Діагностика та лікування перехресного прикусу у різні вікові періоди формування зубощелепного апарату

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 616.314.26-053.3/.8-07-08

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПЕРЕХРЕСНОГО ПРИКУСУ У РІЗНІ ВІКОВІ ПЕРІОДИ ФОРМУВАННЯ ЗУБОЩЕЛЕПНОГО АПАРАТУ

14.01.22 - Стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Циж Альбіна Валеріївна

КИЇВ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Фліс Петро Семенович, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, кафедра ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології, завідувач

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дорошенко Світлана Іванівна, Київський медичний університет Української асоціації народної медицини, кафедра ортопедичної стоматології та ортодонтії, завідувач

доктор медичних наук, професор Покровський Марк Михайлович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. кафедра стоматології дитячого віку, професор

Захист дисертації відбудеться « 17 » грудня 2009 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна 1, стоматологічний корпус.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна 1, стоматологічний корпус.

Автореферат розісланий « 14 » листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, доцент О.І.Остапко



АНОТАЦІЯ

Циж А. В. “Діагностика та лікування перехресного прикусу у різні вікові періоди формування зубощелепного апарату”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена питанням вдосконалення діагностики різних форм перехресного прикусу, підвищенню ефективності його ортодонтичного лікування шляхом розробки нових конструкцій ортодонтичних апаратів.

Визначено розповсюдженість перехресного прикусу серед дітей та підлітків шкільних загальноосвітніх навчальних закладів Київської області віком від 6 до 17 років, проведена оцінка можливостей саморегуляції досліджуваної зубощелепної аномалії.

Проведено обстеження і лікування 128 пацієнтів віком від 3,5 до 25 років з функціональною, зубоальвеолярною та скелетною формами перехресного прикусу. Визначені основні етіологічні чинники розвитку різних форм ПП. ортодонтичний перехресний прикус

Розроблені клініко-діагностичні критерії форм ПП, та карта-схема обстеження пацієнта з перехресним прикусом.

Розроблені нові конструкції ортодонтичних апаратів для лікування одностороннього лінгвального та одностороннього букального перехресного прикусу. Віддалені результати лікування розробленими апаратами дали позитивний результат в 93,3% та 97% відповідно.

Ключові слова: трансверзальні аномалії, перехресний прикус, розповсюдженість, діагностика, лікування.



АННОТАЦИЯ

Цыж А.В. «Диагностика и лечение перекрестного прикуса в разные возрастные периоды формирования зубочелюстного аппарата». - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению распространенности и усовершенствованию диагностики разных форм перекрестного прикуса, а также повышения эффективности его ортодонтического лечения путем разработки новых конструкций ортодонтических аппаратов.

Установлено, что распространенность перекрестного прикуса среди детей и подростков Киевской области составляет 9,67%. Среди всех зубочелюстных аномалий распространенность перекрестного прикуса составила - 12,35%. Результаты исследования подтверждают, что с ростом ребенка отсутствует процесс саморегуляции этой аномалии, а ее распространенность возрастает с 9,28% в возрасте 6-8 лет до 10,2% в - 13-17 лет.

Клинические исследования 128 пациентов в возрасте от 3 до 25 лет, которые были приняты на лечение, позволили уточнить этиологические факторы развития перекрестного прикуса. Наиболее часто выявлялось нарушенное носовое дыхание (20,31%), вредные привычки (19,53%), нестертые бугорки временных моляров на одной из сторон челюсти (14,06%) и ранняя потеря временных зубов на одной стороне (10,53%).

Для диагностики форм перекрестного прикуса разработаны клинико-диагностические критерии, в основу которых положена классификация Kutin G et Hawes R.R. При функциональной форме перекрестного прикуса асимметрия лица наблюдается в состоянии привычной окклюзии, тогда, как в состоянии физиологического покоя она отсутствует, при этом наблюдается симметричная форма зубных дуг. При зубоальвеолярной форме перекрестного прикуса асимметрия лица отсутствует или выражена очень незначительно, как в состоянии физиологического покоя, так и при привычной окклюзии, одновременно наблюдается асимметричная форма зубной дуги. При скелетной форме перекрестного прикуса асимметрия лица выражена, как в состоянии физиологического покоя, так и при привычной окклюзии, формы зубных дуг асимметричны.

Выделенные клинические признаки различных форм перекрестного прикуса могут использоваться для дифференциальной диагностики и, соответственно, определения тактики лечения перекрестного прикуса у пациентов, различного возраста.

Функциональная форма перекрестного прикуса, имеет значительную распространенность во временном (31,2%) и сменном (37,5%) периодах прикуса, которая снижается в постоянном периоде -18,7%. В период прикуса временных зубов превалирует зубоальвеолярная форма перекрестного прикуса (56,3%). Распространенность ее остается стабильной с небольшой тенденцией к уменьшению в сменном и постоянном периодах прикуса - до 48% и 43,8%, соответственно. Частота скелетных форм перекрестного прикуса возрастает от 12,5% во временном периоде до 37,5% в постоянном периоде.

Для лечения пациентов с разными формами одностороннего букального перекрестного прикуса разработан ортодонтичний аппарат. Он представляет собой пластмассовый базис, который состоит из двух частей, соединенных ортодонтическим винтом и имеет отпечатки вестибулярной, окклюзионной и лингвальной поверхности зубов-антагонистов расположенных на удлиненном оральном пилоте «здоровой» стороны. Такая конструкция позволила увеличить точку опоры аппарата за счет противоположного зубного ряда, а также предупредить возникновение осложнений, связанных с нежелательным наклоном зубов.

Использование данного аппарата дало позитивный результат в 97% случаев. Отсутствие результата отмечено в 3% случаев, и было обусловлено нежеланием пациента выполнять назначение врача. Во время ортодонтического лечения в основной группе в ни одном из случаев не возникло осложнений. Результаты лечения показали, что чем меньше возраст пациента, тем в более короткие сроки можно достичь эффекта от лечения разных форм перекрестного прикуса.

Для лечения одностороннего лингвального перекрестного прикуса, с односторонним сужением нижнего зубного ряда разработан ортодонтический аппарат, который позволил повысить эффективность лечения за счет сокращения его сроков и уменьшения частоты осложнений, вызванных нежелательным перемещением опорной части нижней челюсти на «здоровой» стороне.

