпопуляцій лімфоцитів за диференційованими антигенами використовували метод мембранної імунофлюоресценції із застосуванням гібридомних моноклональних антитіл до лейкоцитарних диференційованих антигенів і антигенів активації серії LT підприємства "Сорбент" (Інститут імунології РАМН, Москва).

Концентрацію цитокіну IL - 10 у сироватці крові та культуральному середовищі культури клітин визначали імуноферментним методом за допомогою імуноферментних тест-систем "Accucyte Human IL - 10"(Cytimmune Inc., USA).

Визначення C - реактивного білка (CRP) проводили імунотурбідиметричним методом із застосуванням ультрачуттєвої системи "Kripton"(Brahms, Germany).

Для оцінки "антицитокінової" активності та клінічної ефективності до програми стандартної терапії включали курс ін'єкцій ліпіну виробництва ЗАТ "БІОЛЕК". Один флакон містить 500 міліграмів лецитину-стандарту. Суспензію ліпіну для введення парентеральним шляхом готували безпосередньо перед використанням шляхом додавання у флакон з 0,5 г ліофілізованого препарату стерильного фізіологічного розчину у кількості 10,0 мл, після чого флакон струшували, суспензію вливали інфузійно 1 раз на добу, внутрішньовенно, упродовж 4-х днів. Контрольною групою були хворі, які не отримували ін'єкції ліпіну.

Статистичну обробку результатів дослідження здійснювали за допомогою програми Microsoft Excel 2007 з пакету Microsoft Office 2007, згідно з рекомендаціями щодо статистичної обробки медико-біологічних даних у вигляді середніх значень і помилок середньоарифметичної (M ± m). При визначенні вірогідності відхилень між середньостатистичними значеннями показників використовували критерій t - Стьюдента, достовірними вважали значення при р < 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Результати наших досліджень свідчать, що у дітей, хворих на ГКІ, у гострому періоді захворювання відбуваються зміни цитокінового потенціалу, функціональної активності клітинного імунітету і кишкового епітелію, якісного складу мембран лімфоцитів, ступінь вираженості яких залежав від тяжкості захворювання.

При дослідженні рівня прозапального цитокіну IL - 1в у системному кровотоці у хворих 1, 2 і 3-ої груп відзначалося його підвищення від 15,3 до 63,9 % (р < 0,05), залежно від форми тяжкості ГКІ. Причому наростання тяжкості захворювання характеризувалося статистично значущим підвищенням рівня прозапального цитокіну IL - 1в, який має як і TNF -б і IL - 6, властивості ендогенного пірогену, стимулює розвиток нейтрофільного лейкоцитозу, а також синтез інших цитокінів - IL - 6, IL - 8, TNF -б тощо.

Механізми участі іншого прозапального цитокіну IL - 4 у розвитку системної запальної реакції досі незрозумілі. Найактивніше обговорюється наукова концепція, згідно з якою підвищення рівня IL, - 4 має контррегуляторний, щодо прозапальних цитокінів, характер і зростання його виступає чинником, який стабілізує перебіг захворювання. З іншого боку, є припущення, що в руслі судин IL - 4 виявляє прозапальну активність. Нами встановлено, що рівень цитокіну IL - 4 в сироватці крові у хворих 1-ої групи при госпіталізації підвищувався на 61,4-16,8 % (р < 0,05) і прогресивно знижувався на 21,5 % (р1 < 0,001) при тяжкої формі ГКІ. У хворих 2-ої групи рівень IL - 4 був вищим на 26,8 %, 3-ої групи - на 16,8 %, порівняно з контрольною групою і прогресивно знижувався на 21,5 % при тяжкої формі ГКІ (р1 < 0,001) .

Відомо, що клітинами-продуцентами антизапального цитокіну IL - 10 являються лімфоцити Th - 1, Th - 2, а також клітини моноцитарно-макрофагального ряду. Причому IL - 10 знижує активність Th - 1 значною мірою, ніж Th - 2. Основними властивостями його є здатність знижувати продукцію прозапальних цитокінів, посилювати продукцію антагоніста рецептора IL - 1 та зменшувати адгезію лейкоцитів до ендотеліальних клітин, активованих IL - 1. Крім того, IL - 10 також пригноблює експресію антигенів HLA класу II, синтез інтерферону-гамма Th2, інгібірує атрофію і фіброз у різних тканинах і органах травлення, зменшує антигенпрезентуючу та цитокінопродукуючу активність макрофагів, а інгібіруючу дію IL - 10 на клітинний імунітет синергічно з IL - 4.

Результати наших досліджень свідчать про те, що рівень антизапального цитокіну IL - 10 у хворих 1-ої групи в гострому періоді ГКІ підвищувався на 22,4 % у порівнянні з показником здорових дітей (р < 0,001) , що відображає саногенетичну спрямованість динаміки цього цитокіну. У хворих 2-ої групи при наростанні тяжкості захворювання виявлено втрату компенсаторної антизапальної спрямованості, що проявляється зниженням рівня IL - 10 на 9,34 % статистично достовірно(р < 0,001). У хворих на тяжку форму ГКІ (3-а група) вміст IL - 10 в системному кровотоці знижувався вже на 30,5 % (р - р2 < 0,001). Це вказує на зниження функції Th2-лімфоцитів у формуванні умов для розвитку системних імунозапальних реакцій.

