Обгрунтування застосування лізоцимвміщуючих препаратів при лікуванні хронічного катарального гінгівіту у дітей

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

14.01.22 - Стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Обгрунтування застосування лізоцимвміщуючих препаратів при лікуванні хронічного катарального гінгівіту у дітей

Плотнікова Валерія Геннадіївна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі «Інститут стоматології Академії медичних наук України», м. Одеса.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор, член-кор. АМН України

Косенко Костянтин Миколайович, Державна установа

«Інститут стоматології АМН України», директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Терешина Тетяна Петрівна, Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, завідувач лабораторії гігієни порожнини рота;

доктор медичних наук, професор Каськова Людмила Федорівна, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри дитячої терапевтичної стоматології з профілактикою стоматологічних захворювань

Захист відбудеться «8» лютого 2010 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий «6» січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.Г. Чумакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запальні захворювання пародонта належать до числа важливих проблем сучасної стоматології, оскільки спостерігається значна їх поширеність у дітей - за даними ВОЗ від 80 % до 90 % (Jenkins W.M.M., Papapanou P.N., 2001; Albandar J.M., Tinoco E.M.B., 2002). В цілому захворювання пародонта є однією з головних причин ранньої втрати зубів, вогнище запалення стає до того ж джерелом сенсибілізації організму, а прогресування дистрофічно-запального процесу в пародонті призводить до порушення процесів регенерації й деструкції кістки альвеолярного відростка (Белоклицкая Г.Ф., 1996; Деньга О.В., 2001; Яковлєва Н.Н., 2008; Page R.C., 1991; Kinane D.F., 2001). Найчастіше в дитячому віці зустрічається хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ).

Виходячи із загальних уявлень про розвиток запальних захворювань пародонта, гінгівіт варто розглядати як багатофакторну патологію, обумовлену несприятливим впливом загальних і місцевих факторів, а також агресивних факторів зовнішнього середовища (Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Деньга О.В., 2001; Хоменко Л.А., 2007).

Безумовно, у виникненні захворювань пародонта безпосередню роль відіграють мікроорганізми (Лемецкая Т.И., 1998; Мащенко И.С., 2003; Чумакова Ю.Г., 2008; Socransky S.S., Haffajee A.D., 1992, 2005; Mombelli A., 2003). Патогенний ефект мікрофлори проявляється тоді, коли мікроорганізми або накопичуються в дуже великій кількості (досягають обсягу «критичної маси»), і звичайні захисні механізми не здатні нейтралізувати їх токсичну й ферментативну дію, або коли активність місцевих захисних сил недостатня (Цепов Л.М., 2001; Левицкий А.П., 2007).

До недостатності природної системи резистентності ротової порожнини призводить велика кількість факторів, які можна позначити як пускові механізми розвитку запального процесу в яснах. Ці фактори умовно розділяють на внутрішні й зовнішні. До внутрішніх причин відносять: ріст зубів (травму ясен при прорізуванні зубів), недолік вітамінів, захворювання шлунково-кишкового тракту, зниження імунітету, ендокринну патологію та інші системні захворювання. До зовнішніх причин відносять поганий догляд за порожниною рота, що призводить до накопичення зубних відкладень, вплив фізичних (травма, опік, променевий вплив), хімічних (вплив агресивних речовин), біологічних (інфекції) і медичних (ятрогенних) факторів (Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Иванова Ж.В., 2002; Ковач И.С., 2006; Genco R.J., 1996).

Однак, навіть усунувши або зменшивши вплив цих патогенних чинників, без стимуляції природних факторів захисту ротової порожнини або їхньому додатковому введенні стійкого позитивного ефекту, що полягає в нормалізації мікробного балансу в порожнині рота, досягти складно.

Одним з основних регуляторів і факторів неспецифічного захисту порожнини рота, що забезпечує підтримку мікробіоценозу, є фермент лізоцим, що має антимікробну й імуномоделюючу дію (Баранов А.А., 1999; Левицкий А.П., 2005). На основі лізоциму в НПА «Одеська Біотехнологія» разом з ДУ «Інститут стоматології АМН України» під керівництвом докт. біол. наук, проф. А.П. Левицького розроблені зубні еліксири «Лізодент» і «Лізомукоїд». Найбільший інтерес представив «Лізомукоїд», який, крім лізоциму, містить катіонний детергент цетавлон (активатор лізоциму) і овомукоїд (стабілізатор лізоциму). Останній являє собою інгібітор протеаз з яєчного білка (Баранов А.А., 1999; Левицкий А.П., 2005).

Ефективність застосування «Лізомукоїда» для профілактики стоматоло-гічних захворювань у дорослих, у тому числі й гінгівіту, доведена (Крячко А.Г., 2009). Однак досвіду застосування «Лізомукоїда» у дітей з ХКГ немає.

Це послужило підставою для вивчення ефективності лізоцимвміщуючих препаратів з наступним включенням одного з них у комплекс лікувально-профілактичних заходів у дітей із ХКГ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної теми ДУ «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса: «Розробка принципів і способів протимікробної терапії й профілактики основних стоматологічних захворювань» (Шифр АМН 059.05, № ДР 0105U000918). Автор була безпосереднім виконавцем окремого фрагменту теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування й профілактики рецидивів ХКГ у дітей шляхом розробки комплексу лікувально-профілактичних заходів з обґрунтуванням застосування в ньому лізоцимвміщуючих препаратів.

Для досягнення мети дослідження визначені наступні завдання:

Вивчити поширеність ХКГ та показники гомеостазу й мікробіоценозу ротової порожнини в дітей 12-13 років в нормі та при наявності запалення ясен. катаральний гінгівіт лізоцимвміщуючий

В експерименті, на моделі пародонтиту в щурів, в порівняльному аспекті вивчити стоматотропні ефекти різних лізоцимвміщуючих препаратів і на підставі отриманих даних вибрати найбільш ефективний.

Розробити та обґрунтувати схему лікувально-профілактичних заходів, що включає лізоцимвміщуючий препарат, для дітей із ХКГ.

Провести клінічну апробацію і за допомогою клінічних, морфологічних, біохімічних і мікробіологічних досліджень визначити ефективність розробленого способу лікування ХКГ з застосуванням лізоцимвміщуючого препарату в дітей у найближчі й віддалені терміни.

Об'єкт дослідження - хронічний катаральний гінгівіт у дітей 12-13 років; деструктивні зміни в тканинах пародонта білих щурів з моделлю пародонтита.

Предмет дослідження - ефективність застосування лізоцимвміщуючих препаратів у комплексі лікувально-профілактичних заходів у дітей із ХКГ.

