Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження виконані на базі кафедри фізіології людини і тварин ДонНУ в межах науково-дослідної роботи факультету за держбюджетною темою "Розробка способів біоіндикації екологічного стану Донбасу" (№ держреєстрації - 0105U002768). В рамках цієї роботи авторка визначала нейродинамічні кореляти сенсорної чутливості залежно від темпераменту у молодих жінок.

Тема дисертації затверджена в остаточній редакції на засіданні Вченої ради ДонНУ, протокол № 7 від 30.06.2009.

Мета дослідження. Визначити нейродинамічні кореляти сенсорної чутливості залежно від властивостей темпераменту у молодих жінок.

Задачі дослідження.

1. Оцінити психофізіологічний статус жінок 19-23 років.

2. Визначити особливості сприйняття стимулів різної модальності жінками з крайніми рівнями тривожності, нейротізму, агресивності, екстравертованості і психомоторної активності.

3. Встановити нейродинамічний базис яскраво виражених властивостей темпераменту у жінок.

4. Визначити нейродинамічні кореляти сенсорної чутливості у жінок з крайніми властивостями темпераменту.

Об'єкт дослідження: психофізіологічний статус жінок з яскраво вираженими властивостями темпераменту.

Предмет дослідження: нейродинамічний базис властивостей темпераменту і сенсорної чутливості.

Методи дослідження: фізіологічні (визначення сенсорних порогів), психофізіологічні (опитувальники, тести, рефлексометрія), статистичний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше здійснене комплексне вивчення залежностей між характеристиками темпераменту, властивостями нервових процесів і чутливістю аналізаторів; встановлена висота сенсорних порогів у молодих жінок з високими і низькими рівнями тривожності, нейротизму, екстравертованості, агресивності і психомоторної активності. Вперше встановлені нейродинамічні кореляти, що детермінують особливості сприйняття стимулів різної модальності молодими жінками з полярними властивостями темпераменту. Показано, що сприйняття стимулів низької інтенсивності реалізується за участю загальномозкових властивостей нервової системи мозку. Уточнені і доповнені уявлення про індивідуальні особливості нейродинамічного базису властивостей темпераменту.

Практичне значення отриманих результатів полягає у визначенні абсолютних, диференційних і термінальних порогів відчуття у молодих жінок з різними властивостями темпераменту, а також у розробці на цій базі критеріїв оцінювання чутливості сенсорних систем у жінок з високими рівнями тривожності, нейротизму, екстравертованості, агресивності і психомоторної активності. Використання цих методів набуває особливого значення для оцінки придатності жінок до специфічних видів професійної або спортивної діяльності і діагностики функціонального стану їх сенсорних систем. Розроблені критерії оцінки чутливості сенсорних систем мають достатню прогностичну інформативність і тому придатні для практичного використання у масових обстеженнях в системі професійно-технічного навчання і спортивного відбору. Сенсорні та нейродинамічні особливості можуть бути використані як маркери схильності жінок до таких клінічно значущих рис характеру, як тривожність, нейротизм і агресивність.

Результати досліджень використовуються в роботі кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та фізичної реабілітації Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, кафедри біологічних основ фізичного виховання та спорту Чернігівського педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, кафедри фізіології Луганського медичного університету.

Особистий внесок здобувача полягає в аналізі і узагальненні літературних даних, проведенні досліджень, статистичній обробці та аналізі фактичних даних, написанні всіх розділів дисертаційної роботи та автореферата. Спільно з науковим керівником визначені тема, мета і задачі дослідження, сформульовані висновки і основні наукові положення роботи. Основний творчий доробок і фактичні матеріали належать здобувачу.

Апробація роботи. Основні результати досліджень представлені на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми вікової фізіології" (Луцьк, 2005), IV та VІІ міжрегіональних наукових конференціях "Актуальні питання біології та медицини" (Луганськ, 2006, 2008), ІІІ та ІV міжнародних наукових конференціях студентів і аспірантів "Молодь та поступ біології" (Львів, 2007, 2008), VII міжнародній науковій конференції аспірантів і студентів "Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів" (Донецьк, 2008).

Біоетична експертиза. Матеріали дисертаційного дослідження відповідають міжнародним правовим і етичним нормам проведення наукових досліджень з біологічних наук (протокол № 2 від 22 жовтня 2009р. засідання комісії з біоетики Донецького національного університету).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети у 168 жінок 19-23 років у стані спокійної активності визначали гостроту зору, світлову чутливість, швидкість темнової і світлової адаптації за допомогою адаптометра, абсолютний і термінальний поріг на звук 500 і 1000 Гц та час витривалості до звуку субпорогової гучності - за допомогою аудіометра, поріг просторової дисперсії на внутрішній і зовнішній поверхні кисті - за допомогою естезіометра, відносну помилку відмірювання динамічних, просторових і часових параметрів руху - за допомогою кистьового динамометра, кінематометра Жуковського і секундоміра.

