Антиоксидантна активність у різних тканинах щурів після тривалого впливу іонізуючої радіації та комплексу важких металів

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ГРИГОРОВА МАРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 612.014.46:612.014.48

АНТИОКСИДАНТНА АКТИВНІСТЬ У РІЗНИХ ТКАНИНАХ ЩУРІВ ПІСЛЯ ТРИВАЛОГО ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОЇ РАДІАЦІЇ ТА КОМПЛЕКСУ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, доцент Севериновська Олена Вікторівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України, професор кафедри фізіології людини і тварин.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Войціцький Володимир Михайлович, Національний університет біоресурсів та природокористування України Кабінету міністрів України, провідний науковий співробітник Української лабораторії якості та безпеки продукції АПК;

доктор медичних наук, професор Давидов Вадим В'ячеславович, ДУ «Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України», завідувач лабораторії вікової ендокринології та обміну речовин.

Захист відбудеться «16» грудня 2009 року о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.17 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. ІІІ-15.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “_9_“_11__2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Дзюба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із актуальних питань сучасної фізіології є дослідження стану організму за умов впливу екопатогенних факторів довкілля (Дворецкий А.И. и др., 2002; Ярмоненко С.П., Вайсон А.А., 2004; Avti P.K., 2005; Бычковская И.Б. и др., 2005; Севанькаев А.В. и др., 2006).

Перед науковцями постає багато питань, які пов'язані з дослідженням біологічних ефектів важких металів (Паранько Н.М. и др., 2002; Грищенко С.В. и др., 2003; Nehru B., Kanwar S.S., 2007). Проведені дослідження, частіше за все, стосуються впливу одного металу на якийсь конкретний вид тканини або орган (Зербино Д.Д. и др., 1997; Луговской С.П., Легкоступ Л.А., 2002; Павиченко О.В., Калиман П.А., 2003; Стежка В.А. и др., 2003). Але у природних умовах організм контактує з комплексом токсикантів, які, крім того, діють сумісно чи комбіновано з іншими екопатогенними чинниками різної природи (Ананьева Т.В. и др., 2000; Севериновська О.В. та ін., 2003). Тому й досі залишаються не достатньо вивченими питання відносно тривалої сумісної дії негативних факторів довкілля на морфологічно й функціонально відмінні тканини й органи.

Упродовж декількох років екологічний моніторинг виявляв підвищені рівні забруднення території Придніпровського регіону, а також р. Дніпро та її притоків радіонуклідами та шкідливими агентами хімічної природи, які підвищують ризик розвитку багатьох різноманітних захворювань у населення (Дворецкий А.И. и др., 1998; Дворецький А.І. та ін., 2000; Dvoretsky A.I. et. al., 2001; Севериновська О.В., 2002; Грищенко С.В. и др., 2003). Доведено, що навіть малі дози радіоактивного опромінення за умов хронічного впливу можуть викликати ураження на клітинному рівні, зокрема у стані про-/антиоксидантного балансу, а це згодом призводить до функціональних змін у тканинах і органах, в тому числі у тих, які зазвичай, вважаються радіорезистентними (Дворецький А.І. та ін., 2002; Бакай Т.С., Мітряєва Н.А., 2003; Мотуляк А.П., 2004; Ярмоненко С.П., Вайсон А.А., 2004; Avti P.K., 2005). Однак існують відомості, що комбінована дія опромінення та важких металів не призводить до простого складання їхніх ефектів, а деякі метали можуть навіть виявляти радіопротекторну дію (Алимов P.A. и др., 1989; Сиддиков Р.К. и др., 1990; Изотова Н.И. и др., 1992; Cai Lu, Cherian M.G., 1996; Hiromitsu O., Yoshiro L., 1999; Matsubara J. et. al., 1999). З урахуванням вищезгаданого, слід відзначити, що дослідження біологічних ефектів тривалої комплексної дії екопатогенних чинників фізичної й хімічної природи на живі організми є досить обґрунтованим і доцільним.

Також особливу актуальність й практичну значущість набуває пошук шляхів підвищення резистентності організму до екстремальних чинників довкілля з метою попередження та профілактики виникнення різноманітних негативних змін у стані здоров'я населення. Перспективним напрямком у цьому плані є використання біологічноактивних речовин з антиоксидантними властивостями (Дворецкий А.И. и др., 2001; Зайченко Е.Ю. и др., 2003; Севериновская Е.В. и др., 2006). Великий інтерес становить можливість використання з цією метою продуктів бджільництва, зокрема, бджолиного обніжжя, який становить збалансовану суміш біологічноактивних речовин (вільних жирних кислот, флавоноїдів, алкалоїдів, вітамінів та мікроелементів) та володіє мембраностабілізуючою й антиокиснювальною дією (Ананьева Т.В., Дворецкий А.И., 1999).

Сучасна фізіологічна наука дозволяє успішно моделювати у експериментах на тваринах хронічні екопатогенні впливи. Такі досліди дають можливість отримати інформацію про механізми виникнення та розвитку патології внаслідок дії на організм несприятливих чинників довкілля, а також про можливість і напрямок корекції викликаних ними порушень за допомогою природних препаратів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у рамках держбюджетної науково-дослідницької теми лабораторії радіобіології та радіоекології НДІ біології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара 03-023-3 „Вивчення механізмів структурно-функціональних перебудов екосистем водойм Придніпров'я в умовах антропогенного тиску” (№ державної реєстрації 0103U000553) та у рамках науково-дослідницької теми кафедри фізіології людини і тварин ДНУ „Дослідження центральних механізмів зв'язку управління та регуляції ЦНС” (№ державної реєстрації 0195U023144).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було дослідити тривалий окремий і комбінований вплив іонізуючої радіації низької інтенсивності й комплексу солей важких металів на активність каталази, супероксиддисмутази та загальну антиокиснювальну активність у різних відділах головного мозку й тканинах внутрішніх органів щурів, а також можливість модифікації цього впливу природним антиоксидантом - бджолиним обніжжям.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання:

Дослідити окремий і комбінований тривалий вплив іонізуючої радіації низької інтенсивності й комплексу солей важких металів на активність супероксиддисмутази (СОД), каталази (КАТ) та загальну антиокиснювальну активність (ЗАА) у тканинах серця, печінки й селезінки щурів.

