Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК: 616.12 - 009.72 - 08:577.125.8: [577.112.856 + 547.426.23

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Порушення жирнокислотного спектру ліпопротеїнів, тригліцеридів та їх медикаментозна корекція у хворих на нестабільну стенокардію

14.01.11 - кардіологія

Артемчук Ольга Олександрівна

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Лизогуб Віктор Григорович, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри внутрішньої медицини №4, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Яременко Олег Борисович, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини №2, м. Київ;

доктор медичних наук, професор Єна Лариса Михайлівна, Державна установа «Інститут геронтології АМН України», завідуюча відділу клінічної та епідеміологічної кардіології, м. Київ.

Захист відбудеться 18 червня 2009 року о 13.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.08. при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 34).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 17 травня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мальчевська Т.Й.

доктор медичних наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема атеросклерозу та його ускладнень, особливо ішемічної хвороби серця (ІХС), посилено розробляється в багатьох країнах світу. Значення атеросклеротичного ураження коронарних артерій в розвитку ІХС важко переоцінити. Про це свідчать результати популяційних досліджень, проведені в ряді країн, в яких виявлено чіткий зв'язок між рівнем загального холестерину (ХС) чи ХС ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) в плазмі крові та розповсюдженістю ІХС та смертністю від цього захворювання [He K., 2004; Амосова К. М., 2006]. Ризик розвитку ІХС та смерті від інфаркту міокарда (ІМ) збільшується в декілька раз при підвищеному рівні загального ХС. Схожа залежність існує й між рівнем тригліцеридів та розповсюдженістю ІХС та смертністю від неї [He K., 2005].

Рядом епідеміологічних досліджень показано позитивну кореляційну залежність між підвищеним рівнем тригліцеридів плазми крові та підвищеним ризиком ІХС, яка особливо чітко простежувалась у жінок та пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу [Levington S., 2005; Hu F. et al., 2002]. Але, незважаючи на ці результати, зв'язок залишався суперечливим за умови оцінки даних при мультифакторіальному аналізі. Такі дані ілюструють комплексність залежності рівень тригліцеридів - ІХС та свідчать, що підвищення ризику ІХС в пацієнтів з гіпертригліцеридемією може бути наслідком зниженого рівня ХС ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) [Levington S., 2003; Амосова К. М., 2006].

Однак, ще в 1987 році Європейське Товариство Атеросклерозу після тривалих дебатів, прийшло до рішення, що рівень тригліцеридів плазми крові не може бути проігнорований як окремий фактор ризику ІХС. В США в 1992 році Національний Інститут Здоров'я рекомендував включити тригліцериди та ХС ЛПВЩ в основну ліпідну панель, що має визначатися в кожного пацієнта з підвищеним ризиком розвитку атеросклерозу та ІХС. Ці рекомендації, дані аналізу Фрамінгемівського дослідження, досліджень PROCAM примушують звернути особливу увагу на тригліцериди та стають поштовхом для нових досліджень. Особливий інтерес представляє проведення дослідження, що встановить чи є зміни не лише рівня тригліцеридів, а й їх жирнокислотного складу впливовим фактором ризику розвитку та прогресування ІХС, чи різниться жирнокислотний склад тригліцеридів здорової дорослої людини з таким у хворих на різні форми ІХС.

Сприятливий вплив інгібіторів 3-гідрокси-3-метилглутаріл коензима А-редуктази (статинів) на захворюваність та смертність від серцево-судинних причин доведено в ряді багатоцентрових досліджень [Garsia M. et al., 2003; Нетяженко В.З., 2004; Пархоменко А.Н., 2007; Нетяженко Н.В., 2007]. Досвід застосування статинів показує, що в багатьох випадках благоприємний ефект лікування пацієнтів спостерігають вже в перші тижні лікування, коли значний регрес атеросклеротичних уражень ще не відбувся [Пархоменко А.Н., 2007]. Між тим, позитивний вплив гіполіпідемічних препаратів в ранній період їх застосування цілком закономірний і може бути пояснений окрім ліпідознижуючого ефекту, рядом додаткових плейотропних властивостей. Серед них виділяють антитромботичний, протизапальний ефекти, а також благоприємний вплив на функцію ендотелію, метаболізм глюкози [Garsia M. et al., 2003]. Однак, для вивчення додаткових механізмів кардіопротекторних властивостей статинів необхідно проведення подальших досліджень Ці проблемні та невирішені питання були покладені в основу дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у межах наукової теми кафедри внутрішньої медицини №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця: «Особливості діагностики та лікування ішемічної хвороби серця у хворих артеріальною гіпертензією з ожирінням» (№ державної реєстрації 0106U000327). Автор є співвиконавцем зазначеної теми, виконував її фрагмент (2005-2006 рр.)

Мета дослідження. На основі вивчення у хворих на нестабільну стенокардію (НС) змін жирнокислотного спектра (ЖКС) тригліцеридів, ЛПВЩ, ЛПНЩ та їх зв'язку з показниками біоелектричної активності міокарда підвищити ефективність лікування шляхом диференційованого призначення симвастатину і аторвастатину.

Задачі дослідження.

1. Вивчити ЖКС тригліцеридів, ЛПВЩ, ЛПНЩ плазми крові у хворих на НС (прогресуючу).

2. Оцінити характер ішемічних змін, ектопічної активності міокарда у хворих на НС (прогресуючу).

3. Проаналізувати зв'язок при добовому моніторуванні електрокардіограми (ЕКГ) між показниками ішемії міокарда, порушеннями серцевого ритму і змінами ЖКС тригліцеридів, ЛПВЩ і ЛПНЩ.

4. Визначити вплив симвастатину та аторвастатину на показники ЖКС тригліцеридів, ЛПВЩ, ЛПНЩ і біоелектричної активності міокарда.

5. На основі отриманих результатів обґрунтувати диференційовані показання до призначення симвастатину і аторвастатину у хворих на НС (прогресуючу).

Об'єкт дослідження: НС(прогресуюча).

Предмет дослідження: ЖКС тригліцеридів, ЛПВЩ, ЛПНЩ плазми крові у хворих на НС та у практично здорових осіб, больова ішемія міокарда (БІМ) та безбольова ішемія міокарда (ББІМ) у взаємозв'язку з порушеннями ритму серця у хворих на НС, вплив симвастатину і аторвастатину на ЖКС ліпідів крові і біоелектричної активності міокарда.

Методи дослідження: клінічні (опитування, фізикальне обстеження, вимірювання артеріального тиску), інструментальні (електрокардіограма (ЕКГ) спокою та при велоергометрії (ВЕМ), холтерівське моніторування (ХМ) ЕКГ), біохімічні (рівень тригліцеридів, загального холестерину, холестерину ЛПВЩ, ЛПНЩ плазми крові, МВ-фракція креатинфосфокінази, ЖКС ЛПВЩ, ЛПНЩ та тригліцеридів методом газорідинної хроматографії), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено ЖКС тригліцеридів плазми крові практично здорових осіб, хворих на НС та стабільну стенокардію (СС) напруження ЙЙ функціонального класу, встановлено збільшення питомої ваги насичених жирних кислот по мірі прогресування атеросклеротичного процесу.

