Експериментальне обґрунтування застосування препарату "Корвітин" при нирковій недостатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УДК: 547.814.5:615.456.1:616.61-008.64-085

14.03.05 - фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ «КОРВІТИН» ПРИ НИРКОВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ

Харченко Дмитро Сергійович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Зупанець Ігор Альбертович, Національний фармацевтичний університет МОЗ України, завідувач кафедри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою, м. Харків

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор РИЖЕНКО Ірина Михайлівна, Національний фармацевтичний університет МОЗ України, професор кафедри фармакології, м. Харків

доктор медичних наук, професор, чл.-кор. НАН та АМН України ЧЕКМАН Іван Сергійович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології, м. Київ

Захист відбудеться 11 грудня 2009 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий 10 листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук, професор Л.М. Малоштан



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення ефективності фармакологічної корекції порушення функцій нирок при нирковій недостатності є актуальним питанням сучасної медицини. Незважаючи на останні досягнення в лікуванні ниркової недостатності, поширеність цього захворювання як і раніше залишається високою. У різних країнах зареєстровано у середньому від 100 до 2000 хворих на 1 мільйон дорослого населення, що страждають на хронічну ниркову недостатність (ХНН) різних стадій (Дудар І., Величко М., 2004). Частота виникнення ХНН у різних країнах світу коливається від 100 до 600 випадків на 1 000 000 населення щорічно, при цьому виявляють 50-100 нових випадків термінального ступеня. В Україні на початок 2004 року на обліку перебувало 9647 хворих на ХНН, з яких 1634 були зареєстровані вперше (Пиріг Л.А., 2005). На кінець 2008 року на обліку перебувало вже 431 777 хворих з діагнозом хронічна хвороба нирок, з яких 37 407 були виявлені вперше (Пиріг Л.А., 2009).

Аналіз сучасної ситуації щодо захворюваності та якості надання нефрологічної допомоги свідчить про негативну тенденцію до підвищення рівня летальності, інвалідизації, зниження якості життя хворих, при чому у значному ступені - в трудоспроможному віці (Семидоцкая Ж.Д. c соавт., 2009). Летальність серед хворих, що страждають на ХНН протягом 10-15 років, становить 18-25%, серед пацієнтів, що потребують проведення діалізу, виживання протягом 5 років становить 35% (Мухин И.В., Николенко В.Ю., 2004; Schieppfti A. et al., 2003). Термінальна стадія ниркової недостатності для підтримки життя хворих потребує використання методів замісної терапії, які мають високу вартість.

З огляду на вищесказане пошук ефективних засобів фармакологічної корекції порушення функцій нирок при ХНН є актуальним питанням сучасної нефрології й фармакології. Існує гостра необхідність в уповільненні темпів прогресування хронічних захворювань нирок до термінальної стадії ХНН.

Беручи до уваги те, що прогресування ХНН із залученням нових патологічних механізмів і ослабленням адаптаційних резервів організму вимагає ще більшого фармакологічного втручання, стає зрозумілою тенденція сучасної медицини щодо використання препаратів найбільш фізіологічних та комплексно діючих, що водночас викликають мінімальну кількість побічних реакцій (Смирнов А.В. c соавт., 2004).

Серед препаратів, що відповідають даним вимогам, важливе місце займають флавоноїди, які є практично нетоксичними для організму людини та при цьому проявляють широкий спектр фармакодинаміки. Аналіз даних літератури свідчить, що комплекс фармакологічних властивостей деяких флавоноїдів, зокрема кверцетину, можна використати в комплексному лікуванні ниркової недостатності (Ковалев В.Б. c соавт., 1999; Satyanarayana P.S. et al., 2001; Galisteo M. et al., 2004).

На сьогоднішній день найпопулярнішим препаратом кверцетину в клінічній практиці є «Корвітин», розроблений на ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» у вигляді ліофілізованого порошку для інфузійного введення. Корвітин широко використовується в терапії інфарктів міокарда і має такі фармакологічні ефекти, як капілярозміцнювальний, антиоксидантний, мембраностабілізувальний, протизапальний, радіопротекторний, регенерувальний, діуретичний, спазмолітичний, і при цьому практично не проявляє побічних ефектів (Мойбенко А.А. c соавт., 2004; Максютіна М. зі співавт., 2007).

Таким чином, з огляду на вищесказане актуальним є дослідження фар-макологічних властивостей корвітину при патологічних станах нирок, зокрема для оптимізації медикаментозної терапії хворих з ХНН.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів НДР Національного фармацевтичного університету у складі комплексних тем: «Фармакологічні дослідження біологічно активних речовин і лікарських засобів синтетичного і природного походження, їх застосування в медичній практиці» (№ держ. реєстр. 0103U000478); «Доклінічне вивчення препарату «Корвітин®» виробництва ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» для застосування при хронічній нирковій недостатності» (№ держ. реєстр. 0106U013045); «Доклінічне дослідження нефротоксичної дії полівінілпіролідону при парентеральному введенні» (№ держ. реєстр. 0108U009205).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень є експериментальне обґрунтування застосування препарату «Корвітин» для підвищення ефективності лікування хворих з нирковою недостатністю.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Провести дослідження гострої токсичності корвітину при внутрішньоочеревинному введенні у щурів та визначити середньоефективну дозу препарату при експериментальній нирковій недостатності.

2. Дослідити нефротропні властивості полівінілпіролідону (ПВП) при парентеральному введенні, окремо та у складі корвітину, на інтактних тваринах та щурах з нирковою недостатністю.

3. Визначити вплив корвітину на перебіг гострої ниркової недостатності у лабораторних тварин.

4. Провести дослідження впливу корвітину на перебіг експериментальної ХНН у щурів.

5. Дослідити фармакологічні властивості корвітину в умовах розвитку ниркової недостатності на тлі аутоімунного гломерулонефриту у щурів.

6. Визначити вплив корвітину на структуру ниркової тканини щурів з нирковою недостатністю та аутоімунним гломерулонефритом.

Об'єкти дослідження. Експериментальне обгрунтування використання «Корвітину» при нирковій недостатності.

