Біохімічні зміни в тканинах пародонта та ротовій рідині за умов генералізованого пародонтиту та лікування антиоксидантними препаратами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Біохімічні зміни в тканинах пародонта та ротовій рідині за умов генералізованого пародонтиту та лікування антиоксидантними препаратами

Юрженко А.В.

14.01.32 - медична біохімія

Київ - 2009

Вступ

Актуальність роботи. Вивчення патобіохімічних процесів, що лежать в основі захворювань людини, є пріоритетним завданням медичної біохімії. Однією з найактуальніших проблем стоматології є рання діагностика і лікування захворювань пародонта (Борисенко А.В., 2000; Грудянов А.И., 2005; Sobaniec H., 2007).

За даними ВООЗ раннє виявлення захворювань пародонта запально-дистрофічного характеру реєструється вже в віці до 20 років. Епідеміо логічні дослідження населення різних регіонів України свідчать про високе розповсюдження запально-дистрофічних уражень пародонта, серед яких генералізований пародонтит займає головне місце у різних вікових групах (80-100%) (Белоклицкая Г.Ф., 1996; Борисенко А.В., 2005).

Порівняльний аналіз стану пародонта, проведений при епідеміо логічних дослідженнях у трьох вікових групах (від 20 до 29 років, від 30 до 44 років, старше 65 років) показав, що фактично в молодому і творчому віці - від 29 до 44 років, лише 4-5% людей мають клінічно здоровий пародонт (Безрукова И.В., 2001; Грудянов А.И., 2002).

Згідно сучасних уявлень, генералізований пародонтит (ГП) є своєрідним запально-дистрофічним захворюванням, яке супроводжується складними глибокими порушеннями метаболічних процесів в тканинах пародонта. Одним із основних факторів, які ініціюють запально-дистрофічні процеси в пародонті, є надмірна активація процесів вільнорадикального окислення ліпідів та дискоординація систем антиоксидантного захисту, що спричиняють стан оксидативного стресу. Дестабілізація клітинних мембран, викликана вільнорадикальним окисленням ліпідів, є одним із провідних ме ханізмів пошкодження пародонта (Бобырев В.Н., 1995; Воскресенский О.Н., 1991; Белоклицкая Г.Ф., 2000; Akalin F., 2005, 2007; Chaplle I.et al., 2007; Sobaniec H. et al., 2007). В основі молекулярних механізмів пошкодження біомембран клітин лежать зміни фізико-хімічних властивостей ліпідного матриксу біомембран (Губський Ю.І. 2003).

Враховуючи високу частоту захворювань на ГП, важкість його перебігу, інтоксикацію та сенсибілізацію організму при цьому, а також недостатню ефективність препаратів, які застосовуються, існує необхідність подальшого вдосконалення методів консервативного лікування генералізованого пародонтиту. З огляду на ключові патобіохімічні процеси, що супроводжують ГП, обгрунтованим може бути застосування антиоксидантних препаратів. Серед перспективних препаратів з антиоксидантними властивостями виділяється фламікар, поліекстракт горобини звичайної (Купраш Л.П., 1997), який знайшов застосування в стоматології у вигляді багатокомпонентної пасти (Зубачек В.М., Денега І.С., Попович В.П., 2002) та кораргін, до складу якого входять інозин і L-аргінін, який нормалізує функції ендотелія судин і має виражені антигіпоксичні та антиоксидантні властивості (Чекман І.С., 2007; Коркушко О.С., 2007).

Для з'ясування можливості застосування препаратів в пародонтології фламікар та кораргін були імобілізовані на ентеросорбенті силіксі. Доцільність використання фламікару та кораргіну, імобілізованих на силіксі, для корекції запально-дистрофічних уражень пародонта не доведено.

Поглиблена комплексна оцінка біохімічних змін в процесах ліпопер оксидації ротової рідини, дії ферментів антиоксидантного захисту (АОЗ) у пацієнтів молодого віку з генералізованим пародонтитом, яка раніше не проводилась, відкриває можливості для поліпшення розуміння патогенезу генералізованого пародонтиту та шляхів оптимізації його лікування за допо могою препаратів з антиоксидантним механізмом дії, такими як імобілізовані на силіксі фламікар та кораргін, що й обгрунтовує актуальність, наукову новизну та практичне значення цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукової тематики кафедри біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії (завідувач кафедри - член-кореспондент АМН України, професор Ю.І. Губський) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця держбюджетної науково-дослідної роботи: “Вивчення квантово-хімічних та фізико-хімічних власти востей фізіологічно активних сполук з метою створення потенціальних лікарських засобів з антиоксидантними властивостями” (№ державної реєстрації 0109U005029). Дисертант є співвиконавцем цієї теми.