Відомо, що TNF -б відносять також до прозапальних цитокінів, які відіграють, з одного боку, істотну патогенетичну роль у прогресі SIRS, з другого, - мають антибактеріальну "спрямованість" за рахунок забезпечення зв'язку між активованими мононуклеарними фагоцитами та T -лімфоцитами.

Аналіз отриманих нами результатів свідчить про те, що хворі на ГКІ усіх 3-х груп на момент госпіталізації підвищувався рівень прозапального цитокіну TNF -б від 20,6 до 46,4 % залежно від тяжкості ГКІ у порівнянні із показниками здорових дітей (р < 0,001). Причому у хворих з тяжкою формою у порівнянні з середньотяжкою рівень TNF -б зростав на 15,7 % (р1 < 0,001).

При вивченні одного з основних трансформуючих чинників зростання (TGF -в1) встановлено, що при легкій формі ГКІ рівень TGF -в1 підвищувався на 22,3 %, середньотяжкій - на 49,7 %, тяжкій - на 68,5 % (р < 0,001). Таке значне підвищення рівня TGF -в1 у хворих на середньотяжку і тяжку форми ГКІ може сприяти хронізації запального процесу і розвитку фіброзних змін в стінці кишечника.

При дослідженні вмісту CRP, як одного з центральних учасників гострої фази запального процесу, виявлено, що підвищення концентрації CRP є характерною рисою перебігу ГКІ, незалежно від форми тяжкості. Так, якщо у хворих 1-ої групи досліджуваний показник підвищувався в 18,1, то у хворих 2-ої групи вже в 32,4 раза (р < 0,001), а у хворих 3-ої групи - в 47,5 раза (р < 0,001).

Для ідентифікації типу імунного дисбалансу у хворих на ГКІ 1, 2 і 3-ої груп було додатково вивчено вміст основних імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів в системному кровотоці, - CD4+ і CD8+. При цьому враховувалося, що міграція Т-клітин in loko morbi супроводжується підвищеним синтезом ними широкого спектру регуляторних цитокінів і включенням їх в ефект кілінгу сторонніх клітин. Окрім цього, регуляторна система CD4+/CD8+ здійснює контроль інтенсивності розвитку специфічної реакції імунної системи на чужероднє, продукує ряд біологічно активних речовин, включаючи IFN -гамма (пригноблюючий активність вірусів і бактерій), є потужним регулювальником проліферації та диференціювання всіх кровотворних клітинних елементів.

Встановлено також, що вміст CD4 +-Т-лімфоцитів у хворих 1-ої і 2-ої групи не виходив за межі діапазону їх фізіологічних коливань, тоді як у хворих 3-ої групи він був нижчим на 14,4 % (р < 0,001) за фізіологічний діапазон коливань цього показника.

Істотної динаміки вмісту CD8 +Т-лімфоцитів у хворих на ГКІ 1, 2 і 3-ої груп також не виявлено, проте, у хворих на тяжку форму (3-а група) досліджуваний показник усе ж був достовірно нижчим, ніж у хворих 2-ої групи на 18,3 % (р < 0,001).

Отже, результати досліджень свідчать про зростання рівня прозапальних цитокінів у хворих на ГКІ при прогресуванні тяжкості захворювання. При цьому відзначається відносне переважання цитокінів, що синтезуються переважно Th1 -клітинами, над цитокінами, що синтезуються переважно Th2 -клітинами, включаючи і IL - 4.

Для вивчення стану регіонарного (на рівні кишкової стінки) цитокінового гомеостазу використовували експериментальну модель короткотермінової культури клітин кишкового епітелію. При цьому враховувалося, що цитокіни є чутливими до стимуляції бактеріальним ЕТ (LPS) медіаторами. На захист коректності використаного нами "біологічного рівняння" з включенням суспензії мононуклеарних лейкоцитів (передусім лімфоцитів) на функціональну активність клітин кишкового епітелію, треба підкреслити, що в останні двадцять років сформульовано наукову концепцію про лімфоїдну регуляцію процесів зростання клітин іншого гістотипу в нормі та патології.

Крім цього, в експериментальній моделі нами використано розроблений ЗАТ "БІОЛЕК" препарат з протизапальною і антигіпоксичною дією - ліпін (фосфатидилхолін (лецитин), фосфатидилхолінові ліпосоми) - спільну розробку з Інститутом фармакології і токсикології АМН України.

