Ефективність біпрололу при застосуванні з метаболітними препаратами (кверцетин, тіотриазолін) у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією

Досліди проведені на 175 статевозрілих білих щурах обох статей з початковою масою 150 - 240 г, які утримувалися в стандартних умовах віварію Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за вільного доступу до води та їжі згідно з методичними рекомендаціями ДФЦ. Індивідуальна ідентифікація: згідно з СОП №1.1, 1.2. Тварини перебували у стані, який не впливав на наслідки досліду. До експериментальних досліджень не залучалися тварини, що не пройшли необхідний карантин та акліматизацію або використовувалися в інших дослідженнях. Перед початком проведення експериментів щури акліматизовувалися до умов віварію не менше 14 діб.

Відібрані та попередньо індивідуально позначені тварини розподілялися на групи за методом випадкового вибору з використанням таблиці випадкових номерів. Тварин розміщували окремо в спеціалізованих клітках з термопластика та металевої гратки з постійним доступом до скляної автопоїлки.

Усього досліджено 30 нормотензивних WKY (normotensive Wistar-Kyoto rats) та 145 щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією лінії НІСАГ. Експериментальні тварини поділили на 7 груп: 1 - інтактна група з 30 нормотензивних щурів. 2 - контрольна група - 30 щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією. 3 - група з 23 щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією, яким уводили біпролол дозою 20мг/кг. 4 - група з 23 щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією, що отримували біпролол 20мг/кг. + кверцетин 50мг/кг. 5 - група з 23 щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією, яким уводили кверцетин в дозі 50мг/кг. 6 - група з 23 щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією, яким уводили біпролол 20мг/кг + тіотриазолін 50мг/кг. 7 - група з 23 щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією, вони одержували тіотриазолін дозою 50мг/кг. Розчинником для всіх препаратів слугувала вода. Перед оральним введенням щурів зважували і давали препарати. Вибір ефективних доз визначали на основі літературних даних. При цьому базувались також на прийнятих в експериментальних дослідженнях положеннях, що доза речовин четвертого класу токсичності для внутрішньошлункового введення дорівнює 5 г/кг, для внтурішньоочеревинного шляху - 1 г/кг. Використані дози антигіпертензивного препарату біпрололу та метаболітних препаратів тіотриазоліну і кверцетину розраховані з урахуванням даних літератури (Н.П. Максютина, 1994., І.Ф. Беленічев, 2000., A. Benetos, 1994).

Тварин вилучали з експерименту за обставин, не пов'язаних із застосуванням препарату. Тривалість досліду 90 днів.

Артеріальний тиск вимірювали на хвостовій артерії щурів за допомогою спеціального приладу (плетизмограф) та реєстрували у міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.).

Осмотична резистентність еритроцитів (ОРЕ) - це показник, що характеризує проникність еритроцитарних мембран і дає змогу оцінити ранні зміни у мембранних процесах, тобто з'ясувати функціональний стан клітин. ОРЕ визначали за методом Дейсі, принцип якого полягає в зміні ступеня гемолізу еритроцитів (у відсотках) у серії забуферених гіпотонічних розчинів натрію хлориду від 0,5% до 0,1%, рН 7,4. Гемоліз еритроцитів встановлювали на фотометрі. найменш стійкі клітини лізуються у 0,5 - 0,45% - них розчинах, а найстійкіші у 0,35 - 0,1% розчинах. Збільшення кількості еритроцитів, лізованих у низьких концентраціях NaCl, свідчить про зниження ОРЕ, тобто посилення проникності мембран. Перерозподіл лізованих клітин у бік вищих концентрацій засвідчує підвищення резистентності і, відповідно, зниження проникності клітинних мембран. Найбільш показовішими є дані, отримані в 0,4% розчині натрію хлориду, тому про ті чи інші зміни ОРЕ ми робитимемо висновки за відхиленням показника саме у цьому розчині.