Методи дослідження: експериментальні на тваринах та клініко-лабораторні: морфометричні - для оцінки ступеня атрофії альвеолярного відростка щелеп у щурів; клінічні - для оцінки рівня гігієни порожнини рота і стану тканин пародонта в дітей; біохімічні - для вивчення процесу ПОЛ і стану АОС, протеолітичної активності в ротовій рідині дітей, в біоптатах ясен, сироватці крові та ротовій рідині щурів, визначення ступеня дисбактеріозу в порожнині рота дітей; морфологічні - для вивчення клітинного складу ротових змивів; мікробіологічні - для вивчення рівня мікробного обсіменіння й видового складу мікрофлори порожнини рота дітей; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що у дітей з генералізованим ХКГ у порівнянні з дітьми з інтактним пародонтом спостерігаються істотні зміни в показниках гомеостазу порожнини рота: зменшення швидкості салівації, активізація процесів ПОЛ і недостатність АОС, підсилення мікробної агресії на тлі зниження неспецифічної резистентності. У той же час в дітей з локалізованим гінгівітом не виявляється істотних змін показників гомеостазу ротової порожнини, і це свідчить про те, що локалізований гінгівіт у більшості випадків є перманентним запальним процесом.

Експериментальне дослідження підтвердило відомі дані про захисну роль лізоциму в ротовій порожнині та його пародонтопротекторні властивості на тлі розвитку дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта і виснаження власної захисної системи.

Розроблено лікувально-профілактичний комплекс для дітей із ХКГ, який включає зубний еліксир «Лізомукоїд», полівітамінний препарат «Супрадин» та зубну пасту «Colgate total propolis» для догляду за порожниною рота (Патент на корисну модель за заявкою № u 2009 09528 від 17.09.2009 р.).

Встановлено, що під впливом лікувально-профілактичного комплексу в дітей із ХКГ зменшилася поширеність та інтенсивність запалення ясен. Покращення клінічної картини наступило в 2 рази швидше, ніж при традиційному лікуванні.

Доведено, що механізм лікувально-профілактичної ефективності комплексу, що включає «Лізомукоїд», обумовлений, у першу чергу, антимікробною дією, а також активацією найважливіших систем неспецифічної резистентності ротової порожнини: антимікробної та антиоксидантної з одночасним інгібуванням процесів ПОЛ та протеолізу.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та опрацьовано схему лікувально-профілактичних заходів із включенням зубного еліксиру «Лізомукоїд» для дітей, що страждають на ХКГ.

Доведено високу терапевтичну ефективність запропонованого комплексу лікувально-профілактичних заходів, який включає зубний еліксир «Лізомукоїд», прийом вітамінно-мінерального комплексу «Супрадин», чищення зубів лікувально-профілактичною зубною пастою «Colgate total propolis», яка містить адсорбований антисептик, екстракт прополісу та фторид, що обумовлено встановленими в експерименті і в клініці протизапальними, антиоксидантними, антимікробними, адаптогенними, карієспрофілактичними властивостями складових комплексу. Розроблений комплекс прискорює клінічне видужання й поліпшує гігієнічний стан порожнини рота в дітей із ХКГ.

Результати досліджень впроваджені в практику лікування дітей у відділі профілактики стоматологічних захворювань ДУ «Інститут стоматології АМН України», в обласній клінічній стоматологічній поліклініці м. Одеси, у міській дитячій стоматологічній поліклініці № 5, дитячих відділеннях міських стоматологічних поліклінік № 8, 9 м. Одеса, дитячому відділенні стоматологічної поліклініки Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті.

Матеріали дисертації використовуються в учбовому процесі кафедр стоматологічного профілю Одеського державного медичного університету МОЗ України, а також на курсах інформації та стажування в ДУ «Інститут стоматології АМН України».

Особистий внесок здобувача. Автором особисто зроблено патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури по обраній темі, проведені усі експериментальні й клінічні дослідження, узагальнені та проаналізовані отримані результати, проведена їх статистична обробка. Спільно з науковим керівником визначені мета й завдання дослідження, сформульовані основні висновки роботи та практичні рекомендації.

Експериментальні та клініко-лабораторні дослідження проводилися на базі ДУ «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса: у відділенні дитячої стоматології (зав. від. - д.мед.н., проф. О.В. Дєньга Автор висловлює глибоку вдячність співробітникам вищезгаданих установ за консультативну та практичну допомогу при виконанні досліджень.), лабораторії біохімії відділу біотехнології (зав. лаб. - к.біол.н., с.н.с. О.А. Макаренко1), віварії (зав. - І.В. Ходаков1), а також у бактеріологічній лабораторії поліклініки № 14 м. Одеса (зав. лаб. - О.В.Березовська).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на: V Міжнародній науково-практичній конференції зі стоматології, присвяченій 85-річчю БДМУ (Мінськ, 2006); науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Вчені майбутнього» (Одеса, 2006); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми клінічної пародонтології» (Київ, 2007); ІІІ (Х) зїзді Асоціації стоматологів України (Полтава, 2008); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Наукові та практичні аспекти індивідуальної та професійної гігієни порожнини рота у дітей та дорослих» (Одеса, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 4 статті в наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 патент на корисну модель, 3 тез в матеріалах науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 157 сторінках і складається із вступу, огляду літератури, опису об'єктів і методів дослідження, 3-х розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Фактичні дані наведені в 21 таблиці. Список літератури включає 384 першоджерело, з них 146 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставленої мети й завдань дисертаційної роботи був проведений комплекс експериментальних, клінічних і лабораторних досліджень.

Експериментальні дослідження проведені з метою вивчення впливу лізоцимвміщуючих препаратів на перебіг експериментального пародонтиту у щурів.

Дослідження проведені з використанням 60 щурів лінії Вістар стадного розведення, взятих в експеримент у віці 1 міс. із середньою масою 68,0 ± 5 г. Експериментальний пародонтит відтворювали шляхом введення в стандартний раціон віварію соняшникового переокисленого масла з розрахунку 5% від маси добового раціону щура. Переокислене масло одержували шляхом прогрівання й перемішування рафінованого соняшникового масла в присутності 2 % CuSO4 до досягнення перекисного числа 30-35 од. (Козлянина Н.П., 1986).

