Клініко-психопатологічна характеристика, закономірності формування та принципи терапії афективних і невротичних розладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ»

УДК 616.89-008.44-092-085

14.01.16. - Психiатрiя

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ТЕРАПІЇ АФЕКТИВНИХ І НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Яковцова Тетяна Євгенівна

Харкiв - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти, кафедра психотерапії,завідувач кафедри.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Пiдкоритов Валерiй Семенович, Державна установа «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», відділ клiнічної, соцiальної та дитячої психіатрії, завідувач відділу;

доктор медичних наук, професор Напрєєнко Олександр Костянтинович, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії та наркології, завідувач кафедри.

Захист відбудеться “06” квітня 2011 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» за адресою: 61068, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» за адресою: 61068, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46.

Автореферат розісланий “04” березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І. Дяченко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі аналіз стану розповсюдженості захворювань психічної сфери вказує, що основну проблему складають непсихотичні розлади психіки і поведінки. Так, показник поширеності захворювань на невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади залишається стабільно високим та характеризується незначним зростанням - з 342,3 до 345,5 на 100 тис. населення відповідно у 2000р. і 2009р. Показник поширеності афективних розладів протягом 10-річного періоду збільшився на 17,7% (з 93,5 у 2000р. до 110,1 у 2009р.), що, насамперед, обумовлено зростанням поширеності саме непсихотичних афективних розладів (на 78,3%) (Жданова М.П., Волошин П.В., Марута Н.О., 2010).

В свою чергу, в структурі непсихотичних розладів психіки і поведінки значну частину складають емоційні розлади різної нозосиндромальної приналежності. При цьому провідне місце належить депресивним і тривожним розладам.

На відміну від інших психічних захворювань, депресії надається виключне соціальне значення (В.А. Абрамов, 1999; С.І. Табачніков, 2004; О.С. Чабан, 2007; Н.Г. Пшук, 2009; І.Д. Спіріна, 2010; Bowden C.L., 2002; A. Tasman, 2010; та ін.). В Україні простежуються тенденції, які аналогічні світовим. В загальній популяції депресивні розлади складають від 5% до 17%, при цьому в умовах спеціалізованих психіатричних закладів амбулаторної ланки вони складають біля 1%, при масовому дослідженні на промислових підприємствах ті чи інші депресивні порушення виявляють вже у 26%, а серед тих, хто звернувся до спеціалістів загальної практики частка таких хворих складає 68% (В.С. Підкоритов, 2003; О.К. Напрєєнко, 2008; Н.О. Марута, 2009; Г.М. Кожина, 2010; та ін.).

За даними ВООЗ, в теперішній час більш ніж у 110 млн. осіб у світі (3-6% популяції) виявлені ті чи інші клінічно значущі прояви даних розладів.

Аналогічна тенденція спостерігається і в Україні. В цілому в популяції майже 30% дорослого населення зазнають визначну депресію і тривогу, які неблагоприємно впливають на соціальне функціонування людини.

Зазначену тенденцію звичайно пов'язують з загальним зростом психічних розладів в умовах стресогенних впливів сучасного життя, соматизацією психічних захворювань, розповсюдженістю маскованих психічних розладів І.О. Бабюк, 2004; М.П. Беро, 2006; В.Д. Мішієв, 2008; Б.В. Михайлов, 2008; L. Kuey, 2010; та ін.).

Однак, незважаючи на високу актуальність цієї проблеми, дотепер найменш вивченими залишаються саме феноменологія афективних і невротичних розладів, а також питання оптимальної, патогенетично обґрунтованої терапевтичної тактики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану досліджень кафедри психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України у межах науково-дослідної роботи «Вивчити сучасні клінічні прояви тривожно-депресивних розладів, патогенетичні механізми їх розвитку, та розробити критерії діагностики, прогнозу перебігу та принципи терапії і реабілітації», № Державної реєстрації 0105U002862.

Мета і задачі дослідження. Розробка принципів побудови системи диференційованої психотерапевтичної корекції афективних та невротичних розладів на основі порівняльного клініко-психопатологічного і психодіагностичного дослідження їх клінічної структури і особливостей патогенетичних механізмів.

Задачі дослідження:

Вивчити клiнiко-психопатологічну феноменологію порушень психічної сфери у хворих на афективні розлади.

Вивчити клiнiко-психопатологічну феноменологію порушень психічної сфери у хворих на невротичні розлади.

Визначити особистісні та патопсихологічні характеристики хворих на афективні розлади. психотерапевтичний невротичний розлад патогенетичний

Визначити особистісні та патопсихологічні характеристики хворих на невротичні розлади.

Виділити основні патопсихологічні механізми формування порушень психічної сфери у хворих на афективні та невротичні розлади.

Розробити принципи побудови системи психотерапевтичної корекції афективних і невротичних розладів.

Об'єкт дослідження - порушення психічної сфери у хворих на афективні та невротичні розлади.

Предмет дослідження - клініко-психопатологічні і патопсихологічні особливості афективних та невротичних розладів.

Методи дослідження. Динамічне спостереження містило в собі наступний комплекс досліджень: клінічне і клініко-психопатологічне спостереження хворих, у ході якого оцінювався стан психічної, неврологічної та соматичної сфер; психодіагностичне дослідження з використанням тесту-опитувальника Айзенка (EPI), шкали реактивної тривоги й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, шкали Гамільтона для оцінки депресії (HDRS), методики діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі; клініко-статистичний аналіз отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено клінічну структуру сучасних форм афективних і невротичних розладів. Виділені патопсихологiчнi механізми, що лежать в основі формування порушень психічної сфери у хворих на ці розлади.

Уперше доведена різнорідність афективних і невротичних розладів за формою переважаючих порушень емоційної сфери. Встановлені співвідношення тривожної та депресивної симптоматики у структурі сполучених емоційно-афективних та невротичних розладів та визначена ступінь їх взаємного обтяження.

Встановлена роль індивідуально-типологічних особливостей і порушень емоційно-афективної сфери у формуванні клінічної синдромологiї афективних і невротичних розладів.