Предмет дослідження. Нефропротекторні та гіпоазотемічні властивості «Корвітину»; його вплив на перебіг різних експериментально модельованих уражень нирок у щурів. нефротропний полівінілпіролідон корвітин нирковий

Методи дослідження. При виконанні роботи були використані фармакологічні, біохімічні, гістоморфологічні методи дослідження та методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше проведено дослідження середньоефективних доз корвітину при внутрішньоочеревинному введенні у щурів з нирковою недостатністю. Визначено, що середньоефективна доза препарату складає 33,8 мг/кг, що дозволило у подальших експериментальних дослідженнях обґрунтовано застосовувати саме цю дозу. Крім того, визначено найбільш оптимальну добову дозу корвітину для проведення клінічних досліджень як засобу фармакологічної корекції ниркової недостатності, що складає 8 мг/кг або 560 мг/доба.

Вперше встановлено, що ПВП, який входить до складу корвітину, при парентеральному введенні у дозах, еквівалентній середній ефективній та вдвічі вищій, не чинить негативного впливу на функціональний стан нирок інтактних тварин та перебіг у щурів ниркової недостатності.

На різних моделях ниркової недостатності встановлено, що під впливом корвітину відбувається зниження проявів нефротичного синдрому, нормалізація показників функціонального стану нирок, показників електролітного обміну, клінічних та біохімічних показників тварин, зниження інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення та деструкції ниркової тканини, що обумовлює загальний позитивний вплив препарату на перебіг захворювання. Також визначено, що застосування корвітину сприяє збереженню морфо- та ультраструктури нирок щурів на тлі експериментального гломерулонефриту з нирковою недостатністю.

Новизна досліджень підтверджена патентом на винахід (заявка на винахід № А 2008 12288/5354 від 20.10.2008 р. «Засіб на основі кверцетину, що виявляє нефропротекторну дію та регулюючу електролітичний обмін активність при хронічній нирковій недостатності, фармацевтична композиція на його основі та спосіб отримання»).

Практичне значення одержаних результатів. Для спеціалістів з експериментальної фармакології визначено напрямки пошуку та критерії створення нових засобів нефропротекторної та гіпоазотемічної дії на основі флавоноїдів. Доведено, що препарат «Корвітин», який широко використовується в кардіологічній практиці, є перспективним засобом для лікування хворих на ниркову недостатність, та обґрунтовано доцільність його застосування у добовій дозі 8 мг/кг при проведенні клінічного етапу досліджень. Розроблено протокол клінічних випробувань та підготовлено комплект документів для отримання дозволу ДФЦ МОЗ України на проведення клінічних доліджень корвітину як засобу фармакологічної корекції ХНН.

За результатами проведених експериментальних досліджень розроблено інформаційний лист «Створення ефективних лікарських засобів нефропротекторної та гіпоазотемічної дії на основі флавоноїдів» для спеціалістів з експериментальної фармакології та нефрології. Також підготовлено методичні рекомендації «Методи експериментального моделювання ураження нирок для фармакологічних досліджень», що упроваджено у практичну діяльність ДУ «Інститут фармакології та токсикології АМН України», ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції», ЦНДЛ Національного фармацевтичного університету.

Результати роботи упроваджено у навчальний процес кафедри фармакології Національного фармацевтичного університету, кафедри урології, нефрології та андрології Харківського державного медичного університету; кафедри фармакології, клінічної фармакології та фармакотерапії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького; кафедри фармакології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Разом з науковим керівником визначені мета і завдання дослідження, розроблені методичні підходи, згідно з якими відібрані моделі та методи для виконання експериментальної частини дисертації. Особисто проведені патентно-інформаційний пошук, експериментальні дослідження, статистична обробка, аналіз та систематизація отриманих результатів, сформульовані висновки дисертації. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом наведені результати власних експериментальних досліджень, також дисертант брав участь в аналізі та узагальненні отриманих даних, у написанні статей.

Електронно-мікроскопічні дослідження проведені на базі лабораторії патоморфології з групою електронної мікроскопії Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва АМН України, морфологічні дослідження - на базі лабораторії лікарської та промислової токсикології ДП «Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції».

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені і обговорені на VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Клінічна фармація в Україні» (м. Харків, 2007); V Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології «Досягнення та перспективи клінічної фармакології» (м. Вінниця, 2008); VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Клінічна фармація в Україні» (м. Харків, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання створення нових лікарських засобів» (м. Харків, 2008); щорічному науково-практичному міжнародному з'їзді асоціації «Drug Information Association» (Berlin, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт. З них 5 статей у наукових фахових журналах, 5 тез доповідей на науково-практичних конференціях (1 за кордоном), інформаційний лист, методичні рекомендації; отримано попередній висновок про видачу патенту на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, 5-х розділів експериментальних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 177 сторінок друкованого тексту. Робота ілюстрована 22 таблицями та 66 рисунками. Перелік використаних джерел містить 222 найменування, з яких 122 - латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Як об'єкт дослідження було обрано препарат «Корвітин®» виробництва зат нвц «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (Україна) - ліофілізований порошок для ін'єкцій у флаконах по 500 мг. Також одним із дослідних об'єктів був розчин ПВП для парентерального введення з концентрацією діючої речовини 20 мг/мл, яка забезпечує необхідну дозу ПВП у певному обсязі рідини - еквівалентну вмісту у корвітині при його введенні тваринам. Як препарат порівняння було використано препарат «Леспенефрил» виробництва «USB Healthcare» (Франція) - спиртовий розчин для перорального застосування, як найвідоміший засіб гіпоазотемічної дії, що застосовується при нирковій недостатності.

Фармакологічні дослідження проведені на 398 білих нелінійних щурах, що були вирощені у розпліднику ЦНДЛ НФаУ та утримувались на стандартному харчовому раціоні відповідно до санітарно-гігієнічних норм.

Основні етапи досліджень наведені на схемі. На першому етапі було проведено вивчення гострої токсичності корвітину за методом В.Б. Прозоровського (Прозоровский В.Б., 1992). Тварини дослідних груп одержували корвітин у діапазоні доз від 500 мг/кг до 5000 мг/кг. Для розрахунку середньої летальної дози (ЛД50) через 14 днів визначали відсоток летальності в кожній групі і за допомогою таблиць, а також розрахунків відповідно до методу пробіт-аналізу кривих летальностей за В. Б. Прозоровским визначали значення ЛД50.