Мета і завдання дисертаційної роботи. Метою дисертаційної роботи було з'ясувати біохімічні зміни ліпопероксидації в ротовій рідині пацієнтів молодого віку за умов ГП, що супроводжується розвитком запально-дистрофічного процесу в тканинах пародонта. Експериментально обгрунтувати можливість фармакологічної корекції патологічного процесу в пародонті та визначити шляхи підвищення ефективності лікування ГП з використанням антиоксидантних препаратів кораргіну і фламікару, імобілізованих на силіксі.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

Дослідити біохімічні порушення процесів пероксидного окислення ліпідів, жирнокислотного спектру ліпідів та морфологічні зміни в пародонті щурів при експериментальному пародонтиті .

Оцінити антирадикальні і антиоксидантні властивості препаратів кораргін і фламікар in vitro і при моделюванні на експериментальних тваринах вільнорадикально- зумовлених патологій.

Оцінити вплив імобілізованих на силіксі кораргіну і фламікару на показники оксидативного стресу в м'яких тканинах пародонта щурів при експериментальному пародонтиті.

Визначити про- та антиоксидантний стан та спектр вищих жирних кислот ротової рідини у пацієнтів молодого віку (18-29 років) з ГП та за умов застосування антиоксидантних препаратів.

Розробити метод ранньої діагностики ГП на основі біохімічних змін в ротовій рідині.

Об'єкт дослідження: експериментальний пародонтит у білих щурів; ГП у пацієнтів молодого віку.

Предмет дослідження - біохімічні показники оксидативного стресу і ультраструктурні зміни в пародонті щурів за умов експериментального пародонтиту та застосування кораргіну і фламікару. Біохімічні зміни ліпопероксидації в ротовій рідині пацієнтів за умов генералізованого пародонтиту та під впливом антиоксидантної терапії кораргіном і фламікаром, імобілізованих на силіксі.

Методи дослідження - біохімічні, клінічні, фізико-хімічні, морфологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведені комплексні дослідження біохімічних та морфологічних змін у тканинах пародонта у білих щурів при експериментальному пародонтиті, порушень прооксидантно-антиоксидантного стану ротової рідини пацієнтів молодого віку за умов ГП.

Встановлено, що важкість запально-дистрофічного процесу в пародонті тісно корелює з вираженістю оксидативного стресу. Ступінь важкості патологічного процесу в пародонті в найбільшій мірі узгоджується з накопиченням малонового діальдегіду (МДА), зі зміною співвідношення насичених та ненасичених жирних кислот.

Вперше доведена здатність кораргіну і фламікару, імобілізованих на силіксі, нормалізувати про- та антиоксидантний баланс у тканинах пародонта щурів, підвищувати ємкість ферментативної системи антиоксидантного захисту, пригнічувати рівень процесів ліпопероксидації, які посилюються при запально-дистрофічних захворюваннях пародонта.

Експериментально обгрунтовано доцільність включення в загально прийняту схему лікування ГП антиоксидантних препаратів кораргіну і фламікару, імобілізованих на силіксі. На підставі проведених досліджень розроблений метод ранньої діагностики ГП.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані результати поглиблюють уявлення про стан ліпопероксидації у ротовій рідині пацієнтів за умов ГП. Отримані в дисертаційній роботі наукові дані створили теоретичні передумови для розробки методу ранньої діагностики генералізованого пародонтиту, а також експериментально обгрунтували можливість включення антиоксидантних препаратів фламікару та кораргіну, імобілізованих на сорбенті, в стандартну схему лікування ГП. Виданий інформаційний лист “Спосіб оцінки порушень ліпідного комплексу слини”, затверджений МОЗ України. Результати проведених досліджень впроваджені в практику наукових досліджень кафедри біоорганічної, біологічної, та фармацевтичної хімії НМУ та в навчальний процес на кафедрі терапевтичної стоматології НМУ імені О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проаналізована наукова література та проведений патентно-інформаційний пошук з обраної проблеми, проведений підбір тематичних пацієнтів. Постановка задачі дослідження, аналіз та узагальнення результатів досліджень проведені спільно з науковим керівником професором, д.м.н. Ю.І. Губським. Автором самостійно виконані експериментальні та клінічні біохімічні дослідження, клінічні обстеження та лікування пацієнтів з ГП, оцінені результати біохімічних досліджень та дана їм інтерпретація. Дисертантом написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки, оформлені публікації. В роботах, опублікованих у співавторстві, автору належить основна ідея та результати досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені на ІІІ Національному з'їзді фармакологів України (Одеса, 2006), на VII з'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Тернопіль, 2003), на VIIІ Українському біохімічному з'їзді (Чернівці, 2002), на ІІ (ІХ) з'їзді асоціації стоматологів України (Київ, 2004), на науково-практичній медичній конференції “Раціональна фармакотерапія в геріатрії” (Київ, 2009), на науково-практичній медичній конференції “Сучасні проблеми клінічної фармакології та імунопрофілактики” (Київ, 1999), на ІІІ науково-практичній медичній конференції “Актуальні проблеми експериментальної медицини” (Київ, 1999), на ІІ науково-практичній медичній конференції “Актуальні проблеми експериментальної медицини” (Київ, 1998).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 наукових праць, з яких 4 статті у виданнях, затверджених ВАК України, 8 тез наукових конференцій та з'їздів. Виданий інформаційний лист. Отримано 3 патенти України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 152 сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів, моделей та методів дослідження, 3-х розділів власних досліджень, розділу, присвяченого аналізу і узагальненню результатів, висновків, переліку використаних літературних джерел, який містить 198 найменувань, з них 132 - кирилицею, 66 - латиницею. Робота ілюстрована 17 таблицями та 24 рисунками.