Ортодонтичний аппарат для одностороннего расширения нижнего зубного ряда имеет опорную и подвижную каппы, дополнительную упругую дугу, которая изготовлена из ортодонтической проволоки и закреплена концами в опорной и подвижной каппах. Активация аппарата происходит с помощью разгибающего действия упругой дуги.

Анализ результатов лечения показал, что предложенная нами конструкция ортодонтичного аппарата дала позитивный результат в 93,3% случаев. Установлено, что применение этого аппарата позволяет сократить сроки ортодонтического лечения одностороннего лингвального перекрестного прикуса в 1,5 раза.

Ключевые слова: трансверзальные аномалии, перекрестный прикус, распространенность, диагностика, лечение.



SUMMARY

Tsyzh A. V. “Diagnostics and treatment of cross-bite is in different age-old periods of forming of dentofascial vehicle”. - Manuscript.

The Dissertation on reception of scientific degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.22 - Stomatology. - National medical university named O.O.Bogomolets, Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted the questions of diagnostics of different forms of cross-bite, to the increase of efficiency of orthodontic treatment by development of new constructions of orthodontic vehicles.

Certainly prevalence of cross-bite among children and teenagers of school establishments of the Kiev an area in age from 6 to 17, the estimation of possibilities of samself regulation of this dentofascial anomaly is conducted.

An inspection and treatment is conducted 128 patients in age from 3,5 to 25 with functional, dentofascial and skeletal the forms of cross-bite. The basic etiologic factors of development of different forms of cross-bite are certain

The clinic diagnostic criteria of forms of cross-bite are developed, that card-chart of inspection of patient with a cross-bite.

The new constructions of orthodontic vehicles are developed for treatment of unilateral lingual and unilateral buccal of cross-bite. The results of treatment the developed vehicles are remote gave a positive result in 93%.

Keywords: transversal anomalies, cross-bite, prevalence, diagnostics, treatment.



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Результати епідеміологічних досліджень свідчать про зростання поширеності зубощелепних аномалій та деформацій, в тому числі у трансверзальній площині, серед дитячого населення України [Фліс П.С.,1998, Куліш Н.В., 2000., Репужинський Й.М., 2000, Головко Н.В., 2006, Дорошенко С.І., 2007]. Зубощелепні аномалії в трансверзальній площині - це симптомокомплекс патологічних змін, розповсюдженість яких не тільки зростає, а й ускладнюється з віком. Перехресний прикус (ПП) - це одна із найтяжчих деформацій зубощелепно-лицевої ділянки, яка виникає внаслідок невідповідності розмірів, форми і положення зубних рядів або кісток лицевого скелету в трансверзальній площині.

Аналізуючи дані літератури, можна зробити висновок, що з роками поширеність перехресного прикусу зростає. За даними різних авторів вона складає від 0,39% до 22,0% від числа обстежених дітей та підлітків. При цьому розповсюдженість перехресного прикусу зростає з віком [Хорошилкина Ф.Я. 1999., Аджарова Т.С., 2003, Долгоаршинних А.Я., 2003., Фетисова А.Л., 2006, S. Petren 2002., M. Salioni 2004]. Суперечливість даних відносно розповсюдженості перехресного прикусу у дітей різних вікових категорій вказує на необхідність проведення нових, більш поглиблених епідеміологічних досліджень. Класифікації, які використовуються для встановлення діагнозу також різні, що ускладнює порівняння результатів.

Окрім того, не всі питання вирішені стосовно можливостей саморегуляції перехресного прикусу. За даними різних авторів відсоток саморегуляцій перехресного прикусу становить лише 0,35-1,39% [Шарова Т.В., Рогожников Г.И., 1991,]. Ця інформація є важливою для фахівців при визначенні потреби населення в ортодонтичній допомозі, а також для пошуку шляхів цілеспрямованої профілактики даної зубощелепної аномалії.

Перехресний прикус виникає та формується під впливом різних етіологічних чинників, його клінічні прояви різноманітні, що призводить до труднощів при проведенні диференційної діагностики різних форм перехресного прикусу та їх лікування [Чернышова Л.Е. 2003., Слабковская А.Б., 2008 та інші].

Аналіз даних літератури свідчить про відсутність чіткої системи в плануванні і проведенні ортодонтичного лікування перехресного прикусу. Дотепер недостатньо вивчено морфологічний і функціональний стан зубощелепного апарату при даній зубощелепній аномалії [Ларионов С.Н. 1996., Куліш Н.В.2000., Покровський М.М. 2003., Саблина Г.И. 2006 та інші]. Існує потреба в удосконаленні методик диференційної діагностики різних форм перехресного прикусу, що дозволить визначити більш точний діагноз, скласти план і обрати раціональний метод його лікування. Багато уваги приділяється строкам початку лікування перехресного прикусу та вибору конструкції ортодонтичного апарата [Туненкова Н.В., 2003., Биндюгин А.Ю. 2004., Каливраджиян Э.С., 2005]. Однак на сьогодні не можна вважати цю складну проблему вирішеною, тому що нерідко зустрічаються як ускладнення, так і рецидиви в лікуванні цієї патології.

Викладене вище свідчить про те, що незважаючи на успіхи, досягнуті в діагностиці та лікуванні перехресного прикусу, багато питань даної проблеми залишаються суперечливими і потребують подальшого вивчення, це і обумовлює актуальність теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця: “Клініка, діагностика, методи лікування аномалій і деформацій окремих зубів та зубних рядів ”. Номер державної реєстрації - 0108 U 000787. Дисертант є безпосереднім виконавцем окремого фрагменту вищеназваної теми.

Метою дослідження є підвищення ефективності лікування перехресного прикусу, зокрема зниження частоти ускладнень, шляхом удосконалення клініко-рентгенологічної діагностики та розробки раціональних конструкцій ортодонтичних апаратів і показань до їх використання у різні вікові періоди формування зубощелепного апарата.

Завдання дослідження:

1. Визначити розповсюдженість перехресного прикусу у різні вікові періоди формування зубощелепного апарату.

2. Вивчити можливості саморегуляції перехресного прикусу у дітей.

3. Розробити клініко-діагностичні критерії для визначення форм перехресного прикусу відповідно до існуючих класифікацій.

4. Дати клініко-рентгенологічну характеристику різних форм перехресного прикусу.

