Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ ІМЕНІ С.З. ГЖИЦЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Адаптаційні зміни в організмі тварин за впливу неіонізуючої радіації

Коняхін Олександр Петрович

Львів 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Кравців Роман Йосипович,

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького. завідувач кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, стандартизації та сертифікації, ректор;

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Стояновський Володимир Григорович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, завідувач кафедри патологічної фізіології; доктор ветеринарних наук, професор Криштофорова Бесса Владиславівна, Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України “Кримський агротехнологічний університет”, завідувач кафедри анатомії і фізіології тварин; доктор ветеринарних наук, професор Камбур Марія Дмитрівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри анатомії, нормальної та паталогічної фізіології тварин.

Захист відбудеться “ 26 ” лютого 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького за адресою: 79010, м. Львів -10, вул. Пекарська, 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів - 10,вул.. Пекарська,50.

Автореферат розісланий “ 24 ” січня 2009 рок

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор ветеринарних наук, професор Головач П.І.

1. Загальна характеристика роботи

адаптаційний неіонізуючий радіація тварина

Актуальність теми. Проблема корекції адаптивних реакцій тварин на зміни умов зовнішнього середовища стала центральною і актуальною у практичній ветеринарній медицині і тваринництві. Незважаючи на форми господарювання, на сільськогосподарські тварини у процесі росту, розвитку і експлуатації впливає ряд стресових факторів, які пов'язані з “еколого-техногенним забрудненням довкілля”, тривалим перебуванням тварин у закритих приміщеннях, концентрацією їх на обмежених виробничих площах та впливом численних технологічних стрес-факторів. Вони знижують і порушують у тварин резистентність, функції відтворення, сприяють виникненню захворювань, втрат продуктивності та погіршенню якості продукції (Демчук М.В., 1978; Хмельницький Г.О., 1980; Кравців Р.Й., 1981; Снітинський В.В. зі співавт., 1990; Фурдуй Ф.І., 1990; Мазуркевич А.Й. зі співавт., 1996; Криштофорова Б.В. зі співавт., 1998; Стояновський В.Г., 2000; Данчук В.В., 2000; Засєкін Д.А., 2002; Високос М.П., 2003; Лясота В.П., 2004) та інші. Тому актуальною проблемою фізіології сільськогосподарських тварин є поглиблення досліджень, скерованих на вивчення механізмів адаптаційних реакцій організму до дії стрес-факторів різної етіології, розробку і впровадження у практичну ветеринарну медицину нових ефективних методів підвищення природної резистентності, зменшення негативного впливу стресів на організм тварин, покращення їх стійкості, здоров'я і продуктивності.

В останнє десятиріччя спостерігається підвищений інтерес дослідників до біологічної дії магнітного поля (МП). Відслідковується тенденція удосконалення як загальної теорії використання цього фізичного фактора в якості одного з методів корекції порушених функцій організму, так і апаратів, які використовуються з цією метою (Volpe W., 1985; Федоров В.Г., 1990; Бабич В.Н., 1994; Улащик В.С., 1998; Бабов Н.С., 2001) та інші. Це зумовлено, насамперед, практичними гігієнічними запитами у зв'язку з впровадженням підсилених і послаблених штучних магнітів на різних виробництвах. Використанням МП у ветеринарії, мікробіологічній промисловості, а також у клінічних умовах, коли призначення багатьох фармацевтичних препаратів для повернення функціональних систем організму до норми стає неможливим завдяки наявності алергічних реакцій та побічних ефектів (Демецький А. І., 1991; Воробйова Н.І., Колядко Р. І., 1998; Traina W., Romanini E., 1998; Чиженкова Р. А., 2005) та інші. Крім цього, більшість абіотичних факторів зовнішнього середовища, які відіграють важливу роль у життєдіяльності організмів, мають електромагнітну природу (Парін В.В., 1968; Пресман А.С., 1968; Grundler W., Kaiser F. et al., 1992; Adey W.R., 1993; Горго Ю.П. та інші, 2001). Зокрема, саме електромагнітні випромінювання (ЕМВ) використовуються організмом як носії різноманітної інформації у біосфері (Володимирський Б.М. зі співавт., 2000).

Дослідженнями М. Кейтс, 1975; М.Г. Шандала зі співавт., 1978; A. Hunt, 2001; О.В. Глушкова зі співавт., 2001; та інші встановлено, що серед всього різноманіття видів фізичних факторів найбільш перспективним для повернення патологічно змінених функцій організму до норми є низькоінтенсивне МП, яке належить до інформаційних методів корекції порушених фізіологічних функцій при мінімальних затратах енергії. Поряд з цим, однією з найважливіших особливостей впливу ЕМВ полягає у тім, що його дія може проявлятися на органах і системах, значно віддалених від місця опромінення і пов'язана з мобілізацією власних сил організму для боротьби з захворюванням, при цьому відновлюється організм і нормалізуються його функції. Іншим важливим аспектом застосування лікувального впливу ЕМВ - це корекція фізіологічного стану організму, профілактика стресових ситуацій (Сидякин В.Г., 1986; Загорська Є.А. зі співавт., 1990; Темурьянц Н.А. зі співавт., 1995; Туриєва-Дзодикова М. Е. зі співавт.,1995; Виллорезизі Дж. зі співавт., 1998; Єлісєєва Н.І. зі співавт., 2001).