Вперше у пацієнтів зі СС, в порівнянні зі здоровими особами, на фоні помірної гіпертригліцеридемії виявлено також зміни якісного характеру: підвищення рівня міристинової, пальмітинової, ліноленової кислот, появу маргаринової кислоти в ЖКС тригліцеридів, зниження рівня олеїнової, лінолевої жирних кислот на фоні сталого рівня арахідонової кислоти.

У хворих на НС на фоні помірної гіпертригліцеридемії дестабілізація атеросклеротичного процесу супроводжується вираженими змінами ЖКС, а саме зростанням рівня пентадеканової та зниженням рівня стеаринової та арахідонової жирних кислот в тригліцеридах плазми крові.

Вперше доведено наявність сильного кореляційного зв'язку між рядом показників жирнокислотного спектру тригліцеридів плазми крові та показниками ішемії, ектопічної активності міокарда у хворих на НС: зменшення суми насичених жирних кислот та збільшення поліненасичених корелює зі зменшенням показників ішемії, ектопічної активності міокарда

Вперше встановлено характер впливу статинів на ЖКС ліпідів плазми крові, зокрема здатність симвастатину та аторвастатину нормалізувати спектр жирних кислот ЛПВЩ та ЛПНЩ. На відміну від симвастатину, для аторвастатину виявлена здатність покращувати як кількісні, так і якісні показники тригліцеридів плазми крові.

Практичне значення отриманих результатів. У хворих на НС (прогресуючу) обґрунтовано доцільність вивчення ЖКС тригліцеридів плазми крові як додаткового діагностичного критерію і показника ефективності лікування.

Показано взаємозв'язок між порушеннями серцевого ритму, епізодами ішемії міокарда і змінами ЖКС ліпідів плазми. Доведено доцільність призначення аторвастатину насамперед хворим зі значними порушеннями ЖКС тригліцеридів, а симвастатину - у випадках з переважними змінами показників ЖКС ЛПНЩ і ЛПВЩ.

Впровадження результатів дослідження. Результати роботи впроваджені у кардіологічному відділенні клінічної лікарні №12 м. Києва, терапевтичному відділенні центральної районної лікарні м. Фастова, що підтверджено актами про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено літературний і патентно - інформаційний пошук, обрано напрямок та методи дослідження, здійснено обстеження тематичних хворих за допомогою загальноклінічних методів, інструментальних (добовий моніторинг ЕКГ, ЕКГ спокою) та лабораторних методів дослідження; рандомізація хворих з метою вибору програми лікування. Біохімічні дослідження ЖКС тригліцеридів, ЛПНЩ та ЛПВЩ проводилося разом із співробітниками Науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету імені О.О.Богомольця під керівництвом к.т.н. Брюзгіної Т.С. (завідуючий - професор Середа П.І.).

Автором самостійно узагальнено отримані результати, проведено їх статистичну обробку, написано усі розділи дисертації, сформулювано основні наукові положення, підготовлено до друку наукові статті у фахових виданнях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи представлені на XLVІІІ Підсумковій науково-практичній конференції “Здобутки клінічної і експериментальної медицини” (Тернопіль, Україна, 3 - 5 червня, 2005 р.); ІV Міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів та молодих вчених (81-у науковому форумі студентів і молодих вчених БДМУ) (Чернівці, Україна, 3-5 квітня 2006 р.); VІІІ Національному конгресі кардіологів України (Київ, 20-22 вересня 2007 р.). Основні положення та результати дисертації доповідались на спільному засіданні співробітників кафедри внутрішньої медицини №2 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (протокол № 19 від 10 листопада 2008 року) та на засіданні Апробаційної ради Національного медичного університету імені О. О. Богомольця «Загальні питання внутрішніх хвороб» (протокол №121 від 11 лютого 2009 року).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи опубліковані в 9 друкованих роботах, з яких 5 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1- деклараційний патент на винахід. Опубліковано 3 тез в матеріалах наукових конгресів, пленумів, конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 195 сторінках машинописного тексту (основний текст - 164 сторінки). Робота складається зі вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 291 найменування (з них 168 кирилицею і 123 латиницею). Робота ілюстрована 37 таблицями, 41 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих та методологія дослідження. Нами обстежено 85 хворих на ІХС (середній вік склав 61,5±17,6 років), які знаходилися на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні клінічної лікарні №12 м. Києва, з них - 65 хворих на НС (прогресуючу). Діагноз НС, прогресуючої стенокардії (ПрС) встановлювали на підставі положень рекомендацій Європейського кардіологічного товариства (2002, 2007 рр.). Хворі в залежності від лікування методом випадкової вибірки поділені на три статистично однорідні групи. Першу групу склали 23 хворих на ПрС (середній вік - 59,3±18,7 р.), які отримували тільки базисну терапію, що включала нітрати, блокатори в-адренорецепторів, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, нефракціонований гепарин, ацетилсаліцилову кислоту. До складу другої групи увійшов 21 хворий на ПрС (середній вік - 62,7±16,7 р.), яким окрім базисної терапії призначали симвастатин у дозі 20 мг/добу (одноразово, ввечері). Третю групу склав 21 хворий на ПрС (середній вік - 60,2±16,1 р.), яким окрім базисної терапії призначали аторвастатин у дозі 10 мг/добу (одноразово, ввечері). За період спостереження (20,6 діб) ознак побічної дії статинів зафіксовано не було.

Також обстежено 20 хворих на стабільну стенокардію напруження ЙЙ функціонального класу (середній вік склав 59,8±15,7 р.), що склали другу контрольну группу. Всі пацієнти даної групи отримували блокатори в-адренорецепторів, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, аспірин та ізосорбіда дінітрат при потребі. Діагноз СС встановлювали на підставі критеріїв затверджених VЙ Національним конгресом асоціації кардіологів України (2000 р.) на основі рекомендацій Європейського кардіологічного товариства (1997, 2006 рр.). У всіх пацієнтів другої контрольної групи проба з дозованим фізичним навантаженням була позитивною. В 14 (70%) пацієнтів ЕКГ-ознаки ішемії міокарда були визначені при пороговому навантаженні в 75 Вт, у 6 (30%) - при пороговому навантаженні 100 Вт. Крім того, обстежено 25 практично здорових осіб (середній вік склав 51,8±9,3 р.), що склали першу контрольну групу. Всі обстежувані цієї групи виконували субмаксимальне навантаження під час проведення велоергометрії без ішемічних змін на ЕКГ і без клінічних проявів стенокардії та її еквівалентів на висоті навантаження.