Встановлено, що під впливом введення в культуральне середовище суспензії мононуклеарних лейкоцитів хворих усіх груп, рівень IL - 1в у супернатанті культури клітин кишкового епітелію статистично значущо зростав від 18,8 до 70,4 % відповідно. При цьому наростання тяжкості у хворих на ГКІ характеризувалося підвищенням стимулюючого впливу мононуклеарів на синтез клітинами кишкового епітелію IL - 1в.

У експериментальній моделі під впливом передінкубації мононуклеарів з LPS досліджуваний показник (дослід 3) у хворих 1-, 2 і 3-ої груп зростав на 25,4 %, 23,0 % і 59,0 % при р < 0,001, тоді як в інкубаційній моделі з ліпіном (дослід 4) цей показник знижувався на 30,1 %, 31,1 % і 26,1 % порівняно з даними попередньої інкубації мононуклеарів (р < 0,001).

Таким чином, у хворих на ГКІ 1, 2 і 3-ої груп виявлено модулюючий вплив ліпіну на індукований ліпополісахаридом (LPS) лейкоцито-залежний синтез цитокіну IL - 1в клітинами кишкового епітелію.

Встановлено також, що синтез TNF -б клітинами кишкового епітелію під впливом введення в культуру клітин мононуклеарів крові хворих на ГКІ 1, 2 і 3-ої груп в 2,0, 2,4 і 4,5 рази зростав відповідно. Під впливом LPS -стимулу мононуклеарні лейкоцити хворих на ГКІ усіх груп достовірно посилювали потенціюючий вплив на синтез клітинами кишкового епітелію цитокіну TNF -б (порівняно з дослідом 2) : досліджуваний показник у культуральному середовищі зростав на 25,3 %, 29,7 % і 40,6 % відповідно (р < 0,001).

Виявлена у хворих на ГКІ всіх груп LPS-індукована лімфоцито(лейкоцито)-опосередкована стимуляція синтезу прозапальних цитокінів клітинами кишкового епітелію, на нашу думку, може виступати важливим чинником прогресування системного запального процесу.

Звертає на себе увагу те, що в досліді 4 виявлено модулюючу дію ліпіну на синтез TNF -б: рівень TNF -б у культуральному середовищі (порівняно з дослідом 3) істотно знижувався від 31,7 % (при легкій формі ГКІ) до 18,7 % (при тяжкій) статистично значущо (р < 0,001).

Під впливом введення в культуру клітин мононуклеарів крові хворих 1, 2 і 3-ої груп синтез активної форми TGF -в1 клітинами кишкового епітелію зростав в 1,6, 2,2 і 3,7 рази відповідно. При цьому наростання тяжкості захворювання у хворих, а також розвиток кишкового токсикозу характеризувалося достовірним зростанням стимулюючого впливу мононуклеарних лейкоцитів на синтез активної форми TGF -в1 клітинами кишкового епітелію в експериментальній моделі короткотермінової культури клітин (р < 0,001).

Під впливом LPS -стимулу мононуклеарні лейкоцити хворих на ГКІ усіх груп (порівняно з дослідом 2) посилювали потенціюючий вплив на синтез клітинами кишкового епітелію чинника зростання: досліджуваний показник у культуральному середовищі зростав на 38,5 %, 40,3 % і 27,7 % відповідно статистично достовірно (р < 0,001).

У досліді 4 виявлено модулюючу синтез активної форми TGF -в1 дію ліпіну: у хворих 1, 2 і 3-ої груп рівень чинника зростання в культуральному середовищі (порівняно з дослідом 3) істотно знижувався на 16,6-19,8 % (р < 0,05).

Отже, можна припустити, що істотно підвищений регіонарний (на рівні тканин кишечника) потенціал чинника зростання, який формується, зокрема, за рахунок стимулюючого впливу мононуклеарних лейкоцитів (що активно мігрують in loko morbi з системного кровотоку), формує умови для структурного моделювання тканинних структур кишечника.

Таким чином, результати вітральних експериментів документують і опосередковану (через LPS -індуковану лейкоцитарну (лімфоїдну) регуляцію) антицитокінову дію ліпіну з культурою клітин кишкового епітелію у хворих на тяжку форму ГКІ.

Встановлено, що в досліді 1 рівень IL - 10 у культуральному середовищі короткотермінової культури клітин кишкового епітелію, порівняно з рівнем цитокіну в системному кровотоці, був істотно понижений і становив 3,11 ± 0,17 пг/мл. У дослідах 2, 3 і 4, в діапазоні чутливості тест-системи, рівень IL - 10 не виявлявся, що свідчить про істотне зниження (або блокаду) синтезу антизапального цитокіну та формування умов для абсолютного переважання прозапального цитокінового потенціалу.

Виявлено також, що в жодному з етапів експерименту рівень лімфокіну IL - 4, у діапазоні чутливості тест-системи, не визначався (досліди 1-4). Це свідчить про відсутність синтезу IL - 4 клітинами кишкового епітелію, або про глибоку депресію синтезу цитокіну in loko morbi особливо виражену при середньотяжкій і тяжкій формі ГКІ.

