Відновлювальне лікування хворих на гіпертонічну хворобу з застосуванням магніто- та озонотерапії в умовах денного стаціонару

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ МОЗ УКРАЇНИ

УДК 616.12-008.331.1-036.8:615.83

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Відновлювальне лікування хворих на гіпертонічну хворобу з застосуванням магніто- та озонотерапії в умовах денного стаціонару

14.01.33. - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Кротенко Валентина Костянтинівна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському державному медичному університету МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Андрієвська Світлана Олексіївна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини №3 з курсом сестринської справи.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Волошина Олена Борисівна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної практики та медичної реабілітації;

доктор медичних наук, професор Тондій Леонід Дмитрович, Харківська державна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії та курортології.

Захист відбудеться «30» жовтня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий «29» вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. Дмітрієва.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба є одним з найбільш поширених захворювань у світі, залишаючись важливою проблемою охорони здоров'я. Частота зустрічальності гіпертонічної хвороби серед дорослого населення більшості економічно розвинених країн становить більше 30% (Константинов В.В. и др., 2001; Москаленко В.Ф., 2001, Свіщенко Е.П., 2001, Москаленко В.Ф., Коваленко В.М., 2002, Wolf-Maier К. at al., 2003). Гіпертонічна хвороба лідирує в структурі серцево-судинних захворювань. За статистичними даними по Україні на частку хворих на гіпертонічну хворобу серед пацієнтів з серцево-судинною патологією припадає 40,6% (Сіренко Ю.М., 2003, 2007, 2008).

Гіпертонічна хвороба серйозно впливає на основні показники здоров'я населення, насамперед такі, як захворюваність, тимчасова і стійка втрата працездатності, смертність, тривалість і якість життя, і в цілому на демографічну структуру населення (Оганов Р.Г. и др., 2001, Свіщенко Е . П. 2002). У хворих на гіпертонічну хворобу в 3-4 рази частіше розвивається ішемічна хвороба серця і в 7-8 разів частіше - порушення мозкового кровообігу (Сіренко Ю.М. 2004, Сіренко Ю.М. та ін., 2004, Амосова Е.Н., 2006, Радченко Г.Д., 2006). Відбуваються також патологічні зміни серця, які проявляються в зміні структурно-геометричних характеристик та формуванні гіпертензивного серця, що має несприятливе прогностичне значення в розвитку серцевої недостатності, виникненні інфаркту міокарда, раптової смерті, різних аритмій (Радченко Г.Д., 2006) .

Гіпертонічна хвороба є патогенетично неоднорідним захворюванням внаслідок багатьох різних механізмів регуляції і підвищення артеріального тиску, що у свою чергу, ускладнює вибір методів лікування (Константинов В.В. и др., 1994, Улащік В.С., 2001,).

Незважаючи на великий фармакологічний спектр антигіпертензівних препаратів (сечогінні, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокатори б, в-адренергіческіх рецепторів, антагоністи кальцієвих каналів та ін.), ефективність лікування хворих з артеріальною гіпертензією залишається недостатньою (Березін А.Е., 2007). Досягнення цільового артеріального тиску (менше 140/90 мм рт. ст.) на тривалий термін в середньому по Україні вдається всього у 13% хворих, які приймають антигіпертензивну терапію, при світових показниках 20-30% (Бобров В.О. та ін., 1998; Пономаренко Г.Н. 2000, Голяченко А.О., 2007, Materials of Europian society of cardiology, 2002). При цьому, під час прийому гіпотензивних засобів, відзначається порівняно висока частота побічних дій, таких як несприятливий вплив на жировий, водно-сольовий і вуглеводний обміни, різні алергози. Подібні ускладнення вимагають скасування або заміни препарату, що не забезпечує задовільний постійний контроль артеріального тиску, призводить до необхідності комбінацій з іншими антигіпертензивними препаратами. Лікування гіпертонічної хвороби ускладнюється тим, що гіпотензивна терапія практично є довічним процесом для страждаючих цим захворюванням (Луговий В.Є. та ін., 2004; Свіщенко Е.П. та ін., 2008; Сіренко Ю.М. та ін., 2008).

Останнім часом отримав інтенсивний розвиток такий новий перспективний напрямок медицини, як фізіофармакотерапія, заснований на застосуванні фізичних чинників, що мають фармакомодулюючу дію та з одного боку потенціюють фармакологічні ефекти, а з іншого - нівелюють негативні прояви різної медикаментозної терапії (Лісенюк В.П., 2000, Вальчук З.А., 2004, Бабов К.Д. та ін., 2008).

Використання преформованих фізичних чинників у хворих на артеріальну гіпертензію, в даний час, має достатнє клінічне і експериментальне обгрунтування. На сьогоднішній день доведена висока клінічна ефективність застосування магнітотерапії для стабілізації добового профілю АТ та озонотерапії для корекції метаболічних порушень (Бабов К.Д. та ін., 2001; Абрамович С.Г., 2005, Голяченко А.О., 2007). Однако відсутні клінічні та експериментальні дані, що стосуються оптимальної методики, кількості процедур та можливості комплексного застосування магніто-та озонотерапії у відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ст., особливо в умовах денного стаціонару.

Останнім часом продовжується створення у закладах охорони здоров'я денних стаціонарів, збільшується кількість пролікованих в них хворих. Це обумовлено можливістю заощадити державні кошти, зменшити ризик розвитку «ятрогенних» захворювань та внутрішньолікарняних інфекцій, відсутністю потреби для хворого змінювати життєві стереотипи. Однако залишається невирішеним питання медичної ефективності допомоги в умовах денного стаціонару в сучасних умовах (Вуїв О.Г., 2007). Ці невирішені питання і стали предметом теперішнього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри внутрішніх хвороб № 3 з курсом сестринської справи Одеського державного медичного університету «Розробка нових методів діагностики та лікування ішемічної хвороби серця і гіпертонічної хвороби з використанням лазерної кореляційної спектроскопії та озонотерапії», № держреєстрації 0102U006586. Фрагмент роботи, присвячений розробці методів відновлювального лікування хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів з використанням преформованих чинників в умовах денного стаціонару, виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження: Підвищити ефективність відновлювального лікування хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів в умовах денного стаціонару, шляхом застосування в комплексному лікуванні магніто-і озонотерапії в поєднанні з медикаментозним лікуванням.

Завдання дослідження:

1. Вивчити епідеміологічні особливості поширеності гіпертонічної хвороби серед дорослого населення Одеської області.

2. Дослідити особливості клінічного перебігу, функціональні (діастолічну та скоротливу функції міокарда лівого шлуночка, особливості стану системної та периферичної гемодинаміки) та біохімічні (стан пресорних нейрогуморальних субстанцій, перекисного окислення ліпідів та ферментативної антиокислювальної системи, згортаючої та антизгортаючої систем крові) зміни у хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів.