5. Запропонувати раціональні конструкції ортодонтичних апаратів для лікування перехресного прикусу з урахуванням його клініко-рентгенологічних форм, ступеня вираженості, віку пацієнта та оцінити їх ефективність.

Об'єкт дослідження. Стан зубощелепного апарату при ПП у пацієнтів віком від 3 до 25 років та динаміка його змін при ортодонтичному лікуванні.

Предмет дослідження. Співвідношення зубних рядів, характеристика клініко-рентгенологічних форм; розробка методів лікування різних форм перехресного прикусу та оцінка їх ефективності.

Методи дослідження. З метою вирішення поставлених задач проводились епідеміологічні (вивчення поширеності ПП та його етіологічних чинників), клінічні (дослідження перебігу лікування ПП), антропометричні, рентгенологічні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчено поширеність перехресного прикусу з урахуванням супутніх зубощелепних аномалій та віку обстежених. Проведена оцінка можливостей саморегуляції перехресного прикусу у різні вікові періоди, що дозволило визначити рекомендовані терміни початку ортодонтичного лікування даної аномалії. На основі аналізу отриманих фасних телерентгенограм голови, визначені ознаки функціональної, зубоальвеолярної та скелетної форм перехресного прикусу. Вперше запропоновані клініко-діагностичні критерії для визначення різних форм перехресного прикусу. Розроблені нові конструкції ортодонтичних апаратів для лікування перехресного прикусу з урахуванням його форми, виду оклюзії, ступеня тяжкості та віку пацієнта, використання яких дозволило значно знизити частоту ускладнень. Проведено порівняльний аналіз ефективності лікування запропонованими ортодонтичними апаратами з традиційними. Пріоритетність досліджень підтверджена двома деклараційними патентами України на винахід: «Ортодонтичний апарат для лікування одностороннього перехресного прикусу» № 7313 від 15.06.2005р. та «Ортодонтичний апарат для розширення зубної дуги нижньої щелепи» № 23292 від 25.05.2007р.

Практичне значення отриманих результатів. Дані щодо розповсюдженості різних форм перехресного прикусу серед дітей віком від 6 до 17 років можуть слугувати основою для планування лікувально-профілактичної ортодонтичної допомоги даному контингенту населення.

Розроблено карту-схему для обстеження пацієнтів з перехресним прикусом. Визначені основні клініко-рентгенологічні критерії форм перехресного прикусу (зубоальвеолярної, функціональної та скелетної), а також особливості їх діагностики, що дозволяє обрати раціональну конструкцію апарата для ортодонтичного лікування та передбачити його прогноз.

Запропоновані ортодонтичні апарати для лікування різних форм перехресного прикусу, які дозволяють підвищити його ефективність за рахунок скорочення термінів та зменшення частоти ускладнень.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну діяльність та учбовий процес кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології, стоматологічної клініки Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, кафедри стоматології факультету післядипломної освіти Івано-Франківського національного медичного університету; кафедри стоматології дитячого віку Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, дитячої стоматологічній поліклініки Подільського району м. Києва.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено інформаційно-патентний пошук. Проаналізовано літературу з обраної проблеми, визначено мету, завдання, методи дослідження. Автором особисто виконано усі клінічні дослідження, фотометрію обличчя, антропометричні вимірювання діагностичних моделей та розшифровки телерентгенограм. Особисто проведена систематизація та узагальнення отриманих результатів, статистична їх обробка. На підставі проведених досліджень написані всі розділи дисертаційної роботи, сформульовані наукові висновки та практичні рекомендації, підготовані до друку публікації в наукових виданнях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень доповідались та обговорювались на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Нові технології в стоматології і щелепно-лицевій хірургії” (3-4 листопада 2006 р., м. Харків); VІI Международной научно-практической конференции «Инновации в ортодонтии» (20-21 апреля 2007г. Минск.); ІІІ(Х) з'їзді стоматологів України “Інноваційні технології - в стоматологічну практику» (16-18 жовтня 2008р. Полтава).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 11 друкованих робіт, з них 3 у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 6 в матеріалах та тезах науково-практичних конференцій. Отримано два деклараційні патенти України на винахід («Ортодонтичний апарат для розширення зубної дуги нижньої щелепи» № 7313 від 15.06.2005р.) та («Ортодонтичний апарат для лікування одностороннього перехресного прикусу» №23292 від 27.05.2007р).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатку. Основний текст роботи викладено на 169 сторінках, містить 79 малюнків та 41 таблиці. Список використаних джерел містить 282 найменувань, з них 87 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Для визначення розповсюдженості перехресного прикусу та супутніх зубощелепних аномалій, а також можливостей саморегуляції ПП, проведено обстеження 1302 дітей та підлітків віком від 6 до 17 років у шкільних загальноосвітніх закладах Київської області. Отримані дані по кожній особі фіксували в розроблених нами картах-схемах обстеження пацієнтів з ПП.

Клініко-рентгенологічні дослідження та ортодонтичне лікування проведені 128 пацієнтам з ПП віком від 3 до 25 років, які звернулися за ортодонтичною допомогою в ортодонтичне відділення стоматологічної поліклініки Національного медичного університету імені О.О.Богомольця. Всі пацієнти були розподілені на три вікові групи: І група - від 3 до 6 років (16 пацієнтів); ІІ група - від 7 до 12 років (48 пацієнтів); ІІІ група - від 13 років і старше (64 пацієнти).

Клінічне обстеження проводили за загальноприйнятою методикою, яка включала збір анамнезу та огляд пацієнта. При об'єктивному обстеженні пацієнтів застосовували клінічні і лабораторні методи дослідження.

Для встановлення діагнозу використовували етіоморфологічну класифікацію перехресного прикусу, запропоновану Kutin G. et Hawes R.R. (1969). Ця класифікація виділяє три форми ПП: І - функціональна - визначається наявністю зсуву нижньої щелепи в звичне положення; ІІ зубоальвеолярна - визначається наявністю порушень положення зубів та форми альвеолярного відростку; ІІІ - скелетна - визначається наявністю невідповідності розмірів верхньої та нижньої щелеп, а нерідко і всього лицевого комплексу. Окрім того, враховували вид оклюзії - букальна або лінгвальна за А. Эль-Нофелі (1964) та аномалійну сторону.

