Патогенетичне значення та терапевтична тактика при активації Епштейна–Барр вірусної інфекції у дітей хворих на гострі інфекційні захворювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С. І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

УДК 578.835.13:616.9-053.2/6+616-092-08

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ТЕРАПЕВТИЧНА ТАКТИКА ПРИ

АКТИВАЦІЇ ЕПШТЕЙНА-БАРР ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ГОСТРІ ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

14.01.10 - педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

БЕРЕЗІНА ЛАРИСА ВЯЧЕСЛАВІВНА

Сімферополь - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кримському державному медичному університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Богадельніков Ігор Володимирович, Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського, професор кафедри педіатрії з курсом дитячих інфекційних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Чернишова Людмила Іванівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри імунології та дитячих інфекційних хвороб;

доктор медичних наук, професор Бобровицька Антоніна Іванівна, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, професор кафедри педіатрії і дитячих інфекційних хвороб

Захист дисертації відбудеться 22.05. 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. С. І. Георгієвського (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий 20.04. 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Смуглов Є. П.



АНОТАЦІЯ

Березіна Л. В. Патогенетичне значення та терапевтична тактика при активації Епштейна-Барр вірусної інфекції у дітей хворих на гострі інфекційні захворювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2009.

Метою роботи було виявить клініко-патогенетичну роль ЕБВ-інфекції у перебігу інфекційного процесу у хворих на гострі респіраторні інфекції, гострі кишкові інфекції, гнійні менінгіти та оптимізувати тактику лікування.

Дисертація присвячена клініко-імунологічному дослідженню перебігу гострих інфекційних захворювань у дітей (ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти) з супутньою ЕБВ-інфекцією, а також підвищенню ефективності лікування в умовах інфекційного стаціонару при включенні до комплексної терапії хворих на ГРІ специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ. Обстежено 125 дітей, хворих на гострі інфекційні захворювання, які проходили з супутньою ЕБВ-інфекцією з різними формами активності. За результатами серологічного обстеження на виявлення специфічних маркерів до ЕБВ та клінічної симптоматики встановлено, що супутнє інфікування ЕБВ дітей відбувалось у хворих на ГРІ у 100%, ГКІ - у 95,6% та гнійними менінгітами - у 62,5% випадків. Активація ЕБВ-інфекції, яка призводила до ускладнення інфекційного процесу та зниження специфічного імунітету у дітей, хворих на ГРІ з супутньої ЕБВ-інфекцією, було підставою для додаткового включення до базисної терапії цих хворих специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ. Його використання мало позитивний вплив на клінічний перебіг захворювання, сприяючи підвищенню ефективності базисної терапії ГРІ.

Ключові слова: діти, гострі респіраторні інфекції, гострі кишкові інфекції, гнійні менінгіти, ЕБВ-інфекція, лікування.



АННОТАЦИЯ

Березина Л. В. Патогенетическое значение и терапевтическая тактика при активации Эпштейна-Барр вирусной инфекции у детей больных острыми инфекционными заболеваниями. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Крымский государственный медицинский университет им. С. И. Георгиевского МЗ Украини, Симферополь, 2009. імуноглобулін інфекція менінгіт

Целью работы было выявить клинико-патогенетическую роль ЭБВ-инфекции в течении инфекционного процесса у больных острыми респираторными инфекциями, острыми кишечными инфекциями, гнойными меингитами и оптимизировать тактику лечения.

Диссертация посвящена клинико-иммунологическому исследованию течения острых инфекционных заболеваний у детей (ОРИ, ОКИ, гнойные менингиты) с сопутствующей ЭБВ-инфекцией, а также повышению эффективности лечения в условиях инфекционного стационара при включении в комплексную терапию больных ОРИ специфического иммуноглобулина против ЭБВ. Обследовано 125 детей, больных острыми инфекционными заболеваниями, протекавших с сопутствующей ЭБВ-инфекцией с разными формами активности в возрасте от 6 месяцев до 17 лет, из них - 48,8% девочек и 51,2% мальчиков.

По результатам серологического обследования на выявление специфических маркеров к ЭБВ и клинической симптоматики установлено, что сопутствующее инфицирование ЭБВ детей происходило у больных ОРИ в 100% ОКИ - в 95,6% случав и гнойными менингитами - в 62,5% случав. Выявление у больных острыми инфекционными заболеваниями ЭБВ-инфекции в активной (острая и реактивированная), персистирующей формах оказывало влияние как на течение инфекционного процесса, так и длительность пребывания в стационаре.

Наряду с изучением клинических особенностей течения сопутствующей ЭБВ-инфекции разной степени активности, протекавшей на фоне острых инфекционных заболеваний (ОРИ, ОКИ, гнойные менингиты), для характеристики состояния специфического иммунитета были изучены основные показатели клеточных и гуморальных факторов. Результаты исследования у 125 больных выявили как схожие тенденции, так и некоторые отличия в изменении субпопуляционного ряда лимфоцитов. Установлены изменения в показателях как клеточного, так и гуморального звеньев имунитета при всех формах активности ЭБВ-инфекции, но наиболее выраженные при острой и реактивированной формах, проявляющиеся снижением абсолютного и относительного количества практически всех популяцій Т-лимфоцитов, В-лимфоцитов и Ig А, М, G при одновременном повышении ЦИК, содержание которых зависело от степени активности ЭБВ-инфекции. По результатам обследования у больных развивалась вторичная иммунная недостаточность, причем в возрастной группе детей старше 6 лет снижались как показатели клеточного, так и гуморального иммунитета, а в группе детей младше 6 лет - только показатели гуморального иммунитета.

Наличие активной (острая и реактивированная формы) Эпштейна-Барр вирусной инфекции, как сопутствующей патологии при острых инфекционных болезнях у детей (ОРИ, ОКИ, гнойные менингиты), которая приводила к утяжелению инфекционного процесса и снижению специфического иммунитета у детей, больных ОРИ с сопутствующей ЭБВ-инфекцией, являлось обоснованием для дополнительного включения в базисную терапию этих больных специфического иммуноглобулина против ЭБВ.

Мониторинг эффективности показал, что в группе больных ОРИ, которые получили специфический иммуноглобулин против ЭБВ, регресс клинических показателей происходил в 2 и более раза быстрее.

Среди клинических показателей быстрее регрессировали симптомы интоксикации и такие симптомы ОРИ, как насморк, кашель, бронхоспазм в сравнении с этой же симптоматикой у больных контрольной группы.