В обстеження не включали хворих із СН ІІБ та III стадії, цукровим діабетом, анемією, миготливою аритмією, супутніми захворюваннями в стадії декомпенсації. Не брали в дослідження також хворих, які приймали гіполіпідемічні препарати протягом останніх 3 міс. до рандомізації.

У всіх обстежених на автоаналізіторі «Humalyzer 2000» (Німеччина) був визначений рівень загального ХС, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ та рівень тригліцеридів плазми крові. У всіх хворих на ПрС за стандартною методикою визначали також МВ-фракцію креатинфосфокінази.

Всім обстеженим кожного дня перебування в стаціонарі провидилось ЕКГ-дослідження за стандартною методикою в стані спокою і лежачому положенні. Реєстрацію ЕКГ проводили на шестиканальному реєструючому пристрої "Міngograf-72" (Німеччина) в 12 загальновизначених відведеннях.

Для реєстрації порушень серцевого ритму, ішемічних змін всім пацієнтам у перший день перебування у клініці та на 20 день перебування проводили холтерівське моніторування (ХМ) ЕКГ.

Реєстрацію ЕКГ проводили протягом 24 годин на магнітну плівку та на реєстраторі з цифровою пам'яттю і наступною оперативною автоматичною комп'ютерною обробкою отриманої інформації. Для цього використовували апарати Delmar та Holter analysis system фірми Hewlett Packard Vectra 386/25. За допомогою спеціального реєструючого пристрою проводили реєстрацію ЕКГ потенціалів з поверхні грудної клітини. Використовували модифіковані відведення V1, V3 і V5.

За даними ХМ визначали наступні найбільш значимі показники: порушення ритму та провідності; кількість, тривалість епізодів БІМ та ББІМ на протязі доби; середню амплітуду депресії сегменту SТ; середню ЧСС на початку ішемічного епізоду (скорочень/ хвилину); середню тривалісь одного епізоду ішемії (хв.); сумарну тривалість ішемії за добу (хв.). Проводили порівняльний аналіз зазначених показників для денного та нічного періодів доби.

Підготовка плазми крові з метою виділення тригліцеридів, ЛПНЩ та ЛПВЩ для вивчення їх ЖКС проводилася за методикою (Гичка С.Г. и соавт., 1998). Кров хворих брали натщесерце із ліктьової вени на 2 добу після госпіталізації і на 20-21 день лікування. Кількісну оцінку ЖКС ліпідів проводили методом нормування площ з визначенням частки кислот у відсотках. У спектрі жирних кислот тригліцеридів, ЛПНЩ та ЛПВЩ плазми крові ідентифікували 10 ЖК: мірістинову, пентадеканову, пальмітинову, маргаринову, стеаринову (склали суму насичених жирних кислот (НЖК)), олеїнову, лінолеву, ліноленову, арахідонову (склали суму ненасичених жирних кислот (ННЖК)).

Безпечність проведених досліджень та лікування для організму людини погоджено з комітетом біоетики Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.

Для створення бази даних і аналізу отриманих результатів використовували програмне забезпечення Microsoft Excel 2003 (США). Статистичний аналіз даних здійснювався із застосуванням t - тесту Student. Достовірною вважали різницю при р<0,05. Для оцінки зв'язку між явищами використовували ранговий коефіцієнт кореляції Спірмана -r.

Результати дослідження та їх обговорення. Рівень загального ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ, тригліцеридів плазми крові у осіб першої контрольної групи не був змінений. При аналізі ЖКС тригліцеридів здорових осіб звертав на себе увагу практично рівний вміст в їх структурі насичених та ненасичених жирних кислот. В структурі ННЖК визначалося помірне домінування полі ненасичених жирних кислот (ПНЖК) над мононенасиченими жирними кислотами (26,3±1,6% проти 18,9±1,2%, відповідно (р<0,05)). При порівняльному аналізі ЖКС осіб першої та другої контрольних груп визначено достовірно вищий рівень міристинової, пальмітинової, маргаринової, ліноленової жирних кислот у хворих на СС. Також в пацієнтів другої контрольної групи виявлено достовірно нижчий рівень олеїнової та линолевої вищих жирних кислот. У хворих на СС, в порівнянні з пацієнтами першої контрольної групи, було виявлено достовірно вищий рівень загального ХС, ХС ЛПНЩ, що супроводжувалося не зміненим рівнем ХС ЛПВЩ та підвищенням рівня тригліцеридів у 1,3 рази (р<0,05).

В пацієнтів з НС (ПрС) рівень загального ХС був підвищений у 1,2 рази (р<0,05), ХС ЛПНЩ у 1,9 рази (р<0,05), тригліцеридів у 1,5 рази (р<0,05), що було визначено на фоні достовірно зниженого рівня ХС ЛПВЩ. При аналізі ЖКС тригліцеридів плазми крові хворих на НС звертає на себе увагу висока питома вага НЖК. Сума НЖК в 4,3 рази перевищує суму ННЖК. В структурі ННЖК превалюють ПНЖК. При порівнянні ЖКС осіб другої контрольної групи та хворих на НС (ПрС) на другу добу після госпіталізації звертає на себе увагу достовірно вищий рівень міристинової, пентадеканової, маргаринової кислот та достовірно нижчий рівень пальмітинової, стеаринової, лінолевої, арахідонової кислот у хворих на НС. При проведенні порівняльного аналізу сум НЖК, ННЖК, ПНЖК виявлено, що сума НЖК в хворих на НС достовірно вища за таку в осіб першої та другої контрольних груп, сума ННЖК, ПНЖК в хворих на НС достовірно нижча за таку в осіб першої та другої контрольних груп. Такі зміни, в цілому, є свідченням прогресуючої, по відношенню до осіб другої контрольної групи, інтенсифікації процесів перикисного окислення ліпідів в хворих на НС [Климов А. Н., 1999].

При аналізі ЖКС ЛПВЩ здорових осіб звертає на себе увагу достовірне домінування НЖК над ненасиченими (59,9±1,0% проти 40,1±1,0% відповідно (р<0,05)), ПНЖК над мононенасиченими (25,0±0,9% проти 15,1±0,1% відповідно (р<0,05)). Насиченість ЛПВЩ обумовлена високим вмістом пальмітинової кислоти. ЖКС ЛПВЩ першої контрольної групи також характеризується наявністю маргаринової кислоти в слідових концентраціях та низьким рівенем міристинової кислоти (3,3±0,5%).

