Застосування протипухлинної аутовакцини, виготовленої за допомогою лектину B. subtilis B-7025, у лікуванні хворих зі злоякісними пухлинами головного мозку

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, в тому числі 3 статті у провідних фахових журналах та збірниках, затверджених ВАК України.

Матеріали та методи дослідження: В дослідження, які були заплановані і проведені відповідно до Закону України «Про лікарські засоби» з урахуванням вимог і етичних принципів Гельсінської декларації: рекомендації для лікарів з проведення біомедичних досліджень із залученням людини (1964), включені 185 пацієнтів, які протягом 2002-2005 рр. проходили лікування з приводу ЗПГМ в 2-ому нейрохірургічному відділенні КЗ “Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова”. Програма досліджень була схвалена комісією з біоетики Дніпропетровської державної медичної академії (протокол №9 від 19.09.2002 р.); усі хворі дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженнях.

В рамках передопераційного дослідження хворих застосовували комплекс діагностичних методів, націлених на уточнення анатомо-функціональної локалізації пухлинного новоутворення, за наступною схемою: клініко-неврологічне обстеження, офтальмологічне обстеження, комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, електроенцефалографія, ангіографія.

Після хірургічного втручання проведено гістологічне дослідження видалених пухлин за загальноприйнятою методикою з визначенням ступеню анаплазії. При встановленні гістологічної форми пухлин використовували класифікацію пухлин центральної нервової системи, яка була прийнята ВООЗ у 2000 році (Kleihues P., 2000).

Якість життя (ЯЖ) пацієнтів оцінювали за результатами клінічного обстеження в динаміці перебігу захворювання: в доопераційний період, після проведеного ХВП та по закінченню лікування, визначаючи індекс Карновського (ІК).

Клініко-лабораторні дослідження включали виконання загального аналізу крові, загального аналізу сечі, стандартних біохімічних аналізів крові для оцінки функції нирок і печінки, які здійснювали до, після операції і в динаміці подальшого лікування.

Всім хворим, які знаходились під спостереженням, було проведено спеціальне лікування з приводу ЗПГМ.

В залежності від схеми лікування хворі були рандомізовано розподілені на 6 груп - з них 4 контрольні (хірургічне видалення пухлини (ХВП) - 40, ХВП + хіміотерапія (ХТ) - 30, ХВП + променева терапія (ПТ) - 40, ХВП + ПТ + ХТ - 30 пацієнтів) та 2 основні, у яких в комплексному лікуванні було застосовано аутовакцинотерапію (ХВП + ПТ + ПАВ - 30, ХВП + ПТ+ ХТ + ПАВ - 15 пацієнтів).

Групи хворих були співставні за розподілом відповідно до статі, віку, гістологічного типу ЗПГМ, об'єму операції, типу клінічного перебігу захворювання та локалізації пухлини, протоколами стандартного протипухлинного лікування (хірургічного або комплексного) (табл. 1).

Через 21-28 діб після оперативного втручання 115 (62,2%) пацієнтам (групи ХВП + ПТ, ХВП + ПТ + ПАВ, ХВП + ПТ + ХТ, ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ) починали проводити фракціоновану ПТ: разова осередкова доза 2 Гр 5 раз на тиждень до сумарна вогнищева доза 50-60 Гр, захоплюючи ложе видаленої пухлини та (+ 1,5-2 см) перитуморальної зони, з використанням апаратів «АГАТ-Р» і «РОКУС». Тривалість ПТ - 35-42 доби.

75 (40,5%) пацієнтам (групи ХВП + ХТ, ХВП + ПТ + ХТ, ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ) проводили хіміотерапевтичне лікування, розпочинаючи його після ПТ або після вакцинації (за їх наявності в схемі лікування, рис. 1): в 90% випадків - моно-ХТ (ломустин 80 мг/м² per os через 6 тиж, 1-6 курсів); в 10% випадків - полі-ХТ за схемою PCV (CCNU-ломустин 100 мг/м² per os 1-й день, прокарбазин 100 мг/м² per os 1-10-й дні, вінкристин 1,4 (максимально 2) мг/м² в/в 1-й день, від 1 до 6 курсів з інтервалом до 6 тиж).