1. Основний зміст роботи

Матеріали, моделі та методи дослідження. Експериментальні досліди проведені на 94 білих щурах - самицях популяції Вістар, які утримувались у віварії НМУ імені О.О. Богомольця. Утримання та досліди на тваринах проводили відповідно до правил “Європейської конвенції захисту хребетних тварин, яких використовують в експериментах та інших наукових цілях” (Страсбург, 1986).

В клінічному дослідженні був обстежений 141 пацієнт, із них з генералізованим пародонтитом початкового та І-ІІ ступенів важкості - 126 осіб, які перебували на амбулаторному лікуванні на кафедрі терапевтичної стоматології НМУ та в стоматологічному відділенні Вузлової лікарні №1 ст. Дарниця. Контролем служили результати обстеження 15 практично здорових осіб того ж віку з клінічно здоровими тканинами пародонта. Всі пацієнти були проінформовані щодо мети проведення біохімічних досліджень і була отримана їх згода.

Експериментальний пародонтит моделювали в дослідах на щурах шляхом аплікацій переокисленою соняшниковою олією на ясенний край паро донта щурів з експозицією 3 хвилин протягом 15 днів (Воскресенский О.Н., Ткаченко Е.К., 2002). З метою фармакологічної корекції біохімічних змін в пародонті тварин з експериментальним пародонтитом щодня протягом 10 днів проводили 3-хвилинну аплікацію на ясна фламікару або кораргіну, імобілізованих на силіксі, у дозі 500 мг/кг маси тварин.

Стан тканин пародонта щурів визначали щоденно за даними візуального обстеження. Після евтаназії щурів під ефірним наркозом відокремлювали м'які тканини пародонта, з яких виготовляли гомогенати на трис-буфері (рН=7,4). Усі маніпуляції з тканинами проводили на холоді (0-4°С). Отриманий гомогенат м'яких тканин пародонта щурів служив матеріалом для проведення подальших досліджень.

Моделювання токсичного гепатиту створювали одноразовим внутрішньоочеревинним уведенням 50% олійного розчину тетрахлорметану із розрахунку 0,8 мг/кг маси тіла щура. Дослідження проведено на 24 білих щурах - самицях масою 140-160 г. Матеріалом для біохімічних досліджень in vitro були гомогенати печінки експериментальних тварин.

Моделювання пітуїтринового коронароспазму створювали одноразовим уведенням розчину 1 ОД пітуїтрину на тварину внутрішньо очеревинно. З метою корекції біохімічних змін в міокарді тварин щодня протягом 10 діб вводили кораргін зондом внутрішньошлунково в дозі 100 мг/кг і 200 мг/кг маси тварин. Дослідження проведено на 20 білих щурах - самицях масою тіла 160-180 г. Після евтаназії щурів під ефірним наркозом збирали кров і відділяли міокард, з якого виготовляли гомогенат. Отриманий гомогенат міокарда щурів і сироватка крові служили матеріалом для проведення подальших досліджень.

Матеріали дослідження у пацієнтів з генералізованим пародон титом. Матеріалом дослідження у пацієнтів з ГП була обрана ротова рідина, як одна з найбільш прийнятих альтернатив традиційним у пародонтології біологічним об'єктам - крові та тканинам пародонта. Показники ротової рідини відображають гомеостаз тканин пародонта (Белоклицкая Г.Ф., 2000; Sobanic H., 2007; Canakci V., 2007). Ротову рідину збирали вранці натщесерце після полоскання ротової порожнини ізотонічним розчином хлориду натрію (Тургенева Л.Б., 1994).

Клінічне обстеження пацієнтів з генералізованим пародонтитом складалось з вивчення скарг, анамнестичних даних, визначення загального статусу пацієнтів, дослідження тканин пародонта. Обов'язковим компо нен том комплексного лікування було видалення всіх місцевих подразнюючих факторів, проводилось лікування каріозних порожнин і раціональне відновлення анатомічної структури зубів, санація порожнини рота, усунення травматичної окклюзії (Борисенко А.В., 2000; Николаев А.И., 2003).

Діагностику уражень пародонта у обстежених осіб проводили загальноприйнятими клінічними методами за допомогою об'єктивних пародонтальних індексів, клінічний діагноз ставили відповідно до класифікації М.Ф. Данилевського (Данилевський Н.Ф., Борисенко А.В., 2000). У результаті обробки клінічної інформації першу групу з генералізованим пародонтитом початкового ступеня склали 57 осіб, другу групу - 69 осіб з ГП І-ІІ ступенів важкості.