Щури були розділені на шість груп: дві контрольні та чотири дослідні, по 10 щурів у кожній групі. Першу контрольну групу тварин утримували в стандартних умовах віварію із звичайним раціоном (здоровий контроль). Щурам другої контрольної групи в раціон додавали переокислене масло (модель пародонтиту). Тваринам обох контрольних груп щодня ополіскували ротову порожнину 5 мл води. Дослідним групам щурів на тлі моделювання пародонтиту щодня проводили наступні процедури: в 3-й групі - введення per os таблеток «Лісобакт» (10 мг/кг) у вигляді водної суспензії; в 4-й групі - ополіскування ротової порожнини зубним еліксиром «Санодент»; в 5-й групі - ополіскування ротової порожнини зубним еліксиром «Лізодент»; в 6-й - ополіскування ротової порожнини зубним еліксиром «Лізомукоїд». Всі еліксири попередньо розводили в співвідношенні 1:50 (2 мл еліксиру на 100 мл води). Для ополіскування ротової порожнини кожного щура використовували 5 мл розведеного еліксиру.

По закінченню експерименту в щурів під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг) на тлі пілокарпінової стимуляції (3 мг/кг) збирали ротову рідину. Потім проводили евтаназію, забір периферичної крові, виділяли зубо-щелепні блоки, одержували біоптати ясен для подальших біохімічних та морфометричних досліджень.

Ступінь атрофії альвеолярного відростка щелеп експериментальних тварин оцінювали за методом А.В. Ніколаєвої (1967).

У сироватці крові, ротовій рідині та біоптатах ясен щурів визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г, 1977); активність каталази (Каролюк М.А., Иванова Л.И., 1988), загальну протеолітичну активність (ЗПА) (Барабаш Р.Д., Левицкий А.П., 1973). В ротовій рідині та гомогенатах ясен визначали також активність кислої фосфатази (Левицкий А.П. с соавт., 1973), а у сироватці крові додатково - інгібітор трипсину (Адамовская В.Г., Левицкий А.П., 1980).

У клінічних дослідженнях взяли участь 152 дитини, з них 92 у віці 12-13 років (49 дівчинок і 43 хлопчика) - для вивчення поширеності ХКГ та 60 дітей (30 хлопчиків і 30 дівчинок), яким до початку досліджень виповнилося 12 років, - для вивчення ефективності лікувально-профілактичного комплексу.

Клінічне обстеження дітей починали зі збору анамнезу, оцінки загального соматичного статусу. Проводили зовнішній огляд дитини, огляд порожнини рота й тканин пародонта. З метою об'єктивної оцінки клінічного стану тканин пародонта визначали індекс РМА Parma (%), пробу Шиллера-Писарєва, які характеризують наявність запального процесу, його поширеність та інтенсивність; гігієнічні індекси Гріна-Вермільона і Silness-Loe, що показують рівень гігієни порожнини рота; проводили пробу на кровоточивість.

Лабораторні дослідженя. Збір ротової рідини та ротових змивів у дітей проводився натще без стимулювання слиновиділення. Визначали швидкість слиновиділення (мл/хв), далі проби заморожували для подальших досліджень. В ротових змивах підраховували кількість лейкоцитів та клітин епітелію за методом Сукманського О.І. із співавт. (1980).

Біохімічні дослідження ротової рідини дітей включали визначення вмісту малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г, 1977); активності каталази (Каролюк М.А., Иванова Л.И., 1988), еластази (Visser L., Blout E.R., 1972), уреази (Левицький А.П., 2007) та вмісту лізоциму (Gorin et al., 1971 в модифікації Левицького А.П., 1973).

Ступінь дисбіозу порожнини рота оцінювали за методом А.П. Левицького та співавт. (2007), що полягає у визначенні співвідношення відносних активностей уреази та лізоциму.

Мікробіологічні дослідження включали виділення й видову ідентифікацію мікроорганізмів порожнини рота з використанням техніки аеробного та анаеробного культивування шляхом посівів клінічного матеріалу з транспортного тампону "Sarstedt" (Німеччина) на спеціальні живильні середовища: кров'яний агар, шоколадний агар, агар Сабуро. Результати кількісного дослідження мікрофлори (рівня обсіменіння) виражали в колонієутворюючих одиницях на 1 тампон (КУО/т.).

Статистичні методи. Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням t-критерію Стьюдента на персональному комп'ютері IBM PC у пакетах "Statgraphic-2.3" і "Statistica-5". Дані вважали достовірними при рівні значимості 0,95, тобто Р < 0,05 (Монцевичуте-Ерингене Е.В., 1964).

Результати дослідження та їх обговорення. При обстеженні 92 дітей була вивчена поширеність ХКГ та оцінені деякі показники гомеостазу порожнини рота залежно від важкості та поширеності гінгівіту (табл. 1).

Таблиця 1

Поширеність та інтенсивність запалення ясен у дітей 12-13 років

Показники запалення ясен	Кількість дітей	РМА (%)
	Абс.	%
У середньому на групу	92	100	38,8
Індекс РМА - 0 балів	30	32,6
Індекс РМА > 0 бала	62	67,4
Локалізований гінгівіт	6	9,7	14,8
Генералізований гінгівіт	56	90,3	43,6

Встановлено, що з 92 обстежених дітей ознаки запалення ясен були визначені в 62 дітей (67,4%). При цьому в 6 дітей (9,7%) процес носив локальний характер, а 56 (90,3%) дітям був поставлений діагноз: генералізований катаральний гінгівіт.

У дітей з генералізованим ХКГ визначено зниження швидкості салівації (з 0,61±0,07 мл/хв. до 0,45±0,05 мл/хв., р=0,07), збільшення ступеня еміграції лейкоцитів (з 255,2±27,0 тис./мл до 454,2±42,0 тис./мл, р<0,001) та інтенсивності злущування епітелію (з 23,1±2,4 тис./мл до 33,8±2,9 тис./мл, р<0,05) в порівнянні з дітьми з інтактним пародонтом. Активність лізоциму в 2 рази нижче (відповідно 0,024±0,003 од./мл і 0,045±0,005 од./мл, р<0,001), а активність уреази - в 3 рази вище (9,10±0,75 мкмоль/хв·л і 3,10±0,38 мкмоль/хв·л, р<0,001). Вміст МДА збільшений в 1,8 рази (0,26±0,02 мкмоль/л і 0,46±0,05 мкмоль/л, р<0,002); активність каталази знижена на 31,4 % (з 0,188±0,017 мкат/л до 0,129±0,012 мкат/л, р<0,01), а активність еластази збільшена в 2,7 рази (з 0,041±0,005 мккат/л до 0,11±0,012 мккат/л, р<0,001).

У дітей з локалізованим гінгівітом в порівнянні зі здоровими відмінності були тільки у показниках активності уреази (4,90±0,51 мкмоль/хв·л, р<0,05) та лізоциму (0,031±0,004 од./мл, р<0,05). Отже, локалізований гінгівіт у більшості випадків є перманентним запальним процесом, що не змінює істотно гомеостаз ротової порожнини.