Дослідити ефект бджолиного обніжжя на активність СОД, КАТ та ЗАА у тканинах серця, печінки та селезінки щурів за умов окремого і комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації низької інтенсивності й комплексу солей важких металів.

Дослідити окремий і комбінований тривалий вплив іонізуючої радіації низької інтенсивності та комплексу солей важких металів на активність СОД, КАТ і ЗАА у тканинах різних відділів головного мозку щурів.

Дослідити ефект бджолиного обніжжя на активність СОД, КАТ та ЗАА у тканинах різних відділів головного мозку щурів за умов окремого і комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації низької інтенсивності й комплексу солей важких металів.

Провести кореляційний аналіз між значеннями активності СОД, КАТ та ЗАА у тканинах внутрішніх органів та змінами цих показників у різних відділах головного мозку щурів за умов окремого та комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації низької інтенсивності й комплексу солей важких металів.

Об'єкт дослідження ? зміни антиоксидантної активності у різних тканинах щурів за умов дії екопатогенних чинників.

Предмет дослідження ? активність антиоксидантних ферментів СОД, КАТ й загальна антиокиснювальна активність у різних тканинах щурів за умов окремого та комбінованого тривалого радіаційно-хімічного впливу.

Методи дослідження. У роботі були використані методи моделювання негативного впливу важких металів та іонізуючої радіації, визначення активності СОД, визначення активності КАТ, визначення загальної антиокиснювальної активності, методи математичної статистики для визначення достовірних змін досліджуваних показників, коефіцієнтів кореляції.

Наукова новизна одержаних результатів. У даній роботі набули подальшого розвитку дослідження антиоксидантної активності у тканинах морфологічно й функціонально різних органів та відділів головного мозку щурів, які зазнали тривалого впливу іонізуючої радіації низької інтенсивності й комплексу солей важких металів, що є основними полютантами більшості промислових регіонів України.

Встановлено, що за умов тривалого рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр спостерігається суттєве зменшення активності СОД, КАТ та ЗАА в усіх досліджених тканинах. За значеннями ЗАА серед відділів мозку найбільш уразливими під дією іонізуючої радіації виявилися тканини мозочка, а серед внутрішніх органів - тканини селезінки. У щурів, що зазнали тривалої дії одного з важких металів, кадмій і свинець в більшому ступені знижували антиоксидантну активність, ніж кобальт. Виявлено, що у разі тривалої дії комплексу солей важких металів відбувалося значне пригнічення антиоксидантного захисту в усіх досліджених тканинах, особливо у тканинах печінки. Серед відділів мозку ефект хімічного чинника був менш виражений у корі головного мозку. У цілому мозок виявився більш чутливим до впливу опромінення, ніж важких металів. Вперше показано, що за умов тривалого комбінованого впливу рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр та комплексу солей важких металів також відмічалося достовірне зниження активності СОД, КАТ та ЗАА в усіх досліджених органах, але адитивності ефектів обох негативних чинників у тканинах серця, печінки й селезінки не спостерігалося, а у тканинах мозку, за значеннями ЗАА, навіть відмічався антагонізм радіаційного та хімічного впливів.

Вперше досліджено кореляційні взаємозв'язки між показниками антиоксидантної активності у тканинах внутрішніх органів та у відділах головного мозку щурів за умов тривалого впливу вищезазначених радіаційно-хімічних чинників. З'ясовано, що у разі як окремого, так і комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації та комплексу солей важких металів значення активності антиоксидантних ферментів та ЗАА у тканинах внутрішніх органів у найбільшому ступені корелювали аналогічними показниками у підкорковому відділі та у корі головного мозку.

Виявлено, що застосування бджолиного обніжжя на фоні окремого та комбінованого тривалого впливу рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр та комплексу солей важких металів зменшує ступінь пригнічення антиоксидантної активності в усіх досліджених органах щурів порівняно з показниками у тварин, які підлягали лише дії досліджуваних чинників, що свідчить про можливість використання бджолиного обніжжя у якості адаптогену.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати розширюють існуючі уявлення про механізми адаптаційних реакцій організму до несприятливих факторів довкілля. Вони можуть бути використані при розробці нових підходів до профілактики й лікування порушень, викликаних радіаційно-хімічними чинниками, у мешканців забруднених територій, пов'язаних з використанням природних антиоксидантів, зокрема, бджолиного обніжжя.

Результати проведених досліджень впроваджено у програми спецкурсів «Фізіологія ЦНС та ВНД», «Фізіологія травлення», «Фізіологія серцево-судинної системи» для студентів біолого-екологічного та медичного факультетів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Особистий внесок здобувача. Вибір теми дисертаційної роботи, постановка мети і завдань, вибір об'єкту дослідження, а також методів, адекватних поставленим завданням, інтерпретація одержаних даних та формулювання висновків проведені спільно з науковим керівником. Інформаційний пошук та аналіз наукової літератури за даною проблемою, експериментальні дослідження, якісний аналіз результатів та їх статистична обробка зроблені автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на міжнародній науковій конференції «Актуальные проблемы экологической физиологии, биохимии и генетики животных» (Саранськ, 2005); Int. interdisciplinary congress “Progress in Neuroscience for Medicine and Phiciology” (м. Судак, 2005, 2006), XVII з'їзді Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю (Чернівці, 2006); V з'їзді з радіаційних досліджень «Радиобиология, радиоэкология, радиационная безопасность» (м. Москва, Росія, 2006); міжнародній конференції «Биологические эффекты малых доз ионизирующей радиации и радиоактивное загрязнение среды» (м. Сиктивкар, Республіка Комі, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт, з яких 6 статей у наукових журналах (у виданнях, рекомендованих ВАК України) і 6 - тези доповідей у збірках матеріалів конгресу, з'їздів та конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали викладено на 153 сторінках друкарського тексту. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, методичної частини, розділу результатів досліджень, узагальнення результатів досліджень, висновків і списку використаних джерел літератури (254 найменуваня). Робота ілюстрована 20 таблицями та 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

метал серце щур радіація

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження проводили на білих лабораторних щурах-самцях лінії Вістар масою на початку експерименту 180-220 г, яких утримували на стандартному раціоні віварію. Тварин І (контрольної) групи напували водою, очищеною за допомогою побутового водоочищувача „Кулмарт” моделі СМ-101рр.