Таким чином, виявлено глибокий дисбаланс у системі прозапальні/антизапальні цитокіни, який виникає на регіонарному (тканини кишкової стінки) рівні за рахунок абсолютного переважання системи прозапальних медіаторів. Це створює умови як для прогресування місцевого (кишечник), так і для розвитку системного запального процесу, особливо у хворих з середньотяжкою і тяжкою формою ГКІ.

Ураховуючи те, що препарат ліпін є фосфатидилхолін (лецитин) або фосфатидилхолінові ліпосоми, а також те, що до найбільш чутливих лабораторних індикаторів визначення тяжкості патологічного процесу належать ліпідні компоненти клітинних мембран, до сфери наукових інтересів було включено оцінку порушень в обміні ліпідів на рівні клітинних мембран лімфоцитів.

Встановлено, що вміст холестерину в мембранах лімфоцитів у хворих з середньотяжкою формою ГКІ не виходив за межі діапазону фізіологічних коливань цього показника, тоді як ліпідний склад мембран лімфоцитів у хворих на важку форму ГКІ характеризувався істотним зростанням вмісту холестерину : у хворих 2-ої і 3-ої груп досліджуваний показник підвищувався відповідно на 33,4 % і 80,2 %. Це свідчить про збільшення жорсткості мембран з подальшим формуванням умов для порушення функціональної активності мембранних ферментних систем і, як наслідок, розвитку імунного дисбалансу в цілому.

Виявлено також, що вміст фосфатидилетаноламіну (кефаліну) в мембранах лімфоцитів у хворих 1-ої групи істотно не змінювався, а у хворих 2-ої і 3-ої груп був знижений на 44,0 % і 59,9 % відповідно порівняно з показниками здорових дітей. Тому можна припустити, що порушення дисбалансу фосфоліпідного спектру мембран імунокомпетентних клітин являється проявом кишкового токсикозу при ГКІ у дітей.

Аналогічні зміни виявлено й у складі фосфатидилхоліну (лецитину) в мембранах лімфоцитів.

Результати досліджень свідчать, що у хворих 1-ої групи досліджуваний показник не виходив за межі діапазону його фізіологічних коливань. У хворих 2-ої і 3-ої груп відзначалося його зниження на 19,9 % і 40,0 % відповідно (р < 0,001).

Отже, тяжка форма ГКІ супроводжується значним порушенням якісного складу фосфоліпідних фракцій мембран лімфоцитів (включаючи і фосфатидилхолінову фракцію). Тому це можна розглядати як ознаку активації ПОЛ - важливого неспецифічного патогенетичного механізму прогресування системної запальної реакції в організмі хворого.

При визначенні вмісту сфінгомієліну в мембранах лімфоцитів встановлено, що найбільше його зниження відбувалося у хворих 2-ої і 3-ої груп на 21,5 % і 48,5 % відповідно (р < 0,001).

Ураховуючи, що додатково до їх первинної ролі, як структурних компонентів біологічних мембран, сфінголіпіди виконують в клітині важливі функції і як вторинні месенжери (регуляторну роль). Можна стверджувати, що наростання тяжкості ГКІ у дітей характеризується збільшенням дисбалансу незамінних для розвитку і життєдіяльності клітин сфінголіпідів у мембранах лімфоцитів, що може свідчити про порушення фосфатидилінозитольного циклу в Т-лімфоцитах, який є одним з етапів активації лімфоцитів у ході імунної відповіді і може бути однією з причин, які сприяють його порушенню.

Викладені вище факти розцінюються нами як наукове обґрунтування доцільності використання ліпіну для корекції системної запальної реакції, передусім у хворих на тяжку форму ГКІ. У зв'язку з тим , що клінічна ефективність використання ліпіну в педіатричній практиці доведена тільки у новонароджених дітей з дихальними розладами (як наслідок перинатальної гіпоксії і асфіксії під час пологів), з найбільш вираженим ефектом у недоношених дітей вивчення дії ліпіну в умовах розвитку гострого інфекційного захворювання являється не менш важливим.

Динаміку рівня про- та антизапальних цитокінів під впливом проведеного лікування у дітей, хворих на ГКІ подано в таблиці 1.

Встановлено зниження рівня IL - 1в в системному кровотоці у хворих, які отримували курс ліпіну на 33,9 %, та на 15,3 % у хворих, які не отримували ліпін в комплексній терапії ГКІ (р < 0,05). Щодо рівня антизапальних цитокінів IL - 4 і IL - 10 у сироватці крові у хворих як 1-ої, так і 2-ої груп, як при госпіталізації вони достовірно не відрізнялися, так на другому етапі обстеження (через 5 днів від початку лікування) відповідні показники у хворих 1-ої і 2-ої груп істотно не різнилися.