Функціональний стан системи вільнорадикального перекисного окислення ліпідів (ВРПОЛ) досліджували у змішаній артеріально-венозній плазмі крові та гомогенаті міокарда щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією. Для цього використовували метод реєстрації спонтанної хемілюмінесценції (СХЛ) за допомогою хемілюмінометра ХЛМ1Ц-01. Зразки плазми крові отримували, змішуючи у скляних пробірках 0,2 мл артеріально-венозної крові з 9,0 мл калійного фосфатного буферного розчину для хемілюмінесценції (розведення 1:46) з метою запобігання згортанню. рівень СХЛ біологічного субстрату визначали за показниками хемілюмінометра протягом 1 хв (імп/хв). У гомогенатах тканини міокарда щурів встановлювали вміст сполук, що реагують з тіобарбітуровою кислотою (ТБКАС) та виражали в наномоль/ г тканини за 30 хв.

Для патоморфологічного дослідження міокард нормотензивних та гіпертензивних щурів фіксували в 10% нейтральному формаліні, проводили через батарею спиртів висхідної концентрації, хлороформ, хлороформ-парафін і заливали у парафін. Серійні парафінові зрізи завтовшки 7 мкм виготовляли на санному мікротомі, забарвлювали гематоксиліном й еозином і за методикою Ван Гізона. Основні гістохімічні показники досліджено на свіжозаморожених кріостатних зрізах міокарда завтовшки 10 мкм. Оцінку енергетичного обміну в тканинах міокарду проведено на підставі з'ясування активності комплексу ферментів:

а) стан процесів у циклі Кребса виявляли за активністю сукцинатдегідрогенази - (СДГ) - за Нахласом та співавт. і малатдегідрогенази - (МДГ) - за Гессом, Скарпеллі і Пірсом;

б) сумарну активність ферментів дихального ланцюга визначали за зміною активності НАД-Н дегідрогенази за Фарбером;

в) утворення енергії у гліколітичному циклі оцінювали за зміною активності: цитоплазматичної -гліцерфосфатдегідрогенази (-ГФДГ) і лактатдегідрогенази - (ЛДГ) - за Гессом, Скарпеллі і Пірсом;

г) визначали активність: глюкозо-6-фосфатдегідрогенази-(Г-6-ФДГ) - пентозний цикл - за Гессом, Скарпеллі і Пірсом; а також НАДФ-Н ДГ - як показника активності всієї НАДФ-Н генеруючої системи дегідрогеназ - за Фарбером;

д) показники енергетичного обміну (утворення енергії, переносу та утилізації енергії) встановлювали за рівнем активності аденозинтрифосфатази (АТФ). Застосовані гістохімічні та патоморфологічні методики виконані за Б. Ромейсом.

Для електронномікроскопічних досліджень матеріалом слугував міокард лівого шлуночка серця. Фрагменти міокарда фіксували 1% розчином чотириокису осмію на веронал-ацетатному буфері за Колфільдом. Зневоднювали у спиртах зростаючої концентрації (70-100 %) та ацетоном. Заливали у суміш епону та аралдіту, згідно із загальноприйнятою методикою (В.Я. Каруп,1984). Напівтонкі та ультратонкі зрізи з блоків отримували на ультратомах LKB (Швеція) та Reichert (Австрія). Ультратонкі зрізи контрастували 2% розчином уранілацетату та цитратом свинцю. Препарати досліджували під електронним мікроскопом ПЕМ-125К.

Для визначення площі та щільності ядер, концентрації РНК в ядрах і цитоплазмі кардіоміоцитів тканини міокарда експериментальних тварин занурювали у 10% нейтральний формалін і після гістологічної проводки в батареї спиртів зростаючої концентрації тканину укладали в парафін. зрізи завтовшки 5 мікрон виготовляли на ротаційному мікротомі, депарафінували і забарвлювали галоціанін-хромовим галуном для визначення нуклеїнових кислот за Ейнарсоном. Морфометричні дослідження проводили на мікроскопі Axioskop (Ziess, Німеччина). Зображення клітин, отримувані на мікроскопі, за допомогою високочутливої відеокамери Cohu-4922 (COCHU Inc., США) вводили в комп'ютерну програмно-апаратну систему цифрового аналізу зображення VIDAS. Зображення аналізували у напівавтоматичному режимі.

