Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М. ГОРЬКОГО

УДК: 616.24-002:612.017.1:579.018:616-08:615.381.39

14.03.08 - імунологія та алергологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ДИСБАЛАНС АНТИЕНДОТОКСИНОВОГО ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ПНЕВМОНІЮ І ЙОГО КОРЕКЦІЯ

Радзівіл Павло Миколайович

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник - доктор медичних наук, Білоглазов Володимир Олексійович Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, професор, завідувач кафедри внутрішньої медицини №2.

Офіційні опоненти

- доктор медичних наук, Трунова Ольга Арнольдівна, Донецький національний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри мікробіології, вірусології та епідеміології.

- доктор медичних наук, Зайков Сергій Вікторович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, професор кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології

Захист відбудеться " 14 " березня 2009 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.04 в аудиторії науково-дослідного інституту травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 106).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України (83003, м. Донецьк, проспект Ілліча,16).

Автореферат розісланий "10" лютого 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.мед.н, доцент Колесніков А.М.

Анотації

Радзівіл П.М. Дисбаланс антиендотоксинового імунітету у хворих на пневмонію і його корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.03.08 - імунологія та алергологія. - Донецький національний медичний університет, Донецьк, 2009.

Мета дослідження: вивчення стану гуморальних антиендотоксинових систем, імунної реактивності і цитокінового потенціалу у хворих на пневмонію і розробка патогенетичних підходів до корекції депресії АЕІ у осіб з високим ризиком летального результату.

Рівень LBP і вміст Анти-ЕТ-АТ класів Іg A, M і G до ендотоксину Е.cоli був визначений двічі - при надходженні в стаціонар постановки діагнозу НП) і через 10-14 днів, методом твердофазного імуноферментного аналізу.

Зміни гуморального АЕІ у хворих на грамнегативну ПП, характеризується зниженням основних класів Анти-ЕТ-АТ на тлі підвищення в 2,73 рази (р<0,001) рівня LPB. Адекватна антитільна відповідь на запалення при грамнегативної ПП, характеризується підвищенням рівня Анти-ЕТ-ІgМ вище норми в 1,7±0,2 рази (р<0,01) при концентрації Анти-ЕТ-ІgG і ІgА, що не виходило за межі фізіологічного діапазону та підвищенні в 4,2±1,0 рази (р<0,01) рівня LPB. антиендотоксиновий пневмонія депресія

Встановлено, що компенсацією АЕІ при НП, викликаної як грампозитивною, так і грамнегативною флорою, варто вважати підвищення в 2,0±0,4 рази (р<0,05) Анти-ЕТ-ІgА і рівня LPB 4,2±1,1 рази (р<0,01) на тлі нормального рівня Анти-ЕТ-ІgM і стабільно зниженої концентрації Анти-ЕТ-ІgG в в 3,2±0,2 рази (р<0,01).

Розроблено метод корекції депресії АЕІ у хворих з важким перебігом ПП і НП (ІV-V ступінь за шкалою PORT), викликаних грамнегативною флорою, шляхом внутрішньовенних інфузій СЗП із високим вмістом Анти-ЕТ-АТ.

Ключові слова: пневмонія, антиендотоксиновий імунітет, антитіла до ендотоксину, свіжозаморожена плазма

Радзивил П.Н. Дисбаланс антиэндотоксинового иммунитета у больных пневмонией и его коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.08 - иммунология и аллергология. - Донецкий национальный медицинский университет, Донецк, 2009.

Диссертация посвящена изучению антиэндотоксинового иммунитета (АЭИ) у больных пневмонией. Цель исследования - изучение состояния гуморальных антиэндотоксиновых систем, иммунной реактивности и цитокинового потенциала у больных П и разработать патогенетические подходы к коррекции депрессии АЭИ у лиц с высоким риском летального исхода.

В исследование было включено 159 больных пневмонией в возрасте от 16 до 85 лет (средний возраст 53,9 ±1,71 лет).

Диагноз пневмонии устанавливали согласно критериям приказов №311 от 12.12.2003г. и №128 от 19.03.2007г. МОЗ Украины на основе клинических, рентгенологических и биохимических данных и критериев ВООЗ.

Контрольную группу составили 97 доноров Крымской Республиканской станции переливания крови, сопоставимые по полу и возрасту с опытной группой, у которых при полном клиническом и лабораторном обследовании не было выявлено патологии внутренних органов.

Содержание Анти-ЭТ-АТ классов Іg A, M и G определялось методом твердофазного иммуноферментного анализа. Для исследования LBP использовали тест-систему "Hbt Human LBP ELІSA Kіt, Product Number: HK315 производства "Hycult bіotechnology" Голландия.

Во всех группах (кроме групп больных с летальным результатом) обследование проводилось дважды - при поступлении в стационар (постановки диагноза в случае НП) и через 10- 14 дней от начала проведенного лечения. Риск летального исхода рассчитывали согласно шкале PORT.

У больных ВП, вызванной грамположительной флорой, выявлено снижение гуморального АЭИ, что проявлялось понижением уровня специфических Анти-ЭТ-АТ классов Ig А,G,М на всех этапах исследования, соответственно: снижение Анти-ЭТ-IgA до и после лечения соответственно 0,250,03 та 0,220,05 ед.опт.пл. при норме 0,390,03 ед.опт.пл (р<0,05 в двух случаях); Анти-ЭТ-IgG до и после лечения соответственно 0,1250,005 и 0,1230,006 ед.опт.пл, при норме 0,190,01 та 0,170,01 ед.опт.пл при норме 0,33 0,02 ед.опт.пл (р<0,01 в двух случаях).

При грамнегативной ВП на первом этапе выявлено повышение в крови уровня Анти-ЭТ-IgМ 0,580,06 и 0,330,02 ед опт.пл, р<0,01. При этом уровень Анти-ЭТ-IgA и IgG, достоверно не отличается от показателя контрольной группы. Стационарное лечение приводило к достоверному повышению концентрации Анти-ЭТ-IgG - 2060,042 и 0,4220,056 ед.опт.пл., р 1<0,01), и уменьшению уровня Анти-ЭТ-IgM (р 1=0,01).

У больных НП отмечалось повышение уровня Анти-ЭТ-IgА до и после лечения (соответственно 0,770,15 и 0,820,18 ед опт.пл, в сравнении с контролем 0,390,03 ед.опт.пл., р<0,05 в обоих случаях), на фоне нормального уровня Анти-ЭТ-IgM и сниженной на всех этапах концентрации Анти-ЭТ-IgG (соответственно 0,0510,001 и 0,0520,001 ед опт.пл., в сравнении с контролем - 0,1620,010 ед.опт.пл., р<0,01 в обоих случаях).

У больных ВП и НП выявлено резкое повышение концентрации в крови LBP на всех этапах исследования, что являлось одним из факторов компенсации дисбаланса АЭИ. Снижение данного показателя в процессе лечения зарегистрировано в группах больных с ВП.