Незважаючи на велику кількість публікацій щодо механізмів дії МП на організм тварин, багато питань залишаються невирішеними. Зокрема, недостатньо досліджено вплив ЕМВ на реалізацію адаптаційних реакцій організму тварин, що забезпечують пристосування його до стрес-факторів. Досить не обґрунтованим є критерій вибору часу впливу МП на розвиток адаптаційних процесів в організмі свійських тварин. Крім цього, залишається невивченою можливість корекції за допомогою ЕМВ наднизької частоти (ННЧ) захисних (імунних) реакцій організму при стресі. У цілому необхідно відмітити на час виконання дисертаційної роботи, роль окремих адаптаційних механізмів в організмі свійських тварин залишалася нез'ясованою, а способи попередження стресу за використання МП потребували фізіолого-біохімічного обґрунтування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у 1993-2005 роках на кафедрі внутрішніх хвороб і гігієни тварин Подільського державного аграрно-технічного університету і є частиною комплексної теми кафедри за № 0107U006016 “Адаптаційні зміни в організмі тварин і птиці під впливом неіонізуючої радіації"

Мета і завдання досліджень. З'ясувати фізіолого-біохімічні механізми адаптації організму свійських тварин до впливу постійного електромагнітного поля та змінного імпульсного електромагнітного поля наднизької частоти (ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ), залежно від інтенсивності і тривалості дії, розробити способи та оптимальні режими опромінення тварин з метою підвищення їх резистентності, збільшення продуктивності та якості продукції і дати їм економічне обґрунтування.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв'язати такі завдання:

- дослідити закономірність адаптаційних реакцій системи крові за умов одноразових і багаторазових сеансів опромінення тварин ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ з різною інтенсивністю та тривалістю дії;

- вивчити стан газоенергетичного обміну у сільськогосподарських тварин за дії слабоінтенсивного ПЕМП;

- виявити можливі структурні зміни внутрішніх органів і залоз внутрішньої секреції тварин за умов опромінення їх ПЕМП й ЗІЕМП ННЧ;

- виявити вплив електромагнітного поля на продуктивність та ріст і розвиток сільськогосподарських тварин;

- вивчити жирнокислотний склад ліпідів м'язів тварин і встановити кореляційні зв'язки між останнім і тривалістю перебування тварин у зоні впливу ЕМП;

- встановити можливі біохімічні зміни складу білків м'язової тканини у тварин за впливу ПЕМП;

- дослідити вплив ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ на мінеральний склад м'язової і кісткової тканин у тварин і встановити їх зв'язки з тривалістю дії неіонізуючої радіації;

- дати економічне обґрунтування застосуванню ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ.

Об'єкт дослідження: процес адаптації та рівень природної резистентності в організмі тварин за впливу ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ.

Предмет дослідження: морфологічний склад крові, гістологічні показники залоз внутрішньої секреції і внутрішніх органів, показники газоенергетичного обміну, вміст жирних кислот і амінокислот у м'язах за адаптації організму до дії ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ

Методи дослідження: фізіологічні, гістологічні, біохімічні, зоотехнічні, ветеринарно-санітарні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведені системні дослідження адаптаційних властивостей організму свійських тварин за впливу ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ, залежно від інтенсивності і тривалості дії. На основі вивчення показників морфологічного і біохімічного складу крові, м'язової і кісткової тканин, газоенергетичного обміну, природної резистентності та імунобіологічної реактивності, гістоструктури тканин внутрішніх органів і ендокринних залоз, з'ясовано фізіолого-біохімічні механізми реалізації адаптивних реакцій в організмі тварин. Виявлена фазність і стадійність змін показників метаболічного складу крові, специфічної і неспецифічної резистентності, біохімічного складу м'язової і кісткової тканин свідчить про однотипність адаптаційних реакцій в організмі свійських тварин за дії ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ. Уперше встановлено, що опромінення тварин ПЕМП сприяє зростанню бактерицидної активності сироватки крові, превентивне опромінення тварин ЗІЕМП ННЧ перед введенням вакцини Ла-Сота сприяє зростанню титру антитіл у крові курей після вакцинації, що дозволило вперше для профілактики стресів у сільськогосподарських тварин і птиці застосовувати загальне опромінення ЕМП. Показано, що енергетичний обмін в організмі тварин залежить від часу безперервного опромінення. Короткотривале опромінення - не проявляє негативну дію на метаболічні процеси і відтворну здатність тварин. Уперше встановлено корелятивний зв'язок між тривалістю опромінення і біохімічним складом м'язової тканини. Виявлено, що опромінення тварин ЕМП сприяє зростанню у м'язах вмісту загальної суми амінокислот. Вперше розроблені схеми застосування ПЕМП й ЗІЕМП ННЧ з врахуванням інтенсивності та тривалості дії на організм тварин з метою корекції функціональної адаптації за дії техногенних стресів та дано їм економічне обґрунтування. Обґрунтовано ефективність використання електромагнітного опромінення тварин для профілактики технологічних стресів, підвищення інтенсивності їх росту і продуктивності.

Практичне значення одержаних результатів роботи. Узагальнено використання ряду фізіолого-біохімічних показників для оцінки окремих стадій адаптаційного синдрому в організмі тварин, які мають клініко-діагностичне значення. Результати проведених досліджень клінічних, морфологічних і біохімічних показників крові, гістоструктури тканин залоз внутрішньої секреції, внутрішніх органів, можуть бути використані практичними фахівцями у тваринництві і ветеринарній медицині при проведені диспансеризації та оцінці фізіологічного стану тварин, які тривалий час знаходились під впливом неіонізуючої радіації.

Встановлені кореляційні зв'язки між інтенсивністю і тривалістю впливу електромагнітного опромінення і біологічними ефектами, які дозволяють розробляти та удосконалювати методи оцінки гігієнічної регламентації впливу цього чинника у навколишньому середовищі. Випробувано і запропоновано для застосування в якості превентивної терапії загальне опромінення сільськогосподарських тварин електромагнітним полем “Спосіб підвищення імунологічної реактивності у тварин перед введенням вакцини” (патент U200709928).

Матеріали досліджень використано при підготовці “Рекомендацій щодо технології застосування у тваринництві та ветеринарній медицині змінних імпульсних електромагнітних полів наднизької частоти” (Київ, 2007.- 20 с.). Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі на біолого-технологічному та факультеті ветеринарної медицини Подільського державного аграрно-технічного університету, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, Вінницького державного аграрного університету, Миколаївського державного аграрного університету, Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України “Кримський агротехнологічний університет” Дніпропетровського державного аграрного університету, Сумського національного аграрного університету, Житомирського національного агроекологічного університету, Луганського національного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії.