Розроблено концептуальні підходи до побудови патогенетично обґрунтованої системи психотерапевтичної корекції відносно хворих на афективні і невротичні розлади.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені клінічні варіанти синдромологічних співвідношень компонентів порушень псиїічної сфери в структурі афективних та невротичних розладів різної нозологічної приналежності.

Виділено критерії діагностики і прогнозу афективних і невротичних розладів на основі клініко-психопатологічних і патопсихологічних характеристик.

Визначено зміст та послідовність терапевтичних заходів, які спрямовані на зниження рівнів тривожності та депресії, нормалізацію емоційної сфери і психічного стану в цілому і редукцію клінічних проявів захворювання як результату перебудови порушених відносин особистості. Доведена ефективність застосування сформованих диференційованих терапевтичних заходів.

Отримані дані використовуються в Центральній клінічній лікарні “Укрзалізниці”, міській клінічній психіатричній лікарні № 3, обласному психоневрологічному диспансері та міській поліклініці № 8 м. Харкова. Теоретичні положення знайшли відображення в навчальному процесі і лекційних курсах на кафедрі психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти та на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведене комплексне дослідження клініко-психопатологічних особливостей хворих на афективні та невротичні розлади. Самостійно обстежені усі хворі, проведений аналіз і зіставлення клінічних, психопатологічних, патопсихологічних даних. Проведено лікування 96 хворих на афективні та невротичні розлади. Результати досліджень згруповані в таблиці й оброблені за допомогою методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на ІII Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 2007), на науково-практичних конференціях «Актуальні питання медичної психології та психотерапії» (Харків, 2007), «Психотерапія, медична психологія і гранична психіатрія в системі надання медичної допомоги» (Харків, 2008), «Психічні і соматичні розлади психогенного походження» (Харків, 2009), «Сучасні методи лікування захворювань психогенного походження» (Харків, 2010), засіданнях Харківського психотерапевтичного товариства (2006, 2007, 2008, 2009, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт, з них 4 у фахових наукових виданнях. 7 робіт виконано одноосібно.

Структура й обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладений на 147 сторінках друкованого тексту. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, п'яти глав власних досліджень, заключення, висновків, покажчика літератури, який містить 352 джерел, з них 244 вітчизняних і російськомовних, 108 іноземних. Робота ілюстрована 27 таблицями і 2 малюнками.

ЗМIСТ РОБОТИ

В основу роботи покладено комплексне вивчення 160 осіб, віком від 20 до 58 років, з афективними та невротичними розладами. В залежності від нозологічної приналежності усі хворі були розподілені на 4 клінічні групи. Першу групу склали 42 хворих з афективним розладами (F32.1 - помірний депресивний епізод, - 11 осіб, F32.0 - легкий депресивний епізод - 9 осіб, F33.1 - рекурентний депресивний розлад, поточний епізод помірної важкості - 22 особи). В другу групу увійшли 39 хворих на тривожні та адаптаційні розлади (F41.2 - змішаний тривожний і депресивний розлад - 17 осіб, F43.20 - розлади адаптації, короткочасна депресивна реакція - 7 осіб, F43.22 - розлади адаптації, змішана тривожна і депресивна реакція - 15 осіб). Третю групу склали 35 хворих на неврастенію (F48.0). В четверту групу увійшли 44 хворих на соматоформні розлади (F45.0 - соматизований розлад - 30 осіб, F45.1 - недиференційований соматоформний розлад - 14 осіб). Таким чином, в цілому 2-у, 3-ю та 4-у групу склали хворі на невротичні, зв'язані зі стресом і соматоформні розлади.

Як розлади невротичного регістру, так і афективні розлади частіше зустрічалися у жінок, ніж у чоловіків. Однак на відміну від групи невротичного регістру (62,71±4,45% жінок і 37,29±4,45% чоловіків) в якій розбіжність була достовірною (p<0,001), у групі афективних розладів ця різниця не досягала статистичної значущості (57,147,64% і 42,867,64% відповідно, p>0,05). Кількість жінок в 3-й групі декілька перевищувала аналогічні показники у 4-й, 1-й та 2-й групах.

Більшість обстежених хворих (59,38±3,88%%) знаходилися у найбільш працездатному віці (30 - 49 років), що підкреслює високу медичну і соціальну актуальність проблеми афективних і невротичних розладів.

Вивчення анамнезу надало можливість виявити психотравмуючі ситуації у всіх хворих на невротичні розлади та у 42,86±7,64% хворих на афективні розлади (розбіжності між групами p<0,001). При цьому у одного хворого могли зустрічатися декілька психотравмуючих ситуацій, які передували розвитку захворювання.

Серед гострих психогеній у хворих на невротичні розлади декілька частіше виявлялися конфлікти у сім'ї та втрата роботи, однак розбіжності не досягали статистичної значущості. Значуще частіше у хворих на невротичні розлади зустрічалися фактори хронічної психотравматизації - неблагоприємні сімейні обставини (59,32±4,52% при аналогічних показниках в групі афективних розладів - 28,57±6,87%, p<0,001) та виробничі конфлікти (відповідно 37,29±4,45% і 19,05±6,06%, p<0,05).

Серед хворих на афективні розлади значуще частіше в анамнезі зустрічалася обтяженість на психічні захворювання (відповідно 33,33±7,27% і 9,32±2,68%, p<0,01).

Проведене клініко-психопатологічне дослідження виявило певні особливості структури психопатологічної симптоматики в обстежених групах хворих.

В цілому в групах хворих на невротичні, зв'язані зі стресом та соматоформні розлади поряд зі скаргами на почуття тривоги (78,81±3,76% хворих), емоційну лабільність (73,73±4,05%), вегетативні порушення (65,25±4,38%), дратливість (64,41±4,41%), почуття страху (58,47±4,54%), загальну слабкість та втомлюваність (відповідно 47,46±4,60% и 46,61±4,59%), знижений фон настрою (46,61±4,59%), найбільш розповсюдженими були зниження уваги (59,32±4,52%), зниження рівня інтересів (45,76±4,59%), порушення сну (43,22±4,56%), а також сексуальні порушення (58,47±4,54%) і різноманітні соматовегетативні прояви (порушення з боку серцево-судинної, дихальної, сечостатевої систем, шлунково-кишкового тракту) і.