Тотальне опромінення щурів ІІ, VII, VIII, X груп проводили за допомогою установки РУМ-17 упродовж 25 діб (по 0,01 Гр на добу до досягнення сумарної дози 0,25 Гр). Під час опромінення щури знаходилися у клітках-фіксаторах; одночасно опромінювали по три тварини. Досліди проводилися з 9 до 10 години ранку.

Суміш солей важких металів, які є найбільш поширеними полютантами поверхневих вод Придніпров'я (Грищенко С.В. и др., 2003; Дворецкий А.И. и др., 1998, 2000, 2001; Севериновська О.В. та ін., 2002), щури споживали упродовж 25 діб. Кожна тварина раз на день о 10.00 отримувала 25 мл водного розчину, який містив солі важких металів. Щури III, IV та V груп отримували розчин, який містив відповідно солі - CoSO4 (9,52·10-3 г/л), Cd(NO3)2 (3,1·10-6 г/л) та Pb(NO3)2 (9,58·10-5 г/л). Тварини VI та IX групи отримували воду, навантажену сумішшю солей важких металів у концентраціях: Cd(NO3)2 - 3,1·10-6 г/л, Pb(NO3)2 - 9,58·10-5 г/л, CuSO4 - 7,8·10-3 г/л, CoSO4 - 9,52·10-3 г/л, ZnSO4 - 5,0·10-3 г/л. О 20.00 порожню колбу з-під експериментального розчину замінювали поїлкою з чистою водою, яку о 10.00 наступного ранку прибирали. Таким чином, кожна тварина отримувала потрібну дозу важких металів.

Для корекції екопатогенного впливу використовували бджолине обніжжя фірми «Апіпродукт», яке вводили тваринам до щоденного харчового раціону упродовж 25 діб у кількості 0,07 г на 100 г маси тварин на добу. Щури VIII, IX та Х груп отримували вищезазначений препарат на фоні опромінення, хімічного навантаження і при комбінованому радіаційно-хімічному впливі.

Загальну антиокиснювальну активність гомогенатів тканин визначали за зниженням швидкості накопичення перекисних продуктів у суспензії жовточних ліпопротеїдів за умов стимуляції в ній перекисного окиснення ліпідів шляхом внесення солі відновленого заліза (Клебанов Г.И. и др., 1998). Активність СОД [К.Ф. 1.15.1.1] визначали у гомогенатах тканин різних відділів головного мозку та внутрішніх органів за стандартною методикою (Костюк В. А., 1990). Активність каталази [К.Ф. 1.11.1.6] визначали у гомогенатах тканин різних відділів головного мозку та внутрішніх органів за стандартною методикою (Чевари С. и др., 1991).

Всі експерименти були проведені згідно вимогам Європейської конвенції щодо використання лабораторних тварин у медико-біологічних дослідженнях. Отриманий числовий матеріал оброблявся за допомогою стандартних методів математичної статистики. Достовірність різниць між контрольними та дослідними вимірами визначали з використанням непараметричного рангового критерію Манна-Уітні. Достовірною вважали різницю між порівнюваними значенями при Р < 0,05. Також проводили кореляційний аналіз між показниками антиоксидантної активності у тканинах різних відділів головного мозку, серця, печінки та селезінки щурів. При цьому враховували кількість позитивних та негативних значущих кореляцій, а також їх середній ступінь. Значущими вважали залежності, для яких коефіцієнт кореляції становив ? 0,4.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Визначення активності ферментів супероксиддисмутази, каталази та загальної антиокиснювальної активності у відділах головного мозку щурів за умов тривалого впливу іонізуючої радіації у сумарній дозі 0,25 Гр. Встановлено, що активність СОД - одного з ферментів першої лінії антиоксидантного захисту (АОЗ) - у тканинах мозку щурів при тривалому радіаційному впливі не зазнавала достовірних змін порівняно з контролем (табл. 1). Можливо це свідчить про досить високу резистентність до опромінення цієї ланки системи антиоксидантного захисту у тканинах мозку, де обмінні процеси проходять з високою швидкістю (Палладин А.В. и др., 1972; Березин В.А., Белик Я.В., 1990; Керимов Б.Ф., 2004; Панченко Л.Ф. и др., 2007). У тканинах усіх досліджуваних внутрішніх органів опромінення викликало зниження активності СОД (табл. 1) порівняно з контролем, особливо в тканинах печінки та селезінки (у 1,8 та 2,5 рази відповідно). Активність іншого антиоксидантного ферменту - каталази - дещо зменшилася в усіх структурах головного мозку: в підкорковому відділі - на 12,8 %, у мозочку - на 13,9 %, у корі великих півкуль - на 30,3 %. У тканинах серця, печінки й селезінки вона знизилася відповідно на 23,3 %, 24,4 % та 41,6 % відносно контролю (табл. 1). Загальна антиокиснювальна активність за умов радіаційного впливу стала меншою в усіх досліджених відділах головного мозку та внутрішніх органах у 1,6-2 рази (табл. 1), що свідчить про пригнічення антиоксидантного захисту, яке корелює з розвитком оксидативного стресу, зумовленого тривалим впливом на організм тварин рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр. Серед обраних нами внутрішніх органів найбільшу резистентність до впливу іонізуючої радіації виявили тканини серця, де активність окремих ферментів та ЗАА була найвищою. Це узгоджується з даними інших дослідників, які відмічали серце як відносно радіорезистентий орган (Иванов А.С. и др., 1981; Материй Л.Д., Маслова К.И., 1984; Ржеутский В.А. и др., 2001).

