Порівняльна оцінка клініко–психопатологічних особливостей, якості життя та соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК: 616.895.7/8:159.922:303.6

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ, ЯКОСТІ ЖИТТЯ ТА СОЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПЕРЕБІГУ||

14.01.16 - психіатрія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ДЕНИСОВ ЄВГЕН МИХАЙЛОВИЧ

Харків 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії та медичної психології

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Підкоритов Валерій Семенович, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», керівник відділу клінічної, соціальної та дитячої психіатрії.

– доктор медичних наук, професор Скрипніков Андрій Миколайович, ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології.

Захист дисертації відбудеться «23» вересня 2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» за адресою: 61068, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46).

Автореферат розісланий «22» серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 64.566.01,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Л.І. Дяченко

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема параноїдної шизофренії до теперішнього часу залишається однією з найбільш актуальних у сучасній психіатрії. Це пов'язано з високим рівнем захворюваності, частою інвалідизацією хворих у працездатному віці, тривалими госпіталізаціями, значними порушеннями соціально-трудової та сімейної адаптації, зниженням якості життя та соціального функціонування [Волошин П.В., 2006; Марута Н.О., 2006; Абрамов В.А., 2006; Підкоритов В.С., 2007; Бачеріков А.М., 2007; Бітенський В.С., 2006; Кутько І.І., 2006].

Актуальність цієї проблеми визначається не лише поширеністю та дезадаптивним впливом на хворого, але й патодинамічними особливостями захворювання [Рачкаускас Г.С, 2005; Михайлов Б.В., 2006; Долуда С.М., 2006; Гавенко В.Л., 2007; Двірський А.Е., 2004]. Останнє десятиліття характеризується зміною психопатологічної симптоматики у хворих з безперервним типом перебігу у бік збільшення числа прогностично несприятливих варіантів синдромів з переважанням галюцинаторних та маревних розладів [Напреєнко О.К., 2006].

Клінічна картина параноїдної шизофренії з епізодичним типом перебігу набуває все більш афективної структури, найчастіше зустрічаються депресивно-параноїдні порушення з уповільненням прогредієнтності та рецидивування психотичних епізодів [Аристова Т.А., 2005; Казакова С.Є., 2006; Гурович И.Я., 2006].

Особливе значення останнім часом набуває проблема якості життя та соціального функціонування хворих на шизофренію, у т.ч. з різними типами перебігу захворювання [Жигуліна І.В., 2002; Марута Н.О., 2004, Підкоритов В.С., 2005; Бурковський Г.В., 2004; Незнанов М.Г., 2004, Масловський С.Ю., 2004, Atkinson M., 1997; Lechman A.F., 1999; Mezzich J., 1997; Oliver J.P., 1997; Orley J., 1998]. Вивчення цих параметрів стає надзвичайно важливим компонентом оцінки клінічного стану хворих, результатів ефективності лікування, розробці нових форм якісної медико-соціальної реабілітації [Табачніков С.І., 2005; Юр'єва Л.М., 2006, Чабан О.С., 2007].

Традиційна психіатрична практика з переважним використанням методів фармакотерапії не враховує індивідуальних, соціальних особливостей пацієнтів, робить неможливим надання їм повноцінній та якісній психіатричної допомоги та не знижує риски рецидиву хвороби [Скрипніков А.М., 2006; Влох І.Й, 2006; Луценко О.Г, 2008].

Найважливішим напрямком оптимізації лікувальної допомоги пацієнтам на параноїдну шизофренією є розробка та впровадження в клінічну практику сучасних реабілітаційних технологій [Козідубова В.М., 2006; Сухоруков В.І., 2007, Абрамов В.А., 2009; Ряполова Т.Л., 2009].

Залишається актуальним вивчення клініко-психопатологічних особливостей хворих на параноїдну шизофренію з оцінкою продуктивних, негативних та загальних психопатологічних симптомів з різним типом перебігу. Недостатньо вивчений вплив психосоціальних факторів, психопатологічних симптомів, перебігу захворювання на особливості якості життя та соціального функціонування хворих. Не обґрунтовано використання терапевтичного комплексу з поєднанням сучасних антипсихотиків та психоосвіти в умовах психіатричного стаціонару. Недостатньо проаналізований обсяг та ефективність їх застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Донецького національного медичного університету ім. М. Горького на тему: «Клініко-епідеміологічна і клініко-психопатологічна характеристика психічних розладів у дорослого населення регіону. Сучасні можливості лікувально-реабілітаційної тактики» (держ. № 0101U007970).

Мета та завдання дослідження - клініко-психопатологічні особливості, якість життя та соціальне функціонування у хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу та розробка і оцінка ефективності поєднаного використання психофармакотерапії і психоосвітніх програм в умовах психіатричного стаціонару.

Для досягнення вказаної мети в роботі були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити соціально-демографічні особливості хворих на параноїдну шизофренію з різним перебігом захворювання.

2. Провести стандартизоване клініко-психопатологічне дослідження хворих на параноїдну шизофренію залежно від типів перебігу.

3. Вивчити особливості якості життя та рівень соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію з різним перебігом.

4. Оцінити вплив соціально-демографічних факторів та клініко-психопатологічних особливостей хворих з шизофренією на рівень якості життя та соціального функціонування.

5. Розробити і оцінити ефективність поєднаного застосування антипсихотиків та психоосвітніх програм в умовах психіатричного стаціонару при лікуванні параноїдної шизофренії.

Об'єкт дослідження - клініко-психопатологічні особливості, якість життя та соціальне функціонування хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу. шизофренія параноїдний захворювання життя

Предмет дослідження - соціально-демографічні, клініко-психопатологічні особливості, якість життя та соціальне функціонування хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу. Ефективність надання психосоціальної допомоги даному контингенту хворих.

Методи дослідження - соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, соціально-психологічний, математично-статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів. Систематизовані основні соціально-демографічні особливості хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу. Проведено порівняльне вивчення важкості продуктивних, негативних та загальних психопатологічних симптомів у пацієнтів при різному перебігу захворювання. Вперше систематизовані показники якості життя та соціального функціонування у цих пацієнтів, а також їх вплив на перебіг та прогноз захворювання. Встановлено залежність між деякими соціально-демографічними і клініко-психопатологічними особливостями хворих з різними типами перебігу шизофренії та оцінкою якості життя і соціального функціонування.