Одновременно быстрее регрессировали такие клинические симптомы ЭБВ-инфекции, как гипертрофия миндалин, размеры подчелюстных и шейных лимфоузлов, размеры печени и селезенки, чем у больных контрольной группы.

В результате использования в лечении специфического иммуноглобулина против ЭБВ уменьшилась длительность пребывания больных в стационаре.

Из лабораторных показателей под влиянием специфического иммуноглобулина против ЭБВ у больных быстрее восстанавливались такие показатели периферической крови, как общее количество лейкоцитов, лейкоцитарная формула и СОЭ.

Применение специфического иммуноглобулина против ЭБВ у больных острыми респираторными инфекциями с сопутствующей ЭБВ-инфекцией оказывало положительное влияние на течение заболевания, позволяя повысить эффективность базисной терапии ОРИ.

В диссертационной работе изучено влияние активных форм сопутствующей Эпштейна-Барр вирусной инфекции на течение инфекционного процесса у детей, больных острыми респираторными инфекциями, острыми кишечными инфекциями, гными менингитами, и достигнуто решение актуального научного вопроса современной детской инфектологии - улучшение похода к оценке негладкого течения различных инфекционных болезней, связанного с активацией ЭБВ-инфекции, а также их прогнозу и эффективности лечения с учетом использования специфического иммуноглобулина против ЭБВ.

Ключевые слова: дети, острые респираторные инфекции, острые кишечные инфекции, гнойные менингиты, ЭБВ-инфекция, лечение.



SUMMARY

Berеzina L.V. Pathogenic meaning and therapeutic tactics in case of activation of Ebstain-Barr virus infection in children with acute infectious diseases. - Manuscript

The thesis for the scientific degree of Candidate of Medical Science in speciality14.01.10 - Pediatrics. - Crimea State Medical University named after S.I.

Georgievsky, MHP of Ukraine, Simferopol, 2009.

The purpose of our research was to determine clinical and pathogenic role of EBV-infection in the clinical course of infections observed in children with acute respiratory viral infections, acute intestinal infections, and acute meningitis and to optimize the treatment.

The dissertation is devoted to clinical and immunological investigation of the clinical course of acute infections in children (acute respiratory infections, acute intestinal infections, purulent meningitis) accompanied by EBV-infection and optimization of the treatment by introducing specific EBV immunoglobulin in the complex treatment of the patients with acute respiratory viral infection. 125 children with acute infectious diseases accompanied by different degree EBV-infection 6 months up to 17 years old, out of them 48,8% girls and 51,2% boys.

By serological investigations specific markers to EBV and clinical manifestation were found out in 100% of patients with acute respiratory viral infections, in 95,6% with acute intestinal infections and in 62,5% of cases with purulent meningitis.

The activation of EBV-infection, leading to the alteration of the infectious process and decreased specific immunity in children with acute respiratory infections, accompanied by EBV-infection was the reason for prescribing specific EBV immunoglobulin in treatment with acute respiratory viral infections. It had a positive effect to the clinical course of the disease increasing the effectiveness of the basic therapy of acute respiratory infections.

Key words: children, acute respiratory infections, acute intestinal infections, purulent meningitis, EBV-infection, treatment.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Епштейна-Барр вірусна інфекція є на сьогодні однією з важливих та складних проблем дитячої інфекційної патології. Збудником хвороби є вірус Епштейна-Барр, виділений вченими Епштейном, Ахонгом та Барром у 1964 році з тканини злоякісної ендемічної лімфоми Беркитта, і отримав назву на честь цих вчених. Через декілька років вченим Генле був встановлений зв'язок між вірусом Епштейна-Барр та інфекційним мононуклеозом.

За останні 10 років інфікованість населення Епштейна-Барр вірусом (ЕБВ) збільшилась в декілька разів і коливається, за даними різних авторів, від 90 до 100%. Більше того, за результатами сучасних досліджень, ЕБВ-інфекція є найрозповсюдженіщою герпесвірусною інфекцією в Україні (Маврутенков В.В., 2002; Крамарєв С.О., 2003; Чернишова Л.І., 2003; Berger C, 2003).

Досі ЕБВ-інфекцію традиційно розглядали, як гостре, що має циклічний перебіг, інфекційне захворювання, з клінікою інфекційного мононуклеозу. Однак сьогодні доведено, що ЕБВ-інфекція є переважно хронічною інфекцією з безсимптомним епізодом первинного зараження, який у клінічно маніфестній формі в Україні зустрічається менш ніж в 1% первинно інфікованих ЕБВ дітей та дорослих, і в анамнезі відзначено лише в 1,3% хронічно інфікованих осіб (Марков І.С., 2002; Кульмінська І.Ю., 2006; Aoukaty A., 2003; Cairo M.S., 2003; Candy B., 2005). Крім широкого розповсюдження ЕБВ, характерно і клінічне розмаїття хвороб, викликаних вірусом. Так, в Європі найрозповсюдженішим захворюванням, викликаним ЕБВ, є інфекційний мононуклеоз, в Азії - назофарингеальна карцинома, в Африці - лімфома Беркитта.

Встановлено, що ЕБВ має не тільки специфічну тропність до імунокомпетентних клітин, у тому числі до В-лімфоцитів, а й також пригнічує продукцію інтерферонів, формує імунодефіцитні стани, здатен тривало персистувати в організмі людини у В-лімфоцитах, іноді викликає їх пухлинну трансформацію (Петровська Т.В., 2000; Чернишова Л.І., 2003; Нікольський І. С., 2003; Новицький В.В., 2003; Симованьян Е.Н., 2005; Іванова В. В., 2006; Ikuta K., 2003; Ebell M.H., 2004; Sitki -Green D.L., 2004). У зв'язку з цим його поряд з деякими іншими герпесвірусами відносять до збудників інфекційних хвороб імунної системи (Крамарєв С.О., 2004; Юліш Є.І., 2005; Куртасова Л.М., 2005; Maia D.M., 2000; Sitki-Green D.L., 2004; Humar A., 2006).