Мікробіологічні дослідження ротової порожнини показали, що у дітей з інтактним пародонтом загальне мікробне обсіменіння склало 104-106 КУО на тампон. При дослідженні видового складу мікрофлори порожнини рота було виявлено 10 видів різних бактерій, серед яких переважали стрептококи (Str. mitis, Str. salivarius), нейсcерії (N. sicca, N. mucosa), ентерококи.

У дітей із ХКГ загальне мікробне обсіменіння порожнини рота істотно збільшувалося й становило 106-109 КУО на тампон. У видовому складі мікрофлори також відбулися зміни: збільшилася кількість St. aureus (в 3 рази), грибів роду Candida (в 2,5 рази), Enterococcus faecalis (в 2 рази).

Все зазначене визначило пошук нових основних компонентів для включення в лікувально-профілактичний комплекс, дію яких спрямовано на зменшення активності мікробного фактора, що ініціює й підтримує запалення, а також стимуляцію природних захисних механізмів ротової порожнини.

Результати експериментальних досліджень показали, що при моделюванні пародонтиту відбувається посилення деструктивно-резорбтивних процесів у кістковій тканині альвеолярного відростка, що проявляється збільшенням ступеня атрофії альвеолярної кістки (з 20,3±0,8% до 24,6±0,9%, р<0,02) у порівнянні з інтактними щурами. Найбільш ефективну пародонтопротекторну дію виявили еліксири «Санодент» та «Лізомукоїд». Ступінь атрофії альвеолярного відростка у тварин цих груп відповідала показникам інтактних тварин (21,8±0,6% і 20,6±0,5%, р>0,05, відповідно).

Результати біохімічних досліджень різних біологічних об'єктів експериментальних тварин були наступними. У сироватці крові щурів при моделюванні пародонтиту відбувалося достовірне збільшення вмісту МДА (2,47±0,11 мкмоль/л проти 2,00±0,14 мкмоль/л в інтактних тварин, р<0,05). Найбільш виражене зниження рівня МДА відбулося під впливом зубних еліксирів «Лізодент» (до 2,07±0,11 мкмоль/л, р<0,05) та «Лізомукоїд» (до 1,90±0,14 мкмоль/л, р<0,002), а збільшення активності каталази - після застосування таблеток «Лісобакт» (до 0,36±0,02 мкат/л проти 0,28±0,03 мкат/л при моделюванні пародонтиту, р<0,05) та еліксирів «Лізодент» (до 0,38±0,02 мкат/л, р<0,05) та «Лізомукоїд» (до 0,41±0,03 мкат/л, р<0,01).

Моделювання пародонтиту призвело до підвищення загальної протеолітичної активності (ЗПА) у сироватці крові тварин (89±0,32 нкат/л проти 2,57±0,213 нкат/л в інтактних тварин, р<0,01). Найбільш виражене зменшення ЗПА було зафіксовано після регулярних ополіскувань ротової порожнини щурів еліксирами «Лізодент» (2,75±0,30 нкат/л, р<0,02) і «Лізомукоїд» (2,18±0,23 нкат/л, р<0,001).

Дослідження рівня інгібітору тріпсину (ІТ) у сироватці крові щурів не виявило істотних змін показника під впливом надлишкового надходження перекисів ліпідів в організм тварин (0,93±0,04 г/л проти 0,83±0,06 г/л в інтактних тварин, р>0,05). При цьому регулярні ополіскування ротової порожнини щурів еліксиром «Санодент» і «Лізомукоїд» сприяли достовірному зниженню ІТ у сироватці крові тварин (0,75±0,08 г/л і 0,78±0,05 г/л, відповідно, р<0,05). Слід зазначити, що в групі тварин, яким призначали «Лізомукоїд», співвідношення антипротеазної і протеолітичної активності (ІТ/ЗПА) було навіть вище, ніж у здорових щурів (0,36 і 0,32 - відповідно).

У біоптатах ясен щурів вміст МДА при моделюванні пародонтиту значно збільшився (91,24±6,23 мкмоль/г проти 59,30±4,46 мкмоль/г в інтактних тварин, р<0,001). Пероральне введення тваринам таблеток «Лісобакт» сприяло достовірному зниженню рівня МДА в яснах (72,03±6,56 мкмоль/г, р<0,05). Менш істотно знизило вміст МДА щоденне застосування еліксиру «Санодент» (74,12±6,75 мкмоль/г, р>0,05). Найбільше зменшення концентрації МДА встановлено після регулярного застосування зубних еліксирів «Лізодент» і «Лізомукоїд» (63,24±4,50 мкмоль/г і 61,75±5,12 мкмоль/г відповідно, р<0,002).

Моделювання пародонтиту призвело до зниження активності АОС у тканинах пародонта, про що говорить зменшення активності каталази в яснах щурів в 1,2 рази (7,86±0,31 мккат/г проти 9,67±0,31 мккат/г в інтактних тварин, р<0,001). Під дією лікувально-профілактичних засобів, тільки в щурів 6-ої групи (ополіскування ротової порожнини зубним еліксиром «Лізомукоїд») активність каталази підвищилася (8,69±0,50 мккат/г, р>0,05) та не мала достовірних відмінностей від показників, зафіксованих в інтактних щурів.

Поряд з порушеннями в системі ПОЛ-АОС надлишкове надходження з їжею переокисленого масла викликало в експериментальних тварин активацію протеолізу в тканинах пародонта (ЗПА - 0,170±0,015 нкат/г і 0,284±0,021 нкат/г відповідно, р<0,001). Проведення профілактичних заходів за допомогою всіх досліджуваних препаратів вірогідно знижувало активність протеаз (р<0,05). Тільки при застосуванні еліксиру «Санодент» ЗПА ясен вірогідно перевищувала відповідні значення в інтактних щурів (0,213±0,017 нкат/г, р<0,05).

У тварин з пародонтитом спостерігалася активація кислої фосфатази в гомогенатах ясен (6,04±0,72 нкат/г проти 2,58±0,19 нкат/г в інтактних тварин, р<0,001). Застосування лізоцимвміщуючих препаратів сприяло достовірному зниженню активності КФ у тканинах пародонта. Найефективнішим профілактичним засобом за результатами вивчення активності КФ у тканинах пародонта виявився зубний еліксир «Лізомукоїд» (3,16±0,24 нкат/г, р<0,002).

У ротовій рідині моделювання пародонтиту призводить до більш значних порушень досліджуваних параметрів. Так, моделювання пародонтиту привело до зниження активності каталази в яснах тварин на 18,7%, а в ротовій рідині - на 52,7% (з 0,36±0,05 мкат/л в інтактних щурів до 0,17±0,02мкат/л у щурів з пародонтитом, р<0,002). Вміст МДА в тканинах ясен збільшився на 53,9 %, а в ротовій рідині - на 119,4 % (з 3,30±0,26нмоль/л до 7,24±0,53 нмоль/л, відповідно, р<0,001). ЗПА в яснах збільшилася на 67,0 %, а в ротовій рідині щурів - на 94,7 % (з 1,52±0,17 нкат/л до 2,69±0,24 нкат/л, р<0,001). Активність КФ підвищилася при пародонтиті в тканинах ясен й ротовій рідини приблизно однаково: в 2,3 і 2,7 рази відповідно.