В якості показників нейродинаміки використовували критичну частоту злиття світлових мерехтінь (КЧЗМ), латентні періоди (ЛП) зорово- і акустико-моторних реакцій, реакцію на рухомий об'єкт (РРО), які оцінювали за допомогою хронорефлексометра "Центр" і генератора сигналів. Про інтенсивність збудження судили за співвідношенням ЛП акустико-моторної реакції на звук порогової гучності і гучністю в 40 дБ. Витривалість нервової системи, фонову активованість нервової системи (НС), здатність до генерації збудження оцінювали за графічними модифікаціями тепінг-тесту. Рухливість і врівноваженість ("зовнішній баланс") нервових процесів вимірювали за кінематометричною методикою. Властивості темпераменту визначали за методиками Спілберга-Ханіна [1980], G. Айзенка [1969], В.М. Русалова [1979] і Басса-Дарки [1957]. При формуванні груп жінок з високим та низьким рівнем тривожності, екстраверсії, емоційної нестабільності (нейротизму), агресивності і психомоторної активності за крайні полюси ознак приймали їх значення за межами 1. Групи досліджуваних склали приблизно 16 % (27 осіб). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакету програм Microsoft Office Excel-2003 і Statistiсa-96. Відмінності між групами визначали за допомогою критеріїв Ст'юдента (t) і Манна-Уітні (U). Для вивчення зв'язків перемінних використовували ранговий коефіцієнт Спірмена (r).

Результати досліджень. Вивчення загального психофізіологічного статусу жінок 19-23 років показало, що вони характеризуються середнім рівнем темпераментальних властивостей. Рівні активації кіркових відділів зорового, слухового і рухового аналізаторів, рухливість збудження і гальмування знаходяться у межах статево-вікових норм. Виходячи зі зниження тепінга за 90 с, КЧЗМ і РРО, для нервової системи випробовуваних характерною є підвищена загальномозкова лабільність, домінування збудження і низька витривалість НС. Сенсорна чутливість у жінок 19-23 років відповідає пороговим значенням відчуттів в зоровому, слуховому, шкірному і руховому аналізаторах у ідентичних статево-вікових і соціальних груп. Кореляційний аналіз вивчених показників психофізіологічного статусу показав відсутність значущих залежностей між характеристиками темпераменту, властивостями нервової системи і чутливістю сенсорних систем. З урахуванням того, що всі залежності найчіткіше виявляються на крайніх полюсах ознак, подальший аналіз проводили на групах з яскраво вираженими властивостями темпераменту.

Порівняльний аналіз показників чутливості сенсорних систем у крайніх за властивостями темпераменту груп показав, що для жінок, які схильні до тривожності і нейротизму, характерними є підвищення абсолютної і термінальної слухової чутливості в 1,2 рази, зниження світлової чутливості в тій самій пропорції і уповільнення пізніх етапів світлової адаптації в 1,4 рази (табл. 1), обумовлені впливом тривожності і нейротизму (0,31 ? r ? 0,57). Крім цього, високий рівень нейротизму негативно впливає на ефективність темнової адаптації (-0,50 ? r ? -0,31). Пропріоцептивна чутливість, за даними кінематометрії, у тривожних в 1,5 рази гірша, а у емоційно нестабільних жінок - в 1,7 рази краща, порівняно з контролем. Дані динамометрії показали зворотну закономірність. Часові відрізки емоційно нестабільні і тривожні жінки недовідмірюють сильніше за своїх антиподів, причому ця різниця у тривожних становить 52%, а у емоційно нестабільних - 89%. Крім того, у останніх порівняно з емоційно стабільними майже в два рази вищій поріг тактильної рецепції. Тривожні жінки також гірше диференціюють тактильні подразники, ніж нетривожні. В цілому, відношення кількості зв'язків нейродинаміки у тривожних досліджуваних складає 16:8, а у емоційно нестабільних - 16:10, що вказує на більшу залежність чутливості від властивостей нервової системи у тривожних і емоційно нестабільних порівняно з не тривожними і емоційно стабільними жінками.

У агресивних жінок в 1,4 рази знижені абсолютні пороги чутливості в слуховому і тактильному аналізаторах, краща світлова чутливість. Вони в 4,3 рази точніше оцінюють просторові і в 3,2 рази - часові параметри рухів, що обумовлене досить високим рівнем зв'язків з агресивністю (0,37 ? r ? 0,60). Початкові етапи світлової адаптації у жінок з високим рівнем агресивності повільніші і формують з агресивністю позитивні зв'язки (0,46 ? r ? 0,71), а пізні - швидкіші і негативно пов'язані з рівнем агресивності (-0,35 ? r ? -0,65).

Таблиця 1. Показники сенсорної чутливості у жінок з яскраво вираженими властивостями темпераменту Жирним виділено значення показників, більших порівняно з наявними у груп-антиподів на рівні статистичної вірогідності р 0,05.

Ще одним показником, значення якого у агресивних вище, є ефективність темнової адаптації (табл. 1).