Перший курс проведення ХТ розпочинали через 21-28 діб після закінчення ПТ (в групі ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ - через 2 тиж після вакцинації), враховуючи загальний стан пацієнтів та показники клінічного аналізу периферичної крові

онкологія мозок протипухлинний вакцинотерапія

Таблиця 1

Розподіл хворих на ЗПМГ залежно від основних факторів клінічного прогнозу

Примітки: ¹ - p < 0,05 при порівнянні за певним фактором клінічного прогнозу в межах групи.

45 (24,3%) пацієнтам основних груп через 25-30 діб після закінчення ПТ починали введення ПАВ, яку готували із аутологічного пухлинного матеріалу, отриманого під час операції і замороженого при температурі -18...-20°С, у відділі конструювання засобів біотерапії раку ІЕПОР НАН України (Патент на винахід (Україна) №57869 від 15.07.2003). Готову вакцину стандартизували по білку за методом О.Н. Lowry, стерильно фасували (без консервантів), зберігали при -18...-20°С, розморожуючи безпосередньо перед введенням.

Введення ПАВ проводили за наступною схемою: вакцинація (тричі з інтервалом в 7 діб, підшкірно в три точки на відстані 3-4 см від хребта на рівні лопатки, рівномірно розподіляючи її об'єм); 1-ша ревакцинація - через 1 міс після 3-го введення ПАВ, 2-га ревакцинація - через 3 міс. Сумарна доза введеної ПАВ за білком складала 45-60 мг. У випадках застосування ХТ, коли курси останньої припадали у часі між ревакцинацією, інтервал між цими лікувальними впливами складав 1-3 тиж.

Імунологічне обстеження проводили в динаміці лікування: до та після (через 10-15 діб) оперативного втручання, після закінчення ПТ, після закінчення повного курсу вакцинотерапії (в основних групах) та через аналогічний проміжок часу в контрольних групах, визначаючи низку імунологічних показників першого та другого рівня. Матеріалом для дослідження слугували сироватка та клітини периферичної крові. Визначали наступні імунологічні показники:

1) кількість лейкоцитів у периферичній крові;

2) відносну та абсолютну кількість лімфоцитів у периферичній крові (фарбування за Паппенгеймом);

3) відносний та абсолютний показники популяційного складу лімфоцитів периферичної крові: СD3, СD4, СD8, СD19 і СD16 (за допомогою діагностикумів еритроцитарних (з адсорбованими МкАТ) для виявлення субпопуляцій лімфоцитів людини «Анти-СД3», «Анти-СД4», «Анти-СД8», «Анти-СД19», «Анти-СД16»; ТОВ НВЛ «Гранум», Україна; державний реєстраційний номер 4725/2006);

4) концентрацію сироваткових імуноглобулінів основних класів (А, М, G) (за методом Манчіні);

5) рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (за методом преципітації в розчині поліетиленгліколю 6000 («Fluka», Німеччина));

6) характеристики фагоцитарної активності (ФІ) та функціонального резерву (ФЧ) нейтрофілів периферичної крові з використанням частинок латексу діаметром 1,5 мкм (ООО «Диаэм», Росія) (Петров Р.В и др., 1984; Фримель Г., 1987; Караулов А.В., 1999; Щудро С.А. та ін., 2008).

Розраховували коефіцієнти інформативності (діагностичної цінності) - К, порівнюючи імунологічні показники пацієнтів основних груп до та після вакцинотерапії, а також показники пацієнтів контрольних і основних груп після закінчення лікування, за формулою: К = (2(S₁² + S₂²))/(M₁ - M₂)², де S₁ та S₂ - середні квадратичні відхилення показника; M₁ та M₂ - середні арифметичні показника в різних групах (Караулов А.В., 1999). Для порівняння імунологічних показників різних груп пацієнтів або однієї групи в різні терміни обстеження рахували індекси модуляції (ІМ): ІМ =((П_{основна група} - П_{контрольна група})/(П_{контрольна група})) х 100 %, де П - імунологічний показник.

Алгоритм обстеження, комплексного лікування та імунологічного моніторингу пацієнтів основних і контрольних груп наведено на рис. 1.

Показники віддаленого ефекту лікування розраховували, використовуючи комп'ютерну програму GraphPad Prism 4.0. Статистичну обробку результатів проводили з використання t-критерію Стьюдента (при n ? 12 - з поправкою для малих вибірок), критерію Пірсона (ч²) та коефіцієнту кореляції (r) (Лакин Г.Ф., 1980) за допомогою комп'ютерної програми Microsoft Office Excel 2003 (Corp. Microsoft, США).