Для уточнення діагнозу застосовували розроблені нами клініко-діагностичні критерії форм ПП, а для диференціальної діагностики виду зміщення нижньої щелепи, використовували функціональні проби за Л.В.Ильиной-Маркосян та А.П.Кібкало, які допомагають встановити направлене зміщення і його причину, а також оцінити положення нижньої щелепи в статичному та динамічному станах.

Для діагностики асиметрій та вивчення ступеню їх вираженості, проводили фотометрію обличчя пацієнта в фас. При цьому враховували фізіологічну асиметрію обличчя (Кібкало А.П. 1971) у пацієнтів з ортогнатичним прикусом. Отримані знімки аналізували та обробляли за допомогою комп'ютеру «Pentium-IV» та програми Adobe Photoshop 7.0.

Для об'єктивізації отриманих даних використовували антропометричні виміри діагностичних моделей щелеп, що дозволяє деталізувати зміни в щелепно-лицевій ділянці при ПП.

Всього вивчено 248 пар діагностичних моделей до та після завершення ортодонтичного лікування, проведено 2.976 вимірів. Ширина зубних дуг визначалась за методом A.Pont (1909) та З.І.Долгополової (1973), розміри апікального базису в трансверзальному та сагітальному напрямках визначали за методом Haus в модифікації Н.Г.Снагіної (1965). Для диференціальної діагностики зубних дуг в трансверзальному напрямку використовували метод Sсhwarz, а також фотосиметроскопію моделей щелеп.

Для вивчення змін в кісткових структурах черепа застосовували рентгенологічні методи діагностики. Проведено та вивчено 112 ортопантомограм і 94 рентгенограм скронево-нижньощелепних суглобів. Комп'ютерну томографію голови проводили за показаннями 9 пацієнтам зі значним ступенем порушень. З метою диференціальної діагностики форм ПП проводили телеренгенографію голови (ТРГ) в прямій проекції 70 пацієнтам старше 7 років, що дозволяло визначити симетричність обличчя на етапах діагностики, вивчити розміри і положення верхньої та нижньої щелепи і зубних рядів в трансверзальній площині. Аналіз ТРГ здійснювався з використанням методу D.C. Grummons (1987), а також R.M.Ricketts (1961). Значна кількість точок і вимірюваних параметрів на ТРГ не дозволяє стандартизувати всі варіанти аналізу, тому нами індивідуально підібрались основні параметри (точки, площини, кути, трикутники) для діагностики форм ПП.

Функціональні порушення стану жувального апарату, власне жувальних і скроневих м'язів, вивчали за допомогою електроміографії, яка була проведена 30 пацієнтам на електроміографі “Reporter” фірми “Isaofedibiomedika” (Італія).

Статистичний аналіз отриманих даних проведено за допомогою методів варіаційної статистики. Розрахунки виконувалися з застосуванням персонального комп'ютера (Pentium IV), в програмах Microsoft Excel 2007, Statistika 6.0.

Результати дослідження. Результати обстеження 1302 дітей та підлітків у шкільних загальноосвітніх навчальних закладах Київської області показали, що розповсюдженість зубощелепних аномалій та деформацій становить 72,8% (948 осіб). Поширеність ПП складає 9,67% (126 осіб) серед всіх зубощелепних аномалій та деформацій. Крім цього, з віком розповсюдженість ПП має тенденцію до деякого збільшення. Так у віці 6-8 років розповсюдженість ПП становить 9,28%, у віці 9-12 років вона зростає до 9,67%, а в 13-17 років досягає 10,2%. На рис. 2 відображена динаміка розповсюдженості ПП в різні вікові періоди серед усіх зубощелепних аномалій.

Зростання розповсюдженості ПП з віком, на наш погляд, свідчить про відсутність саморегуляції цієї аномалії, що узгоджується даними літератури [Чернишова Л.Е., 2003].

Перехресний прикус однаково часто зустрічається як серед осіб жіночої (9,67%), так і чоловічої статі (9,77%).

Нами проведено розподілення ПП на одно та двосторонній. Домінуючі прояви одностороннього ПП, виявлені нами у 71,42% (90 осіб) серед загальної кількості (126) дітей та підлітків з ПП. Поширеність двостороннього ПП з віком зростала від 30,6% у віці 6-8 років до 35,2% у віці 13-17 років. Це свідчить про посилення деформації з віком, проте у 9-12 років кількість випадків двостороннього ПП зменшувались до 23,3%, що, на наш погляд, зумовлено фізіологічною зміною зубів у цей період. При цьому простежувалось превалювання правостороннього ПП (53,5%) над лівостороннім (46,7%) серед загальної кількості осіб з одностороннім ПП у всіх вікових групах. Це може бути пов'язано з правосторонньою діяльністю людини, на що вказують й інші дослідники [Криштаб С.І., 1975, Куліш Н.В., 2000].

Серед 126 обстежених з ПП 75% осіб мали букальну оклюзію 17% - лінгвальну та 8% - поєднану - букально-лінгвальну. У віці 9-12 років спостерігалось збільшення кількості осіб з лінгвальною оклюзією ПП з 11,5 до 12,5%, що було зумовлено вестибулярним прорізуванням премолярів, або некоректним попереднім ортодонтичним лікуванням, при якому розширювалася тільки верхня зубна дуга. Також визначено збільшення в 2,6 рази випадків букально-лінгвальної оклюзії, що вказує на посилення тяжкості проявів ПП з віком.

В 21,4% випадків ПП сполучався з зубощелепними аномаліями в сагітальній та вертикальній площинах. Букальний ПП у 7,93% виявлено в поєднанні з мезіальним, у 2,38% - з дистальним і у 3,17% - з відкритим прикусом. Лінгвальний ПП в 5,5% поєднувався з дистальним і у 2,38% - з глибоким прикусом. Проте, при деяких формах ПП спостерігалась тенденція до зниження його проявів з віком, що може бути пов'язано з лікуванням супутньої зубощелепної аномалії, яку він супроводжував.

У половини обстежених з ПП виявлено асиметрію обличчя, розповсюдженість якої збільшувалась з віком майже у 1,8 рази - з 39 до 70%. Зміщення міжрізцевих ліній при ПП у процесі формування зубощелепного апарату дитини зростало в 1,7 рази - з 39% - у молодшій віковій групі до 68% - у старшій віковій групі.