У роботі були використані фармакопейні препарати: фламікар - поліекстракт горобини звичайної (СП ВТФ “ЕКМІ”, Україна), кораргін, до складу якого входять L-аргінін та інозин (ЗАТ “Технолог”, м. Умань, Україна). Препарати кораргін і фламікар були імобілізовані на ентеросорбенті силіксі, високодисперсному кремнеземі SiO2.

Біохімічні методи дослідження. Вивчення інтенсивності ліпопер оксидації, антиоксидантної активності фламікару та кораргіну проводили за накопиченням малонового діальдегіду (МДА), як продукту вільноради кального пероксидного окислення поліненасичених ЖК мембранних фосфоліпідів (Владимиров Ю.А., Арчаков А.И., 1972), зупинка реакції з ТБК досягалась внесенням в пробу суміші трихлороцтової кислоти з 10-2 М ЕДТА (Губський Ю.І., 1985). Рівень дієнової кон'югації вищих ЖК оцінювали екстракційно-спектрофотометричним методом (Стальная И.Д., 1977).

Антирадикальні активності досліджуваних препаратів фламікару, кораргіну оцінювали за кінетикою взаємодії із стабільним радикалом 2,2_дифеніл-1-пікрилгідразином (ДФПГ) при 520 нм (Губський Ю.І., Левицький Є.Л., 2002).

Визначення загальної антиокислювальної активності сироватки крові проводили за накопиченням МДА у модельній системі Fe (II) - суспензія ліпопротеїнів жовтка курячих яєць (Клебанов Г.И., Бабенкова И.В. и др., 1998). Визначення активності супероксиддисмутази здійснювали за С. Чеварі (1985), активність каталази - за зменшенням рівня пероксиду водню після титрування перманганатом калію (Петрович Ю.А., 2001).

Визначення жирнокислотного складу ліпідів ротової рідини пацієнтів та тканин пародонта експериментальних тварин проводили методом газохроматографічного аналізу після екстракції ліпідів за Фолчем в модифікації (Прохорова М.И., 1982), гідролізу та метилювання ліпідних компонентів. Піки ЖК ідентифікували шляхом порівняння із часом утримання стандартів ЖК. Кількісну оцінку окремих ЖК ліпідів здійснювали методом нормування площин піків метильованих похідних ЖК і визначали частки у відсотках. Вміст стабільних метаболітів оксиду азота визначали за І.М. Коренман (1975). Результати досліджень обробляли варіаційно-статистичним методом з використанням критерію “t” Стьюдента.

Біохімічні дослідження проводили на кафедрі біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії НМУ імені О.О. Богомольця (завідувач - член-кореспондент АМН України, професор, д.м.н. Ю.І. Губський). Газохроматографічне вивчення жирно-кислотного складу ліпідів (спільно з к.т.н. Т.С. Брюзгіною) та електронно-мікроскопічні дослідження (під керівництвом професора д.м.н. Л.О. Стеченко) проводили на базі Інституту проблем патології НМУ (директор - професор д.м.н. П.І. Середа); імобілізацію кораргіну та фламікару на силіксі проводили в Інституті хімії поверхні НАН України (за участю к.х.н. В.М. Барвинченко).

Основні результати досліджень та обговорення. Морфологічні та біохімічні зміни в пародонті щурів за експериментальним пародон титом. Для більш глибокого розкриття конкретних біохімічних змін в пародонті при ГП нами проведені дослідження на експериментальній моделі пародонтиту.

Дані морфологічних досліджень підтверджують формування експериментального пародонтиту у щурів при використанні нами пероксидної моделі. За це свідчить поява неглибоких сформованих пародонтальних кишень, поява помірних клітинних інфільтратів, що вказує на запальну реакцію тканин пародонта.

Електронно-мікроскопічний аналіз показав, що найбільш виражені зміни виникають у сполучній тканині, що входить до складу пародонта. Пучки колагенових волокон в складі периваскулярно-розміщеної сполучної тканини нерідко втрачали свою паралельність. Віддалені від судин ділянки сполучної тканини містили зруйновані пучки колагену. Мітохондрії були набряклі, містили деструктуровані кристи, що є ознакою гіпоксії даного типу клітин. Судини гемомікроциркуляторного русла пародонта щурів за умов експериментального пародонтиту також зазнали значних змін. Спосте рігався помірний набряк ендотеліоцитів та їх злущення в просвіт судини. Виражені порушення структури мікроциркуляторного русла, які як відомо, є причиною гіпоксії в пародонті, що індукує деструктивні процеси в ньому.

За умов генералізованого пародонтиту у м'яких тканинах пародонта щурів вивчали рівень ліпопероксидації, активність СОД, в сироватці крові ви значали АОА та пул нітратів і нітритів, стабільних метаболітів оксиду азота.

Було встановлено, що при експериментальному пародонтиті в пародонті щурів відбувається значна активація ліпопероксидації (Табл. 1).