Найбільш виражене зменшення вмісту МДА зареєстровано в ротовій рідині тварин, яким проводили регулярні ополіскування ротової порожнини лізоцимвміщуючими зубними еліксирами. При цьому тільки в ротовій рідині щурів, яким ополіскували порожнину рота «Лізомукоїдом», значення МДА відповідало рівню інтактних тварин (3,51±0,24 нмоль/л і 3,30±0,26 нмоль/л, відповідно, р>0,05). Застосування всіх досліджуваних препаратів сприяло достовірному підвищенню активності каталази в ротовій рідині щурів, але більш високі значення активності каталази були встановлені в ротовій рідині щурів після застосування еліксирів «Лізодент» та Лізомукоїд» (0,27±0,01 мкат/л та 0,30± 0,04 мкат/л відповідно проти 0,17±0,02 мкат/л в щурів з пародонтитом, р<0,05).

Моделювання пародонтиту в щурів призвело до різкого збільшення протеолітичної активності ротової рідини (ЗПА - 2,96±0,24 нкат/л проти 1,52±0,17 нкат/л в інтактних тварин, р<0,001). Застосування зубних еліксирів «Санодент», «Лізодент» і «Лізомукоїд» (1,98±0,18 нкат/л, 1,85±0,16 нкат/л, 1,74±0,14 нкат/л, відповідно) показало їх виражену протизапальну дію.

Істотне збільшення активності КФ у ротовій рідині тварин при пародонтиті вдалося загальмувати у всіх дослідних групах. Але при цьому тільки в групі тварин, яким порожнину рота обробляли зубним еліксиром «Лізомукоїд», активність КФ збереглася на низькому рівні, який відповідав показнику в ротовій рідині інтактних щурів (0,025±0,003 мккат/л та 0,021±0,004 мккат/л).

Таким чином, проведене експериментальне дослідження підтвердило існуючі літературні відомості про важливу захисну роль лізоциму в ротовій порожнині і його протекторні властивості при додатковому введенні до складу препаратів на тлі розвитку патологічних процесів і виснаження власної захисної системи. Важливо підкреслити, що місцеве застосування лізоцимвміщуючих препаратів здатне здійснювати захисну дію стосовно цілого організму.

Найбільш виражений лікувально-профілактичний ефект виявив зубний еліксир «Лізомукоїд», що містить цетавлон, лізоцим і овомукоїд. Це дало підставу для рекомендації його до застосування в клініці.

Був запропонований комплекс лікувально-профілактичних заходів, основним компонентом якого був зубний еліксир «Лізомукоїд». Також до нього включено прийом вітамінно-мінерального комплексу «Супрадин» і догляд за порожниною рота за допомогою зубної пасти «Colgate total propolis» (табл. 2).

Таблиця 2

Комплекс лікувально-профілактичних заходів для дітей із хронічним катаральним гінгівітом, що включає зубний еліксир «Лізомукоїд»

Елемент комплексу	Біологічно активні речовини	Надаваний ефект	Рекомендації із застосування
Зубний еліксир «Лізомукоїд»	лізоцим, овомукоїд, цетавлон	адаптогенний, антимікробний	Полоскання рота після чищення зубів вранці та ввечері по 30 кр. на 1/2 ст. кип'яч. води протягом 40-60 секунд. Курс - 1 місяць кожні 6 міс.
Зубна паста «Colgate total propolis»	триклозан/кополімер, екстракт прополісу, фтори	Протизапальний, антисептичний, карієспрофілактичний	Чищення зубів 2 рази на день протягом усього терміну спостереження
Вітамінно-мінеральний комплекс «Супрадин»	Вітаміни: А, B1, В2, В6, В12, C, D2, E, пантетонат кальцію, фолієва кислота, нікотинамід. Мікроелементи: фосфати, кальцій, мідь, цинк, молібден	Корекція порушень клітинного метаболізму, стимуляція імунної системи, активізація регенерації тканин, підтримка структури й функції кісткової тканини, у тому числі, і зубів; зміцнення стінок капілярів; регуляція обміну кальцію та фосфору в організмі; антиоксидантна дія.	По 1 табл. на день під час їжі. Курс - 1 місяць кожні 6 міс.

У клінічних дослідженнях з оцінки ефективності лікувально-профілактичного комплексу взяли участь 60 дітей з ХКГ (30 хлопчиків і 30 дівчинок), яким до початку досліджень було 12 років. Діти були розділені на 2 групи (по 30 дітей у кожній): основну та групу порівняння.

Всім дітям була проведена професійна гігієна порожнини рота, дані рекомендації з раціонального догляду за порожниною рота, а також проведені «уроки гігієни» з навчанням методам правильного чищення зубів.

В основній групі дітям призначали запропонований комплекс. При цьому зубний еліксир «Лізомукоїд» застосовували в рекомендованих концентраціях, 2 рази на день протягом 1 місяця кожні півроку. У групі порівняння, крім базової терапії, діти одержували за такою же схемою еліксир «Санодент». Повторення курсів лікування проводилося через 6 і 12 місяців.

Як показали результати досліджень, вихідні показники гігієнічних індексів Гріна-Вермільона (2,50±0,05 балів у групі порівняння і 2,40±0,03 балів в основній групі) та Silness-Loe (2,62±0,03 балів і 2,58±0,03 балів, відповідно) не відрізнялися в обох групах дітей і свідчили про те, що гігієнічний стан порожнини рота був незадовільним. Результати апробації лікувально-профілактичного комплексу показали наступне: після першого курсу лікування в дітей обох груп індекси Гріна-Вермільона та Silness-Loe знизилися і гігієна порожнини рота розцінювалася як «гарна». Через 6 і 12 місяців гігієнічний стан порожнини рота дітей обох груп був гарним, при цьому в дітей, які додатково одержували «Лізомукоїд», показники гігієнічних індексів були значно нижче, ніж у дітей групи порівняння (ГІ Гріна-Вермільона: 0,70±0,03 балів у групі порівняння проти 0,56±0,02 балів в основній групі, р<0,002; Silness-Loe: 0,98±0,05 балів у групі порівняння проти 0,70±0,04 в основній групі, р<0,001).