Рис. 1. Алгоритм тактики комплексного лікування (включаючи вакцинотерапію) та імунологічного обстеження хворих із ЗПГМ.

Результати досліджень та їх обговорення: Клінічну ефективність застосування ПАВ в комплексному лікуванні хворих із ЗПГМ оцінювали як за безпосередніми ефектами вакцинотерапії, так і за показниками загальної виживаності, середньої тривалості життя (СТЖ) і медіани виживаності (МВ); виживаності без прогресування захворювання пацієнтів основних і контрольних груп, а також за змінами показника якості життя (ЯЖ) після лікування.

Використання ПАВ в жодному випадку не супроводжувалось розвитком ускладнень, які б суттєво впливали на загальний стан хворих, а також алергічних реакцій. Побічні ефекти від застосування ПАВ, які спостерігали у 9 (20,0%) хворих, складались з пірогенних реакцій транзиторного типу (у 6 хворих, 13,3%) та незначної болі у місці ін'єкції (у 8 пацієнтів, 17,7%), були нетривалими, проходили без ускладнень, легко знімались одноразовим прийомом парацетамолу або взагалі не потребували застосування жарознижуючих і знеболювальних засобів.

Тобто, після введення ПАВ загальний стан хворих із ЗПГМ не погіршувався; реакцій, які вимагали б проведення специфічної терапії або слугували підставою для виключення пацієнтів з основних груп, не відзначено.

Проведення стандартних клінічних аналізів крові показало, що використання ПАВ сприяє більш швидкому відновленню вмісту лейкоцитів після завершення ПТ, або запобігає подальшому суттєвому зниженню цього показника при проведенні ХТ. Щодо вмісту гемоглобіну і кількості тромбоцитів, то контрольна група ХВП + ПТ характеризувалась (з плином часу) тенденціями до збільшення цих показників, а контрольна група ХВП + ПТ + ХТ - тенденціями до їх зниження.

Використання ПАВ статистично суттєво підвищувало вміст гемоглобіну і кількість тромбоцитів в групі ХВП + ПТ + ПАВ і збільшувало його на рівні тенденції в групі ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ. Таким чином, включення ПАВ до схем комплексного лікування хворих із ЗПГМ давало можливість проводити останнє в оптимальні терміни і в повному обсязі, без додаткового застосування препаратів супроводу, для зменшення побічних мієлотоксичних ефектів ПТ та ХТ.

Вплив ПАВ на показники ефективності спеціального (протипухлинного) лікування було виявлено вже на етапах проміжного аналізу результатів дослідження протягом 1-го року спостереження (табл. 2). Вірогідна різниця між виживаністю хворих, у яких було застосоване лише ХВП, і хворих, які одержали комплексне лікування за різними схемами, зареєстрована вже через 3 міс.

Суттєву різницю між показниками хворих основних і контрольних груп визначали після 6, 9 та 12 міс спостереження. Важливо зазначити, що включення у схеми лікування ПТ або ПТ + ХТ вірогідно (порівняно з тільки ХВП) підвищувало виживаність пацієнтів лише після 6 та 9 міс відповідно; ефект доповнення схем лікування введенням ПАВ був значно тривалішим.

Таблиця 2

Виживаність протягом 1-го року спостереження хворих із ЗПГМ при різних схемах лікування

Примітки:

1. ^ПВу випадках, коли показник виживаності складав 100 або 0%, його розраховували з поправкою Ван дер Вардена (Турусов В.С., 1986);

2. ^*1,2,3,4,5,6 р < 0,05 порівняно з показником відповідної групи.

При порівнянні 6-місячної виживаності без прогресування ЗПГМ пацієнтів контрольних і основних груп було встановлено, що ад'ювантне застосування ПАВ в комплексі як з ПТ, так і з ПТ + ХТ вірогідно підвищує цей показник порівняно з контрольними групами. Зокрема, 6-місячна безрецидивна виживаність в групі ХВП + ПТ + ПАВ (96,7±3,3%) перевищила таку в контрольній групі ХВП + ПТ (47,5±7,9%) в 2,1 разу (р < 0,05), а в групі ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ (100,0%) була більшою, ніж у групі ХВП + ПТ + ХТ (73,3±8,1%) в 1,4 разу (р < 0,05).