В крови больных ВП, ассоциированной с грамотрицательной флорой, с риском летального исхода заболевания IV-V класса по шкале PORT при поступлении в стационар отмечаются более глубокие изменения в гуморальном звене АЭИ, по сравнению с соответствующими группами сравнения, проявляющееся пониженным уровнем Анти-ЭТ-IgG и Анти-ЭТ-IgM. Данные изменения характеризовались ригидностью динамики на фоне стандартной этиопатогентической терапии.

Введение СЗП с повышенным содержанием Анти-ЭТ-АТ оказывает иммунопротективное действие на АЭИ, проявляющееся повышением уровня Анти-ЭТ-АТ класса Ig A,M,G в исследуемых группах больных грамотрицательной ВП и НП, что позволяет применять этот метод на фоне стандартной терапии при грамнегативных ВП и НП с высоким риском летального исхода.

Ключевые слова: пневмония, антиэндотоксиновый иммунитет, антитела к эндотоксину, свежезамороженная плазма.

Radzivil P.N. Dysbalance of antiendotoxin immunity of patients with pneumonia and its correction. Manuscript.

Thesis for conferring the scientific degree of Candidate of Medical Sciences on speciality 14.03.08 immunology and allergology. Donetsk National Medical University named after M. Gorky, Donetsk, 2009.

The aim of the research: a study of humoral antiendotoxin systems, immune reactivity and cytocine potential in patients with pneumonia, and elaboration of pathogenetic approaches to a correction of antiendotoxin immunity (AEI) depression in persons with high risk of lethality.

Changes of humoral of AEI at patients with out-hospital pneumonia (OP), caused by gram-positive flora, were characterized by a decrease in all basic classes of specific AB and an increase (р <0,001) of LPB level 2,73 times as much. Adequate synthesis of AB by gram-negative OP is characterized by an increase level of Anti-ET IgM 1,7 times as much (р <0,001), a concentration Anti-ET IgG and IgA in the physiological range, and an increase of level LPB in 4,24 times. It was established, that 2,0±0,4 times (р <0,05) increase of Anti-ET IgA and an 4,2±1,1 times (р <0,001) increase of LPB level with a normal level of Anti-ET IgM and constantly lowered 3,2±0,2 times (р <0,001) concentration of Anti-ET IgG, can be considered as a compensation reaction of AEI in nosocomial pneumonia (NP)caused both by gram-positive and gram-negative flora.

The method of correction of expressed depression of AEI in patients with heavy course of OP and NP (ІV-V PORT), caused gram-negative flora, by intravenous infusions of fresh frozen plasma with high contents of Anti-ET-AB, was developed.

Keywords: pneumonia, anti-endotoxin immunity, antibodies to endotoxin, fresh frozen plasma

Перелік умовних скорочень

АЕІ - антиендотоксиновий імунітет

Анти-ЕТ-АТ - антиендотоксинові антитіла

Анти-ЕТ-IgA,M,G - антитіла до ендотоксину класу А,М,G

ЕТ - ендотоксин

ІЛ ?- інтерлейкін №?

НП - нозокоміальна пневмонія

Од.опт.щіл. - одиниці оптичної щільності

П - пневмонія

ПП - позагоспітальна пневмонія

СЗП - свіжозаморожена плазма

ФНП-б - фактор некрозу пухлини альфа

LBP - (lipopolysaccharid binding protein) ліпополісахарид зв'язуючий білок

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Пневмонія (П) - розповсюджене і важке захворювання легень. За даними Фещенко Ю. І. (2003), Сінопальникова А.І. (2003), для нього характерним є неухильний ріст захворюваності, висока втрата працездатності і смертність серед жителів усього Європейського регіону, в тому числі й Україні.

Академик Фещенко Ю.І. (2005) вказує на те, що поширеність П у дорослих хворих складає 4,26 на 1000 осіб, смертність 13,5 на 100 тисяч осіб, що відповідає 3,2% від загальної кількості хворих. Ризик розвитку П значно збільшується з віком, перевищуючи захворюваність П серед осіб молодого віку в 2 рази; частота госпіталізації при цьому захворюванні з віком збільшується більше ніж в 10 разів і супроводжується летальністю до 10-15% випадків, а в осіб із супутньою патологією різних органів і систем цей показник зростає від 15 до 40% (Новиков Ю.К., 2004; Ноников В.Е., 2003).

Присутність грамнегативної флори у хворих на позагоспітальну П (ПП), яка складає від 24-45,4% до 68-69,2% залежно від ступеня важкості (Синопальников А.И., 2001; Верткин А.Л., 2002; Супрун С.А. і Латогуз С.И., 2004), є чинником, який визначає ранні, важкі ускладнення із дуже несприятливим прогнозом і високою летальністю.

Одним із надпотужних прозапальних ендогенних чинників є ендотоксин (ЕТ) грамнегативної флори. Ендотоксинова агресія - як чинник патологічних процесів, обумовлена надлишковим надходженням у загальний кровоток ЕТ (при зниженні бар'єрної функції кишкової стінки при порушенні гемодинаміки, застосуванні антибіотиків) та абсолютною або відносною недостатністю ЕТ- зв'язуючих систем (Яковлев М.Ю., 2005).

В нейтралізації біологічно активних форм ЕТ беруть участь ЕТ- зв'язуючі системи крові: ліпополісахаридзв'язуючий білок (LBP), ліпопротеїни високої щільності, трансферин, альбумін, білки гострої фази, фібронектин. Природними ЕТ-нейтралізуючими гуморальними чинниками є, перш за все, антиендотоксинові антитіла (Анти-ЕТ-АТ) (Гордієнко А.І., 2003). У протилежності, взаємодія активних форм ЕТ за допомогою LBP, з розчинними та фіксованими формами рецептора CD14, значно посилюють дію ЕТ на мієлоїдні клітини, активізуючи синтез останніми прозапальних цитокінів (Бондаренко В.М., 2004).

Патологічна дія ЕТ на організм реалізується при його надмірному надходженні, та/або при дисфункції ЕТ-нейтралізуючих систем. Тому вивчення специфічної відповіді імунної системи на грамнегативний запальний процес в легенях, або надлишкове надходження ендотоксину з кишечнику при руйнуванні грамнегативної флори під впливом сучасної антибіотикотерапії, на нашу думку, є дуже актуальним. Крім того, вивчення взаємодії гострого запалення, в якому бере участь грамнегативна флора, з імунною системою дає практичним лікарям можливість своєчасного виявлення депресії специфічної імунної ланки імунітету та розгортає шляхи для її своєчасної патогенетично обґрунтованої корекції.

У літературі відсутні роботи щодо вивчення стану та динаміки показників антиендотоксинового імунітету (АЕІ) у хворих на ПП і нозокоміальну П (НП), а також методологічні підходи щодо корекції депресії цієї ланки імунітету даного контингенту хворих.

В дисертації представлено новий підхід щодо прогнозування несприятливого перебігу П та корекції депресії системи природного АЕІ у хворих на П.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках ініціативних тем науково-дослідної роботи кафедри внутрішньої медицини №2 Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського (КДМУ) "Розробка та впровадження методів діагностики стану клітинного і гуморального антиендотоксинового імунітету у фізіології і патології людини" (0100U002155 2.116, 2004- 2009 рр.)