Екстравертів відрізняє від інтровертів підвищена в 1,2 рази абсолютна і термінальна чутливість слухового аналізатора. Толерантність до екстремального звуку у них знижена в 1,7 рази. Екстравертованих жінок характеризує краща світлова чутливість та більша швидкість початкових етапів світлової адаптації, і в той же час - уповільнення пізніх етапів світлової адаптації, зниження ефективності темнової адаптації, тактильної та пропріоцептивної чутливості. Загальна кількість зв'язків екстраверсії з показниками чутливості у екстравертів менша, ніж у інтровертів (7:11). Та ж закономірність притаманна і жінкам з різними рівнями психомоторної активності - співвідношення кількості зв'язків у них становить 8:12. Для жінок з високим рівнем психомоторної активності характерними є краща світлова чутливість, більш успішна темнова і світлова адаптація. При цьому, якщо на пізніх етапах світлової адаптації відмінності елімінуются, то темнової - навпаки, збільшуються до 1,4 рази. Всі порогові показники слухової чутливості у даної групи, порівняно з неактивними жінками, знижені в середньому на 19%, а помилка відмірювання просторових параметрів руху - на 58%. Разом з тим, у активних жінок нижча пропріоцептивна чутливість за показником помилки відмірювання динамічних зусиль і часу (табл. 1).

Таким чином, рішення другої задачі дозволило виділити дві основні закономірності. Перша полягає в тому, що тривожні та емоційно нестабільні жінки мають багато загальних рис організації сенсорної сфери. Активні жінки мають риси схожості як з агресивними, так і з екстравертованими жінками. Інша закономірність полягає в тому, що жінки з високими рівнями тривожності, нейротизму, агресивності, екстраверсії та психомоторної активності переважно характерізуються підвищеною абсолютною слуховою і зоровою чутливістю. У всіх жінок, окрім агресивних, початкові стадії адаптації зорового аналізатора більш ефективні, ніж у контрольних груп. В той же час, пізні стадії адаптації у них уповільнені, а диференційні пороги рухової та тактильної чутливості загалом гірші. У групи агресивних жінок залежності протилежні.

Оскільки інтегратором різних рівнів організації особистості є нейродинамічна конституція [В.М. Русалов, 1979-2001], відмінності сенсорної чутливості у вивчених нами груп пояснюються зв'язками з різними компонентами нейродинамічного базису характеристик темпераменту.

Визначення індивідуальних особливостей нейродинамічного базису властивостей темпераменту показало, що для нейродинамічної сфери жінок, схильних до тривожності та нейротизму, властивими є підвищена рухливість нервових процесів і висока інтенсивність збудження (р 0,05) поряд зі швидкішими реакціями розрізнення одного з двох зорових стимулів (р 0,01). В той же час, знижена фонова активність і витривалість нервової системи, зрушення балансу нервових процесів у бік гальмування (р 0,03) призводить у них до збільшення ЛП простих сенсомоторних реакцій на стимули різної модальності (р 0,01).

Деяка схожість характерна також для жінок з високою екстравертованістю і психомоторною активністю. Спільними для них є більша, порівняно з групами-антиподами, рухливість гальмування, загальномозкова лабільність, інтенсивність збудження, швидкість його генерації (р 0,05) і знижена рухливість (р 0,02), низька витривалість НС (р 0,05). У активних жінок, порівняно з неактивними, також вище максимальний тепінг (р 0,02) і швидкість сенсомоторних реакцій на стимули різної модальності та інтенсивності (р 0,05), баланс нервових процесів більш зрушений у бік збудження (р 0,02). Зниження фонової активності є компенсаторною реакцією на високий рівень збудження і його низьку рухливість. У екстравертів, порівняно з інтровертами, нижча швидкість простих сенсомоторних реакцій (р 0,05), оптимальний і максимальний тепінг; більше виразне зрушення балансу в бік гальмування (р 0,05).

Жінкам з високим рівнем агресивності притаманні більша рухливість гальмування і лабільність нервової системи, відносно знижена рухливість збудження (р 0,04). З активними жінками їх об'єднують високі, відносно антиподів, значення максимального тепінга (р 0,001), велика інтенсивність збудження, менший час простих сенсомоторних реакцій на стимули різної модальності і знижена витривалість нервової системи (р 0,05). У той же час, у цієї групи, порівняно з неагресивними випробовуваними, нижче фонова активність мозку та швидкість обробки інформації в центральних відділах зорового аналізатора (р 0,05). На відміну від усіх інших груп, зовнішній баланс у агресивних жінок більше зміщений у бік збудження, ніж у антиподів (р 0,05).

Таким чином, тривожність і нейротизм обумовлені високою рухливістю і інтенсивністю нервових процесів, зрушенням у бік гальмування у стані спокою. Активні жінки характеризуються низькою рухливістю і високою інтенсивністю збудження, зрушенням балансу у бік цього процеса. Агресивні і екстравертовані досліджувані мають риси схожості з активними, але у агресивних більше виражений ергічний компонент збудження (його інтенсивність), а у екстравертів - скоросний (швидкість його розвитку).

Встановлені закономірності створюють передумови для вивчення індивідуальних особливостей нейродинамічного базису сенсорної чутливості. Результати кореляційного аналізу показали різну кількість, спрямованість і рівень зв'язків у груп - антиподів. Зокрема, у тривожних жінок між показниками слухової чутливості і нейродинаміки встановлено 35, а у нетривожних - 25 зв'язків. Зниження абсолютних порогів на звук частотою 500 і 1000 Гц у тривожних жінок зумовлене переважно інтенсивністю збудження (-0,46 ? r ? 0,75), рухливістю нервових процесів (-0,83 ? r ? -0,54) та швидкістю обробки інформації (-0,32 ? r ? 0,75). При цьому абсолютний поріг на звук частотою 1000 Гц виявляє більшу кількість і рівень зв'язків з показниками нейродинаміки, ніж поріг на звук 500 Гц. Висота термінальних порогів лімітується високою загальномозковою лабільністю (r = -0,40), інтенсивністю збудження (0,70 ? r ? 0,72), балансом нервових процесів (-0,65 ? r ? -0,61) та низькою витривалістю нервової системи (r = -0,36). Значно менше пов'язані показники нейродинаміки з часом витривалості до екстремального звуку. Цей показник частіше має суб'єктивний характер, тому що певною мірою залежить від мотивації обстежуваного [Фролов М.В., 2000].

