Особливості протезування часткових дефектів зубних рядів у бічних ділянках нижньої щелепи при одноетапній імплантації і ранньому навантаженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

"УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ ПРОТЕЗУВАННЯ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ У БІЧНИХ ДІЛЯНКАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ПРИ ОДНОЕТАПНІЙ ІМПЛАНТАЦІЇ І РАННЬОМУ НАВАНТАЖЕННІ

14.01.22 - стоматологія

КІЩЕНКО МАРИНА АНАТОЛІЇВНА

Полтава - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у вищому державному навчальному закладі України

“Українська медична стоматологічна академія“ МОЗ України, м. Полтава.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Король Михайло Дмитрович,

вищий державний навчальний заклад України “Українська медична

стоматологічна академія” МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри

пропедевтики ортопедичної стоматології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Рузін Геннадій Петрович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології і щелепно-лицевої хірургії;

доктор медичних наук, професор Заблоцький Ярослав Володимирович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, професор кафедри ортопедичної стоматології.

Захист дисертації відбудеться 29 вересня 2009 року о 14³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при вищому державному навчальному закладі України “Українська медична стоматологічна академія”

за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна академія” за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23.

Автореферат розісланий «27» серпня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Т.О.Дев'яткіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

внутрішньокістковий імплантат щелепа альвеолярний

Актуальність теми. Імплантологія представляє на сьогоднішній момент найбільш перспективний метод стоматологічного протезування, що дозволяє виготовляти бездоганні як з функціональної, так і з естетичної точки зору реставрації ортопедичні конструкції (Миргазизов М.З., 1993, 1999; Параскевич В.Л., 1997, 2004; Акопян Г.В., 2000, 2002; Безруков В.М., 2002; Fagan M. J. , 1980; Kupp Leo L., 2002; Kiki F., 2005).

Доведено, що протезування на імплантатах забезпечує більш довгостроковий ефект, чим традиційні методи, а ефективність протезування на імплантатах при одиночній адентії через 5 років складає на нижній щелепі 100% і 96,6% _ на верхній. Дослідження довгострокового прогнозу одиночних коронок на природних зубах склало 92% успіху через 5 років, 67% _ через 10 років і 56% - через 15 років (Шрот А.Р. і співав., 2004; Федяев И.М., Никольский В.Ю., 2005).

Для ефективної остеоінтеграції концепція атравматичної (двохетапної) установки імплантатів і їхнє виключення з функції на період загоєння, була тривалий час загальноприйнятною (Buse D. et al., 1990). Для неї необхідний термін 3-4 місяці на нижній щелепі і 5-6 місяців - на верхній. Тривалість, багатоетапність, висока вартість лікування багато в чому зменшують переваги імплантації.

Останнім часом все більша кількість практикуючих лікарів приділяє увагу одноетапній імплантації і негайному навантаженню на імплантати, які дозволяють уникнути повторного хірургічного втручання і значно скоротити терміни лікування (Марков Б.П., 1987; Toffler M., 2001; Sephranek T., 2005).

Негайна установка ортопедичних конструкцій на гвинтові імплантати була спочатку розроблена для беззубої нижньої щелепи і одержала наукове підтвердження в процесі численних додаткових досліджень (Волостнов Л.Г. , Макарьевский И.Г., 2003; Давидян Арам, 2004; Каленчук В.В., 2004; Букаев М.Ф., 2005; Хан Джек, 2004; Hetz G., 2005).

Наступні спостереження показали, що ортопедичне лікування коронками на одиночних імплантатах може виявитися успішним лише при умові збереження імплантату і забезпечення остеоінтеграції (Мушеев И.У., 2000; Мосейко А.А., 2001). Авторами було доведено, що миттєве функціональне або навантаження в короткий термін після проведення одноетапної хірургічної операції для більшості імплантатів є досить ефективним і не несе в собі додаткового ризику. При умові забезпечення первинної стабільності імплантатів, раннє функціональне навантаження може зробити сприятливий вплив на процеси подальшого формування кістки (Хекманн З., 1995; Параскевич В.Л., 2005; Ушаков А.И., 2005).

Використання одноетапних імплантатів здається більш кращим, тому що при їх використанні рідко розвивається рання патологія м'яких тканин. На ранніх етапах протезування тимчасовою коронкою з ідеальною анатомічною формою пришийкового краю сприяє формуванню природного контуру ясен.

На даний момент немає досліджень, у яких вивчається взаємозв'язок між розташуванням імплантатів (з'єднання імплантат-абатмент) і атрофією кістки, хоча деякі дослідники вказують на відсутність втрати кісткової тканини навколо імплантатів (Сычугова Л.И., 1990; Adachi E., 1994; Anitua E., 2005; Grotowski T., 2005), де з'єднання “імплантат-абатмент” знаходиться над або на рівні ясен.

На жаль, на сьогоднішній день немає повної інформації про показання й протипоказання до даного виду втручання, немає також даних про особливості методик застосування імплантатів при кінцевих дефектах зубних рядів нижньої щелепи.

Представляється перспективним використання вітчизняної системи Vіtaplant для даного методу завдяки конструктивним особливостям цієї системи. За даними ряду авторів, ступінь адаптації крайової кістки більше залежить від конструкції імплантату, чим від протоколу проведення операції або від строку функціонального навантаження і завдяки цьому утворюють гарну первинну фіксацію імплантату, що дозволяє вдатися до більше раннього навантаження на імплантат (Мушеев И.У., 2000; Макарьевский И.Г., 2002; Малорян Е.Я., 2005; Мосейко А.А., 2001).

Аналіз джерел науково-медичної інформації свідчить про недостатнє висвітлення проблеми обґрунтування результатів одноетапної імплантації і раннього навантаження при часткових дефектах зубних рядів у бокових ділянках нижньої щелепи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної ініціативної теми науково-дослідної роботи кафедр стоматологічного профілю вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія” (м. Полтава) “Оптимізація профілактики та лікування стоматологічних захворювань ортопедичними методами” (державний реєстраційний № 0102U001303). Автор був виконавцем фрагменту зазначеної НДР.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є лабораторно-клінічне обґрунтування можливості одноетапної імплантації і раннього навантаження при кінцевих дефектах зубних рядів нижньої щелепи імплантатами системи Vіtaplant.