Мета дослідження: вивчення стану гуморальних антиендотоксинових систем, імунної реактивності і цитокінового потенціалу у хворих на пневмонію та розробка патогенетичних підходів до корекції депресії антиендотоксинового імунітету в осіб з високим ризиком летального результату.

Завдання дослідження:

1. Вивчити рівень і динаміку змін природних Анти-ЕТ-АТ різних класів (ІgА, ІgМ, ІgG) у хворих на ПП і НП.

2. Вивчити рівень білка, що зв'язує ЕТ, у хворих на ПП і НП, викликаними грамнегативною мікрофлорою.

3. Провести стандартне імунологічне обстеження хворих на ПП і НП.

4. Вивчити рівень фактору некрозу пухлин альфа, інтерлейкінів 4, 6 і 10 у хворих на П.

5. Вивчити стан гуморального АЕІ при несприятливому результаті П у хворих з високим ризиком летального результату (ІV-V за шкалою PORT).

6. Вивчити можливість і клінічну ефективність корекції депресії гуморального АЕІ у хворих на важку НП внутрішньовенним введенням донорської плазми з високим вмістом Анти-ЕТ-АТ.

Об'єкт дослідження: зміни в системі АЕІ у хворих на ПП і НП.

Предмет дослідження: особливості гуморального АЕІ, імунної реактивності, ендотоксемії у хворих на ПП і НП та патогенетичне обґрунтування корекції виявлених змін.

Методи дослідження - клініко-лабораторні, інструментальні, імунологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше вивчено вміст Анти-ЕТ-АТ класів ІgА, ІgМ, ІgG до ендотоксину Е.Соli і рівень LBP у хворих на ПП і НП.

Вперше вивчено взаємозв'язок імунної реактивності, АЕІ і цитокінового профілю у хворих на ПП і НП, викликаних грамнегативними бактеріями.

Вперше вивчено взаємозв'язок депресії АЕІ, як критерію летального результату, у хворих на П, викликану грамнегативною мікрофлорою.

Вперше для корекції вираженого дисбалансу АЕІ у хворих на П застосували введення одногрупної донорської плазми з високим вмістом Анти-ЕТ-АТ.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження розширюють розуміння патогенетичної сутності П за рахунок розшифровки ролі АЕІ у формуванні дисбалансу системи імунітету.

Виявлена нами неадекватна відповідь гуморальних ЕТ-зв'язуючих систем на гостре запалення, яке викликане грамнегативною флорою, може бути несприятливим чинником важкого перебігу П.

Розроблено показання для корекції дисбалансу системи ЕТ/Анти-ЕТ-АТ у хворих на ПП і НП.

Розробка патогенетичних ланок і патогенетичної терапії дозволять прогнозувати виникнення нагнійних ускладнень Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були апробовані: на XXV конгресі Європейської академії алергології і клінічної імунології (10-14.07.2006, Відень, Австрія); ІІ Національному конгресі з імунології, алергології та імунореабілітації по темі "Сучасні досягнення клінічної імунології та алергології" (19-23.11.2007, Київ-Миргород); конгресі Європейського респіраторного товариства (ERS) (04-08.10.2008, Берлін, Німеччина); засіданні кафедри внутрішньої медицини №1, 2 КДМУ ім. С.І.Георгієвського від 14.10.2008 року; на апробаційному семінарі за спеціальністю 14.03.08 - імунологія та алергологія у Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького від 24.11.2008 року.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць у спеціальних медичних наукових виданнях, які входять до списку ВАК України, 4 роботи в наукових збірниках тез, отриманий патент України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 162 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, п'яти розділів, які відображають результати власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури на 36 сторінках, який включає 308 джерел, з них 141 кирилицею і 167 латиницею. Робота містить 33 таблиці та 15 рисунків.

Основний зміст

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 159 хворих на пневмонію, які перебували на лікуванні в відділеннях КРУ клінічна лікарня ім. М.О. Семашка, Сімферопольського районного ТМО, 2-ї Сімферопольської клінічної лікарні, відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь Придніпровської залізниці.

У комплекс обстеження хворих були включені фізикальне обстеження, лабораторні методи дослідження, що включало фарбування зразків мокроти за Грамом і мікроскопічне визначення збудника, спірографію, рентгенологічне дослідження.

Діагноз пневмонії встановлювали відповідно до критеріїв наказів №311 від 12.12.2003 р. та №128 від 19.03.2007 р. МОЗ України на основі клінічних, рентгенологічних та біохімічних даних і критеріїв ВООЗ. У відповідності з цими наказами всім хворим була проведена базисна терапія.

У всіх групах (крім груп хворих з летальним результатом) обстеження проводилося двічі - при надходженні в стаціонар (постановки діагнозу у випадку НП) і через 10- 14 днів від початку проведеного лікування.

Всі обстежені хворі були розподілені на наступні групи: 1- а група - 85 хворих на ПП, збудником якої була грампозитивна флора, які отримували стандартну терапію; 2- а група - 12 хворих на ПП, збудником якої була грамнегативна флора, що отримували стандартну терапію; 3- я група - 12 хворих при П, більш ефективно і цілеспрямовано використовувати профілактичні та лікувальні заходи.

Результати дослідження використовуються у практичній роботі відділень КРУ клінічна лікарня ім. М.О. Семашка м. Сімферополь (акт впровадження від 3.10.08), КЗ Сакського ТМУ (акт впровадження від 25.09.08), відділкової клінічної лікарні на станції Сімферополь придніпровської залізниці (акт впровадження від 12.10.08), Сімферопольському районному ТМО (акт впровадження від 25.09.08), 7-ї Сімферопольської клінічної лікарні (акт впровадження від 10.11.08), Алуштинської міської лікарні (акт впровадження від 15.10.08).

Особистий внесок здобувача. Автор особисто виконав літературний і патентний пошук, зробив огляд сучасної літератури, що свідчить про відсутність аналогів наукових розробок. Мета і завдання дослідження сформульовані разом з науковим керівником професором Білоглазовим В.О. Самостійно здійснювався відбір і формування груп хворих, контроль ефективності комплексної терапії, постановка та апробація методик, всі серії експериментальних досліджень. Дослідження АЕІ проведені разом із працівниками ЦНДЛ КДМУ ім. С.І.Георгієвського. Автором зроблений також науковий аналіз одержаних результатів, їхня математична обробка.

На НП, котрі отримували стандартну терапію; 4 група - 9 хворих на ПП, збудником якої була грамнегативна флора, з летальним результатом; 5 група -22 хворих на НП із летальним результатом; 6 група - 7 хворих на ПП, збудником якої була грамнегативна флора, які отримували в складі комплексної терапії СЗП із високим вмістом Анти-ЕТ-АТ; 7 група - 12 хворих на НП, які отримували в складі комплексної терапії СЗП із високим вмістом Анти-ЕТ-АТ.

Контрольну групу склали 97 донорів Кримської Республіканської станції переливання крові, у яких при повному клінічному і лабораторному обстеженні не було виявлено патології внутрішніх органів. Для всіх донорів був проведений аналіз вмісту в крові Анти-ЕТ-АТ та загальних Ig, а у 32 донорів вміст LBP, біохімічних та імунологічних показників.