В групі хворих на афективні розлади на фоні власне депресивної симптоматики - зниження настрою у всіх обстежених, ідеомоторної загальмованості (78,57±6,33%), ангедонії (76,19±6,57%), ідей самоприниження, байдужності (по 73,816,78%), безперспективності майбутнього (69,057,13%), почуття провини (58,828,44%) і добових коливань (52,948,56%), найбільш вираженими були диссомнічні прояви (92,86±3,97%), психопатологічні прояви астенічного регістру - загальна слабкість та втомлюваність, зниження активності, погіршення пам'яті та уваги, а також порушення апетиту та сексуальні порушення більш ніж у половини хворих.

Таким чином, клінічна картина хворих на афективні і невротичні розлади визначалась симптоматикою тривожного, депресивного і соматовегетативного регістру. Різні їх комбінації з астенічними, диссомнічними, іпохондричними, фобічними та ін. компонентами дозволили виділити 8 варіантів ведучих синдромів.

Розподіл синдромів за групами хворих відрізнявся нерівномірністю (табл. 1).

Астено-невротичний синдром було виділено у 11,88±2,55% хворих (лише в 3-ій і 4-ій групах) і значуще переважав серед хворих на неврастенію (45,71±8,42%, p<0,01). Цій синдром характеризувався наявністю найбільш вираженого астенічного компоненту. Спостерігалося постійне прогресуюче зниження працездатності і формування втомлюваності. Також приєднувалися чисельні соматичні скарги алгічно-парестетичного характеру. Поряд з астенічною симптоматикою відмічалися симптоми дратливої слабкості або гіперстенічні симптоми. Не зустрічався гіпостенічний варіант цього синдрому.

Таблиця 1 - Розподіл психопатологичних синдромів у хворих на афективні і невротичні розлади (в %m)

Синдроми	1-а група (n=42)	2-а група (n=39)	3-я група (n=35)	4-а група (n=44)
астено-невротичний	-	-	45,71±8,42	6,82±3,80
астено-депресивний	40,48±7,57	5,13±3,53	8,57±4,73	6,82±3,80
астено-іпохондричний	2,38±2,35	-	11,43±5,38	25,00±6,53
депресивно-іпохондричний	9,52±4,53	-	8,57±4,73	2,27±2,25
депресивно-фобічний	2,38±2,35	10,26±4,86	2,86±2,82	4,55±3,14
тривожний	-	20,51±6,47	-	11,36±4,78
тривожно-депресивний	26,20±6,79	38,46±7,79	5,71±3,92	9,09±4,33
сомато-вегетативний	19,05±6,06	25,64±6,99	17,14±6,37	34,09±7,15

Астено-депресивний синдром був виділений у 15,63±2,87% хворих всіх досліджуваних груп. Основними симптомами були пригнічений фон настрою з відчуттям втрати життєвого тонусу, сил та бажань. Депресивний афект у всіх хворих сполучався з астенічними проявами і вираженими диссомнічними розладами. В сфері вегетовісцеральних порушень відмічалися цефалгічні відчуття, лабільність серцево-судинної системи, стійкий дермографізм, гіпергідроз, акроціаноз, зниження лібідо та потенції. Практично облігатними були явища дратливої слабкості. Цей синдром був переважаючим серед хворих на афективні розлади (40,48±7,57%, p<0,01).

Наявність стійкої іпохондричної симптоматики на фоні вираженої астенії дозволило виділити астено-іпохондричний синдром у 10,00±2,37% хворих, переважно у хворих на соматоформні розлади (25,00±6,53%). При цьому на фоні пригніченості постійними були скарги на болісні і неприємні відчуття в різних частинах тіла. Часто ці відчуття важко формулювалися хворими, мали незвичайний характер, що зближувало їх з сенестопатіями. Хворі були фіксовані на стані свого здоров'я, повністю зміщували всі свої інтереси на «сому». Вони відрізнялися егоцентризмом, вимагали до себе особливої уваги, постійно говорили про свої відчуття, заявляли, що «їх ніхто не розуміє».

Депресивно-іпохондричний синдром зустрічався у 5,00±1,72% хворих 1-ої, 3-ої і 4-ої груп. Стан цих хворих визначався іпохондричними побоюваннями, як правило, нав'язливого характеру. Виявлялася стійка занепокоєність можливістю тяжкого соматичного захворювання. В цілому депресивно-тривожний фон був підґрунтям для формування іпохондричних переживань. Бідність і сповільненість асоціативних процесів, зниження об'єму та рівня емоційного реагування, песимізм, які притаманні депресивним хворим, сприяли фіксації на вузькому колі інтересів, формуванню нав'язливих побоювань, концентрації уявлень коло ідей неспроможності, вини, погрози. Тривога підтримувала відчуття небезпеки, неспроможності, сприяла розвитку зосередженості на соматичному неблагополуччі. Сполучений вплив тривожних і депресивних компонентів в кінцевому рахунку приводив до високого рівня іпохондрізації хворого.

Депресивно-фобічний синдром діагностувався у всіх групах відносно рідко (5,00±1,72%), частіше - у жінок, ніж чоловіків. В цих випадках на фоні зниженого настрою були нав'язливі думки і турбування про своє здоров'я, життя, що приходили їм в голову в стереотипній формі. Хворі сприймали їх як власні, марно намагалися чинити їм опір, нерідко - за допомогою найпростіших ритуалів. Тяжкі позавільні думки хворі також намагалися запобігти бесідами з медичним персоналом.

Тривожний синдром був виділений у 8,13±2,16% хворих і характеризувався домінуванням почуття тривоги і страху. Іноді це зазнавалося хворими як немотивоване «безпричинне» відчуття без змістовного пояснення. Частіше тривога розвивалася поступово, пояснювалася наявністю різноманітних соматичних відчуттів і побоювань відносно свого здоров'я. Даний синдром реєструвався лише в 2-ій і 4-ій групах (відповідно 20,51±6,47% і 11,36±4,78%).