Важливо зазначити, що в той час як поєднання ПТ і ПАВ збільшило безрецидивну виживаність в 2,1 разу (96,7 проти 47,5%), поєднання ПТ і ХТ - в 1,5 разу (73,3 проти 47,5%). Тобто, поєднання впливу іонізуючого опромінення з аутовакцинацією виявилось більш ефективним, ніж із застосованими в нашому дослідженні режимами ХТ.

При 5-річному спостереженні визначено достовірне (р < 0,05) збільшення 2-річної виживаності пацієнтів в групах ХВП + ПТ + ПАВ та ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ (30% (9 з 30 пацієнтів) проти 0% (0 з 40) та 15,5% (2 з 15) проти 0% (0 з 30) відповідно).

Показники 3-річної виживаності в цих групах становили відповідно 11,5% (3 з 30 пацієнтів) і 15,5% (2 з 15), 4-річної - 3% (1 з 30) і 0% (0 з 15). СТЖ вакцинованих пацієнтів практично не мала відмінностей залежно від схеми комплексного лікування (ХВП + ПТ + ПАВ - 519,2 ± 97,2, ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ - 485,7 ± 83,0 доби (74,2 ± 13,2 та 69,4 ± 10,8 тиж., відповідно), р > 0,5) і перевищила таку у контрольних групах в 2,7 (р_{(ХВП+ПТ+ПАВ)-(ХВП+ПТ)} < 0,05) і 1,8 (0,05 < р_{(ХВП+ПТ +ХТ+ПАВ)-(ХВП+ПТ+ХТ)} < 0,1) разу. МВ при застосуванні ПАВ збільшувалась відповідно в 1,9 і 1,6 разу.

ЯЖ достовірно підвищувалась в динаміці проведення лікування як в основних, так і в контрольних групах, але в основних групах сумарний відсоток хворих з ІК після лікування > 70 балів був достовірно вищий, ніж в контролі: 40,0 проти 21,4 (р < 0,05) (табл. 3).

Таблиця 3

Показники ЯЖ хворих за шкалою Карновського до та після лікування

Примітки:

1. ¹ Розраховано з поправкою Ван дер Вардена (Турусов В.С., 1986);

2. *p < 0,05, **0,05 < p < 0,1 при порівнянні зі станом до лікування; ***0,05 < p < 0,1 при порівнянні з контролем.

Проведено аналіз ефективності використання ПАВ в залежності від таких чинників клінічного прогнозу при ЗПГМ як вік, стать, об'єм ХВП, ЯЖ пацієнтів після лікування (ІК < 60 або > 60 балів). Враховуючи однорідність груп за гістологічним типом та ступенем анаплазії пухлин, залежність ефективності ПАВ від цих чинників не аналізували. Було показано, що результати застосування ПАВ (загальна виживаність, СТЖ, МВ) кращі у пацієнтів молодого віку (до 44 років), після проведення тотального ХВП та при виразному підвищенні ЯЖ після лікування (ІК > 60 балів). За відносним прогностичним значенням проаналізовані чинники складають наступну послідовність: при схемі лікування ХВП + ПТ + ПАВ - вік > ІК після лікування > об'єм ХВП, при схемі ХВП + ПТ + ХТ + ПАВ - вік = ІК після лікування > об'єм операції.

Таким чином, одержані результати свідчать, що застосування ПАВ при ЗПГМ є безпечним і ефективним доповненням до схем комплексного лікування, яке покращує віддаленні результати останнього та підвищує ЯЖ пацієнтів. Залежність ефективності застосування ПАВ від основних факторів прогнозу очікуваних результатів лікування хворих із ЗПГМ співпадає з такою, визначеною для схем комплексного лікування при цих пухлинах без вакцинотерапії (Зозуля Ю.А., 2007).

При першому імунологічному обстеженні пацієнтів (перед початком лікування) визначено помірні зміни в імунограмі, які співпадали з такими, описаними при ЗПГМ іншими дослідниками (Лисяный Н.И., 2007; Parkey I.E. et al., 2000; Fenstermarker R.A. et al., 2004; Arasaki Y et al., 2005). Зокрема, порівняно з практично здоровими людьми, вірогідно зниженими були вміст CD3+, CD4+, CD8+, CD16+ лімфоцитів, співвідношення CD4+/CD8+, фагоцитарна активність (ФІ) і функціональний резерв (ФЧ) нейтрофільних лейкоцитів; вірогідно підвищеними - відносний вміст В-лімфоцитів (CD19+), рівень ЦІК; тенденцію до підвищення мали концентрації IgA і IgM в сироватці крові). Можна також відзначити тенденцію до гетерогенізації (збільшення індивідуальних коливань) більшості досліджених імунологічних характеристик.