Вперше розроблено та впроваджено в клінічну практику психоосвіта в умовах психіатричного стаціонару для медико-соціальної реабілітації хворих на параноїдну шизофренію, оцінено їх ефективність.

Практична цінність отриманих результатів. Наукове та практичне значення мають розроблені психоосвітні програми, які дозволяють підвищити ефективність лікування при їх застосуванні з антипсихотиками, знизити вірогідність рецидиву захворювання протягом року, зменшити тривалість наступного психотичного епізоду, досягти комплаєнса, поліпшити якість життя та соціальне функціонування хворих на параноїдну шизофренію.

Доведена доцільність використання показників якості життя та соціального функціонування для визначення обсягу, змісту, методології розробленого лікувально-реабілітаційного втручання, а також моніторингу фізичного, психологічного, соціального стану хворих на шизофренію.

Розроблені психоосвітні програми у поєднанні з використанням психофармакологічних засобів в умовах психіатричного стаціонару впроваджені до роботи лікувально-профілактичних закладів: обласної клінічної психіатричної лікарні м. Донецька, обласної клінічної лікарні м. Жданівка, Київської психоневрологічної лікарні №1. Матеріали та основні положення дисертації застосовуються у педагогічному процесі на кафедрі психіатрії та медичної психології Донецького національного медичного університету МОЗ України, кафедрі психіатрії, психотерапії, медичній психології, наркології з курсом сексології ФПО Донецького національного медичного університету МОЗ України.

Підготовлено та впроваджено у психіатричну практику методичні рекомендації (затверджені МОЗ України) для фахівців з використанням психоосвітніх програм в системі медико-соціальної реабілітації хворих на шизофренію.

Особистий внесок претендента. Автором особисто проведено аналіз літературних джерел, соціально-демографічне, клініко-психопатологічне та соціально-психологічне дослідження, аналіз і інтерпретація результатів. Проведено комп'ютерна статистична обробка створених власноручно бази даних, оформлені таблиці та ілюстративний матеріал. Автором особисто розроблено і впроваджено в клінічну практику психоосвіта у поєднанні із застосуванням антипсихотичних засобів в умовах психіатричного стаціонару. Самостійно сформульовані основні положення, виводи і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися та обговорювалися на науково-практичної конференції з міжнародною участю «Психіатрія, наркологія та медична психологія сьогодні» (Луганськ, 2004 р.), пленумі і конференції науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів Україні «Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та їх батьківщини (Медична, соціальна реабілітація та реінтеграція в суспільство)» (Донецьк - Харків, 2005), пленумі і конференції науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів Україні «Сучасні технології профілактики та лікування нервових, психічних розладів в наслідок вживання психоактивних речовин» (Луганськ, 2005), обласної науково-практичній конференції «Організація та методичне забезпечення медико-соціальної реабілітації пацієнтів з психічними розладами» (Донецьк, 2006), пленумі та конференції науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів Україні «Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії та наркології» (Одесса-Харьків, 2006), міжрегіональної науково-практичної конференції «Актуальні питання реабілітації хворих на психічні розлади» (Жданівка, Донецька область, 2007), національному конгресу (XI з'їзду) неврологів, психіатрів та наркологів (Харьків, 2007), науково-практичної конференції «Психосоціальна реабілітація та фармакотерапія хворих на психічні розлади: конкуренти чи партнери?» (Донецьк - Жданівка, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 12 наукових працях фахових журналів відповідно до переліку ВАК України (7 - одноособові). Підготовлено та видано методичні рекомендації, які затверджени МОЗ України.

Об'єм і структура дисертації. Дисертацію викладено на 199 сторінках машинописного тексту (основний текст - на 165 сторінках). Робота складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, додатку, списку використаної літератури з 227 джерелами. Роботу проілюстровано 27 таблицями та 7 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. У період з 2004 по 2007 рік в обласної клінічної психіатричної лікарні м. Донецька було проведено дослідження 90 хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу, а також 30 пацієнтів з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії.

До першої групи увійшли 40 хворих (33,3%) з діагнозом по МКХ-10 - параноїдна шизофренія, епізодичний перебіг з наростаючим дефектом (F20.01). Середній вік склав 32,4±1,14 років. Середній вік в дебюті захворювання - 22,9±0,84 років. Середня тривалість хвороби - 5,73±0,47 років. 75% хворих мали інвалідність. Тривалість попередньої госпіталізації серед цих пацієнтів в 42,5% випадків складав від 2 до 3 місяців. Кількість госпіталізацій до 5-ти разів була в 65% хворих.

Другу групу склали 50 пацієнтів (41,7%) з|із| діагнозом - параноїдна шизофренія, безперервний перебіг (F20.00). Середній вік - 37,9±0,85 років. Середній вік початку психічного розладу - 24,9±0,81 років. Середня тривалість хвороби - 9,54±0,43 років. Інвалідність була визначена в 96% хворих. Тривалість попередньої госпіталізації в 42% випадків складала більш 3-х місяців. В більшості випадків (54%) у хворих загальна кількість госпіталізацій перевищувала більше 10 разів.

Третя група була сформована з 30 хворих (25%) з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії (F23.1). Середній вік - 23,1±0,68 років. Ні у кого з хворих не було групи інвалідності.

У роботі були використані наступні методи дослідження: соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, соціально-психологічний, математично-статистичний. З метою вивчення соціально-демографічних особливостей хворих використовувалася спеціально розроблена структурована карта, що включала до себе 30 питань.

Діагностику захворювання проводили згідно діагностичних критеріїв параноїдної шизофренії та гострого психотичного розладу з симптомами шизофренії по МКХ-10. Для оцінки продуктивних, негативних та загальних психопатологічних симптомів використовувалася шкала PANSS (Кеу S. et| all|., 1997).

Соціально-психологічне дослідження застосовували з метою вивчення якості життя і соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію. Для дослідження якості життя використовувався опитувальник ВОЗЯЖ-100 (адаптація і модифікація Санкт-Петербург, НДІ психоневрології ім. В.М. Бехтерева, 1998). Для оцінки соціального функціонування застосовували шкалу рівня соціального функціонування (Зайцев В.В., 1999).