Дослідження середньоефективних доз корвітину проводили на моделі ниркової недостатності, викликаної підшкірним уведенням 2,5 % розчину хромату калію в дозі 0,7 мл/кг (Андреев С.В., 1973). Активність препарату визначали за його здатністю зменшувати порушення гломерулярної фільтрації, що у свою чергу оцінювалося ступенем посилення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) у порівнянні з контрольною патологією. На підставі залежності активності препарату від використаної дози методом пробіт-аналізу розраховувалася середньоефективна доза препарату (ЕД50) при застосуванні в умовах розвитку ниркової недостатності.

Дослідження нефротропних властивостей ПВП проводили також на моделі ниркової недостатності, викликаної хроматом калію. Визначення дослідних показників у тварин проводили на 10 та 20 добу експерименту.

Вплив дослідних об'єктів на перебіг гострої ниркової недостатності (ГНН) було вивчено на моделі гострого гліцеринового нефрозу, який відтворювали шляхом внутрішньом'язового уведення 80 % розчину гліцерину в дозі 9 мл/кг (Гуляев В.Г., 1989). Дослідження проводили у порівнянні з леспенефрилом станом на 4 та 7 добу експерименту.

Вплив засобів на перебіг ХНН вивчали у порівнянні з леспенефрилом на 14 та 21 добу досліду, на моделі сулемової нефропатії, яку відтворювали підшкірним уведенням 0,1 % розчину сулеми в дозі 4 мг/кг тричі протягом трьох днів (Аношина М.Ю., 1984).

Етапи фармакологічних досліджень



Дослідження фармакологічних властивостей корвітину на тлі аутоімунного гломерулонефриту у щурів було проведено на моделі нефриту Хеймана у модифікації (Вихерт А.М. с соавт., 1973) у порівнянні з леспенефрилом з визначенням дослідних показників станом на 120-у добу. Імунізацію тварин проводили за допомогою підшкірного введення 20% емульсії кіркового шару нирок в сполученні з повним ад'ювантом Фрейнда («Sigma», США) у співвідношенні 1:1 і загальній дозі 7,4 мл/кг. Через 4 тижні, коли з'являлись перші клінічні ознаки захворювання, з метою потенціювання аутоімунного процесу введення імунізуючої суміші повторювали в тій самій дозі, яку повністю вводили внутрішньоочеревинно. Тварини дослідних груп, починаючи з 90 доби експерименту, отримували препарати 1 раз на добу протягом 30 діб.

Протягом експериментальних досліджень використовували такі методи визначення клінічних, біохімічних та функціональних показників нирок щурів. Спонтанний та відносний діурез визначали за допомогою індивідуальних метаболітних кліток (Баринов Э.Ф. с соавт., 1987); клінічні показники сечі та крові - за загальноприйнятими методами (Зупанець І.А., Москаленко В.Ф., 2001); за допомогою біохімічних наборів «Lachema» (Чехія) визначали сечовину крові та сечі діацетилмонооксимним методом, креатинін крові та сечі - за реакцією Яффе, загальний білок крові - біуретовим методом, альбумін крові - за реакцією з бромкрезоловим зеленим (Камышников В.С., 2003). Вміст електролітів у крові та сечі визначали за допомогою біохімічних наборів «Ольвекс Диагностикум» (Росія) такими методами: натрій - за реакцією з уранілацетатом магнію; калій - за реакцією з тетрафенілборатом; хлориди - за реакцією з тіоціанатом ртуті та іонами заліза (Камышников В.С., 2003). Вміст ТБК-реактантів і дієнових кон'югатів (ДК) у крові та тканині нирок визначали за допомогою стандартних спектрофотометричних методик (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977). Вміст ендогенного N-ацГА у крові та тканині нирок визначали за реакцією взаємодії з реактивом Ерліха у спиртовому середовищі відповідно до модифікації (Зупанець І.А., Шебеко С.К., 2005). Кліренс ендогенного креатиніну, кліренс сечовини та канальцеву реабсорбцію розраховували загальноприйнятими методами (Маршалл В.Дж., 2000). Дослідження морфоструктури нирок проводили за допомогою стандартних методів світлової мікроскопії, парафінові зрізи фарбували гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за Ван Гізоном, також ставили ШИК-реакцію (Саркисов Д.С., Перов Ю.Л., 1996). Дослідження ультраструктури нирок проводили за допомогою стандартних методів електронної мікроскопії (Саркисов Д.С., Перов Ю.Л., 1996).

Статистичну обробку одержаних результатів проводили за допомогою комп'ютерних програм методами варіаційної статистики з використанням критеріїв Фішера-Стьюдента та непараметричних методів аналізу (Реброва О.Ю., 2006).

Результати досліджень та їх обговорення.

Дослідження гострої токсичності та середньоефективних доз корвітину в умовах розвитку ниркової недостатності. Експериментальні дослідження з визначення токсикологічних характеристик корвітину показали відсутність летальності у щурів. Це дозволяє вважати, що значення ЛД50 для корвітину перевищує максимальну дозу, яку використовували в експерименті, тобто у щурів при внутрішньочеревинному введенні ЛД50 > 5000 мг/кг. Це значення ЛД50 дозволяє віднести препарат корвітин за класифікацією К.К. Сидорова до VI класу токсичності - відносно нешкідливі речовини (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001).

При дослідженні середніх ефективних доз корвітину як середня летальна доза було прийняте значення, отримане на попередньому етапі експериментів, що дорівнює 5000 мг/кг, як найвища досліджувана доза препарату, при якій не спостерігалося летальності тварин. Щурам уводили корвітин у дозах, що відповідають 1/100 ЛД50, 1/200 ЛД50, 1/400 ЛД50, 1/800 ЛД50, тобто 50 мг/кг, 25 мг/кг, 12,5 мг/кг і 6,25 мг/кг. Рівень активності корвітину визначали за його здатністю зменшувати порушення гломерулярної фільтрації, що у свою чергу оцінювали за ступенем збільшення ШКФ у порівнянні з контрольною патологією (табл.1).