Для дослідження Іg A, M і G використовували мікротурбодиметричний метод (Гордієнко А.І. зі співавт.). Для визначення оптичної щільності використовували імуноферментний аналізатор "StatFаx 2100" на довжині хвилі 450 нм. Вміст Ig виражали в мкг/мол.

Вміст Анти-ЕТ-АТ класів Іg A, M і G був визначений методом твердофазного імуноферментного аналізу і виражався в умовних одиницях оптичної щільності (од.опт.щіл.) кінцевого продукту ферментативної реакції. В якості антигену використовували ліпополісахарид грамнегативної ентеробактерії Е.cоli (штам 235), яка була виділена з бактеріальної біомаси методом водно-фенольної екстракції та очищена від домішок РНК цетавлоном (Serva).

Для дослідження LBP використовували тест-систему "Hbt Human LBP ELІSA Kіt, Product Number: HK315 виробництва "Hycult bіotechnology" Голландія. Для визначення оптичної щільності використовували імуноферментний аналізатор "StatFаx 2100" на довжині хвилі 450 нм. Вміст LBP виражали в нг/мол.

Дослідження вмісту в сироватці крові хворих інтерлейкіну-4 (ІЛ-4), інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) і фактору некрозу пухлини альфа (ФНП-б) здійснювали імуноферментним методом з використанням реактивів інституту ім. Л. Пастера (С-Петербург), IЛ-6 - тест-системи ProCon ІL-6, виробництва ТОВ "Протеїновий контур" (С-Петербург), за допомогою імуноферментного аналізатору "StatFаx 2100" (USA) на довжині хвилі 492 нм. Вміст показників виражали в пкг/мол.

З метою корекції виявлених порушень АЕІ, використовували свіжозаморожену плазму постійних донорів Республіканської станції переливання крові АР Крим з високим змістом природних Анти-ЕТ-АТ.

Одержані результати піддані статистичній обробці для параметричних та непараметричних критеріїв з використанням програми "МеdStat" (серійний №МS000051) ДНПП ТОВ "Альфа", м. Донецьк.

Результати власних досліджень та їх обговорення

За період 2003-2007 рік досліджено 159 хворих на пневмонію. Контингент осіб з ПП, асоційованою із грампозитивною флорою, включав 85 пацієнтів у віці від 16 до 85 (середній вік 44,9±2,0 років), з них 58 чоловіків (68,2±5,0%) і 27 (31,8±5,0%) жінок. Серед 19 пацієнтів із установленою грамнегативною ПП, у віці від 29 до 77 (середній вік 52,7±3,7 років) було 14 чоловіків (73,7±10,1%) і 5 (26,3±10,1%) жінок. 14 хворих на ПП надійшли на стаціонарне лікування в перші 3 доби, 90 у більш пізніший час від початку захворювання. Вік хворих на НП у кількості 24 осіб становив від 21 до 88 років (середній вік 55,5±3,6 років). Серед пацієнтів було 13 чоловіків (54,2±10,2%) і 11 жінок (45,8±10,2%).

Серед пацієнтів з ПП із летальним результатом вік становив від 36 до 67 років (середній вік 50,9±3,9 років), серед хворих на НП - від 25 до 79 років (середній вік 55,9±3,2 років). Серед пацієнтів з летальним результатом в обох клінічних групах переважали особи чоловічої статі - відповідно 88,9±10,5% хворих на ПП і 54,5±10,6% хворих на НП.

У всіх досліджуваних групах найчастіше відзначалось ураження правої легені, а саме у хворих на грампозитивну ПП - у 58,8±5,3% випадків, грамнегативну ПП - у 52,6±11,5% випадків, НП - у 66,7±9,6% випадків. За локалізацією осередково-інфільтративних змін у хворих на П частіше спостерігалася нижньочасткова інфільтрація - у хворих на грампозитивну ПП в 67,1±5,1% випадків, у хворих на грамнегативну ПП і НП - у 52,6±11,5% і 66,7±9,6% відповідно. Однак, якщо двостороннє ураження відзначалось в 8,2±3,0% випадках у хворих на грампозитивну ПП і 31,6±10,7% і 16,7±6,6% випадків у хворих на грамнегативну ПП і НП, то в групах хворих з летальним результатом двостороннє ураження легенів спостерігалось вже в 77,8±13,9% і 86,4±7,3% відповідно.

Для отримання інформації про стан АЕІ в патогенезі П нами було вивчено рівень Анти-ЕТ-АТ в периферичній крові хворих на грампозитивну і грамнегативну ПП, а також НП.

У хворих 1-ї групи, зміни гуморального АЕІ проявляються зниженням рівнів специфічних Анти-ЕТ-АТ на усіх етапах дослідження, а саме: Анти-ЕТ-ІgА до і після лікування відповідно 0,250,03 та 0,220,05 од.опт.щіл. при нормі 0,390,03 од.опт.щіл (р< 0,05 в обох випадках); Анти-ЕТ-ІgG до та після лікування відповідно 0,1250,005 і 0,1230,006 од.опт.щіл, при нормі 0,1620,010 од.опт.щіл (р<0,05 в обох випадках); Анти-ЕТ- ІgМ до та після лікування 0,190,01 та 0,170,01 од.опт.щіл при нормі 0,33 0,02 од.опт.щіл (р<0,01 в обох випадках). Зниження всіх класів Анти-ЕТ-АТ у хворих цієї групи можна пояснити гіпоантитілемією споживання. Прийом антибіотиків широкого спектру дії у хворих на ПП призводить до вивільнення великої кількості ЕТ з кишечнику, який, попадаючи у портальний кровообіг, зв'язується з природними Анти-ЕТ-АТ. Це відбувається за відсутності біологічного запиту на Анти-ЕТ-АТ з боку вогнища запалення у легенях, викликаного грампозитивною флорою.

У 2-ї другої групи концентрація Анти-ЕТ-ІgА та Анти-ЕТ-ІgG на першому етапі дослідження статистично не відрізнялись від показника цієї величини в нормі, при достовірному підвищенні рівня Анти-ЕТ-ІgМ (відповідно 0,580,06 од.опт.щіл і 0,330,02 од опт.щіл, р<0,01). Стаціонарне лікування хворих на грамнегативну ПП призводило до зростання рівня Анти-ЕТ-ІgG (відповідно 0,2060,042 од.опт.щіл та 0,4220,056 од.опт.щіл., р 1<0,01), що було вище рівня аналогічного показників контрольної групи (р<0,01) та хворих першої і другої клінічних груп (р 3<0,01, р 4<0,01), та зниженню концентрації Анти-ЕТ-ІgМ (р 1=0,01).