Тривожно-депресивний синдром був діагностований у 20,00±3,16% хворих усіх клінічних груп. Основною характеристикою хворих був пригнічений настрій з вираженим тривожним афектом, відчуттям смутку, туги, звуженням кола інтересів та діапазону емоційного реагування, втратою відчуття задоволення. Переживання визначалися зниженням самооцінки, невпевненістю, почуттям вини, фіксацією на недоліках когнітивного та тілесного рівня. Постійна невизначена тривога у вигляді відчуття тривожного передчуття, занепокоєності, внутрішньої напруги, “чекання нещастя” відносилася як до стану соматичного здоров'я, так й інших сфер життя - сім'ї, роботи й ін.

Особливостями тривожно-депресивного синдрому у хворих 1-ої групи було деяке переважання депресивних компонентів над тривожними і соматовегетативними, наявність нерізко вираженої ідеаторної та моторної загальмованості, признаків гіпостенії, зниження апетиту. При деякому переважанні тривожних компонентів у хворих 2-ої групи і соматовегетативних - 4-ої, тривожно-депресивний синдром мав спільні особливості. Зниження настрою сполучалося з вираженою емоційною лабільністю, уразливістю, дратливістю, деякім підвищенням ідеаторної та моторної активності, коливаннями апетиту. Загострення афективних порушень супроводжувалося вегетативними корелятами.

Підґрунтям для виділення сомато-вегетативного синдрому у 24,38±3,39% хворих всіх клінічних було суттєве переважання соматовегетативних компонентів над депресивними, тривожними, диссомнічними та іншими психопатологічними проявами. Пацієнти пред'являли скарги на дисфункцію різних органів та систем: серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової, сечостатевої. Загальний стан характеризувався загальною слабкістю, зниженням працездатності. Психоемоційний стан визначався тривогою, дратливістю з швидким виснаженням емоційної реакції, пригніченим фоном настрою. Найбільш розповсюдженим сомато-вегетативний синдром був у хворих 4-ої (34,09±7,15%) і 2-ої груп (25,64±6,99%).

Проведене комплексне патопсихологічне обстеження хворих на афективні і невротичні розлади дозволило виявити ряд особливостей, що приймають участь у формуванні розладів психічної сфери.

За результатами дослідження за допомогою тесту Айзенка група хворих на невротичні, зв'язані зі стресом та соматоформні розлади відрізнялася більш високим рівнем нейротизму, ніж група хворих на афективні розлади: у 30,514,24% хворих груп хворих на невротичні розлади виявлено високий рівень нейротизму (у тому числі у 8,47±2,56% дуже високий) при аналогічному показнику групи на афективні розлади 7,143,97% (p<0,001). Співвідношення кількості хворих з низьким рівнем нейротизму було оберненим: 66,67±7,27% і 25,42±4,01% відповідно в групах на афективні та невротичні розлади (p<0,001).

У більшості хворих 3-ої клінічної групи (68,57±7,85%) реєструвалися високі рівні нейротизму, що значуще перевищувало показники 1-ой, 2-ої і 4-ої груп (відповідно 7,14±3,97%, 20,51±6,47% і 9,09±4,33%, в усіх випадках p<0,001) (табл. 2).



Таблиця 2 - Розподіл рівнів нейротизму у хворих на афективні і невротичні розлади (за даними тесту Айзенка)

Рівень нейротизму	1-а група (n=42)	2-а група (n=39)	3-я група (n=35)	4-а група (n=44)
низький	66,67±7,27	43,59±7,94	5,71±3,92	25,00±6,53
середній	26,20±6,79	35,90±7,68	25,71±7,39	65,91±7,15
високий	7,14±3,97	15,38±5,78	45,71±8,42	9,09±4,33
дуже високий	-	5,13±3,53	22,86±7,10	-

1-а група хворих відрізнялася достовірним превалюванням осіб з низьким рівнем нейротизму (66,67±7,27%, p<0,01). Також це що достовірно перевищувало аналогічні показники в усіх групах хворих на невротичні розлади.

У 4-й групі більшість хворих характеризувалася середнім рівнем нейротизму (65,91±7,15%), що достовірно перевищувало аналогічні показники в 1-й, 2-й і 3-й групах (відповідно p<0,001, p<0,01, p<0,001).

В 2-ій групі частіше зустрічалися низькі показники рівня нейротизму (43,59±7,94%), але різниці в розподілі низьких, середніх і високих показників в цій групі не досягали статистичної значущості.

Таким чином, показники рівню нейротизму зростали у рядку: афективні розлади - тривожні та адаптаційні розлади - неврастенія. Група хворих на соматоформні розлади займала проміжне положення і демонструвала превалювання середнього рівню нейротизму.

Сполучена оцінка показників за шкалами нейротизму і екстраверсії/інтроверсії тесту Айзенка дозволила провести аналіз типів темпераменту у обстежених хворих. Достовірно переважаючим типом темпераменту в групі хворих на невротичні розлади був холеричний (52,54±4,60%, p<0,001), сангвінічний тип (8,47±2,56%) зустрічався значуще рідше, ніж флегматичний (16,95±3,45%, p<0,05) та меланхолічний (22,03±3,82%, p<0,01).

Серед хворих на афективні розлади переважав флегматичний тип темпераменту (59,52±7,57%, p<0,001), найменш розповсюдженими був сангвінічний (7,14±3,97%) тип (табл. 3).

Таблиця 3 - Розподіл типів темпераменту у хворих на афективні і невротичні розлади (за даними тесту Айзенка)

Тип темпераменту	1-а група (n=42)	2-а група (n=39)	3-я група (n=35)	4-а група (n=44)
флегматичний	59,52±7,57	30,77±7,39	2,86±2,82	13,64±5,17
холеричний	16,67±5,75	15,38±5,78	74,29±7,39	68,18±7,02
меланхолічний	16,67±5,75	41,03±7,88	20,00±6,76	6,82±3,80
сангвінічний	7,14±3,97	10,26±4,86	2,86±2,82	11,36±4,78

Однак групи хворих на невротичні розлади не були однорідними за розподілом типів темпераменту. Так, холеричний темперамент достовірно превалював в 3-й і 4-й групах (в обох випадках p<0,001). Найбільш розповсюдженими типами в 2-й групі були меланхолічний (41,03±7,88%) і флегматичний (30,77±7,39%) типи.