Таблиця 1 Показники ліпопероксидації та стану АОС в пародонті та сироватці крові щурів за умов експериментального пародонтиту, (М±m, n=7)

Примітка. * - достовірні зміни порівняно з контролем, р<0,05

Як випливає з представлених результатів, при експериментальному пародонтиті в тканинах пародонта щурів спостерігається значне підвищення накопичення МДА, як за умов спонтанної ліпопероксидації - в 1,85 раза, так і за умов неферментативного аскорбат-залежного переокислення - в 1,46 раза на тлі зниження активності СОД, загальної антиокислювальної активності крові (АОА) та підвищення пулу стабільних метаболітів оксиду азота.

Значне зростання вмісту продуктів ліпопероксидації є ознакою руйнування мембран, вказує на посилення пероксидної деструкції ліпідних компонентів біомембран, що і підтвердили отримані нами дані газохроматографічного аналізу. Знайдено, що при моделюванні пародонтиту в ліпідах м'яких тканин пародонта щурів достовірно в 1,3 раза зростає сума насичених ЖК. Сума ненасичених ЖК зменшується в 1,42 раза за рахунок зниження рівня арахідонової і лінолевої кислот в порівнянні з даними контрольної групи (Табл. 2).

Таблиця 2 Жирнокислотний спектр ліпідів пародонта щурів (в %) (М±м, п=7)

Примітки: * - достовірні зміни порівняно з контролем, р<0,05; ** - достовірні зміни порівняно з моделлю пародонтиту

Зниження частки арахідонової кислоти, що відбувається при цьому, може бути пов'язано з продукуванням ейкозаноїдів по ліпокси- і циклооксигеназному шляху. При цьому сума ПНЖК, субстратів ПОЛ, знижується в 1,85 раза (р<0,05) в ліпідах пародонта експериментальних тварин. Таким чином, в пародонті щурів за умов експериментального пародонтиту спостерігаються зрушення співвідношення ЖК у напрямку підвищення насиченості мембранних ліпідів, відбуваються виразні зміни в прооксидантно-антиоксидантному гомеостазі пародонта, що підтверджує наявність оксидативного стресу.

Вивчення антиоксидантних властивостей фламікару та кораргіну за умов експериментальних моделей активації ліпопероксидації. За умов in vitro спектрофотометричним методом з використанням стабільного радикалу ДФПГ доведена наявність прямої антирадикальної активності фламікару і більш низької активності кораргіну. Антиоксидантні властивості препаратів були підтверджені на експериментальних моделях, обумовлених ВРО-процесами. Антиокислювальну активність фламікару вивчали in vitro за накопиченням в середовищі інкубації маркера оксидативного стресу ТБК-АП при спонтанній та індукованій аскорбатзалежній ліпопероксидації шляхом додавання фламікару до гомогенату печінки щурів з моделлю токсичного гепатиту, викликаним уведенням тетрахлорметану. Встановлено що за цих умов у печінці щурів відбувається накопичення дієнових кон'югатів в 1,53 раза і ТБК-АП - в 2,8 раза при спонтанному ПОЛ і в 3,0 раза при аскорбатзалежному ліпопереокисленні порівняно з показниками у інтактних тварин. Додавання in vitro до гомогенатів печінки щурів з моделлю гепатиту розчину фламікару (5 мг/кг) призводить до достовірного зниження накопичення ТБК-активних продуктів (на 34% і 47% відповідно) (Рис. 1) і на 29% зменшується накопичення дієнових кон'югатів.

Судячи з отриманих результатів, фламікар володіє чітко вираженими антиокислювальними властивостями. Силікс, який використовувався, як матриця для фламікару та кораргіну, має також деяку антиокислювальну активність (Рис. 1).

Таким чином, показана антиокислювальна здатність препарату фламікар, яка дозволяє відновити функції системи антиоксидантного захисту, нормалізувати процеси ліпопероксидації в організмі.

Рис. 1. Вплив фламікару і силіксу на рівень ліпопероксидації при спонтанному і аскорбатзалежному процесі в печінці щурів при моделюванні гепатиту

Антиоксидантні властивості кораргіну вивчали в експерименті на білих щурах в умовах моделювання питуїтринового коронароспазму. Знайдено, що у експериментальних тварин з моделлю порушення діяльності серцево-судинної системи після введення пітуітрину відбувається активація ліпопероксидації в міокарді: різко зростає накопичення ТБК-АП (на 57%) та дієнових кон'югатів в міокарді щурів (на 79%) (Рис. 2). Знижується на 36% загальна АОА в крові щурів. Курсове застосування кораргіну протягом 10 діб в дозах 100 мг/кг та 200 мг/кг виразно вплинуло на інтенсивність процесів ВРО: рівень ТБК-АП у міокарді щурів під впливом кораргіну практично нормалізувався, як при спонтанному, так і при індукованому процесі (Рис. 2).