Крім того, надзвичайно важливим є здатність ЕБВ вислизати та захищатися від імунної системи людини, яка реалізується за допомогою декількох механізмів. Основним з них є здатність молекули ДНК-вірусу трансформуватися у кільцеву молекулу (епісому), що зрештою призводить до зниження синтезованих протеїнів та робить неможливим розпізнавання вірусу цитотоксичними Т-клітинами індукованих лімфоцитів. Також ЕБВ виробляє цілий ряд білків, подібних до інтерлейкінів людини (ІЛ-10, В-13), що у періоді реплікації ЕБВ пригнічують як декілька ділянок клітинного імунітету, так і порушують етапи функціонування штучних кілерів. Більше того, ЕБВ здатен кодувати не менше 2-х білків (BHER-1 и LMP-1), що інгібують апоптоз (Чернишова Л.І., 2003; Помогаєва А.П.. 2005; Малашенкова І.К., 2005; Yuge A., 2004; Candy B., 2005). Ці особливості ЕБВ дозволяють йому не тільки вислизати від нейтралізуючої дії імунної системи людини, а й також роблять їх по суті «безсмертними» в організмі людини (Богодельніков І.В., 2004; Новицький В.В., 2005; Cairo M.S., 2003; Burighel N., 2006).

Дослідження останніх років довели, що активація ЕБВ-інфекції в організмі возникає як при розвитку імунодефіциту, так і послабленні імунологічного контролю (Симованьян Е.П., 2005; Шевченко Л.Ю., 2005; Іванова В.В., 2006; Yuge A., 2004; Candy B., 2005; Burighel N., 2006).

Разом з цим досі лишається маловивченою проблема поєднання ЕБВ-інфекції з іншими гострими інфекційними захворюваннями, при яких має місце закономірне зниження імунітету. Однак ЕБВ-інфекція у стані активності, і особливо у періоді її реактивації, може ускладнити перебіг, збільшити тривалість гострих інфекційних захворювань, призвести до недостатньо ефективного звичайно успішного стандартного лікування цих захворювань.

Таким чином, дослідження активності ЕБВ-інфекції у дітей, хворих на гострі інфекційні захворювання, на сьогодні є актуальними, що потребують детального розгляду та поглибленого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на протязі 2004 - 2008 рр. на базі міської інфекційної лікарні м. Севастополя відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педіатрії з курсом дитячих інфекційних хвороб Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського та є частиною комплексної планової теми: «Клінічний перебіг, імунологічна характеристика та патогенетична терапія деяких інфекційних захворювань у дітей» (№ державної реєстрації: 0102U004840. Шифр теми: 2.222.)

Мета дослідження: виявити клініко-патогенетичну роль ЕБВ-інфекції у перебігу інфекційного процесу у дітей, хворих на гострі респіраторні інфекції, гострі кишкові інфекції, гнійні менінгіти та оптимізувати тактику лікування.

Задачі дослідження:

1. Виявити наявність та визначити ступінь активності супутньої ЕБВ-інфекції у дітей, хворих на ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти.

2. Дослідити клінічні особливості перебігу гострих інфекційних захворювань у дітей при супутній ЕБВ-інфекції.

3. Визначити залежність активації ЕБВ-інфекції від етіології, перебігу та важкості стану при ГРІ, ГКІ, гнійних менінгітів.

4. Оцінити стан імунітету у дітей, хворих на гострі інфекційні захворювання, залежно від активності ЕБВ-інфекції.

5. Обгрунтувати доцільність застосування специфічного імуноглобуліну та вивчити його клінічну ефективність у хворих на гострі респіраторні інфекції, які мають перебіг на фоні активації ЕБВ-інфекції.

Об'єкт дослідження: патогенетичні механізми активації супутньої ЕБВ- інфекції при гострих інфекційних хворобах у дітей (ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти).

Предмет дослідження: маркери VCA IgM, EA IgG, NA IgG до вірусу Епштейна-Барр; лімфоцити крові СD3, СD22, СD4, СD8 і імуноглобуліни A, M, G та ЦІК в сироватці крові у дітей, хворих на ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти, їх зміни при лікуванні специфічним імуноглобуліном проти ЕБВ-інфекції.

Методи дослідження: клініко-анамнестичні, загальноклінічні, імунологічні, специфічні дослідження маркерів ЕБВ-інфекції, бактеріологічні, а також аналітико-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено частоту поєднання ЕБВ-інфекції з гострими інфекційними захворюваннями (ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти) у дітей, яка не залежила від їх етіології, перебігу та важкості стану.

Виявлені різноманітні ступені активності ЕБВ-інфекції при гострих респіраторних інфекціях, гострих кишкових інфекціях, гнійних менінгітах у дітей.

Вперше встановлено, що активні форми супутньої ЕБВ-інфекції призводять до погіршення як клініко-лабораторних показників, так і перебігу гострих інфекційних захворювань у дітей.

Показана клінічна ефективність специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ у комплексі терапії дітей, хворих на гострі респіраторні інфекції, а також позитивна динаміка клінічних симптомів та лабораторних показників.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено, що поряд із загальноприйнятими критеріями оцінки перебігу гострих інфекційних захворювань, має значення рівень активності супутньої ЕБВ-інфекції, що можна використовувать як додатковий критерій оцінки їх перебігу та прогнозу.

З урахуванням виявлення різноманітних форм активації ЕБВ-інфекції у хворих на ГРІ обґрунтовано використання специфічної антивірусної терапії ЕБВ-інфекції. Показаннями для призначення специфічного імуноглобуліну є гостра, реактивована та персистувальна форми ЕБВ-інфекції.

Виявлена клінічна ефективність специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ, який використовували у комплексі терапії хворих на ГРІ із супутньою ЕБВ-інфекцією, що проявлялося поліпшенням клінічної симптоматики і лабораторних показників та добре впливало на перебіг і тривалість захворювань.