Для досягнення вказаної мети необхідно було вирішити такі завдання:

Розробити власну конструкцію внутрішньокісткового імплантату.

Провести фізико-механічні дослідження різних конструкцій внутрішньокісткових імплантатів системи Vitaplant для одноетапної імплантації.

Розробити показання і протипоказання для одноетапної імплантації і раннього навантаження на імплантати.

Визначити стан мікроциркуляторного русла альвеолярного відростка нижньої щелепи на етапах оперативного втручання по вживлянню імплантатів і користування металокерамічними конструкціями зубних протезів з фіксацією на внутрішньокісткові імплантати.

Визначити функціональний стан порожнини рота до та після вживлення внутрішньокісткових імплантатів системи Vіtaplant і користування металокерамічними конструкціями зубних протезів.

Об'єкт дослідження: хворі з включеними і дистально необмеженими дефектами зубних рядів, які підлягають ортопедичному лікуванню із застосуванням внутрішньокісткових імплантатів.

Предмет дослідження: стан тканин протезного ложа у разі протезування незнімними конструкціями зубних протезів з опорою на внутрішньокісткові імплантати власної конструкції.

Методи дослідження. З метою обґрунтування застосування власної конструкції імплантата для заміщення включених і кінцевих дефектів зубного ряду застосували метод розрахунково-математичного моделювання. Ефективність лікування пацієнтів незнімними конструкціями протезів з опорою на внутрішньокісткові імплантати визначали за допомогою методів рентгенографії, реографії і електроміографії. Для оцінки вірогідності результатів досліджень використана статистична обробка даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Комплексно оцінені особливості застосування внутрішньокісткових імплантатів власної конструкції при протезуванні пацієнтів незнімними конструкціями зубних протезів.

Розроблено власну конструкцію внутрішньокісткового імплантату, який застосовується в якості опори для виготовлення незнімних протезів.

Уперше проведене порівняння ефективності застосування різних конструкцій внутрішньокісткових імплантатів, які виготовляються фірмою „Vitadent” (м. Запоріжжя).

Уперше комплексно досліджений функціональний стан жувального апарату до і після лікування хворих із включеними і кінцевими дефектами зубних рядів при протезування незнімними ортопедичними конструкціями зубних протезів з опорою на імплантати фірми „Vitadent” (м. Запоріжжя).

Новизна дослідження підтверджена трьома патентами на корисну модель.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендовано до застосування внутрішньокістковий імплантат власної розробки для застосування в якості опори при заміщенні включених і кінцевих дефектів зубних рядів незнімними конструкціями зубних протезів.

Розроблені показання і протипоказання для застосування внутрішньокісткового імплантату власної конструкції і рекомендації щодо проведення оперативного втручання.

Результати дослідження впроваджені в роботу стоматологічних відділень Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки, стоматологічної клініки фірми „Vitadent” (м. Запоріжжя), стоматологічної клініки “Рафаэль“ (м. Запоріжжя), щелепно-лицевого відділення міської лікарні №5 (м. Запоріжжя), приватної клініки “Евростом” (м. Запоріжжя), у навчальний процес кафедр пропедевтики ортопедичної стоматології, ортопедичної стоматології та імплантології вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна академія”, м. Полтава.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача. Автор самостійно проаналізував літературу з досліджуваної проблеми та здійснив патентно-інформаційний пошук; виконав клінічні й експериментальні дослідження; провів математично-статистичну обробку одержаних результатів дослідження на персональному комп'ютері ІВМ РС/АТ - 486; проаналізував та інтерпретував отримані результати, що дозволило дійти відповідних висновків і розробити практичні рекомендації. Провідною є участь дисертанта в підготовці до друку матеріалів досліджень.

Розрахунково-математичні дослідження зроблені провідними спеціалістами фірми „Vitadent”, м. Запоріжжя (директор - Балабан Іван Олександрович).

Апробація результатів дисертації. На етапах виконання дисертаційної роботи основні положення доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції „Досягнення і перспективи розвитку ортопедичної стоматології та ортодонтії в Україні” (м. Полтава, 2006), на VII засіданні клубу імплантологів України (м. Одеса, 2006), на Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні клінічні аспекти в стоматології. Досягнення та перспективи розвитку сучасної стоматології. Актуальні проблеми стоматологічного матеріалознавства” (м. Полтава, 2006), на підсумковій науковій конференції молодих учених „Медична наука - 2006” (м. Полтава, 2006), на відкритому заключному засіданні Харківського міського клубу стоматологічної імплантації і пародонтальної хірургії (м. Харків, 2006), на обласній науково-практичній конференції „Методи поліпшення ортопедичної стоматологічної допомоги на Полтавщині” (Полтава-Лубни, 2007), на ІІІ (Х) з'їзді Асоціації стоматологів України (м. Полтава, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 9 друкованих працях, із них 4 статті опубліковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (1 без співавторства), 2 тез конференцій, отримано 3 патенти України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 169 сторінках машинопису, складається із вступу, огляду літератури, опису об'єктів і методів досліджень, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел і чотирьох додатків. Список літератури вміщує 301 джерело, із яких 230 кирилицею і 71 латиницею. Розділи дисертації ілюстровані 65 рисунками та 7 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти та методи досліджень. З метою вирішення поставлених завдань під нашим спостереженням перебувало 52 людини віком від 30 і до 60 років з кінцевими дефектами зубних рядів нижньої щелепи, яким було показано їх відновлення ортопедичними конструкціями на імплантатах.

Всі пацієнти були розподілені на три дослідні групи. У першій групі (15 пацієнтів), яким у якості опори незнімних конструкцій зубних протезів застосовували імплантати VKV (фірма „Vitadent”, м. Запоріжжя), у другій групі (18 пацієнтів) застосовували імплантати V₂Km (фірма „Vitadent”, м. Запоріжжя) і у третій групі (19 пацієнтів) застосовували імплантати МАК власної конструкції.