Отримані результати оцінювали на підставі статистичної обробки методом варіаційної статистики ПК за допомогою спеціалізованої програми “STATISTICA”. Вірогідність різниці між досліджуваними показниками оцінювали за критерієм t Ст'юдента. Різницю між показниками вважали статистично вірогідною за Р ? 0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. У щурів зі САГ, які отримували біпролол, артеріальний тиск на початку експерименту дорівнював у середньому 148±6,5 мм рт. ст., а через 90 діб знизився до 121±5,3 мм рт. ст., що статистично ймовірно нижче показника до лікування, хоча і не досягає контрольних величин, статистично перевищуючи їх. У щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією, яким вводили кверцетин, артеріальний тиск до та після лікування дорівнював 162±6,6 мм рт. ст. та 158±6,0 мм рт. ст. відповідно, що вірогідно не відрізнялося від показників у гіпертензивних щурів без лікування. Сумісне застосування біпрололу з кверцетином протягом 90 днів статистично достовірно знижувало артеріальний тиск у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією з 154±5,5 мм рт. ст. до 122±5,6 мм рт. ст. Монотерапія тіотриазоліном у щурів із САГ не змінювала артеріальний тиск упродовж 90 днів, який дорівнював 147±6,0 мм рт. ст. та 142±5,6 мм рт. ст. до та після лікування. Сумісне введення біпрололу і тіотриазоліну протягом 90 днів спричинювало у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією найбільш помітне зниження артеріального тиску - з 145±5,3 мм рт. ст. до 119±6,1 мм рт. ст., що статистично ймовірно не відрізняється від показника артеріального тиску у нормотензивних щурів. (табл. 1).

При спонтанній гіпертензії підвищується рівень ангіотензину ІІ, який спричиняє дисфункцію ендотелію, секрецію активних форм кисню, активацію перекисного окиснення ліпідів (Ефремов А.В. и соавт., 2000). Тому наступним етапом, було визначення впливу досліджуваних препаратів, на процеси перекисного окиснення ліпідів у міокарді і крові щурів зі САГ. Встановлено, що в крові цих тварин зростала спонтанна хемілюмінесценція на 47%. Підтвердженням інтенсифікації процесу ПВЛ було підвищення маркера інтенсивності - сполук, які реагують з тіобарбітуровою кислотою, - на 35%. Подібна спрямованість змін спостерігалася і в міокарді щурів зі САГ. Біпролол знижував спонтанну хемілюмінесценцію в плазмі крові та міокарді на 22%, вміст сполук, які реагують з тіобарбітуровою кислотою, - на 14%. Тіотриазолін як потужний антиоксидант зменшував спонтанну хемілюмінесценцію на 23%, вміст сполук, які реагують з тіобарбітуровою кислотою, - на 10%. Вагоміші результати щодо пригнічення процесів перикисного окиснення ліпідів отримано за умови спільного застосування біпрололу і тіотриазоліну. Поєднання препаратів знижувало спонтанну хемілюмінесценцію в плазмі крові і міокарді на 41%, вміст продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, - на 22%.

Таблиця 1. Динаміка змін артеріального тиску у щурів зі САГ до та після застосування досліджуваних препаратів

Примітки:

* Статистично достовірна різниця порівняно з контролем (Р < 0,05).

** Статистично достовірна різниця порівняно з показником на початку лікування (Р < 0,05)

Тобто сумісне застосування біпрололу і тіотриазоліну сприяє нормалізації активності перекисного окиснення ліпідів у міокарді і плазмі крові щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією (табл.2).

Важливою рисою процесів перекисного окиснення ліпідів є їх висока чутливість до зміни у складі компонентів окиснення, посилення процесів окиснювальної люмінесценції та вмісту продуктів, які реагують з тіобарбітуровою кислотою, можливість зниження активності антиоксидантного захисту. Зміни жирнокислотного складу в міокарді висвітлюють генотипічну та фенотипічну перебудову ліпідного обміну, що визначають у щурів зі САГ. Отже, метаболізм жирних кислот в організмі є однією з більш швидких реакцій, яка реагує на патологічні зміни метаболізму і функції (А.В. Ефремов и соавт., 2000).