Особистий внесок здобувача. Визначив напрямок, сформулював загальну мету і основні етапи досліджень. Здійснив патентний пошук з використанням доступної літературної інформації з предмету досліджень, що дозволило визначити їх напрямок. Самостійно виконав весь запланований обсяг досліджень, проаналізував фактичний матеріал і статистично обробив та сформулював основні наукові положення і загальні висновки. Окремі біохімічні дослідження жирнокислотного, амінокислотного і мінерального складу м'язової тканини проводились разом із співробітниками лабораторії інституту біології тварин УААН (м. Львів). Гістологічне дослідження внутрішніх органів і залоз внутрішньої секреції проведено разом із спеціалістами патолого-анатомічного центру (м. Хмельницький). Аналіз даних літератури, формулювання основних наукових положень і загальні висновки зробив з участю і під керівництвом наукового консультанта, доктора біологічних наук, професора, академіка УААН, заслуженого діяча науки і техніки України Кравціва Р.Й.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались, обговорювались і були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: VII Міжнародній науково - практичній конференції “Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Науково-практичній конференції, присвяченій директору Інституту фізіології і біохімії тварин, доктору біологічних наук, професору, академіку УААН Петру Захаровичу Лагодюку з нагоди 80-річчя від дня народження (м. Львів, 2004); III Міжнародній науково - практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Забезпечення ветеринарно - санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції ” (м. Одеса, 2004 р.); Науково-практичній конференції “Перспективные разработки науки и техники” (м. Дніпропетровськ, 2004); Міжнародній науково - практичній конференції “Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва”, присвяченій 100-річчю від дня народження Д.Я. Василенка (м. Львів, 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Проблеми екології ветеринарної медицини Житомирщини” (м. Житомир, 2005); Міжнародній науково - практичній конференції “Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики,” присвяченій 105-річчю від дня народження професора С.З. Гжицького (м. Львів, 2005); Міжнародній науково - практичній конференції “ Проблеми та перспективи ведення тваринництва з використанням генофонду високопродуктивних порід та типів тварин”. Подільський державний аграрно - технічний університет (м. Кам'янець - Подільський, 2007 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми загальної ветеринарної профілактики (гігієна та санітарія, екологія, добробут тварин, екологія” (м. Львів, 2008 р.).

Публікації. Результати роботи опубліковані в 40 наукових працях, із них: одна монографія, 24 статті, у тому числі 21 у фахових журналах і збірниках праць, 13 тез доповідей, 1 рекомендації, 1 патент України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з таких розділів “Вступ”, “Огляд літератури”, “Матеріали і методи досліджень”, “Результати досліджень” (8 підрозділів), “Обговорення результатів досліджень”, “Висновки” та “Список використаних джерел” (658 найменувань, у тому числі 152 іноземних авторів). Дисертаційна робота викладена на 266 сторінках комп'ютерного тексту, вона містить: таблиць - 28, рисунків - 80, малюнків - 3, додатків - 21.

2. Основний зміст роботи, матеріали і методи досліджень

Експериментальна частина роботи виконана у 1993-2005 роках на базі навчально - виробничої ферми Подільського державного аграрно-технічного університету і колективних господарствах Хмельницької області.

Дослідження проведено на 348 тваринах. Для порівняльної характеристики біологічної дії слабоінтенсивного ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ на адаптаційні властивості організму свійських тварин проведено три серії експериментів, 8 наукових дослідів за умов in vitro та in vivo. Перша серія досліджень включає - три етапи. На першому етапі досліджень порівнювали вплив постійного магнітного поля (ПМП) і ЗІЕМП ННЧ на гематологічні показники в умовах in vitro. Кров для дослідження відбирали з яремної вени від 10 корів - аналогів чорно-рябої породи і масою тіла 490-500 кг. Кожну пробу розділяли на 9 зразків, з яких формували три групи. Перша група слугувала контролем, зразки крові другої групи опромінювали постійним магнітним полем з напруженістю 5000 Е, а третьої - ЗІЕМП ННЧ з частотою 8 Гц, і амплітудою коливання 100 в. Гематологічне дослідження проводили через 10, 20, 40 і 60 хв. опромінення.

Метою другого етапу досліджень було проведення чотирьох дослідів для з'ясування адаптаційних властивостей організму свійських тварин на дію слабоінтенсивного постійного електромагнітного поля з різною інтенсивністю і тривалістю впливу. Перший дослід був проведений на вісьми бугайцях-аналогах чорно-рябої породи у віці 122 доби з середньою масою тіла 97,5 кг., розділених на дві групи - контрольну і дослідну (по 4 тварини у кожній). Дослідні бугайці знаходились у соленоїді і щоденно на протязі 7 годин (з 8 до 15 години) опромінювались постійним магнітним полем з індукцією 183 мкТл і напруженістю 146 А/м, а контрольні утримувались в іншій секції приміщення. Утримання бугайців контрольної і дослідної груп - прив'язне. Тривалість досліду - 485 діб. Досліджували метаболічний профіль крові, гістоструктуру залоз внутрішньої секреції, а також амінокислотний склад білків, жирнокислотний склад ліпідів, мікро - і макроелементний склад м'язової тканини, поведінку, інтенсивність росту і розвитку тварин. Для гематологічних досліджень відбирали кров у бугайців до - і через 1, 2, 5, 24, 87, 167, 327, 567, 888, 1047, 1107, 1255, 1424, 2112, 2464 години після опромінення. По закінченню досліду була проведена декапітація контрольних і дослідних тварин з наступним відбором для гістологічного дослідження зразків тканин залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, щитовидної і наднирникових залоз, сім'яників). Для біохімічного дослідження м'язів відбирався найдовший м'яз спини на рівні 9 ­11 грудних хребців, в якому досліджували амінокислотний склад білків, жирнокислотний склад ліпідів, а також вміст мікро - і макроелементів.

У другому досліді на перепілках японської породи з'ясовували вплив постійного магнітного поля з більш високою інтенсивністю (напруженість 1225 А/м при щоденному 4-годинному опроміненні впродовж 30-ти діб) на несучість і гематологічні показники. Для експерименту були відібрані перепілки у віці 92 доби у кількості 100 голів із середньою масою тіла 140 г. Методом груп - аналогів вони були розділені на дві групи: контрольну і дослідну, по 50 голів у кожній. Кров для дослідження відбирали з підкрильцевої вени, один раз після 30-ти добового опромінення.