Впровадження результатів роботи в практику. Розроблений спосіб корекції активації Епштейна-Барр вірусної інфекції при гострих інфекційних хворобах у дітей впроваджено в практику роботи міської дитячої поліклінікі №1, міської інфекційної лікарні м. Севастополя та Кримського республіканського закладу «Дитяча інфекційна лікарня» м. Сімферополя.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені науковий

та патентний пошук за темою дисертації, обробка результатів дослідження, їх логічний та статистичний аналіз, розробка карти спостереження і обстеження 125 хворих на гострі інфекційні захворювання; формування груп спостереження; обґрунтовані та сформульовані головні положення, висновки та практичні рекомендації. Оформлені дисертація та автореферат. Усі розділи дисертації відображені у публікаціях спеціалізованих журналів, які рекомендовані ВАК України.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації повідомлені та обговорені на: V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Питання імунології в педіатрії» (Форос, 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Внутрішньоклітинні інфекції та стан здоров'я дітей у XXI віці» (Донецьк, 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «TORCH-інфекції: діагностика, лікування та профілактика» (Миргород, 2006р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «TORCH-інфекції: діагностика, лікування та профілактика» (Тернопіль, 2007р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Питання імунології у педіатрії» (Дніпропетровськ, 2007р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Внутрішньоклітинні інфекції та стан здоров'я дітей у XXI віці» (Донецьк, 2008р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, 4 - у виданнях, рекомендованих ВАК України, з них самостійно - 1, у співавторстві - 9.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 133 сторінках друкованого тексту, обсяг якого включає вступ, огляд літератури, основні напрямки досліджень, характеристику матеріалів і методів досліджень, результати власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки, практичні рекомендації. Перелік використаних джерел складає 186 найменуваннь, із них 38 іноземних, і займає 20 сторінок. Результати досліджень ілюстровані 24 таблицями, витягами з історій хвороб.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань обстежено 125 хворих на різні групи гострих інфекційних захворювань середнього та важкого ступенів, які знаходилися на лікуванні в інфекційній лікарні м. Севастополя. Під наглядом були діти у віці від 6 місяців до 17 років, з перевагою вікової групи від 1 до 10 років (76,8 %). З них 61 (48,8%) дівчата та 64 (51,2%) хлопчиків.

Усі обстежені хворі були розподілені на наступні групи: 1-шу групу склали 94 (75,2%) хворих на гострі респіраторні інфекції середнього ступеня важкості, з них 28 (29,8%) хворих, у лікувальний комплекс яких входив специфічний імуноглобулін проти Епштейна-Барр вірусу; 2-гу групу - 23 (18,4%) хворих на гострі кишкові інфекції середнього ступеня важкості; 3-тю групу - 8 (6,4%) хворих на гострі гнійні менінгіти з важким перебігом.

Середньоважку форму гострої респіраторної інфекції діагностували на підставі помірно виражених симптомів інтоксикації та симптомів ураження верхніх дихальних шляхів, що клінічно проявлялося підвищенням температури тіла до 38-39єС, наявністю в'ялості, адинамії, зниженням апетиту, а також нежитем, гіперемією слизової оболонки ротоглотки, кашлем.

Середньоважку форму гострих кишкових інфекцій діагностували з урахуванням помірно виражених симптомів інтоксикації, ознак ураження шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея) та розвитку ознак ексикозу 1-2 ступеня. Клінічно це проявлялося підвищенням температури тіла до 38-39єС, в'ялістю, адинамією, порушенням сну, зниженням апетиту, блідістю шкірних покривів, повторним блюванням, почастішанням випорожнень до 10-15 разів на добу, втратою ваги на 5-7%, сухістю слизових оболонок, спрагою, зниженням тургору.

Гострий гнійний менінгіт діагностували при наявності симптомів важкої інтоксикації, а також проявів менінгіального, гіпертензійного та енцефалічного синдромів. Клінічно інтоксикаційний синдром проявлявся підвищенням температури тіла до 39,5-40єС, анорексією, різкою блідістю шкіри; менінгіальний - позитивними менінгіальними ознаками (ригідністю потиличних м'язів, симптомами Керніга та Брудзинського), загальномозковою симптоматикою з пригніченням свідомості, маренням, галюцинаціями, судомами; гіпертензійний - багаторазовим блюванням, вибуханням великого тім'ячка, підвищенням внутрішньочерепного тиску; енцефалічний - вогнищевою симптоматикою та порушенням рефлекторної діяльності. У половини хворих на фоні «мармуровості» і ціанотичності шкіри виявлено геморагічний зірчастий висип з некрозом у центрі. Також у всіх хворих на гнійні менінгіти відзначались порушення з боку серцево-судинної системи та мікроциркуляції (блідість шкіри, ціанотичний відтінок шкіри, порушення серцевого ритму та звучності серцевих тонів, зміна пульсу, артеріального тиску), органів дихання (задишка, патологічні типи дихання), нирок (олігурія, анурія).

Обстеження хворих, крім клінічного спостереження, включало проведення стандартних лабораторних досліджень (загальний аналіз крові, коагулограма, аналіз крові на вміст сечовини, креатиніну, загальний аналіз сечі), бактеріологічне дослідження крові, спинномозкової рідини, калу; а також спеціальні дослідження: визначення рівня специфічних антитіл до антигенів VCA IgM, EA IgG, NA IgG вірусу Епштейна-Барр у крові методом імуноферментного аналізу (ІФА); изначення показників клітинної ланки імунітету (СD3, СD22, СD4, СD8, СD4/СD8) методом моноклональних антитіл; гуморальної ланки імунітету (IgG, IgА, IgМ) методом специфічних антиглобулінових кон'югатів; ЦІК - методом осадження.

Отримані у процесі дослідження клінічні та лабораторні показники були оброблені методом математичної статистики за допомогою комп'ютерного пакета обробки даних Statistica V.6 для роботи у системі Windows XP Microsoft Office Excel 2003. Визначали також основні статистичні характеристики: середнньоарифметичне (М), помилку середньоарифметичного (m) та стандартне відхилення (х) за допомогою статистичного методу Гублера Е. В. 1978р., 1990р. (методику підрахунку підбирали згідно з рекомендацією автора).

Результати власних досліджень та їх обговорення. Дослідження щодо виявлення частоти та ступеня активності ЕБВ-інфекції у 125 дітей, хворих на гострі інфекційні захворювання (ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти), показали не тільки широке розповсюдження цієї інфекції у дитячої популяції, а й незалежність ії виявлення від виду супутнього інфекційного захворювання, етіології збудника, а також важкості основного захворювання. Загальним для усіх обстежених дітей, хворих на ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти, було те, що частота виявлення і ступінь активації ЕБВ-інфекції незначно відрізнялись між собою.

На підставі результатів серологічних досліджень, які виявили специфічні маркери до ЕБВ, і клінічних даних встановлено наявність супутньої ЕБВ-інфекції різного ступеня активності у всіх обстежених дітей, хворих на ГРІ. Так, в активному стані (гостра і реактивована форми) ЕБВ-інфекція встановлена у 47% дітей (відповідно 13% и 34%), персистувальна форма - у 35% випадків та паст-ЕБВ-інфекція - у 18%. Разом з типовою клінічною картиною, яка характерна для ГРІ, у хворих цієй групи були виявлені також і симптоми, характерні для ЕБВ-інфекції.