У хворих на НП відзначалось підвищення вмісту Анти-ЕТ-ІgА до та після лікування в порівнянні з донорами (відповідно 0,770,15 та 0,820,18 од опт.щіл, в порівнянні із контролем 0,390,03 од.опт.щіл., р<0,05 в обох випадках). В протилежність цьому, рівень Анти-ЕТ-ІgG був стабільно знижений на всіх етапах дослідження у порівнянні з показниками донорів (0,0510,001 та 0,0520,001 од опт.щіл, в порівнянні із контролем - 0,1620,010 од.опт.щіл., р<0,01 в обох випадках), а також показниками першої (р 3<0,01) та другої (р 4<0,01) групи. Рівень специфічних Анти-ЕТ-ІgМ у хворих на НП статистично не відрізнявся від цієї величини в нормі (р>0,05 на обох етапах дослідження). Відомо, що Анти-ЕТ-ІgМ є одним із перших специфічних агентів, що приймає участь у нейтралізації ЕТ який потрапив в портальний кровообіг. У процесі стаціонарного лікування НП у хворих здійснюється перемикання синтезу Анти-ЕТ-ІgM на Анти-ЕТ-ІgG.

При аналізі показників LBP у хворих на П 1-ї клінічної групи відзначалось підвищення рівня LBP при надходженні в стаціонар (р<0,01), яке, знижуючись у процесі лікування (р<0,001), залишалось вище контрольного показника (р<0,05). Схожа динаміка рівня LBP відмічена у хворих на грамнегативну ПП, підвищений вміст якого зареєстрований як при надходженні хворих у стаціонар, так і по завершенню стаціонарного лікування (р<0,01 в обох випадках). У групі хворих на НП при надходженні в стаціонар також спостерігається збільшення у крові вмісту LBP (31,74,8 та 7,61,7 нг/мол, р<0,01). Однак, по завершенню стаціонарного лікування у хворих на НП рівень LBP залишається на стабільно високому рівні, перевищуючи як показник контрольної групи (відповідно 28,54,1 та 7,61,7, р<0,01), так й показники 1-ї і 2-ї групи (відповідно р 3<0,01 і р 4<0,05) відповідно.

Різке підвищення рівня LBP у крові хворих на П є першою реакцією на ймовірне збільшення рівня ЕТ іn loco morbі при застосуванні антибактеріальних препаратів. LBP входить до складу білків гострої фази запалення і його підвищення можна обґрунтувати реакцією на розвиток гострого запалення в легеневій тканині. Успішна антибактеріальна терапія гострого запалення не призводить до відповідної нормалізації АЕІ і рівня LBP, що в деяких випадках може бути патофізіологічною основою для формування хронічного запалення в бронхолегеневому апараті.

Таким чином, на даному етапі дослідження ми одержали певну інформацію про стан АЕІ у хворих на П.

При аналізі показників клітинного імунітету спостерігалось зниження відносної кількості CD3+ у хворих 1-ї і 2-ї груп на першому етапі дослідження (р<0,01 в обох випадках) у порівнянні із групою донорів. По завершенню лікування в цих групах виявлено підвищення кількості CD3+ клітин (р 1<0,001 в обох випадках), хоча як і до того показники залишаються нижче норми (р<0,01 в обох випадках). У хворих 3-ї групи на першому етапі спостерігалось зниження абсолютної і відносної кількості CD3+ клітин (р<0,01) в порівнянні із контролем та показником 1-ї групи (р 3<0,01), яке остається низькім і на другому етапі.

Схожа динаміка спостерігалася при вивченні вмісту у периферичній крові CD4+, де в усіх клінічних групах зміст показника було знижено у порівнянні з донорами (р<0,05). Після закінчення курсу лікування рівень CD4+ в групах хворих на ПП достовірно не відрізняється від показника контрольної групи, у той час як у хворих на НП відзначалось його зниження (р<0,05).

Вміст лімфоцитів, що експресують CD8+ рецептор, в групах хворих на ПП на всіх етапах дослідження статистично не відрізнявся від показника в групі практично здорових осіб. У 3-й групі, хворих на НП, зареєстроване достовірне зниження в периферичній крові досліджуваного показника на обох етапах (р<0,01).

У момент надходження на стаціонарне лікування, у порівнянні з донорами, підвищення вмісту в периферичній крові CD20+ клітин відзначалось у всіх клінічних групах (р<0,01 в усіх випадках). На другому етапі відзначалось зниження рівня CD20+ у всіх досліджуваних групах, який достовірно не відрізнявся від показника контрольної групи (р<0,01 в усіх випадках).

Порушення фагоцитарної ланки імунітету відзначалось у всіх клінічних групах, що проявлялось підвищенням показників спонтанного НСТ-тесту, в 1,5-2 рази (р<0,01 у всіх випадках), зниженням показників стимульованого зимозаном НСТ-тесту і поглинальної здатності нейтрофілів, що свідчить про виснаження внутрішньоклітинного запасу киснезалежних систем мікробіцидності.

При аналізі вмісту загальних імуноглобулінів виявлено, що концентрація ІgА у хворих на ПП, асоційовану із грампозитивною флорою, достовірно знижена (р<0,05) у порівнянні із контрольною групою. Проведений курс терапії не призводить до достовірної динаміки показника (р=0,19). У хворих 2-ї клінічної групи достовірної відмінності вмісту в крові загального ІgА в порівнянні із групою контролю на всіх етапах дослідження не виявлено. У хворих на НП відзначалось достовірне підвищення рівню показника тільки на другому етапі дослідження (р<0,01).

При аналізі змісту Іg G на першому етапі виявлено підвищення його рівня тільки у хворих 3-ї клінічної групи (р<0,01), який достовірно знижуючись, на другому етапі не відрізнявся від показника в контрольної групи. У хворих 2-ї клінічної групи рівень Іg G підвищувався тільки при виписці (р<0,01).

Підвищення концентрації загального ІgМ на етапі надходження в стаціонар відзначалось тільки у хворих на ПП другої клінічної групи, перевищуючи (р<0,05) відповідний показник у контрольній групі. На другому етапі відзначалось підвищення концентрації ІgМ в крові в усіх досліджуваних групах, яке максимально виражене в групі хворих на НП (р<0,05), що підкреслює більш значну роль грамнегативної флори при НП, ніж при ПП.

Таким чином, у хворих на П виявлені різноспрямовані зміни гуморальної ланки імунітету у вигляді зниження IgA, IgG у хворих 1-ї клінічної групи на всіх етапах дослідження і підвищення ІgМ при виписці, підвищення рівня ІgА в 3-й клінічній групі на всіх етапах, ІgG при надходженні і ІgМ при виписці зі стаціонару.

При вивченні рівня цитокінів у хворих на П виявлена різко виражена гіперцитокінемія із прозапальним профілем цитокінового дисбалансу на всіх етапах дослідження. Так, у всіх досліджуваних клінічних групах зареєстроване достовірне підвищення рівня ФНП-б у периферичній крові як при надходженні їх у стаціонар (р=0,02 та р<0,01 відповідно у хворих 1-ї та 2-ї груп), так і по завершенню курсу лікування (р<0,01 для обох груп). Найбільш виражені зміни відзначались у хворих третьої клінічної групи, а саме: 163,4±31,5 і 1,0 ± 0,1 пг/мол, (р<0,01) на першому етапі, 115,3±24,2 і 1,0±0,1 пг/мол, (р<0,01) на категорії хворих.