У третьому і четвертому дослідах з'ясовували адаптаційну здатність системи крові у лабораторних щурів і кролів за умов короткочасної дії ПЕМП з напруженістю 1225 А/м. Досліди проводились на 80 лабораторних нелінійних

щурах з середньою масою тіла 225 г і 50 головах кролів породи шиншила з середньою масою тіла 2,25 кг, які методом груп - аналогів були розділені порівну на дві групи: контрольну і дослідну. Кролів опромінювали по 3 години, щурів по 4 години щодоби впродовж 60-ти діб.

У третій частині дослідів визначали адаптаційні зміни в організмі тварин за впливу ЗІЕМП ННЧ з частотою 8 Гц і амплітудою коливання 100 в з різною тривалістю дії. Проведено три досліди на курях і кролях. Перший дослід був проведений на сорока курях породи Тetra - Х, віком 365 діб з середньою масою тіла

1,5 кг, які методом груп-аналогів були розділені порівну на контрольну і дослідну групи. Птиця була клінічно здоровою і утримувалась у кліткових батареях віварію. Догляд і годівля були аналогічними. Курей дослідної групи кожного дня на протязі 3 годин (з 8 до 11 години) опромінювали у соленоїді ЗІЕМП ННЧ впродовж 60-ти діб. Досліджували вплив ЗІЕМП ННЧ на гематологічні показники, неспецифічну резистентність, гістологічну структуру внутрішніх органів і залоз внутрішньої секреції, біохімічний склад м'язової і кісткової тканин, поведінку птиці, яйценосність. Кров у курей для дослідження відбирали з підкрильцевої вени, до сеансу опромінення і через 3, 81, 180 годин після опромінення. Ревакцинували курей проти псевдочуми вакциною Ла-Сота, яку вводили інтранозально. Кров для дослідження на напруженість імунітету відбиралась через 16 діб після ревакцинації. Напруженість імунітету у курей визначали за методом реакції затримки гемаглютинації (РЗГА). По закінченню досліду контрольних і дослідних курей декапітували з наступним відбором для гістологічного дослідження зразків тканин внутрішніх органів і залоз внутрішньої секреції: серця, легенів, печінки, нирок, селезінки, гіпофіза, підшлункової залози, яєчників. Для дослідження вмісту жирних кислот, мікро- і макроелементів у м'язовій тканині і у кістках відбирали грудний м'яз та стегнову кістку.

У другому досліді вивчали вплив ЗІЕМП ННЧ з частотою 8 Гц, амплітудою коливання 100 в і експозицією 3 години щодоби впродовж 395 діб на адаптивні зміни крові і репродуктивну здатність кролів. З цією метою було відібрано 50 кролів у віці 92 доби з середньою масою тіла 1,73 кг. і розділено методом пар-аналогів на дві групи по 25 голів у кожній (12 кролиць і 13 кролів). Контрольних і дослідних тварин утримували у клітках, догляд і годівля були аналогічними, за тваринами постійно проводився моніторинг. Тварин дослідної групи щоденно опромінювали у соленоїді ЗІЕМП ННЧ, після опромінення повертали у клітки. Кров відбирали з краєвої вени вуха до -, а також через 3, 67, 131, 221, 761, 1031 години після опромінення.

У третьому досліді вивчали вплив ЗІЕМП ННЧ на життєздатність і інтенсивність росту молодняку кролів другого покоління, які були отримані від батьків попереднього досліду, що опромінювались ЗІЕМП ННЧ впродовж 395 діб. З цією метою відбирали молодняк кролів у 30-ти добовому віці з середньою масою тіла 0,39 кг., з яких було сформовано 2 групи по 10 голів у кожній. У першу групу відбирали молодняк, отриманий від батьків контрольної, у другу - від дослідних кролів. Під час досліду за тваринами проводився моніторинг, а з метою визначення інтенсивності росту у кінці кожного місяця зважували і визначали середньодобові прирости, тривалість досліду - 122 доби.

Експериментальні дослідження зі ЗІЕМП ННЧ проводились при частоті 8 Гц, яка вважається фундаментальною частотою іоносферного хвильоводу (Сидякин В.Г. зі співавт., 1999) і близька до частоти деяких біоритмів (Ашофф Ю.,1984). Рівень індукції розраховували так, щоб вона була на декілька порядків вища за інтенсивність природного ЗМП за цією частотою, що запобігає ефектам неконтрольованого впливу “амплітудного вікна” на досить широкий діапазон інтенсивності ЗМП. Крім цього, враховувалось, що для такої інтенсивності отримані фізіологічні ефекти надійно відтворюються.

Тригодинна експозиція впливу імпульсного змінного магнітного поля на тварин вибрана у зв'язку з тим, що середня тривалість геомагнітного збурення становить декілька годин, ефективність якої зростає, якщо вона діє дискретно (Темурьянц Н.А., 1989; Плеханов Г.Ф., 1990).

Тривалість проведення дослідів була різною, оскільки вивчали адаптацію організму при короткотермінових і довготермінових впливах (фактор часу). Тривалий вплив викликає адаптивну перебудову з включенням регенеративних і метаболічних процесів перебудови нейроендокринних та імунних реакцій.