Аналізуючи клініку перебігу ЕБВ-інфекції у хворих на ГРІ, слід видзначити, що клінічні прояви ЕБВ-інфекції, незалежно від форми її активності, носили однотипний характер у всіх 94 хворих.

У 1-й групі хворих на ГРІ з супутньою гострою формою ЕБВ-інфекції початок захворювання був поступовим, а ступінь вираженості інтоксикації помірний. При обстеженні ротоглотки у всіх хворих спостерегалась гіперемія слизової оболонки; при пальпації лімфовузлів (підщелепні, шийні, пахвові, пахові) виявлялась помірно виражена ГЛАП у середньому до 1±0,06 см; збільшення нижнього краю печінки досягало в середньому 3,9±0,1 см, спленомегалії не виявлено.

Реактивована та персістувальна форми ЕБВ-інфекції у хворих на ГРІ проходили більш гостро з симптомами великої інтоксикації. У ротоглотки, крім гіперемії слизової оболонки і гіпертрофії мигдаликів, у хворих на реактивовану форму та окремих хворих на персистувальну форму було діагностовано лакунарну ангіну; ГЛАП (підщелепні, шийні, пахвові, пахові) була виражена в більшому ступені та досягала розмірів 1,5±0,12 см; а гепатомегалія не перевищила середніх розмірів 1,15±0,08 см.

При паст-ЕБВ-інфекції, як і при гострій формі, початок захворювання був поступовим, а інтоксикація незначною. У ротоглотці відзначалась гіперемія слизової оболонки та гіпертрофія мигдаликів; пальпація лімфовузлів виявляла збільшення тільки підщелепних та шийних груп з розмірами у середньому 1±0,06 см; нижній край печінки пальпірувався у середньому на 2,1±0,09 см з підребер'я. У ЗАК кількість атипових мононукліарів, залежно від форми активності ЕБВ-інфекції, коливалась у середньому від 25,9±1,39% у хворих на активну форму, до 19,6±1,38% - у хворих на паст-інфекцію.

Однак, незважаючи на однотипність клінічних проявів супутньої ЕБВ-інфекції, її наявність вплинула на тривалість знаходження хворих на ГРІ у стаціонарі, яка становила у середньому 21,9±1,82, реактивованої - 17,18±0,52, персистувальної - 11,27±0,87 та паст-інфекції - 11,27±0,87 днів.

Окрім змін у клінічній симптоматиці, у перебігу ГРІ спільно з гострою та реактивованою формами ЕБВ-інфекції у термін відповідно на 9,36±0,38 і 9,82±0,44 дня хвороби було виявлено 2-гу «хвилю», яка мала прояв у вигляді лихоманки, симптомів інтоксикації, гіпертрофії мигдаликів, збільшення лімфовузлів і гепатоспленомегалії.

Отже, зрозуміло, що наявність супутньої ЕБВ-інфекції, особливо її гострої та реактивованої форм, впливало як на перебіг ГРІ, так і тривалість їх ліжко-днів.

У 2-й групі хворих на ГКІ також відзначався великий процент інфікованості дітей ЕБВ, який досягав 95,6%. Розподіл хворих залежно від форми активності був наступним: в активній формі (гостра та реактивована) ЕБВ-інфекція мала перебіг у 47,7% випадків (відповідно до форм 21,7 і 26%); у персистувальній - 43,5%, паст-інфекції - тільки у 4,4%. У всіх спостережених хворих типова клінічна картина ГКІ, як і у хворих 1-ї групи, не тільки збігалась з симптомами, характерними для ЕБВ-інфекції, а й впливала на клінічній перебіг ГКІ, незалежно від етіології.

Так, у хворих на ГКІ, що поєднувалися з супутньою гострою та реактивованою формами ЕБВ-інфекції, а точніше mixt-інфекцію (ГКІ+ЕБВ), початок захворювання був гострим, а інтоксикація вираженою. При огляді ротоглотки у всіх хворих спостерігалися гіперемія слизової оболонки та гіпертрофія мигдаликів І-ІІ ступенів; пальпація лімфовузлів (підщелепні, шийні, пахвові, пахові) виявляла ГЛАП (у середньому не більш 1,15±0,09 см); при пальпації печінки збільшення нижнього краю досягало максимальних розмірів у середньому 3,09±0,21 см, спленомегалії не встановлено. У ЗАК кількість атипових мононукліарів підвищувалась у середньому до 10,45±0,61%, а кількість моноцитів - до 22,36±1,12%. Одночасно виявлені відмінності і у тривалості перебігу захворювання: при гострій формі ЕБВ-інфекції тривалість ліжко-дня становила у середньому 21,18±0,5 дня, при реактивованій - 22,64±2,95 дня.

Персистувальна форма ЕБВ-інфекції у хворих на ГКІ починалась гостро, але супроводжувалась симптомами помірної інтоксикації. У ротоглотці спостерігалась помірна гіперемія слизової оболонки та гіпертрофія мигдаликів; збільшення шийних лімфовузлів не перевищувало середніх розмірів 1±0,06 см в діаметрі; нижній край печінки виступав у середньому на 1,81±0,29 см; спленомегалію при пальпації не встановлено. Тривалість захворювання ГКІ при цій формі ЕБВ-інфекції у середньому становила 13,91±0,48 дня.

При паст-інфекції, як і при всіх інших формах, початок захворювання був гострим, а інтоксикація - помірною. У ротоглотці при огляді відзначались помірно виражені гіперемія слизової оболонки та гіпертрофія мигдаликів; збільшення печінки і селезінки при пальпації не виявлено. Тривалість захворювання ГКІ становила у середньому 6,91±0,28 дня.

У перебігу ГКІ, що поєднувалась з гострою та реактивованою формами ЕБВ-інфекції, також як і у хворих на ГРІ, виявлена 2-га «хвиля» захворювання у термін відповідно на 10,6±0,43 і 10±0,43 дня хвороби, яка мала прояв у вигляді тих же симптомів, що і у гострому періоді захворювання - лихоманки, інтоксикації, збільшення лімфовузлів, гепатоспленомегалії.

Отже, наявність супутньої ЕБВ-інфекції в активній формі мала вплив на перебіг ГКІ, що у ряді випадків призводило до погіршення стану хворого та подовження терміну захворювання.