Статистичної значущості досягали відмінності в розподілі флегматичного типу темпераменту між 2-ю і 3-ю групами (p<0,001); холеричного типу між 2-ю і 3-ю та 4-ю групами (в обох випадках p<0,001); меланхолічного типу між 2-ю і 3-ю і 4-ю групами (відповідно p<0,05 і p<0,001).

За даними шкали Спілбергера - Ханіна нами був проведений аналіз розподілу показників реактивної тривоги і особистісної тривожності в досліджуваних групах хворих (табл. 4).

В цілому рівень як реактивної тривоги, так і особистісної тривожності був вищим у хворих на невротичні розлади, але статистично значущі розбіжності були виявлені лише за показниками реактивної тривоги.

Лише у 14,41±3,23% хворих на невротичні розлади реєструвався низький рівень реактивної тривоги, що значуще менше, ніж помірний і високий рівень (в обох випадках p<0,01), тоді як в групі хворих на афективні розлади переважали особи з низьким рівнем реактивної тривоги (61,90±7,49%, p<0,05) і не зустрічався високий рівень останньої.

В 2-й групі хворих розподіл рівнів реактивної тривоги і особистісної тривожности було аналогічним: не зустрічалися низькі, значуще превалювали високі рівні: 74,36±6,99% і 69,23±7,39% відповідно особистісної тривожності і реактивної тривоги (в обох випадках p<0,001).

Таблиця 4 - Розподіл рівнів реактивної тривоги і особистісної тривожності у хворих на афективні і невротичні розлади (за даними тесту Спілбергера - Ханіна)

Рівень тривоги	1-а група (n=42)	2-а група (n=39)	3-я група (n=35)	4-а група (n=44)
реактивна
низька	61,90±7,49	-	37,14±8,17	9,09±4,33
помірна	38,10±7,49	30,77±7,39	51,43±8,45	52,27±7,53
висока	-	69,23±7,39	11,43±5,38	38,64±7,34
особистісна
низька	-	-	17,14±6,37	-
помірна	47,62±7,71	25,64±6,99	48,57±8,45	40,91±7,41
висока	52,38±7,71	74,36±6,99	34,29±8,02	59,09±7,41

Близькою була кількість осіб з помірним рівнем реактивної тривоги у хворих 3-ї і 4-ї груп (51,43±8,45% і 52,27±7,53% відповідно). Але при цьому у хворих на неврастенію 37,14±8,17% осіб мали низький рівень цього показника, у хворих на соматоформні розлади 38,64±7,34% осіб - високий рівень. Відрізнялись ці групи також і розподілом рівнів особистісної тривожності - при відсутності низьких показників у хворих 4-ї групи більшість мала високі показники (59,09±7,41%), в 3-й групі переважали особи з помірними показниками (48,57±8,45%) і 17,14±6,37% мали низькі рівні особистісної тривожності.

Для дослідження власне депресивного компоненту у хворих нами використовувалася шкала Гамільтона (HDRS). Проводився аналіз розподілу рівнів депресії, а також співставлення середніх показників у досліджуваних групах хворих. У всіх хворих як на афективні, так і невротичні розлади, було виявлено наявність депресії.

В цілому в групі хворих на афективні розлади кількість осіб з вираженою депресією була вищою, ніж серед хворих на невротичні розлади (відповідно 47,62±7,71% і 29,66±7,02%, p<0,05).

Розподіл рівнів депресії у хворих 2-ї групи був аналогічним розподілу в 1-й групі, з переважанням вираженого рівня депресії (43,59±7,94%).

При близькій кількості хворих з помірним рівнем депресії в 3-й і 4-й групах (відповідно 42,86±8,36% і 45,45±7,51%) серед хворих на неврастенію 45,71±8,42% осіб мали легку депресію, 31,82±7,02% хворих на соматоформні розлади - виражену депресію (табл. 5).

Таблиця 5 - Розподіл хворих на афективні і невротичні розлади за ступенем вираженості депресії (за даними методики Гамільтона)

Рівень депресії	1-а група (n=42)	2-а група (n=39)	3-я група (n=35)	4-а група (n=44)
легка	19,05±6,06	23,08±6,75	45,71±8,42	22,73±6,32
помірна	33,33±7,27	30,77±7,39	42,86±8,36	45,45±7,51
виражена	47,62±7,71	43,59±7,94	11,43±5,38	31,82±7,02

За результатами методики діагностики показників і форм агресії Басса і Дарки у більшості хворих на афективні розлади відмічались низькі рівні за шкалою загальної агресивності (83,33±5,75%, p<0,001) і не зустрічалися високі рівні цього показника (табл. 6).

Аналогічним в 1-й групі був і розподіл рівнів за шкалою загальної мотиваційної агресії. При цьому у 59,52±7,57% хворих показники за загальною шкалою ворожості відповідали високим рівням і не зустрічалися низькі рівні даного показника.

В групі хворих на тривожні і адаптаційні розлади переважали низькі рівні загальної агресивності (51,28±8,00%), мотиваційної агресії (46,15±7,98%) і середні рівні загальної ворожості (46,15±7,98%). Однак за всіма досліджуваними шкалами зустрічались як високі, так і низькі рівні показників. В цілому рівень загальної агресивності і мотиваційної агресії в 2-й групі був вище, ніж у хворих на афективні розлади, загальної ворожості - декілька нижче.