В ЖКС ЛПВЩ хворих на СС, на відміну від практично здорових осіб, звертає на себе увагу практично рівний вміст НЖК та ННЖК (51,8±2,2% проти 48,1±2,2% відповідно (р>0,05)), однак, як і в осіб першої контрольної групи, зберігається домінування ПНЖК над мононенасиченими (29,2±2,0% проти 18,9±1,5% відповідно (р<0,05)). Насиченість ЛПВЩ хворих на СС обумовлена високим вмістом міристинової (14,0±0,7%) та маргаринової (1,9±0,2%) жирних кислот. При аналізі ЖКС ліпідів ЛПВЩ плазми крові хворих на НС звертає на себе увагу домінування НЖК над ненасиченими (66,2±2,0% проти 33,8±2,0% відповідно (р<0,05)), ПНЖК над мононенасиченими (19,2±1,8% проти 14,6±1,0% відповідно (р<0,05)). ЖКС ліпідів ЛПВЩ пацієнтів з НС (ПрС) на другу добу після госпіталізації в порівнянні з особами першої контрольної групи характеризується високим рівнем міристинової, маргаринової, дигимо-г-ліноленової кислот та низьким рівнем пальмітинової, стеаринової, лінолевої вищих жирних кислот.

При аналізі ЖКС ЛПНЩ здорових осіб не виявлено достовірного домінування НЖК над ННЖК, однак, в структурі ННЖК звертає на себе увагу достовірно вищий рівень ПНЖК, що обумовлено відносно високим рівнем лінолевої кислоти (31,0±0,3%).

В ЖКС ЛПНЩ пацієнтів зі СС, на відміну від здорових осіб, виявлено достовірне домінування НЖК над ННЖК (57,5±2,2% проти 42,5±2,2% відповідно (р<0,05)), однак, в структурі ННЖК зберігається достовірно вищий рівень ПНЖК. При аналізі ЖКС ЛПНЩ осіб першої та другої контрольних груп визначено достовірно вищий рівень міристинової, маргаринової, ліноленової кислот, та достовірно нижчий лінолевої та арахідонової вищих жирних кислот у хворих на СС.

В ЖКС ліпідів ЛПНЩ хворих на НС виявлено наступні зміни: визначається домінування НЖК над ненасиченими, ПНЖК над мононенасиченими. ЖКС ліпідів ЛПНЩ пацієнтів з НС (ПрС) в порівнянні зі здоровими особами характеризується високим рівнем міристинової, маргаринової, ліноленової кислот та низьким рівнем стеаринової, лінолевої, арахідонової вищих жирних кислот.

Насиченість ліпідів ЛПНЩ у хворих на НС, як і насиченість ЛПВЩ, обумовлена високим вмістом міристинової (30,5±1,0%), пальмітинової (34,0±1,9%) кислот, появою в ЖКС маргаринової кислоти. Отже, у хворих на НС спостерігаються однонаправлені зміни в ЖКС ліпідів ЛПВЩ та ЛПНЩ плазми крові.

В процесі лікування в хворих першої групи поряд з певними позитивними змінами окремих компонентів ЖКС тригліцеридів (достовірне зменшення вмісту маргаринової кислоти на 31,1%, ліноленової кислоти на 54,1%, достовірне підвищення вмісту арахідонової кислоти на 42,6%), достовірних змін співвідношення НЖК, ННЖК, ПНЖК не відбувається, також не виявлено достовірних змін рівнів загального ХС, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ, тригліцеридів плазми крові.

ЖКС ліпідів ЛПВЩ та ЛПНЩ після проведення базисної терапії значно не різнились від таких, що були отримані в хворих першої групи на 2-й день перебування в стаціонарі. Виключення склали ліноленова та арахідонова кислота в ліпідах ЛПНЩ та дигомо-г-ліноленова кислота в ліпідах ЛПВЩ, зміни яких носили компенсаторний, адаптивний характер і були спрямовані на нормалізацію ЖКС ліпідів ЛПНЩ та ЛПВЩ плазми крові. ішемічний міокард стенокардія електрокардіограма

Проведено аналіз показників ХМ добової ЕКГ в динаміці. Виявлено, що в пацієнтів першої групи в процесі лікування загальна тривалість ішемічних епізодів упродовж доби достовірно зменшилася з 107,0±9,2 хв. до 43,0±7,2 хв.; загальна кількість епізодів ішемії міокарда за добу достовірно зменшилася з 10,4±1,5 до 5,3±0,7; величина середньої глибини депресії сегмента ST достовірно зменшилася з 2,1±0,2мм до 1,5±0,2мм.

Відсотковий вклад ББІМ в загальну тривалість міокардіальної ішемії достовірно зменшився і склав 62,3±4,9%. Кількість епізодів, загальна тривалість, величина середньої глибини депресії сегмента ST ББІМ достовірно зменшувалися з 8,1±0,3; 78,1±10,2; 2,0±0,2 до 3,4±0,5; 26,8±7,4; 1,43±0,2 відповідно; визначалася тенденція до збільшення середньої частоти серцевих скорочень (ЧСС) на початку епізодів ББІМ, однак дані не були достовірними.

Кількість, загальна тривалість епізодів БІМ, величина середньої глибини депресії сегмента ST БІМ та середня ЧСС на початку епізодів БІМ в процесі лікування достовірно не змінювались. Загальна кількість шлуночкових екстрасистол (ЗКШЕ), ранні ШЕ та групові шлуночкові екстрасистоли (ГШЕ) достовірно зменшувались з 532,2±89,5; 8,3±1,6; 3,4±0,4 до 307,3±43,5; 2,2±0,3; 3,3±1,1 відповідно; для спарених шлуночкових екстрасистол (СШЕ) та ШЕ по типу алоритмії мала місце тенденція до зниження, однак результати не були достовірними. Достовірних змін кількості надшлуночкових порушень серцевого ритму в процесі лікування не відбулося.

У хворих другої групи в процесі лікування наряду з певними позитивними змінами окремих компонентів ЖКС тригліцеридів (достовірне зменшення вмісту маргаринової кислоти на 34,5%, ліноленової кислоти на 40,5%, достовірне підвищення вмісту арахідонової кислоти на 39,3%), як і в пацієнтів першої групи, достовірних змін співвідношення НЖК, ННЖК, ПНЖК не відбувається, однак виявлено зниження рівня загального ХС у1,2 рази (р<0,05), ХС ЛПНЩ у 1,2 рази (р<0,05) на фоні сталого рівня тригліцеридів та підвищення ХС ЛПВЩ у 1,3 рази (р<0,05).