3. Вивчити вплив поєднаного застосування медикаментозної терапії (престаріум) і магнітотерапії та комплексу, який включає магніто- та озонотерапію на тлі медикаментозного лікування на функціональний стан серцево-судинної системи, рівень артеріального тиску та його добового профілю, динаміку основних біохімічних детермінант, що характеризують активність нейрогуморальної, ферментативної антиокислювальної, згортаючої та протизгортаючої систем у хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів при проведенні однократних курсів та обґрунтувати доцільність повторних курсів протягом року в умовах денного стаціонару.

4. Провести порівняльний аналіз ефективності вказаних лікувальних комплексів за даними клінічного перебігу, динаміки артеріального тиску, функціонального стану серцево-судинної системи, біохімічних змін стану пресорних нейрогуморальних субстанцій, перекисного окислення ліпідів та ферментативної антиокислювальної системи, згортаючої та антизгортаючої систем крові, розробити практичні рекомендації щодо їх застосування у хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів в умовах денного стаціонару.

Об'єкт дослідження: показники функціонального стану серцево-судинної системи, гемодинаміки і хроноструктури АТ у осіб, які страждають на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів.

Предмет дослідження: клінічна характеристика, структурно-геометричні параметри серця, системна і інтракардіальна гемодинаміка, нейро-гуморальні пресорні субстанції, стан перекісного окислення ліпідів та антиокислювальної системи, згортаючої та антизгортаючої систем, хроноструктури артеріального тиску під впливом магнітотерапії, озонотерапії та медикаментозного лікування.

Методи дослідження: епідеміологічні, клінічні, функціональні, лабораторні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. За даними епідеміологічних досліджень виявлено високий рівень поширеності гіпертонічної хвороби в Одеській області (31% серед дорослого населення). У структурі захворюваності жителів Одеського регіону домінує I-ий та II-ий ступені артеріальної гіпертензії, частота випадків якої збільшується з віком при максимальному темпі росту у віковій групі 40-49 років незалежно від статі.

Підтверджено, що зі збільшенням ступеня гіпертонічної хвороби відбуваються більш глибокі зміни діастолічної функції міокарда; відмічається більш високий рівень артеріального тиску на тлі росту загального периферичного судинного опіру, відмічаються зміни пресорних нейрогуморальних субстанцій, перекисного окислення ліпідів та ферментативної антиокислювальної системи, згортаючої та антизгортаючої систем крові.

Виявлено односпрямований позитивний зростаючий эфект лікування хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів при додаванні до медикаментозної терапії магнітотерапії, який потім достовірно потенціювався застосуванням озонотерапії.

Встановлено, що застосування низькочастотного магнітного поля з озонотерапією потенціює терапевтичний ефект гіпотензивних препаратів, є більш ефективним порівняно з комбінацією престаріум та магнітотерапія, зменшує при цьому частоту клінічних проявів гіпертонічної хвороби, покращує динаміку параметрів діастолічної функції лівого шлуночка та інші показники внутрісерцевої, системної та периферичної гемодинаміки, позитивно впливає на стан симпато-адреналової, згортаючої та протизгортаючої систем, стан перекисного окислення ліпідів та антиокислювальної системи, зменшує кількість днів непрацездатності та потребу в госпіталізації у хворих на гіпертонічну хворобу I-го та II-го ступенів.

Науково обґрунтована доцільність проведення повторних курсів озонотерапії (2 рази на рік) та магнітотерапії (4 рази на рік) на тлі медикаментозного лікування, що призводить до стійкої стабілізації артеріального тиску, зниження частоти кризів, поліпшує якість життя хворих на гіпертонічну хворобу І-го та ІІ-го ступенів.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлення епідеміологічної особливості та виявлення високого рівня поширеності артеріальної гіпертензії в Одеської області дають можливість більш цілеспрямовано проводити профілактичні і терапевтичні заходи у хворих на гіпертонічну хворобу, дозволяють підвищити якість і ефективність запропонованої терапії, знижують кількість днів непрацездатності, поліпшують якість життя хворих на артеріальну гіпертензію.

Погіршення показників діастолічної та скоротливої функції міокарда лівого шлуночка, системної та периферичної гемодинаміки, пресорних нейрогуморальних субстанцій, перекисного окислення ліпідів та ферментативної антиокислювальної системи, згортаючої та антизгортаючої систем крові обґрунтовують практичну доцільність застосування комплексу (магнітотерапії, озонотерапії, престаріум) заходів у хворих I-го та II-го ступенів гіпертонічної хвороби.

На підставі даних, одержаних в результаті проведеного дослідження, з метою профілактики та лікування гіпертонічної хвороби, апробован і введен в практику охорони здоров'я комплекс лікувальних заходів з використанням престаріума, магнітотерапії та озонотерапії в умовах денного стаціонару.

Основні результати роботи широко використовуються в лікувально-профілактичних установах м.Одеси та Одеської області, а саме в МКЛ №9, ДП Клінічному санаторії «Лермонтовський» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», МКЛ №10, кардіологічній клініці «Св. Екатерины», також в педагогічному процесі на кафедрі внутрішньої медицини №3 з курсом сестринської справи Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначена мета і завдання даного дослідження, здійснено інформаційний та патентний пошук, проаналізована література, присвячена даній проблемі, визначені оптимальні методики впливу фізіотерапевтичних факторів. Автором самостійно проведено відбір хворих, виконані дослідження ехокардіоскопіі і добового моніторування артеріального тиску.

Дисертантом особисто проведена статистична обробка й аналіз отриманих даних, написані всі розділи дисертації, висновки, запропоновані практичні рекомендації, складений список використаної літератури.

Апробація результатів роботи. Матеріали наукової роботи були представлені та обговорені на: обласній науково-практичній конференції «Актуальні питання кардіології, кардіохірургії, функціональної діагностики» (Одеса, 2001), обласній науково-практичній конференції «Народжені прогресом проблеми серцево-судинної медицини» (Одеса, 2002), українській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень» (Харків, 2002), першій українсько-російській науково-практичній конференції «Озон в біології та медицині» (Одеса, 2003 р), науково-практичній конференції "Метаболічний синдром - вектор сумісних зусиль у профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань" (Одеса, 2004.), південно-українській науково-практичній конференції "Хвороби цивілізації та медична практика" (Одеса, 2007 року), III південно-українській науково-практичній конференції "Лікування хвороб серцево-судинної системи та асоційованої патології - міст з минулого в майбутнє" (Одеса, 2008), обласній кардіологічній науково-практичній конференції «Хвороби, породжені прогресом» (Одеса, 2008), обласній терапевтичній науково-практичній конференції «Ренесанс в кардіології» (Одеса, 2008), IV Южно-украинской научно-практической конференции: «Болезни рожденные прогрессом» (Одесса, 2009 г.), науково-практичній конференції «Сучасні проблеми діагностики, лікування та профілактики артеріальної гіпертензії» (Харків, 2009).