Визначення активності ферментів супероксиддисмутази, каталази та загальної антиокиснювальної активності у відділах головного мозку щурів за умов окремого впливу солей важких металів. Кобальту сульфат щури отримували у концентрації 9,52•10-3 г/л. Кобальт, який має здатність дещо модифікувати властивості CОД (Rotilio G. et. al., 1974; O'Neill P. et. al., 1982), не викликав достовірних змін її активності у корі головного мозку та підкоркових структурах (табл. 1). Лише у мозочку значення цього показника достовірно зменшилося на 15,8 %. Активність СОД у тканинах внутрішніх органів знизилася в більшому ступені: у печінці на 23,9 % (табл. 1), а у серці й селезінці - на 13,4 % та 13,9 % відповідно.

Активність КАТ майже однаково пригнічувалася під впливом кобальту у тканинах головного мозку та тканинах внутрішніх органів. У перших вона була на рівні 87,0-88,7 %, а у других - на рівні 81,3-85,6 % від контролю. Значення ЗАА під дією кобальту зменшилося у корі головного мозку на 14,9 %, а у підкоркових структурах та мозочку на 17,7 % та 24,5 % відповідно (табл. 1). У тканинах серця ЗАА знизилася на 11,4 %, а у печінці та селезінці - на 23,8 % та 15,0 % (табл. 1).

За умов вживання щурами кадмію нітрату у концентрації 3,1•10-6 г/л відбувалося більш суттєве пригнічення показників антиоксидантної активності, ніж під дією кобальту. Активність СОД була меншою, ніж контрольне значення, у корі головного мозку на 19,7 %, підкоркових структурах та мозочку - на 26,5 % та 23,3 % відповідно, а у тканинах внутрішніх органів у 1,5-1,7 рази (табл. 1). Тобто цей компонент антиоксидантного захисту є чутливим до токсичної дії кадмію, який може виступати стимулятором утворення продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) (Yаng C.F. et. al., 1997).

Активність КАТ також помітно знизилася під дією цього металу: у всіх відділах головного мозку на 34,4-38,8 %, а у серці, печінці та селезінці - на 33,5 %, 43,6 % та 38,4 % відповідно (табл. 1).

Загальна антиокиснювальна активність за умов впливу кадмію нітрату зменшилася у 2 рази порівняно з контролем у всіх відділах головного мозку, а у досліджуваних внутрішніх органах у 1,5-1,9 рази порівняно з контролем (табл. 1). Слід зазначити, що значення ЗАА були дещо меншими, ніж значення окремих антиоксидантних ферментів. На нашу думку, це відображає більш інтенсивний розвиток окиснювального стресу під дією кадмію (Yаng C.F. et. al., 1997; Skoczynska A., 1997; Трахтенберг И.М., 1997).

Серед застосованих окремо солей важких металів найсуттєвіше пригнічення діяльності компонентів системи АОЗ у досліджуваних тканинах щурів викликав свинцю нітрат у концентрації 9,58•10-5 г/л. Активність СОД зменшилася відносно контролю на 32,2 % та 34,1 % у корі та підкоркових структурах і майже у 2 рази у мозочку. У тканинах серця, печінки та селезінки щурів також відбувалося суттєве пригнічення активності СОД - у 1,5-1,7 рази порівняно з контролем (табл. 1).

Свинець зумовив й помітне зниження активності КАТ порівняно з контролем: у корі та підкоркових структурах - на 41,3 %, в мозочку майже у 2 рази, у серці та печінці - на 30,8 % та 40,5 %, а у селезінці на 35,3 % відносно контролю.

Загальна антиокиснювальна активність також суттєво зменшилася під дією свинцю: у тканинах головного мозку та печінки - більше ніж у 2 рази, а у серці та селезінці - у 1,7 та 1,8 рази у (табл. 1). Ці результати узгоджуються з даними інших дослідників, які стверджують, що цей метал є не тільки індуктором вільно-радикальних процесів, а й може модифікувати антиоксидантні механізми, зв'язувати сульфгідрильні групи глутатіона і білків (El-Missiry M.A., 2000; Трахтенберг И.М., 2001; Михалків М.М., 2002; Блинков И.Л. и др., 2004).

Таблиця 1 - Активність компонентів системи АОЗ (у % від контролю) у різних тканинах щурів, що зазнали окремого та комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації та важких металів (M ± m; n =30)

Примітка. Вірогідно по відношенню до контролю: * - Р < 0,05; ** - Р < 0,01;*** - Р < 0,001.

Визначення активності ферментів супероксиддисмутази, каталази та загальної антиокиснювальної активності у відділах головного мозку щурів за умов впливу суміші солей важких металів. У тварин, що вживали з водою для пиття суміш солей важких металів (Cd(NO3)2 - 3,1·10-6 г/л, Pb(NO3)2 - 9,58·10-5 г/л, CuSO4 - 7,8·10-3 г/л, CoSO4 - 9,52·10-3 г/л, ZnSO4 - 5,0·10-3 г/л), відмічено суттєве, достовірне зниження активності СОД: у корі - на 23,2 %, у підкоркових структурах - на 32,9 %, у мозочку - на 33,7 % (табл. 1), що говорить про чутливість всіх структур головного мозку до підвищених концентрацій важких металів. Спостерігалося й помітне зменшення активності цього ферменту у тканинах серця, печінки й селезінки - відповідно на 27,8 %, 36,7 % та 24,8 % відносно контрольних значень (табл. 1).

Під впливом суміші металів активність КАТ знижувалася у корі на 39,1 %, у підкорковому відділі - на 31,2 % і у мозочку - на 16,8 %, а серед досліджених внутрішніх органів вона найсуттєвіше зменшилася у печінці (на 39,9 %) (табл. 1).