Показники індексу РМА до початку дослідження вказували на високу поширеність запального процесу в яснах у дітей обох груп (31,34±1,09% у групі порівняння та 29,00±1,00% в основній групі). Після першого курсу лікування поширеність запалення зменшилася в обох групах, та більшою мірою в дітей основної групи. Така ж тенденція зберігалася протягом усього періоду спостереження: на заключному етапі дослідження індекс РМА в групі порівняння становив 17,20±1,19%, а в дітей основної групи - 9,14±0,25% (р<0,01).

Проба Шиллера-Писарєва, що характеризує інтенсивність хронічного запалення в яснах, до лікування мала високі показники у всіх дітей (у групі порівняння - 2,42±0,04 бали, у дітей основної групи - 2,35±0,04 бали). Відразу після лікування середні показники вірогідно зменшилися в обох групах. Через 6 і 12 місяців отримані результати свідчили про подальше зниження запальних явищ у яснах (1,40±0,04 бали в групі порівняння проти 1,04±0,04 в основній групі, р<0,001).

До лікування практично у всіх дітей спостерігався значний ступінь кровоточивості ясен (в групі порівняння - 1,80±0,06 балів проти 1,63±0,07 балів в основній групі). Через 1 місяць після лікування середні показники ступеня кровоточивості ясен у дітей обох груп значно зменшилися. При дослідженні через 6 і 12 місяців ступінь кровоточивості був також значно нижче вихідних даних, однак у дітей основної групи через 1 рік цей показник був в 2,7 рази нижче аналогічного в групі порівняння (р<0,01).

Таким чином, результати вивчення клінічних індексів у дітей із ХКГ показали, що застосування в комплексі лікувально-профілактичних заходів протягом 1 року зубних еліксирів сприяло зменшенню інтенсивності й поширеності запалення, кровоточивості ясен та поліпшенню гігієнічного стану порожнини рота. Однак ефективність застосування комплексу лікувально-профілактичних заходів, що включає «Лізомукоїд», була значно вище.

Швидкість салівації в дітей обох груп була на однаковому рівні та свідчила про деяке зниження функції слинних залоз (у дітей групи порівняння - 0,44±0,04 мл/хв., у дітей основної групи - 0,46±0,04 мл/хв.). Після першого курсу лікування, а також через 1 рік, у дітей групи порівняння істотних змін не відбулося. У дітей основної групи вже через півроку проявлялася тенденція до збільшення салівації в межах нормальних значень (до 0,51±0,03 мл/хв.).

До початку лікування в дітей обох груп вміст лейкоцитів у ротових змивах свідчив про підвищену компенсаторну активність лейкоцитарної ланки неспецифічного захисту (у дітей групи порівняння - 451,2±42,5 тис., основної групи - 467,7±49,1 тис. в 1мл). Підвищений вміст епітеліальних клітин у ротових змивах вказував на десквамацію епітелію в області запалення (у дітей групи порівняння - 35,8±3,1 тис., основної групи - 33,5±2,9 тис. в 1мл).

Вже після першого курсу лікування в дітей основної групи інтенсивність еміграції лейкоцитів зменшилася. Через півроку значення були ще нижче (у дітей групи порівняння - 404,7±37,2 тис, основної групи - 289,2±31,2 тис. в 1 мл ротового змиву, р<0,05). Що ж стосується інтенсивності злущення епітелію, то зміни цього показника більш рельєфно відзначалися також у дітей основної групи (через півроку в дітей групи порівняння - 26,7±2,0 тис., р<0,02, основної групи - 25,1±1,6 тис. в 1 мл ротового змиву, р<0,02, проти вихідних даних).

Для оцінки ступеня дисбактеріозу порожнини рота дітей у ротовій рідині вивчалася відносна активність уреази та лізоциму. До лікування активність уреази в групі порівняння була 7,53±0,68 мкмоль/хв·л, а в основній групі - 6,48 ±0,59 мкмоль/хв·л Через 1 місяць спостерігалося достовірне зниження активності уреази стосовно вихідного рівня в обох групах (5,06±0,41 мкмоль/хв·л, р<0,002 і 3,96±0,20 мкмоль/хв·л, р<0,001 відповідно). На заключному етапі (через 12 місяців) встановлено зменшення активності уреази в групі порівняння, але в ротовій рідині дітей, яким додатково призначали «Лізомукоїд», активність уреази більш ніж в 2 рази була нижче (2,80±0,19 мкмоль/хв·л та 5,84±0,46 мкмоль/хв·л відповідно, мкмоль/хв·л). Зазначене свідчить про стійкий пролонгований антимікробний ефект зубного еліксиру «Лізомукоїд».

Дослідження показало низький вміст лізоциму на первинному етапі дослідження (в основній групі 0,033±0,006 од./мл, у групі порівняння - 0,021±0,008 од./мл). Застосування запропонованого комплексу сприяло достовірному росту рівня лізоциму в ротовій рідині (0,108±0,015 од./мл в основній, 0,068±0,007 од./мл - у групі порівняння, р<0,001).

На підставі зіставлення відносних активностей уреази і лізоциму було визначено ступінь дисбактеріозу порожнини рота в дітей із ХКГ на етапах лікування. Ступінь дисбактеріозу порожнини рота в дітей, як групи порівняння, так і основної, до лікування свідчив про перевагу мікробного фактора над антимікробним (СД 5,04±1,05 та 4,24±0,64, відповідно) (у нормі коефіцієнт дисбактеріозу дорівнює 1). Через 1 місяць (після першого курсу лікування) у дітей обох груп показники змінилися убік посилення антимікробного фактора. Протягом року у всіх дітей динаміка була позитивна. Однак у дітей групи порівняння навіть через 12 місяців мікробний фактор усе ще переважав над антимікробним (СД 1,87±0,20). У той же час у дітей, що застосовували в комплексі лікувально-профілактичних заходів «Лізомукоїд» протягом року, коефіцієнт дисбактеріозу (0,56) свідчив про те, що мікробний баланс змінився убік активізації природних захисних механізмів.

Наступні дослідження були присвячені вивченню стану прооксидантно-антиоксидантної системи. Вміст МДА в ротовій рідині дітей групи порівняння через 6 місяців вірогідно зменшився, а через 12 місяців повернувся на вихідний високий рівень (до лікування - 0,42±0,03 мкмоль/л; через 6 місяців - 0,31±0,03 мкмоль/л, р<0,02; через 12 місяців - 0,45±0,06 мкмоль/л). Набагато більш значно знижувалася концентрація МДА в ротовій рідині дітей, яким додатково призначали зубний еліксир «Лізомукоїд» (до лікування - 0,35±0,04 мкмоль/л; через 6 місяців - 0,22±0,02 мкмоль/л, р<0,01; через 12 місяців - 0,19±0,03 мкмоль/л, р<0,002). Стійке зменшення рівня МДА в ротовій рідині дітей основної групи вказує на здатність зубного еліксиру «Лізомукоїд», введеного в комплекс лікувально-профілактичних заходів, знижувати інтенсивність процесів ПОЛ у ротовій порожнині.