Обробка отриманих даних проводилася на персональному комп'ютері Pentium II з використанням статистичної програми STADIA. Для цього застосовували описову, параметричну, непараметричну статистику, методи кореляційного аналізу.

Результати досліджень та їх обговорення

Соціально-демографічне дослідження залежно від типологічних особливостей параноїдної шизофренії виявило наступні відмінності. У половині випадків хворі з епізодичним перебігом не були зайняті професійною працею (50,0±2,10%). 45,0±1,98% хворих були холостими і ніколи не полягали у шлюбі, які проживали в батьківських сім'ях (50,0±1,96%), де в більшості випадків (60,0±2,3%) займали підлегле положення. У 43,3±1,87% хворих родинні стосунки носили симбіотичний характер, з залежністю від чоловіка, без живої емоціональної прихильності з одного боку, але і без явних конфліктів - з іншого. 45,0±1,83% хворих могли самостійно вести домашнє господарство без допомоги з боку близьких.

У хворих з безперервним типом перебігу переважало значне зниження працездатності (80,0±3,18%, р<0,05). Серед пацієнтів даної групи найчастіше зустрічалися (62,0±2,10%) неодружені (р<0,05), які проживали в батьківській сім'ї (60,0±2,38%, р<0,05). Велика кількість (71,4±3,08%) хворих займала в сім'ї підлегле положення і в значною мірою залежали від інших членів сім'ї (р<0,05). У 82,9±3,22% випадків їх родинні стосунки носили дисгармонічний характер (р<0,05) з елементами ворожості (31,4±1,01%) і відкритою конфліктністю (22,9±1,18%). 40,0±2,10% хворих при веденні домашнього господарства обмежувалися формальним виконанням окремих доручень (р<0,05). Лише 15,0±0,93% пацієнтів могли самостійно вести домашні справи і справлятися з господарством.

На момент дослідження 66,7±2,30% пацієнтів з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії продовжували працювати на різних підприємствах і тимчасово були змушені залишити роботу внаслідок захворювання (р<0,05). 33,3±1,60% хворих на момент першого психотичного епізоду продовжували навчатися у вищих та середніх учбових закладах. Серед даних пацієнтів велика питома вага (60,0±2,30%) холостих свідчив про те, що на момент початку захворювання вони не полягали у шлюбі (р>0,05). 50,0±2,00% опитаних проживали в батьківській сім'ї (р>0,05).

Найбільша кількість хворих (33,3±1,50%) проживала у подружніх сім'ях, що є найбільш високим показником серед всіх обстежених хворих (р<0,05). У 44,0±2,00% випадків вони були рівноправними членами сім'ї (р<0,05). В більшості випадків (52,0±2,40%) родинні взаємини мали гармонічний характер (р<0,05|). 60,0±2,10% хворих могли самостійно вести домашнє господарство (р<0,05).

Результати проведеного стандартизованого клініко-психопатологічного дослідження, дозволили встановити залежність впливу перебігу параноїдної шизофренії на клінічні особливості та психопатологічні симптоми.

Клінічна картина психотичного епізоду у хворих з епізодичним типом перебігу характеризувалася поліморфізмом симптомів з переважанням (52,0%) афективно-маревних порушень. У 30% пацієнтів спостерігалися галюцинаторно-параноїдні розлади з переважанням вербальних галюцинацій (66,7%). У 17,5% хворих був синдром Кандінського - Клерамбо.

Психопатологічні розлади за шкалою PANSS характеризувалися помірною важкістю продуктивних (3,44±0,39), негативних (3,05±0,17) та загальних психопатологічних порушень (3,22±0,77). Найбільш вираженими негативними симптомами були - зниження ініціативності в соціальних взаєминах (3,10±0,39), емоційна усунутість (3,11±0,34), асоціативні розлади (3,09±0,18), а серед загальних психопатологічних розладів - депресія (4,92±0,32) та відчуття провини (4,05±0,35).

У хворих на параноїдну шизофренію з безперервним типом перебігу клінічна картина в більшості випадків (70%) була представлена маревними розладами з розвитком систематизованих маревних ідей різного змісту: ідеї відношення (66,7%), релігійного змісту (25%), реформаторства (8,3%). У 30% пацієнтів зустрічалися галюцинаторно-параноїдні порушення з переважанням вербальних галюцинацій (73%) та не систематизовані маревні ідеї переслідування (60%). Серед психопатологічних порушень за шкалою PANSS найбільш вираженими були негативні (4,05±0,20) та загальні психопатологічні розлади (3,52±0,70).

Найбільш значущими негативними порушеннями були апатія (4,10±0,31, р<0,001), труднощі в абстрактному мисленні (4,05±0,21, р<0,001), емоційне сплощення (4,02±0,20, р<0,05). Загальні психопатологічні симптоми були представлені найбільш глибокими порушеннями речорухової поведінки (5,01±0,92, р<0,05), зниженням рухової (4,40±0,91, р<0,05) та соціальної активності (4,95±0,91, р<0,05), зниженням співпраці з лікарем (4,83±0,86, р<0,05), недостатньою концентрацією уваги (4,01±0,12, р<0,05).

Серед продуктивних порушень найбільш глибокими були дезорганізація мислення (5,00±0,51, р<0,05), підозрілість (4,70±0,05, р<0,05), ідеї величі (4,11±0,12, р<0,05).

У пацієнтів з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії, клінічна картина в більшості випадків (56,7%) була представлена галюцинаторно-параноїдними розладами з переважанням вербальних псевдогалюцинацій (76,4%) та маревних ідей переслідування (58,8%). У 43,3% пацієнтів зустрічався синдром психічного автоматизму Кандінського - Клерамбо.

Серед цих хворих спостерігалися найбільш важкі продуктивні розлади (4,25±0,31, р<0,001), а негативні (2,10±0,12, р<0,001) та загальні психопатологічні порушення (3,01±0,70, р<0,05) мали мінімальне значення у всіх обстежених. Серед позитивних симптомів найбільш важкими були маревні ідеї (5,10±0,29, р<0,05), галюцинації (5,20±0,90, р<0,05), збудження (4,00±0,10, р<0,05). Найбільш значущими серед загальних психопатологічних розладів були напруга (5,04±0,20, р<0,05), тривога (5,03±0,98, р<0,05), незвичайний зміст думок (4,22±0,50, р<0,05).