За даними порівняльного аналізу динаміки ЖКС ліпідів ЛПНЩ та ЛПВЩ в хворих другої групи та осіб контрольних груп виявлено: в результаті проведеного лікування в ЖКС ліпідів ЛПНЩ та ЛПВЩ відбулися значні зміни. В пацієнтів другої групи в ЖКС ліпідів ЛПВЩ визначено достовірне зниження рівней міристинової, маргаринової, дигимо-г-лінолевої кислот; в ЖКС ліпідів ЛПНЩ виявлено достовірне зниження рівня міристинової кислоти, достовірне підвищення лінолевої, арахідонової вищої жирної кислоти. З'ясовано: базисна терапія в комбінації з симвастатином чинить більший вплив на ліпіди ЛПНЩ, ніж на ЛПВЩ плазми крові. Так, після лікування в ліпідах ЛПНЩ визначена нормалізація сум НЖК, ННЖК, ПНЖК, в той час як в ліпідах ЛПВЩ було виявлено нормалізацію сум лише НЖК та ННЖК.

Аналіз показників ХМ добової ЕКГ, проведеного в пацієнтів другої групи виявив: в процесі лікування в хворих, що отримували базисну терапію в комбінації з симвастатином, як і в пацієнтів, що отримували лише базисну терапію, достовірно зменшилися загальна тривалість ішемічних епізодів упродовж доби, тривалість епізодів ББІМ, загальна кількість епізодів ішемії міокарда, кількість епізодів ББІМ, величина середньої глибини депресії сегмента ST, величина середньої глибини депресії сегмента ST епізодів ББІМ, відсотковий вклад ББІМ в загальну тривалість міокардіальної ішемії, однак відсоток зниження достовірно не різнився від такого для пацієнтів першої групи (р>0,05).

Кількість ГШЕ в хворих другої групи достовірно зменшувалася на 59,1±13,4%, що практично не різнилося від такого показника для пацієнтів першої групи (53,1±13,2%, р>0,05). В процесі лікування в хворих, що отримували базисну терапію в комбінації з симвастатином, як і в пацієнтів, що отримували лише базисну терапію, достовірно зменшилися ЗКШЕ та кількість ранніх ШЕ, при чому відсоток зниження для перерахованих показників у пацієнтів другої групи становив 57,9±5,6%; 55,8±7,1% і достовірно (р<0,05) був більшим за такі показники в першій групі (42,3±4,1%; 35,3±4,5% відповідно для ЗКШЕ та ранніх ШЕ).

Достовірних змін кількісних показників надшлуночкових порушень серцевого ритму в процесі лікування в пацієнтів другої групи, як і в пацієнтів першої групи, не було виявлено.

В процесі лікування в хворих третьої групи наряду зі значними позитивними змінами окремих компонентів ЖКС тригліцеридів (достовірне зменшення вмісту міристинової кислоти на 66,9%, пентадеканової - на 60,5%, маргаринової - на 51,7%, ліноленової - на 75,7%, дигомо-г-ліноленової - на 61,5%; достовірне підвищення вмісту олеїнової кислоти на 322,2%, лінолевої - на 279,4%, арахідонової кислоти - на 53,2%), на відміну від хворих першої та другої груп, відбулися достовірні зміни співвідношення НЖК, ННЖК, ПНЖК, що призвело до нормалізації такого (табл.1). Також визначено зниження рівнів загального ХС у 1,1 рази (р<0,05), ХС ЛПНЩ у 1,2 рази (р<0,05), що супроводжувалося сталим рівнем ХС ЛПВЩ та зниженням тригліцеридів плазми крові у 1,2 рази (р<0,05).

Таблиця 1. ЖКС тригліцеридів плазми крові хворих на НС (ПрС) до та після лікування аторвастатином в порівнянні з особами першої контрольної групи(M±m,%)

Назва ЖК	КГ №1	НС до лікування	НС після лікування	Р 1-3	Р 2-3
	1 (n=25)	2 (n=21)	3 (n=19)
С14:0	8,6±0,9	29,6±1,5	9,8±1,1	>0,05	<0,01
С15:0	7,7±1,0	16,2±0,9	6,4±0,9	>0,05	<0,01
С16:0	27,9±1,3	26,8±1,0	31,6±1,1	>0,05	<0,05
С17:0	-	2,9±0,4	1,4±0,3	<0,01	<0,01
С18:0	10,6±0,8	5,7±0,7	5,2±0,5	<0,01	>0,05
С18:1	18,9±1,0	5,7±0,8	24,1±0,9	<0,05	<0,01
С18:2	13,6±0,8	3,4±0,5	12,9±0,6	>0,05	<0,01
С18:3	1,1±0,3	3,7±0,3	0,9±0,2	>0,05	<0,01
С20:3	1,1±0,3	1,3±0,1	0,5±0,1	<0,05	<0,05
С20:4	10,5±1,0	4,7±0,8	7,2±1,3	<0,05	<0,01
Сума НЖК	54,8±1,8	81,2±2,0	54,4±2,1	>0,05	<0,05
Сума ННЖК	45,2±1,8	18,8±2,0	45,6±2,4	>0,05	<0,01
Сума ПНЖК	26,3±1,9	13,1±1,8	21,5±2,0	>0,05	<0,01

Аналіз динаміки ЖКС ліпідів ЛПНЩ та ЛПВЩ у хворих третьої групи встановив: в результаті проведеного лікування в ЖКС ліпідів відбулися значні позитивні зміни. Показники дещо різнилися від таких в пацієнтів другої групи (достовірне зниження рівней міристинової на 33,3%, маргаринової на 81,5%, дигимо-г-лінолевої вищих жирних кислот на 45,5% та достовірне підвищення стеаринової кислоти на 50,8% в ЛПВЩ; достовірне зниження рівня міристинової кислоти на 65,2% та достовірне підвищення стеаринової на 50,9%, лінолевої на 97,7 % та арахідонової кислоти на 215,4% в ЛПНЩ). Однак, в сукупності ці зміни також призвели до нормалізації ЖКС. Виявлено: базисна терапія в комбінації з аторвастатином чинить більший вплив на ліпіди ЛПВЩ, ніж на ЛПНЩ плазми крові. Так, після лікування в ліпідах ЛПВЩ визначена нормалізація сум НЖК, ННЖК, ПНЖК, в той час як в ліпідах ЛПНЩ було виявлено нормалізацію сум лише НЖК та ННЖК.

Оцінюючи динаміку клінічних змін, даних ХМ ЕКГ в хворих, що в процесі лікування НС отримували базисну терапію в комбінації з аторвастатином можна зробити такі висновки: в процесі лікування в хворих третьої групи, як і в пацієнтів, що отримували лише базисну терапію, достовірно зменшилися тривалість епізодів ББІМ, загальна кількість епізодів ішемії міокарда, кількість епізодів ББІМ, величина середньої глибини депресії сегмента ST, величина середньої глибини депресії сегмента ST епізодів ББІМ, відсотковий вклад ББІМ в загальну тривалість міокардіальної ішемії, однак відсоток зниження достовірно не різнився від такого для пацієнтів першої групи (р>0,05). Загальна тривалість ішемічних епізодів упродовж доби в пацієнтів третьої групи достовірно зменшилася на 71,1±3,2%; даний показник є більшим за такий для першої групи (59,8±4,6%), різниця статистично достовірна (р<0,05).