Таблиця 1 - Функціональні показники нирок щурів з нирковою недостатністю при дослідженні середньоефективних доз корвітину (10 доба)

Умови досліду	Діурез, мл/доба	Креатинін крові, мкмоль/л	ШКФ, мл/доба
Інтактні щури	7,70±0,54	60,68±6,06	367,83±28,52
Патологія	5,70±0,33*	219,17±22,06*	146,13±15,08*
Корвітин 50 мг/кг	7,21±0,33**	89,10±9,63**	281,72±27,26**
Корвітин 25 мг/кг	7,12±0,33	106,10±13,69	273,33±28,82**
Корвітин 12,5 мг/кг	6,03±0,26	170,64±23,85	200,82±21,76*
Корвітин 6,25 мг/кг	5,90±0,33	190,29±22,10	177,21±16,81*

Примітки: * - p ? 0,05 відносно інтактних тварин; ** - p ? 0,05 відносно тварин з патологією.

У тварин контрольної групи відмічалось значне погіршення гломерулярної фільтрації, оскільки показник ШКФ знижувався в 2,5 рази у порівнянні з інтактними тваринами При цьому також відбувалось зниження діурезу та підвищення креатиніну крові (табл. 1). При застосуванні корвітину відбувалось збільшення показників ШКФ, діурезу та нормалізація рівня креатиніну. Звертає на себе увагу, що найбільший позитивний вплив на стан гломерулярної фільтрації корвітин проявив в діапазоні доз 25 мг/кг - 50 мг/кг.

Середньоефективна доза корвітину була визначена на підставі залежності активності препарату від використаної дози методом пробіт-аналізу. У результаті розрахунків виявляється, що середня ефективна доза корвітину для щурів при застосуванні в умовах розвитку ниркової недостатності становить 33,8 ± 5,6 мг/кг.

При перерахунку даної дози для людини за коефіцієнтом видової чутливості (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001) ми отримуємо значення 8 мг/кг. Зважаючи на те, що середня маса людини дорівнює 70 кг, добова доза корвітину становить 560 мг/доба, що дозволяє використовувати хворим з ХНН 1 флакон препарату на добу (1 флакон містить 500 мг діючої речовини).

Вивчення нефротропних властивостей ПВП при парентеральному введенні у щурів з нирковою недостатністю. Результати досліджень свідчать про те, що під впливом ПВП на тлі ниркової недостатності, незалежно від використаної дози, показники відносного та спонтанного діурезу, протеїнурії, ШКФ та канальцевої реабсорбції (КР) були на рівні тварин з контрольною патологією (табл. 2). Під впливом корвітину відбувається вірогідне поліпшення всіх досліджуваних показників.

Таким чином, визначено, що розчин ПВП при внутрішньоочеревинному застосуванні в дозах 30 та 60 мг/кг у щурів на тлі розвитку ниркової недостатності не чинить негативного впливу на показники загального та функціонального стану нирок тварин. При застосуванні за цих умов корвітину в еквівалентних дозах за вмістом ПВП спостерігається виражений позитивний вплив на перебіг патології.

Таблиця 2 - Динаміка деяких показників функціонального стану нирок щурів під впливом ПВП та корвітину (20 доба)

Умови досліду	Відносний діурез, %	Протеїнурія, мг/доба	ШКФ, мл/доба	Канальцева реабсорбція, %
Інтактні щури	51,75±0,50	1,32±0,22	407,4±20,5	98,56±0,10
Патологія	37,42±3,83*	16,27±2,90*	105,6±19,4*	95,62±0,45*
Інтакт + ПВП 60 мг/кг	51,14±0,34**	1,84±0,38**	375,1±18,4**	98,34±0,09**
Інтакт + корвітин 60 мг/кг	52,53±1,05**	2,51±0,91**	434,6±24,0**	98,08±0,05**
Патологія + ПВП 30 мг/кг	39,27±3,80*	15,76±2,56*/?	108,4±17,0*/?	95,80±0,43*/?
Патологія + ПВП 60 мг/кг	40,71±2,27*	18,93±1,65*	103,5±6,6*/?	95,79±0,23*/?
Патологія + корвітин 30 мг/кг	46,57±1,10**	7,24±1,28**	253,0±22,9**	97,88±0,09**
Патологія + корвітин 60 мг/кг	47,20±1,96**	13,65±2,10*	206,0±19,9**	97,77±0,21**

Примітки: * - p ? 0,05 відносно інтактних тварин; ** - p ? 0,05 відносно тварин з патологією; ? - p ? 0,05 відносно тварин, що отримували корвітин у еквівалентній дозі за ПВП.

Результати досліджень морфоструктури нирок щурів свідчать про те, що при внутрішньоочеревинному введенні інтактним щурам розчинів ПВП та корвітину у дозі 60 мг/кг (за ПВП) не спостерігалось жодного впливу на морфоструктуру нефротелію тварин. Також на тлі розвитку у лабораторних тварин ниркової недостатності розчин ПВП у дозах 30 та 60 мг/кг при внутрішньоочеревинному введенні не призводив до погіршення патоморфологічної картини ниркової тканини.

Дослідження впливу корвітину на перебіг ГНН. Результати досліджень свідчать про те, що при використанні корвітину для лікування щурів показники відносного діурезу були вірогідно більшими за показники тварин з контрольною патологією (табл. 3). Показник ШКФ у дослідній групі, де застосовували корвітин, був вірогідно вищим в 2,2 рази, ніж у тварин з контрольною патологією. В умовах розвитку експериментальної ниркової недостатності дуже часто змінюється реабсорбційна функція нирок, яка характеризується таким важливим показником, як КР. В групі тварин, де застосовували корвітин, цей показник був вірогідно вищим за рівень у щурів з контрольною патологією та дещо перевищував його у тварин, що отримували референс-препарат леспенефрил, що може бути пов'язано з його високою діуретичною активністю.

Таблиця 3 - Динаміка деяких показників функціонального стану нирок щурів з ГНН під впливом експериментальної терапії (7 доба)

Умови досліду	Діурез, мл/доба	Відносний діурез, %	ШКФ, мл/доба	Канальцева реабсорбція, %
Інтактні щури	6,800,34	50,940,35	384,521,4	98,200,11
Патологія	2,900,40*	33,581,53*	64, 67,5*	95,520,10*
Корвітин	5,300,49**	47,200,60**	144,612,6**	96,340,11**
Леспенефрил	6,630,47**	48,831,45**	158,413,4**	95,730,48

Примітки (тут та на рис. 1):* - p ? 0,05 відносно інтактних тварин; ** - p ? 0,05 відносно тварин з патологією.