Хірургічне і ортопедичне лікування проводилось безпосередньо автором у стоматологічній клініці Vitadent, м. Запоріжжя. До початку хірургічного втручання всім пацієнтам були проведені загальноприйняті клінічні і лабораторні дослідження. Проводилось обов'язкове воскове моделювання ортопедичної конструкції на діагностичних моделях. Операції імплантації проводили під місцевою анестезією Sol. Ubestesini 2%.

Встановлення всіх імплантатів проводилося шляхом перфорації слизової оболонки альвеолярного відростка нижньої щелепи мукотом. Місця установки імплантатів визначалися по хірургічному шаблону, виготовленому по діагностичній моделі. Поетапне формування кісткового ложа супроводжувалося безперервною подачею стерильного фізіологічного розчину натрію хлориду (швидкість подачі примусово 100 мл/хв., швидкість обертання інструмента 1000 - 1500 об./хв.).

Ретрактори встановлювалися у момент операції в І і ІІІ групах, у ІІ групі було неможливо установити ретрактор з причини його конструкційних особливостей. Через 2 тижні встановлювалися абатменти і виготовлялися тимчасові коронки, виготовлені прямим методом, у порожнині рота, використовуючи мантель діагностичних моделей. Для їх виготовлення використовували акрилову пластмасу Protemp (фірма 3M INSPE, Німеччина). Імплантати між собою обов'язково шинували й виводили з прикусу. Через 8 тижнів після імплантації знімали відбитки для постійного протезування методом закритої ложки.

Фіксація постійних металокерамічних конструкцій проводилася через 2-3 тижні на тимчасовий цемент (фірма “Miss”, Ізраїль). Нами виготовлялися коронки з опорою тільки на імплантати. Робочі і допоміжні відтиски виготовлялися відтискним матеріалом Panasil (фірма “Kettenbach”, Німеччина). Для виливання каркаса незнімного мостоподібного каркасу, використовували нікель-хромовий сплав марки Viron - 5 (фірма “Bego”,Німеччина), керамічну масу Voclar (фірма “Vivadent”, Німеччина).

Визначаючи інтенсивність запалення слизової оболонки альвеолярного відростка, наявність і глибину переімплантатної щілини у пацієнтів, яким уживлялися імплантати, враховували зміну кольору, набряк, відчуття болю при пальпації, розміри запалення слизової оболонки переімплантаційного ложа. Оцінку глибини переімплантатної кишені проводили за методикою ВООЗ (1989), а визначення запалення слизової оболонки - за методикою Шиллера-Писарева (йодне число Свракова, 1962).

Для спостереження за імплантатами використовували розроблені М.З. Миргазизовим і В.Н. Олесовою (1988, 1999) показники функціонування імплантатів.

З метою вивчення стану зубів, коренів, кісткової тканини, топографії нижньощелепного каналу, а також для визначення показань до імплантації, вибору самого імплантата і конструкції зубного протеза проводили внутрішньоротову і позаротову рентгенографії. За рентгенограмами оцінювали стан кісткової структури щелеп, визначали анатомотопографічну будову нижньощелепного каналу. Контрольні рентгенограми робили до оперативного втручання з метою визначення структури кісткової тканини в ділянці введеного імплантата в момент зняття відбитків.

Для того, щоб виявити можливі порушення в механізмах регуляції тонусу реґіонарних судин, структурні зміни в судинах і ступінь функціональної недостатності пародонта, використовували реопародонтографію за тетраполярною методикою (Логинова Н.К., 1994). З цією метою застосовували реографічний комплекс, до якого входять: реоплетизмограф РПГ-2-02, електрокардіограф, комп'ютер (блок процесора з вінчестером і дисководами, кольоровий графічний дисплей, клавіатура), принтер. Оригінальна комп'ютерна програма дозволила якісно і точно в короткий час проаналізувати стан мікроциркуляції альвеолярного відростка нижньої щелепи в осіб, яким уживлялися імплантати і які користуються протезами з опорою на них. Аналізу підлягали такі показники реограм: реографічний індекс (РІ); показник тонусу судин (ПТС); індекс периферичного опору (ІПО); індекс еластичності (ІЕ).

Об'єктивне уявлення про якість протезування незнімними металокерамічними протезами та характер відновлення функції жування можуть бути побудовані лише на основі даних про характер рухів жувальних м'язів, їхнього тонусу і біоелектричної активності. З цією метою нами було отримано 125 електроміограм у контрольній групі пацієнтів з інтактними зубними рядами та у хворих усіх дослідних груп у день обстеження та через 1 місяць після фіксації зубних протезів.

З метою визначення найбільш надійних конструкцій зубних імплантатів за міцністними властивостями нами досліджувалися імплантати 3-х конструктивних схем, які виготовляються фірмою "Вітадент" (Запоріжжя).

Імплантат марки VKV має зовнішній шестигранник. Імплантат V₂K_m, має внутрішній шестигранник, а в імплантата МАК передбачене конусовидне з'єднання. Імплантат МАК власної розробки, за розробку якого отримано Патент України на корисну модель № 23296 від 25 травня 2007 року.

Для проведення розрахунково-математичних досліджень нами визначені наступні завдання:

1. Розрахувати навантаження і деформації, що виникають під дією максимальних динамічних експлуатаційних навантажень і визначити найбільш навантажені зони імплантату;

2. Експериментальним шляхом встановити граничні статичні навантаження вигину шийок імплантатів для оцінки точності математичних розрахунків;

3. Провести випробування повністю зібраних імплантатів під впливом циклічних динамічних навантажень, еквівалентних експлуатаційним.

Методика розрахунково-математичного дослідження. Розрахунок напружено-деформованого стану зубних імплантатів проводився на ЕОМ з використанням прикладних програм Cosmos Expres і Design Space (для аналізу перетинів), які реалізують математичний метод кінцевих.