У пробах венозної крові визначали кількість: еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів (меланжерним методом) і аналізували лейкограму у мазках, пофарбованих за методом Романовського - Гімза; уміст гемоглобіну - гемоглобінціанідним методом, середній уміст гемоглобіну в еритроциті - розрахунковим методом, швидкість згортання крові - за методом Лі і Уйта (пробірку поміщали у водяну баню при температурі 37є С і через кожних 30 с. нахиляли на 45є, визначаючи час утворення щільного згустка), в'язкість крові - віскозиметром, швидкість осідання еритроцитів за Панченковим через 1 годину під кутом 50°, осмотичну резистентність еритроцитів - макроскопічним методом (за Лімбеком і Рибьєром), величину гематокриту - методом мікроцентрифугування, загальний білок у сироватці крові - рефрактометром РЛ-2; вміст каротину у сироватці крові - за методом В.Ф. Коромислова і Л. А. Кудрявцевої, загальний кальцій - з індикатором флюорексоном за методом Вічева і Каракашева; неорганічний фосфор - за методом Пулса у модифікації В.Ф. Коромислова, Л.А. Кудрявцевої (1985) у безбілковому фільтраті з ванадомолібденовим реактивом, бактерицидну активність сироватки крові до мікробної культури Escherichia coli (штам 675) за методом Мюнсена і Трефенса (1959) у модифікації О.В. Смирнової і Т.А. Кузьменої (1966); реакція затримки гемаглютинації за загальноприйнятою методикою.

Газоенергетичний обмін в організмі піддослідних бугайців досліджували у респіраційних дослідах - масковим методом, на протязі двох суміжних діб поспіль, три рази на добу: за годину до ранкової, через три години після обідньої та вечірньої годівлі. Дослідження проводили п'ятихвилинними сеансами з урахуванням частоти дихання на другій та четвертій хвилинах. Уміст вуглекислого газу і кисню у повітрі приміщення та видихуваному повітрі визначали за допомогою газоаналізатора ГХП-100, конструктивно переробленого співробітниками кафедри годівлі тварин та технології кормів Подільського державного аграрно-технічного університету.

Динаміку росту і розвитку тварин визначали за змінами маси тіла та середньодобових приростів.

Концентрації мікро- і макроелементів у зразках м'язів та кісток визначали атомно-абсорбційною спектрофотометрією, використовуючи режим абсорбції у повітряно-ацетиленовому полум'ї на атомно-абсорбційному спектрофотометрі С-115 - М 1.

Загальний уміст ліпідів визначали ваговим методом після експозиції у розчині із сумішшю хлороформ-метанол 2:1 за методом Фолча, жирнокислотний склад загальних ліпідів - методом газорідинної хроматографії на хроматографі “Chrom - 4”.

Амінокислотний склад тканини найдовшого м'язу спини визначали у гідролізатах м'язів методом іонообмінної хроматографії за загальноприйнятими методами.

Для гістологічного дослідження відбирали зразки тканини: серця, легенів, печінки, селезінки, нирок, яєчників, сім'яників, гіпофіза, підшлункової, щитовидної і наднирникових залоз. Матеріал фіксувався у 10 % розчині нейтрального формаліну. Зразки після зневоднення у спиртах заливались у парафін. Гістологічні зрізи товщиною 7-10 нм. фарбували гематоксилін-еозином (Роймес Б.,1953). Препарати вивчали при збільшенні у Ч70 разів, мікрофотозйомка здійснювалась на мікроскопі МБІ-15.

Обробку і аналіз експериментального матеріалу проводили на ПК ІВМ з використанням програми “Excel-98”. Критерієм достовірності різниці між досліджуваними параметрами слугував t - критерій Стьюдента. Зміни результатів середніх значень вважали статистично вірогідними при Р<0,05*; P <0,01**; P<0,001***.

Зміни гематологічних показників у корів за впливу магнітного поля за умов in vitro

Аналіз морфологічного складу крові корів показав, що найчутливішими до дії магнітного поля були еритроцити, про що свідчить вірогідне зменшення їх кількості у зразках проб крові першої дослідної групи на 9,55 і 10,85 % відповідно після 40 і 60 хв. опромінення, у зразках проб крові другої дослідної групи, при дії ЗІЕМП ННЧ вірогідне зменшення кількості еритроцитів на

12,79 % було відмічено вже після 10 хв. опромінення, а максимальне зменшення на 19,42 % було зареєстроване після 60 хв. опромінення порівняно з зразками проб крові контрольною групи. Швидкість осідання еритроцитів після 10, 20 хв. опромінення вірогідно зростала при дії ПМП на 75-50 %, при дії ЗІЕМП ННЧ на 60-90 %, при подальшому опроміненні (40 і 60 хв.) як у зразках першої, так і другої дослідних груп цей показник був на рівні зразків проб крові контрольної групи.

Вміст загального білка у сироватці крові вірогідно зростав після 40 і

60 хв. опромінення і становив у зразках першої дослідної групи (90,05 г/л і 89,10 г/л), у зразках другій другої дослідної групи (89,40 г/л і 88,30 г/л) проти (82,40 г/л) у зразках проб крові у контролі. Вміст гемоглобіну у зразках проб крові дослідних груп вірогідно почав зростати вже після 10 хв. Максимальна його кількість була зафіксована після 40 хв. опромінення і становила у зразках проб крові першої дослідної групи - (108,75 г/л) і (107,50 г/л) у зразках проб крові другої дослідної групи проти (88,00 г/л) у зразках проб крові контрольної групи. Проте вміст каротину у сироватці крові був вірогідно меншим як у першій, так і у зразках проб крові другої дослідної групи упродовж всього терміну опромінення порівняно з зразками проб крові у контролі. Вміст кальцію у зразках проб крові дослідних груп упродовж всього часу опромінення магнітним полем був вірогідно вищим і становив у зразках проб крові першої дослідної групи (1,50 - 1,75 ммоль / л.) у зразках проб крові другої дослідної групи (1,13 - 2,00 ммоль / л.) проти (0,94 ммоль / л.) у зразках проб крові контрольної групи.

Отже, отримані дані дають підставу стверджувати, що динаміка гематологічних показників за дії ПМП і ЗІЕМП ННЧ була однонаправленою, проте за зміною показників відмічалось інтенсивніша дія з боку ЗІЕМП ННЧ.