З показників зорової чутливості найменше пов'язана з показниками нейродинаміки гострота зору, що обумовлена переважно жорсткими характеристиками периферійного відділу аналізатора [Бабенко В.В., 2002; Ladda J. et al., 2006] і незмінна у груп з різним рівнем тривожності і нейротизму. Інші показники зорової чутливості у тривожних жінок формують більше зв'язків (49), ніж у їх антиподів (32). Поріг світлової чутливості у тривожних жінок підвищений та негативно пов'язаний з приростом і силою збудження (-0,59 ? r ? -0,55), і, в той же час, позитивно - з рухливістю збудження (r = 0,32), оптимальним тепінгом (r = 0,49), КЧЗМ (0,33 ? r ? 0,43). Ефективність темнової адаптації у даної групи позитивно корелює з рівнем збудження (0,32 ? r ? 0,81) і загальномозковою лабільністю (0,31 ? r ? 0,43), але має тенденцію до зниження через лімітуючий вплив швидкості сенсомоторних реакцій (-0,46 ? r ? -0,78) і рухливості гальмування (r = -0,46). Відносне прискорення початкових етапів світлової адаптації забезпечується в даному випадку показниками швидкісного аспекту активності (-0,66 ? r ? 0,32), а уповільнення пізніх - часом сенсомоторних реакцій і РРО (0,60 ? r ? 0,85). Таким чином, високий рівень загальномозкової лабільності, інтенсивності і рухливості нервових процесів призводить у тривожних жінок до зниження витривалості нервової системи та фонової активності, але прискорює початкові етапи адаптації та збільшує абсолютну і термінальну слухову чутливість (табл. 1). Пізні етапи адаптації пов'язані зі швидкісним аспектом активності негативно. Позитивну роль у даному випадку грає баланс нервових процесів.

Точність оцінки зусиль 25%, 50% і 75% від максимальної сили м'язів кисті корелює з показниками рухливості та інтенсивності нервових процесів, часом простих сенсомоторних реакцій, з реакцією на об'єкт, що рухається (рис. 1).

Рис. 1. Схематичне зображення зв'язків властивостей нервової системи з помилкою відмірювання зусиль у тривожних і емоційно нестабільних жінок

Помилка відмірювання 20° (2,4 1,05°) зменшується у тривожних жінок за рахунок швидкого розвитку збудження та його високої амплітуди: кореляції характерні для ЛП простих сенсомоторних реакцій та зсуву балансу в бік гальмування (0,38 ? r ? 0,68), рухливості збудження (r = -0,35), різниці максимального і оптимального тепінгу (r = -0,68), а також сили збудження (r = -0,38). Помилка відмірювання 70° (-18,7 2,02°) корелює з часом сенсомоторних реакцій (r = -0,43) і рухливістю збудження (r = 0,71). Ці впливи узгоджуються з концепцією "внутрішнього балансу", згідно якої зрушення балансу в бік гальмування призводить до зменьшення еталону, і, внаслідок цього, до недооцінки просторових і динамічних параметрів руху [Ільїн Є.П., 2004]

Здатність до відмірювання часових еталонів визначається швидкістю розвитку збудження (r = -0,45) і часом сенсомоторних реакцій (r = 0,49). Окрім цього, помилка відмірювання 5" пов'язана із співвідношенням ЛП акустико-моторної реакції на звук порогової гучності і гучністю в 40 дБ (r = -0,40) і з РРО (r = -0,76 ); помилка відмірювання 15" - з рухливістю збудження (r = -0,78), КЧЗМ (r = 0,38) і оптимальним тепінгом (r = 0,39); помилка відмірювання 30" - зі зниженням тепінга за 90 секунд і показником врівноваженості нервових процесів (r = -0,46; r = 37 відповідно). При цьому найбільша кількість зв'язків з нейродинамічними параметрами характерна для помилки відмірювання 30". Оскільки з домінуванням збудження традиційно пов'язують недооцінку часу і переоцінку кутів і зусиль, зрушення всіх трьох показників пропріорецепціі в негативний бік, очевидно, пов'язане із парціальністю властивостей нервової системи і складною структурою оцінки часу [Забродін Ю.М., 1984].

Показники тактильної рецепції пов'язані з рухливістю і інтенсивністю збудження, КЧЗМ, максимальним тепінгом, (-0,62 ? r ? -0,30), витривалістю нервової системи, часом обробки інформації та РРО (0,47 ? r ? 0,81). Кількість і спрямованість зв'язків для внутрішньої і зовнішньої поверхні кисті приблизно збігаються, але їх середній рівень для долоні помітно вищий (|r| = 0,57), порівняно з тильною поверхнею (|r| = 0,47).