Твердотільні математичні моделі імплантатів запроектовані в масштабі 1:1 з використанням програмного забезпечення Solid Works 2006. Граничні умови, тобто умови фіксації і механічного вантаження, прийняті з аналізу граничної (максимально можливого) динамічної дії на зуб у процесі експлуатації. Такі навантаження можливі при сильному ударі зуба об твердий предмет при жуванні. При цьому для розрахунків сила бокової дії на головку імплантату приймалася рівною Р_бок=200Н, сила осьової дії Р_ос=500Н для всіх конструктивних схем. При непорушному закладені імплантату по різьбленню і конусній частині міцністні властивості кістки ідеалізувалися.

Результати досліджень та їх обговорення. Важливим показником функціонального стану зубощелепної системи загалом і в ділянках імплантації зокрема ми вважали стан реґіонарної гемодинаміки. Він був вивчений у групі осіб з інтактними зубними рядами і в осіб, яким вживляли внутрішньокісткові імплантати різних конструкцій, виготовлені з титану ВТ-1-00 фірмою „Vitadent”, м. Запоріжжя.

З цією метою ми отримали 125 реограм в осіб контрольної групи і в пацієнтів дослідних груп до операції імплантації та через 1 місяць після фіксації постійних незнімних ортопедичних конструкцій.

Після отримання даних реографічного дослідження у визначені терміни вивчали якісні та кількісні показники. За цими даними були складені таблиці, на основі яких можна зробити висновки щодо реографічних досліджень.

Кількісний аналіз реопародонтограм в осіб з інтактними зубними рядами виявив низку закономірностей. Реографічний індекс на обох щелепах був майже однаковим - 0,097±0,0004 Ом. Різниця показників тонусу судин зовсім незначна - 14,6 %; індекс периферичного опору відповідно становив 84,39 %, а індекс еластичності - 77,45 %.

У кровопостачанні альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп у ділянках, де планувалося вживляти імплантати, було виявлене незначне напруження судинного тонусу і зниження інтенсивності кровообігу. РІ становив від 0,0920,001 Ом до 0,0940,001 Ом. Показники тонусу судин коливалися в межах 11,83±0,29% - 11,89±0,35%, що на 2,5% нижче значень показників нормального тонічного навантаження судинних стінок. Індекс периферичного опору в середньому був у межах 76,99±0,79% - 78,53±0,89%, а ІЕ - в межах 71,51±0,89% - 71,97±1,01%.

Після оперативного втручання і фіксації незнімних конструкцій зубних протезів реографічний індекс в усіх дослідних групах майже однаковий - 0,094±0,001 Ом. На наш погляд, це свідчить, що функціональне навантаження позитивно впливає на цей показник.

Показники тонусу судин у дослідних групах відрізняються від даних, отриманих у контрольній групі. Як до лікування, так і після функціонального навантаження вони на 2,3% знижені. У першій дослідній групі, де пацієнтам вживляли імплантати VKV, до лікування і після навантаження ПТС мав однаковий показник і становив 11,89%.

У другій і третій дослідних групах цей показник збільшився на 0,5% після функціонального навантаження і відповідно становив 12,18±0,23% і 12,22±0,22%.

Констрикція судин альвеолярного відростка, зареєстрована нами в ділянці дефекту зубного ряду щелепи, пов'язана з відсутністю (або зниженням) функціонального жувального навантаження, яке, як відомо з фізіології, викликає в тканинах функціональну гіперемію.

За даними реографічних досліджень, індекс периферичного опору судин у дослідних групах до оперативного втручання був нижчий, ніж у контрольній групі: відповідно 76,99±0,79%, 77,64±0,82% і 78,53±0,89% у першій, другій і третій групах. Після оперативного втручання і фіксації незнімних конструкцій зубних протезів цей показник у дослідних групах збільшився, але мало відрізнявся між собою і відповідно становив 80,73±0,88%, 80,46±078% і 80,78±0,81%.

Отримані дані на 3,5% менші від показників контрольної групи (84,39±0,76%), але вони знаходяться в межах норми, яка наводиться в літературних джерелах (Логинова Н.К., 1994), і свідчать про позитивний вплив функціонального навантаження завдяки виготовленим конструкціям незнімних протезів, які були зафіксовані на опори вживлених імплантатів.

Вимірювання реографічних показників у контрольній і дослідних групах показало, що еластичність судин контрольної групи знаходиться в межах норми і становить 77,45±0,59%, тоді як у дослідних групах цей показник знижений. Ми вважаємо, що цей стан виник завдяки довготривалому перебуванню ділянок щелепи без функціонального навантаження. У дослідних групах ці показники відповідно становили 71,97±1,01%, 71,51±0,89% і 73,85±0,67%, але були в межах норми.

Після оперативного втручання та фіксації незнімних протезів на опори імплантатів показники індексу еластичності судин в усіх дослідних групах збільшилися і відповідно становили 73,72%, 74,07% і 74,51%, що в межах норми, яка наводиться в науковій літературі (Логинова Н.К., 1994).

Отже, результати реографічних досліджень свідчать, що відмінності показників у день обстеження пацієнтів у дослідних групах від показників контрольної групи вказують на тривалу відсутність адекватного функціонального навантаження на альвеолярні відростки, а наявність у щелепній кістці імплантата може служити механічним подразником для реґіонарних судин, на що вони відповідають тонічним напруженням стінок; також на ці процеси впливає навантаження, яке виникло після протезування незнімними конструкціями зубних протезів.

Звуження просвіту судин і зниження інтенсивності кровообігу в альвеолярних відростках нижніх щелеп наших пацієнтів протягом кількох років пов'язане з відсутністю адекватного функціонального навантаження. Зниження тиску з зовнішнього боку органа призводить до виразної вазоконстрикції в його тканинах.

Після оперативного втручання і фіксації незнімних конструкцій зубних протезів на головки внутрішньокісткових імплантатів показники реографічних досліджень дещо збільшилися, але були менші від показників контрольної групи. Однак, усі отримані результати знаходяться в межах норми, яка неодноразово описувалася в наукових джерелах літератури.

Об'єктивне уявлення про якість протезування знімними пластинковими протезами та характер відновлення функції жування можна створити лише на основі даних про характер рухів жувальних м'язів, їхнього тонусу і біоелектричної активності.