Результати проведеного соціально-психологічного дослідження, дозволили встановити залежність впливу типів перебігу шизофренії на рівень якості життя (табл.1).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика середніх значень сфер якості життя хворих на параноїдну шизофренію при різних типах перебігу

Сфери якості життя	Епізодичний тип перебігу	Безперервний тип перебігу	Гострий психотичний розлад з симптомами шизофренії
	n=40	n=50	n=30
Фізична	12,0±1,21	10,2±1,11*,**	13,6±1,24
Психологічна	13,5±1,30	11,7±1,25*,**	13,9±1,32
Рівень незалежності	12,6±1,27	10,7±1,18*,**	14,1±1,29***
Соціальні стосунки	12,2±1,19	9,3±1,10*,**	12,3±1,25
Навколишнє середовище	12,6±1,25	10,4±1,17*,**	13,7±1,30***
Духовна	14,0±1,52	13,7±1,50	17,0±1,53**,***
Сприйняття свого здоров'я в цілому	11,2±1,12	9,8±1,00*,**	13,8±1,13***
Середня сумарна оцінка	12,5±1,20	10,7±1,22*,**	13,8±1,22***

Примітка: * - достовірні відмінності при р<0,05 між пацієнтами в групах з епізодичним та безперервним типами перебігу; ** - достовірні відмінності при р<0,05 між пацієнтами в групах з безперервним типом перебігу та гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії; *** - достовірні відмінності при р<0,05 між пацієнтами в групах з епізодичним типом перебігу та гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії.

У пацієнтів на параноїдну шизофренію з безперервним перебігом порушення якості життя характеризувалися більшою глибиною та стабільністю. Середня оцінка якості життя відповідала поганому рівню (10,7±1,22). Найбільш низька оцінка, відповідна поганому рівню якості життя була в наступних сферах: фізичне функціонування (10,2±1,11), рівень незалежності та автономії (10,7±1,18), соціальні стосунки (9,3±1,10 ), оцінка навколишнього середовища (10,4±1,17), сприйняття свого психічного стану (9,8±1,10).

Безперервна динаміка захворювання робила негативний вплив на життєву активність і працездатність хворих (9,5±1,10), здатність до виконання роботи (10,0±1,14) та повсякденні справи (10,2±1,16). Тривалий прийом антипсихотиків призводив до екстрапірамідних, сомато-вегетативних, ендокринологічних порушень, що сприяло низькій оцінці якості життя в субсфері «фізичний біль і дискомфорт»» (10,8±1,09). Денна сонливість, нейрокогнітивні розлади, наявність негативних симптомів різко обмежували спроможності для придбання нової інформації та навичок (10,2±1,12), а також відпочинку і розваг (10,1±1,18).

Значні проблеми в автономії та незалежності хворих були пов'язані не лише з емоційно-вольовими порушеннями, але також з тривалим прийомом лікарських препаратів, що призводило до постійної «залежності від ліків та лікування» (10,9±1,12).

Найбільшою мірою у даних хворих страждали соціальні та родинні функції. Поганий рівень якості життя обумовлювався низькою підтримкою з боку сім'ї, родичів і друзів (10,0±1,16), відсутністю сексуальних контактів (8,5±0,91), дисгармонічними взаєминами в сім'ї (9,6±1,12), відсутністю медико-соціальної допомоги (10,1±1,16).

Низьке сприйняття навколишнього життя (10,7±1,25) було пов'язано з поганим матеріальним благополуччям хворих (8,8±0,9), необхідністю постійної покупки лікарських засобів, обмеженою спроможністю трудової діяльності (10,0±1,14). Незадоволення пацієнтів медичною і соціальною допомогою обумовлювалася недостатнім комплаєнсом, обмеженою доступністю атипових антипсихотиків та психосоціальної реабілітації.

При епізодичному типі перебігу параноїдної шизофренії середня сумарна оцінка якості життя (12,5±1,20, р<0,05) відповідала задовільному рівню з істотними проблемами в сфері матеріального благополуччя (9,5±1,01, р<0,05) і сексуальних стосунків (9,2±0,98, р<0,05), а також відносною задоволеністю своїм фізичним станом (12,0±1,21, р<0,05), психологічною сферою (13,5±1,30, р>0,05), рівнем незалежності (12,6±1,27, р<0,05), соціальними стосунками (12,2±1,19, р<0,05), навколишнім середовищем (12,6±1,25, р<0,05).

У хворих з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії порушення якості життя характеризувалися найменшою глибиною (середня сумарна оцінка знаходилася в діапазоні задовільного-доброго рівня (13,8±1,22, р<0,05) і відносно високими значеннями показників самоідентифікації рівня незалежності (14,1±1,29, р<0,05).

Також була встановлена залежність впливу типів перебігу шизофренії на рівень соціального функціонування (табл. 2).

Таблиця 2

Рівень соціального функціонування у хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу

Соціальна сфера	Епізодичний тип перебігу	Безперервний тип перебігу	Гострий психотичний розлад з симптомами шизофренії
	n=30	n=35	n=27
Зовнішній вигляд	2,11±0,01	2,90±0,05**	1,82±0,02***
Фізична	2,34±0,09	3,01±0,04*,**	1,75±0,05***
Рухова активність	2,05±0,01	2,71±0,01*,**	1,80±0,02***
Виробнича	2,75±0,02	3,47±0,02*,**	2,06±0,08
Міжособові стосунки	3,14±0,05	3,60±0,05**	2,05±0,06***
Батьківська сім'я	3,10±0,03	3,68±0,03**	2,04±0,01***
Родинні стосунки	2,95±0,05	3,64±0,05*,**	1,98±0,09***
Організація побуту в повсякденному житті	2,31±0,07	3,20±0,07*,**	1,95±0,06***
Проведення дозвілля	2,30±0,05	3,25±0,05*,**	1,91±0,01***
Сексуальні стосунки	3,30±0,03	3,82±0,03**	2,21±0,04***
Середня сумарна оцінка	2,63±0,02	3,33±0,04*,**	1,96±0,01***

Примітка: * - достовірні відмінності при р<0,05 між пацієнтами в групах з епізодичним та безперервним типами перебігу; ** - достовірні відмінності при р<0,05 між пацієнтами в групах з безперервним типом перебігу та гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії; *** - достовірні відмінності при р<0,05 між пацієнтами в групах з епізодичним типом перебігу та гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії.