Загальна антиокиснювальна активність за цих умов виявилася меншою, ніж у контрольних тварин: у корі головного мозку ? на 38,5 %, у підкоркових структурах та мозочку ? приблизно у 2 рази, у печінці - більш ніж у 2 рази, а у серці і селезінці - відповідно у 1,7 та 1,8 разів (табл. 1).

Слід відзначити, що вплив суміші металів більш негативнішим виявився для антиоксидантного статусу тканин печінки, яка виконує важливу детоксикуючу функцію і першою зазнає руйнівного впливу шкідливих агентів (Кошкина С.И., 1954; Киреева Ю.В., Шубина О.С., 2006; Петухов В.А., 2006; Сонина Л.Н., Хотимченко М.Ю., 2007).

Потребує уваги й той факт, що комбінований вплив усіх досліджуваних металів за наслідками був подібний до впливу кадмію та свинцю, але не виражав синергізму ефектів цих двох металів. Це, можливо, обумовлено антагоністичною конкуренцією купруму й цинку як між собою, так і з іншими компонентами суміші (Lunnerdahl B., 1996; Блинков И.Л. и др., 2004; Нащенкова О.В., 2004; Walsh J.W., 2005).

Визначення активності ферментів супероксиддисмутази, каталази та загальної антиокиснювальної активності у відділах головного мозку щурів за умов комбінованого впливу суміші солей важких металів та іонізуючого опромінення. За умов комбінованої дії рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр та комплексу солей важких металів активність СОД суттєво знизилася порівняно з контролем: у 1,8-1,9 рази в усіх досліджених відділах мозку, а також у печінці й селезінці. У серці значення цього показника зменшилося на 29,0 %, порівняно з контролем (табл. 1).

Комбінована дія радіаційно-хімічних факторів також суттєво знижує активність іншого антиоксидантного ферменту - каталази: у корі - на 63,2 %, а в підкоркових структурах й мозочку - на 29,9 % й 31,6 %. Отримані дані свідчать про те, що як фізичний, так і хімічний фактори, призводячи до виникнення стану оксидативного стресу, суттєвіше впливають на активність КАТ в еволюційно молодих, більш складних у функціональному відношенні структурах головного мозку. Активність каталази у тканинах досліджених внутрішніх органів під дією радіаційно-хімічних чинників пригнічувалася у меншому ступені, ніж СОД (табл. 1). Порівняно зі своїми значеннями у разі впливу кожного з чинників окремо активність КАТ була вищою, ніж у тварин, що вживали воду, навантажену сумішшю солей важких металів, та майже такою, як за умов опромінення (табл. 1).

Загальна антиокиснювальна активність за умов комбінованого впливу негативних чинників знизилася порівняно з контрольними значеннями наступним чином: у корі головного мозку ? на 24,0%, у підкоркових структурах ? на 37,9 % й у мозочку ? на 50,1% (табл. 1). Слід зазначити, що рівень ЗАА у корі великих півкуль і підкоркових структурах був дещо більшим, ніж при впливі окремих факторів. Це, можливо, свідчить про антагоністичну дію факторів фізичної та хімічної природи на цілісну систему антиоксидантного захисту.

Зменшення ЗАА у тканинах внутрішніх органів під дією комплексу іонізуючої радіації та важких металів також не виявляло синергізму ефектів цих чинників, хоча було суттєвим відносно контролю: у печінці - майже у 2 рази, а у серці та селезінці - відповідно на 40,8 % та 45,4 % (табл. 1).

Визначити, який з застосованих разом екопатогенних факторів виявився більш впливовішим, досить складно, оскільки кожен з них може модифікувати ефект іншого.

Кореляційний аналіз узгодженості між показниками антиоксидантної активності у тканинах різних внутрішніх органів та відділів головного мозку щурів за умов радіаційно-хімічного впливу. У щурів, які зазнали тривалого впливу рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр, тканини кори та підкоркового відділу головного мозку мали однаковий характер змін активності КАТ та СОД з тканинами усіх досліджуваних внутрішніх органів. Особливо високий ступінь позитивної кореляції зафіксовано між пригніченням активності КАТ у корі головного мозку та селезінці (табл. 2).

Слід зазначити, що зсуви активності супероксиддимутази у тканинах головного мозку майже не мали позитивних значущих кореляцій з такими у тканинах внутрішніх органів (табл. 2), активність СОД у досліджуваних відділах мозку майже не змінювалась під дією тривалого впливу рентгенівського опромінення, а у серці, печінці й селезінці суттєво знижувалась (табл. 2). Тобто у тканинах мозку ця ланка антиоксидантного захисту володіє більшими резервними можливостями, що, скоріш за все, пов'язано з особливостями функціонування нервової тканини. Мозок, який є органом з найбільш високим використанням оксигену на одиницю маси (Болдырев А.А., 1995), можливо, частіше зазнає впливу активних форм оксигену, нейтралізація яких є основним завданням ферменту першої лінії захисту - СОД (Яковлева М.Н. и др., 2002; Латишко Н.В. и др., 2006).

У тканинах кори та підкоркового відділу головного мозку щурів, що зазнали тривалого впливу комплексу солей важких металів, спостерігається пригнічення активності КАТ, СОД та загальної антиокиснювальної активності, яке корелює з таким у серці, печінці й селезінці (табл. 2). Тобто у разі тривалого впливу важких металів у тканинах внутрішніх органів та відділів головного мозку спостерігається однаковий характер змін антиоксидантної активності.

Таким чином, у разі тривалого впливу важких металів у тканинах внутрішніх органів та відділів головного мозку спостерігається подібний характер змін антиоксидантної активності.

Солі важких металів, що проходять різноманітні багатоетапні перетворення, діють на організм більш опосередковано, ніж іонізуюче опромінення, тому, можливо, внутрішні органи та мозок, відповідальний за регуляцію їхньої функціональної активності, формують більш узгоджені типи реакцій на негативні впливи.