Динаміка гематологічних показників у бугайців за впливу постійного електромагнітного поля

Аналіз динаміки кількості лейкоцитів і конфігурації лейкограми показав, що через годину після опромінення вірогідно зменшилась загальна кількість лейкоцитів у крові дослідних бугайців на 53,4 %, проте при подальшому 2-х годинному опроміненні збільшилась на 8,86 % порівняно з їх величиною до опромінення. Такі коливання кількості лейкоцитів відбувались в основному за рахунок зменшення після однієї години опромінення процента сегментоядерних нейтрофілів і моноцитів, при одночасному підвищенні відсотка еозинофілів і паличкоядерних нейтрофілів. При подальшому опроміненні зменшувалась кількість гранулоцитів на фоні зростання відсотка лімфоцитів.

Кількість тромбоцитів у крові дослідних бугайців, навпаки, зростала після першої години опромінення на 10,6 %, після другої - на 21,5 % (р<0,05) і після п'ятої години їх величина досягла найвищого рівня і була на 41,6 % (р<0,01) більша, порівняно з їх величиною до опромінення.

Кількість еритроцитів зменшувалась після першої години опромінення на 21 % (р<0,05), а після 24 годин - на 34 % (р<0,01). Зміни фізико-хімічних властивостей крові до- і після опромінення характеризувалися тим, що швидкість осідання еритроцитів на протязі 5 годин зростала на 26 - 46,3 % (р<0,05; р<0,001). В'язкість крові знижувалась на 21,6 % (р<0,01), після першої години опромінення.

Динаміка біохімічних показників впродовж 24 - годинного опромінення свідчить про зростання на 11,9 - 14,8 % (р<0,01; р<0,001) вмісту загального білка сироватки крові і зниження на 13 -18 % (р<0,01; р<0,001) неорганічного фосфору. Після години опромінення вірогідно знижувався на 31,6 % (р<0,05) рівень загального кальцію та на 42 % (р<0,05) вміст гемоглобіну. Але при подальшому опроміненні ці показники знаходились у межах фізіологічної норми. Після години опромінення середній вміст гемоглобіну в еритроциті знизився на 8,23 %, але при подальшому опроміненні вірогідно зріс на 35 - 31 % (р<0,01; р<0,05) .

Отже, адаптаційну підготовку організму тварин до дії неіонізуючої радіації ПЕМП здійснюють лейкоцити, свідченням цього є перегрупування клітин лейкограми. Зменшення кількості лейкоцитів у крові бугайців після першої години опромінення можна розглядати, як підвищення ступеня проникності капілярів кровоносних судин і активною міграцією лейкоцитів у тканини. Подальше зростання кількості лейкоцитів пов'язане з формуванням нейтрофільного, а після -лімфоцитарного лейкоцитозу. Ця реакція носить зворотній характер і не призводить до пошкодження та порушення функції кровотворення, тому її розглядають як захисну, пристосувальну, спрямовану на стимуляцію процесів адаптації і посилення резистентності організму.

Адаптаційні зміни у системі крові бугайців за дії тривалого опромінення постійним електромагнітним полем

Встановлено, що реакція організму тварин на тривалу дію слабоінтенсивного ПЕМП була неоднозначною: на початку досліду, впродовж 8 і 87 годин опромінення сприяло вірогідному (р<0,01, р<0,05) зростанню на 32,8 - 76,1 % кількості лейкоцитів, однак подальше опромінення тварин після 160, 167 години викликало зменшення кількості лейкоцитів відповідно на 20,17 - 25,38 %, що співпало з фазою зростання і фазою зменшення кількості лейкоцитів. Разом з цим, отримані результати не дозволяють кількісно оцінити чутливість різних типів клітин й остаточно обґрунтувати критерії впливу ЕМП на систему крові. Ці питання вирішені у роботі за допомогою показників коефіцієнту кореляційного відношення. Використовуючи програму Microsoft Excel - лінійчасті графіки однофакторних експериментів, методом найменших квадратів, ми розрахували коефіцієнти парної кореляції (R2) між гематологічними показниками і тривалістю опромінення

тварин, а також отримали рівняння регресії. Апроксимуючи експериментальні результати гематологічних показників до і після опромінення тварин, ми отримали динаміку коливання гематологічного показника впродовж всього експерименту, що добре видно

Аналогічні зміни встановлені нами і у структурі лейкограми. Так, процент еозинофілів у дослідних бугайців впродовж всього експериментального періоду був вірогідно (р<0,05, р<0,001) більшим порівняно з контрольною групою тварин. Після сеансу опромінення відмічали зменшення цього показника.

Це було характерно і для паличкоядерних нейтрофілів. Відповідно на початку досліду, після 8 і 87 годин опромінення відмічено зростання у 3-4 рази (р<0,001, р<0,05), у наступні два місяці опромінення ПЕМП відсоток паличкоядерних нейтрофілів знаходився на рівні контрольних тварин. Найбільше зростання даного показника відмічено у період після 888 годин опромінення відповідно на 330 % (р<0,001). Після сеансу опромінення тварин відмічали збільшення процента паличкоядерних нейтрофілів

Примітка: до - до опромінення, по - після опромінення

Відсоток моноцитів у крові дослідних тварин практично знаходився у межах фізіологічної норми. Разом з цим, відмічено вірогідне (р<0,01) його збільшення після 87 і 2464 годин опромінення. Після сеансу опромінення тварин відсоток лімфоцитів у крові знижувався.

Отже, кількість лейкоцитів у крові і їх лейкограма у дослідних бугайців до і після опромінення змінювалася з певною періодичністю. На початку експерименту у крові бугайців відмічали фазу підвищення кількості лейкоцитів, яка переходила у фазу зниження, з наступними фазами підйому і спаду. Коливання кількості лейкоцитів проходило в основному за рахунок паличкоядерних нейтрофілів і еозинофілів. Такі фази коливання відмічались впродовж всього експерименту. Кількісні зміни лейкоцитів, зокрема реакції перерозподілу, як правило, є тимчасовими і фазними. Вони призупиняються після одного тижня дії ПЕМП. Після семи та бі

льше сеансів опромінення лейкоцитарні реакції гальмуються, що може зумовлюватися зниженням реактивності організму на пролонговану дію чинника і формуванням першої фази адаптивної реакції, яка відображає розвиток стану неспецифічної резистентності.