Таблиця 6 - Розподіл хворих на афективні і невротичні розлади за показниками і формами агресії (за даними методики Басса і Дарки)

Рівень	1-а група (n=42)	2-а група (n=39)	3-я група (n=35)	4-а група (n=44)
Загальна агресивність
Високий	-	10,26±4,86	-	9,09±4,33
Середній	16,67±5,75	38,46±7,79	54,29±8,42	59,09±7,41
Низький	83,33±5,75	51,28±8,00	45,71±8,42	31,82±7,02
Загальна ворожість
Високий	59,52±7,57	25,64±6,99	-	56,82±7,47
Середній	40,48±7,57	46,15±7,98	57,14±8,36	43,18±7,47
Низький	-	28,21±7,21	42,86±8,36	-
Мотиваційна агресія
Високий	-	20,51±6,47	14,29±5,92	13,64±5,17
Середній	14,29±5,40	33,33±7,55	57,14±8,36	61,36±7,34
Низький	85,71±5,40	46,15±7,98	28,57±7,64	25,00±6,53

В групі хворих на неврастенію не реєструвалося високих показників загальної агресивності і загальної ворожості, за всіма шкалами переважали середні показники (54,29±8,42% - 57,14±8,36%). В цілому середні показники загальної і мотиваційної агресивності переважали такі у хворих на афективні розлади, ворожості - були значущо нижчими.

В групі хворих на соматоформні розлади розподіл показників загальної ворожості був аналогічним 1-й групі хворих (переважання високих рівнів - 56,82±7,47%). Однак показники загальної і мотиваційної агресивності були значуще вищими, переважали середні рівні (відповідно 59,09±7,41% і 61,36±7,34%).

Отримані дані надали можливість виділити найбільш значущі патогенетичні ланки формування різних варіантів порушень психічної сфери в структурі афективних і невротичних розладів. Була розроблена система диференційованої психотерапевтичної корекції.

Комплекс психотерапевтичних заходів містив у собі раціональну психотерапію, гіпносугестивну психотерапію, розроблену на основі способу Левенфельда в модифікації А.Т. Філатова, аутогенне тренування за методикою Шульца в модифікації Міровського - Шогама і групову психотерапію. Використовувались оригінальні програми, які містили психотерапію з конкретно-індивідуалізованим компонентом. В середньому за курс лікування кожен пацієнт проходив 10-12 сеансів психотерапії, отримував подальші психопрофілактичні рекомендації.

Диференціація психотерапевтичного впливу була заснована на виявлених патогенетичних особливостях формування порушень психічної сфери. Так, при переважанні депресивних компонентів базисним методом була раціональна психотерапія, при переважанні симптоматики тривожного регістру основний акцент був на груповій психотерапії. При переважанні соматовегетативної симптоматики основна увага приділялася аутогенному тренуванню з концентрацією на чуттєвому спектрі самоврегулювання з елементами тілесно-орієнтованої терапії.

Терапія за розробленою системою була проведена 96 хворим на афективні і невротичні розлади, з них - 26 - хворі 1-ї групи, 23 - хворі 2-ї групи, 20 - 3-ї групи, 27 - 4-ї. У 64 хворих застосовувалися стандартні схеми психотерапії, вони склали групу порівняння.

Критеріями ефективності терапії були нормалізація психічного стану хворих, зниження рівнів тривожності (за даними шкали Спілбергера - Ханіна), депресії (за даними шкали HDRS), нейротизму (за даними опитувальника Айзенка).

В основних групах в процесі терапії було досягнуте значне поліпшення стану у 80 хворих (83,33±3,80%), незначне поліпшення - у 16 (16,67±3,80%).

В групі порівняння значне поліпшення стану відмічалося у 34 хворих (53,136,24%, різниця з основною групою p<0,01), незначне поліпшення - у 24 (37,50±6,05%), у 6 хворих (9,383,64%) не вдалося досягти позитивної зміни стану.

За результатами катамнестичного спостереження, що проводилося протягом двох років, були отримані такі дані. Серед хворих основної групи, у яких в процесі терапії було досягнуто значне поліпшення стану, через 1 рік рецидиви афективних і невротичних розладів були діагностовані у 6 хворих, через 2 роки - ще у 3. Таким чином, зі 96 хворих, котрим була проведена комплексна диференційована терапія за розробленими нами схемами, у 71 (73,96±4,48%) був досягнутий стійкий терапевтичний ефект, який зберігався протягом двох років. Таким чином, включення системи психотерапевтичних заходів в комплексну терапію афективних і невротичних розладів підвищує ефективність проведеного лікування.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі розробки принципів побудови системи диференційованої психотерапевтичної корекції порушень психічної сфери у хворих на афективні та невротичні розлади на основі порівняльного клініко-психопатологічного і психодіагностичного дослідження їх клінічної структури і особливостей патогенетичних механізмів.

Психопатологічна структура афективних розладів характеризується переважанням астено-депресивного (40,48±7,57%), тривожно-депресивного (26,20±6,79%) і сомато-вегетативного (19,05±6,06%) синдромів. Для хворих на тривожні і адаптаційні розлади характерна наявність тривожно-депресивного (38,46±7,79%), сомато-вегетативного (25,64±6,99%) і тривожного (20,51±6,47%) синдромів. При неврастенії і соматоформних розладах виявляється широкий спектр представленості психопатологічних синдромів, серед яких найбільш розповсюдженими є астено-невротичний (45,71±8,42%) і соматовегетативний (17,14±6,37%) у хворих на неврастенію, соматовегетативний (34,09±7,15%) і астено-іпохондричний (25,00±6,53%) у хворих на соматоформні розлади.

Зниження рівня депресії спостерігається в континуумі нозосиндромальних формувань: афективні розлади (17,42±0,87 бала), тривожні і адаптаційні розлади (16,87±0,72 бала), соматоформні розлади (15,95±0,69 бала), неврастенія (14,35±0,82 бала).

Рівень особистісної тривожності знижується в послідовності: тривожні і адаптаційні розлади (54,721,20 балів), соматоформні розлади (51,251,52 балів), афективні розлади (50,23±1,12 балів), неврастенія (44,92±1,74 балів); реактивної тривоги - тривожні і адаптаційні розлади (51,351,21 балів), соматоформні розлади (46,061,58 балів), неврастенія (42,12±1,78 балів), афективні розлади (35,37±1,34 балів).