З цією метою ми отримали 125 електроміограм у контрольній групі з інтактними зубними рядами та у хворих усіх дослідних груп у день обстеження та через 1 місяць після фіксації зубних протезів.

Втрата зубів суттєво впливає на характер запису електроміограм. Характеризуючи електроміограми пацієнтів, яким показано виготовлення зубних протезів, необхідно вказати на відсутність розчленованості структури, появу спонтанної активності в одному з м'язів, наявність строго визначеного боку жування, появу низькоамплітудних коливань біострумів.

У день накладання протезів у всіх групах пацієнтів виявляється чіткіша структура електроміограм, ніж у день обстеження, на деяких із них простежується спонтанна та низькоамплітудна електрична активність.

У зв'язку з наявністю імплантатів і зафіксованих у порожнині рота зубних протезів додаткова орієнтовна реакція супроводжується появою окремих залпів із середнім підвищенням амплітуди.

При порівнянні характеру активності жувальних м'язів у пацієнтів різних груп виявляється більш удосконалене жування в пацієнтів третьої дослідної групи.

Через 1 місяць після протезування електроміографічна картина у хворих усіх груп зазнає значних змін і характеризується вираженою тенденцією до нормалізації. На електроміограмах пацієнтів з'являється чергування залпів активності з періодами спокою, підвищується амплітуда коливань біопотенціалів.

На електроміограмах простежується диференційована активність жувальних м'язів у пацієнтів третьої групи залежно від орієнтації харчового подразника. Крім того, повніша збіжність рельєфу базису протеза і протезного ложа призводить до підвищення біоелектричної активності в кожному динамічному циклі.

Через місяць після ортопедичного лікування пацієнтів фіксацією зубних протезів на імплантатах показники електроміограм пацієнтів третьої дослідної групи, в яких протези фіксували на імплантати МАК власної конструкції, були кращі, ніж у пацієнтів першої і другої дослідних груп. У характері електроміограм пацієнтів третьої дослідної групи, поряд із появою розчленованості структури та високоамплітудних коливань, видно наявність додаткової або орієнтовної активності в окремому динамічному циклі. На наш погляд, це явище обумовлене пристосуванням м'язів завдяки нейрогуморальній регуляції до нових умов у порожнині рота.

Основні зміни відбуваються всередині окремого динамічного циклу і проявляються в перерозподілі часу активності та спокою, що особливо наочно виявляється в числових значеннях коефіцієнта “К”, а також показників амплітуди.

Із втратою зубів порушується функція жування, що впливає на елементи динамічного циклу. Коефіцієнт “К” в усіх дослідних групах до протезування при довільному жуванні значно відрізняється від показників у групах після накладання протезів і складає 1,01 - на робочому боці та 0,97 - на балансувальному боці (p 0,01) проти відповідно 0,92 у контрольній групі; значно знижується амплітуда коливань біострумів на робочому боці (82,971,86 мкВ) та на балансувальному боці (83,580,91 мкВ) у порівнянні з нормою (101,741,15 мкВ і 991,21 мкВ, відповідно, р<0,05).

Незалежно від видів імплантатів, які вживлялися для покращання фіксації зубних протезів, виявляється тенденція до нормалізації вже через 1 місяць після накладання протезів. Показники електроміограм пацієнтів, яким фіксували протези на імплантати МАК власної конструкції (третя дослідна група), дещо кращі від показників, отриманих у пацієнтів, яким фіксували зубні протези на імплантати VKV (перша дослідна група) й імплантат V₂K_m (друга дослідна група).

У третій дослідній групі, пацієнтам якої вживляли імплантати власної конструкції МАК, показники активності та спокою майже наблизилися до даних, отриманих до протезування, вже через місяць користування протезами і дорівнювали 0,307±0,006 мс та 0,303±0,006 мс. Крім того, спостерігається поступове підвищення амплітуди жувальних рухів у пацієнтів усіх груп.

Необхідно зазначити, що через 1 місяць користування протезами, які зафіксовані на імплантатах, значення амплітуди жувальних рухів хворих усіх дослідних груп наблизились або були нижчими від показників, отриманих до протезування. Кращими показниками були амплітудні коливання в третій групі - 82,16±1,03 мкВ, що дещо вище, ніж у першій (80,85±0,62 мкВ) і у другій (81,19±0,59 мкВ) дослідних групах.

Отже, проведені клінічні дослідження дозволяють дійти висновку про те, що процес адаптації до зубних протезів, які фіксували на імплантати МАК власної конструкції (третя дослідна група), відбувається краще, ніж у пацієнтів, яким фіксували зубні протези на імплантати VKV (перша дослідна група) і V₂K_m (друга дослідна група).

На наш погляд, цей факт обумовлений тим, що процеси остеоінтеграції при застосуванні імплантатів МАК власної конструкції проходять значно швидше, ніж при застосуванні інших імплантатів.

Результати реографічних і електроміографічних досліджень показали, що кровонаповнення судин після операції вживляння імплантатів та раннього навантаження відновлюється вже через місяць після фіксації зубних протезів, а якість протезування і характер відновлення функції жування пацієнтів підтверджують, що вже через 1 місяць вони наближаються до показників контрольної групи. Таким чином, проведене лікування пацієнтів металокерамічними конструкціями зубних протезів з опорою на внутрішньо кісткові імплантати системи “Vitaplant” показало, що незалежно від конструктивних особливостей, вони можуть бути застосовуванні при лікуванні пацієнтів.

Імплантати МАК (запропонованої конструкції), за даними проведених досліджень, більш ефективні у застосуванні і можливе їх негайне навантаження. Цей факт дуже важливий для скорочення термінів хірургічного і ортопедичного етапів лікування, що, у свою чергу, скорочує терміни реабілітації пацієнтів.