Кількість еритроцитів у крові дослідних тварин на початку експерименту не відрізнялась від контролю. Але при подальшому після 167, 327, 1424, 2112 і 2464 годин опромінення відмічено вірогідне зменшення кількості еритроцитів у крові дослідних бугайців відповідно на 22,9 %; 20,4; 47; 40,5; і 53,6 %. порівняно з контрольними тваринами.

Порівнюючи кількість тромбоцитів у крові дослідних тварин з їх величиною у контролі, слід зазначити, що після 327; 1047; 1424 і 2112 годин опромінення вона вірогідно знизилась на 11,3 %; 12,9; 22; і 24,7 % (р<0,05) відповідно.

Після сеансу опромінення відмічено зростання кількості тромбоцитів впродовж всього періоду дослідження

Аналіз динаміки змін фізико-хімічних властивостей крові у дослідних бугайців після їхнього опромінення ПЕМП показав, що у останніх на протязі експериментального періоду відмічалась тенденція до прискорення ШОЕ, а після 87; 167; 1047 і 1424 годин різниця була вірогідною (р<0,05) порівняно з контрольною

групою. В'язкість крові вірогідно (р<0,05) зростала на початку 30-ти добового опромінення, але у подальшому відмічалась періодичність, яка характеризувалась зростанням і зниженням цього показника порівняно з контролем.

Показник вмісту загального білка у крові дослідних тварин характеризувався періодичністю: фаза підвищення у початковий період досліду змінювалась фазою зниження з наступним підвищенням.

Отже, аналіз гематологічних показників: кількості еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, вмісту гемоглобіну, ШОЕ, швидкості згортання крові, вмісту неорганічного фосфору, загального кальцію, загального білка, профіль лейкограми у бугайців при тривалому опромінені їх ПЕМП характеризуються фазністю, неспецифічністю змін, після семи та більше сеансів опромінення гематологічні реакції гальмуються, що може зумовлюватися зниженням реактивності онанізму на пролонговану дію чинника і формуванням першої фази адаптивної реакції, що свідчить про зв'язок між тривалістю опромінення і активізацією адренокортикальної системи, яка відображує розвиток стану неспецифічної резистентності. Тобто ЕМП опосередковує свій вплив на формування адаптаційних реакцій в організмі бугайців інтенсифікацією гормонотворної функції супраденального комплексу.

Реакція системи крові у тварин на вплив ПЕМП з підвищеною інтенсивністю опромінення

Аналіз отриманих даних показав, що після 30-ти добового опромінення дослідних перепілок вірогідно (p < 0,01) зростала на 41,4 % бактерицидна активність сироватки крові, швидкість згортання крові у дослідній групі птахів перевищувала контрольні значення на 85,71 %.

Результати виконаних досліджень у третьому досліді свідчать, що кількість еритроцитів у крові кролів дослідної групи після 30-ти добового опромінення зросла на 34,95 % і вірогідно перевищувала контроль. Швидкість згортання крові у кролів дослідної групи зростала після 30-ти й 61 доби опромінення відповідно на 75,8 та 80,2 % порівняно з контрольними тваринами. Швидкість осідання еритроцитів у дослідних тварин сповільнювалась після 30-ти й 61 доби опромінення на 33,9 % і 29,5 % відповідно. Кількість лейкоцитів у крові дослідних кролів після 30-ти добового опромінення зменшилась на 18,9 %. Аналізуючи процентне співвідношення лейкоцитів у крові дослідних тварин, знаходимо, що після 30-ти добового опромінення вірогідно (р<0,01) збільшився відсоток еозинофілів, юних та паличкоядерних нейтрофілів на фоні зменшення процента лімфоцитів. Бактерицидна активність сироватки крові після 61 доби опромінення була вищою у дослідних кролів на 40,9 % порівняно з контролем.

Аналіз гематологічних показників у четвертому експерименті показав аналогічні зміни у крові дослідних щурів, а саме, кількість еритроцитів у крові щурів дослідної групи після 61 доби опромінення вірогідно перевищувала на 6,87 % контроль. Кількість лейкоцитів, навпаки, за таких умов вірогідно зменшувалась після 30-ти добового опромінення відповідно на 22,35 % та 61 доби - на 25 % порівняно з контрольною групою. Зменшення кількості лейкоцитів відбувалось в основному за рахунок вірогідного (р<0,001) зменшення лімфоцитів, поряд з цим зростав (р<0,001) відсоток еозинофілів, юних та паличкоядерних нейтрофілів. Вірогідно (р<0,001) прискорювалась швидкість згортання крові у тварин дослідної групи відповідно після 30 діб - на 78,35 % і після 61 доби опромінення - на 75,82 % порівняно з контролем. Швидкість осідання еритроцитів у дослідних щурів сповільнювалась і була нижчою за аналогічний показник у контролі на 33 і 31,38 % відповідно після 30-ти й 61 доби опромінення. Після 30

діб вірогідно зріс вміст загального білка у сироватці крові у дослідних щурів на 7,2 %, але у подальшому різниця була відсутня. Вміст загального кальцію у сироватці крові після 30-ти й 61-го добового опромінення був вірогідно меншим.

Отже, вплив постійного електромагнітного поля з підвищеною інтенсивністю викликає закономірні аналогічні зміни гематологічних показників у різних тварин.

Вплив змінного імпульсного електромагнітного поля на систему крові і імунологічні показники у курей.

Дослідження показали, що тригодинне опромінення сприяло зростанню на 41,4 % кількості еритроцитів у крові дослідних курей, при подальшому опроміненні цей показник не відрізнявся від контролю.