Співвідношення показників різних форм агресії має особливості в залежності від нозологічної групи. Афективні розлади характеризуються низькими рівнями загальної (83,33±5,75%) і мотиваційної (85,71±5,40%) агресивності при високих рівнях ворожості (59,52±7,57%). Тривожним і адаптаційним розладам притаманні низькі рівні загальної агресивності (51,28±8,00%), мотиваційної агресії (46,15±7,98%) і середні рівні загальної ворожості (46,15±7,98%). При неврастенії спостерігаються середні рівні всіх форм агресії (54,29±8,42% - загальна, 57,14±8,36% - мотиваційна і ворожість). Високі рівні ворожості (56,82±7,47%) у хворих на соматоформні розлади супроводжуються середніми рівнями як загальної (59,09±7,41%), так і мотиваційної (61,36±7,34%) агресивності.

В групі хворих на неврастенію переважають високі показники нейротизму (68,57±7,85%), у хворих на афективні розлади - низькі (66,67±7,27%), у хворих на соматоформні розлади - середні (65,91±7,15%). У хворих на тривожні та адаптаційні розлади декілька частіше реєструються низькі показники (43,59±7,94%) при достатній представленості середніх и високих показників.

Для хворих з різною структурою афективних і невротичних розладів притаманні різні типи темпераменту: холеричний для хворих на неврастенію (74,29±7,39%) і соматоформні розлади (68,18±7,02%), флегматичний - для афективних розладів (59,52±7,57%), меланхолічний - для тривожних і адаптаційних розладів (41,03±7,88%).

Для різних нозологічних груп притаманні різні патопсихологічні механізми формування. Для афективних розладів характерна сполученість високої особистісної тривожності, високого рівня депресії, низької реактивної тривоги, високої ворожості при низькій агресивності і мотиваційній агресії. Формування тривожних і адаптаційних розладів визначається наявністю високих рівнів реактивної тривоги і особистісної тривожності, середніми рівнями депресії, агресивності і ворожості. Соматоформні розлади визначаються високим рівнем особистісної тривожності, середніми рівнями реактивної тривоги, депресії, високим рівнем ворожості при середніх рівнях агресивності і мотиваційної агресії. Неврастенія характеризується низькими рівнями тривоги і депресії і середніми рівнями всіх форм агресії.

Розроблені схеми лікування включають комплекс психотерапевтичних заходів з застосуванням раціональної психотерапії, гіпносугестивної психотерапії, аутогенного тренування і групової психотерапії. Апробація запропонованої системи терапії довела її високу ефективність у 83,33±3,80% хворих, при цьому стійкий терапевтичний ефект протягом двох років зберігається у 73,96±4,48%.



СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Михайлов Б.В. Современное состояние проблемы депрессивных расстройств / Б.В. Михайлов, Т.Е. Яковцова //Проблеми медичної науки та освіти. - 2006. - № 2. - С. 65-69. (дисертантом здійснено клініко-психопатологічне обстеження хворих, статистична обробка отриманих даних)

2. Яковцова Т.Е. Сопоставительная характеристика эмоциональных нарушений у больных аффективными и невротическими расстройствами / Т. Е. Яковцова // Медицина сьогодні і завтра. - 2008. - № 4. - С. 109-111.

3. Яковцова Т.Е. Структурированное диагностическое интервью-ирование больных аффективными и невротическими расстройствами / Т.Е. Яковцова // Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. - 2008. - № 2. - С. 105-108.

4. Яковцова Т.Е. Клинические и патопсихологические особенности больных с невротическими и аффективными расстройствами / Т. Е. Яковцова // Український вісник психоневрології. - 2010. - Т. 18, вип. 2 (63). - С. 78-80.

5. Яковцова Т. Е. Сравнительная характеристика клинической картины депрессивных расстройств различного генеза / Т. Е. Яковцова // Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині - Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету 17-18 січня 2005 року. - Харків, 2005. - С. 237.

6. Яковцов І.З. Медико-психологічне забезпечення попередження техногенних аварій та катастроф / І. З. Яковцов, В. Б. Давидов, Т. Є. Яковцова // Матеріали ХІ Конгресу світової федерації Українських лікарських товариств. - Полтава-Київ-Чікаго, 2006. - С. 65. (дисертантом проведений аналіз літератури по темі підготовка статті до друку).

7. Яковцова Т. Є. Порівняльна характеристика депресивних розладів афективного та невротичного походження як засіб оптимізації терапевтичної тактики / Т. Є. Яковцова // Психотерапія, медична психологія і гранична психіатрія в системі надання медичної допомоги - Матеріали науково-практичної конференції. - Харків, 2008. - С. 169-170.

8. Яковцова Т.Є. Терапевтична тактика відносно депресивних розладів афективного та невротичного походження / Т.Є. Яковцова // Психічні і соматичні розлади психогенного походження - Матеріали науково-практичної конференції. - Харків, 2009. - С. 167-168.

9. Яковцова Т.Є. Принципи комплексної терапії депресивних розладів афективного та невротичного походження / Т.Є. Яковцова // Сучасні методи лікування захворювань психогенного походження - Матеріали науково-практичної конференції. - Харків, 2010. - С. 268.



АНОТАЦIЯ

Яковцова Т.Є. Клініко-психопатологічна характеристика, закономірності формування та принципи терапії афективних і невротичних розладів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України». Харків, 2011.

На підставі порівняльного клініко-психопатологічного і психодіагностичного дослідження отримані дані щодо клінічної структури і особливостей патогенетичних механізмів афективних і невротичних розладів.

Вивчена клініко-психопатологічна феноменологія порушень психічної сфери у хворих на афективні і невротичні розлади.

Визначені особистісні та патопсихологічні характеристики даної категорії хворих. Виділені основні патопсихологічні механізми формування порушень психічної сфери у хворих на афективні і невротичні розлади.

На основі результатів проведеного дослідження розроблені принципи побудови системи диференційованої психотерапевтичної корекції афективних і невротичних розладів з застосуванням раціональної психотерапії, гіпносугестивної психотерапії, аутогенного тренування і групової психотерапії. Доведена висока клінічна ефективність застосування запропонованої системи психотерапевтичної корекції.

Ключові слова: афективні розлади, невротичні розлади, клініко-психопатологічна структура, патопсихологічна характеристика, особистісні особливості, психотерапевтична корекція.



АННОТАЦИЯ

Яковцова Т.Е. Клинико-психопатологическая характеристика, закономерности формирования и принципы терапии аффективных и невротических расстройств. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - ГУ «Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины». - Харьков, 2011.