Клінічні дослідження 128 пацієнтів віком від 3 до 25 років, які були прийняті на лікування, дозволили з'ясувати вплив етіологічних чинників на розвиток ПП. Частіше визначали порушене носове дихання (20,31%), шкідливі звички (19,53%), нестерті горбки тимчасових ікол з однієї із сторін (14,06%) щелеп та ранню втрату тимчасових зубів на одній стороні (10,53%).

Причиною розвитку скелетних форм ПП найбільш часто є вроджені вади щелепно-лицевої ділянки та травми. Порушення носового дихання за даними наших досліджень сприяло розвитку, як зубоальвеолярної, так і скелетної форми ПП, пов'язаних з деформацією верхньої щелепи. Розвитку функціональної форми ПП сприяють наявність шкідливих звичок, а також несвоєчасне стирання горбків тимчасових ікол у тимчасовому прикусі, порушення прорізування постійних зубів в змінному та поява суперконтакту в постійному періоді прикусу. При зубоальвеолярній формі ПП спостерігалась рання втрата тимчасових зубів на одній стороні, порушення носового дихання та наявність шкідливих звичок. Однак в 11% випадків визначити безпосередній чинник розвитку ПП нам не вдалося.

Клінічні спостереження показали, що асиметрія обличчя з віком зростає. Так у тимчасовому періоді прикусу вона спостерігалась у 26,3%, у змінному в 40,5%, а в постійному в 68,3%. Це підтверджують дані проведених нами обстежень дітей шкільного віку. Ступінь вираженості асиметрії обличчя може певною мірою слугувати орієнтиром у визначенні форми аномалії.

З метою уточнення діагностики різних форм ПП нами розроблені клініко-діагностичні критерії, в основу яких покладена класифікація Kutin G. et Hawes R.R., а саме:

1 - при функціональній формі ПП асиметрія обличчя спостерігається в стані звичної оклюзії, тоді, як в стані фізіологічного спокою вона відсутня, при цьому спостерігається симетрична форма зубних дуг.

2 - при зубоальвеолярній формі асиметрія обличчя відсутня, як в стані фізіологічного спокою, так і при звичній оклюзії або виражена дуже незначно, одночасно спостерігається асиметрична форма зубної дуги.

3 - при скелетній формі асиметрія обличчя виражена, як в стані фізіологічного спокою, так і в звичній оклюзії, форми зубних дуг асиметричні.

Такий підхід до клінічної оцінки ПП дозволив нам провести диференційну діагностику його форм у всіх пацієнтів, взятих нами на ортодонтичне лікування.

Функціональна форма, як свідчать результати дослідження, має значну розповсюдженість в тимчасовому (31,2%) та змінному (37,5%) періодах прикусу і значно знижується в постійному періоді прикусу (18,7%).

В період прикусу тимчасових зубів превалює зубоальвеолярна форма ПП (56,3%). ЇЇ розповсюдженість залишається стабільною з незначною тенденцією до зменшення в змінному та постійному періодах прикусу до 48% та 43,8%, відповідно.

Частота скелетної форми ПП навпаки зростає від 12,5% в тимчасовому періоді до 37,5% в постійному періоді прикусу. Це може бути пов'язано з ускладненням даної зубощелепної аномалії з віком та відсутністю її саморегуляції.

Таким чином трансверзальні аномалії прикусу є поліетіологічними і різноманітними за своїми проявами та тяжкістю порушень, тому в кожному конкретному випадку можливе одночасне поєднання декількох форм, різних за патогенезом та локалізацією аномалії.

Вимірювання трансверзальних параметрів діагностичних моделей показало, що у 96 (75%) обстежених спостерігалось звуження зубних дуг різного ступеня, причому в усіх вікових групах і при різних формах ПП. Ширина нижньої зубної дуги має меншу мінливість порівняно з нормою, ніж ширина верхньої зубної дуги.

Звуження ширини апікального базису верхньої щелепи при скелетній формі в середньому на 5,3мм виявлено нами у 80% пацієнтів, при зубоальвеолярній формі ПП в середньому на 3,9мм у 33% випадків. Це може бути пов'язано з посиленням тяжкості перебігу аномалії та переходом її зубоальвеолярної форми в скелетну. Звуження верхнього апікального базису (на 2мм в середньому) при функціональній формі ПП зустрічалось у 30% пацієнтів.

Асиметрія половин зубних дуг нами виявлена у 90% пацієнтів. Ступінь відмінностей залежав не тільки від форми аномалії, але й від віку пацієнта. Відмінності більш вузької половини зубного ряду від протилежної коливались в межах від 0,5мм в тимчасовому періоді до 4,0мм в постійному періоді, при функціональній формі у 20% пацієнтів. При зубоальвеолярній формі і скелетній формі ці показники були значно більшими: від 2,5 і 3,5мм в тимчасовому періоді прикусу до 6,0 і 8,0мм в постійному періоді. Такі зміни було виявлено майже у всіх пацієнтів.

При розшифровці ТРГ голови в прямій проекції у 8% пацієнтів з зубоальвеолярною формою ПП була встановлена незначна асиметрія (до 1,0мм) в розмірах між сторонами верхньої та нижньої щелеп праворуч та ліворуч. Це підтверджувалось кутовими вимірюваннями LJ-Cg-MED, LAg-Cg-MED, LCg-Ag-Me, LANS-Cg-Me (відхилення до 0,5⁰), а також вимірюванням площі трикутників ? Cg - J- +J на MED, ?Ag - Co - Me, ?Ag - Cg - +Ag на MED (відхилення до 5мм²), які були накреслені по однаковим точкам праворуч і ліворуч. Деформація щелеп, яка була виявлена при зубоальвеолярній формі знаходилася в межах фізіологічної асиметрії обличчя.

У пацієнтів з функціональною формою ПП розбіжності у розмірах лівої та правої половин верхньої щелепи визначені лише у 5%, а при функціональній формі ПП невідповідність у розмірах половин тіла нижньої щелепи (Ag-Me) та відстані між суглобовою голівкою і підборіддям (Со-Me) було діагностовано в 90,5% і 95% випадків, відповідно. Мінімальні розходження у розмірах гілок нижньої щелепи (Со-Ag ) виявлені у 19% пацієнтів. Однак, при функціональній формі зменшення розмірів аномалійної сторони нижньої щелепи могло бути лише видимим за рахунок зміщення нижньої щелепи в бік. Тому необхідно додатково орієнтуватися на дані клінічного огляду при проведені клініко-діагностичних проб. Асиметричне розташування підборіддя (Ме) виявлено у всіх пацієнтів з функціональною формою ПП, точки Со і Ag відхилені значно менше - на 19% і 28,5%, відповідно, відносно срединно-сагітальної лінії.