У 3-й групі хворих на гнійні менінгіти наявність супутньої ЕБВ-інфекції встановлено тільки у 62,5% випадків, що, можливо, зв'язано з невеликою чисельністю групи у порівнянні з двома попередніми.

У всіх спостережених хворих була типова клінічна картина захворювання, яка мала прояв вираженої інтоксикації аж до розвитку ІТШ, менінгіального та гіпертензійного синдромів, набряку головного мозку. Поряд з цим у клінічній картині виявлялись симптоми, характерни і для ЕБВ-інфекції, причому більш виражені, ніж у хворих перших 2-х груп.

У хворих на гнійні менінгіти, в поєднанні з перебігом гострої та реактивованої форм ЕБВ-інфекції, основна причина важкості стану була обумовлена розвитком ІТШ. Одночасно при огляді ротоглотки у всіх хворих відзначали помірну гіперемію слизової оболонки та гіпертрофію мигдаликів; пальпація лімфовузлів (підщелепні, шийні, пахвові, пахові) виявляла значну ГЛАП у середньому до 1,6±0,09 см в діаметрі; а збільшення нижнього краю печінки досягало найбільших розмірів, становлячи у середньому 4,3±0,25 см, а селезінки - 1±0,05 см. У ЗАК кількість атипових мононукліарів збільшилась тільки при гострій формі ЕБВ-інфекції, досягаючи у середньому 11±0,91%, тоді як моноцитоз відзначався як при гострій (у середньому 20,25±0,48%), так і реактивованій (у середньому 21±0,41%) формах. Спостерігались відмінності також і у термінах санації спинномозкової рідини: так, при гострій формі супутньої ЕБВ-інфекції ліквор нормалізовувся у середньому на 20±1,08, а реактивованої - 15±0,41 доби.

При супутній паст-інфекції основна причина важкості гнійних менінгітів визначалась інтоксикацією, однак виявлялись і симптоми ЕБВ-інфекції. При огляді ротоглотки у хворих відзначали гіперемію слизової оболонки; пальпація лімфовузлів виявляла помірне збільшення підщелепних та шийних груп у середньому до 1,1±0,09 см у діаметрі; нижній край печінки виступав з підребер'я на 1,1±0,1 см. Санація спинномозкової рідини відбувалась у середньому на 9,75±0,48 доби, а нормалізація показників периферичної крові - на 10,25±0,48 доби.

Таким чином, наявність супутньої ЕБВ-інфекції при гнійних менінгітах у дітей мала несприятливий вплив на перебіг інфекційного процесу, що призвело до погіршення стану та збільшення терміну захворювання.

Поряд з вивченням клінічних особливостей перебігу супутньої ЕБВ-інфекції різного ступеня активності, яка проходила на фоні гострих інфекційних захворювань (ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти), для характеристики стану специфічного імунітету було вивчено основні показники клітинних та гуморальних факторів. Результати дослідження у 125 хворих виявили як подібні тенденції, так і декілька відмінностей у змінах субпопуляційного ряду лімфоцитів.

Хворі на ГРІ та ГКІ залежно від віку були розподілені на 2 групи: в першу увійшли діти у віці від 6 років, у другу - до 6 років. Це було пов'язано з тим, що діти у цих вікових групах мають різні імунологічні особливості.

У віковій групі дітей, хворих на ГРІ, від 6 років, які проходили у гострій та реактивованій формах супутньої ЕБВ-інфекції, відбувалось зменшення як відносної кількості СD3+лімфоцитів у середньому в 1,2 разу (р<0,05), так і їх абсолютної чисельності у 2 рази (р<0,05). Одночасно зменшувались і відносна кількість СD4+ в 1,2 разу, а абсолютна - у 2 рази; відносна кількість СD8+ зменшувалась в 1,2 разу, а абсолютна - у 3 рази (р<0,05). Вміст субпопуляції В-лімфоцитів СD22+ також мав тенденцію до незначного зменшення як відносної, так і абсолютної кількості всього в 1,1 разу в порівнянні з показниками у здорових дітей (р<0,05). Коефіцієнт СD4/СD8 достовірно не змінювався.

Одночасно з клітинними факторами імунітету зменшувалися і основні показники гуморального імунітету: рівень Ig G і Ig M - у середньому в 1,3 разу, а Ig А - в 1,1 разу, тоді як рівень ЦІК, навпаки, збільшувався в 2,5 разу в порівнянні з показниками у здорових дітей (р<0,001).

При персистувальній формі та паст-ЕБВ-інфекції з показників клітинного імунітету зменшувався тільки вміст СД3+лімфоцитів в 1,3 разу (р<0,001), тоді як інші показники достовірно не відрізнялися від показників у здорових. З показників гуморального імунітету достовірно зменшувався тільки вміст Ig G в 1,2 разу при одночасному збільшенні рівня ЦІК в 1,5 разу.

У групі хворих на ГРІ до 6 років зміни в імунограмі відрізнялись трохи іншою закономірністю від показників попередньої групи (табл. 2).

При супутній гострій та реактивованій формах ЕБВ-інфекції з показників клітинного імунітету достовірно зменшувалась тільки відносна кількість СD4+ відповідно в 1,4 і 1,3 разу (р<0,001), тоді як інші показники достовірно не відрізнялися від таких у здорових дітей. Більш суттєво змінювались показники гуморального імунітету: вміст Ig А зменшувався в 1,5 і 1,3 разу (р<0,001), Ig M - в 1,3 і 1,4 разу (р<0,01), Ig G - у 2 і 1,4 разу (р<0,05); вміст ЦІК збільшувався у 3 і 2,5 разу (р<0,01) відповідно до форми активності ЕБВ-інфекції.

При персистувальній та паст-ЕБВ-інфекції у хворих на ГРІ усі показники як клітинного, так і гуморального імунітету відповідали нормі.

Зауважимо, що у хворих на ГРІ у віці від 6 років, які проходять із супутньою активною формою ЕБВ-інфекції, відбувалось пригнічення як клітинного, так і гуморального ланцюгів імунітету, тоді як у дітей віком до 6 років у більшому ступені страждав гуморальний імунітет.