Таким чином, розглянуті експериментальні дані демонструють, що за умов розвитку у щурів ГНН препарат корвітин покращує показники функціонального стану нирок та азотистого обміну лабораторних тварин, а також чинить загальний позитивний вплив на перебіг захворювання, при цьому не поступаючись референс-препарату леспенефрилу.

Вивчення фармакологічних властивостей корвітину в умовах розвитку ХНН. Результати досліджень показали, що під впливом корвітину рівень креатиніну крові вірогідно знижувався і перевищував рівень інтактних тварин лише в 2-2,3 рази (рис. 1). Рівень сечовини крові при застосуванні корвітину був вірогідно меншим, ніж у тварин з контрольною патологією і перевищував рівень у інтактних щурів у 2 рази. При цьому протягом всього експерименту цей показник був нижчим, ніж у тварин, що отримували леспенефрил. Отримані дані характеризують з позитивного боку вплив корвітину на перебіг ниркової недостатності, оскільки леспенефрил є одним з найвідоміших гіпоазотемічних засобів з доведеним рівнем клінічної ефективності.

Описані вище тенденції змін показників азоту крові корелюють з інтенсивністю виведення основного продукту азотистого обміну - сечовини, яку відображує такий показник, як кліренс сечовини. Так, при використанні корвітину кліренс сечовини був вірогідно більшим, ніж у тварин з нирковою недостатністю і меншим, ніж у інтактних тварин лише в 1,4 рази. При використанні леспенефрилу кліренс сечовини також зростав у порівнянні з контрольною патологією, але він був меншим, ніж у групі, де лікування проводили корвітином.

Рис. 1. Динаміка показників азотистого обміну у щурів з ХНН під впливом корвітину (21 доба)



При дослідженні впливу корвітину на показники електролітного обміну відмічалась нормалізація вмісту натрію у сироватці крові, його рівень утримувався на рівні 122-127 ммоль/л протягом усього дослідження, що незначно менше, ніж у інтактній групі (табл. 4). При цьому інтенсивність його екскреції вірогідно перевищувала показники у групі контрольної патології.

При дослідженні динаміки показників вмісту калію у тварин з ХНН спостерігалося утворення стійкої гіперкаліємії, яка є наслідком пригнічення його виділення із сечею. При застосуванні корвітину спостерігалась нормалізація вмісту калію у сироватці крові, при цьому показники його вмісту були наближені до інтактних тварин та перевершували вплив леспенефрилу. Все це корелювало з підвищенням виділення калію із сечею, яке перевищувало показники контрольних тварин у 4 рази.

Крім того, протягом експерименту у групі контрольної патології спостерігалось поступове збільшення вмісту хлоридів у сироватці крові та відбувалось відповідне зниження екскреції хлоридів із сечею, що пояснювалось розладом натрієво-калієвого транспорту та секреції протонів у канальцях нирок. У той же час під впливом корвітину вміст хлоридів у сироватці крові нормалізувався і навіть наблизився до рівня інтактних тварин. Екскреція хлоридів із сечею під впливом корвітину була вірогідно більшою, ніж у тварин з контрольною патологією (в 1,5 рази).

Таблиця 4 - Динаміка деяких показників електролітного обміну у щурів з ХНН під впливом експериментального лікування (21 доба)

Умови досліду	Вміст у сироватці крові, ммоль/л	Екскреція, мкмоль/доба
	натрію	калію	хлоридів	натрію	калію	хлоридів
Інтактні щури	143,1±6,5	4,68±0,36	109,2±9,2	569,0±25,0	400,2±33,8	780,1±42,4
Патологія	168,8±7,8*	9,39±0,56*	185,5±9,3*	386,2±32,0*	129,1±19,8*	519,4±30,1*
Корвітин	122,1±4,1**	5,85±0,43**	115,0±8,1**/?	697,6±60,0**/?	518,6±40,5**	786,0±45,4**
Леспенефрил	117,1±6,5**	6,29±0,25**	144,8±7,5**	918,1±41,6**	523,5±34,4**	814,5±20,5**

Примітки (тут та у табл. 5, на рис. 2, 3): * - p? 0,05 відносно інтактних тварин; ** - p? 0,05 відносно групи контрольної патології; ? - p? 0,05 відносно тварин, що отримували леспенефрил.

Таким чином, проведене дослідження показало, що корвітин позитивно впливає на функціональний стан нирок та нормалізує показники електролітного обміну у щурів на тлі ХНН, що обумовлює загальний позитивний вплив препарату на перебіг патології та значно знижує летальність тварин, не поступаючись при цьому референс-препарату леспенефрилу.

Дослідження впливу корвітину на перебіг ниркової недостатності у щурів на тлі хронічного гломерулонефриту. Результати досліджень свідчать про те, що при використанні корвітину для лікування щурів з ХНН на тлі гломерулонефриту показники відносного діурезу були вірогідно більшими за показники тварин з контрольною патологією (табл. 5).

Таблиця 5 - Динаміка показників функціонального стану нирок щурів з гломерулонефритом та нирковою недостатністю під впливом експериментальної терапії (120 доба)

Умови досліду	Відносний діурез, %	Протеїнурія, мг/доба	ШКФ, мл/доба	Канальцева реабсорбція, %
Інтактні щури	50,530,47	2,130,56	401,115,2	98,100,05
Патологія	35,993,7*	144,020,10*	101,511,7*	95,710,10*
Корвітин	45,171,87**	63,289,41**	260,917,9**	97,660,10**/?
Леспенефрил	53,752,17**	79,479,88**	228,218,5**	96,200,40*

Найчутливішим показником функціонального стану ниркового фільтра є рівень протеїнурії, найвищі значення якого були відмічені у щурів з контрольною патологією. У всіх інших дослідних групах цей показник протягом дослідження був вірогідно меншим, ніж у контрольних тварин, особливо у щурів, що отримували корвітин, де було відзначено найменшу протеїнурію, приблизно 63 мг/доба, що в 2,3 рази менше ніж у групі контрольної патології, а також менше, ніж у щурів, що отримували референс-препарат леспенефрил. Показники ШКФ у тварин, яких лікували корвітином, протягом експерименту хоча й були нижчими за інтакт, але були у 3 рази вищими ніж у тварин з групи контрольної патології. Це можна пояснити посиленням внутриклубочкової гемодинаміки під впливом цього препарату. Слід відмітити, що у референс-препарату показник ШКФ був вірогідно вищим, ніж у тварин групи контрольної патології, але нижчим, ніж у тварин, що отримували корвітин. Також у групі контрольної патології спостерігалось значне зниження канальцевої реабсорбції, що свідчить про пошкодження канальцевого апарату нирок. При застосуванні корвітину відбувалось вірогідне підвищення цього показника, яке також було більше виражено, ніж під впливом препарату порівняння леспенефрилу.