Кількість ГШЕ та кількість ранніх ШЕ в хворих третьої групи достовірно зменшувалася на 59,1±13,4% та 35,9±5,4% відповідно, що практично не різнилося від таких показників для пацієнтів першої групи (53,1±13,2% та 35,3±4,5 р>0,05). В процесі лікування в хворих, що отримували базисну терапію в комбінації з аторвастатином, як і в пацієнтів, що отримували лише базисну терапію, достовірно зменшилася ЗКШЕ, при чому відсоток зниження у пацієнтів третьої групи становив 59,4±5,8% і достовірно (р<0,05) був більшим за такий показник в першій групі (42,3±4,1%). Достовірних змін кількісних показників надшлуночкових порушень серцевого ритму в процесі лікування в пацієнтів третьої групи, як і в пацієнтів першої групи, не було виявлено.

При порівнянні динаміки змін показників ХМ ЕКГ в пацієнтів другої та третьої груп встановлено: в обох групах в процесі лікування визначено достовірне (в порівнянні з показниками для першої групи) зменшення ЗКШЕ. В пацієнтів, що отримували базисну терапію в комбінації з симвастатином (в порівнянні з показниками для першої групи) також зафіксовано достовірне зменшення кількості ранніх ШЕ. На відміну від пацієнтів другої групи в хворих, що отримували базисну терапію в комбінації з аторвастатином, в процесі лікування встановлено достовірне зменшення загальної тривалості епізодів ішемії міокарда.

З метою встановлення загальних взаємозв'язків між динамікою газохроматографічних показників ЖКС ліпідів ЛПНЩ, ЛПВЩ, тригліцеридів плазми крові хворих на НС (ПрС) та динамікою показників ХМ ЕКГ було проведено кореляційний аналіз. Зменшення загальної кількості епізодів ішемії міокарда корелювало зі зменшенням рівня пальмітинової кислоти в ЛПВЩ плазми крові (r= 0,6), зменшенням стеаринової кислоти в триліцеридах (r= 0,6) та збільшенням рівня ейкозатрієнової кислоти в ЛПВЩ плазми крові (r= -0,6). Зменшення тривалості епізодів ББІМ супроводжувалося підвищенням стеаринової кислоти в тригліцеридах (r= -0,6), ліноленової кислоти в тригліцеридах (r= -0,6) та зниженням ліноленової кислоти в ЛПНЩ плазми крові (r= 0,7). Зниження кількості епізодів ББІМ характеризувалося зниженням відсоткового вмісту арахідонової кислоти в ЛПВЩ плазми крові (r= 0,7). Виявлено сильні кореляційні зв'язки між зменшенням ЗКШЕ та зменшенням пальмітинової кислоти в ЛПВЩ (r= 0,7), підвищенням рівня арахідонової кислоти в ЛПВЩ (r= -0,5) та в ЛПНЩ плазми крові (r= -0,6).

Кореляційні зв'язки між зменшенням ранніх ШЕ та показниками ЖКС ліпідів плазми крові відображено у рисунку 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Кореляційні зв'язки показників ектопічної активності міокарда та ЖКС ліпідів плазми крові у хворих на НС (ПрС).

Зменшення кількості СШЕ супроводжувалося зменшенням стеаринової кислоти в тригліцеридах (r= 0,7), та підвищенням відсоткового вмісту арахідонової кислоти в ЛПВЩ плазми крові (r= -0,6). Зниження кількості ШЕ по типу алоритмії характеризувалося зростанням лінолевої кислоти в ЛПНЩ плазми крові (r= -0,7). Зниження загальної кількості надшлуночкових екстрасистол корелювало зі збільшенням вмісту ліноленової кислоти в ЛПНЩ плазми крові (r= -0,6). Встановлено сильні кореляційні зв'язки між зменшенням кількості групових надшлуночкових екстрасистол та зменшенням пальмітинової кислоти в ЛПВЩ (r= 0,6).

Таким чином, особливості змін показників ішемії, ектопічної активності міокарда в пацієнтів, що отримували різні варіанти терапії, пов'язані з певними змінами ЖКС ліпідів крові, і можуть бути пояснені різними варіантами впливу медикаментозної терапії на ліпідний обмін. Виявлено перевагу комбінованої терапії з застосуванням статинів перед використанням лише базисної терапії в хворих на НС (ПрС).

ВИСНОВКИ

На підставі вивчення особливостей жирнокислотного складу тригліцеридів, ліпідів ЛПНЩ, ЛПВЩ плазми крові у взаємозв'язку з показниками біоелектричної активності міокарда встановлено закономірності порушень ліпідного обміну у пацієнтів з нестабільною стенокардією та проведена їх медикаментозна корекція, підтверджена необхідність призначення препаратів групи статинів хворим даної категорії з перших днів лікування.

1. Жирнокислотний склад тригліцеридів плазми крові практично здорових осіб достовірно різниться від такого хворих на стабільну стенокардію II ФК за зниженим вмістом міристинової, пальмітинової, маргаринової, ліноленової та підвищеним рівнем олеїнової, лінолевої вищих жирних кислот. Жирнокислотний склад тригліцеридів плазми крові хворих на нестабільну стенокардію достовірно різниться від такого пацієнтів зі стабільною стенокардією II функціонального класу за зниженим рівнем пальмітинової, стеаринової, лінолевої, арахідонової та підвищеним вмістом міристинової, пентадеканової, маргаринової вищих жирних кислот.

2. У хворих на нестабільну (прогресуючу) стенокардію дестабілізація коронарного кровотоку супроводжується значним достовірним збільшенням пентадеканової кислоти на 110% і зменшенням стеаринової кислоти на 46,2% та арахідонової кислоти на 55,2% в тригліцеридах плазми крові, що відображує один з патогенетичних механізмів дестабілізації ішемічної хвороби серця.

3. В процесі лікування у хворих, що отримували лише базисну терапію поряд з певними позитивними змінами компонентів жирнокислотного спектру ліпідів (достовірне зменшення вмісту маргаринової кислоти на 31,1%, ліноленової кислоти на 54,1%, достовірне підвищення вмісту арахідонової кислоти на 42,6% в тригліцеридах плазми крові) достовірних змін рівнів загального холестерина, холестерина ЛПВЩ, ЛПНЩ та тригліцеридів плазми крові не відбувається. Встановлено достовірне зменшення загальної тривалості ішемічних епізодів упродовж доби на 59,8%; загальної кількісті епізодів ішемії міокарда на 49,1%, величини середньої глибини депресії сегмента ST на 27,9%, відсоткового вкладу ББІМ в загальну тривалість міокардіальної ішемії до 62,3%; кількісті епізодів, загальної тривалості, величини середньої глибини депресії сегмента ST ББІМ на 58,1%, 65,7%, 28,3% відповідно; загальної кількості шлуночкових екстрасистол, кількості ранніх та групових шлуночкових екстрасистол на 42,3%, 35,3%, 53,1% відповідно у пацієнтів, що отримували базисну терапію.