Експериментальними дослідженнями доведено: для імплантата системи VKV (перша дослідна група) максимальне напруження досягає значення 638 МПа, яке відповідає коефіцієнту запасу міцності k=0,219; для імплантата системи V₂K_m (друга дослідна група) максимальне напруження досягає значення 428 МПа, яке відповідає коефіцієнту запасу міцності k=0,327; для імплантату системи МАК (третя дослідна група) максимальне напруження досягає значення 415 МПа, яке відповідає коефіцієнту запасу міцності k=0,337. Максимальне значення відхилення верхньої точки конуса в третій групі -0,00564 мм, тоді як ці значення для імплантатів систем VKV (перша дослідна група) і V₂K_m (друга дослідна група) - 0,0621 мм і 0,0137 мм, відповідно. Це свідчить про вищу жорсткість імплантата системи МАК (третя дослідна група), тому в експлуатації він створюватиме менше напруження на кортикальний шар кістки верхніх зон і рівномірніше розподілятиме навантаження на кістку по всій поверхні стикання.

Для оцінки точності математичних розрахунків напружено-деформованого стану зубних імплантатів були проведені натурні випробування трьох титанових зразків кожної системи (VKV, V₂K_m і МАК) і виконаний математичний розрахунок відповідної твердотілої моделі. Для цього зразок установлювали в пристрій і поступово навантажували статичним навантаженням Р до руйнування. Перед випробуваннями на статичне навантаження були відібрані зразки, що пройшли контроль геометричних розмірів на предмет відповідності кресленню.

Для проведення статичних випробувань зразки трьох систем установлювали в один і той самий пристрій і поступово навантажували статичним навантаженням Р до руйнування з проміжним контролем залишкових деформацій. Для отримання об'єктивних результатів навантаження додавали на однаковій відстані від місця жорсткого затискання, L=8,5мм.

Величини максимальних навантажень Pmax для трьох зразків однієї системи відрізняються в межах 3%-5%, що пояснюється різними геометричними розмірами, які знаходяться в полі допуску креслення.

За результатами розрахунків напруження твердотілих моделей зразків систем №1, №2 і №3 з усередненими геометричними параметрами встановлено, що величини руйнівної статичної сили складають 605Н, 370Н і 455Н, відповідно. На підставі цього можна дійти висновку, що погрішність розрахунків не перевищує 3 % і знаходиться в межах точності вимірювань.

Для отримання найбільш об'єктивної оцінки опорних властивостей і експлуатаційного ресурсу імплантатів систем №1, №2 і №3 ми провели циклічні випробування одного зразка кожної системи, відповідного серійному профілю і без яких-небудь конструкційних спрощень і відхилень від креслення, що підтверджують дані обмірювань геометричних параметрів зразків. На циклічних випробуваннях зразків випробовували дію максимально можливого навантаження, яке може з'являтися при сильному ударі зуба об твердий предмет під час жування, як було зазначено раніше.

Пристрій було запроектовано і виготовлено так, аби забезпечувати осьову дію на зразок Р_ос=500Н, Р_бок=200Н. Кінематична схема експлуатованої установки не передбачає можливість додавання до зразка обертального моменту Мкр. Тому натурні випробування проводили без дії Мкр. Для унеможливлення появи багаторазово зростаючого навантаження в момент зіткнення ударного бійка зі зразком у пристрої була застосована спеціально підібрана і градуйована пружина, яка сприймала на себе кінетичну енергію рухомих мас установки (кривошипно-шатунного механізму, плити рухомої та ін.).

Установка забезпечувала максимально можливу частоту ударів 2Гц (2 удари за сек.), що приблизно відповідає частоті інтенсивних жувань людини під час їжі. Кожний зразок систем №1, №2, №3 витримав по 800 тисяч циклів без короткочасних і втомних руйнувань. Для орієнтовного визначення експлуатаційного ресурсу зразків, вираженого в роках, проведено нескладні обчислення. Припустимо, середньостатистична людина їсть 3 рази за добу по 15-20 хв. із кількістю 90-120 жувань за хвилину, отже, 800 тисяч жувань за максимального навантаження на зуб людина зробить за:

де N_цикл. =800 тис. - фактична кількість циклів за час випробувань;

п_прийом =3 - кількість їди за добу;

Т_прийом =15 хв. - тривалість однієї їди;

N_днів =30 - кількість днів у місяці;

N _міс. - кількість місяців, за які відбудуться 800 тис. жувань;

п_жув. =110 - середня кількість жувань за хвилину.

Можна впевнено припустити, що кількість жувань із максимальним навантаженням на зуб, коли відбувається удар зуба об твердий предмет, складає не більше 5 % загальної кількості жувань, отже, гарантований ресурс імплантатів складе:

що відповідає мінімум 8-10 рокам експлуатації внутрішньокісткових імплантатів.

Отже, фізико-механічні дослідження імплантатів (VKV, який має зовнішній шестигранник; V₂Km, який має внутрішній шестигранник; МАК (власної розробки, в якому передбачене конусоподібне з'єднання) показали, що ці імплантати можна успішно застосовувати в клінічній імплантології, але імплантат МАК показав значно кращі міцністні характеристики.

ВИСНОВКИ

У роботі теоретично узагальнена і по-новому вирішена наукова задача - лабораторно-клінічне обґрунтування одноетапної імплантації і раннього навантаження при кінцевих дефектах зубних рядів імплантатами системи VІTAPLANT. Відповідно до завдань дослідження його результати дозволяють дійти таких висновків.

1.Розроблено і впроваджено у виробництво імплантат МАК власної конструкції (патент на корисну модель № 23296 від 25 травня 2007 р.). Проведені фізико-механічні дослідження показали, що імплантат МАК має значно кращі міцністні характеристики, ніж імплантати: VKV, який має зовнішній шестигранник, і V₂Km, який має внутрішній шестигранник, у якому передбачене конусовидне з'єднання.

2.Проведені фізико-механічні дослідження імплантатів VKV, V₂Km і МАК показали, що для імплантата системи VKV (перша дослідна група) максимальні напруги досягають значення 638 МПа, а це відповідає коефіцієнту запасу міцності k=0,219; для імплантата системи V2Km (друга дослідна група) максимальні напруги досягають значень 428 МПа, ці значення відповідають коефіцієнту запасу міцності k=0,327. Для імплантата системи МАК (третя дослідна група) максимальні напруги досягають значень 415 МПа, ці значення відповідають коефіцієнту запасу міцності k=0,337, що значно краще, ніж у попередніх імплантатів.