Таблиця 2. Активність системи ВРПОЛ у плазмі крові та міокарді щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією до та після лікування

Примітки:

* Статистично достовірна різниця порівняно з контролем (Р < 0,05)

** Статистично достовірна різниця порівняно з групою щурів зі САГ (Р < 0,05)

Серед важливих ланок патогенезу артеріальної гіпертензії поряд з оксидантним стресом певне значення має морфофункціональний стан клітинних молекул, цілісність яких є умовою нормального функціонування міокарда та збереження нормального гомеостазу судинної стінки (Ю.В. Постнов, С.Н. Орлов, 1987). Одним із важливих ендогенних чинників, що порушують функцію мембрани, є активація перекисного окиснення ліпідів, за рахунок зменшення загального вмісту фосфоліпідів. Своєю чергою зміни ліпідного спектра збільшують мембранну проникність, що поглиблює порушення внутрішньоклітинного метаболізму (В.А. Барабой, Д.А. Сутковой, 1997, П.П. Голиков і співавт. 2000).

Вплив препаратів на проникність мембран еритроцитів дає уявлення про їх дію на мембрани клітин. Тому наступним етапом проведених досліджень було вивчення дії біпрололу та його поєднання з тіотриазоліном і кверцетином на проникність еритроцитарних мембран щурів зі САГ. Визначено, що у таких тварин спостерігалося порушення осмотичної резистентності еритроцитів, а саме підвищення проникності мембран (табл. 3), і це узгоджується з даними літератури (Р.С. Хрустальова, В.П. Гусєв, 1987). Причому зміни відсотків гемолізу еритроцитів фіксували в 0,4% та 0,35% розчину NaCl. Біпролол знижує гемоліз еритроцитів, проникність мембран, що, можливо, є наслідком зменшення рівня глікозилювання еритроцитарних білків і пригнічення функції мембран ліпідів, яке обумовлено зростанням стійкості еритроцитів до гіпотонічного гемолізу. Подібну захисну дію має поєднання біпрололу з метаболітними антиоксидантами кверцетином і тіотриазоліном (табл. 3), які стабілізують клітинні мембрани, внаслідок антиоксидантного впливу.

Таблиця 3. Стан осмотичної резистентності еритроцитів щурів із САГ за умов дії біпрололу та його сумісного застосування з кверцетином та тіотриазоліном

Примітки:

* Статистично достовірна різниця порівняно з контролем (Р < 0,05)

** Статистично достовірна різниця у порівняно з групою щурів зі САГ (Р < 0,05)

Гістологічні та гістохімічні дослідження показали, що метаболізм і структура міокарда серця щурів зі САГ відрізняються від нормотензивних тварин за розвитком ознак гіпертрофії частин кардіоміоцитів, тенденцією до посилення колагеноутворення у міжм'язовому та периваскулярному фрагментах інтерстиції, осередковим розширенням просвітів судин, гіперемією міжм'язових мікросудин і потовщенням стінок інтрамулярних коронарних артерій. Змінювалися показники енергетичного обміну - зростала активність лактатдегідрогенази, обумовлена активізацією гліколітичних процесів, що, можливо, є наслідком помірної тканинної гіпоксії, хоча активність ферментів термінального окиснення НАД НДГ і НАДФ НДГ вірогідно не змінювалася. Призначення біпрололу, тіотриазоліну, кверцетину не зумовлювало вірогідних змін клітинного дихання і гліколізу. Комплексна фармакотерапія САГ біпрололом і тіотриазоліном спричиняє достовірне підсилення в кардіоміоцитах активності ферментів тканинного дихання і зниження гліколізу, що свідчить про стимуляцію тканинного дихання та усунення проявів тканинної гіпоксії; паралельно виявлена тенденція до поліпшення структури міокарда. Біпролол і кверцетин за поєднаного застосування мали менш виражений вплив на показники енергозабезпечення та структуру міокарда тварин.

Ультраструктурний аналіз лівого шлуночка серця щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією показав, що структурні компоненти міокарда - кардіоміоцити та гемомікроциркуляторне русло - зазнають суттєвих змін порівняно з контролем. У кардіоміоцитах на перший план виступають порушення скоротливого (лізис і дезінтеграція міофібрил, їх перескорочення) та енергетичного (зміни форми, розміру, електронної щільності мітохондрій, лізис їх матриксу, внутрішніх і зовнішніх мембран) апаратів. Зміни вставних дисків засвідчують порушення як механічних, так і електричних зв'язків у кардіоміоцитах. Характерною особливістю міокарда щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією є розповсюдженість набряку: у кардіоміоцитах, ендотеліальних клітинах гемомікросудин та інтерстиційному просторі.