4. У пацієнтів, що в комбінації з базисною терапією отримували симвастатин, в процесі лікування достовірно, в порівнянні з пацієнтами першої групи, зменшилися загальна кількість шлуночкових екстрасистол та кількість ранніх шлуночкових екстрасистол на 57,9% та 55,8% відповідно, що мало місце поряд з позитивними змінами в жирнокислотному спектрі ліпідів (достовірне зменшення вмісту маргаринової кислоти на 34,5%, ліноленової кислоти на 40,5%, достовірне підвищення вмісту арахідонової кислоти на 39,29% в тригліцеридах плазми крові; нормалізація сум НЖК, ННЖК, ПНЖК в ЛПНЩ; нормалізація сум НЖК та ННЖК в ЛПВЩ) та достовірним зменшенням рівнів загального холестерина, холестерина ЛПНЩ, достовірним збільшенням холестерина ЛПВЩ плазми крові.

5. У хворих, що в комбінації з базисною терапією отримували аторвастатин, в процесі лікування на фоні достовірного зниження рівнів загального холестерина, холестерина ЛПНЩ, тригліцеридів, поряд з позитивними змінами в жирнокислотному спектрі ліпідів плазми крові (достовірне зменшення вмісту міристинової кислоти на 66,9%, пентадеканової - на 60,5%, маргаринової - на 51,7%, ліноленової - на 75,7%, дигомо-г-ліноленової - на 61,5%; достовірне підвищення вмісту олеїнової кислоти на 322,2%, лінолевої - на 279,4%, арахідонової - на 53,2%; нормалізація сум НЖК, ННЖК, ПНЖК в тригліцеридах; нормалізація сум НЖК, ННЖК в ЛПНЩ; нормалізація сум НЖК ННЖК та ПНЖК в ЛПВЩ) достовірно, в порівнянні з пацієнтами першої групи, зменшилися загальна тривалість ішемічних епізодів упродовж доби та загальна кількість шлуночкових екстрасистол.

6. Високий терапевтичний ефект симвастатину та аторвастатину може пояснюватися визначеними сильними корелятивними зв'язками між динамікою компонентів жирнокислотного спектру ліпідів плазми крові та показниками ішемії у хворих на нестабільну стенокардію, а саме: зменшення загальної кількості епізодів ішемії корелює зі змінами рівня пальмітинової кислоти в ЛПНЩ (r= 0,55), стеаринової кислоти в ЛПНЩ (r = 0,59), дигомо-г-лінолевої кислоти в ЛПВЩ (r= -0,6); зменшення тривалості епізодів ББІМ корелює зі змінами рівня пальмітинової кислоти в тригліцеридах (r=-0,6); ліноленової кислоти в тригліцеридах (r=-0,5) та в ЛПНЩ (r=0,7).

7. Виявлені сильні кореляційні зв'язоки між динамікою компонентів жирнокислотного спектру тригліцеридів, ЛПНЩ, ЛПВЩ плазми крові та даними ектопічної активності міокарда у хворих на нестабільну стенокардію (зменшення загальної кількості шлуночкових екстрасистол корелює зі змінами рівня пальмітинової кислоти в ЛПВЩ (r= 0,68), арахідонової кислоти в ЛПВЩ (r= -0,53) та в ЛПНЩ (r= -0,55); зменшення кількості ранніх шлуночкових екстрасистол корелює зі змінами рівня олеїнової кислоти в тригліцеридах (r= 0,65), ліноленової кислоти в ЛПНЩ (r= -0,5)) можуть пояснювати антиішемічний та антиаритмічний ефекти аторвастатину та симвастатину.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Усім хворим на нестабільну стенокардію рекомендується вивчення жирнокислотного спектру тригліцеридів плазми крові, показники якого доцільно використовувати як додатковий критерій диференційної діагностики різних форм ІХС та для контролю ефективності лікування.

2. З першого дня захворювання всім хворим на нестабільну (прогресуючу) стенокардію за відсутності протипоказань доцільно призначати препарати групи статинів (симвастатин, аторвастатин) у складі комбінованої медикаментозної терапії.

3.За умов підвищення рівня тригліцеридів плазми крові та виражених порушень в його жирнокислотному спектрі пацієнтам з нестабільною (прогресуючою) стенокардією доцільно призначати аторвастатин.

4. З метою об'єктивної оцінки важкості стану, ефективності лікування у хворих на нестабільну стенокардію доцільним є використання холтерівського моніторування ЕКГ як додаткового методу обстеження для оцінки ектопічної активності міокарда та визначення показників ішемії.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лизогуб В.Г. Динаміка жирнокислотного складу ліпопротеїнів плазми крові хворих на нестабільну стенокардію під впливом симвастатину / Лизогуб В.Г., Артемчук О.О.,Брюзгіна Т.С. // Медична хімія.-2006.-№2.- С.53-56 (Автор особисто здійснив обстеження хворих, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготував статтю до друку).

2. Ефективність раннього застосування аторвастатину у хворих з нестабільною стенокардією / [ Лизогуб В.Г., Артемчук О.О.,Брюзгіна Т.С., Волошина О.О., Ниженковський О.І.] // Лікарська справа.-2007.-№1-2.- С.18-22 (Автор особисто здійснив аналіз літературних джерел, обстеження хворих, аналіз та узагальнення отриманих результатів, написання статті та підготовку до друку).

3. Порушення жирнокислотного спектру ліпідів мембран еритроцитів крові та їх медикаментозна корекція у хворих на метаболічний синдром / [ Лизогуб В.Г., Артемчук О.О., Брюзгіна Т.С., Рамбурн С.М., Бондарчук О.М..] //Український науково-медичний молодіжний журнал-2009.-№1.- С. 39-44. (Автор здійснив аналіз літературних джерел, обстеження хворих, прийняв участь у аналізі отриманих результатів).

4. Структурні зміни тригліцеридів плазми крові у хворих на прогресуючу стенокардію та їх медикаментозна корекція статинами / [ Лизогуб В.Г., Артемчук О.О., Брюзгіна Т.С., Рамбурн С.М., Бондарчук О.М..] //Український науково-медичний молодіжний журнал.-2009.-№2.- С. 23-31. (Автор здійснив аналіз літературних джерел, обстеження хворих, прийняв участь у аналізі отриманих результатів та написанні статті).