Апробація роботи здійснена на спільному засіданні Университетської проблемної комісії «Терапевтичні спеціальності» та кафедри внутрішньої медицини №3 з курсом сестринської справи Одеського державного медичного університету та на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації за темою дисертації. Результати дисертаційної роботи викладені в 19 публікаціях, з них: 6 статей в наукових профільних журналах, ліцензованих ВАК України, 13 тез у збірниках науково-практичних робіт і матеріалах з'їздів і конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 184 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 24 таблицями та 6 малюнками. Робота складається з введення, огляду літератури, матеріалу і методів дослідження і лікування, результатів власних спостережень, висновків і списку використаної літератури, який містить 317 найменувань праць, в тому числі 118 зарубіжних авторів.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. З метою уточнення та вивчення епідеміологічних особливостей поширеності та перебігу артеріальної гіпертензії (АГ) серед дорослого населення Одеської області була сформована методом рандомізаціі вибірка за статтю і віком (3 612 чоловік у віці 19-75 років), з них 1 614 (44.7%) чоловіки, 1 998 (55.3%) жінки. За такими показниками, як професійна зайнятість, сімейний статус, середній місячний дохід вибірка була неоднорідна.

Процедура включала в себе вимірювання артеріального тиску (АТ) на обох руках і ногах (до 45 років), а саме 3 вимірювання з інтервалом 3-5 хв, аускультацію серця, судин шиї, точок проекції ниркових артерій, загальний аналіз крові, сечі, дослідження по Нечипоренко (Аддіс-Каковского, Амбурже), рівень креатиніну, калію, натрію, цукру, холестерину і тригліцеридів у плазмі крові, електрокардіографію (ЕКГ), офтальмоскопію, ультразвукове дослідження (УЗД) серця та нирок.

Для більш детального дослідження було виділено 78 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) I-го ступеня: 21 - (26.9%) еукінетичний тип, 27 (34.6%) - гіперкінетичний, 30 (38.5%) - гіпокінетичний; та 74 хворих на ГХ II-го ступеня: 23 - еукінетичний ( 31.1%), 28 - (37.8%) - гіперкінетичний, 23 (31.1%) - гіпокінетичний, всього 152 людини.

У осіб I-ого ступеня ГХ стаж захворювання до 5-ти років був у 50 хворих (64.1%), від 6-ти до 10-ти років у 28.2% (22 хворих) і більше 10-ти років у 6-ти (7.7%). При ГХ II-го ступеня досліджувані групи розподілилися відповідно: 25 (33.7%), 9 (12.2%), 40 (54.1%).

Для вивчення ефекту запропонованої комплексної антигіпертензивної терапії було проведено динамічне спостереження за 152 хворими на ГХ I-го та II-го ступенів. З хворих на ГХ I-го ступеня (78 осіб) 26-ти була призначена медикаментозна терапія престаріумом, 26 - монотерапія (престаріум) + магнітотерапія, 26 - монотерапія (престаріум) + магнітотерапія + озонотерапія. При ГХ II-го ступеня (74 людини) досліджувані аналогічні групи розподілялися відповідно: 24, 25, 25. Престаріум призначали у вигляді монотерапії протягом 12-ти місяців (відповідно до рекомендації Українського товариства кардіологів, 2001, 2008р.) кратність прийому препарату склала 1 раз на добу з індивідуальним підбором дозування від 5-ти до 10-ти мг. Базовим лікуванням було призначення препарату з групи статинів і ацетилсаліцилової кислоти.

Магнітотерапія проводилася 4 курсами з інтервалом 3 місяці протягом одного року за допомогою апарату «АЛІМП-1» імпульсним магнітним полем, у режимі розташування індукторів: індуктор-соленоіди накладали на зони проекції грудних та поперекових паравертебральних симпатичних гангліїв. Параметри магнітного поля: інтенсивність «30%», індукція 1,5 мТл, з частотою 10 Гц. Озонотерапія здійснювалася в режимі 5 днів по 1 процедурі в день з перервою 2 дні і наступним 5-ти денним курсом. (Косова Л.А. і співавт., 2006). Амбулаторне спостереження за хворими здійснювалося щодня.

Загальноклінічні обстеження проводились відповідно до прийнятих в клініці стандартів.

Ультразвукова локація серця проводилася на ехокардіографії TOSHIBA XARIO (Японія). Методом доплер-ехокардіографії аналізували трансмітральний діастолічний потік для оцінки діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ).

З метою виявлення та кількісної оцінки циркадних змін АТ і вивчення ефективності антигіпертензівной терапії використаний метод добового моніторування (ДМАТ), який здійснювався протягом 24 годин за допомогою моніторного комплексу АВРМ-02 / м ( «Меditech», Угорщина). Екскрецію катехоламінів в добовій сечі (мкг/добу) оцінювали спектрофлюорометричним методом за рівнем адреналіну, норадреналіну, ДОФА, дофаміну в одній порції сечі по Е.Ш. Матліной. Рівень реніну і альдостерону в плазмі крові визначався радіоімунним методом за допомогою набору реактивів «IMMUNOTECH» (Чехія). Стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) визначали по вмісту в еритроцитах дієнових кон'югат ненасичених жирних кислот (ДК) - початкових продуктів ПОЛ по И.Д. Сталевому (1979), та змісту в еритроцитах і плазмі крові одного з кінцевих продуктів ПОЛ - малонового діальдегіду (МДА) по Тарреl, Zalkin (1959).

Про стан антиокислювальної системи судили за активністю її ферментативної ланки.

Визначення активності глутатіонредуктази (ГР) і глутатіонпероксідази (ГП) здійснювали за методом Раglia Valente (1967), а супероксіддісмутази (CОД) за Fricd (1975), заснованому на даних Мishikimi (1972). Про стан згортаючої і антизгортаючої систем судили за даними коагулограми і тромбоеластограми. Статистичну обробку проводили з використанням пакету програм Statistica 5.5а. Всі значення представлені у вигляді М±м, де М-середнє значення показника, м-стандартна помилка середньої.

Для визначення якості життя проводили опитування по стандартизованному опитувальнику «SF-36 Health Status Survey», який дозволяє оцінити суб'єктивну задовільність хворого своїм фізичним та психічним станом, соціальним функціонуванням.

Результати дослідження та їх обговорення.

Вивчені епідеміологічні особливості поширеності та перебігу гіпертонічної хвороби серед дорослого населення Одеської області (скринінг-епідеміологічне дослідження), де встановлено, що найбільш поширені ступені в досліджуваному регіоні I-ий та II-ий , при найбільш високому зростанні захворюваності у віці 40-49 років не залежно від статі.