У емоційно нестабільних жінок, порівняно зі стабільними, спостерігається та ж сама динаміка порогів, що і у тривожних порівняно з нетривожними. Незважаючи на це, структура кореляцій цих показників з чутливістю аналізаторів дещо інша. Так, світлова чутливість у емоційно нестабільних жінок залежить від інтенсивності і часу розвитку збудження в ЦНС (r = -0,46 і r = 0,31 відповідно), а у емоційно стабільних - від рухливості нервових процесів (-0,50 ? r ? -0,30). Рухливість нервових процесів і рівень фонової активності позитивно впливають на час пізніх етапів світлової адаптації (0,30 ? r ? 0,83), а зрушення балансу в бік гальмування - негативне (r = -0,52). Ті ж закономірності характерні для адаптації до темряви. Вірогідно, зниження ефективності адаптації в зоровому аналізаторі викликане неузгодженістю між високою інтенсивністю збудження і низькою витривалістю нервової системи.

Вплив властивостей нервової системи на помилку відмірювання зусиль у жінок з високим рівнем нейротизму сильніше виражений при використанні еталона 25 % від максимального зусилля. На точність відмірювання еталона 50 і 75 % від максимального зусилля переважно впливають: рухливість збудження (r = -0,32 і r = -0,66 відповідно), його інтенсивність (r = 0,36; r = 0,35) і РРО (r = -0,34; r = -0,38). Помилка відмірювання просторових параметрів у цієї групи негативно корелює з показниками швидкісного компонента активності та РРО (-0,59 ? r ? -0,30). Позитивні зв'язки встановлені для приросту збудження і часу сенсомоторних реакцій (0,42 ? r ? 0,66). Таким чином, підвищений рівень рухливості нервових процесів і загальномозкової лабільності призводить у емоційно нестабільних жінок до підвищення абсолютної чутливості, уповільнення пізніх етапів зорової адаптації та збільшення диференційних порогів чутливості пропріорецепторів.

Аналіз кореляцій нейродинаміки і сенсорної чутливості у полярних за агресивністю жінок показав, що абсолютні пороги слухової чутливості у агресивних жінок нижчі, ніж у неагресивних (табл. 1), оскільки негативно пов'язані з рухливістю гальмування, загальномозковою лабільністю, максимальним тепінгом (-0,71 ? r ? -0,36). Позитивні кореляції є характерними для РРО і часу сенсомоторних реакцій (0,30 ? r ? 0,68). Рівні термінальних порогів на звуки тієї ж частоти позитивно корелюють з максимальним тепінгом (0,32 ? r ? 0,51), а негативно - з КЧЗМ, оптимальним тепінгом, РРО і ЛП простих сенсомоторних реакцій (-0,68 ? r ? -0,30). Час витривалості до екстремального звуку порівняно з пороговими показниками слухової чутливості менше залежить від нейродинамічних характеристик особистості. Ці залежності виражаються в позитивних кореляціях з оптимальним і максимальним тепінгом, інтенсивністю збудження в кіркових відділах слухового аналізатора і часом зорово-моторних реакцій розрізнення (0,30 ? r ? 0,71). Зворотні залежності є характерними для різниці оптимального і максимального тепінгу і часу простих сенсомоторних реакцій (-0,73 ? r ? -0,37). Збільшення стійкості слухового аналізатора в даному випадку забезпечується адаптивними процесами, що пов'язані з рівнем збудження. Незважаючи на приблизно однаковий рівень зв'язків у агресивних і неагресивних жінок (|r| = 0,49 і |r| = 0,48), їх кількість суттєво розрізняється (40 і 25 відповідно). Це вказує на різну кількість нейродинамічних властивостей, які впливають на слухове сприйняття у груп, протилежних за рівнем агресивності. нейродинамічний корелят сенсорний темперамент

Встановлена закономірність виявляється і при вивченні структури зв'язків гостроти зору та світлової чутливості з тими ж показниками нейродинаміки - 15:9 у агресивних і неагресивних жінок. Поріг світлової чутливості у агресивних жінок знижується (табл. 1) за рахунок впливу фонового рівня активності, інтенсивності збудження та рухливості нервових процесів (-0,33 ? r ? -0,63), витривалості НС (0,32 ? r ? 0,62). Запізнення сенсомоторних реакцій, яке негативно пов'язане з гостротою зору та світловою чутливістю у неагресивних жінок, у агресивних набуває позитивного значення (-0,77 ? r ? 62). Та ж сама особливість властива і для показників оптимального і максимального тепінгу. Час розрізнення 1-5 рядків в умовах зниженого освітлення у агресивних особистостей негативно пов'язаний з показниками рухливості нервових процесів і позитивно - з фоновою активністю, часом простих та складних сенсомоторних реакцій і РРО (рис. 2). Основними факторами, що визначають запізнення початкових етапів світлової адаптації, є оптимальний тепінг, ЛП сенсомоторних реакцій та РРО, в той час як рухливість й інтенсивність збудження їх прискорюють. Єдиним з показників швидкісної складової активності, що негативно впливає на ефективність темнової адаптації, є рухливість збудження. Позитивні зв'язки притаманні для рухливості гальмування, загальномозкової лабільності, швидкості генерації збудження. Загалом ефективність темнової адаптації визначається тими ж самими нейродинамічними факторами, що й пізні етапи світлової адаптації (рис. 3).