Особливо високий ступінь кореляції зафіксовано між змінами каталазної та загальної антиокиснювальної активності печінки та тканин кори головного мозку (табл. 2). Печінка виконує важливу детоксикуючу функцію (Кошкина С. И., 1954; Вапиров В.В. и др., 2000). Її клітини зазнають серйозного впливу від потужних руйнівних агентів, якими є іони важких металів (Aposhian M.M. et. al., 1996; Кундиев Ю.И. и др., 2001; Пішак В.П. та ін., 2006;). На нашу думку, збільшення кількості сигналів, що надходять у кору головного мозку від печінки, ініціює перехід цієї ланки нервової системи у більш активний стан, що може призводити до вичерпання внутрішніх резервів нервової тканини, в тому числі й функціональної спроможності її антиоксидантної системи.

У тварин, які зазнали тривалого комбінованого впливу іонізуючого опромінення та комплексу солей важких металів, зміни активності ферменту СОД у тканинах печінки й селезінки позитивно корелювали з такими у всіх досліджуваних відділах головного мозку. Пригнічення каталазної активності у тканинах підкоркового відділу головного мозку й мозочку узгоджувалися зі змінами цього показника у печінці й селезінці. Зсуви ЗАА носили однаковий характер у тканинах кори головного мозку та усіх досліджуваних внутрішніх органів (табл. 2).

Таблиця 2 - Кореляційні зв'язки між показниками антиоксидантної активності у тканинах досліджуваних внутрішніх органів та відділів головного мозку щурів, що зазнали окремого та комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації та важких металів

Примітка. Кореляційні зв'язки виражені у коефіцієнтах кореляції між значеннями активності компонентів антиоксидантної системи тканин мозку та внутрішніх органів, значущими вважали коефіцієнти кореляції ? 0,4

Слід зазначити, що у разі комбінованого впливу негативних факторів зміни показників антиоксидантної активності у тканинах внутрішніх органів в меншому ступені корелювали з такими у відділах головного мозку щурів. Можливо, дія комплексу екопатогенних чинників призводить до часткового розбалансування прямих та зворотних зв'язків між вісцеральними органами та центрами регуляції їхньої функціональної активності. Про це свідчить також наявність негативних кореляцій між змінами активності СОД у тканинах серця та підкоркових структур, між пригніченням каталази у корі головного мозку та печінці, а також між зсувами загальної антиокиснювальної активності у підкоркових структурах мозку та тканинах печінки й селезінки (табл. 2).

У підсумку вищезазначеного зауважемо, що після тривалого впливу радіаційно-хімічних чинників зміни показників антиоксидантної активності у тканинах серця, печінки й селезінки найбільше корелювали з такими у корі та підкорковому відділі головного мозку. Кора, як відомо, є вищим центром регуляції фізіологічних функцій, а до складу підкоркового відділу входить гіпоталамус, який є поліфункціональною системою саморегулювання нейрофізіологічних процесів, протидіючих як динамічним змінам зовнішніх факторів, так і порушенням гомеостазу (Блум Ф. и др., 1988; Ноздрачев А.Д., Щербатых Ю.В., 2001). Нейрони та нейроендокринні клітини реагують на дію стресорів та виробляють набір гормонів та медіаторів, які значною мірою впливають на роботу вегетативної нервової та ендокринної системи у цілому і визначають весь комплекс процесів стрес-реакції. Такі процеси є адаптивними, спрямованими на відновлення гомеостазу та збереження нормальної життєдіяльності організму. Проте при довготривалих негативних впливах зрушення у роботі центральної нервової системи ініціюють низку патологічних змін у тканинах та органах (Пшенникова М.Г., 2000; Ляшенко В.П. та ін., 2007). У свою чергу, постійне перевантаження відповідних структур мозку сигналами з боку вісцеральних органів веде до вичерпання резервів самозабезпечення та самозбереження нервової тканини та, як наслідок, до пригнічення її антиоксидантної активності.

Дослідження змін антиоксидантної активності у тканинах різних відділів головного мозку та внутрішніх органів щурів, що отримували бджолине обніжжя на фоні окремого й комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації низької інтенсивності та суміші солей важких металів. Застосування бджолиного обніжжя на тлі рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр не викликало підвищення активності СОД у тканинах мозку, але у печінці та селезінці значення цього показника стало на 11,6 % та 11,8 % більше, ніж у лише опромінених щурів. Активність КАТ досліджуваних відділів мозку після використання бджолиного обніжжя з метою спроби корекції наслідків радіаційного впливу також суттєво не змінилася порівняно зі своїми значеннями у опромінених тварин, а у тканинах серця, печінки та селезінки стала більшою на 11,2 %, 13,3 % та 31,3 % відповідно (табл. 3).

Загальна антиокиснювальна активність у тканинах щурів, що отримували бджолине обніжжя на фоні рентгенівського опромінення, стала вірогідно більшою по відношенню до ефектів лише радіаційного впливу у печінці й селезінці на 12,0 % та 13,1 %. У тканинах мозку та у серці вірогідних змін ЗАА не зафіксовано (табл. 3).

Отже, бджолине обніжжя виявилося недостатньо ефективним стимулятором системи АОЗ за умов тривалого впливу опромінення. На нашу думку, це обумовлено тим, що бджолине обніжжя, проходячи багатоетапні перетворення, поступово діє на організм та не одразу змінює його імунний та антиоксидантний статус.

У щурів, що отримували бджолине обніжжя для модифікації наслідків дії важких металів, активність СОД в усіх досліджуваних відділах мозку та внутрішніх органів була дещо більшою, ніж у тварин, що зазнали лише відповідного негативного впливу. У корі та мозочку - на 16,4 % та 29,0 % відповідно, у підкоркових структурах - 16,3 %, у печінці - на 14,5 % й у селезінці - на 11,3 % (табл. 3).

Активність каталази у тканинах мозку майже не зазнавала змін при використанні бджолиного обніжжя за даних умов (табл. 3), а у тканинах печінки, серця й селезінки стала вищою відповідно на 24,3 %, 12,0 % та 18,0 % відносно до дії застосованого негативного чинника (табл. 3).