Звертає на себе увагу те, що в групі щурів контрольної патологієї рівень загального білка був вірогідно нижче (в 2,3 рази), ніж у інтактних тварин протягом всього досліду. При цьому рівень альбумінів хоча й був нижчим за такий у інтактних щурів, але ця різниця нівелювалась, що частково свідчить про неселективний характер протеїнурії. Рівень загального білка був також дуже низьким у щурів, яким вводили референс-препарат. При застосуванні корвітину показник загального білка протягом всього дослідження був вірогідно більшим, ніж у групі з контрольною патологією та вірогідно перевищував цей показник у тварин, що отримували леспенефрил. При тому рівень альбуміну крові тут також був вірогідно більшим, ніж у контрольній групі, що частково може свідчити про більш селективний характер протеїнурії, ніж у щурів з контрольною патологією.

Протягом експерименту було визначено динаміку вмісту ТБК-реактантів та дієнових кон'югатів у сироватці крові та гомогенаті нирок як інтегративних та досить інформативних показників процесів ПОЛ (рис. 2, 3).



Рис. 2. Вміст ТБК-реактантів у сироватці крові та тканині нирок щурів з ХНН та гломерулонефритом

Так, у групі з контрольною патологією було відмічено вірогідне підвищення у 2 рази вмісту ТБК-реактантів та ДК у сироватці крові протягом всього експерименту у порівнянні з інтактними тваринами. Саме така тенденція була відмічена в групі, де тварини отримували лікування леспенефрилом. На відміну від цього, під впливом корвітину розглянуті показники знижувались в середньому в 1,5 рази у порівнянні з контрольною патологією і були не тільки вірогідно меншими, ніж показники тварин цієї групи, але й ніж показники щурів, що отримували препарат порівняння леспенефрил.

Рис. 3. Вміст дієнових кон'югатів у сироватці крові та тканині нирок щурів з ХНН та гломерулонефритом

Певна динаміка змін мала місце у показниках азотистого обміну (рис. 4). Так, у групі з контрольною патологією було відмічено стійке підвищення рівня сечовини крові у 5,4 рази на 120 добу досліду у порівнянні з інтактними щурами. У всіх інших дослідних групах цей показник був вірогідно меншим.

Рис. 4. Динаміка показників азотистого обміну щурів з ХНН та гломерулонефритом

Примітки: * - p ? 0,05 відносно інтактних тварин; ** - p ? 0,05 відносно тварин з патологією.

Майже така саме тенденція спостерігалась при аналізі вмісту креатиніну в сироватці крові експериментальних тварин, за винятком того, що у щурів, які отримували корвітин, показник креатиніну крові був вірогідно меншим не тільки у порівнянні з тваринами з контрольною патологією, але й тими, що отримували препарат порівняння леспенефрил. При цьому, у тварин з гломерулонефритом та нирковою недостатністю відбувалось зниження кліренсу сечовини у 4,3 рази на 120 добу експерименту у порівнянні з інтактними тваринами. При використанні корвітину показник кліренсу сечовини мав тенденцію до нормалізації і був вірогідно більшим, ніж у тварин з контрольною патологією. При цьому даний показник знаходився на меншому, ніж у інтактних тварин рівні лише в 1,3 рази. При використанні леспенефрилу кліренс сечовини також зростав у порівнянні з контрольною патологією, але він був меншим, ніж у тварин, що отримували корвітин.

Як показник інтенсивності перебігу деструктивних процесів у нирках використовували вміст ендогенного N-ацетилглюкозаміну (N-ацГА ) у гомогенаті нирок, а також його фракцій у сироватці крові. Ці показники є досить інформативними для відображення процесів пошкодження структур ниркового фільтра та ефективності їх фармакотерапії (Зупанец И.А., Шебеко С.К., 2006). Аналіз експериментальних даних показує, що протягом дослідження у щурів з ХНН на тлі гломерулонефриту було відмічено значне підвищення, у порівнянні з інтактними тваринами (приблизно в 2 рази), рівня загального та зв'язаного N-ацГА у сироватці крові та зниження вільної фракції, а також його вмісту у паренхімі нирок (рис. 5).

1 - інтактні щури 2 - патологія 3 - корвітин 4 - леспенефрил

Рис. 5. Вміст ендогенного N-ацетилглюкозаміну у сироватці крові та паренхімі нирок щурів з гломерулонефритом (90 доба)

Примітки: * - p? 0,05 відносно інтактних тварин; ** - p? 0,05 відносно групи контрольної патології; ? - p? 0,05 відносно тварин, що отримували леспенефрил.

Ця ситуація пояснюється деструкцією під впливом запальних процесів мембранних структур нирок, що містять велику кількість глікопротеїнів і глікозаміногліканів, до складу яких, у свою чергу, входить ендогенний N-ацГА, та масовим виходом цих речовин у судинне русло (Зупанец И.А., Шебеко С.К., 2006). Під впливом корвітину відбувалось вірогідне підвищення вмісту N-ацГА у нирковій тканині (в 1,7 рази) та зниження його вмісту у сироватці крові, в першу чергу за рахунок зв'язаної фракції. Це привело до росту вмісту вільної фракції N-ацГА в 2,4 рази і свідчить про зниження інтенсивності деструктивних процесів в організмі тварин. Подібна картина, але при значно меншому ступені проявів, спостерігається в групі, де леспенефрил чинить помірний позитивний вплив, знижуючи інтенсивність деструкції у нирковій тканині, але за рівнем впливу на дані показники поступається корвітину.