У групі хворих на ГКІ від 6 років, які проходили в гострій та реактивованій формах ЕБВ-інфекції, показники клітинного імунітету, як і у хворих 1-ї групи з ГРІ, мали тенденцію до зменшення (табл. 2). При цьому, зниження відносного вмісту СD3+, СD4+, СD8+, СD22+ було незначним, не перевищувало у середньому 1,1-1,2 разу, а у більшому ступені зменшувалась їх абсолютна кількість у середньому від 1,2 до 2 разів відносно показників здорових дітей (р<0,05).

Одночасно з показниками клітинного імунітету зменшувався і вміст імуноглобулінів усіх класів у середньому у 1,1-1,4 разу (р<0,05), лише з незначним перевищенням рівня зниження у середньому у 1,3-1,4 разу (р<0,05) Ig M і Ig А при гострій формі ЕБВ-інфекції. Рівень ЦІК при обох формах активності ЕБВ-інфекції зростав у 2,5 разу в порівнянні з нормою (р<0,001). Персистувальна ЕБВ-інфекція та паст-інфекція у хворих цей групи не супроводжувалась змінами показників імунограми в порівнянні з групою здорових дітей.

У дітей, хворих на ГКІ у віці до 6 років, з супутньою ЕБВ-інфекцією, яка проходила у гострій та реактивованій формах, в показниках імунограми виявлені зміни у більшому ступені не клітинного, а гуморального імунітету (табл. 2).

Такі показники, як СD3+ і СD4+ зменшувались у середньому в 1,1-1,2 разу (р<0,001) відповідно до ступеня активності ЕБВ-інфекції, а рівень СD8+ і СD22+ зберігався у межах норми, тоді як вміст Ig А зменшувався у 3 і 5 разів (р<0,001), Ig M у 3 рази (р<0,001), Ig G у 2 рази (р<0,01) відповідно до гострої та реактивованої форм ЕБВ-інфекції з одночасним збільшенням вмісту ЦІК у 2,5-3 рази (р<0,01).

Аналогічна картина спостерігалась і у хворих на ГКІ з персистувальною та паст-інфекцієй. Показники клітинного імунітету СD3+ і СD4+ достовірно не відрізнялись від показників групи здорових дітей, СD8+ і СD22+ зберігались у межах норми; тоді як рівень Ig А зменшувався у 3 рази, Ig M - 2,5 разу і Ig G - 1,8 разу (р<0,001).

Таким чином, у хворих на ГКІ, яки проходили із супутньою ЕБВ-інфекцією різного ступеня активності, мала розвиток вторинна імунна недостатність, причому у віковій групі дітей від 6 років зменшувались як показники клітинного, так і гуморального імунітету, а у групі дітей молодше 6 років - тільки показники гуморального імунітету.

Так, при гострій та реактивованій формах ЕБВ-інфекції відносний вміст таких показників клітинного імунітету, як СD3+, СD4+, СD8+ і СD22+, знижувався в 1,1-1,3 разу (р<0,05); а абсолютний вміст зменшувався у 2-2,5 разу (р<0,05), крім показника СD22+, абсолютна кількість якого зменшувалась в 1,4 разу (р<0,05).

Рівень імуноглобулінів усіх класів у хворих цієї групи при гострій формі ЕБВ-інфекції зменшувався в 1,3-1,4 разу (р<0,001). Кількість ЦІК зростала при обох формах активності ЕБВ-інфекції у середньому в 3,5 разу (р<0,001).

За відсутності супутньої ЕБВ-інфекції показники імунітету у хворих на гнійні менінгіти достовірно не відрізнялись від показників у здорових дітей.

Це свідчить про те, що наявність активованої (гостра та реактивована форми) Епштейна-Барр вірусної інфекції, як супутньої патології при гострих інфекційних хворобах у дітей (ГРІ, ГКІ, гнійні менінгіти), має несприятливий вплив на стан їх імунної системи, призводячи до зниження імунологічного захисту організму, що відображається на важкості та тривалості перебігу основного захворювання. Це стало основою для вивчення клінічної ефективності специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ у дітей з супутньою активною формою ЕБВ-інфекції.

Для оцінки ефективності лікування специфічним імуноглобуліном проти ЕБВ досліджено 94 дитини, хворі на ГРІ, з підтвердженою супутньою ЕБВ-інфекцією. Було сформовано 2 групи хворих: діти 1-ї групи (n=28) отримали у комплексній терапії специфічний імуноглобулін проти ЕБВ; дітям 2-ї групи (n=66) стандартно призначали базисну терапію.

Моніторинг ефективності в обох групах хворих вказав, що у 1-й групі хворих на ГРІ, які отримали внутрішньом'язові ін'єкції специфічного імуноглобуліну, збільшення регресу клінічних показників відбувалось у 2 рази (р<0,001) та більше.

Серед клінічних показників у 1-й групі хворих швидше за інші зникали такі симптоми інтоксикації, як лихоманка, у середньому на 7 днів (р<0,001), в'ялість та зниження апетиту - в середньому на 2 дні (р<0,001), у порівнянні з хворими 2-ї групи, яки отримали тільки базисну терапію. Крім того, у хворих 1-ї групи швидше зменшувались такі симптоми ГРІ, як нежить (у середньому на 6 днів (р<0,001), кашель (у середньому на 12 днів (р<0,001), бронхоспазм (у середньому на 4 дні (р<0,001) у порівнянні з тією ж симптоматикою у хворих контрольної групи.

Одночасно у хворих 1-ї групи швидше регресували клінічні симптоми, що характерні для ЕБВ-інфекції. Так, гіпертрофія мигдаликів зменшувалась у середньому на 13 днів (р<0,001), розміри підщелепних та шийних лімфовузлів - на 20 днів (р<0,001), розміри печінки і селезінки - відповідно на 5 і 6 днів (р<0,001) раніше, ніж у хворих контрольної групи. Подібна динаміка спостерігалась і щодо гострого тонзиліту, клінічні прояви якого у хворих 1-ї групи зникали у середньому на 9 днів (р<0,001) раніше, ніж у хворих контрольної групи. У результаті використання у лікуванні специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ зменшувався час знаходження хворих у стаціонарі у середньому на 10 днів (р<0,001).

З лабораторних показників під впливом використання специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ у хворих 1-ї групи швидше відновлювались такі показники периферичної крові, як загальна кількість лейкоцитів, лейкоцитарна формула та ШОЕ.