3.Розроблені показання і протипоказання з методики одноетапної імплантації і раннього навантаження імплантатами системи VІTAPLANT, що дозволять практикуючим лікарям ширше застосовувати протезування пацієнтів з фіксацією на імплантатах.

4.Отримані результати реографічних досліджень на етапах оперативного втручання і виготовлення постійних металокерамічних протезів свідчать, що відмінності показників у день обстеження пацієнтів у дослідних групах від показників контрольної групи вказують на тривалу відсутність адекватного функціонального навантаження на альвеолярні відростки, а наявність у щелепній кістці імплантату може служити механічним подразником для реґіонарних судин, на що вони відповідають тонічним напруженням стінок (тенденція до вазодилятації). На ці процеси впливає також навантаження, яке виникло після проведеного протезування незнімними конструкціями зубних протезів.

5.Поведені електроміографічні дослідження дозволяють зробити висновок про те, що процес адаптації до зубних протезів, фіксація яких проводилась на імплантати МАК власної конструкції (третя дослідна група) мають кращі показники стану власне жувальних м'язів, на відміну від показників, отриманих у пацієнтів, яким проводили фіксацію зубних протезів на імплантати VKV (перша дослідна група)| і V₂Km (друга дослідна група).

Результати досліджень свідчать, що процеси остеоінтеграції при застосуванні імплантатів МАК власної конструкції проходять значно швидше, ніж при застосуванні інших імплантатів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для успішного лікування пацієнтів із кінцевими дефектами зубних рядів нижньої щелепи треба враховувати умови, які необхідні для проведення одноетапної імплантації. Таким чином, показаннями для успішного проведення імплантації, є хороший стан кістки, який відповідає 1, 2 і 3 типу; адекватна ширина і висота кістки (достатня для встановлення імплантату діаметром 3,2 мм і довжиною від 12 до 16 мм); адекватна зона прикріплення ясен (не менше 3 мм); добра первинна стабільність; наявність сусідніх зубів, які могли б захистити імплантат від оклюзійного перевантаження, можливість зв'язати у блок декілька імплантатів.

Не слід проводити одноетапну імплантацію, якщо має місце недостатня кількість об'єму кісткової тканини, яка може стати потенціальною причиною незворотної втрати стабільності імплантату на стадії загоєння при переході від первинної до вторинної стабільності. Так само протипоказаннями є будь-якого роду парафункції, які можуть негативно вплинути на встановлені імплантати, нелікований карієс або безконтрольний перебіг захворювань тканин пародонта, рухомість сусідніх зубів вище 1 ступеню, також незадовільна гігієна порожнини рота.

2. З метою успішної одноетапної імплантації пропонуємо імплантат МАК власної конструкції (Патент на корисну модель № 23296 від 25 травня 2007 р.).

3. Фіксацію виготовлених постійних металокерамічних мостоподібних протезів з опорою на імплантати МАК проводити не раніше, ніж через три місяці після оперативного втручання.

4. Проводити обов'язкову воскову діагностику кінцевого результату, яку можливо застосовувати для виготовлення хірургічного шаблону, тимчасових коронок, а також для литва металокерамічних коронок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Кищенко М.А. Ранняя функциональная нагрузка при одноэтапной имплантации / М.А. Кищенко , С.А. Чертов // Український стоматологічний альманах. - 2005. - № 6. - С. 54-56. . Особистий внесок - проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів, написана стаття.

2.Кищенко М.А. Одноэтапная имплантация и немедленная нагрузка при использовании имплантатов системы «Vitaplant» / М.А.Кищенко // Український стоматологічний альманах. - 2006. -Т. 2, № 1.- С. 64-67.

3. Чертов С.А. Опыт применения дентальных субпериостальных имплантатов из титана / С.А. Чертов, А.А., Мосейко, М.А.Кищенко  // Український стоматологічний альманах. - 2006. _ № 2. - С. 60-64. Особистий внесок - проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів, написана стаття.

4. Чертов С.А. Мультимодальный поход в клинической имплантологии / С.А. Чертов, А.А.Мосейко, М.А.Кищенко,  Д.М.Король // Вісник проблем біології і медицини. _ 2007. - Вип. 1.- С. 178-180. Особистий внесок - проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів, написана стаття.

5. Пат. на корисну модель 23296 Україна, МПК (2006) А61С 8/00. Стоматологічний імплантат / Кіщенко М.А., Лейбук В.П., Балабан І.О. - № u 200607618; заявл.07.07.2006;опубл. 25.05.2007. Бюл.№ 7. Особистий внесок - проведено аналіз літературних джерел та узагальнення отриманих результатів, проводила клінічну апробацію.

6. Пат. на корисну модель 24992 Україна, МПК (2006) А61С13/00; А61С8/00. Конструкція ендоосально-субперіостального модуля / Король Д.М., Кіщенко М.А., Чєртов С.О. - № u 2007 01685; заявл. 19.02.07; опубл. 25.07.07. Бюл. № 11. Особистий внесок - проведено аналіз літературних джерел та узагальнення отриманих результатів.

7. Пат. на корисну модель 25029 Україна, МПК (2006) А61С8/00. Одноетапний стоматологічний імплантат / Лейбук В.П., Чєртов С.О., Мосейко О.О., Кіщенко М.А., Король Д.М. - № u 2007 02385; заявл. 05.03.07; опубл. 25.07.07. Бюл. № 11. Особистий внесок - проводила клінічну апробацію.

8. Кищенко М.А. Показания и противопоказания к одноэтапной имплантации / М.А. Кищенко  // Підсумкова наук. конф. молодих учених, присвячена 85 річниці Вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна академія” “Медична наука - 2006”, 13 грудня 2006 р.: тези / Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. _ 2007._ Т. 6, вип.4(16). _ С. 112-113.