При дослідженні діастолічної функції ЛШ при ГХ, як одного з найважливіших показників прогнозу та смертності при цій патології, в результаті проведення ехокардіографії (ЕХОКГ) і доплер ЕХОКГ - досліджень функціонального стану ЛШ в досліджуваних групах відзначені патологічні зміни з боку майже всіх параметрів діастолічної функції ЛШ: зниження пікової швидкості трансмітрального кровотоку в фазу наповнення (Е), коефіцієнта пікових швидкостей (Е/А), пікової швидкості кровотоку в сістолу передсердь інтегральної (Еі), коефіцієнта інтегральних пікових швидкостей (Еі/Аі) і збільшення пікової швидкості кровотоку в сістолу передсердь (А), інтегральної пікової швидкості кровотоку в сістолу передсердь (Аі), часу прискорення кровотоку в фазу швидкого наповнення (АссТ), часу уповільнення в фазу швидкого наповнення (DесТ), часу ізоволюметричної релаксації (IVRT), кінцево діастолічного тиску ЛШ (КДТлш), жорсткості міокарду («жорсткість 10²ед»), причому ці параметри змінюються у відповідності з важкістю патологічного процесу і ступенем ГХ.

При вивченні скоротливої функції міокарда в досліджуваних групах встановлено відсутність достовірних розходжень між контрольною групою і групою ГХ ІІ-го ступеня. В той же час мають місце достовірні відмінності між II-ою та III-ю досліджуваними групами у відношенні збільшення лівого передсердя (ЛП) (3.25±0.17 проти 4.11±0.19, p?0.05), кінцево діастолічний розмір (КДР) (5.08±0.1 проти 5.52±0.1, p?0.05), задня стінка лівого шлуночка (ЗСЛШ) (0.98±0.06 проти 1.23±0.11, p?0.05), міжшлункова перетинка (МШП) (0.88±0.12 проти 1.17±0.06, p?0.05), маса міокарду лівого шлуночка (ММЛШ) (127.8±11.3 проти 187.4±11.1, p?0.05), передсердно-шлуночкове відношення (ПШВ) (0.68±0.01 против 0.79±0.03, p?0.05) і зниженням індексу об`єм/маса (ІОМ) (0.94±0.02 проти 0.81±0.01, p?0.05), при тенденції до збільшення розмірів аорти, кінцево систолічного розміру (КСР) і зниженню фракції викиду (ФВ), ступеня систолічного скорочення МШП (%FS), що дає можливість припустити наявність більш глибоких змін у структурі міокарда, пов'язаних з прогресуваням патологічного процесу, що супроводжується зростанням розмірів аорти, ЛП, ЛШ, що тягне за собою збільшення порожнини і маси ЛШ і знижує його скоротливу функцію.

При вивченні показників, що характеризують стан системної та периферичної гемодинаміки встановлено, що систолічний артеріальний тиск (САТ) вже при ГХ І-го ступеня достовірно підвищується щодо контрольної групи (149±5.7 мм рт. ст. проти 120.5±3.4 мм рт. ст., р?0.05), як і діастолічний артеріальний тиск (ДАТ), середній артеріальний тиск (Сер.АТ), хвилинний об`єм крові (ХОК) і серцевий індекс (СІ), при відсутності достовірних розходжень з боку кінцево систолічного об`єму (КСО), кінцево діастолічного об`єму (КДО), ударного об`єму (УО). В той же час при ГХ ІІ-го ступеня має місце і достовірне підвищення з боку КСО (45.6±2.2 проти 59.6±3.3, р?0.05), КДО (113.4±11.2 проти 137.1±3.4, р?0.05), УО (67.6±2.1 проти 74.9±3.0, р?0.05) при зниженні ХОК (6.17±0.6 проти 5.41±0.2, р?0.05) і СІ (3.58±0.3 проти 2.81±0.2, р?0.05), що говорить про зростання системного АТ зі збільшенням ступеня АГ. При АГ І-го ступеня відзначається достовірне зростання вмісту адреналіну (7.99±0.61 проти 6.41±0.31 мкг/доб., р?0.05), норадреналіну (21.44±1.13 проти 16.31±1.07 мкг/доб., р?0.05), ДОФА (40.04±1.13 проти 35.04±1.91 мкг/доб., р?0.05), дофаміну (312.6±16.3 щодо 256,3±17,7 мкг/доб., р?0,05), як і рівня реніну і альдостерону (7,11±0,37 проти 5,54±0,71 нг/мл/ч, р?0,05; 149,14±7,31 проти 128,31±8,70 нг/дл, р?0,05) відносно контрольної групи. В той же час при ГХ ІІ-го ступеня також має місце достовірне підвищення показників адреналіну, норадреналіну, дофаміну, при тенденції до підвищення ДОФА, реніну, альдостерону щодо контролю, причому ці показники нижче, ніж при ГХ І-го ступеня. Встановлений прямий кореляційний зв'язок між рівнем адреналіну і САТ при ГХ І-го ступеня - ( r =+0,43, р0,01), при ГХ ІІ-го ступеня - (r =+0,58, р?0,01), норадреналіну і загальним периферичним судинним опіром (ЗПСО), відповідно -(r =+0,51, р0,01), (r =+0,66, р0,01). Знайдено також зворотній кореляційний зв'язок між норадреналіном і СІ при ГХ І-го ступеня (r =+0,56, р0,01) и ІІ-го ступеня (r =+0,71, р0,001).

Зміст ДКер у хворих на ГХ І-го ступеня достовірно вище, ніж в контрольній групі (6,234±0,630 проти 4,318±0,471 мкмоль/10^-12эр, р?0,05), а у хворих на ГХ ІІ-го ступеня відповідно вище, ніж при І-му ступені (7,930±0,451 проти 6,234±0,630 мкмоль/10^-12эр., р?0,05). Подібна картина відзначається і з вмістом МДАер. та плазми. При вивченні стану ферментативної антиокислювальної системи встановлено достовірне підвищення вмісту СОД у хворих на ГХ І-го ступеня з подальшим зростанням при ІІ-му, аналогічно як ГР і ГП у плазмі та еритроцитах.

При вивченні деяких показників коагулограми у хворих на ГХ I-го та II-го ступенів встановлено, що при тенденції до підвищення з боку таких показників, як час рекальціфікаціі плазми, толерантності плазми до гепарину достовірних розходжень не відзначається, а має місце достовірне підвищення тромбопластичної активності у хворих на ГХ І-го ступеня (63±2,11% проти 56±2,14%, р0,05) і у пацієнтів на ГХ ІІ-го ступеня проти І-го (69±1,34% проти 63±2,11%, р0,05), як і протромбінового індексу (94±1,31% при ГХ І-го ст. проти 88±2,06% при ГХ ІІ-го ст., р0,05) і концентрації фібриногену відповідно (6,4±0,31 г/л при ГХ ІІ-го ст. проти 4,7±0,41 г/л в контролі, р0,05 та 6,4±0,31 г/л проти 5,1±0,54 г/л при ГХ І-го ст., р0,05), що вказує на підвищену схильність до гіперкоагуляціі, у той час як такі показники, як гепарінове число і фібринолітична активність достовірно не змінювались.