Рис. 2. Схематичне зображення зв'язків світлової адаптації з показниками нейродинаміки у агресивних і неагресивних жінок

Рис. 3. Схематичне зображення зв'язків темнової адаптації при різних рівнях освітленості з показниками нейродинаміки у агресивних і неагресивних жінок

Таким чином, зниження рухливості збудження і зрушення балансу в бік гальмування призводять до того, що ці фактори стають лімітуючими на початкових стадіях адаптації.

Помилка відмірювання кутових величин 20° і 70° у агресивних жінок перебуває у зворотній залежності від рухливості нервових процесів, швидкості генерування збудження у руховому аналізаторі, витривалості нервової системи (-0,34 ? r ? -0,45), а в прямій - від часу простих та складних реакцій на зорові та акустичні стимули і РРО (0,33 ? r ? 0,49).

Виходячи з кількості кореляцій тактильної чутливості з нейродинамічними властивостями у агресивних (9) і неагресивних досліджуваних (12), цей показник менше залежить від особливостей функціонування ЦНС. Він знаходиться в прямій залежності від рухливості гальмування, КЧЗМ, максимального тепінга, витривалості НС (0,49 ? r ? 0,58), а в зворотній - від часу простих акустико-моторних реакцій та інтенсивності збудження (-0,40 ? r ? -0,72). Слід зазначити, що чутливість тильної поверхні кисті має більшу кількість зв'язків з нейродинамічним базисом, причому ця різниця в два рази більша у жінок з високим рівнем агресивності.

Здатність агресивних жінок відтворювати задані часові інтервали обумовлена взаємодією багатьох нервових механізмів: рухливістю збудження (r = -0,68) і гальмування (0,47 ? r ? -0,79), витривалістю НС (r = -0,45), загальномозковою лабільністю (0,41 ? r ? 0,64), РРО (r = 0,34), інтенсивністю збудження (-0,30 ? r ? 0,54) і ЛП сенсомоторних реакцій (-0,30 ? r ? 0,49). При цьому у агресивних більше зв'язків з нейродинамічним базисом виявляє помилка відмірювання еталону в 30", тоді як у протилежної групи - помилка відмірювання 5". На відміну від показників чутливості слухового і зорового аналізатора, диференційні пороги пропріоцептивної і тактильної чутливості у агресивних жінок слабкіше пов'язані з нейродинамічними показниками, ніж у групи неагресивних.

Структура кореляцій між властивостями НС і показниками чутливості у екстра- та інтровертів дозволяє стверджувати, що у перших зниження абсолютних слухових порогів пов'язане переважно із загальномозковою лабільністю, рухливістю нервових процесів і часом сенсомоторних реакцій (-0,64 ? r ? -0,41). Висота термінальних порогів визначається рухливістю нервових процесів, приростом збудження, часом зорово-моторних реакцій розрізнення та реакцією на рухомий об'єкт (0,33 ? r ? 0,84), рівнем фонової активності, інтенсивністю збудження та часом простих сенсомоторних реакцій (-0,78 ? r ? -0,30). Для часу витривалості до екстремального звуку притаманні кореляції протилежної спрямованості. При цьому, структура кореляційних відносин між нейродинамічними властивостями особистості та показниками слухової чутливості залежить від частоти звуку: абсолютні і термінальні пороги до звуку 1000 Гц характеризуються більшою кількістю зв'язків порівняно з чутливістю до звуку 500 Гц (19 і 12 відповідно). Таким чином, низька витривалість слухового аналізатора до екстремального впливу звуку у екстравертів зумовлена зниженою швидкістю обробки інформації та значною швидкістю розвитку збудження.

Для показників гостроти зору та світлової чутливості у екстравертованих жінок характерними є виключно негативні зв'язки з рухливістю гальмування, загальномозковою лабільністю, рівнями збудження в зоровому і слуховому аналізаторах (-0,30 ? r ? -0,44). При цьому гострота зору пов'язана переважно з показниками рухливості нервових процесів і загальномозкової лабільності, тоді як світлова чутливість - зі швидкістю сенсомоторних реакцій. Здатність жінок-екстравертів розрізняти стимули при різних рівнях освітленості негативно пов'язана з рухливістю нервових процесів і РРО (-0,69 ? r ? -0,36), а позитивно - із загальномозковою лабільністю, витривалістю нервової системи та інтенсивністю збудження (0,30 ? r ? 0,54). Її зниження порівняно з інтровертами обумовлене позитивним зв'язком з часом простих сенсомоторних реакцій (r = 0,32). Залежність часу розрізнення рядків при зниженому освітленні від нейродинамічних показників у жінок-екстравертів описується кореляціями з рухливістю гальмування (0,52 ? r ? 0,64), КЧЗМ (-0,38 ? r ? -0,64), оптимальним тепінгом (-0,50 ? r ? 0,47), приростом тепінга (-0,51 ? r ? 0,54), витривалістю НС (-0,34 ? r ? -0,56), часом простих сенсомоторних реакцій (-0,64 ? r ? 0,34), інтенсивністю збудження (-0,44 ? r ? -0,50) та РРО (r = -0,32). Показники, пов'язані з характеристиками збудження (загальномозкова лабільність, модифікації тепінг-теста) впливають як на початкові, так і на пізні стадії світлової адаптації. Пов'язані з гальмуванням показники (рухливість гальмування і РРО) визначають переважно пізні етапи.