Використання кораргіну сприяло поліпшенню метаболічних пере творень у міокарді щурів з моделлю коронароспазму, що підтверджувалося зменшенням пула метаболітів оксиду азота на 34% і 37,5% в залежності від дози препарату у сироватці крові експериментальних тварин. Таким чином, за дії кораргіну значною мірою зменшується накопичення продуктів ліпопер оксидації, нормалізується пул стабільних метаболітів оксиду азота у щурів.

В результаті досліджень встановлено, що кораргін і фламікар володіють значною антиоксидантною активністю і можуть бути застосовані для фармакологічної корекції біохімічних змін, які визвані надмірною інтенсифікацією ВРО, у тому числі при ГП.

Рис. 2. Вплив кораргіну на рівень ліпопероксидації в міокарді щурів при моделюванні пітуїтринового коронароспазму (відносно контрольних щурів)

Корекція оксидативного стресу фламікаром і кораргіном в пародонті щурів за умов експериментального пародонтиту. Для надання кораргіну та фламікару вигляд гомогенної пасти, принадної для аплікацій на ясна та інстиляцій у пародонтальні кишені при пародонтиті, а також для зниження значної розчинності препаратів у порожнині рота, підвищення антисептичної дії та їх адгезивних властивостей, лікарські засоби кораргін та фламікар були імобілізовані на ентеросорбенті силіксі, високодисперсному кремнеземі SiO2.

З метою фармакологічної корекції оксидативного стресу за умов запально-дистрофічних порушень пародонта у білих щурів, які викликані експериментальним пародонтитом, були застосовані аплікації на ясна експериментальних тварин кораргіну або фламікару, імобілізованих на силіксі, що сприяло достовірній нормалізації ліпопероксидації в тканинах пародонта щурів. Достовірно зменшувалось накопичення ТБК-АП, нормалізувалася активність СОД пародонта та АОА крові щурів (Рис. 3).

Рис. 3. Стан ліпопероксидації в пародонті за умов експеримен тального пародонтиту та під впливом фламікару або кораргіну.

Під впливом аплікацій значною мірою зменшувалось пошкодження фосфоліпідного матриксу біомембран клітин пародонта щурів, що проявлялось істотним зниженням суми насичених ЖК в ліпідах м'яких тканин пародонта щурів; під впливом фламікару - на 26%, кораргіну - на 14%, і зростанням суми ненасичених ЖК на 36% і на 21% відповідно (Табл. 2). При цьому в пародонті тварин, які отримували фламікар або кораргін, збільшилась сума ПНЖК - на 66% і на 42%, (р<0,05) відповідно, порівняно зі щурами з експериментальним пародонтитом без фармако логічної корекції (Рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Рівень сумарних концентрацій насичених ЖК, ненасичених ЖК і поліненасичених ЖК ліпідів пародонта щурів.

Таким чином, показано, що аплікації фламікару або кораргіну зменшують значні прояви оксидативного стресу в пародонті щурів, нормалізують біохімічні показники ліпопероксидації, співвідношення насичених та ненасичених ЖК ліпідів тканин пародонта та покращують клінічну картину експериментального пародонтиту у щурів.

Біохімічні зміни ліпопероксидації в ротовій рідині пацієнтів з генералізованим пародонтитом. Функціонування про- та антиоксидантної системи ротової рідини пацієнтів молодого віку за умов ГП раніше не досліджувалося, що і стало за мету цього розділу нашої роботи.

Аналіз отриманих даних щодо вивчення рівня ліпопероксидації в ротовій рідині пацієнтів з ГП показав, що при розвитку патологічного процесу інтенсивність утворення ТБК-АП зростає, як при спонтанному неіндукованому ліпопереокисленні, так і при аскорбатзалежному процесі. При цьому у пацієнтів з ГП І-ІІ ступенів відбувалася більш значна активація ліпопероксидації порівняно з пацієнтами з ГП початкового ступеня (Табл. 3).

Таблиця 3 Показники ліпопероксидації та стану АОС в ротовій рідині у пацієнтів

Примітки:

* - достовірні зміни порівняно з контролем, р<0,05; ** - достовірні зміни порівняно з групою пацієнтів з ГП початкового ступеня

За умов ГП відбувається накопичення ДК у ротовій рідині, що підтверджує активацію ліпопереокислення при даній патології.

Збільшення ступеня активації ліпопероксидації при прогресуванні ГП може бути пов'язано з підсиленням гіпоксії, поглибленням дистрофічних порушень пародонта (Akalin E.A., 2005).

Ступінь зниження ємкості системи антиоксидантного захисту у таких пацієнтів тісно корелює з процесами інтенсифікації ліпопероксидації.