Після лікування біпрололом і сумісної терапії біпрололом з кверцетином, біпрололом з тіотриазоліном в усіх групах щурів спостерігалося суттєве зменшення ділянок перескорочення міофібрил, що свідчить про нормалізацію скоротливої функції кардіоміоцитів. Це відбувається, найімовірніше, у результаті здатності біпрололу впливати на активність симпатичної частини вегетативної нервової системи, запобігаючи цим розвитку периферичної вазоконстрикції та підвищенню активності клітин Гіса-Пуркіньє (F. Follath, 2007). Опосередкованим підтвердженням відсутності спазму судин гемомікроциркуляторного русла є наявність у міокарді пролікованих тварин мікросудин із розширеним просвітом за майже повної відсутності нефунціонуючих. Про залучення до порушень скоротливої функції не тільки розладів у кальцієвому обміні, а й провідної системи серця, свідчить кластерне розташування перескорочених кардіоміоцитів. Застосування високоселективного бета-блокатора біпролола, блокуючи підвищення тригерної активності волокон Пуркіньє пучка Гіса, значно зменшує розлади скоротливості міокарда у гіпертензивних щурів.

Енергетичний апарат кардіоміоцитів - мітохондрії - повною мірою поліпшується в усіх досліджених групах, але найкраща збереженість ультраструктури цих органел спостерігається у щурів, які отримували біпролол разом з тіотриазоліном. Ці результати узгоджуються з даними про тіотриазолін як антиоксидантний, мембраностабілізуючий, стимулюючий регенерацію клітин препарат (І.А. Мазур та спіавт., 2005). Результати проведених досліджень показують, що тіотриазолін сприяє не тільки клітинній регенерації, а й внутрішньоклітинному відновленню ультраструктур і в кардіоміоцитах, і в ендотеліоцитах. Активізація біосинтетичної активності, морфологічні прояви. якої спостерігали у групі тварин, що отримували біпролол із тіотриазоліном, підсилює регенерацію міофібрил. Можна вважати, що саме це є одним із механізмів поліпшення скоротливої функції серця під впливом тіотриазоліну.

Результати вивчення дії біпрололу, біпрололу з кверцетином і біпрололу з тіотризоліном на площу та щільність ядер, концентрацію РНК в ядрах і цитоплазмі кардіоміоцитів у щурів зі САГ наведено у таблиці 4.

Таблиця 4. Зміни показників, що характеризують стан кардіоміоцитів у міокарді нормотензивних щурів і щурів зі САГ до та після застосування досліджуваних препаратів

Примітки:

^* Статистично достовірна різниця порівняно з контролем (Р < 0,05)

^** Статистично достовірна різниця порівняно з групою щурів зі САГ (Р < 0,05)

_*** Статистично достовірна різниця порівняно з групою щурів зі САГ, лікованих біпрололом (Р < 0,05)

У щурів зі САГ гіпертрофія міокарда, встановлена на світлооптичному рівні, супроводжується збільшенням кількості ядер у клітинах. Це компенсує зменшений порівняно з нормотензивними щурами вміст РНК в ядрах. Терапія біпрололом зумовлює зменшення поліплоїдизації кардіоміоцитів на тлі збільшення концентрації РНК в ядрі порівняно з контролем, що сприяє активізації біосинтетичних процесів, спрямованих на відновлення насамперед, скоротливого апарату клітин. Найефективнішим у лікуванні у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією є сумісне застосування біпрололу з тіотриазоліном.

Дані експериментів є підставою для подачі матеріалів для отримання дозволу на проведення клінічної апробації сумісного застосування тіотриазоліну з біпрололом у схеми лікування артеріальної гіпертензії.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведені теоретичні узагальнення наукової проблеми фармакотерапії АГ, що визначається експериментальним обґрунтуванням доцільності застосування біпрололу з метаболітними лікарськими засобами (кверцетин, тіотриазолін) з метою підвищення ефективності та безпечності лікування даної патології.

1. Біпролол при трьохмісячному внутрішньошлунковому застосуванні щурам зі САГ понижував артеріальний тиск на 17,7 %. При сумісному застосуванні біпрололу з кверцетином, біпрололу з тіотриазоліном не відмічалося більш вираженого зниження АТ в порівнянні з тваринами, які отримували монотерапію.