Об'єктивно реєстровані особливості соціального функціонування хворих на безперервну шизофренію відповідали низькому рівню (3,33±0,04) з переважним порушенням сексуальної (3,82±0,03), батьківської (3,68±0,03), родинної (3,64±0,05), міжособової (3,60±0,05), виробничої (3,47±0,01) і фізичної сфер (3,01±0,04), а також проведення дозвілля (3,25±0,05 бал) та організації побуту (3,20±0,07).

Оцінка соціального функціонування у хворих на параноїдну шизофренію з епізодичним типом перебігу свідчила про понижений рівень функціонування (2,63±0,02, р<0,05) в наступних сферах: зовнішній вигляд (2,11±0,01, р<0,05), фізична сфера (2,34±0,09 р<0,05), рухова активність (2,05±0,01, р<0,05), виробнича сфера (2,75±0,02, р<0,05), родинні стосунки (2,95±0,05, р<0,05), організація побуту, (2,31±0,07, р<0,05), проведення дозвілля (2,30±0,05, р<0,05).

Показник соціального функціонування у хворих на гострі психотичні розлади з симптомами шизофренії свідчив про добрий рівень (1,96±0,01, р<0,001) в наступних сферах: зовнішній вигляд (1,82±0,02, р<0,001), фізична (1,75±0,05, р<0,001), рухова активність (1,80±0,02, р<0,001), родинні стосунки (1,98±0,09, р<0,001), організація побуту в повсякденному житті (1,95±0,06, р<0,001), проведення дозвілля (1,91±0,01, р<0,001).

Кореляційний аналіз впливу деяких соціально-демографічних і клініко-психопатологічних особливостей на рівень якості життя та соціального функціонування виявив деяку залежність від перебігу захворювання.

У хворих на безперервний тип перебігу шизофренії дисгармонічні родинні взаємини виявлені в процесі соціально-демографічного дослідження позитивно корелювали (р<0,001) з низьким рівнем соціального функціонування в міжособовій (r=0,530), батьківській (r=0,500); відсутність трудової зайнятості (р<0,001) - з вираженою збитковістю якості життя в субсферах «працездатність» (r=0,563) і «здатність виконувати повсякденні справи» (r=0,514); симптоми ангедонії та апатія (р<0,001) - з низьким рівнем життєдіяльності в сферах «проведення дозвілля» (r=0,503) і «організація повсякденного життя» (r=0,500), а також з низькою оцінкою якості життя у сфері незалежності та автономії.

У пацієнтів на епізодичний тип перебігу дисгармонічні мікросоціальні стосунки позитивно корелювали (р<0,05) з пониженим міжособовим (r=0,605), а також сексуальним функціонуванням (r=0,591), батьківськими (r=0,570) і родинними стосунками (r=0,585). Велика глибина вольових порушень у хворих негативно корелювало з фізичною сферою (r=0,202, р<0,05), денною активністю і працездатністю (r=0,210, р<0,05), а також призводило до зниження здатності доглядати за зовнішнім виглядом (r=0,204, р<0,05). Найбільша враженість відчуття провини та депресії робили негативний вплив (р<0,05) на задоволеність психологічною сферою (r=-0,420; r=-0,430).

У хворих на гострі психотичні розлади з симптомами шизофренії гармонічні взаємини та збереження ролевих функцій визначали позитивну оцінку (р<0,05) міжособового (r=0,480), батьківського (r=0,320), родинного (r=0,400) функціонування. Факт наявності власної сім'ї у цих хворих робив позитивний вплив на задоволеність якості життя в наступних сферах: соціальна (r=0,475, р<0,05), оточуюче середовище (r=0,400, р<0,05), рівень незалежності та автономії (r=0,508, р<0,001). Значна важкість маревних ідей та галюцинацій (р<0,001) супроводжується низькою оцінкою хворих задоволеності своїм психічним здоров'ям (r=0,527; r=0,503) та рівнем незалежності (r=0,504; r=0,506).

На підставі результатів проведеного соціально-демографічного, клініко-психопатологічного і соціально-психологічного дослідження був розроблений сучасний терапевтичний комплекс, що включав до себе використання психофармакотерапії та психоосвітніх програм в умовах психіатричного стаціонару. Відповідно до мети роботи пацієнти були розділені на дві групи, що не мали суттєвих соціально-демографічних, клініко-психопатологічних і соціально-психологічних відмінностей.

До основної терапевтичної групи увійшли 25 хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу. Дані пацієнти отримували поєднане лікування психофармакологічними засобами з психоосвітніми програмами. Головною умовою для включення пацієнтів до психоосвіти була відсутність гострого психотичного стану (загальна оцінка PANSS менше 80 балів), тяжкого апатіко-абуличного та нейрокогнітивного дефекту, значної напруги, тривоги і підозрілості, рухового збудження та неконтрольованої поведінки.

З метою лікування параноїдної шизофренії хворим застосовували традиційні (галоперідол, тріфтазин, клопіксол) або атипові нейролептики (азалептин, рисполепт, зіпрекса, соліан) в середніх терапевтичних дозуваннях.

Група порівняння складалася з 30 хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу, що отримували лише нейролептики, без включення їх до психоосвітніх програм.

Підтримуючий прийом лікарських препаратів здійснювався протягом 12-ти місячного катамнестичного періоду.

Психоосвітні програми включали до себе комплексне використання інформаційних, навчальних, тренінгових дій в системі медико-соціальної реабілітації хворих на шизофренію. Основною метою яких, було формування у хворих адекватного уявлення про психічні розлади, уміння управляти медикаментозною терапією, вироблення навичок у вирішенні життєвих проблем, зниження емоційної напруги, викликаної фактом і проявами психічного захворювання, поліпшення емоційних, комунікативних і психологічних характеристик, що мали істотне значення для формування стилю життя.