У пацієнтів з ГП початкового ступеня в ліпідах ротової рідини сумар ний рівень ПНЖК зростає в 1,5 раза, порівняно з групою здорових осіб, мож ливо за рахунок збільшення відносної частки арахідонової та ейкозопентаєнової кислот у результаті активації ендогенних фосфоліпаз на фоні розвитку пато логічного процесу (Рис. 5). При цьому знижуються частки мононенасиченої олеїнової, поліненасичених лінолевої та ліноленової ЖК (Табл. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Рівень сумарних концентрацій насичених ЖК, ненасичених ЖК і поліненасичених ЖК ліпідів ротової рідини у здорових осіб і пацієнтів з ГП

Таблиця 4 Жирнокислотний спектр ротової рідини у здорових осіб і пацієнтів з генералізованим пародонтитом (М ± m)

Примітки:

* - достовірні зміни порівняно з контролем, р<0,05; ** - достовірні зміни порівняно з групою пацієнтів з ГП початкового ступеня

Ці данні добре узгоджуються з результатами визначення ДК і ТБК-АП у ротовій рідині пацієнтів з ГП.

Аналіз отриманих даних при застосуванні препаратів фламікару або кораргіну, імобілізованих на силіксі, свідчить про зниження активації процесів ліпідної пероксидації в ротовій рідині при ГП різних ступенів важкості (Рис. 6).

Рис. 6. Вплив фламікару та кораргіну на рівень спонтанної та АЗП-залежної ліпопероксидації ротової рідини.

* - достовірні зміни порівняно з контролем, р<0,05; ** - достовірні зміни порівняно з групою пацієнтів з ГП І-ІІ ступенів

Антиоксидантна дія фламікару при використанні його у пацієнтів з ГП І-ІІ ступенів виявилась більш потужною, ніж у кораргіну. Фламікар сприяє більш вираженій нормалізації показників ВРО.

Нашими дослідженнями було показано, що в ротовій рідині пацієнтів молодого віку за умов ГП відбувалися значні позитивні зміни пероксидної модифікації ацилів ліпідів біомембран під впливом фламікару і кораргіну. За умов лікування з включенням кораргіну у ротовій рідині пацієнтів з ГП початкового ступеня відбувалася нормалізація величин суми НЖК і суми ПНЖК порівняно з даними до лікування (р<0,05). Під впливом фламікару достовірно зменшилась величина суми ПНЖК. У пацієнтів з ГП І-ІІ ступенів під впливом фламікару та кораргіну спостерігалося зменшення насиченості ліпідного комплексу ротової рідини (Табл. 4).

Як випливає із отриманих результатів, при запально-дистрофічному процесі в пародонті доцільне застосування антиоксидантної терапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту.

Таким чином, вперше проведена комплексна оцінка біохімічних змін в тканинах пародонта при експериментальному пародонтиті та у ротовій рідині за умов генералізованого пародонтиту.

Сукупність отриманих в дисертаційній роботі біохімічних даних та клінічних спостережень свідчить, що застосування імобілізованих на силіксі антиоксидантних препаратів фламікару або кораргіну сприяє зменшенню проявів оксидантного стресу, збільшує активність ферментативної та неферментативної антиоксидантної системи, нормалізує співвідношення ЖК в ліпідах ротової рідини та в тканинах пародонта, оптимізує прооксидантно- антиоксидантний гомеостаз, значно покращує клінічну картину захворювання за умов експериментальної патології та генералізованого пародонтиту.

біохімічний пародонтит кораргін фламікар

Висновки

В дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано та експери ментально підтверджено, що ступень запально-дистрофічного процесу в пародонті тісно асоціюється з виразністю оксидативного стресу.

За умов експериментального пародонтиту, який підтверджений морфологічними дослідженнями, у білих щурів розвивається синдром ліпопероксидації: накопичення цитотоксичних ТБК-активних продуктів, гальмування активності супероксиддисмутази, збільшення насиченості ліпідів в тканинах пародонта.

Застосування антиоксидантних препаратів фламікару або кораргіну, імобілізованих на силіксі, сприяє ефективній корекції порушень прооксидантно-антиоксидантного балансу в пародонті щурів та покращує клінічну картину експериментального пародонтиту.

У пацієнтів молодого віку за умов ГП розвиваються ознаки оксидативного стресу - підвищення накопичення малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, пулу нітратів і нітритів, гальмування активності супероксиддисмутази і каталази, зниження вмісту аскорбінової кислоти і загальної антиоксидантної активності в ротовій рідині пацієнтів.

Оксидативний стрес у пацієнтів з ГП супроводжується достовірними змінами в жирнокислотному складі ліпідів. У ротовій рідині пацієнтів з ГП початкового ступеня відбувається збільшення ненасиченості ліпідного комплексу за рахунок зростання частки арахідонової та ейкзопентаєнової кислот, а у пацієнтів з ГП І-ІІ ступенів важкості - збільшення насиченості ліпідного комплексу та зниження сумарного вмісту ненасичених та поліненасичених кислот.

Вираженість біохімічних змін показників ліпопероксидації, активності ферментів антиоксидантної системи, жирнокислотного спектру ліпідів ротової рідини осіб молодого віку за умов ГП різного ступеня збільшується із зростанням важкості захворювання, з посиленням запально-дистрофічних процесів в пародонті, що дало можливість розробити метод ранньої діагностики ГП.