За даними тромбоеластограми встановлено, що у пацієнтів на ГХ І-го ступеня достовірно знижується час реакції щодо контрольной групи (5,3±0,31 хв., р 0,05), а при ГХ ІІ-го ступеня щодо І-го (4,6±0,18 хв. проти 5,3±0,31 хв., р0,05), як і час утворення згустка - 3,9±0,14 хв. проти 5,4±0,61 хв., р0,05; як і специфічна константа коагуляції при ГХ І-го ст. 28±1,31 хв. проти 35±2,51 хв. в контролі, р0,05 та при ГХ ІІ-го ступеня 25±1,17 хв. проти 28±1,31 хв. при ГХ І-го ступеня, р0,05.

Оцінюючи клінічні ефекти після запропонованого лікування в группах, отримувавших медикаментозну терапію, магнітотерапію та медикаментозну терапію, монотерапію в сполученні з магніто- та озонотерапію, відповідно, зменшувалися головні болі при ГХ І-го ступеня на 81,5%, 89,2%, 95,4%; запаморочення на 81,0%, 88,1%, 95,2%; шум у вухах на 82,4%, 82,4%, 94,1%; ниючі болі в області серця на 50.0%, 71.4%, 78.6%; задишка при значних фізичних навантаженнях на 76,5%, 88,2%, 94,1%; порушення сну на 76,5%, 88,2%, 94,1%; погіршення зору після терапії не реєструвалось; емоційна лабільність зменшувалась на 75%, 83,3%, 91,7%; зниження фізичної працездатності на 72,7%, 81,8%, 81,8%; кількість скарг на почуття нудоти знизилась на 87,5% в І-ій досліджуваній групі, в ІІ-ій та ІІІ-ій групах не зустрічались. Подібна картина відзначалась і у хворих на ГХ ІІ-го ступеня після запропонованої терапії, причому слід зазначити максимальний ефект в III-ій досліджуваній групі. Динаміка зниження частоти кризів протягом лікування була позитивною: в ІІІ-ій групі у хворих на ГХ ІІ-го ступеня реєструвалось зниження на 61%, у хворих на ГХ І-го ст. кризи не були зафіксовани, в ІІ-ій групі при ГХ ІІ-го ст. зниження відбулось на 33%, при ГХ І-го ступеня - не реєструвались.

Ефективність запропонованої терапії також виявляється і в поліпшенні динаміки параметрів діастолічної функції ЛШ у хворих I-го та II-го ступенів ГХ, що характеризувалося збільшенням Е, зниженням А і як наслідок підвищенням коефіцієнта Е/А, як і Еі/Аі, а також зниженням АссТ, DесТ, КДТ_лш і «жорсткості 10²ед», з максимальним ефектом в III-ій досліджуваній групі, що давало можливість знижувати дозу медикаментозного препарату.

Оцінюючи показники внутрісерцевої гемодинаміки у хворих на ГХ I-го та II-го ступенів після запропонованої терапії слід зазначити, що ФВ% достовірно збільшується тільки в III-ій досліджуваній групі ГХ ІІ-го ступеня (61,3±1,7% проти 56,3±1,7%, р0,05), подібно як і %FS (34,5±1,1% проти 30,2±1,1%, р0,05), знижується товщина ЗСЛШ (0,95±0,07 см проти 1,23±0,12 см, р0,05) на 22,8%, МШП (0,93±0,10 см проти 1,17±0,06 см, р0,05) на 20,5%, ММЛШ (121,7±1,03 г проти 187,4±11,1 г, р0,05) на 35,1%.

Говорячи про ефекти зміни системної гемодинаміки у хворих I-го та II-го ступенів ГХ в результаті проведеного нами лікування слід зазначити, що під впливом медикаментозної терапії престаріумом в кінці 4-го тижня лікування (27,3±0,7 дн), а в поєднанні з магнітотерапією на початку 4-го тижня (23,3±0,5 дн), а в групі хворих, що приймали престаріум, магнітотерапію і озонотерапію на 3-ій тиждень (18,4±0,4 дн) відзначається позитивний ефект, що зберігається протягом усього періоду спостереження. Аналізуючи показники АТ та інші параметри системної гемодинаміки слід зазначити, що при ГХ І-го ступеня визначається достовірний позитивний ефект САТ вже в I-ій досліджуваній групі (119,4±2,4 мм рт. ст. проти 149,7±5,7 мм рт. ст., р0,05) з недостовірною тенденцією до подальшого зниження у II-ій та III-ій досліджуваній групі. У той же час, при ГХ ІІ-го ступеня, на тлі достовірного зниження САТ у I-ій досліджуваній групі (139,4±3,1мм рт. ст. проти 170,8±6,2 мм рт. ст., р0,05) має місце достовірне зниження у II-ій досліджуваній групі проти I-ої (125,4±3,2 мм рт. ст. проти 139,4±3,1 мм рт. ст., р0,05) і в III-ій проти II-ої (115,7±2,7 мм рт. ст.. проти 125,4±3,2 мм рт ст., р0,05). Подібна картина відзначається також з показниками ДАТ і Сер.АТ, як і КДО. Достовірне зниження КСО в III-ій досліджуваній групі, як і ЗПСО при відсутності достовірних змін УО, ХОК, СІ. Позитивний ефект порівнюваних варіантів терапії значно раніше наступав у процесі комплексного відновлювального лікування з максимальним поліпшенням основних гемодинамічних параметрів.

При вивченні показників катехоламінів, зміст адреналіну достовірно (р?0,05) знижується при ГХ І-го ступеня в I-ій досліджуваній групі на 3.5%, у II-ій на 9.8%, в III-ій на 18.3 %, у той час як при ГХ ІІ-го ступеня достовірне зниження відзначається тільки в III-ій досліджуваній групі на 7.5%, як і зміст норадреналіну при ГХ І-го на 19.3%, помірній на 14.6%, відповідно, і дофаміну на 16.9% і 12.8%, ДОФА на 9.8% при ГХ І-го ступеня.

Рівень реніну і альдостерону в плазмі крові в досліджуваних групах при ГХ І-го та ІІ-го ступенів знижувався достовірно тільки в III-іх досліджуваних групах, відповідно на 19.7% і 12.7%, 12.8% і 8.9% у порівнянні з даними до лікування. У I-ій та II-ій досліджуваних групах відзначалася недостовірна позитивна динаміка.