Вміст гемоглобіну у курей дослідної групи після 81 години опромінення зростав на 16 %, проте після 180 годин цей показник був меншим на 10,5 %, порівняно з контролем. Вміст загального білка у сироватці крові дослідних курей після 81 години був вірогідно (р<0,05) більшим і становив (63,11 г/л) проти (55,40 г/л) у контролі. Кількість лейкоцитів у крові дослідних курей вірогідно зростала після 81 години опромінення на 25,6 %, за рахунок вірогідного (р<0,01) збільшення відсотка паличкоядерних нейтрофілів і моноцитів і на 56,7 % після 180 годин за рахунок вірогідного збільшення частки лімфоцитів

Курей дослідної групи перед ревакцинацією проти псевдочуми піддавали превентивному опроміненню ЗІЕМП ННЧ з частотою 8 Гц і напруженістю магнітного поля 25 мкТл з експозицією 3 години щоденно впродовж 9 діб. На 10-ту добу експерименту було проведено ревакцинацію курей дослідної і контрольної груп вакциною Ла-Сота. Кров для дослідження на напруженість імунітету відбирали через 16 дібпісля введення вакцини. Проведеним дослідженням було

встановлено, що титр антитіл у крові дослідних курей вірогідно був вищим і складав 1: 240 проти 1: 26 у контролі.

Отже, результати наших досліджень віддзеркалюють активізацію неспецифічних реакцій імунної системи у відповідь на дію ЗІЕМП ННЧ і мобілізацію механізмів специфічного імунітету, які спрацьовують, коли в організмі з'являються чужорідні антигени і викликають утворення антитіл.

Реакція системи крові у кролів на тривалий вплив ЗІЕМП ННЧ

Кількість лейкоцитів у крові дослідних кролів після 3, 67 і 221 годин зростала відповідно на 60, 35 і 37 % порівняно з контрольною групою, у подальшому після 761 і 1031 годин опромінення даний показник знаходився на рівні контролю. Після сеансу опромінення кількість лейкоцитів в основному зростала. Збільшення кількості лейкоцитів відбувалось за рахунок вірогідного (р<0,001) зростання процентного вмісту базофілів, еозинофілів, юних нейтрофілів, моноцитів, лімфоцитів, але відмічали при цьому вірогідне (р<0,001) зменшення сегментоядерних нейтрофілів. Кількість еритроцитів у крові кролів впродовж експериментального періоду коливалась. Після 3 і 67 годин опромінення цей показник був вірогідно вищим відповідно на 31 і 58 %, але після 761 години опромінення він вірогідно зменшився на 34 % порівняно з контролем. Після сеансу опромінення на початку експерименту кількість еритроцитів вірогідно зростала

Вміст гемоглобіну у крові дослідних тварин також коливався впродовж експерименту: після 67 годин опромінення відмічали вірогідне його зменшення на 24,8 %, у подальшому, після 131 години він вірогідно зріс на 19 %, але у кінці досліду після 1031 години відмічали його вірогідне зменшення на 35 % порівняно з тваринами контрольної групи.

Аналогічні зміни були притаманні і швидкості осідання еритроцитів у дослідних кролів. На початку опромінення після 3 і 67 годин вона характеризувалась вірогідним (р<0,001) зростанням, але після 131 і 221 годин відмічалось вірогідне (р<0,001) сповільнення порівняно з контролем. Швидкість осідання еритроцитів у крові дослідних тварин після сеансу опромінення на початку експериментального періоду вірогідно (р<0,001) зростала.

Таким чином, підсумовуючи результати порівняльного дослідження гематологічних показників: кількості еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, вмісту гемоглобіну, ШОЕ, швидкості згортання крові, вмісту загального кальцію, неорганічного фосфору у сироватці крові, вмісту загального білка, профіль лейкограми у тварин за впливу ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ необхідно відмітити, що реакція організму на дію ЕМП характеризується фазністю, неспецифічністю змін. Для з'ясування значення фазних неспецифічних реакцій системи крові застосовують концепцію про три фази відповіді організму на зростаючий стимул (превентивне гальмування реакцій, збудження і вторинне зниження їх інтенсивності), які характеризують універсальні закономірності реагування організму на різні фактори залежно від сили подразника (Гаркави Л.Х. зі співав, 1980; Виренков О.Е., 1980) та інші.

На першому етапі у відповідь на дію магнітного поля розвивається місцева внутрішньотканинна реакція. Подальшим етапом є розвиток системної реакції організму, в якій згідно з сучасним уявленням провідна роль належить гіпоталамо - гіпофізарно - наднирниковозалозній системі. Зміни у системі крові тварин мають неспецифічний характер і торкаються перш за все лейкоцитарних зрушень. Термінові реакції лейкоцитів формуються вже під час опромінення ЕМП. У перші години впливу ПЕМП і ЗІЕМП ННЧ у тварин зменшується кількість лейкоцитів у крові, що пов'язано зі змінами проникності кровоносних судин. Спектр і динаміка цих процесів охоплюють активну міграцію лімфоцитів з лімфоїдних органів у кров і надалі у червоний кістковий мозок, “лімфоїдний пік” у мієлоїдній тканині, прискорений вихід у кровообіг нейтрофілів, посилення їх розподілу у тканинах організму, гіперплазію, гіпертрофію молодих форм гранулоцитів, нейтрофілопенію. Через кілька днів після 1- разової експозиції і на певних стадіях тривалого опромінення, залежно від рівня ЕМП первинні кількісні реакції червоного кісткового мозку згасають. Вторинні зміни у системі крові при інтенсивній і тривалій дії ЕМП посилюють функціональну активність лейкоцитів та відображають напруження механізму адаптаційних і компенсаторних процесів. Зростання кількості лейкоцитів у подальшому пов'язане з формуванням після опромінення нейтрофільного, а після 72 годин - лімфоцитарного лейкоцитозу. Ця реакція носить зворотній характер і не призводить до пошкодження, тому її розглядають як захисну, пристосувальну, спрямовану на стимуляцію процесів адаптації і посилення резистентності організму. У зв'язку з цим виникає припущення про фазний характер лейкоцитарних реакцій та їх залежність від тривалості опромінення. На початку, у перші 12 годин у крові настає фаза зменшення кількості гранулоцитів і збільшення такої лімфоцитів, що пов`язано з посиленням активності симпатичної нервової системи. Друга фаза характеризується гормонально залежною активізацією кісткового мозку. Її можна розглядати як спеціалізовану реакцію підвищення резистентності (Девятков Н.Д. зі співавт.,1982, 1983; Уманський Ю.Д. , 1992, 1993) та інші.