Виявлено також і відсутність анти- TNF -б-активності ліпіну у хворих на тяжку форму ГКІ. Якщо на першому етапі обстеження рівень TNF -б в сироватці крові у хворих як 1-ої, так і 2-ої груп статистично значущо знижувався, то на другому етапі обстеження (через 5 днів від початку лікування) досліджуваний показник у хворих зазначених груп істотно не різнився.

У той же час рівень TGF -в1 у системному кровотоці під впливом ліпіну істотно змінювався. Якщо у хворих 1-ої групи він знижувався тільки на 9,8 % (р < 0,05), то у хворих 2-ої групи, що отримували курс ліпіну, - на 24,6 % (р < 0,001).

Антизапальна (антицитокінова) активність ліпіну, крім IL - 1в і TGF -в1, містить і анти- CRP -активність. Так, рівень CRP у системному кровотоці у хворих, які не отримували ліпін, знижувався на 38,0 %, а у хворих, які отримували курс ліпіну, - на 58,2 % (р < 0,001).

Одночасно з поліпшенням деяких показників цитокінового балансу відбувалося і поліпшення клінічних показників захворювання.

Такі клінічні симптоми, як температура, млявість, блювота, блідість шкірних покривів, зникнення сухості слизових оболонок, зникнення болю в животі тощо, які характеризують вираженість синдрому інтоксикації, значно швидше нормалізувалися у хворих на ГКІ, які отримували в комплексній терапії ліпін, тоді як у хворих на ГКІ, які не отримували цей препарат, вони були тривалішими.

Отже, результати нашої роботи показали, що гострий період ГКІ супроводжується значним збільшенням рівня прозапальних цитокінів у сироватці крові, особливо у хворих на тяжку форму. Проте, при використанні в комплексній терапії цих хворих ліпіну, вони значно швидше приходять до норми, порівняно з показниками тих хворих, яким цей препарат не вводили.

Таким чином, при надмірній активності цих процесів і зниженні інгібіторної активності крові, що має місце у хворих на тяжку форму ГКІ, цитокіни з функціонально-регуляторних речовин перетворюються на агресивні, виступаючи як додаткові неспецифічні чинники патогенезу, що робить застосування ліпіну патогенетично обґрунтованим і клінічно ефективним методом терапії.

Таблиця 1Динаміка рівня цитокінів під впливом проведеного лікування у дітей, хворих на ГКІ.

Групи хворих	Етапи дослідження	Стат. показ.	Рівень IL - 1в ((пг/мл)	Рівень IL - 4 ((пг/мл)	Рівень IL - 10 ((пг/мл)	Рівень TNF -б ((пг/мл)	Рівень TGF -в1 ((пг/мл)	Рівень CRP ((міліграм/л)
1-а група ((ГКІ, тяжка форма) Ліпін не отримували	На момент госпіталізації	M ± m n р	53,56 ± 2,24 29 -	6,18 ± 0,25 29 -	4,99 ± 0,15 29 -	21,13 ± 0,80 29 -	383,43 ± 11,00 29 -	42,25 ± 1,45 29 -
	Через 5 днів від початку лікування	M ± m n р	42,29 ± 1,39№ 29 < 0,001	6,99 ± 0,31І 29 < 0,05	7,41 ± 0,19№ 29 < 0,001	17,00 ± 0,68№ 29 < 0,001	345,83 ± 8,79№ 29 < 0,001	26,19 ± 1,02№ 29 < 0,001
2-а група (ГКІ, тяжка форма) Ліпін отримували	На момент госпіталізації	M ± m n р р1	55,54 ± 2,15І 20 - < 0,05	6,32 ± 0,23І 20 - < 0,05	4,56 ± 0,17№ 20 - < 0,001	19,90 ± 0,65І 20 - < 0,05	377,47 ± 8,29І 20 - < 0,05	44,19 ± 1,14І 20 - < 0,05
	Через 5 днів від початку лікування	M ± m n р р1	36,70 ± 1,35№ 20 < 0,001 < 0,001	7,16 ± 0,29І 20 < 0,05 < 0,05	7,21 ± 0,19І 20 < 0,001 < 0,05	15,78 ± 0,46І 20 < 0,001 < 0,05	284,68 ± 8,03№ 20 < 0,001 < 0,001	18,46 ± 0,98№ 20 < 0,001 < 0,001

Примітка: "1" - р < 0,001 порівняно з першим етапом дослідження (на момент госпіталізації) у тій же групі осіб; "2" - р < 0,05 порівняно з відповідним етапом дослідження порівняно з 1-ою групою хворих.

ВИСНОВКИ

1. Результати дослідження розкривають особливості формування системної запальної реакції, дисбалансу регіонарного (на рівні епітелію кишечника) цитокінового гомеостазу та порушення ліпідного складу мембран лімфоцитів у хворих на ГКІ з прогресуванням тяжкості захворювання. Розроблено та впроваджено в клінічну практику метод застосування фосфатидилхолінових ліпосом (ліпіну) як модулятора системної запальної реакції і цитокінового потенціалу у хворих на тяжку форму ГКІ.