На першому етапі відмічалось підвищення концентрації ІЛ-6 в усіх клінічних групах хворих на П, яке і після проведення курсу терапії залишалось підвищеним у 2-й і 3-й клінічних групах, перевищуючи аналогічний показник групи здорових донорів (відповідно 4,2±0,7 і 9,6±2,6 пкг/мол, при нормі 1,1 ± 0,1 пкг/мол, р<0,01 в обох випадках). Також відмічено підвищення рівня ІЛ-10, яке відповідало важкості запального процесу в легенях на усіх етапах дослідження (р<0,05 для усіх груп).

Максимальне підвищення ІЛ-4 відмічено у хворих на НП, у яких рівень досліджуваного цитокіну перевищував базовий, зберігаючись підвищеним і на другому етапі дослідження (відповідно 81,6±3,4 пкг/мол і 42,1±1,9 пкг/мол при нормі 18,7±7,2 пкг/мол, р<0,001 і р<0,05).

Для повної оцінки стану АЕІ і визначення прогностичної цінності цих даних необхідно було провести аналіз показників АЕІ у хворих на П з летальним результатом.

Показники Анти-ЕТ-IgA і Анти-ЕТ-IgG у групі хворих на грамнегативну ПП із летальним результатом на момент госпіталізації були достовірно нижче від значень контрольної групи (відповідно 0,270,01 та 0,390,03 од.опт.щіл.для Анти-ЕТ-IgA, р<0,05; 0,120,01 та 0,160,01 од.опт.щіл. для Анти-ЕТ-IgG, р<0,05). В той же час, на тлі підвищення рівня Анти-ЕТ-IgМ, в групі хворих з успішним результатом (р<0,01) відмічалось зниження цього показника в периферичній крові померлих хворих в порівнянні з контролем (відповідно 0,280,01 та 0,330,02 од.опт.щіл, р<0,05). Вміст LBP у хворих на грамнегативну ПП із летальним результатом, у порівнянні показником контрольної групи зростав (відповідно 21,180,73 і 7, 61,7 нг/мол, р<0,01), но був достовірно нижче показника в осіб з успішним результатом захворювання (р<0,01).

У групі хворих на НП з летальним результатом рівень Анти-ЕТ-ІgА зростав менш інтенсивно, та, в порівнянні з хворими 3-ї групи, склав відповідно 460,02 і 0,770,15 од.опт.щіл (р<0,01), перевищуючи контрольний показник, відповідно 0,460,02 та 0,390,03 од.опт.щіл, р<0,05.

Дослідження рівнів Анти-ЕТ-ІgG при надходженні до стаціонару показало зниження його рівня у хворих 3 та 5 груп (відповідно 0,050,001 і 0,060,01 од.опт.щіл, при показнику норми 0,160,01 од.опт.щіл., р<0,01 в обох випадках). Також в 5 групі, в порівнянні з контрольною групою, виявився знижений рівень Анти-ЕТ-ІgМ (відповідно 0,160,01 та 0,330,02 од.опт.щіл, р<0,01). При дослідженні рівня LBP у хворих на НП у групах порівняння відзначалось підвищення концентрації даного показника в 3 та 5 клінічних групах, (р<0,01 в обох випадках).

Одержані дані, на нашу думку, свідчать про глибоку депресію АЕІ та відсутність активної імунної відповіді на вплив ЕТ у цієї категорії хворих, виснаження резервних можливостей ЕТ-зв'язуючих систем, у зв'язку із чим ризик патологічної дії ЕТ на макроорганізм значно зростає.

Таким чином, у хворих на грамнегативну ПП та НП з летальним результатом зафіксовані зміни в АЕІ, які свідчать про депресію в системі гуморальних ЕТ-зв'язуючих систем.

Одержані клінічні результати вказували на необхідність проведення корекції АЕІ переважно у хворих на тяжкі грамнегативні ПП та НП з високим ризиком летального результату та депресією АЕІ. Нами вперше використана свіжозаморожена плазма (СЗП) з високим вмістом Анти-ЕТ-АТ. Основним критерієм відбору хворих на терапію СЗП був високий ступінь ризику летального результату (IV-V ступінь за шкалою PORT) і виражена депресія АЕІ .

Виражена депресія проявлялася достовірним зниженням всіх основних класів Анти-ЕТ-АТ - Анти-ЕТ-ІgА - 30,8±8,1% (p<0,001), Анти-ЕТ-ІgG - 25,0±8,1% (p<0,01), Анти-ЕТ-ІgM - 15, 2±6,8% (p<0,05) у хворих 4 групи та Анти-ЕТ-ІgG - 62,5±6,4% (p<0,001), Анти-ЕТ-ІgM - 51,5±8,6% (p<0,001) у хворих 5 групи. Необхідність підбору СЗП за показниками вмісту Анти-ЕТ-АТ було пов'язано з тим, що обстеження великої популяції донорів АР Крим виявило наявність низького рівня Анти-ЕТ-АТ приблизно у 30% донорів (Гордиенко А.І. та співавт., 2003).

При використанні СЗП з високим вмістом Анти-ЕТ-АТ у комплексі з антибактеріальною терапією ми очікували імунокорегуючу дію при депресії АЕІ, підвищення ефективності лікування та зниження кількості летальних випадків.

У хворих на грамнегативну ПП достовірне підвищення в периферичній крові рівня Анти-ЕТ-ІgА відмічено тільки в групі із застосуванням СЗП, яке перевищувало вихідний рівень (0,680,10 і 0,220,05 од.опт.щіл., р 1<0,05) і показник контрольної групи (0,680,10 і 0,390,03 од.опт.щіл., p<0,05). Початковий рівень Анти-ЕТ-IgG в групі з використанням СЗП виявився більш низьким в порівнянні як з контрольною групою (0,090,02 і 0,160,01 од.опт.щіл., р0,05) так і групою зі стандартною терапією (0,090,02 і 0,210,04 од.опт.щіл., р 20,05). В процесі лікування в дослідних групах відмічено зростання титру Анти-ЕТ-ІgG, яке найбільш виражене при порівнянні зі стартовим в групі з використанням СЗП з підвищеним вмістом Анти-ЕТ-АТ (0,320,05 і 0,090,02 од.опт.щіл., р 1<0,001).

У хворих на грамнегативну ПП виявлені різноспрямовані зміни Анти-ЕТ-IgМ до та після лікування. Застосування СЗП призводило до зростання рівня даних антитіл, перевищуючи рівень контрольної групи (0,480,07 і 0,330,02 од.опт.щіл, р <0,05).

Рівень LBP був підвищений в обох групах на старті терапії, однак, якщо в групі хворих на тлі стандартної терапії відзначалося значне зниження рівня LBP (13,61,2 і 32,11,9 нг/мол, р 1<0,001), в групі хворих, що отримували в процесі терапії СЗП, рівень досліджуваного показника зменшувався менш інтенсивно (18,41,7 і 29,61,5 нг/мол, р 1<0,001) і залишався підвищеним у порівнянні із групою контролю (18,41,7 і 7,61,7 нг/мол, р<0,05).