9. Кищенко М.А. Функциональная нагрузка при протезировании пациентов несъёмными конструкциями на имплантатах / М.А. Кищенко  // Методи поліпшення ортопедичної допомоги на Полтавщині: Матер. доп. обл. наук.-практ. конф., 23-24 березня 2007 р. - Полтава-Лубни, 2007. - С. 67-68.

АНОТАЦІЯ

Кіщенко М.А. Особливості протезування часткових дефектів зубних рядів у бічних ділянках нижньої щелепи при одноетапній імплантації і ранньому навантаженні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Вищий державний навчальний заклад України “Українська медична стоматологічна академія“ МОЗ України, Полтава, 2009.

Автором запропонована власна конструкція внутрішньокісткового імплантата МАК, а також проведені порівняльні експериментальні і клінічні дослідження з імплантатами вітчизняної системи Vіtaplant. Створена конусоподібна ендоосальна частина імплантату і запропонована форма різьблення зменшує дрібнення кістки, перешкоджає збільшенню зони некрозу, а тонка фіброзна капсула не поглинає кісткових міжвиткових просторів, що дозволяє вдатися до більше раннього навантаження на імплантат.

Розроблені показання і протипоказання з методики одноетапної імплантації і раннього навантаження імплантатами системи Vіtaplant.

Отримані результати реографічних і електроміографічних досліджень показали, що процес адаптації до зубних протезів, фіксація яких проводилась на імплантати МАК власної конструкції, кращі показників, отриманих у пацієнтів, яким проводили фіксацію зубних протезів на імплантати VKV і V₂Km (фірма Vіtaplant). Завдяки цьому процеси остеоінтеграції при застосуванні імплантатів МАК власної конструкції проходять значно швидше, ніж при застосуванні інших імплантатів.

Ключові слова: імплантати системи Vіtaplant (МАК, VKV і V₂Km), реографія, електроміографія.

АННОТАЦИЯ

Кищенко М.А. Особенности протезирования частичных дефектов зубных рядов в боковых участках нижней челюсти при одноэтапной имплантации и ранней нагрузке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Высшее государственное учебное заведение Украины “Украинская медицинская стоматологическая академия“ МЗ Украины, Полтава, 2009.

Автором предложена собственная конструкция внутрикостного имплантата МАК, а также проведены сравнительные экспериментальные и клинические исследования с имплантатами отечественной системы Vіtaplant.

Разработаны показания и противопоказания к методике одноэтапного вживления и ранней нагрузки на имплантат МАК системы Vіtaplant.

Представляется перспективным использование отечественной системы Vitaplant для данного метода благодаря конструктивным особенностям этой системы.

Созданная конусовидная эндооссальная часть имплантата и предложенная форма резьбы уменьшает дробление кости, препятствует увеличению зоны некроза, а образовавшаяся при этом тонкая фиброзная капсула не поглощает кость межвитковых пространств, что позволяет применить раннюю нагрузку на имплантат.

Переменная высота резьбы способствует уплотнению спонгиозной части кости каждым последующим витком, а также предотвращает ишемизацию кости в разных ее слоях, так как в плотном кортикальном слое глубина резьбы меньше, а в мягких слоях, соответственно, больше. Кроме того, сломанные трабекулы спонгиозной части кости служат материалом для последующего остеообразования и создают хорошую первичную фиксацию имплантата, что позволяет прибегнуть к более ранней нагрузке на имплантат. Возникает потребность сравнить результаты одноэтапной имплантации и немедленной нагрузки для различных групп зубов при использовании имплантатов данной системы.

Проведены физико-механические исследования имплантатов VKV, V₂Km и МАК показали, что для иимплантата системы VKV максимальные напряжения достигают значений 638 Мпа, а это отвечает коэффициенту запаса прочности k=0.219; для имплантата системы V₂Km максимальные напряжения достигают значений 428 Мпа, эти значения отвечают коэффициенту запаса прочности k=0,327. Для имплантата системы МАК максимальные напряжения достигают значений 415 Мпа, эти значения отвечают коэффициенту запаса прочности k=0,337, что значительно лучше, чем у предыдущих имплантатов.

Полученные результаты реографических исследований на этапах оперативного вмешательства и изготовления постоянных металлокерамических протезов свидетельствуют, что отличия показателей в день обследования пациентов в опытных группах от показателей контрольной группы указывают на длительное отсутствие адекватной функциональной нагрузки на альвеолярные отростки, а наличие в челюстной кости имплантата может служить механическим раздражителем для регионарных сосудов, на что они отвечают тоническим напряжением стенок (тенденция к вазодилятации). На эти процессы влияет также нагрузка, которая возникает после проведенного протезирования несъемными конструкциями зубных протезов.

Поведенные электромиографические исследования позволяют сделать вывод о том, что процесс адаптации к зубным протезам, фиксация которых проводилась на имплантаты МАК собственной конструкции проходит быстрее, чем у пациентов, которым проводили фиксацию зубных протезов на имплантаты VKV и V₂Km .

Результаты исследований свидетельствуют, что процессы остеоинтеграции при применении имплантатов МАК, собственной конструкции, проходят значительно быстрее, чем при применении других имплантатов.

Ключевые слова: имплантаты системы Vitaplant (МАК, VKV и V₂Km), реография, электромиография.

RESUME

Kischenko M.A. The prosthesis peculiarities of partial denture defects of lateral mandibular areas in case of one-stage intraosteal implantation and early load. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Medical Sciences. Specialty 14.01.22 - Stomatology. - Higher state educational establishment of Ukraine “Ukrainian medical stomatological academy”, Ministry of Health Protection of Ukraine, Poltava, 2009.

The own intraosteal implant construction MAK has been suggested by the author. The experimental and clinical research comparing the suggested construction with the native Vitaplant implant has been conducted. The developed cone-shaped intraosteal implant part the suggested screw shape reduce bone destruction, avoids the increase of necrosis area as well as a thin fibrotic capsule does not take bone interscrew spaces. These implant features taken together facilitate earlier implant loading.

The testimony and contra-indication to one-stage implantation application and early loading are developed for the implant system Vitaplant.

...