При обстеженні в динаміці лікування до вакцинації (післяопераційний період, проведення ПТ) визначено подальше зниження кількості лейкоцитів і лімфоцитів (зокрема, абсолютного вмісту CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+ клітин внаслідок як оперативного втручання, так і мієло- та імунотоксичного впливу іонізуючого випромінення. Водночас, після курсу ПТ кількісний склад лімфоцитів (за відносним вмістом кожної із перелічених субпопуляцій) порівняно з післяопераційним обстеженням мав чітку тенденцію до нормалізації. Як ще один прояв позитивних зрушень в імунній системі після видалення основної маси пухлинних клітин можливо вказати на підвищення ФЧ нейтрофільних лейкоцитів на фоні їх стабільної або зростаючої ФІ. Динаміка гуморального імунітету проявлялась у зниженні вмісту IgA і достовірному підвищенню IgG. Тобто, незважаючи на прояви мієлосупресивного впливу ПТ (лейкоцито- і лімфоцитопенію), на момент початку імунотерапії у пацієнтів визначено достатньо збалансований, без грубих порушень, стан імунної системи.

Імунологічними ефектами застосування ПАВ були: достовірне збільшення порівняно зі станом до вакцинації вмісту лейкоцитів, лімфоцитів, Т-лімфоцитів (CD3+) і їх субпопуляцій (CD4+, CD8+), В-лімфоцитів (CD19+), натуральних кілерних клітин (CD16+), підвищення CD4+/CD8+, покращення функціонального стану нейтрофільних лейкоцитів. Показники, що характеризують вміст CD3+, CD4+, CD16+ клітин, активність фагоцитуючих клітин та концентрацію IgA достовірно перевищували такі у хворих, які не отримували ПАВ. Після закінчення вакцинації були практично відсутніми у пацієнтів основних груп прояви дефіциту Т-лімфоцитів (відносний вміст CD3+, CD4+ підвищився до показника донорів, CD8+ - перевищив останній, що може вказувати на розвиток специфічної клітинної протипухлинної реакції). Вірогідно зросли (до і вище рівня донорів) відносний вміст CD16+ клітин і характеристика функціонального резерву нейтрофілів. Зросли концентрації імуноглобулінів всіх досліджених класів. Водночас знизився рівень ЦІК, що є загальною позитивною прогностичною ознакою при лікуванні пацієнтів онкологічного профілю. Розрахунок прийнятого в клінічній імунології «коефіцієнту діагностичної цінності» (Петров Р.В и др., 1984; Караулов А.В., 1999; Щудро С.А. та ін., 2008) показав, що найбільш закономірними ефектами застосування ПАВ є зростання показників вмісту CD3+, CD4+, CD8+ лімфоцитів у периферичній крові, співвідношення CD4+/CD8+, концентрації IgG, показника ФЧ, а також (хоча і меншою мірою) концентрації IgA і величини ФІ. Виходячи з одержаних результатів, визначення цих показників можливо рекомендувати для моніторингу відповіді пацієнтів із ЗПГМ на вакцинотерапію.

Аналіз кореляції імунологічних параметрів після вакцинації та індивідуальної тривалості життя пацієнтів виявив наявність позитивного зв'язку (r > 0,3) з останньою показників, що характеризують загальний вміст лімфоцитів (r = 0,49), Т-лімфоцитів (СD3+) (r = 0,49), їх субпопуляцій СD4+ (r = 0,61) і CD8+ (r = 0,71), природних кілерів (CD16+) (r = 0,78), співвідношення CD4+/CD8+ (r = 0,44), а також показника ФЧ (r = 0,54). Наявність такої кореляції вказує на доцільність моніторингу перелічених імунологічних параметрів для оцінки клінічної ефективності вакцинотерапії.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлені результати вирішення актуальної проблеми сучасної онкології - підвищення ефективності лікування хворих зі злоякісними пухлинами головного мозку шляхом розробки та клінічного застосування в схеми комплексного лікування ад'ювантної імунотерапії протипухлинною аутовакциною, виготовленою за допомогою лектину B. subtilis В-7025.