Розміри щелепних кісток праворуч і ліворуч значно відрізнялись у пацієнтів зі скелетною формою ПП. В 79% визначено зміни ширини верхньої щелепи (відхилення від 1,5 до 6мм) і майже у всіх пацієнтів спостерігались значні відмінності (відхилення від 5 до 9мм) в розмірах тіла і гілки нижньої щелепи. У пацієнтів зі скелетною формою ПП діагностовано асиметрію розташування кісткових точок нижньої щелепи відносно срединно-сагітальної лінії: Ag, Me - 100%, Co - 91,5%.

Високу частоту порушень вищезазначених показників при скелетній формі ПП, та відносно нижчу при функціональній, можна пояснити зміною конфігурації щелеп при скелетній формі, а також тільки зміщенням нижньої щелепи в бік при функціональній формі ПП.

Форма ПП певною мірою відображає ступінь вираженості аномалії. Вимірювання розмірів ширини зубних рядів слугувало підставою для визначення виду оклюзії (букальна або лінгвальна), що мало значення при плануванні ортодонтичного лікування.

Під час проведення диференційної діагностики форм ПП слід враховувати функціональний стан зубощелепного апарату і зокрема - власне жувальних та скроневих м'язів.

Дані електроміографії підтверджують вплив аномалії на діяльність жувальних м'язів. В результаті дослідження були виявлені суттєві зміни параметрів роботи м'язів щелепно-лицевої ділянки при функціональній і скелетній формах ПП. Спостерігалось порушення одночасного скорочення скроневих і власне жувальних м'язів. Амплітуда біопотенціалів їх скорочень змінювалася, але при всіх формах ПП спостерігалося зменшення параметрів амплітуд електроміограм скроневих і жувальних м'язів відносно норми - від 41 до 87%. При зубоальвеолярній формі ПП спостерігалась незначна асиметрія параметрів амплітуд електроміограм. Різниця в роботі сторін складала приблизно 8%. Слід відмітити, що у всіх обстежених визначено загальну закономірність змін кількісних параметрів електроміограми: час біоелектричної активності зменшувався, а біоелектричного спокою збільшувався, що підтверджували низькі значення коефіцієнта К.

Результати наших досліджень свідчать про те, що лікування ПП слід починати в дитячому віці з моменту його виявлення, тобто на ранніх етапах формування зубощелепного апарату, коли біологічна потенція до росту щелеп ще не вичерпана, що дозволить забезпечити більш стійкі результати і уникнути в подальшому рецидивів.

Найкращий результат ми отримали у пацієнтів, лікування яких було розпочато ще в тимчасовому періоді прикусу, та було спрямоване в першу чергу на боротьбу з шкідливими звичками. Велика увага приділялась міогімнастичним вправам, особливо в першому періоді тимчасового прикусу. Поряд з цим проводили пришліфовування горбків тимчасових зубів. Це дало позитивний результат у пацієнтів з першим ступенем тяжкості ПП, що становило 7% випадків. При інших, більш тяжких ступенях зворотнього перекриття, ці заходи не давали бажаних результатів в зв'язку з тим, що у дитини вже відбулася деформація альвеолярної дуги та піднебіння. В таких випадках ми використовували переважно апаратурний метод лікування в поєднанні з міогімнастикою, для профілактики розвитку дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу, особливо у дітей при аномаліях прикусу з латеральним зміщенням нижньої щелепи. Розширення верхньої щелепи проводили секторально з фіксацією нижньої щелепи в правильному (центральному) положенні. При цьому нормалізується положення нижньої щелепи, тобто вона займає правильне положення, ліквідуються анатомічні та функціональні порушення.

В змінному періоді прикусу, як показали наші дослідження, лікування ПП є більш важким і довготривалим порівняно з тимчасовим періодом прикусу. В цей час проходять найбільш важливі етапи розвитку і становлення зубощелепної аномалії. Процес зміни зубів супроводжується посиленим ростом щелеп. В змінному періоді прикусу вже з'являються приховані порушення м'язового балансу і рівноваги, ознаки дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу.

В змінному періоді прикусу, поряд з міогімнастикою і боротьбою зі шкідливими звичками, для лікування ПП широко використовували різні конструкції ортодонтичних апаратів. Як показали клінічні спостереження, при розширенні зубного ряду одночасно змінюється нахил зубів що сприяє активації зон росту щелеп. Це позитивно впливає на хід лікування, як зубоальвеолярної так і скелетної форми ПП. Одночасно з розширенням зубних дуг проводили, позиціонування нижньої щелепи в правильне (центральне) положення, що дало позитивні результати при лікуванні функціональної форми ПП в поєднанні з зубоальвеолярною чи скелетною формами.

Відомо, що ортодонтичне лікування ПП в постійному періоді прикусу є складним і довготривалим, з можливими рецидивами. Використання знімної ортодонтичної апаратури давало нам можливість змінювати осьові нахили зубів у вестибулярному або оральному напрямку, а також одночасно зміщувати нижню щелепу в правильне положення. Це дозволило отримати позитивні результати в лікуванні пацієнтів, переважно з зубоальвеолярною формою та функціональною формою ПП, і значною мірою покращити естетику їх обличчя. При лікуванні скелетної форми ПП нами була досягнута нормалізація співвідношень між зубними рядами, проте естетичні зміни обличчя пацієнтів були незначними.

В постійному періоді прикусу кращі результати дає застосування незнімної ортодонтичної апаратури. Для швидкого розширення верхньої щелепи нами використовувалися апарати Дерихсвайлера, Норда або їх модифікації. Поряд з цим, для лікування ПП була використана брекет-система, але її використання, як і вище зазначених апаратів, потребує в подальшому довготривалої ретенції.

Враховуючи різноманітність клінічних форм ПП, а також особливості оклюзійних співвідношень між зубними рядами (букальне або лінгвальне), для лікування ПП застосовуються різні конструкції ортодонтичних апаратів, дія яких направлена, як на розширення, так і на звуження верхньої або нижньої щелепи.