Навчальний напрямок психоосвітніх занять полягав в здобутті хворими інформації про психічний розлад, своєчасне розпізнавання і контроль окремих симптомів, ранні ознаки рецидиву, спроможність сприятливого результату, вироблення адекватних навичок поведінки, спілкування, реагування пацієнтів в складних ситуаціях.

Психоосвітній підхід був одним із видів групових методів психотерапії. Він відносився до навчального типу, при якому заняття проводилися за принципом тематичного семінару з елементами соціально-поведінкового тренінгу. У нашому дослідженні, психоосвіта орієнтувалася на роботу із змістом, що включало перелік певних проблем, що обговорювалися в групі. Хворим надавалася інформація по конкретних питаннях, оцінювалася їх позиція відносно факту захворювання.

Психоосвітні програми проводилися в закритих групах по 8-9 чоловік (після початку роботи не приймали нових учасників) з фіксованою датою початку і закінчення навчального курсу. Кожен цикл складався з 10 занять тривалістю 50-60 хвилин кожне. Частота занять була 1-2 рази на тиждень.

Для проведення навчальних сесій використовувалися окреме приміщення, високі крісла з підлокітниками, журнальний столик, листи білого паперу або ватману, фломастери, візуальна інформація (таблиці), друкарська продукція (інформаційні брошури та буклети).

У терапевтичній групі, при виписці із стаціонару, загальна оцінка PANSS достовірно зменшилася з 70,21±3,12 до 58,92±2,10 балів (р<0,001). У групі порівняння при виписці спостерігався менш виражений ступінь редукції психопатологічних симптомів від 74,38±3,18 до 66,18±2,16 балів (р<0,01).

У 92% хворих основної групи спостерігалася різна позитивна динаміка (дуже значне поліпшення - 16%, значне поліпшення - 64%, мінімальне поліпшення - 12%) психічного стану, і лише у 8% пацієнтів психічні порушення зберігалися. У групі порівняння клінічне поліпшення було відмічене у 70% пацієнтів, в той час, як у 30% хворих позитивної динаміки психічного розладу не спостерігалося.

Впродовж катамнестичного періоду загострення захворювання виникало у 16% хворих основної групи і у 33,3% в групі порівняння (р<0,001). Рецидив психічного розладу у пацієнтів основної групи був в пізнішому періоді катамнеза (9-12 місяців), на відміну від пацієнтів групи порівняння, у яких загострення шизофренії спостерігалося на всьому проміжку катамнестичного періоду (р<0,05).

Тривалість госпіталізації при рецидиві захворювання та тривалості продуктивних розладів у хворих основної групи були коротшими (47,32±2,56 днів і 14,1±1,32 днів), ніж у пацієнтів в групі порівняння (57,47±2,12 днів і 18,8±1,40 днів, р<0,05).

Застосування даного методу лікування у хворих в основній групі призводило до підвищення суб'єктивної оцінки психологічних функцій від 13,1±1,27 до 14,3±1,31 балів (р<0,01), рівня незалежності від 13,2±1,25 до 14,2±1,30 балів (р<0,001), соціальних взаємин від 12,7±1,10 до 14,0±1,26 балів (р<0,001), навколишнього середовища від 13,1±1,26 до 14,0±1,24 балів (р<0,01), сприйняття свого здоров'я в цілому від 12,4±1,12 до 14,1±1,24 балів (р<0,001). Середня сумарна оцінка якості життя після лікування достовірно збільшилася від задовільного (12,7±1,25 балів) до доброго рівня якості життя (14,0±1,26 балів, р<0,05).

У групі порівняння при виписці хворих із стаціонару, достовірне поліпшення якості життя до доброго рівня було зареєстроване лише в двох сферах - «соціальні стосунки» (12,2±1,10 до 13,9±1,23 балів, р<0,05) і «навколишнє середовище» (від 13,5±1,24 до 14,0±1,28 балів, р<0,001). Підвищення середньої сумарної оцінки якості життя після лікування не носило достовірного значення (р>0,05), залишаючись на задовільному рівні (13,4±1,22 балу, р>0,05).

Проведені в стаціонарі лікувально-реабілітаційні заходи призводили до підвищення рівня соціального функціонування у хворих на шизофренію в катамнестичному періоді в таких сферах, як здатність стежити за зовнішнім виглядом (р<0,05), міжособові (р<0,001) та батьківські стосунки (р<0,001), організація побуту в повсякденному житті (р<0,05), проведення дозвілля (р<0,05).

У групі порівняння поліпшення соціального функціонування в катамнезі спостерігалося лише в сферах «здатність стежити за собою» (р<0,05), «організація побуту в повсякденному житті» (р<0,05).

ВИСНОВКИ

1. У дисертації на основі комплексного соціально-демографічного, клініко-психопатологічного, соціально-психологічного досліджень представлено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі - порівняльної оцінки особливостей якості життя і соціального функціонування хворих з різними типами перебігу параноїдної шизофренії, що дозволило удосконалити принципи їх лікування шляхом поєднаного використання психофармакологічних і психоосвітніх методів.

2. Аналіз основних соціально-демографічних показників обстежених хворих на параноїдну шизофренію засвідчує про переважання осіб у віці від 30 до 39 років (50,0%), з середньо-спеціальною освітою (38,3%), що не мають власної сім'ї (79,2%), що проживають в батьківських сім'ях або у родичів (55,8%) з симбіотично-залежним характером родинних стосунків (33,7%).

У хворих на безперервний тип перебігу переважає значне зниження працездатності (80,0±3,18%), дисгармонічних родинних стосунків (82,9±3,19%) з повною залежністю від мікросоціального оточення (71,4±3,10%). При епізодичному перебігу спостерігається менша питома вага інвалідів (53,5±2,10%; р<0,05), дисгармонічних родинних стосунків (70,0±2,78; р<0,05), залежного ролевого функціонування в звичайному для них середовищі (60,0±2,54%; р<0,05). Серед осіб з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії значно частіше визначалися гармонічні, рівноправні взаємини з родичами (52,0±2,09%; р<0,001), відносна соціальна незалежність (44,0±2,00%; р<0,05), достатній ресурс трудової активності (66,7±3,01%; р<0,001).