На основании сравнительного клинико-психопатологического и психодиагностического исследования получены данные о клинической структуре и особенностях патогенетических механизмов нарушений психической сферы у больных аффективными и невротическими расстройствами и разработана система их дифференцированной психотерапевтической коррекции.

В работе представлены результаты обследования 160 больных с аффективными и невротическими расстройствами (42 больных с аффективными расстройствами, 39 больных с тревожными и адаптационными расстройствами, 35 больных неврастенией, 44 больных с соматоформными расстройствами).

В результате проведенного исследования установлено, что психопатологическая структура аффективных расстройств характеризуется преобладанием астено-депрессивного (40,48±7,57%), тревожно-депрессивного (26,20±6,79%) и сомато-вегетативного (19,05±6,06%) синдромов. Для больных тревожными и адаптационными расстройствами характерно наличие тревожно-депрессивного (38,46±7,79%), сомато-вегетативного (25,64±6,99%) и тревожного (20,51±6,47%) синдромов. При неврастении и соматоформных расстройствах выявляется широкий спектр представленности психопатологических синдромов, среди которых наиболее распространенными являются астено-невротический (45,71±8,42%) и сомато-вегетативный (17,14±6,37%) у больных неврастенией, сомато-вегетативный (34,09±7,15%) и астено-ипохондрический (25,00±6,53%) у больных соматоформными расстройствами.

Снижение уровня депрессии прослеживается в континууме нозосиндромальных образований: аффективные расстройства (17,42±0,87 балла), тревожные и адаптационные расстройства (16,87±0,72 балла), соматоформные расстройства (15,95±0,69 бала), неврастения (14,35±0,82 бала).

Уровень личностной тревожности снижается в последовательности: тревожные и адаптационные расстройства (54,721,20 балла), соматоформные расстройства (51,251,52 балла), аффективные расстройства (50,23±1,12 балла), неврастения (44,92±1,74 балла); реактивной тревоги - тревожные и адаптационные расстройства (51,351,21 балла), соматоформные расстройства (46,061,58 балла), неврастения (42,12±1,78 балла), аффективные расстройства (35,37±1,34 балла).

Соотношение показателей различных форм агрессии имеет особенности в зависимости от нозологической группы. Аффективные расстройства характеризуются низкими уровнями общей (83,33±5,75%) и мотивационной (85,71±5,40%) агрессивности при высоких уровнях враждебности (59,52±7,57%). Тревожным и адаптационным расстройствам присущи низкие уровни общей агрессивности (51,28±8,00%), мотивационной агрессии (46,15±7,98%) и средние уровни общей враждебности (46,15±7,98%). При неврастении наблюдаются средние уровни всех форм агрессии (54,29±8,42% - общая, 57,14±8,36% - мотивационная и враждебность). Высокие уровни враждебности (56,82±7,47%) у больных соматоформными расстройствами сопровождаются средними уровнями как общей (59,09±7,41%), так и мотивационной (61,36±7,34%) агрессивности.

В группе больных неврастенией преобладают высокие показатели нейротизма (68,57±7,85%), у больных аффективными расстройствами - низкие (66,67±7,27%), у больных соматоформными расстройствами - средние (65,91±7,15%). У больных тревожными и адаптационными расстройствами несколько чаще регистрируются низкие показатели (43,59±7,94%) при достаточной представленности средних и высоких показателей.

Для больных с различной структурой аффективных и невротических расстройств присущи различные типы темперамента: холерический - для больных неврастенией (74,29±7,39%) и соматоформные расстройства (68,18±7,02%), флегматический - для аффективных расстройств (59,52±7,57%), меланхолический - для тревожных и адаптационных расстройств (41,03±7,88%).

Для различных нозологических групп присущи различные патопсихологические механизмы формирования. Для аффективных расстройств характерно сочетание высокой личностной тревожности, высокого уровня депрессии, низкой реактивной тревоги, высокой враждебности при низкой агрессивности и мотивационной агрессии. Формирование тревожных и адаптационных расстройств определяется наличием высоких уровней реактивной тревоги и личностной тревожности, средними уровнями депрессии, агрессивности и враждебности. Соматоформные расстройства определяются высоким уровнем личностной тревожности, средними уровнями реактивной тревоги, депрессии, высоким уровнем враждебности при средних уровнях агрессивности и мотивационной агрессии. Неврастения характеризуется низкими уровнями тревоги и депрессии и средними уровнями всех форм агрессии.

Разработанные схемы лечения включают комплекс психотерапевтической коррекции с применением рациональной психотерапии, гипносуггестивной психотерапии, аутогенной тренировки и групповой психотерапии. Апробация предложенной системы терапии доказала ее высокую эффективность у 83,33±3,80% больных, при этом стойкий терапевтический эффект на протяжении двух лет сохраняется у 73,96±4,48%.

Ключевые слова: аффективные расстройства, невротические расстройства, клинико-психопатологическая структура, патопсихологическая характеристика, личностные особенности, психотерапевтическая коррекция.



ANNOTATION

Jakovtsova T.E. Clinico-psychopathological characteristics, patterns of formation and treatment principles of affective and neurotic disorders. - Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in specialty - 14.01.16 - psychiatry. - “Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of AMS of Ukraine” State Institution. - Kharkiv, 2011.

On the basis of comparative clinical-psychopathological and psychodiagnostic study obtained data on the clinical features of the structure and pathogenic mechanisms of affective and neurotic disorders.

Studied the clinical and psychopathological phenomenology of mental sphere in patients with affective and neurotic disorders.

Defined personal and pathopsychological characteristics of these patients. The basic pathopsychological mechanisms for the formation of mental sphere in patients with affective and neurotic disorders.

Based on the results of the study developed the principles of constructing a system of differentiated psychotherapeutic correction of affective and neurotic disorders using rational psychotherapy, hypnosuggestive psychotherapy, autogenic training and group psychotherapy. Proved high clinical efficacy of the proposed system of psychotherapeutic correction.

Key words: affective disorders, neurotic disorders, clinical and psychopathological structure, pathopsychological characteristic personality traits, psychotherapeutic correction.

Размещено на Allbest.ru

...