Аналіз морфоструктури нирок щурів з ХНН на тлі гломерулонефриту показав, що використаний метод відтворення патології призводить до розвитку нефропатії, за морфологічними ознаками подібної до мезангіопроліферативного гломерулонефриту, прогресування якого, викликає гломерулосклероз з клінічними ознаками ХНН. Виявлено, що найбільший позитивний вплив на морфоструктуру ниркової тканини тварин з ХНН проявив корвітин, оскільки при його застосуванні спостерігалась нормалізація гістологічної картини нирок, наближення її до інтактних тварин з наявністю деяких патологічних змін при мінімальному ступені проявів. Останнє виявлялось у вірогідному зниженні оптичної щільності базальних мембран у порівнянні з контрольною патологією та референс-препаратом леспенефрилом, зниженні проліферації мезангіоцитів та розмірів мезангіального матриксу, зменшенні осередків склерозування гломерул, нормалізації тубуло-інтерстиціального компонента нирок.

При дослідженні ультраструктури нирок методами електронної мікроскопії виявлено, що при лікуванні тварин з ХНН за допомогою корвітину спостерігалась нормалізація ультраструктурної картини нирок, особливо елементів ниркового фільтру, наближення її до інтактних тварин з наявністю деяких патологічних змін при мінімальному ступені проявів, але без виражених ознак гломерулосклерозу. За ступенем позитивного впливу на ультраструктуру нирок щурів з ХНН та гломерулонефритом корвітин перевершував референс-препарат леспенефрил.



ВИСНОВКИ

При вивченні середньоефективних доз корвітину в умовах розвитку ниркової недостатності у лабораторних тварин було визначено, що його ЕД50 складає 33,8 ± 5,6 мг/кг. За токсикологічними характеристиками корвітин є препаратом практично нетоксичним для організму людини, оскільки експериментально визначений показник ЛД50 перевищує 5000 мг/кг при внутрішньоочеревинному введенні у щурів.

Полівінілпіролідон при парентеральному введенні у дозах, еквівалентній ЕД50 корвітину та вдвічі більшій (30 та 60 мг/кг, відповідно), у щурів на тлі розвитку ниркової недостатності не чинить негативного впливу на показники функціонального стану нирок, інтенсивність деструктивних процесів, білковий та азотистий обмін, а також не викликає погіршення структури ниркової тканини.

При застосуванні у тварин з гострою нирковою недостатністю корвітин у дозі 33,8 мг/кг чинить позитивний вплив на перебіг патології, що підтверджується зниженням проявів нефротичного синдрому, покращанням функціональних показників нирок та показників азотистого обміну.

В умовах розвитку експериментальної хронічної ниркової недостатності корвітин у дозі 33,8 мг/кг покращує функціональні показники нирок, нормалізує показники електролітного обміну та виявляє помірну гіпоазотемічну дію, підвищуючи виведення продуктів азотистого обміну за рахунок посилення клубочкової фільтрації, і не поступається при цьому референс-препарату леспенефрилу.

Препарат корвітин у дозі 33,8 мг/кг чинить позитивний вплив на перебіг ниркової недостатності у лабораторних тварин на тлі аутоімунного гломерулонефриту, що підтверджується зниженням проявів нефротичного синдрому, покращанням функціональних показників нирок та показників клінічного аналізу крові, нормалізацією показників білкового, азотистого обмінів, процесів ПОЛ та вмісту ендогенного N-ацетилглюкозаміну.

За даними гістоморфологічних досліджень, корвітин у дозі 33,8 мг/кг сприяє збереженню морфо- та ультраструктури нирок щурів на тлі експериментального гломерулонефриту з нирковою недостатністю.

Корвітин може бути рекомендований для проведення клінічних досліджень як засіб для лікування хворих на хронічну ниркову недостатність. При цьому препарат доцільно вводити у добовій дозі 8 мг/кг або 560 мг/доба.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вплив кверцетину при парентеральному введенні на функціональні показники нирок щурів з нирковою недостатностю на тлі хронічного гломерулонефриту / Д.С. Харченко, І.А. Зупанець, С.К. Шебеко, І.А. Отрішко // Клінічна фармація. - 2009. - № 2 (13). - С. 50-53. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних).

2. Зупанець І.А. Дослідження гострої токсичності та середньоефективних доз кверцетину при парентеральному введенні в умовах розвитку ниркової недостатності у щурів / І.А. Зупанець, С.К. Шебеко, Д.С. Харченко // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2009. - № 1 (8). - С. 28-33. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, підготовка статті).

3. Зупанець І.А. Дослідження впливу парентеральної форми кверцетину на перебіг гострої ниркової недостатності у щурів / І.А. Зупанець, С.К. Шебеко, Д.С. Харченко // Медична хімія. - 2009. - № 1 (11). - С. 98-102. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних, підготовка статті).

4. Зупанець І.А. Експериментальне вивчення фармакологічних властивостей парентеральної форми кверцетину в умовах розвитку хронічної ниркової недостатності / І.А. Зупанець, С.К. Шебеко, Д.С. Харченко // Вісник фармації. - 2009. - № 2 (58). - С. 75-78. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, аналіз й узагальнення отриманих даних, підготовка статті).

5. Харченко Д.С. Изучение влияния кверцетина при парентеральном введении на биохимические показатели крыс с почечной недостаточностью на фоне хронического гломерулонефрита / Д.С. Харченко, И.А. Зупанец, С.К. Шебеко // Фармаком. - 2009. - № 2. - С. 117-121. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних, підготовка статті).

6. Створення ефективних лікарських засобів нефропротекторної та гіпоазотемічної дії на основі флавоноїдів / І.А. Зупанець, І.О. Дудар, С.К. Шебеко, А.С. Шаламай, Д.С. Харченко // Інформаційний лист. - К., 2009. - №140. - 8 с.

7. Методи експериментального моделювання ураження нирок для фармакологічних досліджень / С.Ю. Штриголь, В.М. Лісовий, І.А. Зупанець, С.К. Шебеко, Н.Ф. Маслова, А.І. Гоженко, Л.В. Яковлєва, І.І. Заморський, О.В. Товчига, Д.С. Харченко. - Х.: Вид-во НФаУ, 2009. - 48 с.

8. Зупанець І.А. Дослідження ефективності Корвітину при нирковій недостатності у щурів / І.А. Зупанець, С.К. Шебеко, Д.С. Харченко // Матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференцї з міжнародною участю „Клінічна фармація в Україні”. - Х., 2007. - С. 148-150.