3. За даними стандартизованого клініко-психопатологічного дослідження у пацієнтів з безперервним типом перебігу найбільш вираженими є негативні (4,05±0,20) та загальні психопатологічні розлади (3,52±0,70): апатія (4,10±0,31), асоціативні розлади (4,05±0,21), емоційне сплощення (4,02±0,20), порушення довільної речової поведінки (5,01±0,92), зниження рухової (4,40±0,91) та соціальної активності (4,95±0,91).

При епізодичному типі перебігу психопатологічні розлади характеризуються помірною важкістю продуктивних (3,44±0,39; р<0,05), негативних (3,05±0,17; р<0,05) та загальних психопатологічних порушень (3,22±0,77; р<0,05).

У хворих на гострі психотичні розлади з симптомами шизофренії найбільш вираженими є продуктивні симптоми (4,25±0,31; р<0,05): маревні ідеї (5,10±0,29), галюцинації (5,20±0,90), збудження (4,00±0,10). Негативні (2,10±0,12; р<0,001) та загальні психопатологічні порушення (3,01±0,70; р<0,05) мають мінімальне значення серед порівнюваних груп пацієнтів.

4. Середній сумарний показник порушення якості життя у пацієнтів з безперервним типом перебігу параноїдної шизофренії характеризується найбільшою глибиною (10,7±1,22) і стабільністю, відображаючи прояви дефіцитарності в сферах фізичного функціонування (10,2±1,11), незалежності та автономії (10,7±1,18), соціальних стосунків (9,3±1,10), оцінки навколишнього середовища (10,4±1,17) та сприйняття свого психічного здоров'я (9,8±1,10).

При епізодичному типі перебігу оцінка якості життя (12,5±1,20; р<0,05) відповідає задовільному рівню з суттєвими проблемами у сфері матеріального благополуччя (9,5±1,01) та сексуальних стосунків (9,2±0,98), і відносною задоволеністю своїм фізичним станом (12,0±1,21), працездатністю (12,6±1,13), загальною активністю (12,5±1,18) і здатністю виконувати повсякденні справи (12,0±1,24).

У хворих на гострі психотичні розлади з симптомами шизофренії порушення якості життя характеризуються найменшою глибиною (середня сумарна оцінка знаходиться в діапазоні задовільного-доброго рівня (13,8±1,22; р<0,05)) і відносно високими значеннями показників самоідентифікації рівня незалежності (14,1±1,29).

5. Встановлена залежність рівня соціально-ролевих спроможностей пацієнтів від етапу і ступеня прогредієнтності захворювання. Об'єктивно реєстровані особливості соціального функціонування хворих на безперервну шизофренію відповідають низькому рівню (3,33±0,04) з переважним порушенням сексуальної (3,82±0,03), батьківської (3,68±0,03), родинної (3,64±0,05), міжособової (3,60±0,05), виробничої (3,47±0,01) і фізичної сфер (3,01±0,04), а також проведення дозвілля (3,25±0,05) і організації побуту (3,20±0,07).

Середня сумарна оцінка у хворих на епізодичний тип перебігу (2,63±0,02; р<0,05) засвідчує про помірне зниження соціального функціонування у фізичній (2,34±0,09), виробничій (2,75±0,02) сферах, а також в родинних стосунках (2,95±0,05), організації побуту (2,31±0,07) та проведення дозвілля (2,30±0,05).

Показник соціального функціонування у хворих з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії (1,96±0,01; р<0,001) відображає відносне збереження міжособових стосунків в різних сферах їх життєдіяльності.

6. У хворих з безперервним типом перебігу шизофренії дисгармонічні сімейні взаємини, виявлені в процесі соціально-демографічного дослідження, позитивно корелюють (р<0,001) з низьким рівнем соціального функціонування в міжособовій (r=0,530), батьківській (r=0,500) і родинній сферах (r=0,520); відсутність трудової зайнятості (р<0,001) - з значною збитковістю якості життя в субсферах «працездатність» (r=0,563) і «здатність виконувати повсякденні справи» (r=0,514); ангедонія і апатія (р<0,001) - з низьким рівнем життєдіяльності в сферах «проведення дозвілля» (r=0,503) і «організація повсякденного життя» (r=0,500).

У пацієнтів з епізодичним перебігом дисгармонічні мікросоціальні стосунки позитивно корелюють (р<0,05) з пониженим міжособовим (r=0,605), а також сексуальним функціонуванням (r=0,591), батьківськими (r=0,570) і родинними стосунками (r=0,585). Велика тяжкість відчуття провини та депресії робить негативний вплив (р<0,05) на задоволеність психологічною сферою (r=-0,420; r=-0,430).

У хворих на гострі психотичні розлади з симптомами шизофренії гармонічні взаємини та збереження ролевих функцій визначають позитивну оцінку (р<0,05) міжособового (r=0,480), батьківського (r=0,320), родинного (r=0,400) функціонування. Велика враженість маревних ідей та галюцинацій (р<0,001) супроводжується низькою оцінкою хворих задоволеності своїм психічним здоров'ям (r=0,527; r=0,503) та рівнем незалежності (r=0,504; r=0,506).

7. Розроблена система лікувально-реабілітаційних заходів, що складається з поєднаного використання психофармакотерапії і психоосвітніх програм, що включають елементи навчальних, психотерапевтичних і тренінгових дій. Психоосвітній аспект комплексу, що проводиться, спрямований на формування адекватного уявлення про психічний розлад, уміння керувати медикаментозним лікуванням, вироблення адекватної стратегії того, що упоралося з захворюванням, навичок у вирішенні життєвих проблем, а також на поліпшення емоційних, комунікативних і психологічних характеристик, що мають відношення до якості життя та соціального функціонування пацієнта.

8. Застосування даного підходу до лікування хворих на шизофренію в умовах психіатричного стаціонару в 92% випадків призводить до позитивної динаміки психічного стану, в 84% випадків до зниження ймовірності рецидиву захворювання і частоти регоспіталізацій на протязі року, скорочення тривалості наступного психотичного епізоду до 47,3±2,56 днів (р<0,05), досить швидкого лікування резідуальних психотичних симптомів (14,1±1,32 днів, р<0,05), а також за даними катамнеза (1 рік) сприяє підвищенню якості життя (р<0,05) та поліпшенню соціального функціонування (р<0,05).