Для лікування пацієнтів з різними формами одностороннього букального ПП нами був розроблений ортодонтичний апарат (деклараційний патент України №7313 від 15.06.2005р.). Запропонована конструкція ортодонтичного апарату дозволяє збільшити точку опори за рахунок протилежного зубного ряду, а також попередити виникнення ускладнень, пов'язаних з небажаним нахилом зубів.

Для порівняння ефективності лікування ПП запропонованим нами апаратом і традиційними були виділені дві клінічні групи в кількості 41 пацієнта від 3,5 до 15 років з одностороннім букальним ПП. Основна група - 23 пацієнти, які лікувалися запропонованим нами апаратом, та група порівняння - 18 пацієнтів, які лікувалися традиційними ортодонтичними апаратами. Всі пацієнти були розподілені на три підгрупи відповідно формі ПП (І - зубоальвеолярна; ІІ - функціональна; ІІІ - скелетна) та віку.

Результати лікування показали, що чим менший вік пацієнта, тим коротшими є строки лікування різних форм ПП. В цілому скоротилися терміни лікування всіх пацієнтів основної групи, відносно групи порівняння, що є свідченням ефективності лікування одностороннього букального ПП запропонованим нами апаратом. Його використання дало позитивний результат в 97% випадків. Відсутність результату в 3% випадків була обумовлена небажанням пацієнта виконувати призначення лікаря. Під час ортодонтичного лікування серед пацієнтів основної групи в жодному випадку не виникло ускладнень.

При лікуванні одностороннього лінгвального ПП, зумовленого одностороннім звуженням нижнього зубного ряду, ми використали запропонований нами ортодонтичний апарат (деклараційний патент України №23292 від 25.05.2007р.), який дозволив підвищити ефективність лікування за рахунок скорочення його термінів і зменшення частоти ускладнень, які викликані небажаним переміщенням опорної частини нижньої щелепи на «здоровій» стороні.

Всього на лікуванні знаходилося 30 пацієнтів віком від 4,5 до 25 років з одностороннім лінгвальним ПП, яких було розподілено на 2 групи: 1- основну; 2 - порівняння. До першої групи увійшли 15 пацієнтів, яким був виготовлений розроблений нами ортодонтичний апарат. У другу групу було включено 15 пацієнтів, які лікувалися традиційним ортодонтичним апаратом з ортодонтичним гвинтом для одностороннього розширення зубної дуги нижньої щелепи. Оцінку результатів проводили через 18 місяців після початку ортодонтичного лікування. Аналіз результатів лікування свідчить про те, що розроблена нами конструкція ортодонтичного апарату для лікування одностороннього лінгвального ПП дала позитивний результат у 93,3% випадків. Встановлено, що застосування цього апарату дозволяє скоротити строки ортодонтичного лікування одностороннього лінгвального ПП в 1,5 рази.

В процесі лікування не виявлено ускладнень від застосування запропонованої нами конструкції, тоді як в групі порівняння зафіксовані ускладнення, пов'язані з розширенням не тільки деформованої сторони зубного ряду, а й протилежної, «здорової» сторони, що викликало небажані нахили і зміщення опорних зубів. Причиною таких ускладнень була недостатня точка опори апарата.

Результати досліджень свідчать про те, що застосування розроблених нами апаратів для лікування різних форм ПП дозволяє скоротити терміни лікування та запобігти розвитку ускладнень. Тривалість лікування залежала від ступеня тяжкості зубощелепної деформації, віку пацієнта, регулярності виконання призначень лікаря. Чим раніше розпочато лікування ПП, тим скоріше досягаються позитивні результати.

Проведені дослідження показали, що раннє ортодонтичне лікування і профілактика зубощелепних аномалій здійснюється за допомогою знімних ортодонтичних апаратів і різних методів нормалізації функції зубощелепного апарату. Це дає можливість уникнути проведення ортодонтичного лікування в більш старшому віці, або значно зменшити його об'єм в підлітковому віці, коли лікування здійснюється з застосуванням незнімної апаратури.



ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної науково-практичної задачі сучасної стоматології - підвищення ефективності лікування перехресного прикусу у пацієнтів різного віку шляхом вдосконалення методів його діагностики та розробки нових конструкцій ортодонтичних апаратів.

1. Розповсюдженість аномалій та деформацій зубощелепного апарату серед дітей та підлітків віком від 6 до 17 років сягає 72,8%, а перехресного прикусу - 9,67%, від загальної кількості обстежених та 12,4% серед інших зубощелепних аномалій. За даними обстеження поширеність перехресного прикусу з віком має тенденцію до зростання від 9,23% у віці 6-8 років, до 10,2% у віці 13-17 років, що свідчить про відсутність саморегуляції даної зубощелепної аномалії.

2. На основі клінічних та антропометричних досліджень розроблені клініко-діагностичні критерії, які дозволяють проводити диференційну діагностику форм перехресного прикусу. Функціональна форма перехресного прикусу характеризується асиметрією обличчя в стані звичної оклюзії та її відсутністю в стані фізіологічного спокою при майже симетричній формі зубних дуг; зубоальвеолярна форма - відсутністю асиметрії обличчя, як в стані фізіологічного спокою, так і в стані звичної оклюзії при наявності асиметричної форми зубних дуг; скелетна форма - асиметрією обличчя як в стані фізіологічного спокою, так і звичній оклюзії, форми зубних дуг асиметричні. За даними клінічних обстежень функціональна форма має значну розповсюдженість у тимчасовому (31,2%) та змінному (37,5%) періодах прикусу і значно знижується в постійному - до 18,7%. Зубоальвеолярна форма превалює в тимчасовому періоді прикусу (56,3%) і залишається відносно стабільною з незначною тенденцією до зниження в змінному (48%) та постійному (43,8%) періодах прикусу. Поширеність скелетної форми зростає від 12,5% в тимчасовому до 37,5% в постійному періоді прикусу.

3. За даними телерентгенографічних досліджень голови в прямій проекції у всіх пацієнтів з скелетною формою перехресного прикусу діагностовано асиметрію у розмірах нижньої щелепи та у 79% - верхньої щелепи. У пацієнтів з функціональною формою перехресного прикусу асиметрія половин нижньої щелепи діагностовано у 90,5%, а її гілок - у 19%. Асиметричне розташування підборіддя (Ме) виявлено у всіх пацієнтів з функціональною та скелетною формами перехресного прикусу. При зубоальвеолярній формі спостерігається тільки зміна показників вимірювання ширини зубоальвеолярних дуг.