1. При включенні в схеми комплексного лікування хворих із ЗПГМ ад'ювантної імунотерапії за допомогою ПАВ підвищується ефективність лікування, що виражається у збільшенні загальної 1-4-річної виживаності (в т.ч. вірогідному збільшенні - на 50% - 1-річної виживаності; 2-річної - на 30% при схемі лікування ХВП+ПТ+ПАВ і на 15,5% - при схемі ХВП+ПТ+ХТ+ПАВ); достовірному (p < 0,05) збільшенні 6-місячної виживаності без прогресування ЗПГМ (в 2,1 і 1,4 разу, відповідно); збільшенні медіани виживаності в 1,9 і 1,6 разу (відповідно), вірогідному (p < 0,05) подовженні середньої тривалості життя та покращенні його якості (збільшення порівняно з контрольними групами на 20% частки пацієнтів з ІК ? 70 балів після лікування).

2. Використання ПАВ не супроводжується розвитком ускладнень і алергічних реакцій, які б суттєво впливали на загальний стан хворих, а також запобігає розвитку в динаміці комплексного лікування цитопенічних станів (або сприяє їх швидкому подоланню), що дає можливість проводити всі етапи лікування в оптимальні терміни і в повному обсязі без додаткового застосування препаратів супроводу для зменшення мієлотоксичних ефектів ПТ та ХТ.

3. Встановлено, що на клінічну результативність застосування ПАВ при ЗПГМ впливають такі фактори прогнозу очікуваних результатів лікування, як вік пацієнтів, радикальність видалення пухлини (обумовлена локалізацією, глибиною розповсюдженості, тощо), якість життя після лікування; сприятливим прогностичними ознаками є молодий вік пацієнтів (? 44 років), тотальний об'єм операції, ІК після лікування >60 балів.

4. Імунологічними ефектами застосування ПАВ є: достовірне збільшення порівняно зі станом до вакцинації вмісту лейкоцитів, лімфоцитів, Т-лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+), В-лімфоцитів (CD19+), природних кілерів (CD16+), підвищення співвідношення CD4+/CD8+, покращення функціонального стану нейтрофільних лейкоцитів. Показники, що характеризують вміст CD3+, CD4+, CD16+ клітин, функціональний стан нейтрофільних лейкоцитів, концентрацію IgA в сироватці крові пацієнтів після вакцинотерапії достовірно перевищують такі у хворих, що не отримували ПАВ. При моніторингу імунної відповіді на вакцинотерапію найбільш показовими є вміст CD3+, CD4+, CD8+ лімфоцитів, співвідношення CD4+/CD8+, вміст IgG і IgA, фагоцитарне число і фагоцитарний індекс нейтрофільних лейкоцитів.

5. Наявність позитивної кореляції показників загального вмісту лімфоцитів (r = 0,49), Т-лімфоцитів (СD3+ (r = 0,49), СD4+ (r = 0,61) і CD8+ (r = 0,71)) , природних кілерів (CD16+ (r = 0,78)), співвідношення СD4+/CD8+ (r = 0,44), а також показника функціонального резерву фагоцитуючих клітин (ФЧ (r = 0,54)) з індивідуальною тривалістю життя вакцинованих пацієнтів вказує на доцільність визначення цих параметрів з метою оцінки ефективності вакцинотерапії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вплив пробіотика субаліну на ефективність протипухлинної вакцини. / Г.П. Потебня, Л.А. Софронова, Н.Л. Черемшенко, Г.С. Лісовенко, І.Б. Сорокулова, В.О. Приходько, Н.В. Трохименко, О.А. Танасієнко, А.В. Бомбін // Мікробіологічний журнал. - 2006. - Т. 68, №6. - С. 51-57. (Особистий внесок: виготовлення протипухлинної вакцини з пухлинних клітин за допомогою цитотоксичного лектину B. subtilis B-7025, проведення вакцинації, аналіз результатів та участь у написанні статті).

2. Бомбін А.В. Ефективність протипухлинної аутовакцини і її вплив на імунологічні показники хворих зі злоякісними пухлинами головного мозку. / А.В. Бомбін, О.М. Караман, Г.П. Потебня // Онкология. - 2008. - Т. 10, №3. - С. 362-369. (Особистий внесок: обґрунтування термінів імунологічного обстеження пацієнтів та збір матеріалу для нього; збір та аналіз клінічних результатів комплексного лікування хворих із застосуванням ПАВ; узагальнення результатів застосування ПАВ; участь у написанні статті).