При дослідженні рівнів Анти-ЕТ-АТ у хворих на НП на тлі стандартної терапії та при застосуванні СЗП із підвищеним вмістом Анти-ЕТ-АТ виявлено підвищення вмісту Анти-ЕТ-IgA в групі з використанням СЗП (p1<0,05) що перевищувало наприкінці лікування контрольний рівень (0,850,13 і 0,390,03 од.опт.щіл., р<0,05).

Концентрація Анти-ЕТ-IgG у периферичній крові хворих на НП в обох групах виявилась зниженою (р<0,01). І якщо в 3-й групі динаміки Анти-ЕТ-ІgG не виявлялося, то в 7-й групі по закінченню лікування відзначалось достовірне підвищення вмісту цього показника (0,1830,015 і 0,160,01 од.опт.щіл., р 1<0,001) у порівнянні зі стартовим, не відрізняючись від показника контрольної групи. На першому етапі рівень LPB у периферичній крові хворих на НП був підвищений в обох клінічних групах (р<0,01 в обох дослідженнях). Однак достовірна динаміка у порівнянні з даними контрольної групи відзначалась тільки у хворих на НП, які отримували СЗП, що проявлялось підвищенням вмісту LPB (36,02,0 і 7,61,7 нг/мол, р<0,01).

Таким чином, внутрішньовенне введення СЗП з підвищеним вмістом Анти-ЕТ-АТ чинить імунопротективну дію на антиендотоксинову ланку імунітету, що проявляється підвищенням рівня Анти-ЕТ-АТ класів Іg A,M,G у досліджуваних групах хворих на грамнегативну ПП і НП.

Одержані данні свідчать про підвищення ефективності лікування хворих на грамнегативну ПП та НП з високим ризиком летального результату та депресією АЕІ. Використання СЗП з високим вмістом Анти-ЕТ-АТ в комплексі з антибактеріальною терапією за наведеним алгоритмом (рис.1) призвело до достовірного зростання рівнів Анти-ЕТ-АТ (відповідно в 6 та 7 групах - Анти-ЕТ-IgA - в 3,1 та 2 рази; Анти-ЕТ-IgM - в 3,5 та 3 рази; Анти-ЕТ-IgG - 1,8 та 1,5 раз, р<0,05 у всіх випадках), та позитивного клінічного результату у всіх хворих 6 та 7 клінічних груп, а головне, відсутності в цих групах жодного летального випадку.



Рис.1. Алгоритм відбору хворих на грамнегативні П для проведення замісної терапії СЗП з високим змістом Анти-ЕТ-АТ.

Висновки

У дисертаційній роботі представлене рішення наукового завдання - вивчення гуморальної антиендотоксинової відповіді на гострий запальний процес у легенях, викликаної грамнегативною і грампозитивною флорою, дисбалансу ендотоксинзв'язуючих систем при несприятливому перебігу П та можливості корекції цього дисбалансу шляхом введення СЗП із підвищеним вмістом Анти-ЕТ- АТ у хворих на П з високим ризиком летального результату.

1. Адаптивні зміни гуморального АЕІ у хворих на ПП, викликану грампозитивною флорою, характеризуються зниженням всіх основних класів специфічних антитіл на тлі підвищення (р<0,01) рівня в крові білка, що зв'язує ендотоксин (LPB).

2. Адекватна антитільна відповідь на гостре запалення, викликане грамнегативною флорою при ПП, характеризується підвищенням рівня Анти-ЕТ-IgМ в 1,7±0,2 рази (р<0,01) вище норми при концентрації Анти-ЕТ-IgG і Анти-ЕТ-IgА, що не виходить за межі фізіологічного діапазону і підвищенні рівня LPB в 4,2±1,0 рази (р<0,01)

3. Встановлено, що компенсацією АЕІ при НП, викликаної як грампозитивною, так і грамнегативною флорою, слід вважати підвищення в 2,0±0,4 рази (р<0,05) Анти-ЕТ-IgА і рівня LPB 4,2±1,1 рази (р<0,01) на тлі нормального рівня Анти-ЕТ-IgM і стабільно зниженої концентрації Анти-ЕТ-IgG в 3,2±0,2 рази (р<0,01).

4. Дисбаланс АЕІ сприяє несприятливому перебігу ПП, викликаної грамнегативними мікроорганізмами, і проявляється достовірним зниженням всіх основних класів Анти-ЕТ-АТ - Анти-ЕТ-ІgА - 30,8±8,1% (p<0,001), Анти-ЕТ-ІgG - 25,0±8,1% (p<0,01), Анти-ЕТ-ІgM - 15, 2±6,8% (p<0,05). При НП, викликаної грамнегативною флорою, ознаками несприятливого результату є зниження рівня Анти-ЕТ-ІgM у порівнянні з нормою в 2,0±0,2 рази (p<0,001) і в порівнянні зі сприятливим перебігом - в 1,8 ±0,6 рази (p<0,05).

5. Грамнегативна П асоціюється з більш вираженими ознаками дисбалансу імунної реактивності. У групі хворих на грамнегативну ПП виявлено зниження CD3+ на 17,9% (р<0,01), спонтанного НСТ - тесту на 17,8% (р<0,05) та стимульованого НСТ - тесту на 13,3% (р<0,05) і більш виражені підвищення всіх досліджуваних цитокінів - ФНП- на 50,8% (р<0,05), ІЛ-6 на 60,4% (р<0,05), ІЛ-10 на 38,1% (р<0,01), ІЛ-4 на 37% (р<0,05), в порівнянні з хворими на грампозитивну ПП. В групі хворих на НП в етіології якої брала участь грамнегативна флора виявлені глибокі зниження показників клітинного імунітету - CD3+ на 47,5%, CD4+ на 38,6%, CD8+ на 44,9% (р<0,01 у всіх випадках) та фагоцитарної ланки імунітету - ФЧ - на 50,3% (р<0,01), ФІ - на 37,8% (р<0,05), показників стимульованого НСТ - тесту на 33,3% (р<0,01), а також більш виражене підвищення показників IgG на 19,1% (р<0,01), всіх досліджуваних цитокінів - ФНП- в 163,4 рази (р<0,01), ІЛ-6 в 37,27 рази (р<0,01), ІЛ-10 на 7,56 рази (р<0,01), ІЛ-4 в 4,36 рази (р<0,001) у порівнянні з рівнем цих показників у групі донорів.

6. Розроблено метод корекції депресії АЕІ у хворих з важким перебігом ПП і НП (ІV-V ступінь за шкалою PORT), викликаних грамнегативною флорою, шляхом внутрішньовенних інфузій СЗП із високим вмістом Анти-ЕТ-АТ.

7. Застосування СЗП із високим вмістом Анти-ЕТ-АТ у комплексній терапії хворих з важким перебігом грамнегативної П і депресією АЕІ призвело до сприятливого клінічного результату - видужанню всіх хворих з важким перебігом ПП та НП і корекції в них депресії гуморального АЕІ.