Помилка недовідмірювання часу у екстравертованих жінок зворотньо пов'язана з рухливістю нервових процесів та витривалістю НС, з часом зорово-моторних реакцій розрізнення (-0,65 ? r ? -0,30). Позитивні зв'язки встановлені для оптимального тепінга, запізнення простих сенсомоторних реакцій та РРО (0,31 ? r ? 0,93). Отже, прискорення розвитку збудження викликає збільшення амплітуди помилки, у той час як гальмування дає зворотній ефект. Інша закономірність спостерігається для амплітуди відмірювання слабких і середніх динамічних зусиль: помилка знижується при збільшенні загально-мозкової лабільності та інтенсивності збудження (-0,54 ? r ? -0,30). Помилка відмірювання субмаксимальних зусиль характеризується неоднозначними зв'язками, і тому не відрізняється від наявної у інтровертів. Найменша кількість зв'язків з нейродинамічними показниками характерна для помилки відмірювання 50% максимальної сили (2), а найбільша - для помилки відмірювання 75% (6). В цілому здатність до оцінки динамічних параметрів руху у інтровертів виявляє більш виражену залежність від нейродинамічного базису (19 кореляцій порівняно з 13 у екстравертів), хоча спрямованість і структура зв'язків відрізняється у цих груп незначно.

Показники здатності екстравертованих жінок відмірювати просторові параметри рухів (помилка відмірювання 20 (5,9 1,30%) і 70 (-27,4 2,46%)) негативно пов'язані з рухливістю гальмування, загальномозковою лабільністю, модифікаціями тепінгу, витривалістю нервової системи і часом зорово-моторної реакції розрізнення (-0,58 ? r ? -0,30). Позитивні зв'язки середьного та високого рівня притаманні для часу простих акустико-моторних реакцій, інтенсивності збудження і РРО. Обидва показники характерізуються однаковою спрямованістю, але різною кількістю кореляцій з нейродинамічними показниками - 2 та 9 для малого та великого еталону відповідно. Поріг просторової дисперсії позитивно пов'язаний з рухливістю нервових процесів, оптимальним тепінгом, ЛП сенсомоторних реакцій і РРО (0,35 ? r ? 0,73), а негативно - із загальномозковою лабільністю, швидкістю генерації збуджувального процесу в руховому аналізаторі і витривалістю нервової системи (-0,72 ? r ? -0,30). Зв'язки просторового порогу з нейродинамічними показниками для внутрішньої поверхні кисті у обох груп виражені яскравіше, особливо ця різниця помітна у екстравертів.

Аналіз кореляцій властивостей нервової системи з показниками чутливості в залежності від рівня психомоторної активності показав, що абсолютні пороги слухової чутливості у активних жінок позитивно пов'язані з рухливістю збудження і гальмування, витривалістю нервової системи, ЛП простих сенсомоторних реакцій і РРО (0,35 ? r ? 0,62). Протилежні залежності середнього рівня є характерними для показників загальномозкової лабільності, приросту максимального тепінгу та інтенсивності збудження. Зниження термінальних порогів у цієї групи обумовлене високою швидкістю розвитку та інтенсивністю збудження і низькою витривалістю НС (-0,57 ? r ? -0,35). Час толерантності до екстремального звуку лімітується швидкістю генерування та інтенсивністю збудження (-0,67 ? r ? -0,31). Таким чином, всі три показники слухової чутливості пов'язані з інтенсивністю і рухливістю нервових процесів і витривалістю нервової системи. У обох груп жінок ці залежності найбільш виражені для абсолютного порогу.

Для порогу світлової чутливості у активних жінок встановлені позитивні залежності з рухливістю збудження, максимальним тепінгом і часом сенсомоторної реакції розрізнення (0,35 ? r ? 0,54), а негативні - з часом простих сенсомоторних реакцій і РРО (-0,62 ? r ? -0,38). Спрямованість зв'язків підтверджує позитивну роль процесів гальмування в зниженні диференційних порогів [Ladda J., 2006]. Загальномозкова лабільність та інтенсивність збудження впливають негативно на успішність світлової адаптації (0,30 ? r ? 0,69). Рухливість нервових процесів, приріст збудження і ЛП простих сенсомоторних реакцій, навпаки, зменшують час адаптації (-0,69 ? r ? -0,30). На успішність темнової адаптації показники рухливості позитивно впливають (0,33? r ? 0,93), тоді як інтенсивність збудження зберігає свій негативний вплив (-0,51 ? r ? -0,38).

До нейродинамічного базису відмірювання динамічних зусиль у активних жінок можна віднести рухливість збудження, оптимальний і максимальний тепінг, його зниження за 90 с, інтенсивність збудження, РРО і час реакцій розрізнення зорових стимулів (-0,62 ? r ? -0,30). Позитивні зв'язки характерні для рухливості гальмування, загальномозкової лабільності, приросту тепінгу, часу простих акустико-моторних реакцій (0,31 ? r ? 0,78). Помилка відмірювання кутів корелює з оптимальним і максимальним тепінгом (-0,43 ? r ? 0,56), їх різницею (r = -0,39), рухливістю збудження (-0,41 ? r ? 0,43), витривалістю НС (r = -0,51) і ЛП сенсомоторних реакцій (-0,35 r 0,43).