До лікування активність каталази в ротовій рідині дітей групи порівняння становила 0,155±0,009 мкат/л, а основної групи - 0,140±0,011 мкат/л. Проведення базового лікування гінгівіту істотно не вплинуло на активність каталази. У ротовій рідині дітей основної групи вже через 1 місяць встановлено достовірне підвищення активності каталази в ротовій рідині (0,253±0,030 мкат/л, р<0,001). Висока активність одного з основних антиоксидантних ферментів у ротовій рідині дітей основної групи зберігалася на всіх етапах дослідження: 0,270±0,004 мкат/л та 0,244±0,020 мкат/л через 6 і 12 місяців відповідно, р<0,001.

Регулярне застосування комплексу, що включає «Лізомукоїд», також істотно знизило активність протеолітичного ферменту еластази. Через 6 місяців активність еластази в ротовій рідині основної групи в 1,43 рази була нижче відповідних значень у групі порівняння (0,051±0,006 мккат/л і 0,073±0,008 мккат/л, відповідно), а через 12 місяців цей показник був в 2,1 рази нижче (0,042±0,005 мккат/л, р<0,001).

У дітей із ХКГ обох груп, що застосовували лікувально-профілактичний комплекс із включенням полоскань порожнини рота зубним еліксиром «Лізомукоїд», а також базову терапію з полосканням рота еліксиром «Санодент», була вивчена динаміка зміни мікрофлори порожнини рота.

Результати досліджень показали, що лікувальні заходи з використанням зубних еліксирів "Санодент" (група порівняння) і "Лізомукоїд" (основна група) дозволили істотно знизити число дітей з високим рівнем обсіменіння порожнини рота. Так, у групі порівняння число осіб із вмістом мікробів більше 108 КУО/т. скоротилося з 60 % до 20 %, а в основній групі з 66 % до 0 %, також в цій групі з'явилися пацієнти з рівнем мікробного обсіменіння нижче 104 КУО/т. Зниження мікробного обсіменіння порожнини рота найбільш чітко проявлялося через 6 місяців (після двох курсів лікування).

Порівняльний аналіз антимікробної ефективності двох лікувальних комплексів показав значні переваги комплексу, що включає еліксир "Лізомукоїд».

Таким чином, на підставі проведених досліджень зроблено висновок, що запропонований комплекс, що включає «Лізомукоїд», проявляє виражений лікувально-профілактичний ефект, що полягає в зниженні інтенсивності запалення ясен у дітей із ХКГ та тривалій стабілізації досягнутого ефекту. Механізм дії пов'язаний, у першу чергу, з антимікробною дією, а також з активацією найважливіших систем неспецифічної резистентності ротової порожнини (антимікробної та антиоксидантної) з одночасним інгібуванням прооксидантної та протеазної систем.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення й нове рішення наукового завдання, що полягає в підвищенні ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей шляхом застосування лікувально-профілактичного комплексу, дія якого спрямована на зменшення активності мікробного фактора, що ініціює й підтримує запалення, а також стимуляцію природних захисних механізмів ротової порожнини.

1. Встановлено, що в дітей з генералізованим ХКГ спостерігаються істотні зміни в показниках гомеостазу порожнини рота: зменшення швидкості салівації (на 26%), негативний баланс прооксидантно-антиоксидантної (збільшення вмісту МДА на 21% та зменшення активності каталази на 31,4%) і протеолітичної систем (збільшення активності еластази в 2,7 рази), активізація мікробного фактора (збільшення мікробного числа і активності ферменту уреази в 3 рази) та зниження факторів неспецифічної резистентності (зменшення вмісту лізоциму на 46%).

2. В експерименті, на моделі пародонтиту в щурів, встановлено позитивний вплив різних лізоцимвміщуючих препаратів на тканини ротової порожнини. Найбільш виражену пародонтопротекторну дію чинить зубний еліксир «Лізомукоїд», який містить детергент, лізоцим і овомукоїд, що підтверджено достовірним зменшенням ступеня атрофії альвеолярного відростка щелеп щурів (на 18,5%).

3. Експериментальні дослідження показали, що «Лізомукоїд» стимулює фактори неспецифічної резистентності в щурів, як у ротовій порожнині, так і в організмі в цілому. Доведено, що зубний еліксир «Лізомукоїд» місцево зменшує інтенсифікацію процесу перекисного окислення ліпідів (зменшення вмісту МДА в яснах в 1,48 рази, у ротовій рідині - в 2 рази), активізує систему антиоксидантного захисту (збільшує активність каталази в яснах на 10,6 %, у ротовій рідині - на 51 %), має протизапальну дію (зменшує в яснах ЗПА на 25%, у ротовій рідині - на 41,2 %; активність КФ - у яснах на 47,7 %, у ротовій рідині - на 56,1 %).

4. На підставі проведених експериментальних і клініко-лабораторних досліджень розроблено й обґрунтовано лікувально-профілактичний комплекс для дітей із ХКГ, що включає як основний компонент зубний еліксир «Лізомукоїд», а також полівітамінний препарат «Супрадин» та зубну пасту «Colgate total propolis» для догляду за порожниною рота.

5. Застосування протягом 1 року комплексу лікувально-профілактичних заходів, що включає «Лізомукоїд», поліпшує гігієнічний стан порожнини рота дітей (за індексом Гріна-Вермільона в 4 рази, за індексом Silness-Loe - в 3,6 рази), сприяє зменшенню інтенсивності (за пробою Шиллера-Писарєва в 2,2 рази) і поширеності запалення (за індексом РМА в 3,2 рази) та кровоточивості ясен (в 3,1 рази), стимулює функціональну активність слинних залоз (збільшення салівації на 13 %). Стабілізація досягнутого ефекту спостерігається вже після другого курсу лікування.

6. На підставі мікробіологічних та біохімічних досліджень встановлено, що механізм лікувально-профілактичної ефективності комплексу, що включає «Лізомукоїд», обумовлений, у першу чергу, антимікробною дією (зменшення рівня мікробного обсіменіння ротової порожнини на 2 порядки, зменшення активності ферменту уреази в 2,3 рази), а також активізацією найважливіших систем неспецифічної резистентності ротової порожнини - антимікробної (збільшення активності лізоциму в 3,3 рази) і антиоксидантної (збільшення активності каталази в 1,75 рази) з одночасним інгібуванням прооксидантної (зниження вмісту МДА в 1,84 рази) і протеазної (зниження активності ферменту еластази в 2,1 рази) систем.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою профілактики й лікування ХКГ у дітей запропоновано комплекс лікувально-профілактичних заходів, що включає зубний еліксир «Лізомукоїд», вітамінно-мінеральний комплекс «Супрадин» і догляд за порожниною рота із застосуванням зубної пасти «Colgate total propolis».