На тлі терапії антиоксидантними препаратами в ротовій рідині у пацієнтів з ГП спостерігається виражена позитивна динаміка змін показників ліпопероксидації, активності АОЗ, пулу стабільних метаболітів оксиду азота.

Комплекс проведених біохімічних досліджень та клінічні спостереження в експерименті свідчать про перспективність клінічного застосування фламікару та кораргіну, імобілізованих на силіксі, при запально-дистрофічних захворюваннях пародонта.

Перелік наукових робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Юрженко А.В. Вивчення спектру вищих жирних кислот ліпідів ротової рідини у хворих на генералізований пародонтит / А.В. Юрженко // Медична хімія. - 2004 - Т.6, №4. - С. 92-94. (Особистий внесок здобувача: проведення біохімічних досліджень, їх аналіз, самостійне написання наукової статті).

2. Експериментальні дослідження впливу фламікару та кораргіну, які імобілізовані на силіксі, на ліпопероксидацію в пародонті щурів / Ю.І. Губський, А.В. Юрженко, Т.С. Брюзгіна, В.М. Барвінченко // Буковин. мед. вісник. - 2008. - Т.12, №4. - С. 98-101. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь у написанні статті).

3. Ліпопероксидація ротової рідини у хворих на генералізований пародонтит / Ю.І. Губський, А.В. Юрженко, О.В. Задоріна, Т.С. Брюзгіна // Медична хімія. - 2008. - №3. - С. 5-9. (Особистий внесок здобувача: проведення біохімічних досліджень, участь у написанні статті).

4. Юрженко А.В. Вплив кораргіну на ліпопероксидацію ротової рідини у пацієнтів з генералізованим пародонтитом / А.В. Юрженко // Медична хімія. - 2009. - №4. - С. 48-51.

5. Борисенко А.В. Вплив фламікару на стан пероксидного окислення ліпідів ротової рідини у хворих на генералізований пародонтит / А.В. Борисенко, А.В. Юрженко // Українські медичні вісті. - 2003. - Т5, №1 (63). - С. 200. (Особистий внесок здобувача: проведення біохімічних досліджень, участь у написанні статті).

6. Патент 16158 Україна, G01N30/00, G01N33/487 “Спосіб оцінки порушень метаболізму ліпідів у ротовій рідині хворих на генералізований пародонтит” / Борисенко А.В., Юрженко А.В., Брюзгіна Т.С.; заявник та патентовласник НМУ імені О.О. Богомольця - №200602504; заявл. 07.03.06; опубл. 17.07.06, Бюл. №7.

7. Патент 38351 Україна, G01N33/48 “Спосіб оцінки ефективності лікування генералізованого пародонтиту” / Губський Ю.І., Юрженко А.В., Брюзгіна Т.С., Барвінченко В.М.; заявник та патентовласник НМУ імені О.О. Богомольця - №200812247; заявл. 17.10.08; опубл. 12.01.09, Бюл. №1.

8. Патент 38352 Україна, А61К31/100, А61Р17/18 “Спосіб корекції процесів пероксидації пародонта” / Губський Ю.І., Юрженко А.В., Брюзгіна Т.С., Барвінченко В.Н.; заявник та патентовласник НМУ імені О.О. Богомольця - № u200812245; заявл. 17.10.08; опубл. 12.01.09, Бюл. №1.

9. Вивчення антиоксидантної активності фламікару. / Ю.І. Губський, А.В. Борисенко, А.В. Юрженко, О.В. Задоріна // [Фармакологія 2006 - крок у майбутнє]: ІІІ нац. з'їзду фармакологів України: тези доп. (Одеса, 17-20 жовтня 2006 р.) - С. 48.

10. Юрженко А.В. Оценка липидного комплекса слюны методом газовой хроматографии // VIII Український біохімічний з'їзд: тези доп. (Чернівці, 2002 р.). Укр. біохім. журн. - 2002. - Т.74, №4а. - С. 194-195.

11. Спосіб оцінки порушень ліпідного комплексу слини / Т.С. Брюзгіна, І.Ю. Яковлева, О.В. Савічук, А.В. Юрженко // Інформаційний лист. 2001. - №77. - Укрмедпатентинформ.

12. Юрженко А.В. Вивчення антиоксидантного статусу хворих на пародонтит / А.В. Юрженко, М.Ю. Антоненко, Т.С. Брюзгіна // [Сучасні проблеми клінічної фармакології та імунопрофілактики]: Науково-практ. медична конф.: (Київ, 23 жовтня 1999 р.), тези доповідей. - С. 152-155.

13. Юрженко А.В. Зрівняльна характеристика ліпідних компонентів слини і крові у здорових осіб // Науково-медична конференція студентів та молодих вчених - (Київ, 9 жовтня 1999 р.) - С. 71.

14. Юрженко А.В. Можливість застосування ліпідних компонентів слини для діагностичної мети // [Актуальні проблеми експериментальної медицини] ІІІ науково-практ. конференція - (Київ, 8-10 квітня 1999 р.). - С. 87.

Размещено на Allbest.ru