Здатність активних жінок відмірювати часові інтервали пов'язана з усіма показниками нейродинамічних процесів: рухливістю збудження і гальмування (0,33 ? r ? 0,55), загальномозковою лабільністю (-0,30 ? r ? -0,38), оптимальним і максимальним тепінгом (0,35 ? r ? -0,67), а також з різницею цих показників (-0,30 ? r ? -0,34), зниженням тепінгу за 90 с (0,31 ? r ? -0,72), часом сенсомоторних реакцій (0,32 ? r ? 0,57), інтенсивністю збудження (r = -0,67) та РРО (r = 0,44). Залежності показників відчуття дотику від показників нейродинаміки виражаються значно меншою кількістю кореляцій. Негативні зв'язки встановлені для рухливості збудження, оптимального і максимального тепінгу, ЛП зорово-моторних реакцій розрізнення (-0,51 ? r ? -0,30), тоді як позитивні - для загальномозкової лабільності і РРО (0,32 ? r ? 0,62). З наведених даних видно, що рухливість і інтенсивність збудження у активних жінок неоднозначно впливають на показники деференційної чутливості.

Отже, ті ж самі нейродинамічні механізми, що обумовлюють властивості темпераменту, впливають і на сенсорні показники. Так, загальномозкова лабільність і рухливість збудження детермінують підвищення абсолютної слухової та зорової чутливості. В той же час, значна інтенсивніть збудження призводить до збільшення диференційних порогів, а велика швидкість розвитку цього процесу, через низьку витривалість нервової системи, до зниження ефективності пізніх етапів адаптації. Як показують наведені дані, комбінація нейродинамічних властивостей у жінок з яскраво вираженими рисами характеру обумовлює особливості сприйняття.

Встановлені на всіх етапах досліджень закономірності відносно залежностей між характеристиками темпераменту, властивостями нервової системи та сенсорною чутливістю, визначення абсолютних значень їх показників у жінок, протилежних за ступенем вираженості властивостей особистості, дозволяє зробити наступні висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наводиться теоретичне обґрунтування і нове практичне вирішення задачі по встановленню залежностей між характеристиками темпераменту, властивостями нервової системи та сенсорною чутливістю, і по визначенню нейродинамічних корелят, що детермінують відмінності в сприйнятті стимулів різної модальності молодими жінками з яскраво вираженими властивостями темпераменту.

1. Психофізіологічний статус 19-23-річних жінок характеризується середніми рівнями тривожності, психомоторної активності, агресивності, екстраверсії і нейротизму. Їм притаманні підвищена рухливість нервових процесів, висока лабільність і низька витривалість нервової ситеми, врівноваженість нервових процесів. Середній рівень активації кіркових відділів аналізаторів детермінує чутливість їх сенсорних систем у межах вікових норм.

2. Для жінок з високим рівнем тривожності і нейротизму характерними є висока загальномозкова лабільність, рухливість і інтенсивність збудження, які обумовлюють прискорення початкових етапів світлової адаптації, підвищення слухової чутливості. Зрушення балансу в бік гальмування і зниження фонової активності детермінує уповільнення простих сенсомоторних реакцій, зниження тактильної та пропріоцептивної чутливості, уповільнення пізніх етапів адаптації.

3. Агресивним жінкам притаманні підвищена загальномозкова лабільність і рухливість гальмування у сукупності зі зниженою витривалістю нервової системи. Збільшення ефективності зорової адаптації і підвищення абсолютної слухової чутливості обумовлене у них зрушенням балансу нервових процесів убік збудження і його значною інтенсивністю. Низька рухливість збудження призводить до уповільнення реакцій розрізнення, затримки початкових етапів адаптації та підвищення витривалості слухового аналізатора.

4. Екстравертовані жінки характеризуються високою інтенсивністю і низькою рухливістю збудження, зрушенням балансу в бік гальмування. Ці нейродинамічні процеси призводять до зниження швидкості простих сенсомоторних реакцій, погіршення тактильної чутливості і сприйняття просторово-часових і динамічних параметрів руху. Підвищена загальномозкова лабільність і рухливість гальмування сприяють прискоренню адаптивних процесів і підвищенню абсолютної чутливості зорового і слухового аналізаторів.

5. Для жінок з високим рівнем психомоторної активності характерними є висока інтенсивність і низька рухливість збудження, знижена фонова активність і витривалість нервової системи. За винятком пропріоцептивної і тактильної, всі показники чутливості у них кращі, ніж у жінок з низькою психомоторною активністю.

6. Комбінація нейродинамічних властивостей визначає індивідуальні особливості сприйняття стимулів різної модальності: висока загальномозкова лабільність і рухливість збудження детермінують підвищєння абсолютної слухової і зорової чутливості; висока інтенсивність збудження призводить до збільшення диференційних порогів рухового і тактильного аналізаторів; підвищєння швидкості цього процеса і низька витривалість нервової системи викликають зниження ефективності пізніх етапів зорової адаптації. В різних за темпераментом жінок до сприйняття стимулів різної модальності підключаються ті ж самі нервові центри. Однак вихідні рівні активації цих центрів розрізняються і пов'язані з властивостями темпераменту.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