2. При САГ у щурів порушуються властивості мембран еритроцитів: зниження осмотичної резистентності та підвищення їх проникливості. Біпролол, біпролол з кверцетином, біпролол з тіотриазоліном підвищують резистентність мембран еритроцитів до гіпотонічного лізису і нормалізують їх проникливість.

3. В плазмі крові щурів зі САГ інтенсивність спонтанної хемілюмінесценції була вищою (460±61 імп./хв. проти 312±39 імп./хв.). Подібна направленість змін відмічалась у міокарді щурів з даною патологією у рівні низькомолекулярного маркеру інтенсивності ПОЛ - ТБКАС, що свідчить про інтенсифікацію перекисного окислення ліпідів. Досліджувані препарати проявляють нормалізуючу дію на ці показники.

4. В міокарді щурів зі САГ кардiомiоцити мають ознаки пошкоджень ультраструктури різного ступеня виразності, що стосується скоротливого та енергетичного апаратів кардiомiоцитiв, їх ядер та мітохондрій, які невпорядковано розташовуються по цитоплазмi, рiзняться за розмiрами, набувають неправильної форми, гiпертрофовані, набряклі. Канальцi саркоплазматичної сiтки та Т-системи мають мозаїчнiсть, головним чином своїми розмірами: вiд невеликих до розширених канальцiв. Біпролол, біпролол з кверцетином сприяють певній нормалізації ультраструктури міокарду. Застосування біпрололу з тіотриазоліном сприяє більш вираженому лікувальному ефекту на ультраструктуру міокарду.

5. Гістохімічні дослідження міокарда щурів зі САГ показали наявність гіпертрофії серцевого м'яза, розширення судин, гіперемії міжм'язевих мікросудин та потовщення стінок інтрамулярних коронарних артерій. Відмічаються зміни показників енергетичного обміну, які свідчать про розвиток тканинної гіпоксії. Біпролол не викликає позитивних змін гістохімічних досліджуваних показників у щурів зі САГ. Комбіноване застосування біпрололу і тіотриазоліну призводить до підсилення у всіх відділах серця активності ферментів тканинного дихання і до зниження гліколізу з покращенням морфологічної структури міокарда.

6. У щурів зі САГ збільшується чисельність ядер кардіоміоцитів і понижується у цих структурах концентрація РНК. Біпролол та тіотриазолін знижують щільність ядер в міокарді. Сумісне застосування біпрололу з тіотриазоліном проявляє більш виражений нормалізуючий ефект.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Довгань Р.С. Антигіпертензивна ефективність біпрололу у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією // Наук. вісн. нац. мед. університету ім. О.О. Богомольця. - 2007. - № 1. - С. 49 - 51.

2. Довгань Р.С. Вплив біпрололу на жирнокислотний склад ліпідів нирок у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією // Буковин. мед. вісн. - 2007. - Т.11. - № 4. - С. 94 - 96.

3. Довгань Р.С. Морфофункціональні особливості ультраструктури міокарда серця щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією / Стеченко Л.О., Загородний М.І., Чекман І.С. // Вісн. морфології. - 2007. - № 13(2). - С. 255 - 260. (Внесок дисертанта - виконання експериментальних досліджень обробка та інтерпритація отриманих результатів, підготовка матеріалів до друку).

4. Довгань Р.С. Спонтанна артеріальна гіпертензія у щурів патогенетичні механізми

розвитку Чекман І.С., Корнійкова Я.М. // Ліки - 2007. - № 1 - 2. - С. 10 - 14. (Внесок дисертанта - виконання експериментальних дослідженнь обробка та інтерпритація отриманих результатів, підготовка матеріалів до друку).

5. Довгань Р.С. Біпролол клініко-фармакологічний аспект // Наук. вісн. нац. мед. університету ім. О.О. Богомольця - 2008. - №4. - С. 52 - 56.

6. Довгань Р.С. Вплив біпрололу на проникливість мембран еритроцитів щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією // Укр. наук. молодіжний журнал - 2008. - № 1 - 2. - С. 4 - 6.