3. Підвищення ефективності лікування хворих зі злоякісними пухлинами головного мозку при застосуванні протипухлинної аутовакцини. / А.В. Бомбін, Г.С. Лісовенко, О.М. Караман, Г.П. Потебня // Онкология. - 2008. - Т. 10, №4. - С. 455-460. (Особистий внесок: статистична обробка отриманих результатів; узагальнення власних клінічних та імунологічних результатів застосування ПАВ; участь у написанні статті та інтерпретації результатів).

4. Бомбін А.В. Застосування протипухлинної аутовакцини, виготовленої на основі лектину B. subtilis B-7025, у лікуванні хворих зі злоякісними пухлинами головного мозку. / А.В. Бомбін, Г.П. Потебня // Специфічна імунотерапія в онкології: Матеріали наук.-практ. конф. [“Актуальні питання специфічної імунотерапії хворих на злоякісні новоутворення”], (Умань, 2007 р.) / За ред. Ю.Я. Гріневича. - К.: Здоров'я, 2008. - С. 145-152. (Особистий внесок: аналіз наукової літератури; обґрунтування режиму використання ПАВ в схемах комплексного лікування хворих із ЗПГМ; збір та аналіз клінічного матеріалу; лікування пацієнтів, включених у дослідження; узагальнення власних результатів застосування ПАВ; участь у написанні статті).

5. Бомбин А.В. Специфическая иммунотерапия опухолей. Использование противоопухолевой аутовакцины на основе лектина Bac. subtilis B-7025 в лечении глиальных опухолей головного мозга. / А.В. Бомбин // Актуальные проблемы медицины. Сборник научных трудов / Под ред. Н.Г. Дубовской / Днепропетровск: Наука и образование, 2004. - С. 93-98.

6. Перший досвід застосування протипухлинної аутовакцини, виготовленої на основі лектину Bac. subtilis 7025, у комбінованому лікуванні злоякісних пухлин головного мозку. / А.В. Бомбін, Н.А. Зорін, А.І. Голубицький, А.А. Марченко, Ю.А. Зозуля, Г.П. Потебня // Матеріали ІІІ з'їзду нейрохірургів України, Алушта, Крим, 23-25 вересня 2003 р.: - Київ, 2003. - С. 6.

7. Бомбін А.В. Застосування протипухлинної аутовакцини, виготовленої на основі лектину Bac. subtilis 7025, у лікуванні злоякісних пухлин головного мозку. / А.В. Бомбін, Н.А. Зорін, М.Г. Потебня // Тези VI-ї конференції молодих онкологів України «Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології», 4-5 грудня 2003 р.: - Київ, 2003. - С. 8.

8. Бомбин А.В. Использование противоопухолевой аутовакцины, изготовленной на основе лектина Bac.subtilis 7025, в комбинированном лечении опухолей головного мозга. / А.В. Бомбин, Н.А. Зорин, Г.П. Потебня // Материалы ІІІ съезда онкологов и радиологов СНГ. Минск, 25-28 мая, 2004. - Минск: ОДО «Тонпик», 2004. - часть 2. - С. 254-255.

9. Бомбин А.В. Использование иммунотерапии у больных с опухолями головного мозга. / А.В. Бомбин, Г.П. Потебня // В: Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції «Вітчизняні протипухлинні препарати: аналіз сьогодення та погляд в майбутнє». Київ, 14-15 жовтня, 2004. - Онкология. - 2004. - Т. 6, №3 (приложение). - С. 30.

10. Бомбін А.В. Застосування протипухлинної аутовакцини, виготовленої на основі лектину B. subtilis B-7025, у лікування хворих на злоякісні пухлини головного мозку. / А.В. Бомбин, Г.П. Потебня // Матеріали IV з'їзду нейрохірургів України. Дніпропетровськ, 2008: 96-97.