5. Пат. 8817 Україна, МПК ⁷ G 01 N 33/53. Спосіб оцінки ефективності терапевтичного впливу у хворих на ішемічну хворобу серця / Лизогуб В.Г., Артемчук О.О., Брюзгіна Т.С., Московська В.О., Біляченко І.В.; заявник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця.- № 1200189 заявл. 15.08.2005; опубл. 15.08.2005, Бюл. «Промислова власність».-2005.- № 8 кн. №1.- с.5.150. (Автор самостійно оформляв заявку на винахід)

6. Зміни жирнокислотного складу тригліцеридів плазми крові хворих на нестабільну стенокардію та їх динаміка під впливом статинів / Лизогуб В.Г., Артемчук О.О., Брюзгіна Т.С., Волошина О.О. // Серце і судини.-2009.-№3.- С.33-38. (Автор особисто здійснив обстеження хворих, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготував статтю до друку).

7. Лизогуб В.Г. Особливості раннього застосування симвастатину у хворих на прогресуючу стенокардію / Лизогуб В.Г., Артемчук О.О., Арутюнова К.Ш. // Матеріали VІІІ Національного конгресу кардіологів України (Київ, 20-22 вересня 2007 р.) - С. 176. (Автор здійснив аналіз літературних джерел, обстеження хворих, прийняв участь у аналізі отриманих результатів, підготував статтю до друку та виступ на конференції).

8. Лизогуб В.Г. Оцінка ефективності лікування статинами хворих на ІХС методом газорідинної хроматографії / Лизогуб В.Г., Артемчук О.О., Брюзгіна Т.С. // Матеріали XLVІІІ підсумкової науково-практичної конференції “Здобутки клінічної і експериментальної медицини” (Тернопіль, Україна, 3 - 5 червня, 2005 р.) - С. 42 - 43. (Автор здійснив аналіз літературних джерел, обстеження хворих, прийняв участь у аналізі отриманих результатів, підготував статтю до друку та виступ на конференції).

9. Лизогуб В.Г. Вивчення ефективності лікування хворих на нестабільну стенокардію статинами / Лизогуб В.Г., Артемчук О.О., Брюзгіна Т.С. // Матеріали ІV Міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих вчених (81-ого науковому форуму студентів і молодих вчених БДМУ) (Чернівці, Україна, 3-5 квітня 2006 р.) - С. 58. (Автор здійснив аналіз літературних джерел, обстеження хворих, прийняв участь у аналізі отриманих результатів, підготував статтю до друку та виступ на конференції).

АНОТАЦІЯ

Артемчук О.О. Порушення жирнокислотного спектру ліпопротеїдів, тригліцеридів та їх медикаментозна корекція у хворих на нестабільну стенокардію. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Київ, 2009.

Дисертація присвячена проблемі патогенезу порушень жироліпідного обміну в пацієнтів з нестабільною стенокардією. На підставі вивчення структурних змін жирнокислотного складу тригліцеридів та ліпопротеїнів низької та високої щільності плазми крові, показників добового моніторування ЕКГ у хворих на нестабільну стенокардію встановлено зв'язок показників ішемії, ектопічної активності міокарда та структурних компонентів жирнокислотного спектру ліпідів плазми крові.

Показано, що під впливом лікування статинами у хворих на нестабільну стенокардію паралельно з нормалізацію окремих показників жирнокислотного спектру тригліцеридів плазми крові відбувається достовірне зменшення загальної тривалості епізодів ішемії міокарда, загальної кількості шлуночкових екстрасистол та кількості ранніх шлуночкових екстрасистол.

Виявлено кореляційні зв'язки між динамікою змін окремих вищих жирних кислот як структурних компонентів ліпідів плазми крові та показниками холтерівського моніторуванння добової ЕКГ. Перевірена доцільність раннього призначення хворим на нестабільну стенокардію препаратів групи статинів.

Ключові слова: атеросклероз, ішемічна хвороба серця, жирні кислоти, тригліцериди.

АННОТАЦИЯ

Артемчук О.О. Нарушение жирнокислотного спектра липопротеинов, триглицеридов и их медикаментозная коррекция у больных нестабильной стенокардией. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. Национальный медицинский университет имени О.О.Богомольца, Киев, 2009.

Диссертация посвящена проблеме патогенеза нарушений жиролипидного обмена у пациентов с нестабильной стенокардией.

Впервые изучен жирнокислотный состав триглицеридов плазмы крови практически здоровых лиц, больных нестабильной стенокардией и стабильной стенокардией напряжения 2 ф.к.

У пациентов со стабильной стенокардией, по сравнению со здоровыми лицами, выявлено повышение уровня миристиновой, пальмитиновой, линоленовой кислот, появление маргариновой кислоты в жирнокислотном спектре триглицеридов, снижение уровня олеиновой, линолевой жирных кислот на фоне нормального уровня арахидоновой кислоты.

Показано: дестабилизация атеросклеротичного процесса характеризовалась ростом уровня пентадекановой и снижением уровня стеариновой и арахидоновой жирных кислот в триглицеридах плазмы крови. На основании изучения структурных изменений жирнокислотного состава триглицеридов и липопротеинов низкой и высокой плотности плазмы крови, показателей суточного мониторирования ЭКГ у больных нестабильной стенокардией установлена взаимосвязь показателей ишемии, эктопической активности миокарда и структурных компонентов жирнокислотного спектра липидов плазмы крови.

Показано, что под влиянием лечения статинами в больных нестабильной стенокардией параллельно с нормализацией отдельных показателей жирнокислотного спектра триглицеридов плазмы крови происходит достоверное уменьшение общей продолжительности эпизодов ишемии миокарда, общего количества желудочковых экстрасистол и количества ранних желудочковых экстрасистол.

Выявлены сильные корреляционные связи между динамикой изменений отдельных высших жирных кислот как структурных компонентов липидов плазмы крови и показателями холтеровского мониторирования суточной ЭКГ. Таким образом, особенности изменения показателей ишемии, эктопической активности миокарда у пациентов, которые получали различные варианты терапии, связаны с определенными изменениями жирнокислотного спектра липидов крови, и могут быть объяснены различными вариантами влияния медикаментозной терапии на липидный обмен. Выявлено преимущество комбинированной терапии с применением статинов перед использованием только базисной терапии у больных прогрессирующей стенокардией. Показано, что при повышении уровня триглицеридов плазмы крови и выраженных нарушениях в их жирнокислотном спектре пациентам с нестабильной (прогрессирующей) стенокардией целесообразно назначать аторвастатин.

Ключевые слова: атеросклероз, ишемическая болезнь сердца, жирные кислоты, триглицериды.

ANNOTATION

Аrtemchuk O.O. The disturbance of fattyacids exchange of lipoproteins, triglycerides and their medicamental correction at patients with unstable ungina. - the Manuscript.

The dissertation to obtain the scientific degree of the Candidate of Medical sciences in speciality 14.01.11 - Cardiology. O.O.Bogomolets National Medical University, Kiev, 2009.

...