Встановлено, що в досліджуваних групах зміст початкових продуктів ПОЛ, а саме ДК еритроцитів в процесі лікування знизився при І-му ступені ГХ достовірно тільки в ІІІ-ій досліджуваній групі на 27.6%, при недостовірній тенденції до зниження в І-ій та ІІ-ій досліджуваних групах. У той же час, при ГХ ІІ-го ступеня вже у ІІ-ій досліджуваній групі має місце достовірне зниження ДКер на 25.1%, у ІІІ-ій досліджуваній групі - на 35.1% подібна картина спостерігається і з вмістом вторинного продукту ПОЛ-МДА. Так, зміст МДАер у ІІ-ій досліджуваній групі при І-му ступені знижується на 16.5%, в III-ій досліджуваній групі - на 24.1%, в той час як при ІІ-му ступені ГХ зниження (р <0.05) змісту МДАер відзначається вже в І-ій досліджуваній групі на 14.1%, у ІІ-ій - на 24.1%, в ІІІ-ій - на 37.4%.

Зниження вмісту МДАпл було ідентичне динаміці вмісту ДКер. Достовірне зниження МДАпл при ГХ І-го ступеня відзначається тільки в ІІІ-ій досліджуваній групі на 12.9%, а при ГХ ІІ-го ступеня - у ІІ-ій досліджуваній групі на 17.4%, в ІІІ-їй - на 22.8%.

Відзначається також позитивна динаміка вмісту ферментів антиокислювальної системи при лікуванні в досліджуваних групах. При ГХ І-го ступеня зміст СОД в еритроцитах достовірно зменшується в І-ій досліджуваній групі на 6.3%, у ІІ-ій на 11.7%, в ІІІ-ій на 15.9%; відповідно при ІІ-му ступені ГХ: на 7.1%, 15.1%, 22.1%. Подібна картина відзначається і з вмістом СОД в плазмі, ГР еритроцитів, ГР плазми, ГП еритроцитів, ГП плазми. епідеміологічний гіпертонічний магнітотерапія

Запропонований комплекс терапевтичних заходів позитивно впливає на такі загальнопатологічні процеси, як стан ПОЛ-АОС, фізіологічно знижуючи пероксідацію, що характеризує патологію клітини, посилює антиокислювальний захист, при цьому максимальний терапевтичний ефект відзначається у ІІІ-ій досліджуваній групі обох ступенів ГХ.

При вивченні динамічно змінюючихся показників коагулограми у хворих на ГХ I-го та II-го ступенів, після досліджуваних варіантів лікування встановлено, що достовірне зниження тромбопластичної активності при I-му ступені ГХ на 13.6% відзначається тільки в ІІІ-ій досліджуваній групі, в той час як при IІ-му ступені ГХ вже в І-ій досліджуваній групі має місце зниження тромбопластичної активності на 8.1%, у ІІ-ій на 12.7%, в ІІІ-ій на 15.4%.

В результаті дії запропонованої терапії має місце також достовірне зниження рівня протромбінового індексу, так, при I-му ступені ГХ в І-ій досліджуваній групі на 3.6%, у ІІ-ій на 5.4%, в ІІІ-ій на 8.1%, відповідно при IІ-му ступені ГХ на 5.6%, 8.9%, 8.1%. При вивченні концентрації фібриногену у хворих на I-ий та II-ий ступені ГХ, в результаті запропонованої нами терапії встановлено достовірне зниження при I-му ступені ГХ тільки в ІІІ-ій досліджуваній групі на 11.8%, а при IІ-му ступені ГХ у ІІ-ій досліджуваній групі на 14.1%, у ІІІ-ій досліджуваній групі на 23.4%.

Говорячи про зміни динамічних показників тромбоеластограми, слід зазначити, що при I-му ступені ГХ у ІІ-ій досліджуваній групи має місце достовірне збільшення часу реакції на 16.9%, в ІІІ-ій на 33.9%. У той же час, при IІ-му ступені ГХ вже в І-ій досліджуваній групі час реакції збільшується на 15.2%, у ІІ-ій відповідно на 28.3%, в ІІІ-ій на 39.1%. Подібні зміни відзначаються і з такими показниками тромбоеластограми, як час утворення згустка і специфічна константа коагуляції.

При аналізі ДМАТ Сер.САТ при I-му ступені ГХ у I-ій досліджуваній групі достовірно знизилося на 20,2%, у II-ій групі відповідно на 21,5%, в III-ій групі на 22,9%. При IІ-му ступені ГХ відповідно на 18.4%, 26.6%, 32.3%. Відзначається також достовірне зниження Сер.ДАТ при I-му ступені в I-ій групі - 15.6%, 19.2%, 23.7%, при IІ-му ступені на 14.4%, 19.2%, 28.4%.

При вивченні динаміки зміни Сер ЧСС при I-му ступені ГХ має місце достовірна різниця у II-ій та III-ій досліджуваних групах відповідно на 5.6% і 13.2%, при IІ-му ступені на 6.8% і 12.1%. Позитивна динаміка під впливом терапії відзначається при вивченні денного САТ при I-му ступені ГХ. Так, зниження АТ у I-ій досліджуваній групі має місце на 12.2%, у II-ій на 13,3%, в III-ій на 14.5%, відповідно при IІ-му ступені ГХ - на 6.0%, 14.1%, 22.2%, як і ДАТ денне: у хворих на ГХ І-го ступеня на 15.7%, 17.5%, 19.6%, ГХ ІІ-го ступеня - 13.6%, 18.5%, 23.2%. Подібна картина присутня при нічних показниках. Так, САТ при I-му ступені АГ в досліджуваних групах знижується відповідно на 3.4%, 7.2%, 13%, IІ-му ступені АГ на 6.8%, 7.5%, 13.4%; як і ДАТ при ГХ І-го ступеня на 0.1%, 8.9%, 19.9%, при ГХ ІІ-го ступеня на 2.4%, 8.9%, 15.2%, при відсутності достовірних розходжень у ЧСС (денне та нічне). При вивченні особливостей пульсового тиску слід відзначити достовірне зниження (24 години) тільки в III-ій досліджуваній групі при I-му ступені АГ (на 11.7%), а при IІ-му ступені АГ у II-ій досліджуваній групі на 11.6%, в III-ій на 19.7%. За аналогією денні значення при I-му ступені АГв ІІІ-ій групі нормалізуются на 13.2%, при IІ-му ступені на 13% у II-ій групі, на 19.4% в III-ій досліджуваній групі. Нічні показники при I-му ступені у II-ій групі знижуються на 8.7%, в III-ій на 14.8%, при АГ ІІ-го ступеня у II-ій групі на 13%, в III-ій на 19.6% .