2. У дітей, хворих на ГКІ, наростання тяжкості захворювання супроводжується поглибленням дисбалансу цитокінового гомеостазу, що проявляється зростанням рівня прозапальних цитокінів (TNF -б, IL - 1в і TGF -в1), зниженням вмісту цитокінів з антизапальною активністю (IL - 4, IL - 10), сприяючи формуванню Th1 -асоційованої форми імунного дисбалансу і наростанню системного запального процесу.

3. Особливістю патогенезу ГКІ у хворих на середньотяжку та тяжку форми є розвиток особливої форми регенераторно-пластичної недостатності, що характеризується достовірно вищим лейкоцито-індукованим синтезом клітинами кишкового епітелію прозапальних цитокінів, що у поєднанні з глибокою депресією синтезу антизапальних цитокінів формує умови для посилення регіонарної запальної реакції.

4. З наростанням тяжкості ГКІ збільшується активуючий вплив лейкоцитів на синтез клітинами кишкового епітелію прозапальних цитокінів. У хворих на легку та середньотяжку форми ГКІ виявлено LPS -залежну індукцію активуючого впливу лейкоцитів на синтез клітинами кишкового епітелію TNF -б, IL - 1в і TGF -в1, тоді як у хворих з тяжким перебігом зростає LPS -залежна лейкоцито-опосередкована активація синтезу цитокінів.

5. В експерименті доведено, що ліпін здійснює модулюючий вплив на LPS -стимульований синтез TNF -б, IL - 1в і TGF -в1 клітинами кишкового епітелію хворих на середньотяжку та тяжку форми ГКІ. Це розцінюється як наукове обґрунтування доцільності використання фосфатидилхолінових ліпосом (ліпіну) для корекції функціональної активності клітин епітелію слизової оболонки кишечника, передусім, у хворих з тяжкою формою ГКІ.

6. Наростання тяжкості ГКІ супроводжується прогресуючою дезорганізацією ліпідної та фосфоліпідної компоненти мембран лімфоцитів, яка проявляється збільшенням вмісту холестерину, зниженням нейтральної категорії фосфоліпідів (фосфатидилхоліну, сфінгомієліну, фосфатидилетаноламіну), що спричиняє порушення функціональної активності мембранних ферментних систем і, як наслідок, функціональної активності клітин у цілому.

7. Встановлено, що використання лікарської форми фосфатидилхолінових ліпосом (ліпіну) інфузійно у хворих на тяжку форму ГКІ, що супроводжується кишковим токсикозом, достовірно впливає як на системний цитокіновий потенціал, який проявляється зниженням рівнів прозапальних цитокінів у сироватці крові, так і на клінічний ефект, значною мірою сприяючи зменшенню симптомів інфекційного токсикозу в порівнянні з місцевими проявами.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою корекції системної запальної реакції, що розвивається у дітей, хворих на тяжку форму ГКІ, і підвищення ефективності базисної терапії патогенетично обґрунтовано включення до комплексної терапії лікарської форми фосфотидилхолінових ліпосом - ліпіну.

2. Показанням до застосування ліпіну при ГКІ у дітей є тяжкі форми й ускладнений перебіг хвороби, яка супроводжується кишковим токсикозом або нейротоксикозом, порушенням серцево-судинної діяльності, метаболічними розладами.

3. Тривалість призначення ліпіну, залежно від вираженості тяжкості ГКІ, становить у середньому 4 дні, препарат вводиться внутрішньовенно повільно 2 рази в день у разовій дозі 15 міліграм/кг маси тіла.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нгема Е.Н. Формирование TH1- ассоциированного типа цитокинового дисбаланса при развитии эксикоза при тяжелом течении кишечного токсикоза у детей / Нгема Е.Н. // Таврический медико-биологический вестник.- 2008.- №11.- С. 79-81.

2. Нгема Е.Н. Вплив фосфатидилхолінових ліпосом на LPS-індукований синтез фактора некрозу пухлини - б мононуклеарними лейкоцитами при кишковому токсікозі у дітей / Нгема Е.Н. // Інфекційні хвороби.- 2009.- №3.- С. 45-47.

3. Нгема Е.Н. Динамика плазмин-индуцированного синтеза фактора некроза опухоли-альфа мононуклеарными лейкоцитами под влиянием фосфотидилхолиновых липосом при развитии эксикоза при тяжелом течении кишечного токсикоза у детей / Нгема Е.Н. // Таврический медико-биологический вестник.- 2009.- №12.- С. 145-148.

4. Нгема Е.Н. Зміна ліпідної структури мембран лімфоцитів як прояв синдрому гіпоксії при кишковому токсикозі з ексикозом у дітей / Нгема Е.Н., Плештіс С.А. // Інфекційні хвороби.- 2010.- №3.- С. 40-43. (Здобувачем особисто проведений добір тематичних хворих, їх клінічне та функціональне обстеження, статобработка отриманих даних. Сумісно проаналізовано отримані результати).