Це свідчить про те, що використання специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ у хворих на гострі респіраторні інфекції з супутньою ЕБВ-інфекцією мало добрий як клінічний, так і лабораторний ефект, що дозволяє рекомендувати його до включення у комплексну терапію цих хворих.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вивчено вплив активованих форм супутньої Епштейна-Барр вірусної інфекції на перебіг інфекційного процесу у дітей, хворих на гострі респіраторні інфекції, гострі кишкові інфекції, гнійні менінгіти, та досягнуто вирішення актуального наукового питання сучасної дитячої інфектології - поліпшення підходу в оцінці нерівного перебігу різних інфекційних хвороб, пов'язаного з активацією ЕБВ-інфекції, а також їх прогнозу та ефективності лікування з урахуванням використання специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ.

1. У дітей, хворих на гострі інфекційні захворювання, виявлена активація супутньої Епштейна-Барр вірусної інфекції при ГРІ у 46,8%, ГКІ - 47,7%, гнійних менінгітах - 50% хворих.

2. Частота виявлення та ступень активації Епштейна-Барр вірусної інфекції при ГРІ, ГКІ, гнійних менінгітах у дітей не залежали від етіології, нозології та важкості основного захворювання.

3. Активовані форми Епштейна-Барр вірусної інфекції призводять до погіршення клінічної картини гострих інфекційних захворювань, тривалішому перебігу хвороби, неефективності стандартного лікування.

4. У дітей, хворих на гострі інфекційні захворювання, відзначені як кількісні, так і функціональні зміни показників клітинного (СD3, СD4, СD22, СD8+лімфоцитів) та гуморального (IgА, IgМ, IgG) імунітету, найбільш виражені при гострій і реактивованій формах Епштейна-Барр вірусній інфекції.

5. Виявлення гострої, реактивованої та персистувальної форм ЕБВ-інфекції при гострих інфекційних захворюваннях у дітей обумовлює доцільність використання у комплексній терапії специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ.

6. Обгрунтована та доведена клінічна ефективність специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ у комплексній терапії гострих респіраторних інфекцій у дітей, які проходять на фоні ЕБВ-інфекції.

Практичні рекомендації

1. Згідно із загальноприйнятими критеріями оцінки перебігу гострих інфекційних захворювань, велике значення має визначення рівня активності супутньої ЕБВ-інфекції, що можна використовувати як додатковий критерій для оцінки важкості та прогнозу основного захворювання, а також планування лікувальної тактики.

2. Методика призначення специфічного імуноглобуліну проти ЕБВ: вводиться внутрішньом'язово 1 раз на день, через день, №5, у разовій дозі відповідно до віку - до 3 років - 1,5 мл; після 3 років - 3 мл на одне введення.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Богадельніков І.В. Латентна персистуюча інфекція - «пята колона» в організмі? / Богадельніков І.В., Березіна Л.В., Демидкін В.О. // Ліки України. - 2004. -№ 9. - С.4. (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, аналiз i статистистична обробка матерiалу, написання статтi).

2. Богадельников И.В. Частота и активность Эпштейна-Барр вирусной инфекции при некоторых инфекционных болезнях у детей / Богадельников И.В., Березина Л.В. // Врачебная практика. - 2005. -№ 1. - С.46-49. (Здобувачем розроблено дизайн дослідження, проведенi статистична обробка результатів, написання та оформлення статтi).

3. Богадельников И.В. Герпесвирусные инфекции в организме - недостаток или утонченное совершенство? / Богадельников И.В., Вяльцева Ю. В., Березина Л.В. // Современная педиатрия. - 2006. - №4. - С.96-98. (Здобувачем проведено збір клінічного матеріалу, аналiз i статистистична обробка, пiдготовка тезисiв до друку).

4. Богадельников И.В. Скрытые вирусные инфекции, как биоэтическая проблема / Богадельников И.В., Березина Л.В., Урсина В.А. // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. КГМУ им. С.И. Георгиевского. - Симферополь, 2006. - Т.141, Ч. V. - С.17-21. (Здобувачем проведено збір клінічного матеріалу, аналiз i статистистична обробка, оформлення тезисiв до друку).

5. Богадельников И.В. Состояние клеточного и гуморального иммунитета у детей больных острыми инфекционными болезнями при активации Эпштейна-Барр вирусной инфекции / Богадельников И.В., Березина Л.В. // Внутриклеточные инфекции и состояние здоровья детей в XXI веке. Материалы II научно-практической конференции с международным участием. - Донецьк, 2008. - С.28-30. (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, аналiз i статистистична обробка матерiалу, написання статтi).

6. Березина Л.В. Активность Эпштейна-Барр вирусной инфекции при гнойных менингитах у детей / Березина Л.В. // Внутриклеточные инфекции и состояние здоровья детей в XXI веке: Матер. Межд. науч.-практ. конф. 25-26 окт. 2005 г., Донецк. - Донецк, 2005. - С.21.

7. Богадельніков І.В. Частота виявлення і активність ЕБВ-інфекції у дітей, хворих на ГКИ / Богадельніков І.В., Березіна Л.В. // TORCH-інфекції: діагностика, лікування та профілактика: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. - Миргород, 2006. - С.3. (Здобувачем проведено збір клінічного матеріалу, аналiз i статистистична обробка, оформлення тезисiв до друку).

8. Богадельніков І.В. Частота виявлення і активність ЕБВ-інфекції у дітей, хворих на ГРВІ / Богадельніков І.В., Березіна Л.В. // TORCH-інфекції: діагностика, лікування та профілактика: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. - Тернопіль, 2007. - С.8. (Здобувачем проведено збiр матерiалу, аналiз даних та оформлення тезисiв).

9. Богадельников И.В. Применение специфического иммуноглобулина против вируса Эпштейна-Барр в лечении острых респираторных инфекций у детей, протекающих на фоне ЭБВ-инфекции / Богадельников И.В., Березина Л.В. // Вопросы иммунологии в педиатрии: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. - Днепропетровск, 2007. - С.15. (Участь у плануваннi клiнiчних дослiджень, збiр, аналiз i статистистична обробка матерiалу, написання статтi).

10. Богадельников И.В. Влияние активации ЭБВ-инфекции на клиническое течение острых гнойных менингитов у детей / Богадельников И.В., Березина Л.В. // Вопросы иммунологии в педиатрии: Тез. V Всеукр. науч.-практ. конф., 13-14 окт. 2005 г., Форос. - Форос, 2005. - С.10. (Здобувачем проведено збір клінічного матеріалу, аналiз i статистистична обробка, оформлення тезисiв до друку).

Размещено на Allbest.ru

...