4. Розроблений нами ортодонтичний апарат (деклараційний патент № 7313) для лікування одностороннього букального перехресного прикусу, як зі зміщенням так і без зміщення нижньої щелепи в бік, дозволяє здійснити цілеспрямоване та ефективне переміщення зубів в трансверзальній площині, запобігти виникненню ускладнень з боку зубощелепного апарату, отримати високий естетичний та функціональний результат.

5. Ортодонтичний апарат (деклараційний патент №23292) запропонованої нами конструкції для лікування одностороннього лінгвального перехресного прикусу, дозволяє скоротити терміни ортодонтичного лікування в 1,5 рази та запобігти виникненню ускладнень викликаних нахилом і зміщенням опорних зубів на протилежній стороні, а також може бути ефективно використаний в різних вікових періодах формування зубощелепного апарату.

Практичні рекомендації

1. Для своєчасного виявлення перехресного прикусу необхідно проводити систематичні огляди дітей, починаючи їх з періоду раннього тимчасового прикусу, тобто на ранніх етапах формування зубощелепного апарату.

2. Ортодонтичне лікування перехресного прикусу, розпочате в ранньому віці дає можливість призупинити прогресуючу асиметрію обличчя, поліпшити його естетику та психологічний стан пацієнта, уникнути більш складних втручань в старшому віці, або значно зменшити їх об'єм.

3. Запропоновані нами клініко-діагностичні критерії для визначення форм перехресного прикусу та розроблена карта-схема обстеження пацієнта, дозволяють полегшити проведення диференційної діагностики та складання плану лікування, а також вибір раціональної конструкції ортодонтичного апарату і можуть бути широко використані в ортодонтичній практиці

4. Використання у практичній роботі запропонованих нами ортодонтичних апаратів («ортодонтичний апарат для розширення зубної дуги нижньої щелепи», «ортодонтичний апарат для лікування одностороннього перехресного прикусу») дозволяють ефективно здійснювати цілеспрямоване розширення зубних дуг з метою нормалізації міжоклюзійних співвідношень в трансверзальній площині.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Флис П. С. Новая конструкция ортодонтического аппарата в лечении одностороннего перекрестного прикуса / П. С. Флис, С. И.Триль, А. В.Цыж // Укр. стоматол. альманах. -- 2006. -- № 5. -- С. 56Ї60. (Особистий внесок дисертанта: проведення інформаційно-патентного пошуку, збір клінічного матеріалу, аналіз узагальнення одержаних результатів, написання статті).

2. Флис П. С. Возможности аппаратурного лечения одностороннего лингвального перекрестного прикуса / П. С. Флис, А. В. Цыж // Соврем. стоматология. -- 2008. -- № 4 (44). -- С. 158Ї160. (Автором особисто проведено інформаційно-патентний пошук, збір клінічного матеріалу, аналіз узагальнення результатів і написання статті).

3. Фліс П. С. Поширеність трансверзальних аномалій прикусу у дітей і підлітків Київської області / П. С. Фліс, А. В.Циж // Укр. стоматол. альманах. -- 2009. -- № 1. -- С. 41Ї44. (Дисертант особисто проводив інформаційно-патентний пошук, збір клінічного матеріалу, інтерпретація та статистична обробка одержаних результатів, написання статті).

4. Поширеність скупченості зубів у різні вікові періоди становлення зубощелепного апарату / П. С. Фліс, Джарбус Махмуд, С. І.Дорошенко // Матеріали І (VІІІ) з'їзду Асоціації стоматологів України, 30 лист.Ї2 груд. 1999. -- К., 1999. -- С. 462.

5. Особливості розвитку мозкового та лицевого скелету в осіб з уродженою відсутністю зубів за даними телерентгенографічних досліджень / С. І.Дорошенко, Ю. І.Бабаскін, Н. В.Ращенко // Вісн. пробл. біології і медицини. -- 1999. -- № 12. -- С. 117Ї126.

6. Лікування трансверзальних аномалій прикусу новою конструкцією ортодонтичного апарату / П. С. Фліс, С. І. Тріль, А. В. Циж // ХІ конгрес СВУЛТ, 27Ї29 серп. 2006 р., Полтава-Київ-Чікаго, 2006. -- С. 208.

7. Фліс П. С. Особливості лікування одностороннього перехресного прикусу у дітей / П. С. Фліс, А. В. Циж, С. І.Тріль // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. „Нові технології в стоматології і щелепно-лицевої хірургії”, 3Ї4 листоп. 2006 р. -- Харків, 2006. -- С. 224Ї225.

8. Поширеність перехресного прикусу серед школярів Києва та Київської області / П. С. Фліс, А. В. Циж, М. В. Мізіна, С. А. Пацера // Матеріали ІІІ(Х)з'їзду Асоц. стоматологів України, 16Ї18 жовтня 2008 р., м. Полтава. -- Полтава, 2008. -- С. 495.

9. Порівняльна характеристика застосування ортодонтичних апаратів для лікування лінгвальної форми перехресного прикусу / П. С.Фліс, А. В. Циж, М. В. Мізіна // Ювілейний Х з'їзд ВУЛТ, м. Євпаторія, 24Ї27 верес. 2009 р. : матеріали. -- К., 2009. -- С. 365Ї366.

10. Пат. 23292, Україна, МПК А 61 С 7/00. Ортодонтичний апарат для розширення зубної дуги нижньої щелепи / Фліс П.С., Циж А.В. -- № 2006 03754 ; заявл. 06.04.06 ; опубл. 25.05.07, Бюл. № 7. (*--проведення інформаційно-патентного пошуку, розробка методики, викладення публікацій).

11. Деклараційний пат. 7313, Україна, МПК А 61 С 7/00. Ортодонтичний апарат для лікування одностороннього перехресного прикусу / Тріль С.І., Циж А.В., ТрільВ.С., Янко Ю.О. -- № 20041109676 ; заявл. 24.11.04 ; опубл. 15.06.05, Бюл. № 6. (*--проведення інформаційно-патентного пошуку, розробка методики, викладення публікацій).

Размещено на Allbest.ru

...