Говорячи про динаміку денного індексу часу (ІЧ) САТ, спостерігається його зниження при I-му ступені АГ відповідно до досліджуваних груп у I-ій групі на 27.8%, у II-ій на 42.6%, в III-ій на 57.6%, а при IІ-му ступені відповідно на 19.1%, 32.8%, 53.8%. Подібно, як і нічного ІЧ САТ: АГ І-го ступеня на 18.4%, 45.1%, 65.1%, АГ ІІ-го ступеня на 26.5%, 51.2%, 68.7%. Подібна картина спостерігається і з динамікою ІЧ ДАТ (день, ніч). В результаті дії запропонованої терапії відзначається корегуючий ефект і за показниками швидкості ранкового підйому АТ (ШРП). Так, ШРП САТ при I-му ступені АГ достовірно знижувалась в I-ій досліджуваній групі на 32.4%, у II-ій на 57.3%, в III-ій на 63.1%, при IІ-му ступені АГ відповідно на 12.6%, 41.9 %, 69.4%. За аналогією ШРП ДАТ - на 30.1%, 35%, 55.9%, на 18.5%, 40.5%, 54.4%.

У більшої частини хворих ГХ початково був зафіксований добовий профіль АТ тип «non-dipper», який характеризується недостатнім зниженням АТ вночі. В результаті лікування, кількість хворих з нормальним добовим типом АТ «dipper» збільшилася відповідно по групах: в I-ій на 19,4%, II-ій на 21,7%, III-ій на 24,3% за рахунок зменшення числа пацієнтів з недостатнім зниженням АТ в нічні години «night-peaker» і «non-dipper». Після терапії не було пацієнтів з нічною гіпертонією («night-peaker») і надмірним зниженням АТ під час сну («оver-dipper»). Остання обставина особливо важлива у звґязку з тим, що поява та збільшення нічної гіпотонії на тлі застосування сучасних пролонгованих гіпотензивних препаратів асоціюється з розвитком ішемічних ускладнень.

Таким чином, запропонована терапія покращує характеристики вихідного зміненого добового профілю АТ, не порушуючи нормального двофазного ритму, не впливає на нормальну варіабельність АТ і знижує підвищену, забезпечує адекватний рівень АТ в ранні ранкові години і відповідає всім вимогам якісної терапії. Найбільший лікувальний ефект спостерігався в III-ій досліджуваній групі на тлі комплексних відновлювальних терапевтичних заходів.

При оцінці сумарних показників фізичного та психічного здоров'я суттєві зміни (покращення на 19,2%) спостерігалось як для показників психічного здоров'я, так і для показників фізичного здоров'я (покращення на 12,3%). Найбільша позитивна динаміка відмічалась по таким критеріям, як МН-оцінка психічного здоров'я (23,2%), VT - життєва активність (29,3%), SF - соціальне функціонування (26,4%).

Висновки

У дисертаційному дослідженні проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягало в розробці, обґрунтуванні та застосуванні комплексного відновлювального лікування за допомогою магніто- та озонотерапії в умовах денного стаціонару при реабілітації хворих на ГХ І-ІІ ступенів.

1. Встановлено, що у жителів Одеської області відзначається досить висока поширеність ГХ серед дорослого населення (31%), причому в структурі захворюваності домінує І-ий та ІІ-ий ступені (84%), частота якої збільшується з віком при максимальному темпі зростання поширеності в 40-49 років незалежно від статі.

2. Виявлено, що зі збільшенням ступеня гіпертонічної хвороби відбуваються більш глибокі зміни діастолічної функції міокарда, що супроводжуються зниженням пікової швидкості трансмітрального кротоку (Е), збільшенням пікової швидкості кровотоку (А) і в результаті чого зменшення коефіціенту пікових швидкостей трансмітрального кровотоку Е/А при гіпертонічній хворобі І-го та ІІ-го ступенів на 17,0%, р0,05, на 52,1%, р0,001, відповідно; достовірне збільшення часу уповільнення в фазу швидкого наповнення (DecT) на 61,4%, 44,0%, спостерігається підвищення середньодобового артеріального тиску; швидкості ранкового підйому, варіабельності артеріального тиску. Підтверджена динаміка біохімічних детермінант активності сімпатоадреналової, ренін-ангіотензин-альдостеронової систем (адреналін в контрольній групі 6,41±0,31 мкг/сут, при ГХ І-го ст. 7,99±0,61 мкг/сут, при ГХ ІІ-го ст. 7,04±0,27 мкг/сут, р0,05), виявлені зміни стану процесів ПОЛ-АОС.

3. Застосування низькочастотного магнітного поля з озонотерапієй зменшує частоту клінічних проявів ГХ, покращує динаміку параметрів діастолічної функції ЛШ у хворих на ГХ І-го та ІІ-го ступенів (збільшення пікової швидкості кровотоку в фазу наповнення Е; підвищення коефіцієнтов пікових швидкостей Е/А на 11,9% (р0,05), 63,4% (р0,05), відповідно, зменшення DесТ на 14,3% та 24%, р0,05, відповідно; зниження IVRТ, КДД і «жорсткості» міокарда), а при магнітотерапії з медикаментозним лікуванням збільшення Е/А відбувається лише на 7,0% та 18,0%, р0,05, зменшення DесТ на 8,4%, 14,4%, р0,05; та при медикаментозному лікуванні, відповідно, - Е/А на 3,5%, 1,0%, зменшення DесТ на 4,4%, 6,1%.

4. Використання комплексу магніто-озонотерапії у поєднанні з медикаментозним препаратом позитивно впливає на показники системної та периферичної гемодинаміки (зниження середньодобового САТ на 22,9% та 32,3%, ДАТ- 23,7% та 28,4% при ГХ І-го та ІІ-го ступенів, відповідно; зменшення Сер.АТ, КДО, КСО, ЗПСО); покращує характеристики вихідного зміненого добового профілю АТ, не порушуючи нормального двофазного ритму; знижує підвищену варіабельність АТ, не надаючи впливу на нормальну; забезпечує адекватний рівень у ранні ранкові години (зниження ШРП САТ на 63% та 69,4%, ДАТ - 55,9% та 54,3%, відповідно); покращує параметри сімпатоадреналової системи, стабілізує співвідношення процесів ПОЛ-АОС, згортаючої та протизгортаючої систем і відповідає всім вимогам якісної терапії з максимальним ефектом при поєднанні відновлювальних методів.

5. Використання 2-х курсів озонотерапії та 4-х курсів магнітотерапії на тлі медикаментозного лікування на рік призводить до стійкої стабілізації артеріального тиску, що ілюструється динамікой зниження частоти кризів протягом року (у хворих на ГХ ІІ-го ступеня зниження на 61%, у хворих на ГХ І-го ст не реєструвались), в порівнянні з застосуванням магнітотерапії в комбінації з медикаментозним лікуванням тільки на 33% при ГХ ІІ-го ст., у хворих на ГХ І-го ст. - не реєструвались.

6. Комплексна відновлювальна програма хворих ГХ, що реалізується в умовах денного стаціонару і включає преформовані фізичні чинники лікування (озоно- і магнітотерапія), дозволяє знизити кількість днів непрацездатності (при застосуванні магніто-, озонотерапії та медикаментозного препарата у хворих на 14,6±0,1 днів, р0,001, магнітотерапії та медикаментозного лікування на 10,5±0,2 дні, р0,01, при медикаментозному лікуванні на 5,4±0,1 дні); поліпшує якість життя гіпертензивних хворих (МН - оцінка психичного здоров'я покращалась на 23,2%, VT -життєва активність на 29,3%, SF - соціальне функціонування на 26,4%).