7. Довгань Р.Вплив біпрололу та метаболітних препаратів на ультраструктуру міокарда щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією Чекман І.С., Стеченко Л.О., Куфтирева Т.П. // Наук. вісн. нац. мед. університету ім. О.О. Богомольця . - 2008. - № 2. - С. 40 - 49.(Внесок дисертанта - виконання експериментальних дослідженнь обробка та інтерпритація отриманих результатів, підготовка матеріалів до друку).

8. Довгань Р.С., Стеченко Л.О., Куфтирева Т.П.,Чекман І.С. Порівняльна морфометрична оцінка ефективності впливу біпрололу та його комбінації з препаратами метаболічного плану на кардіоміоцити щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією // Вісн. морфології. - 2009. - Т.15 - № 1. - С. 1 - 4. (Внесок дисертанта - виконання експериментальних дослідженнь обробка та інтерпритація отриманих результатів, підготовка матеріалів до друку).

9. Довгань Р.С., Колесова Н.А., Чекман І.С., Литвиненко В.І., Сухарева Н.М.Вплив біпрололу та препаратів метаболічної дії на енергетику кардіоміоцитів щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією // Вісн. морфології. - 2009. - Т.15 - № 1. - С. 6 - 10. (Внесок дисертанта - виконання експериментальних дослідженнь обробка та інтерпритація отриманих результатів, підготовка матеріалів до друку).

10. Пат. 24345 Україна ПМК⁷ G 01 N33/48.Спосіб оцінки лікування артеріальної гіпертензії / Довгань Р.С., Чекман І.С., Брюзгіна Т.С.; заявл. 26.02.2007; опубл. 25.06.2007, Бюл. № 9. «Промислова власність»

11. Пат. 41328 Україна ПМК⁷ А 61 К 33/00, А 61 К 36/00 G 01 N15/00. Спосіб оцінки ефективності лікування спонтанної артеріальної гіпертензії (в експерименті) / Довгань Р.С., Стеченко Л.О., Кувтирева Т.П., Чекман І.С.; заявл. 18.02.2009; опубл. 12.05.2009, Бюл. № 9. «Промислова власність»

12. Довгань Р.С. Вплив кверцетину на антигіпертензивну дію ліприлу та бісопрололу / Р.С. Довгань // Фармакологія 2006 - крок у майбутнє: ІІІ Нац. з`їзд фармакологів України 17-20 жовтня 2006р.: тези. - Одеса, 2006. - С. 55 - 56.

13. Довгань Р.С., Вплив кверцетину на антигіпертензивну дію біпрололу // Укр. наук.-мед. молодіж. журн. - 2006 - С. 41.

14. Довгань Р.С. Вплив біпролу на ультраструктуру міокарда спонтанно гіпертензивних щурів / Р.С. Довгань, Л.О. Стеченко, I.C. Чекман // Міжнар. мед.-фармацевт. конгрес «Ліки і життя», 6-9 лютого 2007 р.: тези доповідей. - Київ, 2007. - С. 43.

15. Довгань Р.С. Вплив кверцетину на дію біпрололу та на артеріальний тиск у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією / Р.С. Довгань // Укр. наук.-мед. молодіж. журнал, «61 міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених», 24-26 жовтня 2007р.: тези доповідей. - Київ, - 2007. - С. 239.

16. Довгань Р.С. Етичні, економічні та фармакологічні основи доклінічного вивчення лікарських засобів / Н.В. Савченко, Р.С. Довгань // Наук. вісн. конф.присвяч. 60-річчю ВООЗ «Захисту здоров'я від змін клімату» 7-8 квітня тези доповідей. - 2008р.: тези доповідей. - Київ, 2008. - С. 170-171.

17. Довгань Р.С.Структурні та метаболічні зміни міокарду серця щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією / Р.С. Довгань // Матеріали Подільської міжрегіональної науково-практичної конференції "Стандарти діагностики та лікування внутрішніх хвороб", 2-3 грудня 2008р.: тези доповідей. - Вінниця, 2008.- С. 35 - 36.

АНОТАЦІЯ

Довгань Р.С. Ефективність біпрололу при застосуванні з метаболітними препаратами (кверцетин, тіотриазолін) у щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Державна установа “Інститут фармакології та токсикології АМН України”, Київ, 2009.