5. Нгема Е.Н. Клиническая эффективность использования Липина для коррекции цитокинового дисбаланса у детей, больных острыми кишечными инфекциями / Нгема Е.Н. // Актуальные инфекционные заболевания: клиника, диагностика, лечение, профилактика: материалы сборника научных работ Главного военно-медицинского клинического центра «ГВГК» МО Украины. - Киев, 2010. - С.16.

6. Нгема Е.Н. Изучение уровня TNF-б в культуральной среде культуры клеток мононуклеарных лейкоцитов у детей, страдающих острыми кишечными инфекциями / Нгема Е.Н. // Актуальні проблеми сучасної медицини: материалы Всеукраинской научно- практической конференции. - Полтава, 2009. - Т.9, вып. 4(28). - С.295-296.

7. Нгема Е.Н. Цитокиновый дисбаланс развития эксикоза при тяжелом течении кишечного токсикоза у детей / Нгема Е.Н. // Теоретические и практические аспекты медицины: материалы 81-й международной научно- практической конференции. - Симферополь, 2009. - С.56.

8. Показники цитокінового дисбалансу при кишкових інфекціях у дітей / Нгема Е.Н., Крюгер О.О., Вяльцева Ю.В., Павленко К.Ю. // Інфекційні хвороби у клінічній та епідеміологічній практиці: матеріали науково- практичної конференції і пленуму Ассоціації інфекціоністів України. - Львів, 2009. - С.131-132. (Здобувачем особисто проведений добір тематичних хворих, їх клінічне обстеження. Сумісно проаналізовано отримані результати).

АНОТАЦІЯ

Нгема Естаніслао Нтутуму. Патогенетична роль і корекція дисбалансу цитокінового гомеостазу при кишкових інфекціях у дітей. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.10 - педіатрія. - ДУ «Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського» МОЗ України. - Сімферополь, 2011.

Дисертаційну роботу присвячено питанню підвищення ефективності лікування тяжких форм ГКІ у дітей на підставі вивчення стану цитокінового балансу як на системному, так і на регіонарному рівнях, ідентифікації типу імунного дисбалансу, особливостей якісного складу мембран лімфоцитів при включенні до стандартної схеми лікування ГКІ "антицитокінового" препарату вітчизняного виробництва ліпіну. Обстежено 103 дитини віком від 1 місяця до 14 років, хворих на ГКІ різної етіології та форм тяжкості.

Встановлено, що рівень підвищення основних прозапальних цитокінів у сироватці крові хворих на ГКІ дітей (IL - 1в, TNF -б, TGF -в1) пропорційний тяжкості захворювання, тоді як рівень протизапальних цитокінів (IL - 10, IL - 4, CD4+, CD8+) з наростанням тяжкості ГКІ, навпаки, втрачав свою антизапальну спрямованість, що проявлялося різким зниженням його рівня в системному кровотоці.

Виявлені зміни дозволили встановити нові аспекти патогенезу ГКІ у дітей і обґрунтувати включення до стандартної схеми лікування хворих на тяжкі форми ГКІ вітчизняного препарату ліпіну. Доведено клінічну ефективність препарату ліпіну в лікуванні ГКІ у дітей.

Ключові слова: гострі кишкові інфекції, патогенез, цитокіни, клітинний імунітет, експериментальна модель, мембрана лімфоцитів, ліпін.

АННОТАЦИЯ

Нгема Эстанислао Нтутуму. Патогенетическая роль и коррекция дисбаланса цитокинового гомеостаза при кишечных инфекциях у детей. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - ГУ «Крымский государственный медицинский университет имени С.И. Георгиевского» МЗ Украины. - Симферополь, 2011.

Диссертационная работа посвящена вопросу повышения эффективности тяжелых форм ОКИ у детей на основе изучения состояния цитокинового баланса как на системном, так и на регионарном уровнях, идентификации типа иммунного дисбаланса, особенностей качественного состава мембран лимфоцитов при включении в стандартную схему лечения ОКИ “антицитокинового” препарата отечественного производства липина.

Обследованы 103 ребенка в возрасте от 1 месяца до 14 лет, больных ОКИ различной этиологии и формы тяжести.

Установлено, что уровень повышения основных провоспалительных цитокинов в сыворотке крови больных ОКИ детей (IL-1в, TNF-б, TGF-в1) пропорционален тяжести заболевания, тогда как уровень противовоспалительных цитокинов (IL-10, IL-4, CD4+, CD8+) с нарастанием тяжести ОКИ, наоборот, утрачивал свою антивоспалительную направленность, что проявлялось резким снижением его уровня в системном кровотоке.

Выявленный цитокиновый дисбаланс, наиболее выраженный у больных тяжелой формой ОКИ, свидетельствует об активном участии цитокинов в развитии системной воспалительной реакции.

Идентифицирован тип иммунного дисбаланса, который свидетельствует об относительном преобладании цитокинов, синтезируемых преимущественно Th1-клетками, над цитокинами, синтезируемыми преимущественно Th2-клетками.