2. Комплекс рекомендований для застосування протягом 1 року з періодичністю 1 раз у півроку (усього 3 курси: вихідний, через 6 місяців і 1 рік).

3. Рекомендації із застосування окремих елементів комплексу наступні:

Зубний еліксир «Лізомукоїд»: полоскання рота після чищення зубів вранці і ввечері по 30 крапель на 1/2 ст. кип'яченої води протягом 40-60 секунд. Тривалість курсу - 1 місяць кожні 6 місяців.

Вітамінно-мінеральний комплекс «Супрадин»: по 1 табл. на день під час їжі. Тривалість курсу - 1 місяць кожні 6 місяців.

Зубна паста «Colgate total propolis»: чищення зубів 2 рази на день протягом усього року.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Плотникова В. Г. Влияние лизоцимсодержащих препаратов на прооксидантно-антиоксидантный статус крыс при экспериментальном пародонтите / В. Г. Плотникова, О. А. Макаренко // Вісник стоматології. - 2006. - № 2. - С. 20-23. Участь здобувача полягає у проведенні експерименту, аналізі отриманих результатів, написанні статті.

2. Косенко К. Н. Экспериментальное обоснование применения лизоцимсодержащих препаратов при патологии тканей пародонта / К. Н. Косенко, В. Г. Плотникова // Вісник стоматології. - 2007. - № 1. - С. 2-5. Участь здобувача полягає у проведенні експерименту, статистичній обробці та аналізі результатів, написанні статті.

3. Плотникова В. Г. Дисбактериоз полости рта у детей с хроническим катаральным гингивитом и его коррекция с помощью «Лизомукоида» / В. Г. Плотникова // Вісник стоматології. - 2008. - № 3. - С. 75-78.

4. Плотникова В. Г. Клиническая эффективность зубного эликсира «Лизомукоид» у детей с хроническим катаральным гингивитом / В. Г. Плотникова // Дентальные технологии. - 2009. - № 1. - С. 11-12.

5. Патент на корисну модель за заявкою № u 2009 09528№, Україна, МПК А61К 6/00, А61К 8/00. Спосіб профілактики і лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей / О. В. Дєньга, В. Г. Плотнікова - Заявл. 17.09.09. Участь здобувача полягає у розробці методики, застосуванні її у практиці та аналізі результатів, підготовці матеріалів заявки.

6. Плотнікова В. Г. Вплив лізоцимвміщуючих препаратів на прооксидантно-антиоксидантний статус щурів при експериментальному пародонтиті / В. Г. Плотнікова, Н. В. Марусіч // Вчені майбутнього: науково-практична конференція молодих вчених з міжнародною участю, 25-26 жовт. 2006 р. : тези допов. - Одеса, 2006. - С. 161. Участь здобувача полягає у проведенні експериментальних досліджень, написанні тез.

7. Левицкий А. П. Лизоцим-содержащие препараты в профилактике и лечении стоматологических заболеваний / А. П. Левицкий, О. В. Деньга, А. Г. Крячко, К. В. Скидан, В. Г. Плотникова // Інноваційні технології - в стома-тологічну практику : III (X) з'їзд Асоціації стоматологів України : матеріали. - Полтава: «Дивосвіт», 2008. - С. 196-197. Участь здобувача полягає у проведенні досліджень, аналізі результатів.

8. Плотникова В. Г. Динамика биохимических показателей ротовой жидкости в ходе лечения хронического катарального гингивита у детей / В. Г. Плотникова // Наукові та практичні аспекти індивідуальної та професійної гігієни порожнини рота у дітей та дорослих : наук.-практ. конф. з міжнарод. участю, 14-15 квіт. 2009 р. : матер. конф. - Одеса, 2009. - С. 81-82.

АНОТАЦІЯ

Плотнікова В.Г. Обґрунтування застосування лізоцимвміщуючих препаратів для лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Державна установа «Інститут стоматології АМН України», Одеса, 2009.

Дисертація присвячена експериментально-клінічному обґрунтуванню застосування для лікування та профілактики хронічного катарального гінгівіту у дітей лізоцимвміщуючих препаратів.

Обґрунтовано застосування лізоцимвміщуючого еліксиру «Лізомукоїд», який містить лізоцим, детергент цетавлон та овомукоїд, у складі комплексу лікувально-профілактичних заходів у дітей з хронічним катаральним гінгівітом. В експерименті на щурах та в клініці у хворих встановлена його ефективність.

Розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів для дітей з хронічним катаральним гінгівітом, до якого входять полоскання ротової порожнини еліксиром «Лізомукоїд», прийом вітамінно-мінерального комплексу «Супрадін» впродовж місяця двічі на рік, зубна паста «Colgate total propolis» для щоденного використання.

Ключові слова: гінгівіт, лізоцим, зубний еліксир, лікувально-профілактичний комплекс.

АННОТАЦИЯ

Плотникова В.Г. Обоснование применения лизоцимсодержащих препаратов для лечения хронического катарального гингивита у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Государственное учреждение «Институт стоматологии АМН Украины», Одесса, 2009.

В диссертации представлено экспериментальное и клинико-лабораторное обоснование применения лизоцимсодержащих препаратов для лечения и профилактики хронического катарального гингивита у детей.

В клинических исследованиях приняло участие 152 ребенка. Установлено, что из 92 обследованных детей признаки воспаления десен присутствовали у 62 детей (67,4 %). При этом у 6 (9,7 %) человек определен локализованный гингивит, а у 56 (90,3 %) детей - генерализованный катаральный гингивит.

У детей с генерализованным ХКГ выявлено снижение скорости саливации, увеличение степени эмиграции лейкоцитов и интенсивности слущивания эпителия по сравнению с детьми, имеющими интактный пародонт. Отмечено снижение активности лизоцима в ротовой жидкости в 2 раза и повышение активности уреазы (в 3 раза); содержание МДА увеличено в 1,8 раза; активность каталазы снижена на 31,4 %, а активность эластазы возросла в 2,7 раза.

Микробиологические исследования показали, что у детей с интактным пародонтом общая микробная обсемененность ротовой полости составила 104-106 КОЕ на тампон. При исследовании видового состава микрофлоры полости рта преобладали стрептококки (Str. mitis, Str. salivarius), нейсcерии (N. sicca, N. mucosa), энтерококки.

...