У групі порівняння клінічне поліпшення спостерігалося у 70% пацієнтів, у 33% - протягом року виникало загострення захворювання. Тривалість госпіталізації при рецидиві шизофренії склала 57,4±2,12 днів, тривалість психотичної симптоматики - 18,8±1,45 днів. Поліпшення показників якості життя та соціального функціонування розповсюджувалося на обмежене число сфер: «здатність стежити за собою» (р<0,05), «проведення дозвілля» (р<0,05).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Денисов Є.М. Деякі особливості якості життя і соціального функціонування хворих на шизофренію в залежності від тривалості хвороби / Є.М. Денисов // Український вісник психоневрології. Харків, 2002. Т.10, №1 (30). С. 117 - 119.

2. Денисов Е.М. Социальное функционирование и качество жизни женщин, страдающих шизофренией, в зависимости от длительности болезни / Е.М. Денисов // Журнал психиатрии и медицинской психологии. Донецк, 2002. № 1 (9). С. 66 - 72.

3. Абрамов В.А. Проблема семейного функционирования больных параноидной шизофренией в зависимости от продолжительности заболевания / В.А. Абрамов, Е.М. Денисов // Питання експериментальної та клінічної медицини. Донецьк, 2003. Т.2. С. 114 - 119. (Дисертантом зібрано матеріал, проведено аналіз отриманих даних, написано та підготовлено до друку публікацію).

4. Денисов Е.М. Особенности семейного статуса и некоторые социально-психологические характеристики больных параноидной шизофренией, в зависимости от продолжительности заболевания / Е.М. Денисов // Журнал психиатрии и медицинской психологии. Донецк, 2004. № 1 (11). С. 53 - 57.

5. Денисов Е.М. Оценка качества жизни больных параноидной шизофренией с различным типом течения / Е.М. Денисов // Журнал психиатрии и медицинской психологии. Донецк, 2004. № 4 (14). С. 53 - 57.

6. Денисов Е.М. Субъективные показатели качества жизни больных параноидной шизофренией при применении атипичного антипсихотика оланзапина / Е.М. Денисов, С.Г. Пырков, А.Ю. Васильева // Запорожский медицинский журнал. Запорожье, 2005. №4 (31). С. 128 - 129. (Дисертантом виконано інформаційний пошук та огляд літератури, зібрано матеріал, проведено аналіз отриманих даних, написано та підготовлено до друку публікацію).

7. Денисов Е.М. Влияние суппортивной психотерапии на качество жизни больных параноидной шизофренией / Е.М. Денисов // Український медичний альманах. Луганськ, 2005. Т.8, №4 (додаток). С. 57 - 59.

8. Денисов Е.М. Принципы психообразовательной терапии больных параноидной шизофренией в условиях психиатрического стационара / Е.М. Денисов // Журнал психиатрии и медицинской психологии. Донецк, 2005. № 1 (15). С. 49 - 55.

9. Абрамов В.А. Эффективность психообразовательной терапии у больных с первым психотическим эпизодом / В.А. Абрамов, Е.М. Денисов, Т.Л. Ряполова, И.В. Жигулина // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. Одесса, 2006. №2 (10). С. 46 - 48. (Дисертантом зібрано матеріал, проведено аналіз отриманих даних, написано та підготовлено до друку публікацію).

10. Денисов Е.М. Социальное функционирование больных параноидной шизофренией с различным типом течения / Е.М. Денисов // Журнал психиатрии и медицинской психологии. Донецк, 2006. № 1 (16). С. 54 - 61.

11. Денисов Е.М. Комплексное лечение больных с первым психотическим эпизодом / Е.М. Денисов, С.Г. Пырков, Е.М. Выговская, А.Ю. Васильева // Український вісник психоневрології. Харкiв, 2007. Т. 15. №1 (50). С. 181 - 181. (Дисертантом виконано інформаційний пошук та огляд літератури, зібрано матеріал, проведено аналіз отриманих даних, написано та підготовлено до друку публікацію).

12. Денисов Е.М. Психообразовательная терапия как вид психосоциальной реабилитации больных параноидной шизофренией / Е.М. Денисов, С.Г. Пырков, Е.М. Выговская, А.Ю. Васильева // Український вісник психоневрології. Харкiв, 2007. Т. 15. №1 (50). С. 181 - 182. (Дисертантом виконано інформаційний пошук та огляд літератури, зібрано матеріал, проведено аналіз отриманих даних, написано та підготовлено до друку публікацію).

13. Абрамов В.А. Психоосвітня робота в системі медико-соціальної реабілітації хворих на шизофренію / Абрамов В.А., Денисов Є.М, Ряполова Т.Л., Жигуліна І.В., Студзінський О.Г // Методичні рекомендації. Київ, 2008. С. 18. (Дисертантом зібрано матеріал, проведено аналіз отриманих даних, написано та підготовлено до друку публікацію).

АНОТАЦІЯ

Денисов Є.М. Порівняльна оцінка клініко-психопатологічних особливостей, якості життя та соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.16 - психіатрія. - ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», м. Харків, 2009.

Дисертація присвячена вивченню соціально-демографічних, клініко-психопатологічних особливостей, якості життя та соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу. Розроблена та проведена оцінка ефективності поєднаного використання психофармакологічних засобів та психоосвітніх програм в умовах психіатричного стаціонару при лікуванні параноїдної шизофренії.

У 2004-2007 рр. проведено комплексне дослідження 90 хворих на параноїдну шизофренію з різними типами перебігу, а також 30 пацієнтів з гострим психотичним розладом з симптомами шизофренії. У роботі був використаний соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, соціально-психологічний, математично-статистичний методи дослідження. Розроблений терапевтичний комплекс, який включав біологічну терапію та психоосвітні програми, сприяв підвищенню ефективності лікування, зниженню ймовірності рецидиву захворювання протягом року, зменшенню тривалості наступного психотичного епізоду, поліпшенню якості життя та соціального функціонування хворих на параноїдну шизофренію.

...