9. Харченко Д.С. Фармакологічне вивчення біохімічних показників щурів з гломерулонефритом під впливом кверцетину при парентеральному введенні / Д.С. Харченко, С.К. Шебеко // Матеріали VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференцї з міжнародною участю „Клінічна фармація в Україні”. - Х., 2008. - С. 117-118.

10. Харченко Д.С. Дослідження функціональних показників нирок щурів з гломерулонефритом під впливом кверцетину при парентеральному введенні / Д.С. Харченко, І.А. Зупанець, С.К. Шебеко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференцї студентів та молодих вчених „Актуальні питання створення нових лікарських засобів”. - Х., 2008. - С. 225.

11. Харченко Д.С. Дослідження показників азотистого обміну у щурів з гломерулонефритом під впливом кверцетину при парентеральному введенні. / Д.С. Харченко, І.А. Зупанець, С.К. Шебеко // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Досягнення та перспективи клінічної фармакології». - Вісник Вінницького Національного медичного університету. - 2008. - №12. - С.251.

12. Kharchenko D.S. The research of quercetin parenteral form influence on the course of experimental glomerulonephritis / D.S. Kharchenko // Drug Information Journal. - 2009. - Vol. 2 (43). - P. 228-229.



Харченко Д.С. Експериментальне обґрунтування застосування препарату «Корвітин» при нирковій недостатності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Національний фармацевтичний університет, Харків, 2009.

У ході експериментальних досліджень вивчено гостру токсичність та середньоефективні дози препарату корвітин при внутрішньоочеревинному введенні у щурів з нирковою недостатністю. Визначено, що його середньоефективна доза складає 33,8 мг/кг, що дозволило у подальших експериментальних дослідженнях обґрунтовано застосовувати саме цю дозу.

Встановлено, що ПВП, який входить до складу корвітину, при парентеральному введенні у дозах, еквівалентній середній ефективній та вдвічі вищій, не чинить негативного впливу на функціональний стан нирок інтактних тварин та перебіг у щурів ниркової недостатності.

На різних моделях ниркової недостатності встановлено, що під впливом корвітину відбувається зниження проявів нефротичного й набрякового синдромів, нормалізація показників функціонального стану нирок, показників електролітного обміну, клінічних та біохімічних показників крові, зниження інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення та деструкції у нирковій тканині, що обумовлює загальний позитивний вплив препарату на перебіг захворювання. Також визначено, що застосування корвітину сприяє збереженню морфо- та ультраструктури нирок щурів на тлі експериментального гломерулонефриту з нирковою недостатністю.

Таким чином, препарат корвітин можна рекомендувати для подальшого клінічного вивчення з метою застосування в терапії ниркової недостатності.

Ключові слова: корвітин, нефропотекторна дія, гіпоазотемічна дія, ниркова недостатність.



Харченко Д.С. Экспериментальное обоснование применения препарата «Корвитин» при почечной недостаточности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2009.

На первом этапе исследований была изучена острая токсичность и определена средняя эффективная доза корвитина в условиях развития почечной недостаточности, вызванной подкожным введением хромата калия. Установлено, что средняя эффективная доза корвитина для крыс составляет 33,8 мг/кг.

В результате исследования нефротропных свойств ПВП было установлено, что раствор ПВП при парентеральном введении в дозах 30 и 60 мг/кг у крыс на фоне развития почечной недостаточности не оказывает негативного влияния на показатели общего и функционального состояния почек животных. Кроме того, раствор ПВП в вышеуказанных дозировках также не оказывал влияния на морфоструктуру почечной ткани интактных крыс и крыс с контрольной патологией.Далее было проведено изучение фармакологических свойств корвитина в условиях развития острой почечной недостаточности на модели глицеринового нефроза у крыс. В ходе исследования было установлено, что корвитин нормализует показатели функционального состояния почек и азотистого обмена лабораторных животных, а также оказывает общее положительное влияние на течение заболевания, при этом не уступая референс-препарату леспенефрилу. На следующем этапе исследований было изучено влияние препарата на течение хронической почечной недостаточности у крыс, вызванной подкожным введением сулемы. Полученные данные свидетельствуют, что корвитин позитивно влияет функциональное состояние почек, нормализует показатели азотистого обмена, что подтверждается снижением уровня креатинина и мочевины крови и увеличением их клиренса, значительно снижает летальность животных, улучшает показатели электролитного обмена и оказывает общее положительное влияние на течение заболевания, не уступая при этом референс-препарату леспенефрилу, а по некоторым показателям даже превосходя его.

На заключительном этапе исследований было изучено влияние корвитина на течение хронической почечной недостаточности у крыс с аутоиммунным гломерулонефритом. Было обнаружено, что при применении корвитина происходит не только снижение проявлений нефротического синдрома, но и улучшение функционального состояния почек крыс, нормализация показателей клинического анализа крови, азотистого обмена. Также под воздействием исследуемого препарата наблюдалось повышение содержания эндогенного N-ацетилглюкозамина в ткани почек и соответствующее снижение его содержания в сыворотке крови, что говорит о снижении интенсивности процессов свободнорадикального окисления и деструкции в почечной ткани. В результате исследований морфоструктуры почечной ткани животных с гломерулонефритом оказалось, что наибольшее позитивное влияние проявил корвитин, так как при его применении наблюдалась нормализация гистологической картины почек, приближение ее к картине у интактных животных с наличием некоторых патологических изменений при минимальной степени их проявлений. Это выражалось в достоверном снижении оптической плотности базальных мембран в сравнении с контрольной патологией и референс-препаратом леспенефрилом, снижении пролиферации мезангиоцитов и размеров мезангиального мактрикса, нормализации тубуло-интерстициального компонента почек. Также аналогичное позитивное влияние исследуемого препарата на ультраструктуру почечной ткани было обнаружено при электронно-микроскопическом исследовании. На основании проведенных исследований корвитин можно рекомендовать для дальнейшего клинического изучения с целью применения в терапии почечной недостаточности. Ключевые слова: корвитин, нефропротекторное действие, гипоазотемическое действие, почечная недостаточность.

Kharchenko D.S. The experimental foundation of the application of the medication «Korvitin» in the therapy of renal failure. - Manuscript.

...