Загальна антиокиснювальна активність при використанні бджолиного обніжжя за умов впливу важких металів була помітно вищою, порівняно з показниками у тварин, що пили воду, навантажену металами, та обніжжя не отримували: у підкоркових структурах - на 20,8 %, у корі головного мозку та мозочку - відповідно на 14,1 % та 12,6 %, у серці і печінці - на 25,4 % та 29,4 %, а у селезінці - на 21,1 % (табл. 3).

Таким чином, використання бджолиного обніжжя у якості адаптогену на тлі застосованого хімічного впливу як у тканинах внутрішніх органів, так і у тканинах головного мозку, мало більш виражений позитивний ефект, ніж у випадку, коли негативним чинником виступало опромінення. Що, скоріш за все, пов'язано з різним характером впливу опромінення та важких металів на організм.

Застосування бджолиного обніжжя в якості адаптогену у групі тварин, що зазнали комбінованого тривалого впливу рентгенівського опромінення у сумарній дозі 0,25 Гр та суміші солей важких металів, мало позитивний ефект у всіх досліджуваних тканинах. Активність СОД була більшою, ніж у групі, де корекція впливу обох негативних чинників не відбувалася: у корі - на 15,7 %, у підкорковому відділі - на 28,3 %, у мозочку - на 11,7 %, а у серці, печінці та селезінці - на 11,2 %, 8,1 % та 19,4 % відповідно (табл. 3).

Таблиця 3 - Активність компонентів системи АОЗ (у % від контролю) у різних тканинах щурів, що отримували бджолине обніжжя на тлі окремого та комбінованого тривалого впливу іонізуючої радіації та важких металів (M ± m; n =30)

Примітка. Вірогідно по відношенню до відповідного негативного чинника: * - Р < 0,05; ** - Р < 0,01; *** - Р < 0,001.

Достовірних змін активності каталази, порівняно зі значеннями тварин, що бджолине обніжжя не отримували, у тканинах досліджених внутрішніх органів не зафіксовано, але вона стала вищою на 14,3 % у підкоркових структурах і на 32,0 % - у корі головного мозку (табл. 3).

Загальна антиокиснювальна активність у тканинах мозку щурів, що отримували бджолине обніжжя на тлі комплексної дії радіаційно-хімічних чинників, також мала більші значення, ніж у тварин, які зазнали лише відповідного негативного впливу, у мозочку й підкоркових структурах - на 22,1 % та 22,5 % (табл. 3), у тканинах серця й печінки - на 25,0 % та 26,4 % , а у селезінці - на 33,6 %. У зв'язку з цим можна говорити про наближення за допомогою адаптогену до стабілізації про-/антиоксидантного балансу. При цьому стимулюючий вплив бджолиного обніжжя, можливо, посилювався ефектом антагоністичної взаємодії чинників.

Це підтверджує здатність бджолиного обніжжя виступати у якості модулятора антиоксидантної активності (Ананьева Т.В., Дворецький А.И., 1999; Севериновська О.В. та ін., 2003; Севериновская Е.В. и др., 2006) та свідчить про можливість використання його для корекції наслідків негативного впливу екопатогенних факторів. Хоча це питання, звісно, ще потребує подальших досліджень.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі показано, що за умов тривалого окремого й комбінованого впливу рентгенівського опромінення у дозі 0,25 Гр та комплексу солей важких металів у всіх досліджуваних відділах головного мозку та внутрішніх органах, активність антиоксидантних ферментів супероксиддисмутази та каталази, а також загальна антиокиснювальна активність пригнічуювалися у різному ступені.

Тривалий вплив іонізуючої радіації низької інтенсивності (у сумарній дозі 0,25 Гр) викликав зниження загальної антиокиснювальної активності в усіх відділах головного мозку (більш, ніж у 2 рази відносно контролю), а також зменшення активності СОД і КАТ у всіх досліджуваних внутрішніх органах, а особливо у тканинах селезінки (відповідно на 59,7 % та 41,6 % відносно контролю).

У тварин, що підлягали впливу одного з важких металів, найбільше пригнічення антиоксидантної активності відбувалося під дією кадмію (Cd(NO3)2 - 3,1·10-6 г/л) й свинцю (Pb(NO3)2 - 9,58·10-5 г/л), особливо у тканинах печінки, де загальна антиокиснювальна активність зменшилась на 46,5 % та 55,8 % відносно контрольних значень. Кобальт (CoSO4 - 9,52·10-3) в меншому ступені знижував активність компонентів антиоксидантної системи.

За умов тривалого впливу комплексу солей важких металів серед досліджених відділів головного мозку найсуттєвіше зменшення активності супероксиддисмутази та загальної антиокиснювальної активності відбулося у мозочку (на 33,7 % та 52,0 % відносно контролю), каталазної активності - у корі головного мозку (на 39,1 % відносно контролю). При цьому серед досліджених внутрішніх органів активність супероксиддимутази, каталази та загальна антиокиснювальна активність в більшому ступені знижувалися у печінці (відповідно на 36,7 %, 39,9 % та 55,2 % ).

За умов тривалого комбінованого впливу іонізуючої радіації низької інтенсивності та комплексу солей важких металів відбувалося суттєве пригнічення активності супероксиддимутази в тканинах головного мозку, селезінки й печінки (майже у 2 рази відносно контролю), каталазної активності - у корі головного мозку (більш ніж у 2 рази відносно контролю) та загальної антиокиснювальної активності - у мозочку й у всіх досліджених внутрішніх органах (на 40,8 % - 50,1 % відносно контролю). При цьому тривалий комбінований вплив рентгенівського опромінення та суміші солей важких металів на антиоксидантну систему досліджених тканин не характеризується адитивністю ефектів цих чинників, а відображує складний характер взаємодії між процесами, які формують відповідну реакцію організму на дію факторів різної природи.