Практичні рекомендації

1. З метою оцінки тяжкості стану хворих та прогнозування ризику летального наслідку грамнегативної П доцільно проводити дослідження стану гуморального АЕІ. Показником несприятливого перебігу пневмонії і показанням до проведення замісної терапії препаратами СЗП із високим вмістом Анти- ЕТ - нормальний рівень Анти-ЕТ-ІgМ і знижений рівень Анти-ЕТ-ІgG при грамнегативної ПП або знижений в 1,5-2 рази рівень Анти- ЕТ -ІgМ при НП ІV і V стадії тяжкості за шкалою PORT.

2. З метою корекції депресії АЕІ із замісною метою доцільно використання СЗП з високим вмістом Анти-ЕТ-АТ в добової дозі 280-300 мол впродовж 2-3 діб. Введення проводять внутрішньовенно крапельно, протягом 30-40 хвилин.

3. Високим вмістом Анти-ЕТ-АТ в зразках СЗП необхідно вважати рівень, який відповідає показникам за Анти-ЕТ-IgA 0,47±0,01 од.опт.щіл., за Анти-ЕТ-IgM 0,45±0,04 од.опт.щіл., за Анти-ЕТ-IgG 0,38±0,02 од.опт.щіл., і, таким чином, перевищує середні показники за відповідними Анти-ЕТ-АТ на 17,3±6,7%, 25,9±9,9% и 56,5±7,4%.

4. На станціях переливання крові є доцільним тестування донорів на вміст природних Анти-ЕТ-АТ та створення бази даних осіб, які мають їхній високий рівень. Враховуючи, що 30% донорів мають низькі показники рівнів Анти-ЕТ-АТ, необхідно використовувати для приготування препаратів СЗП з високим вмістом АТ кров донорів, у яких показники перевищують на 15-20% середній рівень Анти-ЕТ-АТ в популяції.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Радзивил П.Н. Содержание ФНО-б, ИЛ-4 и ИЛ-6 у больных внегоспитальной пневмонией / П.Н. Радзивил, В.А. Белоглазов, А.И. Гордиенко, А.А. Бакова // Таврический медико-биологический вестник. - 2003. - Т. 6, №2. - С.122-125.

Дисертант проводив збір матеріалу для лабораторного обстеження, пошук та аналіз літератури з даної теми, приймав участь у написанні статті.

2. Радзивил П.Н. Динамика уровня антител к эндотоксину грамнегативных бактерий и общих иммуноглобулинов у больных внегоспитальной пневмонией / П.Н. Радзивил, А.И. Гордиенко, А.А. Бакова, В.А. Белоглазов, Н.В. Химич // Тр. Крымского гос.мед. ун-та. - 2003. - Т.139. - С.127-132.

Дисертант проводив збір матеріалу для лабораторного обстеження, пошук та аналіз літератури з даній темі, приймав участь у написанні статті.

3. Радзивил П.Н. Содержание липополисахарид - связывающего белка, антиэндотоксиновых антител и общих иммуноглобулинов у больных пневмонией //Імунологія та алергологія. - 2005. - №3. --С.112.

4. Радзивил П.Н. Гуморальный антиэндотоксиновый иммунитет у больных внегоспитальной пневмонией вызванной грамотрицательной и грам положительной микрофлорой / П.Н. Радзивил, В.А. Белоглазов // Імунологія та алергологія. - 2006. - №1. - С.35-38.

Дисертант приймав участь у проведенні досліджень та аналізі результатів.

5. Радзивил П.Н. Гуморальный антиэндотоксиновый иммунитет у больных внегоспитальной пневмонией вызванной грамотрицательной и грам положительной микрофлорой // Імунологія та алергологія. - 2006. - №2. - С.71.

6. Radzivil P.N. Lipopolysaccharide-binding protein and anti-endotoxin antibodies in patients with pneumonia / Beloglazov V.A., DuBuske L.M.// XXV Congress of the European Academy of Allergology and Clinical Immunology, Vienna. Austria, 10-14 June 2006. - Vienna, 2006. - № 697. --P. 199-200.

7. Radzivil P.N. Content of cytokines in blood of patients with pneumonia / P.N. Radzivil, V.A. Beloglazov // Таврійський медико-біологічний вісник. - 2007. - Т.10, №3. - С.61-64.

Дисертант провів інформаційний пошук, здійснював діагностику та лікування хворих на пневмонію та приймав участь у написанні статті.

8. Радзивил П.Н. Дисбаланс антиэндотоксинового иммунитета у больных пневмонией и его коррекция / П.Н. Радзивил, В.А. Белоглазов, А.И. Гордиенко // Імунологія та алергологія. - 2007. - №3. - С.127.

Дисертант провів інформаційний пошук, здійснював діагностику та лікування хворих на пневмонію та приймав участь у написанні статті.

9. Радзивил П.Н. Липополисахарид-связывающий белок и антиэндотоксиновые антитела у больных внегоспитальной и нозокомиальной пневмониях / П.Н. Радзивил, В.А. Белоглазов, А.И. Гордиенко // Таврический медико-биологический вестник. - 2007. --Т.10, №4. - С.77-80.

Дисертант приймав участь у проведенні досліджень та аналізі результатів.

10. Радзивил П.Н. Анализ показателей антиэндотоксинового иммунитета у больных грамнегативной внегоспитальной пневмонией с летальным результатом / П.Н. Радзивил, В.А. Белоглазов // Проблеми екології та медицини. - 2007. Т.11, №3-4. - С.18-20.

11. Радзивил П.Н. Коррекция дисбаланса антиэндотоксинового иммунитета у больных пневмониями вызванными грамотрицательной флорой // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2008. - Т. 9, № 2. - С. 196-201.

Дисертант проводив збір матеріалу для лабораторного обстеження, здійснював оцінку одержаних результатів.

12. Радзівіл П.М. Аналіз показників антиендотоксинового імунітету хворих на грамнегативну позагоспітальну та госпітальну пневмонії з летальним результатом / П.М. Радзівіл, В.О. Білоглазов // Вісник наукових досліджень. --2008. --Т. 52, №3. --С.35-37.

Здобувач приймав участь у проведенні досліджень, статистичної обробки одержаних результатів та їх аналізі.

13. Radzivil P.N. Anti-endotoxin humoral immunity in patients with pneumonia / V. Beloglazov, P. Radzivil, A. Gordienko, K. Byeloglazova, I. DuBuske, L. DuBuske // Annual Congress of the European Respiratory Society (ERS), Berlin. Germany, 4-8 October 2008. - Berlin, 2008. - № 2257. - P. 394

Здобувач приймав участь у проведенні досліджень, статистичної обробки одержаних результатів та їх аналізі

14. Патент №36371.ua. МПК А 61Р 31/06. Спосіб лікування пневмонії / П.М. Радзівіл, В.О. Білоглазов, А.І. Гордієнко; Кримський державний медичний університет, -заявл:07.05.2008р. -заявка №u200805935/-опубл. 27.10.08. -Бюл. №20

15. Радзивил П.Н. Состояние иммунной реактивности при внегоспитальной и госпитальной пневмониях// Таврический медико-биологический вестник. - 2008. --Т.11, №4. - С.89-95.

...