АНОТАЦІЯ

Бомбін А.В. Застосування протипухлинної аутовакцини, виготовленої за допомогою лектину B. subtilis B-7025, у лікуванні хворих зі злоякісними пухлинами головного мозку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі сучасної онкології - підвищенню ефективності комплексного лікування хворих зі злоякісними пухлинами головного мозку (ЗПГМ). Розроблено методику ад'ювантного застосування у комплексному лікуванні хворих зі ЗПГМ протипухлинної аутовакцини (ПАВ), виготовленої з використанням лектину B. subtilis В-7025. Викладено результати дослідження переносимості, безпосередніх та віддалених клінічних ефектів застосування ПАВ. Проаналізовано ефективність використання ПАВ в залежності від основних клінічних прогностичних факторів при ЗПГМ. Проведено порівняльний аналіз імунологічних та клінічних ефектів ПАВ для визначення показників імунологічного моніторингу та оцінки ефективності вакцинотерапії. Достовірність висновків підтверджено адекватною статистичною обробкою одержаних результатів. Робота виконана у відділі конструювання засобів біотерапії раку Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України і на базі 2-ого нейрохірургічного відділення КЗ “Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова”.

Ключові слова: злоякісні пухлини головного мозку, комбіноване лікування, протипухлинна аутовакцина, лектин B. subtilis B-7025, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Бомбин А.В. Использование противоопухолевой аутовакцины, изготовленной с использованием лектина B. subtilis B-7025, в лечении больных со злокачественными опухолями головного мозга. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р. Е. Кавецкого НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена актуальной проблеме современной онкологии-повышению эффективности комплексного лечения больных со злокачественными опухолями головного мозга (ЗОГМ). Разработана методика адьювантного применения в комплексном лечении больных со ЗОГМ противоопухолевой аутовакцины (ПАВ), изготовленной с использованием лектина B. subtilis В-7025.

Представлены результаты исследования переносимости, непосредственных и отдаленных клинических эффектов ПАВ. Использование ПАВ не сопровождалось развитием осложнений и аллергических реакций, существенно влияющих на состояние пациентов. Побочные эффекты были кратковременны и проходили без осложнений. При включении в схемы комплексного лечения больных со ЗОГМ адьювантной иммунотерапии с использованием ПАВ повышается эффективность лечения, заключающаяся в увеличении общей 1-4-летней выживаемости, достоверном увеличении 6-месячной выживаемости без прогрессирования ЗОГМ, увеличении медианы выживаемости, достоверном увеличении средней продолжительности жизни и улучшении ее качества.

Проанализирована эффективность использования ПАВ в зависимости от основных клинических прогностических факторов при ЗОГМ. Установлено, что на клиническую результативность использования ПАВ влияют следующие факторы ожидаемых результатов лечения: возраст пациентов, радикальность удаления опухоли, качество жизни после лечения. Благоприятными прогностическими факторами есть: молодой возраст пациентов, тотальное удаление опухоли, индекс Карновского >60 баллов.

Применение ПАВ у пациентов с ЗОГМ в сравнении с состоянием до вакцинации приводило к достоверному увеличению содержания лейкоцитов, лимфоцитов, Т-лимфоцитов (CD3+, CD4+, CD8+), В-лимфоцитов (CD19+), естественных киллеров (CD16+), повышению соотношения CD4+/CD8+, улучшению функционального состояния нейтрофильных лейкоцитов. Показатели, характеризующие содержание CD3+, CD4+, CD16+ клеток, функциональное состояние нейтрофильных лейкоцитов, концентрацию IgA в сыворотке крови пациентов после вакцинотерапии достоверно превышали таковы у больных, которые не получали ПАВ. При мониторинге иммунологического ответа на вакцинотерапию наиболее показательными есть содержание CD3+, CD4+, CD8+ лимфоцитов, соотношение CD4+/CD8+, содержание IgG и IgA, фагоцитарный резерв и фагоцитарный индекс нейтрофильных лейкоцитов.

Проведен сравнительный анализ иммунологических и клинических эффектов ПАВ для определения показателей иммунологического мониторинга и прогноза эффективности вакцинотерапии. Достоверность выводов подтверждена адекватной статистической обработкой полученных результатов. Работа выполнена в отделе конструирования средств биотерапии рака Института экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е. Кавецкого и на базе 2-го нейрохирургического отд. КУ “Днепропетровская областная клиническая больница им. И.И. Мечникова”.

Ключевые слова: злокачественные опухоли головного мозга, комплексное лечение, противоопухолевая аутовакцина, лектин B. subtilis B-7025, эффективность.