За умов окремого та комбінованого тривалого впливу радіаційно-хімічних чинників, зміни показників антиоксидантної активності у тканинах внутрішніх органів мали однаковий характер з такими у корі та підкорковому відділі головного мозку. Пригнічення антиоксидантної активності у мозочку у меншому ступені узгоджувалося з таким у тканинах серця, печінки й селезінки.

Застосування бджолиного обніжжя на тлі як окремого, так і комбінованого тривалого впливу рентгенівського опромінення низької інтенсивності та комплексу солей важких металів, призводило до наближення антиоксидантної активності в усіх досліджуваних органах та відділах головного мозку щурів до контрольних значень.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зайченко О.Ю. Вплив деяких полютантів води на перекисні процеси в крові та органах тварин / О.Ю. Зайченко, О.В. Севериновська, А.І. Дворецький, М.О. Григорова // Вісник ДНУ "Біологія. Екологія". - 2004. - Вип. 12., № 1. - С. 62-66. (Здобувач підготувала та провела експериментальну частину дослідження).

2. Севериновська О.В. Вплив бджолиного пилку на систему антиоксидантного захисту організму в умовах радіаційно-токсикологічного навантаження / О.В. Севериновська, М.О. Григорова // Вісник ДНУ "Біологія. Екологія". - 2006. - Вип. 14. - Т. 2, № 3.- С. 150-155. (Здобувач провела аналіз літературного матеріалу, статистичну обробку, аналіз та інтерпретацію отриманих даних).

3. Севериновська О.В. Застосування природного адаптогену для корекції зсувів про-/антиоксидантного балансу в організмі / О.В. Севериновська, О.Ю. Зайченко, М.О. Григорова // Клінічна та експерим. патологія. - 2006. - Т. 5, № 1. - С. 114-11. (Здобувач провела опрацювання літературних джерел за темою дослідження, підготовку щурів до експерименту, забезпечила проведення фізіологічного експерименту, здійснила статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

4. Севериновская Е.В. Особенности ВНД и биоэлектрической активности головного мозга крыс при влиянии низкоинтенсивного хронического облучения / Е.В. Севериновская, М.А. Григорова, К.И. Касымова // Ученые записки Таврического нац. ун-та. -2006. - Т. 19, № 3.- С. 61-70. (Здобувач підготувала щурів до експерименту, дослідила біоелектричну активність головного мозку тварин, провела опрацювання літературних джерел за темою дослідження, провела статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

5. Севериновська О.В. Вплив екопатогенних чинників довкілля на систему антиоксидантного захисту у різних структурах головного мозку щурів / О.В. Севериновська, М.О. Григорова, О.Ю. Зайченко [та ін.] // Фізіологічний журнал. - 2006. - Т. 52, № 6. - С. 85-92. (Здобувач провела аналіз літературного матеріалу, виконала експериментальну частину роботи, провела статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

6. Севериновська О.В. Вивчення впливу суміші важких металів на основі функції центральної нервової системи / О.В. Севериновська, М.О. Григорова, О.Ю. Зайченко [та ін.] // Фізіологічний журнал. - 2007. - Т. 53, № 2. - С. 25-35. (Здобувач провела аналіз літературного матеріалу, виконала експериментальну частину роботи, статистичну обробку та аналіз отриманих даних).

7. Севериновская Е.В. Молекулярно-клеточные механизмы нарушений ВНД под влиянием малых доз ионизирующей радиации / Е.В. Севериновская, Е.Ю. Зайченко, М.А. Григорова, Е.И. Касымова // Успехи нейронаук в медицине и психологи: тез. докл. междунар. конгр., Cудак, 10-21 июня, 2005 г. - Cудак, 2005. - С. 139-141. (Особистий внесок здобувача полягав у проведенні експериментальної частини, обробці отриманих результатів).

8. Зайченко Е.Ю. Нарушение про-/антиоксидантного баланса под влиянием загрязнения воды солями меди и кобальта / Е.Ю. Зайченко, Е.В. Севериновская, А.И. Дворецкий, М.А. Григорова // Актуальные проблемы экологической физиологии, биохимии и генетики животных: тез. докл. междунар. науч. конф. Саранск, март, 2005 г. - Саранск: Изд-во Мордовского ун-та, 2005. - С. 72-73. (Здобувач особисто провела аналіз літературного матеріалу, експериментальну частину дослідження та обробку отриманих результатів).

9. Севериновская Е.В. Роль пчелиной пыльцы в коррекции эффектов радиационно-химических факторов на головной мозг крыс / Е.В. Севериновская, М.А. Григорова // Тез. докл. V съезда по радиационным исследованиям. - Москва, 10 - 14 апреля, 2006. - Т. 2. - С. 53. (Особистий внесок здобувача полягав у аналізі літературного матеріалу, проведенні експериментальної частини, обробці отриманих результатів).

10. Севериновская Е.В. Эффекты низкоинтенсивного облучения на систему антиоксидантной защиты и оценка эффективности природного адаптогена в разных отделах головного мозга крыс / Е.В. Севериновская, М.А. Григорова, Е.Ю. Зайченко, А.И. Дворецкий // Биологические эффекты малых доз ионизирующей радиации и радиоактивное загрязнение среды: тез. докл. междунар. конф. - Сыктывкар, 28 февраля - 3 марта, 2006 г.- Сыктывкар, 2006. - С. 117-119. (Здобувач провела опрацювання літературних джерел, статистичну обробку отриманих результатів, аналіз та інтерпретацію отриманих даних).

11. Севериновская Е.В. Изучение механизмов радиационно-химического влияния на регуляцию гомеостаза в клетках мозга / Е.В. Севериновская, Е.Ю. Зайченко, А.И. Дворецкий, М.А. Григорова // Нейронаука для медицины и психологии: тез. докл. междунар. междисциплинар. конгр. - Cудак, 10 - 21 июня, 2006 г. - Cудак, 2006. - С. 159-161. (Здобувач забезпечила проведення експерименту, провела аналіз літературного матеріалу, приймала участь в інтерпретації отриманих результатів).