Выявлено, что состояние регионарного цитокинового гомеостаза (с использованием экспериментальной модели клеток кишечного эпителия) так же характеризуется нарушениями в системе провоспалительные/противовоспалительные цитокины за счет абсолютного преобладания провоспалительных медиаторов, что так же способствует прогрессированию местного воспалительного процесса. Особенностью патогенеза ОКИ, независимо от тяжести заболевания, является особая форма регенераторно-пластической недостаточности, характеризующаяся достоверно более высоким синтезом клетками кишечного эпителия провоспалительных цитокинов TNF-б и IL-1в, а также активной формы TGF-в1, что в сочетании с глубокой депрессией синтеза антивоспалительных цитокинов IL-10 и IL-4 формирует патофизиологический базис для нарастания как регионарной (стенки кишечной трубки), так и системной воспалительной реакции. Максимальная выраженность дисбаланса цитокинового гомеостаза выявлена у больных с тяжелым течением ОКИ.

Установлено, что тяжелая форма ОКИ у больных сопровождается выраженными нарушениями качественного состава фосфолипидных фракций мембран лимфоцитов, что свидетельствует об активации ПОЛ, являющихся важным неспецифическим механизмом прогрессирования воспаления, и патогенетически обосновывает включение в схему стандартной терапии таких больных препарата, содержащего фосфотидилхолиновые липосомы, которым является липин. За счет изменения соотношения между фосфолипидами и холестерином и качественного состава моноглицерофосфатидов клеточных мембран осуществляется адаптация клеток к возрастанию содержания в микросреде свободных радикалов. Так, в частности, фосфатидилхолин является ингибитором ПОЛ, а снижение его количества расценивается как истощение антиоксидантной защиты в клетках различного гистотипа.

При различных критических состояниях под влиянием гипоксии повышается потребность тканей в макроэргах, что приводит к включению липидов в энергетический обмен за счет, в частности, усиления процессов ПОЛ, сопровождающегося изменением спектра фосфолипидов клеточных мембран: возрастанием содержания фосфатидилхолина и сфингомиелина и уменьшением быстро окисляемых фракций (фосфатидилэтаноламин, фосфатидилсерин). Восстановлению структуры мембран клеток способствует доставка в клетки дополнительного количества кислорода, а также холестерина, фосфолипидов и аминокислот.

Выявленные изменения позволили установить новые аспекты патогенеза ОКИ у детей и обосновать включение в стандартную схему лечения больных тяжелыми формами ОКИ отечественного препарата липина. Доказана клиническая эффективность препарата, заключающаяся в форсированной нормализации общего состояния больных, скорейшем использование данного препарата в комплексном лечении больных ОКИ.

Ключевые слова: острые кишечные инфекции, патогенез, цитокины, клеточный иммунитет, экспериментальная модель, мембрана лимфоцитов, липин.

ANNOTATION

Ngema Estanislao Ntutumu. Pathogenetic role and correction of disbalance of cytokine homeostasis at intestinal infections in children. - Оn rights for a manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in medical sciences by speciality 14.01.10 - pediatrics - SI «Crimean state medical university named after S. I. Georgievsky» MPH Ukraine. - Simferopol, 2011.

Dissertational work is devoted to a question of efficacy increase of severe forms of acute intestinal infections (AII) in children on the basis of condition studying cytokine disbalance both on systemic, and on regional levels, identification of type immune disbalance, features of qualitative structure of membranes lymphocytes at inclusion in the standard scheme of treatment of AII “anti-cytokine” preparation a domestic production of lipin.

103 children at the age from 1 month till 14 years, who were sick with AII of various etiology and forms of severity, were examined.

It is established, that a level of increase of the main pro-inflammatory cytokines in blood plasma of patients with AII (IL-1в, TNF-б, TGF-в1) is proportional to severity of disease, whereas a level of anti-inflammatory cytokines (IL-10, IL-4, CD4+, CD8+) with increase of severity of AII, on the contrary, lost the anti-inflammatory orientation that was shown by sharp decrease in its level in a systemic blood flow.

The revealed changes have allowed to establish new aspects of AII pathogenesis in children and to prove inclusion in the standard scheme of treatment of patients with severe forms of AII of a domestic preparation lipin. Clinical efficacy of a preparation lipin in treatment of AII in children is proved.

Key words: acute intestinal infections, pathogenesis, cytokines, cellular immunity, experimental model, lymphocyte membrane, lipin.

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГКІ - гострі кишкові інфекції

CRP - C - reactive protein(C - реактивний білок)

IL - інтерлейкін(и)

TNF -б - туморнекротичний чинник б

LPS - ліпополісахарид

ПОЛ-АОА - перекисне окислення ліпідів-антиокислювальна активність

TGF-в1 - трансформіруючий чинник зростання в1

БАЗ - бронхоальвеолярні змиви

Размещено на Allbest.ru

...