Практичні рекомендації

1. З метою покращення ефективності лікування гіпертонічної хвороби І-го та ІІ-го ступенів слід комбінувати застосування препарату престаріум в дозі 5-10 мг щоденно з індивідуальним підбором дозування, з преформованими фізичними чинниками (магнітотерапієй, озонотерапієй) при відсутності протипоказань для проведення фізіопроцедур.

2. Проведення магнітотерапії рекомендується переривчастими курсами до 4-х разів на рік з інтервалом 1-3 місяці протягом року з використанням лікувального апарату «АЛІМП-1» імпульсним магнітним полем, у режимі розташування індукторів: індуктор-соленоіди накладають на зони проекції грудних та поперекових паравертебральних симпатичних гангліїв. Параметри магнітного поля: інтенсивність «30%», індукція 1,5 мТл, з частотою 10 Гц. Тривалість процедури рекомендується 20 хвилин, на курс лікування 10 процедур, за схемою: 5 днів лікування, 2 дні перерви, 5 днів лікування.

3. Виконання курсу озонотерапії рекомендується в наступному режимі: 5 процедур щодня, 2 дні - перерва, 5 процедур - щодня, загальна кількість процедур - 10, тривалість курсу - 12 днів, з концентрацією на виході з озонатора 20 мкг на 1 кг маси паціента. Кратність курсу 2 рази на рік.

4. Комплексне відновлювальне лікування рекомендується проводити в умовах денного стаціонару для здійснення безперервного моніторингу за станом пацієнта та регулярного контакту з лікарем, що підсилює комплаентність в терапії, позитивно впливає на психоемоційний статус та в той же час дозволяє зберегти звичний спосіб життя, забезпечує високу медико-економічну ефективність.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Андриевская С.А. Опыт применения Симгала в реабилитации больных ИБС, сочетанной с гипертонической болезнью / С.А. Андриевская, В.К. Кротенко, М.В. Верхунова // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2005. ? №3 (43). ? С. 33?35. (Кротенко В.К. проводила ДМАТ з визначенням індексу часу, варіабельності, відбір хворих на гіпертонічну хворобу І та ІІ ступенів, аналіз лікування хворих за допомогою озона).

Перспективы применения бета-адреноблокаторов в лечении больных с артериальной гипертензией умеренных и тяжелых форм / С.А. Андриевская, С.В. Калинчук, В.К. Кротенко, А.Е. Поляков // Український терапевтичний журнал. - 2007. ? № 1. ? С. 26?31. (Кротенко В.К. проводила дослідження структурно-геометричних, функціональних параметрів серцево-судинної системи у хворих на артеріальну гіпертензію).

Андриевская С.А. Медицинская реабилитация больных артериальной гипертензией - тактика и стратегия успеха в глобальном и частном / С.А. Андриевская, С.В. Калинчук, В.К. Кротенко // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2007. ? №4 (52). - С. 44-47. (Кротенко В.К. розробила методику комплексного лікування, проводила відбір клінічного матеріалу, аналіз клінічного статусу, динаміки функціональних параметрів серцево-судинної системи).

Кротенко В.К. Значення діастолічної дисфункції лівого шлуночка у прогнозі хворих на артеріальну гіпертензію / В.К. Кротенко // Досягнення біології та медицини. - 2008. ? № 1(11). - С. 39-42. (Кротенко В.К. проводила відбір пацієнтів, обстеження, лікування розробленим комплексом, аналіз показників діастолічної функції лівого шлуночка).

Клинико-эпидемиологическое исследование артериальной гипертонии у беременных юга Украины / А.Г. Андриевский, С.А. Андриевская, Н.В. Бондаренко, В.К. Кротенко // Вестник морской медицины. - 2008. ? №2. ? С. 62?66. (Кротенко В.К. проводила клінічний відбір пацієнтів, аналізування літератури).

Кротенко В.К. Возможности терапевтической коррекции гипертонической болезни с применением преформированных физических факторов под контролем суточного мониторинга артериального давления / В.К. Кротенко // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2009. ? № 2(58). ? С. 19?21. (Кротенко В.К. провела порівняльний аналіз між різними комплексами лікування гіпертонічної хвороби І та ІІ ступенів, а саме монотерапією (престаріум), магнітотерапією та монотерапією, магніто- озонотерапією та монотерапією, узагальнення отриманої інформації).

Андрієвська С.О. Леркамен - принципово нові можливості в використанні антагоністів кальцію / С.О. Андрієвська, В.К. Кротенко // Новая медицина. ? №4. ? 2004. - С.70. (Кротенко В.К. аналіз даних літератури з приводу лікування артеріальної гіпертензії).

Проблемы медицинской реабилитации больных артериальной гипертензией в клинической практике / С.А. Андриевская, А.Г. Андриевский, С.В. Калинчук, Н.В. Бондаренко, В.К. Кротенко // Внутренняя медицина. - 2008. ? №1(7). ? С. 44?49. ( Кротенко В.К, аналізувала клінічний статус, ефективність комплексної терапії, проводила обстеження та лікування хворих на гіпертонічну хворобу).

Андриевская С.А. Опыт применения антидиабетического препарата в лечении артериальной гипертонии метаболического генеза. / С.А. Андриевская, В.К. Кротенко // Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень: матеріали наукових праць української науково-практичної конференції з міжнародною участю, 19-20 листопада 2002 р. ? Харків, 2002. - С.14?15. (Кротенко В.К. провела відбір пацієнтів І та ІІ ступенів гіпертонічної хвороби, аналіз показників ДМАТ).

Андриевская С.А. Влияние озонотерапии на суточный ритм АД в комплексном лечении больных с АГ / С.А. Андриевская, В.К. Кротенко // «Озон в биологии и медицине»: (материалы первой украинско-русской научно-практической конференции), 28-30 апреля 2003 г. - Одесса, 2003. - С. 47-48. (Кротенко В.К. проводила обстеження, лікування методом озонотерапії та аналіз даних, отриманих за допомогою ДМАТ у хворих на гіпертонічну хворобу).

Андриевская С.А. К вопросу о применении биологического озона в комплексном лечении больных ИБС с гипертонической болезнью / С.А. Андриевская, О.В. Говорова, В.К. Кротенко // Метаболічний синдром - вектор сумісних зусиль у профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань: науково - практична конференція, 1 грудня 2004 р. - Одеса, 2004. ? С. 4?6. (Кротенко В.К. провела дослідження ефективності озонотерпії по показникам ДМАТ: середнім денним та нічним значенням, швидкості ранкового підйому).